ГАРАНТІЯ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Паракуда Олег Васильович

УДК 347.447.54

ГАРАНТІЯ ЯК СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Дзера Олександр Васильович

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Становлення та загальна характеристика інституту гарантії б
1.1.
1.2.

1.3.
Історико-правові та наукові передумови формування гарантії
Еволюція гарантії в системі способів забезпечення виконання зобов’язання
Гарантія у міжнародному приватному праві та законодавстві зарубіжних країн 14

61

92
Висновки до розділу 1 104
РОЗДІЛ 2. Поняття та види гарантії
2.1. Поняття гарантії в цивільному праві України 108
2.2. Види банківської гарантії 143
Висновки до розділу 2 152

3.1.
3.2.
РОЗДІЛ 3. Динаміка гарантійних правовідносин
Підстави виникнення гарантійних правовідносин
Виконання гарантійного зобов’язання та його припинення
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
155172
190193198
ДОДАТКИ 228

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перехідний період в Україні від планової до конкурентної економіки занадто затягнувся, що обумовлюється відсутністю необхідних структурних реформ, недостатньою ефективністю правових механізмів, у тому числі цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
На додаток світова фінансова та банківська кризи 2008-2009 років серйозно вразили фінансову систему України та породили хвилю внутрішніх та зовнішніх неплатежів, багатомільярдні проблемні кредитні портфелі банків, що спричинило банкрутство найбільших вітчизняних фінансових установ, значне знецінення активів, наданих боржниками фінансовим установам як забезпечення виконання своїх грошових зобов’язань. Це призвело до вкрай низького фактичного рівня примусового стягнення органами виконавчої служби в середньому не вище 25 % від загальної суми, що підлягала стягненню в Україні. Майже усі поіменовані (або ж передбачені законом) існуючі види забезпечення виконання зобов’язань – застава, порука, неустойка, притримання та завдаток – не змогли підтвердити своєї ефективності застосування в кризових умовах. Нові економічні реалії породили потребу пошуку науковцями нових правових засобів та удосконалення існуючих, щоб можна було забезпечити належне виконання договірних зобов’язань, враховуючи специфіку економічної та політичної ситуації в країні.
Окрім того, інтеграція України до міжнародних торгових об’єднань, зокрема СОТ та інших утворень, пожвавлення експортно-імпортних торговельних відносин та нові виклики банківської системи України породжують необхідність у посиленні правового регулювання забезпечення виконання зобов’язань за допомогою інституту гарантії. Позитивний досвід зарубіжних країн і практика її використання за кордоном, наукові дослідження, присвячені гарантії, заклали підвалини реформування ідеології системи функціонування та побудови забезпечення виконання зобов’язань, поступовий відхід від широкого застосування поіменованих видів забезпечення виконання зобов’язань та більш активне використання непойменованих видів забезпечення виконання зобов’язань, які б відповідали вимогам сьогодення та адекватно забезпечували потреби економічного обороту. Провідною тут є категорія «забезпечувальний інтерес», яка широко відома в США, необхідність мінімізації участі органів судової та виконавчої гілок влади у забезпеченні належного виконання грошових зобов’язань, зокрема через пожвавлення використання позасудових процедур та механізмів.
Недарма увага практиків та науковців сьогодні зосереджена на проблемах удосконалення правового регулювання грошових зобов’язань, банківських операцій і особливо банківських послуг.
Актуальність теми дослідження зумовлена еволюцією в міжнародному регулюванні відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань, недостатнім рівнем його теоретичного опрацювання вітчизняною правовою доктриною, складнощами і неоднаковим застосуванням його судовими органами та практиками.
Ступінь дослідження теми дисертації. Проведені попередні дослідження гарантії за радянських часів базувалися на законодавстві, яке поширювало на гарантію правила про поруку. Новітні праці зарубіжних відомих учених – М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, Л. А. Новосьолової, Л. Г. Єфимової, Н. Ю. Єрпильової, М. Д. Михайлової, А. В. Шамраєва, Ю. В. Петровського – відображають російське законодавство та практику. Наукові праці українських правників (В. М. Сломи, І. О. Проценко) висвітлюють лише окремі аспекти гарантії. Остання монографічна робота К. Ю. Молодико «Банківські гарантії у міжнародному та внутрішньому обігу» (2008 р.) не враховує реалій сьогодення, пов’язаних з світовою фінансовою кризою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до державних комплексних цільових програм: «Глобальні та регіональні аспекти включення України в систему міжнародних економічних відносин» (номер держреєстрації 0101U005099), «Геоекономічна політика України в контексті світових інтеграційних процесів» (номер держреєстрації 0103U006310), «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186,0.070867); напрямів досліджень Національної академії правових наук України, бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № ДР 0191U007725 «Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні», плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005–2010 роки. Тема затверджена вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка 9 вересня 2005 р., протокол № 2.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: визначення змісту механізму гарантії за цивільним законодавством України; з’ясування специфіки правової природи гарантії; виявлення прогалин та суперечностей чинного законодавства про забезпечення зобов’язань взагалі та гарантії як одного із засобів забезпечення зокрема; визначення відповідності потребам практики і перспектив розвитку цивільно-правового регулювання цього виду забезпечення виконання зобов’язань, а також удосконалення правового регулювання відповідних відносин в Україні.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають при забезпеченні гарантією цивільно-правових грошових зобов’язань.
Предмет дослідження – гарантія як інститут забезпечення виконання зобов’язань, національне та міжнародне законодавство, що регулює цивільні правовідносини, які виникають у зв’язку із забезпеченням зобов’язання гарантією, наукові здобутки вітчизняних та зарубіжних науковців, правозастосувальна практика національних та закордонних судових органів, узагальнення звичаїв ділового обороту.
Методи дослідження. Методологія та теоретичне підґрунтя дослідження базуються на системному, логічному, історичному, компаративістському й інших методах. Зокрема, формально-логічний аналіз застосовано для з’ясування змісту норм із забезпечення зобов’язань гарантією, її видачі та оформленням; системно-структурний аналіз – для з’ясування системи видів забезпечення зобов’язань, місця в ній гарантії, її структури, видів; порівняльний аналіз – для визначення істотних ознак забезпечення зобов’язань гарантією з суміжними інститутами та порівняно із законодавством зарубіжних країн; історичний аналіз – для детермінізму формування банківської (кваліфікованої) гарантії, визначення тенденцій подальшого розвитку.
