ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ

На правах рукопису
УДК 346.7:347.763

МАКАРЕНКО Анастасія Сергіївна

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Шелухін Микола Леонідович,
доктор юридичних наук, доцент

Донецьк 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................. 3
ВСТУП……………………………………………………………....................... 4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ……………………..
12

1.1. Поняття та види вантажних перевезень автотранспортом........................ 12
1.2. Правовідносини з перевезення вантажів автотранспортом....................... 21
1.3. Правові засади вантажних перевезень автотранспортом........................... 30
1.4.Міжнародно-правове регулювання вантажних перевезень автотранспортом…………………………………………………………………
42
Висновки по розділу 1........................................................................................... 52

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ..........................................................
56
2.1. Державне регулювання у сфері вантажних перевезень автомобільним транспортом……………………………………………………………………..
56
2.2. Умови здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом.. 83
2.3. Договори щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом........ 92
Висновки по розділу 2........................................................................................... 118

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ..........................................................

124
3.1. Підстави та види відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом.............................................
124
3.2. Форми відповідальності................................................................................. 147
Висновки по розділу 3........................................................................................... 158

ВИСНОВКИ.......................................................................................................... 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 171
ДОДАТКИ............................................................................................................. 194

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВРУ Відомості Верховної Ради України
ГК України Господарський кодекс України
ЄКМТ Європейська Конференція Міністрів транспорту
ЄС Європейський Союз
КМУ Кабінет Міністрів України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ
МК України Митний кодекс України
МНС Міністерство надзвичайних ситуації
ОВУ Офіційний вісник України
р. рік
РМ УРСР Рада Міністрів УРСР
РФ Російська Федерація
ст. стаття
ЦК України Цивільний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми. В господарській діяльності від роботи транспорту значною мірою залежить не лише швидкість доставки товарів споживачам, але й забезпечення господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. Висока оперативність, надійність і стабільність доставки товарів із пунктів виробництва в пункти розподілу та споживання з мінімальними витратами, а також без втрат кількості та якості цих товарів є першочерговою умовою ефективності господарської діяльності.
Частка вантажних перевезень автомобільним транспортом у всій галузі вантажних перевезень складає понад 60 відсотків, що свідчить про затребуваність у перевезеннях саме таким видом транспорту. Це пов’язано з певними перевагами автомобільного транспорту перед іншими видами транспорту: маневровість, регулярність доставки, збереженість вантажу тощо.
Розвиток міжнародної торгівлі, а також прагнення України до економічної інтеграції з ЄС вимагають адекватного правового забезпечення діяльності транспорту.
Законодавство у галузі автомобільних вантажних перевезень повинно забезпечити ефективне функціонування перевізного процесу, інтеґрацію транспортної системи України у світову, зміцнення позицій вітчизняних автомобільних перевізників.
Не зважаючи на те, що національне законодавство в цій сфері є достатньо об’ємним та більшість нормативно-правових актів приймалася з урахуванням нових ринкових умов господарювання, воно не позбавлене істотних недоліків, прогалин та внутрішніх суперечностей. Зокрема, відсутнюю є визнана державою система обліку автомобільних вантажних перевезень, норми щодо державної стратегії і тактики в аналізованій сфері мають декларативний характер, недосконалими є умови здійснення господарської діяльності у сфері вантажних автомобільних перевезень, зокрема лійцензійні умови, відсутня ефективна система форм відповідальності вантажних перевізників та інших учасників процесу перевезення. Окремі питання перевезення вантажів автомобільним транспортом регулюються положеннями нормативно-правових актів СРСР, зокрема Статутом автомобільного транспорту, який не відповідає сучасним умовам господарювання. Аналіз практики у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом вказує на недосконалість договірного забезпечення такого перевезення. Немає й визначеності щодо предмету договору транспортного експедирування.
Окремі питання регулювання вантажних перевезень автомобільним транспортом були розглянуті М.К. Александровим-Дольником, В.К. Андрєєвим, В.В. Вітрянським, В.К. Гіжевським, В.А. Єгіазаровим, О.В. Клепіковою, Д.К. Медведєвим, В.Й. Развадовським, Л.Я. Свистун, О.М. Тарасовим, М.Л. Шелухіним. Але комплексне дослідження господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом не було здійснено.
Таким чином, велике значення автомобільних вантажних перевезень для функціонування національної економіки, недосконалість правового регулювання відносин у цій сфері, а також відсутність комплексних досліджень з цієї теми зумовлюють актуальність і доцільність здійснення наукового дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт науково-дослідної лабораторії з проблем боротьби з правопорушеннями у сфері господарських і транспортних правовідносин і кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту МВС України на 2009-2012 роки «Правове забезпечення ефективності вантажних та пасажирських перевезень», затвердженої вченою радою Донецького юридичного інституту МВС України (протокол № 1 від 30 вересня 2009 року), в якій автор брав участь як співвиконавець. У межах дослідження автором було запропоновано нові теоретичні положення та рекомендації щодо удосконалення господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка пропозицій з удосконалення господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до вказаної мети необхідним видається вирішення таких задач:
- удосконалити визначення перевезення вантажів автомобільним транспортом;
- удосконалити визначення економічної політики у сфері автомобільних вантажних перевезень;
- визначити шляхи удосконалення державного регулювання у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом;
- удосконалити порядок одержання дозволів на міжнародні вантажні автомобільні перевезення;
- класифікувати договори щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом та визначити їх юридичну природу;
- удосконалити визначення договору автомобільного перевезення вантажу;
- уточнити підстави та види відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом;
- конкретизувати форми відповідальності у сфері вантажних автоперевезень;
- визначити шляхи удосконалення законодавства у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з перевезенням вантажів автомобільним транспортом.
Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на комплексі філософських, загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, а саме історичному, діалектичному, герменевтичному, структурно-функціональному, порівняльному, системно-структурному, формально-логічному методах тощо. За допомогою історичного методу визначено етапи розвитку законодавства у сфері вантажних автоперевезень. За допомогою діалектичного методу дослідження удосконалено поняття перевезення вантажів автомобільним транспортом, сформульовано визначення економічної політики у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом, виділено основні правові інститути. Порівняльний метод використовувався в дослідженні правового досвіду інших країн. Системно-структурний метод використано у визначенні умов здійснення господарської діяльності у сфері автомобільних перевезень. Формальний логічний метод застосовувалися з метою виявлення недоліків у господарській та судовій практиці та законодавстві й для обґрунтування напрямків їх усунення. Герменевтичний та структурно-функціональний методи застосовувалися при тлумаченні визначень: договору автомобільного перевезення вантажу, перевезення вантажів автомобільним транспортом як виду господарської діяльності.
Теоретичну основу дослідження, крім робіт названих вище авторів, склали праці вітчизняних і російських учених, а саме: С.С. Алексєєва, О.П. Віхрова, В.Л. Грохольського, В.В. Джуня, В.А. Єгіазарова, О.О. Карлова, Н.С. Ковалевської, М.Н. Курка, В.В. Луця, В.К. Мамутова, Д.А. Медведєва, Г.Д. Отнюкової, Л.Д. Руденко, О.М. Садікова, В.Т. Смирнова тощо.
Емпіричну базу дослідження склали норми Конституції та законів України, акти органів державної влади, інші нормативно-правові акти, практика судових органів, інших органів державної влади та підприємств автомобільного транспорту, а також міжнародні конвенції та двосторонні угоди, законодавство інших країн та ЄС, що стосується господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що проведено перше у вітчизняній господарсько-правовій науці системне комплексне дослідження господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення організації та здійснення господарської діяльності в цій сфері.
Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження підтверджується наступними висновками, рекомендаціями та пропозиціями.
Уперше:
- сформульовано визначення економічної політики у сфері вантажних автомобільних перевезень. Економічну політику у сфері вантажних автомобільних перевезень доцільно розуміти як здійснення державою в особі уповноважених органів державної влади, місцевого самоврядування економічної стратегії та тактики, спрямованих на створення економічних, організаційних та правових умов задоволення потреб суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин щодо перевезення вантажів, розвитку автотранспортної інфраструктури, реалізації транзитного потенціалу України;
обґрунтовано доцільність обов’язкового фінансування державних програм у сфері розвитку автомобільних перевезень на рівні не менше 5 відсотків від національного доходу України;
з метою оптимізації діяльності Державної інспекції України з безпеки на національному транспорті щодо надання дозволів на міжнародні вантажні автоперевезення запропоновано розміщувати на офіційному сайті Міністерства інфраструктури інформацію про обсяг квот та видачу дозволів, їх залишок на перевезення вантажів автомобільним транспортом у режимі оновлення «он-лайн»;
запропоновано договір автомобільного перевезення вантажу визначати як договір на користь третьої особи вантажоодержувача, за яким одна сторона, перевізник, приймає на себе зобов’язання прийняти вантаж, перевезти його в обумовлений сторонами строк в цілісності та збереженості у визначене місце призначення та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник передати вантаж перевізнику та сплатити йому встановлену плату.
Удосконалено:
легальне визначення перевезення вантажів автомобільним транспортом: господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення, виробів народного споживання та вантажів нетоварного характеру автомобільними дорогами;
перелік підстав відповідальності за порушення законодавства у сфері вантажних перевезень шляхом визначення підстав відповідальності в такій сфері органів державної влади, місцевого самоврядування, розширення їх кількості;
форми господарсько-правової відповідальності за порушення законодавства у сфері вантажних автоперевезень шляхом аргументації доцільності визначення на законодавчому рівні такої адміністративно-господарської санкції як зупинення діяльності перевізників за порушення законодавства в галузі автомобільного транспорту.
Дістали подальшого розвитку положення щодо:
створення центру диспетчерського управління транспортом, який буде містити бази даних не лише щодо автомобільного транспорту, а й інших видів транспорту, на прикладі Центрів управління рухом залізниць;
видів відповідальності у сфері автомобільних перевезень вантажів шляхом їх класифікації: за галузевою приналежністю; за кількістю суб’єктів та обсягом відповідальності; за правовими підставами;
розробки єдиного регуляторного акту у сфері транспортної діяльності з метою усунення розбіжностей у законодавстві щодо умов перевезення, відповідальності та інших аспектів транспортної діяльності;
класифікації договорів у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом на організаційно-господарські (довгостроковий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договір транспортного експедирування, вузлова угода у випадку змішаних перевезень) та безпосередньо договори перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і практичних висновків дисертаційної роботи в правотворчій діяльності з метою розвитку та удосконалення господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Положення дисертації можуть бути використані також при розробленні коментарів до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств автомобільного транспорту, у правозастосовчій, науково-практичній діяльності, у навчальному процесі при читанні лекцій та проведенні практичних занять за курсами «Господарське право», «Транспортне право», а також при розробці навчально-методичних матеріалів з цих дисциплін та інших спецкурсів.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в Донецькому державному університеті управління при викладанні навчальних дисциплін «Господарське законодавство», «Підприємницьке право» (довідка №0112/253 від 17 лютого 2012 р.). Положення дисертаційної роботи використовувалися у господарській діяльності ТОВ «Промтехсервіс Плюс» (довідка про впровадження № 16/02 від 16 лютого 2012 року), а також при розробці заходів регулювання та контролю за діяльністю вантажних автомобільних перевізників м. Макіївки відділом транспорту Макіївської міської ради (довідка № 15-1-25х від 17.02.2012 року).
