Здійснення, охорона та захист суб’єктивних спадкових прав

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису
УДК 347.66

Тєрєхова Олександра Олегівна

Здійснення, охорона та захист
суб’єктивних спадкових прав

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Чалий Юрій Іванович,
кандидат юридичних наук,
доцент

Харків ― 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………....................3
ВСТУП.....................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ЗДІЙСНЕННЯ СУБ’ЄКТИВНИХ СПАДКОВИХ ПРАВ
1.1. Порядок здійснення спадкових прав............................................................14
1.2. Зміна черговості спадкування та розміру спадкової частки.......................47
1.3.Особливий порядок здійснення цивільних прав щодо відумерлої спадщини…………………………………………………………………..80
РОЗДІЛ 2. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ СУБ’ЄКТИВНИХ СПАДКОВИХ ПРАВ
2.1. Охорона спадкового майна як елемент охорони спадкових прав.......................................................................................................................104
2.2. Управління спадщиною...............................................................................122
2.3. Судовий захист суб’єктивних спадкових прав………...............................143
ВИСНОВКИ.......................................................................................................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................181

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Конституція України Конституція України від 28 червня 1996 року
ЦК України Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року
ЦК УРСР 1963 року Цивільний кодекс Української Радянської
Соціалістичної Республіки від 18 липня 1963 року
ЦК УРСР 1922 року Цивільний кодекс Української
Соціалістичної Радянської Республіки від 16 грудня
1922 року
КК України Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001
року
ЦПК України Цивільний процесуальний кодекс України від 18
березня 2004 року
ЦК РФ Цивільний кодекс Російської Федерації приймався
Державною Думою РФ поетапно: частину першу
було прийнято 21 жовтня 1994 року, частину другу
– 22 грудня 1995 року, частину третю – 1листопада
2001 року
НЦУ Німецьке Цивільне укладення від 18 серпня 1896
року
ШЦУ Швейцарське Цивільне укладення від 10 грудня
1907 року
Закон України Закон України «Про нотаріат» №3425-XІІ від «Про нотаріат» 2 вересня 1993 року
Інструкція № 20/5 Інструкція Про порядок вчинення нотаріальних
дій нотаріусами України від 3 березня 2004 року
Методичні рекомендації Методичні рекомендації щодо вчинення
нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів
щодо охорони спадкового майна, видачею
свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про
право власності на частку в спільному майні
подружжя, схвалені рішенням Науково-
експертної ради з питань нотаріату при
Міністерстві юстиції України від 29.01.2009
Постанова Пленуму Постанова Пленуму Верховного Суду
ВСУ №7 України Про судову практику розгляду у
справах про спадкування від 30 травня
2008 р. №7
Лист Міністерства юстиції Лист Міністерства юстиції України Щодо
України № 31-32/1694 практики укладання договорів на управління
спадщиною від 04.10.2005 року № 31-32/1694
Товариство з обмеженою ТОВ
відповідальністю

ВСТУП

Актуальність теми. Прийняття Цивільного кодексу України ознаменувалося суттєвими кількісними та якісними змінами, які торкнулися спадкового права в цілому та предмета цього дослідження зокрема. Однак, не зважаючи на розширення та конкретизацію положень про здійснення, охорону та захист спадкових прав, ціла низка проблемних питань залишалася поза увагою. Так, нормами ЦК України вказується на можливість укладання заінтересованими спадкоємцями договору про зміну черговості одержання права на спадкування (ч. 1 ст. 1259) та договору щодо зміни розміру частки у спадщині (ч. 2, 3 ст. 1267). У той же час, законодавцем не зроблено належної нормативної деталізації впорядкування відповідних договірних відносин, що виникатимуть з факту укладання вищезгаданих договорів. Цей же висновок слід розповсюдити й на питання, пов’язані з охороною та управлінням спадщиною. Законом «Про нотаріат», Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та Методичними рекомендаціями щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя тільки вказується на можливість укладання договорів щодо охорони спадкового майна та управління спадщиною. Подібна законодавча констатація є цілком незадовільною, бо не дає можливості визначити природу таких договорів, їх умови (зміст), форму та порядок укладення.
В Україні не приділено достатньої уваги ні в законодавстві, ні на доктринальному рівні питанням позовного захисту суб’єктивних спадкових прав. Зокрема, спірною є природа спадкових позовів, їх класифікація та застосування до них строків позовної давності. Отож проведення дисертаційного дослідження за обраним напрямком спричинене об’єктивною необхідністю відповідних гарантій здійснення, охорони та захисту суб’єктивних спадкових прав. Це може досягнуто шляхом усунення означених прогалин у вітчизняному цивільному (спадковому) законодавстві.
Слід зауважити, що відносини щодо здійснення, охорони та захисту спадкових прав не були досліджені вітчизняними науковцями належним чином. Фрагментарно торкається питань здійснення спадкових прав дисертаційне дослідження Ю. О. Заіки. Вивчаючи проблеми виконання заповіту, О. Є. Кухарєв аналізує охорону спадкового майна та управління спадщиною, але виключно у контексті реалізації повноважень виконавцем заповіту.
У Російській Федерації дещо більше уваги приділялося означеній тематиці (кандидатські дисертації Р. А. Арупова «Судебная защита наследственных прав и охрана законных интересов граждан», К. В. Грінберг «Защита наследственных прав в нотариальном и судебном порядке», Р. Р. Янєвої «Особенности расмотрения судами дел, связанных с наследованием», однак, як випливає навіть з назв праць, предметом їх дослідження був виключно інститут захисту спадкових прав.
На рівні наукових статей серед вітчизняних учених-цивілістів предмета дослідження торкалися В. В. Васильченко, З. В. Ромовська, О. Є. Кухарєв, Є. О. Рябоконь, Є. І. Фурса, С. Я. Фурса та ін. Крім того, з приводу здійснення, охорони та захисту спадкових прав цікаві роботи російських учених В. А. Бєлова, М. В. Котухової, В. І. Сергєєва, Т. В. Саломатової, К. Б. Ярошенко та ін.
