ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БАТОЖСЬКА ОЛЕКСАНДРА ВАСИЛІВНА

УДК 347.459:656.1/5(477)

ДОГОВІР ЗБЕРІГАННЯ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право та цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Чалий Юрій Іванович,
кандидат юридичних наук,
доцент

ХАРКІВ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1
Загальна характеристика договору зберігання автотранспортних засобів
1.1. Теоретико-практичні проблеми правового регулювання відносин
зі зберігання автотранспортних засобів ………….………………………………11
1.2. Правова природа відносин зі зберігання автотранспортних засобів ………21
1.3. Поняття договору зберігання автотранспортних засобів та його
юридична характеристика ...………………………………………………………43
Висновки до розділу 1 .…………………………………………………………….62

РОЗДІЛ 2
Укладення договору зберігання автотранспортних засобів. Зміст зобов’язання зі зберігання автотранспортних засобів
2.1. Укладення договору зберігання автотранспортних засобів .………………66
2.2. Зміст зобов’язання зі зберігання автотранспортних засобів ……..……….101
Висновки до розділу 2………………………………………………………….....115

РОЗДІЛ 3
Правові наслідки порушення договору зберігання автотранспортних засобів
3.1. Загальна характеристика правових наслідків порушення договору зберігання автотранспортних засобів ……………………………………….......120
3.2. Підстава та умови цивільно-правової відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження автотранспортного засобу .…………………………………..132
3.3. Межі цивільно-правової відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження автотранспортного засобу ………….……………………………152
3.4. Окремі правові наслідки порушення договору зберігання автотранспортних засобів поклажодавцем ...….……………………………………..………………162
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………………174

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………...177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..182

ВСТУП

Актуальність теми. Головна правова проблема, яка вказує на актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, полягає в тому, що існуючий правовий режим регулювання відносин зі зберігання автотранспортних засобів, закріплений Цивільним кодексом України (далі за текстом – ЦК України) та Правилами зберігання транспортних засобів на автостоянках (далі за текстом – Правила зберігання) [162], не повною мірою відповідає сучасним потребам правозастосовної практики у цій сфері надання послуг, не забезпечує належність виконання зберігачем покладених на нього обов’язків, не гарантує поклажодавцеві, як менш захищеній стороні даного договору, належний правовий захист, а також не цілком враховує окремі особливості та сутність відносин, що виникають за договором зберігання автотранспортних засобів. Однією з таких особливостей, яку, напевне, і слід розглядати як основну підставу окремого законодавчого закріплення договору зберігання автотранспортних засобів як спеціального виду зберігання (ст. 977 ЦК України), є поєднання в розглядуваних відносинах ознак, властивих суто зберіганню, та елементів, притаманних виключно договору охорони. Проте законодавець у легальному визначенні даного договору зосередив увагу лише на одному з цих елементів – охороні, закріпивши основним обов’язком зберігача обов’язок не допускати проникнення сторонніх осіб в місця зберігання автотранспортних засобів. Зазначена особливість певним чином впливає на неможливість застосування в повному обсязі до досліджуваних відносин загальних положень про зберігання та свідчить про недосконалість і недостатність спеціальних норм законодавства в даній сфері правового регулювання.
Недосконалість законодавчих приписів породжує також низку інших правових проблем як теоретичного, так і практичного характеру. Зокрема, це проблеми, що стосуються встановлення об’єктивних критеріїв належного виконання зберігачем своїх обов’язків за договором зберігання автотранспортних засобів та меж гарантованості досягнення позитивного результату зберігання. Вимагають визначеності і питання щодо правового статусу зберігача автотранспортних засобів («звичайний» чи професійний зберігач), форми укладення досліджуваного договору, застосовування тих чи інших правових наслідків порушення сторонами своїх обов’язків за цим договором.
Особливості правової природи відносин, що виникають на підставі договору зберігання автотранспортних засобів, як і інші зазначені правові проблеми, не відображалися на рівні цивілістичних досліджень та не знайшли належного висвітлення в юридичній літературі. Незважаючи на те, що необхідність упорядкування організації зберігання автомобілів та інших транспортних засобів відзначалася майже п’ятдесят років тому, і до сьогодні ці відносини не тільки не досліджувалися на дисертаційному (монографічному) рівні, а й у виданих за останній час підручниках із цивільного права досить поверхово розкриваються окремі питання цього виду зберігання, не враховується правовий стан проблем, що існують у даній сфері надання послуг.
Не приділялась увага проблемним питанням досліджуваного договору і в дисертаційних та монографічних роботах, спеціально присвячених відносинам зі зберігання. Пояснюється це насамперед тим, що більшість цивілістичних напрацювань з даної тематики (зокрема, кандидатські дисертації Л.А. Антонової, Р.С. Ажимова, М.І. Суслова та монографія З.І. Цибуленка) були виконані ще за радянських часів, коли відносини зі зберігання автотранспортних засобів не були достатньо поширеними на практиці, а у сфері договірної та правозастосовної практики не існувало особливих правових проблем, пов’язаних з їх регулюванням. У більш сучасних роботах дослідників (М.І. Брагінського, К.С. Боуш, Е.М. Грамацького), присвячених загальній характеристиці договірних відносин зі зберігання, досить опосередковано згадувалося про договір зберігання автотранспортних засобів, більшість теоретичних і практичних проблем зазначеного виду зберігання залишилися поза увагою авторів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає п. 2.10 «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004, та п. 9.1 (Проблеми цивільного права і процесу в світлі інтеграційних процесів) «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр.», схвалених Вченою радою ХНУВС 27 грудня 2005 р. (протокол № 13).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є отримання теоретично обґрунтованих положень, що дозволять встановити адекватне правове регулювання договірних відносин зі зберігання автотранспортних засобів.