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, які мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувачки. Наукові результати проведеного дослідження отримані особисто автором на основі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн, а також практики його застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи доповідалися автором на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблемні питання цивільного та господарського права» в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (Харків, 2007); Міжнародній науковій конференції молодих науковців «Наука і вища освіта» в Гуманітарному університеті «Запорізький інститут державного та муніципального управління» (Запоріжжя, 2007); Міжнародній науковій конференції «Шості осінні юридичні читання» в Хмельницькому університеті управління та права (Хмельницький, 2007); Міжнародній науковій конференції «Сьомі осінні юридичні читання» в Хмельницькому університеті управління та права (Хмельницький, 2008); Четвертій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіко-правові дослідження в XXI сторіччі» в Інституті економіко-правових досліджень НАН України (Донецьк, 2010); Міжнародній науково-практичній викладацькій конференції «Актуальні проблеми національного законодавства» в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка (Кіровоград, 2010); Круглому столі «Конституційна та адміністративна реформи в Україні: перебіг і перспективи» (Донецьк, 2011).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 14 праць загальним обсягом 3,2 д.а., у тому числі 4 наукових статті у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 3,0 д.а. належать особисто автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом та одержані на його основі результати сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає у розробці нових наукових положень щодо правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та підготовці пропозицій з удосконалення законодавства України у цій сфері. Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення господарсько-правового регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом, які конкретизуються у наступних результатах:
1. На основі розгляду теоретичних положень та законодавства удосконалене легальне визначення перевезення вантажів автомобільним транспортом: «господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення, виробів народного споживання та вантажів нетоварного характеру автомобільними дорогами».
2. Запропоновано створити центр диспетчерського управління транспортом, який буде містити бази даних не лише щодо автомобільного транспорту, а й інших видів транспорту, на прикладі Центрів управління рухом залізниць.
3. Визначено особливості вантажних перевезень автомобільним транспортом:
- при їх здійсненні суб’єкти господарювання вступають у складні відносини, які не обмежуються тільки договором перевезення (включають експедицію, страхування тощо);
- при здійсненні автомобільних вантажних перевезень спостерігається рівність суб’єктів незалежно від форми власності (на відміну від перевезень, наприклад, залізницею);
- автомобільні вантажні перевезення можуть бути безтоварними (перевезення снігу, сміття);
- відмежування перевезень пасажирів і багажу та вантажних перевезень, пов’язане з технічними характеристиками автомобільних транспортних засобів.
4. Аргументовано, що відносини, що складаються підчас перевезення вантажів автомобільним транспортом, є різновидом господарських відносин, і серед них можна виділити господарсько-виробничі (виникають при укладенні та виконанні транспортних договорів), організаційно-господарські (наприклад, планування, ліцензування діяльності підприємств транспорту щодо здійснення перевезення вантажів) та внутрішньогосподарські відносини.
5. На основі аналізу правової природи господарської діяльності із перевезення вантажів автомобільним транспортом зроблено висновок про такі ознаки правовідносин із перевезення вантажів автомобільним транспортом:
- правовідносини із перевезення вантажів автомобільним транспортом є різновидом господарсько-правових відносин;
- правовідносини із перевезення вантажів автомобільним транспортом складаються у сфері господарської діяльності із надання послуг, що є діяльністю із виробництва на транспорті, результатом якого є доставка вантажу до споживача;
- правовідносини із перевезення вантажів автомобільним транспортом базуються на нормах господарського права;
- особливий суб’єктний склад правовідносин із перевезення вантажів автомобільним транспортом;
- об’єктом правовідносин із перевезення вантажів автомобільним транспортом є господарська діяльність із надання транспортних послуг;
- змістом правовідносин із перевезення вантажів автомобільним транспортом, як і будь-яких інших правовідносин, є юридичні права та обов’язки їхніх учасників (суб’єктів).
6. На основі аналізу правових норм, що регулюють перевезення вантажів автомобільним транспортом, аргументовано точку зору, що сукупність нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення вантажних перевезень автомобільним транспортом, становить законодавство про вантажні перевезення автомобільним транспортом, що за предметом правового регулювання належить до такого інституту господарського законодавства, як транспортне законодавство.
7. Аргументовано доцільність затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів спільним наказом трьох міністерств, а саме Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ.
8. Підтримано точку зору щодо розробки єдиного регуляторного акту у сфері транспортної діяльності з метою усунення розбіжностей у законодавстві, умов перевезення, відповідальності та інших аспектів транспортної діяльності.
9. Сформульовано визначення економічної політики у сфері вантажних автомобільних перевезень. Під економічною політикою у сфері вантажних автомобільних перевезень доцільно розуміти здійснення державою в особі уповноважених органів державної влади, місцевого самоврядування економічної стратегії та тактики, спрямованих на створення економічних, організаційних та правових умов задоволення потреб суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин щодо перевезення вантажів, розвитку автотранспортної інфраструктури, реалізації транзитного потенціалу України.
10. Виходячи з необхідності створення серверу вантажного автомобільного транспорту та забезпечення його взаємодії з серверами інших видів транспорту, доцільно одним з пріоритетних напрямків розвитку вантажних автомобільних перевезень визначити інформаційне забезпечення вантажних перевезень автомобільним транспортом та інформаційну взаємодію різних видів транспорту.
11. Представляється доцільним у Законі України «Про автомобільним транспорт» закріпити положення щодо обов’язкового фінансування державних програм у сфері розвитку автомобільних перевезень на рівні не менше 5 відсотків від національного доходу України, виходячи з того, що саме перевезення вантажів автомобільним транспортом займає найбільший відсоток серед вантажних перевезень всіма видами транспорту.
12. З метою усунення протиріччя у Законі України «Про автомобільний транспорт» щодо наявності ліцензій на перевезення на певні види вантажів доцільно у ч. 2 ст. 48 та у ч. 3 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» внести доповнення щодо необхідності наявності ліцензії та ліцензійної картки тільки у випадках, передбачених ч. 4 ст. 9 Закону та викласти їх у іншій редакції. Ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у наступному виді: «…Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника – ліцензія у випадках, передбачених ч. 4 ст. 9 Закону, та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України…». Ч. 3 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «..При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; ліцензійну картку на транспортний засіб у випадках, передбачених ч. 4 ст. 9 Закону».
