ДОЗВІЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЗАВІРЮХА Ганна Сергіївна

УДК: 342.95:347.71

ДОЗВІЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук,
Шопіна І.М.

ЗАПОРІЖЖЯ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЛІЦЕНЗІЙНО-ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 11
1.1. Дозвільні процедури у сфері підприємництва: поняття та зміст 11
1.2. Поняття та ознаки підприємницької діяльності як об’єкту адміністративно-правового впливу 31
1.3. Дозвільні процедури у сфері підприємницької діяльності за кордоном (на прикладі Німеччини, США) 45
Висновки до розділу 1. 51
РОЗДІЛ 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЦЕНЗІЙНО-ДОЗВІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА 54
2.1. Нормативно-правове регулювання ліцензійно-дозвільних процедур 54
2.2. Принципи державної політики у сфері ліцензування та органи, що здійснюють її реалізацію 76
2.3. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню 96
2.4. Процедура ліцензування певних видів господарської діяльності 106
2.5. Процесуальний порядок видачі дозволів суб’єктам господарювання на здійснення господарської діяльності 137
Висновки до розділу 2 162
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177

ВСТУП
Актуальність теми. В економіці України продовжує активно формуватись ринкове середовище, основою якого є діяльність суб’єктів різних форм власності і господарювання. Цей процес має певною мірою стихійний характер, що інколи призводить до дисбалансу економічного розвитку і проявляється у розвиненості певних сфер економіки, поряд із наявністю виробництв, що здійснюються на застарілому обладнанні, з використанням технологій, які не відповідають сучасним вимогам. За таких умов діяльність держави має бути спрямована на подолання негативних тенденцій ринкових перетворень. Зокрема, це стосується діяльності уповноважених органів (посадових осіб) щодо надання дозволів на здійснення підприємництва. Через відповідні дозвільні дії уповноважені органи (посадові особи) повинні сприяти формуванню ринкового середовища у національній економіці через реалізацію відповідних державно-владних повноважень. Однак, не зважаючи на те, що нормативно-правове забезпечення цієї управлінської діяльності достатньо розвинене, зазначити про те, що усі проблеми вирішені не можна. По це свідчить, зокрема, чисельна судова практика з вирішення спорів між державою та підприємцями щодо законності у сфері здійснення дозвільних дій, а також сама практика підприємництва.
На цей час потребує істотного оновлення підхід до адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва, адже широке коло відносин у цій сфері регулюється нормами адміністративного права, що, хоча і сприяє упорядкуванню процесу легітимації підприємництва, але, з іншого боку, значно стримує його розвиток через фактичну відсутність теоретичної моделі державного регулювання підприємницької діяльності шляхом надання дозволів та її відтворення у відповідних нормативно-правових актах.
Сформульовані у дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях фахівців з адміністративного і фінансового права: В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, І.В.Арістової, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, В.Т.Білоуса, В.М.Гаращука, В.М.Горшенєва, В.О.Заросила, Р.А.Калюжного, В.К.Колпакова, Є.Б.Кубка, А.О.Монаєнка, В.Ф.Опришка, С.В.Пєткова, А.М.Подоляки, Л.Л.Попова, Т.О.Проценка, Л.А.Савченко, С.Г.Стеценка, В.В.Цветкова та інших. Були використані здобутки дослідників, які вивчали окремі проблеми дозвільної діяльності: С.С. Вітвіцького, Л.Р. Грицаєнка, В.А. Гуменюка, А.С.Ластовецького, С.В. Лихачова, І.Д. Пастуха, В.І.Ткаченка, П.М.Чистякова, А.О.Шеваріхіна, Л.В. Шестак та ін.
У теоретичних дослідженнях з адміністративного права проблеми вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва вивчались недостатньо. Питання щодо дозвільного провадження та його місця в адміністративному процесі, характеристики особливостей надання дозволів органами внутрішніх справ, державного контролю ліцензійної діяльності вже певною мірою розглядались. Однак, власне дозвільна діяльність щодо підприємництва, яка пов’язана із наданням дозволів, документів дозвільного характеру, та адміністративно-правові основи її здійснення залишились поза увагою дослідників.
Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових проблем, а також, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва обумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 Глави 4, та 1-2 Глави 9); приписів Указу Президента України «Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» від 18.02.02 р. (п.1); Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з виконання у 2010 році Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні» вiд 24.02.2010 (п.8).
Мета та основні завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей дозвільної діяльності щодо підприємництва та його адміністративно-правового регулювання, обґрунтування напрямків й шляхів розвитку адміністративного законодавства у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання:
 розкрити зміст підприємництва як об’єкту дозвільної діяльності та визначити сфери підприємницької діяльності, які можуть бути предметом адміністративно-правового регулювання;
 уточнити поняття дозвільних процедур щодо підприємництва, визначити її принципи;
 визначити сфери підприємництва, щодо яких повинна бути здійснена дозвільна діяльність;
 здійснити класифікацію документів під час здійснення дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності;
 визначити види дозвільних процедур щодо підприємництва;
 здійснити класифікацію органів виконавчої влади - суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва;
 розкрити особливості адміністративно-правового регулювання окремих видів дозвільної діяльності щодо підприємництва;
 виробити конкретні пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням уповноваженими органами виконавчої влади дозвільної діяльності щодо підприємництва.