Окреслена мета визначила потребу в розв’язанні таких основних завдань:
- встановити правову природу послуги зі зберігання автотранспортних засобів та визначити критерії належності її надання;
- теоретично обґрунтувати поняття договору зберігання автотранспортних засобів, його конститутивних ознак та відмежувати від подібних договірних відносин;
- сформулювати юридичну характеристику досліджуваного договору;
- з’ясувати правовий статус суб’єктів цього договору;
- виявити особливості укладення договору та змісту договірного зобов’язання зі зберігання автотранспортних засобів;
- визначити правові наслідки порушення сторонами своїх обов’язків за досліджуваним договором;
- розробити пропозиції та рекомендації з удосконалення правового регулювання договірних відносин зі зберігання автотранспортних засобів до чинного цивільного законодавства та правозастосовної практики.
Об’єктом дослідження є цивільно-правовий договір про надання послуг зі зберігання.
Предметом дослідження є договір зберігання автотранспортних засобів як правочин та цивільно-правове зобов’язання.
Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувалася низка загальнонаукових та спеціальних наукових методів. Їх вибір зумовлений особливостями об’єкта, предмета, мети і завдань наукового пошуку.
Основним серед загальнонаукових методів дослідження став метод діалектичного матеріалізму, згідно з яким об’єкт та предмет дослідження розглядаються виключно в контексті реальних суспільних відносин, що існують на даний момент, з урахуванням особливостей становлення, перспектив розвитку та взаємозв’язку з іншими подібними явищами. Методи аналізу та синтезу, як і методи індукції та дедукції, використовувалися при визначенні правової природи досліджуваних відносин, при встановленні конститутивних ознак договору зберігання автотранспортних засобів та відмежуванні його від подібних договірних відносин.
Серед спеціальних наукових методів, які використовувалися за ходом виконання дослідження, були: метод порівняльного правознавства, метод системного дослідження, метод комплексного аналізу, метод правового моделювання та метод конкретних соціологічних досліджень. Метод порівняльного правознавства дозволив виявити подібні та відмінні підходи у доктринальних положеннях та цивільному законодавстві України і Російської Федерації при визначенні правового статусу сторін досліджуваного договору та застосуванні окремих правових наслідків його порушення. Використання зазначеного методу дало змогу запозичити певний позитивний досвід нормотворчості в Російській Федерації. За допомогою методу системного дослідження було виявлено особливу правову природу послуги зі зберігання автотранспортних засобів та відмежовано її від подібних правових відносин (підрядних, відносин з охорони). Метод комплексного аналізу дозволив окреслити сферу застосування договору зберігання автотранспортних засобів та відокремити його від подібних, але предметно інших послуг (паркування) чи послуг, що ґрунтуються на публічно-правових приписах (зберігання автотранспортних засобів на штрафних майданчиках, на тимчасових складах зберігання митними органами). Метод правового моделювання був використаний при оцінці потенційно можливих ситуацій, пов’язаних із тривалим невиконанням поклажодавцем обов’язку з оплати за зберігання, та при обґрунтуванні пропозицій щодо удосконалення цивільного законодавства у цій сфері регулювання договірних відносин. Метод конкретних соціологічних досліджень застосовувався в ході аналізу практики діяльності автостоянок. Зокрема, результати опитування власників (володільців) автостоянок та поклажодавців, а також узагальнення судової та юридичної практики щодо даної категорії справ переконали в наявності правових проблем, пов’язаних із недосконалим регулюванням відносин зі зберігання автотранспортних засобів, та допомогли визначити основні напрями дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому‚ що вперше в Україні на дисертаційному рівні з’ясовано особливу правову природу відносин, що виникають на підставі договору зберігання автотранспортних засобів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень, зокрема:
1. Дістало подальшого розвитку положення про те, що послуга зі зберігання автотранспортних засобів має відноситися до різновиду послуг, предмет яких охоплює поряд з діями (діяльністю) виконавця і позитивний результат (корисний ефект) цих дій.
2. Вперше одержано висновок про специфічну правову природу досліджуваних відносин, якій властиві елементи двох договірних форм (зберігання і охорони). При формулюванні в дисертації поняття договору зберігання автотранспортних засобів дана специфіка була врахована, що, в свою чергу, дозволило, на відміну від законодавчого визначення (ч. 2 ст. 977 ЦК України), деталізувати зміст основного обов’язку зберігача вказівкою на забезпечення не тільки зовнішньої недоторканності місць зберігання, а й фізичної цілісності автотранспортних засобів. З урахуванням цього пропонується таке поняття: за договором зберігання автотранспортних засобів зберігач зобов’язується забезпечити зовнішню недоторканність місць зберігання і фізичну цілісність автотранспортного засобу та за першою вимогою поклажодавця повернути його в тому стані, в якому він передавався на зберігання, з урахуванням звичайної зміни природних властивостей автотранспортного засобу або на умовах, визначених договором, а поклажодавець зобов’язується сплатити передбачену договором плату за зберігання.
3. Вперше сформульовано теоретичне положення про надання договору зберігання автотранспортних засобів, який встановлює обов’язок зберігача зберігати автотранспортний засіб, що буде переданий на зберігання в майбутньому, значення попереднього договору (на відміну від існуючої в літературі думки про його консенсуальний характер).
4. Дістало подальшого розвитку положення, започатковане М.І. Брагінським, згідно з яким норми про професійного зберігача мають поширюватися не тільки на суб’єктів підприємницької діяльності, а й на непідприємницькі організації, основною або одним із основних видів діяльності яких є надання послуг зі зберігання автотранспортних засобів.
5. Вперше пропонується розглядати легітимаційні документи та знаки (розписка, квитанція, номер, жетон тощо) лише як такі, що посвідчують факт прийняття речі на зберігання, і не прирівнювати їх до письмової форми договору (як цього вимагають загальні норми про форму договору зберігання). Це надасть поклажодавцеві можливість у разі спору підтверджувати факт укладення договору за допомогою будь-якого належного засобу доказування, зокрема, шляхом посилання на показання свідків, на зафіксований факт перебування пошкодженого автотранспортного засобу на території зберігача (оскільки досліджуваний договір завжди є реальним, факт перебування пошкодженого автотранспортного засобу на території зберігача свідчить про укладеність договору).
