ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВИХ СПОРІВ КОМЕРЦІЙНИМ АРБІТРАЖЕМ УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
1) ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

2)
3)
4)
5) На правах рукопису

6)
7) ГУМЕНЮК Василь Іванович

8) УДК 347.999

ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВИХ СПОРІВ КОМЕРЦІЙНИМ АРБІТРАЖЕМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Семчик Віталій Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
3
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. Поняття та міжнародно-правове регулювання міжнародного комерційного арбітражу 12
1.1. Поняття та види міжнародних комерційних арбітражів 12
1.2. Історичні аспекти розвитку міжнародного комерційного арбітражу на різних етапах розвитку суспільства 29
1.3.Правова регламентація діяльності міжнародного комерційного арбітражу 55
Висновки до Розділу 1
64
РОЗДІЛ 2. Підсудність зовнішньоторгових спорів. Арбітраж на угода, як процесуальна підстава передачі спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу 67
2.1.Підсудність зовнішньоторгових спорів державним судам 67
2.2.Договірна підсудність та компетенція міжнародного комерційного арбітражу на розгляд зовнішньоторгових спорів 80
2.3.Поняття і види арбітражних угод. Основні вимоги, що висуваються до арбітражної угоди та її змісту 89
Висновки до Розділу 2
133
РОЗДІЛ 3. Обов’язковість рішень міжнародних комерційних арбітражів 137
3.1. Процесуальні підстави оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу і правові наслідки його скасування 137
3.2.Обовязковість та «остаточність» рішень, ухвалених міжнародним комерційним арбітражем і порядок їх виконання 157
Висновки до Розділу 3
178
ВИСНОВКИ
183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
190
ДОДАТКИ 228

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЦК – Цивільний кодекс

ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс

ГПК – Господарський процесуальний кодекс

ООН – Організація Об’єднаних Націй

МАК – Морська арбітражна комісія

МКАС – Міжнародний комерційний арбітражний суд

ЕКАДС – Економічна Комісія ООН для Азії та Далекого Сходу

ЗТАК – Зовнішньоторгова арбітражна комісія

ТПП – Торгово-промислова палата

ЄЕК – Арбітражний регламент Економічної Комісії ООН для Європи

ЮНСІТРАЛ – Арбітражний регламент Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі

СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік

СНД – Співдружність Незалежних Держав

РФ – Російська Федерація
9)