Предметом дослідження є дозвільні процедури у сфері підприємницької діяльності та їх адміністративно-правове регулювання.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми дозвільної діяльності щодо підприємництва усебічно, виходячи зі змісту її предмету та особливостей юридичної форми відтворення. У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.2); класифікації та групування – для систематизації дозвільних документів, видів дозвільної діяльності та відповідних суб’єктів (підрозділи 1.3, 2.3); історико-правовий та порівняльно-правовий – для аналізу особливостей становлення підприємництва та з’ясування його особливостей як соціально-правового явища та об’єкта дозвільної діяльності (підрозділ 1.3, 2.1.); на основі методу правового моделювання визначені принципи дозвільної діяльності щодо підприємництва та особливості її окремих видів (підрозділ 1.1, Розділ 2); компаративний, логіко-семантичний методи, документальний аналіз використовувались для формулювання напрямків вдосконалення дозвільної діяльності щодо підприємництва.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з адміністративного, фінансового, господарського права, теорії управління. При підготовці дисертації також використовувались теоретичні напрацювання у галузях господарського та митного права, були використані окремі здобутки представників економічної теорії.
Нормативною основою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють дозвільну діяльність уповноважених органів щодо підприємництва. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Антимонопольного комітету України, судова практика.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень проблем вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
 визначено підстави віднесення певної сфери підприємницької діяльності до предмету адміністративно-правового регулювання: не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці; обов’язковим учасником відносин у сфері підприємництва є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа), засобом діяльності якого є, зокрема, надання дозволів. У тих сферах підприємницької діяльності, які становлять загрозу національній безпеці, дозволи не повинні видаватись, а підприємницька діяльність заборонена;
 класифіковано види дозвільних процедур щодо підприємництва за ознакою напрямків її здійснення: 1) пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва; 2) щодо надання суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій; 3) видача дозволів у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами; 4) у сфері використання ядерної енергії; 5) у сфері захисту економічної конкуренції;
 визначено поняття дозвільної процедури як процес видачі місцевим дозвільним органом документа дозвільного характеру, який передбачає обов’язковість отримання суб’єктом господарювання двох або більше проміжних документів дозвільного характеру (висновків, погоджень, актів, дозволів, довідок, свідоцтв, рішень тощо) від місцевих дозвільних органів та/або двох або більше дозвільних послуг, які є необхідною підставою для видачі кінцевого документа дозвільного характеру
удосконалено:
 визначення та перелік принципів здійснення дозвільних процедур щодо підприємництва: законність, об’єктивність, рівність суб’єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізація регулюючого впливу уповноважених органів, сприяння розвитку конкуренції, взаємна відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності;
 класифікацію документів, що використовуються під час здійснення дозвільних процедур у сфері господарської діяльності: 1) внутрішні; 2) зовнішні. У межах кожної класифікаційної групи виділені підгрупи названих документів;
 положення про сфери підприємництва, щодо яких здійснюються дозвільні процедури, шляхом їх чіткого визначення: 1) є екологічно небезпечними або наслідком цієї діяльності є екологічна небезпека; 2) впливають на монополізацію ринків; 3) пов’язані зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами; 4) пов’язані із використанням паливно-енергетичних ресурсів, 5) пов’язані із продовольчим забезпеченням, 6) пов’язані з інноваціями, 7) пов’язані з інформаційним забезпеченням;
 адміністративно-правове регулювання дозвільних процедур щодо підприємництва шляхом обґрунтування доцільності внесення змін щодо чинного адміністративного законодавства та розробки відповідних пропозицій;
набули подальшого розвитку:
 положення про ознаки дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності, які покладені в основу поняття цієї діяльності;
 класифікація органів виконавчої влади - суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва, основу якої складають види цієї діяльності;
 положення про особливості адміністративно-правового регулювання організації статусної діяльності у сфері ліцензування (видача та переоформлення ліцензій, видача дублікатів ліцензій, прийняття рішення про визнання ліцензій недійсними);
 визначення правових форм дозвільної діяльності у сфері захисту економічної конкуренції.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
 у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності;
 у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів з питань дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності;
 у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність правового регулювання дозвільних процедур у сфері підприємницької діяльності (акт впровадження у діяльність Північно-східного регіонального відділу Держфінмоніторингу від 3 листопада 2010 р);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», Адміністративний процес», «Підприємницьке право», вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін (акт впровадження у навчальний процес Сумського державного університету від 10 листопада 2010 року).
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були оприлюднені на наступних конференціях: Науково-практична конференція «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні (5-6 червня 2009 р. м. Харків), Науково-практична конференція «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (15 травня 2010 р., м Харків).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладені у п’яти наукових публікаціях, які опубліковано у фахових виданнях, визначених ВАК України та у тезах доповіді на науково-практичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявлено у визначенні особливостей організації дозвільної діяльності щодо підприємництва, шляхів її вдосконалення, а також обґрунтуванні напрямів розвитку відповідного законодавства. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі.
