ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ДИСПОЗИТИВНОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Одеська юридична академія»

На правах рукопису

Неклеса Юрій Володимирович

УДК: 347. 91/95

ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ДИСПОЗИТИВНОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право.

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
МІНЧЕНКО Раїса Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений юрист України

Одеса – 2011

Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИНЦИПІВ ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ДИСПОЗИТИВНОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ..........................................................................................15
1.1. Історичні витоки принципів змагальності та диспозитивності в цивільному процесі …………………………………………..……....................15
1.2. Поняття та загальна характеристика принципу диспозитивності в цивільному процесі України .............................................................................. 28
1.3. Поняття та загальна характеристика принципу змагальності в цивільному процесі України………………………………………………………………….54
1.4. Співвідношення і взаємодія принципів змагальності та диспозитивності в цивільному процесі України …………………………………………………70
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………… 78
РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПІВ ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ДИСПОЗИТИВНОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ……….81
2.1. Дія принципів змагальності та диспозитивності в позовному провадженні…………………………………………………………………….. 81
2.2. Дія принципів змагальності та диспозитивності в інших видах цивільного судочинства……………………………………………………………………. 121
2.3. Особливості реалізації принципу змагальності та диспозитивності в апеляційному та касаційному провадженнях………………………………...146
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………………. .161
РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРИНЦИПІВ ЗМАГАЛЬНОСТІ ТА ДИСПОЗИТИВНОСТІ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ………………………………... ………………………164
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3……………………………………………... ...188
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………... 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..…………… 198

ВСТУП

Актуальність теми. Розширення значення принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесуального права – результат розвитку демократичного суспільства, становлення правової держави в Україні. Тільки за умов дотримання цих фундаментальних процесуальних принципів можливе існування демократичного суспільства і держави, побудування в Україні сучасної європейської моделі цивільного судочинства.
Нині спостерігається тенденція до зміцнення державної влади, посилення ролі правоохоронних органів, суду в питанні захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян. Істотних змін цивільне процесуальне законодавство України зазнало у зв’язку з прийняттям 7 липня 2010 року Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Удосконалено механізм захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Зміст ЦПК України наочно свідчить, з одного боку, про розширення диспозитивної риси в методі цивільного процесуального регулювання та змагальних засад судочинства, а з іншого – про посилення відповідальності сторін при реалізації права на судовий захист. Таке становище привертає увагу науковців з метою наукового осмислення чергової віхи судової реформи, починаючи із самих засад цивільного судочинства – з принципів змагальності й диспозитивності. Робота щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства й до нині залишається актуальною, бо перед судовою системою ставляться нові завдання, головними з яких є вільний доступ до правосуддя, підвищення рівня захисту прав і законних інтересів осіб, якість відправлення правосуддя. Багато в чому саме принципи змагальності й диспозитивності є юридичним засобом досягнення поставлених завдань і, отже, визначають напрями подальшого розвитку цивільного процесуального законодавства.
Отже, сьогодні, як ніколи, загострюється проблема визначення змісту і сфери дії принципів змагальності й диспозитивності, причому визначення змісту принципу диспозитивності дає можливість розмежувати його з принципом змагальності та, як наслідок, вирішити питання про ефективність судового захисту, а також з’ясування ролі суду в цивільному судочинстві.
Для наукових праць останнього часу характерно дослідження
окремих принципів цивільного процесуального права (А. В. Андрушко, В. Ю. Мамницький, О. В. Немировська, О. В. Шутенко, М. М. Ясинок тощо). При цьому науковці, які досліджують окремо принципи змагальності або диспозитивності, так чи інакше розглядають ці принципи в їх взаємозв’язку. Проте, незважаючи на постійний інтерес до зазначених принципів, багато теоретичних і практичних проблем, що стосуються принципів змагальності й диспозитивності, залишаються недостатньо опрацьованими. Зокрема, у теорії цивільного процесуального права відсутній єдиний підхід щодо визначення поняття принципів змагальності й диспозитивності, а також щодо повноважень сторін, що охоплюються їх змістом. Існують різні точки зору відносно правової природи принципів, неоднозначно вирішена проблема встановлення меж дії досліджуваних принципів, їх співвідношення з принципом керівної ролі суду в процесі.
Дискусійними є й інші теоретичні питання, що підкреслює актуальність дослідження принципів змагальності й диспозитивності саме в їх єдності. Докладний аналіз дії змагальних та диспозитивних засад цивільного судочинства в їх взаємозв’язку, співвідношенні й розвитку дозволить комплексно підійти до вирішення існуючих теоретичних і практичних проблем не тільки зазначених, але й інших принципів цивільного процесуального права.
Дослідження принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесуального права становить інтерес і для практичної діяльності. Практичні аспекти діяльності судів вимагають вирішення питань, що пов’язані з удосконаленням реалізації принципів змагальності й диспозитивності в цивільному процесі: розширення активності сторін при одночасному зміцненні основ для функціонування сильного і незалежного суду; встановлення оптимального співвідношення активності суду і процесуальної діяльності сторін тощо.
Таким чином, необхідність наукового осмислення законодавчих перетворень у цивільному процесуальному законодавстві України, що вплинули на диспозитивні та змагальні засади судочинства, необхідність вирішення існуючих проблем невизначеності в судовій практиці з реалізацією диспозитивних прав учасників процесу при судовому захисті та відсутність єдності наукових поглядів щодо визначення сутності засад диспозитивності й змагальності в науці цивільного процесуального права роблять обрану тему дослідження доволі актуальною. У період активного реформування судової системи важливе значення набуває стабільність її засад, а саме принципів, що забезпечують демократичну спрямованість судочинства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження за обраною темою є складовою частиною комплексної наукової теми Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» на 2011 – 2015 роки (номер державної реєстрації 0110U000671), а також безпосередньо пов’язане з науково-дослідницькою темою «Цивільне судочинство у світлі судової реформи України», яка розробляється на кафедрі цивільного процесу відповідно до плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» на 2011 – 2015 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження теоретичних і практичних проблем реалізації принципів змагальності й диспозитивності в цивільному судочинстві, визначення їх поняття та змісту, сфери застосування, а також визначення тенденцій і перспектив розвитку принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, вдосконалення норм ЦПК України та практики його застосування.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
 дослідження історичного розвитку вчення про принципи змагальності й диспозитивності в цивільному судочинстві;
 аналіз правової природи, змісту та значення принципів змагальності й диспозитивності в сучасному цивільному процесуальному праві;
 вивчення співвідношення та взаємодії принципів змагальності й диспозитивності в цивільному процесуальному праві;
 розкриття сутності, завдань та особливостей реалізації принципів змагальності й диспозитивності в наказному, позовному та окремому провадженнях цивільного процесу України;
 визначення впливу принципів змагальності й диспозитивності на процесуально-правовий статус учасників цивільного процесу України;
 дослідження впливу принципів змагальності й диспозитивності на реалізацію основних процесуальних прав сторін у цивільному процесі;
 розкриття сутності та особливостей реалізації принципів змагальності й диспозитивності на різних стадіях цивільного процесу України;
 внесення на підставі зроблених наукових висновків пропозицій щодо вдосконалення та систематизації положень чинного цивільного процесуального законодавства України.
