ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

На правах рукопису
УДК 346.7:656

РОДІНА Валерія Вікторівна

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Деревянко Богдан Володимирович,
кандидат юридичних наук, доцент

Донецьк – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВІДНОСИН ЗА УЧАСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ 14
1.1. Історія розвитку законодавства, що регулює діяльність підприємств міського електротранспорту 14
1.2. Поняття перевезень пасажирів, вантажів, багажу міським електротранспортом 31
1.3. Досвід зарубіжних країн у правовому регулюванні діяльності підприємств міського електротранспорту 49
Висновки по розділу 1
64
РОЗДІЛ 2. ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ 69
2.1. Господарська компетенція підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень 69
2.2. Мета й завдання господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту 81
2.3. Правовий режим майна підприємств міського електротранспорту 102
Висновки по розділу 2
119
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРОЦЕДУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА УЧАСТІ ПІДПРИЄМСТВ МІСЬКОГО ЕЛЕКТРОТРАНСПОРТУ 126
3.1. Господарсько-правова та інша відповідальність при здійсненні перевезень підприємствами міського електротранспорту 126
3.2. Процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень підприємствами міського електротранспорту 150
Висновки по розділу 3
165
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 178
ДОДАТКИ 208

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

№ з/п Скорочення Значення
1 АРК Автономна Республіка Крим
2 АТ Акціонерне товариство
3 АТП Автотранспортне підприємство
4 ВР України Верховна Рада України
5 ГК України Господарський кодекс України
6 ЖКГ Житлово-комунальне господарство
7 ЄС Європейський Союз
8 ІТР Інженерно-технічні робітники
9 КЗпП України Кодекс законів про працю України
10 КК України Кримінальний кодекс України
11 КМУ Кабінет Міністрів України
12 КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
13 НПА нормативно-правовий акт
14 РФ Російська Федерація
15 СНД Співдружність незалежних держав
16 СПД Суб’єкт підприємницької діяльності
17 ЦК України Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Міський електротранспорт з’явився майже одночасно з автомобільним і постійно конкурував з ним. Проте становлення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту відбувалося складніше, ніж в інших сферах транспорту.
На сьогоднішній день перевезення міським електротранспортом є незамінними в усіх розвинених країнах світу. Порівняно з автомобільними перевезеннями вони є вигіднішими з позицій економіки, екології, безпеки. Більше того, на сьогодні через щільність міського руху зникає остання перевага автомобільного транспорту – швидкість перевезень. При цьому міський електротранспорт крім основної мети спрямований ще й на досягнення такої важливої публічної мети як наповнення місцевого бюджету, адже переважна більшість підприємств міського електротранспорту знаходиться на балансі територіальної громади. Проте в більшості українських міст підприємства міського електротранспорту мають низку проблем, викликаних недосконалістю господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та самого стану підприємств міського електротранспорту. Першою проблемою є високий рівень зношеності рухомого складу та інших об’єктів, неможливість заміни сучасними засобами; другою – підвищена небезпека для споживачів та висока аварійність порівняно з іноземними підприємствами; третьою – обов’язок безкоштовного перевезення значної кількості громадян пільгових категорій із постійною затримкою компенсації з державного бюджету; четвертою – відсутність коштів на будівництво метрополітену у великих містах України. І це лише найбільш важливі проблеми, що вказують на необхідність поліпшення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту.
Діяльність підприємств міського електротранспорту регулюється ЦК України, ГК України, Законами України «Про транспорт», «Про міський електротранспорт», значною кількістю підзаконних НПА. Проте наявність великої кількості норм у різних НПА проблем діяльності міських електротранспортних перевізників не вирішує. До того ж необхідність внесення змін і доповнень до законодавства підтверджується зростанням ролі транспорту, що працює без спалювання дорогих вуглеводнів.
Пошуку відповіді на питання, пов’язані із правовим регулюванням перевезень вантажів, пасажирів, багажу та пошти різними видами транспорту, а також загальнотеоретичним аспектам транспортного права було присвячено роботи М.І. Брагінського, І.В. Булгакової, В.В. Вітрянського, В.К. Гіжевського, В.Л. Грохольського, Б.В. Деревянка, В.А. Єгіазарова, В.В. Кадали, О.В. Клепікової, Д.К. Медведєва, А.В. Мілашевич, С.Ю. Морозова, В.Й. Развадовського, Г.П. Савічева, М.Л. Шелухіна та ін. Однак не зважаючи на такий загал робіт, комплексне дослідження господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту на сьогодні в Україні відсутнє.
Саме цим і зумовлена необхідність наукового дослідження у межах дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем боротьби з правопорушеннями у сфері господарських і транспортних правовідносин і кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту МВС України на 2009-2012 роки «Правове забезпечення ефективності вантажних та пасажирських перевезень», затвердженої вченою радою Донецького юридичного інституту МВС України (протокол № 1 від 30 вересня 2009 року), у якій авторка брала участь як співвиконавець.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретично-праксеологічної моделі господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту й підготовка пропозицій з удосконалення законодавства та юридичної практики України.
Відповідно до поставленої мети основну увагу приділено вирішенню наступних завдань:
надати чітке семантичне визначення поняттю «перевезення міським електротранспортом»;
провести періодизацію розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту;
виявити напрями удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та відповідного господарського законодавства на основі дослідження зарубіжного досвіду;
запропонувати засоби захисту інтересів пасажирів та підприємств міського електротранспорту, що спираються на механізми страхування;
визначити обсяги компетенції підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень;
розробити механізм підвищення ролі засобів державного регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту;
подати пропозиції щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту;
визначити та систематизувати особливості господарсько-правової відповідальності при здійсненні перевезень підприємствами міського електротранспорту;
спростити та удосконалити процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з господарсько-правовим регулюванням діяльності підприємств міського електротранспорту.
Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту.
Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на комплексі філософських та загальнонаукових методів. Для написання дисертаційної роботи було застосовано історичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системно-структурний, структурно-функціональний, герменевтично-семантичний та інші методи. Використання історичного та правового методів дозволило визначити особливості формування господарського законодавства та господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту і провести відповідну періодизацію від кінця ХІХ століття до теперішнього часу. За допомогою герменевтично-семантичного методу було визначено ознаки, подано визначення поняття перевезення міським електричним транспортом, розроблено та запропоновано засоби захисту інтересів пасажирів і підприємств міського електротранспорту на основі механізмів страхування. Системно-структурний метод став у пригоді для розробки механізму підвищення ролі засобів господарсько-правового регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту; визначення та систематизації засобів регулюючого впливу держави на діяльність підприємств міського електротранспорту. Принагідно було застосовано структурно-функціональний метод для визначення шляхів спрощення та удосконалення процесуального порядку застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Також за допомогою цього методу було визначено обсяги компетенції підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень та зроблено пропозицію щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту. Порівняльний метод став основою для виявлення напрямів удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та відповідного господарського законодавства на основі дослідження зарубіжного досвіду.
Емпіричну базу дослідження склали норми Конституції та законів України, акти Президента та КМУ, інші нормативно-правові акти, а також міжнародні конвенції та двосторонні угоди, законодавство інших країн та їх об’єднань, що визначають господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, господарська й судова практика.
Теоретичну основу дослідження, крім робіт названих вище науковців, склали праці вітчизняних і російських юристів, а саме: О.А. Беляневич, О.М. Вінник, О.П. Віхрова, Р.А. Джабраілова, В.К. Колпакова, В.І. Коростея, В.К. Мамутова, О.П. Подцерковного, Г.В. Смолина, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, О.Х. Юлдашева та інших.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено перше у вітчизняній господарсько-правовій науці системне комплексне дослідження господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, на основі якого було обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями та пропозиціями.
Уперше:
сформульовані концептуальні підходи та створено модель регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту;
на основі визначених характеристик перевезення пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом надано чітке семантичне визначення поняттю «перевезення міським електротранспортом» як «переміщення людей і матеріальних цінностей у необхідному напрямку в межах міста або на приміській території транспортним засобом міського підпорядкування на основі електродвигуна рейковими або безрейковими шляхами»;
проведено періодизацію розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та виокремлено основні історико-правові етапи становлення правових засад перевезень міським електротранспортом: І. етап – від появи електротранспорту в окремих містах Російської імперії (у тому числі на території сучасної України) до революції 1917 року; ІІ. (радянський етап) – від 1917 року до 1990-х років; ІІІ. (сучасний етап) – визначається формуванням сучасного різнорівневого законодавства;
запропоновано новий механізм реалізації обов’язкового страхування життя і здоров’я пасажирів міського електротранспорту, який повинні застосовувати нові державні страхові компанії або страховики, що господарюватимуть на основі комунальної власності, і це сприятиме захисту інтересів пасажирів та підприємств міського електротранспорту.
Удосконалено положення щодо:
систематизації особливостей юридичної відповідальності при здійсненні перевезень міським електротранспортом, яка має комплексний характер: до правопорушників можуть і повинні застосовуватися заходи адміністративно-правової, цивільно-правової, господарсько-правової, кримінальної, фінансової, майнової, дисциплінарної відповідальності. Заходи адміністративної, кримінальної та іншої відповідальності можуть застосовуватися до громадян, а адміністративно-господарські санкції до суб’єктів господарювання - підприємств міського електротранспорту;
розподіл порушників у сфері перевезень міським електротранспортом за їх суб’єктним складом: суб’єкти господарювання - підприємства міського електротранспорту; споживачі послуг підприємств міського електротранспорту (пасажири); працівники підприємств міського електротранспорту (водії, кондуктори, контролери, слюсарі, ІТР та службовці, а також керівники підприємств);
пропозиції щодо реалізації заходів відповідальності за правилами досудового врегулювання спорів або адміністративного провадження, що дозволить спростити та удосконалити процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Запропоновано законодавче визначення, що при укладанні контракту з головою правління акціонерного товариства та іншими посадовими особами господарських товариств, які мають широкі права з управління діяльністю підприємства міського електротранспорту та укладанням від його імені угод, необхідно передбачити повну відповідальність цих посадових осіб перед підприємством міського електротранспорту та можливість застосування до них комплексної відповідальності.
