СУДОВИЙ ЗАХИСТ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М.КОРЕЦЬКОГО
На правах рукопису
Кондрат’єва Людмила Анатоліївна
УДК 347.912.15
СУДОВИЙ ЗАХИСТ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ
У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
УКРАЇНИ
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Гетманцев Олександр Валентинович
кандидат юридичних наук, доцент
КИЇВ – 2006
ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВА
НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ................................... 12
1.1. Історико-правовий нарис судового захисту прав неповнолітніх ......... 12
1.2. Право на судовий захист: методологія дослідження ............................ 27
1.3. Особи, які наділені правом на пред’явлення позову на захист прав та
інтересів неповнолітніх у справах, що виникають із сімейних
правовідносин ................................................................................................. 38
1.4. Передумови реалізації неповнолітніми права на судовий захист...........56
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ......................................................................................... 86
РОЗДІЛ 2. ПРОВАДЖЕННЯ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ,
ПОРУШЕНИХ НА ЗАХИСТ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ НЕПОВНОЛІТНІХ
ОСІБ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ІЗ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН
( В АСПЕКТІ СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ОСІБ) ............................................ 86
2.1. Процесуальне становище неповнолітніх у справах про стягнення
аліментів на їх утримання ............................................................................. 86
2.2. Процесуальне становище неповнолітніх у справах про позбавлення
батьківських прав...........................................................................................103
2.3. Процесуальне становище неповнолітніх у справах про визнання
батьківства......................................................................................................117
Висновки до розділу ......................................................................................125
РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ СПРАВ, ЩО
ВИНИКАЮТЬ ІЗ СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН З УЧАСТЮ
НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ...................................................................................128
3.1. Процесуальні особливості розгляду справ про стягнення аліментів
на утримання неповнолітніх..........................................................................128
3.2. Процесуальні особливості розгляду справ про позбавлення
батьківських прав...........................................................................................139
3.3. Процесуальні особливості розгляду справ про визнання
батьківства.....................................................................................................152
Висновки до розділу ......................................................................................162
ВИСНОВКИ .........................................................................................................165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ.............................174
3
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Прийнявши Декларацію про державний
суверенітет, Україна стала на шлях побудови правової держави та створення демок-
ратичного суспільства, в якому чільне місце посідають загальнолюдські цінності.
Необхідною умовою побудови демократичної правової держави є наділення її гро-
мадян широким комплексом прав і свобод, що створюють належні умови для пов-
ноцінного життя, а також визнання, дотримання та ефективний їх захист. Особливої
турботи з боку держави потребують неповнолітні громадяни через їх фізичну та ро-
зумову незрілість, що дає їм право на особливе піклування і допомогу, у тому числі
і належний судовий захист. Згідно зі статтею 55 Конституції України правом на су-
довий захист наділений кожен громадянин нашої держави незалежно від віку. Кон-
ституційне право неповнолітніх громадян на судовий захист забезпечується цивіль-
ним процесуальним правом на звернення до суду за захистом своїх порушених, не-
визнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, передбаченим статтею 3 Ци-
вільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК).
Проведення судово-правової реформи в Україні, оновлення матеріального за-
конодавства, прийняття нового Цивільного процесуального кодексу вимагають нау-
ково-теоретичного аналізу існуючого процесуально-правового регулювання здійс-
нення судочинства в цивільних справах за участю неповнолітніх осіб з метою підго-
товки рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізму захисту прав непов-
нолітніх осіб, який повинен враховувати також й особливості матеріально-правових
способів захисту прав неповнолітніх, їх матеріально-правове становище у сім’ї та
суспільстві, що врегульовано Сімейним кодексом України (далі –СК) та Законом
України “Про охорону дитинства”.
Наявний в Україні та за її межами науковий доробок щодо права неповно-
літніх осіб на судовий захист пов’язаний в основному з дослідженням науки сі-
мейного права і відповідно з дослідженням сімейних прав дитини, визначенням
змісту та суті особистих немайнових та майнових прав дитини в сім’ї. Щодо
процесуальної форми захисту цих прав, процесуальних особливостей підготов-
4
ки та розгляду справ по спорах, що виникають, зокрема, із сімейних відносин за
участю неповнолітніх, ці аспекти проблеми в науці цивільного процесуального
права в Україні залишилися поза увагою науковців. Такий стан не відповідає
реаліям сьогодення, а саме: забезпеченню реформування судової влади в Украї-
ні як основної форми захисту прав, свобод та інтересів громадян, у тому числі і
неповнолітніх; підвищенню ролі суду у здійсненні правосуддя в цивільних
справах; покращенню якості відправлення правосуддя у справах із сімейних
правовідносин за участю неповнолітніх осіб. Саме це зумовило актуальність,
науково-практичне значення дисертаційного дослідження та вибір даної теми.
Наукове дослідження проблеми щодо права неповнолітніх на судовий захист
дасть можливість виявити прогалини цивільного процесуального законодавства
і запропонувати теоретично обґрунтовані рекомендації до чинного Цивільного
процесуального кодексу України.
У останні роки в Україні були захищені дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук, в яких розглядались окремі питання стосо-
вно захисту прав та інтересів неповнолітніх осіб: Л.А.Савченко „Особисті права
та обов’язки батьків і дітей за сімейним законодавством України (1997 р.),
Л.В.Сапейко „Правове регулювання аліментних обов’язків батьків та дітей”
(2003 р.), В.Ю.Москалюк „Дитячий будинок сімейного типу як форма улашту-
вання дітей, позбавлених батьківського піклування„ (2003 р.), О.О.Грабовською
„Особливості судочинства в справах про усиновлення (удочеріння) іноземними
громадянами дітей, які проживають на території України” (2005 р.) та ін. Не ди-
влячись на існування певного теоретичного доробку, комплексного дослідження
проблеми права неповнолітніх осіб на судовий захист у справах, що виникають
із сімейних правовідносин, в сучасній науковій літературі поки що не проводи-
лося. Запропонована робота є першою спробою монографічного дослідження
цієї проблеми.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження та сформульованих висновків
стали основні положення загальної теорії права, викладені у працях С.С.Алексєєва,
М.Й.Байтіна, В.В.Лазарєва, М.С.Малеїна, Н.І.Матузова та інших..
5
Проблему захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у порядку цивільного
судочинства досліджували вчені-процесуалісти: М.Г.Авдюков, Й.Г.Богдан,
О.Т.Боннер, Є.В.Васьковський, М.А.Вікут, М.А.Гурвич, О.В.Гетманцев, Є.В.Гусєв,
А.О.Добровольський, О.Г.Дріжчана, П.П.Заворотько, С.О.Іванова, С.Ю.Кац,
О.Д.Кейлін, Н.О.Кіреєва, О.П.Клейнман, В.В.Комаров, С.В.Курильов, П.В.Логінов,
А.О.Мельников, В.К.Пучинський, Є.Г.Пушкар, М.К.Треушников, П.Я.Трубников,
В.І.Тертишников, Г.П.Тимченко, В.Н.Черткова, Н.О.Чечина, Д.М.Чечот,
М.С.Шакарян, М.Й.Штефан, Я.Л.Штутін, В.Н.Щеглов, С.Я.Фурса, К.С.Юдельсон,
В.П. Юрасов, Б.М. Юрков та інші правознавці.
