ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КИМЛИК РОМАН ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 351.086; 342.9.086

ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Проценко Тарас Олександрович,
доктор юридичних наук,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………….3
ВСТУП .................................................................................................................. 4
РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ
1.1. Неповнолітній як суб’єкт адміністративної відповідальності .............. 14
1.2. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до неповнолітніх ……………………………………………………………. 31
1.3. Особливості адміністративно-деліктного провадження щодо неповнолітніх ............................................................................................ 49
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ........................................................................... 67
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
2.1. Гносеологічні та правові засади доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх ............................................. 73
2.2. Предмет доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх ......................................................................... 90
2.3. Суб’єкти доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх ....................................................................... 114
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ......................................................................... 134
РОЗДІЛ 3. ЕЛЕМЕНТИ ПРОЦЕСУ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ
3.1. Одержання доказів ........................................................................... 140
3.2. Перевірка (дослідження) доказів .................................................... 156
3.3. Оцінка і використання доказів ........................................................ 170
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ......................................................................... 185
ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 198
ДОДАТКИ.......................................................................................................... 220

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄС – Європейський союз
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
МОН – Міністерство освіти і науки України
ОВС – органи внутрішніх справ
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СНД – Співдружність Незалежних Держав

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан становлення України як правової держави характеризується її спрямованістю на удосконалення підходів щодо забезпечення прав і свобод людини, особливо дитини, у всіх сферах суспільного життя, зокрема, пов’язаних із можливістю застосування до неповнолітнього юридичної відповідальності. Доказування виступає одним із основних інститутів будь-якої юрисдикційної діяльності, в тому числі й провадження про адміністративні правопорушення, незважаючи на те, що чинне адміністративне законодавство приділяє увагу даному інституту лише у трьох нормах: ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП. Процес доказування об’єднує практичну діяльність із провадження дій по одержанню та дослідженню доказів, і розумову, логічну діяльність, спрямовану на пошук доказів, їх критичну перевірку, оцінку та використання. Без повного, всебічного та об’єктивного встановлення всіх обставин справи про адміністративне правопорушення неможливе прийняття справедливого рішення у ній.
Особливості інтелектуального й фізіологічного розвитку неповнолітніх, пов’язані з браком знань і життєвого досвіду, остаточно несформованою системою цінностей, переконань і поглядів, а також специфічний правовий статус зумовлюють необхідність здійснення спеціальної правової політики у сфері захисту їх прав й інтересів, а також особливої системи розгляду й вирішення справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх, однією з важливих складових якої є доказова діяльність.
На сьогодні спостерігається стійке зростання справ і матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми. Як свідчать дані МВС України, у 2008–2009 р.р. виявлено 104520 неповнолітніх правопорушників, за вчинення адміністративних правопорушень затримано 42191 особу; 29960 неповнолітніх було притягнуто до адміністративної відповідальності. Упродовж зазначеного періоду до 22,5 тис. неповнолітніх осіб застосовано заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, а до 11,2 тис. неповнолітніх – адміністративні стягнення. Зазначені тенденції залишилися актуальними і у 2010 р.
Стан підліткових правопорушень викликає занепокоєння й зумовлює необхідність пошуку нових засобів для їх попередження, вжиття додаткових заходів з боку державних органів і громадськості, які б сприяли поступовому зменшенню протиправних проявів у середовищі неповнолітніх. Це підтверджує підвищену актуальність та важливість проблематики, пов’язаної із статусом неповнолітніх суб’єктів адміністративно-деліктних правовідносин, визначенням умов реалізації їх процесуального інтересу, можливостей дієвої доказової діяльності, спрямованої на встановлення істини у справі про адміністративне правопорушення. Дослідження елементів процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх в структурі адміністративно-деліктної діяльності, дотримання конституційних принципів зумовлено необхідністю визнання й послідовного закріплення у національному законодавстві міжнародно-правових норм і стандартів вирішення правових конфліктів.
Особливий правовий статус неповнолітніх обумовлює особливості доказування наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення, особливості предмета доказування у такій категорії справ, одержання, перевірки, оцінки й використання доказів. Невипадково проблеми протиправної поведінки неповнолітніх привертають увагу науковців різних галузей права, а також спеціалістів у сфері соціології, психології та інших наук. Проблемам удосконалення адміністративного права і його адміністративно-деліктної частини присвячено чимало наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених: В. Авер’янова, О. Андрійко, І. Арістової, О. Бандурки, О. Банчука, Д. Бахраха, В. Білоуса, І. Бородіна, В. Гаращука, І. Голосніченка, Є. Додіна, В. Заросила, Л. Коваля, І. Коліушка, Т. Коломоєць, О. Кузьменко, Д. Лук’янця, О. Миколенка, В. Олефіра, О. Остапенка, В. Перепелюка, В. Пєткова, С. Пєткова, А. Подоляки, О. Рябченко, Т. Проценка, Л. Савченко, С. Стеценка, М. Студенікіної, С. Тараненка, М. Тищенка і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються.
Питання адміністративної відповідальності неповнолітніх і протидії вчиненим ними правопорушенням висвітлені у працях таких вчених, як: А. Бахралинов, О. Горбач, Я. Квітка, Я. Кінаш, Ю. Ковальчук, Т. Корж-Ікаєва, М. Легецький, О. Чернецький; загальні питання доказів і доказування у справах про адміністративні правопорушення були предметом досліджень: В. Колпакова, В. Шкарупи, російських вчених: Ф. Васильєва, А. Вєтрової, А. Дудаєва; питання доказування в окремих категоріях справ: В. Гордєєва (пов’язаних із виборчим процесом), О. Круглова (посадових осіб).