Науково-теоретичною основою дослідження є досягнення вітчизняних та зарубіжних фахівців: М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, І. А. Безклубого, В. А. Бєлова, Т. В. Боднар, М. І. Брагінського, В. А. Васильєвої, В. В. Вітрянського, Б. М. Гонгало, В. П. Грібанова, О. В. Дзери, М. Д. Єгорова, О. С. Іоффе, А. Ю. Кабалкіна, О. Г. Комісарової, В. С. Константінової, Н. С. Кузнєцової, О. А. Красавчикова, В. В. Луця, О. О. Мережко, О. В. Михальнюк, І. Б. Новицького, І. Г. Панаіотова, С. О. Погрібного, О. П. Подцерковного, С. В. Сарбаша, Д. О. Торкіна, Є. О. Харитонова, В. С. Щербини, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки, В. Л. Яроцького, а також тих фахівців, котрі безпосередньо займалися проблемами правового врегулювання відносин за гарантією, зокрема: Л. О. Бірюкової, С. Л. Єрмакова, Л. О. Єсипової, Л. Г. Єфімової, А. Б. Княжевської, К. Ю. Молодико, К. Г. Отарової, Ю. В. Петровського, Н. Ю. Рассказової, П. Г. Резго, О. В. Розгон, А. І. Рубанова, В. М. Сломи, Р. П. Сойко, Р. С. Люїса (Richard C. Lewis), Г. Афакі (Georges Affaki), Р. Бертрамса (Roeland Bertrams) та інших.
Дослідження здійснювалося від загального до окремого та спеціального, що дало змогу на підставі дедукції зробити певні науково-теоретичні висновки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є першим у післякризовий період 2008–2009 років комплексним дослідженням інституту гарантії. На захист виносяться такі основні дисертаційні положення, яким притаманна наукова новизна.
Вперше:
1) обґрунтовано висновок про те, що гарантія є комплексним самостійним правовим інститутом, норми якого за своєю природою є переважно цивільно-правовими та повинні підпорядковуватися загальним засадам цивільного законодавства, зокрема визначеним ст. 3 ЦК України;
2) зроблено висновок про багатовекторний характер функцій гарантії, оскільки вона виконує не лише функцію підстави виникнення цивільних прав і обов’язків та способу забезпечення виконання зобов’язання, а й різновиду господарської діяльності та різновиду фінансових (банківських) послуг;
3) установлено невідповідність між назвою параграфа 4 «Гарантія», назвою ст. 560 ЦК «Гарантія» та змістом статей 560–569, оскільки назва відповідного параграфа припускає можливість існування кількох різновидів гарантії, а змістове наповнення його статей, по суті, регулює лише банківську гарантію, як це передбачено в ст. 200 ГК України, що дає підстави вважати, що ЦК не забороняє вчиняти, крім банківської (кваліфікованої) гарантії, інші гарантії з іншим суб’єктним складом гарантів (просту гарантію);
4) визначено, що принцип «незалежності» гарантії діє не лише у відносинах гарант-бенефіціар-принципал, а й у відносинах гарант-принципал;
5) вказано, що законодавче поняття «гарантія» повинно розкриватися саме через зобов’язання гаранта сплатити кредитору (бенефіціару) певну грошову суму, а не через обов’язок гарантувати перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого зобов’язання;
6) сформульовано доктринальне тлумачення терміна «гарантує», застосовуваного у ст. 560 ЦК, під яким пропонується розуміти обов’язок гаранта забезпечити кредитору (бенефіціару) належне виконання боржником (принципалом) свого зобов’язання шляхом сплати визначеної грошової суми.
Удосконалено:
1) правову позицію про те, що норми інституту гарантії визначають привілейоване становище певних сторін зобов’язальних правовідносин, установлюють підвищені заходи щодо охорони їх суб’єктивних прав та спеціальні вимоги до суб’єктного складу гарантійних правовідносин з метою забезпечення фінансової стабільності держави;
2) систему можливих підстав виникнення гарантійного правовідношення, якими можуть бути: односторонній правочин; сукупність правочинів за участю гаранта, бенефіціара та принципала; договір за участю цих осіб;
3) систему ознак банківської гарантії, які характеризують її предмет та суб’єктивний склад, одноособовість прийняття рішення про видачу гарантії з дотриманням встановленої у банківській установі процедури, незалежність гарантії від основного зобов’язання, імперативність вимог щодо необхідних для здійснення платежу вимог;
4) положення про те, що гарантія не забезпечує відшкодування завданих невиконанням основного зобов’язання збитків;
5) розуміння правової природи гарантії як одностороннього правочину, що вчиняється на підставі звернення (оферти) боржника до банківської чи іншої фінансової установи або договору про видачу гарантії.
Отримали подальший розвиток:
1) положення про те, що правове регулювання відносин за гарантією здійснюється нормами міжгалузевої належності, де норми цивільного права про забезпечення зобов’язань та грошові зобов’язання є центральними (основними), а норми господарського та банківського права – субсидіарними;
2) положення про трансформацію гарантії від її сприйняття як різновиду поруки, що надавалась юридичними особами за радянським законодавством до перетворення на самостійний вид банківської гарантії як фінансової послуги, яка надається у разі невиконання боржником основного зобов’язання у грошовому еквіваленті;
3) теза, що використання банківської гарантії: а) є підставою виникнення специфічного акцесорного зобов’язання, яке має тенденцію до його перетворення на самостійне зобов’язання; б) передбачає спеціальний організаційний механізм здійснення права на надання банками банківських гарантій; в) застосовується для забезпечення виконання зобов’язань переважно у безготівковій формі; г) має власну систему забезпечення виконання зобов’язань за банківською гарантією;
4) положення про те, що дії гаранта з надання гарантії є юридичним фактом, який набуває юридичних ознак правочину, на який мають поширюватися як правила глави 16 ЦК України, так і спеціальні правила статей 560–569 ЦК, які не містять достатніх критеріїв для виявлення правової природи такого правочину;
5) обґрунтування того, що сплата гарантом бенефіціару за принципала обумовленої гарантією грошової суми не є мірою цивільно-правової відповідальності, а лише обов’язком виконання гарантійного зобов’язання;
6) висновок про відсутність практичної потреби закріплення в ст. 200 ГК України норм про банківську гарантію, оскільки ці відносини більш повно врегульовані ЦК України, а її текст містить істотні юридично вразливі положення. Зокрема, не відповідає договірній банківській практиці імперативне правило ст. 200 ГК про надання гарантії лише у формі гарантійного листа; невдалим є правило про те, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком чи іншою кредитною установою, страховою організацією про задоволення вимог управненої сторони, оскільки кредитні установи – різновид фінансових установ, цивільне та банківське законодавство в таких випадках оперує поняттям «кредитор», «бенефіціар», а не управнена сторона;
7) твердження, що при укладенні договору про надання гарантії чи видачі гарантії без ліцензії такі правочини повинні визнаватися недійсними, зокрема на підставах, визначених главою 16 ЦК України.
