ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ У ДОГОВОРАХ ПРО ПЕРЕДАННЯ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ

Краткое описание

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

Хащівська Надія Василівна

УДК 347.453.046 (043.5)

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРОКІВ У ДОГОВОРАХ
ПРО ПЕРЕДАННЯ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Луць Володимир Васильович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2011

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Загальна характеристика строків (термінів) у договорах про передання майна у тимчасове користування........................................................9
1.1. Поняття та види договорів про передання майна у тимчасове користування……………………………………………………………………….....9
1.2. Сутність та класифікація цивільно-правових строків (термінів) у договорах про передання майна у тимчасове користування…………………………………57
Висновки до першого розділу ……………………………………………………101

Розділ 2. Строки здійснення сторонами суб’єктивних прав і виконання цивільних обов’язків у договорах про передання майна у тимчасове користування……………………………………………………………………...104
2.1. Строки здійснення суб’єктивних прав та виконання цивільних обов’язків наймодавцем………………………………………………………………………..104
2.2. Строки здійснення суб’єктивних прав та виконання цивільних обов’язків наймачем…………………………………………………………………………....127
2.3. Правові наслідки порушення сторонами строків у договорах про передання майна у тимчасове користування…………………………………………………155
Висновки до другого розділу ……………………………………………………..180

Висновки…………………………………………………………………………...184
Список використаних джерел…………………………………………..............191

ВСТУП

Актуальність теми. Характерною особливістю всіх цивільних правовідносин є те, що вони виникають, тривають, змінюються та припиняються у часі. Строки (терміни) закріплюються нормами цивільного законодавства з метою врегулювання темпоральних показників цивільних правовідносин. Вони упорядковують цивільний обіг, стабілізують цивільні правовідносини, сприяють якісному задоволенню потреб їх учасників, забезпечують своєчасний захист цивільних прав.
Строки пронизують всі інститути цивільного права, в тому числі договори про передання майна у тимчасове користування, які опосередковують відносини з тимчасового володіння та користування майном. Реалізація суб’єктивних прав і виконання обов’язків сторонами таких договорів здійснюється різними способами та засобами, в різному обсязі та послідовності, що обумовлює різну обмеженість такої діяльності часовими межами.
На сьогодні правове регулювання відносин щодо передання майна у тимчасове користування здійснюється одночасно Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України і деякими іншими нормативно-правовими актами, не всі норми яких є взаємоузгодженими. Крім того, чинне законодавство України не достатньо повно регламентує строки (терміни) у договорах про передання майна у тимчасове користування та порядок їх обчислення.
У практиці вітчизняних судів справи за позовами про порушення встановлених законом або договором строків при укладенні, виконанні, зміні та припиненні вищевказаних договорів є непоодинокими. При цьому судова практика у таких справах формується за неоднакового застосування судами одних і тих самих норм цивільного права у подібних правовідносинах.
Це обумовлює необхідність проведення наукового дослідження строків у договорах найму (оренди). Актуальність такого дослідження пов’язана також з тим, що проблематика строків у вищевказаних договорах не достатньо розроблена у вітчизняній цивілістиці, не зважаючи на чималу кількість наукових публікацій щодо таких договорів.
Науково-теоретичну базу дослідження склали наукові праці таких вчених-правників: Д. В. Бобрової, Л. Г. Вострікової, Т. М. Вахонєвої, В. П. Грибанова, М. А. Гурвича, О.В. Дзери, А. В. Жгунової, В. Б. Ісакова, О. С. Іоффе, А. Г. Калпіна, В. М. Коссака, К. В. Кейни, М. Я. Кириллової, Н. С. Кузнєцової, О. А. Красавчикова, М. В. Логвінової, В. В. Луця, Р. А. Майданика, А. І. Масляєва, Д. І. Мейера, І. Б. Новицького, П. М. Рабіновича, З. В. Ромовської, М. П. Рінга, В. М. Самойленка, А. П. Сергеєва, В. І. Синайського, Є. А. Суханова, Ю. К. Толстого, Н. П. Фрідман, Є. О. Харитонова, Є. Д. Шершеневича, О. В. Шовкової, Н. А. Яхніної та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України 26 березня 2008 року (протокол № 3). Дисертаційна робота виконувалась у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України відповідно до теми науково-дослідної роботи «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (№ державної реєстрації 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з’ясуванні особливостей цивільно-правового регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування, а також виробленні пропозицій та наукових рекомендацій стосовно вдосконалення цивільного законодавства у даній сфері відносин.
Досягнення зазначеної мети можливе у процесі вирішення таких основних завдань:
 визначити функції та завдання строків (термінів) у цивільних правовідносинах;
 з’ясувати поняття, ознаки та значення строків у договорах про передання майна у тимчасове користування;
 виявити особливості законодавчого закріплення строків у вказаних договорах, їх окремих видах та порядку їх обчислення;
 узагальнити існуючі та виробити нові класифікації строків у цивільному праві;
 охарактеризувати строки здійснення та захисту прав і виконання обов’язків за договорами про передання майна у тимчасове користування;
 встановити правові наслідки порушення сторонами строків у цих договорах;
 внести пропозиції щодо удосконалення норм цивільного законодавства, які стосуються особливостей строків у договорах про передання майна у тимчасове користування.
Об’єктом дослідження є строки та терміни в договорах про передання майна у тимчасове користування.
Предмет дослідження складають норми цивільного законодавства України та іноземних держав, що закріплюють строки у договорах про передання майна у тимчасове користування (крім найму (оренди) житла, виходячи із своєрідності таких відносин), практика їх застосування, а також відповідні положення цивілістики щодо строків у вказаних договорах.
