АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Марчук Валерій Іванович

УДК 342.5](477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Остапенко Олексій Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2011

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ……………………………………… 4
ВСТУП …………………………………………………………………………. 5

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ УПРАВЛІННЯ ………. 12
1.1. Сутність адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління: огляд літератури …………………………………………………. 12
1.2. Характеристика нормативно-правового забезпечення встановленого порядку управління в Україні ……………………………………….………… 28
1.3. Органи внутрішніх справ як суб’єкт, що здійснює адміністративно-правовий захист встановленого порядку управління ………………………... 42
1.4. Застосування органами внутрішніх справ заходів впливу на правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління ……. 58
1.5. Відповідальність фізичних та юридичних осіб за посягання на встановлений порядок управління …………………………………………………….………. 74
1.6. Забезпечення законності органами внутрішніх справ при дотриманні встановленого порядку управління …………………………………………… 90
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………. 106

РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЩОДО ЗАХИСТУ ВСТАНОВЛЕНОГО ПОРЯДКУ УПРАВЛІННЯ …………………………………………………………………. 111
2.1. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ щодо захисту встановленого порядку управління …………………………….…… 111
2.2. Процесуально-правове забезпечення встановленого порядку управління органами внутрішніх справ ………………………………………………..….. 130
2.3. Застосування адміністративних стягнень органами внутрішніх справ за порушення встановленого порядку управління …………………………...... 151
2.4. Напрями вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення встановленого порядку управління …………………………... 170
Висновки до розділу 2 …………………………………………………….…. 187

ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….. 190
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….. 198
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 209

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВР України – Верховна Рада України;
ЗМІ – засоби масової інформації;
КМ України – Кабінет Міністрів України;
КПРС – Комуністична партія Радянського Союзу;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення;
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України;
ОВС – органи внутрішніх справ;
РФ – Російська Федерація;
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік;
ЦГЗ – Центр громадських зв’язків.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Державна влада в Україні сьогодні функціонує за нових соціально-економічних та політичних умов, які потребують використання ефективних підходів до регулювання суспільних відносин у всіх сферах життєдіяльності. Відтак особливо важливо акцентувати увагу на необхідності таких підходів до використання оптимальних методів і прийомів управління. У найзагальнішому розумінні управління розглядається як поняття, що характеризує впорядкування взаємозв’язків і взаємодії певної множини елементів суспільства. Одним із видів управління, за допомогою котрого формуються зв’язки у суспільному житті, є соціальне управління, в якому провідну роль відіграє державне управління, адже саме на нього покладається здійснення необхідних заходів впливу на суспільство чи його окремі ланки з метою їх упорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку. Однак, складність належного забезпечення порядку управління полягає в тому, що коло відносин, котрі потребують регулювання з боку держави, постійно зростає. Тому вдосконалення адміністративного законодавства як важливої складової адміністративної реформи спрямовується на розвиток демократичних засад, забезпечення захисту відносин у сфері встановленого порядку управління, поліпшення діяльності інститутів державної влади та місцевого самоврядування. Як свідчить практика, за останні п’ять років порядок управління в державі був розбалансований та здійснювався у так званому «ручному режимі».
На підставі світового досвіду законотворчої діяльності встановлено, що з-поміж багатьох адміністративно-правових відносин особливу увагу слід приділяти захисту порядку управління, встановленого у державі. Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення та практики його застосування органами внутрішніх справ підтверджує, що окремі норми не повною мірою відповідають вимогам часу і змісту адміністративно-правової реформи, а отже, не можуть бути належним чином виконані. Науково-теоретичний рівень забезпечення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ визнається недостатнім. Робота над проектами адміністративно-правових актів з питань адміністративної юрисдикції потребує чіткого визначення перспектив розвитку законодавства. У цьому контексті винятково актуальним є вдосконалення нормативно-правового регулювання забезпечення встановленого порядку управління органами внутрішніх справ, що, безумовно, стимулюватиме ефективність їх функціонування для вирішення завдань охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями. Саме це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Науково-теоретичною базою дисертації стали загальнотеоретичні праці фахівців у галузі теорії управління, адміністративного права та процесу, зокрема В.Б. Авер’янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Т.О. Гуржія, С.М. Гусарова, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, Н.Г. Саліщевої, В.М. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, А.П. Шергіна, О.М. Якуби, Х.П. Ярмакі та інших. Однак у численних публікаціях цих та інших учених адміністративно-правове забезпечення встановленого порядку управління органами внутрішніх справ розглядається побіжно, лише у зв’язку з іншою проблематикою. У них не йдеться про відповідний комплексний аналіз цього актуального питання. Враховуючи це, а також зважаючи на наукову і практичну важливість проблеми, усвідомлено необхідність узагальнення зібраного емпіричного, науково-теоретичного та статистичного матеріалу, проведення оцінки існуючих тенденцій діяльності органами внутрішніх справ у сфері забезпечення встановленого порядку управління в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, згідно з Пріоритетним напрямком розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованим Академією правових наук України (постанова від 18.06.2004 р. №2/04-2), а також передбачене планами науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Проблеми реформування правової системи України» (номер державної реєстрації 0109U007853).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дослідження є з’ясування і науково-теоретичне обґрунтування змісту та особливостей адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління в Україні органами внутрішніх справ. Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань, які обумовлюють необхідність:
 охарактеризувати ступінь розробленості проблеми забезпечення встановленого порядку управління у вітчизняній та зарубіжній літературі;
 уточнити сутність адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління;
 з’ясувати особливості нормативно-правового забезпечення встановленого порядку управління в Україні;
 розкрити роль органів внутрішніх справ у діяльності, спрямованій на забезпечення встановленого порядку управління;
 розглянути порядок притягнення до адміністративної відповідальності посадових, фізичних та юридичних осіб за посягання на встановлений порядок управління;
 розглянути напрями діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення встановленого порядку управління і запропонувати заходи щодо їхнього вдосконалення;
 проаналізувати сутність та форми адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ із забезпечення встановленого порядку управління;
 охарактеризувати види адміністративних стягнень, що накладаються органами внутрішніх справ за порушення встановленого порядку управління;
 розробити на основі аналізу чинного законодавства пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення встановленого порядку управління в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у процесі забезпечення встановленого порядку управління.