На підставі науково-теоретичних результатів дисертаційного дослідження сформульовано пропозиції про внесення змін та доповнень до чинного законодавства. Зокрема, пропонується внести такі зміни до ЦК України:
1) Викласти статтю 560 у такій редакції:
«Стаття 560. Поняття гарантії
У силу гарантії будь-яка особа (гарант) на прохання боржника (принципала) з метою забезпечення виконання зобов’язання боржника перед кредитором принципала (бенефіціаром) зобов’язується за винагороду видати письмове зобов’язання сплатити на письмову вимогу бенефіціара у випадках та на умовах наданого гарантом зобов’язання грошову суму.
Гарантія, залежно від суми платежу та особи гаранта, поділяється на просту та банківську.
За простою гарантією будь-яка особа (гарант) може видати письмове зобов’язання сплатити кредитору принципала у випадках та порядку, передбачених частиною першою цієї статті, грошову суму, що не перевищує п’ятисоткратного розміру неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Банківську гарантію може видати лише банк, інша фінансова установа чи страхова організація на суму не меншу, ніж передбачена частиною третьою цієї статті».
2) Викласти частину другу статті 561 у такій редакції:
«2. Якщо строк дії гарантії не встановлений або не визначений вказівкою на подію, вона припиняється через три роки з дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше».
3) Викласти частину п’яту статті 563 у такій редакції:
«5. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією, за умови погодження із гарантом».
4) Викласти частину другу статті 564 у такій редакції:
«2. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами у встановлений у гарантії строк, а у разі його відсутності – у п’ятиденний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії».
5) Доповнити статтю 564 частиною четвертою у такій редакції:
«4. Гарантія вважається відкликаною з моменту одержання бенефіціаром письмового повідомлення гаранта про відкликання гарантії».
6) Викласти частину другу статті 565 у такій редакції:
«2. Гарант повинен негайно, але не пізніше, ніж протягом п’яти днів з моменту одержання вимоги кредитора, надіслати повідомлення бенефіціару про причини відмови у задоволенні його вимоги.
У разі порушення гарантом строків розгляду вимоги бенефіціара чи надіслання йому повідомлення гарант позбавляється права на відмову в задоволенні вимоги кредитора та повинен негайно здійснити платіж за гарантією».
7) Виключити абзац другий частини третьої статті 565.
8) Доповнити статтю 566 частиною третьою у наступній редакції:
«Відмова гаранта від виконання обов’язку гарантом за гарантією з посиланням на відсутність підстави виникнення зобов’язання про видачу (гарантії) або на його недійсність не допускається».
9) Доповнити статтю 567 частиною другою та третьою у такій редакції:
«2. За видачу гарантії боржник сплачує гарантові винагороду.
3. Відмова гаранта здійснити платіж за гарантією з посиланням на відсутність оплати його послуг не допускається».
10) Доповнити частину першу статті 569 додатковою підставою припинення зобов’язання гаранта:
«4) у разі відкликання гарантії гарантом з моменту отримання повідомлення бенефіціаром про відкликання».
Додатково пропонується вилучити зі ст. 200 ГК України частини 1–3, а частину четверту викласти в такій редакції:
«4. До відносин банківської гарантії забезпечення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів».
Практичне значення дослідження. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що їх можна використати:
• у науково-дослідній сфері – як основу для подальших наукових досліджень інституту забезпечення виконання зобов’язань взагалі й особливостей гарантії зокрема;
• у сфері правотворчості – для подальшого вдосконалення цивільного законодавства як у частині загальних засад регулювання видів забезпечення виконання зобов’язань, так і, зокрема, стосовно гарантії;
• для удосконалення практики використання гарантії для забезпечення виконання зобов’язань;
• у навчально-методичній роботі – при підготовці навчальних посібників та підручників із цивільного права, при читанні курсу лекцій із цивільного та банківського права, у розробленні відповідних спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація написана автором без використання ідей чи розробок, які належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці. Наукові праці, в яких відображаються результати цього дисертаційного дослідження, в достатній для захисту дисертації кількості опубліковані дисертантом без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Апробація результатів дослідження здійснювалась на науково-практичних конференціях: міжнародних – «Правові засади реформування державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (приурочена до 10-ї річниці юридичного факультету Академії муніципального управління), «Життя І. В. Шерешевського як духовна єдність між поколіннями юристів» (13 грудня 2008 р., м. Одеса), «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (присвячена пам’яті проф. О. А. Пушкіна; 23 травня 2009 р., м. Харків), «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (22–23 травня 2009 р., м. Київ), «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період» (8–9 жовтня 2009 р., м. Київ), «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (24–25 грудня 2009 р., м. Запоріжжя), цивілістичній конференції студентів та аспірантів (3–4 квітня 2008 р., м. Одеса); Всеукраїнській «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (14 листопада 2008 р., м. Донецьк); круглих столах «Захист прав людини в контексті сучасного громадянського суспільства» (20–21 вересня 2008 р., м. Луганськ), «Проблеми здійснення і захисту корпоративних прав» (20 листопада 2008 р., м. Херсон), «Юридичні особи публічного права» (10 грудня 2008 р., м. Київ), «Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин» (6 лютого 2009 р., м. Ірпінь), «Захист прав учасників цивільних правовідносин» (14 травня 2009 р., м. Ірпінь), «Об’єкти цивільних прав» (16–17 жовтня 2009 р., м. Сімферополь); цивілістичних читаннях, присвячених пам’яті І. В. Шерешевського «Основи цивільного законодавства СРСР 1961 року та їх вплив на формування сучасного цивільного законодавства України (до 50-річчя прийняття Основ цивільного законодавства СРСР 1961 року» (16 січня 2012 р., м. Одеса).
