РЕАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

УДК 347.132.14/.6 (477)

Кубко Андрій Євгенович

РЕАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – Цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор.
академік Національної академії
правових наук України
Кузнєцова Наталія Семенівна,

Київ-2012

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….............3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика публічних інтересів у цивільному праві……….......................................................................................................................11
1.1. Передумови реалізації публічних інтересів у цивільному праві………………………………....................................................................................11
1.2. Поняття та ознаки публічних інтересів……………………………………............26
1.3. Місце публічних інтересів у системі охоронюваних правом інтересів. Відмежування публічних інтересів від суміжних категорій………………….............48
Висновки до розділу..........................................................................................................63
РОЗДІЛ 2. Особливості реалізації публічних інтересів у цивільному праві України…………………………………………………………………..........................65
2.1. Цивільне право України як специфічна сфера реалізації публічних інтересів…………………………………………………………………………..............65
2.2. Засоби реалізації публічних інтересів у цивільному праві України…….......................................................................................................................77
2.3. Універсальні форми реалізації публічних інтересів у цивільному праві України.............................................................................................................................103
Висновки до розділу........................................................................................................124
РОЗДІЛ 3. Механізм реалізації публічних інтересів у цивільному праві України…………………………………………………………………………...........126
3.1. Принципи функціонування механізму реалізації публічних інтересів у цивільному праві України..............................................................................................126
3.2. Межі застосування механізму реалізації публічних інтересів у цивільному праві України ……………………………………………………............................................161
Висновки до розділу.......................................................................................................190
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...........192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..............197

ВСТУП

Реалізація публічних інтересів у правовій системі України обумовлена необхідністю вирішення складних соціально-економічних проблем, пов’язана із підвищенням ефективності усього механізму правового регулювання. Особливо актуальне значення реалізація таких інтересів має у цивільному праві, оскільки безпосередньо впливає на приватно-правові відносини, що становлять саму сутність предмету цивільно-правового регулювання.
У сучасній системі цивільного права помітні дві взаємопов’язані тенденції: з одного боку, посилення публічно-правових впливів, з іншого — подальший розвиток приватно-правової сфери. Важливу роль відіграє трансформація самого цивільного права, яка триває протягом останніх років. Розвиток цивільно-правових відносин характеризується тим, що безпосередньо на законодавчому рівні були встановлені положення, які за своїм змістом обмежують вплив державної влади на суб’єкти приватного права. Водночас ця трансформація не зводиться виключно до оновлення законодавства. Відбувається певне переосмислення ролі, призначення, функцій, цінності цивільного права як інструменту регулювання соціальних відносин, формування до певної міри нових для української правової дійсності підходів до розуміння його сутності.
Разом з тим, певної трансформації зазнає публічне право. Його трансформація пов’язана із об’єктивним посиленням впливу публічних інститутів на економічні процеси, а відтак і на цивільно-правові відносини. Характер таких змін визначається насамперед особливостями публічно-правової сфери та об’єктивним посиленням впливу публічних інститутів на економічні, а відтак і на цивільно-правові процеси. Це загальносвітова тенденція, яка особливо чітко проявилася в умовах світової економічної кризи. Сьогодні у світі вплив держави на економічну сферу (наприклад, приватні банки, фонди, біржові інституції, валютні курси тощо) є очевидним, а державні органи безпосередньо втручаються у сферу приватного інтересу. Більше того, без такого публічно-правового втручання й реалізація деяких приватних інтересів стає неможливою. Достатньо пригадати проблему депозитних вкладів громадян у приватні банківські установи й проблему їх державної капіталізації, встановлення тимчасового управління банками тощо.
Проте за цих умов існує вірогідність запровадження на рівні доктрини, законодавства, правозастосовчої практики такої моделі співвідношення приватно-правових і публічно-правових засад, що не відповідає дійсним потребам суспільства, держави і громадян, не враховує істинного призначення як цивілістичних, так і публічних інститутів. Помилковість підходів у цій площині, відсутність у них детально розробленої теоретичної основи вкрай несприятливим чином позначаються на різноманітних сферах суспільного життя – на економічному розвитку країни, на стані законодавства й верховенства права в цілому — і можуть мати негативний характер, наприклад, стала тенденція тотального підпорядкування приватного, зокрема цивільного права принципам публічного регулювання.
Наведені чинники правового, економічного й соціально-політичного характеру є головним, що зумовлює актуальність питання реалізації публічних інтересів у цивільному праві України та пов’язаних із цим теоретичних проблем, визначають не лише важливість і наукову цінність, але й нагальну необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.
Питання реалізації публічних інтересів у цивільному праві досі не було предметом комплексного наукового дослідження. У науковій літературі досліджувалися окремі аспекти проблеми реалізації публічних інтересів у цивільному праві, зокрема питання інтересів і їх взаємодії, співвідношення приватно-правових і публічно-правових засад регулювання суспільних відносин, характер сфери цивільного права, ознаки публічних інтересів, взаємодія державної влади із суб’єктами цивільно-правових відносин.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них М. М. Агарков, С. С. Алексєєв, С. І. Аскназій, М. І. Брагінський, С. М. Братусь, І. В. Венедіктова О. М. Вінник, Д. М. Гєнкін, В. П. Грибанов, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, О. С. Іоффе, О. О. Красавчиков, А. В. Кряжков, Н. С. Кузнєцова, Б. М. Лазарєв, В. В. Луць, Р. А. Майданик, М. С. Малєїн, Г. В. Мальцев, С. В. Міхайлов, Є. О. Мічурін, С. А. Муромцев, І. Б. Новицький, В. А. Ойгензіхт, П. М. Рабінович, Г. О. Свердлик, В. Ф. Сіренко, В. В. Степанян, Є. О. Суханов, Ю. О. Тихоміров, Ю. К. Толстой, Р. Й. Халфіна, Я. М.Шевченко, Г. Ф. Шершеневич, К. Шройер, В. Ф. Яковлєв та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дисертаційного дослідження є складовою цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації 0186.0.070869). Робота включена до плану науково-дослідних робіт юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертаційне дослідження проведено в рамках бюджетної теми «Механізм адаптації законодавства у сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер 06 БФ 042-01).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування цілісного наукового підходу до реалізації публічних інтересів у цивільному праві України та, виходячи із приватно-правової сутності цивільного права, до розкриття сучасного механізму реалізації таких інтересів, що включає визначення принципів і меж застосування цього механізму а також визначення універсальних форм їх (інтересів) реалізації.