У дисертації використано наукові досягнення, які містяться в працях учених-
фахівців у галузі цивільного та сімейного права: М.В.Антокольської, А.М.Бєлякової,
Я.Р.Веберса, Є.М.Ворожейкіна, З.І.Вороніної, Л.М.Звягінцевої, В.І.Даниліна,
М.Є.Єршової, І.М.Кузнецової, А.М.Нечаєвої, В.П.Нікітіної, З.В.Ромовської,
А.І.Пергамент, Л.І.Пацаєвої, В.А.Рясенцева, Г.М.Свердлова, Е.Н.Тресцової,
Т.В.Шахматова, Я.М.Шевченко, К.Б.Ярошенко та інших науковців.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисе-
ртаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи від-
ділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту
держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України „При-
ватно-правові засади нового цивільного законодавства України” (державний ре-
єстраційний номер РК 0101U007078).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб, ви-
ходячи із досягнень науки цивільного процесуального права та вивчення судо-
вої практики застосування матеріально-правових норм, що регулюють право
громадян на судовий захист, простежити правові засади реалізації неповноліт-
німи особами права на судовий захист, розкрити його процесуальний зміст, і на
цій основі розробити теоретичні положення, наукові пропозиції та рекоменда-
ції, спрямовані на вдосконалення судочинства в справах, що виникають, зокре-
ма, із сімейних правовідносин, у яких однією із сторін є неповнолітня особа.
6
Відповідно до поставленої мети, у дисертації зосереджено увагу на вирі-
шенні таких основних завдань:
- дослідити процес становлення і законодавчого закріплення права неповнолі-
тніх осіб на судовий захист своїх прав, свобод та інтересів, зокрема, у справах,
що виникають із сімейних правовідносин;
- дати характеристику права неповнолітніх осіб на судовий захист, розкрити
його процесуальний зміст;
- визначити коло осіб, які можуть пред’явити позов до суду з метою захисту
прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб;
- проаналізувати передумови виникнення права особи на звернення до суду та
виділити особливості цих передумов при зверненні до суду неповнолітніх осіб;
- охарактеризувати процесуальне становище неповнолітніх осіб у справах про
стягнення аліментів на їх утримання, у справах про позбавлення батьківських
прав та у справах про встановлення батьківства;
- виявити процесуальні особливості розгляду в суді справ про стягнення алі-
ментів на утримання неповнолітніх, про позбавлення батьківських прав та про
встановлення батьківства;
- внести пропозиції стосовно вдосконалення цивільного процесуального за-
конодавства з питань реалізації неповнолітніми особами права на судовий за-
хист, зокрема, у справах, що виникають із сімейних правовідносин.
Об’єктом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, що вини-
кають у зв’язку із зверненням неповнолітніх осіб до суду з метою захисту
суб’єктивних прав, свобод чи інтересів.
Предметом дослідження є система нормативно-правових актів, у яких за-
кріплено цивільне процесуальне право особи на судовий захист і процесуальні
особливості реалізації цього права неповнолітніми особами, зокрема, у справах,
що виникають із сімейних правовідносин, наукові погляди вітчизняних та зару-
біжних учених з цього питання.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі
використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ, ос-
7
нову яких складає діалектичний метод пізнання та системно-функціональний
метод дослідження. За допомогою формально-логічного методу був проведений
аналіз норм чинного законодавства України, що регулює право особи на судо-
вий захист у тому числі і неповнолітніх осіб; за допомогою порівняльно-
правового методу – розробка даної теми в цивільній процесуальній літературі
країн ближнього зарубіжжя; за допомогою історичного методу – право непов-
нолітніх осіб на судовий захист у історичному аспекті. Через статистичний ме-
тод було з’ясовано сучасний стан розвитку інституту права неповнолітніх осіб
на судовий захист. Теоретико-прогностичний метод дозволив розробити пропо-
зиції щодо вдосконалення чинного процесуального законодавства при здійснен-
ні права неповнолітніх осіб на судовий захист. При дослідженні судової практи-
ки використані методи аналізу та узагальнень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це дослідження
є одним із перших в Україні комплексних, системних наукових досліджень пробле-
ми права неповнолітніх осіб на судовий захист, зокрема, у справах, що виникають із
сімейних правовідносин, у порядку цивільного судочинства.
Загальна спрямованість дослідження надала змогу обґрунтувати наступні
теоретичні положення, висновки та практичні пропозиції, що виносяться на за-
хист:
1. Сформульовано авторське визначення права неповнолітньої особи на су-
довий захист у цивільному процесі: „Право неповнолітньої особи на судовий за-
хист – це суб’єктивне право, яке гарантується Конституцією України і належить
неповнолітній особі для захисту порушених прав, свобод чи інтересів у поряд-
ку цивільного судочинства”. Реалізувати це право неповнолітня особа може са-
мостійно у передбачених законом випадках або за допомогою законного пред-
ставника. Неповнолітня особа може реалізувати право на судовий захист безпо-
середньо у справах, що виникають із сімейних правовідносин, за умови досяг-
нення чотирнадцяти років та малолітня особа – за наявності законного предста-
вника.
8
2. Вперше обґрунтовується необхідність визнання неповнолітньої особи,
яка досягла чотирнадцяти років, у справах, що виникають із сімейних правовід-
носин, в якості самостійного суб’єкта цивільних процесуальних відносин, який
наділений правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та
інтересів у цивільному судочинстві. У цивільному процесі неповнолітні особи
повинні користуватися процесуальними правами і виконувати юридичні
обов’язки сторони.
3. Враховуючи особливості процесуального становища неповнолітніх осіб
у справах про стягнення аліментів на їх утримання, про визнання батьківства,
про позбавлення батьківських прав та у зв’язку із визнанням їх позивачами у цій
категорії справ, автор пропонує доповнити ч.2 статті 30 ЦПК наступним поло-
женням: „Становище позивача у цивільному процесі можуть займати особи, на
захист прав, свобод та інтересів яких порушується провадження в справі, неза-
лежно від наявного у них рівня цивільної процесуальної дієздатності. В інтере-
сах таких осіб можуть виступати їх законні представники, а також особи, яким
законом надано таке право”.
4. Отримало подальший розвиток положення щодо необхідності викорис-
тання для захисту прав та інтересів неповнолітніх осіб, які порушуються в сім’ї,
як судової, так і адміністративної (альтернативної) форми захисту, яка може за-
стосовуватися у передбачених законом випадках (органами опіки та піклування,
службою у справах неповнолітніх та ін.). Зазначені форми захисту існують не
ізольовано одна від одної, а перебувають між собою у тісному зв’язку, що перед-
бачає їх взаємодію.
5. Наведено додаткові аргументи щодо неможливості укладення мирових
угод у справах, що виникають із сімейних правовідносин, в яких однією із сто-
рін є неповнолітня особа, з метою недопущення порушення прав, свобод та ін-
тересів неповнолітніх осіб їх законними представниками та чіткого урегулю-
вання цього питання на законодавчому рівні.