Таким чином, недостатність розроблення питання на доктринальному рівні, наявність прогалин у законодавстві і практичній реалізації вказують на актуальність дослідження проблеми здійснення, охорони та захисту суб'єктивних спадкових прав, що й зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до розділу 4 Концепції Наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр. Робота спрямована також на реалізацію положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. №1072.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення порядку здійснення спадкових прав; з’ясування юридичної природи договору про зміну черговості одержання права на спадкування, угоди щодо зміни розміру частки у спадщині, договорів щодо охорони спадкового майна та управління спадщиною, через які й відбувається реалізація суб’єктивних спадкових прав; виявлення механізму судового захисту суб’єктивних спадкових прав; розробка практичних рекомендацій, спрямованих на розв’язання виявлених проблем та подальше вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають при здійсненні, охороні та захисті спадкових прав.
Для досягнення поставленої дослідницької мети необхідно вирішити наступні завдання: розкрити сутність прийняття спадщини як первинного та головного елемента реалізації права на спадкування; виявити зміст та особливості процедур адресної та безадресної відмови від спадщини; проаналізувати порядок оформлення спадкових прав; визначити юридичну природу цивільно-правових договорів, впроваджених до сфери спадкового права, встановити їх умови (зміст), форму та порядок укладення; з’ясувати правову природу відносин визнання спадщини відумерлою; розглянути актуальні питання охорони спадкового майна як елементу охорони спадкових прав; виявити сутність та зміст відносин, пов’язаних із розглядом та розв’язанням спорів, які випливають зі спадкових правовідносин.
Об'єктом дослідження відповідно до сформульованої мети та завдань дисертаційного дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають при спадковому правонаступництві.
Предметом дослідження є відносини, що виникають у процесі здійснення, охорони та захисту суб’єктивних спадкових прав.
Методи дослідження. Вирішення поставлених дослідницьких завдань досягалося застосуванням низки загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання.
Серед загальнонаукових методів використовувався метод діалектичного матеріалізму, згідно з яким об’єкт та предмет дослідження розглядаються виключно у контексті реальних суспільних відносин та у їх взаємозв’язку із тенденціями суспільного розвитку. Метод порівняльного правознавства дозволив виявити спільні та відмінні підходи у вирішенні аналогічних правових проблем (у межах предмета дисертаційного дослідження) у Російській Федерації, Франції, Німеччині, Швейцарії, Ізраїлі, завдяки чому вироблено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства.
Метод комплексного аналізу має предметний та методологічний бік. З предметного боку досліджувані у дисертації проблеми розглядаються з охопленням інших похідних завдань, наприклад, змісту повноважень нотаріуса та особливостей його правового статусу у процесі здійснення, охорони та захисту спадкових прав суб’єктами цих прав. З методологічного боку проблеми, що є предметом та об’єктом дослідження, вирішуються шляхом використання знань з інших галузей права (сімейного права, цивільного процесу, кримінального права і т. і.), що дозволило, наприклад, визначитися зі змістом інституту усунення від права на спадкування, видом провадження та відповідно – порядком захисту спадкових прав.
Завдяки методу моделювання було визначено підстави спростування презумпції прийняття спадщини, перелік підстав, за наявності яких відмова від спадщини на користь іншої особи не допускається, перелік підстав призупинення процедури видачі свідоцтва про право на спадщину та ін.
Історико-правовий метод знайшов використання при дослідженні процесів становлення та розвитку законодавства, що регулює інститути здійснення, охорони та захисту суб’єктивних спадкових прав.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати ряд положень наукової новизни.
Уперше зроблені висновки:
- що правила, передбачені законодавцем відносно тривалості та спливання строку прийняття спадщини, слід розповсюдити й на строк відмови від спадщини, оскільки обидві названі правомочності складають у своїй єдності право спадкування. Судовий та нотаріальний порядки визначення додаткового строку для прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України) мають бути застосовані і до процедури визначення додаткового строку для відмови від спадщини.
- що впроваджені законодавцем договір про зміну черговості одержання права на спадкування та договір про зміну розміру частки у спадщині виходять за межі основоположного поділу цивільних договорів на зобов’язальні та речові (розпорядчі). Ознаки даних договорів не вичерпуються рисами лише речових договорів, але й не відповідають цілковито рисам зобов’язальних. Крім того, названі договори виходять також за межі поділу цивільно-правових договорів на ті, що спрямовані на передачу майна, виконання робіт та надання послуг. Дані договори слід визнати договорами особливого роду (sui generis).
- що є можливим включення (за домовленістю сторін) до договорів про зміну розміру спадкової частки та зміну черговості одержання права на спадкування умови про цільове використання спадкового майна. Недотримання даної вимоги може бути підставою для розірвання даних договорів. Ключовою мотивацією укладання вказаних договорів є благородна мета – надання внутрішньородинної допомоги. Керуючись зазначеним, відмову від принципу пріоритету родинних інтересів має бути визнано як невідповідність меті вказаних домовленостей. Отже, включення умов про цільове використання спадкового майна до зазначених договорів слід розцінювати як механізм контролю за дотриманням балансу внутрішньородинних інтересів.
- що в межах цивільно-правового інституту визнання спадщини відумерлою не відбувається спадкове правонаступництво. Відтак, юридична природа правовідносин з визнання спадщини відумерлою може бути розкрита у наступних тезах:
1) суб’єкти правовідносин з визнання спадщини відумерлою не названі законодавцем як спадкоємці;
2) правовідносини з визнання спадщини відумерлою мають своїм змістом загальне цивільно-правове універсальне правонаступництво (сукцесію);
3) правовідносини з визнання спадщини відумерлою є цивільними правовідносинами з особливим об’єктом (спадщиною);
4) правовідносини з визнання спадщини відумерлою регулюються нормами спадкового права, що пояснюється їх ускладненням саме спадковим елементом (об’єктом).