Основними завданнями дисертаційного дослідження для досягнення поставленої мети є:
з’ясування передумов об’єктивної необхідності реалізації публічних інтересів у цивільному праві України;
визначення сутності й ознак публічних інтересів у цивільному праві, їхнього місця серед правових категорій, відмежування публічних інтересів від суміжних правових явищ;
аналіз юридичних засобів і механізму реалізації державою публічних інтересів у сфері цивільно-правового регулювання;
дослідження засад, на яких повинен ґрунтуватись процес реалізації публічних інтересів, виходячи із приватно-правової природи цивільного права України.
Об’єктом дослідження виступають цивільно-правові відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією публічних інтересів у цивільному праві України.
Предметом дослідження є цивільно-правові норми, які регулюють процес реалізації публічних інтересів у цивільному праві України, а також цивілістична доктрина щодо реалізації публічних інтересів у цивільному праві України, що включає визначення публічних інтересів та їх імплементацію в механізм цивільно-правового регулювання. Предметом дослідження є також зарубіжна доктрина й зарубіжне законодавство, судова практика України та міжнародних установ щодо реалізації публічних інтересів у приватно-правовій сфері.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові й спеціальні методи пізнання, вибір яких обумовлений особливостями мети й завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Із застосуванням діалектичного методу досліджено передумови реалізації публічних інтересів у цивільному праві України. Метод системного аналізу було використано для з’ясування природи й ознак публічних інтересів, сутності засобів їх реалізації у сфері цивільного права України, місця публічних інтересів у системі охоронюваних правом інтересів, а також для дослідження відмежування публічних інтересів від суміжних категорій. За допомогою методу формальної логіки проаналізовано характер механізму реалізації публічних інтересів у цивільному праві України. Порівняльно-правовий метод використано в ході дослідження вимог і критеріїв допустимості застосування засобів реалізації публічних інтересів у цивільному праві України. Історичний метод був застосований у дисертаційному досліджені при науковому аналізі особливостей реалізації публічних інтересів у сфері цивільного права України, а також для аналізу окремих юридичних засобів реалізації публічних інтересів у цивільному праві: захисту публічного порядку, регулювання державно-приватного партнерства.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що запропонована робота є першим дисертаційним дослідженням процесу реалізації публічних інтересів у цивільному праві України та правовідносин, пов’язаних із втіленням публічних інтересів у цивільно-правовій сфері.
У дисертаційному дослідженні висунуто наступні положення:
Вперше:
- визначено систему факторів правового й соціального характеру, які виступають об’єктивними передумовами реалізації публічних інтересів у цивільному праві. Обґрунтовано, що такими чинниками є взаємодія конкуруючих інтересів, їх правова охорона в цивільному праві, необхідність вироблення юридичних механізмів для збалансування конкуруючих інтересів у цивільно-правових відносинах;
- обґрунтовано висновок, що одним із цих чинників є визнання інтересу об’єктом правової охорони в цивільному праві й наявність цивільно-правових засобів захисту такого інтересу. Цей фактор обумовлює потребу й обов’язок держави по реалізації публічних інтересів у цивільному праві;
- визначено поняття й ознаки публічних інтересів як правової категорії з урахуванням системного тлумачення норм цивільного законодавства, окремих інститутів цивільного права України. Запропоновано розглядати публічні інтереси як визнані державою в структурі існуючого правопорядку, усвідомлені суспільством і предметно визначені соціальні інтереси, спрямовані на задоволення загальних потреб, а також їх збалансованість із потребами груповими та індивідуальними, реалізація яких здійснюється в нормативних, допустимих у державній діяльності формах;
- обґрунтовано висновок про необхідність реалізації публічних інтересів як про єдину загальну правову підставу для обмеження правомочностей і автономії волі суб’єктів цивільного права та застосування засобів державно-владного впливу до учасників цивільно-правових відносин;
- визначено природу і коло юридичних засобів реалізації державою публічних інтересів у цивільному праві України. Зокрема, як засоби реалізації публічних інтересів у цивільному праві розглядаються обмеження й державне втручання у цивільно-правові відносини;
- визначено умови, яких повинна дотримуватися держава, застосовуючи владний вплив для реалізації публічних інтересів у цивільному праві України, відповідно наведено систему критеріїв допустимості державного впливу в цивільних відносинах, визначено підстави для «визнання неправомірними» дій держави в ході реалізації нею публічних інтересів у цивільно-правовій сфері; обґрунтовано об’єктивну правову і соціальну природу цих критеріїв і підстав; визначено систему взаємообумовлених критеріїв, що дозволяють зробити висновок про дотримання або недотримання державою публічних інтересів у цивільному праві;
Удосконалено:
- положення про недопустимість тотального підпорядкування приватних інтересів учасників цивільно-правових відносин інтересам держави й суспільства і водночас про недопустимість реалізації приватних інтересів у цивільному праві з ігноруванням державних і суспільних інтересів: додатково обґрунтовано обов’язок держави здійснювати в цивільному праві реалізацію публічних інтересів, які за своєю природою забезпечують збалансування приватних, державних і суспільних інтересів; а також обов’язок держави враховувати приватно-правову цінність цивільного права в ході реалізації публічних інтересів;
- положення про природу обмежень в цивільному праві в контексті реалізації державою публічних інтересів, зокрема обґрунтовано тезу про те, що обмеження суб’єктивних прав у цивільному праві виступають засобом реалізації публічних інтересів; що за відповідних підстав застосування обмежень є обов’язком держави; що обмеження повинні запроваджуватися державою з урахуванням усіх структурних елементів публічних інтересів та відповідно до критеріїв допустимості державного впливу в цивільних відносинах;
Одержали подальший розвиток:
- положення про відмежування публічних інтересів від суміжних категорій (суспільних, загальних, колективних інтересів тощо), при якому публічні інтереси розмежовуються із суміжними категоріями за сукупністю ознак нормативності, предметності, загальності, збалансованості, допустимості в державній діяльності;
- положення, згідно з якими система цивільного права України має бути спрямована на забезпечення оптимального збалансування конкуруючих інтересів і на недопущення реалізації одних законних інтересів при ігноруванні інших, при цьому необхідність збалансування інтересів обумовлена засадами сучасної правової системи України, сутністю цивільного права України, його соціальною цінністю і призначенням;
- висновок про обов’язок держави утримуватися від порушення об’єктивно існуючих і охоронюваних правом інтересів приватних суб’єктів в процесі реалізації публічних інтересів у цивільних правовідносинах, що обумовлено обов’язком держави реалізовувати публічні інтереси відповідно до їхньої сутності, враховувати природу і роль цивільного права України з точки зору забезпечення прав і свобод, базових правових цінностей, основ суспільного ладу.
