ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Морозова Стелла Євгенівна

УДК 347.163

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ
ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Шевченко Ярославна Миколаївна

Київ – 2011

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 3

Вступ 4

Розділ 1. Розвиток вітчизняного законодавства та юридичної думки про опіку та піклування 14
1.1. Становлення законодавства про опіку та піклування 14
1.2. Сучасний стан правового регулювання опіки і піклування 42
1.3. Поняття опіки та піклування 52
Висновки до Розділу 1 62

Розділ 2. Опіка і піклування над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування 65
2.1. Підстави встановлення опіки та піклування над дітьми 69
2.2. Права й обов’язки опікуна і піклувальника та контроль за їх здійсненням 76
2.3. Опіка і піклування над дітьми, які проживають в дитячих спеціальних закладах 124
Висновки до Розділу 2 136

Розділ 3. Опіка і піклування над фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена, та фізичними особами, визнаними недієздатними 143
3.1. Підстави встановлення опіки над фізичними особами, визнаними недієздатними, та піклування над фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена 143
3.2. Призначення опікуна та піклувальника, їх права і обов’язки 156
3.3. Опіка та піклування над повнолітніми фізичними особами, які перебувають у спеціальному закладі (за матеріалами соціологічного дослідження) 173
Висновки до Розділу 3 184

Висновки
188
Список використаних джерел
198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Цивільний кодекс Української РСР ― ЦК УРСР
Цивільний кодекс України ― ЦК України
Сімейний кодекс України ― СК України
Кодекс про шлюб та сім’ю ― КпШС
Господарський кодекс України ― ГК України
Земельний кодекс України ― ЗК України
Кодекс законів про працю України ― КЗпП України
Цивільний кодекс Російської Федерації ― ЦК РФ
Цивільний кодекс Квебека ― ЦК Квебека
Французький цивільний кодекс ― ФЦК
Німецьке цивільне уложення ― НЦУ
Цивільний кодекс Нідерландів ― ЦК Нідерландів
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України ― ДКЦПФР
Відомості Верховної Ради України ― ВВР
Збірник постанов уряду УРСР ― ЗП УРСР
Вісник Вищого Арбітражного Суду України ― Вісник ВАСУ
Союз Радянських Соціалістичних Республік ― СРСР
Єдиний державний реєстр судових рішень ― ЄДРСУ

ВСТУП
Актуальність теми дисертації. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зазначені положення ст. 3 Конституції України рівною мірою стосуються тих осіб, які через вік або стан здоров’я не мають можливості самостійно брати участь у цивільних та інших правовідносинах, здійснювати і захищати свої права та інтереси, а також належно виконувати свої обов’язки.
За даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, кількість дітей, які залишаються без батьківського піклування і потребують улаштування, є значною. На початок 1996 р. таких дітей налічувалося 18238, 1997 р. – 19376, 1998 р. – 20121, 1999 р. – 20665, 2000 р. – 22032, 2001 р. – 22279, 2002 р. – 23823, 2003 р. – 23281, 2004 р. – 22642, 2005 р. – 22415, 2006 р. – 22161, 2007 р. – 24094, 2008 р. – 22547, 2009 р. – 19476; кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на 1 січня 2010 р. становила 100772, на 1 січня 2011 р. – 98119. Значними є цифри і щодо кількості неповнолітніх, які мають одного з батьків, або не мають батьків, або проживають у дитячих будинках-інтернатах і перебувають на профілактичному та превентивному обліку в підрозділах кримінальної міліції у справах дітей, а також тих, які засуджені за вчинення злочинів.
В Україні проживає значна кількість людей, які страждають на розлади психіки та поведінки. За даними Міністерства охорони здоров’я України, кількість таких осіб, що перебували під наглядом у медичних закладах, становила на кінець 2006 р. – 1178776 осіб, 2007 р. – 1175694 особи, 2008 р. – 1175962 особи, 2009 р. – 1171133 особи, 2010 – 1168717 осіб. Кількість хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання алкоголю (алкоголізм і алкогольні психози), що перебували на обліку у медичних закладах з метою лікування і реабілітації, становила на кінець 2006 р. – 643171 особу, 2007 р. – 636592 особи, 2008 р. – 633483 особи, 2009 р. – 618840 осіб, 2010 – 607461 особа. Кількість хворих на розлади психіки та поведінки внаслідок уживання наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманія і токсикоманія), що перебували на обліку у медичних закладах з метою лікування і реабілітації, становила на кінець 2006 р. – 86569 осіб, 2007 р. – 85056 осіб, 2008 р. – 83089 осіб, 2009 р. – 81782 особи, 2010 – 80589 осіб. Зрозуміло, що не всі з цих осіб потребують визнання їх недієздатними або обмеження цивільної дієздатності. Однак, як свідчить судова практика, питання про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності і призначення опікуна або піклувальника порушуються не часто.
Останнім часом інтерес до вивчення проблем правового регулювання опіки та піклування посилився, вони були предметом кандидатських досліджень Н.А. Д’ячкової (2006 р.), Н.А. Аблятіпової (2007 р.), Д.С. Прутяна (2007 р.); розглядалися у працях, присвячених представництву в цивільному праві і цивільному процесі, – І.А. Павлуника (2002 р.), Є.С. Сєвєрової (2004 р.), С.А. Чванкіна (2005 р.), В.Л. Граніна (2005 р.), Л.І. Шаповал (2007 р.), а також у дослідженнях проблем довірчих правовідносин – працях С.О. Сліпченко (1997 р.), Р.А. Майданика (2003 р.), І.В. Венедиктової (2003 р.). Втім, низка теоретичних і практичних питань правотворення і правовозастосування у сфері відносин з опіки та піклування не знайшла свого оптимального вирішення. Зокрема, немає одностайної думки щодо місця опіки та піклування в системі законодавства; не розкрито специфіку елементів, які складають правовий статус учасників правовідносин у сфері опіки та піклування; не проаналізовані інститути, суміжні з опікою та піклуванням; не стали предметом вивчення проблеми звітності опікунів/піклувальників; не запропоновані науково обґрунтовані рекомендації з оптимізації законодавчого регулювання вибору особи опікуна/піклувальника. Зазначене багато в чому пояснює слабку розробку правових і організаційних основ встановлення, здійснення і припинення опіки та піклування.
