ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ МІЖНАРОДНИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РОЗШУКУ ЗЛОЧИНЦІВ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КАРПОВ ОЛЕКСАНДР НИКИФОРОВИЧ

УДК 343.98+351.745.7+341.456

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ МІЖНАРОДНИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У РОЗШУКУ ЗЛОЧИНЦІВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Бахін Володимир Петрович,
доктор юридичних наук,
професор

Київ–2011

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………..……………………..….3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ФОРМИ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО РОЗШУКУ……………………………………….…...……17
1.1. Поняття розшуку, його форми та напрями…..………..…………………......17
1.2. Правові основи міжнародного розшуку ……...……………………….……..32
1.3. Об’єкти та суб’єкти міжнародного розшуку…………………………...........55
Висновки до розділу 1……………………………………………………………...60
РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ
ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО РОЗШУКУ……………………………...65
2.1. Можливості Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол
у здійсненні функцій з міжнародного розшуку.…….......……...….................…..65
2.2. Використання можливостей Європейського поліцейського відомства «Європол» у здійсненні міжнародного розшуку злочинців...............................109
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….125
РОЗДІЛ 3. НАЦІОНАЛЬНЕ ЦЕНТРАЛЬНЕ БЮРО ІНТЕРПОЛУ ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПІДРОЗДІЛ КООРДИНАЦІЇ МІЖНАРОДНОГО РОЗШУКУ В УКРАЇНІ…………………………………………………………128
3.1. Процедурний та суб’єктний склад здійснення міжнародного розшуку в Україні……………………………………………………………………………..128
3.2. Структура Національного центрального бюро Інтерполу в Україні……..143
3.3. Засади удосконалення методики здійснення міжнародного розшуку........159
Висновки до розділу 3………………………………………………………..…...184
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………189
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………263

ВСТУП
Актуальність теми. Протягом усієї історії людства перед ним поставало питання боротьби зі злочинністю. У зв’язку з появою у ХХ – ХХІ ст. нових форм злочинної діяльності, а також можливостей злочинців переховуватися від правосуддя, виникла нагальна необхідність об’єднання зусиль усіх країн світу з метою створення нових форм взаємовигідного співробітництва держав у сфері кримінального судочинства.
Однією з форм міжнародної протидії злочинності, що поширюється за межі однієї держави, стало об’єднання зусиль правоохоронних органів у діяльності міжнародних організацій, що мають повноваження з координації міжнародного розшуку, екстрадиції та інших форм співробітництва держав у протидії злочинності.
Міжнародний розшук є сукупністю норм права, що входять до структури інституту екстрадиції, яка становить невід’ємну частину міжнародної кримінально-процесуальної підгалузі права.
Водночас відсутність у кримінально-процесуальному та оперативно-розшуковому законодавстві України норм, що мають регулювати процес здійснення міжнародного розшуку, а також дієвої методики використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у здійсненні такого розшуку не дає можливості повноцінної реалізації принципу невідворотності кримінальної відповідальності в нашій державі для всіх осіб, які вчинили злочин.
Незважаючи на нормативну неврегульованість цього питання в законодавстві, діяльність правоохоронних органів України з міжнародного розшуку в рамках Інтерполу характеризується високими кількісними показниками розшуканих осіб. Так, якщо у 1999 р. (1) за запитами правоохоронних органів іноземних держав в Україні було розшукано 49 осіб, (2) за запитами правоохоронних органів України було розшукано за кордоном 121 особу, (3) встановлено місцезнаходження 25 безвісти зниклих осіб, (4) розшукано 602 одиниці викраденого автотранспорту, то наступними роками такі показники, відповідно, становили: у 2000 р. – (1) 60, (2) 112, (3) 35, (4) 668; у 2001 р. – (1) 103, (2) 152, (3) 33, (4) 621; у 2002 р. – (1) 67, (2) 125, (3) 23, (4) 686; у 2003 р. – (1) 68, (2) 55, (3) 11, (4) 284; у 2004 р. – (1) 74, (2) 51, (3) 15, (4) 271; у 2005 р. – (1) 70, (2) 53, (3) 26, (4) 265; у 2006 р. – (1) 119, (2) 58, (3) 14, (4) 147; у 2007 р. – (1) 129, (2) 114, (3) 30, (4) 333; у 2008 р. – (1) 89 , (2) 204, (3) 36, (4) 272; у 2009 р. (1) 84, (2) 163, (3) 31, (4) 391.
За результатами опитування дістало своє підтвердження положення про неможливість розшуку злочинців використовуючи лише можливості національних правоохоронних органів (про неможливість ефективно протидіяти злочинності засобами внутрішньодержавного розшуку висловились 98,2 % опитаних викладачів, 96,5 % ад’юнктів, 95, 3 % магістрів НАВС, 95, 7 % курсантів НАВС, 96,8 % магістрів вищих навчальних закладів МВС, 94,6 % курсантів вищих навчальних закладів МВС.
Різні аспекти міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю, використання міжнародних поліцейських організацій досліджували провідні науковці України та іноземних держав. Питання міжнародного розшуку в галузі кримінального судочинства висвітлювали зарубіжні вчені-правники та дипломатами ще на початку XIX ст.: Г. Мейн,
Ф. Ліст, Дж. Такер, М. Боте – започаткували науку міжнародного кримінального права та процесу.
На початку XX ст. російські вчені В.П. Даневський, П.Є. Казанський,
Ф.Ф. Мартенс, Н.С. Таганцев, І.Я. Фойницький, А.С. Ященко зверталися до проблем міжнародного співробітництва у сфері кримінальної юстиції, у зв’язку з вирішенням теоретичних проблем дії закону у просторі, розшуку та видачі злочинців, права на притулок, громадянства, статусу іноземців тощо.
У зв’язку з тим, що у СРСР до 70-х років ХХ ст. не виникало проблеми міжнародної злочинності, то радянський період у вітчизняній науці бере свій початок з досліджень фахівців у галузі кримінального процесу та міжнародного права Я.М. Бєльсона, Л.М. Галенської, М.Л. Ентіна, І.І. Карпеця, К.С. Родіонова й характеризується вивченням проблем нормативного регулювання процедури міжнародного розшуку та екстрадиції, взаємовідносин держав у процесі здійснення міжнародного судочинства, дослідженням можливостей міжнародних поліцейських організацій під час здійснення міжнародного розшуку та екстрадиції.
У 80–90 рр. ХХ ст. значну увагу було приділено питанням дотримання прав людини у процесі міжнародного кримінального судочинства та співвідношення національного й міжнародного законодавства країн Європи та Сполучених Штатів Америки. Ш. Басіоні, Ф. Гейдензон, А. Едвардс,
М. Мазовер, М. Фарел, М. Фунер – ці та інші зарубіжні вчені розробили методику здійснення міжнародного розшуку та екстрадиції, теоретично закріпили основоположні принципи функціонування міжнародних правоохоронних організацій.
Питання міжнародного розшуку, екстрадиції та співробітництва в окремих галузях протидії злочинності висвітлено в дисертаційних дослідженнях українських учених: В.С. Березняка, О.І. Виноградової,
С.М. Вихриста, А.В. Войцехівського, І.В. Лєшукової, І.В. Пшеничного,
В.О. Романюка, М.П. Свистуленко, В.Б. Смеліка, О.В. Столярського,
О.В. Узунової, а також російських учених: Я.М. Бєльсона,
Н.Г. Гасимова, М.Л. Ентіна, Є.К. Кагіна, О.В. Марченко Ю.В. Мінкової,
І.В. Путової, К.С. Родіонова, Д.Д. Стронського.
