ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Паскар Ауріка Лазорівна

УДК 347. 921

ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ:
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Гетманцев Олександр Валентинович,
кандидат юридичних наук, доцент

Чернівці - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ І ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН .....................................................…………………………...13

1.1. Генезис теорії цивільних процесуальних правовідносин в науці цивільного процесуального права……………………………………………...…13
1.2. Поняття та ознаки цивільних процесуальних правовідносин………..28
1.3. Виникнення, зміна і припинення цивільних процесуальних правовідносин……………………………………………………………….……...48
1.4. Система - екзистенційна форма цивільних процесуальних правовідносин……………………………………………………………….……...67
Висновки до розділу........................................................................................82

РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН ................................................................................................84

2.1.Поняття та класифікація суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин……………………………………………………………….……...84
2.2.Правова природа об’єкта цивільних процесуальних правовідносин……………………………………………………………………..103
2.3 Теоретичні проблеми визначення змісту цивільних процесуальних правовідносин………………………………………………………………...…...115
Висновки до розділу...............................................................................................127

РОЗДІЛ 3
ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ В МЕХАНІЗМІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ...........................130

3.1. Поняття механізму цивільного процесуального регулювання……..130
3.2. Місце цивільних процесуальних правовідносин в механізмі цивільного процесуального регулювання……………………………………….149
3.3. Функції цивільних процесуальних правовідносин в механізмі цивільного процесуального регулювання……………………………………….160
Висновки до розділу................................................................................................170

ВИСНОВКИ............................................................................................................173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................181

ВСТУП
Актуальність теми. Формування в Україні демократичної, соціальної, правової держави, для якої людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю, висуває на перше місце захист її прав, свобод і охоронюваних законом інтересів. Ефективність захисту прав та свобод людини і громадянина тісно пов’язана зі створенням дієвого механізму регулювання відносин, які виникають в цивільному процесі, в результаті чого забезпечується справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. У зв’язку з цим, вирішального значення набувають цивільні процесуальні правовідносини, дослідження яких завжди перебувало у полі зору вчених-процесуалістів. З питань теорії цивільних процесуальних правовідносин розроблено і накопичено значний теоретичний матеріал. З одного боку, багаточисленна теоретична база полегшує вирішення завдань дослідників. З іншого боку, наявність багатьох і неоднозначних висновків, точок зору з проблем теорії цивільних процесуальних правовідносин негативно позначається на ефективності законодавчого регулювання цих відносин. Сьогодні, попри значний ступінь наукової розробки теоретичних аспектів цивільних процесуальних правовідносин, мало дослідженим є питання їх функціонування у якості складового елементу механізму цивільного процесуального регулювання, неоднозначними є визначення підстав їх виникнення, зміни і припинення, окреслення суб’єктного складу та ін.
Становлення Української держави, зміни у свідомості та ідеології суспільства, які стались після набуття незалежності, оновлення законодавчої бази - все це накладає відбиток на методологічні підходи дослідження теорії цивільного процесу. У такому контексті, сьогодні склались всі необхідні передумови для науково-доктринального переосмислення теоретичних концепцій науки цивільного процесуального права, зокрема і теорії цивільних процесуальних правовідносин.
Отже, постає необхідність вивчення цивільних процесуальних правовідносин з позицій цілісної системи, для того, щоб по-новому розглянути їх проблемні аспекти, удосконалити визначення форми і змісту, уточнити складові елементи структури даних відносин, виявити шляхи вдосконалення їх ролі у механізмі цивільного процесуального регулювання тощо.
Узагальнення проблемних питань, їх нова постановка та вирішення суттєво впливатиме на теорію і практику судового захисту прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, законних інтересів держави.
Ступінь наукової розробки. В науці цивільного процесуального права вивченню та розробці окремих теоретичних аспектів цивільних процесуальних правовідносин було присвячено чимало праць. Серед них можна зазначити наукові доробки вчених-процесуалістів дореволюційного періоду Є. В. Васьковського, Ю. С. Гамбарова, А. Х. Гольмстена, М. І. Малініна, К. І. Малишева, Є. О. Нєфєдьєва, Т. М. Яблочкова та ін.
Представниками радянської науки цивільного процесуального права, праці яких використані в дисертації, є: С. Н. Абрамов, О. Т. Боннер, М. А. Вікут, О. П. Вершинін, В. М. Гордон, В. М. Горшеньов, Р. Є. Гукасян, М. А. Гурвич, Д. Р. Джалілов, А. О. Добровольский, П. Ф. Єлісейкін, І. А. Жеруоліс, М.Б. Зей-дер, С. Ю. Кац, О. П. Козлов, К. І. Коміссаров, А. О. Мельніков, В. П. Мозолін, В. А. Мусін, В. М. Протасов, В. М. Семенов, А. К. Сергун, Н. О. Чечіна, Д. М. Чечот, М. К. Треушніков, М. С. Шакарян, В. М. Шерстюк, В. Н. Щеглов, С. А. Якубов, В. В. Ярков та інші правознавці.
Окремі теоретичні аспекти цивільних процесуальних правовідносин досліджувались у працях вітчизняних вчених-процесуалістів, таких як: С. С. Вичкова, Ю. В. Білоусов, О. В. Гетманцев, К. В. Гусаров, О. Г. Дріжчана, П. П. Заворотько, В. А. Кройтор, В. В. Комаров, Г. З. Лазько, П. І. Радченко, Ю. Сульженко, Є. І. Фурса, С. Я. Фурса, Т. В. Цюра, М. Й. Штефан, С. В. Щербак та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана нами тема кандидатської дисертації належить до науково-дослідної проблематики кафедри правосуддя юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Проблеми розвитку і вдосконалення процесуального законодавства в Україні та практики його застосування» (номер державної реєстрації 0105 U 002887).
Метою дослідження є комплексний аналіз проблем теорії цивільних процесуальних правовідносин з позицій системного підходу, виявлення і дослідження їх структурно-функціональних аспектів, розкриття місця та функцій цивільних процесуальних правовідносин у механізмі цивільного процесуального регулювання на основі вивчення досягнень науки цивільного процесуального права, узагальнення судової практики для подальшого вдосконалення цивільного процесуального законодавства та практики його застосування.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
● дослідити процес виникнення та розвитку теорії цивільних процесуальних правовідносин в науці цивільного процесуального права;
● з’ясувати специфічні ознаки цивільних процесуальних правовідносин;
● проаналізувати і узагальнити на теоретичному рівні погляди вчених-процесуалістів щодо підстав виникнення, зміни і припинення цивільних процесуальних правовідносин;
● уточнити суб’єктний склад цивільних процесуальних правовідносин;
● вдосконалити поняття об’єкта цивільних процесуальних правовідносин;
● охарактеризувати зміст цивільних процесуальних правовідносин та розкрити взаємозв’язок між його структурними елементами;
● дослідити місце та функції цивільних процесуальних правовідносин у механізмі цивільного процесуального регулювання;
● розробити пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства в напрямку ефективного врегулювання діяльності суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.
Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають в процесі здійснення правосуддя у цивільних справах.
Предмет дослідження становить нормативно-правове регулювання та доктринальні положення щодо системи цивільних процесуальних правовідносин та її структурно-функціональних аспектів.
Методи дослідження. Враховуючи мету та завдання дисертаційної роботи, дослідження ґрунтується на загальнонаукових і спеціальних методах й прийомах наукового пізнання, зокрема, таких як:
- метод системно-структурного аналізу при дослідженні місця суб’єктивних цивільних процесуальних прав і обов’язків, процесуальної діяльності, об’єкта та суб’єктів у структурі цивільних процесуальних правовідносин; соціологічний метод при вивченні особливостей процесуальної діяльності суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин, їх взаємодії у ході розгляду і вирішення цивільних справ;
- історико-правовий метод при дослідженні процесу виникнення, становлення та розвитку вчення про цивільні процесуальні правовідносини в теорії цивільного процесу;
- формально-юридичний метод при опрацюванні наукових джерел, які містять погляди вчених щодо цивільних процесуальних правовідносин та ін.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є одним із перших у науці вітчизняного цивільного процесуального права комплексним науковим дослідженням структурно-функціональних аспектів цивільних процесуальних правовідносин.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в наступних теоретичних положеннях, висновках та практичних пропозиціях, що виносяться на захист:
Вперше:
- запропоновано авторську історично-концептуальну періодизацію процесу виникнення, становлення та розвитку теорії цивільних процесуальних правовідносин у науці цивільного процесуального права: перший період - «Виникнення теорії цивільних процесуальних правовідносин у науці цивільного процесуального права за часів Російської Імперії» - друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.; другий період - «Формування радянської теорії цивільних процесуальних правовідносин» - друга половина 20-х років ХХ ст. - кінець 80-х років ХХ ст.; третій період - «Розвиток теорії цивільних процесуальних правовідносин у вітчизняній правовій думці після набуття Україною незалежності» - початок 90-х років ХХ ст. - наш час;
- сформульовано авторське визначення системи цивільних процесуальних правовідносин як організованої та впорядкованої нормами цивільного процесуального законодавства сукупності цивільних процесуальних правовідносин, функціонування яких забезпечує поступовий рух цивільного процесу, для досягнення мети і завдань цивільного судочинства через процесуальну діяльність їх суб’єктів й забезпечується комплексом гарантій та заходів процесуального примусу;
- визначено поняття цивільної процесуальної діяльності як врегульованої нормами цивільного процесуального законодавства моделі можливої або необхідної поведінки суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин, вчинення якої обумовлено необхідністю досягнення мети і завдань їх участі у цивільному судочинстві шляхом реалізації наданих цивільних процесуальних прав і обов’язків;
- встановлено, що механізм цивільного процесуального регулювання - це складне системне утворення (цивільні процесуальні правовідносини, норми цивільного процесуального права та юридичні факти), за допомогою якого здійснюється врегулювання цивільних процесуальних правовідносин шляхом диспозитивно-імперативного методу правового впливу на поведінку їх суб’єктів через встановлення дозволів, накладання заборон і зобов’язань у поєднанні з загальними та особливими правилами регулювання цивільного судочинства, з метою захисту, відновлення або визнання прав, свобод та законних інтересів суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин;
- досліджено і теоретично обґрунтовано функції цивільних процесуальних правовідносин у механізмі цивільного процесуального регулювання, які, будучи складовим елементом даного механізму, забезпечують його функціонування; опосередковують реалізацію положень норм цивільного процесуального права через конкретні моделі поведінки суб’єктів; індивідуалізують суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин; конкретизують цивільні процесуальні права і обов’язки суб’єктів; локалізують дію механізму цивільного процесуального регулювання у часі, просторі та за колом осіб; опосередковують досягнення цілей функціонування даного механізму.
Удосконалено:
- поняття цивільних процесуальних правовідносин як врегульованої нормами цивільного процесуального законодавства системи багатостадійних, динамічних процесуальних зв’язків між суддею (колегіальним складом суду, у визначених Цивільним процесуальним кодексом (далі - ЦПК) випадках - народними засідателями) з іншими індивідуальними суб’єктами цивільного процесу, які виникають у процесі розгляду і вирішення цивільних справ, на основі взаємних прав і обов’язків через процесуальну діяльність, здійснюються за чітко визначеною процесуальним законом процедурою, з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, законних інтересів держави;
- класифікацію суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин на наступні групи: 1) суб’єкти, які здійснюють правосуддя в цивільних справах; 2) суб’єкти, які беруть участь у справі; 3) суб’єкти, які сприяють здійсненню правосуддя; 4) суб’єкти, які не брали участь у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов’язки; 5) суб’єкти, які утримують докази і отримали ухвалу суду про витребування цих доказів; 6) особи, присутні в залі судового засідання, які у визначених законодавством випадках притягуються судом до юридичної відповідальності;
- співвідношення понять «суб’єкт цивільного процесуального права» та «суб’єкт цивільного процесуального правовідношення». Так, суб’єкт цивільного процесуального права - це фізичні та юридичні особи, держава, які наділені процесуальними правами і обов’язками та мають можливість бути учасниками цивільних процесуальних правовідносин. Суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин - це конкретний учасник цивільного судочинства в окремій цивільній справі, що розглядається і вирішується судом;
- визначення індивідуального цивільного процесуального регулювання як державно-владної діяльності суду, що спрямована на врегулювання цивільних процесуальних правовідносин шляхом конкретизації змісту норм цивільного процесуального права при здійсненні правосуддя у цивільній справі та індивідуалізації суб’єктів з метою захисту їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів;
- формулювання поняття «спосіб цивільного процесуального регулювання» як діалектичну єдність передбачених нормами цивільного процесуального права дозволів, заборон і зобов’язань, що надаються і покладаються на суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин з метою врегулювання їх діяльності в процесі здійснення правосуддя у цивільних справах, виконання яких може забезпечуватися заходами процесуального примусу.
