ДОГОВОРИ НАДАННЯ ПОСЛУГ, ПОВ’ЯЗАННИХ З КОРИСТУВАННЯМ ЖИТЛОМ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ГЕРАСИМЧУК Микола Олександрович

УДК 347.754:332.87

ДОГОВОРИ НАДАННЯ ПОСЛУГ,
ПОВ’ЯЗАННИХ З КОРИСТУВАННЯМ ЖИТЛОМ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Голубєва Неллі Юріївна

Одеса – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП...….……………………………………………..………….............3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
1.1. Законодавство у сфері надання житлово-комунальних послуг мешканцям житла .................................................................................................12
1.2. Поняття та види житлово-комунальних послуг................................48
1.3. Правова природа відносин з надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом.........................................................................................66
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
2.1. Суб'єкти договірних відносин із надання комунальних послуг.....................................................................................................................77
2.2. Укладення договору про надання житлово-комунальних послуг...................................................................................................................107
2.3. Особливості укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг між споживачами і управителями.................................122
РОЗДІЛ 3. ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ
3.1. Зміст зобов’язань, що виникають з договорів про надання житлово-комунальних послуг…………………………………………….……………...130
3.2. Оплата житлово-комунальних послуг..............................................139
3.3.Особливості оплати житлово-комунальних послуг окремими категоріями споживачів......................................................................................153
РОЗДІЛ 4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ПОРУШЕННЯ ДОГОВОРУ ПРО НАДАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ……………………………………………………………...………..168
ВИСНОВКИ……………………………………..……….......................195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.…………...........................202

ВСТУП

Актуальність теми. Житлово-комунальне господарство є однією з основних функціональних складових економіки країни і системи життєзабезпечення. Його стан багато в чому зумовлює здоров'я, а в деяких випадках і саму можливість життя населення країни. При цьому житлово-комунальна сфера більш, ніж інші галузі економіки, потребує реформування, зокрема, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг.
Недосконалість системи соціального захисту населення у сфері житлово-комунального господарства, неякісне надання житлово-комунальних послуг, низький рівень обізнаності населення, неузгодженість норм законодавства і відсутність у ньому достатніх норм щодо регулювання відносин споживачів і виробників/виконавців житлово-комунальних послуг зумовлюють зростання незадоволеності населення.
Тема дослідження зумовлена нагальною необхідністю реформування житлово-комунального господарства. Особливо привабливою для дослідницької роботи є та обставина, що реформа житлово-комунального господарства носить не лише практичний характер. Її реалізація пов’язана з необхідністю створення правової бази, яка б дозвола здійснити ринкову інтеграцію такого складного продукту економіки, як житлово-комунальний комплекс.
Укладання договорів з власниками квартир про надання комунальних послуг – дуже важливий етап у реалізації програми реформ. Він багато в чому буде формувати ставлення людей до влади, зокрема, місцевої, яка проводить реформу. Договори повинні максимально задовольняти вимоги мешканців житла, ставити обидві сторони в рівне становище і, безумовно, сприяти виходу житлового фонду з аварійного, напіваварійного стану. Договори повинні закласти основу рівноправних відносин, сприяти формуванню відчуття зацікавленого і дбайливого власника житла.
Актуальність теми дослідження полягає і в тому, що у цей час житлово-комунальна сфера зазнає значних труднощів, пов'язаних з відсутністю продуманої житлової політики і недостатньою опрацьованістю нормативно-правових аспектів діяльності житлових організацій в частині їх взаємин з органами влади і споживачами.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України» на 2006-2010 роки, який є складовою плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (номер державної реєстрації 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення поняття, підстав та умов договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, а також характеристика змісту зобов’язань, що виникають з договорів про надання житлово-комунальних послуг мешканцям житла за цивільним законодавством України.
Відповідно до поставлених цілей у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:
– охарактеризувати основні етапи розвитку законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг;
– визначити поняття житлово-комунальних послуг;
– дослідити правову природу відносин з надання житлово-комунальних послуг;
– систематизувати види житлово-комунальних послуг;
– дослідити питання виникнення та розвитку договірних відносин між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг;
– дослідити порядок надання житлово-комунальних послуг;
– розглянути порядок формування тарифів з надання житлово-комунальних послуг та особливості оплати житлово-комунальних послуг, в тому числі окремими категоріями споживачів;
– визначити особливості відповідальності сторін за порушення договору про надання житлово-комунальних послуг.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв'язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, за цивільним законодавством України.
Предметом дослідження є система норм цивільного законодавства України, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом; законодавства інших країн у цій галузі, проблеми, що виникають при тлумаченні та застосуванні зазначених норм, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела; українська та закордонна практика застосування відповідних норм законодавства.
Методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження використано загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи формально–логічного, системно–структурного та порівняльного аналізу.
Загальнонауковий діалектичний метод застосовувався для визначення місця договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, у системі цивільно–правових зобов’язань.
Метод формально–логічного аналізу був використаний при дослідженні змісту та сутності правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом. Метод порівняльного аналізу використовувався при встановленні спільних та відмінних рис зобов’язань, що виникають у зв’язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, і суміжних з ними правовідносин у вітчизняному законодавстві, а також при порівнянні їх з аналогічними інститутами зарубіжного законодавства. Метод системно–структурного аналізу був використаний у процесі встановлення структури окремих норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, для встановлення місця відповідних зобов’язань у загальній системі зобов’язального права України, їхнього співвідношення з іншими інститутами тощо.