Дістали подальшого розвитку положення щодо:
запровадження ліцензування діяльності з перевезень міським електротранспортом;
розробки проекту Закону України, аналогічного Федеральному закону РФ «Про транспортну безпеку», яким буде визначено заходи, спрямовані на недопущення негативних подій на транспорті;
внесення до Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України та Закону України «Про міський електричний транспорт» вимог до водія – його віку, досвіду, стажу чи кваліфікації (як мінімум передбачити підвищення його мінімального віку до 20 років);
запровадження ведення Реєстру недобросовісних перевізників (у т.ч. і перевізників міським електротранспортом), що буде додатковим засобом забезпечення виконання зобов’язань усіма перевізниками;
залежності обсягів компетенції підприємств міського електротранспорту від контрагентів, з якими вони вступають у правовідносини (замовників - місцевих органів виконавчої влади й міст, які набувають прав та обов’язків в особі органів місцевого самоврядування; посередників між замовником та перевізником – операторів ринку перевезень – муніципальних диспетчерських служб; споживачів послуг);
залежності компетенції підприємств міського електротранспорту у відношенні з пасажирами від правил користування трамваєм, тролейбусом та метро, публічного договору перевезення пасажира та його багажу й від категорій пасажирів;
пропозиції утворювати об’єднання підприємств міського електротранспорту, у межах яких компетенція кожного з їх учасників визначатиметься установчим договором або статутом;
розроблення механізмів підвищення ролі засобів господарсько-правового регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту та пропозиції щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту, яким ці підприємства володіють, користуються і розпоряджаються в основному на праві господарського відання;
пропозиції диверсифікації джерел отримання основних фондів підприємствами міського електротранспорту;
напрямів покращення майнової бази підприємств міського електротранспорту за рахунок: - збереження та реконструкції існуючих, будівництва нових трамвайних колій і контактних мереж, ліній метрополітену із застосуванням новітніх технологій, розроблення та випуску нових типів рухомого складу та його придбання за рахунок державного й місцевих бюджетів на умовах співфінансування та інших джерел на основі комплексної місцевої програми розвитку міського електротранспорту; - підвищення ефективності використання основних фондів підприємств міського електротранспорту за рахунок надання основних і додаткових оплатних послуг;
зменшення рівня зношеності парку засобів міського електротранспорту та підвищення рівня обслуговування пасажирів за посередництва ефективного державного регулювання та фінансування;
застосування до працівників міського електротранспорту й особливо, їх керівників різних заходів адміністративної, кримінальної, матеріальної, дисциплінарної відповідальності у комплексі із запровадженням стимулюючих заходів за сумлінне ставлення до своїх обов’язків, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень всередині підприємств міського електротранспорту.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи у правотворчій та правозастосовній діяльності з метою розвитку та удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту. Положення дисертаційної роботи можуть бути використані також при розробленні коментарів та науково-практичних рекомендацій до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність державних і комунальних органів з управління міським електротранспортом, у правозастосовній практиці, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсами «Господарське право», «Транспортне право», а також при розробці навчально-методичних матеріалів із цих дисциплін та інших спецкурсів.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження використовуються у Донецькому юридичному інституті МВС України у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Господарське право» та «Транспортне право» (довідка від 15.02.2012; додаток Б). Окремі положення дисертаційної роботи використовувалися у практичній діяльності ТОВ «АП «Донбасавтосервіс» (довідка від 11.01.2012; додаток В); ТОВ «Опт-Трейдінг» при перевезенні пасажирів у межах міста транспортними засобами (довідка від 10.02.2012; додаток Д). За підсумками дослідження було розроблено і запропоновано проект Закону України «Про внесення доповнень до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Закону України «Про міський електричний транспорт» (додаток А), який може бути використаний у законотворчій діяльності.
Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладено наукові результати, які одержані особисто дисертанткою під час науково-дослідних робіт та аналізу практики протягом 2009-2012 років. Дисертацію виконано авторкою самостійно. Внесок авторки в публікацію, підготовлену в співавторстві, полягає у пропозиції двох із трьох шляхів розв’язання завдання із запровадження обов’язкового страхування життя і здоров’я пасажирів міського електротранспорту.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 28 жовтня 2010 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 26 листопада 2010 р.; 26 листопада 2011 р); ІІ Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції, присвяченій 90-річчю СНУ ім. В. Даля «Правові проблеми взаємодії держави і бізнесу» у Східноукраїнському університеті ім. В. Даля (м. Луганськ, 1-7 березня 2011 р.) та ін.
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,4 д.а., у тому числі 5 статей у фахових з юридичних наук виданнях України, включених до затвердженого МОНмолодьспортом переліку.

Список литературы

ВИСНОВКИ:

Проведене дослідження та одержані на його основі результати спрямовані на вдосконалення законодавства і сприяння вирішенню наукової задачі, що полягає у розробці нових наукових положень щодо господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та підготовці пропозицій з удосконалення законодавства і юридичної практики України. Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту, зокрема у дисертації:
1. надано доктринальне авторське визначення поняття «перевезення міським електротранспортом» як «переміщення людей і матеріальних цінностей у необхідному напрямку у межах міста або на приміській території транспортним засобом міського підпорядкування на основі електродвигуна рейковими або безрейковими шляхами».
Серед характеристик перевезення пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом виділено:
- здійснення підприємствами міського електротранспорту підприємницької діяльності, що підпорядковується міській територіальній громаді;
- здійснювана діяльність пов’язана з переміщенням у межах міста та на приміській території (рідше – у міжміському сполученні) людей, їх багажу та вантажів;
- управління діяльністю з боку місцевої влади та господарське й адміністративне регулювання державними органами;
- здійснення перевезень рейковими або безрейковими шляхами спеціально прокладеними маршрутами по вулицях, тунелях, естакадах тощо;
- здійснення діяльності за допомогою транспортних засобів – метрополітену, трамваїв, тролейбусів (рідше інших засобів), які працюють на основі електродвигуна, електричний струм до якого подається через спеціальні дроти. При цьому припускаємо можливість роботи засобів міського електротранспорту на основі електродвигуна, який живитиметься струмом від акумулятора у самому транспортному засобі;
- головною характеристикою міського електротранспорту є належність майна підприємств такого транспорту місцевій територіальній громаді;
2. проведено періодизацію розвитку господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та виокремлено основні історико-правові етапи становлення правових засад перевезень міським електротранспортом:
І. Етап, що сформувався від появи електротранспорту в окремих містах Російської імперії (у тому числі на території сучасної України) до революції 1917 року. Господарсько-правові основи формувалися на ґрунті актів цивільного законодавства, а спрямовувалися на задоволення публічних інтересів – перевезення великої кількості людей у межах міста та отримання прибутків міським або державним бюджетом;
ІІ. Радянський етап від 1917 року до 1990-х років. Господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту формувалося на основі невеликої кількості правових норм та НПА, що врегулювали становлення системи міського електротранспорту і поклали початок перенесенню регулювання їх адміністративно- та господарсько-правовим законодавством;