Публікації. Головні положення дисертації викладено у трьох публікаціях, які вміщено у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань, а також одинадцяти тезах повідомлень на науково-практичних конференціях та круглих столах.
Структура дисертації зумовлена метою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які розбиті на сім підрозділів, висновків, додатку, пояснювальної записки та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких основний зміст викладений на 197 сторінках, список використаних джерел містить 303 позиції на 26 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Банківська гарантія як різновид фінансової послуги повинна застосовуватися виключно для забезпечення виконання грошових зобов’язань боржниками, здійсненням перерахування грошей у безготівковій формі через банківські рахунки.
Гарантія є таким зобов’язальним правовідношенням, у силу якого гарант не лише «гарантує» бенефіціару виконання принципалом свого обов’язку, про що визначено ст. 560 ЦК України, але, що є більш важливим, – зобов’язується сплатити кредитору принципала, який не виконав свого обов’язку, відповідну грошову суму. Інститут гарантії є комплексним правовим інститутом, норми якого є переважно цивільно-правовими і повинні підпорядковуватися загальним засадам цивільного законодавства.
Банківська гарантія базується на загальних підходах до забезпечення виконання зобов’язань. Проте вона – продукт подальшого розвитку ринкових відносин, формування ринків грошей, фінансових послуг, який вимагає деталізації правового регулювання цих відносин з огляду на вразливість світових грошей та світового сектора фінансових послуг. Заради стабілізації цих відносин допустиме застосування імперативів.
Виділення в позитивному праві грошових зобов’язань слугувало подальшому розширенню їх правового регулювання на ідеї особливого роду послуг – фінансових. З огляду на загрозу дестабілізації відносин на ринку фінансових послуг в актах законодавства передбачено, що надання таких послуг – виключна прерогатива фінансових установ, інтереси яких охороняються більш посилено, ніж інших, у тому числі визначенням спеціальних вимог щодо учасників таких правовідносин та підстав їх виникнення. Це проявляється в загальних та спеціальних підходах до правового механізму регулювання відносин за банківською гарантією як складної правової категорії.
До структури механізму цивільно-правового регулювання цивільних правовідносин на правовідносини за банківською гарантією до неї слід включити елементи: норми цивільного права та банківського права, що становлять основу такого регулювання. Цей елемент визначає зміст інших елементів механізму правового регулювання гарантійних правовідносин як певного ідеалу; юридичні факти як підстави виникнення цивільних правовідносин. Вони передбачені у ст. 11 ЦК України. Стосовно відносин за банківською гарантією здебільшого йдеться про ті, котрі визначені у п. 1 ч. 1 цієї статті; суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників гарантійних правовідносин: передбачені актами цивільного законодавства; не передбачені актами цивільного законодавства, але не суперечать їх чи загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК). Здебільшого законодавець формулює зміст гарантійних правовідносин в актах законодавства; поведінка учасників цивільних правовідносин щодо здійснення своїх прав та виконання юридичних обов’язків. Вона може вчинятися відповідно до диспозиції норми права, або відхилятися від неї: покращувати правове становище учасників правовідносин та результат правового регулювання; погіршувати його і призводити до порушення прав.
В останньому випадку виникає потреба застосовувати інший елемент – правозастосовну та правоохоронну діяльність уповноважених органів щодо захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. Цей елемент є факультативним і застосовується лише в разі порушення суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів учасників цивільних правовідносин.
Особливістю механізму правового регулювання відносин за банківською гарантією є те, що зобов’язання гаранта за банківською гарантією характеризуються посиленим застосуванням імперативів щодо здійснення банківської діяльності (умови ліцензування надання фінансових послуг, передумови надання банківської гарантії, правове становище сторін банківської гарантії, банківський нагляд), незбіганням із сторонами забезпечуваного зобов’язання та самостійністю і незалежністю від нього.
Формування гарантії як інституту приватного права відбувалося паралельно в багатьох країнах. Попри спільні ознаки цей вид забезпечення виконання зобов’язань змістовно та термінологічно має відмінності в межах тієї чи іншої правової системи та родини цивільного (приватного) права.
Крім того, правове регулювання відносин за банківською гарантією здійснюється нормами міжгалузевої належності, де норми цивільного права про забезпечення зобов’язань та грошові зобов’язання є центральними та становлять стрижень правового регулювання суспільних відносин, а норми господарського та банківського права – спеціальними, що забезпечують досягнення мети правового регулювання як отримання банками прибутку від надання фінансових послуг.
Залежно від характеру послуг окремі види договорів про надання послуг можуть бути поділені на чотири групи: 1) зобов’язання з надання юридичних послуг (факторинг, банківська гарантія, комісія щодо фінансових активів тощо); 2) зобов’язання з надання фактичних послуг (зберігання фінансових активів); 3) зобов’язання з надання юридичних і фактичних послуг (довірче управління фінансовими активами, агентські послуги щодо фінансових активів тощо); 4) зобов’язання з надання фінансових та інших грошово-кредитних послуг.
Термін «гарантує», що застосований у ст. 560 ЦК, тлумачиться як зобов’язання гаранта забезпечити кредитору (бенефіціару) належне виконання боржником (принципалом) свого основного зобов’язання шляхом сплати визначеної грошової суми.
Ознаки банківської гарантії: сфера застосування – фінансові послуги та зокрема банківські послуги; об’єкт – гроші та грошові зобов’язання; особливий склад учасників правовідносин за зобов’язаннями по банківській гарантії – банки та їх клієнти; зобов’язання гаранта у простій письмовій формі, за яким право бенефіціара стосовно гаранта реалізується поданням письмової вимоги; порядок прийняття рішення про надання банківської гарантії – висновок кредитних чи спеціальних відділів (відділу безпеки) комерційного банку про безпечність такої операції; незалежність від основного зобов’язання; імперативні вимоги щодо необхідних для здійснення платежу документів дозволяє їх відокремити від інших правовідносин із надання фінансових послуг;
Система правових норм, що регулюють відносини за гарантією, як вид забезпечення виконання грошових зобов’язань у цивільному праві протягом свого розвитку видозмінювалася: від поруки юридичними особами та застосування для забезпечення виконання зобов’язань юридичної особи до виділення у самостійний вид банківської гарантії як фінансової послуги та застосування для забезпечення виконання грошових зобов’язань.
