ГЕНЕЗИС ПРАВОРОЗУМІННЯ ГАНСА КЕЛЬЗЕНА

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................3 – 13
РОЗДІЛ 1
Історичні передумови формування правового світогляду Ганса Кельзена.........14 – 58
1.1. Історична епоха та життєвий шлях ученого …………….....................14 – 22
1.2. Ганс Кельзен та „Віденський гурток”……............................................23 – 36
1.3. Формування та виникнення „чистої” теорії права Г. Кельзена….…..37 – 55
Висновки до розділу 1.....................................................................................56 – 58
РОЗДІЛ 2
Доктринальні передумови формування праворозуміння Ганса Кельзена.........59 – 113
2.1. Загальна характеристика основних концепцій права, що існували у ХІХ – ХХ ст……….....................................................................................................59 – 76
2.2. Теорія юридичного позитивізму в ХІХ ст. – у першій половині ХХ ст........................................................................................................................77 – 89
2.3. „Чиста” теорія права Ганса Кельзена як різновид позитивної концепції права……………………………………………………….………………...90 – 111
Висновки до розділу 2.................................................................................111 – 113
РОЗДІЛ 3
Доктрина Ганса Кельзена та її значення.............................................................114 – 152
3.1. Місце праворозуміння Ганса Кельзена у вітчизняній юридичній науці……………………………………………………………………..…114 – 132
3.2. Стан наукового опрацювання вчення про право Г. Кельзена в сучасній юриспруденції…………………………………………………………......133 – 151
Висновки до розділу 3.................................................................................151 – 152
ВИСНОВКИ...........................................................................................................153 – 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................159 – 179

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження
Питання визначення поняття права цікавило науковців протягом усього часу його існування. Враховуючи той факт, що на кожному етапі розвитку суспільства вчені виявляють у праві нові елементи, співвідносять його з іншими явищами, зазначене питання є актуальним і сьогодні.
Учення про право демонструє велику різноманітність підходів, оцінок, результатів. Різноманіття вчень про право стосується й змісту права, і його форми.
Для того щоб зрозуміти, яким саме шляхом розвивалося вчення про право, потрібно звернутися до тих правових теорій, які обґрунтовували й розвивали різні сторони феномену права.
Сучасні вчення про право являють собою сукупність різних за своєю значущістю концепцій, напрямів, поглядів на нього.
Досить часто вчені досліджують питання визначення поняття праворозуміння.
Сучасні правознавці визначають праворозуміння як наукову категорію, що відображає процес і результат розумової діяльності людини, яка включає в себе пізнання права, його сприйняття і відношення до нього як до певного соціального явища.
Праворозуміння є суб’єктивним явищем, однак досить часто воно може співпадати у представників певних теорій, напрямків тощо.
Для дослідження праворозуміння потрібно визначити, що є його об’єктом: право в цілому; право певного суспільства; окремі правові норми тощо. Також, необхідно враховувати, що важливим елементом для пізнання права є суспільні явища, які взаємодіють з ним.
На формування праворозуміння вчених завжди впливає ряд чинників: історична епоха та межі культури, у яких жив і працював науковець; зв’язок теорії права з різними філософськими світоглядами; моральні, національні, філософські погляди дослідника; доктринальні передумови, розвиток суспільства, наукова спадщина попередніх дослідників тощо.
Для того, щоб зрозуміти сутність права, потрібно насамперед дослідити історію формування правових ідей. Не дослідивши історію формування поглядів на право, неможливо з’ясувати суть праворозуміння та його проблеми.
Походження, виникнення, процес утворення певного явища визначається у науці терміном „генезис”.
Для дослідження генезису праворозуміння, насамперед, слід дослідити історичні та доктринальні передумови виникнення та створення права.
Безумовно, зазначені питання заслуговують на їх детальне дослідження, однак слід звернутися до однієї проблеми, щоб вказати на актуальність потреби вивчення цієї теми.
Як відомо, у ХХ столітті трансформацією юридичного позитивізму став юридичний неопозитивізм, найвидатнішим представником якого є Ганс Кельзен, який увійшов до історії як один з провідних учених-правознавців світу.
Сьогодні в пострадянському просторі відомі теоретики права визнають вагомість внеску Г. Кельзена в розвиток правової думки. Тому одним із завдань цього дисертаційного дослідження є потреба дослідити зародження та розвиток праворозуміння Г. Кельзена, показати його вплив на формування сучасної правової ідеології, а також спробувати визначити в сучасній юриспруденції рівень його впливу на розуміння поняття права.
Актуальність теми дослідження зумовлена:
по-перше, потребою з’ясування та врахування ролі й місця відомих теоретиків права, які займалися дослідженням визначення поняття „право”, зокрема Г. Кельзена, та вивченням того, як із розвитком наукової думки розвивалося й удосконалювалося правопізнання суспільства;
по-друге, потребою збагачення української теорії права досвідом відомих представників наукової правової думки Західної Європи;
по-третє, відсутністю в українській правовій літературі праць, у яких давався б аналіз процесу формування, розвитку та трансформації праворозуміння Г. Кельзена й тих теорій права, які відповідним чином вплинули на становлення праворозуміння вченого; відсутністю достатньої кількості праць, у яких досліджено сучасний стан цієї проблеми;
по-четверте, потребою привернути увагу українських правознавців до необхідності провадження аналізу правопізнання. Проблеми всебічного дослідження поняття права, а також виникнення нового бачення цього явища поки не знайшли всебічного висвітлення у вітчизняній правовій літературі. Дослідження питання розуміння права з урахуванням досвіду видатних науковців та інтерпретація вчень цих мислителів вітчизняними науковцями лише розпочалися. Наприклад, ученню Г. Кельзена наші правознавці приділяють дуже скромну увагу, а тому ця проблема належить до таких, що потребують дослідження вже сьогодні;
по-п’яте, тим, що теорія права, розробником якої є Г. Кельзен, не просто внесла свою частку в розвиток та становлення правової думки: положення „чистої” теорії права Г. Кельзена певним чином присутні в сучасних теоріях права, що свідчить про актуальність і популярність його теорії і сьогодні.
Під час підготовки дисертації були піддані ґрунтовному аналізу філософські й філософсько-правові дослідження Аристотеля, Є. Вроблевського, Г. Гегеля, Г. Гроція, Є. Ерліха, Р. Ієринга, І. Канта, Р. Карнапа, Д. Локка, К. Маркса, Ш. Монтеск’є, К. Опалека, Д. Остіна, Л. Петражицького, Платона, Г. Радбруха, К. Савіньї, Ю. Хабермаса, Р. Циппеліуса, М. Цицерона та ін.
У роботі використано праці українських правознавців: В. Бабкіна, І. Безклубого, Ю. Бисаги, С. Бобровник, Є. Бурлая, М. Гуренко-Вайцман, С. Гусарєва, М. Дамерлі, В. Денисова, Ж. Дзейко, В. Забігайла, О. Задорожного, А. Зайця, О. Зайчука, Р. Калюжного, Б. Кістяківського, О. Ковальчука, А. Козловського, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, О. Копиленка, В. Корецького, О. Костенка, В. Котюка, Т. Кудлай, В. Лемака, Л. Луць, С. Максимова, Б. Малишева, В. Марчука, А. Машкова, О. Мережка, О. Мироненка, О. Мурашина, П. Недбайла, Ю. Оборотова, Н. Онищенко, М. Орзіха, Н. Палієнка, О. Петришина, Л. Петрової, Н. Прозорової, П. Рабіновича, О. Скакун, С. Сливки, Є. Спекторського, С. Стеценка, В. Тимошенко, О. Тихомирова, М. Цвіка, О. Шевченка, Ю. Шемшученка, О. Шмоткіна та ін.