- положення про необхідність врахування державою в процесі реалізації публічних інтересів у цивільному праві специфіки приватно-правової сфери, яка проявляється у правовій і соціальній цінності сучасного цивільного права; обґрунтовано, що державний вплив у цивільному праві в ході реалізації публічних інтересів не повинен призводити до руйнації приватно-правових засад, цінності цивільного права як приватно-правової сфери;
- положення про необхідність дотримання законодавцем низки специфічних вимог при прийнятті правових норм, спрямованих на реалізацію публічних інтересів у цивільному праві. Ці вимоги полягають в тому, що правові норми, спрямовані на реалізацію публічних інтересів, мають оцінюватися з точки зору узгодженості з публічними інтересами, з точки зору врахування структурних елементів публічних інтересів, а також із точки зору відповідності критеріям допустимості державно-владного впливу у сфері цивільного права.
Теоретична цінність та практичне значення дослідження. Висновки й рекомендації, запропоновані в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані для вдосконалення цивільного законодавства, що регулює відносини власності, інші речево-правові відносини, договірні зобов’язання, захист цивільних прав та інтересів, для вдосконалення законодавства з питань провадження окремих видів господарської діяльності, при тлумаченні й застосуванні норм законодавчих актів приватно- і публічно-правового спрямування у судовій практиці та інших сферах правозастосовчої діяльності. Вони можуть використовуватися суб’єктами приватного права при договірному регулюванні відносин між собою та з державою.
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці й викладанні навчальних курсів «Цивільне право України», зокрема підрозділів «Предмет та метод цивільного права», «Принципи цивільного права», «Цивільне законодавство», «Цивільні правовідносини», «Держава як суб’єкт цивільного права», «Правочини»; спецкурсів «Договірне право», «Зобов’язальне право», «Право власності».
Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на наукових конференціях «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч» (28-29 вересня 2006 року, м. Київ); «Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування» (22-23 лютого 2007 року, м. Львів); «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період» (8-9 жовтня 2009 року, м. Київ); «Сучасні проблеми правової системи України” (28 жовтня 2010 року, м. Київ).
Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладені в роботах «До питання про публічний інтерес при регулюванні приватноправових відносин» (Юридична Україна – 2006 - №2); «Реалізація публічних інтересів у цивільному праві України: особливості механізму» (Підприємництво, господарство і право – 2007 - №4); «Захист публічного порядку в цивільному законодавстві України: проблемні аспекти сучасного регулювання» (Юридична Україна – 2010 - №4); «Засоби реалізації публічних інтересів в цивільному праві України: деякі методологічні аспекти» (Часопис Київського університету права – 2010 - №3), що надруковані у фахових виданнях; а також у журнальних статтях: «Публичный интерес как объект охраны в частном праве (некоторые теоретические аспекты)» (Юрист (г. Алмати, Респ. Казахстан) – 2006 - №5); «M&A Contracts with Foreign Element» (The Ukrainian Journal of Business Law – 2006 - №9).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження питань реалізації публічних інтересів у цивільному праві України, проведене в цій роботі, дозволяє зробити наступні висновки.
1. Реалізація публічних інтересів у цивільному праві має у своїй основі об’єктивно існуючі передумови, які викликані факторами соціального й правового характеру й пов’язані з природою приватно-правових відносин, специфікою інтересів як правової категорії, їх місцем в об’єктивному праві й суб’єктивних правах, у сфері цивільного права зокрема; характером взаємодії інтересів у цій галузі. Вказані чинники у своїй сукупності обумовлюють правову й загальносуспільну необхідність реалізації публічних інтересів у цивільно-правових відносинах. Забезпечення публічних інтересів у галузі цивільного права сучасної України, таким чином, не є питанням доцільності, не є суб’єктивним підходом законодавця й правозастосовчих органів, а виступає безпосереднім обов’язком державної влади як із точки зору державних завдань, так і в контексті забезпечення функціонування правової системи, розвитку цивілістичних інститутів, захисту прав та інтересів недержавних суб’єктів цивільно-правових відносин.
2. Згаданий обов’язок не лише обумовлює необхідність безпосереднього провадження державою діяльності на законотворчому й правозастосовчому рівнях по реалізації публічних інтересів у цивільному праві, але й визначає правові рамки, у яких державна влада зобов’язана діяти, втілюючи публічні інтереси в цій сфері, встановлює критерії, яких держава повинна дотримуватися в діяльності, спрямованій на реалізацію публічних інтересів. Такого роду параметри, хоча й мають правове вираження, не визначаються державною владою довільно, а випливають із сутності публічних інтересів, правового й соціального призначення публічних інтересів у житті суспільства й держави, об’єктивної специфіки процесу їх реалізації в галузі цивільно-правових відносин, ролі, яку відіграє цей процес у правовій системі країни.