Дістало подальший розвиток:
- положення про специфічні ознаки цивільних процесуальних правовідносин: процедурно-правова форма вираження; наявність обов’язкового суб’єкта - судді (колегіального складу суддів) та у визначених ЦПК випадках - народних засідателів; диспозитивно-імперативний характер їх врегулювання; індивідуалізований характер; динамічність; багатостадійність; системний характер; зв’язок з матеріально-правовими відносинами;
- теза про те, що самостійність об’єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається специфікою самої галузі цивільного процесуального права і полягає в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, законних інтересів держави. В межах загального об’єкта цивільних процесуальних правовідносин виділено стадійні і спеціальні об’єкти, які взаємодіють між собою;
- концепція про те, що «єдине цивільне процесуальне правовідношення», «комплексне цивільне процесуальне правовідношення» та «система цивільних процесуальних правовідносин» є окремими послідовними і взаємодоповнюючими напрямками характеристики єдності системи цивільних процесуальних правовідносин, які у сукупності визначають загальні етапи процесу виникнення, становлення та розвитку теорії цивільних процесуальних правовідносин в науці цивільного процесуального права;
- ідея стадійності механізму цивільного процесуального регулювання, відповідно до якої його стадіями є: правова регламентація цивільних процесуальних правовідносин; застосування норм цивільного процесуального права; наділення цивільними процесуальними правами і обов’язками суб’єктів процесу; реалізація цивільних процесуальних прав і обов’язків суб’єктами процесу;
- положення про місце і роль суду у механізмі цивільного процесуального регулювання, яке полягає у тому, що він, в силу свого процесуального становища і в межах наданої законом компетенції, здійснює індивідуальне цивільне процесуальне регулювання, забезпечуючи дотримання, виконання, використання норм цивільного процесуального права суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин. Його діяльність є необхідною і обов’язковою умовою функціонування самого механізму цивільного процесуального регулювання.
В роботі запропоновані зміни та доповнення до законодавства, основні з яких мають такий зміст: главу 4 ЦПК України перейменувати на «Суб’єкти цивільного процесу»; параграф 1 глави 4 - на «Суб’єкти, які беруть участь у справі; параграф 2 глави 4 - на «Суб’єкти, які сприяють здійсненню правосуддя»; доповнити главу «Суб’єкти цивільного процесу» окремим параграфом «Суб’єкти, які здійснюють правосуддя»; ч. 1 ст. 28 ЦПК викласти в наступній редакції: «1. Здатність фізичних і юридичних осіб, за наявності вимог передбачених цим Кодексом, мати цивільні процесуальні права та обов’язки конкретного суб’єкта цивільного процесу»; окремою статтею визначити поняття «суб’єкт цивільного процесу» та ін.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання для:
- правильного регламентування в законодавстві всіх процесуальних інститутів, чіткого визначення прав і обов’язків суб’єктів процесу, а також аналізу їх фактичної реалізації;
- оцінки ефективності діючого цивільного процесуального законодавства, розробки заходів і способів подальшого вдосконалення судової діяльності і підвищення культури судового процесу (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Апеляційного суду Чернівецької області від 02.10.2009 р.);
- подальших наукових досліджень системи цивільних процесуальних правовідносин та її складових елементів;
- навчально-методичних цілей у процесі викладання дисциплін «Цивільне процесуальне право», «Актуальні питання цивільного процесуального права» (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича від 2009 р.) та ін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистим авторським комплексним дослідженням структурно-функціональних аспектів цивільних процесуальних правовідносин. Теоретичні положення та висновки, зроблені автором на основі аналізу наукових джерел, нормативно-правових актів та практики їх застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження обговорені на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (2004 - 2009 роки). Окремі результати доповідались і обговорювались на І міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу 2004» м. Дніпропетровськ, (1 - 15 листопада 2004 р.); І міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти», м. Суми, (8 - 9 грудня 2006 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку», м. Луцьк, (23 - 24 березня 2007 р.); ІІ всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів, м. Одеса, 2007 р.; всеукраїнській науково- практичній конференції «Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин», м. Івано-Франківськ, (19 - 20 жовтня 2007 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Українське правосуддя: здобутки та перспективи», м. Чернівці, (16 травня 2008 р.) та ін.
Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження викладені в главі «Цивільні процесуальні правовідносини» підручника Цивільний процес України: Академічний курс (у співавторстві з Фурсою С.Я. і Фурсою Є.І., крім п. 3.2.1. - 3.2.4.), семи наукових статтях, які були опубліковані у фахових виданнях, а також тезах конференцій.
Структура роботи визначена об’єктом, метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків, та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з яких основний текст – 180 сторінок, список використаних джерел (200 найменувань) – 25 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Пропонується в авторському баченні історично-концептуальна періодизація процесу виникнення, становлення та розвитку теорії цивільних процесуальних правовідносин у науці цивільного процесуального права, виділяючиcь наступні періоди:
- перший - «Виникнення теорії цивільних процесуальних правовідносин у науці цивільного процесуального права за часів Російської Імперії» (друга половина ХІХ ст. - початок ХХ ст.), який охоплює наступні етапи:
а) до судової реформи 1864 року;
б) від судової реформи 1864 року – до встановлення радянської влади;
- другий - «Формування радянської теорії цивільних процесуальних правовідносин» (друга половина 20-х років ХХ ст. - кінець 80-х років ХХ ст.), який включає наступні етапи:
а) 1917 рік - кінець 40-х років ХХ ст.;
б) 50-і роки ХХ ст. - середина 60-х років ХХ ст.;
в) друга половина 60-х років ХХ ст. - кінець 80-х років ХХ ст.;
- третій - «Розвиток теорії цивільних процесуальних правовідносин у вітчизняній правовій думці після набуття Україною незалежності» (початок 90-х років ХХ ст. - наш час).
2. Цивільні процесуальні правовідносини характеризуються загальними ознакими, які притаманні їм як різновиду правових відносин та наступними специфічними ознаками:
- процедурно-правова форма вираження;
- обов’язковим суб’єктом є суддя (колегія суддів) та у визначених ЦПК випадках - народні засідателі;
- диспозитивно-імперативний характер їх врегулювання;
- індивідуалізований характер;
- динамічність;
- багатостадійність;
- системний характер;
- зв’язок з матеріально-правовими відносинами.
3. Система цивільних процесуальних правовідносин - це організована та впорядкована нормами цивільного процесуального законодавства сукупність цивільних процесуальних правовідносин, функціонування яких забезпечує поступовий рух цивільного процесу, для досягнення мети і завдань цивільного судочинства через процесуальну діяльність їх суб’єктів й забезпечується комплексом гарантій та заходів процесуального примусу.
4. Концепції «єдине цивільне процесуальне правовідношення», «комплексне цивільне процесуальне правовідношення» і «система цивільних процесуальних правовідносин» є окремими послідовними і взаємодоповнюючими напрямками характеристики єдності системи цивільних процесуальних правовідносин, які у сукупності визначають загальні етапи процесу виникнення, становлення та розвитку теорії цивільних процесуальних правовідносин в науці цивільного процесуального права.