Певне місце в роботі зайняли ідеї представників різних шкіл зарубіжної юридичної науки: С. Алєксєєва, В. Бабаєва, В. Бачиніна, М. Бердяєва, Є. Воротиліна, В. Графського, В. Зорькіна, В. Казимирчука, М. Капустіна, Д. Керімова, Ю. Козліхіна, М. Коркунова, В. Лазарєва, О. Лейста, О. Лукашевої, Д. Луковської, Г. Мальцева, О. Мартишина, М. Марченка, С. Муромцева, В. Нерсесянца, П. Новгородцева, А. Полякова, В. Соловйова, П. Сорокіна, Є. Трубецького, В. Туманова, Б. Чичеріна, Г. Шершеневича та ін.
Оскільки досі не було проведене фундаментальне дослідження питання генезису праворозуміння Г. Кельзена, його значення для юридичної науки та впливу на розуміння права сучасними науковцями, то, на думку автора цього дисертаційного дослідження, воно має хоча б частково заповнити цю прогалину в теоретико-правовій думці України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Дисертацію виконано в рамках науково-дослідної роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 06 БФ042-01 на тему „Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (державний реєстраційний номер 0101U003579). Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої Ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 27 грудня 2004 року (протокол № 4). Уточнену редакцію теми дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої Ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 30 вересня 2009 року (протокол № 1).
Метою дослідження є: по-перше, потреба розкрити характер і особливості процесу генезису праворозуміння Г. Кельзена; по-друге, дослідити сутність його бачення феномену права; по-третє, з’ясувати роль і місце „чистої” теорії права Г. Кельзена у вітчизняній та світовій юриспруденції.
Для досягнення мети дисертації ставляться такі дослідницькі завдання:
– здійснити теоретико-правовий аналіз основних концепцій права, що існували у ХІХ столітті в Західній Європі, та дослідити, на базі яких саме концепцій права формувалося праворозуміння Г. Кельзена та які з цих концепцій справили основний вплив на генезис праворозуміння вченого;
– визначити, які положення юридичного позитивізму були взяті Г. Кельзеном за основу при створенні його вчення про право;
– відстежити відмінності, які відрізняють учення про право Г. Кельзена від класичного юридичного позитивізму;
– дослідити, як інтерпретують праворозуміння Г. Кельзена науковці сьогодні, та показати, яким чином праворозуміння вченого вплинуло на розвиток сучасної юриспруденції;
– розкрити, що саме розумів учений під поняттям „право” та чи відповідало його розуміння права визначенню права, яке давала теорія юридичного позитивізму;
– з’ясувати витоки й історичні чинники, що спонукали Г. Кельзена до створення ним „чистої” теорії права та вплинули на формування його праворозуміння.
Об’єктом дослідження є теорія права Г. Кельзена та її роль в юридичній науці.
Предметом цього дослідження є генезис праворозуміння Г. Кельзена, сутність цього праворозуміння, роль і місце в сучасній юридичній науці.
Хронологічні рамки дослідження обумовлено ХІХ–ХХІ століттями (від аналізу юридичної науки й основних концепцій права, на базі яких та під впливом яких відбувався генезис праворозуміння Г. Кельзена, і до сьогодення).
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становить комплексне поєднання філософських, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.
За допомогою історичного методу проаналізовано етапи становлення та тенденції розвитку праворозуміння Г. Кельзена, здійснено їх характеристику (підрозділи 1.1, 1.2).
Для дослідження праворозуміння Г. Кельзена, яке визначає право як явище, що належить до сфери сущого, а не до сфери належного, були використані такі філософські методи, як діалектичний, аксіологічний та гносеологічний, що безпосередньо зумовлено метою дослідження (підрозділи 1.3, 2.3).
Застосування загальнонаукових методів системності, аналізу та синтезу, структурно-функціонального, аналогії, порівняння тощо дало можливість побачити теорію права Г. Кельзена як системне вчення, структуроване, з відповідними функціями, простежити його відмінні від інших теорій права властивості, характерні риси (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Такі спеціально-юридичні методи, як формально-догматичний, порівняльно-правовий, були використані для дослідження специфіки впливу праворозуміння Г. Кельзена на інші теорії права та прояву в них. Принципи методологічного плюралізму та взаємодоповнюваності дали можливість усебічно дослідити праворозуміння Г. Кельзена, показати присутність впливу цього праворозуміння на формування сучасної юридичної доктрини права (підрозділи 3.1, 3.2).
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена вибором теми, яка в українському правознавстві не була детально досліджена на дисертаційному рівні, та метою вирішення поставлених перед цим дослідженням завдань.
Це дослідження одне з перших в українській правничій науці, у якому комплексно досліджено генезис праворозуміння Г. Кельзена, що відображено в нижчезазначених основних висновках і положеннях.
Уперше:
1. Досліджено історичні та доктринальні передумови, що вплинули на формування праворозуміння Г. Кельзена. Зокрема, вчений прагнув відділити правознавство від політики – не просто визначити місце правознавства серед інших наук, а відмовитися відстоювати, узагальнювати політичні вимоги, мотивуючи такий підхід інтересами правової науки чи посилаючись на певні об’єктивні факти або передумови.
2. Доведено, що на формування правосвідомості Г. Кельзена значним чином вплинули методологія та основні положення, притаманні „Віденському гуртку”, членом якого був Г. Кельзен, зокрема:
– представники „Віденського гуртка” шляхом застосування методу логічного аналізу стверджували, що зміст кожного поняття, до якої галузі науки воно не належало б, повинен бути встановлений через поступове зведення до інших понять, аж до поняття самого нижчого ступеня, яке належить безпосередньо до „сущого”. Якби такий аналіз був зроблений для всіх понять, то вони тим самим були б упорядковані в деяку зведену систему. Г. Кельзен у своїй „чистій” теорії права побудував так звану „піраміду” норм, де основою чинності однієї норми може бути лише чинність іншої норми. Така норма, яка являє собою основу чинності для іншої норми, образно означується як вища щодо іншої – нижчої норми;
– представники „Віденського гуртка” наполягали на потребі очищення науки від метафізичних домішок, прагнули до точних формулювань, до застосування точних логічної мови й символіки, до чіткого відмежування теоретичного змісту тієї чи іншої тези від усього лише супутніх уявлень. Г. Кельзен у своїй „чистій” теорії права прагнув звільнити правознавство від усіх сторонніх елементів, що є основним принципом методу „чистої” теорії права;
– під впливом методології логічного позитивізму Г. Кельзен, для того щоб дати визначення поняття „право”, зазначав, що варто розпочати зі з’ясування значень слів, тобто встановити, що саме означають слово „право” у німецькій мові та його еквіваленти в інших мовах.
3. Доведено, що деякі з положень юридичного неопозитивізму, які були сформульовані членами „Віденського гуртка”, вплинули на формування Г. Кельзеном його „чистої” теорії права та відображені в цій теорії, а саме:
– основою чинності певної норми може бути лише чинність деякої іншої норми, яка є вищою щодо цієї першої – нижчої норми;
– норма може бути змістом не лише акта волі, але й акта мислення як ідеї;
– учення про право має на меті утвердити пізнання, спрямоване саме на право, вилучити з правознавства все, що не належить до предмета, визначеного як право.
При цьому вдосконалено:
1. Положення про те, що, незважаючи на той факт, що Г. Кельзен побудував свою „чисту” теорію на основі теорії юридичного позитивізму, учений не завжди поділяв погляди представників позитивістської теорії права. Зокрема, він висловив тезу про те, що вчення про природне право – це дуалістичне правознавство.