Використання банківської гарантії має правове значення: а) слугує підставою виникнення специфічного акцесорного зобов’язання, яке має тенденцію до його переростання в самостійне зобов’язання; б) засноване на спеціальному організаційно-правовому механізмі здійснення спеціальної правосуб’єктності та права на надання банками банківських гарантій; в) використовується виключно для забезпечення виконання грошових зобов’язань у безготівковій формі; г) має власну систему забезпечення виконання зобов’язань за банківською гарантією.
Зміна підходів до банківської гарантії в сучасному українському приватному праві зумовлена: 1) впливом міжнародного приватного права та процесами глобалізації в економічній соціальній та правових сферах; 2) потребами створення ефективного способу забезпечення грошових зобов’язань; 3) формуванням ринку фінансових послуг на цивілізованій основі; 4) адаптацією законодавства України до вимог законодавства країн ЄС; 5) формалізованим дуалізмом приватного права України та певною різницею між нормами ГК та ЦК.
Відносини банківської гарантії характеризується високою формалізованістю, що проявляється у відмові гаранта задовольнити вимогу бенефіціара у випадку, якщо у бенефіціара навіть і немає підстави вимагати від гаранта виконання зобов’язання, але документи, додані до відповідної вимоги, не відповідають умовам гарантії.
Тлумачення банківської гарантії доцільне в контексті розуміння її як різновиду банківської послуги та договору. Це заснований на законі та договорі вид забезпечення виконання грошового акцесорного зобов’язання, яке не залежить від долі основного зобов’язання та забезпечує захист майнового інтересу кредитора у випадку несправності боржника відповідно до умов наданого гарантійного зобов’язання.
Подальше вдосконалення позитивного регулювання законодавства про банківську гарантію видається доречним на основі таких підходів: 1) імплементація норм міжнародного законодавства та адаптація до законодавства країн ЄС; 2) прийняття спеціального акта поточного законодавства чи акта НБУ, про банківські гарантії, які б корелювалися із зазначеними правилами; 4) розробка внутрішньобанківських положень про порядок прийняття рішень про видачу банківських гарантій, укладення та виконання договору на надання банківської гарантії.
Положення про те, що гарантія не забезпечує відшкодування завданих невиконанням грошового зобов’язання збитків, не витримує критики з огляду на положення ст. 611 ЦК України і не підтверджується практикою.
При укладенні договору чи видання банківської гарантії без ліцензії такий правочин повинен визнаватися недійсним за ст. 230 ЦК України як правочин, що учинений внаслідок обману. Це відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України слугуватиме пересторогою для безпідставного надання фінансових послуг та зловживань на ринку фінансових послуг.
Дії гаранта з надання гарантії розглядаються як юридичний факт, який набуває юридичних ознак правочину з відповідними наслідками і який проявляється у досягненні мети надання гарантії – забезпечення виконання основного зобов’язання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) 1994 року // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ebooktime.net/book_322_glava_14_4.2._Договори_у_раÐ.html.
2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 57.
4. Гражданский кодекс РСФР 1922 г. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : civil-law.narod.ru/wist/gk22.
5. Гражданский кодекс Российской Федерации в редакции Федеральных законов от 26 ноября 2002 г. № 152-Ф3, от 10 января 2003 г. № 15-Ф3 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : ozpp.ru/zknd/grazh1.
6. Гражданский кодекс Республика Бєларусь // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : pravo.kulichki.com/vip/gk.
7. Гражданский кодекс Республики Молдова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.gk-md.ru.
8. Гражданский кодекс Республики Казахстан // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.ozon.ru/context/detail/id/1368056.
9. Гражданское уложение Германии = Deutscher Durgerliches Gesetzbuch mit Einfuhrungsgesetz : ввод. Закон к Гражд. Уложению ; пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост] ; науч. ред. В. Бергманн и др. – 3-е изд., перераб. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 896 с.
10. Закони ХІІ таблиць // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.lnu.edu.ua/faculty/pravo/.../zakonu_XII_tabl_st_Rum.doc.
11. Единообразный торговый кодекс США // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : fooder.ru/page/grazhd_torg_prav.
12. Про порядок здійснення банківських операцій за міжнародними розрахунками : Інструкція Зовнішторгбанку РСР від 25 грудня 1985 р. № 1 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : mydisser.com/dfiles/58624631.doc.
13. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків : Затв. Постановою НБУ від 14 квітня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 21. – Ст. 773.
14. Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви : Прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1995 р. // Ресурс інформаційно-пошукової системи ЛігаБізнесІнформ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uncitral.org/en-index.htm.
15. Конституція України : прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
16. Кримінальний кодекс України : вiд 5 квітня 2001 р. № 2341-III // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14.
17. Кримінальний кодекс Російської Федерації : від 13 червня 1996 р. № 63-ФЗ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.interlaw.ru/law/docs/10008000.
18. Щодо операцій, які відносяться до фінансових послуг : Лист Держпідприємництва від 18 лютого 2002 р. № 2-222/907// [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.nau.ua/doc/?uid=1158.1760.0.
19. Наказ Мінфіну України : від 28 січня 2004 р. № 42 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 8. – Ст. 510.
20. Німецьке цивільне уложення = Гражданское уложение Германии = Deutscher Durgerliches Gesetzbuch mit Einfuhrungsgesetz : ввод. Закон к Гражд. Уложению ; пер. с нем. / [В. Бергманн, введ., сост] ; науч. ред. В. Бергманн и др. – 3-е изд., перераб. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 896 с.
21. Основи цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
22. Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм статусом не є фінансовими установами : затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0492-04.
23. Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах : затверджене Постановою правління НБУ від 15 грудня 2004 р. № 639 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : pravouch.com/page/.../ist-2--idz-ax319--nf-140.html.
24. Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб’єктами господарювання, які за своїм статусом не є фінансовими установами : затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 1128.