6. Дістало подальшого розвитку положення, відповідно до якого збитки, завдані поклажодавцеві втратою чи пошкодженням транспортного засобу, повинні відшкодовуватися в повному обсязі, включаючи й упущену вигоду (неодержані доходи), а не в розмірі реальних збитків, як встановлює ЦК України. На відміну від позиції Е.М. Грамацького, збитки в повному обсязі пропонується відшкодовувати незалежно від вини професійного зберігача.
7. Дістало подальшого розвитку положення, згідно з яким єдиною підставою виникнення договірної відповідальності є порушення стороною договірного зобов’язання, тобто факт невиконання (неналежного виконання) зобов’язання. З акцентом на тому, що реалізація відповідальності у примусовому порядку завжди відбувається шляхом звернення за захистом до суду, обстоюється позиція, що перелік обов’язкових умов відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження автотранспортного засобу, які потребують доказування з боку поклажодавця, обмежується встановленням збитків, завданих безпосередньо під час зберігання. При цьому, враховуючи окремі існуючі в науці погляди щодо сутності неправомірності (протиправності) як умови відповідальності (В.В.Вітрянський, С.В.Занковська, А.Л.Ткачук, О.В.Церковна та ін.), додатково обґрунтовується положення про те, що сам факт порушення договору презумує неправомірність дій (бездіяльності) зберігача.
8. Дістало подальшого розвитку положення про можливість надання зберігачеві права примусового продажу автотранспортного засобу в разі тривалого невиконання поклажодавцем обов’язку з оплати зберігачеві винагороди за зберігання та (або) відшкодування йому витрат, пов’язаних із наданням цієї послуги.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на підґрунті положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо подальшого удосконалення чинного цивільного законодавства України, а також договірної практики регулювання відносин у сфері надання послуг зі зберігання автотранспортних засобів. Основні положення дисертації можуть бути використані: у науково-дослідній роботі – для подальших наукових досліджень проблемних питань у сфері зберігання; у правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності практики роботи правоохоронних органів та суду; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також при викладанні навчальної дисципліни «Цивільне право України».
Апробація результатів дослідження. Основні наукові висновки доповідалися і пройшли апробацію за участю автора на семи науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2005 р.); «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2006 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2007 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2008 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2009 р.); «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (Донецьк, 2009 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 2010 р.).
Крім того, апробація результатів дисертації відбувалася в процесі обговорення концепції, основних положень та висновків дослідження шляхом рецензування та обговорення на сумісних засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права, економіки та соціології і кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Окремі положення і висновки дослідження використовувались автором у лекціях та на практичних заняттях, що проводяться в Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в чотирьох наукових статтях у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для спеціальності «правознавство», а також у семи тезах виступів та повідомлень на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, пов’язаної з визначенням адекватного правового режиму регулювання відносин зі зберігання автотранспортних засобів відповідно до сучасних засад господарювання та існуючих потреб практики у цій сфері послуг. Проведене дослідження дозволило сформулювати низку висновків, спрямованих на досягнення поставленої у роботі мети:
1. Аналізуючи послугу через властиві їй ознаки, аргументується позиція, що для окремих видів послуг, до яких відноситься й досліджуваний договір, характерною є ознака про гарантованість досягнення результату діяльності виконавця. Ця особливість зумовлює необхідність виділення у системі договорів про надання послуг групи договорів, в яких результат діяльності послугодавця не охоплюється предметом договору й перебуває за межами договірного зобов’язання, та групи договорів, які своїм предметом охоплюють і позитивний результат діяльності виконавця. Договір зберігання автотранспортних належить до договорів із надання фактичних послуг, предмет якого охоплює, поряд з діями, спрямованими на забезпечення схоронності транспортних засобів, і позитивний результат (корисний ефект) цих дій. Здійснення діяльності зі зберігання без досягнення позитивного результату зводить нанівець сенс зберігання та свідчить про невиконання зберігачем дій, до яких він зобов’язується за договором.
2. Специфічна правова природа відносин зі зберігання автотранспортних засобів полягає у двоєдиному поєднанні елементів двох договірних форм (зберігання і охорони). На відміну від договору охорони, досліджуваному договору властива конститутивна ознака зберігання – передання поклажодавцем транспортного засобу у володіння зберігача. Це дозволило не тільки відмежувати відносини зі зберігання автотранспортних засобів від подібних за правовою природою відносин з охорони, а й, на відміну від законодавчого визначення (ч. 2 ст. 977 ЦК України), деталізувати зміст основного обов’язку зберігача вказівкою на забезпечення як зовнішньої недоторканності місць зберігання, так і фізичної цілісності транспортних засобів. При цьому, на відміну від договору зберігання як такого, за яким зберігач здійснює повне володіння над об’єктом зберігання, у досліджуваному договорі володіння зберігача має усічений (обмежений) характер. Таке «квазіволодіння» свідчить про існування певних меж у можливостях зберігача забезпечити належну схоронність автотранспортного засобу. Враховуючи попередньо зазначену особливість, тобто, з одного боку, гарантованість результату діяльності зберігача, з іншого боку, обмеження такої гарантованості рамками «квазіволодіння», запропоноване авторське поняття договору зберігання автотранспортних засобів, яке більш повно розкриває зміст та загальну спрямованість цього договірного зобов’язання.
3. При юридичній характеристиці досліджуваного договору було зроблено висновок, що він є реальним, двостороннім та оплатним. З метою захисту інтересів поклажодавців сформульовано положення, що договір зберігання автотранспортних засобів, який відповідно до загальних положень ЦК України про зберігання може конструюватися як консенсуальний, слід розглядати як попередню домовленість сторін (попередній договір).
4. Дослідження питання про правовий статус сторін договору зберігання автотранспортних засобів дало змогу встановити, що професійним зберігачем слід вважати не лише особу, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (як зазначено у ч. 2 ст. 936 ЦК України), а будь-яку особу, для якої зберігання є основною або однією з основних цілей її діяльності. При цьому норми про професійного зберігача мають поширюватися як на суб’єктів підприємницької діяльності, так і на непідприємницькі організації, що надають послуги зі зберігання автотранспортних засобів.