10) ВСТУП
Актуальність теми. У період переходу суспільства від адміністративно-командної до ринкової економіки, що в свою чергу призводить до пожвавлення міжнародних комерційних зв’язків, розширення кола їх суб’єктів. Співробітництво у галузі інвестування, фінансування, виробничої кооперації робить проблему арбітражного розгляду спорів більш актуальною.
Вибір теми зумовлюється зростаючою роллю третейського розгляду зовнішньоторгових спорів як способу вирішення суперечок, який є важливою складовою сучасної правової моделі захисту і реалізації інтересів учасників відповідних відносин. Застосування третейського розгляду спорів у різних сферах відносин може бути реальним виходом із ситуації, що склалася, оскільки порівняно зі звичайним порядком судочинства, третейський розгляд спрощує процедуру вирішення спорів, досягаючи більш швидкого та ефективного їх вирішення з мінімальними фінансовими витратами.
Наявність нормативних актів, що регулюють процедуру розв’язання зовнішньоторгових спорів міжнародним комерційним арбітражем, законодавство з цього питання і його теоретична база залишаються недостатніми для комплексного та ефективного регулювання цих відносин і потребують подальшого вдосконалення. Зазначені обставини стали підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.
Теоретичну основу даної роботи складають праці Л.П. Ануфрієвої, М.М. Богуславського, М.І. Брагінського, Є.В. Брунцевої, О.Ф. Волкова, О.А. Виноградової, Л.Ф. Винокурової, Г.К. Дмітрієвої, В.П. Звекова, І.С. Зикіна, М.І. Клеандрова, О.С. Комарова, В.В. Комарова, О.В. Кохановської, О.Д. Крупчана, І.М. Кучеренко, Н.С. Кузнєцової, С.М. Лєбєдєва, А.В. Луць, О.І. Мінакова, І.Г. Побірченка, Ю.Д. Притики, М.Г. Розенберга, Т.В. Сліпачук, Р.О. Стефанчука, Є.О. Суханова, Г.С. Фединяк, Г.Ю. Федосєєвої, Г.А. Цірат, Р.Б. Шишки, В.І. Труби, К.М. Шміттгоффа, М.Й. Штефана, Ю.С. Шемшученка, Я.М. Шевченко, В.Ф. Яковлєва та інших.
Вивчення та аналіз праць науковців дали змогу визначити і оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити питання, що постали на сучасному етапі розвитку та визначити шляхи їх вирішення.
Нормативну основу дослідження складає законодавство України, міжнародні нормативно-правові акти та законодавство зарубіжних країн. Базою дисертації стали узагальнення міжнародної комерційної арбітражної практики та досвід дисертанта, набутий у процесі здійснення практичної діяльності. Усе викладене свідчить про актуальність та важливість обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України «Актуальні проблеми охорони і захисту цивільних прав та інтересів у цивільному праві України» (реєстраційний номер РК 0108V009965).
11) Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка процесуальних аспектів розгляду міжнародним комерційним арбітражем зовнішньоторгових спорів, теоретичне обґрунтування положень, вироблених міжнародною арбітражною практикою, а також надання рекомендацій щодо вдосконалення порядку розгляду зовнішньоекономічних спорів, захисту прав і законних інтересів їх суб’єктів, виконання рішень, прийнятих міжнародним комерційним арбітражем.
Для досягнення мети вирішувались такі задачі:
– визначити основи організації третейських судів та їх становлення в Україні;
– дослідити місце і роль міжнародного комерційного арбітражу серед інших третейських судів;
– проаналізувати діяльність міжнародного комерційного арбітражу як способу втілення гарантії захисту прав господарюючих суб’єктів;
– на основі історико-правового та порівняльно-правового аналізу становлення міжнародного комерційного арбітражу визначити законодавчі перспективи їх розвитку;
– окреслити повноваження міжнародного комерційного арбітражу у розв’язанні зовнішньоторгових спорів;
– дослідити поняття та види арбітражних угод;
– проаналізувати процесуальні аспекти розгляду зовнішньоторгових спорів міжнародним комерційним арбітражем;
– розглянути питання забезпечення виконання рішень, прийнятих в міжнародному комерційному арбітражі;
– сформулювати пропозиції стосовно вдосконалення законодавства, що регулює діяльність міжнародного комерційного арбітражу;
– проаналізувати зарубіжне законодавство, що регулює подібні відносини та провести порівняльну характеристику з національним законодавством у галузі правового захисту економічних прав суб’єктів господарських правовідносин й визначити можливості адаптації норм зарубіжного законодавства;
– визначити основні, найбільш суттєві тенденції та загальну логіку розвитку законодавства, що регулює діяльність міжнародних комерційних арбітражів, указати на можливі способи його удосконалення та обґрунтувати доцільність їх впровадження.
Об’єкт дослідження складають суспільні відносини у сфері міжнародного комерційного права та процесуальні аспекти розгляду зовнішньоекономічних спорів міжнародним комерційним арбітражем.
Предмет дослідження є нормативні акти, літературні джерела, практика розгляду міжнародним комерційним арбітражем зовнішньоторгових спорів, правові норми, що регулюють зазначені відносини.
Методи дослідження. У процесі дослідження використані такі методи, як діалектичний, метод порівняльного аналізу, системно-структурний, історико-правовий та інші. Застосування діалектичного методу дозволило провести аналіз різних наукових концепцій щодо визначення поняття та змісту арбітражу та розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем. При застосуванні методу порівняльного аналізу розглядалися різні правові системи з точки зору порядку функціонування міжнародного комерційного арбітражу у країнах романо-германської та англо-американської систем права, широко використовуються зарубіжні матеріали. Метод системно-структурного аналізу використовувався для дослідження особливостей правового регулювання функціонування міжнародного комерційного арбітражу. Історико-правовий метод надав можливість визначити основні тенденції функціонування міжнародного комерційного арбітражу, як результат багатовікового розвитку третейського (арбітражного) способу розгляду спорів, що виникають у сфері міжнародного торгового обігу, що дає можливість визначити ті процесуальні аспекти, які найбільшою мірою відповідають природі міжнародного комерційного арбітражу. Положення і висновки, подані у роботі, ґрунтуються на аналізі чинного законодавства України, досягнень правової науки, а також на аналізі зарубіжного законодавства у відповідній сфері відносин.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є одним із перших в Україні комплексним дослідженням процесуальних аспектів розгляду міжнародним комерційним арбітражем зовнішньоторгових спорів.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, зокрема:
вперше:
– обґрунтовано поняття змісту арбітражного рішення, як окремий обов’язковий до виконання акт, що є процесуальною формою остаточного врегулювання матеріально-правових відносин, спрямований на усунення юридичного конфлікту між сторонами спору. Остаточність арбітражного рішення свідчить про неможливість його перегляду, обов’язковість та можливість бути виконаним;
– обґрунтовано необхідність внесення змін до статті 6 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», у якій пропонується передати функції контролю за арбітражними рішеннями від місцевих судів апеляційним за місцезнаходженням арбітражу;