Об’єктом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, що виникають між судом та іншими учасниками цивільного процесу у зв’язку з реалізацією принципів змагальності й диспозитивності.
Предметом дослідження є принципи змагальності й диспозитивності в цивільному процесі України.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети і завдань дослідження, у процесі дисертаційного дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Так, використання історико-правового методу дослідження дозволило визначити основні етапи становлення та розвитку принципів змагальності й диспозитивності в основні періоди розвитку цивільного процесуального права та цивільного судочинства.
За допомогою формально-логічного методу, ґрунтуючись на законах формальної логіки, шляхом тлумачення змісту норм цивільного процесуального законодавства та юридичних явищ стало можливим формулювання визначення поняття принципів змагальності й диспозитивності.
Порівняльно-правовий (компаративістський) метод застосовано при дослідженні цивільних процесуальних норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, наукової літератури в частині визначення змісту та сфери дії принципів змагальності й диспозитивності, що допомогло встановити спільне та відмінне в законодавстві різних країн, а також виявити існуючі прогалини в цивільному процесуальному праві України, запропонувати шляхи їх усунення.
Метод системно-структурного аналізу застосовувався при визначенні місця принципів змагальності й диспозитивності в системі принципів цивільного процесуального права, їх співвідношення. Методи аналізу і синтезу було використано при дослідженні дії принципів змагальності й диспозитивності в позовному та інших видах цивільного судочинства, їх змісту.
Використання методів моделювання та прогнозування дозволило розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, запропонувати нову редакцію низки статей Цивільного процесуального кодексу України.
Теоретичною основою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних теоретиків права та процесуалістів.
Дослідженню правової суті принципів змагальності й диспозитивності в цивільному процесуальному праві приділяли увагу ще в дореволюційні часи. Праці таких авторів, як Є. В. Васьковський, А. Х. Гольмстен, В. М. Гордон, Е. А. Нефедьєв, певною мірою були присвячені дослідженню змісту, сутності та дії принципів змагальності й диспозитивності. Проте сама природа цивільного судочинства тих часів не дозволяла говорити про цілковито змагальний та диспозитивний процес, що й обмежувало сферу досліджуваних питань у науці цивільного процесуального права тих часів.
У радянський період різні аспекти правового регулювання диспозитивності та змагальності були предметом пильної уваги багатьох процесуалістів. Наприклад, А. Т. Боннер, Р. Е. Гукасян, М. А. Гурвич, О. Ф. Клейнман, Н. О. Чечина, К. С. Юдельсон, Т. М. Яблочков та інші вчені досліджували правову природу зазначених принципів. Однак цивільний процес того часу, так само як і в дореволюційний період, мав певні обмеження щодо реалізації принципів диспозитивності та змагальності, що було пов’язано, в першу чергу, з обов’язком суду встановити об’єктивну істину у справі та доволі широкими його повноваженнями, насамперед у доказовій діяльності.
У сучасний період окремі аспекти принципів змагальності й диспозитивності були об’єктом низки дисертаційних досліджень. Так, уже в період незалежності України першу спробу провести науковий аналіз принципу змагальності здійснила О. В. Немировська 1999 року, захистивши дисертаційну роботу на тему: «Принцип змагальності та його реалізація в судовій практиці». Згодом А. В. Андрушко в дисертаційному дослідженні «Принцип диспозитивності цивільного процесуального права» (2002 р.)
та О. В. Шутенко в роботі «Проблеми диспозитивності в цивільному судочинстві» (2003 р.) досліджували сутність, зміст і значення диспозитивності в цивільному процесуальному праві та процесі. Однак при цьому й на сьогоднішній день більшість проблем, пов’язаних із реалізацією диспозитивних та змагальних засад судочинства, залишаються невирішеними. Судово-правова реформа, яка триває в Україні, ставить перед наукою цивільного процесуального права дедалі нові завдання, пов’язані з необхідністю наукового осмислення та аналізу тих змін, які відбуваються в законодавстві та судовій системі нашої держави. Новелізація цивільного процесуального законодавства України мала суттєвий вплив на значення та реалізацію змагальності й диспозитивності в цивільному судочинстві. Тому потреба в деталізованому, комплексному дослідженні сучасної процесуально-правової природи обраних принципів є вельми актуальною та необхідною.
Окремі сучасні аспекти інституту змагальності й диспозитивності, порядку його функціонування аналізуються також у працях таких українських та зарубіжних фахівців у галузі цивільного та цивільного процесуального права, як С. В. Васильєв, І. І. Енгельман, П. П. Заворотько, Л. М. Зілковська, В. М. Коссак, В. А. Кройтор, Д. Д. Луспеник, В. Ю. Мамницький, Р. М. Мінченко, О. В. Немировська, Є. А. Нефедьєв, С. О. Погрібний, В. О. Рязановський, В. М. Семенов, В. І. Тертишніков, С. Я. Фурса, Є. О. Харитонов, Ю. С. Червоний, В. І. Шишкін, М. С. Шакарян, М. Й. Штефан, та багатьох інших.
Емпіричним підґрунтям дослідження стало цивільне процесуальне та інше законодавство України з досліджуваних питань, а також судова практика, пов’язана з реалізацією принципів змагальності й диспозитивності.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в комплексному дослідженні, в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства, теоретичних і практичних проблем розвитку і реалізації основних принципів цивільного процесу – принципів змагальності й диспозитивності в їх взаємозв’язку і визначенні перспектив розвитку цих принципів як у цивільному процесі, так і у цивільному процесуальному законодавстві України.
Вперше з моменту прийняття чинного Цивільного процесуального кодексу України 2004 року та з урахуванням останньої віхи судово-правової реформи, пов’язаної із набранням чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», провадиться таке дослідження. Вперше здійснено аналіз не окремого принципу цивільного процесу, а досліджується правова природа змагальності й диспозитивності в їх співвідношенні та взаємодії, що дає змогу доказати необхідну цілісність підґрунтя судочинства – системи принципів цивільного процесуального права.