Предмет дослідження – діяльність органів внутрішніх справ із забезпечення встановленого порядку управління в Україні.
Методи дослідження. У дослідженні використано сукупність різноманітних методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування дало змогу дослідити проблему в логічному поєднанні її соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою методів логіко-семантичного та герменевтичного поглиблено зміст понятійного апарату забезпечення встановленого порядку управління (підрозділи 1.1., 2.1.); системного – розглянуто це явище у вигляді соціальної системи (підрозділ 1.2.); порівняльно-правового – виявлено загальні і специфічні властивості правового регулювання встановленого порядку управління (підрозділи 1.3., 1.4., 1.5.); групування – запропоновано систему забезпечення встановленого порядку управління (підрозділи 1.2., 2.3.); соціологічного та статистичного – узагальнено результати діяльності державних органів виконавчої влади щодо практики притягнення до адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку управління (підрозділи 1.5., 2.3.); формально-юридичного – проаналізовано зміст нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ у сфері забезпечення встановленого порядку управління (підрозділи 1.2., 2.2.). Використання логічних методів сприяло подальшій розробці шляхів вдосконалення законодавства України щодо приведення діяльності органів внутрішніх справ стосовно забезпеченню встановленого порядку управління у відповідність з потребами суспільства (підрозділ 1.6., 2.4.).
Нормативно-правову основу дослідження становлять Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про міліцію», «Про державну службу», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та інші. Емпіричною базою дослідження стали результати опитування 400 громадян та 100 працівників правоохоронних органів (анкетування проводилося у Львівській, Київській та Івано-Франківській областях), статистичні дані про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення встановленого порядку управління в Україні за останні п’ять років.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що на сьогодні дисертація є одним із перших монографічних досліджень проблем, пов’язаних із забезпеченням встановленого порядку управління в Україні органами внутрішніх справ. На основі проведених наукового аналізу й узагальнення сформульовано висновки та пропозиції, у яких містяться елементи наукової новизни, зокрема:
уперше:
- на основі застосування сукупності методологічних підходів розкрито сутність встановленого порядку управління та його адміністративно-правового забезпечення і дано авторське визначення цим поняттям;
- проведено систематизацію нормативно-правового актів, що встановлюють та забезпечують дотримання встановленого порядку управління в Україні;
- теоретично визначено та обґрунтовано компетенцію органів внутрішніх справ у сфері забезпечення встановленого порядку управління;
удосконалено:
- змістовну характеристику адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління органів внутрішніх справ;
- праворозуміння таких понять «адміністративно-правові принципи державного управління», «адміністративна відповідальність», «адміністративна юрисдикція ОВС», «забезпечення законності»;
- окремі елементи та форми адміністративно-юрисдикційної діяльності ОВС у сфері забезпечення встановленого порядку управління;
- класифікацію видів адміністративних стягнень;
набули подальшого розвитку:
- видова характеристика суб’єктів адміністративних проступків, в тому числі у сфері встановленого порядку управління;
- умови, за яких реалізується порядок притягнення фізичних та юридичних осіб до адміністративної відповідальності;
- підстави застосування органами внутрішніх справ заходів впливу за посягання на встановлений порядок управління;
- пропозиції щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення встановленого порядку управління в Україні у тому числі щодо уточнення ряду положень законодавчих та підзаконних актів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес. Так, у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути покладені в основу подальших розробок проблематики вдосконалення адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління в Україні; у правотворчій сфері – сформульовані в результаті проведеного дослідження пропозиції можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства та під час підготовки нових нормативно-правових актів, що стосуються регулювання адміністративно-правових відносин; у сфері правозастосування – отримані результати дозволять певною мірою поліпшити ефективність діяльності органів внутрішніх справ, пов’язаній із забезпеченням встановленого порядку управління в Україні (акт впровадження від 4.10.2010 р. № 14); у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури до курсів лекцій з дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» (акт впровадження від 18.10.2010 р. № 43), а також у системі службової підготовки працівників органів внутрішніх справ.