5. З врахуванням існуючих систем класифікацій суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин, виконуваних ними процесуальних функцій та нормативного закріплення вони можуть бути класифіковані на наступні групи:
- 1)суб’єкти, які здійснюють правосуддя в цивільних справах: а) суддя одноособово; б) колегіальний склад суду у складі одного судді і двох народних засідателів; в) колегія суддів апеляційної інстанції у складі трьох професійних суддів; д) колегія суддів суду касаційної інстанції у складі п’яти суддів; ж) колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України; з) колегія суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України;
- 2) суб’єкти, які беруть участь у справі: а) суб’єкти, які в процесі захищають свої права та інтереси; б) суб’єкти, які захищають права та інтереси інших осіб;
- 3) суб’єкти, які сприяють здійсненню правосуддя: а) суб’єкти, які сприяють розгляду і вирішенню справи; б) суб’єкти, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу;
- 4) суб’єкти, які не брали участь у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов’язки;
- 5) суб’єкти, які утримують докази і отримали ухвалу суду про витребування цих доказів;
- 6) особи, присутні в залі судового засідання, які у визначених законодавством випадках притягуються судом до юридичної відповідальності.
6. Встановлено співвідношення понять «суб’єкт цивільного процесуального права» та «суб’єкт цивільного процесуального правовідношення». Так, суб’єкт цивільного процесуального правовідношення є самостійною категорією цивільного процесуального права, яку не слід ототожнювати з поняттям суб’єкт цивільного процесуального права, оскільки суб’єкт цивільного процесуального права-це фізичні та юридичні особи, держава, які наділені цивільними процесуальними правами і обов’язками та мають можливість бути учасниками цивільних процесуальних правовідносин. Суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин-це конкретний учасник цивільного судочинства в окремій цивільній справі, що розглядається і вирішується судом.
7. Цивільні процесуальні правовідносини мають власний, тільки їм властивий об’єкт, індивідуальність якого зумовлена специфікою самої галузі цивільного процесуального права, особливостями конкретної справи і полягає у захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, законних інтересів держави.
8. Загальний об’єкт цивільних процесуальних правовідносин являє собою організовану систему, складовими елементами якої, є стадійні та спеціальні об’єкти. Стадійний - це об’єкт сукупності цивільних процесуальних правовідносин, які об’єднюються в стадію цивільного процесу. Спеціальний - це об’єкт окремого цивільного процесуального правовідношення.
9. Цивільне процесуальне право - це закріплена і гарантована цивільним процесуальним законодавством можливість певної поведінки суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, спрямованої на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, законних інтересів держави.
10. Цивільний процесуальний обов’язок - це передбачена нормами цивільного процесуального законодавства необхідність певної поведінки суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин, спрямованої на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
11. Цивільна процесуальна діяльність - це врегульована нормами цивільного процесуального законодавства модель можливої або необхідної поведінки суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин, вчинення якої обумовлено необхідністю досягнення мети і завдань їх участі у цивільному судочинстві шляхом реалізації наданих цивільних процесуальних прав і обов’язків.
12. Цивільна процесуальна діяльність характеризується наступними ознаками: є різновидом правової діяльності; здійснюється на основі і у порядку передбаченому нормами цивільного процесуального законодавства; складається з окремих процесуальних дій суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин; підпорядкована єдиній меті: захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу; здійснюється суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин за допомогою конкретних засобів, форм та методів; це свідома, ціленаправлена, предметна діяльність щодо конкретного об’єкта; єдість процесуальної діяльності забезпечується завданнями цивільного судовчинства; вона знаходить відображення в процесуально-правових документах і санкціонується судом.
13. Встановлено співвідношення понять «механізм правового регулювання» і «механізм цивільного процесуального регулювання» Так, механізм цивільного процесуального регулювання є складовим елементом механізму загального державного правового регулювання, який вступає в дію у разі виникнення перешкод на шляху правового регулювання. Вказані поняття слід вивчати, виходячи з їх розуміння як загального і окремого.
14. Метод цивільного процесуального регулювання - це сукупність та взаємодія специфічних прийомів, способів і засобів впливу норм цивільного процесуального права на відносини, які виникають в процесі здійснення правосуддя у цивільних справах та процесуальну діяльність їх суб’єктів. Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, які визначають процесуальне становище суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин, дію методу цивільного процесуального регулювання слід розглядати у двох площинах: 1) суд - суб’єкти, які беруть участь у справі, де домінує диспозитивний характер даного методу; 2) суд - інші суб’єкти цивільного процесу, де домінує імперативний характер даного методу.
15. Спосіб цивільного процесуального регулювання - це діалектична єдність передбачених нормами цивільного процесуального права дозволів, заборон і зобов’язань, що надаються і покладаються на суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин з метою врегулювання їх діяльності в процесі здійснення правосуддя у цивільних справах, виконання яких може забезпечуватися заходами процесуального примусу. Для цивільного процесуального права характерним є поєднання основних (дозвіл, зобов’язання, заборона) та факультативного (примус) способів цивільного процесуального регулювання.
16. Основними способами цивільного процесуального регулювання є дозвіл, зобов’язання, заборона.
Дозвіл у цивільному процесуальному праві - це спосіб цивільного процесуального регулювання, який полягає у наділені суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин суб’єктивними цивільними процесуальними правами.
Зобов’язання у цивільному процесуальному праві - це спосіб цивільного процесуального регулювання, який полягає у накладені на суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин суб’єктивних цивільних процесуальних обов’язків.
Заборона у цивільному процесуальному праві - це спосіб цивільного процесуального регулювання, який полягає у фіксації конкретних заборон щодо визначених суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.
17. Примус - це факультативний спосіб цивільного процесуального регулювання, який полягає у державно-владному впливі суду на поведінку осіб, які порушують в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства.
18. Механізм цивільного процесуального регулювання - це складне системне утворення (цивільні процесуальні правовідносини, норми цивільного процесуального права та юридичні факти), за допомогою якого здійснюється врегулювання цивільних процесуальних правовідносин шляхом диспозитивно- імперативного методу правового впливу на поведінку їх суб’єктів через встановлення дозволів, накладання заборон і зобов’язань у поєднанні з загальними та особливими правилами регулювання цивільного судочинства, з метою захисту, відновлення або визнання прав, свобод та законних інтересів суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин.
19. Механізм цивільного процесуального регулювання характеризується наступними специфічними ознаками:
- наявність власного методу правового регулювання;
- регулює відносини, які виникають з сімейних, трудових, цивільних, земельних та інших правовідносин;
- має системний характер;
- спрямований на захист, відновлення чи визнання прав, свобод чи інтересів суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин;
- має подвійну природу, яка полягає у поєднанні єдності і диференціації.