Методи дослідження. Представлені в роботі основні положення та результати здобуті у процесі наукового дослідження з використанням загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Так, за допомогою історичного та порівняльно-правового методів досліджувались дореволюційні та радянські наукові праці, колишнє цивільне законодавство (підрозділи 1.1., 1.2. дисертації). Системно-структурний метод використано при класифікації строків у цивільному праві та у договорах про передання майна у тимчасове користування (підрозділи 1.1., 1.2. дисертації).
Застосування методу аналізу та синтезу було здійснено при характеристиці строків здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків, а також строків захисту цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування (підрозділи 2.1.-2.3 дисертації). Метод абстрагування та узагальнення використовувався у процесі розробки дефініцій різних правових понять та категорій (підрозділи 1.1., 1.2. дисертації). Застосування формально-юридичного методу було здійснено у процесі створення нових правових норм і приписів та удосконалення вже існуючих (підрозділи 2.1.-2.3 дисертації).
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження розроблені та сформульовані наступні основні положення, що виносяться на захист.
Вперше:
1) виділені окремі групи однотипних за своїм характером преклюзивних (присікальних) строків: а) строки здійснення переважних прав; б) строки поновлення договору;
2) претензійні строки визначено як процедурні строки розгляду та вирішення цивільних справ, що застосовуються у випадках урегулювання відповідного спору за домовленістю сторін у порядку, визначеному договором між ними;
3) встановлено необхідність законодавчого закріплення претензійної процедури та порядку обчислення претензійних строків;
4) сформульовано визначення гарантійного строку в договорах про передання майна у тимчасове користування як встановленого законом або договором строку, протягом якого наймодавець (орендодавець) гарантує якість речі, переданої в найм.
Удосконалено:
5) класифікацію строків у цивільному праві на: визначені, невизначені та абстрактні строки. При цьому доведено, що абстрактними слід вважати строки, позначені термінами «розумний строк», «негайно», «будь-який час» тощо;
6) характерні ознаки строків у цивільному праві, до яких віднесено те, що строк: а) є певним проміжком часу (термін – моментом (миттю)); б) має імперативне або диспозитивне встановлення або закріплення; в) не є окремою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних правовідносин; г) є часовим показником, що має тісний зв’язок з юридичними фактами (діями та подіями); д) встановлюється для упорядкування цивільного обігу або захисту порушених цивільних прав;
7) обґрунтування необхідності встановлення двадцятиденного строку для усунення наймодавцем виявлених недоліків речі, переданої у найм з гарантією якості.
Дістали подальший розвиток:
8) положення про те, що при визначенні строку найму годинами або хвилинами початок перебігу такого строку розпочинається з наступної хвилини, що слідує за моментом укладення договору (для консенсуальних договорів), або з наступної хвилини, що слідує після моменту фактичного передання предмета договору (для реальних договорів);
9) доведення необхідності встановлення відповідальності наймача за ухилення від прийняття ним майна у користування у формі відшкодування збитків, пов’язаних з неприйняттям майна без поважних причин;
10) аргументування доцільності закріплення у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» обов’язку сторін відповідного договору оренди при його укладанні та припиненні складати акт приймання-передачі об’єкта оренди із зазначенням у ньому стану об’єкта.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що представлені в роботі теоретичні розробки і висновки можуть бути використані:
а) при подальших наукових дослідженнях поняття, юридичної природи, співвідношення, характеристики та особливостей строків і термінів в договірних зобов’язаннях;
б) у навчальному процесі при викладанні та при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з курсу цивільного права та спецкурсів з проблем договірного (зобов’язального) права;
в) у процесі нормотворчої діяльності при розробці та удосконаленні норм цивільного законодавства;
г) у правозастосовній діяльності – рекомендації щодо застосування чинного законодавства та удосконалення договірного регулювання можуть використовуватись у судовій і договірній практиці.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.
Положення та результати дослідження доповідалися на дев’яти науково-практичних конференціях: «Правові засади реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (м. Київ, Академія муніципального управління, 26 вересня 2008 р.); «Принципи верховенства права та права людини» (м. Київ, Національний університет «Києво-Могилянська академія», 24-26 жовтня 2008 р.); «Сьомі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, Хмельницький університет управління та права, 28-29 листопада 2008 р.); «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, Академія муніципального управління, 10 квітня 2009 р.); «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України 22-23 травня 2009 р.); «Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах» (м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, 25-26 вересня 2009 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України в період економічної кризи» (м. Донецьк, Донецький юридичний інститут, 20 листопада 2009 р.); «Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії та практики» (м. Київ, Національний авіаційний університет, 18 лютого 2010 р.); «Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку» (м. Київ, Академія муніципального управління, 9 квітня 2010 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 15 наукових роботах, зокрема у 6 статтях у наукових журналах і збірниках, що входять до переліків фахових наукових видань, затверджених ВАК України, а також 9 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в з’ясуванні особливостей регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування за цивільним законодавством України. Виходячи із вищевикладеного дослідження цивільно-правового регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування, слід зробити наступні висновки та підсумки проведеного дослідження.
