ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІД ЗЛОВЖИВАНЬ З БОКУ НЕДОБРОСОВІСНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Краткое описание

МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

На правах рукопису

УДК 346.5

ДЕМИДОВА АЛЛА МАРКІЯНІВНА

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІД ЗЛОВЖИВАНЬ З БОКУ НЕДОБРОСОВІСНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Кузьмін Ренат Равелійович
кандидат юридичних наук

Київ 2011
З М І С Т
ВСТУП 3
Розділ І. СКЛАДОВІ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
1.1. Поняття безпеки банківської системи та загрози цій безпеці 12
1.2. Феномен зловживання правом та категорія "недобросовісність" позичальника 37
Розділ ІІ. АНАЛІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ З ПИТАНЬ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІД ЗЛОВЖИВАНЬ З БОКУ НЕДОБРОСОВІСНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ 62
Розділ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ВІД ЗЛОВЖИВАНЬ З БОКУ НЕДОБРОСОВІСНИХ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ
3.1. Забезпечення доступності правосуддя як засіб вдосконалення господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників 131
3.2. Вдосконалення господарського законодавства в банківсько-фінансовій сфері та порядку розгляду судових спорів як шляхи захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників 153
ВИСНОВКИ 165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 169

В С Т У П
Метою господарсько-правового захисту банківської системи є забезпечення її безпеки за допомогою господарсько-правових засобів, а сутність цього захисту проявляється через реалізацію функцій, які повинні визначатися, виходячи з наявних і прогнозованих загроз цій системі. Від того, наскільки адекватно виявляються і реалізуються функції господарсько-правового захисту у банківському секторі, залежатиме розвиток банківського бізнесу та подальше економічне зростання у вітчизняній економіці.
На сучасному етапі розвитку банківництва особливу небезпеку банківській системі становлять зловживання з боку недобросовісних позичальників. Ці зловживання зводяться, в основному, до зловживань правом, господарським правом, як матеріальним, так і процесуальним (господарсько-процесуальним). При цьому в останній період зловживання з боку недобросовісних позичальників набули масовий характер, що призводить до величезних втрат у самій фінансово-банківській системі і в економіці держави в цілому. В українському законодавстві, як і у теорії права (загальній теорії права, теорії господарського права), проблеми боротьби із зазначеними зловживаннями практично не вирішені.
Усе це свідчить про актуальність і доцільність дослідження шляхів вдосконалення господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом на 2008-2011 рр. "Правове забезпечення управління персоналом", а також відповідно до спеціальної науково-дослідної теми кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права "Актуальні проблеми цивільного і господарського права та процесу".
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення господарсько-правового захисту від зловживань з боку недобросовісних позичальників.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
- розкрити поняття та складові безпеки банківської системи. Виявити всю сукупність загроз цій безпеці;
- визначити феномен зловживання правом та категорію "недобросовісність" позичальника;
- проаналізувати судову практику з питань господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників, у т.ч. рекомендації із забезпечення доступності правосуддя;
- розробити господарсько-правовий механізм захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників;
- обґрунтувати критерії вдосконалення господарського законодавства, що регулює відносини, які виникають з договору позики, та здійснення господарського судочинства;
- визначити морально-правові засади господарського судочинства, проблеми дотримання суддею вимог правосуддя, нейтралізації зловживань правом.
Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що складаються в процесі забезпечення безпеки банківської системи від зловживань правом з боку недобросовісних позичальників.
Предметом дослідження є господарсько-правовий захист банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові і спеціальні методи: формально-логічний, діалектичний, історичний, системного аналізу, аналітико-синтетичний, порівняльно-правовий. За допомогою формально-логічного методу розкрито поняття та складові безпеки банківської системи. Історичний метод використовувався при визначенні феномену зловживання правом та категорії "недобросовісність" позичальника. Порівняльно-правовий метод використовувався при обґрунтуванні необхідності вдосконалення господарського законодавства, що регулює відносини позики. Діалектичний метод і метод системного аналізу використовувалися в процесі виявлення усієї сукупності загроз безпеці банківській системі та аналізі причин їх виникнення. Аналітико-синтетичний метод застосовувався при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників.
Історичний і порівняльно-правовий методи використовувалися при обґрунтуванні економічної необхідності вдосконалення господарського судочинства, проведенні системного аналізу його ефективності з урахуванням досвіду не тільки України, але й інших країн. Діалектичний метод і метод системного аналізу дозволили провести аналіз системи факторів забезпечення ефективності господарського судочинства. Аналіз сучасного стану господарського судочинства в Україні у сфері дослідження здійснено автором за допомогою аналітико-синтетичного методу, який, поряд із формально-логічним методом, використовувався й у процесі розроблення пропозицій щодо підвищення ефективності господарського судочинства.
Теоретичну основу дослідження складають роботи таких вітчизняних і зарубіжних учених: Л.І. Абалкін, Т.Є. Абова, Г.В. Атаманчук, С.С. Алексєєв, І.Л. Бачило, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкова, Т.В. Боднар, Є.А. Борисова, Й.Т. Богдан, В.Д. Бринцев, Ю.М. Грошовий, А.О. Добровольський, О.М. Вінник, В.В. Городовенко, К.Ф. Гуценко, М.А. Гурвич, М.Л. Ентін, Д. В. Задихайло, І.Є. Замойський, Л. Г. Знаменський, М.І. Клеандров, В.М. Лебєдєв, А.Л. Лікас, В.В. Луць, В.К. Мамутов, І.Є. Марочкін, Л.М. Москвич, І.Л. Петрухін, А.Й. Осетинський, І.Г. Побірченко, О.П. Подцерковний, Д.М. Притика, П.М. Рабинович, В.О. Ржевський, В.І. Тертишніков, Н.А. Чечіна, М.Й. Штефан, В.С. Щербина, О.Х. Юлдашев, В.В. Ярков та ін.