Найважливішими науковими результатами проведеного дослідження є низка нових наукових положень, що полягають у такому:
вперше одержано:
надано авторське визначення принципу диспозитивності в цивільному процесуальному праві України, а саме принцип диспозитивності – це основна ідея, що виражає свободу учасників процесу, які мають у справі матеріально-правовий та процесуальний інтерес, здійснювати свої матеріальні права для захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів засобами, встановленими цивільним процесуальним законодавством;
надано авторське визначення принципу змагальності в цивільному процесуальному праві України – це основна ідея, що відображає конкуренцію осіб, які беруть участь у справі, та їхнє право самостійно вчиняти певні дії задля ефективного відстоювання своєї точки зору й обмеження можливості кожного з них односторонньо впливати на результат судового розгляду, при активній ролі суду, наділеного функціями щодо здійснення правосуддя та керування цивільним процесом з метою здійснення правосуддя;
з метою розширення диспозитивних засад цивільного процесуального законодавства, запропоновано закріпити додаткове процесуальне право позивача, а саме – право на пред’явлення додаткової вимоги в процесі;
з метою посилення змагальних засад цивільного процесуального законодавства в наказному провадженні, запропоновано встановити обов’язок стягувача завчасно попереджати боржника про намір звертатися до суду з вимогою про видачу судового наказу;
вдосконалено:
положення частини 1 статті 201 ЦПК України щодо підстав зупинення провадження у справі. Запропоновано закріпити додаткову підставу обов’язкового зупинення провадження у справі у зв’язку з наданням строку для примирення сторін як додаткову диспозитивну засаду цивільного судочинства;
положення цивільного процесуального законодавства щодо права осіб, які беруть участь у справі, на безоплатну правову допомогу у випадках, встановлених законом. Запропоновано узгодити положення Цивільного процесуального кодексу України з положеннями Закону України «Про безоплатну правову допомогу» шляхом закріплення права особи, яка бере участь у справі, на безоплатну правову допомогу в Цивільному процесуальному кодексі України;
дістало подальший розвиток:
вчення щодо змісту диспозитивності в цивільному процесуальному праві України, а саме доопрацьована, з позиції сучасного цивільного процесуального права, «теорія інтересу», згідно з якою запропоновано розглядати основним критерієм змісту диспозитивності – ініціативу осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням наявності інтересу у справі, як матеріального, так і процесуального, виявлено невизначеність судової практики в питанні правильної кваліфікації процесуально-правового статусу учасників процесу, а саме Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, прокурора як позивачів у справі. Наголошується на самостійності процесуально-правового статусу зазначених осіб та неможливості змішування їх становища із становищем позивача у справі;
положення про те, що відмова позивача від позову і відмова особи від суб'єктивного матеріального права є самостійними діями та мають різну цільову спрямованість і різні процесуальні наслідки;
положення цивільного процесуального права, які стосуються права відповідача на пред’явлення зустрічного позову. Запропоновано розглядати зустрічний позов, прийнятий судом, при відмові позивача від первісного позову, незалежно від такої відмови.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання отриманих висновків під час здійснення судочинства у справах позовного, наказного та окремого провадження в цивільному процесі України. У роботі міститься ґрунтовний аналіз існуючих прогалин та інших недоліків чинного цивільного процесуального законодавства України, з урахуванням положень інших нормативно-правових актів з метою узгодження законодавства та усунення недоліків у правовому регулюванні зазначених відносин.
Дослідження містить низку теоретичних розробок у сфері цивільного процесуального права і законодавства, які можуть бути використані у:
науково-дослідницькій сфері – при подальших теоретичних дослідженнях та вдосконаленні наукової доктрини цивільного процесуального права;
сфері правотворчості – у процесі вдосконалення окремих норм цивільного процесуального законодавства;
навчально-методичній роботі – при підготовці підручників, навчальних посібників та науково-методичних рекомендацій із цивільного процесуального права;
правозастосовчій діяльності органів суду, органів служби у справах дітей, органів прокуратури – при підготовці до судового розгляду та розгляді цивільних справ.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільного процесу Національного університету «Одеська юридична академія», де було проведено її обговорення по частинах і в цілому. Положення й висновки дисертаційного дослідження використалися в навчальному процесі Національного університету «Одеська юридична академія» при викладанні курсів «Цивільне процесуальне право України», «Особливості розгляду окремих категорій цивільних справ» та проведенні семінарських занять на факультеті цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»
Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: І Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченої пам’яті Ю. С. Червоного (12 лютого 2010 р., Одеса); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (2010 р., Черкаси); ІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченої пам’яті Ю. С. Червоного (17 грудня 2010 р., Одеса); Всеукраїнській конференції «Пошук концептуальних засад розбудови правової системи України» (10 11 червня 2011 р., Львів).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковані такі роботи:
1. Неклеса Ю. В. Цивільний процесуальний кодекс України: проблеми реалізації принципів змагальності й диспозитивності / Ю. В. Неклеса // Актуальні проблеми держави та права : зб. наук. пр. – О., 2010. – Вип. 56. – С. 180-186.
2. Неклеса Ю. В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права: проблеми дефініції [Електронний ресурс] / Ю. В. Неклеса //
Форум права. – 2010. – № 3. – С. 305-311. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-3/10njvppd.pdf
3. Неклеса Ю. В. Перспективи розвитку принципів диспозитивності і змагальності цивільного процесуального права України [Електронний ресурс] / Ю. В. Неклеса // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 667-672. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010-4/10njvppu.pdf
4. Неклеса Ю. В. Принципи диспозитивності і змагальності цивільного процесуального права: проблема співвідношення та взаємодії / Ю. В. Неклеса // Європейські перспективи. – 2011. – № 1. – С. 159-163.
5. Неклеса Ю. В. Еволюція принципів змагальності й диспозитивності у цивільному процесі України / Ю. В. Неклеса // Актуальні проблеми держави та права : зб. наук. пр. – О., 2011. – Вип. 58. – С. 382-388.
6. Неклеса Ю. В. Цивільний процесуальний кодекс України: проблеми реалізації принципів змагальності й диспозитивності / Ю. В. Неклеса // Актуальні проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук. конф., присв. пам’яті Ю. С. Червоного, 12 лютого 2010 р., м. Одеса. – О., 2010. – С. 116-119.
7. Неклеса Ю. В. Деякі аспекти реалізації принципу змагальності в апеляційній і касаційній інстанціях цивільного процесу / Ю. В. Неклеса // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 2010 р., м. Черкаси. – Черкаси, 2010. – С. 385-386.
8. Неклеса Ю. В. Напрями удосконалення цивільного процесуального законодавства України у рамках реалізації принципів змагальності й диспозитивності / Ю. В. Неклеса // Актуальні проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук. конф., присв. пам’яті Ю. С. Червоного,
17 грудня 2010 р., м. Одеса. – О., 2010. – С. 233-237.
9. Неклеса Ю. В. Поняття принципу змагальності цивільного процесуального права: проблеми визначення / Ю. В. Неклеса // Пошук концептуальних засад розбудови правової системи України : матеріали Всеукр. конф., 10-11 червня 2011 р., м. Львів. – Л. : Західноукр. організація «Центр правничих ініціатив», 2011. – С. 41- 43.
Структура дисертації визначена її метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків до кожного розділу, а також загальних висновків і списку використаних джерел (172 найменування на 17 сторінках). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 214 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 197 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами здійсненого наукового дослідження наведені найбільш важливі наукові та прикладні результати. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дисертаційному дослідженні завдань, пропонуються власні узагальнення та шляхи вирішення поставлених проблем, а саме:
1. Розглянувши існуючі в цивільному процесуальному праві наукові концепції визначення змісту принципу диспозитивності, було встановлено, що виокремлюють такі критерії змісту диспозитивності: рух цивільної справи, свобода вибору та ініціатива (інтерес) зацікавлених осіб.