З розвитком української науки міжнародного та кримінально-процесуального права, питання нормативного регулювання міжнародного судочинства, організаційних засад здійснення міжнародного розшуку, принципи міжнародного співробітництва у кримінально-процесуальній діяльності, функціонування баз даних Інтерполу висвітлювали у своїх працях такі вчені: О.М. Бандурка, В.В. Бедриківський, В.В. Бірюков,
В.Я. Горбачевський, О.М. Джужа, С.Ф. Денисюк, Г.О. Душейко, Ю.Ф. Іванов, В.В. Капустін І.І. Когутич, Я.Ю. Кондрат’єв, М.Н. Курко, Д.О. Компанієць, Ю.М. Лисенков, В.А. Ліпкан, В.В. Матвійчук, А.С. Мацко, В.Я. Мацюк,
П.З. Мельник, В.А. Некрасов, Д.Й. Никифорчук, Є.К. Паніотов, А.І. Римарук, В.Б. Смєлік, М.І. Смирнов, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, В.П. Чернега та ін.
Однак досліджувалися переважно загальні положення співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю та повноваження Національного центрального бюро Інтерполу в Україні щодо здійснення міжнародного розшуку. У працях науковців спостерігається відсутність єдиної позиції щодо визначення тактики та методики здійснення міжнародного розшуку, поза увагою залишилися питання використання баз даних та інформаційно-аналітичних систем Інтерполу, можливостей інших міжнародних поліцейських організацій у протидії злочинності, використання новел у зарубіжному законодавстві, що мають на меті замінити процедури міжнародного розшуку та екстрадиції, або значно спростити їх.
Вищезазначені підстави дають право вважати, що теорія криміналістики та кримінального процесу потребує вирішення наукових завдань, які полягають у комплексному дисертаційному дослідженні, присвяченому питанням міжнародного розшуку, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008, Комплексної програми профілактики злочинності на
2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 р., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 410, Програми протидії злочинам проти власності на
2007–2010 рр., затвердженої наказом МВС України від 17 жовтня 2007 р. № 398, та Програми вдосконалення агентурно-оперативної роботи органів внутрішніх справ України на 2007–2010 рр., схваленої рішенням колегії МВС України від 10 липня 2007 р. № 29/км-3/1т, наказу МВС України «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергової розробки і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр.» від 5 липня 2004 р. № 755, наказу МВС України «Про затвердження Концепції реформування системи освіти МВС України та підвищення якості підготовки фахівців для органів внутрішніх справ» від 28 жовтня 2007 р. № 411, Міждержавної програми спільних заходів боротьби зі злочинністю на 2005–2007 рр., а також плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2010 р.
Тему дисертації затверджено вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ 30 січня 2007 р. (протокол № 1) та схвалено відділенням Національної академії правових наук України за № 668 від 2007 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття на основі аналізу норм кримінально-процесуального, оперативно-розшукового, кримінального, міжнародного та інших галузей права, існуючих міжнародно-правових норм та чинного національного законодавства, узагальнень практики їх реалізації, основних шляхів розв’язання актуальних проблем нормативно-правового та методичного регулювання здійснення міжнародного розшуку, а також наукове обґрунтування сформульованих теоретичних положень, надання практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення норм національного та міжнародного законодавства, практики використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у здійсненні розшуку злочинців, підвищенні ефективності роботи правоохоронних органів України.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
1) визначити зміст міжнародного співробітництва держав у протидії злочинності, роль та місце міжнародного розшуку у здійсненні такої діяльності;
2) розкрити поняття, зміст, функції, основні етапи міжнародного розшуку, окреслити коло його суб’єктів та об’єктів;
3) визначити сучасний стан нормативного регулювання правовідносин зі здійснення міжнародного розшуку у структурі кримінально-процесуального законодавства України;
4) дослідити можливості міжнародних поліцейських організацій у розшуку злочинців;
5) охарактеризувати стан співробітництва правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних країн з питань міжнародного розшуку;
6) сформулювати пропозиції з удосконалення кримінально-процесуального, оперативно-розшукового законодавства України у сфері регулювання міжнародного розшуку, а також методичного забезпечення розшукової діяльності.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні правовідносини, що виникають у процесі міжнародного співробітництва з розшуку злочинців.
Предмет дослідження – використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у розшуку злочинців.
Методи дослідження. Методологічна основа дисертації ґрунтується на діалектичному методі наукового пізнання об’єктивної дійсності, а також на сучасних методологічних положеннях філософії, загальної теорії права, міжнародного права, кримінального права і процесу, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності. Поряд із загальнологічними методами (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія) у дослідженні використовувалися також і спеціальні методи теоретичного аналізу: системно-структурний та порівняльний методи – для здійснення класифікації принципів і норм, що регулюють діяльність держав з міжнародного розшуку, процедури його здійснення; аналітичний метод, що передбачає розклад процесу міжнародного співробітництва на частини (міжнародний розшук, екстрадиція) – для вивчення суттєвих ознак цих частин; порівняльний метод – для здійснення аналізу нормативного законодавства, тактики та методики проведення міжнародного розшуку правоохоронними органами України й зарубіжних країн; соціологічні методи (опитування, анкетування) – для опитування професорсько-викладацького складу, курсантів, слухачів вищих навчальних закладів України, слідчих та оперативних працівників системи МВС України, а також співробітників Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; статистичні методи (зведення, групування) – для узагальнення результатів діяльності правоохоронних органів України та інших країн з питань здійснення міжнародного розшуку та протидії злочинності; метод контент-аналізу – для дослідження повідомлень у пресі та інших джерел інформації.
Нормативну базу дисертації становлять Конституція України, Кримінально-процесуальний, Кримінальний кодекси України, закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про міжнародні договори України», конвенції, що ратифіковані Україною: Європейська конвенція про видачу правопорушників, Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах, Конвенція про передачу засуджених осіб, Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, міжнародні договори про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, міжнародні договори міжвідомчого характеру, відомчі та міжвідомчі накази, інструкції тощо.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці видатних українських та зарубіжних науковців – фахівців у галузі криміналістики, кримінально-процесуального, оперативно-розшукового, кримінального та міжнародного права, а також проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 грудня 2007 р. № 1233, проект Кримінально-процесуального кодексу України, розроблений Міністерством юстиції України від 16 жовтня 2009 р., проект Кримінально-процесуального кодексу України Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (2008 р.), кримінально-процесуальне та оперативно-розшукове законодавство зарубіжних держав (Росія, Казахстан, Білорусь, Німеччина, Швейцарія, Естонія, Грузія, Вірменія, Таджикистан, Молдова). У дисертаційному дослідженні використано також електронні ресурси всесвітньої мережі Інтернет: офіційна веб-сторінка Міжнародної організації кримінальної поліції (МОКП) – Інтерпол, Європейського поліцейського відомства – Європол, Національне центральне бюро Інтерполу в Україні, Німеччині, США, Туреччині.
Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнення судової практики Верховного Суду України у кримінальних справах, 315 архівних кримінальних справ, що розглядались районними судами та Апеляційним судом м. Києва. Крім того, протягом 2005–2009 рр. було опитано 65 співробітників Національного центрального бюро в Україні, 335 викладачів, 1115 слухачів, студентів та курсантів навчальних закладів України, 118 начальників (заступників) слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, 105 начальників (заступників) розшукових підрозділів органів внутрішніх справ України, 653 слідчих та 709 оперативних працівників МВС України. Було досліджено 720 розшукових циркулярних повідомлень та запитів Інтерполу, аналітичні огляди, довідки Національного центрального бюро Інтерполу в Україні щодо розшуку та екстрадиції осіб, матеріали міжнародної правоохоронної практики та узагальнення позитивного досвіду правоохоронних органів зарубіжних країн.