- що управління спадковим майном являє собою особливий спосіб охорони спадкового майна. Особливість такого способу охорони спадщини обумовлюється саме об’єктом та полягає у обов’язковому поєднанні двох цілей – забезпечити збереження переданого до управління спадкового майна та отримати прибуток від управління таким майном. Отже, сама специфіка об’єкта управління спадковим майном, яка полягає у його властивості приносити доходи за умови правильного (ефективного) використання, диктує необхідність укладання саме договору управління таким майном, а не договорів охорони чи зберігання. Означена специфіка найбільш наглядно проступає у таких об’єктах цивільних прав як підприємство, частка у господарських товариствах, цінні папери тощо.
- що при передачі до управління частки у статутному капіталі ТОВ доцільним є наділення управителя поряд з майновими правами (участь у розподілі прибутку; продаж або здійснення відчуження іншим чином своєї частки у статутному капіталі товариства), також і корпоративними правами учасника ТОВ (участь в управлінні справами товариства; реалізація права привілейованої купівлі частки іншого учасника товариства; надання згоди на перехід частки в статутному капіталі товариства до третіх осіб; отримання інформації про діяльність товариства), що обумовлюється їх єдністю. З цього випливає, що формальне відокремлення майнових прав учасника господарського товариства (наприклад, ТОВ) від його корпоративних прав порушує цілісність його частки в статутному капіталі товариства.
Маючи права учасника товариства, управитель здатен реально впливати на процеси, що відбуваються в ньому, в тому числі своєчасно перешкоджати прийняттю рішень, які не відповідають інтересам вигодонабувачів, забезпечуючи тим самим збереження вартості відповідної частки. Адже головною метою укладення відповідного договору є захист прав вигодонабувачів.
Дістали подальшого розвитку:
- положення (започатковане Ю. О. Заікою), що до правових наслідків відкликання відмови від прийняття спадщини слід віднести як можливість подальшого прийняття спадщини, так і можливість повторної відмови від неї з боку відповідного суб’єкта.
На розвиток цього положення запропоновано вважати, що відмова від прийняття спадщини може мати ознаку повторності, або навіть багаторазовості. Причому повторна відмова від прийняття спадщини може бути іншою за своїм змістом, тобто після направленої відмови від спадщини (на користь іншої особи, ст. 1274 ЦК України) може мати місце проста відмова і навпаки. Однак має місце не пряма заміна одного виду відмови від прийняття спадщини на іншу, а опосередкована – через відкликання первинної відмови з подальшим вчиненням нової.
- положення (започатковані І. В. Жилінковою, Ю. О. Заікою, О. Є. Кухарєвим) щодо визначення суб’єктного складу договору про зміну черговості одержання права на спадкування.
Доведено, що єдино можливою моделлю укладення договору про зміну черговості одержання права на спадкування слід визнавати його укладення між спадкоємцями закликаної до спадкування черги (спадкоємцями «які підтягують»), з однієї сторони, та спадкоємцями більш далеких спадкових черг (спадкоємцями «яких підтягують»), з іншої.
Буквальне трактування ч. 1 ст. 1259 ЦК України «... договір заінтересованих спадкоємців ...» може призвести до помилкового висновку щодо визначення суб’єктного складу сторін цього договору. Під «заінтересованістю» в контексті вказаної норми слід розуміти виключно обопільну (зустрічну) заінтересованість одного (их) спадкоємців допустити до спадкування іншого (и)х і, відповідно, заінтересованість останнього (іх) бути допущеними до спадкування та, як наслідок, реалізувати своє суб’єктивне спадкове право прийняттям спадщини.
Отже, виключно наведена модель договору про зміну черговості одержання права на спадкування здатна повною мірою відобразити волю спадкоємця, якому через укладення відповідного договору надається можливість реалізації суб’єктивного спадкового права. В той час як укладення досліджуваного договору без участі осіб, які саме через нього набувають право на одержання спадщини, породжує невизначеність позиції таких осіб, більш того, може не збігатися з їх інтересами та відповідно намірами відносно спадщини.
- положення (започатковане І. В. Спасибо-Фатєєвою) про пов’язаність строку дії договору управління спадщиною з настанням певних подій, які призводять до втрати його актуальності.
Обґрунтовано, що видача свідоцтва про право на спадщину є правоприпинювальним фактом чинності договору управління спадщиною. Крім того, доведено необхідність надати нотаріусу право подовжувати за власною ініціативою строк дії договору управління спадщиною у разі неприйняття спадщини жодним із спадкоємців.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання у законотворчій діяльності та практиці застосування норм спадкового права.
Положення дисертаційної роботи можуть бути корисними при підготовці підручників і навчальних посібників, а також при розробці відповідних курсів навчальних дисциплін.
Теоретичні висновки та рекомендації дисертації знайдуть застосування у ході подальших наукових досліджень проблем спадкового права і зокрема таких його інститутів як здійснення, охорона та захист суб’єктивних спадкових прав.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорені на таких науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.); Третя всеукраїнська науково-практична конференція з цивільного права (Львів, 22-23 лютого 2007 р.); «Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика» (Дніпропетровськ, 27 травня 2008 р.); міжнародна науково-практична конференція «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 26 травня 2010 р.)
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 8 наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, а також у тезах виступів на 4 науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення та вирішення наукової проблеми, пов’язаної зі з’ясуванням порядку здійснення суб’єктивних спадкових прав, визначенням юридичної природи цивільно-правових договорів, упроваджених законодавцем до спадкової сфери (до інституту здійснення спадкових прав та інституту охорони спадкового майна, через які відбувається реалізація особливих спадкових правомочностей), а також розв’язання проблеми функціонування механізму судового захисту суб’єктивних спадкових прав, у результаті чого отримані такі найважливіші результати.
1. Наділивши відмову від прийняття спадщини властивістю зворотності, спадкодавець усунув штучне розходження в правовому регулюванні таких односторонніх правочинів як прийняття спадщини та відмова від прийняття спадщини (ч. 5 ст. 1269 ЦК України).
