ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ТА ФОРМИ ВИРІШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ СПОРІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»
На правах рукопису
ЗЛАКОМАН ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 346.9
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ФОРМИ ТА ЗАСОБИ
ВИРІШЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ СПОРІВ
Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарське процесуальне право
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Подцерковний Олег Петрович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України
Одеса – 2011
ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................... 4
Розділ 1. Загальна характерист ика пр авових засобів
т а форм вирі шення інвест иційних сп орів
1.1. Поняття інвестиційних спорів та їх класифікація ...................................... 14
1.2. Поняття правових форм та засобів вирішення інвестиційних спорів ...... 28
1.3. Галузева належність інвестиційного спору та його ознаки ...................... 36
Висновки до розділу 1 ............................................................................................. 51
Розділ 2. Ос обливості пр авової ФО РМи ВИРІШЕННЯ
і нвест иційних сп орів
2.1. Співвідношення між формою вирішення інвестиційного спору
та засобами його попередження ................................................................... 54
2.2. Особливості вирішення спорів між інвестором та державою
з питань державного регулювання інвестиційною діяльністю ................. 65
2.3. Особливості вирішення спорів між інвесторами, що випливають
з договірних відносин ................................................................................... 74
Висновки до розділу 2 ............................................................................................. 90
Розділ 3. Г осп одарс ько-пр авові та пр оцесу альні
з асоби вирі шення інвест иційних сп орів
3.1. Врегулювання інвестиційних спорів із застосуванням процедур
примирення .................................................................................................... 94
3.2. Особливості розмежування компетенції судів України
з вирішення інвестиційних спорів ............................................................. 110
3.3. Арбітражний порядок вирішення інвестиційних спорів ......................... 126
Висновки до розділу 3 .......................................................................................... 156
ВИСНО ВКИ .......................................................................................................... 160
СПИСОК ВИКО РИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 171
ДОДА ТКИ
3
Перелік скорочень
ВАСУ – Вищий Арбітражний Суд України;
Вашингтонська конвенція 1965 р. – Вашингтонська конвенція «Про порядок
вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами», 1965 р;
ВР України – Верховна Рада України;
ВС України – Верховний Суд України;
ГАТТ – Генеральна угода за тарифами і торгівлею;
ГКУ – Господарський кодекс України;
ГПКУ – Господарсько-процесуальний кодекс України;
Закон України «Про МПП» – Закон України «Про міжнародне приватне право»;
ІС – інвестиційний спір;
МЦВІС – Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів між
державами та особами інших держав;
Сеульська конвенція 1985 р. – Сеульська конвенції «Про заснування
багатостороннього агентства з гарантій інвестицій, 1985 р.;
СОТ – Всесвітня торгівельна організація;
ТРІМС – Угода про торговельні аспекти інвестиційних мір;
ЦКУ – Цивільний кодекс України;
ЦПКУ – Цивільний процесуальний кодекс України;
Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, 1976 р. – Арбітражний регламент Комісії
ООН з права міжнародної торгівлі від 15.06.1976.
4
ВСТУП
Актуальність теми. Обрання Україною в 1991 році суверенного та
незалежного шляху побудови сучасної європейської держави зумовило
здійснення у нашій державі суттєвих перетворень та реформ. Реформування
економіки України, впровадження нових стандартів економічного розвитку,
інтеграція у світові та європейські економічні процеси, забезпечення стійкого
«імунітету» від кризових факторів, як свідчить світова практика економічних
реформ, потребує залучення значних інвестицій.
Незважаючи на визнання Україною загальних засад світового досвіду у
сфері законодавчого регулювання підприємницької діяльності взагалі та умов
впровадження інвестицій, у тому числі й іноземних, до економіки України, в
країні все ж таки спостерігається недостатнє залучення інвестиційних ресурсів
для реалізації економічних проектів.
Заважає цьому, передусім, недостатній рівень правової захищеності прав
та законних інтересів іноземних інвесторів, недостатня увага держави до
налагодження дієвого механізму вирішення інвестиційних спорів, до
імплементації міжнародно-правових актів щодо вирішення інвестиційних
спорів.
У чинному законодавстві України досі не отримали належного правового
закріплення поняття інвестиційних спорів, їхньої класифікації, підсудності,
механізмів залучення представників державних органів влади, які мають
забезпечувати захист інвестицій України до участі у вирішенні таких спорів,
реалізації державних гарантій інвесторам під час вирішення таких спорів тощо.
Аналіз наукових робіт у цій сфері свідчить про те, що не всі аспекти
регулювання умов здійснення інвестицій та вирішення спорів, що виникають
під час реалізації інвестиційних проектів мають достатню правову оцінку.
Наприклад, Р. Шишка у своїх роботах розглядає загальні умови для
впровадження інвестицій, визначення їх базових умов та гарантій. Також він на
5
науковому рівні закріплює основні засади для залучення інвестицій, визначає
зобов’язання держави щодо стимулювання та захисту прав інвесторів.
В. Трапезніков також розглядає окремі напрями інвестиційного права та умови
здійснення іноземних інвестицій, та визначає наукову систематизацію гарантій
захисту прав інвесторів та систематизацію ризиків, з якими може бути
пов’язана реалізація інвестиційних проектів. Також стосовно цих питань, з
високим ступенем теоретичного вивчення правової природи інвестиційних
процесів висловлювались Н. Вороніна та В. Сілкін. Окремі питання
інвестиційних спорів було розглянуто у роботах таких авторів, як С. Мороз,
Е. Шабуніна, Б. Жарасбаєв, Е. Новікова, М. Сулейменов, М. Баратова та ін.
Такі автори, як С. Крупко, М. Богуславський розглядали інвестиційні
спори, пов’язуючи їх із правовідносинами, що виникають між суб’єктами
публічно-правових відносин – державами.
Дослідженням примирних засобів врегулювання інвестиційних спорів
займався З. Тропінін, який дослідив особливості правового механізму
вирішення міжнародних спорів за договором до енергетичної хартії.
Особливості вирішення інвестиційних спорів в установах міжнародного
комерційного арбітражу розглядалися в працях Н. Ерпільової, О. Юлдашева,
Ю. Притики, Т. Кисельової та ін.
Віддаючи належне напрацюванням у цій сфері, слід зазначити, що
існуючі дослідження особливостей правових засобів та форм вирішення
інвестиційних спорів розкривають лише окремі їх аспекти і не містять
комплексного аналізу зазначених форм та засобів. Зважаючи на викладене,
можна зробити висновок, що на сьогодні приділено недостатньо уваги
врегулюванню спірних питань, що виникають унаслідок реалізації
інвестиційних проектів – інвестиційних спорів, та засобам їхнього
врегулювання. Крім того, не завжди враховується, що основою будь - якого
інвестиційного проекту є соціально-економічний інтерес, тобто господарсько-
правова спрямованість відносин. Це обумовлює пошук не лише шляхів
6
вирішення спорів, але й їх попередження із метою налагодження у цілому
економічної ситуації в країні та її соціально-економічного розвитку.
Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження
господарсько-правових засобів вирішення та попередження інвестиційних
спорів на підставі аналізу національних та міжнародно-правових джерел, з
метою обґрунтування шляхів подальшого вдосконалення вітчизняної правової
політики у сфері інвестування як важливої наукової проблеми, що потребує
вирішення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної програми НУ
«ОЮА» «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому
житті» державний реєстр № 0106U004970, а також згідно зі спеціальною
науково-дослідною темою кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА»
«Дослідження механізму сталого розвитку господарського та господарсько-
процесуального законодавства», у межах яких автор дослідив питання щодо
вдосконалення правового механізму вирішення інвестиційних спорів.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
визначення напрямів системного вдосконалення господарсько-правового
механізму вирішення та попередження інвестиційних спорів в Україні з
урахуванням зарубіжного досвіду та необхідності гармонізації з міжнародними
стандартами та вимогами ЄС.
У дисертаційному дослідженні розглянуті окремі питання щодо
правомірності виділення правової категорії інвестиційних спорів, огляду
існуючих у сучасній практиці засобів вирішення інвестиційних спорів в інших
державах з метою вдосконалення чинного законодавства України.
Відповідно до мети дисертаційного дослідження вирішено такі завдання:
визначити поняття та ознаки інвестиційних спорів та вдосконалити їх
класифікацію шляхом уведення нових критеріїв поділу такої категорії спорів;
7
дослідити правову природу інвестиційних спорів та визначити їх галузеву
належність;
визначити поняття засобів та форм вирішення інвестиційних спорів, а
також встановити їх правову природу;
з’ясувати вплив тенденцій розвитку господарсько-правових засобів на
мирні шляхи врегулювання інвестиційних спорів;
дослідити особливості розмежування компетенції щодо вирішення
інвестиційних спорів між різними ланками судової системи України;
з’ясувати сутність міжнародно-правових засобів вирішення інвестиційних
спорів;
визначити роль арбітражних застережень у міжнародно-правових угодах
(контрактах) з питань залучення інвестицій та реалізації інвестиційних
проектів;
встановити шляхи вдосконалення системи державних органів, що
сприяють вирішенню та попередженню інвестиційних конфліктів;
запропонувати шляхи попередження виникнення інвестиційних спорів як
напрям удосконалення національного господарського законодавства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є господарсько-правові відносини,
які виникають у процесі виникнення та вирішення інвестиційних спорів, вплив
держави на умови та процедуру вирішення і попередження інвестиційних
спорів.
Предметом дисертаційного дослідження є господарсько-правові засоби та
форми вирішення інвестиційних спорів.
Методи дослідження. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний
характер методів дослідження.
Формально-юридичний метод дозволив здійснити аналіз, систематизацію
та класифікацію норм та правових джерел, якими регулюється вирішення
інвестиційних спорів в Україні та за кордоном.
За допомогою історичного методу в дисертації досліджено еволюцію
8
правових способів та засобів вирішення інвестиційних спорів в Україні.
Порівняльно-правовий метод застосовувався для порівняння законодавства
України та зарубіжних країн з метою виявлення недоліків та переваг
вітчизняних правових підходів до природи та порядку вирішення інвестиційних
спорів. За допомогою статистичного методу були проаналізовані статистичні
відомості щодо практики вирішення інвестиційних спорів. Системно-
функціональний метод дозволив проаналізувати систему засобів вирішення
інвестиційних спорів, співвідношення між ними та функціями, які вони
виконують.
Використання прогностичного методу дозволило сформулювати
пропозиції щодо перспектив розвитку теоретичних засад та впровадження
дієвої системи засобів вирішення інвестиційних спорів.
Теоретичну основу дослідження склали роботи вчених-юристів України:
Т. Бондарева, О. Бринцева, О. Вінник, Т. Гордієнка, Т. Кисєльової,
О. Ломакіної, А. Омельченко, О. Подцерковного, В. Румянцева, О. Сімсон,
В. Стойка, Л. Фединяк, О. Юлдашева, а також роботи російських юристів –
М. Баратової, О. Богатирьової, М. Богуславського, Н. Вілкової,
H. Вознесенської, Н. Дороніної, С. Крупко, Л. Лунца, Е. Попова,
І. Фархутдінова, Т. Шадріної та інших дослідників загальних проблем
інвестиційних правовідносин в цілому та вирішення інвестиційних спорів,
зокрема.
Нормативною основою дисертації стали Конституція України,
Господарський кодекс України, Господарсько-процесуальний кодекс України,
закони України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91, «Про режим
іноземного інвестування» від 19.03.1996 р., «Про захист іноземних інвестицій»
від 10.09.91, Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від
24.02.94 та інші законодавчі акти. Крім того, використовуються окремі
положення міжнародних конвенцій, серед яких на особливу увагу
заслуговують: Вашингтонська конвенція «Про порядок вирішення
9
інвестиційних спорів між державами та іноземними особами» від 18.03.65,
Сеульська конвенція «Про заснування багатостороннього агентства з гарантій
інвестицій» від 05.05.85 та інші.
Емпіричну основу дослідження склали Ухвали та Постанови Вищого
Господарського суду України, Постанови Конституційного Суду України та
інших судових установ, судова статистика, матеріали преси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в Україні
вперше на дисертаційному рівні комплексно досліджено господарсько-правові
форми та засоби вирішення та попередження інвестиційних спорів, на підставі
чого визначено напрями вдосконалення інвестиційного законодавства України.
Наукову новизну становлять такі положення:
уперше:
визначено поняття «правовий засіб вирішення інвестиційного спору» як
комплекс уживаних або забезпечених державою, а також учасниками
інвестиційного спору законних заходів, спрямованих на усунення
інвестиційного конфлікту, перешкод у реалізації інвестором свого права чи
охоронюваного законом інтересу, відновлення порушеного або оспорюваного
права чи законного інтересу інвестора;
визначено поняття «форма вирішення інвестиційного спору», під яким слід
розуміти встановлену у законі чи договорі процедурну або процесуальну
складову відносин учасників такого спору, яка забезпечує оперативне та
ефективне вирішення інвестиційного конфлікту;
визначено поняття «інвестиційна вимога», яке слід розуміти як обмежену
законодавчим переліком вимогу суб’єкта інвестиційної діяльності щодо захисту
прав та інтересів, що виникає з права власності на об’єкти інвестиційної
діяльності, їх використання, здійснення управління інвестиційною діяльністю,
реалізації інвестиційних проектів, а також з інших підстав, визначених законом
чи договором, що має на меті усунення колізій у віднесенні інвестиційних
спорів до підвідомчості господарських судів України. Зазначена вимога може
10
бути заявлена лише з підстав, вичерпний перелік яких встановлюється законом.