Метод наукової абстракції та системний метод були застосовані для узагальнення сучасного стану житлово-комунального господарства, розкриття сутності договірних зв’язків у сфері надання житлово-комунальних послуг з метою їх реформування.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження слугували праці М.М. Агаркова, М.К. Галянтича, Н.Ю. Голубєвої, Д.П. Гордєєва, О.А. Городова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, А.Ю. Кабалкіна, В.В. Кисельова, Г. Коваленко, С.М. Корнєєва, Г.І. Онищука, С. Петрової, В.Ю. Прокоф’ева, Л.В. Саннікової, Є.О. Харитонова, І.В. Чеховської, Е.Д. Шешеніна, А. Федорова, Є.Фурси та ін.
Вивчення та аналіз положень праць зазначених науковців дали можливість визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити коло проблем, пов’язаних з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, за цивільним законодавством України.
Емпіричну основу дослідження становить законодавство України, законодавство зарубіжних країн, матеріали судової практики, які відносяться.
Наукова новизна отриманих результатів. Уперше у вітчизняній науці цивільного права здійснене комплексне монографічне дослідження договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, за цивільним законодавством України.
На основі даного дослідження сформульовано низку авторських положень, які стосуються характеристики, визначення правової природи зобов'язань, що виникають у зв’язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом.
У процесі наукового дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що мають наукову новизну:
вперше:
обґрунтовується висновок про те, що зобов’язання, які виникають у зв’язку з укладанням договорів про надання послуг, пов’язаних з користуванням житлом, є самостійним видом цивільних договірних зобов'язань та не відносяться до житлових правовідносин;
порівнюються договори про надання житлово-комунальних послуг і постачання ресурсами через приєднану мережу. Зроблено висновок, що встановлений ст. 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” перелік комунальних ресурсів практично співпадає з переліком товарів (ресурсів), подача яких здійснюється в межах ресурсопостачання (ст. 714 ЦК України). І ті, й інші ресурси подаються по приєднаних інженерних мережах. Але комунальні послуги холодного і гарячого водопостачання, электро-, газопостачання (централізованого), опалювання (теплопостачання) і водовідведення нерозривно пов'язані з використанням внутрішньобудинкових інженерних систем, що не є властивим для договорів ресурсопостачання, предметом яких може бути постачання ресурсів до будинку. Встановлення у законодавстві такої цілі діяльності виконавця з надання комунальних послуг як забезпечення комфортних умов мешкання осіб у житлових приміщеннях не означає, що споживання ними комунальних послуг обмежується тільки обсягами (кількістю) комунальних ресурсів, спожитих усередині житлових приміщень, в яких проживають споживачі. Комунальні послуги також сприяють здійсненню життєзабезпечення і підтримки необхідного санітарного стану в цілому в багатоквартирному будинку;
доводиться, що об’єднання співвласників багатоквартирного будинку є виконавцем „житлових” послуг, але не є виконавцем комунальних послуг (крім випадку, коли воно є виробником комунальних послуг), оскільки воно лише акумулює кошти на їх оплату, фактично є представником власників квартир перед ресурсопостачаючими підприємствами; але, якщо управління будинком здійснює управитель, то саме він буде виконавцем, при цьому Закон України „Про житлово-комунальні послуги” не відводе виконавцю посередницьку місію. Виконавець повинен здійснювати повний комплекс дій, що забезпечують надання комунальних послуг;
доводиться, що управляючі підприємства та інші виконавці, які не є виробниками житлово-комунальних послуг, повинні укладати договори ресурсопостачання (різновид договору купівлі-продажу) від свого імені і за свій рахунок. За цими договорами управляючі підприємства та інші виконавці, які не є виробниками житлово-комунальних послуг, повинні придбавати всі комунальні ресурси і послуги водовідведення, що мають бути надані залежно від ступеня благоустрою багатоквартирного будинку або житлового будинку, а ресурсопостачаюче підприємство продає виконавцю комунальних послуг якійсь один або декілька комунальних ресурсів, але практично ніколи не відповідає за надання всіх ресурсів;
аргументується теза про те, що при способі управління багатоквартирним будинком управляючою організацією ніхто, крім управляючого підприємства, не має права одночасно набувати комунальний ресурс для цілей надання комунальних послуг. При цьому надання комунальних послуг і обслуговування внутрішньобудинкових мереж і устаткування може здійснюватися тільки за оплатним договором управління багатоквартирним будинком;
доводиться, що договір про надання житлово-комунальних послуг є консесуальним, двостороннім, оплатним, договором приєднання;
доводиться, що при наданні послуг власникам одноквартирних будинків, йдеться, як правило, про укладання „прямих” договорів на постачання ресурсів чи надання житлових послуг. У цьому випадку ресурсопостачаючі підприємства стають безпосередніми виконавцями договору про надання комунальних послуг. Виконавцями житлово-комунальних послуг для мешканців багатоквартирних будинків можуть бути: управляюче підприємство, балансоутримувач будинку, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житловий кооператив, безпосередньо ресурсопостачальники;
доводиться, що у разі відсутності договору між споживачем та виконавцем житлово-комунальних послуг до 2005 року, коли діяла колишня система надання і оплати комунальних послуг, яка ґрунтувалася на різних нормативно-правових актах без укладання договорів з мешканцями, ці відносини можна вважати як традиційну або усну домовленість. Але у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» 2004 року вказано: „Договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, мають бути приведені у відповідність із ним до 1 січня 2006 року. Договори, що не приведені у відповідність із цим Законом у зазначений строк, втрачають чинність”, тому, якщо з особою – відповідальним квартиронаймачем після 1 січня 2006 р. договір не укладено, то всі колишні договори, домовленості або зобов'язання у вигляді односторонніх гарантійних листів про надання і оплату комунальних послуг втратили чинність.
