СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ ОБМЕЖЕННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Козачук Микита Олександрович

УДК 346.11

СВОБОДА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА
ЇЇ ОБМЕЖЕННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право,
господарсько-процесуальне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеню
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Беляневич Олена Анатоліївна
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень
Вступ
Розділ 1. Свобода підприємницької діяльності та її правове забезпечення
1.1. Принципи господарського права та принципи господарювання
1.2. Свобода підприємницької діяльності як суб’єктивне право та як принцип господарювання
1.3. Роль принципу пропорційності в забезпеченні свободи підприємницької діяльності
Розділ 2. Обмеження свободи підприємницької діяльності
2.1. Поняття обмежень свободи підприємницької діяльності та їх класифікація
2.2. Обмеження свободи підприємницької діяльності, що виникають безпосередньо з правової норми
2.3. Інші обмеження свободи підприємницької діяльності
Розділ 3. Проблеми реалізації принципу пропорційності в господарському праві
3.1. Застосування принципу пропорційності стосовно організаційних форм господарювання
3.2. Реалізація принципу пропорційності в господарсько-майнових відносинах
3.3. Принцип пропорційності в корпоративному праві
3.4. Застосування принципу пропорційності в господарському договірному праві
3.5. Принцип пропорційності в інститутах господарсько-правової відповідальності та банкрутства
Висновки
Список використаних джерел 3
4
12
12

34

50
71
71

91
108

125

125
143
161

177

190
207
217

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

абз.
АТ
ВГСУ
ВСУ
ГК
ГПК
ЄДР

ЄС
ЄСПЛ
ЗУ
КАС
КК
КМУ
КСУ
КТМ
КУ
КЗПЛОС

п.
ст.
ТОВ
ФРН
ЦК
ЦПК
ч. абзац
акціонерне товариство
Вищий господарський суд України
Верховний Суд України
Господарський кодекс України
Господарський процесуальний кодекс України
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
Європейський Союз
Європейський суд з прав людини
Закон України
Кодекс адміністративного судочинства України
Кримінальний кодекс України
Кабінет Міністрів України
Конституційний Суд України
Кодекс торговельного мореплавства України
Конституція України
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
пункт
стаття
товариство з обмеженою відповідальністю
Федеративна Республіка Німеччина
Цивільний кодекс України
Цивільний процесуальний кодекс України
частина
ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена значенням свободи підприємницької діяльності для науково-технічного прогресу й економічного розвитку окремої держави та світової спільноти. Дослідження проблем свободи підприємницької діяльності сьогодні особливо важливе для України через повне ігнорування свободи підприємництва за командно-адміністративної системи радянської доби та гіперболізацію значення свободи в підприємницькій діяльності за перших років незалежності нашої держави. Враховуючи досвід та помилки минулого, наразі необхідним є переосмислення підходів до свободи підприємницької діяльності як явища та її обмежень.
Питання розумного співвідношення диспозитивного й імперативного методів правового регулювання, дозволів і заборон, свободи та її обмежень є наріжним каменем побудови правової системи взагалі. Особливо актуальним вирішення даного питання є для господарського права як комплексного правового утворення, що поєднує у собі приватноправові та публічно-правові засади.
Окремі аспекти свободи підприємницької діяльності та її обмежень досліджувалися в роботах О.В. Бігняка, Г.А. Гаджиєва, Д.І. Дєдова, В.В. Добровольської, В.І. Крусса, Є.О. Мічуріна, О.В. Осинської, С.О. Погрібного, Н.О. Саніахметової, К.Ю. Тотьєва та iнших авторiв. Однак комплексних досліджень щодо співвідношення свободи підприємницької діяльності та її обмежень, застосування для цього принципу пропорційності у вітчизняній правовій науці не здійснювалося. Зокрема, не досліджені шляхи визначення оптимального співвідношення між свободою підприємницької діяльності та її обмеженнями, правомочності свободи підприємницької діяльності, правова природа її обмежень, роль принципів господарського права у її забезпеченні.
Вищенаведене вказує на доцільність та потребу в проведенні комплексного дослідження за темою дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу», номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0101U003579.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є подальша розробка теоретичних засад і обґрунтування нових наукових положень щодо свободи підприємницької діяльності та її обмежень у законодавстві України, їх співвідношення та оптимального поєднання.
Відповідно до мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
визначити принципи господарського права та виявити їх співвідношення з принципами господарювання;
обґрунтувати поняття, сутність, правову природу й елементи свободи підприємницької діяльності;
обґрунтувати поняття, сутність, природу та види обмежень свободи підприємницької діяльності;
аргументувати критерії оптимального співвідношення свободи підприємницької діяльності та її обмежень;
визначити механізм застосування принципу пропорційності в сфері господарювання;
встановити особливості реалізації принципу пропорційності в різних інститутах господарського права.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини стосовно реалізації свободи підприємницької діяльності та її обмежень.
Предметом дисертаційного дослідження є правове регулювання свободи підприємницької діяльності та її обмежень в Україні.
Методи дослідження. У дослідженні використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. В основу методології дослідження покладено діалектичний метод пізнання, що дає змогу розглядати процеси та явища в їх розвитку та взаємозв’язку. Метод аналізу був використаний, зокрема для визначення правомочностей свободи підприємницької діяльності, для дослідження реалізації принципу пропорційності в різних інститутах господарського права, метод синтезу – для визначення принципів господарського права та господарювання, визначення свободи підприємницької діяльності, її обмежень. Поряд з ними для цього використовувався формально-логічний метод. Системно-структурний метод застосовувався, зокрема при визначенні правомочностей свободи підприємницької діяльності та при здійсненні класифікації обмежень свободи підприємницької діяльності. За допомогою історичного методу досліджувалося становлення свободи підприємницької діяльності в Україні. Порівняльно-правовий метод використовувався для порівняння окремих аспектів регулювання підприємницької діяльності в законодавстві України та законодавстві зарубіжних країн.