1. Відносини у сфері підприємництва можуть бути предметом адміністративно-правового регулювання тоді, коли:
- підприємництво не здійснюється у сферах, які становлять загрозу національній безпеці,
- обов’язковим учасником відносин у сфері підприємництва є управлінський інститут публічної влади (його посадова чи службова особа).
При цьому надання дозволів є засобом діяльності управлінських інститутів публічної влади у сфері підприємництва.
2. Дозвільна діяльність щодо підприємництва – цілеспрямована, підзаконна, організаційно-розпорядча, зовнішня діяльність уповноважених органів виконавчої влади (їх посадових і службових осіб) щодо видачі документів дозвільного характеру, спрямована на реалізацію державної політики у сфері регулювання підприємницької діяльності, захисту прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад, громадян, забезпечення безпеки громадян, громадського порядку, охорони навколишнього природного середовища, вільного розвитку конкуренції.
Ознаками дозвільної діяльності щодо підприємництва названі: 1) об’єктами дозвільної діяльності є як сфера підприємництва в цілому, так і її окремі види; 2) здійснюється певними суб’єктами - органи виконавчої влади, повноваження яких визначені чинним законодавством; 3) дозвільна діяльність є цілеспрямованою; 4) має організаційно-розпорядчий характер; 5) є підзаконною; 6) є державно-управлінською діяльністю; 7) реалізується у формі документів дозвільного характеру.
Дозвільна діяльність щодо підприємництва являє собою складову дозвільної системи у широкому розумінні.
3. Принципами дозвільної діяльності щодо підприємництва названі: законність, об’єктивність, рівність суб’єктів підприємництва перед законом, демократизм, публічність, контрольованість, оптимізація регулюючого впливу, сприяння розвитку конкуренції, взаємна відповідальність держави та підприємця, гуманізм і справедливість у взаємовідносинах між державою та підприємцем у процесі дозвільної діяльності.
4. Видами дозвільних процедур у сфері підприємництва залежно від напрямку її здійснення названі: а) процедура, пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва, яка реалізується шляхом надання ліцензій та патентів; б) процедура надання суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій шляхом надання документів дозвільного характеру; в) процедура у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, яка реалізується шляхом надання дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, облік, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій; г) діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка реалізується шляхом надання ліцензій, сертифікатів, здійснення державної реєстрації; д) діяльність у сфері захисту економічної конкуренції. Яка реалізується шляхом надання дозволів на здійснення антиконкурентних узгоджених дій або концентрації.
Серед названих видів дозвільних процедур найбільша кількість дозволів видається щодо провадження певних дій шляхом надання документів дозвільного характеру. Реєстрація, стандартизація, сертифікація до дозвільної діяльності не відносяться. Реєстрація, стандартизація, сертифікація до дозвільної діяльності не відносяться.
5. На сьогоднішній день через складність проходження за принципом організаційної єдності дозвільні процедури здійснюються не повністю; власне, виконується певний її етап або готується проміжний документ дозвільного характеру. Решта етапів дозвільної процедури здійснюються без дотримання принципу організаційної єдності. Ця відмінність від простих документів дозвільного характеру і спричиняє низьку ефективність виконання дозвільної процедури за принципом організаційної єдності.
У зв’язку з цим пропонується внести доповнення до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», визначивши терміни «дозвільна процедура» та «дозвільні послуги» у такому значенні:
«Дозвільна процедура - процес видачі місцевим дозвільним органом документа дозвільного характеру, який передбачає обов’язковість отримання суб’єктом господарювання двох або більше проміжних документів дозвільного характеру (висновків, погоджень, актів, дозволів, довідок, свідоцтв, рішень тощо) від місцевих дозвільних органів та/або двох або більше дозвільних послуг, які є необхідною підставою для видачі кінцевого документа дозвільного характеру».
«Дозвільні послуги - дії посадових осіб місцевих дозвільних органів з учинення ними на заявах або інших документах, що подаються суб’єктом господарювання для одержання документів дозвільного характеру (в тому числі проміжних), чи на проектах рішень (розпоряджень) про видачу документів дозвільного характеру, підписів (візування, погодження, накладення резолюцій тощо), які є обов’язковою підставою для видачі документа дозвільного характеру».
6. За ознакою охоплення дозвільною системою у сфері господарської діяльності можна виділити дві великі групи документів дозвільного характеру: 1) внутрішні (ті, які охоплюються дозвільною системою); 2) зовнішні (ті, які цієї системою не охоплюються). У свою чергу, кожна з названих класифікаційних груп може бути поділена на підгрупи за наступними ознаками. Щодо першої класифікаційної групи - виділення підгруп може бути здійснене за ознакою визначення як «дозвіл» у чинному законодавстві: а) ті, які названі у нормативно-правових актах дозволами, б) ті, які дозволами не названі. Щодо другої класифікаційної групи, можна виділити акти, класифікація яких здійснюється за ознакою умов їх запровадження. До них віднесені: а)ліцензія, б)дозволи, які надаються у сфері захисту економічної конкуренції, в)дозволи, які надаються щодо операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, г)дозволи у сфері використання ядерної енергії.
