ОБ’ЄКТ ІПОТЕЧНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ХОДИКО ЮРІЙ ЄВГЕНОВИЧ

УДК 347.27

ОБ’ЄКТ ІПОТЕЧНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:

Жилінкова Ірина Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

ХАРКІВ
2010 рік
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА ІПОТЕЧНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ……………………………………….... 12
1.1. Правова природа і особливості іпотечного правовідношення ..…….. 12
1.2. Поняття та класифікація нерухомих речей як об’єктів іпотечного правовідношення ………………………………………………………. 37
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………… 76
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ОБ’ЄКТІВ ІПОТЕЧНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ ……..... 80
2.1. Іпотека земельної ділянки ……………………………..….……............ 80
2.2. Іпотека об’єкта незавершеного будівництва …………………........... 106
2.3. Іпотека житла…………………………………………………............... 120
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………... 141
РОЗДІЛ 3. СПІРНІ ПИТАННЯ ОБ’ЄКТА ІПОТЕЧНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ……………………………………... 149
3.1. Підприємство як єдиний майновий комплекс в аспекті іпотечного правовідношення…………..……………………………..……............ 149
3.2. Правова природа квазінерухомості як об’єкт іпотечного правовідношення ……………………………………………………... 164
Висновки до розділу 3 ....………………………………………….............. 179
Висновки ……………………………………………………………………... 182
Список використаних джерел……………..……………………………….. 191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. В умовах демократизації суспільства прагнення до свободи та гуманізму спричинило формування нового економічного шляху розвитку – ринкових відносин, а відповідно дало поштовх до гуманізації права. Найважливішим правовим аспектом у цьому стало прийняття 2004 р. Цивільного кодексу України, який став «конституцією» приватного права і заклав фундаментальну основу ефективного правового регулювання ринкових відносин.
Однією з умов стабільного розвитку економічних відносин ринкового типу є забезпечення інвестиційних процесів у державі, а також формування механізму правових гарантій – способів забезпечення виконання зобов’язань. Одним із визначальних та найбільш ефективних з них є застава нерухомого майна (іпотека). Ефективність вказаного способу забезпечення виконання зобов’язання передусім пов’язана з особливістю його об’єкта – нерухомого майна. Нерухомість має значну економічну вартість, характеризується стабільністю цивільного обороту та є однією із найбільших економічних складових національного багатства.
Прийняття Закону України «Про іпотеку» та інших нормативних актів, які так чи інакше пов’язані з регулюванням іпотечних відносин, дало можливість окреслити об’єкт іпотечного правовідношення, визначити його особливості та провести відмежування від інших об’єктів цивільних правовідносин. Втім далеко не всі аспекти об’єкта іпотечного правовідношення визначені повною мірою. Існує ціла низка теоретичних та практичних проблем, які потребують свого негайного вирішення.
Сьогодні в Україні є дисертаційні роботи (А. А. Герц, Н. В. Грищука, В. Ю. Малого, В. Д. Сидор, Ю. В. Шевцової та ін.), які присвячені дослідженню природи окремих об’єктів іпотеки. Проте визнати вичерпаною проблему правового режиму об’єкта іпотечного правовідношення та його впливу на правовідношення в цілому підстав немає. Між тим саме специфіка об’єкта визначає порядок регулювання іпотечних правовідносин та створює іпотеку як особливий та своєрідний спосіб забезпечення виконання цивільних зобов’язань.
Відсутність комплексного наукового дослідження правових проблем об’єкта іпотеки є перешкодою до подальшого всебічного формування ефективної політики у сфері іпотечних правовідносин, створення іпотеки як надійного способу забезпечення виконання зобов’язань. Саме це обумовило вибір теми дисертаційної роботи.
Наведене свідчить про актуальність теми дослідження, її практичне значення для формування ефективної системи іпотечних відносин в Україні та створення теоретичної бази для подальших комплексних наукових досліджень.
Науково-теоретичну базу дослідження, враховуючи комплексний характер теми дисертації, становили праці відомих науковців не лише цивільного права, але і теорії права, зокрема: М. В. Абрамової, М. М. Агаркова, Ч. Н. Азімова, С. С. Алексєєва, В. А. Бєлова, В. М. Буділова, В. В. Вітрянського, А. А. Герц, А. В. Грибанова, А. С. Звоницького, Л. Еннекцерус, О. С. Іоффе, А. І. Камінки, І. М. Кучеренко, В. О. Лапача, Д. І. Мейєра, К. Д. Овчиннікової, Й. О. Покровського, О. А. Пушкіна, І. Й. Пучковської, В. В. Розенберга, О. Є. Романова, В. І. Синайського, І. В. Спасибо-Фатєєвої, К. І. Скловського, О. Ю. Скворцова, С. А. Степанова, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, В. С. Удинцева, П. А. Фалілєєва, Р. О. Халфіної, А. А. Шашоріна, Г. Ф. Шершеневича, а також інших дослідників.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Проблеми ефективності правового регулювання цивільних відносин в Україні» (№ 0106u002288). Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого протокол № 4 від 21 грудня 2007 р. (перезатверджена – протокол № 9 від 19 березня 2010 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою даної дисертаційної роботи є розробка теоретичних і практичних питань об’єкта іпотечного правовідношення та його особливостей, формулювання науково обґрунтованих та практично доцільних пропозицій, спрямованих на вдосконалення іпотечного законодавства.
Для досягнення вказаної мети автором були поставлені такі основні завдання:
– дослідити правову природу іпотечного правовідношення та місце в ньому об’єкта;
– проаналізувати чинне законодавство, що становить сучасну правову базу регулювання об’єкта іпотеки;
– визначити об’єкт іпотечного правовідношення та виокремити його характерні ознаки;
– провести наукову класифікацію об’єктів іпотечного правовідношення за різними класифікаційними критеріями;
– виділити основні об’єкти іпотечного правовідношення як соціально значущі та проаналізувати особливості їх правового режиму;
– виявити правові колізії та законодавчі прогалини в правовому регулюванні об’єктів іпотечних правовідносин та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного іпотечного законодавства, які є оптимальними та найбільш ефективними для реалізації їх в Україні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері іпотеки, що складаються з приводу особливостей правового режиму її об’єкта в умовах формування ефективної системи іпотечних відносин в Україні.