Аналіз змісту ч. 6 ст. 1273 ЦК України дозволяє назвати серед правових наслідків подання заяви про відкликання відмови від прийняття спадщини право відповідної особи-заявника прийняти спадщину або знову відмовитися від її прийняття формальним способом (поданням відповідної заяви) протягом строку, що залишився (ст. 1270 ЦК України). Таким чином, відмова від прийняття спадщини може мати ознаку повторності, або навіть багаторазовості. До того ж, повторна відмова від прийняття спадщини може бути відмовою іншого виду (після направленої відмови від спадщини (ст. 1274 ЦК України) може мати місце проста відмова і навпаки). Однак має місце не пряма заміна одного виду відмови від прийняття спадщини на іншу, а опосередкована – через відкликання первинної відмови з подальшим здійсненням нової.
2. Договір про зміну черговості одержання права на спадкування та договір про зміну розміру частки у спадщині виходять за межі прийнятого поділу цивільно-правових договорів на зобов’язальні та речові (розпорядчі). Окрім того, дані договори не можуть бути віднесені до договорів про передачу майна, виконання робіт або надання послуг. Так, відповідно до договору про зміну черговості одержання права на спадкування особи, які мають статус спадкоємців, передають право на спадкування іншим особам, позбавленим такої правової можливості. Тобто об'єктом передачі в даному випадку виступає суб’єктивне спадкове право. Об'єктом передачі в межах договору про зміну розміру спадкової частки виступає не саме право спадкувати, а конкретна кількість майнових прав і обов'язків, виражена у спадкових частках.
Це уможливлює висновок, що договір про зміну черговості одержання права на спадкування та угода про зміну розміру частки у спадщині є договорами особливого роду (sui generis).
3. Буквальне трактування ч. 1 ст. 1259 ЦК України «... договір заінтересованих спадкоємців ...» може призвести до помилкового висновку щодо визначення суб’єктного складу сторін цього договору. Проте під «заінтересованістю» у контексті вказаної норми слід розуміти виключно обопільну (зустрічну) заінтересованість одного (их) спадкоємців допустити до спадкування іншого (и)х і, відповідно, заінтересованість останнього (іх) бути допущеними до спадкування та, як наслідок, реалізувати своє суб’єктивне спадкове право прийняттям спадщини.
Отже, сторонами договору про зміну черговості одержання права на спадкування слід визнавати як спадкоємців «які підтягують» – спадкоємців, закликаної до спадкування черги, так і тих спадкоємців, «яких підтягують» – спадкоємців більш далеких спадкових черг. Виключно така модель договору про зміну черговості одержання права на спадкування здатна відобразити волю спадкоємця, якому через укладення відповідного договору надається можливість реалізації суб’єктивного спадкового права.
5. Доцільно включати (за домовленістю сторін) до договорів про зміну розміру спадкової частки та зміну черговості одержання права на спадкування умови щодо цільового використання спадкового майна (згідно з метою укладених правочинів). Недотримання даної вимоги може бути підставою для розірвання таких договорів.
Ключовою мотивацією укладання вказаних договорів є благородна мета – надання внутрішньородинної допомоги. Тому відступ від принципу пріоритету родинних інтересів слід визнати як невідповідність меті вказаних домовленостей. Отже, включення умов про цільове використання спадкового майна до зазначених договорів буде виступати як механізм контролю за дотриманням балансу внутрішньородинних інтересів.
6. У результаті правової кваліфікації цивільних прав, здійснюваних у межах інституту визнання спадщини відумерлою, було виявлено їх юридичну природу. З огляду на це правовідносини з визнання спадщини відумерлою – це цивільні правовідносини, що виникають з приводу визнання спадщини відумерлою і мають своїм змістом універсальну сукцесію (правонаступництво) особливого роду та регулюються нормами спадкового права через їх ускладненість спадковим елементом (об’єктом). Таким чином, у межах цивільно-правового інституту визнання спадщини відумерлою не відбувається спадкове правонаступництво.
Крім того, у межах дослідження окресленого інституту, а саме здатності окремих елементів спадкової маси переходити в порядку відумерлості, обґрунтованим видається висновок про необхідність законодавчої регламентації особливого порядку визнання відумерлими авторських прав спадкодавця. Так, доцільне застосування принципу історичної спадкоємності та, як наслідок, регламентація на законодавчому рівні правила датування суспільного набуття об’єктів інтелектуальної власності, а саме авторських прав, днем смерті спадкодавця.
7. Особливим різновидом охорони спадкового майна (ст. 1283 ЦК України) є управління спадщиною (ст. 1285 ЦК України). Особливість такого способу охоронних заходів щодо спадщини обумовлює саме об’єкт такої охорони. Управління спадщиною полягає у обов’язковому поєднанні двох цілей – забезпечити збереження переданого до управління спадкового майна та отримати прибуток від управління таким майном. Таким чином, сама специфіка об’єкта управління спадковим майном, яка полягає у його властивості приносити доходи за умови правильного (ефективного) використання, диктує необхідність укладення саме договору управління таким майном, а не договорів охорони чи зберігання.
Отже, передачу до управління частки у статутному капіталі ТОВ доцільно супроводжувати наділенням управителя поряд з майновими, також і корпоративними правами його учасника, що обумовлюється їх єдністю. Маючи права учасника товариства, управитель здатен реально впливати на процеси, що відбуваються в ньому, в тому числі своєчасно перешкоджати прийняттю рішень, які не відповідають інтересам вигодонабувачів, забезпечуючи тим самим збереження вартості відповідної частки.
8. Оскільки прийняття спадщини є цілком добровільним актом, презумпція її прийняття може бути спростована будь-якою дією або бездіяльністю особи, закликаної до спадкування, яка свідчить про її небажання прийняти спадщину. Тож якими б не були причини пропуску строку для відмови від спадщини, відсутність наміру прийняти спадщину у особи, яка створила ілюзію фактичного її прийняття, є достатньою підставою для рішення суду визнати спадкоємця таким, що відмовився від спадщини.
Спливання і тривалість строку для реалізації права на відмову від спадщини підлягає всім правилам, передбаченим законодавцем для строку прийняття спадщини. Незважаючи на те, що в ЦК України немає згадки про можливість продовження або відновлення цього строку, він все ж таки може бути продовжений, керуючись аналогією закону. Крім того, ст. 1272 ЦК України передбачає як судовий, так і нотаріальний порядок продовження строку для прийняття спадщини, отже, аналогічні процедури можуть бути застосовані і до строку для відмови від спадщини.