удосконалено:
позицію щодо структури оплати за житлово-комунальні послуги, а саме: плата за комунальні послуги включає плату за холодне водопостачання; гаряче водопостачання; водовідведення; електропостачання; газопостачання (зокрема поставки побутового газу в балонах); опалювання (теплопостачання, зокрема поставки твердого палива за наявності пічного опалювання); квартирна плата, яка складається з двох частин: 1) плата за найм житла в будинках як державної та комунальної форми власності; 2) плата за утримання і обслуговування житла. Однак, на сьогоднішній день плата за найм житла в будинках державної та комунальної форм власності не входить до структури плати за житлові послуги. Плата за житлово-комунальні послуги вноситься понад плату за найм приватного житла.
дістало подальшого розвитку:
теза про необхідність створити конкуренцію сучасним ЖЕКам та на законодавчому рівні надати тим¬часові пільги особам, які бажають здійснювати підприємницьку діяльність у цій сфері. Зазначені зако¬нодавчі положення нададуть власникам можливість обирати з двох і більше альтернатив найбільш сприят¬ливі умови конкретного договору;
теза про те, що фактично формування тарифів здійснюється не на основі техніко-економічних розрахунків, а витратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких недостатньо обґрунтований.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
– у науково–дослідній сфері теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальших наукових досліджень зобов’язань, що виникають у зв’язку з наданням послуг, пов’язаних з користуванням житлом;
– у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності, зокрема, у процесі внесення змін та доповнень до ЦК України, ЖК УРСР;
– у навчально–методичній роботі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з цивільного права, при читанні курсів цивільного та житлового права, а також при розробці відповідних спецкурсів, що стосуються окремих видів зобов’язань.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на: 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА “Правове життя сучасної України” (27-28 квітня 2007 р., м. Одеса); ІІІ Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (4-5 квітня 2008 р., м. Одеса); Всеукраїнській науковій конференції “Правове життя сучасної України” (18-19 квітня 2008 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Римське право і сучасність (Шерешевські читання)» (4 грудня 2010 р., м. Одеса).
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі дисертаційного дослідження, викладені в трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях та п’яти тезах доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Проаналізовані нормативно-правові акти, що регулюють надання житлово-комунальних послуг та зроблений висновок, що не дивлячись на велику їх кількість, в більшості випадків, заходи направлені на реформування житлово-господарської сфери, не були виконані через різні чинники.
2. Встановлено, що фактично формування тарифів здійснюється не на основі техніко-економічних розрахунків, а витратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких недостатньо обґрунтований.
3. Зроблено висновок, що створення ефективного ринкового механізму функціонування житлово-комунального господарства з метою підвищення рівня обслуговування споживачів має здійснюється шляхом поступового запровадження економічно обґрунтованих цін і тарифів на житлово-комунальні послуги на базі реальної вартості цих послуг з одночасним реформуванням галузі, підвищенням якості послуг, зменшення необґрунтованих витрат при формуванні тарифів, економне використання ресурсів.
4. Зроблено висновок, що є необгрутованою думка про те, що власники квартир і особи, що користуються комунальним майном (не приватизованим) не мають платити однакову плату за обслуговування будинку. Звернуто увагу на те, що необхідно враховувати і той факт, що затверджений Кабміном Порядок формування тарифів на послуги із утримання будинків, споруд і прибудинкової території і типовий договір про надання послуг із утримання будинків і споруд і прибудинкової території затверджені ухвалою КМУ № 560 від 12 липня 2005 року і перелік витрат з утримання будинків і їх територій, однакові для всіх. Якщо б в квартплату входила плата за використання приміщення для проживання (плата за соціальний найм житла) тоді вищевказана думка була б справедливою. Але зараз в квартплату входять тільки експлуатаційні витрати та не враховується плата за найм житла у неприватизованих квартирах.
5. Доведена необґрунтованість розрахунку квартплати на підставі кількості осіб, зареєстрованих в квартирі, що підтверджується тією обставиною, що в сучасних умовах одній особі може належати декілька квартир, в яких вона не буде зареєстрована. Розрахунок квартирної платні у такому разі ускладнюється, але це положення може бути компенсовано податком на нерухомість.
6. Житлово-комунальні послуги можна розділити на дві групи. До групи „комунальні послуги” відносяться всі послуги, що надаються мешканцям житла, пов'язані із забезпеченням комфортних умов мешкання фізичних осіб в житлових приміщеннях, але надаються із зовні, за допомогою постачання ресурсу чи, навпаки, вивезення вже використаного ресурсу (водовідведення). Друга група - житлові послуги, це всі інші, крім комунальних послуг, що названі у ст. 12 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”. Ці послуги не пов’язанні з постачанням певного ресурсу, а безпосередньо пов’язанні із утриманням будинків та прибудинкових територій у належному стані, в тому числі і їх ремонт.
