ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ХІМЧУК НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

УДК 346.3

ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент, головний науковий консультант Головного
науково-експертного управління
Апарату Верховної Ради України
КОСТЮК Віктор Леонтійович

Київ — 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1
ВИЗНАЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ, ЇХ
СИСТЕМА . 15
1.1. Поняття джерел цивільного права України 15
1.2. Дія джерел цивільного права України 32
1.3. Система джерел цивільного права України 50
Висновки до розділу 1 62

РОЗДІЛ 2
ТИПОЛОГІЯ ДЖЕРЕЛ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 65
2.1. Конституція України як основне джерело цивільного права
України 65
2.2. Місце міжнародних договорів України в системі джерел цивільного
права України 78
2.3. Цивільний кодекс України та інші акти законодавства України в
системі джерел цивільного права України 88
Висновки до розділу 2 117

РОЗДІЛ 3
ДОПОМІЖНІ ДЖЕРЕЛА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 121
3.1. Відомчі нормативні акти………………………………………… ………121
3.2. Звичаї та їх місце у системі джерел цивільного права України 130
3.3. Статут юридичної особи як допоміжне джерело цивільного права
України 144
3.4. Акти органів судової влади в системі джерел цивільного
права України 153
Висновки до розділу 3 168

В И С Н О В К И 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. Автономна Республіка Крим – «АРК»
2. Господарський кодекс України – «ГК України»
3. Європейський Союз – «ЄС»
4. Співдружність Незалежних Держав – «СНД»
5. Цивільний кодекс Української РСР – «ЦК УРСР»
6. Цивільний кодекс України – «ЦК України»

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Конституція України заклала об’єктивні основи функціонування та розвитку правової системи України, зумовила незворотність процесів становлення Української державності та національного законодавства, визнання людини, її прав та свобод найвищою соціальною цінністю. Одним з основних юридичних засобів побудови громадянського, демократичного суспільства та правової соціальної держави в цих умовах виступає цивільне право. Разом із тим, в сучасних умовах дана галузь права потребує вдосконалення, зокрема необхідне довершення та впорядкування сучасного теоретично-наукового підґрунтя розвитку цієї галузі права. Значною мірою це пов’язано із тим, що ринкові перетворення, які відбуваються у суспільному житті, суспільні відносини, які формуються відповідно до нових тенденцій розвитку суспільства, вимагають адекватної правової регламентації. У зв’язку з цим особливої уваги набувають проблеми статусу джерел цивільного права, які забезпечують реформування майнових та інших суспільних відносин, що складають предмет цивільного права на ринкових засадах.
Головним напрямом реформування цивільного права має бути утвердження майнових та особистих прав і свобод людини та громадянина, забезпечення рівності усіх учасників цивільних відносин, створення правових передумов для становлення в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки. Це зумовлює необхідність проведення системних науково-теоретичних досліджень, спрямованих на вдосконалення правових актів, які складають основу системи джерел цивільного права. Тому дослідження та розробка питань щодо їх правового статусу є дуже важливим і відповідальним завданням науки цивільного права. Вчені-юристи звертають увагу на те, що перехід до ринкової економіки вимагає нових підходів до визначення принципів правового регулювання ринкових цивільних відносин. Варто вказати, що низка засад, позицій, які раніше визнавалися єдино правильними та неспростовними, служили фундаментом правового регулювання цивільних відносин, зараз є такими, що в повній мірі не відповідають сучасним тенденціям розвитку науки цивільного права. Тому, сьогодні, слід констатувати формування нової її доктрини, яка якомога об’єктивніше може відповідати вимогам становлення й розвитку правової держави.
У таких умовах очевидним є те, що науково-теоретичне дослідження правової природи та статусу джерел цивільного права сприятиме забезпеченню системності роботи із вдосконалення правових актів, які регулюють цивільні відносини, формуванню чіткої та узгодженої їх системи.
Прийняття Верховною Радою України ЦК України створило якісно нові підходи у правовому регулюванні цивільних відносин та формуванні системи джерел цивільного права в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки. Зважаючи на те, що, з однієї сторони, змінилися правові засоби і методи впливу на економічну сферу, зв’язки господарюючих суб’єктів, змінився характер взаємозв’язку правових норм та відповідних суспільних відносин, змінилася суть багатьох цивільних правовідносин, а з іншої, цивільні правовідносини регулюються не тільки нормами ЦК України, але й іншими нормативно-правовими актами різної юридичної сили, – існує нагальна необхідність узгодження всіх актів, що регулюють цивільні відносини з нормами Конституції України, ЦК України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того варто підкреслити, що норми, які регулюють цивільні відносини, знаходять свій вираз через певну правову форму, яка по суті є визначальною з точки зору значимості та важливості їх у суспільстві і державі, тобто, науково-теоретичне дослідження джерел цивільного права є необхідною умовою розвитку і вдосконалення цивілістичної науки .
Питання правового статусу джерел цивільного права в правовій науці розглядались в наукових працях М.І.Брагінського, Д.В.Бобрової, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, Ю.О.Заіки, Н.С.Кузнєцової, О.А.Підопригори, А.А.Пушкіна, Ю.К.Толстого, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, Є.О.Харитонова, С.Я.Фурси, В.Ф.Яковлєва та ін.
В якості науково-теоретичної основи запропонованого в роботі дослідження були використані праці провідних вчених – правників: Д.В.Бобрової, О.К.Вишнякова, О.В.Дзери, Ю.О.Заіки, Т.С.Ківалової, Н.С.Кузнєцової, А.Р.Мацюка, Р.М.Мінченко, Н.А.Саніахметової, Є.А.Суханова, І.С. Зикіна, О.С. Йоффе, Є.О.Харитонова, О.І.Харитонової, А.А.Пушкіна, В.П. Маслова, С.А.Хохлова, О.А.Підопригори, Ю.Д.Притики, С.Я.Фурси, Я.М. Шевченко та ін., що дало можливість оцінити стан досліджуваної теми і відтворити цілісну картину того, що було зроблено, визначити коло питань, які залишились поза межами дослідження теоретиків цивільного права.
