ДОГОВІР АНДЕРРАЙТИНГУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО”

Маслова-Юрченко Катерина Олександрівна

УДК 347.44

ДОГОВІР АНДЕРРАЙТИНГУ
ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право; цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Яроцький Віталій Леонідович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012
З М І С Т

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. Поняття та правова характеристика договору андеррайтингу

1.1 Поняття договору андеррайтингу 11

1.2 Правова характеристика договору андеррайтингу 50

1.3 Місце договору андеррайтингу в системі
цивільно-правових договорів 73

РОЗДІЛ 2. Елементи договору андеррайтингу

2.1 Предмет договору андеррайтингу 101

2.2 Суб’єктний склад договору андеррайтингу 121

2.3. Зміст договору андеррайтингу 143

ВИСНОВКИ 178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З перших років незалежності в Україні почався трудомісткий процес формування власної системи законодавства.
В умовах розвитку ринкових відносин в усіх сферах господарювання з’являлися нові підходи до правових явищ, нові види діяльності, нові види договорів. Не став винятком і фондовий ринок нашої держави, де поряд із такими видами професійних торговців цінними паперами, як брокери і дилери, з’явилися т.з. андеррайтери.
Пройшовши довгу стадію непойменованого договору, з часом договір андеррайтингу отримав нормативне закріплення. Знаковою є поява у Законі України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. [100] визначення андеррайтингу як виду професійної діяльності з торгівлі цінними паперами. Те, що подібне визначення з’явилося в законодавстві, свідчило про визнання особливої ролі андеррайтингу в становленні фондового ринку незалежної України.
Термін underwriting (андерратинг) виник при становленні морського страхування і являв собою сполуку слів under (під) і to write (писати), першим значенням його стало підписання купцем як третьою стороною суми виплати і ризику, який він погоджувався покрити у разі загибелі вантажу при морському перевезенні товару [27]. Андеррайтинг як специфічна діяльність на фондовому ринку виник у США в першій половині минулого століття і розповсюдився в багатьох країнах англо-американської правової системи, звідки вже прийшов і до нашої держави.
Широке застосування на фондових ринках різних країн свідчить про зручність та ефективність договору андеррайтингу як інструмента регулювання правовідносин, пов’язаних з випуском цінних паперів.
Крім того, однією з основних і найскладніших проблем, що постають перед будь-якою юридичною особою, є залучення фінансування.
Для цивільного обороту України насьогодні це питання є надзвичайно актуальним. І якщо взяти до уваги, що андеррайтинг цінних паперів дозволяє зручно та ефективно залучити кошти через розміщення цінних паперів, можна передбачити, що на договір андеррайтингу чекає широке застосування на фондовому ринку нашої країни.
Разом із тим, треба підкреслити, що договір андеррайтингу в нашій державі досі не отримав належної уваги з боку правників-цивілістів.
Практика цивільного обороту на фондовому ринку України в основному спирається на досвід країн Заходу в питаннях, що стосуються договору андеррайтингу.
Але слід мати на увазі, що правова система цих країн суттєво відрізняється від вітчизняної.
Особливо це стосується вчення про договори. Тому західний досвід треба застосовувати, лише ретельно вивчив можливості його використання в нашій державі. Впровадження нових наукових понять повинно відбуватися на основі всебічних наукових досліджень.
Що стосується договору андеррайтингу, то досі немає жодного теоретичного дослідження, яке б на монографічному рівні розглядало цей цивільно-правовий договір.
Окремі питання, пов’язані з андеррайтингом цінних паперів, розглядалися в дисертації Н.В. Дроздової, присвяченій договору про надання фінансових послуг (Київ, 2005 р.), але не досить детально.
Сам же договір андеррайтингу, тобто договір, яким опосередковується надання послуг з андеррайтингу цінних паперів, взагалі практично залишився поза увагою науковців. Серед дисертаційних робіт, захищених останнім часом, можна назвати лише ті, що стосуються суміжних видів договорів.
Це є дослідження, присвячені управлінню чужим майном (М.М.Слюсаревський, 1999), договору довірчого управління майном (І.В. Венедіктова, 2003 р.), агентському договору (А.І. Дрішлюк, 2003) [31], договору доручення (Н.В. Федорченко, 2004) [121], порівняльному дослідженню агентського договору та договору комісії (Р.В. Колосов, 2004) [46]. Однак ці дослідження торкаються лише подібних до договору андеррайтингу правових конструкцій і не охоплюють вивчення питань, пов’язаних з цим цікавим інструментом правового регулювання, хоча практика цивільного обороту довгий час потребує подібного дослідження.
Усе наведене і зумовлює актуальність цього дисертаційного дослідження та необхідність аналізу поняття й змісту договору андеррайтингу, вивчення його призначення в цивільному обороті та місця в системі цивільно-правових договорів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри цивільного права № 2 Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого” в межах цільової комплексної програми “Проблеми ефективності правового регулювання цивільних відносин в Україні” (реєстраційний номер 010і002288). Тему роботи затверджено на засіданні Вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 5 від 26.12.2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретичних та практичних питань правового регулювання відносин, які виникають при укладенні та виконанні договору андеррайтингу, і обґрунтуванні пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного цивільного законодавства та практики його застосування.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дисертаційного дослідження:
– виявити історичні та теоретичні передумови виникнення договору андеррайтингу і його призначення в цивільному обороті;
– сформулювати доктринальне визначення андеррайтингу та відповідного цивільно-правового договору на основі легальних дефініцій андеррайтингу як специфічної діяльності на фондовому ринку;
– дати правову характеристику договору андеррайтингу, визначити його місце в системі цивільно-правових договорів;
– визначити сторони договору андеррайтингу, вивчити їх права та обов’язки;
– окреслити загальні тенденції регулювання договору андеррайтингу в закордонному законодавстві, визначити шляхи вдосконалення відповідних вітчизняних нормативних актів;
– розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке стосується договору андеррайтингу.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються при укладенні договорів андеррайтингу та при їх виконанні.