Такий критерій змісту принципу диспозитивності, як вплив на рух цивільної справи, дає підстави для досить широкого тлумачення принципу диспозитивності у зв’язку з можливістю впливати на хід процесу всіх суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин. Критерій свободи вибору також не дає підстав для конкретизації диспозитивності у зв’язку з тим, що правами та обов’язками наділені всі суб’єкти цивільних процесуальних правовідносин.
Не зменшуючи ролі жодного з існуючих критеріїв змісту диспозитивності, з урахуванням оновленого чинного цивільного процесуального законодавства України, запропоновано розглядати основним критерієм змісту диспозитивності – ініціативу осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, до суб’єктів, на яких поширюється дія принципу диспозитивності, належать особи, які беруть участь у справі, що мають у процесі як матеріально-правову, так і процесуальну заінтересованість, а саме: 1) сторони (позивач і відповідач); 2) треті особи.
Стосовно тих осіб, які беруть участь у справі, що мають лише процесуальну заінтересованість, можливість їх віднесення до числа суб'єктів, на яких поширюється дія принципу диспозитивності, не можна розглядати поза контекстом конкретного виду їх процесуальної активності, а також обставин конкретної цивільної справи.
2. Проаналізувавши існуючі наукові визначення принципу диспозитивності в цивільному процесуальному праві, з урахуванням останніх змін цивільного процесуального законодавства, запропоновано авторське визначення принципу диспозитивності.
Так, принцип диспозитивності процесуального права – це основна ідея, що виражає свободу учасників процесу, які мають у справі матеріально-правовий та процесуальний інтерес, здійснювати свої матеріальні права для захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів засобами, встановленими цивільним процесуальним законодавством.
3. Проаналізувавши існуючі наукові визначення принципу змагальності в цивільному процесуальному праві, враховуючи останні законодавчі зміни, запропоновано авторське бачення принципу змагальності.
Так, принцип змагальності процесуального права – це основна ідея, що відображає конкуренцію осіб, які беруть участь у справі, та їхнє право самостійно вчиняти певні дії задля ефективного відстоювання своєї точки зору й обмеження можливості кожного з них односторонньо впливати на результат судового розгляду, при активній ролі суду, наділеного функціями щодо здійснення правосуддя та керування цивільним процесом з метою здійснення правосуддя.
4. Правильне визначення процесуально-правового статусу учасників процесу є запорукою реалізації принципу диспозитивності й змагальності в аспекті вірного використання належним обсягом прав та обов’язків.
Дослідивши судову практику, була встановлена неоднозначність застосування процесуального законодавства участі Уповноваженого ВРУ з прав людини, прокурора та органів, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Суттєвою судовою помилкою справ за участі Уповноваженого ВРУ з прав людини, прокурора та органів, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, є надання таким особам статусу позивача в процесі.
Необхідно дійти висновку, що Уповноважений Верховною Радою України з прав людини, прокурор та органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, повинні виступати в разі звернення до суду на захист державних або громадських інтересів як носії інтересів держави або суспільства.
5. Пропонується задля розширення диспозитивних прав позивача в цивільному процесі, разом із правом збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, змінити предмет або підставу позову, закріпити право на пред’явлення додаткової вимоги. У зв’язку з чим пропонуємо внести зміни до цивільного процесуального законодавства: ч. 2 ст. 31 ЦПК України доповнити та викласти в такій редакції:
«До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, пред’явити додаткову вимогу, пов’язану з первісним предметом позову, а відповідач – пред’явити зустрічний позов».
6. Встановлено, що відмова позивача від позову і відмова особи від суб'єктивного матеріального права є самостійними діями, що мають різну цільову спрямованість і різні процесуальні наслідки. Відмова особи від суб'єктивного матеріального права підлягає доказуванню в суді й може спричинити відмову в задоволенні позову, у той час як відмова позивача від позову тягне припинення провадження у справі.
7. Аналіз положень чинного процесуального законодавства та судової практики дає змогу виявити суттєву невизначеність застосування змагальних та диспозитивних засад цивільного процесу України. Так, встановлено, що цивільне процесуальне законодавство закріплює право відповідача на відмову від позову та підставу закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову. Також визнається право відповідача на відмову пред’явлення зустрічного позову. Але, на жаль, у законодавстві не врегульоване питання щодо процесуальних дій суду стосовно подальшого провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову, а відповідач підтримує заявлені зустрічні вимоги. Таке положення чинного законодавства суттєво ускладнює правозастосовну практику та потребує вдосконалення.
У зв’язку з чим пропонуємо розглядати зустрічний позов, прийнятий судом, при відмові позивача від первісного позову, незалежно від такої відмови.
8. Аналіз цивільного процесуального законодавства, що регулює порядок розгляду справ наказного провадження надав змогу дійти висновку, що принципи змагальності й диспозитивності в зазначеній стадії мають обмежений характер. Задля вдосконалення чинного законодавства та правозастосовної практики наказного провадження, зміцнення дії принципів змагальності й диспозитивності в цивільному процесі запропоновано внести зміни у ст. 98 ЦПК України та доповнити її частиною 6 такого змісту:
«документ, що свідчить про повідомлення боржника про намір звернутися до суду».
Таке положення, що буде виражати намір звернення стягувача до суду з відповідною вимогою, відповідатиме змагальним і диспозитивним засадам цивільного процесу України.
9. Принципи змагальності й диспозитивності в цивільному процесі України повинні характеризуватися розумним поєднанням активності сторін і посиленням керівної ролі суду, що приведе до більш справедливого здійснення правосуддя.
Як така межа, може виступати закріплення за судом права самостійного витребування доказів, якщо у сторін, осіб, які беруть участь у справі, виникають труднощі у формуванні доказової бази, а довести зазначені обставини справи інакше неможливо. Посилення керівної функції суду в доказовій діяльності, в аспекті закріплення права витребування доказів, за зазначеними умовами, не зменшує змагальності процесу, а спрямоване на посилення ефективності судового захисту.
10. Як певні перспективи розвитку цивільного процесу, було досліджено та проаналізовано низку актуальних питань, що існують у сучасному цивільному процесуальному законодавстві щодо примирних процедур у цивільному процесі України. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що чинне процесуальне законодавство, окрім можливості укласти мирну угоду, практично не має дієвих процесуальних шляхів примирення сторін.
Тому задля розширення диспозитивних засад цивільного судочинства в дисертаційному дослідженні було запропоновано передбачити можливість зупинення провадження у справі у зв’язку з наданням строку для примирення сторін.
Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 201 ЦПК України, яка зобов’язує суд зупинити провадження у справі, пунктом такого змісту: «у разі звернення обох сторін із клопотанням про надання часу для примирення – до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні».
11. Аналіз судової статистики та чинного законодавства дає змогу звернути увагу на існуючу та вже не раз обговорювану в літературі проблему необхідності безоплатної кваліфікованої правової допомоги при зверненні до суду в цивільному процесі України. Задля наукового осмислення такої проблеми були проаналізовані інститути участі в цивільному процесі України органами прокуратури та Уповноваженого ВРУ з прав людини, функцією яких є захист прав людини та громадянина, але встановлено, що такі інститути повністю не вирішують проблеми доступної кваліфікованої правової допомоги.