Нормативну основу дослідження склали: господарське, цивільне і процесуальне законодавство України, а також окремі нормативно-правові акти Англії, Японії, Франції, США, Італії, Росії. Емпіричну основу – офіційні статистичні дані, судова практика.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є комплексним дослідженням проблем господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань правом з боку недобросовісних позичальників, на основі якого обґрунтовано нові теоретичні положення щодо виявлення загроз цій безпеці, аналізу причин виникнення та розроблено пропозиції з їх усунення. У результаті дослідження отримано наступні основні наукові результати.
Уперше:
- сформульовано визначення загроз банківській системі від зловживань правом з боку недобросовісних позичальників, згідно з яким під такою загрозою доцільно розуміти використання ними різноманітних форм, методів діяльності, які дозволяють, в межах прав, наданих діючим законодавством, досягти бажаних результатів – уникнення від виконання зобов'язань за договором позики, наслідком чого є реальна вірогідність спричинення (а нерідко і завдання дійсної) шкоди банківським установам;
- проведено системний аналіз банківської безпеки, результатом якого з'явилась виявлена і систематизована сукупність загроз цій безпеці, у складі якої виділено зовнішні і внутрішні загрози. До внутрішніх загроз банківській системі віднесено зловживання правом з боку суб'єктів господарювання;
- запропоновано нове розуміння господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань правом з боку недобросовісних позичальників, під яким розуміється виявлена, виходячи з результатів аналізу загроз банківській системі, сукупність заходів, що включають внесення змін до господарського та господарсько-процесуального законодавства, реалізація яких здатна нейтралізувати загрози банківській системі, забезпечити безпеку цієї системи;
- обґрунтовано, що під зловживанням правом з боку недобросовісних позичальників слід розуміти здійснення неморальних дій, спрямованих на уникнення від добросовісного виконання своїх зобов'язань за договором позики, спричинення навмисної шкоди банківській установі;
- введено поняття та розкрито сутність господарсько-правового механізму захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних суб'єктів кредитування, що складається з двох основних частин. Це:
1) сукупність правових норм, що забезпечують цей захист, як матеріального так і процесуального характеру;
2) система інституцій, функціями яких є реалізація згаданих норм, забезпечення захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних суб'єктів кредитування.
Удосконалено:
- кваліфікацію видів зловживань правом з боку суб'єктів господарювання, за якою розрізняється:
1) зловживання матеріальним правом (норми господарського права) ;
2) зловживання процесуальним правом (норми господарсько-процесуального права);
- обґрунтування доцільності, за аналогією із законодавством Російської Федерації (ст. 10 Цивільного кодексу РФ), ввести в законодавство України, в т.ч. у процесуальне (господарсько-процесуальне), норми, які визначали б шикану як дію, яка здійснюється виключно для того, щоб завдати шкоди іншій особі, коли уповноважений суб'єкт користується правом з єдиною метою – ущемити чужі інтереси;
- обґрунтування того, що з метою створення ефективних процесуальних інструментів та передумов для боротьби з технічними та пов'язаними позовами доцільно на законодавчому рівні чи шляхом видання постанови Пленуму Вищого господарського суду України ввести правило, яке б встановлювало обов'язковість розгляду в одному провадженні позовів про стягнення боргу та зустрічних позовів боржників або поручителів про оскарження забезпечувальних договорів, якщо позовні вимоги об'єднані одним договором;
- доцільність законодавчого введення прецедентної практики в господарське судочинство, шляхом внесення до проекту Господарського процесуального кодексу України норми, яка б встановлювала правило, згідно з яким при вирішенні господарських спорів стале застосування у судовій практиці норм права є обов'язковим для наступного судового розгляду аналогічного спору.
Дістали подальший розвиток:
- розуміння зловживання з боку недобросовісного позичальника господарсько-процесуальним правом (його нормами) як такої поведінки заявника, що спрямована на затягування провадження у справах за позовом банку про стягнення боргу шляхом подання (зустрічного) позову про визнання недійсними договорів позики або оспорювання забезпечувальних зобов'язань з метою виграти час, неправомірно продовжувати користуватися запозиченими грошами, а також позбавити банк ліквідного забезпечення за допомогою подання технічних та пов'язаних позовів щодо оскарження договорів застави та поруки, до вирішення яких зупиняється розгляд справи за позовом банку про стягнення боргу;
- критерій розрізнення моральних і неморальних дій, добросовісності і недобросовісності позивача (відповідача у справі), згідно з яким моральними діями, властивими для добросовісного позивача (відповідача), є такі вчинки людини, які відповідають нормам загальновизнаної, світової моралі, зокрема, категоричному імперативу Канта – "поводь себе з людьми так, як ти хочеш щоб поводилися з тобою". Відповідно, неморальними діями, характерними для недобросовісного позивача (відповідача), є такі, що не відповідають нормам загальновизнаної, світової моралі, спрямовані на заподіяння шкоди, зла іншій стороні у справі.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані в дисертаційній роботі результати, а також її теоретичні висновки можуть бути використані у законотворчій діяльності при розробці змін до законодавства, що регулює організацію господарського процесу.