1. Аналізуючи усі точки зору щодо визначення поняття цивільно-правового договору, можна прийти до висновку, що цивільно-правовим договором є виражений у певній формі вольовий акт, який відображає в єдиному волевиявленні загальну волю суб’єктів договору, спрямовану на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
2. Поняття договорів про передання майна у тимчасове користування є родовим поняттям щодо окремих видів найму (оренди), суть яких полягає у тому, що одна особа (наймодавець) передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування на певний строк за плату або безоплатно, якщо йдеться про договір позички. До договорів, що визнаються окремими видами найму (оренди) або наймом (орендою) окремих видів майна, відносяться договори: прокату, найму (оренди) земельної ділянки, найму будівлі або іншої капітальної споруди, найму (оренди) транспортного засобу, лізингу, оренди державного та комунального майна. Отже, виділення окремих видів договору найму (оренди) здійснене в ЦК не на основі якого-небудь єдиного класифікаційного критерію. Йдеться скоріш за все про окремі види об’єктів, специфіка яких вимагає особливого правового регулювання.
3. Характерними ознаками договору найму (оренди) є те, що: – наймач (орендар) отримує майно лише у володіння і користування або тільки у користування; – оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом майнового найму можуть бути: а) індивідуально-визначені, неспоживчі речі, які не знищуються повністю або не перетворюються на іншу річ у процесі їх використання; б) майнові права, наприклад право на земельні паї; в) підприємство як єдиний майновий комплекс; – наймодавець за виконання своїх обов’язків щодо передання майна у володіння і користування наймачу отримує від останнього плату.
4. Істотними умовами договору є ті умови, які зазначаються законодавцем у самому визначенні того або іншого договору, оскільки, називаючи їх, законодавець тим самим дає зрозуміти, що вказані умови необхідні для даного виду договірного зобов’язання. Беручи до уваги легальне визначення договору найму (оренди), можна зробити висновок про те, що умови про предмет, строк договору найму та плату за користування майном можна віднести до істотних умов договору найму (оренди).
5. Існуючі в наукових дослідженнях визначення правового строку мають подвійний характер: з одного боку, строк розглядається як певний період часу, з іншого – як певний момент часу. На сьогоднішній день цивільне законодавство, відмежувавши поняття «термін» від поняття «строк», вказало на їх суттєву різницю. У цивільному праві строк: є певним проміжком часу (термін – моментом); має імперативне або диспозитивне встановлення або закріплення; має тісний зв’язок з юридичними фактами (діями та подіями); встановлюється, як правило, для упорядкування цивільного обігу або захисту порушених цивільних прав. Терміни, з одного боку, визначають граничні межі цивільно-правових строків, з іншого – моменти виникнення тих чи інших прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин, а також настання чи припинення для них негативних або позитивних наслідків. Однак, визначення терміну календарною датою або вказівкою на подію, що має неминуче настати, не може задовольнити потреби учасників цивільних правовідносин, оскільки термін може визначатися, не тільки календарною датою, а ще й годинами та навіть хвилинами.
6. Досить часто законодавець поряд з поняттям «термін» використовує саме поняття «момент», і це вказує на те, що «строк», «термін» та «момент» – це різні часові показники цивільного права. Поняття «момент» є складною юридичною категорією, що являє собою сукупність певних дій (юридичних фактів) та визначає процедуру встановлення часу настання правових наслідків. При аналізі норм цивільного законодавства щодо поняття «момент» в одних випадках йдеться про момент як складну самостійну юридичну категорію, в інших – відбувається лише позначення терміну.
7. За ступенем самостійності учасників у встановленні строків поряд із імперативними та диспозитивними можна виокремити імперативно-диспозитивні строки. У деяких випадках закон встановлює лише мінімальний чи максимальний строк для здійснення тих чи інших дій. Разом з тим, учасникам такого правовідношення дозволяється, відповідно, цей строк або збільшити, або зменшити. Так, наприклад, оренда земельної ділянки може бути короткостроковою – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років (ч. 3 ст. 93 ЗК); строк договору оренди державного та комунального майна не може бути меншим, ніж п’ять років, якщо орендар не пропонує менший строк (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
8. Практичне значення поділу строків на визначені та невизначені полягає в тому, що визначені строки сприяють більшій чіткості та детальності у здійсненні цивільних прав і обов’язків і встановлюються для підвищення організованості учасників цивільних правовідносин. Що ж стосується невизначених строків, то іноді доцільним є встановлення саме таких строків, оскільки в деяких зобов’язаннях неможливо наперед передбачити їх часові межі, виходячи з їх сутності та особливостей.
9. Строки в договорах про передання майна у тимчасове користування, визначені як «негайно» (ст. 765, ч. 1 ст. 785 ЦК, ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»), «розумний строк» (ч. 2 ст. 776, ч. 2 ст. 777 ЦК), «будь-який час» (ч. 1 ст. 790 ЦК) тощо, можна назвати абстрактними у зв’язку з їх неконкретністю та відсутністю чіткої або загальноприйнятої саме для строків визначеності.
10. Преклюзивні строки як строки здійснення цивільних прав, у тому числі і в договорах про передання майна у тимчасове користування: мають своєю метою припинення суб’єктивних прав у разі їх нездійснення; їх правоприпиняючий характер є своєрідною цивільно-правовою санкцією, яка або визначена законодавцем, або встановлюється учасниками цивільних правовідносин і застосовується до правомочної особи за нездійснення чи неналежне здійснення належного їй права.
11. У сфері договорів про передання майна у тимчасове користування можна виділити окремі групи преклюзивних строків, що є однотипними за своїм характером, оскільки вони мають свої, притаманні саме їм особливості та властивості - це строки здійснення переважних прав (ч. 1 ст. 777 ЦК); строки поновлення договору (ст. 764 ЦК, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).