Предмет дослідження – вітчизняне та закордонне законодавство, що регулює договірні відносини з андеррайтингу цінних паперів, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика.
Методи дослідження обрано згідно з поставленою метою та завданнями з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. При дослідженні застосовано комплекс філософських, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання.
Діалектичний метод застосовано для дослідження правових понять у їх взаємозв’язку й розвитку, єдності соціального та юридичного змісту. На його основі розглядалися ознаки та правова природа договору андеррайтингу.
За допомогою історико-правового методу визначено теоретичні та історичні чинники формування доктрини торговельного посередництва взагалі та інституціоналізації договору андеррайтингу зокрема.
Системно-структурний метод дозволив визначити місце договору андеррайтингу в системі цивільно-правових договорів, а за допомогою структурно-функціонального метода з’ясований зміст модельних схем відносин андеррайтингу.
Формально-юридичний метод використовувався при дослідженні прав та обов’язків сторін за договором андеррайтингу.
На основі порівняльно-правового методу досліджено загальні тенденції та відмінності в правовому регулюванні відповідних відносин в Україні та за кордоном.
При використанні логіко-юридичного методу та методу прогнозування зроблено висновки про шляхи подальшого вдосконалення нормативного регулювання цих відносин.
Використання комплексного методу проводилось при формулюванні авторських визначень розглядуваних правових понять, а також наукових положень, що виносяться на захист.
Науково-теоретичною базою дисертації є цивільно-правові дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців дореволюційного, радянського та сучасного періоду. Важливе значення для підготовки дослідження мали праці М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Ю.С. Гамбарова, А.О. Гордона, А.І. Дрішлюка, О.В. Дзери, І.В. Жилінкової, О.С. Йоффе, О.Ю. Кабалкіна, Л.Н. Казанцева, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Р.А. Майданика, Д.І. Мейера, І.Б.Новицького, В.Г. Олюхи, В.О. Рясенцева, Є.О. Суханова, Л.С. Таля, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Г.Ф. Шершеневича та ін.
Нормативну основу роботи склали Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України “Про цінні папери та фондовий ринок”, “Про банки та банківську діяльність”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” та інші нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у тому, що вона є першим комплексним монографічним дослідженням, присвяченим договору андеррайтингу як цивільно-правовому договору.
У результаті проведених наукових пошуків уперше сформульовано та обґрунтовано низку наукових положень, а також додатково аргументовано або уточнено деякі теоретичні умовиводи, що й виносяться на захист.
Уперше:
• дається визначення базової модельної схеми андеррайтингу як унормованого способу організації відносин між емітентом та андеррайтером, на якому ґрунтується структура прав і обов’язків сторін та їх цивільно-правова відповідальність;
• опрацьована порівняльно-правова характеристика категорії best effort underwriting (андеррайтинг найкращих зусиль) і модельної схеми посередницького андеррайтингу, а також категорій firm commitment (тверде зобов’язання) чи bought deal (куплений правочин) і модельної схеми викупного андеррайтингу;
• визначається поняття посередницького андеррайтингу як діяльності з підготовки розміщення цінних паперів на первинному ринку торговцем цінними паперами (андеррайтером) на засадах комерційного представництва емітента перед третіми особами;
• викупний андеррайтинг розглядається як придбання випуску цінних паперів емітента торговцем цінними паперами (андеррайтером) за визначеною в договорі фіксованою ціною для наступного їх перепродажу третім особам – інвесторам у цінні папери;
• обґрунтовується можливість використання змішаної модельної схеми андеррайтингу, за якою на андеррайтера після проведення розміщення цінних паперів емітента на посередницьких засадах покладається обов’язок викупити цінні папери емітента, що залишилися нерозміщеними;
набуло подальшого розвитку:
• тлумачення терміну “андеррайтинг” у розумінні правовідношення, фінансової послуги, банківського правочину (операції), професійної дільності на фондовому ринку;
• вчення про предмет договору андеррайтингу, обґрунтовано, що правовідносини андеррайтингу охоплюють два зобов’язання, які розрізняються за особливостями предмету – розміщення цінних паперів торговцем цінними паперами на засадах комерційного представництва і викуп торговцем цінними паперами випуску цінних паперів або його частини для наступного перепродажу інвесторам у цінні папери;
• визначення місця договору андеррайтингу в системі цивільно-правових зобов’язань, доведено, що договір андеррайтингу має спільні риси і, разом із тим, суттєво відрізняється від суміжних договірних конструкцій (доручення, комісії, управління майном тощо), і становить самостійний різновид договору з надання послуг;
удосконалено:
• поняття андеррайтингу: андеррайтинг пропонується розглядати як специфічну професійну діяльність на фондовому ринку, яка виражається в торгівлі цінними паперами і конструктивно визначається сукупністю двох видових модельних схем – викупного та посередницького андеррайтингу;
• визначення правового положення сторін договору андеррайтингу – емітента і андеррайтера; співвідношення понять “андеррайтер” і “агент з розміщення цінних паперів”; поняття синдикату андеррайтерів;
• висновки щодо специфіки статусу третіх осіб у правовідносинах андеррайтингу, пропонується поділяти їх на дві групи: тих, яких залучає емітент або андеррайтер з метою допомоги в організації розміщення, і третіх осіб – інвесторів у цінні папери, з якими укладається договір купівлі-продажу цінних паперів емітента.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані: 1) у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинного законодавства, зокрема ст. 17 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р.; 2) у правозастосовній діяльності – при складанні проектів договорів учасниками цивільних відносин та при розгляді судами справ відповідної категорії; 3) у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження проблем, розглянутих у дисертації та розвитку науки цивільного права; 4) у науково-методичній роботі – при підготовці підручників, навчальних посібників для студентів юридичних спеціальностей, викладанні відповідних навчальних дисциплін, зокрема курсу “Цивільне право України”.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, виражені в дисертації, обговорені кафедрою цивільного права № 2 Національного університету “Юридична академія України імені Ярослава Мудрого”.