2. Тезу про те, що основні положення вчення про право Г. Кельзена присутні в сучасній юриспруденції принаймні у двох підходах до права:
– в інтегративному праворозумінні;
– у різноманітних неопозитивістських дослідженнях, автори яких спираються на основоположні постулати теорії права Г. Кельзена.
Дістали подальшого розвитку положення про те, що:
1. Деякі з постулатів теорії права Г. Кельзена певною мірою тяжіють до соціологічної та природно-правової доктрин, залишаючись при цьому позитивістським ученням про право, зокрема:
– приділялася увага соціальним аспектам права;
– визнавалося існування норм природного права, яких законодавець повинен дотримувати;
– визнавалася можливість правотворчості суддів;
– на відміну від класичного юридичного позитивізму, який концентрував увагу на встановленні норм, Г. Кельзен приділяв велику увагу самій нормі, тобто прагнув зрозуміти правову систему, виходячи із самих норм правової системи.
2. На формування праворозуміння Г. Кельзена вплинув ряд правових учень, які існували в юридичній науці Західної Європи в період кінця ХІХ – початку ХХ століття, однак основоположною теорією, під впливом якої сформувалося праворозуміння Г. Кельзена, була теорія юридичного позитивізму. Зокрема, в основу своєї „чистої” теорії права Г. Кельзен поклав такі положення, що були притаманні теорії юридичного позитивізму:
– дійсним правом є те право, що закріплено законом, і за межами закону не існує іншого права;
– теорія права повинна займатися лише існуючим правом, заснованим на законодавчій діяльності держави, а саме на правотворчих фактах;
– предметом теорії права є законодавчі норми та їх елементи, правопорядок і його структура;
– юридична наука є догмою; вона спрямована на формально-логічне вивчення законодавства, а саме: на опис, узагальнення та класифікацію текстів законів, їх коментування й логічне пояснення та ін.
Практичне значення одержаних результатів цього дослідження полягає в тому, що його положення та висновки здатні сприяти розвиткові загальної теорії держави й права, української філософсько-правової думки, порівняльного правознавства тощо.
Застосування висновків та ідей дисертації в правовій реальності України може зробити певний вплив на формування сучасного правового мислення як фахівців-юристів, так і неупереджених читачів – усіх, хто цікавиться проблемами юриспруденції, а отже, на розвиток їх праворозуміння та правосвідомості.
Окремі висновки та положення цього дисертаційного дослідження можна використовувати в курсах лекцій з деяких навчальних дисциплін, зокрема з історії права, теорії права, історії правових і політичних учень. Наведені в дисертаційному дослідженні узагальнення, висновки й результати мають також значення для теорії права та можуть використовуватися в науково-дослідній діяльності фахівців.
При оцінці прикладного значення „чистої” теорії права Г. Кельзена слід звернутися до причин, через які це вчення негативно сприймалося радянською юридичною наукою. Однією із зазначених причин вважалася спроба вченого відокремити правознавство від політики. Головне ж, на погляд представників радянської науки, мислитель начебто ігнорував зв’язок права з будь-якими реаліями життя.
Реалії сучасного суспільства та демократії потребують зосередження уваги дослідників і практиків на будь-яких цінностях і здобутках правознавства в цілому та на правотворчості зокрема. Ідеться про наголошення правознавцями на потребі закладення в закони, що приймаються, вимог справедливості та демократичних цінностей.
Здобутки „чистої” теорії права Г. Кельзена є цінним посібником у законодавчій техніці під час створення проектів нормативно-правових актів. Положення цієї теорії можна застосовувати в законодавчій техніці на етапі створення проекту нормативно-правового акта та закладення в нього основних положень, спрямованих на захист основоположних прав людини.
Ще одним напрямом у законодавчій техніці, де можна застосовувати положення „чистої” теорії права Г. Кельзена, є тлумачення вченим суті правової динаміки. Зокрема, ідеться про усвідомлення особою чинності тієї норми, яка є підставою чинності для іншої норми. Саме перша норма виступає щодо останньої як вища норма.
Апробація результатів дисертації.
Основні результати дослідження, викладені в дисертації, оприлюднено на таких наукових конференціях і семінарах: на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 13–14 квітня 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 17–18 березня 2006 р.; тези опубліковано); Науково-методологічному семінарі аспірантів та пошукачів юридичного факультету КНУ ім. Шевченка (Київ, 19 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27–28 жовтня 2006 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 20–21 квітня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (Київ, 19–20 квітня 2007 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 26–27 жовтня 2007 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (Київ, 24–25 квітня 2008 р.; тези опубліковано).
Публікації.
Результати дисертаційного дослідження висвітлено в п’яти наукових статтях, з них – чотири опубліковано у визначених Вищою атестаційною комісією України провідних фахових виданнях, та в тезах п’яти доповідей на наукових конференціях і читаннях.
Структура дисертації.
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків до підрозділів і розділів та загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 270 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Ганс Кельзен – видатний юрист, один з найвидатніших представників теорії неопозитивізму, науковець котрий створив свою власну теорію права, яка вплинула не лише на розвиток праворозуміння в юридичній науці, а й продовжує займати одне з провідних місць в юридичній науці і сьогодні.
Питання розуміння права цікавило науковців протягом багатьох століть. Не залишає байдужими теоретиків права це питання й зараз. Проведений аналіз літератури свідчить, що під поняттям права вчені в різні часи розуміли досить різні речі та явища. Про актуальність цього питання свідчить той факт, що навколо дослідження питання розуміння права почали виникати цілі теорії та школи. Результати аналізу основних концепцій права, які існували наприкінці ХІХ, початку ХХ століть, дають можливість зробити висновок, що представники кожної з цих концепцій прагнули дати своє власне визначення поняття права. Більше того, засновники й представники деяких шкіл і теорій досить критично ставилися до визначень поняття права, які давали інші учення й течії.
2. Результати аналізу вчення про право Г. Кельзена свідчать, що свою теорію права Г. Кельзен побудував на основі теорії юридичного позитивізму. При цьому вчений взяв за основу певні положення цієї теорії, зокрема такі як: реальним правом є те право, що закріплено в законі і за межами закону не існує іншого права; теорія права повинна займатися тільки об'єктивно існуючим правом, заснованим на правотворчих фактах, тобто законодавчій діяльності держави; предметом теорії права є законодавчі норми та їх елементи, правопорядок та його структура тощо.
При цьому у теорії Г. Кельзена є і нові прогресивні ідеї, не притаманні теорії юридичного позитивізму, тобто вчення, засноване Г. Кельзеном, стало новим напрямком у юридичній науці, новим виглядом теорії юридичного позитивізму, а саме – теорією неопозитивізму.
3. У міру становлення в Україні демократичної, правової держави, розвитку наук про людину й суспільство певні положення, закладені Г. Кельзеном у своїй теорії права все більше проникають в юридичну науку. Слід зазначити, що вченню про право Г. Кельзена як і будь-якій іншій теорії права притаманні і певні недоліки. По-перше – абсолютне заперечення соціальних, економічних та моральних обгрунтувань права. Аналізуючи положення нормативізму Г. Кельзена та дане заперечення можна вказати на їх певну невідповідність одне одному. Г. Кельзен визначає право як нормативний порядок людських відносин, а якщо мова йде про людські відносини, то заперечувати вплив соціальних, економічних та моральних факторів на право вже неможливо. Хоча, вчений пояснює таке заперечення тим, що його теорія права покликана пізнати право з внутрішньої сторони, в його специфічно нормативному значенні.
Безперечно, що для повного та всебічного визначення змісту права необхідно пізнати право з внутрішньої сторони та з'ясувати його специфічно нормативне значення, але таке з'ясування ще не означає, що право, взагалі як стверджує Г. Кельзен, можна пояснити саме з себе. Адже право, перш за все, це історичне явище. І передумови виникнення права, потребують аналізу причин виникнення права, які зводяться до економічних, соціальних, психологічних та культурних. Саме наявність таких причин спростовує думку вченого про те, що право не потребує соціальних, економічних та моральних передумов і пояснень, та право є замкнутою системою юридичних форм, яка існує незалежно від соціального життя.