Запропоновано закріпити на законодавчому рівні поняття інвестиційної вимоги
та перелік підстав, з яких можливе її пред’явлення. За допомогою такої
інвестиційної вимоги господарський суд матиме можливість більш чітко
визначати свою компетенцію щодо розгляду справ, які виникають з
інвестиційної діяльності;
запропоновано створити державну службу з нагляду та контролю за
реалізацією інвестиційних проектів, до компетенції якої віднести здійснення
нагляду та контролю за реалізацією державними органами інвестиційних
проектів, виявлення та усунення системних порушень прав інвесторів, захист
інвестицій та сприяння розгляду і врегулюванню інвестиційних конфліктів, а
також усунення чинників, що їх зумовлюють;
удосконалено:
класифікацію інвестиційних спорів з урахуванням господарсько-правової
форми, а також системи засобів, що використовуються з метою їх вирішення:
1) залежно від умов виникнення інвестиційних спорів – правові спори; спори з
причин неврахування інвестиційних ризиків; 2) залежно від засобів вирішення
інвестиційних спорів – інвестиційні спори, які вирішуються примирними
способами; спори, що вирішуються в судовому порядку; інвестиційні спори, які
вирішуються в арбітражному порядку;
зміст дефініції «інвестиційний спір», під яким пропонується розуміти
конфлікт двох або більше осіб стосовно їх прав та обов’язків у процесі
інвестиційної діяльності, який можливо врегулювати примирним шляхом, а у
випадку його незастосування або безрезультатності його використання – у
судовому або арбітражному порядку;
підходи до природи позасудових способів урегулювання інвестиційних
спорів шляхом розмежування примирних процедур, посередництва ( медіації);
досудових процедур; міні-процесів (трибуналів посадових осіб);
11
дістали подальший розвиток:
положення про кваліфікуючі ознаки інвестиційних спорів, основними з
яких слід вважати: предмет спору, за яким визначається, що спір виник з
підстав, пов’язаних із порушеннями інвестиційних правових відносин;
суб'єктний склад учасників спору, за яким хоча б один з учасників спору має
бути пов'язаним з інвестуванням; специфічні способи вирішення спору
(претензійний, позовний та наказний порядки);
висновок щодо правової сутності дипломатичного захисту як способу
вирішення інвестиційних спорів між двома рівноправними учасниками
інвестиційних правовідносин – державами, який реалізується шляхом подання
протесту відповідної держави і здійснюється за законодавством держави, що
приймає інвестиції та її міжнародних зобов'язань;
визначення умов надання дипломатичного захисту інвестору: підтвердження
резидентності інвестора до країни, що надає захист (громадянство для фізичної
особи, місцезнаходження для юридичної особи інвестора); вичерпання всіх
доступних внутрішніх засобів вирішення спору за національним законодавством
країни, яка використовує інвестиції або їх приймає;
напрями вдосконалення державних гарантій захисту інвестицій, зокрема,
шляхом доповнення ст. 397 ГКУ положеннями про гарантію справедливого і
неупередженого вирішення інвестиційних спорів на території України;
підходи до переліку способів захисту прав інвесторів, зокрема шляхом
надання суду права визначати відповідний спосіб захисту з урахуванням
обставин справи та характеру порушення права інвестора;
обґрунтування природи рішення комерційного арбітражу, яке було
прийнято за результатами розгляду інвестиційного спору, що передбачає
визнання його предметом оскарження. Обґрунтована необхідність віднесення
до виключної компетенції господарських судів справ про скасування рішень
Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій
палаті України.
12
Практичне застосування одержаних результатів. Практичне значення
дослідження полягає у тому, що воно містить комплексний аналіз проблем
вирішення інвестиційних спорів, результати якого сприятимуть більш
ефективному розгляду за допомогою як внутрішньонаціональних, так і
міжнародних засобів, спорів між суб’єктами інвестиційних правовідносин.
Окремі положення і висновки, сформульованих у дисертації, можуть бути
основою для подальших наукових досліджень.
Положення дисертації можуть бути використані під час підготовки
підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів
юридичних факультетів, розробки навчальних (робочих) програм і викладання
курсу «Правові основи інвестиційної діяльності», а також студентами вищих
навчальних закладів для підготовки наукових робіт у процесі вивчення
дисциплін: «Господарське право», «Господарське процесуальне право»,
«Міжнародний комерційний арбітраж».
Також висновки і пропозиції, що викладені у дисертації, можуть бути
використані у законотворчому процесі, практичній роботі, зокрема в роботі
посередників, послуги яких спрямовуються на врегулювання інвестиційних
спорів.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження
апробовані при обговорені дисертації на засіданні кафедри господарського та
екологічного права Кіровоградського юридичного інституту Харківського
національного університету внутрішніх справ, кафедрою господарського права
та процесу Національного університету «Одеська юридична академія», а також
у наукових повідомленнях.
Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на ІІІ Міжнародній
цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (Одеса, 4-5 квітня
2008 р., доповідь опубліковано); III науково-практичній конференції студентів,
аспірантів та молодих науковців «Право і держава в дослідженнях молодих
науковців» (Одеса, 26 березня 2010 р.); II Міжнародному науковому симпозіумі
13
«Дні порівняльного правознавства» (Івано-Франківськ – Яремче, 22-25 квітня
2010 р., тези виступу опубліковано); V науково-практичній конференцій
професорсько-викладацького складу «Правовий розвиток України у сучасному
світі» (Одеса, 13-14 травня 2010 р., доповідь опубліковано); VI Міжнародній
цивілістичній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених
«Сучасна цивілістика» (Одеса, 8 квітня 2011 р., доповідь опублікована).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в трьох
наукових статтях у спеціалізованих виданнях, перелік яких затверджений ВАК
України, а також у п’яти публікаціях у збірниках матеріалів наукових
конференцій.
Структура дисертації. Зміст дисертаційного дослідження будується за
принципом поступального розгляду окремих питань, які пов’язані
проблематикою дисертації та розкривають її зміст.
Відповідно до визначених цілей, поставлених завдань, предмета

Список литературы

ВИСНОВКИ
Слід зазначити, що дослідження теми «Господарсько-правові засоби та
форми вирішення та попередження інвестиційних спорів» є досить актуальним
не тільки з огляду на необхідність захисту прав та інтересів інвесторів, але й
відносно перспектив удосконалення законодавства України в цілому, оскільки
виникнення ІС, призводить до негативних наслідків як для інвестора, права
якого порушені, так й для держави у зв’язку із формуванням іміджу країни, яка
має несприятливі інвестиційні умови.
Дослідження містить детальній аналіз науково-теоретичного матеріалу
стосовно поняття ІС, класифікації їх видів, засобів та форм вирішення та
розв’язання ІС. Все це зроблено з метою подальшого втілення висновків
дослідження у практичній діяльності Української держави з метою збільшення
обсягів іноземного інвестування. Слід зауважити, що роль юридичної науки є
дуже важливою у сфері забезпечення статусу найбільшого сприяння залученню
іноземних інвестицій до України.
Узагальнення поглядів науковців на поняття ІС дало можливість
вдосконалити це поняття і розуміти «інвестиційний спір» як конфлікт двох або
більше осіб стосовно їх прав та обов’язків у процесі інвестиційної діяльності,
який можливо врегулювати примирним шляхом, а у випадку його
незастосування або безрезультатності його використання – у судовому або
арбітражному порядку;
Кваліфікуючими ознаками інвестиційних спорів яких слід вважати:
предмет спору, за яким визначається, що спір виник з підстав, пов’язаних із
порушеннями інвестиційних правових відносин; суб'єктний склад учасників
спору, за яким хоча б один з учасників спору має бути пов'язаним з
інвестуванням; специфічні способи вирішення спору.