9. Процес розгляду та розв’язання спадкових спорів в судовому порядку, підпорядковуючись усім загальним правилам цивільного судочинства, має суттєві особливості, а саме: власний специфічний предмет, суб'єктний склад, доказова база та досить ускладнена правова база.
Однак ці особливості не здатні обумовити його відокремленість від інших складових цивільного процесу, тим більше не можуть привести до висновку про його самостійність як різновиду загального цивільного судочинства, адже ЦПК України знає лише три види цивільного судочинства (Розділ II, III, IV). Розгляд та розв’язання спадкових спорів в судовому порядку може відбуватися в двох із них – у позовному та в окремому провадженні. Отже, констатуючи наявність суттєвих особливостей судового розгляду спадкових спорів, можна стверджувати лише те, що має місце окрема група судових справ.
Таким чином, під судовим захистом суб’єктивних спадкових прав слід розуміти як розгляд безпосередньо спадкових справ – справ позовного провадження, спрямованих на вирішення конкретного спадкового спору (про дійсність заповіту, про право на прийняття спадщини, про склад спадкового майна і т. ін.), так і інших, лише пов'язаних з реалізацією спадкових прав – справ окремого провадження, які виникають у зв'язку зі спадкуванням (про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, про проживання з ним однією сім’єю, про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амфитеатров Г. Н. Право наследования в СССР / Г. Н. Амфитеатров, А. П. Солодилов. – М. : Юрид. лит., 1946. – 210 с.
2. Аналіз скарг та звернень громадян з питань оформлення спадщини та посвідчення заповітів, розглянутих Головним Управлінням юстиції в м. Києві у 2008 році і півріччі 2009 року // Мала енциклопедія нотаріуса: наук.-практ. журнал. – 2009. – №5(47) / режим доступу: http://www.yurradnik.com.ua /stride/men/?&art=1510.
3. Анненков К. Система руського гражданского права / К. Анненков. Т. VI. Право наследования [Второе издание, пересмотр. и дополн].– СПб : типография М. М. Стасюлевича, 1909. – 547 с.
4. Антимонов Б. С. Советское наследственное право / Б. С. Антимонов, К. А. Граве. – М. : Госюриздат, 1955. – 264 с.
5. Арупов Р. А. Судебная защита наследственных прав и охрана законных интересов граждан : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Р. А. Арупов ; АН СССР. – Ин-т гос. и права. – М., 1988. – 25 с.
6. Барщевский М. Ю. Наследственное право: учебное пособие / М. Ю. Барщевский. – М. : Белые Альвы, 1996. – 182 с.
7. Барышев А. И. Принятие наследства и его юридические последствия / А. И. Барышев. – М. : Госюриздат, 1960. – 96 с.
8. Белов В. А. Раздел наследства / В. А. Белов, С. А. Бушаенкова // Правоведение. – 2005. – № 3. – С. 46 – 57.
9. Беляцкин С. А. Частное право в основных принципах. Курс гражданского права / С. А. Беляцкин. – Каунас (Литва), 1928. – 900 с.
10. Беляцкин С. А. Новое авторское право в его основных принципах / С. А. Беляцкин. – СПб. : Право, 1912. – 150 с.
11. Библиотечное дело: толковый словарь русского языка / Сост. : Д. Н. Ушаков. – М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1938. – Т. 2. - 1040 с.
12. Библиотечное дело: толковый словарь русского языка / Сост. : Д.Н. Ушаков. – М. : Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1940. – Т. 4. – 1552 с.
13. Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая: общие положения. – 2-е изд. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2005. – 842 с.
14. Васильченко В. В. Коментар та постатейні матеріали до законодавства України про спадкування / В. В. Васильченко. – Х. : Одисей. – 2007. – 480 с.
15. Васильченко В. В. Участие публично правовых образований в отношениях по поводу приобретения выморочного имущества / В. В. Васильченко // Бюллетень Министерства юстиции Украины. – 2004. – №5. – С. 49-54.
16. Гаврилов В. Н. Отстранение от наследования недостойных наследников: история, перспективы и зарубежный опыт / В. Н. Гаврилов // Правоведение. – 2002. – №5. – С. 190-196.
17. Гаджиев В. А. Сроки в наследственном праве: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. А. Гаджиев / Академия права и управления Федер. службы исполн. наказ. – Волгоград, 2006. – 23 с.
18. Гильман Ю. М. Усовершенствование законодательства о наследовании / Ю. М Гильман // Правоведение. – 1976. – №4. – С. 106-115.
19. Гордон М. В. Наследование по закону и по завещанию / М. В. Гордон. – М.: Юридическая литература, 1967. – 120 с.
20. Гражданский кодекс Российской Федерации // СЗ РФ. – 2001. – №49. – Ст. 4553.
21. Гражданский кодекс Украины: комментарий / под общей ред. Е. О. Харитонова, О. М. Калитенко. – Т. І. – Изд. второе. – Х. : Одиссей, 2004. – 832 с.
22. Гражданский кодекс УССР, введен в действие с 01.02.1922 г.: Официальный текст с изменениями на 1 июня 1954 года. – М. : Гос. изд-во юрид. л-ры, 1954. – 143 с.
23. Гражданский процесс: учебник для вузов / под ред. М. К. Треушникова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Спарк, Юридическое бюро Городец, 1998. – 544 с.
24. Гражданский процесс: учебник / под ред. Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота, В. А. Мусина. – М. : Проспект, 1998. – 480 с.
25. Гражданское законодательство Израиля / сост., предисл., пер. с иврита М. С. Хейфец; научн. ред. Н. Э. Лившиц. – СПб.: Юрид. Центр Пресс, 2003. – 633 с.
26. Гражданское и торговое право капиталистических государств / отв. ред. Е. А. Васильев. – М. : Международные отношения, 1993. – 560 с.
27. Гражданское право: учебник. Ч. III / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : Проспект, 1999. – 592 с.
28. Гражданское уложение Германии. – М. : Вольтерс Клувер, 2004. – 816 с. [Серия «Немецкие и европейские законы»].