7. Рисами суб’єкта дозвільної діяльності щодо підприємництва названі:
- функціонування з метою здійснення конкретного виду дозвільної діяльності;
- здійснення дозвільної діяльності у напрямку, визначеному чинним законодавством із відповідними цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції;
- реалізація дозвільної діяльності за допомогою визначених державою форм і методів;
- наявність певної організаційно-правової форми.
Ознаками органу виконавчої влади – суб’єкта дозвільної діяльності є:
- наявність чітко окресленого обсягу повноважень у сфері надання дозволів та/або документів дозвільного характеру;
- належність до складу системи органів виконавчої влади;
- складається зі структурних підрозділів, посади в яких обіймають державні службовці;
- має певний територіальний масштаб діяльності щодо видачі дозволів та/або документів дозвільного характеру.
Залежно від видів дозвільної діяльності щодо підприємництва виділені п’ять груп органів виконавчої влади – суб’єктів дозвільної діяльності щодо підприємництва: а) органи, дозвільна діяльність яких пов’язана із легітимацією суб’єкта підприємництва (набуттям ліцензій та торгових патентів); б) органи, дозвільна діяльність яких пов’язана із наданням суб’єкту підприємництва права на провадження певних дій шляхом надання документів дозвільного характеру; в) органи, які здійснюють дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії; г) органи, які здійснюють дозвільну діяльність у сфері операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами; д) органи, які видають дозволи у сфері захисту економічної конкуренції.
У межах окремих груп суб’єктів можуть бути виділені підгрупи.
Підгрупи органів ліцензування визначені за ознакою видів діяльності, що потребують ліцензування: 1) що є екологічно небезпечною або наслідком цієї діяльності є екологічна небезпека, 2) впливає на монополізацію ринків, 3) пов’язана зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, 4) пов’язана із використанням паливно-енергетичних ресурсів, 5) продовольчим забезпеченням, 6) інноваціями, 7) інформаційним забезпеченням.
Підгрупи органів виконавчої влади, які надають документи дозвільного характеру, виділені, виходячи з напрямків дозвільної діяльності: 1) дотримання санітарних норм і правил, 2) ветеринарні свідоцтва; 3) протипожежний стан, 4) аптекарські послуги, 5) продовольчі та непродовольчі товари, включаючи визначення радіаційної якості, 6) будівництво, 7) землевпорядкування, 8) екологічна експертиза, в тому числі – щодо відходів, озоноруйнівних речовин, інвентаризація викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, радіаційне обстеження, 9) утилізація отруйних речовин, 9) геологічні та розвідувальні роботи, 10) дозвільна діяльність на транспорті (транспортні перевезення, підготовка водіїв, проекти організації дорожнього руху, розміщення об’єктів дорожнього сервісу), 11) дозвільна діяльність у сфері реклами (погодження на розміщення рекламних носіїв, дозволи на встановлення реклами тощо), 12) роботи на пам’ятках, 13) дозвільна діяльність у митній сфері (відкриття магазину безмитної торгівлі тощо), 14) охорона праці; 15) енергозбереження, електромережі, 16) водопостачання.
8. Особливості адміністративно-правового регулювання процедур видачі та переоформлення ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, прийняття рішення про визнання ліцензій недійсними (статусної діяльності) визначаються компетенцією щодо прийняття нормативно-правових актів певної юридичної сили уповноважених щодо здійснення ліцензування органів. На рівні закону передбачено обов’язок здійснювати ліцензування певним колом органів. Кабінетом Міністрів України визначаються види господарювання щодо яких повинна бути здійснена статусна діяльність, а також зазначено про конкретні органи виконавчої влади, які мають здійснювати таку діяльність. Відповідні повноваження повинні бути передбачені у нормативно-правових актах, якими закріплено правове положення такого органу виконавчої влади (указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України).
Особливостями адміністративно-правового регулювання статусної діяльності у сфері ліцензування названі: 1) здійснюється тільки у зв’язку із набуттям суб’єктом господарювання (фізичною чи юридичною особою) ліцензії, 2) до відповідних відносин суб’єкт господарювання вступає добровільно, 3) діяльність щодо анулювання ліцензії є заходом, що застосовується, в основному, до порушників ліцензійних умов, правил державної реєстрації та за інших підстав, встановлених чинним законодавством, що підтверджене відповідним актом або документом іншої форми (ст..21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Винятком є випадок, коли ліцензіат подасть заяву про анулювання ліцензії, 4) статусну діяльність здійснює визначене чинним законодавством коло органів виконавчої влади, виконавчі органи рад, 5) процедури статусної діяльності, встановлені, як правило, підзаконними актами, 6) для видів господарської діяльності, провадження яких пов’язане із використанням обмежених ресурсів, набуття ліцензії передбачає проведення конкурсу, 7) існує загальний порядок здійснення статусної діяльності, однак, залежно від певного виду господарської діяльності, у межах загального порядку можуть існувати певні особливості набуття ліцензії, її переоформлення або видачі дубліката. Такі особливості встановлені окремими постановами Кабінету Міністрів України.