Предметом дослідження є об’єкт іпотечного правовідношення.
Методи дослідження обрано згідно з поставленими метою, завданнями та з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. Методологічну основу становили загальнофілософські (універсальні) та загальнонаукові методи пізнання.
Зокрема, за допомогою діалектичного методу досліджуються формування, тенденції та закономірності розвитку правової природи об’єкта іпотечного правовідношення. Історичний метод дав змогу виявити специфіку об’єкта іпотечного правовідношення у вітчизняному законодавстві та нормативно-правових актах зарубіжних країн. Шляхом застосування методу аналізу виявлено ознаки об’єкта іпотечного правовідношення. Системний метод покладено в основу дослідження системи об’єктів іпотечного правовідношення та класифікації її елементів, що дало можливість виявити внутрішні тенденції та особливості об’єкта іпотечного правовідношення. Застосування порівняльного методу дослідження дозволило зіставити категорії, норми як вітчизняного законодавства, так і з нормативно-правовими актами зарубіжних країн. Методи абстрагування та узагальнення дали змогу сформувати наукові визначення (зокрема, об’єкта іпотечного правовідношення, нерухомої речі тощо), запропонувати рекомендації щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, зробити ґрунтовні, всебічні висновки за результатами наукового дослідження.
Наукова новизна полягає у такому.
Вперше:
1. Визначаються особливості стимулюючої та захисної функцій іпотеки як способу забезпечення виконання зобов’язання. Доводиться, що для стимулюючої функції характерні такі ознаки: вона спрямована на боржника; є обов’язковою; активізується (реалізується) одразу, з моменту виникнення іпотечного правовідношення; спрямована на виконання основного зобов’язання, яке становить основний інтерес для кредитора; її суть полягає у потенційній загрозі настання для боржника негативних наслідків майнового характеру (загроза втрати майна; загроза додаткових витрат – сплата державного мита, судових витрат, відшкодування збитків). Захисна функція іпотеки теж має характерні ознаки: спрямована на кредитора; не є обов’язковою; активізується лише у разі невиконання основного зобов’язання; спрямована на активізацію дублюючого акцесорного зобов’язання, яке за змістом може збігатися з основним зобов’язанням (сплата грошової суми) або не збігатися з ним (в останньому випадку іпотека є сурогатом виконання); її суть полягає у збереженні (не погіршенні) майнового стану кредитора.
2. Доводиться, що об’єкт іпотечних правовідносин має складну матеріально-юридичну природу. Виділено дві складові, що характеризують такий об’єкт: 1) матеріальна (фактична); 2) юридична. Матеріальна складова означає, що об’єктом іпотеки є предмет матеріального світу (земельна ділянка та об’єкти, безпосередньо пов'язані із землею і переміщення яких у просторі не є вільнім та пов’язане з певними труднощами), що має певні ознаки (площу, місце розташування тощо). Юридична складова означає, що об’єкт іпотеки має особливий правовий режим (комплекс правових засобів, за допомогою яких визначаються спеціальні правила набуття, володіння, користування та відчуження нерухомих речей).
3. Доводиться необхідність включення до складу об’єктів іпотечного правовідношення не лише земельної ділянки та об’єктів, розташованих на ній, а й підземних об’єктів.
4. Введено категорію «квазінерухомість», якою позначаються фізично рухомі речі, які позбавлені матеріальних характеристик нерухомості (міцного зв'язку із землею) і на які поширено правовий режим нерухомості (повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти та інші рухомі речі, права на які підлягають державній реєстрації), та надано її теоретичне обґрунтування.
5. Запропоновано класифікацію об’єктів іпотечного правовідношення за певними критеріями: 1) за правовим режимом об’єкта та фактом пов’язаності із землею (фізично нерухомі речі та квазінерухомі речі); 2) за ступенем готовності нерухомого об’єкта (нерухомі об’єкти незавершеного будівництва та завершені нерухомі об’єкти); 3) за оборотоздатністю речей (вільно оборотоздатні, обмежено оборотоздатні, необоротоздатні (вилучені з цивільного обороту); 4) за своїм фізичним походженням (природою) – нерукотворні нерухомі речі (природна нерухомість) та рукотворні нерухомі речі (штучна нерухомість); 5) залежно від фізичної пов’язаності нерухомої речі із землею (підземні нерухомі речі, наземні нерухомі речі та ті, що не пов’язані із землею); 6) залежно від складності об’єкта – нерухомої речі (складні та прості); 7) за критерієм тілесності – тілесні (матеріалізовані об’єкти) та безтілесні нерухомі речі (майнові права на нерухомість); 8) залежно від функціонального призначення об’єкта (земельні ділянки, житло, об’єкти незавершеного будівництва, квазінерухомість тощо).
6. Обґрунтовується, що сервітут зберігає свою чинність у разі передачі земельної ділянки в іпотеку, щодо якої він встановлений.
7. Доводиться, що іпотека повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інших рухомих об’єктів можлива лише за умови реєстрації прав на ці об’єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (визнання їх квазінерухомими). До здійснення такої реєстрації вказані об’єкти належать до рухомих речей, цивільний оборот яких має здійснюватися за правилами, встановленими для рухомих речей з урахуванням їхньої специфіки (заклад).
8. Доводиться, що до об’єктів іпотеки належать повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, що будуються. Передача вказаних об’єктів в іпотеку можлива лише за умови їхньої реєстрації в реєстрі прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, що будуються.
Набуло подальшого розвитку та аргументації:
9. Положення щодо доцільністі передачі в іпотеку земельної ділянки (майнових прав на неї) разом з наземними та підземними об’єктами нерухомості (як завершеного, так і незавершеного будівництва), які пов’язані із земельною ділянкою міцним зв’язком і переміщення у просторі яких не є вільнім, а також майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва. Це зумовлено тим, що в іпотечних правовідносинах земельна ділянка та об’єкти, безпосередньо пов’язані із землею, мають єдиний правовий режим і є складовими частинами однієї речі – єдиного об’єкта (принцип «єдиного об’єкта»).