При підготовці дослідження дисертант використав власний досвід практичної роботи в Національному центральному бюро Інтерполу в Україні та досвід науково-педагогічної діяльності у вищих навчальних закладах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертантом уперше на рівні дисертаційного дослідження окремо розглянуто міжнародний розшук як систему норм права, що функціонують на перетині кримінально-процесуальної, міжнародної галузей права, а також досліджуються криміналістичною та оперативно-розшуковою наукою.
Результатом проведеного дослідження стало формування нових наукових положень, зокрема:
вперше:
- виокремлено процес міжнародного розшуку зі структури міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю, а також структури міжнародної правової допомоги;
- досліджено об’єктно-суб’єктний склад міжнародного розшуку не як складової процесу екстрадиції, а як окремого предмета регулювання правовідносин, що складаються у сфері кримінально-процесуальної діяльності;
- визначено детальну структуру норм, що регулюють діяльність з міжнародного розшуку, у тому числі норми міжнародних організацій;
- визначено, що питання міжнародного розшуку повинні бути передбачені лише новим Кримінально-процесуальним кодексом України, а не законами «Про екстрадицію», «Про оперативно-розшукову діяльність», запропоновано зміни до норм проектів Кримінально-процесуальних кодексів, зокрема, щодо доповнення їх положеннями, що надають гарантії захисту прав людини, права на оскарження дій та рішень правоохоронних органів, порядку затримання та тимчасового арешту особи, порядку створення міжнародних слідчо-оперативних груп, транскордонного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю;
- сформульовано власне визначення поняття «міжнародний розшук»;
удосконалено:
- положення про неможливість надання Національному центральному бюро Інтерполу в Україні повноважень щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності;
- на основі дослідження міжнародного досвіду застосування затримання та тимчасового арешту осіб, які перебувають у міжнародному розшуку, запропоновано внести до національного законодавства поняття «екстрадиційне затримання», «екстрадиційний арешт»;
- порядок етапів здійснення міжнародного розшуку злочинців;
- положення щодо внесення змін та доповнень до відомчої інструкції, що регулює порядок використання можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні правоохоронними органами, у тому числі визначення компетенції Національного центрального бюро щодо протидії новим проявам злочинності, а також стосовно питань здійснення депортації осіб, права ініціювання заборони в’їзду на територію України окремим особам тощо;
дістали подальший розвиток:
- шляхи удосконалення взаємодії правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав з питань міжнародного розшуку, зокрема, щодо спрощення процедури міжнародного розшуку та екстрадиції, зменшення бюрократичного впливу на ці процеси, зменшення обсягу часу, що витрачається на їх здійснення;
- можливості використання правоохоронними органами України інформаційних масивів МОКП – Інтерпол, їх подальшої інтеграції до вітчизняних баз даних.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати проведеного дослідження використано для розвитку положень кримінально-процесуального та оперативно-розшукового законодавства України, зокрема, під час прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 1 червня 2010 р. № 10/3, акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя від 5 червня 2010 р. № 10/5).
Розроблені положення щодо підготовчого етапу здійснення міжнародного розшуку, порядку звернення правоохоронних органів до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні використовуються працівниками прокуратури, а також слідчих й оперативних підрозділів МВС України
(акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в діяльність міжнародно-правового управління Генеральної прокуратури України від 6 січня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в діяльність Робочого апарату Укрбюро Інтерполу МВС України від 5 березня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в діяльність Департаменту карного розшуку МВС України від 17 травня 2010 р. № 7/3467, акт впровадження матеріалів дисертаційного дослідження в практику Головного слідчого управління від 4 березня 2010 р. № 13/11-846).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються також і в науково-дослідній роботі (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 8 лютого 2010 р., акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України від 12 лютого 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в діяльність Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 1 березня 2010 р.).
Положення та висновки дисертації використовуються в навчальному процесі вищих навчальних закладів України та зарубіжних країн під час викладання навчальних курсів «криміналістика», «кримінальний процес», «оперативно-розшукова діяльність» (акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 7 лютого 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2010 р. № 10, акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 19 березня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Одеського державного університету внутрішніх справ від 23 березня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в діяльність Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України від 5 січня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Національної академії Служби безпеки України від 19 лютого 2010 р., акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Національного університету податкової служби України від 20 січня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького від 10 березня 2010 р. № 26/462, акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Академії митної служби України від 22 лютого 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Поліцейської фінансово-правової академії від 15 січня 2010 р., акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Державного вищого навчального закладу «Українська академія бізнесу та піприємництва» від 19 лютого 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Класичного приватного університету від 3 січня 2010 р., акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Карагандинського університету «Болашак» (Казахстан) від 22 лютого 2010 р).
Окремі положення та висновки дисертації мають дискусійний характер і можуть слугувати основою для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію виконано самостійно. У співавторстві автором опубліковано одну тезу конференції, у якій особистий внесок здобувача становить не менше 50 % від загального обсягу тексту.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації висвітлено у 25 публікаціях автора. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися під час доповідей автора на багатьох конференціях і семінарах, зокрема, на міжнародних науково-практичних конференціях: «Міжнародний досвід підготовки кадрів для підрозділів БНОН» (25–28 лютого 2006 р., м. Київ); «Правове забезпечення діяльності міліції: історія, сучасні проблеми та міжнародний досвід» (22 червня 2006 р., м. Київ); «Протидія нелегальній міграції та торгівлі жінками» (13–14 липня 2006 р., м. Київ); міжнародних семінарах: «Співробітництво між правоохоронними органами України та США» (21 квітня 2006 р., м. Київ); «Боротьба з незаконним обігом наркотиків та організованою злочинністю» (18–19 травня 2006 р., м. Київ); «Протидія злочинам, що пов’язані з торгівлею органами людини»
(29–30 серпня 2006 р., м. Київ); «Боротьба з тіньовою економікою та відмиванням грошей» (11–12 вересня 2006 р., м. Київ); «Протидія злочинам, що пов’язані з торгівлею органами людини» (29–30 вересня 2006 р., м. Київ); «Боротьба зі злочинністю, пов’язаною з автомобільним транспортом»
(26–30 березня 2007 р., м. Київ); «Управління підрозділами поліції під час поліцейських акцій» (10–11 грудня 2007 р., м. Київ); «Боротьба з розповсюдженням дитячої порнографії в мережі Інтернет» (15–18 квітня
2008 р., м. Київ); «Міжнародне співробітництво у кримінальних справах України за допомогою Інтерполу» (19 вересня 2008 р., м. Київ); «Поєднання теорії та практики у підготовці співробітників поліції» (9–10 червня 2009 р.,
м. Київ); «Тренінги Інтерполу для працівників МВС» (5 серпня 2009 р.,
м. Київ); «Протидія розповсюдженню порнографічної продукції, виготовленої із залученням неповнолітніх» (25–28 серпня 2009 р., м. Київ); міжнародній конференції «Поліцейська етика та проблеми корупції» (30 вересня – 4 жовтня 2006 р., м. Київ); круглому столі: «Муніципальна поліція: структура, організація» (3 жовтня 2006 р., м. Київ); семінарах: «Протидія терористичній загрозі і актам терору, які вчиняються з використанням вибухових матеріалів» (27 листопада, 8 грудня 2006 р., м. Київ); «Боротьба з нелегальною міграцією» (6–10 жовтня 2008 р., м. Київ); «Стратегія міліції у профілактиці злочинності неповнолітніх» (21–22 жовтня 2008 р., м. Київ); міжнародному семінарі з питань боротьби з наркозлочинністю (16–17 травня 2007 р., м. Київ); міжнародному семінарі з питань боротьби з економічною злочинністю та корупцією «Боротьба з комп’ютерною злочинністю (10–11 вересня 2007 р.,
м. Київ); міжнародній конференції з питань боротьби зі злочинами, вчиненими з ненависті (13–14 жовтня 2007 р., м. Київ); міжнародному навчальному семінарі: «Боротьба з корупцією» (9–13 червня 2008 р., м. Київ); Східноєвропейському міжнародному семінарі: «Використання результатів ДНК-досліджень у правоохоронній діяльності» (23–25 вересня 2008 р., м. Київ); круглому столі: «Органи досудового розслідування та статус слідчих»
(20 травня 2010 р., м. Київ).