Прийнятий Закон України «Про безоплатну правову допомогу» передбачив надання такої допомоги, що включає представництво інтересів громадян, у випадках, передбачених міжнародними угодами України, для іноземних громадян та осіб без громадянства, а також складання процесуальних документів. Надання безоплатної правової допомоги покладається на відповідні центри, що повинні бути створені до 1 січня 2013 року, та на адвокатів. Положення закону щодо надання такої допомоги набирає чинності поетапно, але зміни в цивільному процесуальному законодавстві ще не відбулись.
З урахуванням значення безоплатної правової допомоги для ефективного захисту та охорони прав громадян, які звертаються для захисту своїх прав до суду, ролі такої допомоги при реалізації змагальних засад і диспозитивних засад судочинства пропонується узгодити положення Цивільного процесуального кодексу із Законом України «Про безоплатну правову допомогу».
Відображення зазначених змін у цивільному процесуальному законодавстві вирішить проблему остаточного визначення в цивільному процесі правового статусу особи, яка надає безоплатну правову допомогу громадянам України та іншим особам, які потребують надання безоплатної правової допомоги.
Так, пропонується ст. 38 Цивільного процесуального кодексу України доповнити ч. 5 та викласти в такій редакції:
«5. Сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи у справах окремого провадження мають право на безоплатну правову допомогу на підставах та в порядку, передбаченому Законом України “Про безоплатну правову допомогу”.
Громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу».
У зв’язку з тим, що ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» прямо передбачає надання безоплатної правової допомоги у вигляді представництва інтересів у судах та складання процесуальних документів у двох категоріях справ окремого провадження в цивільному судочинстві, а саме у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною і поновлення цивільної дієздатності фізичної особи та у справах про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, необхідно відобразити таке право у відповідних положеннях цивільного процесуального законодавства.
Главу 2 Розділу IV ЦПК доповнити ст. 237-1 такого змісту:
«Особа, щодо якої вирішується питання про обмеження цивільної дієздатності, визнання її недієздатною, поновлення цивільної дієздатності, у тому числі неповнолітня особа, має право на безоплатну правову допомогу на підставах та в порядку, передбаченому Законом України “Про безоплатну правову допомогу”».
Главу 10 Розділу IV ЦПК доповнити ст. 279-1 такого змісту:
«Особа, щодо якої вирішується питання про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, має право на безоплатну правову допомогу на підставах та в порядку, передбаченому Законом України “Про безоплатну правову допомогу”».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Петров И. Г. Государство и право древней Руси / И. Г. Петров. – СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 2003. – 413 с.
2. Гольмстен А. Х. Состязательное начало гражданского процесса в теории и русском законодательстве, преимущественно новейшем / А. Х. Гольмстен // Юрид. исслед. и ст. – СПб., 1894. – С. 402-484.
3. Нефедьев Е. А. Учебник русского гражданского судопроизводства / Е. А. Нефедьев. – М., 1909. – (В кн.: Гражданский процесс : хрестоматия. – М. : Городец, 2005. – 896 с.).
4. Яблочков Т. М. Учебник русского гражданского судопроизводства / Т. М. Яблочков. – Ярославль, 1912. – 336 с.
5. Абрамов С. Н. Гражданский процесс / С. Н. Абрамов. – М. : Юрид. лит, 1948. – 276 с.
6. Васьковский Е. В. Курс гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – М. : Башмаковы, 1913. – Т. 1 : Субъекты и объекты процессуаль¬ных отношений и действий. – 691 с.
7. Муромцев С. А. Рец. на работу: Миловидов. Законная сила судебного решения по гражданским делам / С. А. Муромцев // Журн. гражданского и уголовного права. – 1875. – Кн. 6. – 63 с.
8. Воронов А. Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее / А. Ф. Воронов. – М. : Издат. Дом «Городец», 2009. – 496 с.
9. Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства / В. М. Семенов. – М. : Юрид. лит., 1982. – 152 с.
10. Семенов В. М. Специфические отраслевые принципы советского гражданского процессуального права / В. М. Семенов // Сб. науч. тр. – Свердловск, 1964. – Вып. 3. – С. 194-267; Вып. 4. – С. 323-419.
11. Рязановский В. А. Единство процесса / В. А. Рязановский. – М. : ГОРОДЕЦ, 1996. – 74 с.
12. Андрушко А. В. Принцип диспозитивності цивільного процесуального права України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Анатолій Васильович Андрушко. – К., 2002. – 201 с.
13. Цивільний процесуальний кодекс УРСР від 30 липня 1924 р. //
СУ УРСР. – 1924. – № 16/17. – Ст. 156.
14. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. // Офіц. вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 1088.
15. Кройтор В. А. Сучасні аспекти розвитку принципу змагальності в цивільному процесі / В. А. Кройтор // Наук. вісник Ужгород. нац. ун-ту. Серія: Право. – 2008. – Вип. 11. – С. 238-241.
16. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс : учебник / А. Ф. Клейнман. – М., 1954. – 407 с.
17. Мельников А. А. Советский гражданский процессуальный закон. Вопросы теории гражданского процессуального права / А. А. Мельников. – М. : Наука, 1973. – 158 с.
18. Евтодьева И. А. Принцип диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессуальном праве : автореф. дис. … канд. юрид. наук / И. А. Евтодьева. – М., 1983. – 22 с.
19. Елисейкин П. Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процессе / П. Ф. Елисейкин // Вопросы государства и права : учен. зап. Дальневост. гос. ун-та. – Владивосток, 1969. – Т. 31, ч. 1. – С.114-117.
20. Козлов А. Ф. Суд первой инстанции как субъект советского гражданского процессуального права : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / А. Ф. Козлов. – Свердловск, 1970. – С. 39.
21. Советское гражданское процессуальное право / под ред. М. А. Гурвича. – М., 1964. – 515 с.
22. Шутенко О. В. Проблемы диспозитивности в гражданском судопроизводстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Оксана Васильевна Шутенко. – Х., 2003. – 191 с.
23. Гражданское судопроизводство : учеб. пособие / под ред. В. М. Семенова. – Свердловск, 1974. – 323 с.
24. Боннер А. Т. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права / А. Т. Боннер. – М. : Изд-во ВЮЗИ, 1987. – 78 с.
25. Боннер А. Т. Соотношение инициативы и активности сторон и суда в гражданском судопроизводстве / А. Т. Боннер // Сов. гос. и право. – 1983. – № 8. – С. 17-29.
26. Пятилетов И. М. К вопросу о сущности принципа диспозитивности в советском гражданском процессе / И. М. Пятилетов // Тр. ВЮЗИ. – М., – 1971. – Т. 51. – 98 с.
27. Юдельсон К. С. Советское гражданское процессуальное право / К. С. Юдельсон. – М., 1965. – 198 с.