Не применшуючи ролі та значення наукових здобутків вчених, слід відзначити, що комплексні спеціальні дослідження джерел цивільного права в умовах становлення української державності ще не проводились. Потреба в їх науковому осмисленні не тільки не втратила своєї актуальності, а й завдяки докорінним змінам, які стались в економічному та політичному житті України, набула якісно нового значення.
При проведенні дослідження дисертантка виходила з того, що не всі питання, що стосуються джерел цивільного права, знайшли своє відображення у спеціальній правовій літературі. До того ж деякі з тих, що висвітлені в працях вчених, актах цивільного законодавства України, з огляду на сучасний стан динамічного розвитку суспільних відносин, потребують логічного продовження та уточнення.
Таким чином, все вище викладене, з урахуванням недостатньої розробленості вказаних питань, підтверджує актуальність обраної теми та необхідність проведення ґрунтовного дослідження в цьому напрямку.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до основних напрямів наукових досліджень, пов’язаних з кодифікацією чинного цивільного законодавства, а також комплексної теми кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України «Організаційно-правові засади соціальної політики держави в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні». Державний реєстраційний номер 0111U006362.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування теоретичних засад та особливостей джерел цивільного права, подальшого їх розвитку та формування науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення цивільного законодавства та правозастосовчої практики.
Для досягнення поставленої мети основна увага була приділена вирішенню слідуючих завдань:
- визначенню поняття джерела цивільного права України, їх ознак, виходячи з багатозначності його тлумачення у теорії права та цивільного права;
- аналізу діючої системи джерел цивільного права України, особливостей окремих її елементів, з’ясуванню зв’язків та залежностей між нормативно-правовими актами різних гілок органів державної влади та в сфері виконавчої влади;
- визначенню місця і ролі Конституції України у системі джерел цивільного права, конституційно-правових основ розвитку цивільного законодавства;
- дослідженню Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства як джерел цивільного права;
- визначенню місця та ролі правових звичаїв у системі джерел цивільного права;
- встановленню специфічних особливостей статуту юридичної особи та його правових властивостей;
- дослідженню впливу правових актів органів судової влади на систему джерел цивільного права;
- формуванню конкретних рекомендацій, спрямованих на розвиток та удосконалення джерел цивільного права.
Об’єктом дослідження виступають поняття, юридична природа, система джерел цивільного права, їх особливості, закономірності становлення й розвитку, проблеми удосконалення нормативно-правового регулювання цивільних відносин.
Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми суспільних відносин, пов’язаних з підготовкою, прийняттям, дією та оновленням зовнішніх форм виразу цивільно-правових норм.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертації складається з базових науково-теоретичних положень, прийнятих у юридичній науці, зокрема у науці цивільного права. Мета та завдання дисертаційної роботи зумовили використання логіко-семантичного методу для поглиблення понятійного апарату, що має відношення до теми дослідження (підрозділи 1.1, 1.3, 3.2), порівняльного – для визначення рівня співвідношення нормативно-правових актів між собою як за юридичною силою, так і за загальним впливом на регуляцію цивільних відносин (підрозділи 2.2, 3.3., 3.4.), системно-структурного методу для дослідження системи джерел цивільного права як цілісного правового явища (підрозділ 1.2, розділ 2), формально-логічного та історичного для вивчення сучасної системи джерел цивільного права як результату розвитку вітчизняного законодавства та виявлення перспектив їх розвитку, а також інших загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі чинного законодавства України, досягнень науки цивільного права та споріднених наук.
Нормативну та емпіричну базу проведеного дослідження склали українське та іноземне законодавство, міжнародно-правові документи, локальні акти, ділові звичаї, рішення судових органів.
У дисертації використовувались роботи із загальної теорії права, цивільного, господарського, підприємницького, екологічного права та інших спеціальних юридичних наук. Усі проблеми дисертаційної роботи розглядалися в їх єдності та взаємозв’язку.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що у роботі вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем стосовно визначення системи джерел цивільного права.
За результатами проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків, пропозицій, поглядів, що мають ознаки новизни і виносяться на публічний захист, зокрема, найважливішими з них є такі:
уперше:
1) сформульовано розширене доктринальне визначення поняття джерел цивільного права, зокрема, у зв’язку з розвитком ринкових цивільних відносин підкреслюється, що джерелами цивільного права слід розглядати зовнішні форми виразу і закріплення правових норм, які приймаються або санкціонуються уповноваженими нормотворчими органами (суб’єктами) з метою правового регулювання цивільних відносин;
2) обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення у ЦК України чіткої системи джерел цивільного права, питання юридичної сили елементів їх системи, межі їх дії та застосування, виходячи із наявного досвіду кодифікаційних процесів у ЄС, національного досвіду та судової практики;
3) сформульовано науковий висновок про те, що правовий звичай - це специфічна зовнішня форма закріплення норм цивільного права, які сформувалися внаслідок довготривалого і багаторазового застосування у сфері регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що становить предмет регулювання цивільного права, санкціонований державою прямо (записана норма правового звичаю або нормативно правовий акт, в основі якого лежить правовий звичай) або опосередковано (нормативно-правовий акт містить лише посилання на правовий звичай або передбачає його застосування);
4) доведено доцільність розуміння статуту юридичної особи як допоміжного джерела цивільного права в зв’язку із тим, що статут є основою підприємницької діяльності підприємств різних форм власності, визначає цивільну дієздатність юридичної особи та в ньому конкретизуються норми Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів у частині, що регулює діяльність підприємства;
5) виходячи із змістовного науково-теоретичного дослідження статусу та правової природи рішень Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України, у тому числі Постанов Пленуму Верховного Суду України, Конституційного Суду України, обґрунтовано висновок про те, що вони є допоміжними джерелами цивільного права;