Однак проблеми процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, характеристика основних його інститутів: предмета доказування, суб’єктів доказування, елементів процесу доказування – залишилися поза увагою дослідників. Отже, можна констатувати відсутність у вітчизняній правовій науці комплексних наукових досліджень щодо здійснення доказової діяльності у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, а також своєчасність і необхідність дослідження даної проблеми з метою удосконалення правозастосовчої практики й вирішення основних завдань соціально-правової держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Київського міжнародного університету на 2008–1010 рр., планів наукових досліджень МВС України (п. 4 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), у межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, та Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008.
Дослідження є частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету “Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти” (державний реєстраційний номер 0104U003159), одним із виконавців якої є автор. Мета і завдання дослідження. У дисертаційному дослідженні поставлено за мету на підставі вивчення, аналізу та узагальнення адміністративно-деліктної практики дослідити процес доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження:
– аналіз генезису наукових досліджень та стану сучасної правової доктрини щодо вивчення підстав адміністративної відповідальності неповнолітніх;
– виявлення особливостей притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, застосування до них заходів впливу та адміністративних стягнень, за національним законодавством та адміністративно-деліктним законодавством окремих зарубіжних країн;
– з’ясування гносеологічного і адміністративно-деліктного змісту процесу доказування;
– визначення поняття предмета доказування у справах про адміністративні правопорушення та переліку обставин, які підлягають встановленню у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
– окреслення кола суб’єктів доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх осіб;
– визначення і характеристика елементів процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
– формулювання пропозицій щодо удосконалення адміністративно-деліктного закону в частині здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають під час процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх.
Предметом дослідження є доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час здійснення доказової діяльності у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення генезису наукових досліджень адміністративної відповідальності неповнолітніх (підрозділи 1.1., 1.2.) та розвитку інституту доказування в адміністративно-деліктному процесі України, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділ 2.1.), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні обставин предмета доказування (підрозділ 2.2), суб’єктів доказування (підрозділ 2.3.), елементів процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення та зв’язків між ними (підрозділи 3.1 – 3.3.), логіко-семантичний підхід було використано для формулювання відповідних дефініцій та понятійного апарату (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 2.3., 3.2., 3.3.). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду (підрозділи 1.1, 1.2.), та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.1., 1.2., 3.2, 3.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер обумовили застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1., 1.2., 1.3, 2.1., 3.1.), єдності логічного та системного підходу. Використання синергетичного наукового напряму та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню доказування в сукупності всіх елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців в галузі філософії, психології, загальної теорії держави і права, теорії кримінально-процесуального, цивільного процесуального права, інших галузевих правових наук.
Правову базу дисертаційного дослідження становлять приписи: Конституції України, адміністративного законодавства України, Закони і постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародно-правових актів, які регулюють суспільні відносини в адміністративно-деліктній сфері.
Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності суддів за період 2006–2010 років (вивчено 180 справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх); результати опитування 125 представників органів (посадових осіб) адміністративної юрисдикції в Київській, Житомирській, Чернігівській областях, довідкові видання, статистичні матеріали Державної судової адміністрації України, МВС України, Генеральної прокуратури України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в Тому що за характером розглянутих питань дисертація є новим за змістом комплексним теоретико-практичним дослідженням інституту доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх в Україні.
До положень, які мають певний ступінь новизни, відносяться:
вперше:
– досліджено процес доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх як діяльність спеціально уповноважених органів (осіб) по одержанню (збиранню, формуванню, фіксації), перевірці (дослідженні), оцінці і використанню доказів, спрямовану на встановлення істини у справі, і, як наслідок, застосування до винних заходів адміністративного виховного впливу (як виняток, – заходів адміністративного стягнення) або закриття справи про адміністративний проступок неповнолітнього у випадках, передбачених законом;
– обґрунтовано поняття предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення як юридично значущих обставин об`єктивної дійсності і сторони події, що встановлюється у порядку адміністративно-деліктного провадження, з`ясування (виявлення і дослідження) яких необхідне для прийняття рішень у справі;
– встановлено перелік обставин предмета доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
– розкрито зміст елементів процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх;
удосконалено:
– адміністративно-правові дефініції „суб’єкт адміністративного проступку” і „спеціальний суб’єкт адміністративного проступку”;
– положення ст. 24-1 КУпАП вказівкою на виховні заходи впливу: „заходи виховного впливу є мірою адміністративної відповідальності і можуть застосовуватись до неповнолітнього у віці від 16 до 18 років, якщо його виховання і виправлення можливе без накладення адміністративних стягнень”;
– визначення суб’єктів доказування у справах про адміністративні правопорушення вказівкою на те, що ними є будь-які особи, які вступають у адміністративно-деліктні правовідносини, пов’язані із діяльністю з доказування, наділені як правом, так і обов’язком щодо здійснення доказової діяльності;
– зміст першого елемента процесу доказування, яким пропонується вважати одержання доказів, що включає в себе збирання і формування доказової інформації;
– положення ст.ст. 270, 271 КУпАП вказівкою на необхідність правової регламентації права законного представника і захисника на подання доказів у справі про адміністративне правопорушення;
– правову регламентацію оцінки доказів шляхом визначення її змісту – достовірності, належності, допустимості, достатності доказів, які потребують законодавчого закріплення у ст. 252-1 КУпАП;
набули подальшого розвитку:
– положення про підстави притягнення неповнолітнього до адміністративної відповідальності;
– теоретичні засади інституту доказування як пізнавального процесу у справах про адміністративні правопорушення;
– заходи виховного впливу, що можуть застосовуватись до неповнолітніх, винних у вчиненні адміністративного правопорушення”;
– способи збирання і формування доказів у справах про адміністративні правопорушення;
– правова доктрина щодо визнання використання доказів самостійним елементом процесу доказування.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження містить рекомендації, спрямовані на удосконалення практичної діяльності органів (посадових осіб) адміністративної юрисдикції у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх.