ІІІ. Сучасний етап визначається формуванням сучасного різнорівневого законодавства. Господарсько-правове регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту здійснюється на основі норм ЦК України та ГК України, Законів України «Про транспорт», «Про міський електричний транспорт», Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України, Правил користування метрополітеном та ін. Зроблено прогноз, що розвиток законодавства буде спрямовано на фізичне і технологічне оновлення транспортних засобів, підвищення рівня екологічності та економічності, безпеки і комфортності пасажирів, захисту їх прав тощо, а також у бік розробки Транспортного кодексу України з окремою главою, присвяченою перевезенням міським електротранспортом;
3. на основі порівняння правового регулювання перевезень міським електротранспортом в Україні та за кордоном запропоновано напрями удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності підприємств міського електротранспорту та відповідного господарського законодавства. Зокрема запропоновано: 1) запровадити ліцензування діяльності з перевезень міським електротранспортом; 2) активізувати роботу із розробки проекту Закону України, аналогічного Федеральному закону РФ «Про транспортну безпеку», яким буде визначено заходи, спрямовані на недопущення негативних подій на транспорті; запропонувати внесення до Правил надання послуг міським електричним транспортом, Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України та Закону України «Про міський електричний транспорт» вимоги до водія – його віку, досвіду, стажу чи кваліфікації (на сучасному етапі хоча б передбачити підвищення його мінімального віку до 20 років); 3) запровадити ведення Реєстру недобросовісних перевізників (у т.ч. і перевізників міським електротранспортом), що буде додатковим засобом забезпечення виконання зобов’язань усіма перевізниками; 4) ввести обов’язкове страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами, як це є у Республіці Бєларусь та Республіці Казахстан (таку діяльність повинні здійснювати державні страхові компанії); 5) стимулювати підприємства з перевезень пасажирів, вантажів та багажу міським електротранспортом, що знаходяться у комунальній власності, до збільшення кількості та якості використовуваних транспортних засобів; 6) стимулювати місцеві громади до утворення нових підприємств, що сприятиме економії коштів на вартості пального з вуглеводнів та підвищенню рівня екологічної безпеки у містах, що дозволить більш скоординовано виконувати відповідні загальнодержавні та регіональні програми;
4. запропоновано засоби захисту інтересів пасажирів та підприємств міського електротранспорту, що спираються на механізми страхування, зокрема утворення державних страхових компаній або страховиків, які господарюватимуть на основі комунальної власності. Зроблено пропозицію щодо запровадження обов’язкового страхування життя і здоров’я пасажирів міського електротранспорту із застосуванням нового механізму його реалізації (видача пасажирам пільгових категорій безкоштовних квитків або квитків вартістю страхового внеску у сукупності із застосуванням спеціальної апаратури для підрахунку кількості пасажирів, що ввійшли або вийшли на кожній зупинці, на основі інфрачервоних датчиків, що встановлюються вгорі дверних отворів), що повинно сприяти переходу до загальнообов’язкової оплати проїзду і тим самим подоланню проблеми, пов’язаної із компенсацією плати за проїзд пільгових категорій пасажирів, захисту прав пасажирів, які постраждали внаслідок ДТП та інших деліктів за участі засобів міського електротранспорту, а також підвищенню доходів зновутворених державних і комунальних страхових компаній;
5. визначено обсяги компетенції підприємств міського електротранспорту при здійсненні перевезень, які залежать від контрагентів, з якими вони вступають у правовідносини (замовників - місцевих органів виконавчої влади і міст, які набувають прав та обов’язків в особі органів місцевого самоврядування, посередників між замовником та перевізником – операторів ринку перевезень: транспортних організацій, що реалізують послуги пасажирського транспорту населенню і виконують пов’язані із цим технологічні обслуговування пасажирів – попередній і поточний касовий продаж квитків, збір виторгу, диспетчерське управління перевезеннями, надання комплексу послуг на вокзалах – муніципальних диспетчерських служб, споживачів послуг).
Компетенція підприємств міського електротранспорту у відношенні з пасажирами визначається правилами користування трамваєм, тролейбусом та метро, а також публічним договором перевезення пасажира та його багажу. Вона залежить від категорій пасажирів: вантажовідправник та вантажоотримувач при перевезенні вантажів на основі відповідного договору; пасажир, який має пільги з оплати проїзду; пасажир, який має право на безоплатний проїзд та право перевірки перевізника; пасажир, що не має ніяких пільг чи прав на безоплатний проїзд. Запропоновано розширювати утворення об’єднань підприємств міського електротранспорту, у межах яких компетенція кожного з їх учасників визначається установчим договором або статутом.
Визначено, що виникнення або змінення прав та обов’язків, що складають обсяг компетенції підприємства міського електротранспорту, відбувається у різний час: при утворенні підприємства; при укладанні договору про організацію надання транспортних послуг із замовником - місцевим органом виконавчої влади та іншим замовником; при виході транспортного засобу на маршрут, при продажу разового або багаторазового проїзного квитка, при входженні пасажира до засобу міського електротранспорту, при завданні шкоди життю або здоров’ю пасажира під час перевезення; при реєстрації та утворенні об’єднання підприємств за участі підприємства міського електротранспорту та ін.;
6. розроблено механізми підвищення ролі засобів господарсько-правового регулювання у сфері діяльності підприємств міського електротранспорту та зроблено пропозиції щодо підвищення ефективності використання майна підприємств міського електротранспорту, яким ці підприємства володіють, користуються і розпоряджаються в основному на праві господарського відання. У роботі показано, що ефективною буде диверсифікація джерел отримання основних фондів підприємствами міського електротранспорту. Необхідно продовжувати тісну співпрацю із органами місцевої влади як власниками майна – виходити з пропозиціями до територіальної громади щодо отримання державних коштів у вигляді субсидій, субвенцій чи кредитів та оновлення парку засобів міського електротранспорту. Майно, яке швидко морально і фізично застаріває, доцільно використовувати на основі договору оренди з державою або приватними власниками. Запропоновано більше уваги приділяти договорам концесії та лізингу, переваги яких наведено у роботі. Визначено, що покращення майнової бази підприємств міського електротранспорту можливе за рахунок:
- збереження та реконструкції існуючих, будівництва нових трамвайних колій і контактних мереж, ліній метрополітену із застосуванням новітніх технологій, розроблення та випуск нових типів рухомого складу і його придбання за рахунок державного і місцевих бюджетів на умовах співфінансування та інших джерел на основі комплексної місцевої програми розвитку міського електротранспорту. Такою програмою повинно бути передбачено не тільки витрати на будівництво, відновлення та ремонт об’єктів інфраструктури міського електротранспорту, але і можливість їх використання з метою надання основних та додаткових оплатних послуг населенню і суб’єктам господарювання. Зокрема, таку можливість необхідно передбачити для вокзалів, депо та ін.;
- підвищення ефективності використання основних фондів підприємств міського електротранспорту за рахунок надання основних і додаткових оплатних послуг – встановлення на зупинках, на землях трамвайних і тролейбусних депо, у метро та в інших пунктах невеликих магазинів та пунктів швидкого харчування, кафе, кав’ярень; надання тимчасово вільних основних фондів на основі конкурсу в оренду або концесію СПД; надання послуг з перевезення пасажирів ретро-трамваями з підвищеною вартістю проїзду чи трамваями-кафе; використання основних фондів ремонтно-будівельних, торговельних та постачальницьких організацій, навчальних закладів, науково-дослідних та проектно-конструкторських установ, закладів охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури і спорту, майно яких є власністю держави або територіальної громади і належить підприємству міського електротранспорту на основі права господарського відання, з метою надання платних додаткових послуг громадянам та суб’єктам господарювання; розміщення реклами ззовні та всередині трамваїв, тролейбусів і метро та ін.