Положення роботи неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики та судової медицини Київського національного університету внутрішніх справ і використовуються у процесі проведення лекційних та практичних занять з курсів: «Криміналістика», «Кримінальний процес», «Оперативно-розшукова діяльність», «Судові та правоохоронні органи» при підготовці юристів-спеціалістів та магістрів.
Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано сім статей у фахових виданнях, внесених до переліку ВАК України, чотири статті в міжнародних виданнях та 14 тез доповідей у збірниках науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Досліджуючи питання визначення міжнародного розшуку, ми визначили, що під загальним поняттям «розшук» розуміється комплекс заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження особи, яка вчинила злочин або зникла безвісти, ідентифікацію трупів, встановлення обставин вчинення злочину, пошук доказів, предметів, що стали об’єктом або предметом злочину, а також пошук слідів (слідів знарядь) злочину.
Розшук здійснюється у відповідних формах, однією з яких є міжнародний розшук.
У контексті цього дослідження встановлено, що міжнародний розшук – це заснований на нормах національного та міжнародного права комплекс оперативних, інформаційно-довідкових та пошукових заходів, що здійснюються за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол.
Із структури процесу міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю та правової допомоги у кримінальних справах ми виокремили норми, що регулюють здійснення міжнародного розшуку, а також визначили їх межі.
На основі аналізу обсягу та меж здійснення міжнародного розшуку визначено, що вітчизняне оперативно-розшукове законодавство встановлює більш широкі можливості правоохоронних органів щодо здійснення оперативно-розшукової діяльності, ніж законодавство інших країн.
Відповідно до визначення поняття міжнародного розшуку, при його здійсненні уповноважені органи керуються національним законодавством та джерелами міжнародного права. У рамках цього дослідження класифіковано джерела правового регулювання діяльності з міжнародного розшуку за такими критеріями:
- міжнародні договори;
- національне законодавство;
- міжнародні відомчі угоди;
- консульські та дипломатичні угоди.
Аналіз вищевказаних джерел правового регулювання показав, що нормативно-правове забезпечення регулювання міжнародного розшуку потребує вдосконалення, зокрема, кримінально-процесуальне законодавство не регулює порядок зносин правоохоронних органів України з компетентними органами зарубіжних держав та містить відсилочну норму до міжнародних договорів, а останні мають аналогічні норми, що відсилають до положень національного законодавства. На основі аналізу проектів кримінально-процесуального та оперативно-розшукового законодавства України, порівняння його з нормами, що регулюють порядок міжнародного розшуку в зарубіжних країнах, зроблено висновок про необхідність прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України та надання рекомендації щодо внесення або зміни норм, що регулюють питання міжнародного співробітництва в галузі кримінального судочинства в запропонованих проектах.
Відповідно до класифікації об’єктів, поданої в дослідженні, звертаємо увагу на те, що їх перелік не може бути вичерпним, а тому подається з урахуванням наявних у міжнародних поліцейських організаціях баз даних: особи; тварини; транспорт; документи; предмети мистецтва; номерні речі; зброя; банкноти, інші платіжні засоби; вибухові, радіоактивні та інші небезпечні речовини.
Суб’єктний склад процесу міжнародного розшуку формують:
- міжнародні поліцейські організації в особі своїх центральних органів (Генеральний секретаріат Інтерполу, штаб-квартира Європолу тощо);
- національні підрозділи правоохоронних органів, які виконують функції з організації міжнародного правоохоронного співробітництва (Національне центральне бюро Інтерполу та їх філії, національні уповноважені підрозділи Європолу);
- національні правоохоронні органи – суб’єкти надсилання запитів по лінії Інтерполу, а також суб’єкти, уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності, які здійснюють її за запитами правоохоронних органів зарубіжних країн.
Дослідження суб’єктного складу міжнародного розшуку дало змогу дійти висновку, що сьогодні одним з найефективніших інструментів боротьби зі злочинністю є Міжнародна організація кримінальної поліції – Інтерпол. У процесі дослідження діяльності та структури цієї організації розглянуто питання компетенції Інтерполу у здійсненні оперативно-розшукових заходів, звернуто увагу на неможливість надання таких повноважень цій або будь-якій іншій організації, крім національних правоохоронних органів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Звернуто особливу увагу на дослідження діяльності служб Виконавчого директорату з поліцейської роботи Генерального секретаріату Інтерполу, які мають повноваження із супроводження процесу міжнародного розшуку, а саме: криміналістичне, інформаційне, аналітичне, організаційне, методичне забезпечення діяльності міжнародного розшуку:
- підрозділ спеціалізованих злочинів та кримінального аналізу;
- підрозділ оперативної підтримки поліцейської роботи;
- підрозділ підтримки національних центральних бюро та розвитку мережі І-24/7;
- підрозділ регіональної координації та управління.
Визначено, що головну роль у здійсненні міжнародного розшуку відіграють правоохоронні органи держав та національні центральні бюро Інтерполу.
У дисертації ґрунтовно досліджено розвиток та сучасний стан інформаційних систем Інтерполу, охарактеризовано комунікаційні можливості організації, зокрема, у сфері міжнародного розшуку (комплекс баз даних Інтерполу «ICIS», комунікаційна мережа Х-400, пошукова система «ASF», інформаційна система «І-24/7».
Особливу увагу серед можливостей Інтерполу привертає міжнародний розшук, що є предметом нашого дослідження. Дисертант уперше подав структуру та етапи здійснення міжнародного розшуку з поділом його на терміновий та звичайний, вказав критерії, за якими визначається терміновість розшуку.
Оскільки обмін та публікація розшукових циркулярних повідомлень Інтерполу є засобом здійснення міжнародного розшуку, у роботі подано вимоги до оформлення розшукових повідомлень, а також їх класифікацію:
- циркулярні повідомлення щодо розшуку осіб з метою арешту та екстрадиції;
- циркулярні повідомлення про встановлення місцезнаходження без мети арешту;
- циркулярні повідомлення про розшук безвісти зниклих, ідентифікацію осіб, які не можуть повідомити даних про себе, ідентифікацію невпізнаних трупів;
- циркулярні повідомлення про розшук викрадених автомобілів, номерних речей, зброї, документів, предметів, що становлять культурну цінність;
- циркулярні повідомлення щодо інших питань співробітництва у правоохоронній сфері (співпраця щодо ідентифікації нелегальних мігрантів, перевірки та виявлення підроблених або викрадених документів, перевірка оперативної інформації стосовно діяльності окремих осіб на території країни, надання інформації про власника номера телефону, походження викраденої зброї, перевірка автентичності документів та реєстраційних знаків автомобілів, надання інформації кримінального чи адміністративного характеру (судимості, притягнення до адміністративної відповідальності, перебування в розшуку), перевірка належності майна особі, ідентифікація за дактилокартами, профілями ДНК тощо).