Поклажодавцем за договором зберігання автотранспортних засобів може бути будь-яка особа: як фізична, з статусом підприємця чи без такого, так і юридична. Статус поклажодавця (фізична чи юридична особа) не може впливати на визначення іншої, ніж цивільна, юрисдикції суду.
5. Публічний характер досліджуваного договору зумовлює і специфічні форми вираження оферти й акцепту його сторонами. Зокрема, ініціативність щодо укладення такого договору виявляє зберігач, при цьому на відміну від загального правила, що міститься у ч. 3 ст. 641 ЦК України, відкликати пропозицію або ж відмовитись від укладення договору зберігач за загальним правилом не може. Особливості ж акцепту потенційного поклажодавця свідчать про те, що договору зберігання автотранспортних засобів певним чином властиві й ознаки договору приєднання.
6. Договір зберігання автотранспортних засобів може укладатися як у письмовій, так і в усній формі. Спрощені способи фіксації укладення договору зберігання автотранспортних засобів шляхом видачі розписки, квитанції, жетона або номера, які допустимі зазвичай при короткостроковому зберіганні, свідчать не про дотримання письмової форми договору, як зазначає законодавець в абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України, а про усну форму договору, підтвердженням укладення якого є зазначені посвідчувальні документи чи легітимаційні знаки. Нормативне удосконалення положень про форму договору зберігання дозволить поклажодавцеві, як менш захищеному контрагенту за договором, використовувати як один із доказів, що підтверджує факт передання транспортного засобу на зберігання, і показання свідків.
7. Забезпечення схоронності автотранспортного засобу досягається шляхом вжиття зберігачем низки здебільшого активних дій охоронного, превентивного характеру, наявність яких знижує ймовірність неправомірних посягань на об’єкт зберігання і максимально гарантує позитивний результат. Забезпечення схоронності автотранспортного засобу певним чином може залежати і від належного дотримання самим поклажодавцем вимог, що покладаються на нього законом. Такі вимоги встановлюються насамперед з метою перерозподілу ризику несення відповідальності внаслідок неналежного виконання кожною із сторін свого обов’язку за договором.
8. Порушення договору зберігання автотранспортних може призводити до застосування мір цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, моральної шкоди, стягнення неустойки) та спричиняти інші наслідки оперативного характеру (відмова зберігача від виконання договору, притримання транспортного засобу та ін.). При цьому збитки, завдані поклажодавцеві втратою чи пошкодженням транспортного засобу, мають відшкодовуватися у повному обсязі (тобто з урахуванням неодержаних доходів), а не в розмірі реальних збитків, як це закріплює законодавець у ст. 951 ЦК України.
9. Єдиною підставою виникнення цивільно-правової відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження транспортного засобу є порушення договору (невиконання чи неналежне виконання). Умови реалізації відповідальності за даний вид порушення розглядаються у нерозривному зв’язку з процесом їх доказування у суді. Такий підхід дозволив зробити висновок, що необхідними умовами цивільно-правової відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження транспортного засобу, обов’язок із доказування яких покладається на поклажодавця, є: наявність збитків (шкоди) та причинний зв’язок між діяльністю зберігача (періодом зберігання) і завданими збитками (шкодою).
Стосовно встановлення інших, ніж названі, умов відповідальності, до яких традиційно відносять неправомірність (протиправність) дій (бездіяльності) порушника і його вину, обґрунтовується висновок про їх факультативність при доказуванні поклажодавцем умов відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження транспортного засобу. Пояснюється це тим, що неправомірність дій (бездіяльності) зберігача презумується в силу самого факту порушення договору, а відповідальність професійного зберігача (яким є і зберігач автотранспортних засобів за досліджуваним договором) настає незалежно від його вини. Презумпція неправомірності та вини зберігача може бути спростована останнім шляхом посилання на існування встановлених законом обставин, які є підставами для звільнення його від відповідальності. Такими обставинами є непереборна сила та умисел поклажодавця, наявність грубої необережності поклажодавця може як взагалі виключати відповідальність зберігача, так і впливати на зменшення її розміру.
10. У разі тривалого прострочення поклажодавцем обов’язку з оплати вартості наданих послуг зі зберігання зберігач може застосувати не тільки неустойку, якщо така передбачалася умовами договору, а й інші правові наслідки, спричинені порушенням зобов’язання. Характер таких наслідків не охоплюється мірами цивільно-правової відповідальності, визначається їх винятковістю та зумовлюється неможливістю зберігача інакше захистити своє порушене право. Зокрема, обґрунтовується можливість застосування зберігачем таких наслідків порушення як: право притримання транспортного засобу; право продажу транспортного засобу (звернення стягнення); набуття зберігачем права власності на транспортний засіб, невитребуваний поклажодавцем, за нормами про набувальну давність.
11. На підставі положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій та рекомендацій з подальшого удосконалення цивільного законодавства України та договірної практики регулювання відносин у сфері надання послуг за договором зберігання автотранспортних засобів. Зокрема, запропоновано удосконалити ст. 977 ЦК України (з приводу поняття договору зберігання автотранспортних засобів), ч. 2 ст. 936 ЦК України (щодо деталізації терміна «професійний зберігач»), ст. 937 ЦК України (стосовно форми договору зберігання), доповнити ст. 946 ЦК «Плата за зберігання» окремими частинами, за змістом яких зберігачеві надається право відмовитися від виконання договору або право притримати річ, якщо поклажодавцем не виконується обов’язок з оплати вартості наданих послуг зі зберігання, доповнити ст. 948 ЦК України «Обов’язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання» окремою частиною, яка наділятиме зберігача у разі тривалого прострочення поклажодавця правом продажу (звернення стягнення) об’єкта зберігання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Н.А. Вина как субъективное основание имущественной ответственности хозяйственной организации за нарушение договорных обязательств: автореф.дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.712 / Н.А.Абрамов; Киев. гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. – К., 1971. – 19 с.
2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М.Агарков. – М.: Юриздат, 1940. – 192 с.
3. Ажимов Р.С. Обязательство хранения вещей в советском гражданском праве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Р.С.Ажимов. – М., 1952. – 23 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: Курс лекций: Учебное пособие. В 4-х вып. Вып. 2: Нормы права и правоотношения / С.С.Алексеев. – Свердловск, 1964. – 226 с.