12. Гарантійний строк у договорах про передання майна у тимчасове користування – це встановлений законом або договором строк, протягом якого наймодавець (орендодавець) може гарантувати якість речі, переданої у найм. Встановлені у договорі тривалі гарантійні строки для наймачів є підвищеною гарантією їх прав. Проте тривалість гарантійного строку може враховуватися у розмірі плати за користування річчю, переданою у найм, яка може суттєво підвищуватися. Однак, для реалізації, зокрема, права на безоплатне усунення недоліків товару необхідно не тільки знати тривалість гарантійного строку, а також і порядок його обчислення.
13. Строки здійснення цивільних прав у договорах про передання майна у тимчасове користування: 1) є різноманітними за способом закріплення та застосування; 2) виступають гарантією своєчасної реалізації сторонами наданих їм прав; 3) потребують чіткого визначення у загальних нормах цивільного законодавства у сфері відносин про передання майна у тимчасове користування (в залежності від виду строку) та закріплення загальних механізмів їх застосування.
14. Для здійснення переважного права наймача на укладення договору найму на новий строк необхідні наступні умови: а) намір наймодавця продовжувати здавати майно у найм; б) закінчення строку дії договору найму; в) виконання наймачем належним чином своїх обов'язків; г) згода наймача на умови передання майна у найм; д) письмове повідомлення наймодавця з боку наймача про бажання укласти договір найму на новий строк. Більш того доведено, що у разі укладення договору найму на невизначениий строк переважне право не виникає. Це пояснюється тим, що ч. 3 ст. 763 ЦК надає право кожній із сторін у будь-який час відмовитися від такого договору, попередивши про це іншу сторону у встановлений строк.
15. Строки виконання цивільних обов’язків у договорах про передання майна у тимчасове користування: 1) тісно пов’язані зі строками здійснення цивільних прав; 2) можуть встановлюватися у договірному порядку, визначатися законодавством та рішенням суду; 3) при їх визначенні на практиці переважно застосовуються саме терміни, які є більш вдалою формою визначення часу виконання обов’язків учасниками цивільних правовідносин; 4) є різними за змістом та особливостями застосування і залежать від змісту правовідношення, в межах якого вони встановлюються; 5) слугують регулятором цивільних правовідносин, а також забезпечують можливість своєчасного отримання бажаного результату правомочними особами.
16. У Законі України «Про оренду державного та комунального майна», зокрема, не визначені умови передання об'єкта оренди при укладанні та припиненні договору. Тому доцільним є передбачення у даному Законі обов'язку сторін договору оренди складати акт приймання-передачі об'єкта оренди при укладанні та припиненні договору із зазначенням у ньому стану об'єкта. Крім цього, щодо визначення моменту укладення договору оренди державного та комунального нерухомого майна, зокрема, є необхідність уточнення в Законі України «Про оренду державного та комунального майна», що таким моментом є державна реєстрація договору, а в разі передання майна після державної реєстрації – момент передання відповідного майна.
17. Необхідним є доповнення ст. 768 ЦК частиною 3 : «Наймодавець не пізніше ніж в двадцятиденний строк із дня отримання повідомлення наймача зобов’язаний усунути виявлені недоліки речі, переданої у найм з гарантією якості або замінити її аналогічною річчю у справному стані, якщо інше не встановлено договором або законом».
18. Щодо обов’язку наймача користуватися річчю відповідно до її призначення або умов договору законодавець робить акцент не загалом на обов’язку користування, оскільки не передбачає для наймача негативних наслідків на той випадок, якщо він не використовуватиме річ, а саме на обов'язку користуватися річчю відповідно до умов договору або її при¬значення. Поряд з цим загальним правилом закон містить винятки. Так, за договором оренди земельної ділянки нездійснення права користування земельною ділянкою може бути підставою для розірвання договору оренди (ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»).
19. На майбутнє слід удосконалити систему законодавчого закріплення та застосування претензійних строків: 1) збільшити тривалість претензійних строків; 2) законодавчо закріпити процедуру розгляду, в тому числі і відповідні строки розгляду цивільних справ у претензійному порядку; 3) законодавчо визначити строки (терміни) обчислення претензійних строків.
20. Строк оперативного захисту передбачає період часу, протягом якого здійснюється реагування особи на порушення її права. Захист оперативним способом здійснюється у порядку і в строки, передбачені цивільним законодавством або договором. Найяскравішим прикладом строків оперативного захисту свого порушеного права є момент відмови сторони від договору в разі порушення його умов.
21. Строки позовної давності: 1) є матеріальними строками захисту порушених прав; 2) завжди перебувають за межами суб’єктивних прав і не повинні впливати на їх зміст; 3) наслідками їх спливу може бути відмова у позові за заявою зацікавленої особи про пропущення відповідного строку; 4) початок їх перебігу у договорах про передання майна у тимчасове користування є винятком із загального правила початку перебігу таких строків і пов'язується: щодо вимог наймодавця – з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача – з моменту припинення договору найму (оренди); 5) тісно пов’язані із процесуальними строками захисту; 6) у розумінні положень ч. 5 ст. 261, ст. 530 ЦК до зобов'язань без пільгового строку виконання належать зобов'язання за договорами про передання майна у тимчасове користування. У разі, коли строк виконання у цих зобов'язаннях не встановлено або визначено моментом вимоги, перебіг позовної давності починається з дня, коли кредитором пред'явлено вимогу про виконання.
22. Особливості має відповідальність, якщо невиконання зобов'язання однією стороною було викликано порушенням з боку іншої сторони. Це стосується випадків прострочення виконання, передбачених статтями 612, 613 ЦК і 220, 221 ГК. Невиконання однією із сторін за договором того чи іншого зобов’язання належним чином у встановлений строк є підставою для відшкодування збитків, завданих іншій стороні.