Аналіз статистичних даних, узагальнення результатів наукових досліджень, практики діяльності судів, органів опіки та піклування, нотаріусів, медичних закладів виявили необхідність детального вивчення проблем нормативного регулювання відносин у сфері встановлення, здійснення, припинення опіки і піклування. Чинні нормативно-правові акти мають прогалини, колізії, вирізняються суперечністю, що зумовлює зловживання майнового та іншого характеру стосовно осіб, які потребують встановлення опіки та піклування, численні судові спори, складнощі у правозастосуванні в нотаріальній, адміністративно-правовій практиці.
Таким чином, актуальність теми дисертації обумовлена соціальними, правотворчими, правозастосовними та доктринальними чинниками.
У дисертації використані праці дореволюційних і сучасних вітчизняних і зарубіжних фахівців у сфері цивільного та сімейного права, зокрема: С.В. Пахмана, Д.І. Азаревича, І.С. Вольмана, О.С. Невзорова, А.С. Рабиновича, Д.І. Мейєра, К.П. Побєдоносцева, Г.Ф. Шершеневича, О.І. Загоровського, Й.О. Покровського, В.І. Синайського, Н.М. Єршової, О.Й. Пергамент, Н.О. Кіреєвої, О.М. Бєлякової, Є.М. Ворожейкіна, Ю.А. Корольова, Г.К. Матвєєва, О.М. Нечаєвої, В.О. Рясенцева, Г.М. Свердлова, В.О. Тархова, Д.В. Бобрової, В.І. Борисової, В.С. Гопанчука, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.В. Жилінкової, Р.А. Майданика, Н.І. Майданик, О.А. Пушкіна, З.В. Ромовської, Р.О. Стефанчука, В.І. Труби, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, М.В. Антокольської, Л.Ю. Міхеєвої, С.О. Муратової, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, P.O. Халфіної, В.Ф. Яковлєва.
Емпіричну базу дослідження становлять: офіційна статистика, рішення судів різних інстанцій, матеріали соціологічного дослідження автора (зокрема, дисертантом проанкетовано 396 медичних працівників 8-ми психіатричних закладів України, узагальнено результати цього дослідження та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства й практики його застосування).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з планами науково-дослідних робіт відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України – «Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики» (реєстр.№ РК0105V000797, 2005 р. – 2006 р.), «Суб’єкти цивільного права України» (реєстр.№ РК 0106U012117, 2007 р. – 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є встановлення специфічних особливостей інституту опіки та піклування, визначення його сутності і значення, виявлення недоліків законодавства у сфері регулювання опіки та піклування, формування пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Мета наукового дослідження зумовила вирішення таких завдань:
– дослідити історичні передумови становлення законодавства про опіку та піклування, здійснити періодизацію розвитку законодавства у сфері регулювання опіки та піклування;
– вивчити стан наукових досліджень з питань опіки та піклування періоду Російської імперії, УСРР, УРСР, незалежної України;
– охарактеризувати й оцінити сучасний стан правового регулювання суспільних відносин у сфері опіки та піклування, визначити шляхи його удосконалення;
– визначити місце інституту опіки та піклування в системі законодавства;
– розкрити специфіку елементів, які складають правовий статус учасників правовідносин у сфері опіки та піклування;
– визначити сутність поняття «право на опіку або піклування»;
– виявити співвідношення понять «неосудність» і «недієздатність», «обмежена осудність» і «обмеження цивільної дієздатності»;
– сформулювати пропозиції, спрямовані на удосконалення регламентації відносин у сфері встановлення, здійснення та припинення опіки і піклування, а також практичні рекомендації щодо оптимізації його застосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері опіки та піклування.
Предмет дослідження – правове регулювання опіки та піклування за цивільним законодавством України.
Методи дослідження. Автором використовувалися порівняльно-історичний метод для виявлення спільного і відмінного у правовому регулюванні опіки та піклування, вивчення суджень про опіку та піклування, які складалися і переважали в різні історичні періоди, для зіставлення рівня розвитку законодавства та юридичної думки щодо мети та порядку встановлення опіки та піклування, для визначення тенденцій розвитку вітчизняного законодавства в досліджуваній сфері.
Порівняльний метод використовувався під час аналізу вітчизняного законодавства та законодавства зарубіжних держав (Росії, Білорусі, Казахстану, Молдови, Латвії, Німеччини, Австрії, Франції та ін.), що надало можливість сформулювати низку пропозицій щодо подальшого удосконалення вітчизняного законодавства у сфері опіки та піклування.
Використання структурно-функціонального методу дало можливість визначити місце інституту опіки та піклування у системі законодавства України.
За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлумачення цивільно-правових та сімейно-правових норм у сфері регулювання опіки та піклування та відповідних термінів. Метод системного аналізу надав можливість провести дослідження ознак опіки та піклування, правового статусу суб’єктів відносин у сфері опіки та піклування, виявити вади у правовому регулюванні відносин, пов’язаних з опікою та піклуванням.
Для збору, аналізу й оцінки матеріалу застосовувалися також методи анкетування, узагальнення і статистичної обробки даних.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням законодавчих, теоретичних та правозастосовних проблем інституту опіки та піклування, що дало можливість сформулювати, обґрунтувати і винести на захист такі висновки і пропозиції:
вперше:
– здійснена й обґрунтована авторська періодизація розвитку законодавства у сфері опіки та піклування, в основу якої покладено прийняття законодавчих актів, що висвітлюють якісні зміни в розвитку цього інституту;
– встановлено, що законодавче впорядкування відносин у сфері опіки та піклування не є завершеним. Створенню досконалої системи нормативно-правових актів для регулювання відносин з опіки та піклування перешкоджають: а) відсутність спеціального закону, який би врегулював відносини з опіки та піклування не лише щодо дітей, а й повнолітніх; б) відсутність нормативно-правового акта щодо оплати послуг опікунів і піклувальників, передбаченого ст. 73 ЦК України; в) наявні суперечності між ЦК України та СК України в регулюванні відносин з опіки та піклування.