Апробація отриманих результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися та отримали схвалення на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ. Низку положень викладено у наукових доповідях і повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення та стратегія розвитку» (Суми, 17-18 травня 2008 р.); на науково-практичній конференції «Фахова підготовка слідчих: актуальні проблеми та перспективи удосконалення» (Львів, 6 червня 2008 р.); на І-й Всеукраїнській науковій конференції «Економіка і управління: погляд молоді» (Донецьк, 12-13 березня 2009 р.); на засіданнях круглих столів «Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти» (Львів, 22 травня 2009 р.) та «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (Львів, 28 травня 2010 р.).
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження викладено у восьми публікаціях, з яких чотири – у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири – у матеріалах науково-практичних конференцій та круглих столів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 234 сторінки, з них 193 сторінки – основний текст, 11 – додатки, 26 – список використаних джерел (273 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного наукового дослідження, виконаного на основі аналізу чинного вітчизняного і міжнародного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць з різних галузей юриспруденції, стали підставою для певних узагальнень, формулювання низки пропозицій, спрямованих на вирішення поставленого наукового завдання стосовно визначення та вдосконалення адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління в Україні органами внутрішніх справ.
1. Встановлений порядок управління – це визначена певними заходами діяльність кого- чи чого-небудь відповідно до конкретних вимог або правил. Вона передбачає визначений порядок діяльності органів виконавчої гілки влади, що проводиться відповідно до встановлених адміністративно-правовими нормами правил, за порушення яких передбачається відповідальність. Адміністративно-правове забезпеченням встановленого порядку управління – це створення та підтримання умов для виконання вимог встановленого порядку управління за допомогою адміністративно-правових засобів у правовій сфері. Структура механізму адміністративно-правового забезпечення встановленого порядку управління може бути такою: 1) норма права (адміністративно-правова норма); 2) правові відносини (адміністративно-правові відносини); 3) принципи дії механізму забезпечення порядку управління; 4) стадії порядку управління та їх забезпечення; 5) гарантії здійснення порядку управління; 6) акти застосування норм права.
2. Особливість адміністративно-правових норм, що забезпечують встановлений порядок управління, полягає в тому, що, по-перше, в них закріплюються відносини щодо керування, державного контролю і нагляду; по-друге, метод їх впливу є імперативним, вольовим, державно-владним; по-третє, виконання приписів адміністративно-правових норм гарантується державою за допомогою організаційних, роз’яснювальних, стимулюючих та примусових засобів; по-четверте, кожна адміністративно-правова норма є органічною частиною всієї галузевої системи і поза цією системою діяти не може.
3. Поняття «встановлений правопорядок» та «встановлений порядок управління» не рівнозначні. Під поняттям «правопорядок» розуміється досить широка система суспільних відносин, які ґрунтуються на основі права і законності. Поняття «встановлений правопорядок» і «встановлений порядок управління» співвідносяться між собою як ціле та частина. Перше має ширше значення, а друге є його складовою, без забезпечення якої не можна говорити про належний рівень правопорядку у державі. Регулювання адміністративно-правових відносин у сфері встановленого порядку управління досить перевантажене, а виявлені у ній суперечності, можна згрупувати таким чином: 1) статті, які за своїм змістом доповнюють одна одну при регулюванні тотожних адміністративно-правових відносин; для зручності вони можуть бути об’єднані в одну статтю; 2) статті, зміст диспозицій яких у різних нормативно-правових актах фактично однаковий, однак за їхнє порушення передбачається різна адміністративна відповідальність; 3) статті, в яких виявлено суперечності у диспозиції, що призводить при їх застосуванні до конкуренції чи колізії норм; 4) статті, в яких виявлено суперечності у видах і розмірах санкцій, що призводить до порушень справедливості і законності при визначенні покарання.
4. Органи внутрішніх справ як суб’єкт захисту встановленого порядку управління виступають і як орган, що забезпечує дотримання встановленого порядку управління, і як орган, уповноважений розглядати справи, пов’язані з такими проступками, і як об’єкт, на нормальну діяльність якого можуть бути спрямовані неправомірні дії. Адміністративно-правовий захист встановленого порядку управління органами внутрішніх справ – сукупність юридичних засобів, що застосовуються цими органами та їх посадовими особами в адміністративному порядку для припинення незаконного посягання на встановлений порядок управління та усунення перешкод, що виникають при їх здійсненні.
5. Для захисту встановленого порядку управління органи внутрішніх справ використовують переконання і примус. Під переконанням розуміється сукупність способів безпосереднього чи опосередкованого впливу на свідомість і поведінку керованих об’єктів, які базуються на врахуванні несуперечних закону потреб та інтересів з метою забезпечення дотримання встановленого в державі порядку управління. Оскільки використання методу переконання вимагає насамперед авторитету влади, створення певних умов і соціального клімату, наявності вагомих аргументів, то наразі цей метод при забезпеченні встановленого порядку управління в Україні не дає належного результату. Найбільша питома вага, висока мобільність і здатність адаптуватися до конкретних умов і потреб держави належать адміністративному примусу. Розрізняють три групи заходів примусу, а саме: адміністративно-запобіжні, адміністративного припинення і адміністративної відповідальності.
6. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ у сфері встановленого порядку управління, – це система передбачених адміністративним правом заходів запобіжного впливу на негативні причини та явища, що вживаються компетентними органами та їх посадовими особами з метою виявлення та попередження вчинення правопорушень у цій сфері. Заходи адміністративного припинення, що застосовуються органами внутрішніх справ у сфері встановленого порядку управління, – це передбачені нормами адміністративного права заходи примусового впливу, спрямовані на припинення діянь, що мають ознаки адміністративного проступку у сфері встановленого порядку управління. Під заходами адміністративної відповідальності, що застосовуються органами міліції у сфері встановленого порядку управління, слід розуміти визначені адміністративним законодавством заходи реагування на порушення адміністративно-правових норм, що регламентують встановлений порядок управління.
7. Порушення встановленого порядку управління посадовими особами може проявлятися, по-перше, у неправомірному використанні чи самовільному здійсненні; по-друге, у порушенні визначених законом порядку, правил чи режиму; по-третє, у створенні перешкод чи незабезпеченні умов; по-четверте, у невиконанні чи ухиленні від виконання вимог, розпоряджень, приписів чи постанов; по-п’яте, у несвоєчасному поданні чи неподанні інформації. При вчиненні юридичними особами адміністративних проступків, що посягають на встановлений порядок управління, можливим є розгляд їх протиправної поведінки, пов’язаної зі сферою захисту прав споживачів, сферою захисту прав і свобод громадян України, діяльністю у сфері економіки та охорони інших управлінських відносин.
8. Законність у сфері встановленого порядку управління розглядається у вузькому розумінні і означає режим чіткого та неухильного виконання вимог адміністративно-правових норм, котрі регулюють відносини, пов’язані зі встановленим порядком управління. Забезпечення законності органами внутрішніх справ при дотриманні встановленого порядку управління – система загальних і спеціальних гарантій, що забезпечують точне і неухильне дотримання законів, інтересів держави та громадян у цій сфері суспільних відносин, а у випадках їх порушень – поновлення порушених прав та інтересів і притягнення винних до адміністративної відповідальності. Її забезпечення у сфері встановленого порядку управління можна здійснювати за допомогою державного та громадського контролю, а також судового захисту.
9. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ із забезпечення встановленого порядку управління – це визначена законодавчими актами діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ з розгляду та вирішення спорів, що виникають у зв’язку із порушенням встановленого порядку управління і прийняття стосовно них об’єктивного і справедливого рішення. Зміст цієї діяльності полягає у виявленні правопорушень, вчинюваних у сфері встановленого порядку управління і складанні протоколу про правопорушення; збиранні та оцінюванні матеріалів, що стосуються порушення встановленого порядку управління; здійсненні адміністративного провадження у справах про порушення встановленого порядку управління; накладанні адміністративного стягнення; виконанні рішення у справі.
10. Адміністративно-процесуальне забезпечення встановленого порядку управління можна розглядати у широкому та вузькому розумінні. У широкому – це сукупність норм адміністративно-процесуального права, за допомогою яких визначається порядок розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ, що виникають у сфері порядку управління, уповноваженими на те органами держави (їх посадовими особами). У вузькому – сукупність норм адміністративно-процесуального права, які визначають порядок розгляду органів внутрішніх справ адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління, і застосування до правопорушників адміністративних стягнень.
11. Для системи українського законодавства характерним є те, що адміністративні стягнення встановлені не тільки в КУпАП, а й іншими законами та підзаконними актами. Врахувавши різноманітність правових актів, якими тією чи іншою мірою регулюється питання застосування адміністративних стягнень, в тому числі і за порушення встановленого порядку управління, а також висловлені науковцями думки, слід виділити такі їх групи: 1) кодифіковані законодавчі акти, основними з яких є КУпАП, Митний кодекс України; 2) окремі нормативні акти; 3) укази Президента України, декрети й постанови КМ України; 4) акти місцевих (виконавчих органів) та рішення місцевих рад, прийняті згідно зі ст. 5 КУпАП. Адміністративні стягнення, що посягають на встановлений порядок управління, можна поділити: 1) на ті, що застосовуються до фізичних осіб (громадян або посадових осіб); 2) на ті, що застосовуються до юридичних осіб; 3) на ті, що можуть застосовуватися як до фізичних, так і до юридичних осіб. Із закріплених у ст. 24 КУпАП стягнень за посягання на встановлений порядок управління ОВС можуть застосовувати лише попередження і штраф.