13. Виходячи з того, що собівартість автоперевезень закладається у ціну продукції, а більшість внутрішніх вантажних перевезень здійснюється саме за допомогою автомобільного транспорту більш оптимальною є така структура собівартості послуг перевезення, яка передбачає значне збільшення частки витрат на заробітну плату, скорочення частки палива і мастильних матеріалів в загальній структурі витрат, підвищення витрат на забезпечення відповідного рівня безпеки перевезень (за рахунок вчасного та необхідного виділення коштів на технічне обслуговування та ремонт), збільшення амортизаційних відрахувань, що забезпечить можливість накопичення коштів на оновлення парку.
14. З метою оптимізації діяльності Державної інспекції України з безпеки на національному транспорті щодо надання дозволів на міжнародні вантажні автоперевезення є доцільним розміщення на офіційному сайті Міністерства інфраструктури інформації про обсяг квот та видачу дозволів, їх залишок на перевезення вантажів автомобільним транспортом в режимі оновлення «он-лайн».
15. З метою скорочення строків отримання дозволу на міжнародні вантажні перевезення доцільно передбачити можливість подання документів для отримання дозволів на міжнародні вантажні автоперевезення поза робочим часом Державної інспекції України з безпеки на національному транспорті за аналогією з ч. ч. 12, 13 ст. 71 Митного кодексу України.
16. Виходячи з спрямованості України до інтеграції з ЄС, визначення як одного з пріоритетних напрямків транспортної політики створення міжнародних транспортних коридорів, високого рівня транспортної безпеки та низької аварійності при внутрішніх автомобільних перевезеннях аргументовано доцільність обов’язкового використання тахометрів при внутрішніх автомобільних перевезеннях.
17. Договори у сфері перевезення вантажів класифіковано на договори щодо організації транспортного процесу і договори перевезення конкретного вантажу. До організаційних договорів віднесено: довгостроковий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договір транспортного експедирування, вузлову угоду (у випадку змішаним перевезень).
18. Запропоновано доктринальне визначення договору автомобільного перевезення вантажу: це договір на користь третьої особи вантажоодержувача, за яким одна сторона, перевізник, приймає на себе зобов’язання прийняти вантаж, перевезти його в обумовлений сторонами строк в цілісності та збереженості у визначене місце призначення та видати його вантажоодержувачу, а вантажовідправник передати вантаж перевізнику та сплатити йому встановлену плату.
19. На основі проведеного аналізу узагальнено види відповідальності у сфері автомобільних перевезень вантажів наступним чином: 1) за галузевою приналежністю: господарсько-правова (при організації та здійсненні вантажних автомобільних перевезень), цивільно-правова (при наданні послуг з перевезення вантажів), адміністративно-правова, кримінально-правова (при здійсненні такої діяльності фізичними особами-підприємцями, при вчиненні правопорушень та злочинів у цій сфері працівниками автоперевізників, інших суб’єктів процесу перевезення); 2) за кількістю суб’єктів та обсягом відповідальності: одноособова автоперевізника, спільна чи солідарна – автоперевізника та інших суб’єктів процесу перевезення; 3) за правовими підставами: передбачена законом та визначена сторонами у організаційно-господарському договорі щодо перевезення або безпосередньо у договорі перевезення вантажу автомобільним транспортом. Така класифікація відповідальності за порушення законодавства у сфері перевезення вантажів автомобільним транспортом за умови її закріплення у Законі України «Про автомобільний транспорт» забезпечить превентивні заходи, оскільки дає комплексне уявлення про певні ризики здійснення зазначеної діяльності для суб’єктів такої діяльності.
20. Виходячи з відсутності закріплення у спеціальному законодавстві у сфері перевезень вантажів автомобільним транспортом підстав відповідальності органів державної влади, місцевого самоврядування, що негативно відбивається на діяльності суб’єктів господарювання у цій сфері та не відповідає конституційним основам правопорядку в сфері господарювання (ст. 5 ГК України), загальним принципам господарювання (ст. 6 ГК України), запропоновано у Законі України «Про автомобільний транспорт» визначити підстави відповідальності органів державної влади, місцевого самоврядування, а саме доповнити Закон ст. 601 «Відповідальність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у галузі діяльності автомобільного транспорту» наступного змісту: «Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи у галузі діяльності автомобільного транспорту за порушення законодавства несуть відповідальність згідно із законом.
Рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.
Шкода, заподіяна органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами фізичним чи юридичним особам під час виконання ними покладених на них обов'язків, підлягає відшкодуванню в порядку, встановленому законом».
21. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити додаткові види порушення правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільних перевезень, а саме: використання перевізником автотранспортних засобів, що не пройшли сертифікацію або є недозволеними до використання, незабезпечення контролю технічного та санітарного стану автотранспортних засобів, непроведення медичного контролю стану здоров'я водіїв автотранспортних засобів із відповідною відміткою у дорожніх листах.
22. Запропоновано Закон України «Про автомобільний транспорт» доповнити ст. 602 «Зупинення діяльності перевізників за порушення законодавства у галузі автомобільного транспорту» наступного змісту: «Центральний орган виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту має право тимчасово зупинити діяльність перевізника у разі грубого неодноразового порушення законодавства відповідно до переліку порушень, передбачених статтею 60 цього Закону. Тимчасове зупинення діяльності перевізників діє до моменту усунення порушення або його наслідків, виконання розпорядження Центрального органу виконавчої влади в галузі автомобільного транспорту».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кондрашихін А. Стратегічні завдання розвитку транспортного комплексу регіону: на прикладі автономної республіки Крим / А. Кондрашихін // Економіст. – 2009. № 10. – С. 52-56.
2. Босак О.М. Транзитний потенціал України: сучасний стан, проблеми та перспективи / О.М. Босак // Гілея: зб. наук. праць. – К., 2011. № 47. – С. 569-574.