28. Гукасян Р. Е. Проблема интереса в советском гражданском процессуальном праве / Р. Е. Гукасян. – Са¬ратов : Приволжское кн. изд во, 1970. – 190 с.
29. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / М. Г. Авдюков. – М. : Изд-во МГУ, 1970. – 203 с.
30. Тараненко В. Ф. Принципы диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе / В. Ф. Тараненко. – М. : ВЮЗИ, 1990. – 152 с.
31. Гершунов М. М. Основные принципы советского гражданского процесса / М. М. Гершунов // Учен. зап. Укр. ин-та юрид. наук. – М., 1940.
32. Кройтор В. А. Проблеми взаємодії диспозитивних засад та активності суду при здійсненні цивільного судочинства в Україні / В. А. Кройтор // Учен. зап. Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2009. – Т. 22 (61), № 1.– С. 135-141.
33. Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе / Л. М. Орлова. – Минск : Изд-во БГУ, 1973. – 192 с.
34. Жилин Г. А. Понятие целевых установок в гражданском судопроизводстве / Г. А. Жилин // Журн. рос. права. – 1998. – № 6. – С. 83-93.
35. Цивільний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / за ред. В. В. Комарова. – Х. : Одіссей, 2001. – 816 с.
36. Гурвич М. А. Структура и движение гражданского процессуального правоотношения / М. А. Гурвич // Вопр. науки сов. гражданского процессуального права : тр. ВЮЗИ. – М., 1975. – Т. 38.– С. 3-34.
37. Гражданское судопроизводство : учеб. пособие / под ред. В. М. Семенова. – Свердловск, 1974. – 323 с.
38. Плешанов А. Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики / А. Г. Плешанов. – М. : НОРМА, 2002. – 352 с.
39. Полянская Н. Ю. Реализация принципа диспозитивности в механизме гражданского процессуального регулирования : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / Наталья Юрьевна Полянская. – М., 2006. – 197 с.
40. Бортнік О. Г. Мирова угода у цивільному судочинстві : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Оксана Григорівна Бортнік. – Х., 2007. – 189 с.
41. Тимошевська І. П. Принцип диспозитивності та участь у цивільному процесі органів і осіб, яким законом надано право захищати інтереси інших осіб / І. П. Тимошевська // Серія: Право. – 2009. – Вип. № 1 (5). – С. 67-73.
42. Поляков И. Н. Принцип диспозитивности в деятельности судебных юрисдикционных органов, рассматривающих гражданские дела : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / И. Н. Поляков. – М., 1977. – 20 с.
43. Чорнооченко С. І. Цивільний процес України : навч. посіб. / С. І. Чорнооченко. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 308 с.
44. Штефан М. Й. Цивільний процес : підруч. для юрид. спец. вищих закл. освіти / М. Й. Штефан. – К. : Ін Юре, 2005. – 608 с.
45. Кройтор В. А. Гражданский процесс : учеб. пособие для подготовки к зачету и экзамену / В. А. Кройтор. – 3-е изд., перераб. и доп. – Х. : Эспада, 2006. – 240 с.
46. Тертышников В. И. Основы гражданского судопроизводства Украины / В. И. Тертышников. – Х. : Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н. Н., 2006. – 256 с.
47. Цивільний процес України: Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / за ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець Фурса С. Я., 2009. – 848 с.
48. Моисеев С. В. Принцип диспозитивности арбитражного процесса (понятие и отдельные распорядительные действия в суде первой инстанции) / С. В. Моисеев. – М. : Издат. дом «Городец», 2008. – 192 с.
49. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40 42. – Ст. 492.
50. Конституція України від 28 червня 1996 р. (з наст. змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
51. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 листопада 2008 р. Справа № 2-4455/08 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
52. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 1 грудня 2008 р. Справа № 2-1136/08 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
53. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 лютого 2009 р. Справа № 2-100/09 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
54. Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів [Електронний ресурс] : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 р. № 05 // Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
55. Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 жовтня 2009 р. Справа № 22ц-1950/09 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
56. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
57. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 січня 2007 року. Справа № 2-1800/07 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
58. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду : Постанова Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 р. № 5 // Вісник Верховного Суду. – 2009. – № 7 (107). – С. 15-17.
59. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції [Електронний ресурс] : Постанова Пленуму ВСУ від 12 червня 2009 р. // Офіц. веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua
60. Сталев Ж. Судейское беспристрастие и состязательное начало / Ж. Сталев // Правовая мысль. – 1968. – № 6. – С. 17 – 21.
61. Трубников П. Я. Судебное разбирательство гражданских дел / П. Я. Трубников. – М., 1962. – 102 с.
62. Мацур Й. Гражданское процессуальное право в системе права / Й. Мацур. – М., 1965. – 252 с.
63. Тихиня В. Г. Рассмотрение в суде гражданских дел / В. Г. Тихиня, В. В. Тихонович. – Минск, 1982. – 122 с.
64. Юдельсон К. С. Проблемы доказывания в советском гражданском процессе / К. С. Юдельсон. – М., 1950. – 296 с.
65. Костина С. Е. Развитие принципов диспозитивности и состязательности в арбитражном процессуальном праве : дис. ... канд. юрид. наук / Светлана Евгеньевна Костина. – М., 2007. – 188 с.
66. Про судоустрій та статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42. – Ст. 529.
67. Решетникова И. В. Курс доказательственного права в российском гражданском судопроизводстве / И. В. Решетникова. – М. : Норма, 2000. – 288 c.
68. Шевчук П. І. Проведення судової реформи – важлива передумова створення нового Цивільного процесуального кодексу України / П. І. Шевчук // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 2. –
С. 30 – 39.
69. Молева Г. В. Право на судебную защиту ответчика : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Г. В. Молева. – Сара¬тов, 1993. – 21с.
70. Фокина М. А. Состязательность в гражданском судопроизводстве: закономерности и исключения / М. А. Фокина. – Саратов : СЮИ МВД РФ, 1999. – 76 с.
71. Кілічава Т. М. Цивільне процесуальне право : навч. посіб. / Т. М. Кілічава. – К. : ЦУЛ, 2007. – 352 с.
72. Тимченко Г. Зміст змагальності у сучасному цивільному процесі / Г. Тимченко // Право України. – 2005. – № 5. – С. 111-114.
73. Шишкин С. А. Состязательность в гражданском и арбитражном судопроизводстве / С. А. Шишкин. – М. : Городец, 1997. – 192 с.
74. Немировська О. В. Принцип змагальності сторін та його реалізація в судовій практиці : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Олена Віленівна Немировська. – К., 1999. – 15 с.
75. Солдатенко А. Состязательность в гражданском процессе / А. Солдатенко // Юрид. практика. – 2005. – № 44. – С. 56 – 61.
76. Треушников М. К. Хрестоматия по гражданскому процессу / М. К. Треушников. – М., 1996. – 226 с.
77. Викут М. А. Гражданский процесс : курс лекций / М. А. Викут, И. М. Зайцев. – Саратов : СГАП, 1998. – 334 с.