Теоретичні положення, узагальнення та висновки зможуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшої розробки основ адміністративно-деліктного процесу (акт впровадження № 296/04-10 від 23 квітня 2010 року);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації впроваджувалися у навчальний процес юридичного інституту та інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету при викладанні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративний процес”, „Адміністративна відповідальність” (акт впровадження № 229 від 27 квітня 2010 року);
– у сфері правотворчості – деякі положення, сформульовані у дослідженні прийняті до уваги Інститутом законодавства Верховної Ради України і можуть враховуватись при підготовці експертно-аналітичних матеріалів для відповідних Комітетів Верховної Ради України (довідка № 04-19/14-1671 від 9 червня 2009 року).
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару Київського міжнародного університету (протокол № 9 від 19 травня 2010 року), дисертаційна робота схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях та повідомленнях на міжнародних науково-практичних конференціях і круглих столах: Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми правової системи України” (29 жовтня – 1 листопада 2009 р., м. Алушта (АРК), Київський університет права НАН України); Міжнародній науково-практичній конференції „Теорія та практика забезпечення якісного управління у сфері діяльності МВС” (27 листопада 2009 р., м. Київ, Державний НДІ МВС України); Міжнародній науково-практичній конференції „Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів внутрішніх справ України за сучасних умов” (4 грудня 2009 р., м. Київ, Державний НДІ МВС України); ХІ Міжнародній науково-практичній конференції „Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку” (28 січня – 1 лютого 2010 року, Закарпаття, Міжгірський р-н, с. Верхній Студений, Київський університет права НАН України); ХV Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції „Європейський шлях розвитку України: плани і реалії” (24–25 квітня 2010 р., м. Київ, Київський міжнародний університет).
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у 3 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у 5 тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

За предметом дослідження, згідно з визначеними у вступі науковими завданнями, в дисертації із розглянутих проблем обґрунтовуються й висвітлені такі основні положення, висновки та рекомендації.
1. Встановлено, що спірним в адміністративно-правовій науці є питання віднесення неповнолітніх осіб до різновидів суб’єктів адміністративного проступку. У зв’язку з цим, пропонується закріпити в КУпАП поняття: „суб’єкт адміністративного проступку” (яким може бути юридична особа та фізична осудна особа, яка досягла віку адміністративної відповідальності) і „спеціальний суб’єкт адміністративного проступку” як особа, що характеризується спеціальними ознаками, наявність яких надає можливість притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинене протиправне діяння, передбачене адміністративним законодавством України. Неповнолітню особу недоцільно відносити до „особливих суб’єктів” адміністративно-деліктного провадження, логічніше надати такій особі особливого статусу з нормативно-правовою регламентацією (в окремій главі) особливостей здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення за участю неповнолітніх.
Особливості провадження у справах про адміністративні проступки неповнолітніх полягають в: участі захисника, законних представників, психолога; складанні протоколі про адміністративне правопорушення і відібранні пояснень; розширенні прав законних представників і захисників; доставленні й адміністративному затриманні неповнолітнього; предметі доказування у справі; порядку надання доказів; виклику в судове засідання неповнолітнього і порядку такої участі; застосуванні заходів виховного впливу; оскарженні й виконанні рішень суду.
2. Стверджується, що поняття загальних ознак неповнолітнього правопорушника пов’язане з характеристикою інтелектуально-вольового ставлення його до дій і наслідків. Неоднаковий підхід до початкового віку адміністративної відповідальності спостерігався в різні історичні епохи і в різних країнах (від 7 років – за Соборним Уложенням 1649 року до 14–16 років – у сучасному законодавстві).
3. Указано на неоднозначний підхід в адміністративно-деліктному законодавстві країн СНД до визначення заходів адміністративного примусу, які можуть застосовуватися до неповнолітніх правопорушників – від відсутності нормативної вказівки на їх існування (Республіка Бєларусь) до закріплення порядку застосування таких заходів в окремому законодавчому акті (Російська Федерація). Адміністративно-деліктне законодавство більшості держав так званої „сталої демократії” (Німеччина, Франція, Австрія, Іспанія, Бельгія, Швейцарія тощо) не виділяє окремих заходів впливу (адміністративних стягнень), що застосовуються виключно до неповнолітніх, що пояснюється наявністю спеціальних систем соціальних превентивних заходів впливу. Законодавством більшості держав „молодої демократії”, навпаки, виокремлено, поряд з покараннями, заходи впливу (Польща), обмежувальні заходи (Чехія), виховні заходи (Словенія) тощо.
У зв’язку з цим, пропонується уточнення ст. 24-1 КУпАП вказівкою на виховні заходи впливу: „заходи виховного впливу є мірою адміністративної відповідальності і можуть застосовуватись до неповнолітнього у віці від 16 до 18 років, якщо його виховання і виправлення можливе без накладення адміністративних стягнень”.
5. Обґрунтовано необхідність перегляду системи заходів виховного впливу, що можуть застосовуватись до неповнолітніх, винних у вчиненні адміністративного правопорушення, з урахуванням позитивного досвіду країн СНД, європейського зарубіжного досвіду, а також наукового доробку вчених, які займаються дослідженням особливостей притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності.
6. Зазначено те, що доказуванням є пізнавальний процес, якому властива єдність емоційного і раціонального, суб’єктивного і об’єктивного, безпосереднього і опосередкованого, що виявляється у всіх його взаємопов’язаних елементах. Всі елементи доказової діяльності – одержання, перевірка, оцінка й використання доказів – нерозривно між собою пов’язані, протікають в єдності, відбуваються на всіх стадіях процесу в тих процесуальних формах, які відповідають завданням даної стадії і встановленому порядку провадження. Гносеологічна характеристика доказування вказує на те, що пізнання в адміністративно-деліктному провадженні підлягає загальним гносеологічним закономірностям і як будь-яка галузь пізнавальної діяльності здійснюється за законами матеріалістичної теорії відображення.