3. У суспільстві функціонують різноманітні інтереси, взаємодія яких може об’єктивно призводити до конфліктів між ними, а це обумовлює необхідність застосування, насамперед, юридичних важелів для врегулювання взаємодії інтересів. Відповідно, співвідношення інтересів має бути спрямоване на забезпечення їх оптимального узгодження, тобто збалансованості.
4. Аналіз природи публічних інтересів у цивільному праві має ґрунтуватися на теоретичних підходах до ознак інтересу як правового явища, а також враховувати ту сутність, яку сучасна правова система вкладає в категорію публічності. Дотримання цих вимог становить першооснову для реалізації публічних інтересів у цивільному праві згідно з їхнім правовим і соціальним призначенням, виступає фундаментом для досягнення цілей юридичного й суспільного характеру, на які має бути спрямована діяльність держави по забезпеченню публічних інтересів у приватно-правовій сфері.
5. З урахуванням таких критеріїв публічні інтереси в цивільному праві можуть розглядатися як складне в структурному відношенні явище. Такого роду інтереси мають у своїй основі потреби загального характеру, включають елемент усвідомлення таких потреб, які отримують визнання з боку держави й суспільства як пріоритетні. Вираження їх усвідомлення державою може набувати різноманітних форм. Публічні інтереси включають, крім того, способи реалізації вказаних потреб, які (способи) є прийнятними в державній діяльності не лише з точки зору чинного законодавства, але й, насамперед, із точки зору базових юридичних принципів, ідей, правових і соціальних засад і здатні забезпечити стан правового регулювання, за якого буде забезпечене дотримання цих вихідних положень у майбутньому. Ця властивість є самостійним елементом явища публічних інтересів.
6. З огляду на особливості публічних інтересів у цивільному праві, такі інтереси не повинні ототожнюватися з державними, суспільними, колективними інтересами або бути їх сукупністю. Тим самим держава на усіх рівнях своєї діяльності по реалізації публічних інтересів у сфері цивільного права має недвозначно ідентифікувати такі інтереси, не допускаючи зведення останніх до суміжних явищ – суспільних інтересів, інтересів держави, великих соціальних груп та ін. Водночас кожен інтерес як загального, так і особистого, приватного характеру здатен за відповідних обставин набувати властивостей інтересу публічного. У цьому випадку відповідні державні, суспільні, колективні, приватні інтереси в цивільному праві розглядатимуться як публічні інтереси.
7. Для публічних інтересів притаманними є такі ознаки, як загальність, нормативність, предметність, допустимість і збалансованість. Ці ознаки в сукупності дають можливість визначити й закріпити в законодавстві поняття публічних інтересів, спираючись на вироблені наукою цивільного права положення, а також на новітні тенденції цивільно-правого регулювання. Таким чином, публічні інтереси – це визнані державою в структурі існуючого правопорядку, усвідомлені суспільством і предметно визначені соціальні інтереси, спрямовані на задоволення загальних потреб, їх збалансованість із потребами груповими й індивідуальними, реалізація яких здійснюється в нормативних, допустимих у державній діяльності формах.
8. Імплементацію поняття публічних інтересів у цивільне законодавство пропонується здійснити шляхом доповнень до наступних статей ЦК України.
Статтю 3 «Загальні засади цивільного законодавства» доповнити після слів «Загальними засадами цивільного законодавства є» окремим пунктом наступного змісту: «збалансованість публічних та приватних інтересів».
Пункт 4 статті 4 «Акти цивільного законодавства України» після слів «Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України» доповнити словами: «прийняті з метою реалізації публічних інтересів».
Статтю 15 «Право на захист цивільних прав та інтересів» доповнити частиною 3 наступного змісту: «Держава має право на захист публічних інтересів, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства».
9. Публічні інтереси отримують реалізацію в цивільному праві із застосуванням з боку держави специфічних юридичних засобів. Коло й характер цих засобів не визначаються за вибором законодавця чи правозастосовчих інституцій, а об’єктивно зумовлені природою цивільно-правових відносин, сутністю цивільного права як галузі приватно-правового спрямування, властивостями публічних інтересів. Тому процес застосування засобів реалізації публічних інтересів у цивільному праві має підпорядковуватися деяким правилам, які мають об’єктивне походження й тому є обов’язковими для дотримання державою при реалізації публічних інтересів у цивільно-правовій сфері.
У сфері цивільного права публічні інтереси реалізуються державою шляхом застосування двох груп юридичних засобів: обмежень у цивільному праві й державного втручання в цивільно-правові відносини. Засоби обох груп є неоднорідними й класифікуються за кількома критеріями. Природа приватно-правової сфери виключає можливість використання в галузі цивільного права інших важелів із цією метою й робить обмеження й державне втручання єдиними допустимими правовими інструментами для втілення публічних інтересів.
10. Характер цивільного права сучасної України, правова й соціальна роль цієї сфери обумовлює те, що юридичні засоби обмеження й державного втручання можуть використовуватися державою в цій галузі виключно для реалізації публічних інтересів. При цьому за допомогою обмежень у цивільному праві й державного втручання у цивільно-правові відносини мають отримувати реалізацію інтереси, що не лише проголошені державою публічними в декларативний спосіб, але й виступають такими за своїм змістом, відповідають усьому комплексу ознак публічних інтересів, можуть бути ідентифіковані як публічні з-поміж решти загальних інтересів.
11. Засоби обмеження й державного втручання в цивільно-правові відносини, які (засоби) використовуються державою для втілення публічних інтересів у цій сфері, приводяться в дію в рамках механізму реалізації публічних інтересів у цивільному праві. Такий механізм як один із сегментів загального механізму правового регулювання набуває специфічних рис. Специфіка механізму реалізації публічних інтересів у цивільному праві обумовлена природою таких інтересів, характером сфери цивільного права, змістом засобів реалізації публічних інтересів у цій галузі.
Особливості механізму реалізації публічних інтересів у цивільному праві України полягають в особливих критеріях допустимості застосування згаданого механізму. До таких критеріїв належать принципи й межі його застосування.