Основні положення роботи можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також при викладанні курсів господарського права, господарсько-процесуального права, правового забезпечення господарського процесу. Наукові положення дисертації можуть стати базою для подальших наукових досліджень проблем вдосконалення господарського процесу.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення, висновки, пропозиції, викладені в дисертації, були предметом доповідей та обговорень на науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема, на Київській науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні проблеми формування правової держави в Україні" (Київ, 2007), студентській та професорсько-викладацькій науковій конференції "Актуальні проблеми цивільного та господарського права" (Київ, 2009), на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Інституту права МАУП.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, у т.ч. чотири опубліковано у наукових фахових виданнях, а також дві публікації у тезах наукових збірників матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, висновків та переліку літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження зроблено теоретичні та практичні узагальнення і внесено пропозиції з удосконалення законодавства з метою підвищення ефективності господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників. У числі висновків є наступні:
1. Під безпекою банківської системи слід розуміти певну систему (систему безпеки) її діяльності, яку можна розглядати як стан стійкої життєдіяльності, за якого забезпечуються реалізація основних інтересів, пріоритетних цілей банків, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів. Основним критерієм ефективності безпеки банківської діяльності є стабільність фінансового та економічного стану банку.
2. Застосування системного аналізу дозволило виділити і дослідити такі фактори підвищення рівня безпеки банківської системи (складові безпеки), а у кінцевому рахунку і покращення господарсько-правового захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних позичальників, як поліпшення якості корпоративного управління, його господарсько-правового забезпечення, досягнення більшої прозорості діяльності банків, підвищення ефективності ризик-менеджменту, а також вдосконалення правового (господарсько-правового) регулювання відносин між органами банківського управління, акціонерами, вкладниками, іншими зацікавленими особами та об'єктивний, неупереджений, заснований на законі розгляд господарських спорів між банками і позичальниками (юридичними особами).
3. Оптимізація перерахованих факторів, зокрема, покращення моделі корпоративного управління, вдосконалення принципів та інструментів безпеки банківської системи (таким вдосконаленням слід вважати наближення діяльності комерційних банків до міжнародних стандартів, включаючи міжнародні стандарти з угодами щодо капіталу Базель II, а також використання підходів до банківського регулювання і нагляду, перевірених світовою практикою) сприятиме досягненню мети підвищення ефективності безпеки банківської системи.
Потенційними носіями господарсько-правових загроз безпеці банківській системі є суб'єкти господарювання, споживачі, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, чиї конкретні дії можуть завдавати фінансової шкоди. Це також громадські організації, фонди та ін., які провадять господарські операції. Щодо змісту господарсько-правових загроз безпеці банківській системі, то це, перш за все, зловживання правом з боку суб'єктів господарювання – використання ними різноманітних форм, методів діяльності, які в межах прав, наданих діючим законодавством, дозволяють суб'єктам господарювання досягти бажаних наслідків – ухилитися від виконання своїх обов'язків за договором позики, спричиняючи загрозу, а нерідко і шкоду безпеці банку (його підрозділам).
4. Усю сукупність загроз в залежності від виду засобів, які можна застосувати для нейтралізації цих загроз, можна поділити на економіко-управлінські і господарсько-правові. До економіко-управлінських загроз слід віднести некерованість процесу переходу до ринкової економіки, відсутність науково обґрунтованої фінансової політики в Україні, суб'єктивізм у побудові і здійсненні адміністративного управління банківською системою, неконтрольоване одержання величезних іноземних кредитів вітчизняними банківськими установами та легковажне і занадто інтенсивне кредитування резидентів української економіки тощо.
5. Під господарсько-правовим захистом банківської системи від зловживань правом з боку недобросовісних позичальників доцільно розуміти виявлену, виходячи з результатів аналізу загроз банківській системі, сукупність заходів, що включають внесення змін до господарського та господарсько-процесуального законодавства, реалізація яких здатна нейтралізувати загрози банківській системі, забезпечити безпеку цієї системи.
6. Доцільно, за аналогією із законодавством РФ, ввести в законодавство України, в т.ч. в процесуальне (господарсько-процесуальне) норми, які визначали б шикану як дію, що здійснюється виключно для того, щоб завдати шкоди іншій особі, коли уповноважений суб'єкт користується правом з єдиною метою – ущемити чужі інтереси.
7. З метою створення ефективних процесуальних інструментів та передумов для боротьби з технічними та пов'язаними позовами доцільно, шляхом видання постанови Пленуму Вищого господарського суду України, ввести правило, яке б встановлювало обов'язковість розгляду в одному провадженні позовів про стягнення боргу та зустрічних позовів боржників або поручителів про оскарження забезпечувальних договорів, якщо позовні вимоги об'єднані одним договором.
8. Господарсько-правовий механізм захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних суб'єктів кредитування складається з двох основних частин. Це: 1) сукупність правових норм, що забезпечують цей захист, як матеріального, так і процесуального характеру; 2) система інституцій, функціями яких є реалізація згаданих норм, забезпечення захисту банківської системи від зловживань з боку недобросовісних суб'єктів кредитування. Основними загрозами безпеці банківській системі є ухиляння недобросовісних суб'єктів кредитування від додержання ними своїх кредитних зобов'язань шляхом визнання недійсним кредитного договору та (або) забезпечувального договору. Аналіз законодавства, юридичної літератури та практики свідчить, що у боротьбі зі злочинними посяганнями на власність та імідж банків, забезпеченні безпеки їх діяльності необхідне подальше удосконалення:
1) господарського судочинства у напрямку недопущення зловживання суб'єктами господарювання правами у підприємницькій сфері, підвищення ефективності використання норм права в процесі судового розгляду;
2) господарського управління та регуляторної діяльності з боку відповідних регуляторних органів – Мінфіну, Мінекономіки та Нацбанку;
3) узгодженості та цілеспрямованості зусиль відповідних суб'єктів держави, що здійснюють контроль, нагляд та боротьбу з такими злочинами (перш за все – це органи прокуратури, безпеки);
4) подальшого удосконалення господарсько-правових норм у сфері підприємництва, у т.ч. і у напрямі встановлення відповідальності за спроби неповернення кредитних позик.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И., Аболихина Г.А., Адибеков М. Г., Андросова Л.Д., Ауров В.В. Безопасность банка (Банковская система России) / Грязнова А.Г. (ред.). — М.: ДеКА, 1995. – 104 с.
2. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. — М.: Владос, 1994. — 336 с.
3. Абдуллин А.Й. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журн. междунар. части, права. — 1997. — № 2. — С. 17—21.
4. Абова Т.Е. Арбитражный процесе в СССР: Понятие, основные принципы. — М., 1985.
5. Абова Т.Е. Защита прав предпринимателей арбитражными судами: Материалы конференции по вопросам Российского предпринимательского права // Государство и право. — 1997. — №1. — С. 25.
6. Абрамов Н. Господарський кодекс необхіден. — Закон & Бізнес, 1997, № 35, 27 авг.
7. Аверьянов В.Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права // Правоведение. — 2007. — № 1. — С. 31—42; Верховенство права: Сборник. – М.: Прогресс, 1992. – 87 с.
8. Аверьянов В.Б. Обновление украинской административно-правовой доктрины на основе принципа верховенства права // Правоведение. — 2007. — № 1. — С. 31—42.
9. Авилов Г.Е. Правовые формы совместной деятельности предприятий в развитых странах // Правовое регулирование совместного предпринимательства в развитых капиталистических странах — теория и практика. — М.: ИНИОН, 1991. — С.13—50.
10. Агарков М.М. Ценность частного права // Избранные труды по гражданскому праву: В 2-х т. — Т. 1. — М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2002. — 490 с.
11. Агеева Е.А. Юридическая ответственность в государственном управлении (социально-правовой аспект). — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1990. — 142 с.
12. Адамович Г. Глобальная налоговая реформа 80—90-х годов в России и за рубежом. — Хозяйство и право, 1996, № 9.
13. Адміністративна реформа — історія, очікування та перспективи // Упоряд. В.П. Тимощук. — К.: Факт, 2002. — 100 с.
14. Аквинский Ф. О правлении властителей, 1,1.
15. Актуальні проблеми управління ресурсами міського розвитку // Матер, міжнар. наук.— практ. конф. (20 листопада 2003 р., м. Донецьк). — Донецьк: Сб. науч. тр. / HAH Украины, Ин-т экономико-правовых исследований; Ред. кол.: В.КМамутов (отв. ред.) и др. — Донецк, 2003. — 228 с. (С. 88—94).
16. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. Свердловск, 1972. — Т. 1.
17. Алексеев С. С. Философия права. — М.: Норма, 1999. — 329 с.
18. Алексеев С.С. Избранное. — М.: Статут, 2003. — 480 с.
19. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития — надежда и драма современной эпохи. — М.: "Статут", 2000. — 256 с.
20. Алексеев С.С. Самое святое, что есть у Бога на земле. Иммануил Кант и проблемы права в современную эпоху. — М.: Издательство НОРМА, 1998. — 416 с.
21. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії i практики: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 244 с.
22. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. — М., Зерцало, 1996.
23. Алімов Р. Роль процедурних механізмів у забезпеченні законності, порядку, демократії та захисті прав громадян. В кн.: Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. К. 2001.
24. Амбросимова Олена. Транспорентность правосудия // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. 2002 p., № 1.
25. Амбросимова. Олена Проблемы свободного доступа к правосудию в Российской Федерации // КПВО, 2001, № 3.
26. Андреев В.К. Право собственности в России. — М.: Изд-во БЕК, 1993.
27. Андрощук С. Принцип верховенства права: визначення, співвідношення із суміжними поняттями, особливості законодавчого закріплення та реалізації // http://www.justinian.com.ua/article.php?id= 2008
28. Анохин В. Государственное регулирование предпринимательства. — Хозяйство и право, 1995, № 4.
29. Анохин В. Договор поставки в рыночной экономике. — Хозяйство и право, 1996, № 9.
30. Арбитраж в СССР / Под ред. М.С. Шакарян. — М., 1981.
31. Арбитраж в СССР. — М., 1984.
32. Арбитражный процесс / Под ред. В.В. Яркова. — М., 1998.
33. Арбитражный процесс / Под ред. М.К. Треушникова, В.М. Шерстюка. — М., 2000.
34. Арбитражный процесс / Под ред. проф. М. Треушникова. — М.: БЕК, 1993.
35. Арбитражный процесс в СССР / Под ред. А.А. Добровольского. — М., 1983.
36. Арбітражний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. — Харків, 1995.
37. Ардашев П. Провинциальная администрация во Франции в последнюю пору старого порядка. 1774—1789. — К., 1906. — Т. 2.
38. Аристотель. Большая этика // Там само. — Т. 1.
39. Аристотель. Никоманова этика // Аристотель. Соч.: В 2-х т. — М.: Мысль, 1983.— Т. 4.
40. Аристотель. Політика: Переклад з давньогрецької О. Кислюка. — К.: Ос-нови, 2000. — 239 с.
41. Аскназий С.И. Об основаниях правовых отношений междугосударственными социалистическими организациями // Ученые записки Ленинградского юридического института. — 1947. — Вып. IV. — С. 20—38.
42. Атаманчук Г.В. Теория государственного управлення: Курс лекций. — М.: Юрид. литература, 1997. — 400 с.