Виділено циркулярні повідомлення з кольоровим позначенням – спеціальний інструмент міжнародного розшуку, що мають відповідну класифікацію:
- «Червоні повідомлення» – розшук та екстрадиція особи;
- «Сині повідомлення» – встановлення місцезнаходження особи;
- «Зелені повідомлення» – застереження;
- «Жовті повідомлення» – розшук безвісти зниклих осіб;
- «Чорні повідомлення» – ідентифікація трупів;
- «Помаранчеві повідомлення» – повідомлення про можливу підготовку терактів, а також способи їх вчинення;
- «Спеціальні повідомлення ООН» – повідомлення стосовно угруповань, юридичних та фізичних осіб, які підпадають під дію санкцій ООН проти «Аль-Каїди» й «Талібану».
У процесі дослідження розкрито аспекти діяльності Інтерполу щодо стандартизації збирання та розповсюдження криміналістично значимої інформації, зокрема, запровадження єдиного формату обміну дактилоскопічної та ДНК інформації.
Перспективні плани розвитку МОКП – Інтерпол передбачають створення криміналістичних й аналітичних систем (системи: «FIND» та «MIND», «Мережа основних заходів», аналітична система «I-link»), експертних груп та навчальних закладів («Експертна мережа», Міжнародна академія з протидії корупції).
Для порівняння розглянуто структуру та функції Європейського поліцейського відомства – Європолу, а також Шенгенської інформаційної системи, охарактеризовано особливості інформаційних систем цих організацій, визначено основні розбіжності, що виникають між цими організаціями та Інтерполом, запропоновано шляхи їх подолання, зокрема, об’єднання можливостей організацій шляхом розвитку інституту представництва, укладення угод про взаємодію та інтеграції баз даних. Додатково визначено, що співпраця правоохоронних органів України з указаними організаціями практично не здійснюється.
Результати міжнародної співпраці правоохоронних органів України щодо розшуку злочинців розглядаються в нашому дослідженні через призму діяльності Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, оскільки саме цей підрозділ МВС України відповідальний за координацію всієї діяльності правоохоронних органів з міжнародного розшуку.
Автором запропоновано структуру міжнародного співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю, його етапи, проведено групування повноважень правоохоронних органів України у здійсненні такого співробітництва та виділено особливу роль Міністерства внутрішніх справ України в особі Національного центрального бюро Інтерполу в Україні як суб’єкта міжнародного розшуку.
Дисертантом проаналізовано положення відомчих нормативних актів МВС України, що регулюють здійснення міжнародного розшуку, на основі порівняльного аналізу із законодавством інших країн та службовими стандартами, які висуваються до національних бюро Генеральним секретаріатом Інтерполу, виділено положення, що потребують уточнення або доповнення як у діяльності Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, так і правоохоронних органів України загалом.
У дослідженні подано структуру Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, функції, кількісний склад управлінь, відділів та регіональних відділень, систему інформаційного забезпечення бюро та його місце у складі інформаційної системи МВС України, запропоновано створення нових підрозділів у складі Укрбюро Інтерполу – відділу аналітичної розвідки та відділу (групи) екстрадиції, а також у процесі подальших євроінтеграційних процесів – запровадження посади представника Європолу.
У результаті дослідження питання здійснення оперативно-розшукової діяльності співробітниками Національного центрального бюро Інтерполу в Україні дисертант дійшов висновку щодо неможливості здійснення ними таких повноважень. Аналіз питання участі співробітників у проведенні оперативно-розшукових заходів та слідчих дій показав, що варто передбачити в нормативних актах можливість здійснення координаційної та контрольної функції співробітниками Укрбюро Інтерполу під час проведення таких заходів.
Визначено, що насамперед потребують удосконалення нормативні акти, що регулюють використання можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, оскільки їх положення є застарілими та не відповідають сучасним вимогам правоохоронної діяльності.
В організаційних аспектах діяльності Національного центрального бюро Інтерполу в Україні виникають проблеми, що потребують невідкладного вирішення, а саме: належне технічне оснащення бюро, його регіональних підрозділів, фінансування участі представників бюро в міжнародних конференціях, семінарах, зустрічах тощо, розширення сфери застосовування системи «І-24/7», зокрема, на пунктах пропуску через Державний кордон України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – [10-е изд., стереотип.] / под ред. Л. И. Скворцова. – М. : «Издательство «Мир и Образование»»., 2004. – 1200 с.
2. Малый энциклопедический словарь : в 4 т. / препринт. воспроизведение изд. Брокгауза – Ефрона. – М. : ТЕРРА, 1997. –Т. 4. – 1997. – 624 с.
3. Даль В. Толковый словарь. – М., 1935. – Т. 4. – 1935. – С. 928.
4. Якимов И. Н. Криминалистика / Якимов И. Н. – М. : НКВД РСФСР, 1925. – 424 с.
5. Винберг А. И. Криминалистика / А. И. Винберг, Б. М. Шавер. – М., 1949. – 224 с.
6. Громов В. И. Дознание и предварительное следствие. Методика расследования пре ступлений. Осмотр места преступления : сб. науч. тр. / В. И. Громов. – М. : ЛексЭст, 2003. – 544 с.
7. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений /
[Н. А. Бобров, А. И. Винберг, С. А. Голунский и др.]; под ред.
А. Я. Вышинского. – М., 1938. – 538 с.
8. Криминалистика : [учебник] / [В. П. Бахин, Р. С. Белкин, В. М. Быков и др.]. – М., 1988. – Т. 2. – 1988. – 454 с.
9. Криминалистика : [учебник для юрид. высш учеб. завед.] / отв. ред. С. А. Голунский. – М. : Госюриздат, 1959. – 511 с.
10. Криминалистика : [учебник для юрид. ин-тов и фак.] / отв. ред.: С. П. Митричев, М.П. Шаламов. – М. : Юрид. лит., 1963. – 544 с.
11. Кагин Е. К. Криминалистические основы розыска лиц, скрывшихся от следствия и суда : автореф дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Уголовный процесс и криминалистика; судебная экпертиза”/ Кагин Е. К. – Свердловск, 1982. – 18 с.
12. Советская криминалистика: Учеб. пособие. В 2 ч. [Под ред.
С.П.Митричева, Н.В.Терзиева].- М.: ВЮЗИ, 1958.- Ч.1.- 428 с.
13. Родионов К. С. Международный розыск в системе Интерпола / К. С. Родионов, Н. Г. Гасымов. – М. : Академия управления МВД России, 2000. – 75 с.
14. Попов В. И. Розыскная деятельность при расследовании преступлений / Попов В. И. – Алма-Ата, 1996. – 235 с.
15. Илларионов В. П. Правовые и организационно-методические аспекты международного розыска преступников : [учеб. пособие] /
В. П. Илларионов, И. В. Путова. – М. : Книж. мир, 1999. – 94 с.
16. Теория оперативно-розыскной деятельности : [учебник] / под ред. К. К. Горяинова, В. С. Овчинского, Г. К. Синилова. – М. : ИНФРА – М., 2007. – 832 с. – (Высшее образование).
17. Об оперативно-розыскной деятельности : Закон Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. − 33. – Ст. 2.
18. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации от 18 дек. 2001 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2001. − № 52, ч.1. – Ст. 5.
19. Великородный П. Г. Предмет и система криминалистики в свете современных исследований : сб. науч. тр. – М., 1988. – 116 с.
20. Малярова В. О. Тактико-криміналістичні та процесуальні основи пошуку та затримання злочинця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 /„Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / В.О. Малярова. – Х., 2005. – 20 с.