10. Положення про те, що земельний сервітут не може виступати самостійним предметом договору іпотеки, оскільки він не має самостійного значення в цивільному обороті, а розглядається як певна юридична властивість земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Єдиним об’єктом іпотеки буде земельна ділянка, щодо якої встановлений відповідний сервітут.
11. Положення стосовно того, що об’єкт незавершеного будівництва як об’єкт іпотечного правовідношення має складну природу і характеризується як фізичними, так і юридичними ознаками. Фізичною ознакою є міцний зв’язок із земельною ділянкою, внаслідок чого переміщення об’єкта незавершеного будівництва є неможливим без його знецінення та зміни призначення. Юридичною ознакою є відсутність акта прийняття в експлуатацію об’єкта як будівлі (споруди). Наявність цих ознак дає можливість розглядати об’єкт незавершеного будівництва як юридично рухомий, хоча фізично нерухомий об’єкт (сукупність будівельних матеріалів по відношенню до об’єкта, що будується). З правової точки зору об’єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в реєстрі прав, але до моменту здачі його в експлуатацію.
12. Положення про те, що застава (іпотека) підприємства як єдиного майнового комплексу є неможливою. У силу принципу «спеціалізації об’єкта» щодо підприємства не може бути встановлений єдиний правовий режим нерухомої речі. Об’єктом заставних правовідносин можуть бути лише окремі, індивідуально визначені об’єкти цивільних прав (земельні ділянки, споруди, товари в обороті та переробці, рухомі речі тощо), що входять до складу підприємства як єдиного майнового комплексу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства України у сфері регулювання іпотечних правовідносин. Викладені в дисертаційній роботі положення, зроблені висновки та надані пропозиції можуть бути використані для подальшої науково-дослідної роботи, а саме при дослідженні об’єкта іпотечного правовідношення, його специфіки та впливу останнього на формування інституту іпотеки як способу забезпечення виконання зобов’язання, а також у навчальному процесі – при викладенні цивільно-правових дисциплін та підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів «Цивільне право» і «Договірне право в умовах ринкової економіки».
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та їх аргументація, рекомендації практичного характеру по вдосконаленню цивільного законодавства, що містяться в дисертаційній роботі, обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, а також були апробовані у виступах на науково-практичних конференціях: IV Міжнародна цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (м. Одеса, 3-4 квітня 2009 р.); «Юридична осінь 2009 року» (м. Харків, 13 листопада 2009 р.); «Від громадянського суспільства – до правової держави»: V Міжнародна наукова конференція студентів та молодих вчених (м. Харків, 26-27 лютого 2010 р.); «Сучасна цивілістика»: V Міжнародна цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (м. Одеса, 31 березня – 1 квітня 2010 р.); «Актуальні проблеми цивільного права та цивільного процесу» (м. Харків, 22 травня 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у 7 статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, перелік яких затверджено Вищою атестаційною комісією України, та 5 тезах доповідей у збірниках наукових праць на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у з’ясуванні особливостей об’єкта іпотечного правовідношення. З висновків, зроблених у цій роботі, найбільш загальними і важливими є такі:
1. Об’єкт цивільних та, зокрема, іпотечних правовідносин, відіграє визначальну роль у формуванні особливостей «основної одиниці» правової матерії – правовідношення. Це повною мірою стосується іпотечного правовідношення, яке за рахунок власного специфічного об’єкта повинно розглядатися як речовий спосіб забезпечення виконання зобов’язання.
2. Об’єктом іпотечного правовідношення, незалежно від підстав його виникнення (договір, закон або рішення суду), є нерухома річ з притаманними їй специфічними ознаками. Нерухома річ є носієм ціннісних властивостей і має певну вартість, за рахунок якої іпотекодержатель може одержати задоволення своїх вимог у разі невиконання іпотекодавцем (боржником) забезпеченого іпотекою зобов'язання.
3. Сам об’єкт іпотечного правовідношення – нерухома річ має свою особливу матеріальну-юридичну природу. Матеріальний (фактичний) зміст нерухомої речі означає, що нерухомою річчю є предмет матеріального світу, який має певні ознаки (площу, місце розташування тощо), тобто земельні ділянки та об’єкти, безпосередньо пов'язані із землею, переміщення яких у просторі не є вільним і пов’язане з певними труднощами. Юридичним змістом (аспектом) нерухомості, що має свій «прообраз» у матеріальному світі (будинки, земля тощо) є особливості статики та динаміки нерухомої речі (спеціальний правовий режим) як об’єкта відповідних правовідносин.
4. Застосування в іпотечних правовідносинах таких понять як «нерухома річ», «нерухоме майно» та «нерухомість», як тотожних є невиправданим, оскільки тільки поняття «нерухома річ» має основне змістовне навантаження. Водночас у загальному розумінні поняття «нерухоме майно» є ширшим за поняття «нерухома річ» і охоплює всі види нерухомих речей, а сукупність нерухомих речей становить нерухоме майно. Поняття «нерухомість» слід розглядати не більше як дублююче до поняття «нерухоме майно».
5. Земельні ділянки та об’єкти, розташовані на та під нею, переміщення яких є неможливим без знецінення та зміни їх призначення, можна розглядати не як головну та приналежну річ, а лише як складові частини фізично однієї нерухомої речі. Відповідно правовий режим їх має будуватися на принципі «єдиного об’єкта».
6. При розгляді нерухомої речі як об’єкта іпотечного правовідношення в широкому розумінні (з точки зору запропонованої матеріально-юридичної природи) державну реєстрацію як правовий засіб формування правового режиму нерухомої речі слід визнавати складовою юридичного змісту (аспекту) поняття нерухомої речі. Якщо ж поняття нерухомої речі розглядати виключно з позиції фізичних властивостей речі – матеріального (фактичного) змісту (абз. 1 ч. 1 ст. 181 ЦК України), то державна реєстрація прав на нерухомі речі не є ознакою останніх.
