ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ПАДУЧАК Богдан Михайлович

УДК 347.77

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН
У СФЕРІ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ШЕВЧЕНКО Ярославна Миколаївна,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика трансферу технологій
1.1 Генезис поняття «технологія» ........................................................... 13
1.2 Технологія як об’єкт цивільно-правових відносин ......................... 26
1.3 Поняття та основні форми трансферу технологій ........................... 35
Висновки до розділу 1 ............................................................................... 48

РОЗДІЛ 2 Договір як підстава виникнення цивільних правовідносин у сфері трансферу технологій
2.1 Загальна характеристика договорів у сфері трансферу технологій, їх класифікація .......................................................................
51
2.2 Істотні та обмежувальні умови договорів про трансфер технологій ...................................................................................................
67
2.3 Особливості ліцензійного договору у сфері трансферу технологій ...................................................................................................
88
2.4 Особливості договору комерційної концесії у сфері трансферу технологій ...................................................................................................
100
2.5 Особливості договору про спільну діяльність (договору простого товариства) у сфері трансферу технологій ..............................................
117
Висновки до розділу 2 ............................................................................... 134

РОЗДІЛ 3 Особливості закріплення майнових прав інтелектуальної власності на технологію, створеної за рахунок державних коштів
3.1 Майнові права інтелектуальної власності на технологію, яка створена за рахунок коштів Державного бюджету України ..................
137
3.2 Світова практика закріплення майнових прав інтелектуальної власності на технологію, яка створена за рахунок державних коштів..
150
Висновки до розділу 3 ............................................................................... 184

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 195

ДОДАТКИ ................................................................................................. 227

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі якість управління інноваційними процесами, в тому числі трансфером технологій, та їх державне стимулювання стали визначальним фактором конкурентоспроможності національних економік. Поява в Україні ринку знань та інновацій беззаперечно має своїм наслідком розвиток ринку прав на інтелектуальну власність, і, як результат, необхідність координації різних за своєю направленістю інтересів усіх учасників інноваційного процесу.
Сфера трансферу технологій невід’ємна й найбільш чутлива складова інноваційної діяльності. Вона стосується самої серцевини інноваційного процесу – прав на об’єкти інтелектуальної власності. В їх забезпеченні особливу роль повинна відігравати держава.
В останні роки в Україні відбулися суттєві зміни в законодавчому регулюванні відносин у сфері трансферу технологій зокрема та інтелектуальної власності в цілому. Починаючи з набранням чинності нового Цивільного кодексу України (01.01.2004 р.), було прийнято Закони України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» (2006 р.), «Про наукові парки» (2009 р.) та ін., які доповнюють та уточнюють одне одного.
Водночас у зв’язку із суперечливістю багатьох правових норм та неврегульованістю деяких питань надзвичайно проблемним є застосування та якісне виконання положень законодавства у цій сфері. Сукупність названих чинників обумовила вибір теми наукового дослідження.
Теоретичну базу дослідження становлять праці відомих цивілістів дореволюційного та радянського періодів: М. М. Агаркова, М. М. Богуславського, О. С. Іоффе, О. А. Підопригори, Ю. К. Толстого; сучасних вітчизняних вчених-юристів, у тому числі фахівців з права інтелектуальної власності: А. Ю. Бабаскіна, В. І. Борисової, Ю. Л. Бошицького, М. В. Венецької, І. І. Дахно, Ю. М. Капіци, О. В. Кохановської, В. М. Крижної, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Н. М. Мироненко, О. П. Орлюк, Б. Г. Прахова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученка, Р. Б. Шишки, В. Л. Яроцького та ін.; російських дослідників: М. І. Брагінського, В. В. Вітрянського, В. А. Дозорцева, Л. О. Красавчикової, О. П. Сергєєва, Є. О. Суханова та ін. У дисертації досліджуються також праці іноземних вчених – фахівців з питань трансферу технологій, зокрема, Р. Броді, Р. Дорфа, Дж. Дрексела, Р. Кнеллер, Г. Корстена, Д. Паркера, Т. Тошіко.
Теоретичні положення щодо правового регулювання відносин у сфері трансферу технологій останніми роками досліджувались під різними кутами зору у дисертаційних дослідженнях вітчизняних та зарубіжних науковців: Ю. М. Капіци (1995), С. Ю. Погуляєва (2002), В. М. Крижної (1999), О. М. Давидюка (2010), Г. В. Цірат (2003), О. Є. Блажівська (2007), В. М. Євдокимової (2000), Л. А. Євсєєвої (2005) та ін.
Втім, не дивлячись на підвищений інтерес, який виявляється до цієї проблематики останнім часом, цілий ряд питань залишаються поки що без відповіді. До цього часу не проведено комплексного, системного дослідження проблем цивільно-правового регулювання трансферу технологій в Україні. Потребує перегляду та удосконалення понятійний апарат у сфері трансферу технологій. Необхідним є здійснення класифікації договорів у цій сфері. Вимагають додаткового дослідження істотні умови договорів, які опосередковують передачу технологій. Залишаються невирішеними актуальні питання розподілу майнових прав інтелектуальної власності на технології, які створені за рахунок коштів державного бюджету, а також інші питання, які безпосередньо пов’язані із вище названими.
Усе це свідчить про актуальність і своєчасність обраної теми дисертаційного дослідження для сучасної цивілістичної науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Суб’єкти цивільного права України» (номер державної реєстрації РК № 0106U012117).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз правового регулювання відносин у сфері трансферу технологій у сучасному цивільному праві, а також розробка рекомендацій щодо удосконалення законодавчого регулювання трансферу технологій в Україні.
Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі визначено наступні задачі:
– визначити зміст базових понять, закріплених чинним законодавством України та законодавством інших держав світу, що належать до сфери трансферу технологій;
– виявити юридичну природу технології як об’єкта цивільно-правових відносин, визначити її ознаки та уточнити місце технології серед інших об’єк¬тів цивільних відносин в цілому;
– визначити та охарактеризувати основні форми трансферу технологій;
– охарактеризувати договір як підставу виникнення цивільно-правових відносин у сфері трансферу технологій;
– провести класифікацію договорів у сфері трансферу технологій;
– розкрити істотні та обмежувальні умови договорів у сфері трансферу технологій;
– верифікувати правову природу договорів у сфері трансферу технологій на прикладі ліцензійного договору, договору комерційної концесії та договору про спільну діяльність;
– визначити особливості закріплення майнових прав інтелектуальної власності на технологію, яка створена за рахунок коштів державного бюджету;
– обґрунтувати висновки та пропозиції нормотворчого і організаційного характеру щодо удосконалення цивільно-правового регулювання трансферу технологій в Україні.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають у сфері регулювання трансферу технологій в Україні.
Предметом дослідження є законодавство України та нормативно-правові акти іноземних держав у сфері правового регулювання трансферу технологій, практика їх застосування, а також наукові погляди, ідеї та теоретичні концепції із зазначених питань.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання явищ та процесів, застосування якого дозволило провести аналіз різних наукових концепцій щодо визначення поняття та змісту договорів у сфері трансферу технологій. У роботі викори¬стовувалися також такі наукові методи: формально-юридичний – при аналізі чинного законодавства України; системно-функціональний – при аналізі системи законодавства України про трансфер технологій; порівняльно-правовий – у ході порівняння підходів до регулювання відносин у сфері трансферу технологій в різних країнах; історико-правовий – при аналізі розвитку юридичної думки та основних тенденцій розвитку законодавства України у сфері трансферу технологій; логічний метод – при виробленні рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства України. Метод моделювання в поєднанні з синхронічним і діахронічним підходами дав змогу встановити сутність технології як специфічного об’єкта права інтелектуальної власності у порівнянні з іншими об’єктами авторського права та об’єктами промислової власності. Метод прогнозування надав можливість виявити тенденції та виробити напрями розвитку системи правового регулювання трансферу технологій в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні проведене комплексне наукове дослідження питання цивільно-правового регулювання відносин у сфері трансферу технологій.
У результаті проведеного дослідження дисертантом одержані і виносяться на захист наступні нові або з елементами новизни основні науково-теоретичні положення, висновки та пропозиції:
вперше:
– сформульовано авторське визначення поняття «технологія», під яким розуміється виражений в об’єктивній формі результат наукової та науково-технічної діяльності, який включає в тому чи іншому поєднанні винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інші результати інтелектуальної, творчої діяльності або інші об’єкти права інтелектуальної власності, які підлягають правовій охороні згідно з нормами Цивільного кодексу України, а також результати інтелектуальної, творчої діяльності, які не підлягають правовій охороні згідно з нормами Цивільного кодексу України (ноу-хау, технічні дані, інша інформація), і може бути технологічною основою практичної діяльності в цивільній та військовій сферах;
– виокремлено специфічні ознаки технології, а саме: 1) технологія – це результат наукової та науково-технічної діяльності; 2) відображення результату наукової та науково-технічної діяльності в об’єктивній формі, тобто можливість його ідентифікації; 3) технологія включає в будь-якому поєднанні результати інтелектуальної, творчої діяльності або інші об’єкти права інтелектуальної власності, які підлягають правовій охороні згідно з нормами ЦК України, а також результати інтелектуальної, творчої діяльності, які не підлягають правовій охороні згідно з нормами ЦК України; 4) технологія може бути технологічною основою практичної діяльності в цивільній та військовій сферах;
– теоретично обґрунтовано, що технологія є складним нематеріальним об’єктом цивільно-правових відносин, який поєднує у собі наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності, ноу-хау. Поняття «право на технологію» поширюється на всю сукупність результатів, які входять до неї (в тому числі і на ті, що не підлягають правовій охороні), як на єдине ціле;
– запропоновано авторську класифікацію договорів у сфері трансферу технологій, в основі якої лежить критерій направленості на реалізацію майнових прав на технологію: перша група – це договори, які безпосередньо опосередковують відносини у сфері трансферу технологій: договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір комерційної концесії (франчайзингу), договір про надання ноу-хау; друга група – це договори, які побічно опосередковують відносини у сфері трансферу технологій: договір щодо внесення майнових прав інтелектуальної власності на технологію як вкладів до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, договір щодо передання (купівлі-продажу) єдиного майнового комплексу, договір оренди або лізингу складових технології, договір застави (майнових прав на технологію), договір про надання послуг (консультування тощо), договір про спільну діяльність (договір простого товариства);
– обґрунтовано доцільність закріплення майнових прав інтелектуальної власності на технології, що створені за рахунок державних коштів, безпосередньо за державними підприємствами, установами, організаціями – виконавцями державного замовлення; при цьому держава вправі обмежити майнові права на використання та розпорядження технологіями лише у випадках, коли технології віднесено до сфери національної безпеки і оборони держави, а також до сфери захисту здоров’я населення; технології є необхідними для виконання державних функцій або визнано такими, що повинні використовуватися в публічних інтересах; держава бере на себе фінансування робіт щодо доведення технологій до стадії промислового застосування (включаючи виготовлення дослідної партії);
– запропоновано власний підхід до визначення переліку істотних умов договорів про трансфер технологій, якими, окрім істотних умов, які встановлені ЦК України та іншими законами України для договорів, перелік яких міститься в Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», є такі: опис технології, передача прав на яку здійснюється, перелік складових технології, що передаються; строки дії документів, що посвідчують виключні майнові права на результати інтелектуальної діяльності; ціна технології чи розмір плати за її використання; строки, місце та спосіб передачі технології; розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технології, а також вид виплат; крім того, для договорів про передачу технологій, які були створені за рахунок державних коштів, істотними умовами є план реалізації технології, який забезпечує її практичне застосування (впровадження), та порядок і строки надання звітності про виконання такого плану;
дістали подальший розвиток:
– позиція про необхідність удосконалення законодавства у сфері трансферу технологій, зокрема усунення існуючих термінологічних неточностей та прийняття відповідних змін до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»;
– наукові положення про те, що відносини, які виникають під час трансферу технологій, носять двоякий характер. З однієї сторони, вони регулюються нормами цивільного права. Водночас відносинам у сфері передачі технологій притаманні риси публічно-правового характеру, що відображається при регулюванні захисту від недобросовісної конкуренції у цій сфері. Публічно-правове регулювання цих відносин проявляється при закріплені певних обмежувальних умов, які забороняється передбачати в договорах про трансфер технологій;
– підхід про необхідність уточнення переліку об’єктів права інтелектуальної власності, які можуть бути об’єктом трансферу технологій. Обґрунтовано доцільність закріплення на законодавчому рівні положення, яке встановлює, що правочинами у цій сфері є ті договори, об’єктом передачі яких є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комп’ютерні програми, сорти рослин, ноу-хау, а також змішані договори, які вчиняються щодо зазначених вище об’єктів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, за умови, що останні не є основним предметом договору про трансфер технологій;
– положення, згідно з яким суб’єктами трансферу технологій виступають юридичні та фізичні особи, які створюють або використовують технології або яким належать майнові права інтелектуальної власності на них; юридичні та фізичні особи, які беруть участь у трансфері та впровадженні технологій, надають фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій на ринок; центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у закупівлі, передачі та використанні технологій;
удосконалено:
– положення щодо визнання нікчемними договорів про трансфер технологій, які містять визначені законом обмежувальні умови. Недійсність таких договорів повинна бути прямо встановлена Законом України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»;
– положення, згідно з яким правоволоділець прав на технологію, що створена за рахунок державних коштів, зобов’язаний здійснити її практичне застосування (впровадження).
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідження можуть використовуватися: у науково-дослідній роботі – для подальших загальнотеоретичних досліджень відносин, що виникають при укладені, зміні, виконанні та припинені договорів у сфері трансферу технологій; у правотворчій сфері – для вдосконалення законодавчих актів, які регулюють відносини пов’язані з трансфером технологій (у дисертації подається проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»); у навчальному процесі – при викладанні курсу «Цивільне право», «Договірне право», «Право інтелектуальної власності».
Теоретичні положення та рекомендації враховані Державною установою «Інноваційний центр Національної академії наук України» при виконанні науково-дослідної роботи за темою: «Розробка порядку виявлення та відбору перспективних винаходів, здійснення аналізу та проведення додаткової наукової експертизи множини первинно відібраних винаходів для поточного виявлення перспективних винаходів, відомості про які будуть відображені у базі даних «Перспективні винаходи, зареєстровані в Україні» (РК № 0108U008193), яка здійснювалась на підставі п. 2 доручення Кабінету Міністрів України № 23093/1/1-08 від 26 квітня 2008 р. до рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16 квітня 2008 р. (довідка про впровадження від 20 червня 2011 р. № 238/16).
Результати дисертаційного дослідження враховані Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України при розробці висновків та пропозицій по фундаментальних та прикладних темах, зокрема, «Дослідження проблем управління правами інтелектуальної власності» (РК № 0109U008062), «Дослідження питань інтелектуальної власності в договорах про науково-технічне співробітництво та договорах на виконання науково-дослідних робіт» (РК № 0109U008060) (довідка про впровадження від 21 червня 2011 р. № 271/1).
Теоретичні аспекти дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес при викладанні курсу навчальної дисципліни «Трансфер технологій» на факультеті «Інтелектуальна власність» в Інституті інтелектуальної власності Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Києві (довідка про впровадження від 29 червня 2011 р. № 033–01).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному досліджені, пройшли апробацію на шести Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» (м. Ялта, 3–7 вересня 2007 р.); «Міжнародний форум – Наука та Технології в Суспільстві» (м. Кіото, Японія, 7–9 жовтня 2007 р.); «Ринок технологій: проблеми та шляхи вирішення» (м. Київ, 5–6 грудня 2007 р.); «Актуальні проблеми розвитку інноваційної діяльності» (м. Алушта, 12–16 травня 2008 р.); «Теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи» (м. Маріуполь, 22–24 травня 2009 р.); «Теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи» (м. Маріуполь, 21–22 травня 2010 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в семи наукових статтях автора, з яких п’ять – у фахових виданнях, а також в тезах чотирьох доповідей до науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок, у тому числі додатки – на 14 сторінках та список використаних джерел – на 32 сторінках (285 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та нормативно-правових актів зарубіжних держав (США, Японії, Франції, Великої Британії, Німеччини, Російської Федерації тощо), практики застосування їх норм, а також теоретичного осмислення наукових праць вчених-юристів, у тому числі фахівців з права інтелектуальної власності, дисертантом запропоноване нове вирішення наукового завдання цивільного права, яке полягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо цивільно-правового регулювання відносин у сфері трансферу технологій та вдосконалення механізму законодавчого регулювання трансферу технологій в Україні.
В останній час широке розповсюдження отримала практика створення об’єктів цивільно-правового обігу, до складу яких входять інші об’єкти, яким властиве самостійне використання, в тому числі охороноздатні результати інтелектуальної, творчої діяльності. Тому Україна в розвиток правового регулювання визнання певних складних результатів охороноздатними об’єктами підійшла до об’єктивної необхідності введення нового об’єкта правового регулювання – технології як складного нематеріального об’єкта.
Вбачається можливим заповнити цю прогалину введенням в національне законодавство правових норм щодо використання технології як складного нематеріального об’єкта. Правова охорона такого об’єкта необхідна, оскільки цивільний обіг потребує передачі об’єкту не частинами, а повністю, як єдиного цілого.
Технологія є багатогранним поняттям і по-різному тлумачиться залежно від характеру відносин, що регулюються нормами тієї чи іншої галузі права. Тому необхідним є з’ясування змісту правової категорії «технологія». Технологію визначено як виражений в об’єктивній формі результат наукової та науково-технічної діяльності, який включає в тому чи іншому поєднанні винаходи, корисні моделі, промислові зразки та інші результати інтелектуальної, творчої діяльності або інші об’єкти права інтелектуальної власності, які підлягають правовій охороні згідно з нормами ЦК України, а також результати інтелектуальної, творчої діяльності, які не підлягають правовій охороні згідно з нормами ЦК України (ноу-хау, технічні дані, інша інформація), і може бути технологічною основою практичної діяльності в цивільній та військовій сферах.
Складовими технології як складного нематеріального об’єкту цивільно-правових відносин можуть бути наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності, ноу-хау.
Категорія «трансфер технології» є недостатньо розробленою в юридичній літературі. Проаналізувавши теоретичні наукові підходи до визначення поняття «трансфер технологій», приходимо до висновку, що трансфер технологій є широким терміном, який охоплює широке коло заходів та дій, які сприяють переміщенню результатів наукових досліджень від наукових установ до промисловості для їх комерційного освоєння та використання, наслідком яких є нові продукти (послуги), що приносять користь суспільству.
Трансфер технологій характеризується різноманітністю форм передачі. Втім в науковій літературі немає єдиного підходу до визначення та класифікації останніх. У ході дослідження приходимо до висновку, що трансфер технологій може здійснюватися як на комерційній, так і некомерційній основі в рамках таких основних форм: 1) укладення цивільно-правових договорів. При цьому предметом правочинів можуть бути як безпосередньо майнові права інтелектуальної власності на технології, так і послуги щодо технологій; 2) створення юридичних осіб, внеском до статутного (складеного) капіталу яких є майнові права на технології; 3) публікації наукового характеру, в яких висвітлюються результати проведених наукових досліджень; 4) передача технологій, яка відбувається під час проведення різноманітних наукових заходів (семінарів, конференцій, симпозіумів, форумів тощо).
Одним із найважливіших правових інструментів, який забезпечує обіг та використання технології з метою постійного забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства, є договір. Договорами у сфері трансферу технологій слід вважати договори, об’єктом передачі яких є винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комп’ютерні програми, сорти рослин, ноу-хау, а також змішані договори, які вчиняються щодо зазначених вище об’єктів та інших об’єктів права інтелектуальної власності, за умови, що останні не є основним предметом договору про трансфер технологій.
Суб’єктів договорів про трансфер технологій можна розділити на три групи: 1) юридичні та фізичні особи, які створюють або використовують технології, або яким належать майнові права інтелектуальної власності на них; 2) юридичні та фізичні особи, які беруть участь у трансфері та впровадженні технологій, надають фінансові та інші послуги на всіх стадіях просування технологій на ринок (у тому числі технологічні брокери); 3) центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які беруть участь у закупівлі, передачі та використанні технологій.
Договори в сфері трансферу технологій як частина системи цивільно-правових договорів різноманітні і тому важливим завданням дисертаційного дослідження є їх класифікація. Дослідивши наукові підходи до питання класифікації договорів, приходимо до висновку, що найбільш вичерпною є класифікація, в основі якої лежить критерій направленості на реалізацію майнових прав на технологію. На підставі цього, всі договори, які опосередковують відносини в сфері трансферу технологій, можна розділити на дві самостійні групи: 1) договори, які безпосередньо опосередковують відносини у сфері трансферу технологій (реалізацію майнових прав на технологію); 2) договори, які побічно опосередковують відносини у сфері трансферу технологій (реалізацію майнових прав на технологію).
Першу групу складають договори, безпосереднім предметом яких виступають наукові та науково-прикладні результати, об’єкти права інтелектуальної власності, ноу-хау. Зазначені договори прямо пов’язані з процесом трансферу технологій, тобто з реалізацією майнових прав на технологію. До них належать: договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір комерційної концесії (франчайзингу), договір про надання ноу-хау.
До другої групи належать договори, які хоч і містять елемент передачі технологій, але все ж таки повністю не направлені на визначення порядку використання об’єкту трансферу. Іншими словами, основна мета цих договорів не пов’язана з реалізацією майнових прав інтелектуальної власності на технології. До цієї групи слід віднести, зокрема, договір щодо внесення майнових прав інтелектуальної власності на технологію як вкладів до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, договір щодо передання (купівлі-продажу) єдиного майнового комплексу (якщо технологія вже втілена в основні фонди підприємства), договір оренди або лізингу складових технології, договір застави (майнових прав на технологію), договір про надання послуг (консультування тощо), договір про спільну діяльність (договір простого товариства).
Договори про трансфер технологій повинні містити разом з істотними умовами, які встановлені ЦК України та іншими законами України, такі істотні умови: 1) опис технології, передача прав на яку здійснюється; перелік складових технології, що передаються (з визначенням їх функціональних властивостей та гарантованих показників); строки дії документів, які посвідчують виключні майнові права на результати інтелектуальної діяльності (патентів, свідоцтв тощо); 2) ціна технології чи розмір плати за її використання; 3) строки, місце та спосіб передачі технології; 4) розмір, порядок та умови виплати винагороди за використання технології, а також вид виплат (разові платежі – паушальні, періодичні відрахування – роялті або інші види виплат).
Щодо договорів про трансфер технологій, що були створені за рахунок державних коштів, істотними умовами разом з вищезазначеними умовами необхідно вважати план реалізації технології, який забезпечує практичне застосування (впровадження) технології на території України і досягнення певних економічних і інших показників в результаті її практичного застосування (впровадження); порядок і строки надання звітності про виконання плану реалізації технології особою, яка набула прав на неї.
Відносини, які виникають під час трансферу технологій, мають двоякий характер. З однієї сторони, вони регулюються нормами цивільного права. Водночас їм притаманні риси публічно-правового характеру, що відображається при регулюванні захисту від недобросовісної конкуренції у цій сфері. Публічно-правове регулювання цих відносин проявляється при закріплені обмежувальних умов, які забороняється передбачати в договорах про трансфер технологій. Недійсність договорів про трансфер технологій, які містять певні обмежувальні умови, повинна бути прямо встановлена законом.
Питання щодо володіння правами на об’єкти інтелектуальної власності в науковій сфері, яка фінансується з державного бюджету, до кінця не вирішено. Вибір же форм власності на результати інтелектуальної діяльності, які отримані за рахунок коштів держави, має вирішальне значення для всього процесу створення та трансферу нововведень.
Майнові права інтелектуальної власності на технології, що створені за рахунок державних коштів, повинні належати безпосередньо організаціям-виконавцям наукових досліджень, в результаті яких було створено технології (державним підприємствам, установам та організаціям). При цьому держава вправі обмежити майнові права на використання та розпорядження технологіями лише у випадках, коли: 1) технології віднесено до сфери національної безпеки і оборони держави, а також до сфери захисту здоров’я населення; 2) технології є необхідними для виконання державних функцій або визнано такими, що повинні використовуватися в публічних інтересах; 3) держава бере на себе фінансування робіт щодо доведення технологій до стадії промислового застосування (включаючи виготовлення дослідної партії).
При закріпленні майнових прав на технології за організаціями-виконавцями наукових досліджень, головний розпорядник бюджетних коштів повинен мати право безоплатно використовувати ці результати на умовах невиключної ліцензій з метою виконання робіт або здійснення поставок продукції для державних потреб, необхідних для виконання державних функцій.
Державні підприємства, установи та організації, яким належать майнові права на такі технології, мають право самостійно розпоряджатися цими правами, якщо інше не встановлено законом. Вони вправі укладати договори про трансфер технологій, зокрема договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, ліцензійний договір, або інший вид договору, який міститься елементи договору про передання виключних майнових прав або ліцензійного договору.
В той же час, правоволодільці майнових прав інтелектуальної власності на технології, які створені за рахунок державних коштів, зобов’язані здійснювати їх впровадження (обов’язок практичного застосування).
Пропозиції з удосконалення чинного законодавства України у сфері трансферу технологій викладені в проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій».
Головною метою державного регулювання трансферу технологій в Україні має стати стимулювання процесів створення, правової охорони та використання інтелектуальної власності, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Сьогодні введення результатів інтелектуальної, творчої діяльності в цивільний оборот повинно стати ключовим фактором зростання економіки України, що забезпечує реалізацію національних інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абуова Р. Ж. Авторский договор в гражданском праве Республики Казахстан : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право, арбитражный процесс, предпринимательское право» / Р. Ж. Абуова. – Алматы, 2002. – 21 с.
2. Авилов Г. Е. Коммерческая концессия / Г. Е. Авилов // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / [под ред. О. М Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова]. – М. : Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – С. 550–560.
3. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву : в 2 т. / М. М. Агарков ; [сост. предисл. примеч. В. А. Белова]. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002–2002. – (Библиотека «ЮрИнфоР»). – (Научное наследие).
Т. I. –2002. – 490 с.
4. Актуальные проблемы теории и практики : в 3 т. / [под ред. В. Н. Лопатина]. – М. : Издательство Юрайт, 2008–2010. –
Т. 3: Защита интеллектуальной собственности. – 2010. – 343 с.
5. Алексеев С. С. Об объекте права и правоотношения / С. С. Алексеев // Вопросы общей теории советского права. – М. : Госюриздат, 1960. – С. 284–308.
6. Амангельды А. А. Договоры в сфере интеллектуальной собственности по законодательству Республики Казахстан / Амангельды А. А. – Алматы : ИЦ ОФ Интерлигал, 2010. – 344 с.
7. Амелина Т. И. Предпринимательская деятельность по договорам простого товарищества / Т. И. Амелина // Бухгалтерский учет. – 2001. – № 19. – С. 28–33.
8. Андрощук Г. Трансферт технологій: міжнародний механізм передачі / Г. Андрощук, В. Денисюк // Підприємництво, господарство і право. – 1996. – № 6. – С. 34–41.
9. Андрощук Г. А. Коммерциализация результатов интеллектуальной деятельности, созданных за средства госбюджета / Г. А. Андрощук // Актуальные проблемы интеллектуальной собственности : материалы выступлений на XVI Междунар. науч.-практ. конф., (Ялта, 6–10 сентября 2010 г.). – К. : ДП «Укрбланковидав», 2010. – С. 268–280.
10. Андрощук Г. А. Коммерциализация результатов исследовательской деятельности: зарубежный опыт государственной поддержки / Г. А. Андрощук // Актуальные проблемы интеллектуальной собственности : материалы выступлений на ХІІІ Междунар. науч.-практ. конф., (Ялта, 1–5 сентября 2008 г.). – К. : ДП «Укрбланковидав», 2008. – С. 47–60.
11. Андрощук Г. О. Програма інноваційного розвитку економіки Німеччини: стратегія високих технологій / Г. О. Андрощук // Наука та інновації. – 2009. – № 3. – С. 72–88.
12. Андрощук Г. О. Регулювання прав на інтелектуальну власність, створену за рахунок державних коштів: зарубіжний досвід / Г. О. Андрощук // Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності : матеріали виступів на VIII Міжнар. наук.-практ. конф., (Алушта, 6–11 вересня 2004 р.). – К. : ДП «Укрбланковидав», 2004. – С. 57–67.
13. Атаманова Ю. Є. Господарсько-правове забезпечення інноваційної політики держави : [монографія] / Атаманова Ю. Є. – Харків : Вид-во «ФІНН», 2008. – 424 с.
14. Бартошек М. Римское право (Понятие, термины, определения) / М. Бартошек ; [пер. с чешск.]. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
15. Белецкий М. О правах на результаты интеллектуального труда / М. Белецкий // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – 2005. – № 6. – С. 20–27.
16. Бобков С. А. Правовое регулирование коммерческой концессии в Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бобков Станислав Александрович. – М., 2004. – 207 с.
17. Богуславский М. М. Международная передача технологий: правовое регулирование / Богуславский М. М., Воробьева О. В., Светланов А. Г. – М. : Изд-во «Наука», 1985. – 279 с.
18. Богуславский М. М. Правовые вопросы технической помощи СССР иностранным государствам и лицензионные договоры / Богуславский М. М. – М. : Изд-во АН СССР, 1963. – 247 с.
19. Богуславский М. М. Продажа и покупка лицензий в СССР / М. М. Богуславский // Советское государство и право. – 1968. – № 5. – С. 53–61.
20. Бодров В. Г. Інноваційно-інвестиційна модель сталого розвитку національної економіки : навч.-метод. матеріали / Бодров В. Г., Гусєв В. О., Мартиненко В. Ф. – К. : НАДУ, 2009. – 60 с.
21. Брагинский М. И. Договорное право : в 4 кн. / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – [2-е изд.]. – М. : Статут, 2005–2006.
Кн. 1: Общие положения. – 2005. – 842 с.
22. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах / Брагинский М. И. – Минск : Наука и техника, 1967. – 260 с.
23. Варфоломеева Ю. А. Интеллектуальная собственность в условиях инновационного развития : [монография] / Варфоломеева Ю. А. – М. : Ось-89, 2006. – 144 с.
24. Васин В. Гражданское право России / В. Васин, В. Казанцев. – М. : Книжный мир, 2007. – 698 с.
25. Витальев Г. Интеллектуальная собственность: лицензионный договор / Г. Витальев // Лицензионное обозрение. – 2001. – № 5. – С. 28–31.
26. Всесвітня організація інтелектуальної власності. Основи інтелектуальної власності / [ред. Г. І. Якіменко]. – К. : Юрид. вид-во «Ін Юре», 1999. – 578 с.
27. Галиця І. Комерціалізація інтелектуальної власності та прикладних наукових досліджень / І. Галиця // Економіка України. – 2001. – № 2. – С. 63–66.
28. Галянтич М. Захист ділової репутації: цивільно-правові проблеми / М. Галянтич // Право України. – 2001. – № 1. – С. 97–100.
29. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Харків : Константа, 2006. – 272 с.
30. Годес А. Правовое регулирование совместной деятельности / А. Годес // Советская юстиция. – 1966. – № 11. – С. 17–18.
31. Горбунов Н. И. Государственное регулирование технологии наукоемкой продукцией, технологиями, ноу-хау / Н. И. Горбунов, В. Г. Золотых // Патенты и лицензии. – 1994. – № 3–4. – С. 10–13.
32. Гордон М. В. Система договоров в советском гражданском праве / М. В. Гордон // Ученые записки Харьковского юридического института. – 1954. – Вып. 5. – С. 65–87.
33. Городисский М. Л. Лицензии во внешней торговле СССР / Городисский М. Л. – М. : Международные отношения, 1972. – 200 с.
34. Городов О. А. Недобросовестная конкуренция: теория и правоприменительная практика / Городов О. А. – М. : Статут, 2008. – 216 с.
35. Городов О. А. Правовая охрана и использование единых технологий, созданных за счет или с привлечением бюджетных средств : [монография] / Городов О. А. – М. : Волтерс Клевер, 2010. – 160 с.
36. Господарський кодекс України. – К. : Парламентське вид-во, 2003. – 192 с. – (Б-ка офіційних видань).
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / [под ред. О. М Козырь, А. Л. Маковского, С. А. Хохлова]. – М. : Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 704 с.
38. Гражданский кодекс Российской Федерации (часть четвертая) от 18 декабря 2006 г. № 230-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2006. – № 52 (ч. 1). – Ст. 5496.
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть четвертая = Civil Code of the Russian Federation. Fourth part / [пер. А. Н. Жильцова и Питера Б. Мэггса ; предисл. А. Л. Маковского]. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 608 с.
40. Гражданское и торговое право зарубежных стран : учебник : в 2 т. / [отв. ред. Е. А. Васильева, А. С. Комаров.]. – М. : Международные отношения, 2004–2005. –
Т. II. – 2005. – 635 с.
41. Гражданское право : учебник для вузов. Ч. 1 / [под общ. ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гонгало, В. А. Плетнева]. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 464 с.
42. Гражданское право : учебник для студ. вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция» и по спец. 021100 «Юриспруденция» : в 4 т. / [Зенин И. А. и др.] ; отв. ред. Е. А. Суханов. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2005–2006. – (Серия «Классический университетский учебник»).
Т. 2: Вещное право. Наследственное право. Исключительные права. Личные неимущественные права. – 2005. – 496 с.
43. Гражданское право : учебник для студ. вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция» и по спец. 021100 «Юриспруденция» : в 4 т. / [Витрянский В. В. и др.] ; отв. ред. Е. А. Суханов. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2005–2006. – (Серия «Классический университетский учебник»).
Т. 3: Обязательственное право. – 2005. – 800 с.
44. Гражданское право : учебник для студ. вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция» и по спец. 021100 «Юриспруденция» : в 4 т. / [Витрянский В. В. и др.] ; отв. ред. Е. А. Суханов. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2005–2006. – (Серия «Классический университетский учебник»).
Т. 4: Обязательственное право. – 2006. – 816 с.
45. Гражданское право : учебник : в 3 т. / [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2002–2007. –
Т. 2. – 2003. – 848 с.
46. Гражданское право : учебник : в 3 т. / [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2002–2007. –
Т. 3. – 2007. – 784 с.
47. Гражданское право. Обязательственное право : учебник : в 2 ч. / [под. ред. В. В. Залесского]. – М. : МТК «Восточный экспресс», 1997–1998. –
Ч. 2. – 1998. – 646 с.
48. Гражданское право России. Курс лекций. Часть вторая / [под ред. О. Н. Садикова]. – М. : Юрид. лит., 1997. – 587 с.
49. Гражданское право России. Обязательственное право : курс лекций / [Брагинский М. И., Клейн Н. И., Левшина Т. Л. и др.] ; отв. ред. О. Н. Садиков. – М. : Юристъ, 2004. – 843 с.
50. Гришаев С. К принятию Федерального закона «О передаче прав на единые технологии» / С. Гришаев. // Хозяйство и право. – 2009. – № 7. – С. 3–9.
51. Гудзь О. Договір франчайзингу: світовий досвід і перспективи розвитку в Україні / О. Гудзь, О. Кохановська // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 129–136.
52. Давидюк О. М. Технологія як об’єкт господарсько-правового регулювання : [монографія] / Давидюк О. М. – Харків : Вид-во «ФІНН», 2010. – 176 с.
53. Дахно И. И. Право интеллектуальной собственности : [науч.-справочное пособие] / Дахно И. И. – К. : ТП-ПРЕСС, 2004. – 224 с.
54. Дежина И. Г. Проблемы прав на интеллектуальную собственность / Дежина И. Г. – М. : ИЭПП, 2003. – 114 с.
55. Денисюк В. А. Високі технології і високонаукоємні галузі – ключові напрями в інноваційному розвитку / В. А. Денисюк // Економіст. – 2004. – № 5. – С. 76–81.
56. Денисюк В. А. Міжнародний трансфер технологій: сучасний зміст, аналіз закордонної та національної статистики / В. А. Денисюк // Економіст. – 2005. – № 2. – С. 42–47.
57. Державно-правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин : монографія / [за заг. ред. Ю. Л. Бошицького]. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2009. – 536 с.
58. Договір у цивільному і трудовому праві : довідник. Ч. 1 / [за ред. Ю. С. Шемшученка та Я. М. Шевченко]. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2000. – 280 с.
59. Договірне право України. Загальна частина : навч. посібник / [Боднар Т. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
60. Договірне право України. Особлива частина : навч. посібник / [Боднар Т. В., Дзера О. В., Кузнєцова Н. С. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.
61. Додонов В. Н. Международное право : словарь-справочник / Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. – М. : Инфра-М, 1997. – 113 с.
62. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: Понятие. Система. Задачи кодификации. Сборник статей / Дозорцев В. А. – М. : Статут, 2005. – 416 с. – (Исследовательский центр частного права).
63. Дозорцев В. А. О мерах по развитию рынка интеллектуальной собственности / В. А. Дозорцев // Законодательство и экономика. – 1998. – № 7. – С. 4–17.
64. Евдокимова B. Франшиза и договор коммерческой концессии в Гражданском кодексе Российской Федерации / В. Евдокимова // Хозяйство и право. – 1997. – № 12. – С. 113–120.
65. Елисеев И. В. Простое товарищество / И. В. Елисеев // Гражданское право : учебник : в 3 т. / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : «ПРОСПЕКТ», 2002–2007. –
Т. 2. – 2003. – С. 762-778.
66. Енциклопедія цивільного права України / [відп. ред. Я. М. Шевченко] ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2009. – 952 с.
67. Ермакова Н. М. О коммерциализации технологий и зарубежном опыте в области регулирования прав на результаты научно-технической деятельности / Н. М. Ермакова // Вопросы государственного и муниципального управления. – 2009. – № 4. – С. 17–29.
68. Жалинский А. Введение в немецкое право / А. Желинский, А. Рерихт. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
69. Захист прав інтелектуальної власності: досвід Сполучених Штатів Америки : зб. документів, матеріалів, статей / [за заг. ред. О. Д. Святоцького]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 368 с.
70. Зенин И. А. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части четвертой. / Зенин И. А. – М. : Юрайт-Издат, 2008. – 627 с.
71. Зинов В. Г. Включение интеллектуальной собственности в хозяйственный оборот / В. Г. Зинов // Патенты и лицензии. – 1994. – № 2. – С. 7–8.
72. Зобов’язальне право: Теорія і практика : навч. посібник для студ. юрид. вузів і фак. ун-тів / [Дзера О. В., Кузнєцова Н. С., Луць В. В. та ін.] ; за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
73. Иванов А. А. Глава 47. Договор коммерческой концессии / А. А. Иванов // Гражданское право : учебник : в 3 т. / [под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – М. : ТК Велби, изд-во Проспект, 2002–2007. –
Т. 2. – 2003. – С. 730–761.
74. Интеллектуальна собственность. Использование. Внедрение. Передача : информ.-метод. сб. по внедрению промышленной собственности в малое предпринимательство (рус. и укр.) / [сост., вступ., ред. Ю. Н. Киклевич, С. Н. Цесаренко]. – Донецк : МПП «ВИК», 2006. – 292 с.
75. Иоффе О. С. Избранные труды : в 4 т. / Иоффе О. С. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003–2010. –
Т. III: Обязательственное право. – 2004. – 837 с.
76. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Из истории цивилистической мысли. Гражданское отношение. Критика теории «хозяйственного права» / Иоффе О. С. – М. : Статут, 2000. – 776 с.
77. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву: Правоотношение по советскому гражданскому праву. Спорные вопросы учения о правоотношении / Иоффе О. С. – М. : Статут, 2000. – 665 с.
78. Иоффе О. С. Советское гражданское право: Курс лекций: в 3 ч. / Иоффе О. С. – Ленинград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1958–1965. –
Ч. 1: Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах. – 1958. – 511 с.
79. Капица Ю. М. Европейский Союз – Украина: охрана интеллектуальной собственности при реализации международных научных программ и проектов / Капица Ю. М., Федченко Л. Ю., Шахбазян К. С. – К. : Интергид, 2002. – 77 с.
80. Капица Ю. М. Интеллектуальная собственность в Украине: права автора, организации государства / Капица Ю. М. – К. : Випол, 1995. – 57 с.
81. Капица Ю. М. Экспорт-импорт технологий: правовое регулирование / Капица Ю. М. – К. : «Итергид», 2000. – 106 с.
82. Капіца Ю. М. Закон про трансфер технологій: проблеми прийняття та складності реалізації / Ю. М. Капіца // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 10. – С. 62–70.
83. Капіца Ю. М. Захист прав на технології під час їх комерціалізації / Ю. М. Капіца, Д. С. Махновський // Защита прав интеллектуальной собственности : материалы ХІ Междунар. науч.-практ. конф., (Алушта, 28 мая – 1 июня 2007 г.). – К. : ДП «Укрбланковидав», 2007. – С. 39–44.
84. Капіца Ю. М. Міжнародно-правове регулювання у сфері трансферу технологій та національні пріоритети: проблеми співвідношення / Ю. М. Капіца // Приватне право і підприємництво. – 2009. – Вип. 8. – С. 155–159.
85. Капіца Ю. М. Питання співвідношення права інтелектуальної власності та права конкуренції у законодавстві Європейського Союзу та України / Ю. М. Капіца // Право України. – 2006. – № 11. – С. 78–81.
86. Капіца Ю. М. Правове регулювання передачі технологій в Європейському Союзі / Ю. М. Капіца // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини. – 2009. – № 37. – С. 63–66.
87. Капіца Ю. М. Рекомендації з застосування положень Закону України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій», що стосуються договорів про трансфер технологій / Ю. М. Капіца, Д. С. Махновський // Наука та інновації. – 2007. – Т. 3. – № 4. – С. 66–73.
88. Кастальский В. Н. Основные новеллы части четвертой Гражданского кодекса Российской Федерации / Кастальский В. Н. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 328 с.
89. Кастельс М. Информационная эпоха : экономика, общество и культура / М. Кастельс ; [пер. с англ. ; под науч. ред. О. И. Шкаратана]. – М. : ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
90. Каширин В. П. Философские вопросы технологии (Социологические, методологические и техноведческие аспекты) / Каширин В. П. – Томск : Изд-во Томю Ун-та, 1988. – 286 с.
91. Класифікація організаційно-правових форм господарювання: ДК 002:2004. – [Чинний від 2004–06–01]. – К. : Держспоживстандарт України, 2004. – ІІІ, 14 с. – (Державні класифікатори України).
92. Клесова С. Право собственности на результаты исследований, созданные за счет и с привлечением бюджетных средств (Европейский подход к решению проблемы) / С. Клесова, Е. Попова // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – 2006. – № 5. – С. 42–50.
93. Ковалев Г. Д. Инновационные коммуникации : учеб. пособие для вузов / Ковалев Г. Д. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 288 с.
94. Коваль И. Ф. Право на деловую репутацию субъектов хозяйствования и его внесудебная защита от неправомерного использования : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Коваль Ирина Федоровна. – Донецк, 2005. – 208 с.
95. Комментарий к части четвертой Гражданского кодекса Российской Федерации / [под. ред. А. Л. Маковского ; вступ. ст. В. Ф. Яковлева]. – М. : Статут, 2008. – 715 с. – (Исследовательский центр частного права).
96. Коммерческое право : учебник : в 2 ч. / [Бушев А. Ю., Вершинин А. П., Вещунова Н. Л. и др.] ; под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлева. – СПб. : Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1998–1998. –
Ч. 2. – 1998. – 471 с.
97. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності від 14 липня 1967 р. // Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика : у 4 т. / [за заг. ред. О. Д. Святоцького]. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 1999–1999. –
Т. 1: Право інтелектуальної власності. – 1999. – 498 с.
98. Корецкий А. Д. Договорное право России. Основы теории и практика реализации / Корецкий А. Д. – М. : МарТ, 2004. – 528 с.
99. Корсунський С. В. Трансфер технологій та їх комерціалізація через міжнародне співробітництво / С. В. Корсунський // Наука та інновації : наук.-практ. журнал. – 2007. – № 6. – С. 104–105.
100. Корсунський С. В. Трансфер технологій у США / Корсунський С. В. – К. : УкрІНТЕІ, 2005. – 148 с.
101. Кохановська О. В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин : [монографія] / Кохановська О. В. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 212 с.
102. Кохановська О. В. Проблеми захисту прав інтелектуальної власності в Україні / О. В. Кохановська, Н. С. Кузнєцова // Право України. – 2011. – № 3. – С. 21–29.
103. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : [монографія] / Кохановська О. В. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 463 с.
104. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми реалізації інформаційних прав у цивільному праві України / О. В. Кохановська // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 4 (39). – С. 78–97.
105. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Олена Велеонінівна Кохановська. – К., 2006. – 34 с.
106. Красавчикова Л. О. Институт коммерческой концессии в гражданском законодательстве РФ / Л. О. Красавчикова // Цивилистические записки : межвуз. сб. науч. трудов. – 2002. – Вып. 2. – С. 104–119.
107. Красніков В. Бюджетні кошти, договори і права інтелектуальної власності / В. Красніков // Інтелектуальна власність. – 2009. – № 4. – С. 29–35.
108. Крижна В. Загальна характеристики договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності / В. Крижна // Право України. – 2004. – № 9. – С. 68–71.
109. Кулагин М. П. Предпринимательство и право: опыт Запада / Кулагин М. П. – М. : Дело, 1992. – 244 с.
110. Луць В. В. Цивільно-правовий договір / В. В. Луць // Зобов’язальне право. Теорія і практика : навч. посібник / [за ред. О. В. Дзери]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – С. 30–31.
111. Май С. К. Очерки общей части буржуазного обязательственного права / Май С. К. – М. : Внешторгиздат, 1953. – 220 с.
112. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Мейер Д. И. – [По исправ. и допол. 8-му изд., 1902]. – [2-е изд., испр.]. – М. : Статут, 2000. – 831 с.
113. Мерзликин Р. Юридическое равенство сторон и баланс публичных и частных интересов как принципы интеллектуального права / Р. Мерзликин // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2004. – № 7. – С. 19–20.
114. Мухамедшин И. С. Обеспечение государственных интересов в сфере интеллектуальной собственности / И. С. Мухамедшин // Интеллектуальная собственность в России и ЕС: правовые проблемы : сб. статей / [под ред. М. М. Богуславского и А. Г. Светланова]. – М. : Вотерс Клувер, 2008. – С. 21–66.
115. Мухамедшин И. С. Правовая регламентация единой технологии как сложного объекта / И. С. Мухамедшин // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – 2007. – № 12. – С. 67–76.
116. Наказ Фонду Державного майна України «Про затвердження Порядку визначення оціночної вартості об’єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік» від 13 грудня 2005 р. № 3162 // Офіційний вісник України – 2006. – № 17. – Ст. 1302.
117. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / [за відп. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. – К. : Юрінком Інтер, 2005–2005. –
Т. I. – 2005. – 832 с.
118. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / [за відп. ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця]. – К. : Юрінком Інтер, 2005–2005. –
Т. II. – 2005. – 1088 с.
119. Нежиборець В. І. Механізми державної підтримки процесу комерціалізації інтелектуальної діяльності. Закордонний досвід / В. І. Нежиборець // Інтелектуальний капітал. – 2005. – № 2 (22). – С. 73–84.
120. Николаева Е. Ю. Договор о предоставлении права использования комплекса исключительных прав в предпринимательской деятельности (коммерческая концессия) / Е. Ю. Николаева // Право интеллектуальной собственности. – 2009. – № 1. – С. 23–29.
121. Новий словник української мови : у 3 т. / [200 000 слів / уклад. В. В Яременко, О. М. Сліпушко]. – [2-е вид., випр.]. – К. : Вид-во «Аконіт», 2008–2008. –
Т. 3. – 2008. – 864 с.
122. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий, Л. А. Лунц. – М. : Юриздат., 1950. – 416 с.
123. Объекты гражданского оборота : сб. статей / [Байбак В. В., Белов В. А., Васильев Г. С. и др.] ; отв. ред. М. А. Рожкова. – М. : Статут, 2007. – 542 с. – (Серия «Анализ современного права»; 3).
124. Орлюк О. П. Виконання наукових досліджень за державні кошти: міжнародний досвід / О. П. Орлюк // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. – № 4 (30). – С. 3–9.
125. Орлюк О. П. Деякі аспекти застосування Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» / О. П. Орлюк // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. – № 5 (31). – С. 3–10.
126. Орлюк О. П. Законодавче забезпечення інноваційної діяльності в Україні / О. П. Орлюк // Наука та інновації : наук.-практ. журнал. – 2008. – Т. 4. – № 1. – С. 68–73.
127. Орлюк О. П. Коментар до Закону про трансфер технологій / О. П. Орлюк // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 10. – С. 72–73.
128. Падучак Б. М. Деякі аспекти міжнародних договорів у сфері трансферу технологій / Б. М. Падучак // Юриспруденція: теорія і практика. – 2008. – № 9 (47). – С. 27–32.
129. Падучак Б. М. Істотні умови договорів у сфері трансферу технологій / Б. М. Падучак // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2010. – № 3 (53). – С. 70–77.
130. Падучак Б. М. Класифікація договорів у сфері трансферу технологій / Б. М. Падучак // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 2. – С. 189–192.
131. Падучак Б. М. Майнові права інтелектуальної власності на технологію, що створена за рахунок коштів державного бюджету / Б. М. Падучак // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 6 (50). – С. 38–49.
132. Падучак Б. М. Обмежувальні умови в договорах про трансфер технологій / Б. М. Падучак // Наука та інновації : наук.-практ. журнал. – 2008. – № 4. – С. 95–101.
133. Падучак Б. М. Правові аспекти захисту економічної конкуренції у сфері трансферу технологій / Б. М. Падучак // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2010. – № 1 (51). – С. 88–98.
134. Падучак Б. М. Технологія як об’єкт цивільно-правових відносин / Б. М. Падучак // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 5 (49). – С. 54–59.
135. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. – [Офіц. вид.]. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2004. – 30 с.
136. Пиляева В. В. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации (постатейный). Часть четвертая / Пиляева В. В. – М. : ТК Велби, изд-во КноРус, 2007. – 752 с.
137. Підопригора О. А. Римське право : підручник / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
138. Погуляєв С. Ю. Передача технології як вклад в просте товариство : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Сергій Юрійович Погуляєв. – Харків, 2002. – 19 с.
139. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / Покровский И. А. – М. : Статут, 1998. – 353 с.
140. Попов С. Отличительные особенности понятий коммерциализация и трансфера наукоемких технологий