3. Могилевкин И. Мировой транспорт: устойчивый рост / И. Могилевкин // Международная экономика и международные отношения. – 1998. № 8. – С. 49-55.
4. Інвестиційний потенціал у логістиці: на прикладі автотранспорту. навч.посіб. / К.Е. Фесенко, Л.Г. Зайончик, М.П.Денисенко, В.Г. Кабанов. – К.: Наук.світ, 2002. – 202 с.
5. Горев А.Э. Грузовые автомобильные перевозки: учеб. пособие / А.Э. Горев. – М.: Академия, 2008. – 288 с.
6. Транспорт і зв’язок Донецької області за 2010 рік: стат. зб. / Держкомстат України. Головне упр. статистики у Донецькій області. – Донецьк, 2011. – 92 с.
7. Горяинов А.Н. Целесообразность развития транспортной подсистемы фирмы / А.Н. Горяинов, И.Ю. Новикова // Системы управления. – 2008. - № 1-2. – С. 17-20.
8. Барановський Д.М. Підвищення ефективності вантажних перевезень автомобільним транспортом / Д.М. Барановський // Вісник Донецької академії автомобільного транспорту. – 2010. № 3. – С. 4-12.
9. Лифар В.В. Регіональний центр з управління транзитними перевезеннями / В.В. Лифар // Прометей: регіон. зб. наук. праць з економіки. – Донецьк: ІЕП НАН України; ДЕГІ, 2011. № 1 (34). – С. 273-274.
10. «Укрзалізниця» створить вертикально інтегровану систему управління рухом потягів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.dt.ua/TECHNOLOGIES/ukrzaliznitsya_stvorit_vertikalno_integrovanu_sistemu_upravlinnya_ruhom_potyagiv-91314.html.
11. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Сов.энцикл., 1986. – 1600 с.
12. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль: Т.1-4. М.: Рус. яз., 1991. Т.4. 683 с.
13. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль: Т.1-4. М.: Рус. яз., 1990. Т.3. 555 с.
14. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка / В. Даль: Т.1-4. М.: Рус. яз., 1989. Т.1. 699 с.
15. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. — Изд. 5-е. — М.: Гос. издат. иностр. и нац. словарей, 1963. — 900 с.
16. Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів: Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2003 р. № 793 // ОВУ. – 2006. № 25. Ст. 1840. (зі змін. та допов.).
17. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР // ВВРУ. – 1996. № 40. Ст. 183. (зі змін. та допов.).
18. Про транспорт: Закон України від 10 листопада 1994 р. № 232/94-ВР // ВВРУ. 1994. № 51. Ст. 446. (зі змін. та допов.).
19. Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. №2344-ІІІ // ОВУ. – 2001. № 17. Ст. 719. (зі змін. та допов.).
20. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 436—IV // ВВРУ. — 2003. — № 18—22. — Ст. 144. (зі змін. та допов.).
21. Про затвердження правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів та Положення щодо аварійних заходів при перевезенні радіоактивних матеріалів: Наказ Державного комітету ядерного регулювання від 23 травня 2001 р. № 18 // ОВУ. – 2006. № 38. Ст. 2606. (зі змін. та допов.).
22. Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів: Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 2003 р. № 793 // ОВУ. – 2006. № 25. Ст. 1840. (зі змін. та допов.).
23. Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського перевезення: Наказ Міністерства транспорту України від 14 грудня 1998 р. №497 // ОВУ. – 1999. № 2. Ст. 89. (зі змін. та допов.).
24. Про затвердження Правил Ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів (ПБПРМ02006): Наказ Державного комітету ядерного регулювання від 30 серпня 2006 р. № 132 // ОВУ. – 2006. № 38. Ст. 2606. (зі змін. та допов.).
25. Правила дорожнього руху: Постанова КМУ України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 // ОВУ. – 2001. № 41. Ст. 1852. (зі змін. та допов.).
26. Деркач Е.М. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 / Деркач Елла Михайлівна; Донецький нац. ун-т. – Донецьк, 2007. – 20 с.
27. Циба Є.В. Особливості об’єкту адміністративно-правового регулювання в сфері перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом / Є.В. Циба // Наше право. – 2010. № 1. – С. 79-84.
28. Медведєв Д.К. Адміністративно-правові засади перевезення вантажів автомобільним транспортом: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Медведєв Дмитро Костянтинович; Академія управління МВС. – Київ, 2010. – 22 с.
29. Егиазаров В.А. Транспортное законодательство государств-членов ЕврАЗЄС: проблемы и перспективы развития // Право и экономика. – 2003. № 4. – С. 77-82.
30. Транспортное право : учеб. пособие / [В. Г. Ермолаев, А. Е. Землянский, Ю. Б. Маковский, Д. О. Сиваков]. — М.: Былина, 2002. — 378 с.
31. Транспортне право України: навч. посіб. / [Е. Ф. Демський, В. К. Гіжевський, С. Е. Демський, А. В. Мілашевич] ; за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.
32. Советское гражданское право / В. Ф. Маслов [и др.]; под ред. В.Ф. Маслова. – К.: Вища школа, 1988. – 789 с.
33. Хозяйственное право: учебник/ В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К. С. Хахулин и др.; под ред. В. К. Мамутова– К.: ЮринкомИнтер, 2002. – 912 с.
34. Развадовський В.Й. Адміністративно-правове регулювання правовідносин у транспортній сфері України: монографія / В.Й. Развадовський– Х.: Вид-во нац.ун-ту внутр.справ, 2004. – 284 с.
35. Шульженко Ф.П. Транспортне право: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / Ф.П. Шульженко, Р.С. Кундрик. – К.: КНЕУ, 2004. – 214 с.
36. Спирин И.В. Автотранспортное право / И.В. Спирин. – М.: Академия, 2006. – 304 с.
37. Транспортне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.Л. Шелухін, О.І. Антонюк, В.О. Вишнивецька та ін.; за ред. М.Л. Шелухіна. – К.: Ін Юре, 2008. – 896 с.
38. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців : Закон України від 15 травня 2003 р. № 755—ІV // ВВРУ. — 2003. — № 31-32. — Ст. 263. – (зі змін. та допов.).
39. Положення про національного автомобільного перевізника: Постанова КМУ від 11 липня 2004 р. № 475 // Урядовий кур'єр. 1994. № 112 – 113. – С. 7.
40. Про надання закритому акціонерному товариству «Київська виробнича компанія «Рапід» статусу національного автомобільного перевізника: Постанова КМУ від 28 лютого 2000 р. № 427 // ОВУ. – 2000. № 9. Ст. 347.
41. Тимчук Н.П. Досвід зарубіжних країн по плануванню й організації роботи транспортних підприємств / Н.П. Тимчук // Экспедиция и смешанные перевозки. – 2002. № 18. – С. 64-68.
42. Митний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4495-VI // Голос України. – 2012. № 73. – С. 2-11.
43. Кондратьев В.М. Проблемы совершенствования автотранспортного законодательства / В.М. Кондратьев. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1990. – 129 с.
44. Егиазаров В.А. Транспортное право: учеб. пособие / В.А. Егиазаров. – М.: Юстицинформ, 2005. – 544 с.
45. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // ВВРУ. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
46. Про ратифікацію Угоди між Урядом України і урядом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії про міжнародні автотранспортні перевезення від 13 грудня 1995 р.: Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1635-III // ВВРУ. – 2000. – № 25. – Ст. 203.
47. Гурнак В.М. Законодавче забезпечення діяльності дорожньо-транспортного комплексу України / В.М. Гурнак // Залізничний транспорт України. – 2003. № 2. – С. 45-48.
48. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. № 3353-XII // ВВРУ. – 1993. № 31. Ст. 338. – (зі змін. та доповн.).
49. Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19травня 1956 р.: Закон України від 1 серпня 2006 р. № 57-V // ВВРУ. – 2006. № 39. – Ст. 341.
50. Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 2 березня 2000 р. № 1511-Ш // ВВРУ. – 2000. № 13. Ст. 116.
51. Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 р. // ОВУ. – 2006. № 34. – Ст. 2415.
52. Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 р. // ОВУ. – 2007. № 3. Ст. 138.
53. Конвенція про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод від 4 травня 1971 р. // Голос України – 2011. № 125. – С. 3-7.
54. Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період: Закон України від 20 жовтня 1998 р. № 194-XIV // ОВУ. – 1998. № 47. Ст. 1722. – (зі змін. та допов.).
55. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію: Закон України від 21 жовтня 1993 р. № 3543-XII // ВВРУ. – 1993. № 44. Ст. 416. (зі змін. та допов.).
56. Про оборону України: Закон України від 06 грудня 1991 р. № 1932-XII // ВВРУ. – 1992. № 9. Ст. 106. (зі змін. та допов.).
57. Про транзит вантажів: Закон України від 20 жовтня 1999 р. № 1172-XIV // ВВРУ. – 1999. № 51. – Ст. 446. (зі змін. та допов.).
58. Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 06 квітня 2000 р. № 1644-Ш // ВВРУ. – 2000. № 28. Ст. 222. (зі змін. та допов.).
59. Про відходи: Закон України від 05 березня 1998 р. № 187/98-ВР // ВВРУ. – 1998. № 36-37. Ст. 242. (зі змін. та допов.).
60. Про пестициди і агрохімікати: Закон України від 2 березня 1995 р. №86/95-ВР // ВВРУ. – 1995. № 14. Ст. 91. (зі змін. та допов.).
61.Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30 червня 1995 р. № 255/95-ВР // ВВРУ. – 1995. № 27. Ст. 198. (зі змін. та допов.).
62. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. № 1264-XII // ВВРУ. – 1991. № 41. Ст. 546. (зі змін. та допов.).
63. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Постанова ВРУ від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII // ВВРУ. – 1993. № 4. Ст. 20. (зі змін. та допов.).
64. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України від 08 лютого 1995 р. № 39/95-ВР // ВВРУ – 1995. № 12 Ст. 81. (зі змін. та допов.).
65. Про охорону праці: Закон України в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. № 229-IV // ВВРУ. – 2003. № 2. Ст. 10.
66. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 р. № 4004-XII // ВВРУ. – 1994. № 27. Ст. 218. (зі змін. та допов.).
67. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України від 14 грудня 1999 р. № 1281-XIV // ВВРУ. – 2000. – № 4. – Ст. 25. (зі змін. та допов.).
68. Про цивільну оборону України: Закон України від 03 лютого 1993 р. № 2974-XII // ВВРУ. – 1993. № 14. Ст. 124. (зі змін. та допов.).
69. Про страхування: в редакції Закону від 4 жовтня 2001 р. № 2745-III // ВВРУ. – 2002. № 17. Ст. 50.
70. Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання: Закон України від 20 лютого 2003 р. № 549-IV // ВВРУ. – 2003. № 23. – Ст. 148. (зі змін. та допов.).
71. Про міліцію: Закон України от 20 грудня 1990 р. № 565-XII // ВВР УРСР. – 1991. № 4 Ст. 20. (зі змін. та допов.).
72. Про металобрухт: Закон України від 5 травня 1995 р. № 619-XIV // ВВРУ. – 1999. № 25. – Ст. 212. (зі змін. та допов.).
73. Про спеціальну службу транспорту: Закон України від 05 лютого 2004р. № 1449-IV // ВВРУ. – 2004. № 19. Ст. 269. (зі змін. та допов.).
74. Хахлюк А. Транспортна політика України в контексті світових інтеграційних процесів / А. Хахлюк // Політика і час. 2003. №2. С. 148-151.
75. Про затвердження Статуту автомобільного транспорту УРСР [Електронний ресурс]: Постанова Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/401-69-%D0%BF.
76. Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні: Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 8. — С. 283. (зі змін. та допов.).
77. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»: наказ Міністерства транспорту та зв’язку від 2 липня 2010 р. № 427 // ОВУ. – 2010. № 59. – Ст. 2060. (зі змін. та допов.).
78. Про затвердження Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»: Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 2 червня 2010 р. № 429 // ОВУ. – 2010. № 59. – Ст. 2061. (зі змін. та допов.).
79. Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті: Постанова КМУ від 08 листопада 2006 р. № 1567 // ОВУ. – 2006. № 45. – Ст. 3011. (зі змін. та допов.).
80. Перелік документів, необхідних для здійснення перевезень вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні: Постанова КМУ від 25 лютого 2009 р. № 208 // ОВУ. – 2009. № 19. – Ст. 603. (зі змін. та допов.).
81. Правила дорожнього перевезення небезпечних вантажів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 р. № 872 // ОВУ. – 2004. № 35. – Ст. 2377. (зі змін. та допов.).
82. Порядок проведення спеціального навчання працівників суб’єктів перевезення небезпечних вантажів: Постанова КМУ від 31жовтня 2007 р. № 1285 // ОВУ. – 2008. № 62. Ст. 2096. (зі змін. та допов.).
83. Енгельзі І.П. Організація перевезень небезпечних вантажів / І.П. Енгельзі, О.Є. Пахно. – Донецьк: ДІАТ, 2008. – 240 с.
84. Про затвердження Змін до інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС від 18 серпня 2011 р. № 594 // ОВУ. – 2009. № 34. Ст. 1193.
85. Про внесення змін до Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами – членами ЄКМТ: Наказ Міністерства інфраструктури України від 15червня 2011 р. № 155 // ОВУ. – 2006. № 1-2. Ст. 72.
86. Про затвердження Інструкції про організацію та планування перевезень вантажів і пасажирів автомобільним транспортом у Збройних Силах України: Наказ міністра оборони України від 10 червня 2011 р. № 322 // ОВУ. – 2011. № 51. Ст. 2055. (зі змін. та допов.).
87. Кутах Ю. Транзитні зв’язки України і міжнародні транспортні коридори / Ю. Кутах // Економіст. – 2002. № 1. – С. 50-57.
88. Гончаренко В. Будет ли единой транспортная система Украины? / В. Гончаренко, В. Бойко // Голос Украины. – 2011. № 5 (№ 110). – С. 9.
89.Романович А.Н. Транспортные правоотношения / А.Н. Романович. – Минск: Изд-во Университетское, 1984. 126 с.
90. Ходунов М.Е. Правовое регулирование деятельности транспорта / М.Е. Ходунов. – М.: Юрид. лит., 1965. 164 с.
91. Полєщук Л. Перспективи удосконалення законодавства республіки Білорусь у сфері транспортної діяльності / Л. Полєщук // Юридична Україна. – 2007. № 11. – С. 70-75.
92. Садиков О.Н. Правовое регулирование международных перевозок / О.Н. Садиков. – М.: Юрид.лит., 1981. – 288 с.
93. Напрями вдосконалення законодавства України для забезпечення зовнішньоторговельних зв’язків та поетапної інтеграції України в європейську та світову транспортні системи / Офіційний сайт Міністерство юстиції України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/5155
94. Транспортная политика Европейского союза // АТП. – 2004. № 3. – С. 41-43.
95. Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 10 листопада 1994 р. // ОВУ. – 2006. № 24. – Ст. 1794.
96. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV // ВВРУ. – 2004. № 29. Ст. 367.
97. Гіжевський В.К. Правове регулювання транспортною системою України / В.К. Гіжевський, А.В. Мілашевич. – К.: Б.в., 2000. – 141 с.
98. Якименко Н.В. Перспективи інтеграції транспортної політики країн СНД / Н.В. Якименко // Вісник Хмельницького національного університету. 2010. №1, т. 2. С.286-289.
99. Россия отказывается от Правил перевозки опасных грузов автомобильным транспортом [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.diat.edu.ua/For_Transporters/attention_Transportation/rosadr
100. Автомобілі… на рейках // Дзеркало тижня. – 2003. –– 12-18 квіт. № 14 (439). – C. 7.
101. Макаренко А.С. Совершенствование терминологии в с фере грузовых перевозок автотранспортом / А.С. Макаренко // Проблемы законности. – 2007. № 90. – С. 36-39.
102. Макаренко А.С. Порівняльна характеристика транспортного законодавства зарубіжних країн та України / А.С. Макаренко, О.В. Стасюк // Митна справа. – 2011. № 3 (75), ч. 2. – С. 283-288.
103. Макаренко А.С. Правове регулювання транспортної діяльності в зарубіжних країнах / А.С. Макаренко // Збірн. наук. праць Донецького державного університету управління «Проблеми правового забезпечення реалізації функцій державного управління і місцевого самоврядування». Серія «Право». Т. III. – Донецьк: ДонДУУ, 2011. – С. 96-105.
104. Макаренко А.С. Понятие груза по законодательству Украины / А.С. Макаренко // Проблемні питання цивільного та господарського права: Матеріали II Міжнародної студентської науково-практичної конференції студентів та аспірантів. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. - С. 424-427.
105. Макаренко А.С. Щодо галузевої належності відносин із перевезення вантажів автомобільним транспортом / А.С. Макаренко // Актуальні проблеми національного законодавств: матеріали Міжнародної науково-практичної викладацької конференції. Випуск 19. – Кіровоград, 2010. - С. 42-45.
106. Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо спрощення державного регулювання діяльності автоперевізників [Електронний ресурс]: Проект Закону України від 19 травня 2011 р. № 8550, зареєстрований 7 липня 2011 р. № 8550/п. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=40455
107. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень: Закон України від 5 липня 2011 р. № 3565-VI // ОВУ. – 2011. № 53. – Ст. 2095.
108. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності: Закон України від 19 жовтня 2010 р. № 2608-VI // ВВРУ. – 2011. № 11. – Ст. 69.