Зменшення рівня зношеності парку засобів міського електротранспорту та підвищення рівня обслуговування пасажирів можна досягти за допомогою ефективного державного регулювання та фінансування: збереження державного регулювання тарифів зі скасуванням бюджетних субсидій; збереження субсидій для окремих неприбуткових маршрутів; реорганізації комунальних підприємств міського електротранспорту в АТ для інвестування коштів у придбання нових транспортних засобів та комплектуючих матеріалів зі збереженням значного або контрольного пакету акцій у власності держави та/або територіальної громади; застосування концесійного механізму; проведення серйозних містобудівних проектів зі збільшення площі вулично-міської мережі, будівництва естакад, туннелів, надземних і підземних пішохідних переходів, утворення спеціалізованих доріг і маршрутів для руху різних видів транспорту тощо;
7. визначено та систематизовано особливості правової відповідальності при здійсненні перевезень міським електротранспортом, яка має комплексний характер: до правопорушників можуть і повинні застосовуватися заходи адміністративно-правової, цивільно-правової, господарсько-правової, кримінальної, фінансової, майнової, дисциплінарної відповідальності. Заходи адміністративної відповідальності можуть застосовуватися як до громадян, так і до суб’єктів господарювання - підприємств міського електротранспорту. Відповідальність підприємств міського електротранспорту - суб’єктів господарювання настає в результаті порушень законодавства та умов договорів, укладених ними з пасажирами та іншими суб’єктами господарювання - контрагентами, а саме порушення принципів реального та належного виконання. До визначення відповідальності як адміністративної чи господарсько-правової основним критерієм повинен бути суб’єктний склад державних органів, які застосовують заходи цієї відповідальності
За суб’єктним складом порушників виділено їх три групи – суб’єкти господарювання - підприємства міського електротранспорту; споживачі послуг підприємств міського електротранспорту (пасажири); працівники підприємств міського електротранспорту (водії, кондуктори, контролери, слюсарі, ІТР та службовці, а також керівники підприємств);
8. надано пропозиції щодо спрощення та удосконалення процесуального порядку застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Зокрема вказано на можливість застосування до учасників договірних відносин між підприємством міського електротранспорту та іншим підприємством адміністративних санкцій шляхом розгляду справ про порушення контрольно-наглядовими органами виконавчої влади (в окремих випадках – судами) або органами місцевого самоврядування за правилами відповідних нормативних актів, але на принципах і умовах, аналогічних тим, які застосовуються при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Зроблено висновок, що реалізація заходів відповідальності за правилами досудового врегулювання спорів або адміністративного провадження дозволить спростити та удосконалити процесуальний порядок застосування заходів відповідальності у сфері здійснення перевезень міським електротранспортом. Запропоновано запровадження на законодавчому рівні визначення, що при укладанні контракту з головою правління акціонерного товариства та іншими посадовими особами господарських товариств, які мають широкі права з управління діяльністю підприємства міського електротранспорту та укладанням від його імені угод, необхідно передбачити:
- повну відповідальність цих посадових осіб перед підприємством міського електротранспорту (принаймні у випадку вчинення навмисних дій);
- можливість застосування до них комплексної відповідальності.
Застосування до працівників міського електротранспорту й особливо, їх керівників різних заходів адміністративної, кримінальної, матеріальної, дисциплінарної відповідальності у комплексі із запровадженням стимулюючих заходів за сумлінне ставлення до своїх обов’язків сприятиме зменшенню кількості правопорушень всередині підприємств міського електротранспорту.
Основним прикладним результатом дослідження є розроблення і пропозиція проекту Закону України «Про внесення доповнень до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Закону України «Про міський електричний транспорт», який може бути використаний у законотворчій діяльності.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Киров И.К. Пространственно-временные аспекты рынка городских пассажирских маршрутных перевозок / И. К. Киров // Маркетинг в России и за рубежом. — 2005. — № 2 (46). — С. 43—51.
2. Бурлакова Г. Ю. Анализ существующих логистических принципов и подходов к решению проблем функционирования городского пассажирского транспорта / Г. Ю. Бурлакова, А. В. Бурлаков, В. В. Ступак // Вісник Донецького інституту автомобільного транспорту. — 2009. — № 1. — С. 41—47.
3. Трамвай [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B2%D0%B0%D0%B9.
4. Большая Советская Энциклопедия : [в 30 т] / гл. ред. А. М. Прохоров. — изд. 3-е. — М.: Большая советская энциклопедия, 1977— .— Т 26: Тихоходки-Ульяново. — 1977. — 624 с.