7. З точки зору матеріально-юридичної природи нерухомої речі як об’єкта іпотечного правовідношення фізично рухомі речі, які позбавлені матеріального змісту (міцного зв'язку з землею) і на які поширено правовий режим нерухомості, можуть розглядатися як «квазінерухомість».
8. Під нерухомою річчю як об’єктом іпотечного правовідношення слід розуміти не лише земельні ділянки та об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких у просторі не є вільним і пов’язане з певними труднощами, але й підземні об’єкти.
9. Наукова класифікація нерухомих речей як об’єктів іпотечних правовідносин має велике значення для теоретичної та практичної діяльності людини. Вона дозволяє пізнати об’єкт – нерухому річ залежно від потреб пізнавальної діяльності людини і тим самим забезпечує вирішення різноманітних теоретичних та практичних завдань. У практичному сенсі класифікація нерухомих речей як об’єктів іпотеки дає можливість здійснити правильну кваліфікацію об’єктів, що в свою чергу впливає на правильність застосування положень законодавства про заставу .
10. Всі класифікації нерухомих речей як об’єктів іпотечних правовідносин можна поділити на три групи: 1) класифікації за матеріально-юридичними критеріям (за правовим режимом об’єкта та фактом пов’язаності із землею; за ступенем готовності об’єкта), 2) за юридичними критеріями (оборотоздатність нерухомих об’єктів) та 3) за фізичними критеріями (за своїм фізичним походженням (природою); залежно від фізичної пов’язаності об’єкта із землею; від складності об’єкта; за критерієм тілесності; від функціонального призначення нерухомого об’єкта) тощо.
11. Об’єктом іпотечних правовідносин є не земля як об’єкт природи або ресурс, а земельна ділянка – індивідуалізована в установленому законом порядку частина земної поверхні. Земля взагалі не може визнаватися об’єктом права власності, так само як і вода, повітря та інші види матерії, що позбавлені просторових меж. З правових позицій земельна ділянка має розумітися одночасно як об’єкт ідеальний та матеріалізований. «Ідеальність» земельної ділянки полягає в тому, що це поняття абстрактне, тобто з позиції права розглядається як деяка ідеальна поверхня (зовнішня оболонка) землі як природного ресурсу. У свою чергу «матеріальність» полягає в тому, що земна поверхня становить матеріальну сутність поняття «земельна ділянка». Остання повною мірою є реальною та може сприйматися нашими органами чуття.
12. Іпотеку земельної ділянки слід розглядати в двох аспектах: 1) іпотеку власне земельної ділянки; 2) іпотеку земельної ділянки разом з об’єктами нерухомості, що невід’ємно пов’язані із земельною ділянкою.
13. Самостійним предметом договору іпотеки не може виступати земельний сервітут. Це пов’язано з тим, що сервітут не має самостійного значення в цивільному обороті, а розглядається як певна «юридична властивість» земельної ділянки, щодо якої він встановлений. В даному разі можна говорити лише про іпотеку земельної ділянки, щодо якої встановлений сервітут. Сервітут буде передаватися автоматично разом із земельною ділянкою і окремо вказувати на нього в предметі договору іпотеки немає ніякої необхідності. Сервітут зберігає свою чинність не лише коли на земельну ділянку до інших осіб переходить право власності (ч. 6 ст. 403 ЦК України), а в усіх випадках переходу прав на земельну ділянку, щодо якої він встановлений, у тому числі й іпотеки.
14. Визначається доцільність існування особливого порядку (правового режиму) іпотеки земель сільськогосподарського призначення для всіх форм власності. Ця категорія земель є найбільш цінною з усього складу земель України, оскільки має таку особливу властивість, як родючість. Така властивість земель сільськогосподарського призначення надає їм великого природного та економічного значення. Іпотека вказаних земельних ділянок повинна здійснюватися лише для забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами, які безпосередньо пов’язані із здійсненням та розвитком сільськогосподарської діяльності. Відносини іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення характеризуються особливим суб’єктним складом.
15. У разі здійснення іпотекадавцем на переданій в іпотеку земельній ділянці будівництва будівлі або іншої капітальної споруди без згоди іпотекодержателя, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернення стягнення на предмет іпотеки.
16. Об’єкт незавершеного будівництва необхідно аналізувати у фізичному та юридичному аспектах. Юридичний аспект проявляється в тому, що початком «існування» об’єкта незавершеного будівництва є отримання необхідних дозволів на будівництво та кінцевим моментом – прийняття об’єкта будівництва до експлуатації, що у свою чергу виступає головною кваліфікуючою ознакою у відмежуванні об’єкта завершеного будівництва від незавершеного. Фізичний аспект проявляється у процесі створення (будівництва) речі, коли будівельні матеріали, які використовуються для його спорудження, стають частиною нової речі і утворюють власне об’єкт незавершеного будівництва. Кінцевим моментом фізичного існування об’єкта незавершеного будівництва є закінчення будівельних робіт над об’єктом.
17. Об’єкт незавершеного будівництва являє собою фактичну нерухому річ (матеріальний критерій нерухомої речі). Для визнання речі нерухомою в юридичному сенсі важливими є не лише її фізичні властивості, а й юридичні (правовий режим) – матеріально-юридичний підхід поняття нерухомої речі. З правової точки зору об’єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю з моменту його державної реєстрації в реєстрі прав, але до моменту здачі його в експлуатацію.
18. Легальне визначення «матеріали, які були використані в процесі будівництва» (ч. 3 ст. 331 ЦК України) слід тлумачити більш широко. З однієї сторони, фундамент, стіни тощо (матеріали, що утворюють об’єкт незавершеного будівництва) – це нова річ – відносно будівельних матеріалів (цегла, цемент та ін.), з другої сторони – об’єкт незавершеного будівництва є матеріалом відносно майбутньої конструкції, що має бути зведена.