Окремі результати наукового дослідження апробовано у доповідях авторки на науково-практичних конференціях: 1) Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Шості осінні юридичні читання” (26-27 жовтня 2007 р., м. Хмельницький); 2) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки” (30-31 жовтня 2007 р., м. Харків); 3) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Осінні юридичні читання” (12-13 листопада 2008 р., м. Харків).
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні узагальнення, пропозиції, умовиводи та висновки дисертаційного дослідження викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, і в тезах трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення проблем доктрини і практики, пов’язаних з андеррайтингом цінних паперів на фондовому ринку України. На основі даного узагальнення вирішено наукове завдання, що виявляється в новому осмисленні історичних і теоретичних передумов виникнення договору андеррайтингу, його призначення в цивільному обороті, визначення андеррайтингу як специфічної діяльності на фондовому ринку, правової характеристики договору андеррайтингу, його місця в системі цивільно-правових договорів, сторін договору, їх прав та обов’язків.
У результаті вирішення поставленого наукового завдання були сформульовані такі положення, в яких відображено доктринальне і практичне значення зроблених автором висновків:
1. Під андеррайтингом розуміється:
1) специфічна діяльність на фондовому ринку;
2) банківський правочин;
3) комплекс послуг, які надаються спеціальним суб’єктом – професійним торговцем цінними паперами – і становлять предмет відповідного договору;
4) спосіб організації розміщення, при якому визначення умов розміщення і підготовка емісії покладається на емітента спільно з андеррайтером.
2. Андеррайтинг за своєю суттю включає в себе декілька правочинів (укладення договору андеррайтингу між емітентом і андеррайтером і подальше укладення андеррайтером правочинів по відчуженню цінних паперів третім особам-інвесторам), сукупність фактичних і юридичних дій (наприклад, проведення переговорів і укладення договорів), і, будучи діяльністю, пов’язаною з оборотом фінансових активів, має як юридичний, так і економічний зміст.
3. У процедурі андеррайтингу цінних паперів можна виділити дві сторони: внутрішню як відносини між емітентом і андеррайтером і зовнішню як відносини між андеррайтером і третіми особами.
4. Андеррайтинг має всі ознаки банківського правочину, але є ширшим за нього поняттям, оскільки може здійснюватися і за межами банківської системи.
5. Андеррайтинг як специфічну діяльність необхідно відрізняти від договору андеррайтингу. На відміну від андеррайтингу, який є комплексом дій андеррайтера по розміщенню цінних паперів емітента, договір андеррайтингу є цивільно-правовим правочином, який опосередковує правовідносини з організації розміщення цінних паперів. Відповідно необхідно внести зміни до ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, визначивши андеррайтинг як діяльність, а не договір. Також у цій статті міститься фраза “накладання на покупця обов’язку робити все можливе, щоб продати”. Таке речення з т.з. юридичної техніки недосконале, бо сторона, яка продає, зветься продавцем, а не покупцем. До того ж, мова йде про сторони договору андеррайтингу, а не купівлі-продажу, отже в даному реченні слід було б суб’єкта назвати андеррайтером.
6. Поняття андеррайтера слід відрізняти від поняття агента з розміщення цінних паперів. Функції агента з розміщення подібні до функцій андеррайтера, але, організовуючи розміщення, агенти з розміщення не приймають на себе ніяких пов’язаних із цим ризиків. До того ж, агенти з розміщення не обов’язково є професійними торговцями цінними паперами, як андеррайтер, і їх діяльність не підлягає ліцензуванню. Як агент з розміщення може виступати і фізична особа.
На рівні закону потрібно чітко розмежувати поняття договору андеррайтингу і агентського договору на розміщення цінних паперів, а також передбачити, що андеррайтер бере участь у публічному розміщенні цінних паперів, а агент з розміщення – як у публічному, так і в приватному розміщенні цінних паперів, але останній не виконує функцію перерозподілу ризиків емітента, пов’язаних з розміщенням випуску.
7. Сучасне законодавство передбачає участь андеррайтера як у публічному, так і в приватному розміщенні цінних паперів. Обов’язки андеррайтера при приватному розміщенні цінних паперів пов’язані насамперед з організацією процесу розміщення цінних паперів емітента, а також можуть включати різного роду консультування емітента, проведення переговорів, ділових зустрічей і т.п. Як такого розподілу ризику тут, на нашу думку, немає. Це, в свою чергу, не відповідає сутності договору андеррайтингу. Отже, доходимо висновку, що законодавче закріплення участі андеррайтера в приватному розміщенні не є науково обґрунтованим.
8. Договір андеррайтингу є складним, комплексним цивільно-правовим поняттям. Під ним розуміється сукупність двох зобов’язань, які суттєво відрізняються змістом, що для цивільного права України є незвичним. Для того, щоб виявити сутність андеррайтингу і його подвійну правову природу, дається визначення базової модельної схеми андеррайтингу як унормованого способу організації відносин між емітентом та андеррайтером, на якому ґрунтується структура прав і обов’язків сторін та їх цивільно-правова відповідальність.
9. Договір андеррайтингу можна визначити як цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (емітент) доручає іншій стороні (андеррайтеру) розміщення цінних паперів емітента з обов’язковою виплатою винагороди андеррайтеру, що здійснюється останнім від власного імені, за дорученням та за рахунок емітента (викупний андеррайтинг) або за дорученням, від імені емітента та за його рахунок (посередницький андеррайтинг). Якщо андеррайтеру не вдається розмістити весь випуск цінних паперів емітента протягом встановлено в договорі строку, договором може передбачатися обов’язок андеррайтера викупити ту частину випуску, що залишилася нерозміщеною. Відповідно таку конструкцію договору слід вважати змішаною.