6. Обґрунтовується пропозиція щодо необхідності участі прокурора у
справах про позбавлення батьківських прав та у справах про визнання батьківс-
9
тва відповідача для дачі висновку стосовно можливого задоволення (або неза-
доволення) позовної заяви позивача.
7. Враховуючи можливість віднесення неповнолітньої особи, яка досягла
чотирнадцяти років, до складу осіб, що можуть бути сторонами у договорі про
сплату аліментів на утримання дитини, автор обґрунтовує висновок, що перед-
бачений статтею 189 СК України договір, який укладається у письмовій формі і
нотаріально посвідчується, надає неповнолітній особі, яка досягла чотирнадцяти
років та в інтересах якої він укладений, право на звернення до суду із заявою
про видачу судового наказу про примусове стягнення коштів у випадку невико-
нання батьками (або одним із них) обов’язку по її утриманню.
8. Обґрунтовується доцільність визнання на законодавчому рівні по деяких
категоріях справ, що виникають із сімейних правовідносин, порушених в суді на
захист прав та інтересів неповнолітніх осіб, участі відповідача (відповідачів)
обов’язковою. У зв’язку з цим автором зроблено висновок про те, що суд за вла-
сною ініціативою може визнати участь відповідача (відповідачів) обов’язковою
і передбачити встановлену законом відповідальність за невиконання цієї умови.
9. Висловлюється нова аргументація на користь пропозиції щодо необхід-
ності поєднання змагальних та слідчих засад судочинства у справах за участю
неповнолітніх осіб. Доводиться доцільність розширення ініціативи суду щодо
збирання доказів, надання процесуальної допомоги неповнолітнім на всіх стаді-
ях розгляду і вирішення справ, що виникають із сімейних правовідносин за їх
участю.
10. Наводяться додаткові аргументи щодо можливості суду у справах, що
виникають із сімейних відносин з участю неповнолітніх осіб, з метою належно-
го захисту їх прав та інтересів, вийти за межі заявлених позивачем у позовній
заяві вимог шляхом вирішення питання про стягнення аліментів на утримання
неповнолітніх (малолітніх) навіть тоді, коли така вимога не була заявлена. При
розгляді справи про позбавлення батьківських прав суд може одночасно вирі-
шити питання про передачу неповнолітньої (малолітньої) особи під опіку орга-
нам опіки та піклування або на виховання іншим родичам, а також вирішити питан-
10
ня про виселення з помешкання того з батьків, хто позбавляється батьківських прав
щодо неповнолітнього.
11. Виходячи з імперативно-диспозитивного методу правового регулюван-
ня поведінки суб’єктів цивільних процесуальних відносин та враховуючи особ-
ливості процесуально-правового становища неповнолітніх осіб у цивільному
судочинстві, обґрунтовується положення, згідно з яким при розгляді справ за
участю неповнолітніх виникає необхідність формування спеціальних правил
здійснення судочинства. З точки зору законодавчої техніки це положення слід
сформулювати шляхом виділення у структурі чинного ЦПК України окремої
глави „ Провадження у справах до судового розгляду та судовий розгляд справ з
участю малолітніх та неповнолітніх осіб”, в якій закріпити особливості розгля-
ду цивільних справ, зокрема, справ, що виникають із сімейних правовідносин з
участю осіб, які не досягли повноліття.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержа-
ні висновки можуть бути використані в законотворчій діяльності у процесі ре-
формування цивільного процесуального законодавства України, що регулює
право неповнолітніх осіб на судовий захист у справах, що, виникають із сімей-
них правовідносин, зокрема, ЦПК України, СК України, Закону України „Про
охорону дитинства” та ін. Основні положення дисертації також можуть бути
використані з навчально-методичною метою у процесі підготовки фахівців-
правознавців під час викладення курсів лекцій з цивільного процесуального та
сімейного права.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на
засіданні відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Ін-
ституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дисер-
таційного дослідження були оприлюднені на VІІ регіональній науково-
практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в
Україні" (м.Львів, лютий 2001р), науково-практичній конференції "Охорона ди-
тинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи" (м.Одеса, травень 2001р.),
Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми цивіль-
11
ного права та практики його застосування у сучасний період” (м. Хмельниць-
кий, травень 2002 р.), міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами ві-
ків” (м. Київ, травень 2002 р.), науково–теоретичній конференції “Методологія
приватного права” (м. Київ, травень 2003 р.), науково-практичній конференції
“Тактика, методика та етика захисту та представництва” (м. Київ, листопад
2003 р.), Х-й регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державо-
творення та захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2004 р.), Першій
Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу /
2004” (м. Дніпропетровськ, листопад 2004 р.), УІІІ міжнародній науково-
практичній конференції „Наука і світ 2005” (м. Дніпропетровськ, лютий 2005),
Всеукраїнській науково-практичній конференції „Створення ювенальної юсти-
ції в Україні” (м. Київ, квітень 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано 5
статей у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК
України, а також тези 10 доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження надало змогу сформулювати у дисертації теорети-
чні висновки та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення права не-
повнолітніх осіб на судовий захист, а також на розв’язання теоретичних про-
блем, що торкаються питань судового захисту та його процесуального змісту в
науці цивільного процесуального права, а саме:
1. На основі історико-правового аналізу в розвитку права неповнолітніх
осіб на судовий захист дисертантом пропонується виділити шість основних
етапів: 1) давньоруський, коли в інтересах осіб, які не досягли повноліття
(малолітні, неповнолітні), виступали їх представники: батьки, опікуни;
2) польсько-литовський, пов’язаний з поширенням на Русі Магдебурзького
права (середина ХІV століття) та Литовських статутів, які діяли на території
України в трьох редакціях: 1529, 1566, 1588 років; у цей період починає заро-
джуватися адвокатура та продовжує існувати судове представництво неповнолі-
тніх осіб їх батьками, опікунами;
3) період Гетьманщини, у який була завершена робота над фундаментальною
працею „Права, за якими судиться малоросійський народ” (1743 р. ), згідно з якою
в інтересах осіб, які не досягли повноліття, виступали лише батьки й опікуни;
4) імперський – був пов’язаний із судовою реформою 1864 року. На цьо-
му етапі особам, які не досягли повноліття, закон дозволяв давати „довіреності”
для ведення справ у суді батькам, дружині або чоловікові;
5) соціалістичний - цей етап настав після революційних подій 1917 року.
Цивільно-процесуальний кодекс УРСР 1929 року вперше запроваджує інститут
законного представництва, що знайшов відображення і в Цивільно-
процесуальному кодексі УРСР від 18 липня 1963 року;
6) сучасний етап, пов’язаний з проголошенням незалежності України в
1991 році та з прийняттям нового Цивільного процесуального кодексу України
в березні 2004 року. Новий Цивільний процесуальний кодекс України містить
деякі нові положення щодо питання цивільної процесуальноі дієздатності осо-
166
би, що, безперечно, позитивно відобразиться на реалізації неповнолітніми осо-
бами права на судовий захист. Принципово нова позиція цивільного процесуа-
льного законодавства щодо зміни вікових меж цивільної процесуальної дієздат-
ності, розмежування понять “малолітній”, “неповнолітній” відповідає аналогіч-
ним нормам матеріального права України (цивільного та сімейного).