Наступний недолік полягає в дещо нереальному існуванні першої або, так званої, основної норми, яка є вершиною піраміди юридичних норм Г. Кельзена та пояснює функціонування всієї системи права вченого. Г. Кельзен пише про те, що основна норма є неписаною та не створюється шляхом правової процедури. Але така „апріорність” основної норми протирічить одному з основних положень юридичного, позитивізму, яке полягає в наступному: реальним правом є лише те право, що закріплене в законі, і за межами закону не існує іншого права. Але і таку невідповідність (як і невідповідність, на якій ґрунтується перший недолік) вчений пояснює: основна норма дійсна тому, що припускається дійсною; а припускається дійсною тому, щоб без такого припущення жоден людський акт не може розглядатися як правовий. Але слід зазначити, що таке обґрунтування дійсності основної норми є філософським, а не юридичним. І в деякій мірі це зрозуміло, адже Г. Кельзен був не тільки правознавцем (теоретиком і практиком), але й філософом права, і „чиста” теорія права вченого є філософсько-правовою концепцією. Тому, як представники багатьох інших правових доктрин сучасної юриспруденції, так і окремі правознавці можуть не погоджуватися з філософсько-правовим поясненням деяких положень нормативізму, але при цьому звинувачувати Г. Кельзена в абсолютній необґрунтованості положень „чистої” теорії права було б невірно.
Не дивлячись на існуючу критику „чистої” теорії права та певні її недоліки, важливим є те, що положення позитивістського нормативізму Г. Кельзена вплинули на формування сучасної аналітичної юриспруденції, в деякій мірі знайшли своє відображення в інтегративній юриспруденції.
4. Г. Кельзен усвідомлював необхідність певних поступок з боку теорії юридичного позитивізму в бік природно-правових теорій. У результаті цього з’явилася терія неопозитивізму, яка шукала розуміння права в ньому самому – у праві, абстрагуючися від економічного базису та волі панівного класу. Неопозитивізм був гнучкішим порівняно з позитивізмом, мав певну схожість з іншими теоріями права, йому не були притаманні такі радикальні й непереборні позиції, як позитивізму.
Звичайно, не всі постулати, яких дотримувались представники теорії юридичного позитивізму, були правильними з наукової точки зору. Однак, виникнення в класичній теорії права впливу теорії юридичного неопозитивізму, свідчить про прагнення представників цієї теорії усунути певні недоліки теорії юридичного позитивізму, з метою створення теорії, яка: по-перше, давала б найоптимальніше визначення поняття права у майбутньому, по-друге теорії, яка вирішувала б питання та проблеми функціонування цього права в суспільстві та державі.
5. Г. Кельзен створив власну теорію права, основні положення якої виклав у 1911 році в праці „Головні проблеми державного права”. Основною метою його підходу було відмежувати право від „чужих” елементів, притаманних психології, соціології, етиці та політичній теорії. Автор зовсім не заперечував існування цих дисциплін, однак прагнув звільнити, „очистити” правознавство від їх впливу. Внаслідок чого теорія, заснована Г. Кельзеном, і отримала назву „чистої” теорії права. Свою „чисту” теорію права він орієнтував виключно на її власний предмет. Ця теорія намагається відповісти на запитання: що таке право та як воно здійснюється? Учений стверджує, що його „чиста” теорія права є правовою наукою, а не політикою права.
Слід зазначити, що в методологічному забезпеченні як теорії права Г. Кельзена, так і неопозитивізму істотну роль відіграла філософія неокантіанства з її розмежуванням сфер сущого та належного. Саме з природою належного пов’язана юриспруденція, специфіка якої полягає в дослідженні нормативно обумовлених відносин у суспільстві, а також механізмів і засобів соціальної регламентації поведінки індивідів. Згідно з розумінням права Г. Кельзеном, юриспруденцію слід звільнити від дослідницьких способів, запозичених з інших областей пізнання, і пізнати право зсередини, у його специфічному нормативному значенні. Норма при цьому виступає як схема тлумачення сущого й надання йому правового сенсу. Внаслідок цього представники неопозитивізму деідеологізують правознавство й підходять до створення об’єктивної науки про право та державу. Згідно з неопозитивізмом право повинно бути описано таким, яким воно є, а виправдання або критика права не є завданням науки про право. Сьогодні в західному правознавстві теорія неопозитивізму є впливовим опонентом соціологічній, психологічній і новітнім етико-філософським концепціям, а з точки зору типу праворозуміння, являє собою, як уже зазначалося, сучасну версію юридичного позитивізму. Зважаючи на результати проведеного аналізу, можна дійти висновку, що праворозуміння Г. Кельзена справило значний вплив на розвиток юридичної науки в цілому.
6. При цьому слід відзначити, що Г. Кельзен, як науковець, абсолютно не заперечував існування інших теорій, які займалися дослідженням питання поняття права. Так, усвідомлюючи, що проблема справедливості, як ціннісне питання, перебуває поза межами правової теорії (яка, у свою чергу, обмежена аналізом позитивного права як правової реальності), а також через те, що ця проблема має для державної політики вагоме значення, Г. Кельзен у своїй праці „Проблема справедливості” спробував подивитися на природно-правову концепцію права з наукової точки зору.
7. Сучасний стан літератури свідчить, що питання поняття „права” продовжує цікавити науковців усього світу. Про це свідчить той факт, що в правознавстві поряд із традиційними концепціями праворозуміння виникають і нові, досить цікаві теорії права. Сьогодні доволі розповсюдженою є інтегративна юриспруденція. Основним положенням якої є те, що в межах цієї теорії зроблено спробу взяти від різних концепцій права найцінніший матеріал та об’єднати його в єдине ціле. А на цій основі дати узагальнене, синтезоване визначення поняття права. В результаті дослідження інтегративного праворозуміння можна дійти висновку, що визначення права, яке воно дає, є досить широким визначенням. Через це представник тієї чи іншої теорії права, зможе знайти в ньому такі положення, які він сам поділяє.
8. Сьогодні існують нові теорії права, результати аналізу яких свідчать про присутність у них впливу праворозуміння Г. Кельзена. Зокрема, В. С. Нерсесянц створив лібертарно-юридичну теорію права, в основу якої поклав концепцію співвідношення права й закону та виклав ряд ідей і положень, які початково були відображені у вченні про право Г. Кельзена. Також слід відзначити теорію реалістичного позитивізму Р. А. Ромашова. Під реалістичним підходом до права він розуміє його цілеспрямовану людську діяльність в процесі правотворчості. При цьому згідно з цією теорією слід розрізняти право як явище об’єктивної реальності та суб’єктивне сприйняття права. Згідно з теорією Р. А. Ромашова право є об’єктивною реальністю. В межах концепції реалістичного позитивізму право це лише чинна система норм, оскільки лише чинні норми можуть результативно впливати на суспільні відносини. Оцінюючи вплив праворозуміння Г. Кельзена на розвиток юриспруденції, не можна не згадати про концепцію права Х. Харта, яка має достатню кількість схожих положень з „чистою” теорією права Г. Кельзена.
Отже, у результаті проведеного дослідження можна дійти висновку, що наявність у юридичній науці таких теорій права, як лібертарно-юридична теорія, теорія реалістичного позитивізму та ряду інших сучасних теорій права, якнайкраще свідчить про те, що основні положення розуміння права видатний правознавець, не лише зробили значний вплив на формування праворозуміння вченими різних часів та епох, а й дотепер залишаються актуальними та використовуються науковцями на сучасному етапі розвитку юридичної науки, а також для вирішення нагальних питань розвитку й функціонування суспільства та держави.