78. Жуйков В. М. Принцип диспозитивности в гражданском судопроизводстве / В. М. Жуйков // Рос. юстиция. – 2003. – № 7. – С. 14-18.
79. Кожухарь А. Н. Право на судебную защиту в исковом производстве / А. Н. Кожухарь. – Кишинев, 1989. – 128 с.
80. Рясенцев В. А. Принцип диспозитивности в основах гражданского законодательства / В. А. Рясенцев // Регламентация защиты субъективных прав в основах гражданского законодательства : сб. науч. тр. / отв. ред. В. В. Бутнев. – Ярославль, 1992. – 124 с.
81. Гурвич М. А. Принципы советского гражданского процессуального права / М. А. Гурвич / Вопр. гражданского процессуального, гражданского и трудового права // Тр. ВЮЗИ. – М., 1965. – Т. 3. – С. 3 61.
82. Справа № 2-1996/09 Суворовського суду м. Одеси [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
83. Справа № 2-10564/10 Приморського районного суду м. Одеси [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
84. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2009 р. Справа № 2-а-438/09 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
85. Ухвала Виноградівського районного суду Закарпатської області від 23 квітня 2010 р. Справа № 2-573/10 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
86. Ухвала Диканського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2009 р. Справа № 2-71/09 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
87. Ухвала Жовтківського районного суду Львівської області від 22 березня 2010 р. Справа № 2-292/10 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
88. Мамницький В. Ю. Принцип змагальності у цивільному судочинстві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. Ю. Мамницький. – Х., 1995. – 14 с.
89. Сібільов Д. М. Участь третіх осіб у цивільному судочинстві : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Д. М. Сібільов. – Х., 1998. – 19 с.
90. Бутнев В. В. Некоторые актуальные проблемы совершенствования гражданского судопроизводства как формы защиты субъективных
прав граждан / В. В. Бутнев // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных прав граждан. – Ярославль, 1988. – С. 15-25.
91. Ярков В. В. Юридические факты в механизме реализации норм гражданского процессуального права / В. В. Ярков. – Екатеринбург, 1992. – 186 с.
92. Сапожников С. А. Принцип диспозитивности в гражданском процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / Сергей Анатольевич Сапожников. – М., 2006. – 200 с.
93. Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс : підруч. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. / М. Й. Штефан. – К. : Видав. Дім «Ін Юре», 2005. – 624 с.
94. Ухвала Апеляційного суду Донецької області від 11 грудня 2008 р. Справа № 22-1176/08 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
95. Ухвала Апеляційного суду Київської області від 24 грудня 2008 р. Справа № 22-ц-5107/08 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
96. Ухвала Апеляційного суду Київської області від 8 липня 2008 р. Справа № 22-ц-235/08 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
97. Ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2006 р. Справа № 22-760/06 [Електронний ресурс] // Офіц. сайт судових рішень України. – Режим доступу: www.reystr.court.gov.ua
98. Иевлев П. А. Уточнение иска: диспозитивное право истца, выработанное судебной практикой / П. А. Иевлев // Новеллы гражданского процессуального права : материалы науч.-практ. конф., посв. 80-летию М. С. Шакарян. – М., 2004. – С. 27-34.
99. Гордон В. М. Основание иска в составе изменения исковых требований / В. М. Гордон. – Ярославль, 1902. – 337 с.
100. Русинова Е. Р. Распорядительные права сторон в гражданском процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Е. Р. Русинова. – Екатеринбург, 2003. – 23 с.
101. Пахман С. В. Курс гражданского судопроизводства : лекции
(1871 –1872 гг.) / С. В. Пахман. – СПб., 1982. – 486 с.
102. Треушников М. К. Судебные доказательства / М. К. Треушников. –
2-е изд., доп. – М., 1999. – 288 с.
103. Гражданский процесс : учебник / под общ. ред. К. С. Юдельсона. – М., 1972. – 440 с.
104. Цивільний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. – К. : Істина, 2006. – 944 с.
105. Гусаров К. В. Проблемы гражданской процессуальной правосубъектности : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Константин Владимирович Гусаров. – Х., 2000. – 201 с.
106. Цивільний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар : у 2 т. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, С. В. Щербак ; за заг. ред. С. Я. Фурси. – К. : Видавець С. Я. Фурса : КНТ, 2007. – Т. 1. – 916 с.
107. Шевчук П. І. Судовий наказ в цивільному судочинстві / П. І. Шевчук // Право України. – 1998. – № 5. – С. 31-32.
108. Цивільний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар /
С. С. Бичкова, І. А. Бірюков, В. І. Бобрик [та ін.] ; за заг. ред. С. С. Бичкової. – К. : Атіка, 2008. – 840 с.
109. Аргунов В. Н. Судебный приказ и приказное производство / В. Н. Аргунов // Законодательст¬во. – 1998. – № 2. – С. 11-18.
110. Кучер Т. М. Шляхи приведення процедури наказного провадження у відповідність до принципів цивільного процесу та норм міжнародного права / Т. М. Кучер // Часопис Київ. ун-ту права. – 2009. – № 3. – С. 137-140.
111. Сеник С. Особливості наказного провадження / С. Сеник // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 6. – С. 35-38.
112. Луспеник Д. Судовий наказ у цивільному судочинстві: перші узагальнення судової практики / Д. Луспеник // Юрид. журн. – 2007. – № 2. – С. 111 – 119.
113. Гражданское процессуальное право : учебник / под ред. М. С. Шакарян. – М. : ТК Велби, 2004. – 584 с.
114. Гражданский процесс : учебник / под общ. ред. Н. М. Коршунова.
– М. : Эксмо, 2005. – 800 с.
115. Мельников А. А. Особое производство в советском гражданском процессе / А. А. Мельников // Сов. гос. и право. – 1961. – № 6. – С. 53 63.
116. Жеруолис И. Сущность советского гражданского процесса / И. Жеруолис. – Вильнюс : Минтис, 1969. – 203 с.
117. Каллистратова Р. Ф. Установление юридических фактов судом в порядке особого производства / Р. Ф. Каллистратова. – М. : Госюриздат, 1958. – 119 с.
118. Чечот Д. М. Субъективное право и формы его защиты / Д. М. Чечот. – Л., 1968. – 72 с.
119. Штефан М. Й. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі / М. Й. Штефан. – К., 1969. – 108 с.
120. Елисейкин П. Ф. Особенности судебного рассмотрения отдельных категорий гражданских дел : учеб. пособие / П. Ф. Елисейкин. – Ярославль : Типография Ярослав. политех. ин-та, 1974. – 134 с.
121. Ясинок М. Особливості дії принципу диспозитивності в окремому провадженні / М. Ясинок // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 6. – С. 59-60.
122. Ясинок М. Окремі питання правового ре¬гулювання розгляду судом справ про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку / М. Ясинок // Університет. наук. зап. Хмельницьк. ун-ту упр. та права. – 2006. – № 3-4. – С. 182 – 186.
123. Васильєв С. В. Цивільний процес : навч. посіб. / С. В. Васильєв. – Х. : Одиссей, 2008. – 480 с.