Доказування у справах про адміністративні проступки неповнолітніх є діяльністю спеціально уповноважених органів (осіб) з одержання (збирання, формування, фіксації), перевірки (дослідження), оцінювання й використання доказів, спрямованою на встановлення істини у справі і, як наслідок, застосування до винних заходів адміністративного виховного впливу (як виняток – заходів адміністративного стягнення) або закриття справи про адміністративний проступок неповнолітнього у випадках, передбачених законом.
7. Обґрунтовано поняття предмета доказування у справі про адміністративний проступок, під яким слід розуміти юридично значущі обставини об’єктивної дійсності і сторони події, що встановлюються в порядку адміністративно-деліктного провадження, з’ясування (виявлення і дослідження) яких необхідно для прийняття рішень по справі; а також перелік обставин, що входять до його змісту. Крім того, вказано на недоцільність виокремлення „спеціального” предмета доказування у справах про адміністративні проступки неповнолітніх. Наголошено на Тому що предмет доказування є загальним родовим поняттям і у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх він повинен бути дещо конкретизованим, але в межах єдиного предмета доказування. У таких справах, окрім загальних обставин, підлягають встановленню: вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження); стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього; рівень розумової відсталості та можливість усвідомлення неповнолітнім значення своїх дій і керування ними; умови життя та виховання неповнолітнього; наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у протиправну діяльність; наявність майна або заробітку неповнолітнього; інші обставини, встановлення яких дозволить прийняти рішення у справі, адекватне вчиненому проступку”.
8. Вказано на те, що суб’єктом доказування в адміністративно-деліктному процесі має бути особа, здатна пізнавати об’єктивну дійсність (подію вчиненого адміністративного проступку) шляхом одержання (збирання, формування), перевірки (дослідження), оцінки і використання відомостей про факти (доказів) з метою встановлення істини. Наголошено на невірності ототожнення понять „суб’єкт доказування” і „особа, на яку покладено обов’язок доказування”. Суб’єктом доказування є будь-які особи (органи, їхні посадові особи), які вступають у адміністративно-деліктні правовідносини, пов’язані з діяльністю з доказування, наділені як правом, так і обов’язком щодо здійснення доказової діяльності.
Стверджується, що адміністративне розслідування справи про адміністративний проступок неповнолітнього необхідно передати до компетенції єдиного органу – кримінальної міліції у справах дітей, незалежно від виду вчиненого адміністративного проступку.
9. Зазначено, що процес доказування складається з низки елементів, органічно поєднаних між собою, а саме: одержання (збирання, формування), перевірки (дослідження), оцінки і використання доказів. Слід критично підходити до виокремлення в структурі процесу доказування етапів або стадій доказування і оперувати найбільш вдалим терміном – елементи.
10. Одержання доказів є цілеспрямованою діяльністю суб’єктів доказування в адміністративно-деліктному процесі, яка полягає у вилученні із слідів, які залишені подією, фактичних даних, що мають значення для справи про адміністративне правопорушення, у перетворенні і закріпленні цих даних (наданні їм належної процесуальної форми). Одержання доказів включає в себе їх збирання і формування.
До способів збирання доказів відносять: відібрання пояснень від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків (у справах про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми – від їх законних представників); призначення експертизи; вилучення речей і документів за місцем їх знаходження або речових доказів – на місці вчинення адміністративного правопорушення (особисто у правопорушника). Способами формування доказів є їх подання уповноваженими суб’єктами адміністративно-деліктного процесу, а також витребування органом (посадовою особою) адміністративної юрисдикції у підприємств, установ, організацій, окремих громадян.
У зв’язку з цим, обґрунтовано відповідні доповнення до КУпАП (окремою статтею „Одержання доказів”), а також необхідність нормативного врегулювання права захисника і законного представника на подання доказів, оскільки чинне законодавство надає таке право лише особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
11. Зазначено, що перевірка (дослідження) доказів у справах про адміністративні правопорушення провадиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, а також шляхом проведення додаткових адміністративно-деліктних дій з метою відшукання нових доказів, підтвердження або, навпаки, спростування доказів, вже зібраних у справі. Запропоновано доповнити КУпАП окремою нормою, яка б врегульовувала поняття і способи здійснення перевірки доказів.
Перевірка доказів у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх спрямовується на дослідження: події адміністративного проступку, наявності в діях неповнолітнього складу адміністративного правопорушення, його віку, стану здоров’я неповнолітнього, його сімейного і матеріального стану, стосунків з батьками, дієвості існуючого контролю за його поведінкою, виду діяльності, місця проживання, даних про попередні судимості, соціальних зв’язків, схильностей, способу життя, поведінки під час провадження в цій або іншій справі, наявності факторів, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати його поведінку.
12. Встановлено, що оцінка доказів та їх джерел у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх є розумовою, логічною діяльністю суб’єктів доказування, в тому числі й захисника та законного представника неповнолітнього, яка нерозривно поєднана з іншими елементами процесу доказування – одержанням та перевіркою доказової інформації.
Підкреслено, що одержані у справі про адміністративне правопорушення докази для їх подальшого використання повинні відповідати ознакам достовірності, належності, допустимості, а сукупність доказів – їх достатності. У зв’язку з цим, пропонується введення статті 252-1 КУпАП „Достовірність, належність, допустимість і достатність доказів”.
13. Зазначено, що використання доказів, оперування ними здійснюється суб’єктом доказування на основі його праворозуміння з метою прийняття відповідного рішення під час здійснення адміністративно-деліктної діяльності, моделювання адміністративного розслідування, усунення причин і умов, які сприяли вчиненню адміністративного правопорушення. Діяльність із використання доказів має логічний і операційний (практичні операції) та психологічний характер. Докази використовуються шляхом вилучення з них тієї інформації, яка потрібна для встановлення предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абакумова Ю. В. Правове регулювання адміністративної відповідальності: [навчальний посібник] / Ю. В. Абакумова. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – 216 с.