10. Договір андеррайтингу за дихотомічною класифікацією цивільно-правових договорів може бути охарактеризовано як двосторонній, консенсуальний та оплатний. Істотною умовою договору андеррайтингу, щодо якої сторони мають дійти згоди до моменту укладення договору, є його предмет, а у випадку, коли договір андеррайтингу укладається на публічне (відкрите) розміщення цінних паперів на фондовому ринку, істотними умовами цього договору як біржового правочину будуть предмет, ціна і строк.
11. Підстави вважати договір андеррайтингу фідуціарним не витримують критики. Немає важливої ознаки – особливого, підвищеного ступеня взаємодовіри сторін.
12. Існують підстави для віднесення договору андеррайтингу до ризикових (алеаторних) договорів, адже його укладення пов’язано з більшим ступенем ризику для сторін, ніж у звичайних підприємницьких відносинах.
13. Договір андеррайтингу являє собою специфічний вид договору про надання послуг і відноситься до групи посередницьких договорів. До предмету договору андеррайтингу входить цілий комплекс послуг, яким охоплюються дії як юридичного, так і фактичного характеру. Нематеріальні послуги, які складають предмет цього договору, підпадають під визначення фінансової, інвестиційної і банківської послуги. Фактичні дії в предметі договору андеррайтингу мають самостійне значення і знаходяться на одному рівні з юридичними, не будучи підкореними їм.
14. Комплекс послуг андеррайтера суттєво варіюється в залежності від виду андеррайтингу, який опосередковує конкретний договір, і може включати як поетапне посередництво в розміщенні цінних паперів шляхом укладення правочинів з третіми особами від імені емітента (модельна схема посередницького андеррайтингу), так і викуп цінних паперів емітента андеррайтером з їх подальшим розповсюдженням серед третіх осіб (модельна схема викупного андеррайтингу).
15. Андеррайтер може надавати емітентові додаткові послуги, перелік яких встановлюється договором андеррайтингу. Договором до обов’язків андеррайтера можна віднести практично будь-яку цивільно-правову послугу, якщо це не суперечить законодавству або природі відносин з розміщення цінних паперів.
16. Окрім предмету договору андеррайтингу як сукупності послуг андеррайтера, треба вирізняти поняття об’єкту договору андеррайтингу. Під об’єктом договору андеррайтингу слід розуміти цінні папери, розміщення яких може ним опосередковуватися. Об’єктом договору андеррайтингу будуть т.з. емісійні цінні папери, які посвідчують однакові права їх власників стосовно емітента у межах одного випуску. Відповідно, до об’єкту договору андеррайтингу можуть відноситися акції, облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України, іпотечні сертифікати, іпотечні облігації, сертифікати фондів операцій з нерухомістю, інвестиційні сертифікати, казначейські зобов’язання України, а також інші види цінних паперів, якщо вони визнані емісійними Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.
17. Договір андеррайтингу за специфікою предмету та правової характеристики відрізняється від договору доручення, договору комісії, управління майном та договору про спільну діяльність. Договір андеррайтингу і агентський договір мають подібний предмет – надання юридичних і фактичних послуг, але специфіка викупного андеррайтингу, коли основним обов’язком андеррайтера є викуп цінних паперів емітента, не дозволяє відносити договір андеррайтингу до різновиду агентського договору. Конструкція модельної схеми викупного андеррайтингу зближує договір андеррайтингу з договором купівлі-продажу, але ототожнювати їх також не можна, оскільки їм властиве різне призначення в цивільному обороті, а також тому що андеррайтером емітентові надаються специфічні послуги, які не можуть входити до предмета договору купівлі-продажу.
18. Участь у договорі андеррайтингу беруть дві сторони – емітент і андеррайтер. Обидві сторони представлені юридичними особами. Для андеррайтера при цьому законодавством передбачені особливі умови як до професійного торговця цінними паперами, його діяльність відноситься до ліцензованих видів діяльності.
19. Третіх осіб у відносинах андеррайтингу можна поділити на дві групи. До першої можна віднести третіх осіб, яких залучає емітент або андеррайтер з метою допомоги в організації розміщення. Серед них можуть бути агенти з розміщення цінних паперів, аудитори, інші фахівці і спеціальні організації. До другої групи відносимо третіх осіб-інвесторів у цінні папери, з якими укладається договір купівлі-продажу цінних паперів емітента. Інвестором в цінні папери може бути будь-який учасник цивільних відносин, як юридична, так і фізична особа. Поняття третьої особи неможна змішувати з поняттям сторін договору андеррайтингу, договір андеррайтингу не може встановлювати обов’язки для третіх осіб.
20. На стороні андеррайтера можуть діяти декілька осіб, об’єднаних у т.з. синдикат андеррайтерів. Синдикат андеррайтерів може створюватися безпосередньо андеррайтерами за їх ініціативою, а може й утворюватися емітентом за власною ініціативою останнього. Основою діяльності синдикату андеррайтерів є договір про спільну діяльність.
Синдикат андеррайтерів не є юридичною особою. Державна реєстрація таких об’єднань, як синдикат андеррайтерів, відповідно, не вимагається, однак необхідним є ліцензування андеррайтерів як окремих юридичних осіб, у незалежності від того, діють вони у складі синдикату чи надають свої послуги самостійно.Андеррайтери можуть об’єднуватися в синдикат для одного розміщення цінних паперів окремого випуску, а можуть створити синдикат, який буде систематично надавати послуги з андеррайтингу цінних паперів, на певний строк чи безстроково.