Теоретичну основу дисертації становлять наукові праці та ідеї вітчизняних та зарубіжних правознавців, а саме: С.С. Алексєєва, О.А. Беляневич, О.М. Вiнник, Г.А. Гаджиєва, В.П. Грибанова, Д.І. Дєдова, Г.Л. Знаменського, О.Р. Кiбенко, А.М. Колодія, М.І. Кулагіна, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, Є.О. Мічуріна, С.П. Погребняка, О.П. Подцерковного, П.М. Рабіновича, В.В. Радзивілюк, М.І. Хавронюка, С.В. Шевчука, В.С. Щербини, О.С. Янкової та інших.
Емпіричну базу дослідження склали законодавство України та практика його застосування, міжнародні договори, зокрема КЗПЛОС, рішення ЄСПЛ, рішення КСУ, практика судів загальної юрисдикції, законодавство іноземних держав (Російської Федерації, США, Франції, ФРН, Японії) та ЄС.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням співвідношення між свободою підприємницької діяльності та її обмеженнями, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення, оцінено норми різних інститутів господарського права за допомогою принципу пропорційності, як його використовує Європейський суд з прав людини, та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в цій сфері. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні.
Уперше:
обґрунтовано розмежування понять принципів господарського права та принципів господарювання; визначено, що принципи господарського права – це керівні засади (ідеї), які визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин у сфері господарювання, в той час, як принципи господарювання є основними началами здійснення господарської діяльності, а не її правового регулювання;
розмежовано свободу підприємницької діяльності:
- як суб’єктивне право, котре є мірою дозволеної поведінки особи у сфері господарювання, що полягає у гарантованих Конституцією України та законами України можливостях вільно започаткувати, здійснювати, змінювати та припиняти підприємницьку діяльність;
- як принцип, котрий є закріпленою Конституцією України та законами України керівною ідеєю, засадою господарської діяльності, яка ґрунтується на можливостях особи вільно започаткувати, здійснювати, змінювати та припиняти підприємницьку діяльність;
визначено правомочності свободи підприємницької діяльності як суб’єктивного права, залежно від етапів її реалізації:
- вільно започаткувати підприємницьку діяльність, що включає в себе вільний вибір сфер і видів підприємницької діяльності, вільний вибір організаційної форми господарювання, самостійне визначення змісту установчих документів, можливість вимагати оперативних і чітко регламентованих законом реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, ліцензування та патентування, необхідних для здійснення окремих видів підприємницької діяльності;
- вільно здійснювати підприємницьку діяльність, що включає самостійне формування програми діяльності, свободу договору в підприємництві, свободу конкуренції, вільний найм працівників, вільне розпорядження прибутком;
- вільно змінити вид, характер, організаційну форму підприємницької діяльності;
- вільно припинити підприємницьку діяльність;
сформульовано визначення обмеження свободи підприємницької діяльності (в розумінні суб’єктивного права) як звуження змісту (умов та засобів, що складають правомочності) та/або обсягу (кількісних показників правомочностей) права на підприємницьку діяльність, а також як правила, що визначає та окреслює зміст свободи підприємницької діяльності та/або її обсяг;
виявлено особливості обмежень свободи підприємницької діяльності, зокрема обмежень, що виникають безпосередньо з правової норми, обмежень, що виникають з правової норми та юридичного факту, та обмежень, що виникають із принципів права.
Удосконалено:
розуміння системи принципів господарського права як галузі права; визначено, що її утворюють такі принципи, як: рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання, забезпечення господарського правопорядку та законності у сфері господарювання, захист економічної конкуренції та поєднання публічних і приватних інтересів у сфері господарювання;
положення щодо механізму застосування принципу пропорційності для визначення доцільності та легітимності певного обмеження свободи підприємницької діяльності, встановленого нормативно-правовим чи індивідуально-правовим актом, який полягає, по-перше, у визначенні мети запровадження такого обмеження та її легітимності, по-друге, в оцінці пропорційності здійсненого обмеження його меті, з урахуванням можливості досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав та свобод заінтересованої особи;
розуміння мети та цілей встановлення обмежень свободи підприємницької діяльності; в переважній більшості випадків, вони мають на меті забезпечення господарського правопорядку, що передбачає захист прав та інтересів кредиторів, споживачів, суспільства, держави, а також забезпечення належного виконання зобов’язань і захист конкуренції, разом з тим, для обмежень у кожному окремому інституті господарського права притаманна певна мета, характерна саме для цього інституту, а запровадження кожного окремого обмеження переслідує більш конкретну мету, котра повинна узгоджуватися з загальними цілями, закріпленими у Конституції України;
визначення організаційної форми господарювання із уточненням про те, що вона є способом організації існування та функціонування певної групи суб’єктів господарювання, що суттєво відрізняє дану групу від інших.