12. Діяльність держави, спрямована на забезпечення публічних інтересів у цивільному праві, є допустимою виключно в певних межах, за якими провадження такої діяльності неможливе із суспільної й правової точки зору.
13. Обов’язок держави реалізувати публічні інтереси в приватно-правових відносинах, а також недопустимість застосування відповідних юридичних засобів у обсязі ширшому, ніж необхідний для цієї мети, обумовлює необхідність державної діяльності по реалізації публічних інтересів у цивільному праві з дотриманням певних принципів, які покликані забезпечити ефективність і практичну дієвість засобів реалізації публічних інтересів у приватно-правовій сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти і судова практика

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996, №30. – Ст. 141.
2. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року // Офіційний вісник України. – 2006, №32 (23.08.2006). – Ст. 2371.
3. Перший протокол до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20 березня 1952 року // Офіційний вісник України. – 2006, №32 (23.08.2006). – Ст. 2372.
4. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002, №1. – Ст. 14.
5. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002, №2. – Ст. 25.
6. Конвенція «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» від 10 червня 1958 року // Офіційний вісник України. – 2004, №45 (26.11.2004). – Ст. 3004.
7. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_123
8. Договір до Енергетичної Хартії від 17 грудня 1994 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_b19
9. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003, №40-44. – Ст. 356.
10. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1540-06
11. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003, №18-22. – Ст. 144.
12. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002, №3-4 (25.01.2002). – Ст. 27.
13. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002, №21-22 (31.05.2002). – Ст. 135.
14. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994, №13 (29.03.94). – Ст. 64.
15. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994, №7 (15.02.94). – Ст. 32.
16. Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991, №20 (14.05.91). – Ст. 249.
17. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 14 лютого 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001, №12 (23.03.2001). – Ст. 64.
18. Закон України «Про концесії» від 16 липня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999, №41 (15.10.99). – Ст. 372.
19. Закон України «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999, №44 (05.11.99). – Ст. 391.
20. Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005, №32 (12.08.2005). – Ст. 422.
21. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992, №31 (04.08.92). – Ст. 440.
22. Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996, №3 (16.01.96). – Ст. 9.
23. Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010, №1 (08.01.2010). – Ст. 2.
24. Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року// Відомості Верховної Ради України. – 2008, №50-51 (19.12.2008). – Ст. 384.
25. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004, №51 (17.12.2004). – Ст. 553.
26. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991, №30 (23.07.91). – Ст. 379.
27. Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005, №1 (07.01.2005). – Ст. 1.
28. Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996, №18 (30.04.96). – Ст. 78.
29. Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000, №36 (08.09.2000). – Ст. 299.
30. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995, №1 (03.01.95). – Ст. 1.
31. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991, №47 (19.11.91). – Ст. 646.
32. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991, №29 (16.07.91). – Ст. 377.
33. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996, №19 (07.05.96). – Ст. 80.
34. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002, №1 (04.01.2002). – Ст. 1.
35. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003, №1 (03.01.2003). – Ст. 2.
36. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000, №39 (29.10.2000). – Ст. 333.
37. Закон України «Про автомобільні дороги» від 8 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005, №51 (23.12.2005). – Ст. 556.
38. Закон України «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» від 19 квітня 2007 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007, №31. – Ст. 405.
39. Закон України «Про державно-приватне партнерство» від 1 липня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2010, №40 (08.10.2010). – Ст. 524.
40. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 2 грудня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011, №23 (10.06.2011). – Ст. 160.
41. Концепція розвитку державно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві / затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1184-р. від 16 вересня 2009 року // Офіційний вісник України. – 2009, №78. – Ст. 2650.
42. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992, №35 (01.09.92). – Ст. 517.
43. Типовий договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти / затв. наказом Міністерства економіки України від 27 липня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010, №63 (27.08.2010). – Ст. 2209.
44. Інструкція щодо заповнення Типового договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти / затв. наказом Міністерства економіки України від 27 липня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010, №63 (27.08.2010). – Ст. 2209.
45. Типовий концесійний договір / затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000, №15 (28.04.2000). – Ст. 626.
46. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (справа про податкову заставу) від 24 березня 2005 року // Офіційний вісник України. – 2005, №13 (15.04.2005). – Ст. 674.
47. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «Автосервіс» щодо офіційного тлумачення положень статей 177, 760, частини другої статті 777 Цивільного кодексу України (справа про переважне право наймача на придбання військового майна) від 10 грудня 2009 року // Офіційний вісник України. – 2009, №98 (28.12.2009). – Ст. 3397.
48. Постанова пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0012700-99
49. Постанова пленуму Верховного Суду «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-09
50. Рішення Господарського суду Житомирської області від 19 жовтня 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12575988
51. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 5 червня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/7371793
52. Абрамов проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 10 липня 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.6056.1
53. Іванова проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 13 вересня 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/164
54. Інтерсплав проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/164
55. Новоселецький проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 22 лютого 2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/164
56. Пашук проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 12 червня 2008 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.5995.1
57. Совтрансавто Холдинг проти України: рішення Європейського суду з право людини від 22 липня 2002 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/164
58. Суховій проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 25 жовтня 2007 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.5600.0
59. Трегубенко проти України: рішення Європейського суду з прав людини від 2 листопада 2004 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/164
60. F. v. Switzerland: European Court of Human Rights: Judgment of 18 December 1987 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.humanrights.is/the-human-rights-project/humanrightscasesandmaterials/cases/regionalcases/europeancourtofhumanrights/nr/492
61. Häkansson and Sturesson v. Sweden: European Court of Human Rights: Judgment of 21 February 1990 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en
62. Hentrich v. France: European Court of Human Rights: Judgment of 3 July 1995 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en
63. James and Others v. The United Kingdom: European Court of Human Rights: Judgment of 21 February 1986 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en
64. Sporrong and Lönnroth v. Sweden: European Court of Human Rights: Judgment of 18 December 1984 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en
65. Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece: European Court of Human Rights: Judgment of 9 December 1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en
66. The Former King of Greece and Others v. Greece: European Court of Human Rights: Judgment of 23 November 2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cmiskp.echr.coe.int/tkp197/search.asp?skin=hudoc-en

Спеціальна література

1. Авдеенкова М.П. Право на физическую свободу / М.П. Авдеенкова, Ю.А. Дмитриев // Государство и право. – 2005. - №3. – С. 13-22.