20. Стадіями механізму цивільного процесуального регулювання є:
- правова регламентація цивільних процесуальних правовідносин; застосування норм цивільного процесуального права;
- наділення цивільними процесуальними правами і обов’язками суб’єктів процесу;
- реалізація цивільних процесуальних прав і обов’язків суб’єктами процесу.
21. Для механізму цивільного процесуального регулювання характерним є поєднання загальнодержавного і індивідуального регулювання цивільних процесуальних правовідносин, які в процесі функціонування взаємопов’язані між собою і утворюють діалектичну єдність. Специфіка цивільного процесу та самої процедури розгляду і вирішення цивільних справ зумовлює особливу роль індивідуального цивільного процесуального регулювання.
22. Під індивідуальним цивільним процесуальним регулюванням слід розуміти державно-владну діяльність суду, що спрямована на врегулювання цивільних процесуальних правовідносин шляхом конкретизації змісту норм цивільного процесуального права при здійсненні правосуддя у цивільній справі та індивідуалізації суб’єктів з метою захисту їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів.
23. Місце і роль суду у механізмі цивільного процесуального регулювання полягає у тому, що він, в силу свого процесуального становища і в межах наданої законом компетенції, здійснює індивідуальне цивільне процесуальне регулювання, забезпечуючи дотримання, виконання, використання норм цивільного процесуального права суб’єктами цивільних процесуальних правовідносин. Його діяльність є необхідною і обов’язковою умовою функціонування самого механізму цивільного процесуального регулювання.
24. Місце цивільних процесуальних правовідносин у механізмі цивільного процесуального регулювання полягає у тому, що, будучи складовим елементом змісту механізму цивільного процесуального регулювання, вони взаємопов’язані і взаємодіють з нормами цивільного процесуального права та юридичними фактами, сприяють реалізації вимог загальнодержаного регулювання через індивідуальне регулювання кокретної ситуації, опосередковують поступовий рух даного механізму по стадіям, забезпечуючи його нормальне функціонування.
25. У механізмі цивільного процесуального регулювання цивільні процесуальні правовідносини виконують наступні функції:
- забезпечують функціонування даного механізму;
- опосередковують реалізацію положень норм цивільного процесуального права через конкретні моделі поведінки суб’єктів;
- індивідуалізують суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин; конкретизують цивільні процесуальні права і обов’язки;
- локалізують дію механізму цивільного процесуального регулювання у часі, просторі та за колом осіб;
-опосередковують досягнення цілей функціонування даного механізму.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гражданский процесс : хрестоматия : учебное пособие / авт. – сост. В. В. Аргунов и др. ; под ред. проф. М. К. Треушникова ; Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова, Юридический факультет. – 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Городец, 2005. - 896 c. – Библиогр. в подстрочных ссылках.
2. Шакарян М. С. Актуальные проблемы гражданского процессуального права в свете Конституции СССР 1977 года / М. С. Шакарян // Труды Всесоюзного юридического заочного института. Актуальные проблемы суда, арбитражного и прокурорского надзора в свете Конституции СССР 1977 года. – М. : ВЮЗИ, 1979. – С. 3 - 11.
3. Хутыз М. Х. Историзм в исследовании проблем гражданского процессуального права / М. Х. Хутыз. // Правоведение. – 1984. - № 1. – С. 92 – 96.
4. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини : проблеми теорії : монографія / Олена Іванівна Харитонова ; Одес. нац. юридична академія. – О. : Юридична література, 2004. – 323, [1] с.
5. Чечина Н. А. Основные направления развития науки советского гражданского процессуального права / Надежда Александровна Чечина ; Ленинградский государственный университет им. А. А. Жданова. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1987. – 104 с.
6. Гордон В. М. Понятие процесса в науке гражданского судопроизводства : Вступительная лекция / В. М. Гордон // Временник Демидовского юридического лицея. Книга восемьдесят четвертая. – Ярославль : Типолитография Э. Г. Фальк, 1902. – С. 1 – 19.
7. Клейнман А. Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права : очерки по истории / А. Ф. Клейнман. – М. : Изд-во МГУ, 1967. – 119 с. – Библиогр. : с. 114 – 118. 126. ссылок.
8. Проблемы науки гражданского процессуального права / [В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін.] ; под ред. проф. В. В. Комарова. – Х. : Право, 2002. – 440 с.
9. Bülow O. Die Lehre von den Proceßeinreden und Proceßvoraussetzungen. Gieben, 1868, S. I.
10. Гетманцев О. В. Формування концепції цивільних процесуальних відносин у науці цивільного процесуального права / О. В. Гетманцев // Науковий вісник Чернівецького університету : [збірник наук. праць] ; [Правознавство] ; Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. - Вип. 82. – Чернівці: ЧДУ, 2000. – С. 234 - 242.
11. Гольмстен А. Х., проф. Императорского С. – Петербургского университета и Александровской Военно-юридической академии. Учебник русского гражданского судопроизводства / Адольф Християнович Гольмстен. – 5-е изд., испр. и доп.– С.-Петербург : Типография М. Меркушева, 1913 – 411 с. [XIX]
12. Малышев К. И., доцент С – Петербургского ун-та. Курс гражданского судопроизводства. Том первый / К. И. Малышев. – 2-е изд., испр. и доп., – С.-Петербург : Типография М. И. Стасюлевича, 1876. – 444 с., [VII].
13. Адамович В. И. Пособие к лекциям русского гражданского судопроизводства / [Соч.] прив.-доц. Имп. С.-Петерб. ун-та, В. Адамовича. – СПб. : А. Ф. Цинзерлинг, 1891. – 401 с. – Библиогр. : «Добавление литературных указаний» (10 назв.) и в прим.
14. Гамбаров Ю. С. Гражданский процесс : Курс лекций чит. в 1894 – 1895 г. э.-орд. проф. Ю. С. Гамбаровым. – М. : лит. «Восток», 1895. – 197 с.
15. Яблочков Т. М., профессор Демидовского юридического лицея. Учебник русского гражданского судопроизводства / Т. М. Яблочков. – 2-е изд., доп., конвалют. – Ярославль : Книгоиздательство И. К. Гассанова, 1912. – 326 с.
16. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса. Том 1, Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия / Е. В. Васьковский. – М. : Издание Бр. Башмаковых, 1913. – 691 c. – Алф. указ. : с. 689 – 691.
17. Гредескул Н. А., приват-доцент Императорского Харьковского Университета. К учению об осуществлении права : Интелектуальный процесс, требующийся для осуществления права : Социально-юридическое исследование / Н. А. Гредескул. – Хаьков : Типография Адольфа Дарре, 1900. – 235 с.
18. Явич Л. С. Общая теория права / Лев Самойлович Явич ; отв. ред. А. И. Королев ; Ленинградский государственный университет им. А. А. Жданова. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1976. – 287 с. – Библиография в подстрочных ссылках.