У зв’язку з цим обґрунтована необхідність прийняття Закону «Про опіку та піклування», предметом регулювання якого мають стати відносини у сфері встановлення, здійснення і припинення опіки та піклування над недієздатними й обмеженими в цивільній дієздатності фізичними особами, а також над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування;
– обґрунтована необхідність винесення органом опіки та піклування окремих рішень щодо припинення опіки над особою і встановлення піклування, зважаючи на те, що обсяг прав та обов’язків опікуна та піклувальника є різним;
– наведені доводи стосовно дискримінаційного характеру положення п. 38 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, яка забороняє влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї осіб, хворих на СНІД. Обґрунтована доцільність надання права бути опікунами/піклувальниками дітей, хворих на СНІД, або на хвороби, зумовлені ВІЛ, особам, які страждають на такі ж захворювання;
– аргументована потреба в усуненні законодавчої прогалини у ч. 1 ст. 66 ЦК України щодо опіки або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі (відсутність вказівки на постійне перебування особи у спеціальному закладі та обсяг дієздатності). Запропоновано викласти її так: «Якщо над фізичною особою, визнаною недієздатною, або фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, що постійно перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення (на вихованні, лікуванні, утриманні), не встановлено опіку чи піклування і не призначено опікуна/піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює відповідний заклад»;
– з метою захисту прав та інтересів фізичної особи, визнаної недієздатною, а також посилення відповідальності опікунів, обґрунтована необхідність доповнення ст. 313 ЦК України таким положенням: «фізична особа, визнана недієздатною, має право пересуватися по території України лише за згодою опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, уповноважених опікунами»;
– з урахуванням результатів власного соціологічного дослідження виявлені та систематизовані причини й умови безпідставного незастосування опіки і піклування як способу захисту цивільних прав та інтересів найбільш уразливої категорії фізичних осіб – дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, які страждають на психічні розлади, зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, психотропними та іншими токсичними речовинами;
– доведена необхідність законодавчого впорядкування відносин зі звітності опікунів і піклувальників, зокрема шляхом закріплення обов’язку:
– опікуна та піклувальника щорічно звітувати відповідному органу опіки і піклування про виконання покладених на них обов’язків. Звітний рік при цьому має встановлюватися органом опіки та піклування відповідно до дати встановлення опіки/піклування. Якщо обсяг управління майном підопічного є незначним, після подання звіту за перший рік орган опіки та піклування вправі постановити рішення про збільшення періоду звітності, який, однак, не може перевищувати трьох років;
– опікуна та піклувальника звітувати про виконання своїх обов’язків з опіки та піклування при їх звільненні;
– органу опіки та піклування видавати вмотивоване рішення про прийняття або неприйняття звіту опікуна/піклувальника;
– органу опіки та піклування вимагати пояснень від опікуна/піклувальника і вживати необхідних заходів (бесіди, консультації, припинення опіки та піклування, порушувати питання про притягнення до відповідальності) у разі виявлення помилок або зловживань з боку опікуна та піклувальника;
додатково обґрунтовано:
– висновок про те, що законодавство про опіку та піклування держав романо-германського типу базується на джерелах римського права;
– положення щодо необхідності розширення можливостей вибору особи опікуна/піклувальника над дітьми або управителя над їх майном, шляхом визначення їх батьками у заповіті або заяві до органу опіки та піклування;
дістали подальший розвиток:
– положення щодо визначення місця опіки та піклування в системі законодавства; додатково аргументована позиція, відповідно до якої опіка та піклування є комплексним інститутом законодавства, який включає в себе норми приватноправової і публічно-правової належності;
– пропозиція щодо необхідності впровадження такої підстави для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, як марнотратство. У зв’язку з цим запропоновано доповнити ст. 237 ЦПК України положенням про надання права членам сім’ї фізичної особи, кредиторам бути заявниками до суду у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи через марнотратство;
– висновок про те, що відсутність у ст. 39 ЦК України визначення віку, з досягненням якого фізична особа може бути визнана недієздатною, дає можливість встановлювати опіку і щодо неповнолітніх осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження для удосконалення чинних законодавчих актів у сфері регулювання відносин з опіки та піклування, для формування нового законодавства (зокрема, Закону «Про опіку та піклування»), для узагальнення судової практики пленумом відповідного вищого спеціалізованого суду.
Робота може бути використана в діяльності співробітниками органів опіки та піклування, служб у справах дітей, нотаріусами, суддями.
Результати дослідження слугуватимуть подальшим правовим розробкам, удосконаленню програм навчальних дисциплін «Цивільне право», «Сімейне право», підготовці підручників, навчальних посібників, спецкурсів, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на 8-ми науково-практичних конференціях і «круглих столах»: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період» (м. Хмельницький, 14–15 травня 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформація відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми» (м. Одеса, 15 травня 2003 р.), Науково-практичній конференції «Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародний стандарт і законодавство України» (м. Київ, 12 березня 2004 р.), Круглому столі «Наукові засади та практика застосування нового Сімейного кодексу України» (м. Київ, 25 жовтня 2006 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27–28 жовтня 2006 р.), «Шості осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 26–27 жовтня 2007 р.), «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 28–29 листопада 2008 р.), Науково-практичному семінарі «Проблеми формування та реалізації державної житлової політки» (м. Київ, 5 вересня 2008 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано: 6 статей у виданнях, які входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, тези 8 доповідей на науково-практичних конференціях та «круглих столах». Результати дослідження оприлюднені також у 3 колективних монографіях (4 розділи), у науково-практичних коментарях ЦК України (1 підрозділ і 1 розділ), у підручниках з цивільного права України (2 параграфи), у Великому юридичному словнику та Енциклопедії цивільного права.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи опіки та піклування як складного комплексного інституту новітнього законодавства, визначенні низки практичних питань щодо встановлення, здійснення та припинення опіки та піклування.
Проведене дослідження дозволяє висловити такі основні висновки і зробити пропозиції:
1. Витоки опіки та піклування як інституту права і законодавства пов’язуються з правом Стародавнього Риму, де він став структурований (мав мету встановлення, визначений суб’єктний склад, форми участі держави). Законодавство про опіку та піклування держав романо-германського типу базується на джерелах римського права.
2. Вивчення генезису законодавства у сфері регулювання опіки та піклування не пов’язане з загальною історією розвитку України як держави. Періодизація розвитку законодавства у сфері регулювання опіки та піклування пов’язана з прийняттям законодавчих актів про опіку і піклування, яке висвітлює якісні зміни в розвитку цього інституту. Виходячи з такого критерію, пропонуємо умовно виділяти два етапи розвитку вітчизняного інституту опіки та піклування:
1) дореволюційний етап, який, в свою чергу, поділяється на:
а) період звичаєвого права;
б) період історії Російської імперії;
2) післяреволюційний етап, який поділяється на:
а) радянський період;
б) сучасний період, період незалежності України.