7. Доведено, що діяльність з подачі ресурсів (окремо від ресурсів) не представляє інтерес для споживачів, їм необхідні самі ресурси в житловому приміщенні і в багатоквартирному будинку. Визначено, що під правове визначення поняття „послуга” потрапляє тільки сама подача вказаних ресурсів (діяльність з транспортування ресурсів по різних інженерних мережах). Природа води, газу, електричної і теплової енергії очевидна як товару, речі. Стаття 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” при визначенні житлово-комунальних послуг (вживається вираз «результат діяльності») наводить на думку, що йдеться про підрядні договори. Разом з тим, визначення води, газу, електричної і теплової енергії як товару, речі, приводить до думки, що визначення збірного економіко-правового поняття „комунальні послуги” ближче до поняття „ресурсопостачання”, що є різновидом відносин з постачання (купівлі-продажу) енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу (параграф 5 глави 54 ЦК України). Встановлені загальні риси, так і відмінності між наданням комунальних послуг і постачанням ресурсами (товарами). Доведено, що якщо комунальні ресурси постачає сам виробник комунальних ресурсів, то відносини будуються за ст. 714 ЦК України з урахуванням Закону України «Про житлово-комунальні послуги», йдеться про змішаний договір з елементами купівлі-продажу та надання комунальних послуг. Доводиться неможливість визнання договорів про надання комунальних послуг підрядними договорами, разом з тим більшість дій, що здійснюються в рамках житлових послуг мають елементи договорів підряду.
8. Встановлено, що відносини з надання житлово-комунальних послуг є самостійним видом договірних зобов'язань. Доведено, що доцільно виходити з наступної ієрархії норм, регулюючих відносини з надання комунальних послуг: 1) норми Закону України „Про житлово-комунальні послуги” і інших законів, що містять спеціальні правила про надання комунальних послуг та норми ЖК УРСР; 2) норми ЦК України та норми Закону „Про захист прав споживачів” і інших нормативних правових актів, що приймаються відповідно до нього.
9. Встановлено, що сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг є споживач і виконавець, якщо послуги надає виробник він має визнаватися виконавцем послуг. Розглянуті не всі відносини між названими суб’єктами, а тільки ті, що безпосередньо пов’язані із наданням житлово-комунальних послуг, тобто договірні зв’язки із виконавцями та споживачами. При цьому поза дослідженням залишається досить великий прошарок відносин: між виробниками та виконавцями; між виконавцями, які не є виробниками, але один у іншого купують ресурси; між місцевими органами влади та виконавцями житлово-комунальних послуг тощо.
10. Встановлено, що якщо йдеться про надання послуг власникам одноквартирних будинків, то йдеться, як правило, про укладання „прямих” договорів на постачання ресурсів чи надання житлових послуг. Дещо сложніші договірні зв’язки між виконавцями житлово-комунальних послуг та мешканцями багатоквартирних будинків. Залежно від вибраного власниками приміщень способу управління багатоквартирним будинком надання комунальних послуг здійснюється різними виконавцями: а) управляючим підприємством – при управлінні управляючою організацією; б) балансоутримувачем будинку, споруди; в) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або житловий кооператив; г) при безпосередньому управлінні власниками приміщень в багатоквартирному будинку - особами, що здійснюють відповідні види діяльності (наприклад, ресурсопостачаючими підприємствами) на підставі договорів холодного і гарячого водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, опалювання, що укладаються кожним власником приміщення, що здійснює безпосереднє управління багатоквартирним будинком, від свого імені. В цьому випадку, наприклад, ресурсопостачаючі підприємства стають безпосередніми виконавцями договору про надання житлово-комунальних послуг.
11. Ресурсопостачаюче підприємство продає виконавцю комунальних послуг якоїсь один або декілька комунальних ресурсів, але практично ніколи не відповідає за надання всіх ресурсів. Ресурсоспостачаюче підприємство продає комунальні ресурси виконавцю комунальних послуг (тобто до стіни будинку). Відносини з надання житло-комунальних послуг формуються тільки „всередині будинку”. Якщо при безпосередньому управлінні ресурсопостачаюче підприємство надає комунальні послуги, то воно вже повинне вважатися виконавцем комунальних послуг і несе відповідальність і за експлуатацію відповідних мереж „всередині будинку”.
12. Проаналізований правовий статус іншої сторони у договорі про надання житлово-комунальних послуг – споживача. Це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Тобто не слід змішувати термін «споживач», що застосовується у законодавстві про надання житлово-комунальних послуг та термін «споживач» у сенсі Закону України «Про захист прав споживачів».
13. Встановлено, що договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення, тобто є консесуальним, крім того він є двостороннім та оплатним, договором приєднання, що укладається на основі типового договору.
Договори про надання житлово-комунальних послуг, що укладаються не виробниками відповідних ресурсів, а виконавцями, які одночасно не є виробниками, наприклад договори управителя багатоквартирного будинку на надання житлово-комунальних послуг не відносяться до публічних договорів. Це пояснюється тим, що діяльність ресурсопостачаючих організацій є, по суті, локально-монополістичною, а діяльність управляючих організацій - потенційно конкурентною.