9. В результаті аналізу основних положень теорії права Г. Кельзена можна дійти до висновку, що однозначної думки учених щодо даного вчення, мабуть, не буде існувати ніколи. До тих пір, доки будуть існувати різні теорії права, положення яких відрізняються одне від одного, змінюватимуться життєві обставини та суспільство, а також, доки буде розвиватися теорія права та виникатимуть нові теорії походження права, будуть існувати і прихильники і противники даного вчення. А це якнайкраще свідчить про актуальність та важливість розвитку дослідження цієї теми в майбутньому.
Звичайно, теорія права Г. Кельзена не є ідеальною і незаперечною, Однак заперечувати той факт, що вона зробила визначний вклад у розвиток правознавства та багато з її положень присутні у сучасних правових системах, неможливо. Праворозуміння видатного мислителя заслуговує на визнання і вивчення в подальшому. Безумовно, всі творчі пошуки сучасних правознавців, в тому числі не тільки України, а й усього світу, будуть брати до уваги досвід вивчення феномену права Г. Кельзеном.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антологія української юридичної думки: В 6-ти т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / Упорядники: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко; відп. редактори: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко. – К.: Видавничий Дім „Юридична книга”, 2002. – 567 с.
2. Алексеев Н. Н. Основы философии права / Н. Н. Алексеев. – СПб.: Из-во „Лань”, 1999. – 283 с.
3. Алексеев Н. Н. Русский народ и государство / Н. Н. Алексеев. – М.: Норма, 1998. – 387 с.
4. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиски и решения / С. С. Алексеев. – М.: Норма, 2003. – 748 с.
5. Алексеев С. С. Право. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М.: Норма, 1999. – 709 с.
6. Алексеев С. С. Философия права / С. С. Алексеев. – М.: Норма, 1998. – 336 с.
7. Алексеев С. С. Основне аспекты понимания философии права / С. С. Алексеев. – М.: Норма, 1997. – 197 с.
8. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель. – М.: Мысль, 1997. – 456 с.
9. Бабаев В. К. Общая теория права. Курс лекций / В. К. Бабаев. – Н. Новгород, 1993. – 143 с.
10. Бабкін В. Д. Взаємозв’язок філософії права та загальної теорії держави та права / В. Д. Бабкін // Проблеми філософії права. Т. 1. – 2003. С. 56 – 61.
11. Бабкін В. Д., Горбатенко В. П. Юридична енциклопедія: сучасний розвиток права України / В. Д. Бабкін, В. П. Горбатенко // Правова держава. Вип. 10. – К.: Інститут держави та права ім. В. М. Корецького НАН України. –1999.
12. Байтин М. И. Сущность права / М. И. Байтин. – Саратов.: Издательство Саратовского университета, 2001. – 105 с.
13. Бачинин В. А. Сальников В. П. Краткий словарь / В. А. Бачинин, В. П. Сальников. – СПб.: Университет МВД России. – 2000. – 290 с.
14. Бачинин В. А., Чефранов В. А. История философии права. Курс лекций / В. А. Бачинин, В. А. Черфанов. – Харьков: Право, 1998. – 319 с.
15. Бачінін В. А., Панов М. І. Філософія права / В. А. Бачінін, М. І Панов. – К.: Вид. дім „Інюре”. – 2002. – 463 с.
16. Бегиашвили А. Б. Неопозитивизм и екзистенциализм / А. Б. Бегиашвилли. – Тбилиси. – 1975. – 74 с.
17. Бекон Ф. Великое восстановление наук / Ф. Бекон. – М.: Мысль, Соч. в 2-х т. – 1971 – Т. 1. – 590 с.
18. Бердяев Н. А. О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической философии / Н. А. Бердяев // Царство Духа и царство Кесаря. – М., Республика. – 1995. – 383 с.
19. Бердяев Н. А. Об онтологической гносеологии / Н. А. Бердяев // Вопросы философии. Кн. 93 – С. 413 – 439.
20. Бердяев Н. А. Философия неравенства / Н. А. Бердяєв. – М.: Има-пресс, 1990. – 280 с.
21. Бержель Ж. Л. Общая теория права. / Под ред. В. И.Даниленко/. М.: Изд. дом Nota bene, 2000. – 576 с.
22. Большой энциклопедический словарь. / Под ред. А. М. Прохорова/. – М.: Большая российская энциклопедия, – 1998. – 1434 с.
23. Большой юридический словарь. / Под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских/. – М.: Инфра-М., – 1997. – 790 с.
24. Бондар Ю. П. Тлумачення норм права / Ю. П. Бондар // Міжнародна поліцейська енциклопедія. – К.: Видавничий дім, – 2003. – С. 1038 – 1040.
25. Вертинская О. Э. Генезис конструктивистских тенденций в аналитической философии: диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук: спец. 09.00.03/ О. Є. Вертинская. – Мурманск, 2005. – 25 с.
26. Виндельбанд В. Нормы и законы природы. // В. Виндельбанд. Избранное. Дух и история. – М.: Юрист, 1995. – С. 185 – 208. – 687 с.
27. Витгенштейн Л. Территория будущего / Л. Витгенштейн. – М.: 2005. – 167 с.
28. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура / Г. Гавриленко // Право України. – 1993. – №1. – С. 35 – 41.
29. Гегель Г. Основи філософії права або природне право і державознавство / Г. Гегель. – К.: Юніверс, 2000 – 329 с.
30. Гегель Г. Философия духа / Г. Гегель // Энциклопедия философских наук в 3-х т. – М.: Мысль, 1997. – Т.3. – 372 с.
31. Гнатовський М. Концепція „європейського правового простору” в контексті проблеми європейської інтеграції / М. Гнатовський // Право України. – 2003. – № 1. – С. 133-135.
32. Гоббс Т. Левіафан / Т. Гоббс. – К.: Дух і Літера, 2000. – 600 с.
33. Гойман-Каменский И. В. Элементарные начала общей теории права / И. В. Гойман-Каменский, Г. И. Иванец, В. И. Червонюк . – М.: Право и закон, Колос, 2003. – 540 с.
34. Графский В. Г. Концепция интегральной (синтезированной) юриспруденции: актуальные направления дальнейшей разработки / В. Г. Графский // Государство и право на рубеже веков. Проблемы теории и истории. – М., 2001. – С. 107 – 114.
35. Графский В. Г. Основные концепции права и государства в современной России. С. 14 - 15; Общая теория права / В. Г. Графский // Гос. и право. – 2000. – № 1 – С. 14 – 15.
36. Грязин И. Текст права: опыт методологического анализа конкурирующих теорий / И. Грязин. – Таллин: Эасти раамат, 1983. – 187 с.
37. Грязнов А. Ф. Язык и деятельность. Эволюция философских взглядов Л. Витгенштейна. Критический анализ / А. Ф Грязнов. – М.: Изд-во МГУ, 1985. – 137 с.
38. Гулыга А. В. Возникновение позитивизма / А. В. Гулыга // Вопросы философии. – 1966. – № 6. – С. 18 – 25.
39. Даль В. Толковый словарь. В 4-х т. Т. 3. / В. Даль. – М., 1990. – С. 286 – 287.
40. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Р. Дворкін. – К.: Основи, 2000. – 519 с.
41. Демилов А. И. О методологической ситуации в правоведении / А. И. Демилов // Правоведение. – 2001. – № 4. – С. 14 – 22.
42. Ерахтин А. В. Современная западная философия / А. В. Ерахтин. – Иваново.: НИСИ, 1993. – 235 с.
43. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / А. П. Заєць. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 247 с.