5. Амерханов Г.С. Заключение договора по советскому гражданскому праву: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Г.С.Амерханов; Моск. юрид ин-т. – М., 1953. – 19 с.
6. Аномалії в цивільному праві України: Навч.-практ.посібник // Відп. ред. Р.А. Майданик. – К.: Юстиніан, 2007. – 912 с. (серія „Аномалії цивільного права”).
7. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций / Б.С.Антимонов. – М.: Юрид. лит., 1962. – 176 с.
8. Антонова Л.А. Основные вопросы обязательства хранения в судебной практике по делам, связанным с охраной социалистической собственности / Л.А.Антонова // Социалистическая законность. – 1972. – № 6. – С.43.
9. Антонова Л.А. Обязательство хранения в советское время: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л.А.Антонова. – М., 1950. – 19 с.
10. Арсланов К.М. К вопросу о месте договора возмездного оказания услуг в системе договоров в российском гражданском праве / К.М.Арсланов // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжнар. наук.-практич. конф., 26 травня 2007 р.: тези допов. / За заг. ред. В.А.Кройтора, Р.Б.Шишки, Є.О.Мічуріна. – Х.: ХНУВС, 2007. – С.113–115.
11. Батожська О.В. Проблема визначення меж самозахисту цивільних прав / О.В.Батожська // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Вип.18. – Х., 2002. – С.340–344.
12. Боуш К.С. Договор хранения в гражданском праве России: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / К.С.Боуш; Волгоградская академия МВД России. – Волгоград, 2005. – 23 с.
13. Брагинский М.И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Издание дополнительное, исправленное (3-й завод) / М.И.Брагинский, В.В.Витрянский. – М.: Статут, 2003. – 1055 с.
14. Брагинский М.И. Договорное право. Книга четвертая: Договоры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта / М.И.Брагинский, В.В.Витрянский. – М.: Статут, 2004. – 910 с.
15. Брагинский М.И. Договорное право. Книга первая: Общие положения. Издание дополнительное, стереотипное (5-й завод) / М.И.Брагинский, В.В.Витрянский. – М.: Статут, 2002. – 848 с.
16. Брагинский М.И. Договор хранения / М.И.Брагинский. – М.: Статут, 1999. – 157 с.
17. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. (Очерк теории) / Братусь С.Н. – М.: Юрид.лит., 1976. – 214 с.
18. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч.1 / Вильнянский С.И. – Х.: Изд-во Харьков. ун-та, 1958. – 339 с.
19. Витрянский В.В. Общие положения о договоре / В.В.Витрянский // Хозяйство и право. – 1995. – № 12. – С.3–25.
20. Витяг із ухвали Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 14 грудня 2005 року по справі Рівненського міського суду від 13 лютого 2004 р. // Рішення Верховного Суду України. – № 1, 2006 р.
21. Волков Д. Существенные условия и признание договора незаключенным / Д.Волков // Юридическая практика. – № 24 (82). – 16–31 декабря 1998 г. – С.11.
22. Гавзе Ф.И. Обязательственное право (общие положения) / Гавзе Ф.И. – Минск: Изд-во БГУ им. В.И. Ленина, 1968. – 126 с.
23. Гавзе Ф.И. Социалистический гражданско-правовой договор / Гавзе Ф.И. – М.: Юрид.лит, 1972. – 168 с.
24. Газета «Закон і бізнес». – 1–10 вересня 2004 р. – № 36. – С.8.
25. Генкин Д.М. К вопросу о влиянии на обязательство невозможности исполнения / Д.М.Генкин // Сборник статей по гражданскому и торговому праву. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2005. – 620 с.
26. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер. с франц. И.Б. Новицкого / Годэмэ Е. – М.: Госюриздат, 1948. – 512 с.
27. Гонгало Б.М. Общие положения учения об обеспечении обязательств и способах обеспечения обязательств / Б.М.Гонгало // Цивилистические записки. Межвуз. сб. науч. тр. – М.: Статут, 2001. – С.63–104.
28. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств / Б.М.Гонгало. – М.: Статут, 2002. – 222 с.
29. Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. Часть вторая. / М.В.Гордон. – Х.: Изд-во ХГУ, 1960. – 346 с.
30. Горшенев В.М. К вопросу о понятии юридической ответственности в советском праве / В.М.Горшенев // Вопросы теории советского права. – Новосибирск, 1966. – 370 с.
31. Господарське право. Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів / А.Я.Пилипенко, В.С.Щербина. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с.
32. Господарський кодекс України: за станом на 24 липня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 18–22. – Ст.144.
33. Гражданский кодекс Российской Федерации, часть вторая. Текст. Комментарий. Алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова. – М.: Межд. центр фин.-экон. развития, 1996. – 836 с.
34. Гражданский кодекс УССР, введен в действие Постановлением ЦИК УССР от 16 декабря 1922 г. // СУ УССР. – 1922. – № 55. – Ст.780 (втратив чинність).
35. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. / Отв.ред. Е.А. Васильев. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
36. Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть 1 / А.А.Пушкин, В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др.; под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – 440 с.
37. Гражданское право. В 2-х томах. Т.2 / Под ред. проф. М.М. Агаркова и проф. Д.М. Генкина. – М.: Госюриздат, 1944. – 419 с.
38. Гражданское право. Словарь-справочник / Под ред. М.Ю. Тихомирова. – М., 1996. – 575 с.
39. Гражданское право. Учебник. Часть I. Издание третье, переработанное и дополненное / [Егоров Н.Д., Елисеев И.В., Иванов А.А. и др.]; под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 632 с.
40. Гражданское право. Учебник. Часть II / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 784 с.
41. Гражданское право. Учебник. Часть II. Издание второе, переработанное и дополненное / [Валявина Е.Ю., Василевская Н.П., Егоров Н.Д., Елисеев И.В. и др.]; под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. – 720 с.
42. Гражданское право. Часть вторая: Учебник / Под ред. А.Г. Калпина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 542 с.