2. Агарков М.М. Предмет и система советского гражданского права / М.М. Агарков // Советское государство и право. – 1940. - №8-9. – С. 52-72.
3. Агарков М.М. Ценность частного права / М.М. Агарков // Правоведение. – 1992. - №2. – С. 31-48.
4. Азімов Ч.Н. Поняття і зміст приватного права / Ч.Н. Азімов // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №3. – С. 50-58.
5. Азми Д.М. Структурное строение системы права: теоретико-методологический анализ / Д.М. Азми // Государство и право. – 2010. - №6. – С. 5-13.
6. Айзикович А.С. Важная социологическая проблема / А.С. Айзикович // Вопросы философии. – 1965. - №11. – С. 163-170.
7. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 185 с.
8. Алексеев С.С. О предмете советского гражданского права и методе гражданско-правового регулирования / С.С. Алексеев // Советское государство и право. – 1955. - №2. – С. 114-118.
9. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х томах. Т.2: Общая теория права / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982 –– 358 с.
10. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1989. – 287 с.
11. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 709 с.
12. Алексеев С.С. Структура советского права / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1975. – 161 с.
13. Алексеев С.С. Частное право / С.С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 157 с.
14. Алексеева О.А. Публичный порядок в международном частном праве / О.А. Алексеева // Закон. – 2007. - №2. – С. 5-14.
15. Ананов И.Н. Исполнительная и распорядительная деятельность органов советского государственного управления // Вопросы советского административного и финансового права. Сб. статей / Отв. ред. В.Ф. Котюк / И.Н. Ананов. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – С. 5-64.
16. Аржанов М.А. О принципах построения системы советского социалистического права / М.А. Аржанов // Советское государство и право. – 1939. - №3. – С. 26-35.
17. Аскназий С.И. Некоторые вопросы методологии советского гражданского права / С.И. Аскназий // Советское государство и право. – 1940. - №8-9. – С.73-90.
18. Аскназий С.И. Основные вопросы теории социалистического гражданского права. Докторская диссертация. Автореферат / С.И. Аскназий // Вестник ЛГУ. – 1947. - №12. – С. 95-100.
19. Барсукова С.Ю. Приватное и публичное: диалектика диспозиции / С.Ю. Барсукова // Полис. – 1999. - №1. – С. 137-147.
20. Бейсенов Б.С. Категория интереса в праве / Б.С. Бейсенов, С.Н. Сабикенов // Советское государство и право. – 1971. - №12. – С. 110-113.
21. Бернацкий В.О. Интерес: познавательная и практическая функции / В.О. Бернацкий. – Томск: Изд-во Томск. Ун-та, 1984. – 166 с.
22. Бірюков І.А. Предмет і метод приватного права / І.А. Бірюков // Право України. – 2002. - №3. – С. 34-36.
23. Богатырев Ф.О. Интерес в гражданском праве / Ф.О. Богатырев // Журнал российского права. – 2002. - №2. – С. 33-43.
24. Богуславский М.М. Исполнение решений международных арбитражей и ссылки на публичный порядок / М.М. Богуславский, Б.Р. Карабельников // Хозяйство и право. – 2003. - №9. – С. 134-144.
25. Бондаренко Л.И. Интерес как категория политической экономии / Л.И. Бондаренко // Экономические науки. – 1970. - №8. – С. 12-20.
26. Брагинский М.И. Договорное право. Кн. первая: Общие положения: изд-во 2-е, испр. / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М.: Статут, 1999. – 848 с.
27. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах / М.И. Брагинский. – Минск: Наука и техника, 1967. – 258 с.
28. Брагинский М.И. Участие советского государства в гражданских правоотношениях / М.И. Брагинский. – М.: Юрид. лит., 1981. – 188 с.
29. Братусь С.Н. О разграничении гражданского и административного права // Проблемы гражданского и административного права / под. ред. Б.Б. Черепахина, О.С. Иоффе, Ю.К. Толстого / С.Н. Братусь. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – С. 25-69.
30. Братусь С.Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав / С.Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. - №8. – С. 30-37.
31. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М.: Юрид. лит., 1950. – 366 с.
32. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве / С.Н. Братусь. – М.: Юрид. изд-во Мин-ва юстиции СССР. Ученые труды. Вып. XII, 1947. – 362 с.
33. Братусь С.Н. Вопросы хозяйственного договора / С.Н. Братусь, Л.А. Лунц. – М.: Госюриздат, 1954. – 154 с.
34. Брауде И.Л. К вопросу об объекте правоотношения по советскому гражданскому праву / И.Л. Брауде // Советское государство и право. – 1951. - №3. – С. 56-58.
35. Варламова Н.В. Юрисдикция государства как основание ответственности за обеспечение прав и свобод человека (практика Европейского суда по правам человека) / Н.В. Варламова // Государство и право. – 2007. - №11. – С. 34-39.
36. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность / А.В. Венедиктов. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
37. Венедиктов А.В. О системе Гражданского кодекса СССР / А.В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1954. - №2. – С. 26-40.
38. Венедіктова І.В. Цивільно-правові способи захисту охоронюваних законом інтересів [Електронний ресурс] / І.В. Венедиктова. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11vivozi.pdf
39. Веніславський Ф.В. Правове обмеження державної влади – необхідна передумова стабільності конституційного ладу / Ф.В. Веніславський // Право України. – 2010. - №6. – С. 108-116.
40. Витрук Н.В. О категориях правового положения личности в социалистическом обществе / Н.В. Витрук // Советское государство и право. – 1974. - №12. – С. 11-19.
41. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР / Н.В. Витрук. – М.: Юрид. лит, 1985. – 174 с.
42. Вінник О.М. Акціонерні угоди / О.М. Вінник // Юридична Україна. – 2010. - №5. – С. 20-27.
43. Вінник О.М. Приватні та публічні інтереси, їх роль і відображення в господарському праві / О.М. Вінник // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №4. – С.6-9.
44. Вінник О.М. Приватні та публічні інтереси, їх роль і відображення в господарському праві / О.М. Вінник // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №5. – С. 11-13.
45. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення / О.М. Вінник. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
46. Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: спец. 12.00.04 «Господарське право; господарсько-процесуальне право» / О.М. Вінник. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. – 32 с.
47. Вінник О.М. Щодо питання про критерії розмежування адміністративних і господарських договорів / О.М. Вінник // Вісник господарського судочинства. – 2010. - №2. – С. 71-80.
48. Віхров О.П. Управління господарською діяльністю як категорія господарського права / О.П. Віхров // Право України. – 2007. – №12. – С. 47-52.
49. Власов В.А. Советский государственный аппарат / В.А. Власов. – М.: Госюриздат, 1951. – 422 с.
50. Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор / Ф.И. Гавзе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 167 с.
51. Гаджиев Г.А. Конституционные принципы добросовестности и недопустимости злоупотребления субъективными правами / Г.А. Гаджиев // Государство и право. – 2002. - №7. – С. 54-62.
52. Гайворонський В.М. Цивільне законодавство: від «нічого приватного» до «нічого публічного»? / В.М. Гайворонський // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - №4. – С. 91-100.
53. Гак Г.М. Общественные и личные интересы и их сочетание при социализме / Г.М. Гак // Вопросы философии. – 1955. - №4. – С. 17-28.
54. Галлиган Д.Д. Административное право: история развития и основные современные тенденции / Д.Д. Галлиган, В.В. Полянский, Ю.Н. Старилов. – М.: Юристъ, 2002. – 410 с.
55. Генкин Д.М. Предмет советского гражданского права / Д.М. Генкин // Советское государство и право. – 1939. - №4. – С. 28-40.
56. Герасин С.И. Изъятие земельных участков в общественных интересах по законодательству Германии / С.И. Герасин // Государство и право. – 2005. - №2. – С. 59-66.
57. Глезерман Г.Е. Интерес как социологическая категория / Г.Е. Глезерман // Вопросы философии. – 1966. - №10. – С. 15-26.
58. Голубцов В.Г. Публично-правовые элементы в отношениях, регулируемых гражданским законодательством: Теория вопроса / В.Г. Голубцов // Правоведение. – 2006. - №5. – С. 79-85.
59. Голубцов В.Г. Частноправовая природа государства и его место в системе субъектов гражданско-правовых отношений / В.Г. Голубцов // Государство и право. – 2010. - №6. – С. 51-58.
60. Господарські та підприємницькі відносини в економіці України та їх правове забезпечення: матеріали «круглого столу» // Право України. – 1996. - №11. – С. 10-21.
61. Гражданское право: учебник в 2-х томах. Т.1 / [А.М. Белякова, С.Н. Братусь, Е.Н. Гендзехадзе и др.]; под. ред. П.Е. Орловского, С.М. Корнеева. – М.: Юрид. лит., 1969. – 557 с.
62. Гражданское право: учебник в 3-х томах. Т.1 / [И.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.А. Иванов и др.]; под ред.: Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – СПб.: Проспект, 1996. – 550 с.
63. Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве / В.П. Грибанов // Советское государство и право. – 1967. - №1. – С. 49-56.
64. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П. Грибанов. – М.: Статут, 2001. – 410 с.
65. Губин Е.П. Понятие интереса в гражданском праве / Е.П. Губин // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1980. - №4. – С. 61-66.
66. Гукасян Р.Е. Правовые и охраняемые законом интересы / Р.Е. Гукасян // Советское государство и право. – 1973. - №7. – С. 113-116.
67. Гукасян Р.Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р.Е. Гукасян. – Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1970. – 185 с.
68. Гурвич М.А. Право на иск / М.А. Гурвич. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1949. – 215 с.
69. Дарвина А.Р. Частное право в системе российского права: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / А.Р. Дарвина. – Саратов, 2003 – 175 с.
70. Дембо Л.И. О принципах построения системы права / Л.И. Дембо // Советское государство и право. – 1956. - №8. – С. 88-108.
71. Демин М.В. К вопросу о природе интереса / М.В. Демин // Философские науки. – 1972. - №3. – С. 30-36.
72. Дмитренко О.А. Способы взаимоограничения частного и публичного интересов в хозяйственно-правовом регулировании расчетных отношений / О.А. Дмитренко // Экономика и право. – 2004. - №2. – С. 72-77.
73. Довгерт А.С. Кодифікація міжнародного приватного права в Україні // Міжнародне приватне право. Актуальні проблеми / [А.С. Довгерт, О.М. Бірюков, Л.Г. Вершаломідзе та ін.]; за ред. А.С. Довгерта / А.С. Довгерт. – К.: Український центр правничих студій, 2001. – С. 11-33.
74. Довгерт А.С. Сучасні приватноправові реформи в Україні з огляду на формування всесвітньоцивільного права // Проблеми систематизації приватного права України та Європи: монографія / [Р.О. Стефанчук, Ю.В. Білоусов, О.М. Бірюков та ін.]; за ред. Ю.В. Білоусова / А.С. Довгерт. – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. – С.94-109.
75. Дозорцев А.В. О предмете советского гражданского права и системе Гражданского кодекса СССР / А.В. Дозорцев // Советское государство и право. – 1954. - №7. – С. 104-109.
76. Дробязко С.Г. Механизм отражения общенародных интересов в законодательной деятельности Советского государства / С.Г. Дробязко // Советское государство и право. – 1982. - №12. – С. 50-57.
77. Ерошенко А.А. Судебная защита охраняемого законом интереса / А.А. Ерошенко // Советская юстиция. – 1977. - №13. – С. 19-20.
