ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ГРУЩИНСЬКА НАТАЛІЯ ІГОРІВНА

УДК 347.451.4

ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ПІДПРИЄМСТВА
ЯК ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес, сімейне право,
міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник :
Коссак Володимир Михайлович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПІДПРИЄМСТВО ЯК ЄДИНИЙ МАЙНОВИЙ КОМПЛЕКС – САМОСТІЙНИЙ ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ 10
1.1. Становлення законодавчої бази 10
1.2. Характеристика матеріальних складників підприємства як єдиного майнового комплексу 31
1.3. Нематеріальні складники єдиного майнового комплексу
підприємства 63
Висновки до Розділу 1 84
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ 87
2.1. Поняття і зміст договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу 87
2.2. Права та обов’язки сторін за договором 111
2.3. Момент переходу права власності на єдиний майновий комплекс підприємства за договором купівлі-продажу 127
Висновки до Розділу 2 141
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ СТОРІН ТА ІНШИХ ОСІБ У РАЗІ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЄДИНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ 145
3.1. Цивільно-правова відповідальність сторін за неналежне виконання обов’язків за договором купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу 145
3.2. Цивільно-правові гарантії захисту прав кредиторів у разі продажу підприємства як єдиного майнового комплексу 161
Висновки до Розділу 3 178
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 188

ВСТУП

Актуальність теми. У ст. 191 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) підприємство як єдиний майновий комплекс розглядається в якості особливого об’єкту майнових прав, що може бути предметом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
На практиці підприємство як єдиний майновий комплекс виступає предметом переважно договорів, що укладаються в рамках приватизації державного або комунального майна, у зв’язку із банкрутством юридичних осіб, а також виконанням судових рішень. Відтак цивільний оборот вказаного об’єкту майнових прав наразі є дещо обмеженим, проте має значний потенціал для розширення. Обмежене застосування договорів купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу в договірній практиці обумовлюється існуючими труднощами оцінки вартості підприємства, оформлення відповідних договорів купівлі-продажу, а також реєстрації на їх підставі права власності на нерухоме майно, що входить до складу підприємства. Специфіка правового регулювання правочинів, пов’язаних з підприємством як єдиним майновим комплексом, визначається в першу чергу особливостями, в т.ч. й складністю, його об’єкту, який разом із речами включає право вимоги, борги, а також т.зв. «нематеріальні активи». Крім того, на ціну підприємства як єдиного майнового комплексу при його продажу впливає гудвіл.
Регулювання чинним законодавством України процедури укладання договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу та договірних зобов’язань за цим договором є фрагментарним і недостатнім. Зважаючи на обмеженість застосування договорів купівлі-продажу в судовій практиці справи, що стосуються таких договорів, є поодинокими, і, розглядаючи їх, вітчизняні суди вимушені керуватися переважно загальними положеннями зобов’язального права.
Зазначені вище проблеми законодавчого регулювання та практичного застосування договорів купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу визначають потребу їх наукового опрацювання. Питання правового регулювання цивільного обороту вже ставали предметом наукових розробок. Так, І. А. Галіахметов у своїй дисертаційній роботі «Підприємство як об’єкт цивільних прав» досліджував правовий режим підприємства як єдиного майнового комплексу. А. А. Герц у дисертації на тему «Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу» розглядалися питання правового регулювання застави підприємства як єдиного майнового комплексу. Окремі доробки щодо договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу наявні в монографічній, навчально-науковій і науково-практичній літературі з цивільного права. Зокрема, окрім праць вищевказаних авторів, теоретичну основу дослідження склали положення, викладені у працях вітчизняних і зарубіжних вчених: Алексєєва с. с. , Боднар Т. В., Брагінського М. І., Васильєвої В. А., Венедиктова А. В., Вінник О. М., Вітрянського В. В., Гайбатової К. Д., Галянтича М. К., Грибанова А. В., Дзери О. В., Джуня В. В., Демченка с. Ф., Довгерта А. с. , Ема В. с. , Єлісєєва І. В., Єршової О. О., Іоффе О. с. , Кислова Д. В., Коссака В. М., Кривобок с. В., Кучеренко І. М., Луця В. В., Мамутова В. К., Мічуріна Є. О., Поварова Ю. с. , Романова О. Є., Степанова с. А., Спасибо-Фатєєвої І. В., Халфіної Р. О., Чураєвої О. В., Шершеневича Г. Ф., Щербини В. с. та інших. Разом з тим, спеціальні дослідження проблем купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу до цього часу не проводилось. Вищевказані обставини обумовлюють актуальність цієї дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження була затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка «28» квітня 2004 року. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідних робіт кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка «Проблеми вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України» (номер державної реєстрації 0105U004945) та «Гармонізація цивільного законодавства з правом Європейського Союзу» (номер державної реєстрації 0109U004933).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні правових засад договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу для формулювання науково-теоретичних висновків і пропозицій із вдосконалення норм цивільного законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні задачі:
розглянути теоретичні положення про підприємство як єдиний майновий комплекс;
 проаналізувати норми чинного законодавства та основні положення правозастосувальної практики щодо даного об’єкту;
 проаналізувати матеріальні та нематеріальні елементи, які формують склад підприємства як єдиного майнового комплексу;
 визначити особливості змісту договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу;
 проаналізувати права та обов’язки сторін за даним договором;
 охарактеризувати момент виникнення права власності на єдиний майновий комплекс підприємства за договором купівлі-продажу;
 визначити способи захисту прав сторін й інших осіб у разі порушення умов договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу.