43. Гражданское право. Часть первая: Учебник / Под ред. A.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с.
44. Гражданское право: В 2 т. Том ІІ. Полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2003. – 544 с.
45. Гражданское право: в 4 т. Том 3: Обязательственное право / [Витрянский В.В. и др.]; отв. ред. Е.А. Суханов – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтер Клувер, 2005. – 800 с.
46. Гражданское право: Учебник для вузов. Ч.1 / [Гонгало Б.М., Добрынин Ю.Е., Евстифеев А.А., Звягинцева Л.М. и др.]; под общ. ред. Т.И. Илларионовой. – М.: Норма-Инфра-М, 1998. – 453 с.
47. Гражданское право: Учебник. В 2-х томах. Т.2 / Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 432 с.
48. Гражданское право: Учебник. В 2-х томах. Т.1 / Отв. ред. Е.А. Суханов. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – 816 с.
49. Грамацький Е.М. Деякі питання відповідальності зберігача за порушення договору зберігання в новому Цивільному кодексі України / Е.М.Грамацький // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць: за матеріали міжн. наук.-прак. конф., м.Харків, 29–30 квітня 2004 р. – К, 2004. – С.569–576.
50. Грамацький Е.М. Договір зберігання у цивільному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / Е.М.Грамацький; Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
51. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П.Грибанов. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2000. – 411 с.
52. Грибанов В.П. Ответственность сторон за недопоставку по договору поставки / В.П.Грибанов // Вопросы советского гражданского права в практике суда и арбитража / Под общ. ред. И.Б. Новицкого. – М.: Изд-во МГУ, 1959. – С.331–373.
53. Гришин Д.Л. Неустойка: современная теория / Д.Л.Гришин // Актуальные проблемы гражданского права. Вып. 2 / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 2000. – С.103–140.
54. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. Т. 4. – М.: Русский язык, 1980. – 683 с.
55. Дегтярев С.Л. Возмещение убытков в гражданском и арбитражном процессе: Учебно-практическое пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. / С.Л.Дегтярев. – М.: Волтерс Клувер, 2003. – 208 с.
56. Денисов С.А. Некоторые общие вопросы о порядке заключения договора / С.А.Денисов // Актуальные проблемы гражданского права. Вып. 1 / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1998. – С.229–275.
57. Довбій С.П. Договір охорони майна: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / С.П.Довбій; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 19 с.
58. Довбій С.П. Договір охорони майна: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Довбій Сергій Петрович. – Х., 2005. – 180 с.
59. Довбій С.П. Щодо питання визначення меж відповідальності й розміру відшкодування збитків за договором охорони майна / С.П.Довбій // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 69. – С.41–48.
60. Евтеев В.С. Возмещение убытков как вид ответственности в коммерческой деятельности / В.С.Евтеев. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2005. – 184 с.
61. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация / Н.Д.Егоров. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. – 176 с.
62. Ефимов А. Хранение / А.Ефимов, А.Гулык // Бухгалтерия. – № 44 (667). – 31 октября 2005 г. – С.63–67.
63. Єсіпов І. Договір як юридичний факт / Ігор Єсіпов // Юридичний журнал. – 2005. – № 2. – C.99–103.
64. Жалинский А. Введение в немецкое право / А.Жалинский, А.Рёрихт. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
65. Жилинский С.Э. Предпринимательское право (правовая основа предпринимательской деятельности): Учебник для вузов / Предисл. проф. В.Ф. Яковлева. – 5-е изд., перераб. и доп. / Жилинский С.Э. – М.: Норма, 2004. – 928 с.
66. Загородній С.А. Договір про професійну підготовку у вищому навчальному закладі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / С.А.Загородній; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 20 с.
67. Загорулько А.И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права / А.И.Загорулько. – Х.: Консум, 1996. – 112 с.
68. Закон України «Про виконавче провадження»: за станом на 21 січня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст.207.
69. Закон України «Про захист прав споживачів»: за станом на 1 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991. – № 30. – Ст.379.
70. Закон України «Про об’єднання громадян»: за станом на 19 березня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України, 1992. – № 34. – Ст.504.
71. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: за станом на 9 вересня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст.251.
72. Закон України «Про рекламу»: за станом на 11 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст.181.
73. Звягинцева Л.М. Меры защиты в советском семейном праве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / Л.М.Звягинцева; Свердловск. юрид. ин-т. – Свердловск, 1980. – 15 с.
74. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / [Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Луць В.В. та ін.]; за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
75. Іваненко О.А. Правова природа притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань / О.А.Іваненко // Юридична Україна. – 2007. – № 8 (56). – С.55–60.
76. Институции Юстиниана. Пер. с лат. Д. Расснера / Под ред. Л.Л. Кофанова, В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 1998. – 400 с. (Серия «Памятники римского права»).
77. Иоффе О.С. Договоры в социалистическом хозяйстве / О.С.Иоффе. – М.: Юрид. лит, 1964. – 498 с.
78. Иоффе О.С. Обязательственное право / О.С.Иоффе. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
79. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О.С.Иоффе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1955. – 311 с.
80. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР (Ч.2) / О.С.Иоффе. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1978. – 174 с.
81. Иоффе О.С. Советское гражданское право: Курс лекций. В 3 ч. Ч.1: Общая часть. Право собственности. Общее учение об обязательствах / О.С.Иоффе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – 514 с.
82. Кабалкин А.Ю. Договор возмездного оказания услуг / А.Ю.Кабалкин // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С.8–19.
83. Кабалкин А.Ю. Сфера обслуживания: гражданско-правовое регулирование / А.Ю.Кабалкин. – М.: Наука, 1972.– 199 с.
84. Кабалкин А.Ю. Услуги в системе отношений, регулируемых гражданским правом / А.Ю.Кабалкин // Государство и право. – 1994. – №8–9. – С.79–88.
85. Калайков С. Причинная связь, как основание гражданско-правовой ответственности / С.Калайков // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc99p/instrum1312/
86. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательств по оказанию услуг в гражданском праве / Ю.Х.Калмыков // Советское государство и право. – 1966. – № 5. – С.116–119.
87. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательств по оказанию услуг в гражданском праве / Ю.Х.Калмыков // Избранное: Труды. Статьи. Выступления / Предисловие В.Ф. Яковлева; Сост. О.М. Козырь, О.Ю. Шилохвост; Исследовательский центр частного права. – М.: Статут, 1998. – 312 с.
88. Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук: 12.00.03 / І.С.Канзафарова; Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького. – К., 2007. – 36 с.
89. Карнаух Т.М. Притримання як спосіб забезпечення виконання зобов’язань: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т.М. Карнаух; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
90. Карнаух Т.М. Відмежування притримання від заходів оперативного впливу / Т.М. Карнаух // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжн. наук.-прак. конф., 26 травня 2007 р.: тези допов. / За заг. ред. В.А.Кройтора, Р.Б.Шишки, Є.О.Мічуріна. – Х.: ХНУВС, 2007. – С.269–272.
91. Кархалев Д.Н. Ответственность по гражданскому праву: Учебное пособие / Д.Н.Кархалев. – Уфа: РИО БашГУ, 2001. – 63 с.
92. Кархалев Д.Н. Гражданско-правовые меры защиты и меры ответственности: Учебное пособие / Д.Н.Кархалев. – Уфа: РИО БашГУ, 2004. – 148 с.
93. Ким Е.В. Услуга как объект обязательства / Е.В.Ким // Правоведение. – 2005. – № 3. – С.38–45.
94. Ковалевский М.А. Правовое регулирование хранения в коммерческом обороте / М.А.Ковалевский // Кодекс-info. – СПб, 2001. – № 12 (324). – С.36–63.
95. Кодекс України про адміністративні правопорушення: за станом на 11 липня 2009 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80732-10
96. Колєсніков О.М. Правова природа договору з надання правової допомоги / О.М.Колєсніков // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Х., 2007. – Вип. 37. – С.280–285.
97. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный) / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Инфра-М-Норма, 1996. – 779 с.
98. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть первая / Отв. ред. О.Н. Садиков – М.: Юринформ Центр, 1995. – 448 с.
99. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. 2-е изд., доп. и перераб. / Под ред. Е.А. Флейшиц и О.С. Иоффе. – М.: Юрид.лит., 1970. – 824 с.
100. Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М., 1996. – 432 с.
101. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: новые аспекты / М.С.Кораблева // Актуальные проблемы гражданского права. Вып. 1 / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1998. – С.76–108.
102. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции / О.А.Красавчиков // Гражданско-правовой договор и его функции: межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск: УрГУ, 1980. – С.3–20.
103. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А.Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
104. Кузнецов С.А. Судебные обеспечительные средства в российском гражданском праве: монография / С.А.Кузнецов. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 304 с.
105. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада / Кулагин М.И. Избранные труды. – М.: Статут, 1997. – 330 с.
106. Курс советского гражданского права. Отдельные виды обязательств / [Антимонов Б.С., Брауде И.Л., Граве К.А., Новицкий И.Б. и др.]; под общ. ред. К.А.Граве и И.Б.Новицкого. – М.: Госюриздат, 1954. – 360 с.
107. Л. Жюллио де ла Морандьер. Гражданское право Франции. Том 3: Перевод с франц. докт. юрид. наук Е.А. Флейшиц / Л. Жюллио де ла Морандьер. – М.: Изд-во иностр. лит., 1961. – 748 с.
108. Лаасик Э.Я. Советское гражданское право. Особенная часть / Под ред. Э. Тынисмяэ / Э.Я.Лаасик. – Таллин: Валгус, 1980. – 572 с.
109. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. 2-ге вид. / С.Н.Ландкоф. – К.: Рад. школа, 1948. – 424 с.
110. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы) / О.Э.Лейст. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 239 с.
111. Лисаченко А.В. Приобретательная давность в российском гражданском праве / А.В.Лисаченко // Цивилистические записки. Межвуз. сб. науч. тр. – М.: Статут, 2001. – С.280–296.
112. Лисюкова Е.А. Пределы свободы договора в гражданском кодексе Российской Федерации и Принципах международных коммерческих договоров / Е.А.Лисюкова // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. Вып. 4 / Под ред. проф. М.И. Брагинского. – М.: Норма, 2002. – С.287–305.
113. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: монографія / Д.М.Лук’янець. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
114. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве / Л.А.Лунц. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1999. – 352 с.
115. Маковій В.П. Набувальна давність у цивільному праві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / В.П.Маковій; Харків. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2007. – 20 с.
116. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Н.С.Малеин. – М.: Наука, 1968. – 207 с.
117. Маркс К. Сочинения. Изд. второе. Т. 26, ч. I / К.Маркс, Ф.Энгельс. – М.: Госполитиздат, 1962. – 477 с.
118. Масевич М.Г. Основания приобретения права собственности на бесхозяйные вещи / М.Г.Масевич // Проблемы современного гражданского права: Сб. статей / Под ред. В.Н. Литовкина, В.А. Рахмиловича. – М.: Городец, 2000. – C.173–191.
119. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве / Отв. ред. К.П. Николаев / Г.К.Матвеев. – К.: Изд-во Киев. гос. ун-та, 1955. – 307 с.
120. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности / Г.К.Матвеев. – М.: Юрид. лит., 1970. – 311 с.
121. Матвеев Г.К. О понятии непреодолимой силы в советском гражданском праве / Г.К.Матвеев // Советское государство и право. – 1963. – №8. – С.95–105.
122. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х ч. Часть 2). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902 / Д.И.Мейер. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 455 с.
123. Мильков А.В. Договор охраны по российскому гражданскому праву: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / А.В.Мильков. – М., 2008. – 26 с.
124. Мильков А.В. Разграничение договоров охраны и хранения / А.В.Мильков // Юрист. – 2007. – № 11. – С.23–25.
125. Митний кодекс України: за станом на 1 серпня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст.288.
126. Мозолин В.П. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / Отв. ред. В.П. Мозолин / В.П.Мозолин, Е.А.Фарнсфорт. – М.: Наука, 1988. – 308 с.