12. Поліпшення діяльності органів внутрішніх справ у сфері забезпечення встановленого порядку управління необхідно здійснювати шляхом: 1) удосконалення правового регулювання процесу виконання постанов про адміністративні стягнення; 2) поліпшення фахової підготовки працівників ОВС; 3) реалізації заходів щодо посилення контролю за адміністративно-юрисдикційною діяльністю ОВС у сфері встановленого порядку управління; 4) поглиблення взаємодії ОВС з громадянами, громадськими організаціями та ЗМІ. Необхідно переглянути Особливу частину чинного КУпАП з метою виявлення та узгодження за змістом статей, які містяться у главі 15, але не стосуються сфери встановленого порядку управління, а також ввести відповідальність юридичних осіб за вчинення адміністративних проступків у сфері встановленого порядку управління та здійснити детальну регламентацію процесуального порядку їх притягнення до такої відповідальності.
13. Для вдосконалення нормативно-правової бази у сфері забезпечення встановленого порядку управління доцільно внести зміни у чинний КУпАП та врахувати ці зауваження під час роботи над проектом Кодексу про адміністративні проступки. А саме:
а) з метою усунення конкуренції норм між ст. 185 КУпАП «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця», ст. 1857 КУпАП «Публічний заклик до невиконання вимог працівника міліції» та ст. 18828 КУпАП «Невиконання законних вимог посадових осіб Державної автомобільної інспекції МВС України» пропонується об’єднати їх в одну статтю за номером 185 КУпАП, а до неї включити три частини: 1) за образу працівника міліції чи члена громадського формування з охорони громадського порядку; 2) за злісну непокору законному розпорядженню; 3) за публічний заклик до невиконання вимог працівника міліції;
б) з метою усунення конкуренції норм, пропонується скасувати ст. 2111 «Неявка на виклик у військовий комісаріат» та ст. 2112 КУпАП «Неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць», оскільки ці види правопорушень передбачені ст. 210 КУпАП, а саму назву цієї статті змінити на «Порушення законодавства про військовий обов’язок і військову службу», а у зміст ч. 1 внести відповідні корективи;
в) з метою усунення конкуренції норм між ст. 1866 КУпАП «Порушення законодавства про друковані засоби масової інформації» та ст. 2123 КУпАП «Порушення права на інформацію» пропонується об’єднати їх в одну статтю за номером 1866 КУпАП під назвою «Порушення законодавства про друковані засоби масової інформації та права на інформацію», включивши до неї відповідні частини названих статей;
г) назву ст. 186 КУпАП змінити на «Самоправство», а її диспозицію викласти таким чином: «Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, юридичною особою, якщо такими діями була заподіяна незначна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника». Також доцільно передбачити санкцію у ч. 2 за повторне вчинення подібних дій;
ґ) назву ст. 196 КУпАП «Порушення правил навчання карате» змінити на таку: «Порушення правил навчання різним видам єдиноборств», а її диспозицію викласти таким чином: «Порушення встановлених правил реєстрації, відкриття та набору громадян в секції, де навчають різним видам єдиноборств»;
д) доповнити ч. 1 ст. 34 КУпАП «Обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення» такими пунктами:
1) добровільне повідомлення особою про вчинене ним правопорушення;
2) вчинення адміністративного правопорушення вперше з необережності;
3) наявність на утриманні правопорушника малолітніх дітей;
4) вчинення адміністративного правопорушення особою, яка досягла 60-річного віку;
5) вчинення адміністративного правопорушення під впливом погроз чи примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність;
6) вчинення адміністративного правопорушення при порушенні умов правомірності необхідної оборони, крайньої необхідності, затримання правопорушника, виконання наказу чи розпорядження;
е) доповнити ч. 1 ст. 35 КУпАП «Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення» такими пунктами:
1) залучення до вчинення правопорушення особи, яка завідомо для винного страждає на тяжкі психічні розлади;
2) вчинення адміністративного правопорушення відносно осіб чи їх близьких у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку;
3) вчинення адміністративного правопорушення відносно вагітної жінки;
4) вчинення адміністративного правопорушення з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аврутин Ю.Е. Правопорядок: организационно-правовое обеспечение в Российской Федерации. Теоретическое административно-правовое исследование: монография / Ю.Е. Аврутин, В.Я. Кикоть, И.И. Сыдорук. – М.: Юнити-Дана; Закон и право, 2003. – 456 с.
2. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посібник / [Горинецький М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В. та ін.]. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 120 с.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: навч. посібник / за заг. ред. А.Т. Комзюка. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2000. – 112 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / за ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: УАВС, 1995. – 177 с.
5. Адміністративна діяльність: навч. посібник / [Ковалів М.В., Кісіль З.Р., Калаянов Д.П. та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.
6. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая: учебник / под ред. А.П. Коренева. – М.: МЮИ МВД России; Щит-М, 1997. – 346 с.
7. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід та пропозиції для України / авт.-упоряд. В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.
8. Адміністративне право: навч. посібник / [Остапенко О.І., Кісіль З.Р., Ковалів М.В. та ін.]. – К.: Правова єдність, 2008. – 536 с.
9. Адміністративне право України: підручник / [Битяк Ю.П., Гаращук В.М., Дьяченко О.В. та ін.] – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
10. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2-х т. / ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – Т. 1. Загальна частина. – 584 с.
11. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 892 с.
12. Адміністративне право України. Загальна частина: навч. посібник / за ред. О.І. Остапенка. – Львів: ЛІВС, 1999. – 320 с.