19. Краснокутский В. А., проф. Очерки гражданского процессуального права : Опыт систематизации законодательства РСФСР и СССР по судоустройсву и гражданскому судопроизводству / В. А. Краснокутский. – Кинешма : издание Ив-Вознесенского Губсоюза П-ных О-в, 1924. – 172 с.
20. Александровский С. В. Гражданский процесс в РСФСР в вопросах и ответах, с разъяснениями НКЮ и Верховного Суда РСФСР. – М. : Рабочий суд, 1927. - 126 с.
21. Гетманцев О. В. Розвиток цивільного процесуального законодавства і науки цивільного процесуального права у період з 1917 по 1941 рр. / О. В. Гетманцев // Юридична Україна : Щомісячний правовий часопис. – 2004. - № 6. – С. 49-56.
22. Бугаевский А. А. Гражданский процесс в его движении : с приложением типичных дел : опыт изучения гражданского процесса для судей, членов коллегий защитников и др. / А. А. Бугаевский. – Л., 1924. – 109 с.
23. Рындзюнский Г., консультант отдела судоустройства и надзора Н.К.Ю. Техника гражданского процесса : применительно к гражданскому процессуальному кодексу РСФСР / Г. Рындзюнский. – М. : Юридическое изд-во НКЮ РСФСР, 1929. – 228 с.
24. Фишман Л. И. Движение гражданского процесса / Л. И. Фишман ; под ред. и с предисл. Ал. Малицкого. – Харьков : Юрид. Изд-во НКЮ УССР, 1926. – 464 с.
25. Клейнман А. Ф. Гражданский процесс : учебник для правовых школ и юридических курсов : утвержден НКЮ РСФСР. – М. : Советское законодательство, 1936. – 91 с. : схем., табл.
26. Александров Н. Г. Некоторые вопросы учения о правоотношении / Н. Г. Александров // Труды научной сесии всесоюзного института юридических наук (1-6 июля 1946 г.). – М. : ВИЮН, 1948. – [С. 45-51?].
27. Иоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / Олимпиад Соломонович Иоффе ; отв. ред. С. И. Аскназий ; Лениградский государственный университет им. А. А. Жданова. Институт экономики, философии и права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1949. – 143 с. – Библиогр. в подстрочных ссылках.
28. Вершинин А. П. Вопросы теории гражданских процессуальных правоотношений / Александр Павлович Вершинин. – Л. : [б. в.], 1986. – 12 с.
29. Мозолин В. П. О гражданско–процессуальном правоотношении / В. П. Мозолин // Советское государство и право. – 1955. - № 6. – С. 50 – 57.
30. Чечина Н. А. Гражданские процессуальные отношения / Надежда Александровна Чечина ; Лениградский государственный университет им. А. А. Жданова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. – 68 с.
31. Каллистратова Р. Ф. Институт «особого участия» государственных и обощественных организаций в советском гражданском процессе : автореф. дисс. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право ; семейное право ; гражданский процесс ; международное частное право» / Р. Ф. Каллистратова. – М., 1954. – 16 с.
32. Щеглов В. Н. Гражданское процессуальное правоотношение / Виктор Николаевич Щеглов. – М. : Изд-во «Юридическая литература», 1966. – 168 с.
33. Вершинин А. П. Содержание гражданских процессуальных правовых отношений : автореф. дисс. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право ; семейное право ; гражданский процесс ; международное частное право» / А. П. Вершинин. - Л., 1986. – 17 с. – Библиогр. : с. 17. 3. ссылок
34. Зейдер Н. Б. Гражданские процессуальные правоотношения / Николай Борисович Зейдер ; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР, Саратовский юридический институт им. Д. И. Курского. – Саратов: Изд-во Саратовского ун – та, 1965. – 74 с.
35. Щеглов В. Н. Субъекты судебного гражданского процесса : лекции для студентов / Виктор Николаевич Щеглов. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1979. - 139 с.
36. Гурвич М. А. Основные черты гражданского процессуального правоотношения / М. А. Гурвич // Советское государство и право. – 1972. - № 2. – С. 29 – 36.
37. Гурвич М. А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия / М. А. Гурвич // Труды Всесоюзного юридического заочного института. - Том 3 : Вопросы гражданского процессуального, гражданского и трудового права. – М. : ВЮЗИ, 1965 – С. 62 – 116.
38. Иванов О. В. Вопросы теории гражданских процессуальных правоотношений / О. В. Иванов // Труды Иркутского гос. ун–та им. А. А. Жданова. – Том LX : Вопросы судебной и арбитражной практики - Вып. 9. – часть 3. – Иркутск, 1969. – С. 179 – 188. – (Серия юридическая).
39. Елисейкин П. Ф. Гражданские процессуальные правоотношения : учебное пособие / Петр Филиппович Елисейкин ; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР, Ярославский государственный университет. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1975. - 93 с.
40. Шакарян М. С. Субъекты советского гражданского процессуального права / М. С. Шакарян. – М., 1970. – 213 с.
41. Якубов С. А. Субъекты советского гражданского процессуального права / Санджар Ахмеджанович Якубов. – Ташкент : Изд – во «Фан» Узбекской ССР, 1973. – 260 с.
42. Мельников А. А. Гражданские процессуальные отношения / А. А. Мельников // Советское государство и право. – 1977. - № 2. – С. 32 – 41.
43. Комаров В. В. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти : навчальний посібник / В. В. Комаров, П. І. Радченко. – К. : УМК ВО, 1991. - 104 с.
44. Комаров В. В. Суб’єкти цивільного процесуального права : текст лекцій / В. В. Комаров, П. І. Радченко. – Харків : Юрид. ин – т., 1990. - 52 с.
45. Гетманцев О. В. Особливості цивільних процесуальних відносин з участю представника / О. В. Гетманцев // Науковий вісник Чернівецького університету : [збірник наук. праць] ; [Правознавство] ; Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. - Вип. 147. – Чернівці: ЧДУ, 2002. – С. 53-56.
46. Лазько Г. З. Процесуальні правовідносини учасників у цивільному процесі [Текст] / Г. З. Лазько // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України / гол. ред. М. Л. Головко. – 2002. - № 2 (15). – С. 134 – 137.
47. Захарова О. С. Стан та перспективи розвитку цивільних процесуальних правовідносин в Україні / О. С. Захарова // Вісник Академии Адвокатури України. – 2004. – Вип. 1. - С. 28 – 31.
48. Філософія : посібник для студентів вищих навчальних закладів / [Причепій Є. М., Черній А. М., Гвоздецький В. Д., Чекаль Л. А.]. – К. : Видавничий центр «Академія», 2001. – 576 с.