– аргументовано та доведено доцільність доповнити пункт 1 статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у частині скасування рішення у разі надання доказів того, що одна із сторін у арбітражній угоді була частково недієздатною або визнана такою за національним законодавством, якому сторони підпорядкували цю угоду;
–обґрунтовано, що стаття 80 Закону України «Про виконавче провадження» звужує можливості виконання рішень арбітражів в Україні. Для відновлення рівних можливостей суб’єктів пропонується внести зміни у зазначену статтю, вилучивши з тексту слова «чи зареєстровані», оскільки така вимога до іноземної юридичної особи є некоректною і практично нівелює її статус;
удосконалено:
– визначення особливості підсудності справ у міжнародному приватному праві, оскільки єдиного принципу її визначення не вироблено, тому це питання вирішується у державі, якій сторони підпорядкували розгляд спору. Законодавство України допускає міжнародну договірну підсудність, проте спори можуть розглядатися в межах підсудності за встановленими правилами країни;
– висновок, що в міжнародному приватному праві застосовується термін «міжнародна підсудність», зміст якої зводиться до визнання компетентності суду певної держави розглядати спір, в якому присутній так званий іноземний елемент, що має значення для визначення договірної підсудності господарських спорів;
– положення, що третейський розгляд спорів базується на обов’язковій наявності арбітражної угоди (договору) сторін про передачу спорів на розгляд третейського суду у вигляді арбітражного застереження або третейського запису, яка за своєю сутністю є цивільно-правовим договором. При цьому «договір» трактується як підстава виникнення правовідносин, спрямована на досягнення наслідків «загального процесуального» характеру. У цьому разі договір породжує правовідносини складного характеру, що поєднують комплекс суб’єктивних прав і обов’язків, частина з яких стосується процесуальних правовідносин, а частина – матеріальних правових відносин;
дістало подальшого розвитку:
– визначення арбітражу, як альтернативного способу вирішення зовнішньоекономічних спорів, оскільки це недержавний суд, джерелом правозастосовної діяльності якого є угода сторін. Він створюється для розгляду спорів, що виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, якщо хоча б однією зі сторін є іноземний суб’єкт права;
– висновок про те, що міжнародні арбітражні (третейські) суди, які розглядають спори в галузі торговельних та інших економічних відносин, що складаються між організаціями різних держав, відрізняються від третейських судів, які розглядають спори між державами – суб’єктами міжнародного права (наприклад, Міжнародний суд ООН) і які слугують одним із мирних засобів вирішення міжнародних (міждержавних) суперечок;
– порядок оспорювання рішення про створення арбітражного суду за наявності підстав та створення нового, більш авторитетного, на думку сторін, суду з передачею спору на його розгляд. Це є принцип, за яким ураховується автономія волі сторін під час укладення ними арбітражної угоди;
– положення, що однією з підстав оспорювання арбітражних рішень є «застереження про публічний порядок», під яким розуміється відсутність у рішенні положень, що суперечать публічним інтересам. Проблема публічного порядку – це питання співвідношення приватного та публічного інтересів, меж втручання держави і її судової системи у відносини між приватними особами, адаптованих у різних країнах, можливостей сполучення принципу автономії волі сторін з імперативними нормами національних законів, допустимості застосування іноземного закону на території іншої держави тощо. Протиріччя публічного порядку повинно розглядатися як протиріччя між конкретними нормами або нормами, що можуть слугувати вираженням «правопорядку взагалі», і публічний порядок повинен аналізуватися через призму чинних норм конкретного правопорядку;
– співвідношення рішень державних судів, які прирівняні за обов’язковістю до нормативних актів, та рішень міжнародних комерційних арбітражів, що можуть бути віднесені не до нормативних актів, а до договорів, які мають властивість обов’язковості, для тих осіб, відносно яких вони винесені на підставі укладених між ними арбітражних угод.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором теоретичні положення можуть бути використані в подальшому при підготовці і розробці законодавства України, що регулює процесуальні аспекти розгляду міжнародним комерційним арбітражем зовнішньоторгових спорів, питання організації та діяльності міжнародного комерційного арбітражу. Положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі, при розробці навчальних програм курсів цивільного права, цивільного процесуального права, міжнародного приватного права; спецкурсів, присвячених питанням укладення зовнішньоторговельних угод, колізіям правових норм, третейським судам тощо юридичних вищих навчальних закладів, інститутів суддів, використані студентами при підготовці наукових робіт і в процесі вивчення відповідних курсів. З врахуванням того, що матеріали дисертації багато в чому ґрунтуються на аналізі зібраної автором у процесі узагальнень арбітражної практики, зроблені в дисертації висновки можуть бути використані у правозастосовній діяльності.
Апробація результатів дисертації. Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції доповідалися на наукових конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції «Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах» (Львів, 16–17 квітня 2008 року), міжнародній конференції «Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини в правовій системі України» (м. Київ, 1 липня 2011 року).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено автором у трьох публікаціях, включених до переліку наукових фахових видань, та тезах доповіді на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення процесуальних аспектів розгляду міжнародним комерційним арбітражем зовнішньоторгових спорів, що дало змогу зробити такі висновки.
1. Міжнародний комерційний арбітраж як альтернативний спосіб вирішення зовнішньоекономічних спорів пройшов тривалий шлях розвитку. Нині міжнародний комерційний арбітраж за своєю сутністю є недержавним судом, джерелом правозастосовчої діяльності якого є угода сторін. Він створюється для розгляду спорів, що виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, якщо хоча б однією зі сторін є іноземний суб’єкт права.
2. Міжнародний комерційний арбітраж слід відрізняти від арбітражу внутрішнього – третейського суду. Міжнародні комерційні арбітражі в Україні діють на підставі Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 1994 року, а також на підставі міжнародних конвенцій, учасницею яких є Україна. Вони розглядають спори, які випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин, якщо підприємство хоча б однієї зі сторін, перебуває за кордоном або ж є підприємством з іноземними інвестиціями.