6) сформульовано висновок про те, що тенденцією розвитку джерел цивільного права слід визнати таку їх зміну, що зумовлюється впливом зовнішніх факторів (процесів глобалізації, підвищення впливу рішень міжнародних організацій на внутрішньодержавні порядки держав, обрання Україною курсу на вихід у міждержавних відносинах на гідний рівень, що зумовлює приведення національних норм до міжнародних стандартів) та внутрішніх факторів (суспільно-економічних – зміна економічного устрою, перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкових відносин, розвиток нових форм співпраці учасників цивільних відносин у відповідності до зміни умов життя), результатом чого є формування чітких, ефективних та доступних елементів цієї системи;
удосконалено:
7) теоретичні положення щодо системи джерел цивільного права з урахуванням останніх тенденцій в правовому регулюванні цивільних відносин шляхом: 1) окреслення місця в ній Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного кодексу України; 2) обґрунтування, що до системи джерел цивільного права належать закони України, інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, що містять цивільно-правові норми та регулюють цивільні відносини, ділові звичаї та локальні джерела цивільного права (зокрема, статут юридичної особи);
8) систему ознак Конституції України як основного джерела цивільного права, виходячи з правової основи формування джерел цивільного права України. Конституцію України як джерело цивільного права характеризує наступне: по-перше, - норми Основного Закону містять основні принципи формування джерел цивільного права; по-друге, - норми Основного Закону містять принципи правового регулювання цивільних відносин; по-третє, - норми Основного Закону містять основні цивільні права особи, визначають її цивільну правосуб’єктність; по-четверте, - норми Основного Закону містять норми-гарантії цивільних прав особи;
9) позиції щодо ознак та правової значимості ЦК як комплексного законодавчого акту та джерела цивільного права, виходячи із особливості кодифікаційних процесів в ЄС та СНД, досвіду та практики національного нормотворення, зокрема: покликаний цілісно, комплексно та системно регламентувати усю систему цивільних відносин; розвивати та конкретизувати положення Конституції та міжнародних договорів України щодо регламентації цивільних відносин; визначати систему джерел цивільного права, їх правовий статус, у тому числі - юридичну силу, умови та порядок застосування; забезпечити чіткі та прозорі правила поведінки усіх учасників цивільного обороту;
10) теоретичні положення щодо подальшої гармонізації ЦК та ГК України, виходячи із пріоритетності норм ЦК України як акту, що визначає найбільш загальні концептуальні засади регулювання майнових відносин та інших обумовлених ними відносин;
дістали подальшого розвитку:
11) положення про те, що Конституція України є основоположним та найбільш важливим джерелом цивільного права, оскільки як Основний Закон України, який має найвищу юридичну силу, виступає правовою основою формування їх системи та, водночас, є первинним її елементом;
12) позиції щодо місця міжнародних договорів у системі джерел цивільного права, зокрема, визначено, що в силу правового статусу міжнародного договору у міжнародному та національну праві, їх положення виступають правовою основою для розвитку внутрішнього національного цивільного законодавства;
13) підходи, за якими найбільш оптимальним варіантом удосконалення підзаконних нормативно-правових актів як джерел цивільного права є наступні: 1) ухвалення підзаконних нормативно-правових актів виключно відповідно до компетенції уповноважених нормотворчих органів та у спосіб, визначений Конституцією та законами України; 2) чітке законодавче визначення правового статусу підзаконних нормативно-правових актів у ЦК України; 3) підвищення ефективності позасудового та судового контролю за законністю системи підзаконних нормативно-правових актів;
14) положення про необхідність чіткого законодавчого закріплення у ЦК України правового статусу звичаїв ділового обороту шляхом: 1) конкретизації умов та порядку їх визнання такими; 2) визначення співвідношення їх з іншими джерелами цивільного права; 3) уточнення меж та сфери їх застосування;
15) положення щодо посилення ефективності судових способів контролю за законністю окремих джерел цивільного права шляхом: 1) наділення Верховного Суду України правом законодавчої ініціативи; 2) розширення компетенції адміністративних судів щодо визначення нечинними нормативно-правових актів; 3) посилення громадського контролю за законністю джерел цивільного права; 4) негайного набрання чинності та виконання рішень суду у справах про визначення нечинними окремих нормативно-правових актів.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що зроблені в дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть бути застосовані у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладах освіти у навчальному процесі, підготовці навчальної, довідкової та методологічної літератури, у науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів, а також під час вирішення цивільних спорів. Положення дисертаційної роботи можуть бути використані в процесі формування національного цивільного законодавства.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались автором на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток і зміцнення громадянського суспільства, забезпечення основних прав людини і громадянських свобод» (м. Київ, 13-14 квітня 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Юридичні читання молодих вчених» (м. Київ, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних суперечностей»(м. Київ, 28-29 вересня 2006 року), II Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблемні питання цивільного та господарського права»(м. Харків, 16 лютого 2007 року), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи»(м. Тернопіль, 13 квітня 2007 року).
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані у 8 наукових статтях, 4 з яких у провідних фахових виданнях, а також у 4 тезах, опублікованих в збірниках наукових конференцій.
Структура роботи. Відповідно до об’єкта та предмета дослідження, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 202 сторінки. Обсяг списку використаних джерел – 223 найменування на 22 сторінках.

Список литературы

ВИСН О В К И

Проблема правового статусу джерел цивільного права є однією з найбільш важливих у теорії цивільного права. В умовах формування в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки вказана проблема набула нової актуальності та гостроти. У зв’язку зі змінами у соціально-економічних відносинах у всіх сферах життя суспільства, зокрема, проголошення незалежності України, формування плюралізму форм власності, зміни у відносинах між державою та громадянином, співвідношення їх взаємних прав та обов’язків, об’єктивна реальність вимагає визначити правовий статус джерел цивільного права на сучасному етапі становлення цивільного права незалежної держави, проаналізувати тенденції подальшого їх розвитку.
Дослідження правового статусу джерел у цивільному праві дало можливість: а) уточнити визначення поняття джерел цивільного права, їх особливості; б) охарактеризувати типологію джерел цивільного права; в) охарактеризувати систему основних та допоміжних джерел цивільного права.