Об’єкт дослідження – договірні правовідносини у сфері укладення договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу.
Предмет дослідження складають особливості правового регулювання договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, законодавство, відповідна договірна та судова практика.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання супроводжує весь процес дисертаційного дослідження та дозволив розглянути тенденції розвитку підприємства як єдиного майнового комплексу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). Історико-правовий метод використано для дослідження ґенези виникнення, розвитку та становлення законодавства про підприємство як єдиний майновий комплекс (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод застосовано для порівняння законодавства іноземних держав з вітчизняними нормами права, які регламентують відносини, об’єктом яких є підприємство (підрозділи 1.2, 1.3). Формально-юридичний метод використано для аналізу змісту правових норм, що регулюють відносини з договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу(підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1). Метод логічного дослідження використовувався для обґрунтування пропозицій та висновків (переважно 1.3, 2.1, 2.2).
Наукова новизна одержаних результатів виявляється у наступних висновках, положеннях і пропозиціях, що виносяться на захист.
Уперше:
1) пропонується доповнити склад підприємства як єдиного майнового комплексу ще одним нематеріальним активом – гудвілом, який є невід’ємним елементом складу майнового комплексу і прямо пов’язаний з його ціною;
2) сформульовано визначення договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу: за договором купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати підприємство як єдиний майновий комплекс у власність другій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти даний об’єкт і сплатити за нього визначену договором грошову суму;
3) сформульовано обов’язок продавця щодо проведення оцінки підприємства як єдиного майнового комплексу при його підготовці до продажу;
4) доводиться необхідність проведення комплексної державної реєстрації підприємства як єдиного майнового комплексу одним державним органом;
5) обґрунтовується висновок, що у разі передання продавцем покупцю підприємства як єдиного майнового комплексу, до складу якого без згоди кредитора включено зобов’язання (борги), відповідальність продавця та покупця перед кредитором за такими зобов’язаннями повинна бути солідарною.
Удосконалено:
6) положення про те, що підприємство як єдиний майновий комплекс являє собою взаємопов’язану сукупність майна з метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку;
7) твердження про те, що кількість об’єктів, необхідних для утворення підприємства як єдиного майнового комплексу, визначається власником самостійно для кожного такого об’єкту, залежно від розміру і виду його діяльності;
8) положення про те, що при відчуженні підприємства як єдиного майнового комплексу всі елементи його майнового комплексу повинні бути об’єднані, тісно пов’язані між собою та підпорядковані єдиній меті використання;
9) визначення стадій виконання договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, якими є: а) повідомлення кредиторів про борги, що включені до складу підприємства як єдиного майнового комплексу; б) передача підприємства як єдиного майнового комплексу продавцем покупцю; в) оплата покупцем вартості останнього.
Дістали подальшого розвитку:
10) положення про порядок укладення попереднього договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу та його умови;
11) твердження про необхідність проведення економічно-правової експертизи підприємства як єдиного майнового комплексу продавцем перед відчуженням даного об’єкту;
12) положення про те, що договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу за своєю природою є змішаним договором.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у: судовій практиці при вирішенні спорів, пов’язаних з обігом підприємства як єдиного майнового комплексу; науково-дослідній роботі при подальших дослідженнях договірних відносин купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу; навчально-методичній роботі, при викладанні курсів «Цивільне право України», «Зобов’язальне право», «Договірне право».
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорено на кафедрі цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Результати дисертаційного дослідження доповідались на: XIV регіональній правовій конференції «Проблеми вдосконалення щодо забезпечення прав та основних свобод громадян України» (м. Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 р.); І міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу 2004» (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004р.); ХІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» ( м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.); ХІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів 9-10 лютого 2006 р.); XVII регіональній правовій конференції «Проблеми вдосконалення щодо забезпечення прав та основних свобод громадян України» (м. Івано-Франківськ, 10 квітня 2006р.); IV міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (м. Одеса, 19-20 травня 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладені у 8 публікаціях, у тому числі у 4 статтях, опублікованих у наукових виданнях, що входять до переліку фахових для юридичних наук видань, та у 4 тезах доповідей на наукових заходах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у науковому обґрунтуванні механізму укладення та виконання договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, на підставі чого зроблені такі основні висновки й рекомендації.
1. Підприємство як єдиний майновий комплекс за своїм національно-історичним, економічним та правовим походженням – об’єктивоване матеріальне явище, яке поєднує сукупність майна у вигляді речей, в тому числі нерухомих, як основного, але не єдиного складового елементу підприємства як єдиного майнового комплексу. Нематеріальні елементи, такі як майнові права та результати інтелектуальної діяльності в той час розглядались як додаткові, зумовлені матеріальним змістом єдиного майнового комплексу. Законодавець розглядає підприємство як єдиний майновий комплекс, як об’єкт цивільних правовідносин.
2. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, хоча не всі матеріальні складники останнього відносяться до нерухомості, а лише земельні ділянки, будівлі і споруди, проте на весь єдиний майновий комплекс поширюється правовий режим нерухомого майна, для здійснення реєстрації та державного контролю за останнім. Підприємство як єдиний майновий комплекс визнається нерухомістю незалежно від того чи входить до складу останнього нерухоме майно. Це пояснюється необхідністю поширення на договори з підприємством як єдиним майновим комплексом спеціального правового режиму, який поширюється на нерухомість, з метою забезпечення надійності таких договорів, захисту прав як його учасників, так і третіх осіб.