13. Административное право Украины: ученик / [Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.Н. и др.]; под ред. проф. Ю.П. Битяка. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Х.: Право, 2003. – 576 с.
14. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1966. – 188 с.
15. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: учебник / А.П. Алехин, А.Н. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. – М.: Зерцало, 2002. – 608 с.
16. Андрєєва О.Б. Методи діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики правопорушень: наук.-практ. посібник / О.Б. Андрєєва. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – 33 с.
17. Ануфрієв М.І. Партнерство ОВС з населенням: стратегія, сучасний стан і досвід / М.І. Ануфрієв // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2000. – № 2. – С. 7-16.
18. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г.В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1990. – 351 с.
19. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом / В.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1973. – 392 с.
20. Афанасьєв К. Правопорядок і законність як суттєві ознаки правової держави / К. Афанасьєв // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 3. – С. 50-56.
21. Баглай М.В. Малая энциклопедия конституционного права / М.В. Баглай, В.А. Туманов. – М.: БЕК, 1998. – 519 с.
22. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ / О.М. Бандурка. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
23. Бандурка А.М. Административный процесс: учебник / А.М. Бандурка, Н.М. Тищенко. – Х.: НУВД, 2001. – 353 с.
24. Бандурка О.М. Адміністративний процес: підручник / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
25. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А.Б. Барихин. – М.: Книжный мир, 2008. – 792 с.
26. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: учеб. пособие / Д.Н. Бахрах. – Пермь: ПГУ, 1969.  344 с.
27. Бахрах Д.Н. Общие вопросы службы в советских государственных и общественных организациях / Д.Н. Бахрах // Служба в государственных и общественных организациях: межвузов. сб. науч. тр. – Свердловск, 1988. – 136 с.
28. Бахрах Д.Н. Административное право: учебник / Д.Н. Бахрах. – М.: БЕК, 1997. – 368 с.
29. Бахрах Н.Д. Административное право: учебник / Н.Д. Бахрах, Б.В. Российский, Ю.Н. Старилов. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М.: Норма, 2005. – 800 с.
30. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: конспект лекцій / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. – Х.: НЮА ім. Я. Мудрого, 1996. – 264 с.
31. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть): учеб. пособие / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. – Х.: Одиссей, 1999. – 224 с.
32. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: проблеми становлення, розвитку та функціонування: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ю.П. Битяк. – Х., 2006. – 36 с.
33. Білоус В. Співвідношення юрисдикційної діяльності органів державного управління та адміністративної юрисдикції / В. Білоус, С. Гусаров // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 4. – С. 66-71.
34. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР / Г.П. Бондаренко. – Львів: ЛДУ, 1975. – 176 с.
35. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І.Л. Бородін. – Х., 2004. – 37 с.
36. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: монографія / І.Л. Бородін. – К.: Алерта, 2007. – 184 с.
37. Бородин С.С. Административное право. Общая и Особенная часть: курс лекций / С.С. Бородин, С.С. Громыко. – СПб.: ГУАП, 2007. – 432 с.
38. Бурковський П.А. Роль інституту Президента України у подоланні політичної кризи 2006-2007 рр.: аналіз за положеннями концепції парламентського управління Ж. Бюрдо / П.А. Бурковський // Стратегічні пріоритети. – 2009. – № 1 (10). – С. 14-21.
39. Бутенко В.І. Про співвідношення понять «юрисдикція», «компетенція», «повноваження», «підсудність», «підвідомчість» / В.І. Бутенко // Наше право. – 2009. – № 1. – С. 36-40.
40. Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть): учеб. пособие / А.С. Васильев. – Х.: Одиссей, 2001. – 288 с.
41. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2007. – 992 с.
42. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2003. – 1440 с.
43. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін Юре, 2002. – 668 с.
44. Ворушило В.П. Управлінські рішення щодо зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ (організаційно-правові питання): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В.П. Ворушило. – Ірпінь, 2003. – 19 с.
45. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование / И.А. Галаган. – Воронеж: ВГУ, 1976. – 198 с.
46. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: навч. посібник / А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондратова. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.
47. Герасименко Е.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Е.С. Герасименко. – К., 2000. – 16 с.
48. Гладун З.С. Адміністративне право України: навч. посібник / З.С. Гладун. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
49. Головко В.В. Понятие и назначение юрисдикции по российскому праву / В.В. Головко // Государство и право. – 2007. – № 3. – С. 20-25.
50. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права / І.П. Голосніченко. – К.: Вища школа, 1991. – 207 с.
51. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: навч. посібник / С.Т. Гончарук. – К.: Ґенеза, 2000. – 238 с.
52. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (станом на 30.07.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
53. Гриценко І.С. Становлення і розвиток наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права: монографія / І.С. Гриценко. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – 335 с.
54. Гриценко І.С. Формування наукових поглядів щодо інституту адміністративної відповідальності / І.С. Гриценко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 1. – С. 45-50.
55. Гуржій Т.О. Встановлення ознак суб’єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації / Т.О. Гуржій // Право України. – 2003. – № 5. – С. 75-79.
56. Гуржій Т.О. Адміністративний процес у парадигмі вітчизняного права / Т.О. Гуржій // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4 (70). – С. 97-103.