19. Оскільки певний об’єкт виступає як об’єкт незавершеного будівництва лише до моменту його прийняття до експлуатації, то, щоб набути на нього право власності, необхідно здійснення його державної реєстрації в реєстрі прав на нерухомість. До моменту державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва або здачі об’єкта будівництва в експлуатацію, особі – замовнику, підряднику або власнику земельної ділянки належить право володіння та користування на фізично нерухомий, але юридично рухомий об’єкт будівництва (будівельні матеріали відносно об’єкта, що будується).
20. Право власності особи може бути оформлене лише на об’єкт незавершеного будівництва в цілому, а не на його частину (наприклад, на квартиру в багатоквартирному будинку). Відповідно предметом іпотеки може розглядатися не частина об’єкта незавершеного будівництва, а лише об’єкт незавершеного будівництва у цілому. При цьому, якщо власник об’єкта незавершеного будівництва є одночасно власником земельної ділянки, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва, то, виходячи з положень ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», об’єкт незавершеного будівництва повинен передаватися в іпотеку разом із земельною ділянкою.
21. Якщо в іпотеку передаються майнові права на об’єкт незавершеного будівництва і при цьому власник об’єкта незавершеного будівництва і власник земельної ділянки збігається в одній особі, то передаватися мають одночасно майнові права на об’єкт незавершеного будівництва та сама земельна ділянка. Після завершення будівництва об’єкта майнове право «трансформується» на вже конкретну річ – будівлю (споруду). Відповідно предметом іпотеки буде вже земельна ділянка та розташована на ній будівля (споруда). Це повною мірою відповідає частинам 4 та 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку».
22. Найбільш виправданою правовою конструкцією (передача в іпотеку: а) прав на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт незавершеного будівництва; б) об’єкта незавершеного будівництва; в) майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва), з практичної точки зору, є конструкція іпотеки майнових прав на об’єкт незавершеного будівництва.
23. Квартира та частка на майно спільного користування у багатоквартирному житловому будинку є єдиним об’єктом цивільного обороту і не можуть розглядатися самостійно, незалежного один від одного.
24. Допоміжні приміщення (спільне майно) у багатоквартирному житловому будинку можуть перебувати тільки у спільній власності, а саме – спільній частковій власності.
25. Квартира та допоміжні приміщення (спільне майно) у багатоквартирному будинку не можуть розглядатися як головна та приналежна річ, оскільки це складові частини фізично однієї речі – багатоквартирного житлового будинку.
26. Іпотека квартири в багатоповерховому житловому будинку, будівництво якого незакінчене, неможлива через відсутність об’єкта в юридичному (завжди) та фізичному (не обов’язково) розумінні. До завершення будівництва проінвестованого об’єкта нерухомого майна та прийняття його до експлуатації інвестору належить не право власності на цей об’єкт, а майнові права на нього.
27. Якщо укладається договір на будівництво житла, то предметом договору іпотеки буде майнове право на набуття об’єкта інвестування (квартири) у майбутньому. Особливістю цих майнових прав є їх здатність до «трансформації». Під «трансформацією» слід розуміти, що до моменту отримання об’єкта інвестування (квартири) у власність інвестору належить майнове право на об’єкт інвестування (квартиру), а після прийняття об’єкта в експлуатацію та державної реєстрації права власності на квартиру – річ (квартира).
28. Підприємство як єдиний майновий комплекс, з однієї сторони, виступає як об'єкт правовідносин, з другої – як приналежність певному суб’єкту – особлива сукупність майна.
29. З точки зору його складових підприємство слід розглядати в двох аспектах: 1) підприємство як економічна категорія; 2) підприємство як категорія юридична. У першому – економічному – аспекті підприємство є набагато ширше другого та є базовим для останнього, оскільки об'єкт-підприємство як юридична категорія обмежується лише його майновою стороною. В економічному розумінні до об'єкта-підприємства окрім майна, що відображається юридичною категорією, складовою також є (умовно можна її іменувати як «соціальна»): клієнтела (стійкі зв’язки, підприємства зі споживачами), шанси (можливість підприємства мати клієнтів у майбутньому), ділова репутація тощо. В економічному розумінні підприємство складається з майнової (юридична) та соціальної складової.
30. Підприємство як єдиний майновий комплекс є особливим об’єктом зобов’язальних (не речових) правовідносин, який має динамічний характер – «на ходу» та характеризується певною сукупністю визначеного законом майна.
31. Об’єктом правочинів, пов’язаних з підприємством як єдиним майновим комплексом (у тому числі іпотеки), буде лише його юридична – майнова складова.
32. На підприємство як єдиний майновий комплекс не може бути поширений єдиний правовий режим взагалі і нерухомості зокрема, оскільки об’єктом речового права може визнаватися не певна фізична або юридична сукупність об’єктів цивільних прав, а лише індивідуально визначені речі, що входять до складу підприємства як єдиного майнового комплексу. Складові об’єкти підприємства, що до нього входять, мають кожний свій власний правовий режим, що встановлюється відповідно до особливостей кожного з об’єктів (принцип «спеціалізації об’єкта»).
33. Застава (іпотека) підприємства як єдиного майнового комплексу є неможливою, оскільки на підприємство в силу принципу «спеціалізації об’єкта» не може бути поширений єдиний правовий режим. Об’єктом заставних правовідносин можуть бути лише окремі, індивідуально визначені об’єкти цивільних прав (земельні ділянки, споруди, товари в обороті та переробці, рухомі речі тощо), що входять до складу підприємства як єдиного майнового комплексу.
34. Фізичне створення повітряного судна, морського судна, судна внутрішнього плавання, космічного судна не означає автоматичного поширення на них норм, які визначають правовий режим нерухомості. Тому такі речі необхідно визначати як особливі об’єкти, що мають власний правовий режим, – квазінерухомі об’єкти. Єдиною визначальною умовою, яка дає підстави віднести ту чи іншу фізично рухому річ до квазінерухомості, є державна реєстрація прав щодо неї в реєстрі нерухомих речей.