З`ясування правового статусу джерел цивільного права, тенденцій їх подальшого розвитку на сучасному етапі на основі аналізу численних наукових праць, вивчення позицій фахівців з цивільного права, дослідження положень чинних нормативно-правових актів національного та міжнародного законодавства, вивчення судової практики дали змогу дослідити питання щодо особливостей формування, внутрішньої структури, окремих видів джерел цивільного права України та зробити наступні висновки:
1. Під джерелами цивільного права слід розглядати зовнішні форми виразу і закріплення правових норм, які приймаються або санкціонуються нормотворчими органами (суб’єктами) з метою правового регулювання цивільних відносин як особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Це визначення враховує особливості джерел цивільного права і спрямоване, зокрема, на правове забезпечення ринкових перетворень в економічній сфері. У ньому відображені найбільш істотні риси джерел цивільного права, які виражені в наступному:
по-перше, джерела цивільного права складаються з правових норм, які покликані регулювати майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у суспільному житті;
по-друге, джерела цивільної права базуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників відносин;
по-третє, джерела цивільного права набувають своєї юридичної форми в результаті діяльності уповноважених органів, які забезпечують нормативно-правове регулювання цивільних відносин.
2. Дію джерел цивільного права слід розглядати в контексті дії у часі, просторі та за колом осіб. Джерела цивільного права набувають дії у часі з моменту їх опублікування або прийняття і діють до моменту їх скасування.
Джерела цивільного права не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Джерела цивільного права діють на території, на яку поширюється компетенція органу, який їх ухвалив. Джерела цивільного права поширюються на усіх учасників цивільних відносин, зокрема, фізичних та юридичних осіб, державу Україна, іноземні держави, органи місцевого самоврядування.
3. Джерела цивільного права являють собою системне правове явище. У своїй основі усі джерела цивільного права взаємопов’язані. Основою для формування системи джерел цивільного права служать принципи верховенства прав та свобод людини, норм Конституції України та верховенства права, а також такі принципи, як:
• неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
• неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
• свобода договору;
• свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
• судовий захист цивільного права та інтересу;
• справедливість, добросовісність та розумність.
4. Система джерел цивільного права поділяється на : 1) основні джерела цивільного права, які формуються уповноваженими нормотворчими суб’єктами відповідно до Конституції та законів України; 2) допоміжні джерела цивільного права, до яких відносяться: правовий звичай; статут юридичної особи; рішення Європейського Суду з прав людини, Конституційного та Верховного Суду України, адміністративних судів щодо застосування або чинності окремих актів цивільного законодавства.
5. Конституція України є основним джерелом цивільного права, правовою основою формування джерел цивільного права України. Конституцію України як джерело цивільного права характеризує наступне: по-перше, норми Основного Закону містять основні принципи формування системи основних та допоміжних джерел цивільного права; по-друге, норми Основного Закону містять принципи правового регулювання цивільних відносин; по-третє, норми Основного Закону містять основні цивільні права особи, визначають її цивільну правосуб’єктність; по-четверте, норми Основного Закону містять норми - гарантії цивільних прав особи.
6. Наступне місце за своєю правовою значимістю в системі джерел цивільного права посідають міжнародні договори. Положення міжнародних договорів України мають пріоритет щодо застосування на території України, аніж внутрідержавні правові акти, крім Конституції України, яка має найвищу юридичну силу на території України. Законодавець визначив базовий характер положень міжнародних договорів при формуванні цивільного законодавства України. Міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною законодавства України. При цьому наявність згоди Верховної Ради на обов'язковість чинних міжнародних договорів вказує не тільки на ключову роль парламенту у здійсненні Україною міжнародно-правової нормотворчості, а по суті встановлює момент набуття чинності міжнародними договорами в часі. Разом з тим, в разі, якщо цивільні відносини регулюються нормами міжнародного договору та актами законодавства України, то пріоритет у застосуванні мають правила, встановлені у міжнародному договорі. Таким чином, Конституція України та міжнародні договори України є фундаментом у розвитку джерел цивільного права.
7. Особливе значення, з точки зору регулювання цивільних відносин, мають кодифіковані акти. Йдеться, зокрема, про Цивільний кодекс України – правовий акт, який забезпечує комплексне регулювання цивільних відносин. Правова значимість цього документу полягає у наступному: по-перше, розвити положення Конституції та міжнародних договорів щодо регламентації цивільних відносин; по-друге, забезпечити ефективність та дієвість, узгодженість системи джерел цивільного права; по-третє, забезпечувати регулювання цивільних відносин на ринкових засадах; по-четверте, забезпечити чіткі та прозорі правила поведінки усіх учасників цивільного обороту.
Систематизованим нормативно-правовим актом, яким передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, виступає Господарський кодекс України. Розбіжності між двома вказаними кодифікованими актами мають вирішуватися на користь Цивільного кодексу, оскільки він містить загальні положення, а Господарський кодекс не є відносно нього спеціальним законом і виступає в ролі допоміжного стосовно ЦК кодифікованого закону у сфері господарювання.
8. До системи джерел цивільного права належать також закони України, інші нормативно-правові акти Верховної Ради України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, що містять цивільно-правові норми та регулюють цивільні відносини.
Закони України, які містять цивільно-правові норми, є правовою основою для функціонування системи підзаконних актів в сфері регулювання цивільних відносин. Основне покликання підзаконних нормативно-правових актів розвинути і забезпечити належні умови для виконання законів України. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до своїх повноважень, можуть видавати нормативно-правові акти, які визнаються допоміжними джерелами цивільного права.
9. З прийняттям ЦК України система джерел цивільного права поповнилася звичаями ділового обороту, які посідають важливе місце у забезпеченні правового регулювання майнових відносин. Їх особливість полягає в тому, що вони повинні бути санкціоновані державою. Ділові звичаї повинні відповідати вимогам Конституції та законів України, актів законодавства України, які конкретизують і розвивають встановлені у них норми щодо специфіки функціонування певного типу цивільних відносин. Тому їх слід розглядати як допоміжні джерела цивільного права.
10. Під правовим звичаєм слід розглядати специфічну зовнішню форму закріплення норм цивільного права, які сформувалися внаслідок довготривалого і багаторазового застосування у сфері регулювання майнових та особистих немайнових відносин, що становить предмет регулювання цивільного права, санкціонований державою прямо (записана норма правового звичаю або нормативно правовий акт, в основі якого лежить правовий звичай) або опосередковано (нормативно-правовий акт містить лише посилання на правовий звичай або передбачає його застосування).