49. Новий тлумачний словник української мови : в трьох томах / [укл. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко]. – ІІ вид. - К. : Аконіт, 2005. – Т. 1 – 926 с. – Т.2. – 926 с. – Т. 3. – 928 с.
50. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Юрий Кириллович Толстой ; Ленинградский государственный университет им. А. А. Жданова. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1959. – 87 с. – Библиография в подстрочных ссылках.
51. Полежай П. Т. Правовые отношения : конспект лекций / П. Т. Полежай. – Харьков: Харьковский юрид. ин-т, 1965. – 52 с.
52. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Раиса Осиповна Халфина ; Академия наук СССР, Институт государства и права. – М. : Юрид. лит., 1974. – 351 с. – Предм. указ. : с. 346 – 348.
53. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун ; [пер. з рос.] – Харьків : Консум, 2006. – 656 с.
54. Андріїв В. М. Сутність і зміст правовідношення [Електронний ресурс] / В. М. Андріїв // Форум права. – 2007. - № 1. – С. 4 – 8. - Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/е- journals/FP/2007-1/07avmizp.pdf
55. Михайлов О. О. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки правовідносин [Текст] / О. О. Михайлов // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. - № 2 (3). – С. 17 – 21.
56. Юриста О. Поняття та основні ознаки правоохоронного відношення [Текст] / О. Юриста // Право України : Юридичний журнал. – 1997. - № 10. – С. 55 – 58.
57. Цивільне процесуальне право України : підручник для юрид. вузів і фак. / [В. В. Комаров, В. А. Бігун, П .І. Радченко та ін.] ; за ред. В. В. Комарова. – Харків : Основа, 1992. – 416 с.
58. Васильев С. В. Гражданский процесс : учебное пособие. – изд. второе, дополненое / С. В. Васильев. – Х. : Одиссей, 2007. – 512 с.
59. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України : академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Михайло Йосипович Штефан. – К. : Ін Юре, 2005. – 624 с.
60. Цивільний процес : навчальний посібник / [А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефанчук, О. І. Угриновська та ін.] ; за ред. Ю. В. Білоусова. – К. : Прецедент, 2005. – 293 с.
61. Україна. Закони. Цивільний процесуальний кодекс України : станом на 16 червня 2008 р. – К.: Велес, 2008. – 112 с.
62. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» від 21.12.1990 №9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний Суд України ; за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Юрінком Інтер, 2004. - С. 125-138.
63. Мельников А. А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / Анатолий Александрович Мельников ; отв. ред. В. С. Тадевосян ; Академия наук СССР, Институт государства и права. – М. : Изд. Наука, 1969. – 147 с.
64. Боннер А. Т. Гражданский процессуальный закон и фактическая процессуальная деятельность / А. Т. Боннер // Труды Всесоюзного юридического заочного института. - Том 51 : Вопросы науки советского гражданского процессуального права. – М. : ВЮЗИ, 1977. – С. 45 – 59.
65. Гражданский процесс : учебник : рекомендован Уральской государственной юридической академией в качестве учебника для судентов юридических вузов и факультетов / [В. П. Воложанин, В. Д. Кайгородов, А. К. Кац и др.] ; отв. ред. проф. В. В. Ярков. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во БЕК, 1999. – 624 с., [XXIX] – Библиогр. в подстрочных примечаниях.
66. Василюк С. Застосування аналогії в цивільному процесі [Текст] / С. Василюк, О. Ломонасова // Право України : Юридичний журнал. – 2002. - № 3. – С. 135 – 137.
67. Осокина Г. Л. Гражданский процесс : общая часть : рекомендовано Учебно-методическим советом УМО по классическому университетскому образованию в качестве учебного пособия для судентов высших учебных заведений, обучающихся по специальности 021100 «Юриспруденция» / Галина Леонидовна Осокина. – учеб. изд. – М. : Юристъ, 2003. – 669 с. – (Institutiones). – Библиогр. в конце глав.
68. Жеруолис И. Сущность советского гражданского процесса = Tarybinio civilinio proceso esme / И. Жеруолис ; ред кол. : А. Жюрлис (отв. ред.) и др. – Вильнюс : Минтис, 1969. – 204 с. – (Ученые записки высших учебных заведений Литовской ССР. Т. VII, выпуск 2).
69. Ильинская И. М. Участие третьих лиц в советском гражданском процессе : автореф. дисс. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право ; семейное право ; гражданский процесс ; международное частное право» / И. М. Ильинская. – Л., 1952. – 20 с.
70. Козлов А. Ф. Гражданские процессуальные правоотношения, возникающие без участия суда / А. Ф. Козлов // Вопросы совершенствования гражданско–правового регулирования / под ред. В. Н. Щеглова. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1990. - С. 123 – 138.
71. Україна. Конституція. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222 – ІV від 8 грудня 2004 р. – К.: Велес, 2008. – 48 c.
72. Україна. Закони. Про судоустрій України : від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 27-28.
73. Україна. Закони. Про статус суддів : від 15 грудня 1992 р. № 2862 – ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 8.
74. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1999. - № 5.
75. Мельников А. А. Советский гражданский процессуальный закон : Вопросы теории гражданского процессуального права / Анатолий Александрович Мельников ; Академия наук СССР, Институт государства и права. – М. : Наука, 1973. – 160 с.
76. Кройтор В. А. Гражданский процесс : учебное пособие. - изд. 4-е, перераб. и доп. / В. А. Кройтор. – Харьков: Эспада, 2007. – 264 с.
77. Советский гражданский процесс : Допущено Государственным комитетом СССР по народному образованию в качестве учебника для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальности «Правоведение» / [В. Н. Аргунов, А. А. Добровольский, С. А. Иванова и др.] ; под ред. М. К. Треушникова. – учеб. изд. – М. : Изд-во МГУ, 1989. - 463 с.
78. Нефедьев Е. А. и. д. экстраординарный прфессор Императорского Казанского ун-та. К учению о сущности гражданского процесса : Соучастие в гражданском процессе : Соучастие по немецкому и французскому праву : Исследование. – Казань : Типография Императорского ун-та, 1891. – 230 с.
79. Шерстюк В. М. О совершенствовании способов правового воздействия на гражданские процессуальные отношения / В. М. Шерстюк // Материально – правовые и процессуальные средства охраны и защиты прав и интересов хозяйствующих субъектов : межвузовский тематический сборник научных трудов / Редкол. Р. Е. Гукасян (отв. ред.) и др. ; Министерство высшего и среднего специального образования РСФСР, Калининский гос. ун-т. – Калинин, 1987. – С. 120 - 126.
80. Тимченко Г. Проблема активності суду в цивільному процесі [Текст] / Г. Тимченко // Право України : Юридичний журнал. – 2004. - № 3. – С. 92 – 95.