21. Белкин Р. С. Курс советской криминалистики : в 3 т. / Белкин Р. С. − М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1978. − Т. 2 : Частные криминалистические теории. − 1978. – 410 с.
22. Keith Inman. Principles and Practices of Criminalistics: The Profession of Forensic Science / Keith Inman, Norah Rudin // CRC Press. – 2001. – 372 p.
23. Hermann Groß. Handbuch der Polizeien Deutschlands / Hermann Groß, Bernhard Frevel, Carsten Dams. // VS Verlag. – 2007. – 593 p.
24. Muller H. Zussammenwirken von S und K bei der Fahndung / H. Muller // Die Polizei. – Koln. – 1970. – №. 3.
25. Сервецький І. В. Науково-практичний коментар Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”: за станом на 1 черв. 2006 р. / І. В. Сервецький, В. А. Дашко. – [3-тє вид., доповн.] – К., 2006. – 400 с.
26. Міжнародний розшук: Теорія та практика : [монографія] /
Г. О. Душейко, В. А. Некрасов, В. Я. Мацюк, Д. О. Компанієць. – К. : КНТ, 2006. – 168 с.
27. Міжнародна поліцейська енциклопедія : у 10 т. / [відп. ред.
Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, Є. М. Моісеєв та ін.]. – К. : Ін Юре, 2006. – . Т. ІІІ : Поліцейський менеджмент: історія та сучасність. – 2006. – 1192 с.
28. Інструкція з організації розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів : затв. наказом № 3 МВС України від 5 січ. 2005 р. : зареєстр. в Міністерстві юстиції України 1 лют. 2005 р. за № 132/10412// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0132-05
29. Пилипчук В. П. Організація і тактика розшуку обвинувачених, підсудних і злочинців : [посіб.] / Пилипчук В. П. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – 100 с.
30. Об утверждении Инструкции по организации информационного обеспечения сотрудничества по линии Интерпола : Приказ МВД РФ № 786, Минюста РФ № 310, ФСБ РФ № 470, ФСО РФ № 454, ФСКН РФ № 333, ФТС РФ 971 от 6 окт. 2006 г. (ред. от 22 сент. 2009 г.) (Зарегистрировано в Минюсте РФ 3 нояб. 2006 г. № 8437).
31. Kriste A. Interpolfahndung nach fluechtigen Rechtsbrechern. Kriminalistik / Kriste A. – 1965.
32. Endres Hans Ulrich. Internationale Verbrechensbekaempfung: verfassungs und verwaltungsrechtliche Probleme / Endres Hans Ulrich. – Muenchen : VVF, 1991. − 289 s.
33. Richard D. Atkins The Alleged Transnational Criminal: The Second Biennial International Criminal Law Seminar / Richard D. // Martinus Nijhoff Publishers. – 1995. – 449 p.
34. Fooner M. The Inside Story of the International Crime / Fooner M. – Chicago, 1973.
35. Дубоносов Е.С Основы оперативно-розыскной деятельности: курс лекций / Е.С. Дубоносов ; под ред. Г.К. Синилова. - М. : Московский юридический институт МВД России, Книжный мир, 2002. - 184 с.
36. Волеводз А. Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика) / науч. ред. проф. А. Б. Соловьев / Волеводз А. Г. – М. : ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2000 – 477 с.
37. Самарин В. И. Интерпол. Международная организация уголовной полиции / Самарин В. И. – СПб. : Питер, 2004. – 202 с.
38. Корниенко Н. А. Российские и международные криминалистические учёты / Корниенко Н. А. – СПб. : Изд-во Р. Асланова „Юрид. центр Пресс”, 2004. – 337 с.
39. Гасымов Н. Г. Организация международного розыска в системе Интерпола : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Гасымов, Ниязи Гара оглы. – М. : Акад. МВД России, 1997. – 190 с.
40. Карпов А. Н. Объекты международного розыска / А. Н. Карпов // Совершенствование правовых форм международного сотрудничества в современных условиях : сб. науч. ст. по материалам IV междунар. науч.-практ. конф. – Ростов н/Д. : Ростов. гос. эконом. ун-т, 2009. – C. 419–420.
41. Смирнов М. І. Сутність і правова природа міжнародного співробітництва держав у сфері кримінального процесу / М. І. Смирнов// Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк : Донецьк. юрид. ін-т, 2004. – № 1. – С. 187−196.
42. Мигаленя С. Оказание правовой помощи по уголовным делам – основа международного взаимодействия в вопросе противодействия транснациональной преступности / С. Мигаленя // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел : материалы междунар. науч.-практ. конф., посвященной Дню белорусской науки, (Минск, 27 янв. 2006 г.). – Минск, 2006. – С. 56−58.
43. Бородин С. В. Международное сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью / С. В. Бородин, Е. Г. Ляхов. – М., 1983. – 200 с.
44. Международное уголовное право : [учеб. пособие] / под общ. ред. В. Н. Кудрявцева. – [2-е изд.]. – М. : Наука, 1999. - 264с.
45. Осмаев И. Б. Международные и национальные средства борьбы с отмыванием преступных доходов / Осмаев И. Б. – М. : Изд-во РУДН, 1999. – 296 с.
46. Вербенський М. Г. Міжнародне співробітництво у боротьбі зі злочинністю / М. Г. Вербенський // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 17 берез. 2006 р.) . – Д. : Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – С. 3−7.
47. Степаненко К. Взаємодія міліції з поліцейськими організаціями іноземних країн / К. Степаненко // Право України. – 2003. – № 3. – С. 148 – 152.
48. Гавриш Т. С. Кримінально-процесуальні аспекти міжнародного співробітництва України в галузі надання правової допомоги в кримінальних справах / Т. С. Гавриш // Науковий часопис Хмельницького інституту регіонального управління та права з питань правознавства, управління та економіки. Спец. вип. – 2002. – № 1. – С. 128 – 131.
49. Марченко А. В. Международное сотрудничество в уголовном процессе по выдаче преступников: правовое регулирование и практика : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Марченко Александр Васильевич. − СПб., 2004. − 212 c.
50. Оперативно-розшукова діяльність та додержання державної таємниців країнах СНД // Збірник законів про оперативно-розшукову діяльність та державну таємницю / [уклад. : О. В. Кириченко, І. М. Зубач, О. В. Новиков, А. В. Білий]. – К. : Центр навч. л-ри, 2008. – 464 с.
51. Карпов А. Н. Международное сотрудничество в борьбе с международной организованной преступностью / А. Н. Карпов // Криміналістика у протидії злочинності : тези доп. наук.-практ. конф., (Київ, 16 жовт. 2009 р., присвяч. 45-річчю кафедри криміналістики Київського нац. ун-ту внутр. справ.). – К. : „Хай-Тек Прес”, 2009. – С. 344–353.
52. Статут Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол // Бандурка О. М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції : [наук.-практ. посіб.] / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 2003. – С. 283−290.
53. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч. 1 / Бандурка О. М. –
Х. : Вид-во НУВС, 2002. – 336 с.
54. Бараннік Р. В. Правові основи, суб’єкти та об’єкти міжнародного розшуку / Р. В. Бараннік, Д. О. Компанієць // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 3. – С. 147 – 154.
55. Камаровский Л. А. Основные вопросы науки международного права // Учен. зап. Императорского Московск. ун-та. – 1895. – Вып. 10. – С. 4.
56. Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах : Багатосторонні договори. – К. : Фенікс, 2006. – 800 с.
57. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 черв. 2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
58. Транснациональная криминальная среда – объект деятельности оперативных аппаратов : [учеб. пособие] / В. Г. Бирюлькин, В. В. Новиков, В. Л. Райков, С. В. Усенко. – Волгоград, 2007. – 64 с.