9. Видача ліцензій у сфері використання ядерної енергії має здійснюватись за наступними групами процедур: 1) подання заяви та необхідних документів до Держатомрегулювання, які за формою і змістом відповідні кожному з етапів життєвого циклу ядерної установки; 2) попередній розгляд заяви; 3) повідомлення заявника про результат попереднього розгляду заяви протягом 30 днів з моменту отримання; 4) перевірка повноти і достовірності поданих документів та їх оцінка, проведення державних експертиз поданих матеріалів та інспекційного обстеження. Здійснюється не більше трьох місяців з дня отримання повного комплекту документів. У випадку необхідності проведення додаткових досліджень, строк становитиме не більше 6 місяців; 5) прийняття рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії; 6) видача ліцензії або направлення письмового повідомлення про відмову у видачі ліцензії із зазначенням причин відмови та умов повторного розгляду (не пізніше ніж у 10-денний строк після прийняття рішення).
10. Правовими формами у сфері захисту економічної конкуренції є: а)попередній висновок на проведення узгоджених дій, б)висновок з питань концентрації, в)висновки щодо доцільності створення промислово-фінансових груп, надання техніко-економічного обґрунтування та Генеральної угоди промислово-фінансової групи, г)висновки про можливість оренди та умови договору оренди, д)дозвіл на узгоджені дії, зміни в узгоджених діях, е)дозвіл на концентрацію, ж) розпорядження про надання учасником узгоджених дій інформації, необхідної для розгляду. Їх можна віднести до правоуповноважуючих індивідуальних правових актів управління.
11. Обґрунтовано доцільність внесення наступних змін до чинного законодавства з метою вдосконалення адміністративно-правового регулювання дозвільної діяльності щодо підприємництва:
- закріплення у Законі України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» поняття «дозвіл» як акт, прийнятий уповноваженими органами і який охоплюється дозвільною системою у сфері господарської діяльності. Усі інші акти, крім ліцензії, які не охоплюються названою системою, доцільно запропонувати назвати дозвільними документами. До них віднесені: а)ліцензія, б)дозволи, які надаються у сфері захисту економічної конкуренції, в)дозволи, які надаються щодо операцій зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими матеріалами і речовинами, сильнодіючими отруйними речовинами, г)дозволи у сфері використання ядерної енергії;
- скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що потребують ліцензування, з одночасним внесенням змін до податкового законодавства стосовно посилення контролю сплати податків суб’єктами, що здійснюють виділені види господарської діяльності. Це стосується таких видів підприємницької діяльності як діяльності з утримання тоталізаторів, гральних закладів, посередницька діяльність митного брокера та митного перевізника, професійна діяльність на ринку цінних паперів та на фондовому ринку; діяльність арбітражних керуючих; експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць; посередництво у працевлаштуванні за кордоном;
- для вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності щодо видачі, переоформлення, анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, обґрунтовано, зокрема, доцільність:
А) уточнення повноважень Держпідприємництва України шляхом:
викладення нової редакції норми абз.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»:
«розробляє проекти нормативно-правових актів з питань ліцензування та вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України»;
доповнення ч.1 ст.5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» наступною нормою:
«координує діяльність органів виконавчої влади, які відповідно до законодавства видають ліцензії»;
доповнення п.4 Указу Президента України від 25 травня 2000р. №721/2000, яким затверджене Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва наступними словами з метою уточнення повноважень: «визначення форм документів у сфері ліцензування та правил їх оформлення; облік і звітність витрачання бланків ліцензій; затвердження спільно з органами ліцензування ліцензійних умов провадження певного виду господарської діяльності; узагальнення практики застосування законодавства з питань ліцензування; нагляд за додержанням органами ліцензування та ліцензіатами законодавства у сфері ліцензування»;
Б) внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000р. №1698, якою затверджено Перелік органів ліцензування з метою приведення її у відповідність сучасним змінами до чинного законодавства;
В) внесення змін до п.3 Указу Президента України від 21 вересня 2001 року №849/2001, яким затверджено Положення про Міністерство промислової політики, шляхом доповнення наступним положенням:
«забезпечує безпеку держави шляхом реалізації промислової політики» тощо;
- встановлення чіткого переліку дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, шляхом доповнення Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» статтею 4-1 наступного змісту:
«Стаття 4-1. Дозвільні органи, уповноважені видавати документи дозвільного характеру
Дозвільними органами є: Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство культури і туризму України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Міністерство внутрішніх справ України, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, Державний комітет по земельних ресурсах, Державний комітет з нагляду за охороною праці, Державна митна служба України, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державний комітет України з питань телебачення та радіомовлення, Державна ветеринарна інспекція, Державна інспекція з енергозбереженя, їх підпорядковані органи, посадові особи, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування
Повноваження визначених у цій статті органів щодо видачі документів дозвільного характеру визначаються виключно законами.