2. Авер’янов В. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності [Проблеми державного управління та адміністративне право] / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак // Часопис Київ.ун-та права. – 2003. – № 1. – С. 19–23.
3. Авер’янов В. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак // Право України. – 2004. – № 11. – С. 11-15.
4. Агапов А. Б. Административная ответственность: [учебник] / А. Б. Агапов. – М. : Эксмо, 2007. – 432 с.
5. Агєєв В. О. Прокурор як суб’єкт адміністративного процессу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / О. В. Агєєв — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2006. — 18 с.
6. Адміністративне деліктне законодавство: зарубіжний досвід та пропозиції реформування в Україні / Автор-упорядник О. А. Банчук. – К. : Книги для бізнесу, 2007. – 912 с.
7. Адміністративна відповідальність в Україні : [навч. посібник] / За заг. ред. А. Т. Комзюка. – 2-е вид., виправл. і доп. – Харків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 187 с.
8. Адміністративне право України : [академічний курс: підруч]. – Т.1. Загальна частина / [Ред. колегія: В. Б.Авер’янов (голова)]. – К. : Видавництво „Юридична думка”, 2004. – 584с.
9. Адміністративне право України : [підручник] / За заг.ред. О. М. Бандурки. – Харків : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 480 с.
10. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: [підручник] / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 170–202.
11. Актуальные проблемы теории юридических доказательств: Сб. науч. трудов / Под ред. В. А. Семеусова. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1984. – 159 с.
12. Алексеев П. В. Теория познания и диалектика : [учебное пособие для вузов] / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – М. : Изд-во „Высшая школа”, 1991. – 383 с.
13. Анохіна Л. С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Л. С. Анохіна. – Х. : НУВСУ, 2001. ” – 15 с.
14. Асеев В. Г. Возрастная психология / В. Г. Асеев. – Иркутск: Издательство Иркутского ун-та, 1989. – 129 с.
15. Астахов Д. В. Правовое положение участников производства по делам об административных правонарушениях: автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / Д. В. Астахов. – М., 2005. – 21 с.
16. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / І. В. Арістова. – Х. : НУВСУ, 2002. – 39 с.
17. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В. Д. Арсеньев. – М.: Юрид. лит., 1964. – 179 с.
18. Арсеньев В. Д. К вопросу о предмете и объекте доказывания по уголовным делам / В. Д. Арсеньев // Проблемы доказательственной деятельности по уголовным делам. – Красноярск: Изд-во ун-та, 1987. – С. 24–38.
19. Балтага Д. Б. Теория юридической ответственности – доктринальные, методологические и практические аспекты: автореф. дисс. … докт. юрид. наук: 12.00.01 / Д.Б. Балтага. – Молдова : Международ. Независимый Ун-т Молдови, 2008. – 42 с.
20. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: автореф. дис. … канд. юрид. наук / О. М. Бандурка. – Х. : НУВС, 1994. – 16 с.
21. Бандурка А. М. Психологические механизмы регуляции социального поведения / А. М. Бандурка, М. И. Бочарова-Бобнева. – М. :Наука, 1979. – 337 с.
22. Банин В. А. Проблемы предмета доказывания и истины в советском уголовном процессе / В. А. Банин // Доказывание по уголовным делам. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1986. – С. 43.
23. Банчук О. Концепція Кодексу України про адміністративні проступки стала предметом обговорення / О. Банчук // Право України. – 2006. – № 7. – С.142–145.
24. Барабаш Т. М. Предмет доказування у кримінальних справах про ухилення від сплати податків, інших обов’язкових платежів : [монографія] / Т. М. Барабаш, П. В. Цимбал. – Ірпінь : НАДПСУ, 2004. – 321 с.
25. Барабаш Т. М. Процес доказування як міжгалузевий інститут доказового права / Т. М. Барабаш // Наше право. – 2007. – № 4. – С. 21–26
26. Бахралинов А. С. Особенности административных правонарушений и административной ответственности несовершеннолетних в Республике Казахстан : автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / А. С. Бахралинов. – Алматы : Казахский национальный ун-т им. аль-Фараби, 2003. – 26 с.
27. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник для вузов] / Б. В. Россинский, Ю. Н. Старилов. – М.: Норма, 2004. – 765 с.
28. Бевзенко В. М. Суб’єкти владних повноважень у адміністративному процесі / В. М. Бевзенко // Науково-практичний журнал. – 2007. – № 4–5. – С. 56–59
29. Белкин А. Р. Теория доказывания в уголовном судопроизводстве / А. Р. Белкин. – М. : Норма, 2007. – 528 с.
30. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы / Р. С. Белкин. – М. : Наука, 1966. – 295 с.
31. Бельский К. С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура / К. С. Бельский // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12–20
32. Беляков Е. Н. Административная ответственность и административная юрисдикция: [монография] / Е. Н. Беляков. – Нижний Новгород: Международный юрид. инс-т Нижегородского гос. ун-та им. Н.И. Лобачевского, 2007. – 354 с.
33. Білоус В. Т. Особливості інституту апеляції в провадженні за скаргами осіб / В. Т. Білоус, Р. О. Кукурудз // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 1. – С. 94–100
34. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте / Л. И. Божович. – М., 1968. – С. 384
35. Бондарев А. С. Юридическая ответственность и безответственность – стороны правовой культуры и антикультуры субъектов права / А. С. Бондарев. – СПб.: Изд-во Р. Асланова; „Юрид. центр Пресс”, 2008. – 187 с.
36. Бондаренко Г. П. Адміністративна відповідальність в СРСР / Г. П. Бондаренко. – Львів : ЛДУ, 1975. – 85 с.
37. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: [монографія] / І. Л. Бородін. – Херсон : ОЛДІ-плюс, 2003. – 220 с.