43. Базель II - документ, угода "Міжнародна конвергенція виміру капіталу і стандартів капіталу: нові підходи" Базельського комітету з банківського нагляду. Головною метою угоди Базель II є підвищення якості управління ризиками в банківській справі, що, в свою чергу, має зміцнити стабільність фінансової системи в цілому.
44. Баклан О. Щодо змін в адміністративному законодавстві України // Право України. — 2003. — № 9. — С. 100—103.
45. Бакуневич Л.П., Юлдашев А. X. Реализация права на труд и АСУ Кн. Права граждан и АСУ Рига, "Знание", 1984, 34 с.
46. Бакунин М. Избранные сочинения. — Петроград; Москва, 1922. — Т. 2.
47. Баришпольская Т.Ю. Гражданские процесс и процедура: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — Томск, 1988.
48. Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права. Підручник. К. 2003.
49. Беззух В. Ф. Захист від недобросовісної конкуренції у сфері промислової власності. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Донецьк. — 2001.
50. Белых B.C. Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России. — Государство и право, 1995, № 11.
51. Беляневич В. Е. Повторна касація у господарському судочинстві: Деякі проблеми правозастосування // Право України. — 2003. — № 3. — С. 36—40.
52. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. — К.: Наук. думка, 2002. — 279 с.
53. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского комунизма. М. Наука. 1990.
54. Бобкова А.Г. Пpоблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання господарської діяльності в сфері рекреації / А.Г. Бобкова // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. — 2001. — Вип. 11. — С. 329-332.
55. Бобкова А.Г. Рекреационное право: Учеб. пособие / А.Г. Бобкова; Донец. нац. ун-т. — Донецк, 2000. — 249 с.
56. Боботов С.В. Правосудие во Франции. М. 1994.
57. Боннер А.Т. Соотношение властности и диспозитивности в развитии гражданских процессуальных правоотношений // Актуальные проблемы защиты субъективных прав граждан и организаций. — М., 1985. — С. 17.
58. Борисова Е.А. Апелляция в гражданском и арбитражном процессе. — М., 1997.
59. Борисова Е.А. Институт апелляции в гражданском процессе. М., Спарк, 1996.
60. Борисова Е.В. Апелляция в гражданском (арбитражном) процессе. — М., 2000.
61. Бочкарев В. Дореформенный суд // Судебная реформа / Под ред. Давыдова Н.В. и Полянского Н.Н. — М., 1915.
62. Бринцев В.Д. Зміни конституційних засад судової влади – безумовна передумова завершального етапу судової реформи // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. / редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 180–183, 171–179, 180–183
63. Бринцев О. В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи / Бринцев О. В. – X.: Право, 2007. – 64 с.
64. Бургер Итан С., Льюис Майкл, Бочарова Ольга. Разрешение коммерческих споров в России: роль медиации // Правова держава. 2002 № 5 С. 142-147
65. Буцковский Н. Очерки судебных порядков по Уставам 29 ноября 1864 г. — Санкт-Петербург, 1874.
66. Васильев Г., Мамутов В. Про Цивільний кодекс України. — Голос України, № 216, 1996, 19 лист.
67. Васильев Р. Ф. О понятии правового акта // Вести. Моск. ун-та. — Сер. И. Право. — 1998. — С. 17—19.
68. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины. — Харьков, 2002.
69. Вебер М. Социология религии // Вебер М. Избранное. Образ общества. — М.: Юрист, 1994. — 704 с.
70. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Учебник // М.: "Новый юрист", 1998.
71. Венгеров А.Б. Дисциплина перестройки: противники и сторонники. Советское государство и право. — 1987. — № 8.
72. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. — М.: ИКФ Омега-Л, 2002. — 608 с.
73. Венедиктов А. В. Правовая природа государственных предприятий. — М.: Б.и., 1928.—151 с.
74. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Сов. государство и право. — 1955. — № 6. — С. 19—23.
75. Вернадский Г.В. История права. — Спб.: Издательство "Лань" Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 1999. — 176 с.
76. Виноградова Н.В. Создание и устав торгового товарищества во Франции // Законодательство и экономика. — 1994. — № 15—16. — С. 54.
77. Витрук А. И. Правовой статус личности в СССР. — М.: Юрид. лит., 1985.
78. Витрянский В. Реорганизация и ликвидация юридических лиц: забота об интересах кредиторов // Закон. — 1995. — № 3. — С. 98—102.
79. Відповідальність за посадові злочини в зарубіжних країнах // Под ред. Ф.М. Решетникова. М.: Юрид. літ., 1994.
80. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. — К.: Знання, 1998. — 309 с.
81. Вінник О. Кодифікація законодавства, регулюючого громадські відношення у сфері ринкової економіки.— Закон & Бізнес, 1997, № 33, 13 серп.
82. Вінник О.М. Правові питання діяльності підприємств в умовах переходу до ринку. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. канд. юрид. наук. — Київ, 1995.
83. Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів у господарських товариствах. — Автореф. дис. доктора юрид.наук. — К., 2004. — 32 с.
84. Владимиров В. Прозрачность и ответственность // http://e-government.ru/dyn/.
85. Воскресенский Г. Торговое право в России должно быть. — Российская юстиция, 1994, № 12.
86. Вышинский А.Я. Вопросы теории государства и права. —Изд. 2-е. — М.: Гос. издательство юридической литературы, 1949. — 423 с.
87. Вышинский А.Я. К положенню на фронте правовой теории. — М.: Юриздат, 1937.
88. Гаврилов И. Решение арбитражного суда // Хозяйство и право. — № 5. — 1998. — С. 59.
89. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. – 2003.– № 5. – С. 26-31; Головатий С. «Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. – К.: Вид-во «Фенікс», 2006. – LXIV; 1747 c.;
90. Галянтич М.К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадян в умовах ринкових перетворень. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України. – 2006, – 512 с.
91. Гегель Г. Ф. Лекции по философии истории. — СПб., 2000. — 479 с.
92. Гегель Г. Ф. Философия права. М.: Наука, 1990.
93. Германское право /4.1. Гражданское уложение: Пер. с нем. — М.: Междунар. центр фин.-экон. развития, 1996. — 552 с.
94. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2—х т. — М.: Мысль, 1965. — Т. 2. — С. 45—678.
95. Годунский С. А., Строгович М. С. Теорія держави і права. — М.: Изд-во АН СССР, 1940.
96. Гойхбарг А.Г. Основы частного имущественного права. — М., 1924. — С. 8—9.
97. Гойхбарг А.Г. Очерки хозяйственного права. — М., 1927.
98. Головатий С. "Верховенство закону" versus "верховенство права": філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? – Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2 (33) – 3 (34). – С. 96-113.
99. Головатий С. П. Верховенство права: глухі кути вітчизняної юридичної доктрини // Наукові записки. Том 77. Юридичні науки 2008 С. 32 -35.
100. Горбуз А. Доступность судебного решения. Российская юстиция. 2001. № 1.
101. Горшенев В.М. Юридический процесс: – Харьков: Основа, 1985. – 156 с. Грасхоф К. Принцип верховенства права в конституційному судочинстві // Вісн. Конституц. Суду України. – 2000. – № 4. – С. 33-38.
102. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 p. № 436 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст.462.
103. Господарський кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ "Одіссей", 2004. — 848 с.
104. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под редакцией В.П. Мозолина, М.И. Кулагина. — М.: Высшая школа, 1980. — 382 с.
105. Гражданское право: В 2 т. Том. 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. М.: БЕК, 1998.
106. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. — М.: МГУ, 1972.
107. Грибанов В.П. Юридические лица. — М.: Изд-во МГУ, 1961. — 114 с.
108. Гроций Г. О праве войны и мира. — М., 1956.
109. Грошевий Ю. М. Судове слідство за статусом кримінального судочинства 1864 р. / Ю. М. Грошевий. // Вісник Академії правових наук України. – 1995. № 4. – С. 7-12.
110. Грошевий Ю. М., Органи судової влади в Україні / Ю. М. Грошевий, І. Є. Марочкін. – К.: Ін Юре, 1997. – 20 с.
111. Грудницька С.М., Шеремет О.С. Удосконалення правового регулювання організації і діяльності повних товариств // Економіка та право. — 2005. — №3(13). —С.73—81.
112. Губаева Т. В., Шакирова Д. И. Принцип определенности правовой нормы и лингвистическая экспертиза законопроектов // http://www. irbis.asu.ru.
113. Демченко С. Складники ефективності господарського судочинства // Вісник Академії управління МВС. 2010. № 2 (14)
114. Демченко С. Ф. Системний аналіз ефективності господарського судочинства / Демченко С. Ф. // Вісник Академії правових наук України. 2010. – № 1 (60). – С. 180-186)
115. Демченко С.Ф. теоретико-методологічні засади ефективності господарського судочинства: монографія /С.Ф. Демченко С.Ф. – К.: Вид-во «Преса України», 2009.472 с.
116. Демченко С.Ф. Теоретичні аспекти становлення і розвитку економічного судочинства в Україні: монографія / С.Ф. Демченко.- К.: Вид-во «Преса України», 2009. – 240 с.
117. Джунь Вячеслав Васильович. Теоретико-прикладні проблеми реформування законодавства України про банкрутство. : Дис... д-ра наук: 12.00.04 - 2009.
118. Дзера О.В. Непорушність – визначальний принцип інституту права власності // Право та управління. – 2011, №1 С. 122 - 127
119. Европейский суд по правам человека. Избранные решения в 2-х томах. – Т. 1. – М., 2000.
120. Ємельянов В.М., Татаренко В.Б. Державна влада України в боротьбі з корупцією в органах правосуддя // Наукові праці. Державне управління. Політологія Том 130. Випуск 117
121. Заєць А. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обгрунтування) // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 1 (12). – С. 3;
122. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина, 2005. — 312 с.
123. Закон про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності від 11 вересня 2003 року N 1160-IV ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 9, ст. 79 ).
124. Закревський А.А. «Метод мозкового штурму в процедурі посередництва // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. – 2009. № 11 С. З9-40
125. Игнатов В. Как распознать мошенника /В. К. Игнатов – Ростов на/Д. : Феникс, 2000. – 320 с., Григор’єв О. М. Деякі кримінально-правові та кримінологічні аспекти зловживання довірою при шахрайстві // Кримський юридичний вісник. Випуск № 1 (8). Частина II. // http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Kyuv/ 2010_1_2/07.pdf).
126. Ильин И. А.. Путь к очевидности. – М.: Республика, 1993. – 430 с., 165
127. Ильин И. А.. Путь к очевидности. – М.: Республика, 1993. – 430 с., 510 - 511Комментарий к Гражданскому кодексу РФ, части первой / Отв. ред. О.Н. Садиков. М., 1999. С. 30; Гражданское право. Т. 1 / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. М.: БЕК, 1998. С. 393 та ін.