Повноваження інших органів щодо видачі документів дозвільного характеру можуть встановлені виключно законами, які регулюють відносини у відповідних сферах.»;
- надання повноважень щодо видачі патентів місцевими державними адміністраціями, а не органами державної податкової служби,
- розробки та прийняття Ліцензійного кодексу України. Запропонована його структура:
Розділ 1. Загальні положення
Розділ 2. Суб’єкти ліцензування
Розділ 3. Процедури ліцензування
Розділ 4. Контроль за дотриманням законодавства про ліцензування;
- доповнення ст..1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» наступними дефініціями: «заявник», «представник дозвільних органів», «суб’єкт господарювання», «центр з видачі документів дозвільного характеру»;
- доповнення першого абзацу ч.3 ст.7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» словами: «Реєстрація заяви та документів здійснюється у день їх отримання»;
- доповнення ст..1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» положенням про зміст дозволу:
«дозвіл - документ установленої форми, що засвідчує право суб’єкта господарювання здійснювати певний вид діяльності, виходячи з діючих нормативів та вимог до безпеки цієї діяльності і виданий уповноваженою посадовою особою органу державної санітарно-епідеміологічної служби»;
- визначення на рівні Постанови Кабінету Міністрів України, а не наказу Держпідприємництва, статусу адміністратора та порядку його взаємодії з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування по питаннях видачі документів дозвільного характеру, оскільки його діяльність безпосередньо впливає на ступінь реалізації конституційного права громадян на підприємництво;
- формулювання дефініції «дозвільна діяльність у сфері використання ядерної енергії» та внесення відповідних змін до ст.1 Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»:
«дозвільна діяльність у сфері використання ядерної енергії - цілеспрямована, підзаконна, організаційно-розпорядча, зовнішня діяльність уповноваженого органів виконавчої влади (його посадових осіб) щодо видачі ліцензій, сертифікатів, дозволів та здійснення державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання і спрямована на захист інтересів національної безпеки, запобігання перевищенню допустимих норм опромінення людей, а також дотримання вимог режиму нерозповсюдження ядерної зброї»;
- доповнення Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» статтею 16-1 «Зупинення дії та анулювання окремого письмового дозволу»;
- обов’язок здійснювати державну реєстрацію доцільно передбачити у ст.21 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» шляхом внесення доповнення до частини другої абзацом одинадцятим у такій редакції «державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання»;
- у п.5 Положення про узгоджені дії, затвердженому розпорядженням Антимонопольного комітету України №26-р від 12.02.2002р., замість слів «постійне місцезнаходження (місце проживання)» доцільно вживати слова «місцезнаходження» та «місце проживання»;
- скасування дозволів у сфері захисту економічної конкуренції щодо отримання попередніх висновків на проведення узгоджених дій та з питань концентрації, а також інші пропозиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Адміністративна реформа і правова наука // Право України. – 2002. - № 3. - С. 20- 27.
2. Авер’янов В.Б. Предмет адміністративного права: нова доктринальна оцінка // Право України. - 2004. - № 10. – С. 25-30.
3. Агапов А.Б. Постатейный комментарий к Федеральному закону «О лицензировании отдельных видов деятельности». - М.: «Статут», 2000
4. Административное право (Общая и Особенная части): Учебник. /Под ред. Ю. М. Козлова. - М.: «Юридическая литература»., 1968. С. 44.
5. Административное право зарубежных стран. Учебное пособие. Отв. ред. д.ю.н., проф. Козырин А.Н. - М.: Издательство «СПАРК», 1996. С. 26.
6. Административное право: Учебник / Под. ред. Л.Л. Попова. - М: Юристъ, 2002. – 697 с.
7. Административное право: Учебник. / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. - М.: Юристъ, 2002. С. 29
8. Адміністративна діяльність міліції/ За заг.ред. акад.. АПрНУ, проф.. О.М. Бандурки: Підручник.-Х.: Вид-во НУВС,2004.-448с
9. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Центр політико-правових реформ / І.Б. Коліушко (відп. ред.), В.П. Тимощук (авт.-упоряд.). — К. : Факт, 2003. — 496 с.
10. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. для студ. юр. спец. вищ. навч. закладів : у 2 т./Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; редкол. : В. Б. Авер'янов (голова) та ін.Т. 2:Особлива частина/В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, І. А. Грицяк та ін. – К., 2009. – 600 с.
11. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред.кол. В.Б. Авер’янов (голова).-К.: Видавництво «Юридична думка», 2004.-584 с
12. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса : Юридична література, 2003. - 896 с.
13. Алехин А.П., Кармолицкий А.Н., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. - М., 1997. – 772 с.
14. Андрєєв О.В. Реформування дозвільної системи: два кроки вперед// Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головна сторінка/ http://www.dkrp.gov.ua
15. Андрійко О.Ф. Державний контроль у сфері виконавчої влади України. – К. Видавничий дім “Ін-Юре», 1999. – 45 с.
16. Анисимов Н.Н. Проблемы правового регулирования ответственности за нарушение лицензионно-разрешительного порядка // Государство и право. - № 9. - 2000
17. Аузан А., Крючкова П. Административные барьеры в экономике: задачи деблокирования // Вопросы экономики. - 2001. - № 5. - С.73-88
18. Багандов А.Б. Лицензионное право РФ: Учебно-практическое пособие / Под ред. Ю.А. Дмитриева. - М.: Изд-во Эксмо, 2004. - 640 с.
19. Бакалінська О.О. Організаційно-правові засади захисту економічної конкуренції в Україні: Монографія. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 190с.
20. Бандурка О.М., Рябченко О.П. Визначення принципів державного управління економікою в контексті адміністративного реформування // Актуальні проблеми державного управління. Науковий збірник до V випуску магістрів державного управління. – Х., 2001. - №1(9). – С.129 – 136
21. Бартащук Л.П. Державне регулювання економіки в Україні: теоретико-правовий аналіз // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. - С. 67-73.