«Внутрішні» третейські суди розглядають спори між фізичними особами - громадянами України та юридичними особами на підставі Закону України «Про третейські суди» та статті 12 Господарського процесуального кодексу України. Критеріями, які дають підстави вважати третейські суди «внутрішніми», є те, що сторонами спору виступають тільки українські фізичні чи юридичні особи (відсутність іноземного елемента в суб’єктному складі), спірні правовідносини мають внутрішньогосподарський характер, третейським судом спір вирішується лише на підставі національного матеріального та процесуального законодавства без застосування норм іноземного права та норм міжнародних договорів, набуття чинності рішенням третейського суду і його виконання відбувається виключно на підставі національного закону цієї країни.
3. Міжнародні арбітражні (третейські) суди, які розглядають спори в галузі торговельних та інших економічних відносин, що складаються між організаціями різних держав, слід відрізняти від третейських судів, які розглядають спори між державами – суб’єктами міжнародного права (наприклад, Міжнародний суд ООН) і які слугують одним із мирних засобів вирішення міжнародних (міждержавних) суперечок. На розгляд такого міжнародного арбітражу передаються спори, що виникають у процесі міждержавних відносин, предметом яких є питання міжнародного публічного права, а сторонами є, як правило, держави. Натомість комерційні арбітражні суди розглядають спори, що виникають із цивільно-правових угод і пов’язані зі здійсненням міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва.
4. Констатується, що стосовно визначення місця третейських судів у системі органів захисту порушених або оспорюваних цивільних прав ясності немає.
У главі ІІІ «Захист цивільних прав» Цивільного кодексу України (далі ЦК України) третейський суд не згадується. Зокрема, статтею 15 ЦК України передбачено, що «кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого чи майнового права або інтересу». Стаття 16 ЦК України передбачає захист цивільних прав судом, стаття 18 ЦК України – нотаріусами, стаття 19 ЦК України – самозахист цивільних прав. Оскільки третейські суди й господарські суди у зазначених нормах Цивільного кодексу України не згадуються, то можна припустити, що вони розглядаються як різновид загальної категорії – «суди».
Проте Законом України «Про судоустрій і статус суддів» до судової системи України віднесено суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Не названі третейські суди в якості органів судової влади й у Конституції України 1996 року. Таким чином, можна зробити висновок, що господарські суди належать до судової системи, а третейські – ні.
5. Враховуючи зазначене міжнародний комерційний арбітраж може бути визначений як недержавний суд, джерелом правозастосовчої діяльності якого є угода сторін, який створюється для розгляду спорів, що виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності, якщо хоча б однією зі сторін є іноземний суб’єкт права.
6. Поняття та сутності міжнародного комерційного арбітражу повинні визначатися особливості підсудності справ останнім. У зв’язку із цим слід звернути увагу на те, що в міжнародному приватному праві застосовується термін «міжнародна підсудність», зміст якого зводиться до визнання компетентності суду певної держави розглядати спір, в якому присутній так званий іноземний елемент. Таке поняття має практичне значення для встановлення можливості так званої договірної підсудності господарських спорів. Оскільки в Господарському процесуальному кодексі України відсутній інститут договірної підсудності, зацікавлена сторона може звернутися до місцевого господарського суду лише відповідно до вимог статей 13-16 Господарського процесуального кодексу України про територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають розгляду в першій інстанції. Усі згадані підстави стосуються арбітражної угоди і її дійсності в широкому розумінні як правової основи передачі спору на розгляд до арбітражу та виключення підсудності цього спору державним судам. Перелік статей 11-16 ГПК України є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
7. Принципова особливість третейського розгляду спорів полягає в обов’язковій наявності арбітражної угоди (договору) сторін про передачу спорів на розгляд третейського суду у вигляді арбітражного застереження або третейського запису, яка за своєю сутністю є цивільно-правовим договором. При цьому «договір» трактується як підстава виникнення правовідносин, спрямована на досягнення наслідків «загального процесуального» характеру. Тобто в цьому разі договір породжує правовідносини складного характеру, що складаються з комплексу суб’єктивних прав і обов’язків, частина з яких стосується процесуальних правовідносин, а частина – матеріальних правових відносин.
При цьому розуміється також наступна динаміка як процесуальних відносин учасників такого договору, так і трансформації взаємин між ними у галузі матеріального права. Якщо безпосереднім результатом арбітражної угоди є виникнення процесуальних правовідносин, то похідним її результатом і метою стає певний результат у галузі матеріального права. Адже в результаті наступного рішення арбітражу для учасників спору настають наслідки саме матеріально-правового характеру: особа присуджується до виконання обов’язку, визнається суб’єктивне право на певне майно, застосовуються засоби забезпечення належного виконання цивільно-правових зобов’язань тощо.
8. З урахуванням зазначеного арбітражна угода як правова категорія може бути охарактеризована як цивільно-правовий договір, який є юридичним фактом, що породжує комплексні процесуальні правовідносини, які виходять за межі цивільного, господарського процесу, тобто йдеться не про, власне, цивільно-процесуальні, господарсько-процесуальні правовідносини, а про процесуальні правовідносини в широкому значенні.
9. При визначенні поняття арбітражного рішення основний акцент повинен бути поставлений на меті, яка ним переслідується, тому під арбітражним рішенням пропонуємо розуміти остаточний і обов’язковий до виконання акт компетентного органу, що є процесуальною формою регулювання матеріально-правових відносин, спрямований на ліквідацію юридичного конфлікту між сторонами спору. При цьому остаточність арбітражного рішення означає як неможливість його перегляду, так і його обов’язковість та спроможність бути виконаним.
10. Арбітражне рішення може бути оспореним з визначених законом підстав. Оспорювання – це специфічний елемент міжнародного арбітражного процесу, який надає сторонам певні можливості. Зокрема, сторони спору можуть встановити у арбітражному застереженні або арбітражній угоді порядок оспорювання рішення обраного ними арбітражного суду за наявності певних підстав або шляхом створення по суті нового, більш авторитетного, на думку сторін, суду з передачею спору на його розгляд. При цьому слід виходити з відсутності обмеження принципу автономії волі сторін під час укладення ними арбітражної угоди в законодавстві України.