3. Підприємство як єдиний майновий комплекс є неподільним об’єктом. Його неподільність з правової точки зору полягає в поширенні єдиного правового режиму на все майно, яке входить в склад даного об’єкту. Даний об’єкт є єдиним цілим і використовується за єдиним цільовим призначенням. З точки зору цивільного обігу, інтерес становить саме цілісний майновий комплекс як сукупність пов’язаних між собою речей, а не кожна річ зокрема.
Підприємство як єдиний майновий комплекс являє собою взаємопов’язану в систему сукупність майна, яку залучають суб’єкти господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
4. Кількість об’єктів, необхідних для утворення єдиного майнового комплексу, визначається індивідуально для кожного підприємства в залежності від розміру і виду діяльності останнього. Головною метою є те, щоб мінімальна кількість об’єктів, що утворюють підприємство як єдиний майновий комплекс, була достатньою для організації процесу виробництва, здійснення підприємницької діяльності і отримання прибутку.
5. Щодо частини підприємства як єдиного майнового комплексу, то відокремити її можливо лише за умови, якщо остання включає в себе завершений цикл виробництва, іншими словами, – утворює самостійний єдиний майновий комплекс підприємства. Отже, частина підприємства як єдиного майнового комплексу підлягає продажу лише як самостійний, новий комплекс.
Вважаємо за доцільне ч4. ст.191 ЦК України виключити, оскільки мова йде про продаж нововиділеного єдиного майнового комплексу – окремого і самостійного об’єкту цивільних правовідносин.
6. Нематеріальні елементи підприємства як єдиного майнового комплексу чітко не встановлені в законодавчій дефініції, а гудвіл є ширшим поняттям. Гудвіл слід розглядати як невід’ємний елемент складу єдиного майнового комплексу підприємства. Під цим терміном можна розуміти також виключну приналежність конкретному виду підприємницької діяльності. За своєю природою сам гудвіл не може існувати окремо від підприємства, а лише у безпосередньому зв’язку з ним, тим самим збільшуючи його вартість. Гудвіл прямо пов’язаний з ціною, за яку відчужується єдиний майновий комплекс підприємства, оскільки останній включає в себе все те, що реально додає вартості підприємству.
Тому частину 2 статті 191 Цивільного кодексу України пропонуємо викласти у наступній редакції: «До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять всі види майна, призначені для його підприємницької діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення, гудвіл та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом».
7. Встановлено, що предмет договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу є земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права які утворюють склад конкретного підприємства як єдиного майнового комплексу.
Також існує таке поняття як «відповідність єдиного майнового комплексу» умовам продажу. Теоретично це визначається двома критеріями: по-перше, належною якістю майна, що становить в комплексі підприємство; по-друге, перебуванням самого єдиного майнового комплексу в стані, придатному для мети його використання, а саме: для виробництва товарів або надання послуг.
8. Оскільки підприємство як єдиний майновий комплекс є об’єктом права і може бути предметом цивільно – правових договорів, зокрема договору купівлі-продажу, доречно буде дати визначення цього договору і доповнити Главу 54 ЦК України відповідною статтею, та викласти її у наступній редакції: за договором купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати підприємство як єдиний майновий комплекс у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти даний об’єкт і сплатити за нього встановлену грошову суму.
9. За договором купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу на сторін покладаються різного роду права та обов’язки. Запропоновано доповнити ЦК України статтею, яка б містила перелік прав та обов’язків сторін після підготовки підприємства як єдиного майнового комплексу до продажу та викласти її у наступній редакції: після підготовки підприємства як єдиного майнового комплексу до продажу на продавця покладають обов’язок: передати підприємство як єдиний майновий комплекс в стані придатному для його подальшої експлуатації, а покупець зобов’язаний оплатити вартість даного об’єкту та має право вимагати передачі даного об’єкту в строк, встановлений в договорі, відповідно до акта приймання – передачі.
Також до обов’язків продавця за даним договором слід віднести складання за власний рахунок акта приймання передачі, надання чіткого переліку боргів та повного переліку кредиторів, характеру, розміру та терміну їхніх вимог, якщо інше не встановлено договором. Покупець має право проводити додаткову незалежну експертизу за власний рахунок, якщо інше не встановлено договором.
10. Право власності на будівлі, споруди, земельні ділянки та інші майнові права, як складові частини підприємства як єдиного майнового комплексу виникає не одночасно, зважаючи на особливості даних складових. Саме для цього видається доцільним встановити окремий реєстр прав власності для підприємства як єдиного майнового комплексу, як об’єкта права , який би здійснювали уповноважені органи влади, для швидкої та повної реєстрації даного об’єкта та здійснення контролю за останнім.
11. Враховуючи специфіку складових підприємства як єдиного майнового комплексу, необхідно передбачити укладення одного змішаного договору, оскільки даний договір опосередковує кілька різнорідних відносин. Очевидно, що права інтелектуальної власності, які індивідуалізують підприємство як єдиний майновий комплекс, його продукцію, роботи, послуги, виключні права на об’єкти творчої діяльності можуть бути передані покупцеві лише за договорами, укладеними відповідно до вимог авторського, патентного законодавства, законодавства про знаки для товарів і послуг, зокрема до ліцензійних договорів.
12. Підприємство як єдиний майновий комплекс передається покупцеві на основі акту приймання – передачі, і цей момент є фактичною передачею останнього. В акті приймання – передачі повинні бути вказані дані щодо складу підприємства як єдиного майнового комплексу, відомості про повідомлення кредиторів про об’єкт, а також дані про виявлені недоліки переданого майна. Всі ці дії є обов’язком продавця щодо підготовки підприємства як єдиного майнового комплексу до продажу і здійснюються за його рахунок, якщо сторони не зазначили інше у договорі.