124. Азаров В. В. Принятие дополнительных доказательств арбитражным судом апелляционной инстанции и принцип состязательности /
В. В. Азаров // Арбитражный и гражданский процесс. – 2003. – № 11. – С. 24-26.
125. Жуйков В. М. Принцип состязательности в гражданском судопроизводстве / В. М. Жуйков // Рос. юстиция. – 2003. – № 6. – С. 24-29.
126. Кушнир Г. А. Ошибки суда первой инстанции, связанные с нарушением или неправильным применением норм процесуального права / Г. А. Кушнир // Законодательство. – 2008. – № 3. – С. 72 – 78.
127. Борисова Е. А. Принцип диспозитивности в апелляционном производстве в гражданском процессе / Е. А. Борисова // Тр. Юрид. фак. : в 50 т. – М., 2008. – Т. 9. – С. 251-264.
128. Терехова Л. А. Система пересмотра судебных актов в механизме судебной защиты / Л. А. Терехова. – М., 2007. – 320 с.
129. Жуйков В. М. Проблемы гражданского процессуального права /
В. М. Жуйков. – М., 2001. – 288 с.
130. Будак Е. В. Апелляционное производство в России и Австрии / Е. В. Будак. – М. : Городец, 2010. – 168 с.
131. Жукова О. В. Обеспечение доступности правосудия в стадии кассационного производства : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / О. В. Жукова. – СПб., 2005. – С.24.
132. Тимофеев Ю. А. Полномочия суда второй инстанции в гражданском процессе: современные проблемы / Ю. А. Тимофеев ; науч. ред. В. В. Ярков. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 184 с.
133. Грось Л. Л. Научно-практическое исследование влияния норм материального права на разрешение процессуально-правовых проблем в гражданском и арбитражном процессе / Л. Л. Грось. – Хабаровск, 1999. – С. 217.
134. Корякин Д. В. Актуальные проблемы стадии апелляционного обжалования судебных актов / Д. В. Корякин // Арбитражная практика. – 2002. – № 11. – С.27 – 31.
135. Фурса С. Я. Окреме провадження в Цивільному процесі України /
С. Я. Фурса. – К., 1999. – 347 с.
136. Абрамов С. Н. Судебное установление юридических фактов / С. Н. Абрамов. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 40 с.
137. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
138. Гражданский процесс зарубежных стран : учеб. пособие / под ред.
А. Г. Давтяна. – М., 2008. – 480 с.
139. Давтян А. Г. Основные черты реформы гражданского судопроизводства Германии : новеллы // Гражданский процесс: наука и преподавание / под ред. М. К. Треушникова, Е. А. Борисовой. – М., 2005. – С. 395–413.
140. Щепалов С. В. Диспозитивные начала в ГПК РФ чрезмерно усилены // Новеллы гражданского процессуального права : материалы науч.-практ. конф., посв. 80-летию М. С. Шакарян. – М. : ТК Велби : Проспект, 2004. – С. 23–27.
141. Стрельцова Е. Г. Восприятие основных принципов гражданского процесса в новейшем процессуальном законодательстве / Е. Г. Стрельцова // Новеллы гражданского процес¬суального права : материалы науч.-практ. конф., посв. 80-летию М. С. Шакарян. – М., 2004. – С. 34–37.
142. Решетникова И. В. Перспективы развития гражданского процессуального законодательства / И. В. Решетникова // Журн. рос. права. – 2004. – № 11. – С. 16–21.
143. Кодекс адміністративного судочинства від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 35-36, 37. – Ст. 446.
144. Василяускас Ю. Ю. Приостановление производства по гражданскому делу в совет¬ском гражданском процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Ю. Ю. Василяускас. – М., 1983. – 14 с.
145. Заворотько П. П. Непозовне провадження в радянському цивільному процесі / П. П. Заворотько, М. Й. Штефан. – К., 1969. – 101 с.
146. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопаду 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 53. – Ст. 793.
147. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради. – № 20. – 1998. – Ст. 99.
148. Канев К. Доклад по доступу к правосудию: Болгария / К. Канев, Г. Митрев // Доступ к правосудию: проблемы бесплатной юридической помощи в странах Центральной и Восточной Европы. – Будапешт, 2003. – С. 165–236.
149. Чванкін С. А. Добровільне представництво у цивільному процесі України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Сергій Анатолійович Чванкін. – О., 2005. – 226 с.
150. Гражданский процессуальный кодекс Российской Федерации от 14 ноября 2002 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.duma.consultant.ru
151. Об адвокатской деятельности и адвокатуру в Российской Федерации [Електронний ресурс] : Закон Российской Федерации от 31 мая 2002 г. – Режим доступу: www.duma.consultant.ru
152. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский. – М., 1917. – 571 с.
153. Азаров В. В. Действие принципа диспозитивности в ходе производства по пересмотру судебных актов арбитражных судов / В. В. Азаров // Рос. судья. – 2004. – № 4. – С. 9-11.
154. Берутович В. О понятии основных принципов гражданского процесса / В. Берутович // Вопр. развития и защиты прав граждан. – Калинин, 1977. – С. 91–97.
155. Борисова Е. А. Апелляция в гражданском (арбитражном процессе) / Е. А. Борисова. – М. : Городец, 2008. – 224 с.
156. Ванеева Л. А. Принцип диспозитивности советского гражданского процессуального права / Л. А. Ванеева // Вопр. развития и защиты прав граждан. – Калинин : Калинин. гос. ун-т, 1977. – С. 98-105.
157. Васильченко М. М. Заперечення проти позову : навч. посіб. / М. М. Васильченко. – Х., 1973. – 43 с.
158. Васильченко М. М. Заперечення проти позову : навч. посіб. / М. М. Васильченко. – Х., 1973. – 43 с.
159. Викут М. А. Право на судебную защиту и принципы гражданского процессуального пра¬ва / М. А. Викут // Вопр. гражданского процесса в свете решений XXVII съезда КПСС. – Сверд¬ловск, 1987. – С. 159.
160. Гражданский процессуальный кодекс Украины : науч.-практ. коммент. / Ю. С. Червоный, Г. С. Волосатый, В. О. Ермолаева [и др.]. – Х. : Одиссей, 2007. – 792 с.
161. Грось Л. А. О принципе законности в арбитражном и гражданском процессуальном праве / Л. А. Грось // Новеллы гражданского процессуального права : материалы науч.-практ. конф., посв. 80-летию М. С. Шакарян. – М. : ТК Велби : Проспект, 2004. – С. 19-23.
162. Гуреев П. П. Судебное разбирательство гражданских дел / П. П. Гуреев. – М. : Госюриздат, 1958. – 198 с.
163. Елисейкин П. Ф. Предмет и принципы советского гражданского процессуального права / П. Ф. Елисейкин. – Ярославль : Изд-во Ярослав. гос. ун-та, 1974. – 53 с.
164. Задорожна С. В. Перспективи запровадження примирної процедури (медіації) в Україні // Приватне право і підприємництво : зб. наук. пр. / гол. ред. О. Д. Крупчан [та