44. Закомлистов А. Ф. Юридическая философия / А. Ф. Закомлистов. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2003. – 546 с.
45. Зорин А. Л. Этика позитивизма и околопозитивистских течений в Италии последней трети ХІХ – начала ХХ века / А. Л. Зорин. – Краснодар.: Краснодарский государственный университет культуры и искусств, 2000. – 192 с.
46. Иваненко О. Ф. Правовая идеология американской буржуазии / О. Ф. Иваненко. – Казань: 1966. – 237 с.
47. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин. – М.: Рарог, 1993. – 253 с.
48. Ильин И. А. Понятие права и силы / И. А. Ильин. – М.: Гарант, 1991. – 87 с.
49. Ильин И. А. Теория государства и права / И. А. Ильин. – М.: Гарант, 2003. – 398 с.
50. История политических и правовых учений: учебник для вузов / В. С. Нерсесянц. – М.:, 2003. – 944 с.
51. Кант И. Сочинения. Избранные произведения / И. Кант // Соч. в 6-и Т.; Т. 4, ч. 2. – М.: Мысль, 1965. – 407 с.
52. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях та некласичних інтерпретаціях / А. Карась. – Київ-Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. – 519 с.
53. Карбонье Ж. Юридическая соціологія / Ж. Карбонье. – М.: Прогресс, 1996. – 351 с.
54. Кельзен Г. Чисте правознавство / переклад з нім. О. Мокровольського. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с.
55. Керимов Д. А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права / Д. А. Керимов. – М.: Аванта, 2001. – 559 с.
56. Керимов Д. А. Правовая норма и статья закона / Д. А. Керимов // Право и образование. – 2001. – № 6. – С. 39 – 52.
57. Кистякивский Б. А. В защиту права / Б. А. Кистякивский // Вехи. Репринтное издание. – М., 1991. – 209 с.
58. Кістяківський Б. А. Право як соціальне явище / Б. А. Кістяківський // Кістяківський Б. А. Вибране. К.: Абрис, 1996. – С. 171 – 189.
59. Ковтонюк А. М., Неліп М. І. Аналітична юриспруденція як одна з методологічних засад у ХІХ – ХХ ст. / А. М. Ковтонюк, М. І. Неліп // Про українське право: Часопис кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка / За ред. проф. І. Безклубого. – К.: Грамота, 2009. – Чис. ІV. – С. 187 – 198.
60. Ковтонюк А. М. Основні концепції права в інтегративній юриспруденції / А. М. Ковтонюк // Науковий часопис „Університетські наукові записки”. – 2007. – № 3. – С. 32 – 37. Ковтонюк А. М. Юридичний позитивізм: історія та сучасність // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2007. № 74. – С. 40 – 43.
61. Козлихин И. Ю. Позитивизм и естественное право / И. Ю. Козлихин. – М.: Зерцало, 2000. – 25 с.
62. Козловський А. А. Гносеологія норми права / А. А. Козловський // Науковий вісник Чернівецького у-ту. Вип. 24. Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 1998. – С. 3 – 25.
63. Козловський А. А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці: Рута, 1999. – 294 с.
64. Козюбра М. І. Принцип верховенства права у конституційному правосудді / М. І. Козюбра // Закон і бізнес. № 17. – С. 7 – 11.
65. Козюбра М. І. Місце філософії права в системі суспільствознавства (до питання про дисциплінарний статус філософії права) / М. І. Козюбра // проблеми філософії права. Т. 1. Чернівці: Рута, 2003. – С. 22 – 27.
66. Козюбра М. І., Бурлай Є. В., Бобровник С. В. // Теорія держави і права: деякі актуальні проблеми / М. І. Козюбра, Є. В Бурлай, С. В. Бобровник // Правова держава. Респ. міжвуз. зб. наук. праць. Вип. 1. – К., 1992. – С. 12 – 18.
67. Козюбра М. І., Лисенко О. Євразійська або слов’янська правова сім’я: реальність чи міф / М. І. Козюбра , О. Лисенко // Українське право. – 2003. – № 1 (16). Вип. 1. – С. 1 – 17.
68. Комарова Э. С. Кельзен Г. и философия права / Э. С. Комарова // Проблемы буржуазной теории права философия права. Реферативный сборник. – М.: Изд-во ИНИОН АН СССР, 1984, Вып. 3. – С. 107–128.
69. Коркунов Н. М. История философии права / Н. М. Коркунов. – СПб., 1998. – 487 с.
70. Корнута Р. Друге прочитання основної праці Ганса Кельзена „Чисте правознавство” / Р. Корнута // Право України. – 2005. – № 10. – С. 13–17.
71. Костицький М. В. Методологія пізнання української історико-правової дійсності / М. В. Костицький // Проблеми формування суверенної правової української держави. Вісник Львівського у-ту ім. Івана Франка. Серія юрид. вип. 30. – Львів: Світ, 1994. – С. 3 – 7.
72. Костицький М. В. Політико-правова доктрина як основа побудови української держави та права / М. В. Костицький // Проблеми державотворення в Україні. Вісник Львівського у-ту. Серія юрид. вип. 31. – Львів: Світ, 1994. – С. 3 – 6.
73. Костицький М. В. Філософія права як наука і як навчальна дисципліна / М. В. Костицький // Проблеми філософії права. Т. 1. – Чернівці: Рута. – 2003. – С. 17 – 22.
74. Котюк В. О. Теорія права / В. О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
75. Кравченко С. П. Про стиль законодавства / С. П. Кравченко // Право України. – 1998. – №3. – С. 62 – 64.
76. Кравченко С. П Мова, як фактор правоутворення та законотворення: автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.01 / С. П. Кравченко. – О., 2000. – 20 с.
77. Кравченко Ю. Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави. – Харків: В-во Національного у-ту внутрішніх справ, 2003 / Ю. Ф. Кравченко. – 404 с.
78. Кравчук І. Адаптація права України до права Європейського Союзу: цілі, етапи, пріоритети / І. Кравчук // Право України. – 2004. – № 10. – С. 132 – 136.
79. Крафт В. Венский кружок: Возникновение неопозитивизма. Глава новейшей истории философии / В. Крафт. – М.: Идея – Пресс, 2003. – 189 с.
80. Крестовская Н. Н. История политических и правових учений / Н. Н. Крестовская, А. Ф. Цвиркун. – Харьков.: Одиссей, 2002. – 440 с.
81. Кудрявцев В. Н. Проблемы государства и права за рубежом / В. Н. Кудрявцев. – М.: АН СССР ИНИОН, 1987. – 69 с.
82. Кузина Е. Б. Критический анализ эпистемологических концепций постпозитивизма / Е. Б. Кузина. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 107 с.
83. Кульгавий Д. В. Нормативізм Г. Кельзена: теоретико-правовий аналіз / Д. В. Кульгавий // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матер. Міжнар. наук. конф. мол. науковців, аспірантів і студентів присвяч. пам'яті видат. учених-юристів П. О. Недбайло, О. В. Сурілова, В.В.Копєйчикова. Одеса 21–22 листопада 2008 р. – 2008. – С. 55–60.
84. Кульчар Кальман. Основы социологии права: логика и методология науки / Кальман Кульчар. – М.: 1981. – 282 с.
85. Лазарев В. В. Общая теория права и государства / В. В. Лазарев. – М., 1994. – 329 с.
86. Лейст О.Э. История политических и правовых учений / О. Э. Лейст. – Москва, 2000 – 235 с.
87. Лейст О. Э. Сущность права / О. Э. Лейст. – М.: Юриздат, 2002. – 302 с.
88. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. – М., 1994. – 253 с.