3. Встановлено, що законодавче впорядкування відносин у сфері опіки та піклування не є завершеним. Створенню досконалої системи нормативно-правових актів для регулювання відносин з опіки та піклування перешкоджають: а) відсутність спеціального закону, який би врегулював відносини з опіки та піклування не лише щодо дітей, а й повнолітніх; б) відсутність нормативно-правового акта щодо оплати послуг опікунів і піклувальників, передбаченого ст. 73 ЦК України; в) наявні суперечності між ЦК України та СК України в регулюванні відносин з опіки та піклування.
4. Зважаючи на те, що Цивільний та Сімейний кодекси є нормативно-правовими актами однакової юридичної сили, юридичний пріоритет у застосуванні норм ЦК України та СК України має визначатися відповідно до виду суспільних відносин, які входять у сферу правового регулювання цих кодексів.
5. Обґрунтовується необхідність прийняття Закону «Про опіку та піклування», який має врегульовувати відносини, які виникають в зв’язку зі встановленням, здійсненням та припиненням опіки та піклування над дітьми, особами, визнаними недієздатними та особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
6. Для здійснення ефективної роботи з опіки та піклування необхідним є розробка Типових форм договорів управління майном підопічних осіб, а також осіб, визнаних безвісно відсутніми, які повинні бути затверджені Кабінетом Міністрів України.
7. Заперечується необхідність прийняття правил про контроль за діяльністю опікуна і піклувальника, передбачених ч. 3 ст. 54 ЦКУ. Норми щодо здійснення контролю за діяльністю опікуна і піклувальника, а також управителя майном підопічної особи мають закріплюватися в Законі «Про опіку та піклування в Україні».
8. На нашу думку, опіку та піклування як об’єкт правового регулювання слід розглядати як визначену систему суспільних відносин, які є складовою предмету цивільного права як галузі права. Цивільне право є стрижневим в регулюванні опіки та піклування, інші галузі права відповідно до предмету цивільно-правового регулювання регламентують процедуру встановлення, припинення відносин з опіки та піклування (адміністративне право), охорони та захисту особливими засобами (адміністративне та кримінальне право).
9. Змістовна багатоманітність опіки та піклування як правового явища поглинається тим, що опіка та піклування є способом забезпечення, охорони та захисту особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Це поняття включає в себе і опіку та піклування як форму влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і опіку та піклування як вид особистих немайнових прав, і опіку та піклування як вид представництва.
Смислову спеціалізацію має лише опіка як засіб захисту майнових прав осіб, визнаних безвісно відсутніми, а також фізичних осіб, місце перебування яких невідоме.
10. Зроблено висновок про те, що розвиток вітчизняної правової доктрини щодо визначення правової природи опіки та піклування взаємопов’язаний з етапами розвитку законодавства у сфері правового регулювання опіки та піклування.
11. Дата визнання особи недієздатною та дата поновлення цивільної дієздатності фізичної особи вносяться до Державного реєстру виборців відповідно до ст. 9 Закону «Про Державний реєстр виборців» і є службовими персональними даними зазначеного Реєстру, доступ до яких, однак, відповідно до п. 3 ст. 12 цього Закону, має кожен виборець. Ця норма Закону порушує положення ст. 286 ЦК щодо дотримання права фізичної особи на таємницю про стан її здоров'я.
Обґрунтовано висновок про необхідність внесення змін до Закону «Про Державний реєстр виборців», якими визнати відомості про визнання особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи інформацією з обмеженим доступом.
З метою захисту прав та інтересів фізичних осіб, визнаних недієздатними, а також фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, а також їхніх кредиторів пропонуємо вносити інформацію про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та про визнання особи недієздатної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також до Єдиного реєстру довіреностей та до Державного реєстру правочинів.
Доступу до цих реєстрів має бути забезпечений тільки нотаріусам, реєструючим органам.

Обгрунтовується необхідність внесення таких змін та доповнень до Цивільного кодексу України:
1. Ч.2 ст. 76 ЦК України встановлює, що опіка припиняється у разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього. Зважаючи на те, що обсяг прав та обов’язків різний у опікуна та піклувальника, має бути окреме рішення щодо припинення опіки і встановлення піклування.
2. Існує невизначеність щодо обмеження визнаної недієздатною фізичної особи у здійсненні права на пересування. Фізична особа, визнана недієздатною є обмеженою в праві вільного вибору місця проживання (ч. 5 ст. 29 ЦК України). З метою захисту прав та інтересів фізичної особи, визнаної недієздатною, а також посилення відповідальності опікунів, пропонуємо доповнити ст.313 ЦК України положенням про те, що фізична особа, визнана недієздатною, має право пересуватися по території України лише за згодою опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
3. З метою захисту прав неповнолітніх осіб, а також фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, пропонується доповнити ст. 79 ЦК України положенням про можливість оскарження дій піклувальника заінтересованими особами (родичами підопічного) до органу опіки та піклування або до суду. Це викликане передусім необхідністю забезпечення неповнолітнім рівних прав і можливостей з малолітніми і наданням додаткового захисту неповнолітнім дітям. Деякі з них не мають достатньо досвіду, знань та можливості захистити себе в адміністративному чи судовому порядку. В ч. 2 ст.79 ЦК слід визначити коло осіб, які можуть оскаржувати дії піклувальника.
4. Потребує уточнення ст. 66 ЦКУ щодо здійснення опіки або піклування над фізичною особою, яка перебуває у спеціальному закладі. На сьогодні зазначена стаття не містить положення про постійність перебування такої особи в спеціальному закладі.
Пропонується викласти ч. 1 ст. 66 ЦКУ так: ч. 1 ст. 66 ЦКУ так: «Якщо над фізичною особою, яка постійно перебуває (на вихованні, лікуванні, утриманні) у навчальному закладі, закладі охорони здоров’я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.»
5. Звільнення опікуна та піклувальника у зв’язку із закінченням строку опіки та піклування, або дострокове звільнення від виконання обов’язків повинно здійснюватися тільки після прийняття органом опіки та піклування звіту опікуна та піклувальника про виконання своїх обов’язків з опіки або піклуванню.