11. Особливе місце у визначенні правового статусу юридичної особи належить статуту – правовому акту локального характеру, на підставі якого конкретизуються цивільні права і обов’язки юридичної особи.
З правової точки зору, статут юридичної особи є основним локальним правовим актом, який має відповідати вимогам Конституції України та актам цивільного законодавства України. В зв’язку із тим, що статут є основою підприємницької діяльності юридичних осіб різних форм власності, визначає цивільну дієздатність юридичної особи, він є важливим допоміжним джерелом цивільного права, у якому конкретизуються норми Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, у частині, що регулюють діяльність юридичної особи.
12. В умовах розбудови демократичних основ Української держави посилюється вплив судової гілки влади на формування національного цивільного законодавства. Адже суди виконують специфічну функцію судового контролю за його дотриманням. Так, у відповідності до конституційно-правових повноважень, Конституційний Суд України покликаний забезпечувати конституційність окремих актів цивільного законодавства, провадити офіційне тлумачення Конституції та законів України. При цьому такі акти мають багаторазове застосування до цивільних відносин, є обов’язковими на території України. Подібні правові властивості мають постанови Пленуму Верховного Суду України, положення яких враховуються учасниками цивільних відносин у правозастосовчій практиці. І, з позицій сьогодення, об’єктивно назріла необхідність законодавчої регламентації їх правового статусу та посилення у цілому ролі рішень Верховного Суду у становленні ефективної системи джерел цивільного права.
З огляду на зміст положень законодавства, особливе місце у системі джерел цивільного права посідають рішення Європейського Суду з прав людини з цивільних правовідносин, які виступають європейським правовим орієнтиром розвитку цивільного законодавства.
13. Тенденцією розвитку джерел цивільного права слід визнати таку їх зміну, що зумовлюється впливом зовнішніх факторів (процесів глобалізації, підвищення впливу рішень міжнародних організацій на внутрішньодержавний правопорядок, обрання Україною курсу на вихід у міждержавних відносинах на гідний рівень, що зумовлює приведення національних норм до міжнародних та європейських стандартів) та внутрішніх факторів (суспільно-економічних – зміна економічного устрою, перехід від командно-адміністративної системи управління до ринкових відносин, розвиток нових форм співпраці учасників цивільних відносин у відповідності до зміни умов життя), результатом чого є такі правові наслідки: введення в дію Цивільного кодексу, офіційне поповнення джерел цивільного права таким джерелом як звичаї ділового обороту, надання статутам юридичних осіб іншого правового змісту (в порівнянні із попередніми роками) шляхом закріплення можливостей щодо конкретизації норм Конституції України, законів, інших нормативно-правових актів в частині, яка стосується діяльності юридичної особи, що зумовлює обґрунтованість віднесення його до джерел цивільного права, а також набуттям все більшого значення правовими актами судових органів для подальшого правозастосування, що поступово виводить їх на рівень допоміжного джерела цивільного права.
14. Виявлення вказаних тенденцій та аналіз чинного законодавства України, що визначає правовий статус джерел цивільного права, дозволив внести низку пропозицій, спрямованих на його вдосконалення.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р., № 254/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р., № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 365.
3. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р., № 436–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, 19–20, 21–22. – Ст. 144.
4. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р., № 1576–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. –№ 49. – Ст. 683.
5. Про об’єднання громадян : Закон України від 6 червня 1992 р., № 2460–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
6. Иоффе О. С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 381с.
7. Муромцев Г. И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) / Г. И. Муромцев // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 23–28.
8. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования/С.С. Алексеев — М. : Статут, 1999. — 711с.
9. Сухонос В.В. Теорія держави і права: [Навчальний посібник]. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 536с.
10. Константий О.В. Джерела адміністративного права України: Автореф. дис...канд. юрид. наук, спец.: 12.00.07/О.В. Константий//Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. — Х., 2000. — 19 с.
11. Васильченко О.П. Джерела конституційного права України (системно-функціональний аналіз): автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.02 / О.П. Васильченко// Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2007. — 19 с.
12. Пархоменко Н.М. Джерела права: теоретико-методологічні засади: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.01/Н.М. Пархоменко//Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2009. — 32 с.
13. Ківалов С.В. Сучасні тенденції розвитку права України/С.В. Ківалов//Визначальні тенденції ґенезу державності і права: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції «Треті Прибузькі юридичні читання»/За ред. В.І.Терентьєва,О.В.Козаченка. – Миколаїв:Вид-во «Іліон», 2007. –С. 5-8.
14. Коваль І. Експертиза нормативно-правових актів та їх проектів на відповідність Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини/ І.Коваль// Право України. – 2009 – №1. – С.47.-51.
15. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція від 4 листопада 1950р.// Офіційний вісник України. – 1998. – №13. – Стор. 270.
16. Карпачова Н. Міжнародні стандарти у галузі прав і свобод людини/ Н.Карпачова// Право України. – 2009. – №4. – С.4-22.
17. Оніщук М. Проблеми забезпечення прав людини в Україні: від Загальної декларації прав людини до сьогодення /М. Оніщук// Право України. – 2009. – №4. – С.36-39.
18. Барабаш Ю. Правова політика у сфері прав людини: шляхи підвищення ефективності/ Ю.Барабаш// Право України. – 2009. – №4. – С.36-39/
19. Проблемы теории государства и права: [Учебник]/ [С. С. Алексеев, И. Я. Дюрягин, В. Б. Исаков и др.]; Под ред. С.С. Алексеева. – М. : Юридическая литература, 1996. – 327 с.
20. Новий тлумачний словник української мови : у 4-х томах / [ уклад. Яременко В. В. та ін.]. – К. : Асконіт. – 1999. – Т. 1. – 910 с.
21. Копєйчиков В. В. Загальна теорія держави і права/В. В. Копєйчиков. – К. : Юрінком, 1997. – 161 с.
22. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: [Учебник]/ [для юрид. вузов и ф-тов] / В. С. Нерсесянц. – М. : Издат. группа НОРМА ИНФРА-М, 2008. – 539с.