11. Однією з підстав оспорювання арбітражних рішень є «застереження про публічний порядок», під яким розуміється відсутність у рішенні положень, що суперечать публічним інтересам. Отже, проблема публічного порядку – це питання співвідношення приватного й публічного інтересів, меж втручання держави та її судової системи у відносини між приватними особами. Можливості сполучення принципу автономії волі сторін з імперативними нормами національних законів, допустимості застосування іноземного закону на території іншої держави тощо. Протиріччя публічному порядку повинне виражатися в протиріччі конкретним нормам або нормі, що можуть слугувати вираженням «правопорядку взагалі», і публічний порядок повинен аналізуватися через призму чинних норм конкретного правопорядку.
12. Українське законодавство визнає за рішеннями міжнародних комерційних арбітражів властивість обов’язковості. Однак таку обов’язковість не можна ототожнювати з обов’язковістю рішень державних судів. Якщо рішенням суду, що набрали чинності, така якість, як виконуваність (тобто можливість вимагати їх примусового виконання) притаманна відразу, то рішення міжнародних комерційних арбітражів такої властивості від початку не мають, хоча й визнаються обов’язковими. Рішення міжнародних комерційних арбітражів отримує таку властивість лише після того, як державний суд задовольнить клопотання про визнання або приведення до виконання такого рішення та судовий акт набуде чинності.
Рішення державних судів прирівняні в плані обов’язковості до нормативних актів. Проте точніше виходити з того, що рішення міжнародних комерційних арбітражів повинні бути прирівняні не до нормативних актів, а до договорів. Такі рішення мають властивість обов’язковості у жорсткому сенсі цього слова, для тих осіб, щодо яких вони винесені на підставі укладених між ними арбітражних угод.
13. Згідно з Нью-Йоркською конвенцією виконанню підлягають арбітражні рішення незалежно від того, чи винесені вони на території держав-учасниць Конвенції, чи ні. Однак держави мають можливість зробити застереження й обмежити коло рішень, на обов’язковість виконання яких вони давали згоду при приєднанні до Конвенції. Такою можливістю скористалася й Україна, коли під час ратифікації Конвенції в 1961 році зробила застереження про те, що буде застосовувати положення Конвенції щодо арбітражних рішень, винесених на території держав, які не є учасниками Конвенції, тільки в тій мірі, в якій вони забезпечать її взаємне застосування. Це застереження спричинило виникнення на практиці низки проблем, зокрема: визначення такої взаємності, тягар доведення взаємності тощо. Це питання потребує більш широкого вивчення.
14. При вирішенні питання про те, чи є арбітражні рішення виконавчими документами, ми виходимо з того, що раніше Цивільний процесуальний кодекс України містив норму, відповідно до якої рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України визнавалися виконавчими документами. Сьогодні таке положення міститься в пункті 9.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 року. У ньому йдеться про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є виконавчим документом, якщо примусове виконання цього рішення повинно проводитись на території України. Виконання вказаного рішення проводиться на підставі заяви зацікавленої особи, яка адресується відповідному відділу державної виконавчої служби.
У той же час практика йде таким шляхом: заявник звертається до суду загальної юрисдикції за місцем перебування боржника за видачею виконавчого документа. Думаю, що це є правильним, тому що, по-перше, дія повноважень арбітрів припиняється в момент винесення остаточного арбітражного рішення, тому арбітр не може змінити в разі необхідності ні спосіб, ні порядок виконання рішення, а ні відстрочити чи розстрочити виконання рішення. У той же час пункт 2 статті 5 Цивільного кодексу України 2003 року містить застереження стосовно того, що особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть за це відповідальність.
По-друге, арбітражне рішення не містить (і не повинно містити) усіх необхідних реквізитів виконавчого документа. Практика ґрунтується на статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Ці положення також повинні бути враховані при подальшому вдосконаленні законодавства в цій галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. «Бейкер и Макензи»: Международный коммерческий арбитраж. Государства Центральной и Восточной Европы и СНГ. Учебно-практическое пособие / Асадов А., Булекбаева Н., Джавелидзе Р., Мастерс К., и др. ; Отв. ред. : Тынель А., Хвалей В. – М. : БЕК, 2001. – 544 c.
2. Klein F. Rapport / F. Klein // Revue de l’arbitrage. – Paris, 1962. – №2. – Р. 57-59.
3. Абова Т. Влияние арбитража на повышение уровня хозяйствования / Т. Абова // Хозяйство и право. – М., 1981. – № 10. – С. 47-51
4. Абова Т.Е. Арбитраж в системе органов государства / Т.Е. Абова // Правовые аспекты совершенствования хозяйственного механизма. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1979. – С. 112-119.
5. Авдюков М.Г., Клейнман А.Ф., Треушников М.К. Основные черты буржуазного гражданского процесса. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1978. – 96 с.
6. Аверин Д.Д. Классовая природа и основные институты гражданского процесса Франции / Д.Д. Аверин. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1968. – 45 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х томах. Т. 2 / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – 360 c.
8. Ануров В.Н. Нарушение третейского соглашения / В.Н. Ануров // Третейский суд. – 2002. – № 3–4. – С. 167-184.
9. Ануров В.Н. Нарушение третейского соглашения / В.Н. Ануров // Третейский суд. – 2002. – № 1–2. – С. 89-100.
10. Ануфриева Л.М. Международное частное право: В 3-х т / Л.М. Ануфриева. – М. : Изд-во БЕК, 2001. – Т.3: Трансграничные банкротства. Международный коммерческий арбитраж. Международный гражданский процесс. – 768 с.
11. Арбитраж в СССР / А.Т. Боннер, В.Ф. Тараненко, М.С. Фалькович. – М. : Юрид. лит., 1981. – 248 с.
12. Арбитражное соглашения и практика рассмотрения внешнеэкономических споров / Богуславский М.М., Лебедев С.Н. Минакова А.И. – М. : Юрид. лит., 1985. – 144 с.
13. Арбитражный процесс / Под ред. В.В.Яркова. – М. : Юрист, 2002. – 480 с.
14. Арбитражный процесс: Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. М.К. Треушникова и В.М. Шерстюка. – 4-е изд., исправл. и дополн. – М. : Городец-издат, 2001. – 480 с.
15. Арбитражный регламент Международной торговой палаты (Париж) / Цират Г.А., Цират А.В. Международный арбитраж как способ разрешения внешнеэкономических споров. – К. : Довіра, 1997. – С. 174-190.
16. Арбитражный регламент ЮНСИТРАЛ / Цират Г.А., Цират А.В. Международный арбитраж как способ разрешения внешнеэкономических споров. – К. : Довіра, 1997. – С. 225-239.
17. Асосков А.В. Методы частноправового регулирования статуса коммерческих организаций, действующих на территории иностранных государств / А.В. Асосков // Московский журнал международного права. – 2001. – № 1. – С. 155-171.
18. Асосков А.В. Методы частноправового регулирования статуса коммерческих организаций, действующих на территории иностранных государств / А.В. Асосков / Актуальные проблемы гражданского права : Сборник статей / Под ред. В.В.Витрянского. – М. : Статут, 2002. – Вып. 5. – С. 422-480.
19. Баймуратов М.А. Международное право / М.А. Баймуратов. – Х. : Одиссей, 2000. – 736 с.