13. Сьогодні, на практиці, повідомлення кредиторів за зобов’язаннями, включеними до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, здійснюється за домовленістю між сторонами, однією з них. До сучасних гарантій прав кредиторів законодавець відносить те, що продавець і покупець несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Інша справа, що солідарна відповідальність продавця і покупця не може бути безстроковою, оскільки це не сприяє встановленню визначеності у відносинах між контрагентами, а також між першочерговим боржником і кредитором. Такий вид відповідальності максимально забезпечує захист прав кредиторів.
14. До договірних зобов’язань застосовують загальні положення про зобов’язання, якщо інше не встановлено положеннями щодо окремих видів договорів. Не заперечуючи загального правила про перевід боргу, слід зазначити, що борги законодавець включає до складу майна, яке утворює єдиний майновий комплекс підприємства, і останні існують при здійсненні майновим комплексом своєї діяльності.
Отже, з цього можна зробити висновок про те , що кредитор знає це і останнього потрібно повідомляти лише про продаж єдиного майнового комплексу підприємства, а не про перевід боргу.
15. Договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу, як правило, з однієї сторони супроводжується уступкою прав вимоги продавця покупцю, а з іншої, переводом на покупця боргів, на що, як відомо, потрібна згода кредитора. Виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу зводиться до вчинення продавцем дій, які не характерні для інших договірних зобов’язань. Якщо інше не буде передбачено договором, то продавець за власний рахунок повинен підготувати підприємство до передачі покупцеві, скласти і передати на підпис покупцеві акт прийому – передачі.
16. За невиконання або неналежне виконання умов договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу його сторони несуть взаємну майнову відповідальність (штраф, пеня). На вимоги про сплату санкцій (штраф, пеня, неустойка) на сторони покладено обов’язок доведення збитків, яких вони зазнали. Пропонуємо у випадку невиконання або неналежного виконання умов і зобов’язань за даним договором, збитки, понесені будь-якою із сторін, відшкодовувати незважаючи на санкції в повному обсязі.
17. При укладенні договору купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу сторони можуть встановити розмір неустойки більший в порівнянні з тією, яка встановлена в законі, або зменшити її розмір (якщо законодавець передбачив диспозитивну норму).
18. На сьогоднішній день надається перевага договірному регулюванні відносин між сторонами зобов’язань . Відповідність поведінки боржника умовам договору, в якому зафіксовані такі елементи виконання зобов’язання як предмет, суб’єкт, місце, строк, спосіб, дає підстави оцінювати її як виконання зобов’язання належним чином. І навпаки, невідповідність поведінки боржника хоча б одному з положень, встановлених умовами договору, є доказом неналежного виконання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
2. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. №2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.
3. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 р. №01–8/184.
4. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. №176/95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47–52. – Ст. 349.
5. Комерційний Кодекс Чеської Республіки : Закон №5131.1991 СБ // Податкові системи зарубіжних країн. – К. : Комп’ютерний прес, 2004.
6. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Офіційний вісник України . – 2004. – № 49. – Ст. 32.
7. Положення про фірму : затв. Постановою ЦВК та РНК Союзу РСР від 22 червня 1927 р.
8. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг : Наказ від 28 липня 1995 р. №116 // Держпатент України. – 1995.
9. Про аудиторську діяльність : Закон України від 22 квітня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 34. – Ст. 343.
10. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради України . – 1999. – № 40. – Ст. 365.
11. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України від 11 січня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 13. – Ст. 133.
12. Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна : Наказ Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. №31/5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 24.
13. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
14. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31–32. – Ст. 263.
15. Про заставу : Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України . – 1998. – № 42. – Ст. 245.
16. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 52. Ст. 337.
17. Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” : Наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 // Бухгалтерія. – 2001. – № 52/2 (467).
18. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” : Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 21. – Ст. 87.
19. Про затвердження Положення бухгалтерського обліку 2–“Баланс” : Наказ Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 8 (з подальшими змінами і доповненнями) // Урядовий кур’єр. – 1999.
20. Про затвердження Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств : Наказ Фонду державного майна України від 5 травня 2001 р. № 787 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 384.
21. Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно : Наказ Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. №7/5 ; у редакції наказу від 28 січня 2003 р. № 5/5 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – Ст. 26.
22. Про інформацію : Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 33. – Ст. 429.
23. Про купівлю-продаж та заставу торгових приміщень : Закон Франції від 17 березня 1909 р. – Режим доступу до сайту : http: //www. djerelo. com.
24. Про міжнародну реєстрацію знаків : Мадридська угода від 14 квітня 1981 р. – Режим доступу до сайту : http: // www.djerelo.com.
25. Про нотаріат : Закон України від 1 жовтня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 13. – Ст. 161.
26. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 22 травня 1997 р. № 283/97 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 12 червня.
27. Про оренду державного та комунального майна : Закон України від 10 квітня 1992 р. №2269-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. –
1992 . – № 30. – Ст. 416.
28. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва : Закон України від 14 вересня 2000 р. №1953-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.
29. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг : Закон України від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
30. Про охорону промислової власності : Паризька конвенція від 20 березня 1883 р. // ВАС РФ. – 1996. – № 2. – С. 107–129.
31. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні : Закон України від 12 липня 2001 р. №2658-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
32. Про передачу державних підприємств, будівель та споруд : Постанова Ради Міністрів СРСР від 1935 р. ; Постанова від 28 квітня 1980 р. // Відомості ВВР УРСР. – 1980. – № 285.
33. Про платіжні системи та переказ коштів в Україні : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 29. – Ст. 137.
