ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Борисова Юлія Олегівна

УДК 347.13/.4

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН
У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Кохановська Олена Велеонінівна

Київ – 2012
ЗМІСТ
Перелік скорочень і умовних позначень
Вступ
Розділ І. Поняття електронної комерції та правова природа відносин у сфері електронної комерції
1.1. Дослідження загальнотеоретичних, галузевих і правових аспектів електронної комерції в науковій літературі
1.2. Поняття і правова природа відносин в сфері електронної комерції, визначення її місця серед суміжних явищ
1.3. Загальна характеристика правовідносин, що складаються у сфері електронної комерції
1.4. Правове регулювання відносин у сфері електронної комерції в Україні та світі
Висновки до Розділу І

Розділ ІІ. Особливості вчинення правочинів у сфері відносин електронної комерції
2.1. Правочини у сфері електронної комерції
2.2. Специфіка укладення правочинів, вчинених в електронній формі
2.3. Особливості виконання договорів, укладених у сфері електронної комерції
Висновки до Розділу ІІ

Розділ ІІІ. Перспективи забезпечення охорони прав у сфері електронної комерції в Україні і світі
3.1. Охорона та захист персональних даних фізичних осіб у сфері електронної комерції
3.2. Судовий захист порушених прав у сфері електронної комерції
Висновки до розділу ІІІ
Висновки
Список літератури
3
4

15

21

39

72
100

105
128

144
156

158
167
183
185
190

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ЦК України
ГК України
ЦПК
Директива ЄС

Типовий закон UNCITRAL

Керівництво

Закон СНД

Закон про електронні документи
Закон про ЕЦП

Закон про захист прав споживачів
Правила

Положення про вчинення нотаріальних дій
ЕЦП
ЕОД
НКРЗ
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.
Директива 2000/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема електронної комерції на внутрішньому ринку від 08.06.2000 р.
Типовий закон про електронну торгівлю,
прийнятий Комісією ООН з права міжнародної торгівлі від 16.12.1996 р.
Керівництво з прийняття
Типового закону про електронну торгівлю, прийнятого Комісією ООН з права міжнародної торгівлі від 16.12.1996 р.
Модельний закон СНД
«Про електронну торгівлю» від 25.11.2008 р.
Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 р.