Дістали подальший розвиток:
положення про те, що реалізація та забезпечення свободи підприємницької діяльності здійснюється за допомогою норм та принципів господарського права;
питання взаємодії та взаємозв’язку принципів господарського права між собою та з принципами господарювання; принципи права здійснюють вплив на формування принципів господарювання, а принципи господарювання впливають на розвиток принципів господарського права;
визначення переліку принципів господарювання, який включає такі принципи, як: отримання прибутку, досягнення економічних, соціальних та інших результатів, суспільна необхідність, свобода підприємницької діяльності, економічна відповідальність, матеріальна зацікавленість, системність, планування, додержання дисципліни та порядку;
положення про те, що досягти збалансованого, розумного й оптимального співвідношення між свободою підприємницької діяльності та її обмеженнями можна завдяки використанню принципу пропорційності;
ідеї щодо можливості та доцільності застосування принципу пропорційності органами, що здійснюють правотворчість, Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції;
обґрунтування необхідності скасування мораторію на примусову реалізацію майна державних підприємств і господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дослідженні теоретичні положення та практичні пропозиції можуть бути використані: в правотворчій діяльності для вдосконалення правового регулювання свободи підприємницької діяльності та її обмежень; при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних розробок для студентів та аспірантів юридичних вузів; у навчальному процесі при викладанні курсу «Господарське право» та спецкурсів; у правозастосовчій практиці.
Окремі висновки та пропозиції, що мають дискусійний характер, можуть скласти основу для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення та практичні пропозиції одержані автором у результаті вивчення й аналізу вітчизняних і зарубіжних нормативних джерел, правозастосовчої практики, монографічної, періодичної та іншої наукової літератури.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на: засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Реформування сучасної правової системи» (10-11.04.2009, м.Донецьк); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (23-24.04.2009, м.Київ); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Восьмі осінні юридичні читання» (13-14.11.2009, м.Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (23.04.2010, м.Київ); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Закарпатські правові читання» (29-30.04.2010, м.Ужгород); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (14-15.05.2010, м.Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (12-13.11.2010, м.Хмельницький); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні» (21-22.04.2011, м.Київ).
Публікації. Результати дослідження опубліковано в 12 наукових працях, з яких 5 статей – у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження та підходом автора до розгляду основних проблем теми і складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють 11 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 256 стор., з них основного тексту – 216 стор. Список використаних джерел включає 390 найменувань і займає 40 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження свободи підприємницької діяльності та її обмежень дало підстави для наступних висновків.
Питання свободи підприємницької діяльності тісно пов’язане з питанням принципів права та принципів господарювання. Принципи господарського права та принципи господарювання є різними категоріями. Якщо перші є керівними засадами (ідеями), які визначають зміст і спрямованість правового регулювання суспільних відносин у сфері господарювання, то другі - це основні начала здійснення господарської діяльності, а не її правового регулювання.
Принципи господарського права утворюють систему, в основі якої загальноправові принципи: справедливість, рівність, свобода, гуманізм, верховенство права, правова визначеність, пропорційність та добросовісність. До галузевих принципів господарського права належать рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання, забезпечення господарського правопорядку і законності у сфері господарювання, захист економічної конкуренції та поєднання публічних і приватних інтересів у сфері господарювання. Принцип захисту прав споживачів характерний для господарського права і є міжгалузевим принципом. Крім того, такі принципи як рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання, захист прав споживачів та захист економічної конкуренції є конституційними принципами.
Отримання прибутку, досягнення економічних, соціальних та інших результатів, суспільна необхідність, свобода підприємницької діяльності, економічна відповідальність, матеріальна зацікавленість, системність, планування, додержання дисципліни та порядку належать до принципів господарювання.
Оскільки забезпечення свободи є однією з функцій права, норми та принципи господарського права покликані забезпечити реалізацію свободи підприємницької діяльності.
Свобода підприємницької діяльності може розумітися як суб’єктивне право та як принцип господарювання. Свобода підприємницької діяльності як суб’єктивне право - це міра дозволеної поведінки особи у сфері господарювання, що полягає у гарантованих КУ та законами України можливостях вільно започаткувати (у т.ч. обирати сфери та види діяльності, організаційну форму господарювання, визначати зміст установчих документів), здійснювати (у т. ч. формувати програму діяльності, визначати партнерів та умови договорів, конкурувати, залучати різноманітні ресурси, установлювати ціни на продукцію та послуги, наймати працівників, розпоряджатися прибутком), змінювати (вид, характер, організаційну форму) та припиняти підприємницьку діяльність.
Свобода підприємницької діяльності як принцип - це закріплена Конституцією України та законами України керівна ідея, засада господарської діяльності, яка ґрунтується на можливостях особи вільно започаткувати (у т.ч. обирати сфери та види діяльності, організаційну форму господарювання, визначати зміст установчих документів), здійснювати (у т.ч. формувати програму діяльності, визначати партнерів та умови договорів, конкурувати, залучати різноманітні ресурси, установлювати ціни на продукцію та послуги, наймати працівників, розпоряджатися прибутком), змінювати (вид, характер, організаційну форму) та припиняти підприємницьку діяльність.
Для того, щоб розкрити сутність свободи підприємницької діяльності як суб’єктивного права, слід визначити її правомочності залежно від етапів її реалізації. Правомочність вільно започаткувати підприємницьку діяльність включає в себе: вільний вибір сфер і видів підприємницької діяльності; вільний вибір організаційної форми господарювання; самостійне визначення змісту установчих документів; можливість вимагати оперативної та чітко регламентованої законом реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності та порядку одержання ліцензій і патентів, необхідних для здійснення окремих видів підприємницької діяльності. До правомочностей свободи підприємницької діяльності на етапі безпосереднього здійснення підприємництва належать: самостійне формування програми діяльності; свобода договору (що включає в себе: свободу підприємця до вступу у договірні відносини; вільний вибір підприємцем партнерів; самостійне визначення умов договору); свобода конкуренції; вільний найм працівників; вільне розпорядження прибутком. Правомочностями свободи підприємницької діяльності є можливість вільно змінити вид, характер, організаційну форму підприємницької діяльності та припинити підприємницьку діяльність.
За допомогою права встановлюються обмеження свободи підприємницької діяльності, які є необхідними для її реалізації для всіх суб’єктів підприємництва та комфортної життєдіяльності суспільства.