38. Бочаров Д. О. Доказування у правозастосовчій діяльніості: загальнотеоретичні питання : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Д. О. Бочаров. – Х. : Національна юридична академія ім.. Я. Мудрого, 2007. – 23 с.
39. Вакуленко Т. О. Відповідність окремих положень КУпАП вимогам Конвенції про захист прав і основних свобод людини / Т. О. Вакуленко, О. В. Соловйов // Право України. – 2008. – № 2. – С. 36–39.
40. Васильев Ф. П. Доказывание по делу при привлечении к административной ответственности несовершеннолетних / Ф. П. Васильев // Вестник Московского университета МВД России. – 2005. – № 2. – С. 47–54.
41. Васильев Ф. П. Доказывание по делу об административном правонарушении : автореф. дисс. … докт. юрид. наук : 12.00.14 / Ф. П. Васильев. – М., 2005. – 49 с.
42. Ващук Б. Л. Предмет доказування в цивільному позові у кримінальному процесі : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Б. Л. Ващук. – К. : Академія адвокатури, 2007. – 20 с.
43. Великий тлумачний словник сучасної української мови / гол. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Д.Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. – 2-ге вид. – К. : Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2005. – 1728 с.
44. Вербицкая М. А. Гарантии реализации прав участников производства по делам об административных правонарушениях / М. А. Вербицкая // Сборник научных трудов юридического факультета СевКавГГУ. – Ставрополь, 2005. – Вип. 7. – С. 78–82
45. Веремеенко И. И. Административно-правовые санкции / И. И. Веремеенко. – М. : Юрид. лит., 1975. – 190 с.
46. Веселов М. Ю. Адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / М. Ю Веселов. – К. : НУВСУ, 2009. – 16 с.
47. Ветрова А. А. Доказывание и доказательства в административном процессе : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / А. А. Ветрова. – Волгоград : Институт экономики, социологии и права, 2008. – 23 с.
48. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини (1993–2007). – Х. : Консум. – 2007. – С. 244–299
49. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах. – Х., 1881[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.yurpsy.by.ru
50. Власова Н. А. Доказывание в процессе досудебной подготовки материалов в протокольной форме : автореф. дисс. … канд.. юрид. наук : 12.00.09 / Н. А. Власова. – М.: МГУ, 1988. – 17 с.
51. Гайдук Н. Альтернативні підходи до розв’язання конфліктів : теорія і практика застосування / Н. Гайдук, І. Сенюта, О. Бік, Х. Терешко. – Львів : ПАІС, 2007. – 296 с.
52. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР / И. А. Галаган. – Воронеж: ВГУ, 1970. – 86 с.
53. Гмирко В. Г. Структура діяльності з доказування / В.Г. Гмирко // Вестник Днепропетровского ун-та, 1995. – С. 54 –58
54. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): навч. посіб. / І. П. Голосніченко. – Ірпінь, 1998. – 432 с.
55. Голосніченко І. П. Перспективні положення кодифікації норм правового інституту адміністративної відповідальності / І. П. Голосніченко // Право України. – 2007. – № 7. – С.60–63
56. Голубов А. Є. Процесуальне становище в кримінальному судочинстві України неповнолітнього, який скоїв злочин або суспільно небезпечне діяння : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. Є. Голубов. – К. : НАВСУ, 2005. – 19 с.
57. Гончар Т. О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Т. О. Гончар. – О. : Одес. нац. юрид. акад, 2005. – 20 с.
58. Гонцяж Я. Адміністративна реформа: нездійснені мрії та втрачені можливості. Як знайти конструктивний шлях для реалізації основних компонентів адміністративної реформи? / Я. Гонцяж, Н. Гнидюк. – К. : Міленіум, 2002. – 136 с.
59. Горбач О. В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Горбач. – К. : НАВСУ, 2006. – 18 с.
60. Гордєєв В. В. Доказування в адміністративних справах, пов'язаних з виборчим процесом : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. В. Гордєєв. – К. : НУВСУ, 2009. – 16 с.
61. Гошовський В. М. Реалізація функції захисту в адміністративно-деліктному процесі України / В. М. Гошовський // Європейський шлях розвитку України: плани і реалії : матеріали чотирнадцятої міжнарод. молодіж. науково-практ. конф. (Київ, 16–17 травня 2009 року). – К. : КиМУ, 2009. – С. 254–256
62. Гришина Н. В. Соціально-правовий аспект адміністративної відповідальності : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Н. В. Гришина. – Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2008. – 21 с.
63. Гуржій Т. Встановлення ознак суб'єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації / Т. Гуржій // Право України. – 2006. – № 4. – С. 32–35
64. Давлетов А. А. Основы уголовно-процессуального познания / А. А. Давлетов. – Свердловск, 1991. – С. 95–100
65. Давимука І. Допустимість доказів у кримінальному процесі / І. Давимука // Право України. – 2002. – № 12. – С. 125–129
66. Денисов Ю. А. Общая теория правонарушения и ответственности (социологический и юридический аспекты) / Ю. А. Денисов. – Л., 1983. – С. 140
67. Дзундза В. В. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. – Х. : Нац. юрид. акад. ім. Я Мудрого, 2005. – 20 с.
68. Додін Є. В. Законодавство про адміністративну відповідальність // Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – С. 265–274
69. Дудаев А. Б. Доказательства в производстве по делам об административных правонарушениях : автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.14 / А. Б. Дудаев. — М., 1999. – 23 с.
70. Дудаев А. Б. Предмет доказывания в производстве по делам об
административных правонарушениях / А. Б. Дудаев // Российский судья. – 2001. – № 2. – С. 39–43
71. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод (от 4 ноября 1950 г.) // Международные акты о правах человека: Сб. документов. — М. : НОРМА, 1998. – С. 539–569.
72. Завальний М. В. Місце адміністративно-деліктного провадження в адміністративному процесі / М. В. Завальний // Форум права. – 2008. –
№ 1. – С. 140 – 146.