Закон України «Про електронний цифровий підпис»
від 22.05.2003 р.
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р.
Наказ Міністерства економіки України та Міністерства транспорту та зв‘язку України «Про затвердження Правил продажу товарів поштою» від 11.06.2008 №206/699
Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5
Електронний цифровий підпис
Правила електронного оформлення типових ділових документів
Національна комісія України з питань регулювання зв‘язку
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Масштаби зростання ролі інформаційних технологій в економіці України і всьому світі призводять до необхідності ефективної правової, зокрема, цивільно-правової регламентації відносин у сфері електронної комерції, яка є одним із інструментів глобалізації і розуміється, зазвичай, як діяльність фізичних і юридичних осіб із вчинення різного роду правочинів за допомогою електронних засобів зв‘язку та сукупність пов‘язаних із цими правочинами правовідносин.
Комплексне вивчення та детальний аналіз сучасних тенденцій у регулюванні договірних відносин із використанням інформаційних технологій дозволяє виробити оптимальні підходи для вирішення питань законодавчого їх врегулювання в Україні.
У процесі переходу до інформаційного суспільства договори укладаються в електронній формі, застосування якої має багато переваг: швидкість укладення, відсутність прив‘язки до фактичного місцезнаходження контрагентів та інші.
Одним з найважливіших факторів, що сприяє розвитку електронної комерції, є стрімке удосконалення комп‘ютерних технологій, що, в свою чергу, потребує закріплення юридичних вимог до їх використання та впровадження. Все більше правочинів у торгівлі здійснюється за допомогою електронного обміну даними, які передбачають використання альтернативних паперовим варіантам засобів передачі і зберігання юридично значимої інформації і тому все частіше застосовуються в цивільних правовідносинах. Розвиток економічних відносин, як правило, вимагає розробки нового, відповідного масиву норм права, які у подальшому можуть сформувати окремий цивільно-правовий інститут.
Відносна новизна інституту електронної комерції і відсутність розвинутого спеціального законодавства у цій сфері породжують ряд правових проблем. Насамперед неврегульованими або недостатньо врегульованими залишаються питання легітимності укладення електронних договорів, безпеки комерційної таємниці, доказової бази судових справ у процесі судочинства на основі електронного документа та ряд інших.
Можливість використання електронних засобів зв‘язку при вчиненні угод задекларована в українському законодавстві (ст.ст.207, 1087 Цивільного кодексу України), але механізми його застосування не мають належної регламентації, українське законодавство не забезпечує ефективний розвиток інформаційних технологій, динаміку торгового обороту.
Ще однією проблемою є те, що створення лише внутрішньодержавних нормативних актів не буде належним чином сприяти розвитку міжнародної торгівлі, оскільки країни по-різному підходять до законодавчої регламентації відносин у сфері електронної комерції. Тому на етапі формування українського законодавства слід враховувати тенденції наукової думки, світової практики та мати на увазі такі особливості трансформації правового регулювання як уніфікація договірного права, яке покликане врегулювати товарообмін у країнах незалежно від національної приналежності учасників. Необхідна орієнтація на досягнення правового регулювання відносин електронної комерції в тих державах, які досягли значного розвитку інформаційних технологій та вийшли або прагнуть вийти на світові ринки.
Електронна комерція сьогодні використовує різноманітні комунікаційні технології, пропонує та надає можливості інтерактивного зв'язку між виробниками і замовниками товарів та покупцями, сприяючи економічному розвитку і ефективній конкуренції, позбавляючи країни звичних кордонів.
Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної роботи № БФО42-01, державний реєстраційний номер 0111U008337 по темі «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти».
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у виробленні власних висновків на основі комплексного цивільно-правового аналізу щодо правової природи відносин електронної комерції, її сутнісних ознак та особливостей цивільно-правового регулювання відносин у сфері електронної комерції; наданні пропозицій і рекомендацій для удосконалення законодавства в зазначеній сфері.
Для досягнення поставленої мети основна увага у дисертації приділена вирішенню таких задач:
- дослідити загальнотеоретичні, галузеві і правові аспекти електронної комерції в науковій літературі;
- з‘ясувати поняття електронної комерції, правову природу відносин у сфері електронної комерції на основі аналізу притаманних їм рис та шляхом порівняння різних наукових і законодавчих визначень електронної комерції виявити її місце серед суміжних явищ;
- визначити та дослідити склад суб‘єктів правовідносин у сфері електронної комерції, виявити особливості правового статусу окремих суб‘єктів, які виконують роль посередників у сфері електронної комерції;
- детально вивчити цивільно-правові характеристики видів відносин, що складаються у сфері електронної комерції;
- дослідити інструменти та засоби електронної комерції, виокремити найбільш загальні їх риси, що дозволяють укладати правочини в електронній формі;
- дослідити важливі для права особливості інформаційної мережі Інтернет як одного із основних засобів електронної комерції;
- провести систематизацію міжнародного, зарубіжного та вітчизняного законодавства, що регулює відносини у сфері електронної комерції;
- визначити коло відносин, які обов‘язково повинні бути врегульовані в національному нормативно-правовому акті, присвяченому питанням електронної комерції в Україні;
- виявити особливості вчинення правочинів у сфері електронної комерції;
- дослідити можливості нотаріального засвідчення та державної реєстрації правочинів, вчинених за допомогою електронних засобів зв‘язку;
- виокремити способи укладення та виконання договорів у сфері електронної комерції;
- визначити норми права, що підлягають застосуванню при здійсненні міжнародних комерційних правочинів;
- дослідити перспективи забезпечення охорони прав у сфері електронної комерції в Україні і світі;
- запропонувати шляхи вирішення проблеми забезпечення правової безпеки при здійсненні правочинів у сфері електронної комерції;
- дослідити можливості захисту персональних даних у сфері електронної комерції;
- дослідити питання судового захисту порушених прав у сфері електронної комерції.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються в процесі цивільно-правового їх регулювання у сфері електронної комерції.
Предметом дослідження є основні доктринальні, законодавчі та правозастосовчі положення, сформульовані у монографіях та інших правових джерелах, у міжнародних актах; у чинному законодавстві України та інших країн, у судовій практиці, які стосуються проблем цивільно-правового регулювання відносин у сфері електронної комерції.
Методологічна основа дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження автор керувався такими методами: загальнонауковими (історичним, формально-логічним, системно-структурним, системно-порівняльним тощо) і спеціальними юридичними (формально-юридичним, порівняльно-правовим та іншими). Історичний метод був застосований у процесі аналізу розвитку електронної комерції в світі, під час дослідження історії становлення електронних грошей та вивчення вітчизняних нормативно-правових тенденцій регулювання відносин у сфері електронної комерції. Формально-логічний метод використовувався для формулювання поняття «електронна комерція», дослідження понять «електронний правочин» та «правочин, вчинений за допомогою електронних засобів зв‘язку». Системно-порівняльний метод дав змогу дослідити різні точки зору на поняття електронної комерції з метою вироблення власного її визначення, співставлення правил регламентації електронної комерції сусідніх держав на прикладі електронного документообігу; визначення оптимального за змістом міжнародного акту для імплементації у внутрішнє законодавство України на основі порівняння законодавства ЄС, ЮНСІТРАЛ, СНД.
Порівняльно-правовий та формально-юридичний методи були застосовані в процесі співставлення різних підходів до регулювання електронної комерції різними нормативними актами, при порівнянні думок вчених-правознавців з одних і тих самих питань.
Науково-теоретична основа дослідження. Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові досягнення, що містяться в працях також видатних вітчизняних і зарубіжних цивілістів, а також спеціалістів інших галузей права та науки, як: В. А. Алексунін, А. М. Береза, Я. Г. Берсуцький, Т. В. Боднар, В. І. Борисова, Л. А. Брагін, М. І. Брагінський, С. М. Братусь, В. М. Брижко, В. А. Васільєва, В. В. Вітрянський, А. В. Волокітін, Є. М. Грабовський, А. М. Греков, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, М. М. Дутов, В. М. Желіховський, І. В. Жилінкова, О. С. Іоффе, І. С. Канзафарова, Ю. М. Капіца, В. І. Кісіль, І. А. Козак, А. Д. Корецький, А. С. Косарєв, В. М. Коссак, А. С. Крутова, О. В. Кохановська, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, В. В. Луць, Р. А. Майданик, М. В. Макарова, А. П. Маношкин, О. С. Матвієнко, Н. С. Меджибовська, А. М. Новицький, О. А. Підопригора, В. Л. Плескач, Л. А. Пономаренко, О. І. Пушкар, І. М. Рассолов, В. В. Родригіна, І. В. Спасибо-Фатєєва, Р. О. Стефанчук, Т. О. Тарасова, Л. Д. Тимченко, В. С. Цимбалюк, А. В. Чучковська, К. С. Шахбазян, Я. М. Шевченко, С. І. Шимон, Р. Б. Шишка, Л. М. Янчева, В. Л. Яроцький та інші.
Також використані праці зарубіжних науковців-дослідників: Джозефа Завалетти, Джонатана Фрідена, Андана Рута та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням цивільно-правового регулювання відносин у сфері електронної комерції. У дисертаційному дослідженні сформульовано низку нових положень, висновків, пропозицій, які мають важливе значення для юридичної науки і практики, а саме:
Вперше:
 Обґнунтовано висновок щодо необхідності закріплення у вітчизняному законодавстві єдиного терміна «електронна комерція», як найбільш сучасного, розповсюдженого і вдалого для позначення всієї сукупності дій фізичних та юридичних осіб із вчинення «електронних» правочинів (укладання договорів) і які мають своєю метою отримання матеріальної вигоди. Доводиться, що поняття «електронна комерція» ширше від її вузького розуміння як підприємницької діяльності і відрізняється від змісту, який вкладається у поняття «електронний бізнес», «електронна торгівля», «Інтернет-комерція», «віртуальний магазин» тощо.
 Установлено, що відносини електронної комерції – це комплексне явище, яке потребує врегулювання нормами перш за все цивільного, а також адміністративного, господарського та інших галузей права. Обґрунтовано висновок, що поняттям електронної комерції в правовому розумінні на доктринальному рівні охоплюються правовідносини у сфері електронної торгівлі, маркетингу, логістики, розрахунків та ін., існують також особливості, пов’язані із захистом прав та інтересів учасників цих відносин і особливостями судового розгляду спорів у названій сфері.
 Сформульовано загальне положення про те, що явище електронної комерції не можна розглядати лише у тісному зв’язку із мережею Інтернет, іншими мережами, а також із обмеженим переліком електронних засобів зв’язку, оскільки такий перелік постійно розширюється. Виходячи із цього, доводиться, що «мобільна комерція» є різновидом електронної комерції, а також що не слід прив’язувати електронну комерцію до електронного документообігу, який на сьогодні є одним, але не єдиним способом вчинення правочинів у сфері електронної комерції.
 Доведено, що, з одного боку, на сьогоднішній день існує значний масив правочинів, які укладаються шляхом обміну електронними листами, переходом з однієї електронної адреси на інше посилання Інтернет-сайту, відправленням смс-повідомлень тощо, а з іншого боку, законодавцем здійснюються спроби вельми детально врегулювати питання вимог до електронного документа через закріплення обов’язкового його реквізиту – електронного цифрового підпису, який практично не використовується учасниками сучасної електронної комерції. У зв’язку з цим обґрунтовується висновок щодо необхідності врахування законодавцем вже існуючих дієвих інструментів регульованого явища, вироблених практикою, і закріпити їх на рівні закону про електронну комерцію.
 Обґрунтовано висновок, що електронна форма правочину не є різновидом його письмової форми і що терміни «електронна форма правочину» і «електронний правочин» є суто теоретичними комплексними конструкціями, які недоцільно застосовувати на практиці, оскільки існує значна кількість варіантів існування електронної форми правочину. Доведено, що термін «електронний правочин» слід використовувати не для позначення електронної форми правочину, а для вказівки на спосіб фіксації волі сторони правочину – за допомогою електронних засобів зв’язку. Пропонується закріпити у ЦК України та ряді інших законодавчих актів замість терміну «електронний правочин» конструкцію «правочин, вчинений за допомогою електронних засобів зв’язку». Термін «електронний правочин» може використовуватися лише за умови роз’яснення законодавцем його сутності і з метою скорочення формулювань для зручності.
 Обґрунтовано висновок, що поділ правочинів у цивільно-правовій доктрині і законодавстві на письмову і усну форми не відповідає сучасному стану розвитку інформаційного суспільства та інформаційних відносин. Пропонується запровадити на доктринальному, а пізніше і на законодавчому рівні категорії «зафіксований» і «незафіксований» правочин і відповідно, розрізняти «зафіксовану» і «незафіксовану» форми правочину, оскільки в сьогоднішніх реаліях правочини можуть бути зафіксовані електронними засобами у формі, яку не можна вважати письмовою, а ряд правочинів, зокрема, у сфері електронної комерції, взагалі не підпадають ні під категорію письмових, ні під категорію усних.
 Обґрунтовано положення про те, що всі примірники електронного договору, які підписані електронним цифровим підписом і на які поширюються правила електронного документа слід вважати оригіналами. Пропонується вважати копією електронного договору електронний примірник договору без електронно-цифрового підпису або належним чином завірений паперовий чи оформлений на іншому матеріальному носії примірник. Такий підхід пропонується як перспективний на доктринальному рівні, оскільки практика свідчить сьогодні про недостатнє поширення електронних цифрових підписів, законодавчу невизначеність процедури завірення копій електронних документів, неналежне оформлення документів у цифровому вигляді і неможливість залучення оформлених належним чином електронних документів в якості доказів у судових справах у сфері електронної комерції.
 Сформульовано визначення електронних грошей (розрахунків) як якісно нового виду грошей (розрахунків), яким притаманні риси як готівкових, так і безготівкових попередників. Рисами першого виду є трансферабельність, анонімність (сліпий цифровий підпис), матеріальна вразливість із можливою втратою і те, що вони не є позитивним і негативним записом на рахунках. До ознак другого виду слід віднести те, що вони не мають матеріального еквівалента, випускаються (в Україні, зокрема) лише банками, мають прив’язку до рахунку, при наявній анонімності зберігається можливість доказування правильності розрахунків. Доводиться, що розвиток електронних грошей в Україні стримується через невирішеність ряду питань: неврегульованість міжнародних розрахунків, прив’язка електронних розрахунків до банків, що суперечить їх природі і суті.
 Обґрунтовано необхідність запровадити в Україні на нормативному рівні існуючу міжнародну класифікацію угод (В2В, В2С, С2G та ін.), засновану на видах сторін залежно від того, чи є вони юридичними особами приватного чи публічного права або фізичними особами і в якій ролі вони виступають: в якості оферента чи акцептанта.
Удосконалено:
 Визначення Інтернет у вузькому розумінні як одного із засобів електронної комерції. Доводиться, що Інтернет – це не суб’єкт, не об’єкт і не середовище правовідносин електронної комерції, а складова комплексу інструментів, у тому числі правових заходів, які забезпечують здійснення електронної торгівлі разом із комп’ютером (або його аналогом) та програмним забезпеченням.
 Розуміння суб’єктного складу електронних комерційних відносин як загальноприйнятого для цивільного права, за виключенням такого спеціального суб’єкта як посередник (провайдер, оператор, фінансова установа). Пропонується усвідомлення посередника електронної комерції як такого, який, на відміну від звичайного посередника, є особливим, обов’язковим учасником електронної комерції, і заперечується необхідність упровадження практики ряду країн щодо обов’язкового ліцензування діяльності провайдерів.
 Сутність поняття цифрових послуг як традиційних послуг, наданих за допомогою електронних засобів зв’язку, а електронного товару – як цифрового товару, найчастіше – файлу, який варто розглядати як категорію так званого «м’якого» товару. Доводиться, що не можна поширювати на електронні товари, які за своєю природою є інформацією, підходи до регулювання «твердих» товарів.
Отримало подальший розвиток:
 Положення про те, що надмірна прозорість електронної комерції веде до втрати її привабливості порівняно із звичайною комерцією. Пропонується не обмежувати вибір сторін залишатися анонімними у договорах електронної комерції і у сфері електронної комерції в цілому.
 Пропозиція (Положення) про необхідність поширення на сферу нотаріального посвідчення та державної реєстрації дію законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис» в частині засвідчення нотаріусами та державними реєстраційними органами електронних документів електронними цифровими підписами з посиленими сертифікатами ключа, які єдині прирівнюються до власноручного підпису.
 Положення про необхідність прийняття закону України «Про електронну комерцію». Положення закону повинні враховувати і деталізувати норми ЦК України, положення Типового закону UNCITRAL про електронну торгівлю, Директиви ЄС щодо електронної торгівлі в частині регулювання діяльності провайдерів. Пропонується приділити особливу увагу питанню захисту персональних даних, керуючись міжнародними стандартами: стандарт ІSO «International standart ISO/IES 15408 :1999 – Evaluation criteria for IT security» (Оціночні категорії безпеки ІТ), Директивою 97/ 7/ ЄС «Про захист споживачів при укладанні контрактів на відстані», Директивою 97/66/ЄС «Про обробку персональних даних і захист приватних інтересів у галузі телекомунікацій».
 Положення про право, яке повинно застосовуватися до правовідносин у сфері електронної комерції, які підпадають під дію міжнародного приватного права. Пропонується застосовувати правило про вибір права за методом вибору сторін. Доводиться, що застосування права, яке «має більш тісний зв'язок» до електронної комерції, яка, як правило, має транснаціональний характер, недостатньо обґрунтоване.
 Положення про саморегульованість феномену електронної комерції, що підтверджується дослідженнями природи самостійної міждержавної судової ланки – електронних комерційних арбітражів, які керуються спеціально розробленими для них матеріальними та процесуальними нормами.
 Позиція про відсутність потреби у чіткому і одночасному врегулюванні усіх аспектів електронних комерційних відносин на міжнародному рівні. Ознака активної саморегуляції цих відносин пояснює важливість створення лише загальних норм-рамок поведінки для сторін-учасниць електронної комерції з урахуванням саме «електронної» їх складової.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота ґрунтовно доповнить дослідження з цивільно-правового регулювання відносин у сфері електронної комерції. Дисертація є комплексним дослідженням сучасного стану регулювання відносин у сфері електронної комерції в України. Нами були зроблені спроби вирішити окремі найсуттєвіші колізії, що існують у сфері регулювання відносин електронної комерції,