57. Гусаров С.М. Теоретико-правові основи адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ (міліції) в Україні / С.М. Гусаров // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 2 (158). – С. 9-11.
58. Гусаров С.М. Особливості адміністративної юрисдикції та реалізації відповідних повноважень органами державного управління і посадовими особами в Україні / С.М. Гусаров // Право України. – 2009. – № 2. – С. 80-87.
59. Гусаров С.М. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С.М. Гусаров. – К., 2009. – 38 с.
60. Дейнеко О.А. Методологические проблемы науки управления производством / О.А. Дейнеко. – М.: Наука, 1970. – 295 с.
61. Денисенко В.В. Административная юрисдикция органов внутренних дел: учебник / В.В. Денисенко, А.Н. Позднышев, А.А. Михайлов. – М.: ИМЦ ГУК МВД России, 2002. – 172 с.
62. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
63. Державне управління: навч. посібник / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
64. Джагупов Г.В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Г.В. Джагупов. – Х., 2002. – 19 с.
65. Джафарова О.В. До питання про визначення сутності адміністративно-юрисдикційної діяльності правоохоронних органів України / О.В. Джафарова // Вісник ХНУВС. – 2009. – № 44. – С. 152-157.
66. Дымченко В.И. Административная ответственность предприятий и организаций: учеб. пособие / В.И. Дымченко. – Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1985.  83 с.
67. Домбровська О.В. Зміст діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню реалізації конституційного права на життя людини та громадянина / О.В. Домбровська // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління. – 2004. – № 1. – С. 56-61.
68. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / за ред. Р. Дяківа. – К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. – 703 с.
69. Евтихиев И.И. Административное право СССР / И.И. Евтихиев, В.А. Власов. – М.: Госюриздат, 1946. – 431 с.
70. Еропкин М.И. О классификации мер административного принуждения / М.И. Еропкин // Вопросы административного права на современном этапе. – М.: Госюриздат, 1963. – С. 60-68.
71. Жильцов О.Л. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: процесуально-правовий аспект: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.Л. Жильцов. – К., 2008. – 20 с.
72. Забарний Г.Г. Адміністративне право України: посібник / Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Терещук О.В., Шкарлупа В.К. – К.: Паливода А.В., 2001. – 144 с.
73. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / О.Т. Зима. – К., 2001. – 17 с.
74. Зозуля І.В. Суб’єкти реформування системи органів внутрішніх справ України: склад і повноваження / І.В. Зозуля // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 247-263.
75. Іваненко О.В. Сутність юридичної відповідальності та роль правоохоронних органів у її забезпеченні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / О.В. Іваненко. – К., 2007. – 19 с.
76. Ілляшко О.О. Законність як головний аспект діяльності правоохоронних органів України / О.О. Ілляшко // Вісник ЛугДУВС. – 2005. – № 4. – С. 233-242.
77. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Ганс Йонас. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.
78. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права) / Д.А. Керимов. – М.: СГУ, 2008. – 528 с.
79. Керницький Б.А. Адміністративно-юрисдикційна компетенція органів внутрішніх справ, проблеми її правового регулювання / Б.А. Керницький // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – №. 3. – С. 138-140.
80. Кісіль З.Р. Заходи адміністративного припинення загального призначення у діяльності працівників органів внутрішніх справ / З.Р. Кісіль // Науковий вісник ЛьвДУВС. – 2008. – № 3. – С. 146-155.
81. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления: ученик / В.И. Кнорринг. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма-Инфра-М, 2001. – 528 с.
82. Кобалевський В.Л. Советское административное право / В.Л. Кобалевський. – Х.: Госуд. изд. Украины, 1924. – 258 с.
83. Коваль Л.В. Административно-деликтные отношения / Л.В. Коваль. – К.: Высшая школа, 1979. – 230 с.
84. Коваль Л.В. Адміністративне право України (Загальна частина): курс лекцій / Л.В. Коваль. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
85. Коваль Л.В. Адміністративне право України: курс лекцій / Л.В. Коваль. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
86. Ковальська В.В. Місце та роль міліції як органу виконавчої влади, в системі правоохоронних органів держави / В.В. Ковальська // Форум права. – 2008. – № 3. – С. 224-228.
87. Ковальська В.В. Міліція в системі правоохоронних органів держави (адміністративно-правові аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В.В. Ковальська. – К., 2009. – 37 с.
88. Кодекс адміністративного судочинства України від 6.07.2005 р. (станом на 3.08.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
89. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7.12.1984 р. (станом на 20.08.2010 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток № 51. – Ст. 1122.
90. Кодекс України про адміністративні правопорушення: наук.-практ. коментар / [Калюжний Р.А., Комзюк А.Т., Погрібний О.О. та ін.]. – К.: Правова єдність, 2008. – 781 с.
91. Кодекс України про адміністративні проступки. Проект від 24.05.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=18191.
92. Кодекс Республики Белорусь об администартивных правонарушениях от 21.04.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.levonevski.net/pravo/kodeks.html.
93. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях от 30.12.2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.garant.ru/doc/main/koaprf.