Можна дати два визначення обмеження свободи підприємницької діяльності як суб’єктивного права. По-перше, свобода підприємницької діяльності - це правило, що визначає та окреслює зміст свободи підприємницької діяльності (умови та засоби, що складають правомочності) та/або її обсяг (кількісні показники її правомочностей). По-друге – це звуження змісту та/або обсягу права на підприємницьку діяльність.
Межі свободи підприємницької діяльності можна розуміти у кількох значеннях. По-перше, як обсяг свободи підприємницької діяльності, який окреслений його обмеженнями. По-друге, як допустиму норму свободи підприємницької діяльності, яка визначається його обмеженнями. По-третє, як границі, кордони свободи підприємницької діяльності, що встановлені його обмеженнями. Проте незалежно від того, у якому значенні використовувати вказане поняття, межі суб’єктивного права визначаються та встановлюються за допомогою його обмежень.
Обмеження свободи підприємницької діяльності можуть бути правовими та позаправовими. Позаправовими є обмеження, що зумовлені дією економічних законів, психологічних та інтелектуальних особливостей тощо.
Можна класифікувати обмеження свободи підприємницької діяльності за різними ознаками. Залежно від відповідності праву вони можуть бути правомірними та протиправними. Залежно від впливу волевиявлення суб’єкта на запровадження обмежень - зовнішніми (наявність яких не залежить від волевиявлення відповідного суб’єкта) та самообмеженнями (відповідний суб’єкт добровільно на основі власного волевиявлення приймає на себе певні додаткові обов’язки, що обмежують свободу його підприємницької діяльності). Залежно від способу встановлення обмежень - встановленими за допомогою заборон та встановленими за допомогою позитивних зобов’язувань. Залежно від ступеня визначеності - абсолютно-визначеними та відносно-визначеними. Залежно від кола суб’єктів, на яких розповсюджуються обмеження - загальними (розповсюджуються на всіх осіб), спеціальними (розповсюджуються лише на певні категорії осіб) та індивідуальними (стосуються конкретної особи). Залежно від виду діяльності суб’єкта - загальними (розповсюджуються на всі види діяльності) та спеціальними (розповсюджуються лише на деякі виді діяльності). Залежно від строку встановлення - безстроковими та тимчасовими. Залежно від юридичної сили - конституційними, заснованими на законах, заснованими на підзаконних нормативно-правових актах, договірними та іншими. Залежно від джерела виникнення - що виникають безпосередньо з правової норми, ті, що виникають з правової норми та внаслідок юридичного факту або фактичних складів та обмеження, що виникають із принципів права. Залежно від форми вираження правової норми - що містяться у положеннях нормативно-правового акту, нормативно-правового договору або правового звичаю. Залежно від інститутів господарського права - що містяться в інституті суб’єктів господарського права, в інституті майново-господарських відносин, в інституті захисту економічної конкуренції, в інституті корпоративного права, у господарському зобов’язальному праві, в інституті господарської відповідальності, в інституті банкрутства, в зовнішньоекономічній діяльності тощо.
Обмеження свободи підприємницької діяльності можуть виникати не лише безпосередньо з правової норми, а й з правової норми та юридичних фактів (зокрема індивідуально-правового акту та правочину) або фактичних складів, а також за допомогою принципів права.
У сфері господарювання, як у жодній іншій сфері, поєднуються і протистоять одне одному приватні та публічні інтереси. Правове регулювання цієї сфери здійснюється на основі поєднання приватноправових і публічно-правових начал. При цьому для визначення кількості та ступеню обмежень свободи підприємницької діяльності, співвідношення між свободою та обмеженнями у сфері господарювання найдоцільнішим вбачається використання принципу пропорційності.
Принцип пропорційності широко застосовується ЄСПЛ. Наразі цей принцип все частіше використовується КСУ та дедалі більше сприймається юридичною спільнотою нашої держави.
Насамперед, принцип пропорційності застосовується щодо нормативно-правових обмежень та обмежень з індивідуально-правових актів. Саме так його використовує ЄСПЛ, оцінюючи пропорційність втручання держави у права людини. З іншого боку, можна застосувати цей принцип і для оцінки інших обмежень. Так положення договору, які встановлюють обмеження свободи підприємницької діяльності, можуть бути оцінені за допомогою принципу пропорційності сторонами відповідного договору при визначенні його умов, а також судом при тлумаченні його змісту. Крім того, були наведені приклади взаємодії принципу пропорційності з іншими принципами права. Тому можна оцінити і пропорційність обмежень, що випливають з принципів права.
Застосовуючи принцип пропорційності для визначення доцільності та легітимності певного обмеження, перш за все необхідно визначити мету встановлення таких обмежень. Насамперед ця мета має бути легітимною. При цьому у випадку, якщо обмеження запроваджуються індивідуально-правовим актом, а також підзаконним нормативно-правовим актом, необхідно визначити чи відповідають вони закону.
Аналіз змісту КУ дозволяє виділити наступні випадки необхідності таких обмежень: захист від посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.3, ч.1 ст.68 КУ); інтереси суспільства (ст.23, ч.7 ст.41 КУ); забезпечення соціальної спрямованості економіки (ч.4 ст.13 КУ); захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст.17 КУ); захист конкуренції та протидія зловживанням монопольним становищем на ринку, недобросовісній конкуренції (ч.3 ст.42 КУ); забезпечення захисту прав споживачів та здійснення контролю за якістю і безпечністю продукції, усіх видів послуг і робіт (ч.4 ст.42 КУ); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ч.1 ст.65 КУ); охорона природи, культурної спадщини (ст.66 КУ); обов’язок сплачувати податки і збори (ч.1 ст.67 КУ).