81. Боннер А. Т. проф. Принцип законности в советском гражданском процессе : учебное пособие / А. Т. Боннер ; отв. ред. М. С. Шакарян ; Министерство высшего и среднего специального образования СССР, Всесоюзный юридический заочный институт. – М. : ВЮЗИ, 1989. – 81 с. - Библиогр. в подстрочных ссылках.
82. Фурса С. Я. Цивільний процес України : Проблеми і перспективи : науково – практичний посібник / Фурса С. Я., Щербак С. В., Євтушенко О. І. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2006. – 448 с. – (Серія «Процесуальні науки»).
83. Мурадьян Э. М. Суд и стороны: горизонталь судебных отношений. О мягкости судебной власти / Э. М. Мурадьян // Концепция развития судебной системы и системы добровольного и принудительного исполнения решений Конституционного Суда РФ, судов общей юрисдикции, арбитражных, третейских судов и Европейского суда по правам человека / Ассоциация юридический центр ; Федеральное агенство по образованию, Кубанский государственный университет, юридический факультет, кафедра гражданского процесса и трудового права : сб. науч. статей. – Краснодар ; Санкт-Петербург : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – С. 203 - 214.
84. Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http//www.reyestr.court.gov.ua/pls/htmldb/f?p
85. Цивільний процес України : академічний курс: [підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] ; [С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, О. В. Гетманцев, А. Л. Паскар та ін.] ; [за ред. С. Я. Фурси]. – К.: Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2009. – 848 с.
86. Штефан М. Й. Цивільний процес : підручник / Михайло Йосипович Штефан. – К.: Ін Юре, 2001. – 696 с.
87. Воложанин В. П. Динамика гражданских процессуальных правоотношений / В. П. Воложанин, В. Ф. Ковин // Правоведение. – 1980. - № 5. – С. 48 – 52. – Библиогр. в подстрочных примечаниях.
88. Гражданский процесс : рекомендовано Госкомом РФ по высшему образованию в качестве учебника для студентов высших учебных заведений, обчающихся по специальности «Юриспруденция» / [А. Т. Боннер, Р. Е. Гукасян, Н. И. Марышева и др.] ; под ред. М. С. Шакарян. – М. : Юрид. лит., 1993.- 559с.
89. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : монографія / [В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова та ін. ] ; за заг. ред. професора В. В. Комарова. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 928 с.
90. Щеглов В. Н. Гражданские процессуальные отношения и другие правоотношения [Текст] / В. Н. Щеглов // Труды Томского ун-та, 1969. – Т. 194. – С. 94 – 172.
91. Лукьянова Е. Г. Теория процессуального права / Елена Геннадьевна Лукьянова. – М. : Норма, 2003. – 243 с. : табл. - Библиогр. в подстрочных ссылках.
92. Советский гражданский процесс : допущено Министерством высшего и среднего специального образования СССР в качестве учебника для студентов высших учебных заведений, обчающихся по специальности «Правоведение» / [В. П. Воложанин, М. К. Воробьев, Н. А. Земченко и др.] ; отв. ред. К. И. Комиссаров, В. М. Семенов. – М. : Юридическая литература, 1978. – 432с.
93. Алексеев С. С. Структура советского права / Сергей Сергеевич Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 264 с.
94. Погорецький М. А. Кримінально–процесуальні правовідносини / М. А. Погорецький. – Харків : Арсіс, 2002. – 160 с.
95. Тертишніков В. І. Цивільний процес України : лекції : навч.–практ. посіб. / В. І. Тертишников. – Харків: Видавець Вапнярчук Н.М., 2008. – 320 с.
96. Цивільне процесуальне право України : навчальний посібник / [Безлюдько І. О., Бичкова С. С., Бобрик В. І. та ін.] ; за заг. ред. С. С. Бичкової. – К. : Атіка, 2006. – 384 с.
97. Гетманцев О. В. Цивільні процесуальні правовідносини, які виникають без участі суду [Текст] / О. В. Гетманцев // Ерліхівський збірник ; юрид. фак. Чернівец. нац. ун – ту ім. Ю. Федьковича. - Вип. 3. – Чернівці : Рута, 2002. – С. 140 – 142.
98. Евстифеева Т. И. Гражданские процессуальные правоотношения : автореф. дисс. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право ; семейное право ; гражданский процесс ; международное частное право» / Т. И. Евстифеева. – Саратов, 2001. – 31 с.
99. Викут М. А. Гражданский процесс Росии : учебник / М. А. Викут, И. М. Зайцев. – М. : Юристъ, 1999. – 384 с.
100. Гражданское процессуальное право : учебник / [С. А. Алехина, В. В. Блажеев, А. Т. Боннер и др.] ; под ред. М. С. Шакарян ; Министерство образования Росийской Федерации, Московская государственная юридическая академия. – Учеб. изд. – М. : Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 580 с. - Библиогр. в подстрочных примечаниях.
101. Коршунов Н. М. Гражданский процесс : учебник для вузов : допущено Министерством образования Росийской Федерации в качестве учебника для студентов высших учебных заведений, обчающихся по специальности 021100 «Юриспруденция» / Н. М. Коршунов, Ю. Л. Мареев – М. : Норма, 2004. – 848 с. - Библиогр. в подстрочных ссылках.
102. Гражданский процесс : учебник : рекомендован Учебно-методическим советом по юридическому образованию УМО по классическому университетскому образованию / [Е. А. Борисова, С. А. Иванова, Е. В. Кудрявцева и др.] ; под ред. М. К. Треушникова. – М. : Городец - издат, 2003. – 720 с.
103. Советский гражданский процесс : учебник для студентов юрид. ин-тов и фак. / [под общ. ред. С. Ю. Каца, Л. Я. Носко]. – К. : Вища школа, 1982. – 424 с.
104. Підлубна О. В. Норма цивільного процесуального права : поняття, межі дії та реалізація в цивільному судочинстві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес ; сімейне право ; міжнародне приватне право» / О. В. Підлубна. – К., 2007. – 24 с.
105. Теория государства и права / [под ред. С. С. Алексеева]. – М. : Юрид. лит., 2000. – 776 с.
106. Штефан М. Цивільна процесуальна правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб як суб’єктів приватної власності [Текст] / М. Й. Штефан // Юридична Україна. – 2004. - № 1. – С. 58 – 66.
107. Гражданский процесс : всесоюзным комитетом по делам высшей школы при СНК СССР утверждено в качестве учебника для юридических вузов / [А. Ф. Клейнман, С. Н. Абрамов, В. П. Чапурский и др.] ; под ред. А. Ф. Клейнмана ; Всесоюзный институт юридических наук НКЮ СССР. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 352 с.
108. Викут М. А. Стороны – основные лица искового