109. Акімов О.В. Напрями державного регулювання використання транспортного потенціалу України на засадах досвіду іноземних держав [Електронний ресурс] / О.В. Акімов. – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-2/doc/2/14.pdf
110. Мамутов В.К. Посилення публічних засад у правовому регулюванні господарської діяльності / В.К. Мамутов // Право України. – 2009. № 9. – С. 83-94.
111. Сич Є.М. Державне регулювання ринку транспортних послуг в Україні [Електронний ресурс] / Є.М. Сич, М.В. Чуприна. – Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2010_44/8.html.
112. Развадовський В.Й. Державне регулювання транспортної системи України (адміністративно-правові проблеми та шляхи їх розв’язання): дис… д-ра юрид. наук: 12.00.07 / В.Й. Развадовський / Нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 508 с.
113. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2-х т.: Т.1. Загальна частина / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрид. думка, 2004. – 584 с.
114. Кушлин В. Государственное регулирование экономики: назревшие решения / В. Кушлин // Экономист. – 2007. № 11. – С.3-12.
115. Административное право: учебник / под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2000. – 728 с.
116. Развадовський В.Й. Державне регулювання транспортної системи України (адміністративно-правові проблеми та шляхи їх розв’язання): автореф. дис… д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 / В.Й. Развадовський / Нац. ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 40 с.
117. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А.С. Васильева, О.П. Подцерковного. – Х.: Одиссей, 2005. – 462 с.
118. Гуржій Т.О Актуальні питання законодавчого забезпечення реалізації державної політики в сфері безпеки дорожнього руху / Т.О. Гуржій // Право та управління. – 2011. № 1. – С. 111-121.
119. Міщенко А. Актуальні проблеми правового регулювання ринку транспортних послуг / А. Міщенко // Правовий тиждень. – 2008. № 30-31. – С. 29-34.
120. Про схвалення Транспортної стратегії України на період до 2020 року: розпорядження КМУ від 20 жовтня 2010 року // ОВУ. – 2010. № 92. – Ст. 3280.
121. Кондрашихін А. Стратегічні завдання розвитку транспортного комплексу регіону: на прикладі Автономної Республіки Крим / А. Кондрашихін // Економіст. – 2009. № 10. – С. 52-56.
122. Давидовіч Ю.О. Дослідження розподілу видів вантажу між автомобільним і залізничним видами транспорту / Ю.О. Давидовіч, Д.П. Понкратов, М.В. Ольхова, К.В. Соломатіна // Информационные технологии и системы управления. –2010. № 3. – С.75-79.
123. Про схвалення Концепції Державної цільової економічної програми розвитку автомобільного транспорту на період до 2015 року: Розпорядження КМУ від 3 серпня 2011 р. № 732-р // ОВУ. – 2011. № 59. – Ст. 2076.
124. Добровольська В. Прогнозування і планування як засоби державного регулювання господарської діяльності / В. Добровольська // Право України. – 2009. № 8. – С. 94-98.
125. Сарафанов Е.В. Грузовые автомобильные перевозки / Е.В. Сарафанов, А.А. Евсеева, Б.П. Копцев. – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов-н/Д: Издат. центр «МарТ», 2006. – 480 с.
126. Троицкая Н.А. Мультимодальные системы транспортировки и интермодальные технологии: учеб: пособие для студ. высш. учеб. заведений / Н.А. Троицкая, А.Б. Чубуков, М.В. Шилимов. – М.: Академия, 2009. – 336 с.
127. Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів: Закон України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV // ВВРУ. – 2005. № 1. – Ст.1. – (зі змін. та допов.).
128. Віхров О.П. Організаційно-господарські зобов’язання з ліцензування господарської діяльності / О.П. Віхров // Часопис Київського університету права. – 2011. № 1. – С. 158-161.
129. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 3 грудня 1990 р. № 507-XII // ВВРУ. – 1990. № 52. – Ст. 650.
130. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) : Постанова КМУ від 25 грудня 1996 р. № 1548 [Електроний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1548-96-%D0%BF.
131. Питання стабілізації цін на внутрішні вантажні автомобільні перевезення: Постанова КМУ від 25 лютого 2009 р. № 226 // ОВУ. – 2009. № 20. – Ст. 646.
132. Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті: наказ Міністерства транспорту України від 5 лютого 2001 р. № 65 [Електроний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0065361-01.
133. Думанська К.С. Механізм визначення транспортних тарифів як один з аспектів підтримки вітчизняної інфраструктури / К.С. Думанська // Економічний простір. – 2010. № 41. – С. 50-58.
134. Підтримка інтеграції України до Транс-Європейської транспортної мережі ТЄМ Т. РК. 4. Автомобільний транспорт. Заключний звіт 4.1. Грудень 2010 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ten-t.org.ua/data/upload/publication/main/ua/517/fr_4.1_road_transport_ukr.pdf.
135. Про державний бюджет України на 2012 рік: Закон України від 22 грудня 2011 р. № 4282-VI // ОВУ. – 2011. № 100. – Ст. 3696. – (зі змін. та допов.).
136. Сарафанова Е.В. Грузовые перевозки / Е.В. Сарафанова, А.А. Евсеева, Б.П. Копцев. – М.: ИКЦ «МарТ»; Ростов-н/Д: ИЦ «МарТ», 2006. – 480 с.
137. Іванчук С.І. Умови формування антикризової стійкості автотранспортних підприємств України в системі економічної глобалізації [Електроний ресурс] / С.І. Іванчук Режим доступу: http: //www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vamsu_econ/2011_1/ivanchuk.htm.
138. Адміністративне право України: підручник /за заг. ред. С.В. Ківалова. Одеса: Юрид. літ., 2003. 893с.
139. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 // ОВУ. – 2010. № 94. – Ст. 3334. – (зі змін. та допов.).
140. Про Положення про Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті: Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 387/2011 // ОВУ. – 2011. №29. – Ст. 1225. (зі змін. та допов.).
141. Про проїзд велико