21. У сукупності обов’язків андеррайтера можна виділити внутрішню і зовнішню сторону, а самі обов’язки можна поділити на обов’язки у приватній сфері й обов’язки у публічній сфері відносин. Внутрішньою стороною обов’язків андеррайтера можна назвати його обов’язки по відношенню до емітента, а зовнішнішньою – до третіх осіб. До обов’язків андеррайтера у приватній сфері можна віднести обов’язки андеррайтера стосовно емітента і третіх осіб у процесі здійснення розміщення, а до обов’язків андеррайтера в публічній сфері слід віднести обов’язки андеррайтера з офіційного оформлення емісії, подання документів на реєстрацію тощо.
22. У договорі андеррайтингу допускається вказівка загальних повноважень андеррайтера на вчинення правочинів від імені емітента без конкретизації їх характеру (оскільки в момент укладення цього договору далеко не завжди можливо визначити, які дії знадобляться для виконання доручення емітента), тобто діяльність андеррайтера по своїй природі великою мірою ініціативна і самостійна. Конкретні обов’язки андеррайтера залежать від переліку послуг, які він надає за договором, і його ролі в синдикаті андеррайтерів. Відповідно може збільшуватися винагорода за договором, яка знаходиться в прямій залежності від ризику, що бере на себе цей андеррайтер.
23. Головними обов’язками андеррайтера слід назвати обов’язок діяти в інтересах емітента, виконувати вказівки емітента, звітувати перед емітентом, брати участь у підготовці проспекту емісії, займатися пошуком інвесторів у цінні папери емітента, укладати з ними договори купівлі-продажу цінних паперів, організовувати зв’язок між емітентом і третіми особами, передавати в належній формі заяви третіх осіб емітенту і навпаки заяви емітента третім особам, зберігати комерційну таємницю емітента, належно оформити емісію, подати до реєстрації емісії відповідні документи. Головними обов’язками емітента слід вважати надання необхідних документів для оформлення емісії, сприяння андеррайтеру у виконанні його обов’язків і оплату послуг андеррайтера, а також відшкодування витрат, що понесені андеррайтером у зв’язку з організацією розміщення.
24. Незважаючи на те, що при викупному андеррайтингу здійснюється викуп цінних паперів емітента андеррайтером, а про посередницькому – ні, багато обов’язків андеррайтера зберігаються у будь-якій модельній схемі відносин андеррайтингу. До того ж, як вже неодноразово підкреслювалося, призначення договору андеррайтингу в цивільному обороті залишається тим самим – полегшення для емітента процедури залучення фінансування через випуск цінних паперів і перерозподіл ризиків, пов’язаних з розміщенням цінних паперів на фондовому ринку.
25. Що стосується обов’язків андеррайтера, які притаманні будь-якій модельній схемі відносин андеррайтингу, то серед них слід назвати такі:
1) допомагати емітенту в підготовці емісії;
2) консультувати емітента з питань, пов’язаних з розміщенням цінних паперів;
3) перевірити фінансовий стан підприємства емітента;
4) перевірити правоздатність і дієздатність емітента на випуск цінних паперів;
5) підготувати спільно з емітентом проспект емісії та інші документи, необхідні для розміщення цінних паперів;
6) окреслити коло потенційних інвесторів у цінні папери емітента;
7) проводити презентації, ділові зустрічі, переговори з третіми особами;
8) розкривати третім особам інформацію про емітента і особливості розміщуваних цінних паперів;
9) укладати договори купівлі-продажу цінних паперів емітента з третіми особами-інвесторами в цінні папери (при викупному андеррайтингу – від власного імені, при посередницькому – від імені емітента);
10) надавати емітенту звіти про свої дії з розміщення цінних паперів емітента, звітувати по кожному договору купівлі-продажу цінних паперів емітента, а також подавати інші звіти, що передбачені договором андеррайтингу;
11) офіційно оформити емісію, здійснити дії, необхідні для реєстрації випуску цінних паперів на фондовій біржі, а також, коли відбулося розміщення цінних паперів – подати всі необхідні звіти про результати розміщення цінних паперів.
Як бачимо, коло обов’язків, які може брати на себе андеррайтер незалежно від модельної схеми відносин андеррайтингу, достатньо широке. Звідси і робимо висновок, що поняття договору андеррайтингу є одним комплексним поняттям, що охоплює два підвиди договору, кожному з яких притаманні певні особливості предмету, які, однак, не дають підстав виділити ці підвиди договору в окремі цивільно-правові зобов’язання.
26. Також необхідно на рівні закону передбачити участь андеррайтера у підготовці проспекту емісії (нагадаємо, що чинне законодавство передбачає вступ андеррайтера у розміщення цінних паперів лише на стадії, коли емітент вже опублікував проспект емісії) і відповідальність андеррайтера за зміст проспекту, у підготовці якого він брав участь. Відповідальність за недостовірні відомості в проспекті емісії може, таким чином, припадати на:
- емітента;
- кожного андеррайтера, що підписав проспект;
- посадову особу емітента, яка займала свою посаду в період підготовки проспекту, і була згідно з посадою відповідальною за подання відомостей в проспект;
- будь-яку іншу особу, що в зв’язку з тими чи іншими обставинами підписала проспект;
- запрошеного для оформлення проспекту фахівця (третю особу стосовно договору андеррайтингу), що брав участь у розробці тієї чи іншої частини проспекту.
27. Договір викупного андеррайтингу визначає, яку частину випуску андеррайтер придбає в свою власність, але це слід відрізняти від обов’язку розміщувати цінні папери серед інвесторів. Таким чином, договір андеррайтингу не може встановлювати обов’язок андеррайтера розмістити визначену кількість цінних паперів емітента.
28. Комплексність і складність відносин андеррайтингу вимагає прийняття окремого нормативного акту, який був би повністю призначений діяльності з андеррайтингу цінних паперів.