2. Виходячи з імперативно-диспозитивного методу правового регулюван-
ня поведінки суб’єктів цивільних процесуальних відносин та враховуючи особ-
ливості процесуально-правового становища неповнолітніх осіб у цивільному
судочинстві, обґрунтовується положення, згідно з яким при розгляді справ за
участю неповнолітніх виникає необхідність формування спеціальних правил
здійснення судочинства. З точки зору законодавчої техніки це положення слід
сформулювати шляхом виділення у структурі чинного ЦПК України окремої
глави „Провадження у справах до судового розгляду та судовий розгляд справ з
участю малолітніх та неповнолітніх осіб”, в якій закріпити особливості розгля-
ду цивільних справ, зокрема справ, що виникають із сімейних правовідносин з
участю осіб, які не досягли повноліття.
3. Автор пропонує власне визначення права неповнолітньої особи на судовий
захист у цивільному процесі: : „Право неповнолітньої особи на судовий захист –
це суб’єктивне право, яке гарантується Конституцією України і належить непо-
внолітній особі для захисту порушених прав, свобод чи інтересів у порядку ци-
вільного судочинства”. Реалізувати це право неповнолітня особа може само-
стійно у передбачених законом випадках або за допомогою законного представ-
ника. Неповнолітня особа може реалізувати право на судовий захист безпосе-
редньо у справах, що виникають із сімейних правовідносин, за умови досягнен-
ня чотирнадцяти років та малолітня особа – за наявності законного представни-
ка.
4. До осіб, які беруть участь у справах із сімейних правовідносин з метою
захисту прав та інтересів неповнолітніх, дисертант зараховує: 1) осіб, які са-
мостійно звертаються до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів; 2)
суб’єктів захисту прав інших осіб.
167
До першої групи автор відносить осіб, які мають матеріально –правову та
процесуально-правову заінтенресованість у справі та називаються позивачами.
До другої групи належать особи, які звертаються до суду на захист прав інших
осіб і займають у процесі самостійне процесуальне становище, відмінне від ста-
новища позивача. У свою чергу остання група осіб може бути поділена на дві під-
групи: а) особи, які виступають від імені та в інтересах суб’єктів спірних матеріа-
льних правовідносин (представники неповнолітніх); б) особи, які виступають від
свого імені на захист прав, свобод та інтересів інших осіб (прокурор, органи дер-
жавної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації).
5. Дисертант звертає увагу на те, що з прийняттям Сімейного кодексу
України суттєвих змін потребує і цивільне процесуальне законодавство щодо
розширення кола осіб, які можуть брати участь у справі як законні представни-
ки, а саме: в чинному ЦПК для узгодження його положень із нормами СК
Украйни необхідно передбачити, що законними представниками неповнолітніх
у суді можуть бути їх батьки, усиновлювачі, батьки-вихователі, патронатні ви-
хователі, баба, дід, брат, сестра, вітчим, мачуха, опікуни та піклувальники у ви-
падках надання їм відповідних повноважень чи визнання їх законними предста-
вниками в силу закону.
6. При зверненні до суду з вимогою про захист порушеного права, свобо-
ди чи інтересу особисто або через представника неповнолітньому слід дотриму-
ватись певних умов (передумов). Ці умови автор поділяє на суб’єктивні умови
(пов’язані з особою позивача) та об’єктивні умови (не залежать від особи пози-
вача) і містяться в ст.122 ЦПК. На думку автора, усі передбачені нормами ЦПК
умови не можна застосовувати при розгляді справ, що виникають із сімейних
правовідносин з участю неповнолітніх. Для реалізації неповнолітніми права на
судовий захист обов’язковими умовами є: а) суб’єктивні: наявність у неповноліт-
нього процесуальної правоздатності та наявність інтересу в справі; б) об’єктивні
(позитивні): компетенція судів щодо розгляду справ, що виникають із сімейних
правовідносин, у порядку цивільного судочинства (цивільна юрисдикція ) та пра-
вовий характер вимоги; в) об’єктивні (негативні, з якими закон пов’язує неможли-
вість звернення до суду): наявність рішення суду, що набрало законної сили, по-
168
становлене між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав; наявність
ухвали суду про затвердження мирової угоди між сторонами.
7. Доведено необхідність визнання неповнолітньої особи, яка досягла чо-
тирнадцяти років, у справах, що виникають із сімейних правовідносин, в якості
самостійного суб’єкта цивільних процесуальних відносин, який наділений пра-
вом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у циві-
льному судочинстві. У зв’язку з цим автор пропонує внести до ч.1 статті 30
ЦПК положення такого змісту: "Неповнолітні особи віком з чотирнадцяти до
вісімнадцяти років мають право на особисте звернення до суду за захистом сво-
їх прав та інтересів у справах, що виникають із сімейних правовідносин. У ци-
вільному процесі вони користуються процесуальними правами і несуть проце-
суальні обов’язки сторони".
8. У справах, що виникають із сімейних правовідносин за участю непов-
нолітніх осіб (справи про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх;
справи про позбавлення батьківських прав та справи про визнання батьківства),
на стадії провадження (на стадії підготовки до судового розгляду) в справі до
судового розгляду важливим для судді є визначення складу осіб, які мають пра-
во брати участь у процесі, та встановлення їх процесуального становища, зок-
рема,неповнолітніх осіб, в інтересах яких порушується справа.
9. Враховуючи особливості процесуального становища неповнолітніх осіб
у справах про стягнення аліментів на їх утримання, про визнання батьківства,
про позбавлення батьківських прав та у зв’язку із визнанням їх позивачами у цій
категорії справ, автор пропонує доповнити ч.2 статті 30 ЦПК наступним поло-
женням: „Становище позивача у цивільному процесі можуть займати особи, на
захист прав, свобод та інтересів яких порушується провадження в справі, неза-
лежно від наявного у них рівня цивільної процесуальної дієздатності. В інтере-
сах таких осіб можуть виступати їх законні представники, а також особи, яким
законом надано таке право”.
10. Для захисту прав та інтересів неповнолітніх осіб, які порушуються в
сім’ї, доцільне використання як судової, так і адміністративної (альтернативної)
169
форми захисту, яка може застосовуватися у передбачених законом випадках
(органами опіки та піклування, службою у справах неповнолітніх та ін.).
11. У справах про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього не-
залежно від того, хто в інтересах останнього пред’являє позовну заяву до суду,
неповнолітній як суб’єкт спірного матеріального правовідношення, займає про-
цесуальне становище позивача. Неповнолітні батьки, які перебувають у шлюбі,
при розгляді справи в суді про стягнення аліментів на утримання своїх дітей по-
винні займати процесуальне становище сторони, коли спір стосується їх
суб’єктивного права на одержання утримання від відповідача і процесуальне
становище законного представника своїх дітей, коли спір стосується права їх
дітей на отримання аліментів. Якщо неповнолітня мати у зареєстрованому
шлюбі з батьком дитини не перебуває, то у справах про стягнення аліментів на
утримання цієї дитини така мати займає процесуальне становище законного
представника своєї неповнолітньої дитини.