128. Інютіна О. Протистояння загальних і третейських судів триває // Юридична газета. – 2007, № 51 20 грудня
129. Кириченко О.А., Мелесик С.В. Економічна безпека банківської системи України в умовах глобальної фінансової кризи // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 8
130. Ківалов С.В. Проходження юридичної служби в Україні //Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Т. УІІІ Н 34 / редкол.: С.В. Ківалов (голов. ред.) та ін.; відп. за вип. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2009. – 328 с. С. 5 – 16
131. Лис І. М. Вплив корпоративного управління на підвищення рівня капіталізації банківської системи України // http://www.khibs.edu.ua/2%287%292009/R4/6.pdf
132. Лист Верховного Суду України від 25.01.2006 р. N 1-5/45 "Щодо розумних строків розгляду справ" // Закон & Бізнес", N 6, 11 - 17 лютого 2006 р.
133. Ломейко Юрий. "Русская матрешка" для украинского права. — Зеркало недели, № И (128), 15—21 марта 1997 г.
134. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права. — М.: Издательство НОРМА, 2003. — 240 с.
135. Малиновский А. Злоупотребление правом (основы концепции). — М., 2000.
136. Малиновский А. Злоупотребление правом (основы концепции). – М.: МЗ – Пресс, 2002. – 122 с. С. 18
137. Малиновский А.А. Злоупотребление субъективным правом (теоретико-правовое исследование) /А.А.Малиновский. – М.: Юрлитинформ, 2007. – 352 с. – ISBN 978-593295-300-6..
138. Малько А. В., Шундиков К. В. Правовая политика современной России: цели и средства // Государство и право. — 2001. — № 7. — С. 37—41.
139. Мамутов В. К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно-правовой мысли в суверенной Украине // Докл. на междунар. науч.-практ. конф. "Хозяйственное законодательство Украины: практика применения и перспективы развития в контексте европейского выбора", 30 сент. 2004 г. — Донецк, 2004.
140. Мамутов В.К. Обеспечение системности правового регулирования в процессе законотворческой деятельности. — Проблеми методології сучасного правознавства (Мат. міжн.наук.-теор. конф. 9—10 жовтня 1996 р.). К., 1996, с. 37—40.
141. Марочкин И. Е. Природа судебной власти / И. Е. Марочкин. // Актуальные проблемы государства и права. – Вып. 3. – Одесса, 1996. – С. 16-25, С. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління. – К.: Знання-Прес, 2002.
142. Матишевський П. Преступления против собственности и смежные с ним преступления / Павел Матишевський. – К.: Юрінком, 1996. – 240 с.
143. Модельні господарські суди: критерії організації діяльності, фінансове, кадрове, організаційно-технічне та інформаційне забезпечення». Організатори: Вищий господарський суд України, USAID Проект комерційного права України та Рада Європи / Європейська комісія). Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Квітень 2007, 189 с.
144. Москвич Л.М. До питання про проблеми судової реформи // Вісник Академії правових наук України / зб. наук. пр. / редкол.: В.Я. Тацій та ін. – Х.: Право, 2009 – № 4 (59). – С. 171–179
145. Назаров І. В. Судова реформа як частина правової реформи в Україні// Вісник Вищої ради юстиції» № 1 (5) 2011 – С.59-64
146. Науково – практичний коментар Кримінального Кодексу України: за станом на 1 жовтня 2001 р. / За ред. М. І. Мельника., М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, А. С. К., 2002. – 1104 с., с. 477;
147. Новий тлумачний словник української мови : в трьох томах / 10. [укл. В. Яременко, О. Сліпушко]. – ІІ вид. – К. : Аконіт, 2005. – Т. 3. – 2005. П-Я. – 928 с. - ISBN 966-7173-28-3.
148. Носырева Е. Посредничесгво становится заметным явлением правовой действительности. // Вестник Высшего Хозяйственного суда Республики Беларусь. – 2009. № 11 С. 6-10
149. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.10/Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007.
150. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.10 / Овчаренко Олена Миколаївна. – Х., 2007. – 249 с.
151. Орзих М. Ф. Судебная власть в механизме защиты прав человека: доктрина и практика / М. Ф. Орзих. // Юридичний вісник. – 2001. – № 4. – С. 117-128., С. 123
152. Осетинський А. Порівняльно-правовий аналіз функцій касаційної інстанції в судових системах країн романо-германської системи права та перспективи розвитку касації в господарському судочинстві України // Право України. — 2004. — № 5. — С. 27.
153. Осетинський А. Суди – заручники недосконалого законодавства // Правовий тиждень. № 26-27 7 липня 2009 р.
154. Осетинський А. У земельних спорах судами застосовуються діаметрально протилежні позиції в подібних за обставинами справах» // Закон і бізнес. № 25 20-26 червня 2009 р.
155. Осетинський А.Й. Господарське судочинство: Деякі теоретичні та практичні аспекти касаційної інстанції // Вісник господарського судочинства. — № 2. — 2004. — С. 170—180.
156. Осетинський А.Й. Порівняльна характеристика організаційно-правових засад діяльності арбітражного суду касаційної інстанції в Російській Федерації та господарського суду касаційної інстанції в Україні // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № 3. — С. 207.
157. Осетинський А.Й. Формування касації в контексті розвитку господарської спеціалізації в судовій системі України // Право України. — 2004. — № 3. — С. 10—11.
158. Основні принципи незалежності судових органів. Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 995_201
159. Пискарев И.К., Иванова С.А. Вынесение решения / Комментарий к Гражданскому процессуальному кодексу РФ. — М., 1997.
160. Плевако В.І. Суб’єкт права апеляційного оскарження рішень господарського суду // Вісник господарського судочинства. — 2003. — № 3. — С. 201—205.
161. Побирченко И.Г. Советский арбитражный процесе. — К., 1988.
162. Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция. —К., 1973.
163. Подцерковный О.П. Проблема досрочного исполнения денежных обязательств // Економіка та право. – 2005. – № 2 (12). – С. 83-86.