34. Про податок на додану вартість : Закон України від 4 березня 1997 р. №167/97 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
35. Про податок на додану вартість : Німецький Закон від 26 листопада 1979 р. // Податкові системи зарубіжних країн. – К. : Комп’ютерний прес, 2004.
36. Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР : Постанова Верховної Ради від 12 вересня 1991 р. Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 9. – Ст. 45
37. Про приватизацію державного майна : Закон України від 3 квітня 1992 р. №2163/ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 122.
38. Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) : Закон України від 3 червня 1992 р. №2171–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 350.
39. Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. ВВСУ. – 1995. – №4.
40. Рекомендації щодо порядку підбору та призначення акціонерним товариством аудиторів фінансової звітності // Аудиторська палата. – 2003. – № 128.
41. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
42. Цивільний кодекс УРСР від 18.06. 1963. // Відомості Верховної Ради. – 1964. - № 46 . – Ст. 284.
43. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. – Офіц. вид. – К. : Концерн “Видавничий Дім “ІнЮре”, 2004. – 328 с.
44. Щодо нотаріального посвідчення договорів оренди цілісних майнових комплексів : Лист Міністерства юстиції України від 2 червня 2009 р. № 5415-0-33-09-19 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 8.
45. Александров Н. Г. Экономические методы управления и коллектив социалистического государственного предприятия / Н. Г. Александров // Хозяйственная реформа и трудовое право. – М., 1970. – С. 36.
46. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – М., 1981.
47. Алексеев С. С. Собственность. Проблемы приватизации в посткоммунистической России / С. С. Алексеев. – М., 1993. – С. 20.
48. Алексеев С. С. Право: азбука-теория-философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – С. 108.
49. Алехин А. П. Административное право РФ : учебник / А. П. Алехин, А. А. Кармолицкий, Ю. М. Козлов. – М. : Издательство Зерцало, 1996. – С. 194.
50. Амирханова И. В. Фирменное наименование как средства индивидуализации деятельности субъектов в предпринимательской сфере / И. В. Амирханова // Цивилистические записки : межвузовский сборник научных трудов. – М. : Статут, 2001. – 397 с.
51. Андреев В. К. Проблемы правосубъектности в предпринимательской деятельности / В. К. Андреев // Правовое регулирование предпринимательской деятельности / под ред. В. В. Лаптева. – М. : Изд-во ИгиП РАН, 1995. – 94 с.
52. Балабанов И. Т. Операции с недвижимостью в России / И. Т. Балабанов. – М., 1992.
53. Блажко Р. Договір купівлі-продажу підприємства як єдиного майнового комплексу / Р. Блажко // Юридична газета. – 2007. – № 22 (106). – С. 13.
54. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві : монографія / Т. В. Боднар. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
55. Боднар Т. В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (Загальні положення) / Т. В. Боднар – К. : Юстиніан, 2007. – 208 с.
56. Брагинсий М. И. Комментарий к части второй Гражданскою Кодекса Российской Федерации для предпринимателей / М. И. Брагинсий. – М., 1999. – С. 362.
57. Брагинский М. И. Актуальные проблемы гражданского права / М. И. Брагинский. – М., 1999.
58. Брагинский М. И. Договорное право. Кн. 1 / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М., 2001. – С. 848.
59. Брагинский М. И. Договорное право. Кн. 2 : Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2002. – 800 с.
60. Брагинский М. И. К вопросу о соотношении вещных и обязательственных правоотношений // Цивільний кодекс Росії. Проблеми. Теорія. Практика : збірник пам’яті С. А. Хохлова. – М. : МЦФЄР, 1998. – С. 127.
61. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах / М. И. Брагинский. – Минск, 1967.
62. Васильев Е. А. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Международные отношения / Е. А. Васильев. – М., 1993.
63. Васильєва В. А. Договір купівлі-продажу підприємства : правові наслідки / В. А. Васильєва // Підприємство, господарство і право. – 2002. – №1. – С. 27.
64. Великий енциклопедичний юридичний словник : довідкові видання з питань права. – К. : Юридична думка, 2007. – (Юридичні науки).
65. Великий тлумачний словник української мови / автор, керівник проекту і гол. редактор В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь: ВТФ Перун, 2001.
66. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. Издательство Академии наук СССР / А. В. Венедиктов. – М. ; Л., 1948. – С. 717.
67. Венедиктов А. В. Организация государственной промышленности в СССР. Т. 1 (1917–1920) / Венедиктов А. В. – М : ЛГУ, 1957. – С. 409.
68. Виноградова Л. М. Государственная регистрация прав на предприятие как имущественный комплекс и сделок с ним / Л. М. Виноградова // Актуальные проблемы науки и практики коммерческого права : сб. науч. трудов. – СПб., 1997. – Вып. 2. – С. 43.
69. Витрянский В. В. Гражданское право / В. В. Витрянский. – М., 1999.
70. Витрянский В. В. Договор купли-продажи и его отдельные виды /
В. В. Витрянский. – М., 1999.
71. Витрянский В. В. Купля-продажа предприятия / В. В. Витрянский // ВАС. – 1999. – № 12. – С. 24.
72. Вінник О. М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення : монографія / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2003. – 384 с.
73. Вольф В. Ю. Основы хозяйственного права / В. Ю. Вольф. – М., 1928.
74. Ворме А. Ответственность приобретателя торговых предприятий / А. Ворме // Вестник права и нотариата. – 1913. – №17.
75. Гавзе Ф. И. Обязательственное право (общие положения) /
Ф. И. Гавзе. – Минск : Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1968. – 128 с.