Розглядаючи у межах цього дослідження існуючі у правовій літературі
погляди науковців на проблему класифікації інвестиційних спорів було
161
зроблено висновок, що це питання не є дослідженим у повній мірі. Існуючі
класифікації не розкривають в достатній мірі правову сутність ІС, оскільки
склад учасників спору не обмежується лише наявністю іноземного інвестора та
держави що приймає інвестиції. Тому, враховуючи зазначене, було
запропоновано доповнити існуючу класифікацію спорів за такими критеріями
як: 1) залежно від умов виникнення ІС: а) правові спори; б) спори з причин
неврахування інвестиційних ризиків. 2) залежно від засобів вирішення ІС: а) ІС,
які вирішуються шляхом застосування примирних заходів, що передбачає
вирішення ІС за допомогою процедур примирення на стадії досудового
врегулювання справи. б) спори, що вирішуються за допомогою судів України,
система яких передбачена національною системою судочинства; в) ІС, які
вирішуються за допомогою спеціалізованого засобу їхнього вирішення, а саме
за допомогою спеціальних міжнародних судових установ, головними серед
яких є МЦВІС, а також установ міжнародного комерційного арбітражу.
В роботі були розглянуті правова форма і правовий засіб та їх значення у
вирішенні інвестиційного спору. Було запропоновано під поняттям «правовий
засіб вирішення інвестиційного спору» розуміти комплекс уживаних або
забезпечених державою, а також учасниками інвестиційного спору законних
заходів, спрямованих на усунення інвестиційного конфлікту, перешкод у
реалізації інвестором свого права чи охоронюваного законом інтересу,
відновлення порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу
інвестора.
Поняття «форма вирішення інвестиційного спору» запропоновано
розуміти як встановлену у законі чи договорі процедурну або процесуальну
складову відносин учасників такого спору, яка забезпечує оперативне та
ефективне вирішення інвестиційного конфлікту.
Аналіз законодавчо визначеного переліку способів захисту права
суб’єктів господарювання зумовив можливість доповнити існуючий перелік
способів захисту прав, що передбачений у ст. 20 ГКУ, таким положенням:
162
«надання суду права визначати з урахуванням обставин справи та характеру
порушення способу захисту порушеного права інвестора».
Аналіз наукової, нормативної та практичної інформації, яку було
розглянуто під час виконання цього дослідження надає можливість
розмежувати поняття «врегулювання інвестиційного спору» та «вирішення
інвестиційного спору».
Врегулювання спору відбувається безпосередньо за участю обох його
учасників із використанням примирних процедур, які надають можливість
досягнути компромісу шляхом пред’явлення претензії, скарги, заяви і т.п. до
порушника. Досягнути компромісу сторони можуть за умови використання так
званих примирно-третейських засобів у вигляді переговорів та консультацій.
Враховуючи те, що сторони не завжди мають змогу і бажання вирішити
спір на двосторонньому рівні, вони можуть звернутися за допомогою до так
званих посередників. На сьогоднішній день в Україні відсутня спеціалізована
державна посередницька установа, яка б могла брати учать у примирному
процесі між іноземним інвестором та державою, в особі її органів. Враховуючи
це, на підставі даних цього дослідження пропонується створити таку окрему
спеціалізовану установу, наприклад, Державну службу з нагляду та контролю за
реалізацією інвестиційних проектів, яка має виконувати не лише посередницькі
функції, але й проводити роботу щодо виявлення та усунення системних
порушень прав інвесторів, оскільки інвестиційна привабливість вкладень в
українську економіку безпосередньо залежить від надання відповідних гарантій
( матеріальних та процесуальних) відносно захисту прав інвесторів.
Завдяки проведеному дослідженню було виявлено також й певну
прогалину в чинному господарському процесуальному законодавстві України.
Зокрема у ньому, станом на сьогоднішній день не врегульовано питання
застосування господарським судом примирних процедур, що мають бути
спрямовані на врегулювання конфлікту між учасниками спору на стадії
попереднього розгляду справи. Це свідчить, про те, що законодавець поки що
163
сам не поспішає виправляти таку ситуацію, вважаючи що суспільство ще не
володіє в достатній мірі володіє високою правовою культурою.
Проте така ситуація може бути піддана критиці: сучасне процесуальне
законодавство повинне містити норми, які регулюють використання примирних
процедур, що давало б можливість суду активніше впливати на хід примирення
сторін на стадії досудового розгляду справи, в іншому ж випадку створюється
правова невизначеність, що в свою чергу жодним чином не сприяє розвитку
партнерських ділових відносин.
З метою усунення, у тому числі й цього недоліку, законодавцем
підготовлено два проекти основного господарського процесуального закону,
який має прийти на зміну нині діючому ГПК України, який значно застарів та
втратив свої регулятивні функції, а отже потребує повної заміни. За думкою
автора дослідження, проект нового ГПК України, що внесено на розгляд до
Верховної Ради України народним депутатом Притикою Д.М., є найбільш
змістовнішим по відношенню до проекту Кодексу господарського судочинства
України (який також знаходиться на розгляду у Верховній Раді України),
оскільки його проект містить низку новел, які розкривають сутність багатьох
правових процедур, в тому числі й інституту примирення сторін в ході судового
розгляду справи.
Проведене дослідження дозволяє охарактеризувати примирні процедури
наступним чином. Примирні процедури – це передбачені та закріплені
законодавством процесуальні можливості господарського суду безпосередньо
сприяти врегулюванню спору, переданого на його розгляд, шляхом прийняття
та застосування під контролем суду заходів, спрямованих на завершення справи
мирним шляхом та закриття провадження по справі.
На відміну від врегулювання спору, його вирішення відбувається шляхом
пред’явлення позову до іншої особи, яка порушила права та законні інтереси. У
зв’язку з цим, слід звернути увагу на те, що вирішальну роль у вирішенні ІС
має національне право держави-реципієнта. Однак, воно застосовується лише у
164
частині, що не суперечить загальновизнаним принципам і нормам
міжнародного права. У тому випадку, якщо ситуація не врегульована
внутрішнім законодавством держави, що приймає інвестиції, мають
застосовуватись норми і принципи міжнародного права. Як свідчить практика
вирішення ІС, під час їх розгляду як державні, так і комерційні суди ретельно
перевіряють національне право держави-реципієнта на відповідність його
нормам і принципам міжнародного права.
Враховуючи наведене, необхідно акцентувати увагу на питанні
гармонізації національного законодавства та імплементації норм міжнародно-
правових актів щодо регулювання процесів залучення іноземних інвестицій та
реалізації інвестиційних проектів в Україні.
Слід зауважити, що до ІС встановлені спеціальні правила підвідомчості,
які знаходять свій прояв у компетенції органу. критерії предмета та складу
учасників спору. Конкретний інвестиційний спір може бути вирішений тим
органом, який наділений відповідною компетенцією та має повноваження на її
вирішення.
Зважаючи на зазначене, пропонується доповнити ст. ст. 12 та 16 ГПКУ
відповідним положенням про віднесення спорів що виникають з інвестиційних
відносин, до компетенції господарського суду, що дасть можливість закріпити
особливості розгляду, процесуальні умови, засоби вирішення та
уодноманітнити порядок виконання рішень судів щодо вирішення подібних
спорів (Додаток А).