12. У справах про позбавлення батьківських прав позивачем є сам непов-
нолітній як суб’єкт спірного матеріального правовідношення. Оскільки у даній
категорії справ юридично заінтересованим в цивільному процесі є сам неповно-
літній, то він і повинен займати процесуальне становище позивача. Один із ба-
тьків, який пред’являє позовну заяву до суду про позбавлення батьківських
прав, повинен займати в процесі поряд з неповнолітнім процесуальне станови-
ще законного представника неповнолітнього. При пред’явленні позову до одно-
го з батьків, який належно не виконує обов’язків з утримання неповнолітнього,
останній займає процесуальне становище відповідача. Якщо позов про позбав-
лення батьківських прав пред’являється до неповнолітньої особи такою ж осо-
бою, яка перебуває у шлюбі, так і у випадку відсутності укладеного шлюбу між
неповнолітніми, останні в процесі повинні займати процесуальне становище по-
зивача і відповідача. Для участі у розгляді цієї категорії справ суд може залучи-
ти законних представників неповнолітніх осіб.
13. У справах про визнання батьківства в інтересах неповнолітньої дити-
ни позивачем визнається сам неповнолітній. Мати, яка звертається до суду з по-
170
зовною заявою про визнання батьківства відповідача, займає місце законного
представника своєї дитини. Передбачуваний батько неповнолітньої особи за-
ймає процесуальне становище відповідача. Незалежно від того, хто пред’явив
позов у інтересах неповнолітнього, суд повинен ухвалити рішення, яким підтве-
ржується наявність правовідношення між дитиною та її передбачуваним бать-
ком. Таке батьківство буде підтвержуватися рішенням суду на підставі юридич-
них фактів та відповідних норм матеріального права. У випадках, коли встанов-
люється батьківство неповнолітньої особи щодо свої дитини, неповнолітній ба-
тько/ мати у справі повинні займати процесуальне становище сторони і визнава-
тися позивачами.
14. Обґрунтовано положення про необхідність поєднання змагальних та слі-
дчих засад судочинства у справах з участю неповнолітніх осіб. Доводиться
доцільність розширення ініціативи суду щодо збирання доказів, надання проце-
суальної допомоги неповнолітнім на всіх стадіях розгляду і вирішення справ,
що виникають із сімейних правовідносин за їх участю.
15. Внесено пропозицію про необхідність доповнення ст.11 ЦПК частиною
4 такого змісту: „ З метою належного захисту прав та інтересів неповнолітніх
(малолітніх) осіб у справах про визнання батьківства відповідача, про позбав-
лення батьківських прав суд може вийти за межі заявлених у позовній заяві ви-
мог шляхом вирішення питання про стягнення аліментів на утримання непов-
нолітніх (малолітніх) навіть тоді, коли така вимога не була заявлена. При роз-
гляді справи про позбавлення батьківських прав суд може одночасно вирішити
питання про передачу неповнолітньої (малолітньої) особи під опіку органам опі-
ки та піклування або на виховання іншим родичам ”.
16. Зроблено висновок про те, що по деяких категоріях справ, що виникають
із сімейних правовідносин, порушених в суді на захист прав та інтересів непов-
нолітніх осіб, суд за власною ініціативою може визнати участь відповідача (від-
повідачів) обов’язковою. У зв’язку з цим автор пропонує доповнити статтю
127 ЦПК положенням такого змісту:„У справах про стягнення аліментів на
утримання малолітніх/ неповнолітніх, про позбавлення батьківських прав, про
171
визнання батьківства суд надсилає відповідачеві копію ухвали про відкриття
провадження у справі, в якій може вказати про обов’язкову участь відповідача
у розгляді справи і передбачити відповідальність за невиконання цієї умови”.
17. Враховуючи можливість віднесення неповнолітньої особи, яка досягла
чотирнадцяти років, до складу осіб, що можуть бути сторонами у договорі про
сплату аліментів на утримання дитини, автор обґрунтовує висновок, що перед-
бачений статтею 189 СК України договір, який укладається у письмовій формі і
нотаріально посвідчується, надає неповнолітній особі, яка досягла чотирнадцяти
років та в інтересах якої він укладений, право на звернення до суду із заявою
про видачу судового наказу про примусове стягнення коштів у випадку невико-
нання батьками (або одним із них) обов’язку по її утриманню.
18. Для справ, що виникають із сімейних правовідносин з участю непов-
нолітніх, встановлюється підсудність за вибором позивача (альтернативна
підсудність).
19. Розглядаючи справи, зокрема, справи про стягнення аліментів, автор
звертає увагу на таку процесуальну особливість цієї категорії справ як можли-
вість суду вийти за межі заявлених позивачем вимог з метою захисту прав та ін-
тересів неповнолітніх осіб. Автором обґрунтовується така позиція та робиться
висновок, що, вирішуючи справу про стягнення аліментів на утримання непов-
нолітніх осіб, суд може додатково вирішити питання щодо встановлення опіки
або піклування над малолітнім або неповнолітнім, визначити місце проживання
дитини або вирішити з ким із батьків залишиться проживати неповнолітня ди-
тина в подальшому.
20. Автор заперечує можливість укладення між сторонами по даній кате-
горії справ мирових угод. З метою недопущення порушення прав, свобод та ін-
тересів неповнолітніх осіб їх законними представниками та чіткого урегулю-
вання цього питання на законодавчому рівні, пропонується доповнити ч.6 ст.175
ЦПК положенням такого змісту: „У справах, що виникають із сімейних право-
відносин, в яких однією із сторін є неповнолітня особа, укладення мирових угод
не допускається”.
172
21. Аналізуючи справи про позбавлення батьківських прав, автор робить
висновок про те, що разом із позбавленням батьківських прав суд може стягну-
ти на користь неповнолітнього аліменти з батьків, а також вирішити питання
про виселення з помешкання того з батьків, хто позбавлений батьківських прав
щодо неповнолітньої дитини. Шляхом аналізу судової практики та теоретичних
досліджень фахівців права дисертантом робиться висновок про наявність у суду
права на зміну предмета позову без згоди на те заявника шляхом ухвалення рі-
шення про відібрання неповнолітньої дитини у батьків або у одного з них без
позбавлення батьківських прав;
22. Розглядаючи справу про визнання батьківства, автор зазначає, що су-
дді слід уважніше підійти до аналізу та дослідження доказів щодо наявності або
відсутності обставин, які мають суттєве значення для визнання батьківства. Ди-
сертантом зазначається, що Сімейний кодекс України, на відміну від раніше
чинного КпШС, не встановлює чіткого переліку обставин, за якими може бути
встановлено батьківство. Це, на думку дисертанта, значно розширить можливо-
сті для сторін при наданні доказів до суду з метою встановлення батьківства в
інтересах неповнолітнього. Дисертант вважає, що існування нового підходу до
вирішення цієї категорії справ може значно підвищити роль як медичої експер-
тизи в цивільному процесі, так і будь-яких інших фахових експертиз;
23. Автор пропонує на законодавчому рівні визнати обов’язкову участь
прокурора у справах про позбавлення батьківських прав та у справах про ви-
знання батьківства відповідача для дачі висновку стосовно можливого задово-
лення (або незадоволення) позовної заяви позивача. У зв’язку з цим автор про-
понує доповнити ч.4 ст.46 ЦПК положенням такого змісту: „Справи про позба-
влення батьківських прав та справи про визнання батьківства відповідача щодо
неповнолітніх осіб розглядаються з участю прокурора”.