5. Грузовой трамвай [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. — Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%83%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B9_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B2%D0%B0%D0%B9.
6. Тролейбус [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%81.
7. Метрополитен [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. — Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B5%D0%BD.
8. Метрополітен [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BD.
9. Криворізький метрополітен [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%88%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BC%D0%B2%D0%B0%D0%B9.
10. Мисливий В. А. Кримінально-правова охорона безпеки руху та експлуатації міського електричного транспорту / В. А. Мисливий // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2006. — № 4. — С. 170—174.
11. Витрянский В. В. Договор перевозки / В. В. Витрянский. — М.: Статут, 2001. — 526 с.
12. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права (по изд. 1914 г.) / Г. Ф. Шершеневич. — М.: СПАРК, 1994. — 335 с.
13. Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик : Закон СССР от 31 мая 1991 року № 2211—І / Верховный Совет СССР // Ведомости Верховного Совета СССР. — 1991. — № 26. — Ст. 733.
14. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року № 1540-VI / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1963. — № 30. — Ст. 463.
15. О развитии железнодорожного транспорта в 1971-1975 годах, об улучшении работы промышленного железнодорожного транспорта, о повышении минимального размера заработной платы и увеличении ставок и окладов среднеоплачиваемых рабочих и служащих железнодорожного транспорта и метрополитенов и о мерах по закреплению кадров на железнодорожном транспорте : Постановления ЦК КПСС, Совета Министров СССР и ВЦСПС 2 июня 1971 года [Электронный ресурс] / ЦК КПСС, Совет Министров СССР, ВЦСПС // Официальный веб-сайт Верховной Рады Украины. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
16. Об утверждении Правил технической эксплуатации метрополитена : Приказ Министерства путей сообщения от 12 ноября 1976 года № Ц Метро/3385 [Электронный ресурс] / Министерство путей сообщения // Официальный веб-сайт Верховной Рады Украины. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
17. Об утверждении Инструкции по сигнализации на метрополитенах: Приказ Министерства путей сообщения от 29 апреля 1977 года № Ц Метро/3441 [Электронный ресурс] / Министерство путей сообщения // Официальный веб-сайт Верховной Рады Украины. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
18. Об утверждении Инструкции по движению поездов и маневровой работе на метрополитенах : Приказ Министерства путей сообщения от 26 сентября 1977 года № Ц Метро/3468 [Электронный ресурс] / Министерство путей сообщения // Официальный веб-сайт Верховной Рады Украины. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
19. Об утверждении Устава Московского ордена Ленина метрополитена им. В.И. Ленина: Приказ Министерства путей сообщения от 3 ноября 1978 года [Электронный ресурс] / Министерство путей сообщения // Официальный веб-сайт Верховной Рады Украины. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
20. Об утверждении Положения о порядке выплаты единовременного вознаграждения за выслугу лет работникам предприятий железнодорожного транспорта и метрополитенов Министерства путей сообщения : Приказ Министерства путей сообщения и Президиума ЦК профсоюза рабочих железнодорожного транспорта от 11 сентября 1979 года № 2197 по согласованию с Государственным комитетом по труду и социальным вопросам и Секретариатом ВЦСПС [Электронный ресурс] / Министерство путей сообщения // Официальный веб-сайт Верховной Рады Украины. — Режим доступа : www.rada.gov.ua.
21. О некоторых вопросах применения судами законодательства при рассмотрении споров, возникающих из перевозки грузов и багажа: Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 11 апреля 1969 года № 7 [Електронний ресурс] / Верховный Суд СССР // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : www.rada.gov.ua.
22. Кадала В. В. Історико-правовий аналіз перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні / В. В. Кадала // Науковий вісник Ужгородського університету. — 2008. — Вип. 9. — С. 227—231. — (Серія право).
23. Про вдосконалення системи державного контролю за технічним станом міського електротранспорту та забезпеченням безпеки руху трамвайних вагонів і тролейбусів : Постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 1997 року № 149 / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. — 1997. — № 7. — С. 30.
24. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 51. — Ст. 446.
25. Про міський електричний транспорт : Закон України від 29 червня 2004 року № 1914—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 51. — Ст. 548.
26. Про залізничний транспорт : Закон України від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 40. — Ст. 184.
27. Деркач Э. Промышленный железнодорожный транспорт: пробелы в правовом регулировании / Э. Деркач // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 9. — С. 47—50.
28. Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 6 квітня 2000 року № 1644—III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. — Ст. 222.
29. Про транзит вантажів: Закон України від 20 жовтня 1999 року № 1172—XIV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 51. — Ст. 446.
30. Про захист прав споживачів : Закон України у редакції від 15 грудня 1993 року № 3682—ХІІ / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 1. — Ст. 1.
31. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 червня 2000 року № 1775—III / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.
32. Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом: постанова Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1735 [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1735-2004-%EF.
33. Про схвалення Концепції Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2006-2015 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року № 330-р [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України // Lawua : Правовий Портал України. — Режим доступу: http://lawua.info/jurdata/dir146/dk146135.htm.
34. Про затвердження Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України : Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 9 жовтня 2006 року № 329 [Електронний ресурс] / Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1274-06.
35. Про затвердження правил користування метрополітеном: Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 22 грудня 2004 року № 1119 [Електронний ресурс] / Міністерство транспорту та зв’язку України // Дніпропетровський метрополітен : сайт. — Режим доступу: http://metro.dp.ua/pravila.html.
36. Про метрополітен : проект Закону України від 3 березня 2011 року № 8200 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. — Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39835.
37. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая і тролейбуса : наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 6 грудня 2004 року № 217 [Електронний ресурс] / Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства // Ліга закон : сайт. — Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE10195.html.
38. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 435—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 40—44. — Ст. 356.
39. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 436 / Верховна Рада України // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 462.
40. Куница А. В. Особенности функционирования транспортного комплекса Донецкого региона / А. В. Куница, Н. И. Мищенко, Е. П. Мельникова, Т. Е. Василенко // Вісник Донецького інституту автомобільного транспорту. — 2006. — № 4. — С. 29—35.