22. Бекирова Э. Понятие и сущность лицензирования определенных видов хозяйственной деятельности // Підприємництво, господарство
23. Белов В. А. Система оценки качества образования // Высшее образование в России. 2002. N 1. С. 44
24. Белов В.А. Гражданское право, общая часть: Учебник. - М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. С. 12.
25. Беляков В. Г. Правовое регулирование предпринимательской деятельности: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во С-Петер. ун-та, 2003. – 436 с.
26. Береславський С., Середа С. Ліцензування господарської діяльності. – Київ: Центр комерційного права, 2002. - 80 с
27. Большой экономический словарь / Под. ред. А.Н. Азрилияна. –5-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт мировой экономики, 2002. – 1280 с.
28. Большой энциклопедический словарь/ Под. ред. А.Н. Азрилияна. –5-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт мировой экономики, 2002. – 1280 с.
29. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001р. №2542-ІІІ// ВВР.-2001.-№37-38.-Ст.189 (із змінами)
30. Васильченко С. Законодавство України про ліцензування господарської діяльності в процесі вдосконалення. // Юридичний журнал. - 2003. - № 7. - С. 27 - 30.
31. Ващенко С. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торговельної діяльності: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ. — Х., 1999. — 185 c.
32. Відділ правового забезпечення експертно-апеляційної ради // http: www.dkrp.gov.ua
33. Вітвіцький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2004. — 18 с.
34. Вітвіцький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності/Дис. к.ю.н. 12.00.07.-Х.,2004
35. Вітвіцький С.С. До постановки проблеми державного контролю у сфері ліцензування підприємницької діяльності // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць.—Харків.— Ч. 2.— 2002.— С.281-284.
36. Вітвіцький С.С. Основні принципи державного контролю підприємницької діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 2001.— № 3.— С.77-80
37. Вітвіцький С.С. Форми та методи державного контролю у сфері підприємницької діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ.— 2002.— № 20.— С.188-192
38. Володина Ю. Последствия безлицензионной хозяйственной деятельности // Юридическая практика. – 2003. - № 11. - С. 12.
39. Воронов А. В., Трофименко И. Н. Некоторые проблемы лицензирования // Юридический мир. - 1998. - май. -С. 29.
40. Г.Ф. Шершеневич. Учебник торгового права (по изданию 1914 года) / Фирма «СПАРК», 1994.
41. Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльності (деякі проблеми) //Право України. - 1993. - № 5-6. – С.27-29
42. Гаращук В.М. Контроль і нагляд у державному управлінні / Навчальний посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
43. Гаркуша В.С., Мойсюк О.М., Недюха М.П., Позняков С.П. Організаційно-правові основи модернізації процесів попередження та виявлення правопорушень у сфері обігу спирту та алкогольних напоїв / За ред. О.Л. Копиленка, О.М. Мойсюка: Монографія. – К.: “МП Леся», 2005. – 372 с.
44. Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 2. - С.3-8
45. Герчикова И.Н. Регулирование предпринимательской деятельности: государственное и межфирменное. - М., 2002. С. 69
46. Голосніченко І.П. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність // Право України. – 2002. - № 10. - С. 20-24.
47. Гончарук В.Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в кінці на початку ХVII- ХХ ст.: Монографія / За наук. ред. чл.-кор. АПН України, проф. О.Н. Ярмиша. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 234 с.
48. Городисский М.Л. Лицензии во внешней торговле СССР. - М., 1972. – 272 с
49. Горохов В. Про ліцензування певних видів господарської діяльності // Вісник податкової служби України. – 2001. - № 5. – С. 53-56.
50. Господарський кодекс України від 16.012003р. № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. - Ст. 462.
51. Господарський кодекс України// ВВР України.-2003.-№№18,19-20,21-22.-Ст.144 (із змінами)
52. Губин Е.П. Государственное регулирование экономики в странах ЕС: лицензирование экономической деятельности // Преподавание права Европейского Союза в российских вузах (II). - М.: «Статут», 2001. – С.129-133
53. Гуйван П. Особенности сделок электроснабжения и их место в системе договоров // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. -№ 2. – С.13-16.
54. Гущин А.В. Лицензирование в Российской Федерации: правовые и организационные основы. - М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2004 - 166 с
55. Данильева И. Становление торгового права в Украине: историко-методологический аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 7. – С. 3-6.
56. Джунь А.І. Юридична природа ліцензування та особливості його правового регулювання у паливно-енергетичному комплексі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С.446-450.
57. Довідник по ліцензуванню видів господарської діяльності в Україні. – Вид. 2-е. / Під ред. С.І. Третьякова. – К.: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, 2002. – 474 с.
58. Дяченко О. Визначення суб’єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. – 2001. - № 8. - С. 83-86.
59. Ерицян А.В. Государственный контроль за соблюдением законодательства субъектами предпринимательской деятельности (теоретический аспект) // Государство и право. - 2002. - № 2. - С.103-108
60. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право). - Курс лекций. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. - 672 с
61. Задыхайло Д. Проблемы кодификации предпринимательского законодательства // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 5. – С. 3-6.