14. Зазвичай договір про надання житлово-комунальних послуг укладається між власником житла та виконавцем (який одночасно може бути виробником згідно положень Закону). Однак це стосується здебільшого „приватних” будинків, у яких мешкає одна сім’я. Для багатоквартирних будинків сторони договору про надання житлово-комунальних послуг дещо змінюються. Договір про надання житлово-комунальних послуг в багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем або квартиронаймачем, і балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У випадку якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори про надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
15. Встановлено, що оскільки при укладенні договору управління багатоквартирним будинком, надання мешканцям комунальних послуг здійснюється опосередковано, а саме, управитель в цілях забезпечення надання комунальних послуг мешканцям житла, тобто в цілях виконання договорів вступає у договірні відносини з ресурпостачаючою організацією, при цьому управитель виступає в інтересах мешканців житла, то договірні зв’язки з надання комунальних послуг між споживачем, управителем та ресурсопостачаючою організацією можна побудувати за схемою договору комісії чи доручення.
16. Визначено, що перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).
17. Застрежено, що необхідно розрізняти квартирну плату, що регулюється ст. 66 ЖК, і платежі за комунальні послуги, врегульовані ст. 67 ЖК. Виходячи з переліку та видів житлово-комунальних послуг плата за комунальні послуги включає плату за: холодне водопостачання; гаряче водопостачання; водовідведення; електропостачання; газопостачання (зокрема поставки побутового газу в балонах); опалювання (теплопостачання, зокрема поставки твердого палива за наявності пічного опалювання).
Квартирна плата складається із двох частин:
1) плата за найм житла в будинках як державної та комунальної форми власності, так і приватної, у випадку здачі його в найм (однак, плата за найм житла, що знаходиться в приватній власності регулюються ст. 162 ЖК і ст. 820 ЦК, відповідно до яких наймач зобов'язаний вчасно вносити плату за жиле приміщення, а не ст. 66 ЖК);
2) плата за утримання і обслуговування житла.
Плата за житлово-комунальні послуги вноситься понад плату за найм. На сьогоднішній день плата за найм житла в будинках державної та комунальної форми власності на входить до структури плати за житлові послуги.
18. Проаналізований такий спосіб захисту незахищених верст населення як надання житлових субсидій. Досліджені особливості оплати житлово-комунальних послуг деякими категоріями фізичних осіб. Встановлено, що багато з норм щодо пільгової оплати цими суб’єктами житлово-комунальних послуг, не діє, оскільки бюджетом не передбачені відповідні кошти.
19. Встановлено, що наслідками порушення споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг є перш за все сплата пені, за невчасне внесення платежів за послуги. За інші порушення, а саме: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; порушення зобов'язань, встановлених договором і законодавством, мають наступати загальні наслідки порушення зобов’язання.
Встановлено, що найчастіше виконавці житлово-комунальних послуг не звертаються з вимогами про відшкодування збитків до споживачів, а звертаються до суду з вимогою про сплату заборгованості, тобто сплату основного боргу.
20. Встановлено, що відповідальність виконавця у договорі про надання житлово-комунальних послуг передбачена у законодавстві більш повно та передбачені не тільки загальні наслідки у випадку порушення зобов’язання (відшкодування збитків), а й спеціальні – зменшення розміру оплати, виплати споживачу компенсації в розмірі, встановленому законодавством, у вигляді відсотка від місячної платні за послугу за кожну добу її ненадання.
21. Зроблено висновок, що найактуальнішим питанням договорів про надання комунальних послуг є відповідальність сторін. Мешканці житла найчастіше несуть відповідальність за несвоєчасну оплату отриманих послуг, виконавці житлово-комунальних послуг найчастіше несуть відповідальність у випадках неякісного надання послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради. – Офіц. вид. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Голос України. – Офіц. вид. – № 45–46. – 12 березня 2003 р. – С. 5–28.
3. Про власність : Закон України від 07 лютого 1991 року (не є чинним на цей час) // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
4. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
5. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – Офіц. вид. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
6. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Укра¬їні : Закон України від 17 квітня 1991 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
7. Про освіту : Закон України від 23 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – Офіц. вид. – 1991. – № 34. – Ст. 451.
8. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 ро¬ку // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
9. Про соціальний і правовий захист військовослужбов¬ців та членів їх сімей : Закон України від 20 грудня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
10. Про приватизацію державного майна : Закон України від 4 березня 1992 // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид.– 1992. – № 24. – Ст. 348.
11. Про Службу безпеки України : Закон України від 25 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
12. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22 жовтня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1993. – № 45. – Ст. 425.
13. Про пожежну безпеку : Закон України від 17 грудня
1993 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
14. Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за невчасне внесення платні за житлово-комунальні послуги : Закон України від 13 листопада 1996 року (дія цього Закону припинилася 1 січня 2011 року відповідно до внесених змін від 17.12.2010 року) // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1996. – № 52. – Ст. 304.
15. Про електроенергетику : Закон України від 16 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
16. Про природні монополії : Закон України від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2000. – № 30. – Ст. 238.
17. Про жертви нацистських переслідувань : Закон України від 23 березня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2000. – № 24. – Ст. 182.
18. Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку : Закон України від 29 листопада 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2002. – № 10. – Ст. 78.
19. Про питну воду та питне водопостачання : Закон України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2002. – № 16. – Ст. 112.
20. Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ і електроенергію : Закон України від 20 лютого 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2003. – № 23. – Ст. 151.