41. Ващенко Н. Структурні особливості розвитку транспортної системи України / Н. Ващенко, А. Кублій // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С. 148—150.
42. Транспортне право України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [М. Л. Шелухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишнивецька та ін.] ; за ред. М. Л. Шелухіна. — К.: Ін Юре, 2008. — 896 с.
43. Транин А. А. Эколого-правовые аспекты в решении транспортных проблем крупных городов России (на примере Москвы) / А. А. Транин // Государство и право. — 2002. — № 6. — С. 29—34.
44. Сафронов Э. Начало реформирования ГПТ – совершенствование маршрутных сетей города / Э. Сафронов, К. Сафронов, Д. Киммель // Автомобильный транспорт. — 2004. — № 5. — С. 57—58.
45. Клепікова О. В. Загальні теоретичні аспекти транспортного права / О. В. Клепікова // Вісник господарського судочинства. — 2007. — № 3. — С. 93—99.
46. Шелухин Н. Л. О предмете правового регулирования транспортного права / Н. Л. Шелухин // Науковий вісник Ужгородського національного університету. — 2008. — Вип. 9. — С. 257—260. — (Серія право).
47. Шелухін М. Л. Щодо узгодженості норм Цивільного та Господарського кодексів стосовно перевезень / М. Л. Шелухін // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование : матер. междунар. науч.-практ. конф. (Донецк - Святогорск, 16-17 апреля 2009 г.) / МОН Украины, Донецкий национальный університет ; ред. кол.: А. Г. Бобкова [и др.]. — Донецк: Юго-Восток, 2009. — С. 176—179.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К., Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с.
49. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. — изд. 5-е : Стереотип. — М.: Гос. издат. иностр. и нац. словарей, 1963. — 900 с.
50. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : Т. 3: П / В. Даль. — М.: Рус. яз., 1990. — 555 с.
51. Новий тлумачний словник української мови : У 4-х т. Т. 3 : Обе-Роб. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1998. — 927 с.
52. Про затвердження Статуту автомобільного транспорту УРСР: постанова Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 [Електронний ресурс] / Рада Міністрів Української РСР // Офіційний сайт Верховної Ради України. — Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=401-69-%EF.
53. Нечволод Л.І. Сучасний словник іншомовних слів / Л. І. Нечволод. — Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. —768 с.
54. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. — М.: Книжный мир, 2004. — 720 с.
55. Новий тлумачний словник української мови : У 4-х т. Т. 1. : А-Є. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1998. — 910 с.
56. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : Т. 1 : А - З. / В. Даль — М.: Рус. яз., 1989. — 699 с.
57. Транспортне право України : навч. посіб. / [Е. Ф. Демський, В. К. Гіжевський, С. Е. Демський, А. В. Мілашевич] ; за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.
58. Словник іншомовних слів / Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. — К.: Наукова думка, 2000. — 680 с.
59. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка : Т. 4 : Р - V. / В. Даль — М.: Рус. яз., 1991. — 683 с.
60. Новий тлумачний словник української мови : У 4-х т. Т. 4. Роб-Я. / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К.: Аконіт, 1998. — 941 с.
61. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень / уклад. Л. О. Пустовіт та ін. — К.: Довіра, 2000. — 1018 с.
62. Словарь иностранных слов / под ред. И. В. Лехина, С. М. Локшиной, Ф. Н. Петрова (глав. ред.) и Л.С. Шаумяна. — изд. 6-е, перераб. и доп. — М.: Советская энциклопедия, 1964. — 784 с.
63. Юридична енциклопедія : В 6 т. Т. 6 : Т-Я. / редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: Укр. енциклопедія, 2004. — 768 с.
64. Клепікова О. Окремі питання визначення транспортних засобів об’єктами майнових відносин у сфері господарювання / О. Клепікова // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. — 2007. — № 74-76. — С. 108—114.
65. Развадовський В. Й. Класифікація елементів транспортної системи / В. Й. Развадовський // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — № 4. — С. 8—16.
66. Чагаев И. Б. Правовые аспекты реформирования городского пассажирского транспорта [Текст] / И. Б. Чагаев // Вестник Саратовской государственной академии права. — 2009. — № 1. — С. 95—98.
67. Троллейбус [Электронный ресурс] // Википедия - свободная энциклопедия : сайт. — Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D0%B1%D1%83%D1%81.
68. Деревянко Б. В. Суб’єкти господарського права та суб’єкти господарювання у сфері надання освітніх послуг / Б. В. Деревянко // Экономико-правовые исследования в ХХІ веке: практика применения Хозяйственного кодекса Украины и направления развития правового регулирования хозяйственных отношений (к 7-й годовщине принятия Хозяйственного кодекса Украины) : матер. Четвертой межд. науч.-практ. интернет-конф. (г. Донецк, 23-30 марта 2010 года) / науч. ред. В. К. Мамутов ; НАН Украины, ин-т экономико-правовых исследований. — Донецк : Ноулидж, 2010. — С. 66—70.
69. О безопасности дорожного движения : Федеральный закон от 10 декабря 1995 года № 196-ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 1995. — № 50. — Ст. 4873.
70. Устав автомобильного транспорта и городского наземного электрического транспорта : Федеральный закон от 8 ноября 2007 года № 259—ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2007. — № 46. — Ст. 5555.
71. О применении контрольно-кассовой техники при осуществлении наличных денежных расчетов и (или) расчетов с использованием платежных карт : Федеральный закон от 22 мая 2003 года № 54-ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2003. — № 21. — Ст. 1957.
72. О транспортной безопасности : Федеральный закон от 9 февраля 2007 года № 16-ФЗ [Электронный ресурс] / Гос. Дума // Транспортный дозор : сайт. — Режим доступа : http://transbez.com/officially/laws/transportsafety—law.html.
73. О транспортно-экспедиционной деятельности : Федеральный закон от 30 июня 2003 года № 87-ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2003. — № 27. — Ч. 1. — Ст. 2701.