29. Грибанов В. П. Советское гражданское право: учебник. –Т.1 / В. П. Грибанов.– М. : Госюриздат, 1959. – 494 с.
30. Гринберг К. В. Защита наследственных прав в нотариальном и судебном порядке: автореф. дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03 / К. В. Гринберг; Свердловский юрид. институт им. Р. А. Руденко. – Свердловск, 1990. – 15 с.
31. Гуляев А. М. Русское гражданское право. Обзор действующего законодательства и проекта гражданского уложения / А. М. Гуляев. – Киев : типография Императорского Университета Св. Владимира, 1907. – 438 с.
32. Гурвич М. А. Виды исков по советскому гражданскому процессуальному праву / М. А. Гурвич // Известия отделения экономики и права АН СССР. – 1945. – № 2. – С. 4 –12.
33. Гурвич М. А. Право на иск / М. А. Гурвич. – М., Л.: АН СССР. – 1949. – 215 с.
34. Гурвич М. А. Учение об иске (состав, виды): учебное пособие / М. А. Гурвич. – М., 1981. – 40 с.
35. Гуревич М. Г. Некоторые вопросы наследственного права / М. Г. Гуревич // Ученые записки Пермского гос. ун-та им. А. Г. Горького. Юридические науки. – Пермь, 1966. – №164. – С. 92-104.
36. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права (основные вопросы учения об иске) / А. А. Добровольский. – М. : Моск. гос. ун-т, 1965. – 190 с.
37. Дроников В. К. Наследственное право Украинской ССР / В. К. Дроников. – К. : Вища шк., 1974. – 160 с.
38. Жилінкова І. В. Актуальні питання спадкового права України : матеріали до семінару / І. В. Жилінкова. – Х. : Ксилон, 2009. – 340 с.
39. Заіка Ю. Становлення і розвиток спадкового права в Україні : автореф. дис…. д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Ю. Заіка; Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – Київ, 2007. – 33 с.
40. Зайцева Т. И. Наследственное право. Комментарий законодательства и практики его применения / Т. И. Зайцева, П. В. Крашенинников. –5-е изд. – М. : Вольтерс Клувер, 2005. – 800 с.
41. Про авторське право і суміжні права : Закон України № 3792-XII від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №13. – Ст. 64.
42. Про нотаріат : Закон України № 3425-XІІ від 02.09.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – Ст. 383.
43. Про охорону культурної спадщини : Закон України № 1805-III від 08.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 39. – Ст. 333.
44. Про господарські товариства : Закон України. № 1576-XII вiд 19.09.1991 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
45. Про акціонерні товариства : Закон України № 514-VI від 17.09.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 50-51. – Ст. 384.
46. Звеков В. П. Вводный комментарий к проекту части третьей Гражданского кодекса РФ / В. П. Звеков, А. Л. Маковский, О. Ю. Шилохвост. – М.: Статут, 2001. – С. 18-58.
47. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – №10. – Ст. 639.
48. Інструкція про проведення виконавчих дій, затв. наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. №74/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. zakon.rada.gov.ua
49. Иоффе О. С. Советское гражданское право: курс лекций. Ч. 3. / О. С. Йоффе. – М.: Статут, 1970. – 346 с.
50. Кавелин К. Юридические отношения, возникающие из наследования имущества / К. Кавелин. – СПб.: Типография правительствующего сената, 1885. – 129 с.
51. Клейнман А. Ф. Некоторые теоретические вопросы учения об иске в советском гражданском процессе / А. Ф. Клейнман // Уч. труды. – Вып. 3. – Саратов. – 1969. – С. 147-165.
52. Клейнман А. Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе / А. Ф. Клейнман. – М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 79 с.
53. Клименко О. М. Особливості правового становища держави як суб’єкта приватного (цивільного) права: автореф. дис….канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. М. Клименко; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – Київ, 2006. – 17 с.
54. Колесов П. П. Процессуальные средства защиты права / П. П. Колесов; НовГУ имени Ярослава Мудрого. – Великий Новгород, 2004. – 220 с.
55. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть третья (постатейний) / под ред. Л.П. Ануфриевой. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 656 с.
56. Комментарий к части III Гражданского кодекса Российской Федерации / под ред. А. Л. Маковского, Е. А. Суханова. – М.: Юристь, 2002. – 538 с.
57. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть третья (постатейный) / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К Толстого. – М.: Проспект, 2006. – 304 с.
58. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть III / под ред. А. Н. Ткач. – М.: Издательский дом Дашков и К, 2003. – 624 с.
59. Комментарий к ГК РФ Части Третей (постатейный) /под ред. К. Б. Ярошенко, Н. И. Марышева. – М.: Контракт; Инфра-М, 2006. – 608 с.
60. Конституція України від 28.06.96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
61. Котухова М. В. Выморочное имущество: история и актуальные вопросы современности / М. В. Котухова // Наследственное право. – 2006. –№ 2. – С.6-9.
62. Котухова М. В. Гражданско-правовое регулирование отношений с выморочным имуществом в наследственном праве Российской Федерации: автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / М. В. Котухова; Моск. акад. экономики и права. – М., 2007. – 25 с.
63. Кримінальний кодекс України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
64. Курдиновский В. И. Выморочные имущества / В. И. Курдиновский // Журнал Министерства Юстиции. – 1902. – Кн. 5. – С. 157-161
65. Кухарєв О. Є. Виконання заповіту: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. Є. Кухарєв; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008. – 184 с.
66. Кухарєв О. Є. Особливості договору про зміну черговості одержання права на спадкування // Підприємництво, господарство і право – 2011. - №4. – С. 41-44.
67. Левенталь Я. Б. К вопросу о презумпциях в советском гражданском процессе / Я. Б. Левенталь // Советское государство и право – 1949. – №6. – С. 55-64.
68. Лист Міністерства юстиції України від 04.10.2005 року № 31-32/1694 щодо формування єдиної практики укладання договорів на управління спадщиною // Мала енциклопедія нотаріуса: наук.-практ. журнал – Режим доступу: http:// www.yurradnik.com.ua /stride/men/index.php?m=rubricator&rub=38&art=803&dl=1
69. Лунц Л. А. Курс международного частного права: Международное частное право. Особенная часть: в 3-х т. / Л. А. Лунц.– 2 изд. перераб. и доп. – М.: Юрид. лит-ра, 1975. – 504 с.