21. Про правові засади цивільного захисту : Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2004. – № 39. – Ст. 488.
22. Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки : Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид.– 2004. – № 46. – Ст. 512.
23. Про житлово-комунальні послуги : Закон України від 24 червня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2004. – № 47. – Ст. 514.
24. Про соціальний захист дітей війни : Закон України від 18 листопада 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2005. – № 4. – Ст. 94.
25. Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України : Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2006. – № 30. – Ст. 258.
26. Про захист прав споживачів : Закон України в ред. від 1 грудня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
27. Про реструктуризацію заборгованості за надані послу¬ги з утримання будинків і споруд та прибудинкових те¬риторій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року : Закон України від 20 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2007. – № 11. – Ст. 92.
28. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2010. – № 41-42, № 43, № 44-45. – Ст. 529.
29. Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України : Закон України від 9 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 49. – Ст.571.
30. Про реструктуризацію заборгованості за надані послу¬ги з утримання будинків і споруд та прибудинкових те¬риторій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року : Закон України від 20 грудня 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – 2007. – № 11. – Ст. 92.
31. Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан і формування цін і тарифів в житлово-комунальній сфері : Постанова Верховної Ради України від 07.06.2001 р. № 2456-ІІІ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
32. Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги : Указ Президента України № 492/99 від 11 травня 1999 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
33. Про прискорення реформування житлово-комунального господарства : Указ Президента України від 19 жовтня 1999 р. № 1351. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
34. Про соціальний захист малозабезпечених громадян в умовах переходу на повну оплату вартості житлово-комунальних послуг : Указ Президента України від 30 вересня 1999 року № 1239/99. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
35. Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання : Постанова Ради Міністрів СРСР від 26 квітня 1984 р. №189. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
36. Про затвердження Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу : Постанова Ради Міністрів Української РСР від 30 квітня 1985 р. № 186. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
37. Про стабілізацію роботи житлово-комунального господарства республіки : Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 14 червня 1991 р. № 39. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
38. Комплексна програма розвитку житлово-комунального господарства та поліпшення обслуговування населення на 1991-1995 роки, схвалена постановою Кабінету Міністрів УРСР від 14 червня 1991 р. № 39. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
39. Про надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг придбання скрапленого газу та твердого палива : Постанова Кабінету Міністрів України № 89 від 04.02.95 р. . – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
40. Положення про порядок призначення і надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання зрідженого газу, твердого і рідкого пічного побутового палива, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.95 р. № 848. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
41. Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 № 1497. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
42. Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 2024. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
43. Положення про державну систему моніторингу довкілля, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.98 року № 391. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
44. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 № 465. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
45. Методика обчислення розміру збитків, завданих внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затверджено в Міністерстві юстиції України 29 грудня 1999 р. за № 919/4212. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
46. Перелік проектів нормативно-правових актів, що підлягають розробленню з метою реалізації Основних напрямів прискорення реформування житлово-комунального господарства, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 січня 2000 р. № 30. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
47. Про схвалення Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2002 р. № 139. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
48. Порядок погашення реструктуризованої заборговано¬сті та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 976. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
49. Правила користування електричною енергією для населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 27.05.04 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
50. Порядок підготовки та оприлюднення Національної доповіді про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 576. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
51. Про заходи щодо проведення в 2005 році розрахунків по погашенню зобов'язань держави по знецінених грошових заощадженнях громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги : Постанова Кабінету Міністрів України від 29.07.2005 р. № 664. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
52. Порядок формування тарифів на послуги із утримання будинків, споруд і прибудинкової території і типовий договір про надання послуг із утримання будинків і споруд і прибудинкової території, затв. постановою КМУ № 560 від 12 липня 2005 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
53. Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 1268 від 31.10.2007). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
54. Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. постановою КМУ від 21 липня 2005 р. № 630. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
55. Правила технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 № 30. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
56. Положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж та обладнання житлового фонду і збирання платежів з населення : наказ Держбуду України № 87 від 17 жовтня 1996 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
57. Про порядок визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій : наказ Держбуду України № 214 від 3 вересня 1999 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
58. „Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання” затв. наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 № 383. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
59. Методика надання населенню житлових субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива, затвердженою сумісним наказом Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Міністерства енергетики України, Державної акціонерної холдингової компанії «Укргаз» від 15.04.98 р. № 58/45/ 91/73/51/23/10-538. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
60. Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.04.98 № 69. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
61. Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 27 червня 2001 року № 139. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
62. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення : Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 35/34 від 14.02.2001 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
63. Методика обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої сумісним наказом Мінприці, Мінфіну, Мінекономіки, Госкомсімїмолодежі, Держкомстату № 486/202/ 524/455/3370 від 15.11.2001 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
64. Типовий статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
65. Типовий договір відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 27.08.2003 № 141. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
66. Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. zakon.rada.gov.ua.
67. Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99. Справа щодо права на пільги // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 4.
68. Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. - № 4.
69. Агарков М. М. Подряд (текст и комментарий к статьям 220-235 ГК РФ) / М. М. Агарков. – М., 1924. – С. 13-18.
70. Андрианов В. О заключении прямых договоров между ресурсоснабжающими организациями и населеним / В. Андрианов, Д. Гордеев // Жилищное право. – 2001. – № 3. – С. 42-46.
71. Андрушко С. До 2005 года все ЖЭКи будут приватизированы / С. Андрушко // Деловая столица. – 2002. – № 26-27.