6. Зроблено висновок про те, що звіт опікунів та піклувальників лежить в площині цивільно-правового регулювання, зважаючи на те, що інститут опіки та піклування покликаний захищати передусім цивільні права та інтереси фізичних осіб, а звітності підлягає діяльність опікунів та піклувальників саме щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічних. Покладення на опікунів та піклувальників обов’язку звітувати про здійснення ними наданими їм цивільних прав – це один із способів боротьби зі зловживаннями цивільними правами.
7. Пропонується закріпити законодавчо обов’язок опікуна та піклувальника щорічно звітувати відповідному органу опіки та піклування про здійснювану опіку та піклування. Звітний рік при цьому має встановлюватися органом опіки та піклування відповідно до дати встановлення опіки/піклування. Якщо обсяг управління майном підопічного є незначним, після подання звіту за перший рік орган опіки та піклування може постановити рішення про збільшення періоду звітності, який, однак, не може перевищувати трьох років.
Обґрунтовується необхідність встановлення строку звітування управителя майном. Якщо майну підопічного призначено управителя майном, управитель має звітувати кожні 6 місяців про здійснене ним управління.
Звіт має містити детальний опис складу майна з додатковим пред’явленням, у разі можливості, квитанцій та виписок про всі зроблені протягом року на користь підопічної особи витрати, про отримані доходи, а також про суми доходів, які залишилися не отриманими. Це дасть можливість співставити доходи і витрати, визначити майновий стан підопічної особи (про зменшення або збільшення майна).
На підтвердження поданого звіту орган опіки та піклування має видавати рішення про прийняття або неприйняття звіту опікуна/піклувальника. Це зобов’яже органи опіки та піклування уважніше ставитися до виконання своїх обов’язків з контролю дій опікунів та піклувальників, а також може стати підставою для притягнення органів опіки та піклування до додаткової (субсидіарної) відповідальності разом з опікунами (піклувальника) за боргами, що виникли у зв’язку зі здійсненням обов’язків з опіки та піклування.
У разі виявлення помилок або зловживань, орган опіки та піклування має вимагати пояснень від опікуна або піклувальника і вжити необхідних заходів (бесіди, консультації, припинення опіки та піклування, притягнення до відповідальності).
При припиненні опіки та піклування опікун або піклувальник повинен надати органу опіки та піклування загальний звіт.
8. Слід запровадити на законодавчому рівні можливість винагороди і заохочення опікунів та піклувальників у зв’язку з добросовісним виконаннями ними своїх обов’язків.
9. Законодавством не встановлено форми вираження згоди на вчинення неповнолітньою особою та фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, правочину, яка має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування. Пропонуємо доповнити ст. ч. 4 ст. 32, ч. 3 ст. 37 ЦК України положенням про те, що згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування на вчинення неповнолітньою особою та фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, має виражатись у такій самій формі, в якій вчиняється правочин.
10. Обґрунтовується пропозиція щодо доповнення ЦК та СК України положенням, яким надати можливість визначати особу опікуна/піклувальника або управителя майном у заповіті або заяві батьків до своїх неповнолітніх дітей.
11. Дістала подальшого розвитку пропозиція щодо запровадження такої підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, як її марнотратство. Відповідно до цього пропонується доповнити ст. 36 ЦК України таким положенням:
«Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона веде марнотратний спосіб життя або обтяжена боргами в такому обсязі, що піддає значному ризику свій майновий стан і майновий стан членів своєї сім’ї, створює загрозу виконання обов’язку перед кредиторами»
Метою цього заходу є захист прав та інтересів особи, яка веде марнотратний спосіб життя, а також членів її сім’ї, кредиторів цієї особи, запобігання безпритульності, злидням в сім’ї.
12. Додатково аргументовано висновок про те, що невизначення в ст. 39 ЦК України віку, з досягненням якого фізична особа може бути визнана недієздатною, дає можливість застосовувати опіку й щодо неповнолітніх осіб.
12. Пропонується доповнити ст. 1029 ЦКУ положенням про можливість здійснення договору управління майном підопічних неповнолітніх осіб за плату чи безоплатно. Відповідно визначити в ст. 1035 ЦКУ істотною умовою договору управління майном умову про оплатність чи безоплатність договору управління майном.
13. Знайдено додаткові аргументи на користь доповнення ч. 1 ст. 64 ЦК України п.3 (перелік підстав за яких фізична особа не може бути опікуном або піклувальником):
«1. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:
…
3) цивільна дієздатність якої була обмежена в судовому порядку через марнотратство.»

Обґрунтовується необхідність внесення таких змін та доповнень до Сімейного кодексу України:
14. П. 1 ч. 1 ст. 107 СК України передбачає можливість розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім. При цьому шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору (ч. 2 ст. 107 СК України). Пропонуємо внести зміни до ст. 107 СК України, якими зобов’язати суд направляти повідомлення про розірвання шлюбу опікуну над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, управителю її майном, а також органу опіки та піклування.
15. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 107 СК України розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану можливе за заявою одного з подружжя, якщо другий із подружжя визнаний недієздатним. В такому разі повідомлення про розірвання шлюбу слід направляти опікуну цієї особи та органу опіки та піклування. У тому разі, коли опікуном над недієздатним подружжям є інший з подружжя, то він не може порушувати питання про розірвання шлюбу до припинення ним виконання обов’язків опікуна.
16. Пропонується внести зміни до ст. 107 СК України, якими зобов’язати органи державної реєстрації актів цивільного стан повідомляти зазначених опікуна над майном безвісно відсутньої особи та/або управителя майном такої особи, опікуна недієздатної особи, особу, засуджену за вчинення злочину, про подану іншим з подружжя заяву про розірвання шлюбу. Крім цього, слід повідомляти органи опіки та піклування про розірвання шлюбу з особою, яка визнана безвісно відсутньою або недієздатною у разі, якщо над майном цих осіб не встановлено опіку та піклування, або воно не передане в управління за договором управління майном.
17. Виноситься пропозиція щодо встановлення заборони призначення опікуном (піклувальником) одного подружжя до другого у разі встановлення режиму окремого проживання подружжя (ст. 119 СК України).
18. Пропонується внести зміни до СК України, якими закріпити необхідність вимагати звіт про управління майном дітей, про виконання обов’язків майнового та немайнового характеру від батьків з проблемних сімей. Такий контроль з боку органів опіки та піклування запобігатиме дитячій безпритульності та бездоглядності, сприятиме добросовісному ставленню батьків до виконання своїх обов’язків.