76. Гайбатова К. Д. Предприятие – объект гражданских прав : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 /
Гайбатова К. Д. – М., 2002. – 26 с.
77. Галіахметов І. А. Підприємство як об’єкт купівлі-продажу / І. А. Галіахметов // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 78–81.
78. Галіахметов І. А. Підприємство як об’єкт цивільних прав : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук / Галіахметов І. А. – Одеса, 2005. – 20 с.
79. Германское право: Ч. II: Торговое уложение и другие законы / пер. с нем. Доценко Т. А., Иващенко Н. Д., Моркушина Е. И. – М., 1996.
80. Герц А. А. Іпотека підприємства як єдиного майнового комплексу : монографія / А. А. Герц. – Львів, 2007. – 194 с.
81. Гражданское и торговое право капиталистических государств / под. ред. Е. А. Васильева. – М., 1993. – С. 114–116.
82. Грибанов А. В. Предприятие и фирменное наименование (Сравнительный анализ по праву России и Германии) / А. В. Грибанов // Хозяйство и право. – 2000. – № 11.
83. Грибанов А. В. Предприятие как объект гражданско-правовых отношений по праву России и Германии : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / Грибанов А. В. – М., 2004. – 29 с.
84. Грибанов А. В. Предприятие: проблемы доктрины и законодательства / А. В. Грибанов // Хозяйство и право. – 2000. – № 5.
85. Дзера О. В. Зобов’язальне право / О. В. Дзера. – К., 2008. – С. 678.
86. Дзера О. В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України. У 2 т. Т. 1 / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 832 с.
87. Дзера О. В. Цивільне право України : підручник. У 2 кн. /
О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова. – К., 2004.
88. Дождев Д. В. Римское частное право / Д. В. Дождев. – М. : Наука, 1996. – 520 с.
89. Дозорцев В. А. Принципиальные черты права собственности в Гражданском кодексе / В. А. Дозорцев // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика. – М. : МЦФЭР, 1998. – С. 251–254.
90. Единообразный торговый кодекс США. – М., 1996. – С. 270.
91. Елисеев И. В. Договор продажи предприятия / И. В. Елисеев // Закон. – 1999. – № 2.
92. Елисеев И. В. Договор продажи предприятия: Гражданское право : учебник. Ч. 2 / И. В. Елисеев ; под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. - 1999.
93. Ем В. С. Договор продажи предприятия как форма отчуждения и приобретения бизнеса / В. С. Ем // Законодательство. – 1999. – № 11.
94. Ершова Е. А. Правовой режим имущества предприятия /
Е. А. Ершова // Законодательство. – 1997. – № 5.
95. Ершова Е. А. Предприятие (бизнес) в современном экономико-правовом обороте / Е. А. Ершова, К. Д. Овчинникова. – М. : Статут, 2006. – 256 с.
96. Єрмоленко В. Майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин / В. Єрмоленко // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 12. – С. 3–6.
97. Жариков Ю. Г. Недвижимое имущество: правовое регулирование : научно-практическое пособие / Ю. Г. Жариков, М. Г. Масевич. – М. : БЕК, 1997. – 265 с.
98. Зелевський В. В. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование /
В. В. Зелевський. – М. : Норма, 1999. – С. 356.
99. Земельне право України : підручник / Шульга М. В., Анісімова Г. В., Багай Н. О., Гетьман А. П. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
100. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М., 1975.
101. Йоффе О. С. Правоотношение по советскому гражданскому праву / О. С. Йоффе. – Л., 1949.
102. Кабалкин А. Понятие и условия договора / А. Кабалкин // Российская юстиция. – 1996. – № 6.
103. Каминка А. И. Очерки торгового права / А. И. Каминка // Право. – 1911. – С. 105.
104. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності : монографія / І. С. Канзафарова. – Одеса : Астропринт, 2006.
105. Карасс А. В. Передача государственных предприятий, зданий и сооружений и ее гражданско-правовые последствия. Вопросы Советского и трудового права / А. В. Карасс. – М. : Издательство Академии наук СССР, 1952. – С. 15.
106. Кислов Д. В. Продажа предприятия как имущественного комплекса / Д. В. Кислов // Главбух. – 2001. – № 12.
107. Клейн Н. И. Предпринимательськое право : курс лекций /
Н. И. Клейн. – М., 1993.
108. Климов К. Вы обратились к оценщику / К. Климов, Д. Халин // Экономика и жизнь. – 1996. – № 29.
109. Коваленко М. А. Ринок нерухомості: фінансові аспекти : навч. посібник / М. А. Коваленко, Л. М. Радванська. – Херсон : ОЛДІ–плюс, 2002. – 160 с.
110. Ковриженко С. Проблемні аспекти формування ринку землі в Україні / С. Ковриженко, В. Замніус // Парламент. – 2002. – № 1–2. – С. 60–63.
111. Козлова И. В. Вопросы государственной регистрации прав на предприятие как объект недвижимости / И. В. Козлова // Актуальные проблемы государства и права на рубеже веков : материалы межвузовской научной конференции, посвященной 40-летию юрид. ф-та ДВГУ (28.09– 02.10.1998). – Владивосток, 1998.
112. Козырь О. М. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 2 /
О. М. Козырь, А. Л. Маковский, С. А. Хохлов. – М., 1996. – С. 798.
113. Козырь О. М. Недвижимость в новом Гражданском кодексе России / О. М. Козырь // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика : сборник памяти Хохлова С. А. / отв. ред. А. Л. Маковский. – М., 1998.