25. Про зміни в системі кредитування, зміцненні кредитної роботи і забезпеченні господарського розрахунку у всіх держорганах : Постанова РНК СРСР від 20 березня 1931 р. // СЗ СССР. – 1931. – № 18. – Ст. 166.
26. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 10 вересня 1992 р. № 528 // Інформаційно-правова система ЛІГА:ЗАКОН. // www.liga.net.
27. Порядок надання державних гарантій за зобов’язаннями Державної іпотечної установи : затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. № 1094 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : mis.ueplac.kiev.ua/ua/tools/library.
28. Принципи Європейського контрактного права // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.miripravo.ru/.../princip_europa_e.htm.
29. Про систему валютного регулювання і валютного контролю : Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=15-93.
30. Про банки та банківську діяльність : Закон України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2121-14.
31. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2664-14.
32. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (2755-17) (втратив чинність) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=334%2F94.
33. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні : Закон України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2346-14.
34. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
35. Про підприємництво : Закон Української РСР від 7 лютого 1991 р. (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
36. Про страхування : Закон України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=85%2F96.
37. Про цінні папери та фондову біржу : Закон України (втратив чинність на підставі Закону № 3480-IV (3480-15) від 23 лютого 2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1201-12.
38. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3480-15.
39. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України вiд 30 жовтня 1996 р. № 448/96-ВР// [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=448%2F96.
40. Про страхування : Закон України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=85%2F96.
41. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
42. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю : Закон України вiд 19 червня 2003 р. № 978-IV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=978-15.
43. Про інвестиційну діяльність : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
44. Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 140.
45. Про національний банк : Закон України вiд 20 травня 1999 р. № 679-XIV // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi? nreg=679-14.
46. Про телебачення і радіомовлення : Закон України вiд 21 грудня 1993 р. № 3759-XII. // [Електронний ресурс] : Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3759-12.
47. Про кредитні спілки : Закон України вiд 20 грудня 2001 р. № 2908-III // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2908-14.
48. Про туризм : Закон України від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-in/laws/main.cgi?nreg=324%2F95.
49. Про обіг векселів в Україні : Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.
50. Про електронний підпис : Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
51. Про електронні документи та електронний документообіг : Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275
52. Про надання у 2008 році державних гарантій за зобов’язаннями Державної служби автомобільних доріг : затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 р. № 959 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg.
53. Про порядок здійснення банківських операцій за міжнародними розрахунками : Інструкція Зовнішторгбанку РСР від 25 грудня 1985 р. № 1 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : info-works.com.ua/disertacia/pravo/741.html.
54. Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних з вексельним обігом : Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 11 грудня 2000 р. № 01-8/738 // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1.
55. Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України : Постанова НБУ від 12 липня 2000 р. № 283 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : info-works.com.ua/disertacia/pravo/741.html.
56. Проект Господарського (Комерційного) кодексу України. – К., 1995.
57. Про затвердження Положення про порядок підготовки та проведення відкритих торгів. Наказ ФДМ України від 2 липня 1998 р. № 1303 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27. – Ст. 1020.
58. Про затвердження Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкрутства : наказ Міністерства економіки України від 7 червня 2001 р. № 123 (втратив чинність наказом Міністерства економіки України від 7 червня 2001 р. № 123) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG5727.html.
59. Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань : Роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України від 29 квітня 1994 р. № 02-5/293 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 3. – С. 59–63.
60. Про практику вирішення окремих спорів, пов’язаних з вексельним обігом : Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 11 грудня 2000 р. № 01-8/738 // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1.
61. Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів : Указ Президента України від 4 жовтня 1994 р. // Правила ИНКОТЕРМС, – Х., Ксилон, 1994.
62. Уніфіковані правила по договірним гарантіям 1978 р. Публікація Міжнародної торгівельної палати № 325 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.iccwbo.org.
63. Уніфіковані правила про гарантії на першу вимогу в редакції 1992 та 2010 р. Публікація Міжнародної торгівельної палати № 458 та 758 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.iccwbo.org.
64. Цивільний кодекс Української РСР 1922 р. // СУ УРСР. – 1922. – № 55. – Ст. 780.
65. Цивільний кодекс УРСР 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 356.
66. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –2003. – № 40–44. – Ст. 356.
67. Цивільно-процесуальний кодекс України. – Х. : Одиссей, 2007. – 200 с.
68. Швейцарський зобов’язальний закон // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : chitalka.info/pr4_12/pr4_120088.htm.
69. Постанова ВГСУ від 21 листопада 2007 р. у справі № 16/247 господарського суду м. Києва // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //arbitrr.gov.ua.
70. Постанова ВГСУ від 19 квітня 2007 р. у справі № 2-7/13067-2006 господарського суду АРК // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: //arbitrr.gov.ua.
71. Постанова ВГС України від 20 квітня 2006 р. № 22/330-05-8977 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.arbitr.gov.ua/docs/28_1235448.html.
72. Постанова ВГСУ від 30 листопада 2004 р. у справі 17/105 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.arbitr.gov.ua/docs/28_747120.html.
73. Постановление Президиума Высшего Арбітражного Суда Росссийской Федерации от 24 марта 1998 г. № 6395/97 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rosbuh.ru/print_article.asp?rba_id=115.
74. Постановление Президиума Высшего Арбитражного Суда Росссийской Федерации от 25 ноября 1997 г. № 8065/95 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : pravoznavec.com.ua/books/106/6446/41.
75. Аванесова Г. О банковской гарантии / Г. О. Авансова // Хозяйство и право. – 1997. – № 7. – С. 166–169.
76. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
77. Адамов А. С. Кептивне страхування / А. С. Адамов // Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин : збірка доповідей та тез повідомлень на засіданнях круглого столу (6 лютого 2009 р., м. Ірпінь). Частина друга: Дискурс молодих науковців та здобувачів. НУДПС України, 2009. – С. 60–61.
78. Аккредитивы – Документарное инкассо – Банковские гарантии. – Швейцария : Швейцарише Кредитанштальт «Кредит Свисс», 1989. – 148 с.
79. Алексеев С. С. Гражданское право в современную эпоху : науч.-попул. изд. / С. С. Алексеев. – М. : Юрайт, 1999. – 40 с.
80. Алексеев С. С. Основы теории государства и права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 352 с.
81. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М. : Юрид. лит., 1966 – 186 с.
82. Анна Шестак. Уровень кризиса в Украине создан исскуственно – нигде в мире такого нет! Налицо плановая операция по выбиванию денег из населения // Бульвар Гордона. – 2009. – № 1. – С. 12.
83. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. І. Антонюк. – Х., 2004. – 199 с.
84. Артеменко М. С. Роль неустойки в обеспечении планово-договорных обязательств в новых условиях хозяйствования : автореф. дис. на соискание научн. ступени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право» / М. С. Артеменко. – М., 1980. – 19 с.
85. Атестаційна справа Жила А. С // Архів НУ «Одеська юридична академія».
86. Баринов Н. А. Права граждан по договору бытового заказа и их защита / Н. А. Баринов. – Саратов, 1973. – 162с.
87. Бартошек М. Римское право (Понятия, термины, определения) / М. Бартошек ; пер. с чешск. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
88. Безклубий І. А. Теоретичні проблеми банківських правочинів : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. А. Безклубий. – К., 2006. – 486 с.
89. Безклубий І. А. Грошові зобов’язання у цивільному праві / І. А. Безклубий // Еволюція цивільного законодавства : проблеми теорії і практики. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (29–30 квітня 2004 р., м. Харків) / Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – К., 2004. – С. 327–337.
90. Белов В. А. Денежные обязательства / В. А. Белов. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 237 с.
91. Белов В. А. Поручительство : опыт теоретической конструкции и обобщения арбитражной практики / В. А. Белов. – М., 1998. – 234 с.
92. Берестова І. Е. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. Е. Берестова. – Харків, – 2004. – 197 с.
93. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти) : моногр. / О. А. Беляневич. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
94. Бирюкова Л. А. Гражданско-правовое регулирование отношений, связанных с использованием банковской гаранти : дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / Л. А. Бирюкова. –Екатиренбург, 2003. – 190 с.
95. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві : моногр. / Т. В. Боднар. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 286 с.
96. Боднар Т. В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (заг. положення) : навч. посіб. / Т. В. Боднар. – К. : Юстініан, 2007. – 280 с.
97. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах / М. И. Брагинский. – Минск, 1967. – 260 с.
98. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право : общие положения. – М. : Статут, 1998. – 682 с.
99. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая : общие положения. – М. : Статут, 2001 – 848 с.
100. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья. Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – 2-е изд., допол. и испр. – М. Статут, 2002. – 1055 с.
101. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья : Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – 3-е изд., допол. и испр. – М. : «Статут», 2003 – 1055 с.
102. Брагинский М. И. Обязательства и способы их обеспечения : неустойка, залог, поручительство, банковская гарантия (комментарий к новому ГК РФ). Правовые нормы о предпринимательстве. Вып.1. – М. : Юрид. лит., 1996. – 127 с.
103. Васильєва В. А. Цивільно-правове регулювання діяльності із надання посередницьких послуг : моногр. / В. А. Васильєва. – Івано-Франківськ : ВДВЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2006. – 346 с.
104. Вельяминов Г. М. Международное экономическое право и процесс (академический курс) : учеб. / Г. М. Вельяминов. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 496 с.
105. Викулин А. Ю. Антимонопольное регулирование рынка банковских услуг нормами банковского и антимонопольного законодательства : дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право финансовое право информационное право” / А. Ю. Викулин. – М. : 2001. – 312 c.
106. Витрянский В. В. Банковская гарантия // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 3–4.
107. Вовк Т., Друзенко Г., Зугравий Г., Качка Т., Коноваленко І., Парапан М., Перестюк Н. Регулювання сфери фінансових послуг у праві Європейського Союзу та перспективи адаптації законодавства України. – Харків : Консум, 2002. – 822 c.
108. Гавальда Кристиан, Стуфле Жан. Банковское право (Учреждения –Счета – Операции – Услуги) ; пер. с фр. / под ред. В. Я. Лисняка. – М. : АО Финстатинформ, 1996. – 580 с.
109. Гарантія // Новий тлумачний словник української мови : у 4 т. / [уклад. В. Яременко, О. Сліпушко]. – К. : Аконіт, 1998. – Т. 1. – С. 572.
110. Гарантія // Словник термінів і понять, що вживаються у чинних нормативно-правових актах України. - К. : Оріяни, 1999. – С. 74.
111. Гарантійний лист // Енциклопедичний словник бізнесмена : Менеджмент, маркетинг, інформатика / [під заг. ред. М. І. Молдованова]. – К. : Техніка, 1993. – С. 155.
112. Гарантія банківська (bank guarantee) // Енциклопедичний словник бізнесмена : Менеджмент, маркетинг, інформатика / [під заг. ред. М. І. Молдованова]. – К. : Техніка, 1993. – С. 157.
113. Гелевей О. І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. І. Гелевей. – К., 2003. – 19 с.
114. Гонгало Б. М. Учение об исполнении обязательств / Б. М. Гонгало. – М. : Статут, 2004. – 222 с.
115. Гордон М. В. Система договоров в советском гражданском праве / М. В. Гордон // Ученые записки Харьковского юридического института. Вып. 5. – Х., 1954. – С. 65–87.
116. Гражданский кодекс Украинской ССР : научно-практический комментарий ; пер. с укр. / И. Г. Агапов. М. И. Бару, И. А. Беленчук и др. – К. : Политиздат Украины. – 1981. – 639 с.
117. Гражданский кодекс РСФСР. Комментарий Института советского права / под ред. А. Г. Гойхбарга и др. – 2-е изд. – М. : Юриздат, 1925.
118. Гражданский кодекс Российской Федерации. Научно-практический комментарий / отв. ред. Т. Е. Абова, А. Ю. Кабалкин, В. П. Мозолин. – М. БЕК, 1996. – Ч. 1. – 714 с.
119. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М., Изд. группа. ИНФРА*М. - НОРМА, 1997. – Ч. 1, 2. – 560 с.
120. Гражданский кодекс Российской Федерации (С постатейными материалами из практики Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации). – М. : Издательская группа НОРМА–ИНФРА, 1999. – Ч. 1,2. – 832 с.
121. Гражданское право : учеб. : в 2 т. / под ред. Е. А.Суханова. – М. : БЕК, 1994. – Т.2 – 432 с.