164. Подцерковный О. Место исполнения денежного обязательства // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 55-57.
165. Подцерковний О. Щодо питання про майнову відповідальність установ // Право України. – 2005. – № 9. – С. 43-46
166. Подцерковний О. Правомірність задоволення банківських зобов’язань за рахунок коштів клієнтів // Право України. – 2001. – № 3. – С. 97-100
167. Подцерковний О.П. Господарські грошові зобов’язання у системі державної кредитно-грошової політики // Судова апеляція. – 2006. – № 4 (5). – С. 128-134
168. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998. – 353 с. – (Классика рос. цивилистики). – С. 113.
169. Полумордвинов Д.И. Законная сила судебного решения. — Тбилиси, 1964.
170. Притика Д. Арбітражні суди в Україні: історія, сьогодення, перспективи розвитку // Право України. — 2001. — № 2. — С. 19—25.
171. Притика Д.М. Дискусійні проблеми судової реформи в Україні //http://radnuk.info/statti/568-sud/14795-2011-01-19-02-58-53.html
172. Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес: Навч. Посібн. — Харків: Консум, 1999.
173. Про Національний банк України: Закон України вiд 20.05.1999 №679-XIV змінами та доповненнями // zakon1.rada.gov.ua.
174. Пронская Г.В. Правовая организация отраслевых хозяйственных систем. — К., Вища школа. — 1985.
175. Пухтецька А. Еволюція доктринального тлумачення принципу верховенства права: від зарубіжної доктрини до вітчизняного праворозуміння // Юридичний журнал. 2007 № 4 С. 47-51
176. Пучинский В.В. Кассационное производство в гражданском процессе. — М., 1973.
177. Рабінович П.М. Філософія права: деякі наукознавчі аспекти //Вісн. Акад. прав. наук України. – 1997. – № 1 – С. 36-46
178. Рішення Конституційного Суду України N 9-зп від 25.12.97 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v009p710-97
179. Романов С. Ю. Обман як спосіб злочинної діяльності : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Х., 1998. – 21 с. Кочои С. М. Ответственность за корыстные преступления против собственности /.С. М. Кочои. – М. : Антэя, 2000. – 288 с.
180. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах. Автореферат дисертації канд. юрид. наук. Спец. 12.00.03. Харків-2006. 19 с.
181. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 "Цивільне право і цивільний процес; сімейне право". – Харків – 2006. – 19 с.
182. Свердан М. Державне регулювання розвитку фондового ринку та управління державними корпоративними правами // Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах / За заг. ред. І. Розпутенка та Б. Лессера. – К.: Видавництво "К.І.С.", 2004. - С. 108 – 109
183. Сеглин Б. Исполнение решений Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ и иных международных арбитражных судов // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 96-104
184. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «верховенства права» і «верховенства закону» // Право України. – 1997. – № 6. – С. 8-18
185. Сидоров І. Поняття функції судів загальної юрисдикції / І. Сидоров. // Вісник прокуратури. – 2003. – № 1. – С. 97-102., С. 100
186. Сірий М.І. Проблема вибору моделі нової судової та правоохоронної системи України // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. /редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.: Одіссей, 2010. – С. 187–190.
187. Скакун О.Ф. Верховенство права і правова держава: співвідношення понять // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна № 841 2009 р.
188. Соловьев В.С. Оправдание добра. – М.: Республика, 1996. – 478 с. - С. 518
189. Соловьев В.С. Оправдание добра. – М.: Республика, 1996. – 478 с., 531
190. Спільний експертний висновок щодо проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підготовлений Венеціанською комісією і Дирекцією з технічного співробітництва Генеральної Дирекції з прав людини та правових питань Ради Європи, ухвалений 12–13 березня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/docs/2010/CDL-AD(2010)003-ukr.pdf
191. Судебные и правоохранительные органы Украины: учеб. пособие / А.С. Васильев, В. В. Иванов, Л.А. Корчевская и др. – Харьков: Одиссей, 2002. – 320 с., С. 44
192. Сухоручко П. Кто является собственником объектов незавершенного строительства // Юридическая практика - 2004- № 19 С. 12-14
193. Т.Полянський. Зловживання правом (загальнотеоретичний аналіз) // http://www.info-pressa.com/article-178.html
194. Тарасишина О.М. Справедливість як правова цінність // Юридический вестник. – 2002. – № 3. – С. 114-117; її ж: Справедливість і толерантність у сучасному праві України. – Автореф.. дис. канд.. юрид. наук за спеці. 12.00.01. – Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2008. – 19 с.
195. Українська інвестиційна газета. – 29 лютого 2000 р. – № 8 (229
196. Футей Богдан А. Конституційна реформа і верховенство права // Стратегічні пріоритети, №2(7), 2008 р. С.194-198; Константий О.В. Щодо проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні /http://www.viaduk. net/clients/vs.nsf/0/
197. Хавронюк М.І. Реформа судової та правоохоронної системи: ключові проблеми // Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф. 14 травня 2010 р. /редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.), В.І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х.:Одіссей, 2010. – С. 183–187.
198. Хміль М.М. Принцип неприпустимості зловживання правом (теоретико-правові аспекти). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія правових і політичних вчень. — Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2005 р.
199. Цірат Г.А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. — К.: Істина, 2002. — Бібліогр. : 304 с.
200. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. – 1999. – № 1. – С. 5-7.
201. Щербина B.C. Господарське право України.— К.: АТГКА, 1999.
202. Экимов А.И. Интересы и право в социалистическом обществе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 134 с.С. 90
203. Юлдашев О.Х. Вимагають поваги, але не несуть відповідальності // Голос України. — 2002. — 13 листопада. — № 210. — С. 9.