20. Балаян Л.Г. Соглашение о третейском суде – важнейшее условие третейского разбирательства / Л.Г. Балаян // Третейский суд. – 2002. – № 3–4. – С. 195-200.
21. Бардина М.П. Определение права, применимого к существу спора международным коммерческим арбитражем / М.П. Бардина // Государство и право. – 2010. – № 9. – С. 81-90.
22. Баринова И.И. Определение размера вознаграждения за спасение на море (Обобщение практики Морской арбитражной комиссии по делам о спасании судов и грузов за период 1945 – 1969 гг.) / И.И. Баринова. – М. : Союзморниипроект, 1971. – 89 с.
23. Бежевец А., Кузьмин Е. Принудительное исполнение. Проблемы взыскания денежных средств / А. Бежевец, Е. Кузьмин // Юридическая практика. – 29 апреля 2003. – № 17 (279). – С.4.
24. Белов А. Международный коммерческий арбитраж в США / А. Белов // Право и экономика. – 1998. – № 4. – С. 90-98.
25. Белов А.П. Альтернативные способы разрешения внешнеэкономических споров / А.П. Белов // Право и экономика. – 1998. – № 6. – С. 74-81.
26. Белов А.П. Разрешение внешнеэкономических споров в судебном порядке / А.П. Белов // Право и экономика. – 2001. – № 4. – С. 40-48.
27. Беляневич В.Е. Арбітражне судочинство: визнання недійсними актів державних та інших органів / В.Е. Беляневич. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 304 с.
28. Бобровник С.В. Конфлікт і компроміс у рішеннях міжнародних судових інституцій як міжнародній складовій правотворчості України / С.В. Бобровник // Держава і право. – 2011. – Вип. №51. – С. 18-27.
29. Боголюбов Н.С. О задачах арбитража в новых хозяйственных условиях / Н.С. Боголюбов // Советское государство и право. – 1959. – № 3. – С. 41-46.
30. Богуславский М.М. Иностранные инвестиции: правовое регулирование / М.М. Богуславский. – М. : БЕК, 1996. – 445 с.
31. Бондаренко А.С. Международный коммерческий арбитраж в Испании / А.С. Бондаренко // Арбитражный и гражданский процесс. – 2010. – № 4. – С. 35-37.
32. Боннер А. Исполнение решений арбитража / А. Боннер // Советская юстиция. – 1971. – № 12. – С. 26-27.
33. Бортнік О.Г. Мирова угода у цивільному судочинстві : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.Г. Бортнік. – Х., 2007. – 19 с.
34. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М. : Статут, 1997. – 682 с.
35. Брильов О.А. Арешт суден по забезпеченню морських вимог за законодавством України / О.А. Брильов. – Миколаїв : Атол, 2002. – 242 с.
36. Брунцева Е.В. Международный коммерческий арбитраж / Брунцева Е.В. – СПб. : Издат. дом «Сентябрь», 2001. – 364 с.
37. Важнейший участок работы государственных арбитражей // Советская юстиция. – 1971. – № 18. – С. 3-5.
38. Васильев А.М. О правоприменении в процессуальном праве / А.М. Васильев / Проблемы соотношения материального и процессуального права / Отв. ред. Шакарян М.С. – М. : Труды ВЮЗИ, 1980. – С. 4-13.
39. Вердников В.Г., Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовые формы товарно-денежных отношений / В.Г. Вердников, А.Ю. Кабалкин. – М. : Юрид. лит., 1970. – 224 c.
40. Верин Л. Повысить качество решений арбитража / Л. Верин // Советская юстиция. – 1976. – № 19. – С. 5-7.
41. Вилкова Н. Применимое право при разрешении споров из внешнеэкономических сделок / Н. Вилкова // Хозяйство и право. – 1995. – № 11. – С. 100-109.
42. Вилкова Н.Г. Арбитраж Международной торговой палаты / Н.Г. Вилкова // Третейский суд. – 2007. – № 4. – С. 160-165.
43. Виноградова Е.А. Третейский суд в России. Законодательство, практика, комментарии / Е.А. Виноградова. – М. : БЕК, 1993. – 288 c.
44. Винокурова Л.Ф. Практика разрешения споров / Л.Ф. Винокурова / Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / общ. ред. И. Г. Побирченко ; МКАС при ТПП Украины. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – С. 22-54.
45. Витрянский В. Как совершенствовать деятельность арбитража / В. Витрянский // Советская юстиция. – 1989. – № 12. – С. 4-5.
46. Войтович С.А. Международный инвестиционный арбитраж: некоторые тенденции и опыт Украины / С.А. Войтович // Международное публичное и частное право. – 2010. – № 3 (54). – С. 8-13.
47. Волков А.Ф. Торговые третейские суды / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 1999. – № 2–3. – С. 65-75.
48. Волков А.Ф. Торговые третейские суды / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 2000. – № 4. – С. 82-95.
49. Волков А.Ф. Торговые третейские суды / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 2001. – № 1. – С. 58-74.
50. Волков А.Ф. Торговые третейские суды / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 2001. – № 2. – С. 66-72.
51. Волков А.Ф. Торговые третейские суды / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 2001. – № 3–4. – С. 76-95.
52. Волков А.Ф. Торговые третейские суды. Современные воззрения на природу третейского договора и договора сторон с третейскими судьями (Compromissum и receptum) / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 2001. – № 5–6. – С. 89-99.
53. Волков А.Ф. Третейские суды и их значение в торговом обороте / А.Ф. Волков // Третейский суд. – 1999. – № 1. – С. 31-44.
54. Вольф М. Международное частное право / М. Вольф ; Под ред. и с предисл. : Лунц Л.А.; Пер. : Рапопорт С.М. ; Перев. с англ. – М. : Иностр. лит., 1948. – 701 c.
55. Воробьев А.А., Воробьева А.Б. Арбитражный суд в Лондоне: сравнительно-правовое исследование / А.А. Воробьев, А.Б. Воробьева. – М. : Ассоциация независимых издателей, 2000. – 303 с.
56. Воронцов А.А. Международный коммерческий арбитраж. Обеспечительные меры / А.А. Воронцов // Южно-Уральский юридический вестник. Научно-практический журнал. – 2006. – № 4. – С. 94-95.
57. Воронцов А.А. Международный коммерческий арбитраж: практические аспекты деятельности / А.А. Воронцов // Арбитражная практика. – 2006. – № 5. – С. 93-96.
58. Галенская Л.Н. Международное частное право / Л.Н. Галенская. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1983. – 231 с.
59. Генкина Д.М. Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже / Д.М. Генкина // Сборник информационных материалов. – М. : Междунар. отношения, 1967. – Вып. 20. – С. 3-7.
60. Горбатовская С. Исполнительное производство – законодательные пробелы / С. Горбатовская // Юридическая практика. – 8 октября 2002. – № 41 (251). – С. 4.
61. Государственный арбитраж и перестройка народного хозяйства // Советская юстиция. – 1988. – № 10. – С. 6-7.
62. Гражданский процесс Украины / Под ред. Ю.С. Червоного. – К. : Истина, 2006. – 400 с.
63. Гражданский процесс. Учебник / А.П. Вершинин, Л.А. Кривоносое, В.А. Митина и др. – М. : Проспект, 1998. – 480 с.
64. Грешников И.П. Международный, иностранный и внутренний арбитраж / И.П. Грешников // Третейский суд. – 2005. – № 2. – С. 85-94.
65. Грешников И.П. Международный, иностранный и внутренний арбитраж. (Окончание) / И.П. Грешников // Третейский суд. – 2005. – № 3. – С. 39-45.
66. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве / И.П. Грешников. – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 331 с.
67. Грешников П.Я. Современный правовой статус третейских судов в Казахстане / П.Я. Грешников / Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы и решения: сборник статей к 75-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации / под ред. А.С. Комарова; МКАС при ТПП РФ. – М. : Статут, 2007. – С. 138-147.