122. Гражданское право : учеб. / под общей ред. Т. И. Илларионовой. –М. : НОРМА–ИНФРА-М, 1998. – 464 с.
123. Гражданское право. Часть первак : учеб. / под ред. А. Г. Каплина, А. И. Масляева. – М. : Юристь. – 1997. – 472 с.
124. Гражданское право : учеб. : в 2 т. / отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательство БЕК, 2000. – Т. ІІ. Полутом 1. – 704 с.
125. Гражданское и торговое право капиталистических государств. – 3-е изд., перераб. и доп. / отв. ред. Е. А. Васильев. – М., Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
126. Гражданское право : учеб. – 5-е изд., перераб. и доп. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : БЕК, 2000. – Т. 1. – 816 с.
127. Гражданское право Украины / Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. – Х. : ООО «Одиссей», 2004. – 960 с.
128. Гражданское право. Часть 1 : учеб. / под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. – М. : ТЕИС, 1996. – 498 с.
129. Грешников И. П. Субъекты гражданского права : юридическое лицо в праве и законодательстве / И. П. Грешников. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 331 с.
130. Гриджук Д. М., Олійник В. О. Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань / Д. М. Грижук. – К. : Оріяни, 2002. – 146 с.
131. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права / Д. Д. Гримм ; под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 496 c.
132. Губин Е. П. Обеспечение интересов в гражданско-правовых обязательствах : автореф. дис. на соискание научн. ступени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право» / Е. П. Губин. – М., 1980. – 198 с.
133. Джавадов Х. А. Ответственность в новом Гражданском кодексе Азебарджанской Республики : нововведения, недостатки / Х. А. Джавадов // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 31. Юридичні і політичні науки. – С. 287–289.
134. Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін. ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 831 с.
135. Дроздова Н. В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н. В. Дроздова. – К., 2005. – 193 с.
136. Жила А. С. Страхування як спосіб забезпечення зобов’язань в цивільному законодавстві України : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А. С. Жила. – О., 2009. – 16 с.
137. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование экономических отношений : учеб. пособие / Н. Д. Егоров. – Л. : БЕК, 1986. – 213 с.
138. Ерпылева Н. Ю. Международное банковское право : учеб. пособие / Н. Ю. Ерпилева. – М. : Форум.-Инфра-М, 1998. – 687 с.
139. Ефимова Л. Банковская гарантия : понятие и практическая применимость / Л.Ефимова // Хозяйство и право. – 1996. – № 3. – С. 115–119.
140. Ємельянова Л. В. Засоби забезпечення виконання зобов’язань у римському праві : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л. В. Ємельянова. – О., 2001. – С. 25–34.
141. Єсіпова Л. О. Гарантія в цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право» / Л. О. Єсипова. – О., 2006. – 20 с.
142. Єсіпова Л. О. Гарантія в цивільному праві : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; цивільний процес; міжнародне приватне право» / Любов Олександрівна Єсипова. – О., 2006. – 206 с.
143. Єсіпова Л. О. Гарантія та її види за цивільним законодавством // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. Вип. 1. – Хмельницький, 2006. – С. 128–131.
144. Єфімов С., Андрєєва Н. Гарантія // Бухгалтерія. – 2004. – № 30 (601). – С. 37–40.
145. Загорулько О. А. Заклад як речевий спосіб забезпечення виконання зобов’язань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А. І. Загорулько. – Х., 1997. – 18 с.
146. Зазуляк І. І. Істотні умови договору : теоретичний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. І. Зазуляк. – К., 2009. – 17 с.
147. Зарнадзе З. Банковское дело в России / З. Зарнадзе // Бизнес. – 2003. – № 5. – С. 22–24.
148. Защита прав потребителей / под ред. В. П. Палиюка. – Николаев, МП «Возможности Киммерии», 1996. – 272 с.
149. Зобов’язальне право. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 910 с.
150. Иванов А. Н. Платежные услуги американских банков / А. Н. Иванов // Деньги и кредит. – 1997. – № 9. – С. 57–60.
151. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 с.; Иоффе О. С. Советское гражданское право (курс лекций). Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1958. – С. 474–475.
152. Іваненко О. А. Цивільно-правове регулювання притримання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. А. Іваненко. – К., 2008. – 16 с.
153. Кабалкин А. Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания / А. Ю. Кабалкин. – М. : Наука, 1980. – 256 c.
154. Кабалкин А. Ю. Гражданский закон об услугах населению / А. Ю. Кабалкин. – М. : Юридическая литература, 1980. – 152 c.
155. Кабалкин А. Ю. Услуги в гражданском праве Российской Федерации / А. Ю. Кабалкин // Сб. науч. трудов, посвященный памяти В. А. Рясенцева. – М., 1995. – С. 29–42.
156. Кабалкин А. Ю. Глава X. Возмездное оказание услуг / А. Ю. Кабалкин // Гражданское право. Часть 2 : учеб. / под общ. ред. А. Г. Калпина. – М. : Юристъ, 2000. – С. 240–244.
157. Ківалова Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти) : моногр. / Т. С. Ківалова ; М-во освіти і науки України ; Одеська нац. юрид. акад. – О. : Юридична література, 2008. – 360 с.
158. Княжевская А. Б. Правовое регулирование банковской гаранти и резервных акредитивов : российская и международная практика : дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; коммерческое право; семейное право; международное частное право» / А. Б. Княжевская. – М., 2004. – 162 с.
159. Кодифікація приватного (цивільного) права України / за заг. ред. А. С. Довгерта. – К., 2000. – 333 с.
160. Константинова В. С. Гражданско-правовое обеспечение исполнения хозяйственных обязательств : автореф. дис. на соискание научн. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право» / В. С. Константинова. – Саратов, 1988. – 19 с.
161. Кофанов Л. Л. Обязательственное право в архаическом Риме : долговой вопрос / под общ. ред. И. Л. Маяк. – М. : Юрист, 1994. – 239 с.
162. Красавчиков О. А. Гражданские организационно-правовые отношения / О. А. Красавчиков // Антология уральской цивилистики. 1925–1989 : сб. ст. – М. : Статут. – 2001. – С. 156–165.
163. Красавчиков О. А. Система отдельных видов обязательств / О. А. Красавчиков // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 39–44.
164. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М. : Госюри