72. Барулин С. В. Финансы жилищно-коммунального хазяйства / С. В. Барулин, Е. А. Каменева. – М. : Ось-89, 2003. – 128 с.
73. Батина И. Н. Новые подходы к тарифному регулированию в ЖКХ / И. Н. Батина // Вестник Южно-Уральского государственного университета. – 2006. – № 3. – С. 141-151.
74. Белянский А. В дальнейшем ЖЭКи могут трансформироваться в сервисные предприятия по обслуживанию жилья [Беседа с Зампредседателя Госжилкомунхоза Белянским А.] / А. Белянский // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – № 45. – C. 8-9.
75. Беренштейн И. В. Правовое регулирование водоснабжения и водоотведения в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / И. В. Беренштейн. – М., 2006. – 36 с.
76. Блинкова Е. В. Гражданско-правовое регулирование снабжения товарами через присоединенную сеть – от дифференциации к единству / Е. В. Блинкова // Юрист. – 2004. – № 12. – С. 11-12.
77. Блинкова Е. В. Коммунальные услуги: новый порядок и условия оплаты / Е. В. Блинкова // Юрист. – № 11. – 2004. – С. 11-13.
78. Брагинский М.И. Договорное право. Книга вторая : Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2000. – 800 с.
79. Ваколюк Б. Давний долг платежем красен … / Б. Ваколюк // Юридическая практика. – 2006. – № 29 (447). – С. 14-15.
80. Вести Плюс. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://glasweb.com/index.php/default/society
81. Виступ Раїси Богатирьової на міжкомітетських слуханнях з проблем житлово-комунального господарства. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : bogatyrova.org.ua / pres/news/
82. Влада Луганську має намір запропонувати населенню оплачувати комунальні послуги в кредит. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www. TRUBA.ua
83. Гаєвий М. Фінанси житлового господарства / М. Гаэвий // Фінанси України. – 2002. – № 5. – C. 113-117.
84. Галаур С. Житло позовами не нагріти / С. Галаур // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 172. – С. 8.
85. Галянтич М. К. Житлове право України : навч. посіб. / М. К. Галянтич – К. : Юринком Інтер, 2007. – 528 с.
86. Герасимчук М.О. Договори про надання послуг, пов’язані з користуванням житлом // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць – 2008. – Вип. 38. – С. 185-189.
87. Гетман Е. С. Обязанности и права собственников жилых помещений в кондоминиумах / Е. С. Гетман // Жилищное право. – 2001. – № 2. – С. 46-51.
88. Головач С. Все жилищно-коммунальные льготы / С. Головач // Дебет-Кредит. – 2002. – № 21. – С. 27-30.
89. Гордеев Д. П. Законодательное регулирование управления многоквартирными домами / Д. П. Гордеев, В. Ю. Прокофьев // Жилищное право. – 2002. – № 2. – С. 12-14.
90. Гордеев Д. П. Новое регулирование отношений по предоставлению жилищно-коммунальных услуг / Д. П. Гордеев, В. Ю. Прокофьев // Жилищное право. – 2006. – № 8. – С. 3-7.
91. Гордеев Д. П. Новые подходы к установлению размера платы за жилые помещения / Д. П. Гордеев // Жилищное право. – 2005. – № 10. – С. 10-13.
92. Гордеев Д. П. Новые подходы к установлению размера платы за жилые помещения / Д. П. Гордеев // Жилищное право. – 2005. – № 9. – С. 10-15.
93. Гордеев Д. П. Правовая природа жилищно-коммунальных услуг / Д. П. Гордеев // Жилищное право. – № 4. – 2002. – С. 31-34.
94. Городов О. А. Жилищное право : учеб. пособ. / О. А. Городов. – М. : Юрайт-М, 2001. – 195 с.
95. Гоцуенко Н. Тариф все спишет / Н. Гоцуенко // Зеркало недели. – 2002. – № 42. – С. 7.
96. Гражданский кодекс Российской Федерации : научно-практ коммент. : ч. І. / Отв. ред. Т. Е. Абова, А. Ю. Кабалкин, В. П. Мозолин. – М. : БЕК, 1996. – 714 с.
97. Гражданский кодекс Украины : научно-практ. коммент. / [Є.О. Харитонов, І.М. Кучеренко, О.І. Харитонова та ін.] ; под ред. Е. О. Харитонова. – Х. : Одиссей, 2007. – 1280 с.
98. Гражданское право : учеб. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Проспект. – Т. 1. – 1999. – 552 с.
99. Гражданское право : учеб. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – [3-е изд., перераб. И доп.]. – М. : ПБОЮЛ Л.В. Рожников. – Т. 2. – 2001. – 736 с.
100. Гражданское право : учеб. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект. – Т. 2. – 1997. – 784 с.
101. Гражданское право : учеб. : в 2 т. / Отв. ред. Е. А. Суханов. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : БЕК. – Т. 1. – 2002. – 816 с.
102. Гражданское право : учеб. : в 3 т. / [Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев и др. ; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. – [6-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ТК Велби, Проспект. – Т. 1. – 2005.– 776 с.
103. Гуляк Я. В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ярослава Володимирывна Гуляк. – Одеса, 2004. – 204 с.
104. Гура Н. О. Система формування тарифів на житлово-комунальні послуги / Н. О. Гура // Фінанси України. – 2007. – № 4. – С. 69-76.