Таким чином, висновки, отримані в ході даного дисертаційного дослідження, можуть бути використані в нормотворчій і правозастосовчій діяльності заради того, щоб такий ефективний і зручний спосіб організації розміщення цінних паперів, яким є договір андеррайтингу, продовжував розвиватися на фондовому ринку України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В.А. Сделки. Договоры. Обязательства / Абрамов В.А. – Юрид. коммент. – 6-е изд., доп. и перераб. – М.: Изд-во “Ось”, 2004. – 240 с.
2. Анопий В. Проблемы становления торгового посредничества в Украине / Анопий В. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 6. – с. 29-32.
3. Бабкина Е. Развитие теории представительства в коммерческих отношениях / Бабкина Е. // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1999. - № 4. – с. 12-19.
4. Бартошек М. / Бартошек М. – Римское право: понятия, термины, определения. – М.: Юрид. лит. – 1989. – 580 с.
5. Бару М.И. Понятие и содержание возмездности в советском гражданском праве / Бару М.И. // Ученые записки харьковского юридического института. – Харьков. – 1959. – Вып.13. – С.48-49.
6. Бєліков О. Цінні папери і фондовий ринок в контексті європейських прагнень України / Бєліков О. // Юридичний журнал. – 2007. - № 1 (освіта). – с. 98-103.
7. Беликова Н. Посредничество во внешнеэкономических связях. / Беликова Н. // Внешняя торговля. – М.: – 1994. – №1. – С. 18-24.
8. Бірюков І.А., Заїка Ю.О. Цивільне право України. Загальна частина: Навчальний посібник / Бірюков І.А., Заїка Ю.О. – К.: КНТ, 2006.- 480 c.
9. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая. Общие положения / Брагинский М.И., Витрянский В.В. – М.: СТАТУТ, 2000. – 800 c.
10. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах / Брагинский М.И. – Минск: Наука и техника, 1967. – 260 c.
11. Верховний суд України: інформ. сервер. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/ – Заголовок з екрана.
12. Гамбаров Ю.С. Курс гражданского права. Т. I. Часть общая / Гамбаров Ю.С. – СПб., 1911. – 793 c.
13. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело: Учебник для вузов / Герчикова И.Н. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 349 с.
14. Гордон А. Представительство в гражданском праве / Гордон А. – СПб, 1879. – 434 с.
15. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве / Гордон М.В. // Учёные записки Харьковского юридического института. – Вып. 5. –1954.
16. Господарський кодекс України: Закон України від 16 березня 2003 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Офіційний Вісник України. – 2003 . – № 11. – Ст. 462.
17. Гражданское право: в 2 т. / [Витрянский В.В., Ем В.С., Зенин И.А., Коваленко Н.И., и др. ]; отв. ред.: Суханов Е.А. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: БЕК, 2000. – Т. 2: Полут. 1. – 704 c.
18. Гражданское право. Часть вторая / [Авт. Н.Н.Агафонова, Т.В.Богачева, Л.И.Глушкова и др.]; Под общ. ред. А.Г.Калпина. – М.: Юристъ, 2002. – 542 c.
19. Гражданское право: в 3 ч. / Под ред. Толстого Ю.К., Сергеева А.П. – М.: ТЕИС, 1996. – Ч. 1– 765 c.
20. Гражданское право: в 2 т. / Под ред. В.А. Рясенцева. – М., 1987. – Т.2. – 576 с.
21. Гражданское право. Часть вторая / Под общ. ред. А.Г. Калпина. – М.: Юристъ, 2000. – 536 с.
22. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / [3е изд., перераб., и доп.]. – М.: Международные отношения, 1993. – 560 c.
23. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. Д.М. Генкина. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. – 539 c.
24. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. В.П. Мозолина и М.Ю. Кулагина. – М.: Высшая школа, 1980. – 382 c.
25. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник: Ч.1 / Под ред. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Международные отношения, 1983. – 301 c.
26. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. К.К. Яичкова. – М.: Издательство “Международные отношения”, 1966. – 552 c.
27. Гусева А.А. Рынок ценных бумаг [Электронный ресурс] / А.А. Гусева // Режим доступа к учебн.: http://www.be5.biz/ekonomika/r003/index.htm.
28. Данилова Е.Н. Ответственность должника за действие третьих лиц, участвующих в исполнении договоров. – М: Юрид. лит., 1984. – 52 c.
29. Дженкс Э. Свод английского гражданского права. – М.: Юрид. издат. – НКЮ СССР, 1941. – 303 с.
30. Дождев С.Н. Римское частное право. – М., 1996. – 644 с.
31. Дрішлюк А.І. Агентський договір: цивільно-правовий аспект: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.03 / Андрій Ігорович Дрішлюк; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2003. – 228 с.
32. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Наталія Василівна Дроздова; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 22 с.
33. Дроздова Н. Как облигации помогут построить дом? / Н. Дроздова // Юрид. практика. – 2008. – № 13 (535). – с. 20-21.
34. Єдиний державний реєстр судових рішень: офіц. сайт. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/ – Заголовок з екрана.
35. Жилинкова И. Договор о предоставлении услуг доступа в Интернет (договор Интернет – провайдинга) / Жилинкова И. // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 11. – С. 3 - 6.
36. Жилинкова И.В. Услуги по дистанционному обучению как объект гражданских прав / Жилинкова И.В. // Юридический вестник. – 2002. – № 2. – С. 96-100.
37. Законодавство України: Верховна Рада України, офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws – Заголовок з екрана.
38. Зобов’язальне право. Теорія і практика: Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / [О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та інші]; за ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
39. Иоффе О.С. Обязательственное право / Иоффе О.С. – М.: Юрид. лит., 1975. – 872 c.
40. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. / Иоффе О.С. – Т. 3. Обязательственное право. – СПб, 2004. – 837 с.
41. Кабалкин А.Ю. Сфера обслуживания: гражданско-правовое регулирование / Отв. Ред. Тадевосян В.С. – М.: Наука, 1972. – 200 c.