У роботі здійснено аналіз наукової теоретичної бази з питань електронної комерції, враховано положення міжнародних актів, національного та зарубіжного законодавства. Запропоновані висновки і пропозиції дозволять забезпечити регламентацію подальшого розвитку відносин електронної комерції на вітчизняному просторі.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливістю їх застосування для подальших досліджень цивільно-правового регулювання відносин у сфері електронної комерції, а також у процесі вдосконалення чинного законодавства. Матеріали дисертації (дисертаційного дослідження) можна використовувати під час викладання дисциплін з курсів «Цивільне право України», «Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин», а також при підготовці підручників, посібників з цих дисциплін. Прикладний характер дисертаційного дослідження дозволяє використовувати його положення в практичному здійсненні електронної комерційної діяльності, у судовому процесі тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення наукової новизни та інші наукові результати отримані на базі особистого вивчення та аналізу наукових і нормативних джерел, узагальнення практики їх застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були висвітлені у виступах на міжнародних, всеукраїнських конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал сучасної юриспруденції» (Тернопіль, 15 грудня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та пріорітети реформування законодавства України» (Запоріжжя, 13 березня 2010 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні правовідносини та права інтелектуальної власності як інститути приватного права» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 25 березня 2010 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми науки очима молодих вчених» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 23 квітня 2010 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові реформи в Україні: проблеми реалізації» (Київ, 16-17 лютого 2011 року); науково-практичній конференції “V щорічні читання з проблем права інтелектуально власності”, присвячених пам’яті професора Підопригори Опанаса Андроновича (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 31 березня 2011 року); Міжнародній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 21-22 квітня 2011року).
Публікації. Основні наукові результати дисертації відображені в одинадцяти публікаціях: чотирьох статтях, опублікованих автором без співавторів у наукових фахових виданнях України і у семи тезах міжнародних науково-практичних конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев‘ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок, з яких обсяг використаних джерел – 20 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Відносини в сфері електронної комерції підлягають правовому регулюванню цивільним, адміністративним, податковим, господарським, міжнародним приватним правом та, певною мірою, іншими галузями права, оскільки є явищем міжгалузевим.
Проблеми законодавчого регулювання відносин в сфері електронної комерції пов‘язані, по-перше, з їх міжгалузевим характером, а по-друге, з цивільно-правовою природою відносин у сфері електронної комерції, що має суттєвий вплив не лише в теорії, але й на практиці.
Вагому складову для регулювання відносини у сфері електронної комерції утворюють норми цивільного права України, які закріплюють підходи до вирішення цивільно-правових аспектів цих відносин, зокрема, таких як, форма «електронних» правочинів, цифрові товари та послуги, способи укладення та виконання договорів, електронні гроші, суб‘єкти відносин, інструменти та інші особливі ознаки електронної комерції.
Теоретичне дослідження відносин у сфері електронної комерції ускладнено термінологічною неузгодженістю понятійного апарату. Так, нарівні з терміном «електронна комерція», використовуються синонімічні поняття: «електронна торгівля», «електронний бізнес», «Інтернет-бізнес», «Інтернет-торгівля», «Інтернет-комерція». Термін «електронна комерція» є найбільш вдалим для позначення досліджуваних відносин. Це пояснюється тим, що він є серед інших давно вживаним у міжнародній практиці («e-commerce»), а тому введення його до понятійного апарату права України сприятиме удосконаленню вітчизняного досвіду регулювання електронних комерційних відносин з міжнародними. Також термін «електронна комерція» найбільш точно відображає відносини, які він визначає, а саме: 1) здійснення правочинів, спрямованих на отримання прибутку (комерційний аспект), 2) здійснення даних правочинів за допомогою електронних засобів зв‘язку (електронний аспект).
Електронну комерцію слід трактувати з позицій цивільного права, як це прийнято в міжнародній практиці. Тобто комерцію слід розглядати не як синонім підприємницької діяльності, а більш загально – як дії фізичних та юридичних осіб з вчинення правочинів (укладення договорів), що спрямовані на отримання матеріального прибутку. В подальшому поруч з виробленням сталих правил ведення електронної комерції, ці правила будуть за аналогією поширюватися і на безоплатні (некомерційні) договори та правочини.
Оскільки відносини, що складаються в галузі електронної комерції, розглядаються в дисертації з позицій цивільного права України, то суб‘єктами даних відносин є загальні суб‘єкти цивільного права: фізичні і юридичні.
Проте особливої уваги заслуговують спеціальні для електронної комерції суб‘єкти, які зазвичай опосередковують вчинення правочинів технічно. По-перше, це провайдери телекомунікаційних послуг, по-друге – фінансові установи (якщо через них здійснюються платежі).
Поруч з виробленням сталих правил щодо укладення та виконання «електронних договорів», повинні бути також вироблені аналогічні правила щодо діяльності так званих «посередників» при здійсненні електронної комерційної діяльності. За відсутності цієї умови є загроза мати неповне, а отже декларативне та недієве законодавство у названій сфері.
Для полегшення визначення правового статусу суб‘єктів відносин у сфері електронної комерції доцільно погодитися з напрацюваннями міжнародної практики, яка розділяє сторін договору в залежності від ролі, виконуваної ними у конкретному договорі на «сustomer» (аналог – фізичні особи та юридичні особи приватного права – непідприємницькі товариства), «business» (аналог – юридичні особи приватного права-підприємницькі товариства та фізичні особи – підприємці), «government» (аналог – юридичні особи публічного права). Дана класифікація зручна тим, що дозволяє точно визначити статус особи в конкретних відносинах, де перша літера означає – оферента, друга – акцептанта: «С2С» » (сustomer – to – сustomer) , «С2В» (сustomer – to – business), «С2А» (сustomer – to – administration), «В2С» (business – to – сustomer), «В2В» (business – to – business), «В2G» (business – to – government), «G2С» (government – to – сustomer), «G2В» (government – to – business ), «G2G» (government – to – government).
Об‘єктом правовідносин у сфері електронної комерції часто є цифровий товар та цифрові послуги. Ми дійшли висновків, що дані категорії хоча й не мають матеріального вираження в звичному розумінні, проте чітко виокремлюються один від одного: цифрові послуги – це, найчастіше, традиційні послуги, що надаються за допомогою електронних засобів зв‘язку, цифровий товар – це інформація (найчастіше у вигляді файлу), яка створюється та передається за допомогою тих самих електронних засобів зв‘язку, існує в електронній формі та може бути записана на матеріальних носій.
Особливий інтерес для вивчення електронної комерції являє визначення кола засобів її здійснення. Фактично будь-який електронний засіб зв‘язку може вважатися придатним для здійснення електронної комерції. Проте оскільки за формою правочини поділяються на письмові й усні і не будь-який електронний засіб зв‘язку може задовольняти вимоги щодо письмової форми правочину. Більшість засобів зв‘язку (таких наприклад, як телефон) придатні лише для укладення усних договорів. Особливим засобом зв‘язку, придатним для укладення як письмових, так і усних договорів, є комп‘ютер, який потребує встановлення певних комп‘ютерних програм та поєднання принаймні з одним комп‘ютером у мережу. Тому найбільш поширеними засобами зв‘язку у сфері електронної комерції є комп‘ютери з налаштованими програмами, а найбільш придатною для цього мережею є Інтернет. Пропонується Інтернет-відносини регламентувати у відповідності з нормами цивільного права, а Інтернет розглядати як один з основних засобів електронної комерції.
З позицій цивільного права термін «електронна комерція» слід розуміти як дій суб‘єктів цивільного права щодо вчинення правочинів за допомогою електронних засобів зв‘язку і спрямованих на отримання прибутку.
Термін «електронний правочин» хоча і є зручним і відносно сталим у вживанні, проте створює колізію, оскільки має на увазі існування електронної форми правочину і, як наслідок, особливої групи правочинів – електронних. В той час як електронна форма правочину, електронний правочин як вид правочинів – це лише теоретичні конструкції, які мають безліч практичних втілень. Тому пропонується розуміти електронний правочин – не як правочин, вчинений в електронній формі (форма вираження волі), а як правочин, вчинений за допомогою електронних засобів зв‘язку (спосіб фіксації волі). Для уникнення термінологічних колізій більш доцільно використовувати поняття «правочин, вчинений за допомогою електронних засобів зв‘язку». Поняття “електронний правочин” може використовуватися із необхідним законодавчим роз‘ясненням його суті.
Виходячи із ознак письмової та усної форми правочинів та порівнюючи із ними існуючі на практиці види електронних правочинів (натискання іконок на сайті, замоблення по телефону і інше), слід визнати теоретичним поділ правочинів на усні та письмові застарілим. Пропонується перспективний поділ на зафіксовані та незафіксовані правочини.
На відміну від традиційних «паперових» договорів, оригінал електронного договору може існувати лише в одному примірнику - тому, що існує на момент створення. Пропонується всі примірники електронного договору, що підписані електронним цифровим підписом і на які розповсюджуються правила електронного документа, вважати оригіналами. Копією електронного договору пропонується вважати електронний примірник без електронно-цифрового підпису або належним чином завірений паперовий примірник.
З проблемою оригіналу і копії електронного документу тісно пов‘язана проблема нотаріального засвідчення та державної реєстрації договорів, вчинених за допомогою електронних засобів зв‘язку. Наразі здійснення такого роду операцій є неможливим, але в подальшому пропонується розповсюдити на нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію вимоги Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» в частині підписування документів нотаріусами і державними органами електронними цифровими підписами з посиленими сертифікатами ключа.
Розрахунки у сфері електронної комерції часто здійснюються за допомогою електронних грошей, які слід розглядати як якісно новий різновид грошей, якому притаманні ознаки як готівкових, так і безготівкових грошей.
При укладенні електронних договорів, які підпадають під дію міжнародного приватного права, пропонується керуватися відповідним національним законом та застосовувати метод вибору права, який надасть можливість сторонам договору попередньо домовитися про право, яке буде застосовуватися до відносин, що випливають з кожного конкретного договору.
Найбільш придатним міжнародним актом для імплементації в українське законодавство є Типовий закон UNCITRAL про електронну торгівлю, який має високу ступінь диспозитивності, а тому є зручним для взяття його за основу будь-якого національного закону щодо електронної комерції. Імплементація цього закону в єдиний нормативний акт України буде мати наслідком поєднання в майбутньому законі «Про електронну комерцію» приватних і публічних відносин в якості предмета регулювання, оскільки Типовий закон UNCITRAL виходить з неподільності приватних та публічних відносин.
Положення Директиви ЄС щодо електронної торгівлі в частині регулювання діяльності та відповідальності провайдерів доцільно запровадити в Україні. Це дозволить одноманітно з правом ЄС регламентувати статус провайдерів, що є необхідним з позицій міжнародного характеру електронної комерції.
Україна потребує вироблення єдиної стратегії регулювання відносин у сфері електронної комерції в межах СНД, але для цього на основі Типового закону UNCITRAL про електронну торгівлю має бути прийнятий Модельний закон СНД про електронну торгівлю. Існуючий Модельний закон СНД про електронну торгівлю непридатний для імплементації через суперечливість окремих його положень та через невідповідність діючим нормативним актам держав-учасниць СНД.
Основними питаннями, які повинні бути вирішені у межах майбутнього Закону України «Про електронну комерцію», вважаємо: форму правочинів, які вчиняються за допомогою електронних засобів зв‘язку, статус провайдерів, додаткових прав та обов‘язків учасників електронних комерційних відносин, способи укладення та виконання електронних договорів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Закони України
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435 // ВВР, 2003, № 40-44, ст. 356 ;
2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року № 1618 // ВВР, 2004, № 40-41, 42, ст. 492;
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // ВВР, 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144;
4. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV // ВВР, 2003, № 36, ст. 275;
5. Закон України «Про обов'язковий примірник документів» від 09 квітня 1999 року № 595-XIV // ВВР, 1999, № 22-23, ст. 199;
6. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII // ВВР, 1992, № 48, ст. 650;
7. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 31 травня 2005 року № 2594-IV // ВВР, 2005, № 26, ст. 347;
8. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-4 від 22 травня 2003 року № 852-IV // ВВР, 2003, № 36, ст. 276;
9. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII // ВВР, 1991, № 30, ст. 379;
10. Закон України «Про зв‘язок» від 16.05.1995 № 160/95-ВР // ВВР, 1995 , № 20, ст.143 (втратив чинність);
11. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 N 1280-IV // ВВР,2004 р, № 12, ст. 155;
12. Закон України «Про нотаріат»// ВВР .1993, № 39, ст.383;
13. Закон України «Про поштовий зв‘язок» від 04.10.2001 № 2759-3 // ВВР,2002, № 6, ст. 39;
14. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 №1382-4// ВВР, 2004, № 15, ст. 232;
15. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р. // ВВР, 1991, № 29, ст. 378;
16. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 N 3759-XII // ВВР, 1994, N 10, ст. 43
17. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних» від 23.03.2000 N 1587-III // (ВВР), 2000, N 24, ст.183
18. Закон України «Про міжнародне приватне право» (режим доступу до документу від 23.06.2005 № 2709-IV./ ВВР, 2005, N 32, ст.422
19. Закон України «Про захист персональних даних» вiд 01.06.2010 № 2297-VI / ВВР, 2010, N 34, ст.481;
Підзаконні нормативно-правові акти України
20. Наказ Міністерства юстиції України «Про впровадження електронного цифрового підпису» від 08.03.2007 № 239/5 // Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0239323-07;
21. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв‘язку» 05.03.2009 № 207 // Урядовий кур'єр вiд 08.04.2009 - № 63;
22. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5// Офіційний вісник України, 2012 р., № 17, стор. 66, стаття 632;
23. Наказ Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України «Про затвердження Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України» від 27.12.2004 № 142/5/310// Офіційний вісник України, 2004 р., № 52, том 2, стор. 796, стаття 3492;
24. Наказ Міністерства економіки України та Міністерства транспорту та зв‘язку України «Про затвердження Правил продажу товарів поштою» від 11.06.2008 №206/699 // Офіційний вісник України, 2008, № 62, стор. 86, ст. 2102;
25. Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі–продажу товарів» від 23 серпня 1989, № 797–11 // Режим доступу до документу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi ) ;
26. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями» від 19.04.2007 № 103 // Офіційний вісник України вiд 02.11.2007 - 2007 , № 80, стор. 52, стаття 2982;
27. Наказ Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України «Про затвердження переліку типових документів» від 20.07.1998 № 41 // Офіційний вісник України, 1998, № 38, стор. 81;
28. Інструктивні вказівки Державного арбітражу СРСР «Про використання як доказів з арбітражних справ документів, підготовлених за допомогою електронно-обчислювальної техніки» від 29.06.1979 № И-1-4 // Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v-1-4400-79;
29. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку акредитації центру сертифікації ключів» від 13.07.2004 № 903 // Урядовий кур'єр вiд 15.09.2004, № 173;
30. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про електронну торгівлю» від 17.02.2003 № 3114 / Режим доступу до документу http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=14256 ;
31. Довідка Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції про відповідність положенням законодавства Європейського Союзу або нормам і принципам системи ГАТТ/СОТ проекту закону “Про електронну торгівлю” (реєстр. N 3114), внесений народними депутатами України Клімовим Л.М., Карповим О.М., Цушком В.П., Буряком С.В., Шпигом Ф.І. // Режим доступу до документу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=14256 ;
32. Проект Закону України «Про електронну комерцію» від 12.09.2006 № 2137 // Режим доступу до документу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27982;
33. Проект Закону України «Про електронну комерцію» від 18.02.2010 № 266 // Режим доступу до документу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=37033;
34. ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» // Режим доступу до документу: http://dilo.kiev.ua/dstu4163-2003.html;
35. Постанова КМ "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг" від 09.08.2005 N 720 (втратила чинність) // Урядовий кур'єр від 14.09.2005, № 173;
36. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку "Положення про метрологічну службу Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації" від 14.04.2006 N 349;
37. Наказ Держкомзв'язку "Про затвердження Положення про діяльність операторів міжміського, міжнародного зв'язку телефонної мережі загального користування України та їх взаємодію між собою" від 14.02.2001 N 19;
38. Рішення НКРЗ «Про затвердження Ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері телекомунікацій з надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж» від 11.11.2010 № 513;
39. Наказ Міністерства освіти і науки "Про проведення суцільної інвентаризації стану наявної комп'ютерної техніки в загальноосвітніх навчальних закладах I, I - II, I - III ступенів" від 29.06.2010 N 637/ режим доступу до документу // Режим доступу: http://news.yurist-online.com/laws/23794;
40. Наказ Держкомстат "Про затвердження форм державної статистичної звітності по статистиці науки, інформатики та інновацій і інструкцій про порядок їх заповнення" від 27.08.1997 N 10 // Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0441-97;
41. Наказ Державного комітету України з промислової безпеки; охорони праці та гірничого нагляду, "Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин" від 26.03.2010 N 65 // Офіційний вісник України від 05.05.2010, № 30, стор. 12, стаття 1119;
Судові рішення
42. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012. / Офіційний вісник України. - 2012 р. - № 9. – с. 106, ст. 332
43. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 січня 2012 року по справі №2-288/12. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21026574
44. Рішення Господарського суду м. Києва від 23 листопада 2011у справі №37/316. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19885124
45. Рішення Дніпровського районного суду м. Джіпродзержинська від 28 листопада 2011 року у справі № 2-1159/11. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21269383
46. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 грудня 2011 р. у справі № 2-997/11. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20809543
47. Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 02 липня 2010 р. у справі № 22ц-2221/2010. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/10246843
48. Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 08 листопада 2010 р. у справі № 2-5743/2010 р. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12666156
49. Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 31 січня 2012 р у справі №2-5521/11. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21305630
50. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 грудня 2011 року у справі № 2-2927/11. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/19596512

Нормативно-правові акти іноземних держав
51. Гражданский кодекс РФ. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://www.kodeks-rf.com/;
52. Закон Республики Азербайджан «Об электронной торговле» від 10.05.2005 № 908-IIГ (режим доступу до документа http://www.base.spinform.ru/show_doc.fwx?Regnom=9111 );
53. Закон Республіки Молдова « Про електронну торгівлю» від 22.07.2004 //Режим доступу: http://www.parlament.md/laws/list/july2004/ru.html;
54. Закон Республики Узбекистан «Об электронной коммерции» от 29.04.2004 № 613- II (режим доступу до документа http://www.base.spinform.ru/kzview.fwx);
55. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі – продажу товарів від 11 квітня 1980 (режим доступу до документу http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=995_003 );
56. Модельный закон СНГ «Об электронной торговле» от 25 ноября 2008 года №31-12 / режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_k75
57. Типовий закон про електронну торгівлю, прийнятий Комісією ООН по праву міжнародної торгівлі та затверджений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № А/RES/51/162 від 30.01.1997 та Керівництво по його прийняттю (1996 рік)[Електронний ресурс]// Режим доступу: http://www.uncitral.org/pdf/russian/texts/electcom/05-89452_Ebook.pdf;
58. Directive 2000/31/EC of the European Parliament and of the Council of 8 June 2000 on certain legal aspects of information society services, in particular electronic commerce, in the Internal Market // Official Journal of the European Communities (hereinafter «E-Commerce Directive»), L 178 – 17.07.2000. - P. 34-36;
59. Directive 97/7/EC of the European Parliment and the Council of 17 February 1997 on the protection of consumers in respect of distance contracts // Official Journal of the European Communities, L 144. – 04.06.1999. - P. 19.;
60. Directive 95/46/EC of the European Parliament and of the Council of 24 October 1995 on the protection of individuals with regard to processing of personal data and on the free movement of such data // Official Journal of the European Communities, L 281. – 23.11.1995. – P. 33-35;
61. Directive 97/66/EC of the European Parliament and of the Council of 24 October 1995 on the protection of individuals with regard to processing of personal data and on the free movement of such data // Official Journal of the European Communities, L 24. – 30.01.1998. – P. 1;

Спеціальна література
62. Абракітов В.Е. Безпека життєдіяльності, екологія та охорона праці: Енциклопедичний словник. Електронний ресурс/ Режим доступу: http://abrakitov.narod.ru/Abrakitov-T.htm;
63. Аванесян В.В. Большая юридическая энциклопедия / Авт. сост.: В. В. Аванесян, С.В. Андреева, Е. В. Белякова и др. М.: Изд-во Эксмо, 2005. - 688 с.
64. Азрилиян А.Н. Юридический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – М.: Институт новой экономики, 2007. – 1152с.;
65. Азрилиян А.Н. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна. – 7-е изд., доп. – М.: Институт новой экономики, 2008. – 1472с.;
66. Алексунин В.А. Электронная коммерция и маркетинг в интернете: учеб. пособие. / В.А.Алексунин, В.В.Родигина. — М.: Изд.-торг. корпорация «Дашков и К°», 2005. — 213 с..;
67. Ананько А. Электронная форма сделки в международной торговле. Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.office-metodist.com.ua/e-commerce/resource.php?lan=rus&id=131;
68. Антонов В.М. Банківська система та електронна комерція як інформаційні ресурси : Навч. посіб. / Антонов В.М., Бондарчук Ю.В.; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К.: ВПЦ Київ. ун-т, 2002. — 54 с;
69. Апопій В. Інтернет-торгівля: проблеми і перспективи розвитку в Україні / Регіон. економіка. - 2003. - № 1 (27). - С.25 -32;
70. Артамонов В.А. Принципы построения защищенной системы электронной коммерции в сети Интернет, основанной на протоколах аутентификации с нулевой передачей знаний. / Артамонов В.А., Артемонова Е.В. Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.itzashita.ru/publications/principy-postroeniya-zashhishhennoj-sistemy-elektronnoj-kommercii-v-seti-internet-osnovannoj-na-protokolax-autentifikacii-s-nulevoj-peredachej-znanij.html;
71. Бабенко Н. Договоры должны исполняться!.. А электронные? Проблемы заключения электронных договоров / Юридическая практика. – 2001. - № 41 – С. 10.;
72. Балабанов И.Т. Интерактивный бизнес. / Балабанов И.Т.– СПб.- 2001;
73. Белоусов А. Правовые аспекты использования ІТ – технологий: электронная коммерция [Електронний ресурс]/ Режим доступу: www.crime-research.ru;
74. Береза А.М Електронна комерція. / Береза А.М., Козак І.А., Левченко Ф.А. та ін.; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2002. — 326 с;
75. Берсуцкий Я.Г. Онлайновый электронный бизнес: реальность, конкурентоспособность, эффективность. : учеб. пособие. / Я. Г. Берсуцкий и др.; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти, Донец. ун-т экономики и права. — Донецк: ИЭП НАН Украины: ДонУЭП, 2008. — 328 с.;
76. Блажівська Н.Є. Електронний правочин / Юридичний журнал. – 2001. - №4. – С. 62-70.;
77. Богдановская И.Ю. Правовое регулирование электронной коммерции: зарубежная практика. Доклад на II Всероссийской конференции «Право и Интернет: теория и практика». М.- 28-29 ноября 2000 года. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.ifap.ru/pi/02/index.htm;
78. Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві: (заг.пол.): навч.посіб. - К.: Юстініан, 2007. - 280с.;
79. Борисова Ю.О. Деякі проблеми регулювання правовідносин в сфері електронної комерції. Аналіз положень законопроекту «Про електронну комерцію. / Вісник КНУ. – 2010. - № .- С.;
80. Бородачова Н. Послуги Інтернет-магазинів: попит в Україні. / Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.consumerinfo.org.ua/must_know/quality/detail.php?ID=5490
81. Брагин Л.А. Электронная коммерция. / Брагин Л.А., Королева С.И., Панкина Н.А. и др.— М.: Экономистъ, 2005. — 286 с;
82. Брагинский М.И. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. - М.: Издательство «Статут», 1998. 464 с.;
83. Брель О. Електронний документообіг: організаційно-правові проблеми застосування. / Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2007. - №4. – С. 26-29.;
84. Винарик Л.С. Способы оценки эффективности системы безопасности онлайнового электронного бизнеса / Економіка промисловості. - 2009. - № 2. - С.101-105;
85. Виноградська А. Інтернет-магазин – перспективна модель комерційного бізнесу / Ділова панорама. - 2004. - №6. - С.20 – 23;
86. Галаган Д.В. Щодо обміну інформацією у мережі Інтернет // Правова інформатика. - 2010. - № 2. - С.44-52;
87. Галковська Т. Від скляного намиста до електронної гривні / Дзеркало тижня. - 2010. - 17 лип. (№ 27). - С.1,10;
88. Гетманенко А. История электронных денег. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://statiami.ru/s/internet/istoria-elektronnyh-deneg.php;
89. Гіжевський В.К. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528с.;
90. Гоголь Б.М. Право на інформацію в цивільному праві України: ди. …. Канд. юрид. наук: 12.00.03 / Гоголь Богдан Миколайович. – К., 2010. – 204 с.
91. Голоскубова Н. Интернет-магазин: организация, налогообложение, учет. / Н. Голоскубова и др.; ред. Я. Кавторєва. — Х.: Фактор, 2009. — 116 с.;
92. Головань С.М., Мелешко О.О., Щербак Л.М. Концепція створення системи електронних документів / Науково – технічний журнал «Захист інформації».- 2005. - № 2.- Ст. 63 – 67;
93. Горшкова Л.В. Цифровой товар – товар или услуга?. Доклад на VII Международной конференции «Право и Интернет». [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.ifap.ru/pi/07/r18.doc;
94. Грехов А.М. Електронний бізнес (Е-комерція) / А. М. Грехов; Нац. авіац. ун-т, Ін-т післядиплом. навчання, Бізнес-школа НАУ. — К.: Кондор, 2008. — 301 с.;
95. Гринюк М. Электронная торговля [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc2044p0/instrum2045/item2047.html;
96. Гудевич М.Ю. Електронна комерція та Інтернет- торгівля в економіці / Управління розвитком. — Х., 2008. — N 3. — С. 108–109;
97. Ґудзь О. Еволюція форм правочинів: від усної до «електронної». /Юридичний журнал.- 2006 - № 1. – С. 32-38;
98. Девтеров І. Аналіз філософського феномена Інтернет як об‘єкта міждисциплінарного дослідження. / Вісник КНТЕУ. – 2002. - №3. – С. 96-101.;
99. Деменков М.С. Інтернет-технології в обслуговуванні клієнтів банку / Банк. справа. - 2009. - № 1. - С.58-64;
100. Деменков М.С. Інтернет-платежі в сучасній банківській сфері // Економіка. Фінанси. Право. - 2007. - № 7. - С.16-17. - (Фінанси);
101. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та ін.; За ред. Дзери О.В., Кузнєцової Н.С. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.;
102. Дзера О.В. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. — 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — Т. II. — 1088 с.;
103. Додонов В.Н. Большой юридический словарь. Додонов В.Н., Ермаков В. Д., Крылова М. Инфра-М.- 2001. – с. 623;
104. Дутов М.М. Правовое обеспечение развития электронной коммерции: дис. … канд. юрид. Наук: 12.00.04 / Михайло Михайлович Дутов. – Донецьк, 2003. – 196 с.;
105. Еремкина О.В. Электронная торговля в ЕС: правовые аспекты Електронний документ // Режим доступу: www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1153258;
106. Єрохін А.Л., Литкіна В.Є.. Дослідження правового статусу електронного документа / Право і безпека. -. 2002. - № 4. –С. 62 - 67.;
107. Электронные деньги: принципы работы и примеры реализации [Електронний ресурс] / Режим доступа: http://www.itspecial.ru.;
108. Электронная коммерция должна была заполонить Молдову Електронний документ/ Режим доступу: http://www.allmoldova.com/moldova-news/1249052886.html;
109. Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона. — С.-Пб.: Брокгауз-Ефрон.- 1890—1907 г.г.. [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/108220/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0;
110. Желіховський В.М. Правові засади електронної комерції в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / В‘ячеслав Михайлович Желіховський. – К., 2007. – 218 с.;
111. Жилінкова І. Правове регулювання Інтернет – відносин / Право України. – 2003. - №5. – С. 124-128.;
112. Житнікова Л. Світова електронна комерція: роль та регулювання / Актуальні проблеми міжнародних відносин. — К., 2007. — Вип.69, ч.2. — С. 114–118;
113. Завьялов А., Усович Л.. Электронный нотариат. Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.yur-gazeta.ru/article.php?n=61;
114. Загородній А.Г. Фінансово –економічний словник. / Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. – К.: Знання, 207. – 1072с.;
115. Защита персональных данных – основное условие завоевания лояльности клиентов в электронном бизнесе. / Деловая пресса. - № 46 (95). - 23.11.2001;
116. Защита персональных данных – основное условие завоевания лояльности клиентов в электронном бизнесе. / Деловая пресса. - № 46 (95). - 23.11.2001;
117. Злобін С.В. Електронна комерція в Україні / Міжнародна науково-практична конференція «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації». — Чернігів, 2008. — С. 67–69;