59. Яблоков Н. П.Транснациональная организованная преступность и некоторые формы международного сотрудничества в борьбе с ней /
Н. П. Яблоков // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11, Право. – 2001. – № 4. – С. 17−26.
60. Про приєднання України до Віденської конвенції „Про правонаступництво держав щодо договорів” : Постанова Верховної Ради України від 15 верес. 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 41. – Ст. 601.
61. Чорноус Ю. М. Міжнародне співробітництво при розслідуванні злочинів в контексті засад кримінального судочинства України / Ю. М. Чорноус // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і право застосовній діяльності : тези доп. та повідомлень наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті професора А. Я. Дубинського, (Київ, 3 квіт. 2009 р.). – К. : Атіка, 2009. – С. 451−456.
62. Павлищев О. Закордон нам допоможе [Електронний ресурс]/ О. Павлищев // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.zib.com.ua/article/1131453239357/?print.
63. Офіційна Інтернет-сторінка Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/category/211194?page=0.
64. Горбачевський В. Я. Проблеми боротьби з транснаціональною злочинністю в Україні, шляхи вдосконалення / В. Я. Горбачевський // Протидія організованій злочинності: теорія та практика, досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення : матеріали наук.-практ. конф., Київ, 24 черв. 2004 р. – К. : Нац. акад. СБУ, 2004. – С. 66−69.
65. Столярський О. В. Міжнародно-правове співробітництво у боротьбі з відмиванням грошей від наркобізнесу : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.11 / Столярський Олег Васильович. − К., 2006. – 200 с.
66. Грохольський В. Організаційно-правові засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми / В. Грохольський // Вісник Академії управління МВС. – К., 2008. – № 3. – С. 95−105.
67. Лукашук И. И. Нормы международного права в правовой системе России / Лукашук И. И. – М., 1997. – 415 с.
68. Слюсар Н. Б. Реализация международных обязательств Российской Федерации в уголовном законодательстве России : автореф дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право”/ Слюсар Наталья Борисовна. – М., 2000. – 451 с.
69. Пашковский Н. И. Субъекты международной правовой помощи по уголовным делам / Н. И. Пашковский // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 1999. – Вип. 6, ч. 2. – С. 261−267.
70. Волеводз А. Г. Международная организация уголовной полиции – Интерпол: правовые основы организации и деятельности : [лекция] /
Волеводз А. Г. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2008. – 40 с.
71. Карпов О. Н. Правові основи екстрадиційного арешту / О. Н. Карпов // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журн. – К., 2009. – № 20. – С. 291–299.
72. Негодченко О. В. Міжнародне співробітництво у сфері правосуддя : [навч. посіб.] / О. В. Негодченко, В. М. Тертишник. – Дніпропетровськ : Юрид. акад. МВС України, 2002. – 68 с.
73. Inter – American Convention on extradition approved by the Inter-American specialized Conference of extradition in Caracas on February 1981. – Washington : General Secretariat of the Organization of American states, 1981.
74. Extradition agreement. – Cairo : Secretary General of the League of Arab States, 1952.
75. Convention on extradition. – Abuja : Economic Community of West African states, 1994.
76. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 16 июля 1997 г.
с изм. и доп. по сост. на 8 янв. 2007 г. – Алматы : ТОО „Изд-во ЛЕМ”, 2007. – 192 с.
77. Кримінально-процесуальний кодекс України : Науково-практичний коментар / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [4-те вид. переробл. та доповн.]. – К. : „Юрисконсульт”, КНТ, 2007. – 896 с.
78. European Committee on Crime Problems, Committee of Experts on the Operation of European Conventions in the penal field., PC-OC/ INF 71., Strasbourg 15 October 2004.
79. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. : В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 456 с.
80. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар :
у 2 т. – [3-тє вид., переробл. і доповн.] ; за заг. ред. П. П. Андрушка,
В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка : станом на 1 лип. 2009 р. – К., 2009 –
Т. 1. – 2009. – 962 с.
81. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
82. Про міліцію : Закон Української РСР від 20 груд. 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
83. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 черв. 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
84. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України : Указ Президента України вiд 17 жовт. 2000 р. № 1138/2000 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
85. Про Національне центральне бюро Інтерполу : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 берез. 1993 р. № 220 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=220-93-%EF.
86. Лазутин Л. А. К вопросу о понятии правовой помощи по уголовным делам / Л. А. Лазутин // Российский юридический журнал. – 2007. – № 4. – С. 80−86.
87. Вихрист С. М. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.11 / Вихрист Сергій Михайлович – Х., 2002. – 185 с.
88. Кубов Р. Х. Проблемы экстрадиции в государствах-участниках СНГ / Р. Х. Кубов // Российский следователь. – 2008. – № 20. – С. 38−39.
89. Часнок С. Ю. Международное сотрудничество в области противодействия рецидивной преступности / С. Ю. Часнок // Актуальные проблемы противодействия транснациональной преступности : сб. материалов междунар. семинара, Минск, 2–3 нояб. 2006 г. / М-во внутр. дел Респ. Беларусь, Акад. МВД Респ. Беларусь. – Минск, 2006. – С. 52 – 56.
90. Мацко А. С. Правові та організаційні аспекти діяльності Інтерполу в Україні / А. С. Мацко // Право України. – 2001. – № 9. – С. 96−100.
91. Карпов О. Н. Система інформаційного забезпечення міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол / О. Н. Карпов, М. М. Биргеу // Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності : матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 26–27 листоп. 2009 р. – К., 2009. – С. 186–189.
92. Електронний збірник нормативно-правових актів МВС України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua.
93. Березняк В. С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України : автореф дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”/ Березняк Василь Сергійович. – ДДУВС.- Дніпропетровськ, 2009. – 20 с.
94. Волеводз А. Г. Правовое регулирование деятельности правоохранительных органов государств романо-германской системы континентального права по оказанию международной правовой помощи в розыске, аресте и конфискации денежных средств и имущества, полученных преступным путём: Федеративная Республика Германия / А. Г. Волеводз // Российский следователь. – 1999. – № 6. – С. 59−64.
95. Hans-Heinrich Jescheck. Die internationale Rechtshilfe in Strafsachen in Europa / Hans-Heinrich Jescheck // Zeitschrift für die gesamte Strafrechtswissenschaft. –Vol. 66. – Issue 4.
96. Гавриш Т. С. Проблеми сучасної правової регламентації інституту видачі осіб, які вчинили злочин / Т. С. Гавриш // Науковий часопис Хмельницького інституту регіонального управління та права з питань правознавства, управління та економіки. – 2003. – Вип. № 2 (6). – С. 147−51.
97. Уголовно-процессуальный кодекс Эстонии. – Правовые акты Эстонии. – 2000. – № 36.
98. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Казахстан. – Ведомости Парламента Республики Казахстан. – 1997. – № 23.
99. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – Собрание законодательства РФ. – 2001. – № 52 (ч. I).
100. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 груд. 2007 р. № 1233 / В. Р. Мойсик, І. В. Вернидубов, С. В. Ківалов, Ю. А. Кармазін [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115.
101. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 16 жовт. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minjust.gov.ua/0/22712.
102. Проект Кримінально-процесуального кодексу України // Матеріали Робочого візиту експертної групи з питань кримінально-процесуального права Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства при Президенті України, 22 –28 лют. 2009 р., м. Бонн.
103. Кузьмічов В. С. Розслідування злочинів: Міжнародне і національне законодавство. Теорія і практика : [навч. посіб.] / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. – К. : КНТ, 2008. – 448 с.
104. Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Международный научно-исследовательский проект. – М. : Изд-во БЕК, 1994.
105. Лєшукова І. В. Процесуальні особливості міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України при розслідуванні злочинів : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Лєшукова Ірина Володимирівна. – Х., 2004. – 217 с.
106. Гайова Г. Національне центральне бюро Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол в Україні / Г. Гайова // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 1. – С. 4−8.
107. Бараннік Р. В. Інтерпол у боротьбі зі злочинами у сфері економіки та фінансів / Р. В. Бараннік, Д. О. Компанієць // Вісник Запорізького юридичного інституту. − 2005. − № 4.– С. 153−157.
108. Карпов О. Н. Проблеми нормативного забезпечення діяльності НЦБ Інтерполу в Україні / О. Н. Карпов // Проблеми діяльності слідчих органів внутрішніх справ України : тези доп. круглого столу, Київ, 2 квіт. 2010 р. / [ред. кол. : В. Д. Сущенко, О. М. Джужа, М. А. Погорецький та ін.]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 59 – 62.
109. Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України в рамках Інтерполу // Моменти № 7 (11). Додаток до газети „Іменем Закону”. – 2007. – № 30 (5572). – С. 11-13.
110. Бірюков В. В. Сучасні криміналістичні інформаційні системи міжнародних організацій по протидії міждержавній злочинності та можливості їх використання в розкритті й розслідуванні злочинів / Бірюков В. В. // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. Спец. вип. : 90 років карному розшуку України та проблеми вдосконалення його діяльності в сучасних умовах боротьби зі злочинностю. – Луганськ, 2009. − № 2, ч.1. − С. 79−88.
111. Смелік В. Б. Міжнародно-правові засади інституційної системи Інтерполу: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.11 / Смелік Владислав Борисович. − К., 2006. – 225 с.
112. Аркуша Л. И. Использование возможностей МОУП-Интерпол в противодействии преступной деятельности [Электронный ресурс] / Л. И. Аркуша, В. П. Макогончук // Одесский информационно-аналитический центр по проблемам борьбы с организованной преступностью. – Режим доступу: http://www.inter.criminology.org.ua/modules.php?name=Content&pa=showpage&pid=38
113. INTERPOL-U.S. NCB Financial Year 2010 Performance Budget., Washington D.C., U.S. Department of Justice, 2009.
114. Родионов К. С. Международная организация уголовной полиции – Интерпол : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.10 / Родионов Константин Семёнович. – Л., 1979. – 196 с.
115. [Електронний ресурс] Офіційна Веб-сторінка Інтерполу: Increasing the severity of sanctions imposed under Article 52 of the General Regulations and simplification of the debt rescheduling procedure (65th Session - Antalya - 23rd-29th October 1996) Resolution AGN/65/RES/23 – Режим доступу: http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn65/Resolutions.
116. Malcolm Anderson Policing the European Union Oxford University Press. – 1995. – 331 р.
117. Daniel J. Koenig, Dilip K. Das International police cooperation: a world perspective, Lexington Books. – 2001. – 392 p.
118. Офіційна Веб-сторінка Інтерполу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.interpol.int/Public/ICPO/GeneralAssembly/AGN77/resolutions
119. Про вступ України до Інтерполу : Постанова Кабінету Міністрів України від 30 верес. 1992 р. № 555 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : rada.gov.ua.
120. Міністерство закордонних справ України; Єдиний державний реєстр міжнародних організацій, членом яких є Україна станом на 1 лип. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/30452
121. Джужа О. М. Роль міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю / О. М. Джужа, Ю. Ф. Іванов // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2003. – № 5. – С. 59–67.
122. Бандурка О. М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції : [наук.-практ. посіб.] / О. М. Бандурка. – Х. : Основа, 2003. – 324 с.
123. Родионов К. С. Интерпол: миф и действительность. – М. : Междунар. отношения, 1982. – 160 с.
124. Cramer J. The World`s Police / Cramer J. – London, 1974.
125. Петров С. В. Нужен ли Украине Интерпол / С. В. Петров // Зеркало недели. – 1997. – 25 апр. − 7 мая.
126. Худинский Г. Полиция, которая не стреляет / Г. Худинский // Газета „7 дней”. − 2009. − 3 дек.
127. Егоров М. Интерпол попал в „паутину” / М. Егоров // Труд. – 2003. –– 28 нояб.
128. Мишин В. Интерпол Баку не стреляет, Интерпол пишет / В. Мишин // Время mn. – 2001. – 29 сент.
129. Барнатович А. Правило без исключений / А. Барнатович // Белорусская деловая газета. – 2002. – 31 окт; 2004. – 9 дек.
130. Бардовская Н. Интерпол в борьбе с карточными ворами / Н. Бардовская // Бизнес & Балтия (Рига). – 1997. – 2 мая.
131. Інтернет-сторінка Служби безпеки України. − Режим доступу: http://ssu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article;jsessionid=04C341BF5356A914B2BEA4E86823F44F?art_id=57903&cat_id=57648.
132. Александров А. И. Модельный закон „Об оперативно-розыскной деятельности” для государств-участников СНГ / А. И. Александров,
А. В. Федоров // Изв. вузов. Правоведение. – 1999. – № 1. – С. 175−180.
133. Швець В. Д. Проект Закону „Про оперативно-розшукову діяльність” від 16 лип. 2009 р.[Електронний ресурс] / В. Д. Швець, Г. Г. Москаль, В. Л. Сівкович. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zwebn/webproc4.
134. Добкін М. М. Проект Закону України „Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України (стосовно повноважень Національного центрального бюро Інтерполу в Україні)” від 20 черв. 2003 р. № 3666 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua:8080/pls/zweb.
135. Висновок Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України стосовно законопроекту від 20 черв. 2003 р. № 3666 „Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України (стосовно повноважень Національного центрального бюро Інтерполу в Україні)” [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc.
136. Родионов К. С. Интерпол: вчера, сегодня, завтра / Родионов К. С. – М. : Междунар. отношения, 1990. – 224 с.
137. Панов В. П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями : [учеб. пособие] / Панов В. П. – М. : Юрист, 1993. – 160 с.
138. Karl de Leeuw, J. A. Bergstra The history of information security: a comprehensive handbook., Elsevier. – 2007. – 887 p.
139. Овчинский В. С. Генеральный секретариат Интерпола : Руководство по сотрудничеству в борьбе с терроризмом, 1998 (извлечение) /
В. С. Овчинский // Международно-правовые основы борьбы с тероризмом : сб. док. – М. : Инфра-М, 2003.
140. Титов М. С. Роль Интерпола в противодействии незаконному изготовлению и сбыту поддельных денежных знаков / М. С. Титов // Вестник Томского государственного университета. – 2009. – № 320. – Март. – С.157−165.
141. Мацишин В. С. Досвід Інтерполу в організації протидії фальшивомонетництву / В. С. Мацишин, Ю. Е. Черкасов // Право і суспільство. – 2006. – № 2. – С. 100–105.
142. Войціховський А. В. Міжнародне співробітництво держав у боротьбі з фальшивомотетництвом : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.11 / Войціховський Андрій Васильович – К., 2005. – 217 с.
143. Цветков С. И. Проблемы международного сотрудничества в борьбе с легализацией преступных доходов / С. И. Цветков // Международное сотрудничество в борьбе с отмыванием доходов, полученных незаконным путем : материалы „круглого стола”, Москва, 25–26 июня 1998 г. – М., 1998. – С. 89−94.
144. Лукьянов Ф. „Черные списки Интерпола” / Ф. Лукьянов // Российская газета. – 2001. – 28 сент.
145. Старикович М. Развитие информационной системы И