Аналіз обмежень свободи підприємницької діяльності у господарському праві свідчить про те, що у переважній більшості випадків, не залежно від того, у якому з інститутів господарського права встановлені такі обмеження, вони мають на меті перш за все забезпечення господарського правопорядку, що передбачає захист прав та інтересів кредиторів, споживачів, суспільства, держави, а також забезпечення належного виконання зобов’язань та захист конкуренції. Водночас для обмежень свободи підприємницької діяльності у кожному окремому інституті господарського права притаманна певна мета, характерна саме для цього інституту. Разом з тим запровадження кожного окремого обмеження переслідує конкретнішу мету, котра повинна узгоджуватися з названими загальними цілями закріпленими у КУ.
Після визначення мети, необхідно оцінити пропорційність обмежень цій меті. При здійсненні оцінки пропорційності слід визначити чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав та свобод заінтересованої особи. З цього випливає, що обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Таким чином, за допомогою принципу пропорційності встановлюється баланс між публічним та приватним інтересами.
Принцип пропорційності може бути застосований органами, що здійснюють правотворчість, КСУ та судами загальної юрисдикції.
Використання принципу пропорційності в різних інститутах господарського права дозволило виявити окремі недоліки правового регулювання щодо свободи підприємницької діяльності та її обмежень і виробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства. На підставі цього сформульовано наступні пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів.
У зв’язку з неузгодженістю чинного законодавства у сфері організаційних форм господарювання, відсутністю їх чіткого переліку, запропоновано доповнити ст.55 ГК частиною 6 наступного змісту:
«6. Організаційними формами господарювання є акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, виробничий кооператив (кооперативне підприємство), сільськогосподарський виробничий кооператив, обслуговуючий кооператив, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, приватне підприємство, споживче товариство (спілка), фермерське господарство, кооперативний банк, підприємство споживчої кооперації, підприємство об’єднання громадян, підприємство політичної партії, підприємство релігійної організації, державне комерційне підприємство, казенне підприємство та комунальне унітарне підприємство».
Абз.1 ч.3 ст.81 ЦК викласти у наступній редакції: «Цим Кодексом та іншими законами встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права».
Враховуючи те, що ч.2 ст.141 ЦК не розповсюджує свою дію на приватні підприємства, задля уникнення зловживань, запропоновано викласти ч.2 ст.141 ЦК в наступній редакції:
«2. Юридична особа не може мати єдиним учасником іншу юридичну особу, учасником якої є одна особа. Особа може бути учасником лише однієї юридичної особи, яка має одного учасника. Вказані обмеження не розповсюджуються на державні органи, підприємства, установи, організації».
У зв’язку з особливостями правового режиму державного майна, зокрема військового, запропоновано доповнити ч.2 ст.777 ЦК словами «крім випадків продажу майна, що перебуває у державній або комунальній власності та інших випадків передбачених законодавством».
Враховуючи непропорційність обмежень прав кредиторів державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, меті забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна вказаних суб’єктів, з огляду на здійснення підприємницької діяльності державними комерційними підприємствами та господарськими товариствами визначено за необхідне визнати ЗУ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» таким, що втратив чинність.
З метою звільнення суб’єктів господарювання від обов’язку прописувати у власному установчому документі лише певні види підприємницької діяльності, які така юридична особа буде здійснювати (крім випадків, якщо такий вид діяльності є виключним, і юридична особа має право здійснювати тільки його), обґрунтовано необхідність виключення з ч.2 ст.57 ГК слів «мета і предмет господарської діяльності».
У зв’язку з відмовою від перевірочного принципу державної реєстрації, запропоновано також виключити зі ст.89 ЦК її частину 2, яка суперечить ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
У зв’язку з непропорційністю деяких положень законодавства щодо АТ та ТОВ пропонується виключити ч.1 ст.141 ЦК та ч.2 ст.50 ЗУ «Про господарські товариства», виключити з ЗУ «Про акціонерні товариства» абз.2 ч.1 ст.5, друге речення ч.2 ст.20 та абз.2 ч.1 ст.24, в абз.1 п.5 прикінцевих та перехідних положень слова «двох» замінити словами «п’яти» та викласти у наступній редакції абз.8 п.5 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про акціонерні товариства»:
«Акціонерним товариствам рекомендується забезпечити існування акцій виключно у бездокументарній формі та здійснити такі дії: наглядова рада акціонерного товариства в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, має право прийняти рішення про переведення випуску цінних паперів з документарної форми у бездокументарну (далі - рішення про дематеріалізацію) та забезпечити вчинення нижчезазначених дій у такій послідовності:».
У зв’язку з небезпекою, яку становить норма ч.3 ст.6 ЦК для економічно слабшої сторони договору, запропоновано викласти ч.3 ст.6 ЦК у наступній редакції:
«Сторони в договорі можуть вільно визначати його умови та врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Свобода сторін щодо врегулювання своїх відносин у договорі на власний розсуд обмежується положеннями актів законодавства, основами правопорядку та моральними засадами суспільства».
Враховуючи перевагу підходу ч.2 ст.343 ГК, яка встановлює гранично допустимий розмір пені, визначений за згодою сторін, перед абз.2 ч.2 ст.551 ЦК, відповідно до якої розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, запропоновано внести зміни до ч.2 ст.551 ЦК, виклавши її абз.2 ч.2 у наступній редакції: «Розмір пені, встановлений у договорі, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, а розмір штрафу, встановлений у договорі, не може перевищувати 100% від суми заборгованості».