24. На підставі проведеного дослідження справ, що виникають із сімей-
них правовідносин з участю неповнолітніх, автор запропонував низку пропози-
цій щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства з питань ре-
173
алізації неповнолітніми права на судовий захист. Наукові та практичні резуль-
тати дисертаційного дослідження є достовірними, оскільки випливають із ви-
значеного автором об’єкта, предмета та методів дослідження.
174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ
І. Нормативно-правові акти
1. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. // Міжнародна хартія
прав людини: Збірник документів.- К.: Наукова думка, 1991.- 52 с.
2. Декларация прав ребенка // Актуальные проблемы современного детства.
Сборник научных трудов.- М.: Изд-во „НИИ Детства РФ”, 1996.- 420 с.
3. Декларація про соціальні і правові принципи, які стосуються захисту і бла-
гополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та усиновлення
на національному і міжнародному рівнях // Права людини в документах
ООН. Українсько-Американське бюро захисту прав людини. Амстердам.-
Київ, 1997.- 340 с.
4. Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший
протокол та протоколи №1,4,6,7,9,10 та 11 до Конвенції // Відомості Верхо-
вної Ради України. – 1997. - №40. – Ст. 262-263.
5. Конвенция о правах ребенка // Права человека: Сборник международных
договоров ООН.- Нью-Йорк, 1989.- 290 с.
6. Европейская конвенция об осуществлении прав детей // Международные
акты о правах человека: Сборник документов. 2-е издание, доп.- Москва:
Норма, 2002.- 911 с.
7. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16.12.1966 р.
//Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи
/Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. –210 с .
8. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
//Міжнародна хартія прав людини: Збірник документів.- К.: Наукова дум-
ка,1991.– 52 с.
9. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України від
28 червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997. – 80 c.
175
10. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і
юридичної практики.-2001.- №9.- 416 с.
11. Цивільний процесуальний кодекс України. Офіційний текст. – К.: Атіка,
2004. – 160 с.
12. Гражданско-процессуальный кодекс УСCР. – Москва: Госюриздат, 1954. –
150 с.
13. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції Украї-
ни. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
14. Сімейний кодекс України від 15 січня 2003 року. – К.: Атіка, 2003. – 80с.
15. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. // Відомості Вер-
ховної Ради України. – 2001. - №30. – Ст.142.
16. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15 листопада
2001р. // Юридичний Вісник України. – 2002. – 29 грудня.
17. Про деяку зміну порядку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей: Указ
Президії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради. –
1985. - №11. – Ст.206.
18. Про деяку зміну порядку стягнення аліментів на неповнолітніх дітей: Указ
Президії Верховної Ради Української РСР // Відомості Верховної Ради. –
1987. - №8. – Ст.149.
19. Положення про дитячий будинок сімейного типу від 27 квітня 1994 року //
Зібрання постанов Уряду України. – 1994. - №8. – Ст.208.
20. Про затвердження “Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на
усиновлення громадянами України та іноземними громадянами і здійснен-
ня контролю за умовами їх проживання у сім’ях усиновителів”: Постанова
Кабінету Міністрів №775 від 20 липня 1996 р. // Зібрання постанов Уряду
України. – 1996. - №14. – Ст. 394.
21. Про підготовку цивільних справ до судового розгляду: Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 5 березня 1977 р. №1 із змінами та доповнен-
нями // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. -
№5. – С.24-29.
176
22. Про практику застосування судами процесуального законодавства при роз-
гляді цивільних справ по першій інстанції: Постанова Пленуму Верховного
Суду України від 21 грудня 1990 р. №9 // Бюлетень законодавства і юриди-
чної практики України. – 1999. - №5. – С.90-100.
23. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Поста-
нова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 р.
//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №8. –
С.49-55.
24. Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина:
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. // Бю-
летень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №8. – С.74-
78.
25. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова
Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. №8 із змінами,
внесеними постановою Пленуму від 25 травня 1998 р. // Бюлетень законо-
давства і юридичної практики України. – 1998. - №8. – С.78-85.
26. Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю Украї-
ни.: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р.
//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. - №8. –
С.106-123.
27. Правила опіки і піклування // Офіційний Вісник України. – 1999. - №26.-
16 січня.
28. Законодавство України про шлюб, сім’ю та молодь // Бюлетень законодав-
ства і юридичної практики України. – 1997. – №5. – 288 с.
177
ІІ. Судова практика.
29. Апеляційний суд Чернівецької області: звіт про розгляд цивільних справ
судами першої інстанції за 2004рік (розділ Б) . – Чернівці, 2005.
30. Архів Ленінського районного суду м. Чернівці. – Справа № 2-252 / 1998 рік.
31. Архів Ленінського районного суду м. Чернівці. – Справа № 2 –134 / 2002
рік.
32. Архів Ленінського районного суду м. Чернівці. – Справа № 2 – 84 / 2001
рік.
33. Архів Ленінського районного суду м. Чернівці. – Справа № 2-234 / 2000 рік
34. Архів Ленінського районного суду м.Чернівці.– Справа № 2-394 / 2000 рік.
35. Архів Ленінського районного суду м.Чернівці. – Справа № 2-63 / 2001 рік.
36. Архів Першотравневого районного суду м. Чернівці. – Справа № 2-7 / 1997
рік.
37. Архів Садгірського районного суду м. Чернівці. – Справа № 2-15 / 2001 рік.
38. Архів Садгірського районного суду м. Чернівці. – Справа № 2-34 / 2002 рік.
39. Архів Сумського обласного суду. – Справа № 2-18 / 2000 рік.
40. Постанова президії Київського міського суду від 29.12.1992р. // БЗіЮПУ. –
1995. - № 3. – Ч.2. – С.141.
41. Архів Київського обласного суду.Постанова Президії Київського обласного
суду від 14.11.1996 р. // Правові позиції щодо розгляду судами окремих ка-
тегорій справ: Загальні положення цивільного процесуального законодав-
ства . - К.: ІнЮре, 2002.- С.230-263.
42. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від
10 грудня 1975 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики Укра-
їни. – 1995. - № 3. – Ч.2. – С.121.
43. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від
28.04.1999р. // ВВСУ. – 1999. - № 3. – С. 27.
44. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від
11.11.1998р. // ВВСУ. – 1999. – № 8 .-С. 59.
178
45. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду УРСР від 10
січня 1979 року // БЗіЮПУ. – 1995. - № 3. – Ч.2. – С. 228.
ІІІ. Література
46. Абрамов С.Н. Гражданский процесс: Учеб. для юрид. ин-тов и юрид.
фак., ун-тов / С.Н. Абрамов, В.П. Чапурский, З.Й. Шкундин.– М.: Юриди-
здат, 1948. – 483 с.
47. Абрамов С.Н. Советский гражданский процесс: Учебник для юрид. школ
/Всесоюзный ин-т юрид. наук. – М.: Госюриздат, 1952. – 420 c.