19. Доповнити СК України положенням про те, що опікун та піклувальник не може усиновити підопічну дитину до подання звіту органу опіки та піклування і звільнення від опіки та піклування.

Обгрунтовується необхідність внесення таких змін та доповнень до Цивільного процесуального кодексу України:
20. Обґрунтовується необхідність доповнення глави 2 ЦПК України, ст. 56 КАСУ, ст. 367 МКУ, ст. 26 ГПКУ нормою, яка має містити вимогу щодо обов’язкової присутності представника органів опіки та піклування на судових засіданнях в разі, якщо розглядається справа стосовно особи, яка визнана недієздатною та особи, фізична дієздатність якої обмежена, або з питань, що зачіпають їхні права та інтереси. Така норма працюватиме на встановлення типових відносин.
21. Доповнити ст. 237 ЦПК України положенням, яким надати право бути заявниками до суду по справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи через марнотратство членами сім'ї фізичної особи, кредиторами.

Обгрунтовується необхідність внесення таких змін та доповнень до Закону України «Про психіатричну допомогу»:
22. Викласти ч. 4 ст. 18 Закону «Про психіатричну допомогу» так:
«Виписка особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння та щодо якої судом було застосовано примусові заходи медичного характеру, здійснюється за рішенням суду (ч. 4 ст. 18 Закону «Про психіатричну допомогу»). Одночасно суд вирішує питання про встановлення опіки та піклування щодо особи, яка виписується у зв’язку з припиненням застосування примусових заходів медичного характеру.»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адміністративний кодекс УСРР від 12 жовтня 1927 р., оголош. 31 грудня 1927 р. // Систематичний збірник чинних законів УСРР. Т.ІІІ. Адміністративні, кримінальні та поправно-трудові закони, чинні на 1 листопада 1929 р. – Х. : Видавництво Наркомюсту УСРР, 1929. – С.5-137.
2. Азаревич Д.И. О различии между опекой и попечительством по римскому праву / Д.И. Азаревич. – СПб. : Тип. т-ва «Обществ. польза», 1872. – 320 с.
3. Анатольєва О.І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках ХХ століття : дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / Анатольєва Ольга Іванівна. – К., 2003. – 216 с.
4. Андреев Е.П. Правоспособность и дееспособность несовершеннолетних по советскому гражданскому праву : автореф. дис. на соискание учен.степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право» / Е.П. Андреев. – М., 1972. – 15 c.
5. Антокольская М.В. Семейное право : Учебник / М.В. Антокольская. – М. : Юристъ, 2003. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – 333 с.
6. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии / Ю.М. Антонян, С.В. Бородин ; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1987. – 208 с.
7. Архів Інституту держави і права ім.В.М. Корецького НАН України. – 2008.
8. Баженов В., Усталова А. Пределы преюдициальной силы решений о признании гражданина недееспособным / В. Баженов, А. Усталова // Советская юстиция. – 1979. – № 20. – С. 21–20.
9. Байтин М.И., Петров Д.Е. Соотношение отрасли права и отрасли законодательства / М.И. Байтин, Д.Е. Петров // Правоведение. – 2004. – № 1. – С. 35–42.
10. Барило Т.С. Комиссии по делам несовершеннолетних / Т.С. Барило ; Отв. ред. : Лановенко И.П. – Киев : Наук. думка, 1976. – 90 c.
11. Барон Ю. Система римского гражданского права : В 6 кн. / Ю. Барон ; Предисловие к.ю.н. В.В.Байбака. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 1102 с.
12. Беляев И.Д. История русского законодательства / И.Д. Беляев. – СПб. : Лань, 1999. – 640 с.
13. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право : Учебник / А.М. Белякова, Е.М. Ворожейкин. – М. : Юрид. лит-ра, 1974. – 304 с.
14. Белякова А.М. Правовая охрана детства. Учебное пособие / А.М. Белякова, Д.С. Карев, В.С. Орлов. – М. : Знание, 1968. – 158 с.
15. Блинова Т.В. Правовое положение недееспособных вследствие психического расстройства по советскому гражданскому и семейному законодательству : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Т.В. Блинова. – Томск, 1987. – 19 с.
16. Бобко В.Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бобко Володимир Григорович. – К., 2006. – 179 c.
17. Боннер А.Т. Избранные труды по гражданскому процессу. – СПб. : Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 992 с.
18. Бошко В. Родинне право / В. Бошко ; За ред. Г. І. Волкова. – Х. : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1930. – 30 с.
19. Братусь С.Н. Курс гражданского права. Субъекты гражданского права / Братусь С.Н. – М. : Госюриздат, 1950. – 367 c.
20. Ватрас В.А. Деякі питання застосування статті 8 Сімейного кодексу України / В.А. Ватрас // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 3(11). – С.76–80.
21. Веберс Я.Р. Основные проблемы правосубъектности граждан в советском гражданском и семейном праве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Я.Р. Веберс. – М., 1974. – 36 c.
22. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я.Р. Веберс. – Рига : Зинатне, 1976. – 231 с.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
24. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов ; Науч. ред. : Глазычев А.Л., Уткин А.И., Филиппов А.Ф., Хестанов Р.З. – М. : Изд. Дом «Территория будущего», 2005. – 800 c.
25. Вольман И.С. Опека и попечительство. – СПб., 1913. – 172 с.
26. Вольфсон В. Підручник цивільного права / В. Вольфсон ; З передмовою Я.Н. Бранденбургського ; Переклад з рос. видання. – Х. : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1927. – 216 с.
27. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР / Е.М. Ворожейкин. – М. : Юрид. лит-ра, 1972. – 336 c.
28. Всеобщий гражданский кодекс Австрии = Allgemeines Bürgerliches Gesetzbuch / пер. с нем. [Маслов С. С]. – М. : Инфотропик Медиа, 2011. – 272 с.
29. Гелецька І.О. До питання про правовий статус піклувальника / І.О. Гелецька // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2003. – Вип.19. – С.378–383.
30. Гелецька І.О. Правове регулювання відносин представництва у цивільному праві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Гелецька Ірина Олександрівна. – К., 2005. – 205 с.
31. Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право / Гойхбарг А.Г. – М. : Юрид. изд-во Наркомюста РСФРС, 1925. – 232 c.
32. Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей / И.К. Городецкая. – М. : Междунар. отношения, 1973. – 112 с.
33. Гражданский кодекс Грузии. Принят 26 июня 1997 года. Введен в действие с 25 ноября 1997 г. (с поправками и изменениями на 26 ноября 2001 года) / Пер. с грузинского / Науч. ред. : Бигвава З.К.; Предисл. : Елисеева И.В., Коновалова А.В. ; Вступ. ст. : Чантурия Л. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 750 c.
34. Гражданский кодекс Квебека. – М. : СТАТУТ, 1999. – 472 с. – (Современное зарубежное и международное частное право)
35. Гражданский кодекс Латвийской Республики. Пер. с латышского / Пер. : Алфеева И.; Науч. ред. и предисл. : Лившиц Н.Э. ; Обзор. ст. : Свиб А.В. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 830 c.
36. Гражданский кодекс Украины : Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). – X. : ООО «Одиссей», 2003. – Т. 1. – 832 c.
37. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В.Захватаев ; Предисловие : А.Довгерт, В.Захватаев ; Отв. ред. А.Довгерт. – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
38. Гражданское право / Под общ. ред. чл.-корр. РАН С.С.Алексеева. – М. : Норма, 2004. – 432с.
39. Гражданское право Украины. В двух частях. Ч. I / Под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко. – Х. : Основа, 1996. – 440 с.
40. Гражданское право. Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М : ПРОСПЕКТ, 1998. – Ч. III. – 592 с.
41. Гражданское право. Учебник : В 2-х томах / Дюжева О.А., Ем В.С., Зенин И.А., Коваленко Н.И., и др. ; Отв. ред. : Суханов Е.А.. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 1998. – Т. 1 – 816 c.
42. Гражданское уложение Германии / Научн. редакторы А.Л.Маковский и др. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
43. Гранін В.Л. Повноваження представника та його реалізація за цивільним законодавством України : дис. … канд. юрид.наук : 12.00.03 / Гранін Віталій Львович. – Одеса, 2005. – 212 с.
44. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Д.Д. Гримм ; Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 496 с.
45. Д’ячкова Н.А. Опіка як спосіб охорони майнових прав фізичних осіб : дис... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Д’ячкова Наталія Анатоліївна. – Х., 2006. – 202 c.
46. Д’ячкова Н.А. Опіка як спосіб охорони майнових прав фізичних осіб : автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н.А. Д’ячкова. – К., 2006. – 21 с.
47. Джабраилова А.Д. Охрана прав и интересов несовершеннолетних, оставшихся без родительского попечения, органами опеки и попечительства (на материалах ДАССР) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / А.Д. Джабраилова. – М., 1987. – 16 с.
48. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С.Перетерского. – М. : Наука, 1984. – 456 с.
49. Дитячі інтернатні заклади : Статистичний бюлетені. – К. : Державний комітет статистики України. – 2000–2007.
50. Долматова В.Н. Психолого-педагогические условия преодоления иждивенческой позиции воспитанников детского дома : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. психол. наук : 19.00.07 / В.Н. Долматова. – Липецк, 2008. – 21 с.
51. Дювернуа Н.Л. Чтения по гражданскому праву : Введение. Учение о лице. Т. 1 / Дювернуа Н.Л. ; Под ред., с предисл. : Томсинов В.А. – М. : Зерцало, 2004. – 568 c.
52. Енциклопедія цивільного права України / відп. ред. Я.М. Шевченко. – К. : Ін Юре, 2009. – 952 с.
53. Ершова Н.М. Вопросы семьи в гражданском праве. – М. : Юрид. лит-ра, 1977. – 176 с.
54. Ершова Н.М. Опека и попечительство над взрослыми. – М. : Юрид. лит-ра, 1962. – 44 с.
55. Ершова Н.М. Опека и попечительство над несовершеннолетними : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук. – М. : Институт права им. А.Я.Вышинского АН СССР, 1957. – 15 с.
56. Ершова Н.М. Опека и попечительство над несовершеннолетними по советскому праву / Ершова Н.М. – М. : Госюриздат, 1959. – 108 с.
57. Ершова Н.М. Опека и попечительство. – М. : Юрид. лит-ра, 1971. – 80 с.
58. Ершова Н.М. Опека, попечительство, усыновление / Н.М. Ершова ; Под общ. ред. Королева Ю.А. – М. : Моск. рабочий, 1984. – 109 c.
59. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (Люксембург, 20 травня 1980 р. Конвенцію ратифіковано із заявами та застереженням Законом № 135-VI від 6.03.2008 р. [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_327
60. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-X // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу : http ://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
61. Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства : Рекомендації парламентських слухань, схвалені Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2005 р. № 2894-IV [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2894-15
62. Загоровский А.И. Курс семейного права / А.И. Загоровский ; Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 464 с.
63. Заклади охорони здоров’я та захворюваність населення України у 2010 р. : Статистичний бюлетень. – К. : ДКСУ, 2011. – 90 с.
64. Законодательство Петра I / Отв. ред. Преображенский А.А., Новицкая Т.Е. – М. : Юрид. лит.-ра, 1997. – 880 с.
65. Законы о безумных и сумасшедших :С приложением свода разъяснений по кассационным решениям Сената / Сост. Я. А. Канторович. – С.-Петербург : Изд. Я. А. Канторовича, 1899. – 128 с.
66. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства : Статистичний бюлетень. – К. : ДКСУ, 2008. – 72 с.
67. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства : Статистичний бюлетень. – К. : ДКСУ, 20010. – 78 с.
68. Захист дітей, які потребують особливої уваги суспільства : Статистичний бюлетень. – К. : Державний комітет статистики України. – 2011. – 80 с.
69. Защита прав ребенка в современной России : Материалы научно-практической конференции / Институт государства и права РАН ; Отв. ред. А.М. Нечаева. – М. : ИГиП РАН, 2004. – 194 с.
70. Звіт про роботу судів першої інстанції по розгляду цивільних справ. Форма № 2, затверджена наказом Мінстату України від 5.03.1993 р. № 7.
71. Звіт про розгляд цивільних справ судами першої інстанції (Верховний Суд України, обласні, міжобласний, районні (міські), військові суди). Форма № 2, затверджена Наказом Держкомстату України 20.03.2001 р. № 154/37/16-5.