70. Мальцман Т. Б. Наследственное право (розд. VII)/ Т. Б. Мальцман // Научно-практический коментарий к ГК РСФСР / под ред. Е. А. Флейшиц. – М.: Юрид. лит., 1966. – 540 с.
71. Марданшина А. С. Почему авторское право не может быть выморочным имуществом? / А. С. Марданшина, В. И. Сергеев // Юрист. – 2006. – № 10. – С. 24-31.
72. Машутина Ж. Н. Еще раз о преобразовательных исках / Ж. Н. Машутина // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав. – Ярославль.: Изд-во Яросл. ун-та. – 1988. – С. 98-104.
73. Мейер Д. И. Русское гражданское право. Часть 2 / Д. И. Мейер. – М.: Статут, 1997. – 455 с.
74. Мейєр Д. И. Краткий курс гражданского права / Д. И. Мейєр, С. В. Пахман. – Одесса.: Типо-Литография М. Фрейденберга, 1889. – 53 c.
75. Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua /0/18563
76. Михеева Л. Ю. Доверительное управление имуществом / Л. Ю. Михеєва; под ред. В. М. Черного. – М.: Юрист, 1999. – 176 с. – [Предпринимательское право].
77. Мічурін Є. О. Спадкове право: практика застосування / Є. О. Мічурін, С. О. Сліпченко, О. Є. Кухарєв. – Харків : Юрсвіт, 2009. – 464 с.
78. Нотариальные и судебные процедуры / Э. М. Мурадьян. – М.: Юристъ, 2006. – 470 c.
79. Наказ Міністерства юстиції України Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства від 31.12.2008 р. № 2368/5. – Режим доступу: // http://www.minjust.gov.ua /0/18154
80. Наследование и нотариат / Б. С. Антимонов, С. Л. Герзон, Б. Шлифер. – М.: Юридическое изд-во Министерства юстиции СССР, 1946. – 78 c.
81. Наследственное право / Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Рос. Федерации / отв. ред. К. Б. Ярошенко. – М.: Вольтерс Клувер, 2005. – 448 с.
82. Наследственное право и процесс: учебник для высших учебных заведений. – 2-е изд., перераб. и доп. / В. В. Гущин, Ю. А. Дмитриев. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 720 с.
83. Наследственное право (Комментарий к ст. 416-435 Гражданского кодекса РСФСР) / В. И. Серебровский. – М.: Право и жизнь, 1925. – 100 c.
84. Никитюк П. С. Наследственное право и наследственный процесс (проблемы теории и практики) / П. С. Никитюк. – Кишинев: Штиинца, 1973. – 261 с.
85. Никольский В. Н. Об основних моментах наследования / В. Н. Никольский. – М.: Унив. тип. (Катков и Ко), 1871. – 369 с.
86. Новицкий И. Б. Римское право / И. Б. Новицкий. – Изд. 6-е, стереотипное. – М.:ТЕИС, 1997 – 245 с.
87. Осокина Г. Л. Иск (теория и практика) / Г. Л. Осокина. – М.: Городец, 2000. – 192 с.
88. Перетерский И. С. Гражданский кодекс РСФСР. Комментарий. Вып. VІ. Наследственное право / И. С. Перетерский. – М.: Пг, 1924. – 562 с.
89. Перетерский И. С. Международное частное право / И. С. Перетерский, Б. С. Крылов. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 205 с.
90. Победоносцев К. П. Курс гражданского права. Вторая часть / К. П. Победоносцев. – М.: Статут, 2003. – 639 с.
91. Покровский И. А. Основные проблеми гражданского права / И. А. Покровський. – М.: Статут, 1998. – 353 с. [Классика российской цивилистики].
92. Полетаев Н. Давность виндикации / Полетаев Н. // Журнал гражд. и уголовн. права. – 1893, кн. 5. – 34 с.
93. Про затвердження Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним: постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 р. №1340. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1340-98-%EF
94. Про судове рішення від 18.12.2009 р. № 14: постанова Пленуму Верховного Суду України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0014700-09
95. Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95р. №20 – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0020700-95
96. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення: постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. №5 – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua /cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0004700-95
97. Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні: постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.01.92р. № 2 – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0002700-92
98. Про судову практику в справах про спадкування: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 – Режим доступу:http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/5b625d1712090fb4c225747a002c7fa1
99. Пятилетов И. М. Изменение предмета иска / И. М. Пятилетов // Вопросы науки советского процессуального права: РИО ВЮЗИ. Т. 38. – М., 1975. – С. 153-180.
100. Раапе Л. Международное частное право / пер. с нем. – М.: Иностр. лит., 1960. – 607 с.
101. Рабинович Н. В. Спорные вопросы наследственного права / Н. В. Рабинович // Советская юстиция. – 1960. – №6. – С. 55-58.
102. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 січня 2010 року. – Режим доступу: www.reuestr.court.gov.ua /Review/7990194
103. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 7 червня 2010 року. – Режим доступу: http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 9685516
104. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 6 січня 2010 року. – Режим доступу: http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 8564710
105. Рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року. – Режим доступу: // http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 1614292
106. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2007 року. – Режим доступу: http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 1499535
107. Ромовська З. В. Проблеми у застосуванні норм спадкового права / Ромовська З. В. // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №6 (82). – С. 45-47.
108. Ромовська З. В. Українське цивільне право. Спадкове право: підручник / З. В. Ромовська. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 264 с.
109. Рубанов А. А. Наследование в международном частном праве. Отношения между социалистическими странами / А. А. Рубанов. – М.: Наука, 1972. – 287 с.
110. Рубанов А. Право наследования / А. А. Рубанов. – М.: Московский рабочий, 1978. – 96 с.
111. Рябоконь Є. Правове регулювання часу відкриття спадщини / Є. Рябоконь // Вісник прокуратури. – 2001. – №4 (10). – С. 71-77.