48. Авшистер Е., Аргунов В. Когда судья может отказать в принятии исково-
го заявления // Российская юстиция. – 1998. - №10. – C.19-25.
49. Агабабовян И.А. Некоторые вопросы судебного рассмотрения исков об
установлении отцовства // Сборник актуальных вопросов теории и исто-
рии права и применение советского законодательства. – Душанбе: Тад-
жик.гос.ун-т, 1975. – С.205-209.
50. Агабабовян И.А. Теоретические проблемы и практика судебного установ-
ления отцовства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Таджикский
ун-т им. В.И. Ленина. – Душанбе, 1973. –20 c.
51. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х томах. – М.: Юрид. лит.,
1981. – Т.1. – 359 c.
52. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х томах. – М.: Юрид. лит.,
1982. – Т.2. – 360 c.
53. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права (Курс лекций):
Учебное пособие. – Свердловск, 1964. – 226 с.
54. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юрид. лит., 1975.– 263 с.
55. Ананьева Ж.К. Судебные споры о воспитании детей. – Л.: Изд-во Ленинг-
рад. ун-та, 1954. – 196 c.
56. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник для студ. вузов, обуч. по
напр. и спец. «Юриспруденция». – М.: Юристъ, 1997. – 366 c.
179
57. Басин Ю.Г. Основа гражданского законодательства о защите субъектив-
ных гражданских прав // Проблемы приминения Основ гражданского за-
конодательства и Основ гражданского судопроизводства Союза ССР и
союзных республик. – Саратов, 1971. – С.32-33.
58. Башкиров Р. Судебная защита прав детей // Советская юстиция. – 1975. –
№24. – С.10-13.
59. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. Учебник для
юрид. ин-тов и фак. / Под ред. П.Е. Орловского, В.П. Грибанова. – М.:
Юрид. лит., 1974. – 303 c.
60. Белякова С.В., Обносов В.Н. Некоторые акпекты становления ювенальной
юстиции в Российской Федерации // Вестник СГАП. – 2003. – №2 (35). –
С.12-15.
61. Беспалов А., Арапов Н. Спорные вопросы лишения родительских прав
//Советская юстиция. – 1972. – №20. – С.12-16.
62. Боннер А.Т. Право на судебную защиту и проблема социальной справед-
ливости // Законность и справедливость в правоприменительной деятель-
ности. – М.: Российское право, 1992. – 320с.
63. Боннер А.Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе. –
М.: Юрид. лит., 1980. – 159 c.
64. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав
// Механизм защиты субъективных гражданских прав / Сборник научных
трудов. – Ярославль, 1990. – С.5-17.
65. Ванеева Л.А. Реализация конституционного права граждан СССР на суде-
бную защиту в гражданском судопроизводстве. – Владивосток: Дальнево-
сточный гос.ун-т, 1988. – С.3-33.
66. Ванеева Л.А. Конкретизация в ГПК РСФСР права граждан на судебную
защиту // Проблема применения и совершенствования гражданского про-
цессуального кодекса РСФСР.- Калинин: Калинин. Госуд. Ун-т, 1984.-
С.36-41.
180
67. Ванеева Л.А. Содержание права на обращение за судебной защитой // За-
щита личных и общественных интересов в гражданском судопроизводст-
ве: Сборник научных трудов.- Калинин: КГУ, 1985.- 177с.
68. Васильева Г.Д. Защита ответчика против иска в гражданском судопроиз-
водстве. – Красноярск: Изд-во Красноярск. ун-та, 1982. – 108 с.
69. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. – М.: Университетс-
кая типография, на Страстном бульваре, 1913. – 480 с.
70. Веберс Я.Р. Правосубьекность граждан в советском гражданском и се-
мейном праве. – Рига: Зинатне, 1976. – 231 с.
71. Веберс Я.Р. Установление отцовства // Ученые записки Латвийского уни-
верситета. – Рига.: Изд-во Лат. ун-та, 1969. – Т.107. – С.87-94.
72. Викут М. А. Гражданская процессуальная правоспособность как предпо-
сылка права на предъявление иска // Проблемы применения и совершенст-
вования Гражданского процессуального кодекса РСФСР. Сборник научн.
трудов. – Калинин: КГУ, 1984. – С.44-49.
73. Викут М.А. Представительство в гражданском процессе // Гражданский
процесс / Под ред. проф. К.С. Юдельсона. – М.: Юрид. лит., 1972. –
С.117-144.
74. Викут М.А. Природа права на судебную защиту и гражданское судопрои-
зводство // Теория и практика права на судебную защиту и её реализацию
в гражданском процесс. – Саратов: СГУ, 1991. – С.3-7.
75. Викут М.А. Стороны - основные лица искового производства. – Саратов:
Изд. Сарат. ун-та, 1968. – 76 с.
76. Викут М.А. Стороны в советском гражданском судопроизводстве // Сове-
тская юстиция. – 1969. – № 10. – С.20-26.
77. Викут М.А. Субъективные гражданские процессуальные права: понятие и
виды // Вопросы теории и практики гражданского процесса. Гражд. судо-
производство и арбитраж. Межвуз. научн. сб. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-
та, 1984. – С.3 -12.
181
78. Викут М.А. Судопроизводство по делам о лишении родительских прав //
Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и се-
мье в правоприменительной практике. Межвуз. темат. сб. – Саратов: Изд-
во Сарат. ун-та, 1978. – С.105-108.
79. Вінгловська О. Діти України потребують правового захисту. Захист прав
людини // Право України, 2001.– №4.– С.31-33.
80. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и арбитра-
жном процессе. – М.: ООО Изд-во « Юрлитинформ», 2000. – 236c.
81. Волинець Л.С. Права дитини в Україні: Проблеми та перспективи. – К.:
Логос, 2000. – 74 с.
82. Волохова Л. Доказывание по спорам об установлении отцовства // Совет-
ская юстиция. – 1979. – №18. – С.12-18.
83. Воробьев М.К. О природе иска и роли его в защите гражданских прав
//Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судоп-
роизводство. – Ярославль: ЯрГУ, 1978. – Вып. 3. – С.118-134.
84. Воробьев О. Защитить права детей // Законность. –1992. – №3. – С.32-34.
85. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М.: Юрид. лит.,
1972. – 336 с.
86. Гаврилова С.Ю. Возбуждение и подготовка дел об оспаривании отцовства
// Теория и практика современного гражданского судопроизводства. Вест-
ник СГАП. – 1999. – №1. – С.88-90.
87. Гетманцев О.В. Громадяни як сторони у цивільному процесі України: Ав-
тореф. дис. канд. юрид наук: 12.00.03 / Київський університет імені Т.
Шевченка. – К., 1997. – 23 с.
88. Горохов И., Шахматов В. Установление отцовства судом при жизни отца
//Советская юстиция. – 1979. – №14. – С.12-18.
89. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. проф. В.А. Мусина, проф. Н.А.
Чечиной, проф. Д.М. Чечота. - М.: "Проспект", 2001. – 541 с.
182
90. Гражданский процессуальный кодекс Украины: научно-практический
комментарий / (Тертышников В.И.) – Издание пятое, дополненное и пере-
работанное. - Харьков: Консум, 2001. – 432 с.