89. Лихолат І. Раціональне та позараціональне в праві (на матеріалах законотворчості): автореферат дис. к.ю.н. 12.00.01 / І. Лихолат. – Київ, 2001. – 19 с.
90. Ллойд Д. Идея права / Д. Ллойд. – М.: Юнона, 2002. – 415 с.
91. Локк Д. Два трактата о правлении / Д. Докк // Соч.: в 3-х т. – М.: Мысль, 1988. –Т.3. – 668 с.
92. Лукашева Е. А. К вопросу о правопонимании / Е. А. Лукашева // По материалам „круглого стола” в Центре теории и истории права и государства ИГП РАН. – Москва, 2001. – 109 с.
93. Лукашевич В. В поисках чистоты в юридической науке. Краткий очерк философии права Ганса Кельзена / В. Лукашевич, Оршоя Шалат // Сравнительное конституционное обозрение. – 2008. – № 3 (64). – С. 175 – 187.
94. Луць Д. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України / Д. А. Луць. – К.: в-во Інституту держави та права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 302 с.
95. Малько А. В., Методологические основы исследования правовой жизни общества / А. В. Малько, А. Е. Михайлов, И. Д. Невважай // Правовая политика и правовая жизнь. Академический и вузовский юридический журнал. – 2002. – № 3 (8). – С. 15 – 19.
96. Мальцев Г. В. Понимание права. Подходы и проблемы / Г. В. Мальцев. – М.: юридическая литература, 1999. – 7 с.
97. Мартышин О. В. Общетеоретические юридические науки и их соотношение / О. В. Мартишин // Государство и право. 2004. № 1. – С. 17 – 25.
98. Мартышин О. В. О концепции учебника теории государства и права / О. В. Мартишин // Государство и право. 2002. № 8. – С. 59 – 62.
99. Мартышин О. В. О либертарно-юридической теории права и государства / О. В. Мартишин // Государство и право. 2002. № 2. – С. 11 – 13.
100. Мартышин О. В. Совместимы ли основные концепции права? / О. В. Мартишин // Государство и право. 2003. № 6. – С. 13 – 21.
101. Мартышин О. В. Справедливость и право. // Право и политика. – 2000. – № – 12. – С. 6 – 15.
102. Марченко М. М. Курс сравнительного правоведения / О. В. Мартишин. – М.: ООО Городець – издат, 2002. – 1087 с.
103. Марчук В. П. Критика сучасних буржуазних теорій права / В. П. Марчук. – Київ, 1981 – 145 с.
104. Марчук В. П. Соціологічні теорії права в Німеччині, Чернівці / В. П. Марчук. – 1998 – 157 с.
105. Матузов Н. И. Научно-методологический семинар Актуальные проблемы методологии юридической науки / Н. И. Матузов // Правовая политика и правовая жизнь. Академический и вузовский юридический журнал. – 2001. – №1. – С. 185 – 194.
106. Методологические проблемы: юридической науки: сборник научных трудов / отв. ред. Н. И. Козюбра. – К.: Наукова думка, 1990. – 135 с.
107. Мірошниченко М. І., Мірошниченко В. І. Історія вчень про державу і право / М. І. Мірошниченко, В. І. Мірошниченко. – К.: Атіс, 2001. – 222 с.
108. Мироненко О. Конституционная юстиция: малоизвестные страницы истории / О. Мироненко // Закон и бизнес. 2004. – № 44 (668). – С. 17 – 23.
109. Мишина Р. Д. Нравственные ценности в праве: автореферат дис. к.ю.н.: спец. 12.00.01 / Р. Д. Мишина. – Екатеринбург, 1999. – 18 с.
110. Мозолин В. П. Система российского права / В. П. Мозолин // Труды МГЮА. 2002. – № 9. – С. 209.
111. Мойсієнко В. М. Тлумачення сутності держави у ліберальній концепції М. І. Палієнка (1869-1937) / В. М. Мойсеєнко // Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції „Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні”. – Острог, 2005. – С. 50-51.
112. Монтескье Ш. Избранные произведения / Ш. Монтескье. – М.: Госкомиздат, 1955. – 798с.
113. Муромцев С. Что такое догма права? / С. Муромцев. – Москва, 1985. – 35 с.
114. Недбайло П. Е. Введение в общую теорию государства и права / П. Е. Недбайло. – К., 1971 – 158 с.
115. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960 – 361с.
116. Нежельская М. А. Правовой нигилизм и правовой идеализм / М. А. Нежельская // Право и образование. – 2002. – №2. – С. 75 – 82.
117. Нерсесянц В. С. Из истории правовых учений: два типа правопонимания / В. С. Нерсесянц // Политические и правовые учения: проблемы исследования и преподавания. М., 1978. – Вып. 1. – С. 67 – 79.
118. Нерсесянц В. С. История политических и правовых учений / В. С. Нерсесянц. – М., 1988 – 727 с.
119. Нерсесянц В. С. Право в системе социальной регуляции / В. С. Нерсесянц. – Москва: Знание, 1986 – 342 с.
120. Нерсесянц В. С. Право и закон / В. С. Нерсесянц. – М.: Наука. – 1983. – 366 с.
121. Нерсесянц В. С. Право. Юридическая энциклопедия / В. С. Нерсесянц. – М.: Наука. – 2001. – 106 с.
122. Нерсесянц В. С. Право как необходимая форма равенства, свободы и справедливости / В. С. Нерсесянц // Вопросы философии права. 2001. – № 4. – С. 12 – 21.
123. Нерсесянц В. С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции. // Вопросы философии права / В. С. Нерсесянц. – 2001. – № 2. – С. 16 – 25.
124. Нерсесянц В. С. Философия права / В. С. Нерсесянц. – М.: Норма, 1998. – 647 с.
125. Нерсесянц В. С. Философия права: либертарно-юридическая концепция / В. С. Нерсесянц // Вопросы философии. 2002. – № 3. – С. 21 – 32.
126. Нерсесянц В. С. Юридическая антропология. Наука и учебная дисциплина. Предисловие / В. С. Нерсесянц. – М.: Норма, 2000. – 304 с.
127. Нерсесянц В. С. Юриспруденция / В. С. Нерсесянц. – М.: НОРМА – Инфра, М., 1998. – 288 с.
128. Нижник Н. С. Реалистический позитивизм: в поисках интегративного типа правопонимания / Н. С. Нижник, Е. Г. Шукшина // Научная жизнь. – 2001. – № 2 – 37 с.
129. Новгродцев П. И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания / П. И. Новгородцев. – М.: Наука, 1996. – 269 с.
130. Новгородцев П. И. Кризис современного правосознания. Антология мировой правовой мысли / П. И. Новгородцев. – в 5-и т. – М., 1999. – Т. 5. – 368 с.
131. Новейший философский словарь / сост. Грицанов А. А.. – Минск, 1998. – 486 с.
132. Новий тлумачний словник української мови / укл. Яременко В., Сліпушко О.. – в 3-х т. – К.: Аконіт, 2008.
133. Оборотов Ю. М. Традиції та новації в правовому розвитку: загальнотеоретичні аспекти: автореф. дис. д.ю.н.: спец 12.00.01/ Ю. М. Оборотов. – О., 2003. – 38 с.
134. Оборотов Ю. М. Філософія права та методологія юриспруденції / Ю. М. Оборотов // Проблеми філософії права Т. 1. Ч.: Рута, 2003. – С. 41 – 44.
135. Общая теория права. Курс лекций. /Под общей ред. В. К. Бабаева/. – Н. Новгород.: Книга, 1993. – 213 с.
136. Общая теория права и государства. / под ред. В. В. Лазарева. – М.: Кн. палата, 1994. – 290 с.
137. Общая теория права и государства. / под ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Кн. палата, 1999. – 342 с.