23. Ухилення від прийняття наймачем майна у користування дає підстави наймодавцеві вимагати відшкодування збитків, пов’язаних з неприйняттям (без поважних причин) майна наймачем.
24. При порушенні наймодавцем переважного права наймача та укладенні нового договору найму з іншою особою, останній має право вимагати в судовому порядку переведення на нього прав і обов'язків за укладеним договором і, крім того, –відшкодування збитків, заподіяних відмовою поновити з ним договір найму. У деяких випадках особа, що володіє переважним правом на укладення договору і чиє право було порушено, може втратити зацікавленість в укладенні такого договору і єдиним способом захисту порушеного права такої особи залишиться стягнення збитків, заподіяних порушенням цього права. Доцільним є встановлення відповідальності наймодавця (орендодавця) у формі неустойки за порушення переважного права наймача (орендаря) на продовження договору найму на новий строк.
25. ЦПК повинен закріпити визначення процесуальних строків із включенням до визначення їх функціонального призначення. Так, пропонується у ст. 67 ЦПК передбачити, що процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії учасниками цивільного процесу з метою забезпечення своєчасного, повного та об’єктивного розгляду та вирішення справи.
26. Ст. 252 ЦК передбачає основні одиниці виміру строків, що не виключає можливості використання інших одиниць часу. На практиці договором, строк якого найчастіше визначається годинами або хвилинами, зокрема, є договір прокату і оскільки законодавець не врегулював вказані питання, то можна припустити, що учасники договору можуть самостійно визначити порядок початку перебігу та закінчення строку, визначеного годинами або хвилинами. У законодавчому порядку доцільно було б врегулювати особливості обчислення строків, визначених хвилинами, оскільки сучасний цивільно-правовий обіг значно розширює коло відповідних відносин, які також потребують нормативного врегулювання.
27. Обчислення цивільно-правових строків відбувається у певній послідовності: 1) визначення строку, який необхідно обчислити; 2) визначення термінів, які є початковими (кінцевими) моментами відповідного строку, що потребує обчислення; 3) виявлення необхідних юридичних фактів, які визначають терміни, тобто встановлюють конкретні моменти у часі, що мають юридичне значення; 4) обрахування строку з обов’язковим врахуванням загальних норм по обчисленню цивілістичних строків, передбачених статтями 253-255 ЦК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борщевський І. В. Договір найму (оренди) нерухомого майна: Автореф. дис. … к. ю. н.: 12.00.03 / І. В. Борщевський; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2004. – 19 с.
2. Брунь А. Г. Договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення: Автореф. дис. … к. ю. н.: 12.00.03 / А. Г. Брунь; Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2003. – 16 с.
3. Гуляк Я. В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України: Автореф. дис. … к. ю. н.: 12.00.03 / Я. В. Гуляк; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 24 с.
4. Якубівський І. Є. Договір фінансового лізингу: Автореф. дис. … к. ю. н.: 12.00.03 / І. Є. Якубівський; Львівський національний університет ім. Івана Франка. – Львів, 2003. – 17 с.
5. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. / В. В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
6. Панченко М. І. Цивільне право України: Навч. посіб. / М. І. Панченко. – К.: Знання, 2005. – 583 с.
7. Цивільне право: навчальний посібник / За заг. ред. Р.О. Стефанчука. – К.: Наукова думка, 2004. – 448 с.
8. Калаур І. Р. Поняття договору у новому Цивільному кодексі України / І. Р. Калаур // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права: Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених». – 2002. – № 1. – С. 89-91.
9. Міщенко І. В. Цивільно-правові договори в митній справі України / І. В. Міщенко. – К., 2008. – 345 с.
10. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16 січня 2003 року. – К.: Істина, 2003. – 368с.
11. Господарське право України: Підручник / За редакцією Н. О. Саніахметової. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2005. – 214 с.
12. Щербина В. С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. / В. С. Щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.
13. Господарський кодекс України: Офіційний текст. – К.: Кондор, 2004. – 208 с.
14. Беляневич О. А. Теоретичні проблеми господарського договірного права: Дис. … док. юрид. наук : 12.00.04 / О. А. Беляневич. – К., 2006.
15. Мілаш В. С. Нові підходи до визначення договору в господарському праві / В. С. Мілаш // Право України. – 2007. – № 9. – С. 31-36.
16. Мілаш В. С. Комерційний договір у господарському праві: теоретичні проблеми становлення та розвитку: Автореф. дис. ... д. ю. н.: 12.00.04 / В. С. Мілаш. – К., 2008.
17. Вінник О. М. Господарське право: Навчальний посібник. – 2-ге вид., змін, та доп. / О. М. Вінник – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.
18. Принципы международных коммерческих договоров / Пер. сангл. А. С. Комарова. – М., 1996. – С. 8-9.
19. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: Навч. посіб¬ник / А. В. Луць. – К: Школа, 2004. – С. 47.
20. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. – 3-е изд., стереотип / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 2001. – Кн. первая: Общие положения. – С. 342.
21. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99; № 31. – Ст. 244.
22. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 720 с.
23. Лідовець Р. А. Змішані договори в цивільному праві України : Автореф. … дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Р. А. Лідовець; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Львів, 2005.
24. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Серге¬ева. – Санкт-Петербург, 1996. – Ч. 1. – 420 с.
25. Луць В. В. Сучасна кодифікація договірного права в Україні: здобутки і проблеми / В. В. Луць // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33)¬-№ 3 (34). – С. 435.
26. Основи римського приватного права: Підручник / За заг. ред. В.І. Борисової та Л.М. Баранової . – Харків, 2007. – С. 65.
27. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И.Б. Новицкого и проф. И.С. Перетерского. – М., 1996. – С. 445-446.
28. Шаповалова О.І. Римське право: методичні матеріали для самостійного вивчення / О. І. Шаповалова. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2006. – 98с.
29. Калюжний Р. А. Римське приватне право: Курс лекцій / Р. А. Калюжний. – К.: Істина, 2005. – 144 с.
30. Підопригора О. А. Римське право: підручник / О. А. Підопригора, Е. О. Харитонов. – 2-ге вид. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 525 с.
31. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. – 2-е изд. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 2005. – Кн. 1: Договори о передаче имущества. – 779с.
32. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Под ред. Е.А. Васильева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1992. – С. 336.
33. Единообразный торговый кодекс США / Пер. с англ. – М., 1996 (Сер. Современное зарубежное и международное частное право). – С. 106-107.
34. Гражданское законодательство КНР / Пер. с кит. – М., 1997 (Сер. Современное зарубежное и международное частное право). – С. 238-252.
35. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. / Упоряд.: А. С. Чайковський (кер.), О. А. Копиленко, В. М. Кривоніс, В. В. Свистунов, Г. І. Трофанчук. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 656 с.
36. Ромовська З. В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник / З. В. Ромовська. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.
37. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 2. – 640 с.
38. Коморний О. І. Договір про розподіл продукції: цивільно-правові аспект: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 2.00.03 / О. І. Коморний; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 20 с.
39. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1995. – № 4. – Ст. 29.
40. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України . – 2001. – № 47. – С. 251.
41. Зазуляк І. І. Істотні умови договору: теоретичний аспект: Автореф. дис. ... канд. юр. наук: 12:00.03 / І. І. Зазуляк; Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України. – Київ, 2009. – 17 с.
42. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1998. – С. 295-296.
43. Мейер Д.И. Русское гражданское право: В 2 ч. Ч. 2 / Д. И. Мейер. – М., 1997.
44. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.
45. Козырь О. М. Аренда // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / под ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова. – М., 1996.
46. Гражданский кодекс Российской Федерации. Части первая, вторая, третья и четвёртая. Текст с изменениями и дополнениями на 1 марта 2010 года. – М.: «Законы и кодексы», 2010. – 512 с.
47. Земельний кодекс України: Офіц. Видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 168 с.
48. Закон України «Про оренду землі» // Земельний кодекс України: Офіц. Видання. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – С. 133.
49. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і допов./ За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. ІІ. – С. 375.
50. Колізійні проблеми застосування судами законодавства про оренду землі (огляд судової практики) // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 2. – С. 106-109.
51. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
52. Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. №174 (із змінами, внесеними згідно Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 19 березня 2009 року № 114) // Ціноутворення у будівництві. – 2009. – №8, №9-10.
53. Житловий кодекс Української РСР. – К.: Велес, 2004. – 64 с.
54. Постанова Вищого господарського суду України від 24 вересня
2008 р. у справі за № 22/5д/08-20/134д/08.
55. Газман В. Д. Лизинг: Теория, практика, комментарии / В. Д. Газман. – М., 1997.
56. Покровская В. В. Международные коммерческие операции и их регламентация / В. В. Покровская. – М., 1996.
57. Харитонова Ю. С. Финансовая аренда (лизинг) / Ю. С. Харитонова // Законодательство. – 1998. – № 1. – С. 25.
58. Гражданский кодекс Квебека / Пер. с англ. и фр. – М., 1999. – С. 280-281.
59. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: Обязательственное право. – М., 1999. – С. 187-192.
60. Решетник И. А. Гражданско-правовое регулирование лизинга в Российской Федерации: Автореф. канд. дис. / И. А. Решетник. – Пермь, 1998.
61. Кабатова Е. В. Лизинг: Понятие, правовое регулирование, международная унификация / Е. В. Кабатова. – М., 1991.
62. Січко Д. С. Правова природа лізингу в Україні: Автореф. … дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Д. С. Січко; Львівський національний університет ім. Івана Франка. – Львів, 2006. – 22 с.
63. Постанова Вищого господарського суду України від 10 квітня 2007 р. у справі № 14/170-пд-06 про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу.
64. Бервено С. М. Проблеми договірного права України : Автореф. дис. доктора юридичних наук : 12.00.03 / С. М. Бервено. – К., 2006.
65. Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. – К., 1995. – С. 154-155.
66. Луць В. В. Сроки в гражданских правоотношениях / В. В. Луць // Правоведение. – 1989. – № 1. – С. 38.
67. Трубников Н. Н. Проблема времени в свете философского мировоззрения / Н. Н. Трубников // Вопросы философии. – 1978. – № 2. – С. 111-118.
68. Петров Г. И. Фактор времени в советском праве / Г. И. Петров // Правоведение. – 1982. – № 6. – С. 46.
69. Рабинович П.М. Время в правовом регулировании (философско-юридические аспекты) / П. М. Рабинович // Правоведение . – 1990. – № 3. – С. 20.
70. Шовкова О. В. Позовна давність як різновид цивільно-правових строків: Дис. … канд. юрид. наук / О. В. Шовкова. – Харків, 2007. – 195 с.
71. Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права / Г. Ф. Шершеневич. – Тула: Автограф, 2001. – С. 176.
72. Жгунова А. В. Сроки в советском гражданском праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / А. В. Жгунова. - Свердловск, 1971. - 24 с.
73. Грибанов В. П. Сроки в гражданском праве / В. П. Грибанов. Осуществление й защита гражданских прав. – М.: Статут, 1967. – 411 с.