35. Виходячи з норм чинного законодавства, повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання та космічні об’єкти не можуть розглядатися як об’єкти, на які поширено правовий режим нерухомої речі, – квазінерухомість, оскільки на сьогодні не встановлений порядок реєстрації прав на ці об’єкти як на об’єкти нерухомості, а існуючий порядок має лише спеціальний (обліковий) характер (абз. 2 ч. 1 ст. 181 та ч. 1 ст. 182 ЦК України).
36. Іпотека повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних та інші рухомих об’єктів можлива лише за умови реєстрації прав на ці об’єкти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (визнання їх квазінерухомими). До здійснення такої реєстрації вказані об’єкти слід розглядати як рухомі речі, а цивільний оборот цих об’єктів повинен здійснюватися за правилами, встановленими для рухомих речей з урахуванням їх специфіки (тобто не іпотека, а заклад).
37. Об’єктом іпотеки можуть бути повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, що будуються. Передача вказаних об’єктів в іпотеку є можливою лише за умови їх реєстрації в реєстрі прав на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, що будуються.
38. Надані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19/20, № 21/22. – Ст. 144.
2. Гражданское уложение Германии : ввод. закон к Гражд. Уложению : пер. с нем. / [введ., сост. В. Бергман] ; науч. ред. А. Л. Маковский [и др.]. – 2-е изд., доп. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 816 с.
3. Земельний кодекс України : Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 3/4. – Ст. 27.
4. Інструкції про порядок вчиненя нотаріальних дій нотаріусами України [Електронний ресурс] : затв. наказом М-ва юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0283-04. – Заголовок з екрана.
5. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна [Електронний ресурс] : затв. наказом М-ва з питань житл.-комун. госп-ва України від 18.06.2007 р. № 55 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0774-07. – Заголовок з екрана.
6. Кодекс торговельного мореплавства України : Закон України від 23.05.1995 р. № 176/95-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. – Ст. 349.
7. Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 року [Електронний ресурс] : конвенція Міжнар. морск. орг. від 20.10.1972 р. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=995_137. – Заголовок з екрана.
8. Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами [Електронний ресурс] : конвенція ООН від 29.03.1972 р. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_126. – Заголовок з екрана.
9. Конвенція про реєстрацію об’єктів, що запускаються в космічний простір [Електронний ресурс] : конвенція ООН від 14.01.1975 р. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_253. – Заголовок з екрана.
10. Конвенція про умови реєстрації суден [Електронний ресурс] : конвенція ООН від 07.02.1986 р. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_074. – Заголовок з екрана.
11. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
12. Международная конвенция относительно регистрации прав на строящееся судно [Електронний ресурс] : конвенция ООН от 27.05.1967 г. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_474. – Заголовок з екрана.
13. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок [Електронний ресурс] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 11.10.2002 р. № 1531 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1531-2002-%EF. – Заголовок з екрана.
14. Методика оцінки вартості майна під час приватизації [Електронний ресурс] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 22.07.1998 р. № 1114 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1114-98-%EF. – Заголовок з екрана.
15. Міжнародна конвенція про морські застави та іпотеки 1993 року [Електронний ресурс] : конвенція ООН від 06.05.1993 р. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_471. – Заголовок з екрана.
16. Міжнародна конвенція про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року [Електронний ресурс] : конвенція Міжнар. морск. орг. від 07.07.1978 р. // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_053. – Заголовок з екрана.
17. Об утверждении нормативных документов государственного кадастра подземного недвижимого имущества Республики Беларусь [Электронный ресурс] : приказ М-ва жилищ.-комун. хоз-ва Респ. Беларусь от 30.12.1994 г. № 194. – Режим доступа : http://www.lawbelarus.com/repub/sub18/texd5094.htm. – Загл. с экрана.
18. Повітряний кодекс України : Закон України від 04.05.1993 р. № 3167-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 274.
19. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна [Електронний ресурс] : затв. наказом М-ва юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5 (у ред. наказу М-ва юстиції України від 18.08.2004 р. № 85/5) // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0364-99. – Заголовок з екрана.
20. Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України [Електронний ресурс] : затв. постановою Каб. Міністрів України від 26.09.1997 р. № 1069 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1069-97-%EF. – Заголовок з екрана.
21. Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2007 р. № 264-265/12-06 [Електронний ресурс] // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://arbitr.gov.ua/docs/28_1477521.html. – Заголовок з екрана.
22. Постанова Вищого господарського суду України від 25.06.2008 р. № 18/244 [Електронний ресурс] // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://arbitr.gov.ua/docs/28_1996760.html. – Заголовок з екрана.
23. Постанова Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. № 34/131 [Електронний ресурс] // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://arbitr.gov.ua/docs/28_2618619.html. – Заголовок з екрана.
24. Постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2007 р. № 125/15-06 [Електронний ресурс] // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://arbitr.gov.ua/docs/28_1500620.html. – Заголовок з екрана.
25. Постанова Вищого господарського суду України від 18.10.2007 р. № 2-13/4771-2007 [Електронний ресурс] // Вищий господарський суд України : офіц. веб-сайт. – Режим доступу : http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1778504.html. – Заголовок з екрана.
26. Правила регистрации судов и прав на них в морских торговых портах [Электронный ресурс] : утв. приказом М-ва транспорта Рос. Федерации от 21.07.2006 г. № 87. – Режим доступа : http://www.rumc-reka.ru/Mintrans/Prikaz%2087%2021-07-2006.htm. – Загл. с экрана.
27. Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні [Електронний ресурс] : затв. наказом Державіаслужби від 31.01.2006 р. № 67 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0146-06. – Заголовок з екрана.
28. Про виконавче провадження : Закон України від 21.04.1999 р. № 606-ХIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
29. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України від 01.07.2004 р. № 1952-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
30. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» [Електронний ресурс] : роз’яснення Вищ. арбітр. суду України від 24.12.1999 р. № 02-5/602 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_602800-99. – Заголовок з екрана.
31. Про заставу : Закон України від 02.10.1992 р. № 2654-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
32. Про затвердження Класифікатора державного майна [Електронний ресурс] : наказ Фонду Держ. майна України від 15.03.2006 р. № 461. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1009.4572.2&nobreak=1. – Заголовок з екрана.