73. Загуменник В. Проблеми адміністративної відповідальності в законодавстві України / В. Загуменник, К. Бабенко // Юридична газета. – 2008. – № 8 (68). – 28 квітня
74. Зеленецкий В. С. Пределы исследования предмета доказывания в советском уголовном процессе / В. С. Зеленецкий // Проблемы социалистической законности. – 1982. – Вып. 10. – С. 74
75. Іваненко О. В. Сутність юридичної відповідальності та роль правоохоронних органів у її забезпеченні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. В. Іваненко. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 20 с.
76. Іванов В. І. Матеріально-правові і процесуальні гарантії притягнення до адміністративної відповідальності : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / В. І. Іванов. – Х. : НУВС, 2001. – 21 с.
77. Інновації в роботі з ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі : Методичні матеріали / за заг. ред. В. П. Лютого. – К. : СССМ, 2005. – 104 с.
78. Ісаков Р. І. Клініко-психопатологічні та патопсихологічні особливості підлітків-правопорушників і їх психотерапевтична корекція : автореф. дис. … канд. мед. наук : 19.00.04 / Р. І. Ісаков. – Х. : Харк. мед. акад. післядиплом. освіти, 2006. – 18 с.
79. Каз Ц. М. Проблемы доказывания в суде первой инстанции / Ц. М. Каз. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1978. – 120 с.
80. Квітка Я. М. Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Я. М. Квітка. – К. : НАВСУ, 2002. – 21 с.
81. Кінаш Я. Альтернативи заходів адміністративного впливу на неповнолітніх / Я. Кінаш // Право України. – 2003. – № 4. – С.90–92
82. Кінаш Я. Трансформація відповідальності у праві — реалізація принципу справедливості при застосуванні мір державного примусу / Яна Кінаш // Право України. — 2004. — № 4. — С. 32—35.
83. Кірмач Л. А. Доказування як метод пізнання в процесі розслідування злочинів : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Л. А. Кірмач. – Х. : Національна юридична академія ім. Я. Мудрого, 2003. – 13 с.
84. Клевцов А. О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх за кримінальним законодавством України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. О. Клевцов. – Дніпропетровськ : Державний ун-т внутр. справ, 2009. – 20 с.
85. Кобликов А. С. Доказательства в уголовном процессе // Уголовный процесс: [учебник для вузов] / А. С. Кобликов. – М. : Норма-Инфра, 1999. – 384 с.
86. Коваленко Є. Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України : [підручник] / Є. Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.
87. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Загальна частина: [підручник] (курс лекцій) / Л. В. Коваль. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
88. Коваль М. В. Адміністративне право України: [конспект лекцій] / М.В. Коваль. – Ірпінь : НАДПСУ, 2005. — 248 с.
89. Ковальчук Ю. І. Неповнолітній як суб’єкт адміністративної відповідальності : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ю. І. Ковальчук. – К. : Інститут держави і права імені В.М. Корецького, 2007. – 21 с.
90. Когут О. В. До питання вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства / О. В. Когут // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 1 (17). – С. 191–197.
91. Кодекс України про адміністративні правопорушення: станом на 1 груд. 2008 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2008. – 177 с.
92. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 г. № 195-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.garant.ru/main
93. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях от 21.04.2003 г. № 194-3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pravo.by /webnpa/text.asp
94. Кодекс Республики Казахстан от 30.01.2001 г. № 155-2 „Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях” [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pavlodar.com/zakon
95. Коліушко І. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві / І Коліушко // Право України. – 2008. – № 4. – С. 31–35
96. Коломоєць Т. О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя, 2000. – 23 с.
97. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / Т. О. Коломоєць. – Х. : Національний ун- т внутрішніх справ, 2005. – 43 с.
98. Коломоєць Т. Класифікація заходів адміністративно-правового примусу / Т. Коломієць // Право України. – 2003. – № 2. – С. 105–111
99. Коломоєць Т. Щодо доцільності системного підходу при дослідженні потенціалу адміністративного примусу в публічному праві України / Т. Коломієць // Право України. – 2003. – № 5. – С. 114–118
100. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
101. Колпаков В. Стан дослідження проступку в українському адміністративному праві / В. Колпаков // Право України. – 2005. – № 6. – С. 25 – 28
102. Колпаков В. К. Досвід Росії і Казахстану щодо реформування законодавства про адміністративну відповідальність / В. К. Колпаков // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 11. – С. 44–47.
103. Комлев С. В. Административно-юрисдикционный процесс : автореф. дисс.… канд.юрид.наук : 12.00.14 / С. В. Комлев. – М. : Всероссийск. научно-исследоват. институт МВД России, 2008. – 31 с.
104. Конституція України: [Текст]: офіц. текст: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 40

105. Кон И. С. Психология ранней юности / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – С. 82–83
106. Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Постановою Верховної Ради № 789-XII (789-12) від 27.02.91 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.zakon.rada.gov.ua
107. Корецький С. М. Кримінологічна характеристика девіантної поведінки неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. М. Корецький. – К. : НАВСУ, 2003. – 20 с.
108. Корж-Ікаєва Т. Г. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Т. Г. Корж-Ікаєва. – К. : НУВСУ, 2008. – 17 с.
109. Короєд С. Апеляційне оскарження постанов судів у справах про адміністративні правопорушення: доцільність запровадження / С. О. Короєд // Міжнародні науково-практичні Інтернет-конференції за різними юридичними напрямками [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.lex-line.com.ua
110. Короєд С. О. Перегляд рішень суду в справах про адміністративні проступки / С. О. Короєд // Судова апеляція. – 2007. – № 3 (8). – С. 126
111. Корчевний Г. В. Право на оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку / Г. В. Корчевний // Судова апеляція. – 2006. – № 1. – С. 35–38
112. Костін М. І. Поняття „доказування” у кримінальному процесі України / М. І. Костін // Право України. – 2004. – № 1. – С. 143–146
113. Кравченко Л. Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб / Л. Кравченко // Юридична газета. – 2003. – № 7 (35).