138. Ожегов С. И. Словарь русского языка. / под ред. Н. Ю. Шведовой. Изд. 22-е. – М., 1990. – С. 559 – 560.
139. Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрями / В. Опришко // Право України. – 1998. – №1. – С. 11 – 17.
140. Петровцій С. І. Теорія права Ганса Кельзена як одна з важливих складових інтегративної юриспруденції / С. І. Петровцій // Держава і право: Юридичні і політичні науки: Зб. наук. праць. – 1999. – № 3. – C. 9–16.
141. Популярна юридична енциклопедія / ред. Лаврінович О. В.. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 602 с.
142. Правові системи сучасності: Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В. С. Журавський, О. В. Зайчик, О. Л Копиленко, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 294 с.
143. Практична філософія та правовий порядок: збірка наукових статей. – Харків, Центр Освітніх ініціатив, 2000. – 342 с.
144. Пяткина С. А. Юридический позитивизм в России: диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук: спец. 12.00.01 / С. А. Пяткина. – Л., 1965. – 15 с.
145. Рабінович П. М. Природне право: діалектика приватного й публічного. // Право України / П. М. Рабінович. – 2004, № 9. – С. 61– 63.
146. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права і держави / П. М. Рабінович. – К.:, 1995. – 155 с.
147. Рабінович П. М. Трансформація методології вітчизняного праводержавознавства: досягнення і проблеми / П. М. Рабінович // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 20 – 25.
148. Рабінович П. М. Філософія права: деякі наукознавчі аспекти / П. М. Рабінович //Вісник академії правових наук України. – 1997. – №1. – С. 37 – 41.
149. Рабінович П. М. Філософсько-правова наука: до характеристики її предмету, методології та особливостей викладання / П. М. Рабінович // Юридична Україна. – 2003. – № 9.
150. Радбрух Г. Философия права / Г. Радбрух. – М.: Международные отношения, 2004. – 238 с.
151. Радько Т. Н., Медведєва Н. Т. Позитивизм как научное наследие и перспектива развития права России / Т. Н. Радько, Н. Т. Медведева. – Р., 2000. – 28 с.
152. Разумовский И. Философия права / И Разумовский // Энциклопедия государства и права. – Т. ІІІ. М.: Комакадемии. 1930. С. 1986.
153. Раянов Ф. М. Юридическое право: время разобраться по существу / Ф. М. – Раянов. Уфа, 2001. – 114 с.
154. Раянов Ф. М. Юриспруденция / Ф. М. Раянов. – Уфа, 2001. – 108 с.
155. Ромашов Р. А. Государство, общество, личность: проблемы совместимости / Р. А. Ромашов. – М.: Юристъ, 2005. – 347 с.
156. Российская юридическая энциклопедия / под ред. А. Я. Сухарева. – М., 1999. – 761 с.
157. Руссо Ж.-Ж. Политические сочинения: трактаты / Ж.-Ж. Руссо. – К.: Дух і літера, 2000. – 344 с.
158. Сабо И. Ганс Кельзен и марксистская теория права / И. Сабо // Против современной правовой идеологии империализма. Сборник статей. – М.: Иностр. лит., 1962. – С. 297–341.
159. Савчук С. В. Юридична соціологія: предмет та місце в системі юридичних наук / С. В. Савчук. – Чернівці: Рута, 2003. – 240 с.
160. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (Основные правовые системы современности) / А. Х. Саидов. – М., 2000. – 108 с.
161. Сартр Ж-П. Экзистенциализм – это гуманизм / Ж-П. Сартр // Сумерки богов. – М.: Политиздат, 1989 / Ж-П. Сартр. – С. 319 – 345.
162. Селіванов В. М. До проблеми розроблення проблеми розвитку вітчизняної науки / В. М. Селіванов // Право України. – 2001. – № 7. – С. 11 – 19.
163. Селіванов В. М. Право і влада в сучасній Україні: методологічні аспекти / В. М. Селіванов. – К.: Видавничий дім, 2002. – 723 с.
164. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О. Ф. Скакун. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
165. Скакун О. Ф., Демиденко Г. Г. О месте истории учений о государстве и праве в новой системе юридического образования / О. Ф. Скакун, Г. Г. Демиденко // Гос-во и право. – 2000. – № 6 – С. 125 – 126.
166. Скрипнюк О. В. Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії та практики / О. В. Скрипнюк. – К.: Інститут держави та права ім. В. М. Корецького, 2000. – 600 с.
167. Словник іншомовних слів. / укл. Є. І. Мазніченко, Л. П. Марченко, Л. С. Шорубалка . – К.: Наукова думка, 2000. – 602 с.
168. Современный словарь иностранных слов. / под ред. Комарова Л. Н.. – М.: Русский язык, 1999. – 740 с.
169. Соловьев В. С. Право и нравственность / В. С. Соловьев // Власть и право. Из истории русской правовой мысли. – Л.: Нева, 1990. – С. 80 – 149.
170. Сорокина П. А. На пути к интегральному (синтезированному) правопознанию / П. А. Сорокина // Гос. и право. – 2000. – № 1– С. 111– 120.
171. Сырых В. М. Теория государства и права / В. М. Сырых. – М.: Юр. дом Юстицинформ, 2004. – 704 с.
172. Тархова М. А. Позитивизм ХХ века и его разновидности / М. А. Тархова – М.: МИСИС, 1992. – 35 с.
173. Тацій В. Значення юридичної науки у реформуванні правової системи України / В. Тацій // Вісник академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 2 – С. 3 – 8.
174. Темченко В. Особливості співвідношення моралі і права у концепції „чистого права” Г. Кельзена / В. Темченко // Право України. – 2005. – № 1 – С. 36–38.
175. Теория государства и права: курс лекций / под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 342 с.
176. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М.: Юристъ, 2001.– 776 с.
177. Теория государства и права / под ред. Рассолова и др.. – М.: Закон и право, 2000. – 365 с.
178. Тимошенко В. І. Правова держава (теоретико-історичне дослідження) / В. І. Тимошенко. – К.: Наукова думка, 1994. – 133 с.
179. Тимошенко В. І. Синтетична теорія держави. (З історії політичної і правової думки) / В. І. Тимошенко // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 14. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 18 – 25.
180. Тимошенко О. М. Розвиток юридичних теорій держави у вітчизняній політико-правовій думці наприкінці XIX – на початку XX століття / О. М. Тимошенко // Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2001. – С. 10 – 17.
181. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения / Ю. А. Тихомиров. – М.: Норма, 1996. – 432 с.
182. Тихонравов Ю. В. Основы философии права / Ю. В. Тихонравов. – М. – 1997. – 395 с.
183. Тихонравов Ю. В. Философия: Учебное пособие / Ю. В. Тихонравов. – М.:Инфра-М, 2000. – 269 с.
184. Туманов В. А. Буржуазная правовая ідеологія / В. А. Туманов. – М.: Наука, 1971. – 375 с.
185. Туманов В. А. О развитии сравнительного правоведения / В. А. Туманов // Сов. гос. и право. – 1982. – № 11 – С. 112 – 123.
186. Туманов В. А. Современное буржуазное государственное право: критические очерки Т. 1. буржуазная наука государственного права / В. А. Туманов. – М., 1987. – 248 с.
187. Усенко І. Б. Палієнко Микола Іванович // Академічна юридична думка / І. Б. Усенко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН УКраїни, 1999. – 503 с.
188. Усенко І. Б. Правові дослідження в установах Академії наук України у довоєнний час (1918–1941 рр.) / І. Б. Усенко // Юридична наука і освіта на Україні / Ю. С. Шемшученко, І. Б. Усенко, Б. М. Бабій та ін.; відп. ред. Ю. С. Шемшученко. – К.: Наук. думка, 1