74. Фридман Н. П. Сроки в гражданском праве / Н. П. Фридман. – М.: ВЮЗИ, 1986. – С. 3-4.
75. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1983. – С. 621.
76. Юридична енциклопедія: В 6 Т / Редкол.: Ю.С. Шемшученко ( голова редкол.) та ін. – К.: “Укр. енциклопедія.”, 1998. – С. 674.
77. Луць В.В. Строки у цивільних правовідносинах: Конспекти лекцій з спецкурсу / В. В. Луць. – Львів: Вид-во Львівського державного університету, 1992. – С. 15-16, 21.
78. Калашников С.В. Система конституционных гарантий обеспечения прав и свобод граждан в условиях формирования в России гражданского общества / С. В. Калашников // Государство и право. – 2002. – № 10. – С. 19.
79. Гражданское право: Учебник / Под ред. С.П. Гришаева. – М.: Юристъ, 1999. – С. 82.
80. Жигалкин П. И. Правовое регулирование сроков в трудовых отношениях. Автореф. дисс. канд. юр. Наук / П. И. Жигалкин. – Харьков, 1974. – С. 6.
81. Вишновецька С. В. Строки в трудовому праві / С. В. Вишновецька. – Чернівці: Рута, 1996. – 206 с.
82. Шилохвост О. Сроки в Гражданском кодексе Российской Федерации / О. Шилохвост // Российская юстиция. – 1995. – № 11. – С. 14.
83. Гражданское право. Часть первая.: Учебник / Под ред. А. Г. Калпина, А. И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – 198 с.
84. Луць В. В. Визначення часу, з якого договір вважається укладеним / В. В. Луць // Радянське право. – 1974. – № 4. – С. 45.
85. Вахонєва Т. М. Строки (терміни) у цивільному праві: Автореф. ... канд. юрид. наук / Т. М. Вахонєва. – К., 2005. – 20 с.
86. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. – М.: «Юридическая литература», 1984. – С. 10.
87. Советское гражданское право: Учебник / Отв. ред. В. Т. Смирнов. 2-е издание. – Л., 1982. – С. 197.
88. Советское гражданское право. Учебник. Часть I. Издание второе дополн. и перераб. / Под общ. ред. проф. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. – К.: «Вища школа», 1983. – С. 223.
89. Йоффе О. С. Правоотношения по советскому гражданскому праву / О. С. Йоффе. Изд. ЛГУ, 1949. – С. 120.
90. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М., 1958. – С. 169-170.
91. Кейна К. В. Правовое регулирование сроков заключения, действия и расторжения трудового договора. Автореф. дисс. канд. юрид. наук / К. В. Кейна. – Л., 1978. – С. 8.
92. Философский словарь / Под ред. Й. Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1991. –560 с.
93. Словарь иностранных слов й выражений / Авт.-сост. Е. С. Зеленович. – М.: Олимп, 2000. – 784 с.
94. Юридична енциклопедія: В 6 т. / За ред. Ю. С. Шемшученка та ін. – К.: Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – 1011 с.
95. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.
96. Тархов В. А. Гражданское право: Общая часть: Курс лекцій / В. А. Тархов. – Чебоксари: Чуваш, кн. изд-во, 1997. – 331 с.
97. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / За заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 1. – 480с.
98. Вахонєва Т. М. Строки (терміни) у цивільному праві: Дис. ... канд. юрид. наук / Т. М. Вахонєва. – К., 2005. – 224 с.
99. Коссак В. М. Правовое регулирование сроков в договорных отношениях подряда на капитальное строительство: Автореф дис…к. ю. н.: 12.00.03 / В. М. Коссак. – К.: КГУ, 1985. – 27 с.
100. Советское гражданское право: Учебник: В 2 ч. / Под ред. В. А. Рясенцева. – М.: Юрид. лит., 1986. – Ч. 1. – 560 с.
101. Пиляева В. В. Гражданское право: Учебник: Части Общая й
Особенная / В. В. Пиляева. – М.: ТК Велби, 2004. – 800 с.
102. Синайский В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайский. – М.: «Статут», 2002. - С. 168.
103. Методика розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 // ЗП України. – 1996. – № 2. – Ст. 57.
104. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання: Навч. посіб. / О. А. Беляневич. – К.: Наук. думка, 2002. – 262 с.
105. Закон України «Про особливості приватизації об'єкті незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 р. № 1953-ПІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.
106. Заіка Ю. О. Українське цивільне право. Навч. посіб. / Ю. О. Заіка. – К.: Істина, 2005. – 312 с.
107. Лебедева К. Ю. Классификация сроков в гражданском праве / К. Ю. Лебедева // Журнал рос. права. – 2001. – № 9. – С. 47-52.
108. Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2 – е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – С. 465.
109. Грибанов В. П. Сроки в гражданском праве. – М.: Знание,1967. – 49 с.
110. Цукерман М. И. Осуществление субъективных прав по советскому гражданскому праву: Автореф. дисс. канд. юрид. наук / М. И. Цукерман. – Л., 1968. – С. 9-10.
111. Вострикова Л. Г. Сроки осуществления и защиты гражданских прав. Автореф. дисс. канд. юрид. наук / Л. Г. Вострикова. – Москва, 2000. – С. 26.
112. Вострикова Л. Г. Сроки осуществления й защиты гражданских прав: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л. Г. Вострикова. – М., 2000. – 160 с.
113. Ринг М. П. К вопросу об отграничении сроков исковой давности от некоторых других сроков гражданского права / М. П. Ринг // Ученые записки Ростовского государственного университета. – Вып. 1. – 1961. – С. 37.