114. Круглов О. М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. М. Круглов. – Х. : Національний ун-т внутрішніх справ, 2003. – 18 с.
115. Кудрявцев В. Н. Закон, поступок, ответственность / В. Н. Кудрявцев. - М., 1986. – С. 265–266.
116. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу: монографія / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
117. Кузьменко О. В. Адміністративний процес у парадигмі права : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Кузьменко. – К. : Київський національний ун- т внутрішніх справ, 2006. – 34 с.
118. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України: [підручник] / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. – К. : Атіка, 2007. – 416 с.
119. Кузьменко О. В. Полемічні роздуми про зміст категорії „суб’єкти адміністративного процесу” / О. В. Кузьменко // Наука і правоохорона. – 2008. – № 2. – С. 40–45
120. Кузякин Ю. П. Административная ответственность: [учеб пособ.] / Ю. П. Кузякин. – М. : МГИУ : ИДО, 2007. – 234 с.
121. Левендаренко О. О. Особливості процесу доказування у справах про злочини неповнолітніх : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / О. О. Левендаренко. – К. : НАВСУ, 2003. – 20 с.
122. Левицька Л. В. Запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Л. В. Левицька. – К. : КГУ, 2003. – 20 с.
123. Легецький М. П. Адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, вчиненим неповнолітніми, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / М. П. Легецький. – К. : НАВСУ, 2004. – 20 с.
124. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О. Э. Лейст. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1981. – 239 с.
125. Логунова М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності / Марія Логунова. – К. : Вид-во Київського міського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій, 2008. – 256 с.
126. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования / И. М. Лузгин. – М. : „Юрид.лит.”, 1973. – 215с.
127. Лук’янець Д. М. Розвиток інституту адміністративної відповідальності: концептуальні засади та проблеми право реалізації : автореф. … дис. докт. юрид. наук : 12.00.07 / Д. М. Лук’янець. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2007. – 46 с.
128. Лук’янчиков Б. Є. Доказування як засіб встановлення істини / Б. Є. Лук’янчиков // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – С. 38–40
129. Ляш А. О. Докази і доказування у кримінальному судочинстві: [навчальний посібник] / А. О. Ляш, С. М. Стахівський. – К. : Ун-т „Україна” , 2006. – 184 с.
130. Маленин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Маленин. – М., 1985. – С. 19.
131. Мартиненко Б. Д. Гарантії суб’єктів провадження у справах про адміністративні проступки : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Б. Д. Мартиненко. – Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – 14 с.
132. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 756 с.
133. Мельникова Э. Б. Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии / Э. Б. Мельникова. – М. : Дело, 2001. – 276 с.
134. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: [учеб пособие]. – Изд. 2-е, доп. / А. И. Миколенко. – Х. : Одиссей, 2006. – 352 с.
135. Михеенко М. М. Теоретические проблемы доказывания в советском уголовном процессе / М. М. Михеенко. – К. : КГУ им. Шевченко, 1984. – 218 с.
136. Михеєнко М. М. Принцип вільної оцінки доказів у радянському кримінальному процесі / М. М. Михеєнко // Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. – К. : Юрінкомт Інтер, 1999. – 346 с.
137. Мордовец А. С. Права человека и деятельность органов внутренних дел / А. С. Мордовец. – Саратов, 1994. – 186 с.
138. Мороз Л. І. Сучасні стратегії міліції щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх : навч. посіб. / Л. І. Мороз, Р. Г. Коваль, Н. М. Прокопенко та ін. / За наук. ред. Л. І. Мороз. – К. : Видавець Паливода А.В., 2008. – 220 с.
139. Мороз В. Ф. Делінквентність дітей до 14-го віку (кримінологічні проблеми) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. Ф. Мороз. — ХУВСУ, 1999. – 18 с.
140. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади : автореф. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Негодченко. – Х. : НУВСУ, 2004. – 36 с.
141. Нор В. Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / В.Т. Нор; за ред. М. Л. Накловича. – Львів : Вища школа, 1978. – 220 с.
142. Омельянчик С. В. До питання термінологічного ряду „особа”, „особистість”, „суб’єкт”, „деліквент”, „особа деліквента” в адміністративно-деліктному праві і законодавстві та у вітчизняній адміністративній деліктології / С. В. Омельянчик. – Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2009. – № 2. – С. 110–117
143. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: [навч. посіб.] / За заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. — К.: Старий світ, 2006. – 576 с.
144. Остапенко О. І. Адміністративні деліктологія : дис. … докт. юрид. наук: 12.00.07 / О. І. Остапенко. – К., 1999. – 475 с.
145. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку / О. І. Остапенко. – Львів, 1995. – 126 с.
146. Пабат О. В. Види адміністративно-процесуальних гарантій – прав і свобод громадян / О. В. Пабат // Форум права. – 2007. – № 2. – С. 164–169
147. Павлівська С. М. Проблемні питання оновлення правового регулювання провадження у справах про адміністративні правопорушення // Міжнародні науково-практичні Інтернет-конференції за різними юридичними напрямками [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lex-line.com.ua
148. Палюх Л. М. Провадження у справах про застосування примусових заходів виховного характеру : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Л. М. Палюх. – К. : Академія адвокатури, 2007. – 16 с.
149. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес: Загальна частина: [навчальний посібник] / В. Г. Перепелюк. – Чернівці : Рута, 2003. – 367 с.
150. Пєтков С. В. Менеджмент в органах внутрішніх справ (організаційно-правові основи) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право”/ С. В. Пєтков. – Х., НУВСУ, 2005. – 39 с.
151. Поволоцька С. Г. Діяльність орга