42. Казанцев Л. Н. Свободное представительство в римском гражданском праве. Историко-юридическое исследование / Казанцев Л. Н. – К., 1884. – 119 с.
43. Казанцев Л. Н. Учение о представительстве в гражданском праве. Кандидатское рассуждение / Казанцев Л. Н. – Ярославль, 1878. – 147 с.
44. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательства по оказанию услуг в гражданском праве / Калмыков Ю.Х. // Советское государство и право. – №5. – 1966. – c. 116-119.
45. Карагусов Ф.С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских прав: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Карагусов Ф.С. – Алматы, 2002. – 54 с.
46. Колосов Р.В. Договір комісії і агентський договір у цивільному праві: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.03 / Руслан Віталійович Колосов; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Київ, 2004. – 205 с.
47. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
48. Красавчиков О. А. Система отдельных видов обязательств / Красавчиков О. А. // Советская юстиция. – 1960. – №5. – С.42 43.
49. Красавчиков О.А. Вопросы системы Особенной части ГК РСФСР / Красавчиков О. А. – Свердловск, 1957.
50. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в Советском гражданском праве: Учебное пособие / Кротов М.В. – Л.: 1990. – 108 с.
51. Куник Я. А. Кредитные и расчётные отношения в торговле / Куник Я.А. – М.: Экономика, 1976. – 207 c.
52. Кучеренко М.П. Податкове представництво / Кучеренко М.П. // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2002. – № 1 (28). – с. 65-72.
53. Кучеренко М.П. Податкове право України: академічний курс: Підручник / Кучеренко М.П. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 701с.
54. Ландкоф С.Н. Договор комиссионной продажи сельскохозяйственной продукции / Ландкоф С.Н. // Советское государство и право. – 1954. – № 4. – с. 49-58.
55. Ласк Г. Гражданское право США / Под ред. и с вступительной статьей Е.А. Флейшиц. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 774 c.
56. Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами: затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 травня 2006 року № 346 / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2006. – № 34. – ст. 95.
57. Луць В.В. Контракти в у підприємницької діяльності / Луць В.В. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 c.
58. Майданик Р. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві (монографія) / Майданик Р. А. – К.: “Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”. - 2002. – 502 с.
59. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. / Маркс К., Энгельс Ф. –[2-е изд.]. – т. 26, ч 1. – М.: Политиздат, 1964. – 703 c.
60. Маслова-Юрченко К.О. Договір андеррайтингу в законодавстві України та за кордоном / К.О. Маслова-Юрченко // Осінні юридичні читання: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. (12-13 листопада 2008 р.).- Х.: Нац. юрид. ак. Укр., 2008. – с. 294 – 297.
61. Маслова-Юрченко К.О. Договір андеррайтингу в системі договорів на надання послуг / К.О. Маслова-Юрченко // Юридична Україна – 2008. – № 10 – с. 48 – 53.
62. Маслова-Юрченко К.О. Договір андеррайтингу в системі цивільно-правових договорів / К.О. Маслова-Юрченко // Сучасні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. (30-31 жовтня 2007 р.).- Х.: Нац. юрид. ак. Укр., 2007. – с. 241 – 244.
63. Маслова-Юрченко К.О. Договір андеррайтингу як новела законодавства України / К.О. Маслова-Юрченко // Шості осінні юридичні читання: Тези доп. та наук. повідомл. учасн. всеукр. наук.-практ. конф. (26-27 жовтня 2007 р.). – Хмельницький: Хм. Ун-т упр. та права, 2007. – с. 154 – 155.
64. Маслова-Юрченко К.О. Визначення андеррайтингу у законодавстві України / К.О. Маслова-Юрченко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 12. – с. 106 – 109.
65. Маслова-Юрченко К.О. Порівняльна характеристика договорів андеррайтингу та доручення [Електронний ресурс] / К.О. Маслова-Юрченко // Форум права (електронне видання). – 2008. – № 2. – с. 349 – 354. –– Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08mkoatd.pdf.
66. Маслова-Юрченко К.О. Предмет договору андеррайтингу в доктрині цивільного права України / К.О. Маслова-Юрченко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 42. – с. 246 – 252.
67. Масляев А.И., Масляев И.А. Договор о совместной деятельности в советском гражданском праве / Масляев А.И., Масляев И.А. – М., 1998. – 112 c.
68. Михеева Л.Ю. Доверительное управление имуществом / Под ред. В.М. Чернова. – М.: Юристъ, 1999. – 176 c.
69. Мозолин В.П. Форисфорт Е., Алан. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / Отв. ред. В.П. Мозолин; АН СССР. Ин-т гос. и права – М.: Наука, 1988. – 312 c.
70. Нерсесов Н.О. Представительство и ценные бумаги в гражданском праве / Нерсесов Н.О. – М.: Статут, 2000. – 286 с.
71. Новікова В.В. Безоплатні договори у цивільному праві України / Новікова В.В. – Х.: Ксилон, 2008. – 137 с.
72. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права / Новицкий И.Б. – М., 1972. – 386 с.
73. Новицкий И.Б. Римское право / Новицкий И.Б. – М.: Зерцало – М., 2002. – 386 с.
74. Нурзад И.Л. Правовое регулирование деятельности банков на рынке ценных бумаг: Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук: 12.00.03 / Ирина Латифовна Нурзад; Киевский национальный ун-т им. Тараса Шевченко. – К., 2004. – 188 с.
75. Ойгензихт В.А. Специфика регулирования некоторых гражданских правоотношений / Ойгензихт В.А. // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – с.44-52.
76. Олюха Р.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.03 / Віталій Георгійович Олюха; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2003. – 191 с.
77. Онопенко В., Пушкин А. Договоры об оказании услуг / Онопенко В., Пушкин А. // Бизнес-информ. – 1993. –№ 30. – С.4-7.