112. Рябоконь Є. О. Спадкове правовідношення в цивільному праві: автореф. дис….канд. юрид. наук: 12.00.03 / Є. О. Рябоконь; Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – Київ, 2002 – 20 с.
113. Рязановский В. А. Выморочное право / В. А. Рязановский. – Нижний Новгород.: Нижегородское печатное дело, 1914. – 54 с.
114. Рясенцев В. А. Наследование по закону и по завещанию в СССР / В. А. Ряшенцев. – М.: Знание, 1972. – 48 с.
115. Саломатова Т. В. Виды исков о наследстве / Т. В. Саломатова // Российская юстиция. – 2001. – №7. – С. 22-25
116. Саломатова Т. В. Наследование по закону и по завещанию. Защита наследственных прав в суде / Т. В. Саломатова. – М.: Ось-89, 2004. – 592 с .
117. Саломатова Т. В. Сроки исковой давности в наследственных правоотношениях / Т. В. Саломатова // Российская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 20-22
118. Сборник постановлений Пленума и определений коллегий Верховного Суда СССР за 1942 г. – М. : Юриздат, 1947. – 227 с.
119. Свит Ю. П. Судебная защита наследственных прав / Свит Ю. П. //Цивилист. – 2007. – № 3. – С. 75 - 82.
120. Серебровский В. И. Наследственное право (раздел 7)// Гражданское право: учебник [для юридических институтов]. Т.1 / под ред. М. М. Агаркова, Д. М. Генкина. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1944. – 419 с.
121. Серебровский В. И. Очерки советского наследственного права / В. И. Серебровский. – М.: Изд-во Академи наук СССР, 1953. – 240 с.
122. Серебровский В. И. Приобретение наследства по Гражданскому Кодексу / В. И. Серебровский // Право и жизнь. – 1924. – №10. – С. 12-20
123. Серебровский В. И. Фактическое неприятие наследником наследства и отказ его от наследства / В. И. Серебровский // Правоведение. – 1972. – № 3. – С. 46 – 53.
124. Синайский В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайський. – М.: Статут, 2002. – 638 с. (Серия "Классика российской цивилистики")
125. Советское гражданское право: учебник. Т.2 / отв. ред. В.А. Рясенцев. – М.: Юрид. лит., 1965. – 503 с.
126. Спадкове право: навч. посіб. / Ю. О. Заіка, Є. О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
127. Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: наук.-практ. посіб. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, О. М. Клименко, С. Я. Рабовська, Л. О. Кармаза та ін..; за заг ред.. С. Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С. Я.: КНТ, 2007. – 1216 с.
128. Толстой Ю. К. Наследственное право: учебн. пособ. / Ю. К. Толстой. – М.: Проспект, 1999. – 224 с.
129. Толстой Ю. К. Основы советского гражданского законодавства / Ю. К. Толстой. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1962. – 218 с.
130. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2008 року. – Режим доступу: http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 1659557
131. Ухвала колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області від 7 квітня 2009 року. - Режим доступу: http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 7312136
132. Ухвала Судової колегії судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської від 8 грудня 2009 року. – Режим доступу: http // www.reuestr.court.gov.ua / Review / 9698476
133. Ухвала Судді Бершадського районного суду Вінницької області Полотнянко Ю.П. від 21 травня 2010. –- Режим доступу: www.reuestr.court.gov.ua / Review / 9514552
134. Ухвала колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 14 листопада 2007 р. (в и т я г) // Вісник Верховного суду України №5(93) (Судова практика). – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/BDF6682D3D4BE517C22574570051BAAC?OpenDocument
135. Фадеева Т. А. Наследственное право (третья часть ГК РФ) / Т. А. Фадеева // Нотариальный вестник. – 2002. – № 6. – С. 43-45.
136. Фурса Є. І. Процедура визнання спадщини відумерлою / Є. І. Фурса // Юридична практика. –2001. –№ 3. – С. 66-69
137. Фурса С. Я. Спадкове право. Теорія та практика: навч. посібн. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса .– К.: Атіка, 2002. – 496 с.
138. Халфина Р. О. Право наследования в СССР / Р. О. Халфина.– М.: Госюриздат, 1951. – 64 с.
139. Цивільний кодекс України №435-ІV від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.
140. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). – Т. 12: Спадкове право / за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. – Серія «Коментарі та аналітика». – Х.: ФО-П Колісник А. А., 2009. – 544 с.
141. Цивільний кодекс УРСР // Відомості Верховної Ради України. – 1963. – №51. – Ст. 731.
142. Цивільний процесуальний кодекс України №1618-ІV від 18.03.2004р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №40-42. – Ст. 492.
143. Черепахин Б. Б. Правопреемство по советскому гражданскому праву / Б. Б. Черепахин– М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1962. –160 с.
144. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. – Т. 2 / Г. Ф. Шершеневич. – М.: Статут, 2005. – 462 с. (Классика российской цивилистики.)
145. Шилохвост О. Ю. Наследование по закону в российском гражданском праве / О. Ю. Шилохвост. – М.: Норма, 2006. – 272 с.
146. Швейцарское гражданское уложение 10 декабря 1907 года / пер.: Варшавский К. М. – Петроград: Тип. «Двигатель», 1915. – 340 c. – [репринтная копия].
147. Щербина Н. В. Субъекты наследственного правопреемства по российскому законодательству: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. В Щербина.– Москва, 2004. –178 c.
148. Эйдинова Э. Б. Наследование по закону и по завещанию / Э. Б. Эйдинова. – М.: Юрид. лит., 1985. – 112 с.
149. Юдельсон К. С. Советское гражданское процессуальное право / К. С. Юдельсон. – М.: Юрид. лит., 1965. – 471 с.
150. Янева Р. Р. Особенности рассмотрения судами дел, связанных с наследованием: автореф. дисс ... канд. юрид. наук: 12.00.15 / Р. Р. Янева; Московская гос. юрид. акад. им. О. Е. Кутафина. – М., 2009. – 25 с.
151. Ярошенко К. Новое законодательство о наследовании / К. Ярошенко // Хозяйство и право. – 2002. – №2. – С. 20-39.