З метою недопущення зловживань у процедурі банкрутства щодо включення штучної заборгованості до реєстру вимог кредиторів запропоновано внести наступні зміни до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Абз.2 ч.3 ст.14 викласти у наступній редакції: «Рішення боржника про невизнання або визнання вимог може бути оскаржене будь-ким з кредиторів до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство».
Ст.15 доповнити частиною 4 такого змісту: «Угода, на підставі якої виникли вимоги до боржника, за наявності підстав, встановлених законодавством, може бути визнана господарським судом недійсною, у тому числі, якщо така угода спрямована виключно на утворення заборгованості боржника перед кредитором. Вимоги кредитора, що заявлені на підставі угоди, визнаної недійсною, не визнаються господарським судом та не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.
Розгляд спорів про визнання недійсними угод, на підставі яких виникли вимоги до боржника, здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство під час попереднього засідання».
У зв’язку з тим, що комунальні унітарні підприємства можуть функціонувати як комерційні підприємства, підтримано доцільність внесення змін до ч.8 ст.5 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо заміни слів «юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності» словами «комунальних некомерційних підприємств».
Враховуючи непропорційність заходів, вжитих ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», меті сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості пропонується визнати ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» таким, що втратив чинність.
Крім того, запропоновано, з метою надання можливості господарським судам використовувати принципи права, доповнити ст.4 ГПК ч.8 такого змісту «у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права)».
З метою відображення принципу пропорційності у ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» запропоновано доповнити ст.4 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» абз.3 наступного змісту: «пропорційність – відповідність обмежень прав та свобод особи суспільноважливій меті таких обмежень, що передбачає неприпустимість надмірних обмежень», а також викласти абз.13 ст.8 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у наступній редакції: «обґрунтовано довести, що досягнення запропонованим регуляторним актом способом встановлених цілей є можливим з найменшими обмеженнями та витратами для суб'єктів господарювання, громадян та держави».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: «Укр. енцикл», 1998. – Т.5: П – С. – 2003. – 736 с.
2. Словарь иностранных слов. – 19-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1990. – 624 с.
3. Сучасний тлумачний словник української мови: 60 000 слів / Уклад. Н. Кусайкіна, Ю. Цибульник; За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В.В. Дубічинського. – Х.: ВД «ШКОЛА», 2011. – 784 с.
4. Александров Н.Г. Социалистические принципы советского права / Н.Г. Александров // Советское государство и право. – 1957. – № 11. – С. 16 - 29.
5. Шейндлин Б.В. Сущность советского права / Б.В. Шейндлин – Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. – 139 c.
6. Лукашева Е.А. Принципы социалистического права / Е.А. Лукашева // Советское государство и право. - 1970. - №6.- С. 21-29.
7. Васильев А.М. О правовых идеях-принципах / А.М. Васильев // Советское государство и право. - 1975. - №3. - С. 11 - 18.
8. Явич Л.С. Право развитого социалистического общества. Сущность и принципы / Л.С. Явич – М.: Юрид. лит., 1978. – 224 с.
9. Кононов А.Л. Об общих принципах права во французской и бельгийской судебной практике по административным делам / А.Л. Кононов // Государство и право - 2001. - №3. – С.82 - 86.
10. Теория государства и права: Учебник / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Издательство «Зерцало», 2009. – 848 с.
11. Скурко Е.В. Принципы права в современном нормативном правопонимании / Е.В. Скурко – М.: Издательство «Юрлитинформ», 2008. – 200 с.
12. Лившиц Р.З. Теория права / Р.З. Лившиц – М.: Издательство БЕК, 1994. – 224 с.
13. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): Монографія / С.П. Погребняк – Х.: Право, 2008. – 240 с.
14. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія / А.М. Колодій – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
15. Уварова О.О. Роль принципів права у процесі правозастосування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.О. Уварова. – Харків, 2009. – 20 с.
16. Колесніченко В.В. Принципи права Європейського Союзу: загальнотеоретичне дослідження: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В.В. Колесніченко. – Одеса, 2010. – 22 с.
17. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40 – 44, ст. 356.
18. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. Ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – т. І. – 832 с.
19. Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: монографія / С.О. Погрібний – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
20. Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С.О. Погрібний – Київ, 2009. – 36 с.
21. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Офіційний вісник України. – 2010. - №72/1 - ст.2598.
22. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 // Офіційний вісник України. – 2004. - №16. - ст.1088.
23. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 // Урядовий кур'єр. – 2005. - №153-154.
24. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 6. - ст.56.
25. Ведель Ж. Административное право Франции / М.А. Крутоголов (ред.), Л.М. Энтин (пер.).– М.: Прогресс, 1973. – 512 с.
26. David R. Sources of law / Rene David // International Encyclopedia of Comparative Law. Volume 2. The Legal Systems of the World - their Comparison and Unification. – Tubingen, Mouton, The Hague, Paris, 1984. – P.347 – 576.
27. Brown L.N., Cappelletti M. New perspectives for a common law of Europe / L.N. Brown, M. Cappelletti– Leyden Boston, Sijthoff, 1978. – 406 p.
28. Подцерковний О.П. Про необхідність підвищення уваги до методології тлумачення господарського законодавства / О.П. Подцерковний // Право України. – 2010. - №4. – С.265 – 274.
29. Лаптев В.В. Предмет и система хозяйственного права / В.В. Лаптев - М.: Юридическая литература, 1969. – 175 с.
30. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - №40 – 44. - ст. 356.
31. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України 2-е вид., перероб. і допов. / За заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини; Кол. авт.: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина та ін.. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 720 с.
32. Хозяйственное право: Учебное пособие / Под общей ред. Проф. Н.А. Саниахметовой. – Х.: «Одиссей», 2005. – 640 с.
33. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина – 4-е вид. перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2009. – 640 с.
34. Національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності» (ДК 009:2005), затверджений Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 №375 // Українська Інвестиційна Газета. – 2006. - №21.
35. Підприємницьке право: Підручн. / За ред.. О.В. Старцева. - 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Істина, 2005. – 600с.
36. Беда Ф.П., Наконечний Л.І. Економіка, організація та планування діяльності підприємств: Навчальний посібник / Ф.П. Беда, Л.І. Наконечний – Львів: Каменяр, 2001. – 266с.
37. Гребеньков Г.В. Введення у філософію господарства: Навч. посібник для аспірантів, що навчаються в магістратратурі, і студентів економічних спеціальностей / Г.В. Гребеньков – Донецьк: ДІЕГП, 2000. – 105с.
38. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности / Г. Эмерсон – М: Бизнес-информ, 1997. – 198 с.
39. Бойко В.В. Економіка підприємств України: Навчальний посібник / В.В. Бойко – 2-е вид., переробл. і доп. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2005. – 528с.
40. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник / І.М. Бойчик – Вид. 2-ге, доповн. і переробл. - К.: Атіка, 2007 – 528 с.
41. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - №21. - ст.920.
42. Дворкін Р. Свобода, рівність, спільнота // Сучасна політична філософія: Антологія: Пер. з англ. / Упоряд. Я.Кіш. – К.: Основи, 1998. - С.313 - 343.
43. Гаєк Ф.А. Рівність, цінність і чесноти // Сучасна політична філософія: Антологія: Пер. з англ. / Упоряд. Я.Кіш. – К.: Основи, 1998. - С.114 - 136.
44. Игнатьева С.В. К вопросу о правовом регулировании предпринимательской деятельности / С.В. Игнатьева // Вестник Санкт-Петербуржского университета МВД России. – 2008. - №2 (38). – С.130 – 139.
45. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №29. - ст.377.
46. Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №9 - 10, ст.65.
47. Щербина В.С. Суб’єкти господарського права: монографія / В.С. Щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2008 – 264 с.
48. Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник / Под ред. В.В. Лаптева, С.С. Занковского. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 560 с.
49. Ершова И.В. Предпринимательское право: ученик / И.В. Ершова - 4-е изд. испр. и доп. – М.: ИД «Юриспруденция», 2006. – 560 с.
50. Анохин В.С. Предпринимательское право: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений / В.С. Анохин – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 392 с.
51. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М.И. Байтин - Изд. 2-е, доп. – М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. – 544 с.
52. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912с.
53. Господарське право: Навчальний посібник у схемах і таблицях / За заг. ред. канд. юрид. наук, доц. Шелухіна М.Л. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.
54. Гущин В.В. Дмитриев Ю.А. Российское предпринимательское право: Учебник / В.В. Гущин, Ю.А. Дмитриев – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 736 с.
55. Савелов В.П. Российское предпринимательское право: Курс лекций / В.П. Савелов – М., МИЭМП, 2004. – 216 с.
56. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право. Учебное пособие / Н.Ю. Круглова - 2-е изд., испр. и доп.— М.: Издательство РДЛ, 2001. – 912 с.
57. Коммерческое право: учебное пособие / Под ред. Н.В. Постового. – М.:ИД «Юриспруденция», 2006. – 188 с.
58. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення. Монографія / О.М. Вінник – К.: Атіка, 2003. – 352с.
59. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія / О.А. Беляневич – Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
60. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.
61. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко та ін. – К.: «Укр. енцикл», 1998. – Т.2: Д – Й. – 1999. – 744 с.
62. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №9, ст.79.
63. Знаменський Г. Наукоємність сучасного господарського права / Г.Знаменський // Право України. - 2010. - №8. – С.19 – 25.
64. Каминка А.И. Основы предпринимательскаго права / А.И. Каминка – Петроградъ, 1917. – 338 с.
65. Предпринимательское право Российской Федерации / Отв. ред. Е.П. Губин, П.Г. Лахно. - М.: Юристъ, 2003. – 1001 с.
66. Трагира В. Конституционное право человека и гражданина на предпринимательскую деятельность в Республике Молдова / В. Трагира – Кишинєу, I.S. F.E.-P. “Tipogr. Centrala”, 2006. – 232 с.
67. Дедов Д.И. Реализация принципа соразмерности в правовом регулировании предпринимательской деятельности: автореф. дисс. на соискание учен. степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Д.И. Дедов – Москва, 2005. – 45 с.
68. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні / С. Шевчук – К.: Реферат, 2007. – 640 с.
69. Бігняк О. Свобода підприємництва та її обмеження / О.Бігняк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 5. – С.53 – 56.
70. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. - К.: «Наукова думка», 2002. - 732 с.
71. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні: Монографія / Кол. авторів; за ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 424 с.
72. Цалін С.Д. Принцип свободи волі в історії соціальної філософії та філософії права / С.Д. Цалін – Х.: Основа, 1998. – 329 с.
73. Мизес, Людвиг фон. Идея свободы родилась на Западе. [Електронний ресурс] / Л. фон Мізес. Режим доступу: http://www.sotsium.ru/books/69/59/mises50a.html.
74. Кравченко Ю.Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: Монографія / Ю.Ф. Кравченко – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 406 с.
75. Берлін І. Дві концепції свободи / І. Берлін // Сучасна політична філософія: Антологія: пер. з англ. / Упоряд. Я.Кіш. – К.: Основи, 1998. - С.56 - 113.
76. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского // Гоббс Томас. Сочинения в двух томах. – М.: Мысль, 1991. – 735 с.
77. Гельвеций К.-А. Соч. в 2 т. / К.-А. Гельвеций - Т.1. - М.: Мысль, 1973.– 647 с.