62. Застосування законодавства про ліцензування. Деякі проблемні питання відповідальності юридичних осіб // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2004. - № 9. – Коментар судової практики з господарських справ. – 384с.
63. Злотник П., Злотник Г. Проблемы правового регулирования лицензи-рования // Хозяйство и право. - 2000. - № 2. - С.90-94
64. Зуб І.В. Щодо предмету ліцензування у господарській (підприєм-ницькій) діяльності // Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах: Матеріали між нар. наук.-практ. конф. (24-26 жовтня 2001 року, Київ). - К. - 2001. – C.18-20
65. Ионова Ж.А. Правовые проблемы государственной регистрации и лицензирования предпринимательства. Автореферат дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1997
66. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. - 1997. - № 5. - С.46-50
67. Іванов Ю. Загальні принципи ліцензування посередницької діяльності // Бухгалтерія. - 2001. - № 9. – С. 17-23.
68. Інструкція про порядок замовлення, постачання, зберігання, обліку і звітності витрачання бланків ліцензії єдиного зразка: Затверджено наказом Держпідприємництва України від 18.12.2000 р. № 78 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 1. - Ст.54
69. Інструкція про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка: Затверджено наказом Держпідприємництва України від 04.12.2000 р. № 67 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52. - Ст.2280
70. Каган М.С. Человеческая деятельность. М., 1972. С. 45-46
71. Калюжний Р.А., Ластовецький А.С. Законодавство про підприєм-ницьку діяльність // Законодавство України. Науково-практичний коментар. - 2003. - № 5. - С.58-77
72. Квасницкая О. Процедура государственной регистрации субъектов предпринимательства // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 4. - С. 64-67.
73. Кирилов С. Ліцензування: загальні питання // Податки та бухгалтерський облік. – 2005. - № 62. - С. 13-18.
74. Клочай Н. Ліцензування без правил, або немає ліцензійних умов – немає й відповідальності за їх невиконання // Юридичний журнал. – 2004. - № 3. – С. 112-113
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984р. // К.: Істина, 2004. – 176 с.
76. Козлов С. Види ліцензування: нові поняття старого переліку // Юридична газета. – 2005. – 17 лют. – С. 3
77. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с
78. Комах Е. Право на ведение торговой деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 4. – С. 32-34.
79. Коммерческое право: Учебник / А.Ю.Бушев, О.А. Городов, Н.С. Ковалевская и др.; Под ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевой. СПб., Издательство С- Петербургского университета, 1998. - 518С. С.5.
80. Кононов П.И., Лазарев И.М. Административно' правовое регулирование экономических отношений // Сб. статей ИГП РАН. М., 2001
81. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141 (із змінами)
82. Концепція Адміністративної реформи в Україні: затвержена Указом Президента України від 22.07.1998р. № 810/98 // Інформаційно-аналітичний центр правової інформації “Ліга: Закон»
83. Концепція боротьби з корупцією на 1998 - 2005 роки: затвержена Указом Президента України від 24.04.1998р. № 367/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 17. - Ст. 621.
84. Кравцова Т. Ліцензування як адміністративно-правова форма діяльності виконавчих органів державної влади // Адміністративна реформа в Україні: шлях європейської інтеграції. Збірник наукових праць. – К.: Київський регіональний центр Академії правових наук, 2003. – С. 108-111.
85. Кравцова Т.М. Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності: організаційно-правові засади реалізації / За заг. ред. академіка Академії правових наук О.М. Бандурки: Монографія. – Харків: вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2004. – 266 с.
86. Крусс В.И. Право на предпринимательскую деятельность –конституционное полномочие личности / Отв. ред. С.А. Авакьян. - М.: Юристъ, 2003. - 672 с
87. Кузнецова В. Лицензирование хозяйственной деятельности в Германии. // Закон. – М. – 1994. № 6. с. 146-150
88. Кураш А., Валенко И. Лицензирование в Приднестровской Молдавской Республике – отдельные аспекты этапов реформирования // Право и общество. - 2003. - № 1. - С.40-44
89. Ластовецький А.С. Організаційно-правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Держ. податк. адмін. України. – Ірпінь, 2002. – 20 с.
90. Ластовецький А.С. Спрощення комплексу дозвільно-реєстраційних процедур держави щодо підприємництва //Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 10. – С.17-21.
91. Лебедев К.К. Предпринимательское и коммерческое право: системные аспекты (предпринимательское и коммерческое право в системе права и законодательства, системе юридических наук и учебных дисциплин). - СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. - 318 с.
92. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Х., 2001. – 20 с..
93. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва ветеринарних медикаментів і препаратів, оптової, роздрібної торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами: Затверджено наказом Держпідприємництва України та Державного департаменту ветеринарної медицини України від 14.10.2002 р. № 108/329 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 44. - Ст.2063
94. Ліцензійні умови провадження розроблення, випробування, виробництва, експлуатації ракет-носіїв, космічних апаратів та їх складових частин, наземної космічної інфраструктури та її складових частин, обладнання, що входить до складу космічного сегмента супутникових систем: Затверджено наказом Держпідприємництва України, Національного космічного агентства України від 19.12.2000 р. № 79/215 // Офіційний вісник України. - 2001. - № 1. - Ст.47.
95. Ліцензування господарської діяльності / С. Береславськ