Окремо слід звернути увагу на розбіжності у чинному законодавстві
України, які визначають порядок вирішення ІС, а також встановлюють правила
розмежування компетенції судів з вирішення такої категорії спорів.
Так, на сьогоднішні загальні умови здійснення інвестиційної діяльності
врегульовані Законом України «Про інвестиційну діяльність» (1991 р.). На
погляд автора, цей Закон не відповідає реаліям сьогодення в частині визначення
порядку розгляду ІС. Свідченням тому є та обставина, що зазначений закон,
165
було прийнято в умовах перехідної економіки з метою активізації
інвестиційних процесів. Однак, проведене дослідження підтвердило, що
інвестиційні правовідносини виникають саме у зв’язку із здійсненням
господарської діяльності, а отже й потребують більш якісного та ефективного
порядку вирішення спорів, ніж той, що передбачений чинною редакцією ч. 3
ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» в якій передбачено:
«3. Спори, що виникають у результаті здійснення інвестиційної діяльності,
розглядаються відповідно судом або третейським судом». Зважаючи на
зазначене, запропоновано внести зміни до цієї норми закону, закріпивши таке
право і за господарським судом. З метою уодноманітнення розуміння сутності
ІС, було обґрунтовано необхідність закріплення на законодавчому рівні поняття
«інвестиційного спору».
З метою уодноманітнення розуміння сутності інвестиційних спорів було
запропоновано закріпити на законодавчому рівні поняття «інвестиційної
вимоги», яку слід розуміти як обмежену законодавчим переліком вимогу
суб’єкта інвестиційної діяльності щодо захисту прав та інтересів, що виникає з
права власності на об’єкти інвестиційної діяльності, їх використання,
здійснення управління інвестиційною діяльністю, реалізації інвестиційних
проектів, а також з інших підстав, визначених законом чи договором, що має на
меті усунення колізій у віднесенні інвестиційних спорів до підвідомчості
господарських судів України.
Оскільки коло відносин, з яких може виникнути інвестиційний спір є
досить обмеженим, автор пропонує закріпити на законодавчому рівні перелік
підстав, з яких може бути заявлена інвестиційна вимога (Додаток В).
Не відповідає також реаліям сьогодення режим здійснення іноземного
інвестування, а саме: порядок врегулювання ІС за участю іноземних інвесторів.
Так, ч. 1 ст. 26 Закону «Про режим іноземного інвестування» встановлює
правило про те, що спори, які виникають у зв’язку із здійсненням інвестиційної
діяльності іноземними інвесторами на території України, повинні також
166
вирішуватись у загальних судах України.
Автор цього дослідження вважає, що така норма цієї статті також
морально застаріла, оскільки в сучасних умовах загальні суди не можуть
розглядати позови іноземних інвесторів до держави з питань державного
регулювання інвестиційних відносин, оскільки вирішення таких спорів має
бути віднесено до компетенції господарського суду. Цей висновок випливає з
того, що державне регулювання у цьому напрямі є публічно-правовими
відносинами, оскільки передбачає участь держави не як рівноправного
учасника майнових відносин, а як організації суспільної влади. Інша річ, що
спори із приводу залучення інвестицій, які виходять за межі державного
регулювання як владної та односторонньої дії держави, цілком природно
можуть бути підвідомчими господарським судам у випадку, якщо сторони у
цих відносинах є рівними суб’єктами.
Таким чином, існуюча редакція ч. 1 ст. 26 Закону «Про режим іноземного
інвестування» не відповідає реаліям сьогодення, у зв’язку з чим необхідно
внести зміни до її змісту, шляхом передачі розгляду ІС з компетенції суду до
компетенції господарського суду з розгляду окремих категорій ІС (додаток Д).
Уточнення змісту цієї статті дасть можливість визначити компетенцію
відповідних позасудових та судових органів, що уповноважені вирішувати ІС
на території України.
Завдяки проведеному дослідженню було виявлено також й певну
прогалину в чинному господарському процесуальному законодавстві України.
Зокрема, у ньому до сьогодні не врегульовано питання застосування
господарським судом примирних процедур. У зв’язку з чим під примирними
процедурами запропоновано розуміти передбачені та закріплені
законодавством процесуальні можливості господарського суду безпосередньо
сприяти врегулюванню спору, переданого на його розгляд, шляхом прийняття
та застосування під контролем суду заходів, спрямованих на завершення справи
мирним шляхом та закриття провадження у справі.
167
У дисертаційному дослідженні було проаналізовано причини виникнення
інвестиційних спорів, і з метою попередження їх виникнення або усунення їх
негативних наслідків було запропоновано доповнити перелік існуючих на
сьогодні правових гарантій здійснення інвестицій, закріплених у ст. 397 ГКУ,
додатковою гарантією забезпечення належного вирішення спору, що виник у
зв’язку із здійсненням інвестиційної та господарської діяльності на території
України іноземними інвесторами (Додаток Б). Уведення зазначеної гарантії
дасть можливість встановити як один з засобів реалізації іноземними
інвесторами права на судовий захист та на справедливе і неупереджене
вирішення ІС на території України.
Іноземні інвестори, не відчуваючи себе достатньою мірою захищеними
нормами внутрішньодержавного права, віддають перевагу арбітражному
порядку вирішенню ІС із застосуванням міжнародно-правових арбітражних
(третейських) інституцій, які здійснюють свою діяльність на підставі
міжнародно-правових актів та положень міжнародного приватного права.
У процесі дослідження тематики дисертаційного дослідження було
виявлено прогалину в чинному законодавстві, що полягає у відсутності
нормативного визначення поняття «арбітражне рішення». Тому, зважаючи на
зазначене, автор дослідження пропонує доповнити ст. 2 Закону України «Про
міжнародний комерційний арбітраж» дефініцією «арбітражне рішення», яке
варто розуміти як остаточну, належним чином оформлену позицію складу
третейського (арбітражного) суду стосовно всіх спірних питань, які він
розглядав на підставі арбітражної угоди і вимог кожної із сторін, заявленими у
процесі розгляду справи (Додаток Г).
Хотілося б зауважити, що будь-яке арбітражне рішення установ
міжнародного комерційного арбітражу може бути предметом оскарження.
Аналіз інституту оскарження та скасування арбітражного рішення дає
можливість констатувати, що Європейською конвенцією про
зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. було встановлено перелік підстав для
168
його скасування.
Арбітражне рішення може бути скасоване тільки державним судом
держави місця винесення арбітражної ухвали або державним судом країни, за
законодавством якої арбітражна ухвала була винесена. В Україні оскаржити
арбітражне рішення можливо шляхом звернення з відповідною заявою до суду,
залежно від місця винесення арбітражної ухвали.
Перелік підстав для скасування арбітражного рішення визначається також
законодавством країни суду, в якому розглядається справа про його скасування.
Перелік таких підстав є вичерпним. Між скасуванням арбітражного рішення та
його виконанням існує певний правовий зв'язок, встановлений Нью-Йоркською
та Європейською конвенціями, який полягає в тому, що скасування
арбітражного рішення є підставою для відмови в його визнанні та виконанні.