91. Гражданский процессуальный кодекс Украины: Научно-практический
комментарий / Автор комментария В.И. Тертышников. – Х.: Консум, 1999.-
415 с.
92. Гражданское право. Учебник. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.–
М.: Проспект, 1999. – Часть 3. – 784 с.
93. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: «Статут»,
2000. – 411 с.
94. Гузь Л., Юрков Б. Визначення судом кола осіб, які беруть участь у спра-
вах по захисту прав неповнолітніх: Судова практика. // Право України.–
1992.– №4. – С.21-26.
95. Гукасян Р.Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуаль-
ном праве. – Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1970. – 190 с.
96. Гукасян Р.Е. Реализация конституционного права на судебную защиту
//Процессуальные средства реализации конституционного права на судеб-
ную и арбитражную защиту. Межвуз. темат. сб. – Калинин, 1982. – С.13-
23.
97. Гурвич М.А. Право на иск: Учебное пособие. – М.: Изд-во ВЮЗИ, 1978. –
210 с.
98. Гурвич М.А. Право на предъявление иска в теории и судебной практике
последних лет // Правоведение. – 1961. – №2. – С.133-138.
99. Гусева М.А. Особенности рассмотрения судами дел о лишении родитель-
ских прав: Учебное пособие. – Свердловск: СЮИ, 1987. – 55 с.
100. Гусева М.А. Права выхода суда за пределы заявленых требований по де-
лам о лишении родительских прав: Межвуз. темат. сб. – Свердловск:
СЮИ, 1988. – С. 55-61.
101. Давыденко Г.Л. Рассмотрение гражданских дел. – К.: Политиздат Укра-
ины, 1985. – 110 с.
183
102. Джалилов Д.Р. Гражданское процессуальное правоотношение и его суб-
ъекты. – Душанбе, 1962. – 41 с.
103. Джалилов Д.Р. Лица, участвующие в гражданских делах искового произ-
водства. – Душанбе: «ИРФОН», 1965. – 68 с.
104. Джалилов Д.Р. Лица, участвующие в гражданских делах искового произ-
водства: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Московский государ-
ственный университет. – М., 1963. – 20 с.
105. Добровольский А.А. Право на иск и право на удовлетворение иска
//Вопросы развития и защиты прав граждан и социалистических организа-
ций. Межвуз.темат.сб.- Калинин: КГУ, 1978. -С.56-63.
106. Добровольский А.А, Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы
защиты права. – М.: Изд-во Моск ун-та, 1979. – 159 с.
107. Добровольский А.Р. Представительство в суде // Советский гражданс-
кий процесс: В 2-х частях. – М.: Изд-во Моск. госуд. ун-та, 1979. – Ч.1. –
340 с.
108. Дружков П.С. Вопросы подведомственности дел, рассматриваемых в по-
рядке уголовного судопроизводства // Доклады итоговой конференции
юридических факльтетов.– Томск, 1968. – Ч.2.– С.81-86.
109. Евдокимова Т.А. Судебные споры о детях // Развитие законодательства о
браке и семье. Сборник статей. – М.: ИГПАН, 1978. – С. 119-123.
110. Евдокимова Т.П. Судебные споры о детях: Автореф. дис... канд. юрид.
наук: 12.00.03 / Московский ВНИИСЗ. – М., 1977. – 25 с.
111. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция
суда в советском гражданском процессе // Ученые записки ДВГУ. –
Владивосток, 1969. – Т.31. – Ч. 1. – 163 с.
112. Елисейкин П.Ф. Право советских граждан на судебную защиту как право
конституционное и субъективное, основные задачи исследования // Про-
блема защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизвод-
ство. – Ярославль, 1979. – Вып.4. – С.3-17.
184
113. Елисейкин П.Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданс-
ком процессе (его понятия, место и значение): Автореф. дис… докт. юр.
наук: 12.00.03 / Ленинградский госуд. ун-т. – Л., 1974. – 31с.
114. Євко В. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування: історичний
аспект // Право України. –2001. – №8. – С.107-110.
115. Жеруолис И.А. Сущность советского гражданского процессуального права
// Ученые записки высших учебных заведений Литовской ССР. Право. Под
ред. А. Жюрлиса. –Вильнюс: «Минтис», 1969. – Т.7. – Вып.2. – 204 с.
116. Жилин Г.А. Цели гражданского судопроизводства и их реализация в суде
первой инстанции. – М.: ГОРОДЕЦ, 2000. – 340 с.
117. Заворотько П.П., Штефан М.Й. Особи, які беруть участь у справі. – К.:
Вид-во КДУ, 1967. – 108 с.
118. Задніпровський О. Права прокурора у світлі нової Конституції України
//Право України. – 1997. - №1. – С.72-77.
119. Зайцев И.М. Устранение судебных ошибок в гражданском процессе / Под
ред. М.А. Викут. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1985. – 135 с.
120. Зейдер Н.Б. Гражданские процессуальные правоотношения. – Саратов:
Изд-во Сарат. ун-та, 1965. – 74 с.
121. Иваникин В.Н. О законном представительстве в гражданском процессе
//Советская юстиция. – 1980. – №22. – С.21-24.
122. Иванов О.А. Дела об установлении отцовства и факта признания отцовст-
ва // Советская юстиция. – 1969. – №12. – С.11-14.
123. Иванов О.В. Право на судебную защиту // Советское государство и пра-
во.- 1970. - №7. – С.40-47.
124. Иванова Н.А., Королев Ю.А., Седугин Л.И. Новое в законодательстве о
браке и семье. – М.: Юрид. лит., 1970. – 134 с.
125. Иванова С.А. Процессуальные особенности рассмотрения дел о взыска-
нии алиментов: Учебное пособие. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 88 с.
126. Иванова С.А. Судебные споры о праве на воспитание детей. – М.: Юрид.
лит., 1974. – 168 с.
185
127. Ильинская И.М., Лесницкая Л.Ф. Судебное представительство в граждан-
ском процессе. – М.: Юрид. лит., 1964. – 163 с.
128. Ильинская И.М., Лесницкая Л.Ф. Судебное представительство по гражда-
нским делам // Советская юстиция. – 1971. – №11. – С.20-24.
129. Индыченко С.П. Личные права и обязанности родителей и детей. – К.:
Вища школа, 1973. – 280 с.
130. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций ЛГУ им. А.А.
Жданова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 347 с.
131. Історія адвокатури України / Т.В. Варфоломєєва, О.Д. Святоцький, В.С.
Кульчинський та інші / Ред. Т.В. Варфоломєєва та О.Д. Святоцький. – К.:
Либідь, 1992. – 119 с.
132. Кац А.А. Защита прав несовершеннолетних в стадии подготовки дел к су-
дебному заседанию // Советская юстиция. – 1970. – №24. – С.15-19.
133. Кац С.Ю. Конституционное право граждан на сдебную защиту // Пробле-
мы социалистической законности на современном этапе коммунистичес-
кого строительства.- Харьков: Хар.юридюин-т, 1978.- С.134-139.
134. Кидалова А. Право дітей знати своїх батьків // Право України. – 1998. –