78. Завьялов Ю.С. Личность, интересы, право / Ю.С. Завьялов // Советская юстиция. – 1967. - №15. – С. 6-7.
79. Завьялов Ю.С. Связь права с интересами коллектива и личности / Ю.С. Завьялов // Советское государство и право. – 1967. - №7. – С. 80-83.
80. Заменгоф З.М. Имущественные права социалистического государственного предприятия (производственного объединения) в СССР / З.М. Заменгоф. – М.: Знание, 1976. – 62 с.
81. Замошкин Ю.А. За новый подход к проблеме индивидуализма / Ю.А. Замошкин // Вопросы философии. – 1989. - №6. – С. 3-16.
82. Замошкин Ю.А. Частная жизнь, частный интерес, частная собственность / Ю.А. Замошкин // Вопросы философии. – 1991. - №1. – С. 3-15.
83. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности / А.Г. Здравомыслов. – М.: Политиздат, 1986. – 221 с.
84. Зельдина Е.P. Обеспечение публичных и частных интересов специальным режимом хозяйствования / Е.Р. Зельдина // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - №2. – С. 37-40.
85. Зинченко С.А. Предпринимательство и статус его субъектов в современном российском праве / С.А. Зинченко, Д.Ю, Шапсугов, С.Э. Корх. – Ростов-на-Дону: Изд-во СКАГС, 1999. – 197 с.
86. Иоффе О.С. Гражданское право. Избраннее труды / О.С. Иоффе. – М.: Статут, 2002. – 776 с.
87. Иоффе О.С. Правовое регулирование хозяйственной деятельности в СССР / О.С. Иоффе. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959 – 46 с.
88. Карева М.П. К вопросу о делении права на публичное и частное / М.П. Карева // Советское государство и право. – 1939 - №4. – С. 14-27.
89. Кельман М.С. Теоретико-методологічні підходи до аналізу співвідношення громадянського суспільства та держави / М.С. Кельман // Право України. – 2010. - №6. – С. 93-100.
90. Керимов Д.А. Потребность, интерес и право / Д.А. Керимов // Правоведение. – 1971. – №4. – С. 95-103.
91. Кечекьян С.Ф. О системе советского социалистического права / С.Ф. Кечекьян // Советское государство и право. – 1946. - №2. – С. 41-50.
92. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С.Ф. Кечекьян. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. – 186 с.
93. Кистяковский Б.А. Государство и личность // Власть и право. Из истории русской правовой мысли / [сост. А.В. Поляков, И.Ю. Козлихин] / Б.А. Кистяковский. – Л.: Лениздат, 1990. – С. 145-171.
94. Кобецька Н.Р. Розмежування та взаємодія публічних і державних екологічних інтересів / Н.Р. Кобецька // Юридична Україна. – 2007. - №7. – С. 8-12.
95. Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів / Л.В. Коваль. – К.: десса н, 1998. – 208 с.
96. Кравцова Т.М. Особливості правового режиму укладення державних контрактів / Т.М. Кравцова // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - №8. – С. 42-45.
97. Красавчиков О.А. Гражданское правоотношение – юридическая форма общественного отношения // Гражданские правоотношения и их структурные особенности: [сб. ученых трудов. Вып. 39 / под. ред. С.А. Верб и др.] / О.А. Красавчиков. – Свердловск: Изд-во Свердловск. юрид. инст-та, 1975. – С. 5-22.
98. Крупчан О.Д. Методологічні підходи до проблеми взаємозв’язку приватного та публічного права // Методологія приватного права. Зб. Наук. Праць [головн. ред. О.Д. Крупчан] / О.Д. Крупчан. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 10-19.
99. Крусс В.И. Актуальные аспекты проблемы злоупотребления правами и свободами человека / В.И. Крусс // Государство и право. – 2002. - №7. – С. 46-53.
100. Крусс В.И. Конституционное правопользование и юридическая ответственность / В.И. Крусс // Государство и право. - 2007 - №6. – С. 13-20.
101. Кряжков А.В. Публичный интерес: понятие, виды и защита / А.В. Кряжков // Государство и право. – 1999. - №10. – С. 91-99.
102. Кузнєцова Н.С. Принципи сучасного зобов’язального права України // Методологія приватного права. Зб. наук. праць [головн. Ред. О.Д. Крупчан] / Н.С. Кузнєцова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 144-152.
103. Кузнєцова Н.С. Проблеми співвідношення земельного та цивільного законодавства при вирішенні господарських спорів з питань земельних відносин / Н.С. Кузнєцова // Право України. – 2009. - № 9. – С. 19-21.
104. Кулиев Т.А. Проблема интересов в социалистическом обществе / Т.А. Кулиев. – М.: Мысль, 1967. – 183 с.
105. Кучинский В.А. Законные интересы личности: от Конституции к правореализующей деятельности // Теоретические вопросы реализации Конституции СССР / отв. ред. Б.Н. Топорнин / В.А. Кучинский. – М.: Изд-во АН СССР, 1982. – С. 83-88.
106. Лавриненко В.Н. Проблема социальных интересов в ленинизме / В.Н. Лавриненко. – М.: Мысль, 1978. – 186 с.
107. Лазарев Б.М. Социальные интересы и компетенция органов управления / Б.М. Лазарев // Советское государство и право. – 1971. - №10. – С. 86-94.
108. Левитин А.Б. Вопросы публичного порядка в международном частном праве // Проблемы международного частного права / [Д.М. Генкин, М.М. Богуславский, О.Н. Садиков и др.]; под. ред. Л.А. Лунца / А.Б. Левитин. – М. Изд-во ИМО, 1960. – С. 208-229.
109. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посібник / В.В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 556 с.
110. Мадіссон В.В. Взаємодія колективного та індивідуального інтересів як методологічна проблема філософії приватного права / В.В. Мадіссон // Право України. – 1999. - №1. – С. 31-35.
111. Мадіссон В.В. Питання філософії приватного права / В.В. Мадіссон. – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2003. – 136 с.
112. Майданик Р.А. Система права Україн