68. Григоров А.А. Доказывание и доказательства во внешнеторговом арбитраже / А.А. Григоров // Правоведение. – 1978. – № 6. – С. 56-63.
69. Грун А.Я. Участие государственных арбитражей в совершенствовании законодательства / А.Я. Грун // Советское государство и право. – 1976. – № 11. – С. 28-34.
70. Гуменюк В.І. Арбітражна угода, як процесуальна підстава передачі спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу / В.І. Гуменюк // Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах : матеріали наук.-практ. конф. (м. Львів, 16–17 квітня 2008 р.). – Львів: Вищий господарський суд України; Львівський апеляційний господарський суд, 2008. – С. 21–24.
71. Гуменюк В.І. Компетенція міжнародного комерційного арбітражу при розгляді зовнішньоторгових спорів за договірною підсудністю / В.І. Гуменюк // Право України. – 2008. – № 8. – С. 124–129.
72. Гуменюк В.І. Підсудність зовнішньоторгових спорів державним судам / В.І. Гуменюк // Судова апеляція. – 2008. – № 2 (11). – С. 44–53.
73. Гуменюк В.І. Правові аспекти діяльності міжнародного комерційного арбітражу / В.І. Гуменюк // Право України. – 2008. – № 4. – С. 139-144.
74. Гурвич М.А. Лекции по советскому гражданскому процессу. Пособие / М.А. Гурвич ; Под ред. Бельдюгина В.Н. – М. : Изд-во ВЮЗИ, 1950. – 199 c.
75. Гуреев С. Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже / С. Гуреев // Советский ежегодник международного права. – 1965. – С. 533-537.
76. Давыденко Д.Л. Арбитраж и примирение: две стороны одной медали / Д.Л. Давыденко // Третейский суд. – 2004. – № 1. – С. 83-87.
77. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль. – СПб. : Диамант, 1996. – Т. 1. – С. 21.
78. Дахно І.І. Міжнародне економічне право / І.І. Дахно. – К. : МАУП, 2000. – 157 с.
79. Дегтярев С.Л. Развитие конфликтной ситуации при реализации судебной власти / С.Л. Дегтярев // Арбитражный и гражданский процесс. – 2007. – № 1. – С. 21-24.
80. Демченко С.Ф., Острович С.Э. Совместные предприятия: правовая защита имущества, прав и интересов / С.Ф. Демченко, С.Э. Острович. – К. : Либідь, 1991. – 72 с.
81. Джурович Р. Арбитраж и международное хозяйственное право / Р. Джурович // Сборник материалов IV международного конгресса по арбитражу (3–6 октября 1972 г., Москва). – М., 1974. – С. 441-442.
82. Діяльність Міжнародного комерційного арбітражу // Право України. – 1997. – № 11. – С. 95-108.
83. Дмитриева Г.К. Международный коммерческий арбитраж / Г.К. Дмитриева. – М. : Проспект, 1997. – 232 с.
84. Дмитриева Г.К. Международный коммерческий арбитраж в России / Г.К. Дмитриева / Международное частное право: Учебник / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Г.К. Дмитриева, И.М. Кутузов и др.; Отв. ред. Г.К. Дмитриева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2010. – С. 624-640.
85. Добровольский А.А. Новое законодательство о государственном арбитраже в СССР / А.А. Добровольский // Вестник Московского университета. – 1981. – № 4. – С. 28-36.
86. Доронина Н.Г. Порядок разрешения инвестиционных споров / Н.Г. Доронина / Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы и решения: сборник статей к 75-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации / под ред. А.С. Комарова; МКАС при ТПП РФ. – М. : Статут, 2007. – С. 148-167.
87. Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже / Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика. Науч.-практ.издание / Под общ.ред. И.Г. Побирченко. – К. : Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – 973 c.
88. Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже 1961 г. // Регистр текстов международных конвенций и других документов, касающихся правил международной торговли. – Нью-Йорк, 1973. – Том 2. R. 73V.3. – С. 28-50.
89. Ерпылева Н.П. Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы теории и практики / Н.П. Ерпылева // Арбитражный и гражданский процесс. – 2002. – № 1. – С. 23-42.
90. Ерпылева Н.Ю. Международный коммерческий арбитраж в международном частном праве: проблемы и перспективы современного развития / Н.П. Ерпылева // Право и политика. – 2004. – № 5. – С. 73-85.
91. Ерпылева Н.Ю. Международный коммерческий арбитраж как отрасль международного частного права: современные тенденции в развитии. (Начало) / Н.П. Ерпылева // Законодательство и экономика. – 2004. – № 4. – С. 80-94.
92. Ерпылева Н.Ю. Международный коммерческий арбитраж как отрасль международного частного права: современные тенденции развития / Ерпылева Н.П. // Законодательство и экономика. – 2004. – № 5. – С. 73-83.
93. Ефимочкин В.П. Вопросы работы государственного арбитража / В.П. Ефимочкин // Вопросы правового регулирования народного хозяйства. Сборник статей. – М. : Госюриздат, 1962. – С. 157-176.
94. Ефимочкин В.П. Некоторые проблемы государственного арбитража / В.П. Ефимочкин // Советское государство и право. – 1959. – № 7. – С. 46-148.
95. Євтушенко О.І. Особливості визнання та виконання рішень іноземних судів : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.І. Євтушенко. – К., 2005. – 18 с.
96. Євтушенко О.І. Особливості визнання та виконання рішень іноземних судів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Євтушенко Олена Іванівна. – К., 2005. – 214 с.
97. Жильцов А.Н. Императивные нормы в международном коммерческом арбитраже / А.Н. Жильцов // Международный коммерческий арбитраж. – 2004. – № 2. – С. 16-42.
98. Жильцов А.Н. Оспаривание решений международных коммерческих арбитражей в соответствии с российским законодательством – современные тенденции / А.Н. Жильцов / Международный коммерческий арбитраж: современные проблемы и решения: сборник статей к 75-летию Международного коммерческого арбитражного суда при Торгово-промышленной палате Российской Федерации / под ред. А.С. Комарова; МКАС при ТПП РФ. – М. : Статут, 2007. – С.168-194.
99. Зайцев А.И. Классификация третейских судов / А.И. Зайцев // Третейский суд. – 2001. – № 5–6. – С. 42-52.
100. Заменгоф З. Расторжение и изменение договоров в практике арбитража / З. Заменгоф // Социалистическая законность. – 1963. – № 1. – С. 84-86.
101. Зарубин Н. Арбитраж и совершенствование правовой работы в народном хозяйстве / Н. Зарубин // Советская юстиция. – 1979. – № 6. – С. 6-7.
102. Захист прав суб’єктів господарювання в арбітражних судах України / С.С. Боровик, В.В. Джунь, С.М. Мудрий. – К.: Оріяни, 2001. – 228 с.
103. Захарченко Т.Г. Исполнение в Украине решений международных коммерческих арбитражей / Т.Г. Захарченко / Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / общ. ред. И. Г. Побирченко ; МКАС при ТПП Украины. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. – С. 66-72.
104. Защита гражданских прав третейскими судами. Научно-практический сборник / Под ред. В.П.Палиюка. – Николаев : Изд-во «Вечерний Николаев», 2003. – 228 с.
105. Звеков В.П. Международное частное право. Курс лекций / В.П. Звеков. – М. : Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 686 с.
106. Зейдер Б.Н. Судебное решение по гражданскому делу / Н.Б. Зейдер. – М. : Юрид. лит., 1966. – 192 c.
107. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О.В.Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
108. Зозуля О.О. Міжнародний змішаний арбітраж: досвід та національна практика : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.11 «Міжнародне право» / О.О. Зозуля. – К., 2008. – 20 с.
109. Зубар В. Правове регулювання діяльності третейських судів в Україні / В. Зубар // Цивільне право. – 2002. – Вип.2. – С. 46-47.
110. Зыкин И.С. Обычаи и обыкновения в международной торговле: понятие, применение, формирование, применимое право, типовые контракты / И.С. Зыкин. – М. : Международные отношения, 1983. – 160 с.
111. Зыков Р.О. Коммерческий арбитраж в Финляндии / Р.О. Зыков // Третейский суд. – 2006. – № 3. – С. 111-119.
112. Инструкция о производстве дел в МАК // Ежемесячник Всесоюзной торговой палаты. – 1931. – № 1. – С. 49-51.
113. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 c.
114. Исполнительное производство: Учебник / Под ред. Л.Ф. Лесницкой. – М. : Юрид. лит-ра, 1983. – 176 с.
115. История Швеции / Мейлин Ян, Юханссон Альф В., Хеденборг Сюзанна ; Пер. со швед. – М. : Изд-во «Весь Мир», 2002. – 400 c.
116. Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0865-99
117. Каламкарян Р.А. Проблема разделения споров на "юридические" и "политические" в доктрине и практике Международного суда и Международного арбитража / Р.А. Каламкарян // Государство и право. – 1996. – № 10. – С. 88-98.
118. Калинина Т.М. О практике применения Морской арбитражной комиссией статьи 129 Кодекса торгового мореплавания СССР / Т.М. Калинина // Проблемы государства и права на современном этапе / ИГПАН. – М., 1973. – Вып. 6. – С. 215-220.
119. Каллистратова Р.Ф. Разрешение споров в государственном арбитраже / Р.Ф. Каллистратова. – М. : Госюриздат, 1961. – 204 с.
120. Каллистратова Р.Ф., Клейн Н.И. Арбитраж и экономическая реформа / Р.Ф. Каллистратова, Н.И. Клейн // Ученые записки. Ученые записки ВНИИСЗ. – М., 1967. – Вып. 10. – С. 66-76.
121. Канашевский В.А. Международный коммерческий арбитраж и публичный порядок / В.А. Канашевский // Арбитражный и гражданский процесс. – 2008. – № 6. – С. 40-42.
122. Кандыба А.А. Обеспечительные меры и международный коммерческий арбитраж: практический аспект / А.А. Кандыба // Московский журнал международного права. – 2005. – № 1. – С. 247-260.
123. Канзафарова І.С. Умови звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань в комерційній практиці / І.С. Канзафарова // Правова держава. – 2000. – № 2. – С. 30-38.
124. Карабельников Б.Р. Исполнение и оспаривание решений международных коммерческих арбитражей. Комментарий к Нью-Йоркской конвенции 1958 г. и главам 30 и 31 АПК РФ 2002 г. / Б.Р. Карабельников. – М. : Статут, 2008. – 605 c.
125. Карабельников Б.Р. Признание и приведение в исполнение иностранных арбитражных решений. Научно-практический комментарий к Нью-Йоркской конвенции 1958 года / Б.Р. Карабельников. – М. : Юстицинформ, 2001. – 368 c.
126. Карабельников Б.Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей года / Б.Р. Карабельников // Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 101-111.
127. Карпеев О.В. Третейский суд – альтернативная форма рассмотрения споров, вытекающих из договора перевозки / О.В. Карпеев // Арбитражный и гражданский процесс. – 1999. – № 4. – С. 46-49.
128. Карпов А. Некоторые вопросы работы ведомственных арбитражей / А. Карпов // Советская юстиция. – 1980. – № 4. – С. 13-14.
129. Картужанский Л.И. Хозяйственные договоры и арбитраж на современном этапе / Л.И. Картужанский // Вопросы государства и права. Ученые записки Ленинградского университета. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1951. – № 129. – С. 100-117.
130. Кейлин А.Д. Взаимоотношения суда и арбитража при разбирательстве гражданско-правовых споров в капиталистических странах / А.Д. Кейлин // Советский ежегодник международного права, 1960. – М. : Изд-во АН СССР, 1961. – С. 278-289.
131. Кейлин А.Д. Морская арбитражная комиссия / А.Д. Кейлин // Советская торговля. – 1931. – №3. – С. 24-26.
132. Кейлин А.Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств / А.Д. Кейлин. – М. : Внешторгиздат, 1961. – Ч. 3. Арбитраж. – 311 c.
133. Киселева Т.С. Форма и порядок заключения арбитражного соглашения: сравнительно-правовой анализ / Т.С. Киселева // Третейский суд. – 2002. – № 1–2. – С. 74-88.
134. Кисельова Т.С. Оспорювання та примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу: порівняльно-правове дослідження : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / Т.С. Кисельова. – Донецьк, 2003. – 16 с.
135. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації / В.І. Кисіль. – К. : Вид-во «Україна», 2000. – 430 с.
136. Клеандров М.И. Почерки Российского судоустройства. Проблемы настоящего и будущее / М.И. Клеандров. – Новосибирск : Наука, 1998. – 192 с.
137. Клеандров М.И. Разрешение экономических споров в СНГ / М.И. Клеандров. – Тюмень : Тюменский юрид. ин-т МВД РФ, 1997. – 129 с.
138. Клеандров М.И. Экономический Суд СНГ: статус, проблемы, перспективы / М.И. Клеандров. – Тюмень : Слово Тюмени, 1995. – 174 c.
139. Клейн Н.И. Арбитраж и укрепление законности в народном хозяйстве / Н.И. Клейн // Советское государство и право. – 1967. – № 8. – С. 51-58.
140. Клейн Н.И. Встречный иск в суде и арбитраже / Н.И. Клейн. – М. : Юрид. лит., 1964. – 131 с.
141. Клейн Н.И. Мурзин Н.Г. Преддоговорный арбитраж по поставке в советском гражданском праве / Клейн Н.И., Мурзин Н.Г. – Алма-Ата : Изд-во АН Казах. ССР, 1964. – 112 с.
142. Клейнман А.Ф. Новейшие течения в советской науке гражданского процессуального права. Очерки по истории / А.Ф. Клейнман. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 119 c.
143. Ковальова С.Г. Еволюція судової системи і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського : автореф. дис... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень » / С.Г. Ковальова. – О., 2004. – 20 с.
144. Кожухов А. Вопрос публичного порядка / Кожухов А. // Юридическая практика. – 2002. – № 42 (252). – С. 12-25.
145. Козлов А.Ф. Предметные полномочия суда первой инстанции // Проблема защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство: Межвузовский темат. сборник / А.Ф. Козлов; Под ред. П.Ф. Елисейкина. – Ярославль, 1979. – С. 97-104.
146. Кокорев В. Экономика в зеркале арбитража / В. Кокорев // Советская юстиция. – 1990. – № 20. – С. 11-12.
147. Коллизионное право: Учебное и научно-практическое пособие / Под ред. Ю.А.Тихомирова. – М. : б/и, 2000. – 394 с.
148. Комаров А. Обеспечительные меры в международном коммерческом арбитраже / А. Комаров // Хозяйство и право. – 2004. – № 4. – С. 38-44.
149. Комаров А.С. Международные соглашения в области внешнеэкономического арбитража / А.С. Комаров // Закон. – 1995. – № 12. – С. 53.
150. Комаров А.С. Международный коммерческий арбитраж в России: Первый Всероссийский Съезд Третейских Судов / А.С. Комаров // Третейский суд: Первый Всероссийский Съезд Третейских Судов. Материалы съезда (15 июня 2006 г.). – С.-Пб., 2006. – № 4. – С. 64-68.
151. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж / В.В. Комаров. – Х. : Основа, 1995. – 304 с.
152. Комаров В.В., Погорецкий В.Н. Международный коммерчески