72. Звіт судів першої інстанції про розгляд справ у порядку цивільного судочинства. Форма № 2-Ц, затверджено наказом Державної судової адміністрації України 5.06.2006 р. № 55 за погодженням з Держкомстатом України.
73. Зилковская Л.М. Проблемы правового регулирования устройства детей-сирот и детей, оставшихся без родительского попечения (по законодательству Украины и России) / Л.М. Зилковская // Право и экономка : актуальные проблемы науки и практики. – Одесса : Астропринт, 2008, С.104–129.
74. Зілковська Л. М. Недоліки законодавства про патронат над дітьми та шляхи його удосконалення / Л.М. Зілковська // Держава і право. – 2007. – Вип. 38. – С.381–389.
75. Зілковська Л.М. Політика держави Україна в сфері охорони та захисту житлових прав дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Л.М. Зілковська / Проблеми формування та реалізації державної житлової політики : матеріали наук.-практ. семінару (Київ, 5 вересня 2008 р.). – К. : ІДіП НАНУ, 2008. – С.33–36.
76. Зілковська Л.М. Правове регулювання влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування / Л.М. Зілковська // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2007. – № 4 (24). – С.127–129.
77. Злочинність в Україні : Статистичний збірник / Відповідальний за випуск Калачова І. – К. : Державна служба статистики України, 2011. – 118 с.
78. Иванова Л.Я. Гражданская правосубъектность лиц, страдающих психическими расстройствами : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Л.Я. Иванова. – Екатеринбург, 1993. – 19 с.
79. Инструкция Слободской губернии губернатору с губернскою и провинциальными канцеляриями (июля 6 дня 1765 года) // Законодательство Екатерины ІІ. В двух томах. Т.1. – М. : Юрид. лит-ра, 2000. – С.354–358.
80. Иоффе О.С. Избранные труды. В 4-х томах. Т. 2 : Советское гражданское право / Иоффе О.С. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 511 c.
81. Інструкція з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян : Наказ Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 р. № 1269/5 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 56. – ст. 1891.
82. Інструкція про опіку, патронат і усиновлення дітей, затверджена наказом Міністерства освіти УРСР, Міністерства юстиції УРСР, Міністерства охорони здоров'я УРСР. – К. : Державне учбово-пед. вид-во «Радянська школа», 1949. – 40 с.
83. Інструкція про опіку, піклувательство та засиновлення, затверджена Постановою НКСЗ УСРР від 22 липня 1927 р. // Збірник чинного в УСРР законодавства по опіку, піклування та засиновлення / Під ред. Г.М. Покорного. – Х. : Видавництво Всеукраїнського товариства «Геть неписьменність», 1928. – 100 с.
84. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу : http ://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
85. Калакура В.Я. Опіка та піклування / В.Я. Калакура / Цивільний кодекс України : Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К. : Істина, 2004. – C.54–65.
86. Карпачова Н.І. Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини : Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини / Н. І. Карпачова // Право України. – 2009. – № 1. – 74 с.
87. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Карпенко Ольга Іванівна. – 191 с.
88. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.І. Карпенко. – Х., 2002. – 20 с.
89. Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в советском гражданском процессе : Автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / Н.А. Киреева. – М., 1985. – 23 с.
90. Киреева Н.А. Участие в гражданском процессе органов опеки и попечительства / Н.А. Киреева // Советская юстиция. – 1976. – № 19. – С.9–12.
91. Киреева Н.А. Участие органов опеки и попечительства в советском гражданском процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Киреева Наталья Александровна. – М., 1984. – 181 с.
92. Кізь О.Б. Формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім’ї : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : 19.00.07 : «Педагогічна та вікова психологія» / О.Б. Кізь. – К., 2003. – 20 с.
93. Ключевский В.О. Курс русской истории / В.О. Ключевский.– Петроград : Литературно-издательский отдел Комиссариата народного просвещения ; Госиздат, 1918. – Ч. 1. – 496 с.
94. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р. № 2747-IV // ВВР України. – 2005. – № 35–36, 37. – Ст. 446.
95. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу : http ://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
96. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану, прийнятий 31 травня 1926 р. на 3-й сесії ВУЦВК 9-го скликання. Набрав чинності 1 вересня 1926 р. // ЗУ УРСР. – 1926. – № 76-69. – Ст.440.
97. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану. – К. : Політвидав, 1949. – 140 с.
98. Кодекс законів про шлюб та сім’ю УРСР 1969 р. // ВВР УРСР. – 1969. – № 26. – Ст.204.
99. Кодекс Республики Беларусь о браке и семье от 9 июля 1999 г. № 278-3, принят Палатой представителей 3 июня 1999 г., одобрен Советом Республики 24 июня 1999 г., зарегистрировано в НРПА РБ 14 июля 1999 г. № 2/53 [Електронний ресурс] // Сайт Министерства юстиции Российской Федерации. – Режим доступу : http ://www.minjust.ru/common/img/uploaded/docs/1_Belorus.doc
100. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации : В 3 т. – Т. 1. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / Под ред. Т. Е. Абовой и А. Ю. Кабалкина ; Ин-т государства и права РАН. – М : Юрайт-Издат, 2004. – 1069 с. – (Профессиональные комментарии).
101. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини : Конвенція про права людини та біомедицину (Ов’єдо, 4 квітня 1997 р.) (підписана Україною 22.03.2002 р.) Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_334.
102. Конвенція про захист прав і основних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 1, 4, 6, 7, 9, 10 та 11 до Конвенції (Рим, 4.XI.1950) (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.). [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
103. Конвенція про права дитини (Конвенція ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., дата підписання Україною : 21 лютого 1990 р., набуття чинності для України : 27 вересня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_021
104. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
105. Корсун А.М. Рассуждении об основании опеки и попечительства вообще и в особенности по российским узаконениям / A.M. Корсун. – Х. : Тип. Харьк. импер. ун-та, 1825. – 40 с.
106. Кравчук Н. В. Защита прав ребенка на жизнь и воспитание в семье по семейному законодательству Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право ; предпринимательское право ; семейное право ; международное частное право» / Н. В. Кравчук. – М., 2003. – 28 с.
107. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О.А. – М. : Госюриздат, 1958. – 183 c.
108. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – 5-те вид., переробл. та допов. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
109. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. № 2341-III// Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 920.
110. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое