Договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом в Україні

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

УДК 347.763 (477)

Мінченко Андрій Олександрович

Договір перевезення пасажира та багажу
залізничним транспортом в Україні

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Запорожець Аркадій Митрофанович

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ҐЕНЕЗА СУБІНСТИТУТУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА ТА БАГАЖУ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ 12
1.1. Доктрина правового регулювання перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом та її вплив на розвиток законодавства 12
1.2. Місце договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом у системі цивільно-правових договорів 32
Висновки до першого розділу 42
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА
ТА БАГАЖУ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ 45
2.1. Поняття та юридична характеристика договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом 45
2.2. Елементи договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом (предмет, суб’єктний склад) 60
2.3. Зміст договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом 84
2.4. Особливості укладення та форми договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом 109
Висновки до другого розділу 136
РОЗДІЛ 3. ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ПАСАЖИРА ТА БАГАЖУ ЗАЛІЗНИЧНИМ ТРАНСПОРТОМ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН 144
3.1. Припинення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом 144
3.2. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом 156
Висновки до третього розділу 178
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194
ВСТУП

Актуальність теми. Необхідними складовими європейської інтеграції – найвищим пріоритетом стратегічного курсу України – є не лише розвиток та розбудова економічної інфраструктури держави, а й створення високих стандартів усіх сфер життєдіяльності суспільства. Рівень розвитку останнього багато в чому визначається рівнем розвитку сфери послуг, важливе місце в якій посідають послуги з транспортного обслуговування населення.
Договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом є договором приєднання, умови якого між сторонами договору не узгоджуються і визначаються лише одним із контрагентів. Така конструкція передбачає існування двох нерівноправних суб’єктів договору перевезення: перевізника, що пропонує умови укладення договору перевезення та пасажира, який може прийняти чи не прийняти ці умови. Як більш слабка сторона цього договору, пасажир потребує захисту та гарантування своїх прав і законних інтересів, що може бути здійснено шляхом утвердження пріоритету природних прав людини в приватноправовому регулюванні суспільних відносин та створення стійких правових гарантій їх захисту.
Незважаючи на досить значні кількісні показники пасажирських перевезень залізничним транспортом, якість послуг, що надаються пасажирам, не завжди є належною. Ця обставина зумовлює необхідність вироблення конструктивних рішень і рекомендацій щодо підвищення правових гарантій інтересів пасажирів у сфері якісного надання перевізником комплексу послуг відповідного рівня комфортності, створення ефективних механізмів їх забезпечення.
Не є досконалим і стан правового регулювання відносин із перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом. Недосконалість системи норм, що регулюють зазначені відносини, пов’язана, перш за все, з наявністю великої кількості спеціальних актів законодавства, покликаних регулювати відносини між пасажирами та перевізником. Основні положення про перевезення закріплені на рівні ЦК України. Однак лаконічність правових норм, що містяться в названому акті, та відсилання в регулюванні перевезень до інших законів, транспортних кодексів (статутів), нормативно-правових актів і правил (ч. 2 ст. 908 ЦК України) сприяють відомчій нормотворчості, створенню на кожному виді транспорту власної системи норм і правил, що нерідко призводить до виникнення правової нерівності сторін договору.
Окремі аспекти договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом були предметом досліджень таких учених, як М.О. Тарасов, М.К. Олександров-Дольнік, Б.В. Покровський, А.Г. Гусаков, Г.О. Мікрюкова, В.В. Вітрянський та деяких інших науковців. Разом із тим, незважаючи на значний внесок, зроблений ними в розвиток досліджуваного виду договору, слід зазначити, що практично всі дослідження названих авторів були проведені за часів існування зовсім інших економічних, правових та соціальних умов. У сучасній вітчизняній правовій доктрині спостерігається відсутність комплексних наукових досліджень договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом. Певна правова невизначеність, що нерідко виникає під час визначення форми та особливостей укладення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, моменту виникнення прав та обов’язків у його сторін, а також підстав припинення договору та настання відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, що виникають із досліджуваного договору, є переконливим свідченням дефіциту правових досліджень у зазначеній сфері.
Науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких вітчизняних і зарубіжних учених, як Л.Ж. Морандьєр, Л. Еннекцерус, Е.Е. Пірвіц, Г.Ф. Шершеневич, Л.Я. Носко, Х.І. Шварц, К.К. Яічков, В.Н. Ізволенський, В.А. Єгіазаров, В.Г. Баукін, А.М. Смирнов, В.В. Залеський, Д.А. Медвєдєв, В.Т. Смирнов, О.А. Пушкін, М.В. Макаренко, А.В. Расулов, С.О. Погрібний, А.М. Запорожець, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, Д.В. Боброва, С.М. Бервено, В.І. Борисова, Р.Б. Шишка, І.В. Спасибо-Фатєєва, Ю.О. Заіка, З.В. Ромовська, М.М. Сібільов, С.О. Бородовський, А.В. Луць, Є.О. Харитонов, С.С. Бичкова, М.Л. Шелухін, Л.М. Костюченко, О.В. Клепікова, Є.Д. Стрєльцова, О.Н. Шемякін, Я.О. Добідовська, І.О. Безлюдько, Т.О. Колянковська, Л.Я. Свистун, І.В. Булгакова, О.В. Літвінова, Г.В. Самойленко, О.М. Нечипуренко та ін.
Таким чином, наведена аргументація обумовлює актуальність та важливість цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2006–2010 рр. (п. 9.1. «Проблеми цивільного права і процесу в світлі інтеграційних процесів»), схвалених Вченою Радою Харківського національного університету внутрішніх справ 23.12.2005, а також відповідно до положень Концепції розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий період та до 2020 року, затвердженої Міністерством транспорту та зв’язку України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у формуванні теоретичної концепції цивільно-правового регулювання договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, а також у розробці науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства України та правозастосовної практики.
Досягнення мети дисертаційного дослідження зумовило потребу вирішення таких завдань:
– встановити особливості нормативно-правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку з укладенням договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом;
– визначити місце договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом у загальній системі цивільно-правових договорів;
– з’ясувати правову природу послуги з перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом;
– визначити предмет та основні ознаки договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом і на їх основі розробити авторське теоретичне визначення цього договору;
– встановити основні ознаки категорій «якість» та «комфортність» у пасажирських перевезеннях та визначити їх роль під час виконання договору;
– дослідити порядок укладення та форми договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом;
– з’ясувати механізм цивільно-правової відповідальності сторін за договором перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з укладенням, виконанням та порушенням договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом.
Предмет дослідження – договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, його законодавче забезпечення, національні та іноземні наукові джерела, існуюча судова практика.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети у дослідженні використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи. До загальнонаукових, зокрема, належать: діалектичний метод, використання якого дозволило розглянути договірні зобов’язання, що опосередковують відносини у сфері перевезень пасажирів та багажу залізничним транспортом у їх взаємозв’язку із загальною системою цивільно-правових договорів, а також простежити закономірності й тенденції розвитку цих правовідносин (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2.); формально-логічний, який використовувався для дослідження законодавства про залізничний транспорт та виявлення відповідності його норм загальним тенденціям розвитку цивільних правовідносин (підрозділи 1.1., 2.1., 2.3., 3.1., 3.2.). Спеціальні методи, що використовувалися під час написання дисертації: історико-правовий – застосовувався під час дослідження етапів становлення та розвитку юридичної доктрини й законодавства про залізничний транспорт (підрозділ 1.1.); формально-юридичний – дозволив простежити зв’язок між правовою природою договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом та зовнішньою формою його прояву – юридичним оформленням (підрозділи 2.2., 2.3.); системно-структурний метод дав можливість здійснити класифікацію транспортних договорів та визначити місце відносин з перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом у цивільному праві (підрозділ 1.2.); метод порівняльного правознавства дозволив проаналізувати національні законодавчі норми та теоретичні концепції в їх порівнянні із законодавством та правовою доктриною інших держав світу щодо деяких аспектів, пов’язаних із правовідносинами у сфері перевезень пасажирів та багажу залізничним транспортом, що дозволило розширити бачення шляхів розв’язання проблем укладення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, виробити рекомендації щодо вдосконалення понятійно-категоріального апарату та оптимізувати наукове дослідження цих правовідносин з урахуванням зарубіжного досвіду (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4); метод моделювання дозволив не лише описати (систематизувати емпіричні дані) та пояснити (розкрити зв’язки між досліджуваними явищами) деякі підстави припинення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, а й виконати функцію передбачення негативних наслідків його припинення, запропонувавши шляхи їх оптимального правового вирішення (підрозділи 3.1, 3.2).
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що ця робота є першим в Україні науковим дослідженням правового регулювання перевезень пасажирів та багажу залізничним транспортом, здійсненим за часів дії приватноправових засад у цивільному законодавстві України. Вперше на монографічному рівні вирішується проблема цивільно-правового забезпечення прав та законних інтересів сторін цього правочину.
Наукову новизну дослідження становлять такі положення:
вперше:
– на рівні дисертаційного дослідження проголошено, що до суттєвих умов договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом відносяться безпека, якість та комфортність;
– зроблено висновок про те, що форма договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, укладеного через мережу Інтернет є електронною, на яку поширюється правовий режим письмового правочину;
– здійснено розмежування правового становища учасників цивільних відносин, що виникають із договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, відносно можливості стати конкретним учасником перевезення: 1) особи, що не мають статусу пасажира – які перебувають на території вокзалу в пунктах продажу проїзних документів, пунктах обслуговування з метою скористатися послугами цих пунктів щодо проїзду залізничним транспортом, перевезення ручної поклажі, багажу, вантажобагажу, отримання довідки тощо; 2) особи, що є пасажирами: а) у широкому розумінні – які уклали договір перевезення, придбали квиток і перебувають на території вокзалу безпосередньо перед поїздкою або після неї; б) у вузькому розумінні – які уклали договір перевезення, пред’явили квиток провіднику вагона для погашення та перебувають у транспортному засобі з метою здійснення поїздки;
– визначено поняття якості пасажирських перевезень як правової категорії, під якою пропонується розуміти критичну оцінку пасажиром ступеня відповідності комфортності перевезень його сподіванням та нормам закону, тобто таку властивість, яка визначає рівень забезпечення комфортності пасажирських перевезень;
удосконалено:
– теоретичне визначення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, під яким необхідно розуміти двосторонній правочин, за яким одна сторона (залізничний перевізник) зобов’язується безпечно й своєчасно перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення та надати якісні послуги з перевезення згідно з придбаним проїзним документом, а в разі здавання багажу – доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на його одержання, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення;
– позицію про те, що предметом договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом є послуга з перевезення, яка виявляється у безпечній, своєчасній та якісній доставці залізничним перевізником пасажирів та багажу до пункту призначення;
– класифікацію обов’язків залізничного перевізника з перевезення пасажирів та багажу: 1) обов’язки, пов’язані із забезпеченням перевезення пасажира; 2) обов’язки, пов’язані із забезпеченням перевезення багажу та ручної поклажі пасажирів; 3) обов’язки, пов’язані із забезпеченням вчасної та безпечної доставки пасажира до пункту призначення; 4) обов’язки, пов’язані із забезпеченням якісного обслуговування пасажирів, шляхом надання їм комплексу супутніх послуг відповідного рівня комфортності;
– положення про те, що усунення несправності транспортного засобу може слугувати підставою звільнення перевізника від відповідальності за затримку відправлення пасажира або ж за порушення строку доставки пасажира до пункту призначення лише в тому разі, якщо зазначені порушення сталися внаслідок непереборної сили;
– теза про те, що задля створення оптимальних механізмів урегулювання відносин між сторонами договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом внесення відомостей про пасажира до проїзного квитка є сучасною правовою та соціальною необхідністю;
дістали подальшого розвитку:
– положення про необхідність розроблення та прийняття Транспортного кодексу України, впровадження якого значно підвищило б правові гарантії для пасажирів, підняло б їх на рівень закону та позбавило можливості транспортних організацій самостійно прописувати основні умови укладення договору та окремі аспекти відповідальності сторін, що сьогодні зумовлює значну захищеність інтересів перевізників;
– теза про те, що договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом є не лише консенсуальним, а й реальним правочином, що відіграє велику роль у визначенні моменту виникнення прав та обов’язків сторін договору;
– положення про те, що перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом за своєю природою є послугою, під час надання якої формується певне нематеріальне благо, що проявляється у доставці пасажира та його багажу до пункту призначення;
– позиція, що втрата проїзного квитка пасажиром не може тягнути за собою припинення договору перевезення. Як доказ укладення договору слід використовувати дані про пасажира та номер документа, на підставі якого було видано квиток. Такі дані повинні вноситися до проїзного квитка та дублюватися перевізником у електронних базах даних укладених договорів;
– теза про те, що особи, які не досягли шестирічного віку і перевозяться безплатно без надання їм окремого місця, мають визнаватися пасажирами, що має підтверджуватися оформленням для них безкоштовного проїзного документа із занесенням до нього прізвища, ініціалів, а також виду та номера документа, який засвідчує їх особу;
– позиція щодо необґрунтованості стягнення з пасажирів комісійного збору за послугу, пов’язану з оформленням, поверненням, переоформленням проїзних документів. Конструкція договору комісії не вписується в дані правовідносини. Більше того, цивільне законодавство взагалі не знає терміна «комісійний збір». Існує термін «комісійна плата», яка, відповідно до чинного законодавства, виплачується на підставі договору комісії. Причому комісіонер не збігається із надавачем послуг, чого не відбувається у разі продажу квитків залізничними касами;
– позиція щодо необхідності запровадження системи штрафів, що можуть застосовуватися до перевізників за порушення строку виконання зобов’язання з перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом. Запровадження такої відповідальності є необхідним заходом забезпечення прав пасажирів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані з метою удосконалення й уніфікації цивільного та транспортного законодавства України; усунення прогалин у регулюванні правовідносин із перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом; подальшого вдосконалення джерел нормативно-правового регулювання цих правовідносин.
Основні положення дисертаційного дослідження використані при підготовці курсу лекцій з дисципліни «Цивільне право України», що викладається в Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 березня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні теоретичні положення та їх аргументація, висновки й пропозиції, одержані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, обговорювалися: на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2008 р.); науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2009 р.); науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми» (Кіровоград, 2011 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки» (Кіровоград, 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, внесених до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також шести тезах доповідей у збірниках тез та виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене теоретичне дослідження правового регулювання договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом дозволило досягти результатів, обумовлених поставленими при написанні дисертації завданнями. Основні результати дослідження полягають у наступному:
1. В основу створення оптимальної системи законодавства у сфері перевезень мають бути покладені принципи консолідації та уніфікації законодавства з метою систематизації нормативного матеріалу та зведення його до єдиного нормативно-правового акта. У зв’язку з цим пропонується прийняття Транспортного кодексу України та розроблення згідно з його положеннями для кожного виду транспорту своїх єдиних Правил перевезення. Створення такої системи нормативно-правового забезпечення перевезень усунуло б непоодинокі дублювання та колізії, що сьогодні мають місце у транспортному законодавстві, та усунуло б наявність великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, що часто є формою реалізації міністерських та відомчих інтересів на шкоду пасажирам.
2. Основні та допоміжні договори в сфері транспорту утворюють систему транспортних договорів. У цій системі договір перевезення пасажира та багажу посідає центральне місце. У зв’язку з цим доцільно сформувати таку побудову ланки системи цивільно-правових договорів, що пов’язана з договором перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом: зобов’язання з надання послуг  транспортні договори  основні транспортні договори  договори з перевезення пасажира та багажу  договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом.
3. Договір перевезення багажу має супутній характер, укладення якого може мати місце лише за наявності існування основного договору – договору перевезення пасажира. Разом з тим об’єднання їх одним спільним поняттям – «договір перевезення пасажира та багажу» є доцільним, адже вони мають одну спільну мету – забезпечення переміщення пасажира та його речей.
4. Дослідження складових, що формують поняття цивільно-правового договору, а також його правової природи дозволило сформулювати його визначення як зобов’язально-правової форми правовідносин, що ґрунтуються на домовленості двох або більше сторін, які дійшли згоди за всіма істотними умовами, з метою досягнення позитивного правового результату та настання юридичних наслідків.
5. За своєю юридичною характеристикою договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом є двостороннім, оплатним та консенсуальним (реальним) правочином.
6. Договір перевезення багажу в усіх випадках є реальним правочином і визнається укладеним лише в момент передачі пасажиром відповідного майна перевізнику.
7. Перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом за своєю природою є послугою, при наданні якої формується певне нематеріальне благо, що проявляється у доставці пасажира та його багажу до пункту призначення.
8. Послугою з перевезення залізничним транспортом є діяльність перевізника, яка полягає у перевезенні пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти та вантажу до місця призначення, вказаного у проїзному (перевізному) документі.
9. Предметом договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом є послуга з перевезення, яка виявляється у безпечній, своєчасній та якісній доставці залізничним перевізником пасажирів та багажу до пункту призначення.
10. Видається доцільним здійснити таке розмежування правового становища учасників цивільних відносин, що виникають з договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом відносно можливості стати конкретним учасником перевезення: 1) особи, що не мають статусу пасажира – які перебувають на території вокзалу в пунктах продажу проїзних документів, пунктах обслуговування, з метою скористатися послугами цих пунктів щодо проїзду залізничним транспортом, перевезення ручної поклажі, багажу, вантажобагажу, отримання довідки тощо; 2) особи, що є пасажирами: а) у широкому розумінні – які уклали договір перевезення, придбали квиток і перебувають на території вокзалу безпосередньо перед або після поїздки; б) у вузькому розумінні – які уклали договір перевезення, пред’явили квиток провіднику вагона для погашення та перебувають у транспортному засобі з метою здійснення поїздки.
11. Багажем є речі та предмети, здані пасажиром для перевезення за окрему плату на підставі проїзного документа (квитка) до залізничної станції призначення, вказаної у перевізному документі (багажній квитанції, ярлику). Таке визначення має уніфікувати законодавство про залізничний транспорт у сфері перевезення багажу.
12. Обстоюється точка зору про те, що в угоді перевізника та пасажирів використання публічної оферти є скоріше винятком, ніж правилом. Здебільшого в інформації, що поширюється перевізником, відсутня конкретна пропозиція укласти договір, вивішування ж розкладів руху поїздів, оголошення про здійснення пасажирських перевезень або ж реклама залізничних перевезень є лише запрошенням зробити таку пропозицію.
13. Задля створення оптимальних механізмів врегулювання відносин між сторонами договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом внесення відомостей про пасажира до проїзного квитка є сучасною правовою та соціальною необхідністю.
14. Квиток на проїзд залізничним транспортом не можна вважати письмовою формою договору, хоча, даний правочин за своєю природою та сутністю наближається до письмового.
15. Форма укладення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом через мережу Інтернет є електронною, разом з цим, на неї поширюється правовий режим письмового правочину.
16. Резервування місць на проїзд залізничним транспортом телефоном або через Інтернет (попереднє замовлення квитків) є попереднім договором.
17. Інтернет-замовлення місць (з подальшим викупом проїзних документів у квитковій касі) за своєю природою є резервуванням місць та вписується в конструкцію попереднього договору, продаж же електронних проїзних документів та електронних проїзних документів з відкладеним друком через мережу Інтернет є попереднім оформленням проїзного квитка, тобто укладенням основного договору.
18. Сплата комісійного збору за послугу, пов’язану з оформленням, поверненням та переоформленням проїзних документів, є необґрунтованою. Доведено, що договір комісії не може бути застосований до даних правовідносин. Більше того, цивільне законодавство взагалі не знає терміна «комісійний збір». Існує термін «комісійна плата», яка відповідно до чинного законодавства виплачується на підставі договору комісії.
19. Особи, які не досягли шестирічного віку і перевозяться безплатно без надання їм окремого місця, мають визнаватися пасажирами, наявність чого має підтверджуватися оформленням для них безкоштовного проїзного документа із занесенням до нього прізвища, ініціалів, а також виду та номера документа, що засвідчує їх особу.
20. Пропонується розділити обов’язки перевізника з перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом на чотири групи: 1) обов’язки, пов’язані із забезпеченням перевезення пасажира; 2) обов’язки, пов’язані із забезпеченням перевезення багажу та ручної поклажі пасажирів; 3) обов’язки, пов’язані із забезпеченням вчасної та безпечної доставки пасажира до пункту призначення; 4) обов’язки, пов’язані із забезпеченням якісного обслуговування пасажирів шляхом надання їм комплексу супутніх послуг відповідного рівня комфортності.
21. Пропонується здійснити диференціацію тарифів на перевезення пасажирів залізничним транспортом залежно від розташування місць у вагоні. Така диференціація може мати вигляд зменшення ціни перевезення відповідно до зручності та пріоритетності місця у вагоні: місця в середині вагону та нижні місця  верхні місця  бокові місця  місця, розміщені на виходах з вагону  бокові місця, розміщені на виходах з вагону. Політика, спрямована на диференціацію тарифів перевезень пасажирів, матиме характер справедливості, неупередженості та об’єктивності по відношенню до споживачів послуги з перевезення та якості надання цієї послуги в цілому.
22. Під якістю пасажирських перевезень пропонується розуміти критичну оцінку пасажиром ступеня відповідності комфортності перевезень його сподіванням та нормам закону, тобто таку властивість, яка визначає рівень забезпечення комфортності пасажирських перевезень.
23. Дослідження основних ознак, що властиві договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, дозволило сформулювати власне теоретичне його визначення: договором перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом є двосторонній правочин, за яким одна сторона (залізничний перевізник) зобов’язується безпечно й своєчасно перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення та надати якісні послуги з перевезення згідно з придбаним проїзним документом, а в разі здавання багажу – доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на його одержання, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також за його провезення.
24. Встановлено, що договір перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом може бути припинений: виконанням, за домовленістю сторін, неможливістю виконання зобов’язання, смертю фізичної особи, у разі втрати проїзного квитка, у разі односторонньої відмови пасажира від поїздки.
25. Припинення зобов’язання неможливістю його виконання завжди має відшкодовуватися перевізником або в повному обсязі, або ж лише за непрослідувану відстань, залежно від того, на якій стадії виконання зобов’язання виникла обставина, за яку жодна із сторін не відповідає.
26. Проїзний квиток не є документом на пред’явника. Він підтверджує укладення договору перевезення конкретної, а не будь-якої особи, тому у разі смерті пасажира ніхто інший не має права скористатися цим правом проїзду. За даних обставин повернення платежів повинне здійснюватися за аналогією до хвороби пасажира чи нещасного випадку. Таким чином, смерть пасажира чи то перед поїздкою, чи під час перевезення повинна тягти за собою повернення провізних платежів спадкоємцям.
27. Втрата проїзного квитка пасажиром не може тягнути за собою припинення договору перевезення. Як доказ укладення договору слід використовувати дані про пасажира та номер документа, на підставі якого було видано квиток. Такі дані повинні вноситися до проїзного квитка та дублюватися перевізником у електронних базах даних укладених договорів.
28. Необхідним є запровадження проїзного документа (квитка), який би складався із двох частин: бланка та корінця. Одна частина такого проїзного документа (бланк) має зберігатися у провідника вагону, інша ж його частина (корінець) має залишатися у пасажира. Даний корінець має слугувати підтвердженням укладення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом, наприклад, у разі загублення провідником вагона бланка проїзного квитка або ж при перебуванні пасажира в іншому вагоні, чи на проміжній станції прямування поїзда тощо.
29. Обґрунтовується необхідність запровадження системи штрафів, що можуть застосовуватися до перевізників за невиконання зобов’язання з перевезення пасажирів та багажу залізничним транспортом у встановлений строк. Запровадження такої відповідальності є необхідним заходом забезпечення прав пасажирів при їх перевезенні залізничним транспортом.
30. Усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров’ю пасажирів, може бути підставою звільнення перевізника від відповідальності за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення лише в тих випадках, якщо ці порушення сталися внаслідок непереборної сили.
31. Доведено, що обмежена відповідальність перевізника за порушення зобов’язання з перевезення багажу залізничним транспортом є своєрідним захистом його майнових інтересів. Пропонується замість виключної неустойки, що сьогодні застосовується при притягненні перевізника до відповідальності за порушення зобов’язання з перевезення багажу залізничним транспортом, використовувати штрафну, яка б надавала можливість стягнення не лише самої неустойки, а й суми збитків.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автоматизированная система самообслуживания (АСС) «е-Квиток» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.e-kvytok.com.ua (10.05.2011). – Назва з екрану.
2. Азар В.И. Транспорт и туризм / В.И. Азар, С.В. Поляк. – М.: Транспорт, 1972. – 160 с.
3. Александров-Дольник М.К. Договоры советского транспортного права: автореф. дис. на соиск. учен. степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.03. / М.К. Александров-Дольник. – М., 1963. – 41 с.
4. Александров-Дольник М.К. Необходимые изменения в Уставе железных дорог СССР/ М.К. Александров-Дольник // Советское государство и право. – 1960. – № 9. – С. 110–114.
5. Александров-Дольник М.К. Содержание договора грузовой перевозки / М.К. Александров-Дольник // Советское государство и право. – М.: Наука, 1954. – № 4. – С. 102–107.
6. Ананько А. Заключение договоров путем электронного обмена данными [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.russianlaw.net/law/doc/a123.htm. (10.05.2011). – Назва з екрану.
7. Андреева Л. Форма договора и последствия ее несоблюдения / Л. Андреева // Российская юстиция. – 1999. – №2. – С. 15–17.
8. Андрианов И.А. Договор перевозки грузов по внутренним водным путям сообщения СССР: дис. …доктора юрид. наук: 12.00.03 / Андрианов Игорь Александрович. – Ростов-на-Дону, 1970. – 260 с.
9. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б.С. Антимонов. – М.: Госюриздат, 1952. – 295 c.
10. Апопій І.В. Значення і особливості систематизації договорів в цивільному праві України / І.В. Апопій // Проблеми кодифікації законодавства України. – К.: Ін-т держ. і права ім. Корецького, 2003. – С. 90–94.
11. Ахундов Расим Адиль Оглы. Правовое регулирование пассажирских перевозок автомобильным транспортом в Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Расим Адиль Оглы Ахундов. – М., 2005. – 190 c.
12. Баукин В.Г. Правовое регулирование деятельности железнодорожного транспорта: автореф. дис. на соиск. учен. степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.03. / В.Г. Баукин. – СПб, 2004. – 45 с..
13. Баукин В.Г. Источники правового регулирования деятельности железнодорожного транспорта / В.Г. Баукин // Правоведение. – 2004. – № 2. – С. 76–90.
14. Белов В.А. Гражданское право: общая и особенная часть: учеб. / В.А. Белов. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 960 с.
15. Бельгия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.evropa.org.ua/country/belgium/2_8.htm (10.05.2011). – Назва з екрану.
16. Бервено С.М. Класифікація цивільно-правових договорів у сучасному праві України / С.М. Бервено // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 2. – С. 91–99.
17. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: моногр. / С.М. Бервено. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
18. Блащук А.М. Припинення договірних зобов’язань у цивільному праві України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Блащук Артем Миколайович. – К., 2006. – 195 с.
19. Борисова В.І. Цивільне право України: підруч. у 2-х т. / Борисова В.І., Спасибо-Фатєєва І.В., Яроцький В.Л. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т.2. – 552с.
20. Бородовський С.О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Бородовський Станіслав Олександрович. – Івано-Франківськ, 2005. – 211 с.
21. Брагинский М.И. Договорное право. Книга первая: Общие положения. 3-е изд., стер. / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский – М.: Статут, 2008. – 847 с.
22. Брагинский М.И. Договорное право. Книга четвертая: Договоры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта. 4-е изд., стер. [учеб.] / М.И Брагинский., В.В. Витрянский – М.: Статут, 2007. – 910 с.;
23. Булгакова І.В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Булгакова Ірина Валеріївна – К., 2003. – 201 с.
24. Быков А.Г. Комментарий к Уставу автомобильного транспорта союзных республик /Быков А.Г., Половинчик Д.М., Савичев Г.П. – М.: Юрид. лит., 1978. – 232 с.
25. Быков А.Г. Гражданско-правовые проблемы транспортного обслуживания населения. В кн.: Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан / А.Г. Быков. – Академия наук СССР. Институт государства и права; Ред. кол.: А.Ю. Кабалкин и др. – М.,1983. – 172 с.
26. В автобус по паспорту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.interfax.ru/business (31.03.2010). – Назва з екрану.
27. В Україні вводять єдиний квиток на всі види транспорту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.pravda.com.ua/news/2008/11/21/3617101/ (21.11.2008). – Назва з екрану.
28. Васильева В.В. Договор перевозки: юридические аспекты / В.В. Васильева. – М.: ГроссМедиа, 2008. – 223 с.
29. Веретельник Л.К. Систематизація договорів у цивільному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03. «Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Л.К. Веретельник – Х., 2007. – 19 с.
30. Витрянский В. Договоры об организации перевозок грузов / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2001. – №3. – С. 41–55.
31. Витрянский В. Новый Устав железнодорожного транспорта Российской Федерации (УЖТ) и договор перевозки / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2003. – № 4. – С. 15–30.
32. Витрянский В. Ответственность по договору перевозки груза / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2001. – №5. – С. 36–54.
33. Витрянский В. Понятие и виды договора перевозки. Система договоров перевозки / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2001. – №1. – С. 60–74.
34. Витрянский В. Участники договорных отношений, связанных с перевозками / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 2001. – №2. – С. 26–48.
35. Витрянский В.В. Договор перевозки / В.В. Витрянский – М.: Статут, 2001. – 526 c.
36. Германское право. Часть I. Гражданское уложение: Пер. с нем. / Серия: Современное зарубежное и международное частное право. – М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 552 с.
37. Гольцов В.Б. О понятии договора в гражданском праве / В.Б. Гольцов // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2005. – №4. – С. 46–55.
38. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве / М.В. Гордон // Ученые записки харьковского юридического института. Вып. 5. – Харьков, 1954. – С. 65–87.
39. Горюнов А.В. Правовое регулирование железнодорожных перевозок грузов по российскому законодательству: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Горюнов Алексей Владимирович – М., 2006. – 137 c.
40. Гражданское право России. Общая часть. Курс лекций / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
41. Гражданское право Украины: [учеб. для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть I / [А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.]; под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – X.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – 440 с.
42. Гражданское право: учеб. Ч. I. / [Сергеев А. П. , Толстой Ю. К. и др.]; под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – [3-е изд.]. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. – 632 с.
43. Гражданское право: учеб. Ч. II / [Сергеев А. П. , Толстой Ю. К. и др.]; под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – [4-е изд.] – М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. – 784 с.
44. Гражданское право: В 2-х т. Т. II, полутом 1: учеб / отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 704с.
45. Гражданское право: в 2-х т. Т. II, полутом 2: учеб. / отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2003. – 544с.
46. Гражданское уложение. Проект Высочайше учрежденной Редакционной Комиссии по составлению проекта Гражданского уложения. – СПб, 1905.
47. Грибанов В.П. Проблемы изменения Основ гражданского законодательства СССР и союзных республик / В.П. Грибанов // Вестник МГУ. Сер. 11 Право. – 1987. – № 4. – С. 32–41.
48. Гусаков А.Г. Железнодорожное право по законодательству СССР / А.Г. Гусаков. – М.: Транспечать НКПС, 1929. – 343 с.
49. Гусаков А.Г. Железнодорожное право / А.Г. Гусаков // Основные вопросы железнодорожного права. – М.: Изд. Бюро правлений жел. дор. и транспечати, 1925. – С. 19–36.
50. Данилова Т.Б. Перевезення вантажів залізницею: правове регулювання та арбітражна практика / Т.Б. Данилова. Тези доповідей і виступів науково-практичного семінару. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга». – 2000. – 80 с.
51. Дело Бурдов против России [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sutyajnik.ru/rus/echr/judgments/burdov_rus.htm (10.05.2011). – Назва з екрану.
52. Довгополов А.А. Договор перевозки грузов железнодорожным транспортом по российскому праву: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Довгополов Александр Александрович – М., 2006. – 227 c.
53. Доліненко Л.О. Цивільне право України: навч. посіб. / Доліненко Л.О., Доліненко В.О., Сарановська С.О. – К.: Кондор, 2006. – 356 с.
54. Егиазаров В.А. Комментарий к Уставу железнодорожного транспорта Российской Федерации / В.А. Егиазаров, В.Б. Ляндрес. – М.: Контракт, 2004. – 261 с.
55. Егиазаров В.А. Проблемы совершенствования транспортного законодательства СССР : автореф. дис. на соиск. учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.04. / В.А. Егиазаров. – М.,1986. – 44 с.
56. Егиазаров В.А. Транспортное право: учеб. – Изд. 4-е, перераб. и доп. / В.А. Егиазаров. – М.: Юстицинформ, 2007. – 546 с.
57. Егиазаров В.А. Транспортное право: учеб. пособие / В.А. Егиазаров. – М.: Юрид. лит., 1999. – 272 с.
58. Ефремов Е.А. Договор воздушной перевозки: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ефремов Ефрем Александрович – Волгоград, 2006. – 191 c.
59. Ефремов Е.А. Правовое регулирование и охрана воздушных перевозок: моногр. / Ефремов Е.А., Мелихов В.М., Шаронов С.А. – Волгоград: Волгоград. науч. изд-во, 2009. – 227 c.
60. Заіка Ю.О. Українське цивільне право: Навч. посіб. – 2-е вид. змін, і доп. / Ю.О. Заіка – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 368 с.
61. Залесский В.В. Транспортные договоры: учебно-практ. пособие / В.В. Залесский. – М.: Изд-во Тихомирова М. Ю., 2004. – 312 с.
62. Залесский В. О защите прав пассажира в отношениях с транспортной организацией-перевозчиком / В. Залесский // Право и экономика. – М.: Юрид. Дом «Юстицинформ», 2000. – № 9. – С. 15–21.
63. Залізницями України сьогодні курсують 19 вагонів для перевезення людей з особливими потребами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uz.gov.ua/index.php?m=info.news.ZMI.ZMI2009&f=Doc.View&p=ZMI2009_osobpotreby&lng=uk (02.02.2009). – Назва з екрану.
64. Залізниця України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://visitua.info/ukraine/103 (23.06.2009). – Назва з екрану.
65. Запорожец А.М. К проблеме невозможности исполнения обязательств / А.М. Запорожец // Журнал российского права. – 2003. – № 12. – С. 40–48.
66. Зарапина Л.В. Правовое регулирование перевозки пассажиров автомобильным транспортом в междугородном сообщении: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Зарапина Лидия Владимировна. – Волгоград, 2005. – 212 с.
67. Изволенский В.Н. Правовые вопросы железнодорожных перевозок / В.Н. Изволенский. – М.: Трансжелдориздат, 1951. – 214 с.
68. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С. Иоффе. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
69. Інструкція провідника пасажирських вагонів № ЦЛ-0038: Наказ Укрзалізниці №234-Ц від 01.09.2003.
70. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания / А.Ю. Кабалкин. – М.: Наука, 1980. – 256 с.
71. Качество продукции [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Качество_продукции (10.05.2011). – Назва з екрану.
72. Кашанин А.В. К вопросу о классификации гражданско-правовых договоров / А.В. Кашанин // Юрист. – 2001. – № 9. – С. 27–30.
73. Кейлин А.Д. Советское морское право / А.Д. Кейлин. – М.: Водтрансиздат, 1954. – 395 с.
74. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984, № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР від 18.12.1984. – 1984. – № 51, – С. 1122.
75. Колосов Р. Послуга як економічна та правова категорія / Р. Колосов // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 7. – С. 67–70.
76. Колпаков В.С. Развитие и совершенствование пассажирских перевозок / В.С. Колпаков, В.Г. Шубко. – М.: Транспорт, 1983. – 191 с.
77. Колянковська Т.О. Правове регулювання перевезень вантажів в прямому змішаному сполученні: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Колянковська Тетяна Олександрівна. – Одеса, 2003. – 177 с.
78. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: в 3-х т. Т. 1. / [Абова Т.Е., Аникина Е.Б., Беляева З. С. и др.]; под. ред. Т.Е. Абовой, А.Ю. Кабалкина. – М.: Юрайт-Издат, 2007. – 1060 с.
79. Комментарий к Уставу железных дорог СССР / под ред. Г.Б. Астановского. – М.: Юрид. лит., 1986. – 400 с.
80. Конвенція про захист прав людини та основних свобод // Голос України», 10 січ. 2001 р. – № 3 (2503). – стр. 6–8.
81. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
82. Косовец А.А. Правовое регулирование электронного документооборота / А.А. Косовец // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 1997. – № 4. –С. 46–60.
83. Костюченко Л.М. Автомобільні перевезення у міжнародному сполученні: моногр. / Л.М. Костюченко, М.Р. Наапетян. – К.: Слово, 2007. – 656 с.
84. Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві: моногр. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 463 с.
85. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств / О.А. Красавчиков // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 42–43.
86. Красикова А.В. Гражданско-правовое регулирование электронных сделок: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Красикова Анна Валериевна. – Волгоград, 2005. – 180 с.;
87. Круглик Н.В. Гражданско-правовое регулирование отношений, возникающих из договора воздушной перевозки пассажира в деятельности военных организаций (на примере Федеральной службы безопасности): дис. ... канд. юрид. наук: 20.02.03 / Круглик Наталия Владимировна. – М., 2006. – 182 c.
88. Круглик Н.В. Гражданско-правовое регулирование отношений, возникающих из договора воздушной перевозки пассажира в деятельности военных организаций: на примере Федеральной службы безопасности: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: спец.: 20.02.03 «Военное право, военные проблемы международного права» / Н. В. Круглик. – М., 2006. – 24 с.
89. Ларин В.В. Правовое регулирование заключения сделок на современном этапе / Ларин В.В., Лебедев А.Н., Соловъяненко Н.И. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vlarin.chat.ru/larin/diplom.htm. (10.05.2011). – Назва з екрану.
90. Літвінова О.В. Договори страхування, що пов’язані із залізничним перевезенням вантажів: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Літвінова Оксана Володимирівна. – Харків, 2006. – 198 с.
91. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / А.В. Луць. – К., 2001. – 18 с.
92. Макаренко М.В. Основи правового регулювання діяльності залізниць України / Макаренко М.В., Голубничий В.Б., Нечипоренко Н.С.; за заг. ред. М.В. Макаренка. – К.: Київ. ун-т економіки і технологій транспорту, 2005. – 261 с.
93. Маковский А.Л. Правовое регулирование морских перевозок грузов на советских судах: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук / А.Л. Маковский. – М., 1959. – 19 c.
94. Малов В.А. Удосконалення методів зниження шумового навантаження, що впливає на обслуговуючий персонал і пасажирів дизель- та електропоїздів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.26.01 / Малов В’ячеслав Анатолійович. – Луганськ, 2007. – 19 с.
95. МВС України виступило ініціатором повернення іменних залізничних квитків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/332841 (30.04.2010). – Назва з екрану.
96. Микрюкова Г.А. Договор перевозки пассажира в советском гражданском праве: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Микрюкова Галина Алексеевна. – Свердловск, 1986. – 201 с.
97. Микрюкова Г.А. Договор перевозки пассажира в советском гражданском праве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Г.А. Микрюкова. – Свердловск, 1986. – 16 с.
98. Мінченко А.О. Деякі проблеми припинення договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом / А.О. Мінченко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 3 (50). – С. 252–261.
99. Мінченко А.О. Джерела правового регулювання договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом в Україні / А.О. Мінченко // Кримський юридичний вісник №2 (9). – 2010. – ч. 1. – С. 125–134.
100. Мінченко А.О. Проїзний квиток – документ, що надає право на проїзд залізничним транспортом / А.О. Мінченко // Кримський юридичний вісник. – 2009. – Вип. 2 (6). – С. 305–312.
101. Мінченко А.О. Форма договору перевезення пасажира та багажу залізничним транспортом / А.О. Мінченко // Право і безпека. – 2010. – № 1 (33). – С. 152–157.
102. Мінченко Р.М. Загальні положення про перевезення. – В кн..: Цивільне і сімейне право України: навч.-практич. посібник / за ред. Є.О. Харитонова, А.І. Дрішлюка – X.: Одіссей, 2003. – 640 с.
103. Міхно О.І. Припинення договору за цивільним законодавством України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Міхно Ольга Іванівна. – К., 2007. – 246 с.
104. Молчанов В.В. Гражданско-правовое регулирование воздушных перевозок: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Молчанов Владимир Валерьевич. – М., 2007. – 210 с.
105. Морандьер Л.Ж. Гражданское право Франции / пер. с фр. и вступительная статья Е. А. Флейшиц. Т. 2 / Л.Ж. Морандьєр. – М.: Изд-во иностр. лит., 1960. – 728 с.
106. Морандьер Л.Ж. Гражданское право Франции / пер. с фр. и вступительная статья Е. А. Флейшиц. Т. 3 / Л.Ж. Морандьєр. – М.: Изд-во иностр. лит., 1960. – 748 с.
107. Морозов С.Ю. Договоры об организации перевозок / C.Ю. Морозов – М.: Юрист, 2004. – 125 c.
108. Наапетян М.Р. Договор перевозки грузов автомобильным транспортом по законодательству УССР: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / М.Р. Наапетян. – К., 1976. – 26 с.
109. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2-х т. – 3-тє вид., перероб. і доп. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т. II. – 1088 с.
110. Небесов Н.А. Перевозка пассажиров и багажа : Лекции, чит. в Школе кондукторов Екатеринин. ж. д. / Н.А. Небесов. – Екатеринослав: Типо-лит. Екатеринин. ж. д., 1915. – 97 с.
111. Нечипуренко О.М. Цивільно-правове регулювання перевезень таксі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / О.М. Нечипуренко. – Одеса., 2008 – 20 с.
112. Нечипуренко О.М. Цивільно-правове регулювання перевезень пасажирів таксі: моногр. / Нечипуренко О.М., Резніченко С.В., Самойленко Г.В. – Одеса: ОДУВС, 2010. – 188 с.
113. Нечипуренко О.М. Цивільно-правове регулювання перевезень таксі: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нечипуренко Олександр Михайлович – Одеса, 2009. – 194 с.
114. Новиков В.М. Транспортное право (железнодорожный транспорт): учеб. для студ. вузов железнодорожного трансп. – М.: ГОУ «Учебно-методический центр по образованию на железнодорожном транспорте», 2007. – 358 с.
115. Новицкий И. Б. Общее учение об обязательствах / И.Б. Новицкий, Л.А. Лунц. – М.: Юрид. лит. – 1950. – 418 с.
116. Носко Л.Я. Правовое регулирование перевозок / Л. Я. Носко. – Х.: Харьков. юрид. ин-т, 1973. – 481 с.
117. О внесении изменений в законодательные акты Российской Федерации и признании утратившими силу некоторых законодательных актов Российской Федерации в связи с принятием федеральных законов «О внесении изменений и дополнений в Федеральный закон «Об общих принципах организации законодательных (представительных) и исполнительных органов государственной власти субъектов Российской Федерации» и «Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации»: Федеральный закон от 22 августа 2004 г. № 122-ФЗ (с изм. и доп. от 29 ноября, 21, 29, 30 декабря 2004 г.) // Собрание законодательства Российской Федерации от 30 августа 2004 г. – № 35 – Ст. 3607.
118. Об утверждении Гражданского кодекса Украинской ССР: Закон Украинской ССР от 18.07.1963 // Ведомости Верховной Рады УССР, 1963. – № 30. – Ст. 463.
119. Об утверждении Основ гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик: Закон СССР от 08.12.1961 // Ведомости Верховного Совета СССР, 1961. – № 50. – Ст. 525.
120. Об утверждении Правил оказания услуг по перевозкам на железнодорожном транспорте пассажиров, а также грузов, багажа и грузобагажа для личных, семейных, домашних и иных нужд, не связанных с осуществлением предпринимательской деятельности: Постановление Правительства Российской Федерации от 02.03.2005 – № 111.
121. Об утверждении Устава автомобильного транспорта РСФСР: Постановление СМ РСФСР от 8 января 1969 г. – № 12.
122. Об утверждении Устава железных дорог РСФСР: Постановление СНК РСФСР от 16 августа 1920 г. // Сборник Уложений РСФСР, 1920. – № 77. – Ст. 362.
123. Об утверждении Устава железных дорог РСФСР: Постановление СНК РСФСР от 12 июня 1922 г. // Сборник Уложений РСФСР, 1922. – № 38. – Ст. 445.
124. Об утверждении Устава железных дорог Союза СССР: Постановление СНК СССР от 10 февраля 1935 г. // Сборник Законодательства СССР, 1935. – № 9. – Ст. 73.
125. Об утверждении Устава железных дорог Союза СССР: Постановление Совета Министров СССР от 8 декабря 1954г. – №2414.
126. Об утверждении Устава железных дорог Союза СССР: Постановление Совета Министров СССР от 6 апреля 1964 г. № 270 // СП СССР. – 1964. – № 5. – Ст. 36.
127. Об утверждении Устава железных дорог Союза СССР: Постановление ЦИК и СНК СССР от 22 июня 1927 г. // Сборник Законодательства СССР, 1927. – № 30. – Ст.307–308.
128. Об утверждении Устава железных дорог СССР: Постановление Совета Министров СССР от 6 апреля 1964 г. – № 270.
129. Общий устав российских железных дорог 1885 г. – М.: ОАО «Газета «Гудок», 2007. – 92 с.
130. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / под ред. докт. филол. наук проф. Н.Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1982. – 816 с.
131. Отдельные виды обязательств / [Авт. кол.: Б.С. Антимонов, И.Л. Брауде, К.А. Граве и др.]; под ред. К.А. Граве, И.Б. Новицкого; Всесоюзный институт юридических наук Министерства юстиции СССР. – М.: Госюриздат, 1954. – 360 с.
132. Панова А.С. Качество товаров, работ, услуг как правовая категория / А.С. Панова // Журнал российского права. – М.: Норма, 2010 – № 4. – С. 79–85.
133. Пасажир «швидкого» потягу кинув виклик залізниці і... виграв! [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.uapravo.org/text.php?id=3 (11.09.2000). – Назва з екрану.
134. Петровский С.В. Интернет и право: точки напряжения / С.В. Петровский // Наука и жизнь. – 2001. – №3 – С. 84–87.
135. Петровский С.В. Правовое регулирование оказания Интернет-услуг: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Петровский Станислав Витальевич. – М., 2002. – 189 с.
136. Пирвиц Э.Э. Проект статей о договоре перевозки с объяснительною запискою. Сост. Э.Э. Пирвиц, под руководством А.А. Книрима. – Спб, 1894. – 236 с.
137. Плавтов Н. Очерки русского железнодорожного права / Н. Плавтов. – Харьков: Н.В. Петров, 1902. – 184 с.
138. Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: моногр. / С.О. Погрібний / – К. : Правова єдність, 2009. – 304 с.
139. Покровский Б.В. Договор перевозки пассажиров и багажа по железным дорогам СССР: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / Покровский Борис Владимирович. – Алма-Ата, 1956. – 270 с.
140. Польша [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.evropa.org.ua/country/polland/2_7.htm (10.05.2011). – Назва з екрану.
141. Послуги у поїздах [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uz.gov.ua/?m=services.transppl.servpass&lng=uk (10.05.2011). – Назва з екрану.
142. Потапов В.П. Коммерческая эксплуатация железных дорог СССР / В.П. Потапов, А.Т. Дерибас – М.: Трансжелдориздат, 1950. – 415 с.
143. Правила перевозок пассажиров и багажа по железным дорогам Союза ССР (Тарифное руководство № 5) от 04 ноября 1958 г.
144. Про встановлення переліку платних послуг, що надаються пасажирам на вокзалах і в поїздах: Наказ Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» від 13.05.2005 – № 150-Н.
145. Про електронний цифровий підпис: Закону України № 852-IV від 22.05.2003 // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 36. – Ст. 276.
146. Про електронну торгівлю: Типовий закон Комісії Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі від 16.12.1996.
147. Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 № 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради, 1996. – № 40. – Ст. 183.
148. Про затвердження Інструкції із заходів безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю: Наказ МВС України від 25.11.2003 р. № 1444;
149. Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 21 серп. 1998 р. № 622.
150. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом: Наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємства та Міністерства транспорту України від 30.01.2002 – № 11/50 // Офіційний Вісник України від 07.03.2002. – Ст. 381;
151. Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів: Наказ Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 // Офіційний Вісник Укр