105. Дворжак Я. Гражданско-правовое регулирование услуг в ЧССР / Я. Дворжак. – [пер. с чешск.] / Под ред. и с вступ. ст. Е.А. Суханова. – М. : Прогресс, 1989. – 336 с.
106. Дегтярев С. Л. Возмещение убытков в гражданском и арбитражном процессе : учебно-практ. пособ. / С. Л. Дегтярев. – М. : БЕК, 2001. – 168 с.
107. Джураев Х. Управление коммунальным хозяйством : автореф. на соискание учен. степени канд. юрид. наук / Х. Джураев. – Ташкент, 1978. – 23 с.
108. Донцов С. Е. Возмещение вреда по советскому законодательству / С. Е. Донцов, В. В. Глянцев. – М. : Юридическая литература, 1990. – 272 с.
109. «Дымовой» комитет // Бизнес. – 2007. – № 28. – С. 100-101.
110. Евтеев В. С. Понятие и сущность возмещения убытков как вида ответственности / В. С. Евтеев // Гражданин и право. – 2000. – № 2. – С. 40-46.
111. Жанэ А. Д. Энергия – вещь?! / А. Д. Жанэ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.yurckub.ru
112. Жилищное законодательство / Под. ред. Р. Х. Сиденко, Т. Н. Лисниченко. – К. : Политиздат Украины, 1975. – 488 с.
113. Жилищные права и обязанности советских граждан (по законодательству Союза ССР и Украинской ССР) : Юрид.справ. / [В. П. Цемко, П. А. Чеберяк, И. Н. Кучеренко и др.] ; отв.ред. В. П. Цемко. – К. : Наук. думка 1988. – 304 с.
114. Жилищный кодекс Украинской ССР : научно-практ. коммент. / М. А. Голодный, П. Н. Дятлов, В. И. Жуков. – К. : Политиздат Украины, 1990. – 542 с.
115. Жилищный кодекс Украины : Проект // Голос Украины. – 7 апреля 2001. – № 63. – С. 3-10.
116. Житло та комунальні послуги : Законодавство. Судова практика. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 272 с.
117. Житлове законодавство України / Укладачі М. К. Галянтич, Г. И. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 448 с.
118. Житлове законодавство України. Комунальні послуги. Тарифи та пільги : За станом на 1 квітня 2007 р. : Зб. нормат. актів / Ред. В. С. Ковальский. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 416 с.
119. Житлове право України : навч. посіб. / За ред. В.С. Гопанчука, Ю.О. Заїки. – К. : Істина, 2003. – 208 с.
120. Житловий кодекс України : науково-практ. коментар / [Є. О. Харитонов, М. К. Галянтич, О. І. Харитонова] ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – Х. : Одіссей, 2009. – 480 с.
121. Житлово-комунальне господарство чекає на зміни // Янус. Нерухомiсть. – 2002. – № 3. – C. 4-5.
122. Закорко Ж. Выселки для неплательщиков / Ж. Закорко // Коммерсантъ Деньги. – 2001. – № 49. – C. 49-51.
123. Захаров А. Квартплата в обход общей очереди / А. Захаров // Профиль. – 2002. – № 15-16. – C. 58-59.
124. Зобов’язальне право України : підруч. / [Є.О. Харитонов, І.А. Безклубий, С.М. Бервено] ; за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – К. : Істина, 2011. – 848 с.
125. Иващенко С. Коммунальные «договоренности» / С. Иващенко // Юридическая практика. – 2004. – № 36 (350). – С. 10.
126. Кабалкин А. Ю. Договор возмездного оказания услуг / А. Ю. Кабалкин // Российская юстиция. – 1998. – № 3. – С. 14-15.
127. Кабалкин А. Ю. Услуги в гражданском праве Российской Федерации / А. Ю. Кабалкин // Сб. науч. трудов, посвященных памяти В. А. Рясенцева. – М., 1995. – С. 29-42.
128. Карманова И. Жилищные политика в Финляндии / И. Карманова, Е. Савченко // Строительство и реконструкция. – 1999. – № 4. – С. 7.
129. Киселев В. В. Реалии жилищно-коммунальной реформы / В. В. Киселев. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : kiselev.land.ru/index.htm/
130. Киселев В. В. ДЕЗ - наиболее оптимальная форма управляющей компании / В. В. Киселев. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : kiselev.land.ru/index.htm/
131. Киселев В. В. Развитие конкурентной среды в коммунальной сфере / В. В. Киселев //Жилищное и коммунальное хозяйство. – 2004. – № 4. – С. 6-9.
132. Кіча А. В. Цивільно-правове регулювання договору водопостачання / А. В. Кіча // Актуальні проблеми держави та права. – 2008. – Вип. 38. – С. 209-212.
133. Коваленко Г. Держава гарантує / Г. Коваленко // Юридичний вісник України. – 2002. – № 25. – С. 8.
134. Коваленко Г. Хто має право мати / Г. Коваленко // Янус Нерухомiсть. – 2002. – № 5. – C. 18-19.
135. Коломеец А.В. Эксплуатация жилых зданий : справ. пособ. / А. В. Коломеец, Э. М. Юриевич. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Стройиздат, 1985. – 376 с.
136. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Под ред. О. Н. Садикова. – М. : Юридическая фирма КОНТРАКТ; И