33. Про іпотеку : Закон України від 05.06.2003 р. № 898-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
34. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати : Закон України від 19.06.2003 р. № 979-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 1. – Ст. 1.
35. Про космічну діяльність : Закон України від 15.11.1996 р. № 502/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 1. – Ст. 2.
36. Про надра : Закон України від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
37. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку : Закон України від 29.11.2001 р. № 2866-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 78.
38. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
39. Про оренду землі : Закон України від 06.10.1998 р. № 161-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 46/47. – Ст. 280.
40. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей : Закон України від 02.06.2005 р. № 2623-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 354.
41. Про охорону дитинства : Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-IІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
42. Про охорону земель : Закон України від 19.06.2003 р. № 962-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
43. Про оцінку земель : Закон України від 11.12.2003 р. № 1378-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 229.
44. Про приватизацію державного житлового фонду : Закон України від 19.06.1992 р. № 2482-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 524.
45. Про приватизацію державного майна : Закон України від 04.03.1992 р. № 2163-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
46. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) : Закон України від 06.03.1992 р. № 2171-XII // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
47. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю : Закон України від 19.06.2003 р. № 978-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
48. Рішення господарського суду Волинської області №6/89-77 від 27.10.2008 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://reyestr.court.gov.ua/Review/2513411. – Заголовок з екрана.
49. Сімейний кодекс України : Закон України від 10.01.2002 р. № 2947-III // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – № 21/22. – Ст. 135.
50. Стосовно надання роз'яснень відносно можливості укладання договору щодо об'єкта незавершеного будівництва [Електронний ресурс] : лист М-ва юстиції України від 22.06.2007 р. № 19-50-2309 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v2309323-07. – Заголовок з екрана.
51. Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно [Електронний ресурс] : затв. наказом М-ва юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0157-02. – Заголовок з екрана.
52. Цивільний кодекс України : Закон України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 40/44. – Ст. 356.
53. Цивільний кодекс Української РСР : Закон УРСР від 18.07.1963 р. № 1540-VI // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1540-06. – Заголовок з екрана.
54. Щодо порядку державної реєстрації прав власності на об'єкти незавершеного будівництва [Електронний ресурс] : лист М-ва юстиції України від 10.05.2006 р. № 19-32/1 // Законодавство України : офіц. сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v32_1323-06. – Заголовок з екрана.
55. 01.01.2010, Узагальнення судової практики, Вищий господарський суд України Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?doc_id=540654. – Заголовок з екрана.
56. Абрамова М. А. Ипотечные банки в Германии / М. А. Абрамова // Банк. право. – 2002. – № 3. – C. 57–59.
57. Абрамова М. В. Ипотека морских судов, воздушных судов, космических объектов : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Абрамова Мария Викторовна ; Моск. гос. юрид. акад. ; наук. кер. В. П. Мозолин. – М. : [б. и.], 2003. – 198 c.
58. Агарков М. М. Гражданское право : учебник / М. М. Агарков. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1944. – Т. 1. – 419 c.
59. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / М. М. Агарков. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т. 1. – 490 с
60. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву : монография / М. М. Агарков. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
61. Азимов Ч. Н. Залоговое право / Ч. Н. Азимов. – Харьков : Оригинал, 1993. – 43 с.
62. Актуальные проблемы гражданского права / под ред. М. И. Брагинского ; Исслед. центр частн. права Рос. шк. частн. права. – М. : Статут, 1998. – 484 с.
63. Алексеев В. А. Понятие и классификация объектов недвижимости / В. А. Алексеев. – М. : РГИИС, 2008. – 72 с.
64. Алексеев С. С. Об объекте права и правоотношения / С. С. Алексеев // Вопросы общей теории советского права : сб. ст. – М., 1960. – С. 284–308.
65. Алексеев С. С. Общая теория права : учебник / С. С. Алексеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Проспект, 2008. – 575 с.
66. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 c.
67. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
68. Алексеев С. С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие, классификация / C. C. Алексеев // Совет. государство и право. – 1987. – № 6. – C. 12–19.
69. Анненков К. Система русского гражданского права / К. Анненков. – 2-е изд., пересмотр. и доп. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1901. – Т. 3 : Права обязательственные. – 491 c.
70. Барон Ю. Система римского гражданского права / Ю. Барон ; пер. Л. И. Петражицкий. – К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. – Вып. 2/3, кн. 2 : Владение ; кн. 3 : Вещные права. – 176 с.
71. Белов В. А. Объект субъективного гражданського права, объект гражданського правоотношения и объект гражданського оборота: содержание и соотношение понятий / В. А. Белов // Объекты гражданского оборота : сб. ст. – М., 2007. – С. 6–77.
72. Бойко О. О. Правова природа об’єктів нерухомості у цивільному праві України / О. О. Бойко // Бюл. М-ва юстиції України. – 2004. – № 11. – С. 109–122.
73. Борисова В. І. До проблеми співвідношення понять «найменування» «комерційне (фірмове) найменування» і «комерційне найменування» юридичної особи / В. І. Борисова // Другі цивілістичні читання з питань права інтелектуальної власності, присвячені пам’яті професора О. А. Підопригори : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 22 квіт. 2008 р.). – К., 2009. – С. 56–70.
74. Брагинский М. И. Договорное право. Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 1998. – 682 с.
75. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2000. – Кн. 2 : Договора о передаче имущества. – 800 с.
76. Будилов В. М. Залоговое право России и ФРГ / В. М. Будилов. – СПб. : ФАРВАТЕР, 1993. – 143 с.
77. Быстров Е. Г. Залог сельскохозяйственных земель в российском праве ХХ века / Е. Г. Быстров // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 12–26.
78. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Е. В. Васьковский. – СПб. : Изд. юрид. кн. магазина Мартынова Н. К., 1896. – Вып. 2 : Вещное право. – 190 c.