114. Коссак В. М. Науково-практичний коментар цивільного кодексу України / В. М. Коссак. – К., 2008. – С. 457.
115. Коссак В. М. Право інтелектуальної власності : підручник /
В. М. Коссак, І. Є. Якубівський. – К. : Істина, 2007. – 208 с.
116. Коссак В. М. Право на створення товариств для підприємницької діяльності у ФРН / В. М. Коссак // Права людини і громадянина: проблеми реалізації в Україні. – К. : ІнЮре, 1998. – С. 85.
117. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія / О. В. Кохановська. – К. : Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – 463 с.
118. Коцюба В. О. Правочини з рухомим і нерухомим майном та їх оподаткування / В. О. Коцюба. – К., 2005. – 88 с.
119. Кравчук В. М. Соціально-правова природа юридичної особи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Кравчук В. М. – Львів, 2000. – 20 с.
120. Красавчиков О. А. Советское гражданское право. В 2 т. Т. 1 /
О. А. Красавчиков. – М. : Высшая школа, 1985.
121. Кривобок С. В. Правочини з підприємством як єдиним майновим комплексом : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук / Кривобок С. В. – Харків, 2008. – 19 с.
122. Кривобок С. В. Частина підприємства як об’єкт цивільно-правових правочинів / С. В. Кривобок // Право України. – 2005. – № 8. – С. 36–40.
123. Кулагин М. И. Государственно – монополистический капитализм и юридическое лицо // Избранные труды. – М., 1997. – С. 32.
124. Куликов А. Ипотека предприятия как имущественного комплекса : учеб.-практич. пособие / А. Куликов. – М., 2000.
125. Кучеренко І. М. Підприємство – об’єкт чи суб’єкт цивільних прав /
І. М. Кучеренко // Держава і право : зб. наук. праць. – К., 2002. – Вип. 16. – С. 175–179.
126. Лаптев В. В. Законодательство о предприятиях (критический анализ) / В. В. Лаптев // Государство и право. – 2000. – № 7.
127. Лаптев В. В. Как оценить предприятие / В. В. Лаптев // Экономика и жизнь. – 1990. – № 47.
128. Лаптев В. В. Концепция реформирования предприятия / В. В. Лаптев // Вопросы экономики. – 1999. – № 9.
129. Луць А. В. Свобода договору у цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Луць А. В. – Львів, 2001. – 20 с.
130. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності / В. В. Луць. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 560 с.
131. Макарова О. А. К вопросу об имущественном положении предприятий / О. А. Макарова // Вестник Санкт-Петербургского университета. – 1993. – Вып. 3.
132. Мамутов В. К. Економіко-правові аспекти розвитку господарського комплексу / В. К. Мамутов // Вісник Національної Академії наук України. – 2001. – № 3. – С. 72.
133. Мамутов В. К. Хозяйственное право / В. К. Мамутов. – К. : Юринком Интер, 2002.
134. Мамутов В. К. Экономика и право : сб. науч. трудов / В. К. Мамутов. – К. : Юринком Интер, 2003. – 544 с.
135. Масленников М. Продажа предприятия как имущественного комплекса / М. Масленников // ФПА АКДИ “Экономика и жизнь”. – 2001. – № 12.
136. Мейер Д. И. Русское гражданское право. В 2 т. / Д. И. Мейер. – М., 1997.
137. Новицкий И. Б. Римское право / И. Б. Новицкий. – М. : Гуманитарное знание, 1993. – 99 с.
138. Новицкий И. Б. Римское частное право / И. Б. Новицкий,
И. С. Перетерский. – М. : Юрист, 1996. – 320 с.
139. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – 4-е изд., доп. – М. : Азбуковник, 1999. – 431 с.
140. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование. Курс Германского гражданского права: Введение и общая часть / рук. авт. кол-ва д-ра юрид. наук
В. В. Эннекцерус. – М., 1950. – С. 356.
141. Павлов П. А. Основные принципы регистрации прав на недвижимое имущество / П. А. Павлов // Российская юстиция. – 1995. – № 5.
142. Пискунова М. Г. Понятие имущественного комплекса в законодательстве и правовой режим объектов в его составе /
М. Г. Пискунова // Право Украины. – 2002. – № 1(10). – С. 70.
143. Підопригора О. А. Основи римського приватного права /
О. А. Підопригора. – К. : Вентурі, 1997. – С. 335.
144. Підприємницьке право : навч. посібник / Л. В. Ніколаєва,
О. В. Старцев, П. М. Пальчук, Л. М. Іваненко. – К. : Істина, 2001. – 480 с.
145. Поваров Ю. С. Предприятия как объект гражданских прав : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / Поваров Ю. С. – Волгоград, 2000. – 24 с.
146. Погрібний С. О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України : монографія / С. О. Погрібний. – К. : Правова єдність, 2009. – 304 с.
147. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права /
И. А. Покровский. – М., 1998. – С. 196.
148. Полонська-Василенко Н. І. Історія України : У 2 т. Т. 1. До середини ХVІІ ст. / Н. І. Полонська-Василенко. – К. : Либідь, 1992. – 694 с.
149. Прутська О. В. Історичний досвід розвитку підприємництва в Україні / О. В. Прутська // Економіка, фінанси, право. – 2002. – № 9. –
С. 32–37.
150. Пугинский Б. И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях / Б. И. Пугинский. – М. : Юрид. лит., 1984. – С. 137.
151. Пушкін А. Відносини підприємництва і правовий статус суб’єктів / А. Пушкін, В. Селіванов // Право України. – 2003. – № 5–6. – С. 31–34.