23. Мурашин О. Г. До питання про поняття правового акта / О. Г. Мурашин // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 12. – С. 7–9.
24. Мурашин О. Г. Акти безпосереднього народовладдя і юридичні колізії / О. Г. Мурашин // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 23-24 жовтня 1995 р. / Ю.С. Шемшученко (відп.ред.) — К. : Генеза, 1996. — 122с.
25. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В. П., Тихомиров О. Д. Загальна теорія держави і права: [Навч. посібник] / Український держ. педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова / В.В. Копєйчиков (ред.). — К. : Юрінком, 1997. — 317с.
26. Баймуратов М.О., Біла Л.Р., Додін Є.В., Полянський Ю. Є. Основи правознавства: [Навч. посіб.] / Сергій Васильович Ківалов (ред.), Марко Пилипович Орзіх (ред.). — К. : Знання, 2000. — 358с.
27. Котюк В. О. Теорія права: [Курс лекцій]: [навчальний посібник для юридичних факультетів вузів]. – К. : Вентурі. – 1996. – 208с.
28. Підопригора О. А., Боброва Д. В., Воронова Л. К., Довгерт А. С., Кузнєцова Н. С. Цивільне право: [Навч. посібник для студ. юрид. вузів і фак.] / О.А. Підопригора (ред.), Д.В. Боброва (ред.). — К. : Вентурі, 1996. — 480с.
29. Гражданское право: [учебник]: [В 2–х т. – Т. 1] / под ред. Е. А. Суханова. – М. : Изд-во БЕК, 2006. – 384 с.
30. Шевченко Я. Поняття приватного права як ядра правопорядку, заснованого на ринковій організації економіки/Я.Шевченко// Право України. – 2009. – №8. – С.4-7.
31. Луць В. Тенденції розвитку договірного права України в сучасних умовах/ В.Луць// Право України. – 2009. – №8. – С.8-11.
32. Павленко Д.Г. Принцип добросовісності в договірних зобов'язаннях: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.03 / Д.Г. Павленко// НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. — К., 2009. — 20 с.
33. Вишняков О.К. Апроксимація правового забезпечення цивільних майнових відносин в Україні до умов внутрішнього ринку Європейського Союзу: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.03 / О.К. Вишняков// Одес. нац. юрид. акад. — О., 2008. — 36 с.
34. Погрібний С.О.Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.03/ С.О. Погрібний// Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2009. — 36 с.
35. Дзера О. В., Боброва Д. В., Довгерт А. С., Кузнєцова Н. С. Цивільне право України: [Підруч.:У 2 кн.] / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / О.В. Дзера (ред.), Н.С. Кузнєцова (ред.). — Кн.1. – К. : Юрінком Інтер, 2002. — 719с
36. Азімов Ч. Н., Сібільов М. М., Ігнатенко В. М., Борисова В. І., Зіоменко Ю. І. Цивільне право України: [Підручник для студ. юрид. спец. вищих закл. освіти] / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого; Академія правових наук України / Ч.Н. Азімов (ред.). — Х. : Право, 2000. — 365 с.
37. Цивільний кодекс України : коментар / за ред. Є.О. Харитонова та ін. – Х. : ТОВ «Одісей», 2003. – 856 с.
38. Цивільне право України: [Академічний курс]: [підруч.]: У двох томах / за заг. ред. Я. М. Шевченко. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1. Загальна частина. – 2003. – 583с.
39. Левківський Б.К. Особисті немайнові права та обов'язки членів сім'ї: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.03 / Б.К. Левківський// Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с.
40. Малюга Л.В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення: автореф. дис... канд. юрид. наук, спец.: 12.00.03/Л.В. Малюга// НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2004. — 22 с.
41. Советское гражданское право: В 2 ч. / [Н. А. Безрук, О. В. Бойко, М. И. Брагинский и др.]; Отв. ред. В. А. Рясенцев. – М. : Юрид. лит., 1986. – Ч. 1. – 558с.
42. Суховерхий В. Л. Личные неимущественные права в советском гражданском праве: автореф. дис…канд. юрид. наук, спец.:12.00.03/В.Л. Суховерхий//Свердловск. юрид. ин-т. – Сведловск, 1970. – 20 с.
43. Гражданское право: [учебник]: В 2 томах / под ред. Е. А. Суханова. – М. : БЕК, 2007. – Т. 1. – 820с.
44. Цивільне право України : [підручник у 2-х кн.] / [О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.] ; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-ге вид., допов. і перероб. – Кн.1. К. : Юрінком Інтер, 2004. – 736с.
45. Красавчиков О. А. Диспозитивность в гражданско-правовом регулировании / О. А. Красавчиков // Советское государство и право. – 1970. – № 1. – 41-49
46. Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права / Ч. Азімов // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1 (16). – С. 143 -151.
47. Ківалова Т.С. Зобов'язання відшкодування шкоди за цивільним законодавством України: теоретичні проблеми: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.03 / Т.С. Ківалова// Одес. нац. юрид. акад. — О., 2008. — 40 с.
48. Основы советского гражданского права / под ред. Я. А. Кунина. – М. : Высшая школа, 1986. – 382с.
49. Вильнянский С. И. Лекции по советскому гражданскому праву. – Ч. І / С. И. Вильнянский. – Из-во Харьковского уни-та: Харьков, 1958. – 566с.
50. Кузнєцова Н. Основні методологічні засади сучасного цивільного права/Н.Кузнєцова// Право України. – 2009. – №8. – С.13-14.
51. Емельянов В.П. Гражданское право Украины: [практ. пособие] — 2-ое изд., испр. и доп. — Х. : Фирма «Консум», 1996. — 236с.
52. Цивільне право України: [Загальна частина]: [підручник]/ за ред. І. А. Бірюкова, Ю. О. Заіки. – 2-е вид., змін. та доп. – К. : КНТ, 2008. – 480 с.
53. Цивільне право України : навч.посіб. / [Ю. В. Білоусов, В. А. Ватрас, С. Д. Гринько та ін.] ; за ред. Р. О. Стефанчука. – К. : Правова єдність, 2009. – 536 с.
54. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права/П.Д. Пилипенко// Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 1999. — 214с.
55. Тархов В. А. Понятие гражданского права / В. А. Тархов. – Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1987. – 160 с.
56. Регламент Верховної Ради України. Закон України від 10 лютого 2010 року №1861-VI. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14-17. – Ст. 133.
57. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 року №129/94-ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 35. – Ст. 338.
58. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності : Указ Президента України від 10 червня 1997 р., № 503/97//Офіційний вісник України – 1997. – №24. – Стор. 11.
59. Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади : Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р., № 493/92 //Збірник указів Президента України вiд 31 грудня 1992 р., № 4.
60. Про порядок введення в дію Цивільного і Цивільного процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР : від 9 грудня 1963 р., № 1990–06 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463–464.
61. Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)»: Рішення від 9 лютого 1999 р., № 1–рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7. – С.160.
62. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.07/О.І. Харитонова// Одес. нац. юрид. акад. — О., 2004. — 36 с.
63. Слипченко С. А. Гражданское право Украины: [учебное пособие]. – Ч 1. / С. А. Слипченко, В. А. Кройтор. – Харьков : Эспада, 2000. – 248с.
64. Про спеціальну (вільну) економічну зону «Порто-франко» на території Одеського морського торгівельного порту: Закон України від 23 березня 2000 року №607-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 26. – Ст. 208.
65. Авер'янов В. Б., Бойко В. Ф., Борденюк В. І., Ворсіанов Г. Т., Гринчишин В. А. Коментар до Конституції України / Верховна Рада України; Інститут законодавства / В.Ф. Опришко (ред.). — К., 1996. — 368с.
66. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р., №2709-IV// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.
67. Цивільно-процесуальний кодекс України: Закон України від 18 березня 2004 р., № 1618–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–41, 42. – Ст. 492.
68. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р., № 1023–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
69. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 р., № 3480–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
70. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Голов. ред. УРЕ, 2005. – 798c.
71. Заєць А.П. Принцип верховенства права (теоретико-методологічне обгрунтування) / А. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1 (12) – С. 4-6.
72. Тацій В.Я. Юридична наука та її значення у формуванні правової системи України // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матер. наук. конф. (Харків, 21-22 червня 2001 р.). – Х.: Право, 2001. – С. 12-22.
73. Копейчиков В. Замість рецензії / [В. Копейчиков, М. Цвік, А. Заєць, О. Петришин, М. Козюбра, П. Рабинович] // Право України. – 2001. – № 10. – С.64-65.
74. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права / В. Гайворонський // Право України. – 2003. – № 5. – С. 26-31.
75. Харитонов Е. О. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: [Учебн. пособие] / Е. О. Харитонов, Н. А. Саниахметова. – К. : А.С.К, 2001. – 832 с.
76. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес / А. Козловський // Право України. – 2000. – № 2. – С. 49–51.
77. Лисенкова О. С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика автореф. дис…канд. юрид. наук, спец.: 12.00.01/Лисенкова О.С. // Нац. акад. внутр.справ України. – К., 2001. – 20с.
78. Калмыков Ю. Х. Избранные Труды. Статьи. Выступления / Ю. Х. Калмыков. – М. : Статут, 1998. – 312с.
79. Тиунова Л. Б. Системные связи правовой действительности: методология и теория / Л. Б. Тиунова. – СПб. : Изд-во С.-Петерберг. ун-та, 1991. – 135 с.
80. Маркарян Э. С. Системное иссследование человеческой деятельности / Э. С. Маркарян // Вопросы философии. – 1972. – № 10. – С. 77–87.
81. Популярна юридична енциклопедія /Кол. автор.: В.К.Гіжевський, В.В.Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. К.: Юрінком Інтер,2002. – 528с.
82. Конституція України: [наук.-практ. Коментар] / [В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.]; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків : Вид-во «Право» ; К. : Концерн «Видавничий Дім», 2003. – 808c.
83. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р., № 280/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
84. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття / О. Лисенкова // Право України. – 1999. – № 11. – С. 93–96.
85. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство»): Рішення від 9 липня 1998 р., № 12-рп /98 Офіційний Вісник України. – 1998. – № 32 від 27.08.98.
86. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Медведчук В.В. Основи конституційного ладу України: [Навч. посібник]. — К. : Либідь, 1997. — 206с.
87. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України : від 8 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
88. Назаренко Є. В. Конституційний Договір і значення для вдосконалення законодавства і реалізації принципу розподілу влади у державному механізмі України / Є. В. Назаренко, Є. А. Тихонова // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах: [Збірник наукових статей]. – 1996. – Вип. 1. – С. 27-31.
89. Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави / В. Костецький // Право України. – 2001. – №8 . – С. 16–20.
90. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) / В. Шаповал // Право України. – 1999. – № 6. –С.5-9.
91. Опришко В. Загальнотеоретичні і практичні проблеми систематизації законодавства України / В. Опришко // Право України. – 1999. – № 12. – С. 25-30.
92. Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства // В. Опришко // Право України. – 1997. – №8 – С. 14–15.
93. Шаповал В. Конституція України як нормативно-правовий акт (теоретичні проблеми класифікації) / В. Шаповал // Право України. – 1997. –№ 10. – С.3-7
94. Шемшученко Ю. Конституція України і права людини / Ю. Шемшученко // Право України. – 2001. – №8. – С.13-15.
95. Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина / А. Хальота // Право України. – 2000. – № 8. – С. 55-57
96. Основи держави та права: [Навчальний посібник]/ С.Д. Гусарєв, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник. – К. : Либідь, 1997. – 208с.
97. Семчик В. І. Право власності за Конституцією України / В. І. Семчик. – Видавничий дім «Ін Юре», К., 1997. – 36 с.
98. Погорілко В. Загальна декларація прав людини – одна з найважливіших загальнолюдських цінностей XX століття / В. Погорілко // Право України. – 1999. – № 4. – С.7-9.
99. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи/Упоряд. Ю.К.Кучеренко. – К.: Наукова думка,1992. – 199с.
100. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність: 2-ге вид., змінене і доп./ За ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2006. – 310 с.
101. Бєлкін Д. Конституція України – закон прямої дії / Д. Бєлкін // Право України. – 1997. – № 1. – С. 71-72
102. Жорін. Ф. Л. Визначення завдань другого етапу правового забезпечення діяльності України в сфері зовнішніх відносин /. Ф. Л. Жорін // Концепція розвитку законодавства України: [Матеріали наук.-практ. конф]. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – C. 471-473.
103. Тимченко Л. Д. Розвиток українського законодавства і міжнародне право / Л. Д. Тимченко // Концепція розвитку законодавства України: [Матеріали наук.-практ. конф]. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – С. 486-488.
104. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 року № 1906–IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2317.
105. Про ратифікацію Договору між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах: Постанова Верховної Ради України від 5 лютого 1993 року №2996–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 16. – Ст. 171.
106. Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справа: Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року №3941–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 174.
107. Про ратифікацію Договору між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах : Постанова Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року № 3737–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 499.
108. Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах : Закон України від 10 листопада 1994 року № 238/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 416.
109. Про ратифікацію Договору між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах : Закон України від 22 листопада 1995 року №451/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 44. – Ст. 325.
110. Про ратифікацію Договору між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах: Закон України від 10 січня 2002 року № 2926–ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 23. –Ст. 146.
111. Дем’янець В. Договірно-правове співробітництво держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав / В. Дем’янець // Право України. – 2003. – № 7. – С. 146-149
112. Решение Совета глав государств о совершенствовании и реформировании структуры органов СНГ: от 02 апреля 1999 г. // Содружество : информационный весник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ. – 1999. – № 1 (31). – С. 68 – 72.
113. Решение Совета глав государств СНГ об Аналитическом докладе «Итоги деятельности СНГ за 10 лет и задачи на перспективу» : Решение от 30 ноября 2001 г //[Електронный ресурс]/Режим доступа: http//www.cis.minsk.by
114. Про ратифікацію Угоди про основні напрями співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі захисту прав споживачів: Закон України від 7 березня 2002 року № 3102–III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 227.
115. Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах: Конвенція СНД від 7 жовтня 2002 року//Зібрання чинних міжнародних договорів України – 2006 р., № 5, /Книга 1. – Стор. 564. – Ст.1156.
116. Економічні орієнтири уряду // Урядовий кур'єр. – 23.09.2007. – № 177.
117. Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право: Закон України від 20 вересня 2001 р., № 2733–III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 2. – Ст. 16.
118. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений: Конвенция от 09 сентября 1886 г. // Интеллектуальная собственность: нормативно-правовые акты / под общ. ред. А. Д. Святоцкого, В. П. Петрова. – Т. 2. – Ин Юре. – К., 1999. – 851 с.
119. Баймуратов М. Максименко С. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: політико-правовий аналіз / М. Баймуратов, С. Максименко // Право України. – 2001. – № 10. – С. 101- 104.
120. Право Європейського Союза: правовое регулирование торгового оборота : учебное пособие / Под ред. проф. Ц. Н. Безбаха, доц. Л. Я. Капустина, проф. В. К. Пучинского. – М. : Из-во «БЭК», 2008. – 420с.
121. Lasok D., Bridg J. W. Law and Institeutions of the European Communities, 5-lh ed L. – 2004. – 128ps.
122. Борхардт К,-Д. Азбука права Европейского Сообщества / Пер. с англ. Под ред. Борко Ю.А., Каргалова М.В., Юмашева Ю.М. М. Из-во «БЭК», 2006. – 389c.
123. Роксолана Ханик-Посполітак. Правове регулювання надання банківських послуг в ЄС / Роксолана Ханик-Посполітак // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 24–25.
124. Derective 2006/48/EC of the Europien Parliament and the Concil of 14 June 2006 relationto taking up and pursuit of the business of credit institutions//Official Journal L 177, 30/06/2006 P.0001-0200.
125. Опришко В. Питання гармонізації законодавства України з міжнародним правом і національними правовими системами / В. Опришко // Право України. – 1999. – № 8. – С. 12–17.
126. Опришко В. Ф. Теоретичні та практичні аспекти механізму гармонізації законодавства України з міжнародним правом / В. Ф. Опришко // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: [Матеріали наук.-практ. конф.] (жовтень, 1998 р.). – Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1998. – С. 17-23.
127. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р., № 1629–IV // Голос України. – 04.06.2004. – № 101.
128. О.Гайдулін. Основні напрями «європеїзації» контрактного права та перспективи приєднання до неї України./О.Гайдулін// Юридичний журнал. 2008. – №11. – С.64-66.
129. Веретельник Л.К. Систематизація договорів у цивільному праві: автореф. дис…канд. юрид. наук, спец.: 12.00.03 /Веретельник Л.К./ Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2007. — 19 с.
130. Вишняков О.К. Характер та сучасні тенденції регулювання цивільно-правових відносин у Європейському Союзі / Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 51. – Одеса: Юридична література, 2009. –С.140-150.
131. Цивільний кодекс Української РСР (зі змінами та доповненнями станом на 1 березня 1998 року). – К.: Право, 1998. — 97с.
132. Барабаш О., Сиротенко С. Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди / О. Барабаш, С. Сиротенко // Право України. – 2000. – № 9. – С. 43-45.
133. Фурса С.Я. Теоретичні основи нотаріального процесу в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.03 / С.Я. Фурса// НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 2003. — 40 с.
134. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: автореф. дис... д-ра юрид. наук, спец.: 12.00.03 / О.В. Дзера// Київський ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1996. — 47с.
135. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –2002. – № 3–4. – Ст. 27.
136. Підопригора О. Загальні положення про право інтелектуальної власності у Цивільному кодексі України / О. Підопригора // Право України. – 2003. – № 7. – С. 97 – 101.
137. Про авторське право та суміжні права : Закон України від 23 грудня 2003 року № 3792–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
138. Про охорону прав на винаходи та корисні моделі : Закон України від 01 липня 2000 року № 1773–ІІІ // Відомості Верховної Ра