127. Москаленко С. Договір зберігання транспортного засобу – чи захищені права власників авто? / Сергій Москаленко // Юридичний журнал. – 2007. – № 7–8. – С.72–74.
128. Муромцев С.А. Гражданское право Древнего Рима / С.А.Муромцев. – М.: Статут, 2003. – 685 с.
129. Нам К.В. Убытки и неустойка как формы договорной ответственности / К.В.Нам // Актуальные проблемы гражданского права. Вып. 1 / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1998. – С.330–379.
130. Новицкий И.Б. Общее учение об обязательстве / И.Б.Новицкий, Л.А.Лунц. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
131. Новицкий И.Б. Избранные труды по гражданскому праву. В 2 т. Т.1 / И.Б.Новицкий. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2006. – 460 с.
132. Новицкий И.Б. Избранные труды по гражданскому праву. В 2 т. Т.2 / И.Б.Новицкий. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2006. – 413 с.
133. Новицкий И.Б. Римское право. Изд. 7-е стереотипное / И.Б.Новицкий. – М.: Ассоциация «Гуманитарное знание» «ТЕИС»», 2002. – 310 с.
134. Нюняев В.О. Обязательства по оказанию услуг в рекламной деятельности / В.О.Нюняев // Гражданское законодательство Российской Федерации как правовая среда гражданского общества: материалы Междунар. науч.-практ. конф.: В 2 т. Краснодар: Просвещение-Юг, 2005. – Т.2. – C.215–220.
135. Огрызков В.М. Пределы применения мер оперативного характера при поставках продукции / В.М.Огрызков // Сов. юстиция, 1968. – № 7. – С.4.
136. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Изд. 12-е. – М.: Русский язык, 1978. – 846 с.
137. Ойгензихт В.А. Антисубстративные конструкции юридического лица и его ответственность / В.А.Ойгензихт // О роли юридической ответственности в условиях ускорения социально экономического развития: Уч. зап. Тартуского гос. ун-та. – Тарту, 1987. – С.80–93.
138. Осипов Е.Б. Общие вопросы ответственности в гражданском праве / Е.Б.Осипов // Цивилистические записки. Межвуз. сб. науч. трудов. – М.: Статут, 2001. – С.297–318.
139. Основи господарського права України: Навчальний посібник / А.Я.Пилипенко, В.С.Щербина. – К.: МАУП, 1995. – 204 с.
140. Основы гражданского законодательства СССР // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – № 26. – 1991. – Ст.733.
141. Основы советского гражданского права: Учеб. пособие для эконом. спец. вузов / [С.П. Коломацкая, З.С. Котлярова, В.В. Котова и др.]; под ред. Я.А. Куника. – М.: Высш.шк., 1986. – 383 с.
142. Офіційний сайт Верховного Суду Російської Федерації. – Режим доступу: http://www.supcourt.ru/print_page.php?id=5246
143. Офіційний сайт Всеукраїнської спілки автомобілістів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uacards.com/module-ContentExpress-display-ceid-10.html
144. Павлодский Е.А. Случай и непреодолимая сила в гражданском праве / Е.А.Павлодский. – М.: Юрид.лит, 1978. – 104 с.
145. Павлодский Е.А. Случай и непреодолимая сила в советском гражданском праве: автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.03. / Е.А.Павлодский. – М., 1972. – 23 c.
146. Памятники римского права: Законы 12 таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М.: Зеркало, 1997. – 608 с.
147. Повітряний кодекс України: за станом на 4 лютого 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст.274.
148. Погребной И.М. Теория права: Учебное пособие. 3-е изд., испр. и доп. / И.М.Погребной. – Х.: Основа, 2003. – 128 с.
149. Подопригора A.A. Основы римского гражданского права: Учебное пособие для студентов юрид. вузов и факультетов. 2-е изд., перераб. / А.А.Подопригора. – К.: Вентури, 1995. – 288 с.
150. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А.Покровский. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
151. Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках: за станом на 14 жовтня 2009 р., затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1102. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1102-2008-%EF
152. Постанова Вищого господарського суду України № 11/45 (14/114) від 16 лютого 2005 р. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/docs/28_823440.html
153. Постанова Вищого господарського суду України № 11/45 від 14 квітня 2004 р. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/docs/28_529335.html
154. Постанова Вищого господарського суду України № 17/260-02 від 12 січня 2004 р. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/docs/28_651559.html
155. Постанова Вищого господарського суду України № 8/242-9/76 від 15 вересня 2004 р. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/docs/28_683753.html
156. Постанова Вищого господарського суду України № 8/242-9/76-15/449 від 12 жовтня 2005 р. – Режим доступу: http://arbitr.gov.ua/docs/28_1091357.html
157. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов’язаних із діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» від 28 червня 1991 року № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний суд України; за заг. ред. В.Т. Маляренко. – К: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
158. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12 квітня 1996 року № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний суд України; за заг. ред. В.Т. Маляренко. – К: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
159. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний суд України; за заг. ред. В.Т. Маляренко. – К: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
160. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20 // Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах / Верховний Суд України; за заг. ред. В.Т.Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 352 с.
161. Правила дорожнього руху: за станом на 3 вересня 2009 р., затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1306-2001-%EF.
162. Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках: за станом на 17 серпня 2002 р., затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=115-96-%EF
163. Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 № 1342. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1342-2009-%EF
164. Правила предоставления услуг автостоянками. Утверждены Правительством РФ от 17 ноября 2001 г. № 795 // Собрание законодательства РФ. – 2001. – № 48. – Ст.4517.
165. Принципы Европейского договорного права // Вестник ВАС РФ. – 2005. – № 3, 4.
166. Принципы международных коммерческих договоров / Пер. с англ. А.С. Комарова. – М.: Междунар. центр фин.-экон. разв., 1996. – 328 с.
167. Про затвердження Примірного статуту кооперативу по будівництву та експлуатації колективних гаражів-стоянок для автомобілів і мотоциклів, що знаходяться в особистій власності громадян: Постанова Ра