79. Вебер Хансйорг. Обеспечение обязательств = Kreditsicherungsrecht : пер. с нем. / Хансйорг Вебер. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 480 [2]с.
80. Вербицкая Ю. О. Космические объекты как объекты гражданського оборота / Ю. О. Вербицкая // Объекты гражданского оборота : cб. cт. – М., 2007. – С. 465–480.
81. Вервиль Д. Д. Залог движимости в Канаде и России / Д. Д. Вервиль. – СПб., 1993. – 282 с.
82. Вершинин А. П. Аспекты анализа правовых отношений / А. П. Вершинин // Изв. вузов. Правоведение. – 1986. – № 5. – C. 54–58.
83. Виноградов П. Н. Правовое регулирование природной и рукотворной недвижимости : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : 12.00.03 “Гражд. право; предпринимат. право; семей. право; междунар. частн. право” / Павел Николаевич Виноградов ; Акад. труда и соц. отношений. – М., 2008. – 27 с.
84. Витрянский В. В. Договор купли-продажи и его отдельные виды / В. В. Витрянский. – М. : Статут, 1999. – 284 с.
85. Витрянский В. В. Договор продажи предприятия / В. В. Витрянский // Вестн. Высш. Арбитр. Суда Рос. Федерации. – 1999. – № 11.– С. 85–95.
86. Витрянский В. В. Основные направления развития законодательства о предприятии как объекте гражданских прав / В. В. Витрянский / Вестн. Высш. Арбитр. Суда Рос. Федерации. – 2003. – № 3. – С. 149–155.
87. Витрянский В. В. Пути совершенствования законодательства о недвижимом имуществе / В. В. Витрянский // Хоз-во и право. – 2003. – № 6. – С. 3–19.
88. Вільнянський С. І. Радянське цивільне право : учб. посіб. / С. І. Вільнянський. – Х. : Вид-во ХДУ, 1966. – Ч. 1. – 320 с.
89. Галіахметов І. А. Підприємство як об’єкт цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 “Цивіл. право і цивіл. процес; сімей. право; міжнар. приват. право” / Ігор Абзалович Галіахметов ; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2005. – 20 с.
90. Гантовер Л. В. Залоговое право. Объяснение к положениям главы IV раздела 1 проекта вотчинного устава / Л. В. Гантовер. – СПб. : Гос. тип., 1890. – 773 с.
91. Гарнага О. М. Іпотека земель сільськогосподарського призначення / О. М. Гарнага // Землевпоряд. вісн. – 2005. – № 4. – С. 76–78.
92. Гелич Ю. Космічні об’єкти як об’єкти цивільних прав / Ю. Гелич // Підприємництво, госп-во і право. – 2009. – № 12. – С. 93–95.
93. Генкин Д. М. Основы советского социалистического гражданского права : лекции / Д. М. Генкин. – М. : ВПШ при ЦК КПСС, 1956. – 55 с.
94. Герасин С. Информация о конференции «Правовой режим земельных участков и расположенных на них иных объектов недвижимости» / С. Герасин // Хоз-во и право. – 2006. – № 2. – С. 74–79.
95. Герц А. А. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 “Цивіл. право і цивіл. процес; сімей. право; міжнар. приват. право” / А. А. Герц ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2006. – 17 с.
96. Герц А. Незавершене будівництво як предмет іпотечних правовідносин / А. Герц // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ХIV регіон. наук.-практ. конф. (6 лют. 2008 р.). – Л., 2008. – С. 132–133.
97. Герц А. А. Підстави виникнення правовідносин з іпотеки майнового комплексу / А. А. Герц // Університетські наукові записки / Хмельн. ун-т упр. та права. – Хмельницький, 2007. – № 4. – С. 109–114.
98. Годэмэ Е. Общая теория обязательств : пер. с фр. / Е. Годэмэ. – М. : Юрид. изд-во М-ва юстиции СССР, 1948. – 511 с.
99. Гончаренко М. Б. Речові права на нерухомість : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.03 “Цивіл. право і цивіл. процес; сімей. право; міжнар. приват. право" / Михайло Борисович Гончаренко ; Ун-т внутр. справ МВС України. – Х., 1999. – 19 с.
100. Гражданское право : в 2 т. : учебник / отв. ред. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2000. – Т. 1. – 816 с.
101. Гражданское право : в 3 т. : учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – 6-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Проспект, 2005. – Т. 1. – 776 с.
102. Гражданское право : в 4 т. / В. В. Витрянский [и др.] ; отв. ред. Е. А. Суханов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – Т. 3 : Обязательственное право. – 800 с.
103. Гражданское право : в 4 т. : учебник / отв. ред. Е. А. Суханов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Вольтерс Клувер, 2004. – Т. 1 : Общая часть. – 720 с.
104. Грибанов А. В. Предприятие как имущественный комплекс (объект права) по праву России и Германии / А. В. Грибанов. – М. : Инфотропик Медиа, 2010. – 600 с.
105. Грибанов А. В. Предприятие как объект гражданско-правовых отношений (по праву России и Германии) : автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук : 12.00.03 “Гражд. право; предпринимат. право; семей. право; междунар. частн. право” / Андрей Владимирович Грибанов ; Моск. гос. ин-т междунар. отношений (Ун-та) МИД России. – М., 2004. – 29 с.
106. Грибанов А. Правовая природа предприятия – имущественного комплекса в праве России / А. Грибанов // Хоз-во и право. – 2003. – № 7. – С. 64–71.
107. Грибанов А. Порядок совершения сделок с предприятием в российском праве (практические проблемы) / А. Грибанов // Хоз-во и право. – 2003. – № 11. – С. 59–65.
108. Грибанов А. Предприятие и фирменное наименование (Сравнительный анализ по праву России и Германии) / А. Грибанов // Хоз-во и право. – 2000. – № 11. – С. 3–31.
109. Грибанов А. Предприятие: проблемы доктрины и законодательства / А. Грибанов // Хоз-во и право. – 2000. – № 5. – С. 36–41.
110. Гришаев С. Имущественные комплексы в гражданском праве / С. Гришаев // Хоз-во и право. – 20