Існує також зв'язок, встановлений ст. IX Європейської конвенції 1961 р., який
полягає в тому, що скасування арбітражного рішення в одній країні може бути
підставою для відмови у визнанні і виконання цього рішення в іншій країні,
лише у тому випадку, коли таке скасування здійснено за однією з підстав, що
передбачені ст. X Європейської конвенції.
Положення Європейської конвенції про перелік підстав для скасування
арбітражного рішення не є обов'язковим для судів держав-учасників Конвенції
під час розгляду ними позовів про скасування арбітражних рішень. Ці
положення обов'язкові для судів держав-учасників Конвенції лише у процесі
розгляду ними позовів про визнання і виконання іноземних арбітражних
рішень, до яких повинні застосовуватися положення Європейської конвенції.
Під час розгляду державними судами України позовів про скасування
арбітражних рішень, винесених на території України, суддям бажано
застосовувати лише підстави, передбачені положеннями Європейської
конвенції, щоб уникати випадків, коли скасоване в Україні арбітражне рішення
могло бути визнане до виконання на території інших країн-учасниць
Європейської конвенції.
169
Автор цього дослідження на підставі вивчення тематичних матеріалів за
цією тематикою вважає, що розглядати справи про скасування рішень
міжнародного комерційного арбітражу повинні не загальні, а господарські
суди, оскільки розгляд спорів публічно-правового характеру також належить і
до їх компетенції. У зв’язку з цим необхідно у ч. 2 ст. 6 Закону «Про
міжнародний комерційний арбітраж» закріпити положення, яке б надавало
можливість господарському суду виконувати функцію з перегляду арбітражних
рішень, винесених установами міжнародного комерційного арбітражу
(Додаток Г).
Практика реалізації інвестиційних програм свідчить, що спори, які
виникають за наслідками невиконання або порушення умов інвестиційних
договорів (угод) не завжди можна вирішити шляхом переговорів. Досить часто
спори щодо порушення інвестиційних умов тривають декілька років і, як
наслідок цього, – зірвані інвестиційні проекти, значні витрати, збитки, втрачені
прибутки тощо. Також необхідно зауважити, що кожен інвестиційний спір є
свідченням недоліків у системі регулювання інвестиційних відносин,
невирішеність яких призводить до погіршення інвестиційного клімату у
державі та згортання інвестиційних програм. Держава з несприятливим
інвестиційним кліматом не може розраховувати на залучення великих обсягів
іноземного інвестування, чим уповільнює свій рух у напрямі сучасних світових
інтеграційних процесів.
У зв’язку з цим дедалі актуальними для України та її законодавства
стають питання, пов’язані із покращенням інвестиційного клімату та
зменшенням негативних наслідків від ІС, які вже вникли, чи мають виникнути
найближчим часом. Значне місце у вирішенні цих питань посідає вибір форми
та процедури вирішення ІС, а це безпосередньо залежить від загального
розуміння статусу та змісту поняття ІС.
Головною думкою цього дослідження є те, що ІС за своєю природою є
спеціальним видом господарсько-правових спорів, а тому й перевагу у
170
виборі процедур та засобів для їх вирішення слід надавати існуючим у
сучасній юридичній науці господарсько-правовим методам їхнього
врегулювання.
171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие,
классификация / С.С. Алексеев // Сов. государство и право. – 1987. – № 6.
2. Арбитражный процесс в СССР : Допущено Министерством высшего и
среднего специального образования СССР в качестве учебника для студентов
вузов, обучающихся по специальности «Правоведение» / А. А. Добровольский,
С. А. Иванова, П. В. Логинов, М. С. Фалькович ; под ред. А. А. Добровольского.
– 2–е изд. – М. : Изд-во Московск. ун-та, 1983. – 325 с.
3. Арбитражный процесс : учебник / под ред. В. В. Яркова. – 2–е изд. – М. :
Волтерс Клувер, 2003. – 551 с.
4. Арбітражний регламент ЄЕК ООН, вiд 20.01.1966р. [Електронний ресурс].
– Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_337
5. Арбітражний регламент Комісії ООН з права міжнародної торгівлі
(ЮНСІТРАЛ), від вiд 15.06.1976 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_059
6. Бандурка А.М. Конфликтология: учеб. пособие для вузов / А.М. Бандурка.
– Харьков: Ун-т внутр. дел, 1997. – 351 с.
7. Баратова М. А. Инвестиционные споры: понятие, виды способы
разрешения / М. А. Баратова // Законодательство. – 1998. – № 4. – С. 66–76.
8. Батурина Ю. Б. Правовая форма и правовое средство в системе понятий
теории права : дис. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Батурина Юлия Борисовна. –
М., 2001. – 149 с.
9. Богатырёв А. Г. Инвестиционное право / А. Г. Богатырёв ; под ред.
Л. И. Рябовой. – М. : Российское право, 1992. – 272 с.
10. Богуславский М. М. Международное частное право: [учебник]
/ М. М. Богуславский. – 2–е изд., перераб. и доп. – М. : Междунар.
отношения,1994. – 416 с.
11. Богуславский М. М. Международное частное право [учебник]
172
/ М. М. Богуславский. – 4–е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 2001. – 462 с.
12. Богуславский М. М. Иностранные инвестиции : Правовое регулирование
/ М. М. Богуславский. – М. : БЕК, 1996. – 446 с.
13. Богуславский М. М. Международный коммерческий арбитраж
/ М. М. Богуславский. – М. , 1993. – 16 с.
14. Богуславский М.М. Правовое положение иностранных инвестиций /
М.М. Богуславский. – М.: Внешнеэкономический центр "Совинтерюр", 1993. –
177 с.
15. Бондарев Т. Іноземні інвестиції в Україні – законодавче регулювання
/ Т. Бондарєв // Юридична газета. – 2004. – №20 (32).
16. Бринцев О. В. Правова сутність економічних спорів та способи їх
вирішення : монографія / О. В. Бринцев. – Х. : Право, 2005.– 303 с.
17. Брюссельська конвенція «Про юрисдикцію та про визнання і виконання
судових рішень у цивільних і торгових справах» від 27.09.1968 p. [Електронний
ресурс] // Законодавство України. – К. : CD-вид-во «Інфодіск», 2011. –
1 електронн. опт. диск (CD-ROM) : кольор. ; 12 см. – Систем. Вимоги: Pentium-
266 ; 32 Mb RAM ; CD-ROM Windows 98/2000NT/XP. – Назва з титул. Екрану.
18. Васильченко В. В. Науково – практичний коментар Закону України «Про
міжнародне приватне право» / В. В. Васильченко. – К. : Істина, 2007. – 200 с.
19. Вашингтонська конвенція Про порядок вирішення інвестиційних спорів
між державами та іноземними особами» від 18 травня 1965 року [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi
bin/laws/main.cgi?nreg=995_060.
20. Вельяминов Г. М. Основы международного экономического права
/ Г. М. Вельяминов. – М. : ТЕИС,1994. – 110 с.
21. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде : дисс. докт.
юрид. наук : 12.00.03 / Вершинин Александр Павлович. – СПб.,1998.