78. Онуфрієнко О.І. Правове регулювання випуску та обігу емісійних цінних паперів в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 / Онуфрієнко О.І. – К., 2000. – 18 с.
79. Орач Е.М., Тищик Б.Й. Основы римского частного права / Орач Е.М., Тищик Б.Й. – К., 2000. – 272 с.
80. Осипова Г.Т. Правовое регулирование сделок, совершаемых гражданами / Г.Т. Осипова. – Минск, 1986. – 125 с.
81. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно – правовое исследование. / Под ред. В.В. Залесского. – М.: Издательство Норма, 1999. – 648 c.
82. Панова Л.В. Проблеми правового регулювання ринку цінних паперів в Україні: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: 12.00.03 / Людмила В’ячеславівна Панова; Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х. 2002. – 205 с.
83. Подопригора A.A. Основы римского гражданского права: Учебное пособие / Подопригора A.A. – Киев: Вентури, 1995. – 288 с.
84. Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку: затв. Указом Президента України від 23 листопада 2011 р. № 1063/2011 / Президент України. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2011. – № 94. – ст. 18.
85. Положення про порядок випуску облігацій підприємств: затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 липня 2003 року № 322 / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – ст. 373.
86. Положення про порядок реєстрації випуску акцій: затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 квітня 2007 року № 942 / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2007. – № 44. – ст. 304.
87. Положення про розриття інформації емітентами цінних паперів: затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року № 1591 / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2007. – № 9. – ст. 108.
88. Порядок зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку: затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 червня 2006 року № 432 / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2006. – № 34. – ст. 133.
89. Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: затв. Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12 грудня 2006 року № 1449 / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2007. – № 6. – ст. 139.
90. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 року № 514-VI / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – ст.2432.
91. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № 2121-III / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – ст.30.
92. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII/ Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – ст. 440.
93. Про внесення змін до Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” щодо розкриття інформації на фондовому ринку: Закон України від 21 квітня 2011 року № 3264-VI / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 2011 р. – № 43. – ст. 1867.
94. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо інсайдерської інформації: Закон України від 22 квітня 2011 року № 3306-VI / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 2011 р. – № 44. – ст. 471.
95. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо облігацій: Закон України від 26 червня 2011 року № 3461-VI / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2011. – № 51. – ст. 26.
96. Про внесення змін до деяких законів України щодо нагляду на консолідованій основі: Закон України від 19 травня 2011 року № 3394-VI / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Офіційний вісник України. – 2011. – № 46. – ст. 86.
97. Про державне регулювання ринку цінних паперів: Закон України від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – ст. 292.
98. Про зовнішньо-економічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 року 959-XII / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – ст. 377.
99. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12 липня 2001 року року № 2664-III / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – ст. 1.
100. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року року № 3489-IV / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – Відомості Верховної Ради України – 2006 р. – № 31. – ст. 1126.
101. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 10/269-09 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/6928457.
102. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 18/241-09 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/6766876.
103. Рішення Господарського суду Львівської області по справі № 26/119(10) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/129985908.
104. Рішення Господарського суду Тернопільської області по справі № 3/189-3302 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/873635.
105. Роз’яснення ВАСУ № 02-5/302 від 28.04.95 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з укладенням і виконанням договорів про спільну діяльність” / Бюл. законодавства та юрид. практики України. – 1998. – №3. – С.78–82.
106. Рясенцев В.А. Понятие и природа представительства в гражданском праве / Рясенцев В.А. // Методические материалы ВЮЗИ. – 1948. – Вып. 2. – с. 3-8.
107. Садиков О.Н. Учредительный договор и его правовые особенности / Садиков О.Н. // Государство и право. – 1994. – № 6. – c. 90-92.
108. Сальковский К. Основные системы в истории римского гражданского права / Сальковский К. – К., 1910. – 231 с.
109. Санфилиппо Ч. Курс римского частного права / Санфилиппо Ч. – М.: Бек, 2002. – 400 с.
110. Сєвєрова О.С. Види представництва за римським правом / Сєвєрова О.С. // Вісник інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2000. – № 2. – 134 с.
111. Секерин В.Д., Плотников Ю.Н. Посреднические договоры / Секерин В.Д., Плотников Ю.Н. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 2000. – 64 c.
112. Сибільов М.М. Загальні положення регулювання відносин у сфері надання послуг за проектом нового цивільного кодексу України / Сибільов М.М. // Вісник АПН України. – Харків, 1996. – №7.– С. 108-109.
113. Синенко А.Ю. Эмиссия корпоративных ценных бумаг: правовое регулирование, теория и практика / Синенко А.Ю. – М.: Статут, 2002. – 223 с.
114. Советское гражданское право. Ч.I / Под ред. Маслова В.Ф., Пушкина А.А. – К.: Вища школа, 1977. – 480 c.
115. Советское гражданское право: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1965. – Т. 2. – 585 с.
116. Советское гражданское право: Учеб. для юрид. ин-тов и фак. / Ленингр. гос. ун-т. // Отв. ред. О. С. Иоффе, Ю. К. Толстой, Б. Б. Черепахин. ¬– Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – Т. 1. – 472 с.
117. Сухановский Ю.А. Андеррайтинг ценных бумаг в системе развитого фондового ринка: Автореф. дисс. канд. екон. наук: 08.00.10 / Юрий Анатольевич Сухановский; Российская Академия предпринимательства. – М., 2007. – 28 с.
118. Торговое уложение Германии. Закон об акционерных обществах. Закон об обществах с ограниченной ответственностью. Закон о производственных и хозяйственных кооперативах = Deutsches Handelsgesetzbuch, Aktiengesetz, GmbH-Gesetz, Genossenschaftsgesetz: пер. с нем. / [сост. В. Бергманн; перевод с нем.: Е.А. Дубовицкая]. – М.: Волтерс Клувер, 2005. – 624 с. – (Серия “Германские и евро