78. Локк Дж. Сочинения в трех томах / Дж. Локк - Т. 3.- М.: Мысль, 1988. - 668 с.
79. Хеффе О. Политика. Право. Справедливость. Осново¬поло¬же¬ния критической философии права и государства / О.Хеффе – М.: Гнозис, 1994. – 319 с.
80. Кант И. Метафизика нравов: В 2 частях / Пер. с нем., примеч. С.Я.Шейнман-Топштейн и Ц.Г. Арзаканьяна. – М.: Мир книги, Литература, 2007. – 400 с.
81. Гегель Г.В.Ф. Философия права / Г.В.Ф. Гегель – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
82. Цвік М. Про сучасне праворозуміння / М. Цвік // Вісник академії правових наук України. – 2001. - №4 (27). – С.3 – 13.
83. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник / О.Ф. Скакун – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
84. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. С.С. Алексеева. - М.: Юрист, 1998. - 457 с.
85. Общая теория права / Под ред. В.К. Бабаева. - Нижний Новгород: Нижегородская ВШ МВД РФ, 1993. – 538 с.
86. Бауман З. Свобода: Пер. С англ. / З.Бауман – М.: Новое изд-во, 2006. – 132с.
87. Гримич М. Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ – початку ХХ ст. / М.Гримич – К., 2004. – 588 с.
88. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права / Г.Ф. Шершеневич - Т. I Введение. Торговые деятели. – М.: «Статут», 2003. – 338 с.
89. Цитович П.П. Труды по торговому и вексельному праву. В 2 т. / П.П. Цитович - Т. 1: Учебник торгового права; К вопросу о слиянии торгового права с гражданским. - М.: Статут, 2005. – 460 с. (Классика российской цивилистики).
90. Права людини в Україні: Навч. посіб. - Частина друга. Економічні права людини і громадянина / Упорядник Гончаренко О.М. – К.: Міжгалузевий інститут управління, 2007. – 68с.
91. Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовая основа пред-принимательской деятельности): Учебник для вузов / С.Э. Жилинский — 8-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2007. - 944 с.
92. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. - ст.168.
93. Ручкина Г.Ф. Теоретические основы финансово-правового регулирования предпринимательской деятельности в Российской Федерации / Г.Ф. Ручкина – М.: ИД «Юриспруденция», 2004. – 416 с.
94. Кулагин М.И. Избранные труды по акционерному и торговому праву / М.И. Кулагин - 2-е изд., испр. М.: «Статут», 2004 - 363 с. (Классика российской цивилистики).
95. Жамен С., Лакур Л. Торговое право: Учебное пособие: Пер. с фр. / С. Жамен, Л. Лакур – М.: Междунар. отношения, 1993. – 250 с.
96. Кібенко О., Пендак Сарбах А. Право товариств (company law): порівняльно-правовий аналіз aquis Європейського Союзу та законодавства України. / упоряд. Г.Друзенко, за наук. ред. О.Кібенко. – К.: «Юстініан», 2006. – 496 с.
97. Договір про заснування Європейської Спільноти від 21.03.1957 // «Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності».- 2003. - №4.
98. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України: підруч. / за заг. ред. В.Л. Федоренка. – 2-ге вид., переробл. і доопр. – К.: Алерта: КНТ; Центр учбової літератури, 2010. – 432 с.
99. Рабінович П.М. Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
100. Хартия основных прав Европейского Союза от 07.12.2000 // База «Законодавство України» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_524
101. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського Суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. Шевчук – К.: Реферат, 2006. – 848 с.
102. Права человека. История, теория и практика: Учебное пособие / Отв. Ред. Б.Л. Назаров. – Москва, 1995. – 336 с.
103. Востриков Г.Г. Предпринимательское право / Г.Г. Востриков - М.: Юристъ, 2002. – 136 с.
104. Зыкова И.В. Предпринимательское право: Конспект лекций / И.В. Зыкова – 2-е изд., стер. – М.: «Ось-89», 2008. – 304 с.
105. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право / В.С. Мартемьянов - Том 1.Общие положения - М.: Издательство БЕК, 1994. - 312 с.
106. Литягин Н.Н. Предпринимательское право: Учебное пособие / Н.Н. Литягин - М.: МГИУ, 2000. - 120 с.
107. Научно-практический комментарий к Конституции Российской Федерации / Отв. ред. В.В. Лазарев [Електронний ресурс] Система «Гарант», 2003 – Назва з титул. екрану.
108. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации №10-П от 03.07.2001 // Собрание законодательства Российской Федерации. - 2001. - №29. - Ст.3058.
109. Семеусов В.А., Тюркавкин А.А., Пахаруков А.А. Правовые проблемы предпринимательской (экономической) деятельности / В.А. Семеусов, А.А. Тюркавкин, А.А. Пахаруков – Иркутск: Изд-во ИГЭА, 2001. – 100 с.
110. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник / О.М. Вінник – К.: Правова єдність, 2009. – 766 с.
111. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, №12, ст.64.
112. Тотьев К.Ю. Предпринимательское право. Публично-правовой статус предпринимателя. Учебное пособие / К.Ю. Тотьев – М.: ООО «Профобразование», 2003. – 280 с.
113. Бігняк О.В. Підприємництво як предмет правового регулювання в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право, господарсько-процесуальне право» / О.В. Бігняк. – Донецьк, 2007. – 17 с.
114. Грудницкая С. Экономико-правовая сущность и понятие предприятия на современном этапе / С. Грудницкая // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - №12(180). – С.3 – 7.
115. Янкова О.С. Дивіденди та порядок їх виплати / О.С. Янкова // Правничий часопис Донецького уніве