– 56 с.
173
22. Вилков Г. Е. Национализация и международное право / Г. Е. Вилков
// Советский ежегодник международного права, 1960. – М. : Изд-во АН СССР,
1961. – С. 58-79.
23. Вилкова Н. Г. Договорное право в международном обороте / Н. Г. Вилкова.
– М. : Статут, 2002. – 510 с.
24. Віденська конвенція «Про право міжнародних договорів» вiд 23.05.1969 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/
laws/main.cgi?nreg=995_118
25. Віденська конвенція «Про дипломатичні зносини» від 18.04.1961 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/
laws/main.cgi?nreg=995_048.
26. Вінник О. М. Інвестиційне право : навч. посібн : курс лекцій
/ О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2001. – 263 с.
27. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах:
проблеми правового забезпечення : монографія / О. М. Вінник. – К. : Атіка,
2003. – 352 с.
28. Вознесенская Н. Иностранные инвестиции и смешанные предприятия в
странах Африки / Н. Н. Вознесенская; отв. ред. : В. Е. Чиркин. – М. : Наука,
1975. – 186 c.
29. Воробьёва Е. К вопросу о кодификации права международной
ответственности: Проект статей об ответственности международных
организаций [Електронний ресурс] / Е. К. Воробьёва // Журнал международного
права и международных отношений. – 2002. – № 3. – Режим доступу до журн.:
http://www.evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=1037&tem
id=179
30. Гаазька Конвенція з питань цивільного процесу від 01.03.1954 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/
laws/main.cgi?nreg=995_083
174
31. Гаазька Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних
документів вiд 05.10.1961 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_082
32. Гарантійна угода (Програма інвестицій та розвитку системи
водопостачання та знищення води м. Запоріжжя) між Україною та
Європейським банком реконструкції та розвитку від 21 травня 1999 p.:
ратифікована Законом від 19 жовтня 1999 р. № 1162-XIV. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/
laws/main.cgi?nreg=996_021
33. Гарантійна угода (Проект розвитку експорту) між Україною та
Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 15 травня 1997 p.:
ратифікована Законом від 15.07.97 р. № 451/97-ВР. – Режим доступу:
// http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=996_739
34. Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи вiд 02.09.1949 р.:
ратифіковано Законом від 01.10.96 р. № 391/96-ВР [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=994_019
35. Голяк Л. В. Порівняльне правознавство: курс лекцій / Л. В. Голяк,
А. С. Мацко, О. В. Тюріна. – К. : МАУП, 2004. – 200 с.
36. Господарське право України : підручник / за ред. О. П. Подцерковного. –
Х. : Одіссей, 2010. – 640 с.
37. Господарський кодекс України, вiд 16.01.2003 № 436-IV [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/
laws/main.cgi?nreg=436-15
38. Господарський кодекс України : Коментар / за ред. Н.О. Саніахметової . –
Х. : Одіссей, 2004 . – 848 с.
39. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. : Закон
України № 1798–XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws
175
40. Грищенко и Партнеры [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://www.gp.ua/ru/news/review/itm/37/
41. Громадська організація «Центр правового аналізу та дослідження
політичних ризиків» (CLAPRI) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.clapri.org/admin/print.php?id=1171443709&archive=
42. Действующее международное право Международная борьба с
преступностью. Международно-правовое регулирование экономического и
научно-технического сотрудничества. Международное морское, воздушное и
космическое право. Международно-правовой режим Антарктиды и др.: в 3-х т.
/ сост. : Колосов Ю. М., Кривчикова Э. С. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-
та междунар. права, 1997. – Т. 3 :– 832 с.
43. Гусарєв С.Д. Юридична деонтологія (Основи юридичної діяльності):
навчальний посібник / С.Д. Гусарєв. – К.: Знання, 2005. – 655 c.
44. Дмитриева Г. К. Международный коммерческий арбитраж : учеб. практ.
пособие / Г. К. Дмитриева . – М. : Проспект, 1997. – 227 с.
45. Довгерт А. С. Очерки международного частного права / А. С. Довгерт,
А. Ю. Бирюков, О. Е. Бурлай, Л. Г. Варшаломидзе, А. В. Виноградова (ред.). –
Х. : Одиссей, 2007. – 816 с.
46. Договір між Україною та США про заохочення та взаємний захист
інвестицій від 04.03.94 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/ cgi–bin/laws/ main.cgi?nreg=840_419
47. Електронна бібліотека міжнародних відносин [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://kimo.univ.kiev.ua/DKS/90.htm
48. Європейська Енергетична Хартія від вiд 17.12.1994 р. (ратифіковано
Законом від 06.02.98 р. № 89/98–ВР) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_056.
49. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від
21.04.1961 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_069
176
50. Європейська конвенція щодо імунітету держав, від 16 травня 1972 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.uazakon.com/document/tpart21/isx21188.htm
51. Євтушенко О. І. Особливості визнання та виконання рішень іноземних
судів : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право та
цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право»
/ О. І. Євтушенко. – К., 2005. – 18 с.
52. Єрьоменко А. Україна вчиться залучати інвесторів на морський шельф:
перший досвід / А. Єрьоменко //Дзеркало тижня. – 2006. – № 17 (596).
53. Звеков В. П. Международное частное право: курс лекций / В. П. Звеков. –
М. : Норма – Инфра – М, 1999. – 686 с.
54. Звіт Державного агентства України з інвестицій та інновацій про роботу за
2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.in.gov.ua/index.php?get=90
55. Звіт МАГІ за 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
www.miga.org/screen/pubs/annrep02/operations.htm
56. Злакоман І. М. Мирні засоби інвестиційних суперечок: їх загальна
характеристика / І. М. Злакоман // Актуальні проблеми політики : зб. наук.
праць. – 2008. – Вип. 33. – С. 142-149.
57. Зозуля О. Вирішення інвестиційних спорів у практиці економічного
співробітництва держав : актуальні питання / О. Зозуля // Право України. –
2006. – № 4. – C. 142–145.
58. Іванова А. Судитися до міжнародного арбітражу / А. Іванова
// Український діловий тижневик. – 2003. – № 23.
59. Каламкарян Р. А. Проблема разделения споров на «юридические» и
«политические» в доктрине и практике международного суда и
международного арбитража / Р. А. Каламкарян // Государство и право. – 1996. –
№ 10. – С. 88-98.
177
60. Кейлин А. Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических
государств / А. Д. Кейлин ; под ред. Л. А. Лунца. – М. : Внешторгиздат, 1950-
1961. – Ч. 3 : Арбитраж. – М. : Внешторгиздат, 1950-1961. – 311 с.
61. Київська угода «Про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням
господарської діяльності» вiд 20.03.1992 р. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=997_076
62. Кисельова Т. С. Оспорювання та примусове виконання рішень
міжнародного комерційного арбітражу: порівняльно–правове дослідження :
автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.04 «Господарське право ; господарський
процес» / Т. С. Кисельова. – Донецьк, 2003. – 16 с.
63. Клименко Б. М. Мирное решение территориальных споров
/ Б. М. Клименко. – М. : Междунар. отношения, 1982. – 184 с.