74. О транспортной стратегии Российской Федерации на период до 2030 года : Распоряжение Правительства РФ от 22 ноября 2008 года № 1734-р / Правительство РФ // Собрание законодательства Российской Федерации. — 2008. — № 50. — Ст. 5977.
75. Об утверждении Положения о порядке аттестации лиц, занимающих должности исполнительных руководителей и специалистов предприятий транспорта : Приказ Минтранса РФ и Министерства труда РФ от 11 марта 1994 года № 13/11 [Электронный ресурс] / Минтранс РФ и Министерство труда РФ // bestpravo.ru : сайт. — Режим доступа: http://www.bestpravo.ru/fed1994/data03/tex14867.htm.
76. Об утверждении Правил перевозок пассажиров и багажа автомобильным транспортом и городским наземным электрическим транспортом : постановление Правительства РФ от 14 февраля 2009 года № 112 [Электронный ресурс] / Правительство РФ // Консультант Плюс : сайт. — Режим доступа : http://www.consultant.ru/online/base/?req=doc;base=LAW;n=85364.
77. Об утверждении Положения о Министерстве транспорта Российской Федерации : Постановление Правительства РФ от 30 декабря 2000 года № 1038 (в ред. от 10 января 2003 года) / Правительство РФ // Собрание законодательство РФ. — 2001. — № 3. — Ст. 235.
78. Отличительные знаки и информационное обеспечение подвижного состава наземного транспорта, остановочных пунктов и пассажирских станций : ГОСТ 25869-90 [Электронный ресурс] // complexdoc.ru : сайт. — Режим доступа : http://www.complexdoc.ru/pdf/%D0%93%D0%9E%D0%A1%D0%A2%2025869-90/gost_25869-90.pdf.
79. Об утверждении Устава автомобильного транспорта РСФСР: постановление правительства РСФСР / Правительство РСФСР // Собрание постановлений РСФСР. — 1969. — № 2-3. — Ст. 8.
80. Калпин А. Г. Новый закон об автомобильном и городском наземном электрическом транспорте / А. Г. Калпин // Государство и право. — 2009. — № 6. — С. 88—91.
81. Морозов С. Ю. Комментарий к Уставу автомобильного и городского наземного электрического пассажирского транспорта / С. Ю. Морозов // Цивилист. — 2008. — № 2. — С. 17—25.
82. Васильев В. Роль автовокзалов и автостанций в организации пассажирских перевозок / В. Васильев, И. Балабаева // Автомобильный транспорт. — 2003. — № 6. — С. 2—7.
83. Про дорожній рух : Закон України від 30 червня 1993 року № 3353-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 31. — Ст. 338.
84. Коляда Т. А. Окремі проблеми охорони праці на міському електротранспорті та особливості укладання трудових договорів / Т. А. Коляда // Научно-технический сборник. — 2006. — № 72. — С. 318—321.
85. Алиев Э. А. оглы Международно-правовая регламентация автомобильных сообщений и перевозок / Этибар Али оглы Алиев // Международное публичное и частное право. — 2005. — № 4 (25). — С. 55—59.
86. Прохоров В. Перспективы развития общественного транспорта / В. Прохоров // Автоперевозчик. — 2004. — № 11. — С. 42—44.
87. Криницкий Е. Таксомоторный транспорт – важное звено в цепи, обеспечивающей мобильность населения / Е. Криницкий // Автомобильный транспорт. — 2004. — № 8. — С. 11—16.
88. Синенко С. В. Правове регулювання трудових відносин працівників транспорту в країнах ближнього зарубіжжя / С. В. Синенко // Держава і право. — 2011. — Випуск 51. — С. 318—325.
89. О транспортном обслуживании населения на автомобильном и наземном электрическом транспорте в городе Москве : Закон города Москвы (Проект) [Электронный ресурс] / Правительство Москвы // Грузовик пресс : сайт. — Режим доступа : http://www.gruzovikpress.ru/article/passenger/2009_07_A_2009_07_15-16_58_06/.
90. Об основах транспортной деятельности : Закон Республики Беларусь от 5 мая 1998 года № 140-З / Нацыянальный сход Рэспублікі Беларусь // Ведамасці Нацыянальнага сходу Рэспублікі Беларусь. — 1998. — № 20. — Ст. 221.
91. О дорожном движении : Закон Республики Беларусь от 5 января 2008 года № 313-З [Электронный ресурс] / Нацыянальный сход Рэспублікі Беларусь. — Режим доступа : http://www.guvd.gov.by/gai/pdd/law-road/.
92. Об утверждении Положения о порядке приема квалификационных экзаменов на получение права управления механическими транспортными средствами (за исключением колесного трактора) : Постановление Министерства внутренних дел Республики Беларусь от 30 декабря 2002 года № 297 (в редакции постановления Министерства внутренних дел Республики Беларусь от 7 апреля 2008 года № 107) [Электронный ресурс] / Министерство внутренних дел Республики Беларусь. — Режим доступа : http://www.guvd.gov.by/gai/studying/.
93. Об автомобильном транспорте и автомобильных перевозках : Закон Республики Беларусь от 14 августа 2007 года № 278-З [Электранный ресурс] / Нацыянальный сход Рэспублікі Беларусь. — Режим доступа : http://www.levonevski.net/pravo/razdel2/num1/2d1375.html.
94. Об обязательном страховании гражданской ответственности перевозчика перед пассажирами : Закон Республики Беларусь от 9 января 2002 года № 88-З (в ред. Законов Республики Беларусь от 13 ноября 2003 года № 245-З, от 5 января 2006 года № 87-З) [Электронный ресурс] / Нацыянальный сход Рэспублікі Беларусь. — Режим доступа : http://www.levonevski.net/pravo/razdel2/num8/2d837.html.
95. О лицензировании отдельных видов деятельности : Федеральный закон Российской Федерации от 8 августа 2001 года № 128-ФЗ / Гос. Дума // Собрание законодательства Росси