118. Злобін С.В. Світовий та вітчизняний досвід організації систем електронної комерції / Науково-технічна інформація. - 2007. - № 3. - С.36-41. - (Інформаційні ресурси і технології);
119. Идрисов И.Д. Правовое регулирование защиты и обработки персональных данных в электронной коммерции. Електронний ресурс/ Режим доступу: http://www.conf.muh.ru/080901/thesis_Idrisov.htm;
120. Іоффе А. «Мягкое право» - действительно право? Роль «мягкого права» в регулировании международных отношений./ Київський студентський журнал міжнародного права. – 2007. - №9. – С.41-45;
121. Иоффе О.С. Гражданское правоотношение. Критика теории "хозяйственного права". / О.С.Иоффе. - М.:Статут, 2000. - 777 с. (Серия "Классика российской цивилистики");
122. Иллюстрированный самоучитель по ведению бизнеса в Інтернет Електронний ресурс / Режим доступу: http://biz-nes.info/index.html;
123. Ільницька Н.М. Мобільні гроші як перспективний напрям розвитку інформаційних технологій у грошовій сфері: / Економіка та держава. - 2010. - № 12. - С.158-160;
124. История Интернета. Електронний ресурс / Режим доступу: http://school.ort.spb.ru/library/informatica/compmarket/intemet/history.htm; A Brief History of the Internet// http://www.isoc.org/intemet/history/brief.shtml
125. Калпин А.Г. Гражданское право. Часть первая: Учебник / Под ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. -2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2002. - 536 с.;
126. Каліберда В. Декілька міфів про електронну комерцію / Маркетинг в Україні. - 2002. - № 5. - С.15 – 16;
127. Карев Я.А. Электронные документы и сообщения в коммерческом обороте: правовое регулирование. / Под ред. Я.А.Карева. – М.: Статут – 2006 г. – 319 с.;
128. Кількість юзерів наближається до 2 млрд. Електронний ресурс/ Режим доступу: http://www.unian.net/ukr/news/news-401740.htm;
129. Коваленко Е.Ю. Деньги как объект гражданских прав. / Сб. материалов международной научно-теоретической конференции аспирантов и соискателей, посвященной 10-летию Независимости Республики Казахстан.- Алматы, 20-21 февраля 2001 года. - С.71;
130. Кононенко О. Використання електронної форми укладення міжнародного договору купівлі – продажу в контексті українського законодавства. // Вісник Львівського Університету. Серія міжнародні відносини. – 2008. – Вип..23. С. 146 -149.;
131. Конопліцький В.А. Економічний словник. Тлумачно – термінологічний. / Конопліцький В.А., Філіна Г.І. – К.: КНТ, 2007. – 580с.;
132. Косарев А. Проблемы правового регулирования сделок в сфере электронной коммерции: дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Антон Сергеевич Косарев. – Москва, 2010. – 159 с.;
133. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: монографія. / Кохановська О.В. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. – 463 с.;
134. Кохановська О.В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : дис…доктора юрид. наук: 12.00.03 / Олена Велеонінівна Кохановська. – К., - 2006;
135. Красикова А. Гражданско-правовое регулирование электроннх сделок: дис. Канд. юрид. наук: 12.00.03 / Анна Валерьевна Красикова. – Саратов. – 2005. – 178 с;
136. Кристальный Б.В., Соловяненко Н.И. Концепция закона Российской Федерации "Об электронной торговле". [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://emag.iis.ru/arc/infosoc/emag.nsf/BPA/c3878296e78519a3c32569e7003d7ac8
137. Кройтор В.А.Захист прав споживача електронних товарів і послуг шляхом звертання в державні органи. Електронний ресурс. / Режим доступу: http://www.office-metodist.com.ua/e-commerce/resource.php?lan=ukr&id=713
138. Кузнецова Т.В. Подлинники и копии документов. Секретарское дело. - N10. – 2003. Електронний ресурс / Режим доступу до документу: http://www.hr-portal.ru/article/podlinniki-i-kopii-dokumentov;
139. Куліш Д. Електронна комерція і нові організаційні форми компаній / Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. - 2001. - № 18-4 (Спец. вип.). - С.157 – 162;
140. Куляба А.В. Заключение договоров купли-продажи через Интернет. Правовая система России: совеременное состояние и актуальные проблемы. / Материалы I Всероссийской научно-практической (заочной) конференции "Актуальные вопросы развития современной науки, техники и технологий". - 2010. Електронний ресурс/ Режим доступу: http://www.lawmix.ru/content.php?id=2553;
141. Курташова І.В. Електронна комерція в Україні та її перспективи / Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2007. - № 6. - С.80-84;
142. Курташова І.В. Електронний документообіг та його особливості // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №3 (93). – С. 232-237;
143. Кушакова Н. Правові аспекти ліцензування Інтернет-послуг / Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 8. – С.69-71.;
144. Ларин В.В. Правовое регулирование заключения сделок на современном этапе. / Ларин В.В., Лебедев А. Н., Солов‘яненко Н.И. Електронний ресурс: Режим доступу: http:.//www.vlarin.chat.ru/larin/diplom.html;
145. Майданик Н. WEB-сайт в мережі інтернет як особливий об’єкт авторського права / Юридична Україна. - 2008. - № 12. - С.73-80;
146. Майданик Р.А. Аномалії в цивільному праві України: навч. – практ. посібник // Відп. Ред.. Р.А. Майданик. – К.: Юстиніан, 2007. – 912 с.;
147. Макарова М.В. Електронна комерція. / Макарова М.В. — К.: Вид. центр «Академія», 2002. — 269 с.;
148. Маметова Р. Деньги как объекты гражданских прав / Юрист. - 2003. - № 11.;
149. Матвієнко О.С. Електронна коммерція: поняття та законодавче закріплення в Україні / Правове регулювання економіки. — К., 2008. — N8. — С.219–230;
150. Матієнко-Зубенко І.І. Електронна торгівля товарами й інформацією та їх вплив на розвиток зовнішньоекономічних зв’язків / Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. — Донецк, 2001. — Ч.2. — С.407–408;
151. Медведев И.Г. Нотариус и заключение электронного договора Електронний ресурс. // Режим доступа: www.notariat.ru/userFiles/rapport_mexico_2004_abroad.pdf/27.02.05;
152. Меджибовська Н.С. Електронна комерція: Навч. посіб. для студ. вузів. / Меджибовська Н.С.– К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 383 с.
153. Международный форум «Мобильная/электронная коммерция и банкинг. Россия и СНГ 2010» Електронний документ/ Режим доступу: http://www.plusworld.ru/events/page1_443.php;
154. Мелюхин И.С. Информационное общество: достижения, проблемы, тенденции развития. / Мелюхин И.С. – М.: МГУ, 1999. – 208 с.;
155. Міщенко В. І. Електронні гроші: поняття, стан українського ринку та перспективи розвитку /В. Міщенко, О. Махаєва. / Банк. справа. - 2007. - № 3. - С.3-19;
156. Міщенко В. Електронні гроші: поняття, стан українського ринку та перспективи розвитку /В. Міщенко, О. Махаєва. / Банк. справа. - 2007. - № 3. - С.3-19;
157. Милованова А., Павлова Л.. Инструменты обеспечения безопасности электронного бизнеса в Республике Молдова. Електронний документ/ Режим доступу: http://security.ase.md/publ/ru/pubru107/Milovanova_Pavlova.pdf;
158. Морозов А.С. Вплив електронних грошей на характер особистого споживання / А. С. Морозов, В. В. Турський // Економічний часопис-ХХІ. - 2010. - № 11-12. - С. 82-85;
159. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864с.;
160. Некрасенко Л.А. Перспективи розвитку систем електронних грошей / Економіка і регіон. - 2009. - № 1. - С.167-170. - (Гроші, фінанси і кредит);
161. Ніколаєнко В.Л. Розробка механізму кредитування юридичних осіб засобами електронної комерції / Вісн. Хмельн. нац. ун-ту. Екон. науки. - 2010. - Т. 2, № 1. - С.168-172. - (Фінанси та банківська справа);
162. Никифоров В. С. Форма сделок в Российском гражданском праве : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. спец 12.00.03 / Виктор Сергеевич Никифоров. -Рязань, 2009. – 20 с.;
163. Новейший философский словарь. Минск - 1999 г.Електронний ресурс / Режим доступу: http://philosophy.polbu.ru/soderzanie_i_forma.htm;
164. Новицький А. Електронні гроші - проблеми правового забезпечення обігу в Україні / Правова інформатика. - 2008. - № 1. - С.49-53;
165. Опанасюк О. Реалії та перспективи розвитку європейського ринку електронної комерції / Персонал. - 2009. - № 2. - С.48-54;
166. Осика С.Г. Принципи та норми електронної торгівлі / Осика С.Г., Дядьков М.Ю., Осика А.С.; Укр. акад. зовніш. торгівлі. — К., 2000. — 268с;
167. Офіційний сайт SABRE. Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.sabre.com/;
168. Офіційний сайт swift. Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.swift.com;
169. Офіційний сайт Інтернет-асоціації України. Електронний ресурс / Режим доступу: www.inau.org.ua/ru.phtml;
170. Офіційний сайт Федеральної Податкової Служби Російської Федерації. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nalog.ru/el_usl/gosreg_eldocs/;
171. Перегудова Е. Электронный нотариат. Електронний ресурс / Режим доступу: http://www.region64.ru/yurcom/doping/2011/06/10899;
172. Петров Є.В. Інформація як об'єкт цивільно-п