64. Кодекс адміністративного судочинства України вiд 06.07.2005 р.
№ 2747–IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=2747–15
65. Конвенція «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних,
сімейних та кримінальних справах» вiд 07.10.2002 р. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=997_619
66. Конституція України : прийнята на V сесії Верховної Ради України
28.06.1996 р. № 254к/96–ВР [Електронний ресурс].–Режим доступу:
http://zakon.rada.gov. ua/cgibin/laws/main. cgi?nreg=254%EA%2F96–% E2%F0
67. Корецкий В. М. Избранные труды : в 2 кн. : науч. изд. / В. М. Корецкий. –
К: Наукова думка, 1989. – Кн. 2 / ред. Н. С. Лопата, Р. И. Осипова. – К. :
Наукова думка,1989. – 416 с.
68. Крупко С. И. Инвестиционные споры между государством и иностранным
инвестором: дис. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Крупко Светлана Игоревна. – М.,
2002. – 215 с.
69. Кузнецова Н. С. Правовое регулирование подрядных договорных
отношений в строительстве:(гражданско-правовой аспект) : дис... д-ра
178
юрид.наук : 12.00.03 / Кузнецова Наталия Семеновна. – К., 1993. – 359 л.
70. Лебедев С. Н. Международный коммерческий арбитраж: Компетенция
арбитров и соглашение сторон / С. Н. Лебедев. – М., 1988. – 124 с.
71. Лебедев С. Н. Международный торговый арбитраж / С. Н. Лебедев. – М. :
Междунар. отношения, 1965. – 219 с.
72. Лунц Л. А. Курс международного частного права : в 3 т. / Л. А. Лунц,
Н. И. Мартышева. – М. : Юрид. лит., 1973-1976. – Т. 3 : Международный
гражданский процесс. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
73. Малько А. В. Правовые средства: вопросы теории и практики // Журнал
российского права. – 1998. – № 8. – С. 66-77.
74. Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів, вiд
15.11.1982 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_568
75. Матюшко П. Правові особливості договорів інвестиційного характеру
[Електронний ресурс] / П. Матюшко // Юридичний журнал. – 2006. – №10. –
Режим доступу до журн.: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2445
76. Международное частное право : учебник для вузов / под ред. д.ю.н.
Н. И. Мартышевой. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 532 с.
77. Михайлюк О. Центр содействия изучению геополитических проблем и
евроатлантического сотрудничества Черноморского региона [Електронний
ресурс] / О. Михайлюк. – Режим доступу :
http://nomos.com.ua/article.php?art=196
78. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права вiд 16.12.1966 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–
bin/laws/main.cgi?nreg=995_043
79. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від
16.12.1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=995_042
179
80. Мінська конвенція про правову допомогу та правові відносини у
цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 р. [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?
nreg=997_009
81. Мінська угода про співробітництво господарських, арбітражних судів
Республіки Бєларусь, Російської Федерації і України вiд 20.12.1991 р.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/
main.cgi?nreg=998_072
82. Мусин В. А. Арбитражная оговорка во внешнеэкономическом контракте и
проблема правопреемства / В. А. Мусин // Третейский суд. – 2000. – № 4. –
С. 29–40.
83. Носырева Е. Коммерческий арбитраж в США / Е. Носырева //Хозяйство и
право. – 1998. – № 11. – С. 110 – 116.
84. Нью–Йоркська конвенція «Про визнання та виконання іноземних
арбітражних рішень» від 10 червня 1958 р. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.3207.0
85. Омельченко А. В. Інвестиційне право : навч. Посібник / А. В. Омельченко.
– К. : Атіка, 1999.– 176 с.
86. Освободите «Херсонес» Гордый парусник-альбатрос «Херсонес»
арестован украинскими сельскохозяйственниками. [Електронний ресурс] /
Татьяна Рихтун // Севастопольская газета. – 2007. – 25 січня – Режим доступу
до газети : http://gazeta.sebastopol.ua/2007/01/25/osvobodite-khersones/
87. Оренда влади не стосується [Електронний ресурс] // Закон & Бізнес – № 8
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до журн:
http://www.zib.com.ua/article/1235505356121/
88. Пастка [Електронний ресурс] // Галицькі контракти. – 1998. – № 43. –
Режим доступу до журн: http://archive.kontrakty.ua/ukr/gc/nomer/1998/43-
98/index.htm
89. Пилипенко А. Я. Основи господарського права України : навч. посіб. /
180
А. Я. Пилипенко, B. C. Щербина. – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : МАУП, 1998.
– 320 с.
90. Побирченко И. Г. Хозяйственные споры и формы их разрешения : дис. ...
д–ра юрид. наук : 12.719 / Побирченко Игорь Гаврилович. – К., 1971. – 538 с.
91. Подцерковний О. П. Грошові зобов'язання господарського характеру:
проблеми теорії і практики: монографія / О. П. Подцерковний. – К. : Юстініан,
2006. – 424с.
92. Поєдинок В. В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності :
навч. посібник : / В. В. Поєдинок . – К. : Юрінком Інтер, 2006 . – 288 с.
93. Попков А. Н. Формы международного арбитража и современные
тенденции их развития в международном праве [Електронний ресурс]
/ А. Н. Попков // Белорусский журнал международного права и международных
отношений. 1998. – № 3. – Режим доступу до журн.:
http://www.evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=150&Itemi
d=49.
94. Попов В. К. Право и материальные интересы в межхозяйственной
кооперации / В. К. Попов. – X. : Вища школа, 1983. – 169 с.
95. Попов Е. В. Разрешение международных инвестиционных споров
/ Е. В. Попов // Правоведение. – 2000. – № 4. – С. 159–170.
96. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности
/ М. П. Бардина, М. М. Богуславский, Г. Н. Буднева и др. ; под ред.
А. С. Комарова. – М. : ООО ИКК «ДеКА», 2001. – 800 с.
97. Приказчиков А. А. Разрешение споров во Всемирной торговой
организации [Електронний ресурс]/ А. А. Приказчиков// Право и политика. –
2000. – № 6. – Режим доступу до журн. :http://elib.org.ua/ruseconomics/
ua_readme.php?subaction=showfull&id=1096021566&archive=&start_from=&ucat=
1&category=1
98. Притика Д. М. Правові засади організації і діяльності органів господарсь-
кої юрисдикції та шляхи їх удосконалення / Д. М Притика. – К. : Ін Юре,
181
2003. – 328 с.
99. Притика Д. М. Арбітражний процес : навч. посібник для студ. юрид. вищих
навч. закл. / Притика Д. М., Тітов М. І., Щербина В. С., Новікова Т. О., Сунцов
В. В. – Х. : Консум, 1999. – 416 с.
100. Притика Ю. Практичний погляд на інвестиційні проблеми [Електронний
ресурс] / Ю. Притика // Правовий тиждень. – 20 липня 2010.– № 29 (207) –
Режим доступу до газети.: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=2089
101. Проблемы теории государства и права: учебное пособие / М. Н. Марченко,
О. Э. Лейст, В. Д. Попков и др.; под ред. М. Н. Марченко. – М.: Юристь, 2001. –
656 с.
102. Про вступ України до Міжнародного валютного фо