152. Пятов М. Л. Государственное предприятие как предмет договора купли-продажи / М. Л. Пятов // Бухгалтерский учет. – 2000. – № 14. – С. 23.
153. Пятов М. Л. Учет и налогообложение операций по договору продажи предприятия / М. Л. Пятов // Бухгалтерский учет. – 2000. – № 18. – С. 25.
154. Рахмилович В. А. О достижениях и просчетах нового Гражданского кодекса Российской Федерации / В. А. Рахмилович // Государство и право. – 1996. – № 4. – С. 122.
155. Романов О. Е. Государственная регистрация прав на недвижимость и сделок с недвижимым имуществом: некоторые вопросы правоприменения / О. Е. Романов // Хозяйство и право. – 1999. – №8. – С. 48.
156. Романов О. Е. Теоретические и практические аспекты определения состава предприятия как имущественного комплекса / О. Е. Романов // Актуальные проблемы гражданского права : сборник статей / под ред.
О. Ю. Шилохвоста. – М. : Изд-во НОРМА, 2003. – Вып. 6. – С. 200–239.
157. Саватьє Р. Теория обязательств: Юридический и экономический очерк / Р. Саватьє. – М. : Прогресс, 1972. – С. 58.
158. Садиков О. И. Гражданское право России : курс лекций. Ч. 1 /
О. И. Садиков. – М. : Юрид. лит., 1996. – С. 269.
159. Садиков О. И. Комментарий к ГК РФ, части второй (постатейный) / О. И. Садиков. – М. : БЕК, 1997. – С. 135–136.
160. Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя /
Н. А. Саниахметова. – Х. : Одиссей, 1999. – 464 с. – Раздел 1. Условия осуществления предпринимательства.
161. Саніахметова Н. О. Підприємницьке право : навч. посібник /
Н. О. Саніахметова. – К. : А. С. К., 2001. – 704 с.
162. Саніахметова Н. О. Правовий захист підприємництва в Україні /
Н. О. Саніахметова. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – С. 74.
163. Сергеев В. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации / В. Сергеев. – М. : Проспект, 1996. – 620 с.
164. Серебровский В. И. Обращение взысканий на предприятие /
В. И. Серебровский // Право и жизнь. – М. : Право и жизнь, 1924. – С. 18.
165. Спасібо-Фатєєва І. В. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав /
І. В. Спасібо-Фатєєва // Право України. – 2005. – № 6. – С. 34–37.
166. Спасібо-Фатєєва І. В. Підприємство як єдиний майновий комплекс : мала енциклопедія нотаріуса / І. В. Спасібо-Фатєєва // Науково-практичний журнал. – 2004. – № 6. – С. 54.
167. Справа № 15/261 (1/445–21/71) від 9 жовтня 2008 р. // Архів господарського суду Львівської області.
168. Справа № 30/3 від 20 березня 2008 р. // Архів господарського суду Львівської області.
169. Справа №1/527-15/111 (1/171-9/32) від 7 лютого 2009 р. // Архів господарського суду Львівської області.
170. Степанов С. А. “Предприятие как имущественный комплекс по Гражданскому кодексу Российской Федерации” / С. А. Степанов ; Уральская государственная юридическая академия. – Єкатеринбург, 2000.
171. Степанов С. А. Предприятие как имущественный комплекс по Гражданскому кодексу Российской Федерации : автореф. дисc. на соискание наук. степени канд. юрид. наук / Степанов С. А. – М., 2000. – 25 с.
172. Стефанчук Р. Щодо захисту честі, гідності та ділової репутації /
Р. Стефанчук // Право України. – 1999. – № 1. – С. 70.
173. Суханов Е. А. Гражданское право : учебник. В 2 т. Т. 1 /
Е. А. Суханов. – М. : БЕК, 1993. – С. 675.
174. Суханов Е. А. Лекции о праве собственности / Е. А. Суханов. – М., 1991.
175. Суханов Е. А. Проблемы правового регулирования отношений публичной собственности и новый Гражданский кодекс / Суханов Е. А. // Гражданский кодекс России. Проблемы. Теория. Практика : сборник памяти С. А. Хохлова. – М. : МЦФЭР, 1998. – С. 232.
176. Толстой В. С. Исполнение обязательств / В. С. Толстой. – М. : Юрид. лит., 1973. – 208 с.
177. Толстой Ю. К. Гражданское право : учебник. Ч. 1 / Ю. К. Толстой,
А. П. Сергеев. – М. : ТЕИС, 1996. – С. 573.
178. Толстой Ю. К. К теории правоотношения / Ю. К. Толстой. – Л., 1995.
179. Флейшиц Е. А. Торгово-промышленное предприятие в праве западноевропейском и РСФСР / Е. А. Флейшиц. – Л., 1924.
180. Халфина Р. О. Вступительная статья / Р. О. Халфина // Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк / Р. Саватье ; пер. с фр. Р. О. Халфина. – М. : Прогресс, 1972. – 512 с.
181. Халфина Р. О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве / Р. О. Халфина. – М. : Изд-во Академии наук СССР, 1954. – С. 106.
182. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М., 1974.
183. Харитонов Є. О. Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, Н. Ю. Голубєва. – К. : Правова єдність, 2007. – 1140 с.
184. Харрисон Г. С. Оценка недвижимости / Г. С. Харрисон. – М, 1994.
185. Хачатурян Ю. А. Продажа имущественного комплекса / Ю. А. Хачатурян // В курсе правового дела. – 2007. – № 17.
186. Цивільне право України : підручник. У 2 кн. / Боброва Д. В.,
Дзера О. В., Довгерт А. С. та ін. ;