114. Гурвич М. А. Пресекательные сроки в советском гражданском праве / М. А. Гурвич. – М., 1961. – С. 24-25.
115. Кириллова М. Я. Соотношение сроков исковой давности с другими сроками в советском гражданском праве. Антология уральской цивилистики. 1925-1989: Сборник статей / М. Я. Кириллова. – М.: «Статут», 2001. – С. 117.
116. Вильнянский С. Й. Лекции по советскому гражданскому праву / С. Й. Вильнянский. – X.: Изд-во ХГУ, 1958. – 322 с.
117. Бабкин А., Молчанова М. Виды пресекательных сроков в гражданском праве / А. Бабкин, М. Молчанова // Советсткая юстиция. – 1981. – № 24. – С. 22.
118. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. в редакції Закону N 2741-VI ( 2741-17 ) від 02.12.2010 // ВВР України. – 2011. – № 7. – Ст. 84.
119. Луць В. В. Строки і терміни в новому Цивільному кодексі України / В. В. Луць // «Юридична Україна». – 2003. – № 11. – С. 5.
120. Цивільне право України: підручник / Є.О. Харітонов, Н.О. Саніахметова. – К.: Істина, 2003. – С. 192-193.
121. Коган М. И., Ромашко А. П. Претензии и иски в торговле / М. И. Коган, А. П. Ромашко. – М.: Экономика, 1984. – С. 5.
122. Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю
«Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення
положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про
досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у
справі № 1-2/2002 // Офіц. Вісник України. – 2002. – № 28. –
Ст. 1333.
123. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів» від 23 червня 2005 р. № 2705-ІУ // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1691.
124. Федеральний закон РФ «О введений в действие Арбитражного процесуального кодекса Российской Федерации» от 5 мая 1995 г. № 71-ФЗ // Рос. газета. – 1995. – 16 мая. – С. 3-4.
125. Фаршатов И. А. Исковая давность. Законедательство: теория и практика / И. А. Фаршатов. – М.: Городец, 2004. – 192 с.
126. Цивільне право України: Підручник для студ. юрид. спец, вищих закл. освіти / За ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. – X.: Право, 2000. – 368 с.
127. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під ред. Яреми А. Г., Ротаня В. Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.
128. Гражданское право России. Общая часть: Курс лекций / Отв. ред.
О. Н. Садиков. – М.: Юристь, 2001. – 776 с.
129. Сарбаш С. В. Исполнение договорного обязательства / С. В. Сарбаш. – М.: Статут, 2005. – 636 с.
130. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004. Офіційний текст. – К.: Атіка, 2004. – 160 с.
131. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р.: чинне законодавство зі змінами та допов. – К.: Паливода А. В., 2010. – 172 с.
132. Цивільний процес: Навч. посіб. / А. В. Локрушко, Ю. В. Білоусов, P. O. Стефанчук, О. І. Угриновська та ін.; За ред. Ю. В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2005. – 293 с.
133. Курс советского гражданского процессуального права. Т.2. – М.: «Наука», 1981. – С. 40.
134. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: Вид 2-ге, перероб. та доп.: Навч. посібник / С. І. Чорнооченко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 472 с.
135. Ярошенко І. С. Цивільне процесуальне право: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / І. С. Ярошенко. – К.: КНЕУ, 2003. – 159 с.
136. Господарський процесуальний кодекс України. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2006. – 60 с.
137. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: ПП «ІГВІНІ», 2006. – 128 с.
138. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс; Підручник. / М. Й. Штефан. – К.: «Ін Юре», 2005. – 624 с.
139. Лебедева К. Ю. Исчисление гражданско-правовых сроков / К. Ю. Лебедева // Цивилистические исследования: Ежегодник гражданского права. Выпуск 2 (2005). – М.: Статут, 2006. – 688 с.
140. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // ВВР України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
141. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т. ] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 1. – К.: А. С. К.; Севастополь: Ін-т юрид. досліджень, 2004. – 928 с.
142. Правила торгівлі антикварними речами, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерства культури і мистецтв України від 29 грудня 2001 р. № 322/795 // Офіц. вісник України. – 2002. – № 5. – Ст. 204.
143. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть первая (постатейний) / А. К. Губарева; Под ред. Н. Д. Егорова, А. П. Сергеева. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 896 с.
144. Тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. Л. П. Коврига, Т. В. Ковальова, В. Д. Пономаренко / За ред. В. С. Калашника. – X.: Белкар-книга, 2005. – 800 с.
145. Гражданское право. Том 1. Учебник. Изд. пятое, перераб. и доп. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л. В. Рожников», 2000. – 502 с.
146. Кодекс законів про працю України. – К.: Видавець А.В. Паливода, 2008. – 101 с.
147. Постанова Вищого господарського суду України від 12 січня 2005 р. у справі № 12/139в // Вісник господарського судочинства. – 2005. – №2. – С. 119-120.
148. Кузнєцова Н. С., Беляневич О. А., Бервено С. М., Боднар Т. В., Дзера О. В., Блащук А. М. Договірне право України. Загальна частина: навчальний посібник / О. В. Дзера (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 891 с.
149. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. – Т. 2; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008.
150. Спір навколо договору оренди // Юридична газета. – 5 травня 2009 р. – № 18-19. – С. 17.
151. Спори, що виникають із договорів // Юридична газета. – 17 березня 2009 р. – № 11. – С. 12.
152. Толстой В. С. Понятие надлежащего исполнения обязательств / В. С. Толстой // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 71.
153. Боднар Т. В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов’язань / Т. В. Боднар // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С. 170.
154. Си