94. Козлов Ю.М. Советское административное право: учеб. пособие / Ю.М. Козлов.  М.: Знание, 1984.  208 с.
95. Козлов Ю.М. Административное право: учебник / Ю.М. Козлов, Л.Л. Попов. – М.: Юристь, 1999. – 728 с.
96. Коліушко І.Б. До проблеми відмежування адміністративних проступків від проступків, що підпадають під юрисдикцію суду / І.Б. Коліушко, І.П. Голосніченко // Право України. – 2001. – № 3. – С. 39-42.
97. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право» / Т.О. Коломоєць.  Х., 1999. – 16 с.
98. Коломоєць Т.О. Класифікація заходів адміністративно-правового примусу / Т.О. Коломоєць // Право України. – 2003. – № 2. – С. 105-111.
99. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції / В.К. Колпаков // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25-31.
100. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
101. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: монографія / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
102. Колпаков В.К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок / В.К. Колпаков // Право України. – 2005. – № 2. – С.10-14.
103. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / А.Т. Комзюк; за заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: НУВС, 2002. – 336 с.
104. Комзюк А.Т. Деякі проблеми правового регулювання стадії порушення справи про адміністративний проступок / А.Т. Комзюк // Вісник ЛІВС при НАВС. – 2004. – № 1. – С. 184-191.
105. Конституція України від 28.06.1996 р. (станом на 6.04.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
106. Коркунов Н.М. Указь и закон / Н.М. Коркунов. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1894. – 408 с.
107. Кравченко І.С. Особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції у сфері захисту права інтелектуальної власності / І.С. Кравченко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 2. – С. 128-131.
108. Кравченко І.С. Право інтелектуальної власності як об’єкт адміністративно-правового захисту / І.С. Кравченко // Науковий вісник ЛьвДУВС. – 2008. – № 3. – С. 156-161.
109. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Ю.Ф. Кравченко. – Х., 1998. – 20 с.
110. Кримінальний кодекс України від 5.04.2001 р. (станом на 20.08.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
111. Кудрявцев В.Н. Эффективность правовых норм / [В.Н. Кудрявцев, В.И. Никитинский, И.С. Самощенко, В.В. Глазырин]. – М.: Юрид. лит., 1980. – 280 с.
112. Кузьменко О.В. Теоретичні засади щодо розуміння адміністративного провадження як правової категорії адміністративного процесу / О.В. Кузьменко // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2005. – № 1 (20). – С. 206-214.
113. Кузьменко О.В. Адміністративно-процесуальне право України: підручник / О.В. Кузьменко, Т.О. Гуржій. – К.: Атіка, 2008. – 416 с.
114. Кузьмин И.Ф. Закон о законах: проблемы издания и содержания / И.Ф. Кузьмин, С.В. Поленина // Советское государство и право. – 1989. – № 12. – С. 3-11.
115. Куліш А.М. Законність і правопорядок: теоретичний аспект / А.М. Куліш // Вісник НУВС України. – 2005. – № 30. – С. 171-175.
116. Куліш А.М. Основні напрямки реформування органів внутрішніх справ України / А.М. Куліш // Форум права. – 2008. – № 1. – С. 254-259.
117. Кульбашна О.А. Співвідношення понять «службовець» і «державний службовець» у законодавстві України / О.А. Кульбашна // Право України. – 1999. – № 4. – С. 97-100.
118. Курінний Є.В. Предмет і об’єкт адміністративного права України (характеристика категорій в умовах системного реформування): дис… д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Євген Володимирович Курінний. – К., 2004. – 416 с.
119. Лазарев Б.М. Советское административное право / Б.М. Лазарев. – М.: Юристъ, 1990. – 480 с.
120. Лазур Я.В. Поняття, сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав і свобод громадян у державному управлінні / Я.В. Лазур // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 392-398.
121. Лихачов С.В. Деякі напрями підвищення ефективності взаємодії органів внутрішніх справ і громадськості у сфері охорони громадського порядку / С.В. Лихачов // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 218-223.
122. Лунев А.Е. Социалистическая законность в советском государственном управлении / А.Е. Лунев, С.С. Студеникин, Ц.А. Ямпольская. – М.: Юриздат. Минюста СССР, 1948. – 460 с.
123. Ляшук Р.М. Спеціальні принципи застосування силових заходів Державної прикордонної служби України / Р.М. Ляшук // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 244-249.
124. Манохин В.М. Служба и служащий в Российской Федерации. Правовое регулирование / В.М. Манохин. – М.: Юристь, 1997. – 296 с.
125. Матіос А.В. Адміністративна відповідальність посадових осіб / А.В. Матіос. – К.: Знання, 2007. – 223 с.
126. Матузов Н.И. Теория государства и права: учебник / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристь, 2009. – 541 с.
127. Мельник І.В. Застосування заходів адміністративного примусу в умовах розбудови правової держави / І.В. Мельник. – К.: НАВСУ, 2004. – 182 с.
128. Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки. Постанова Міністерства юстиції Україні від 21.11.2000 р. № 41 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0041323-00.
129. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: учеб. пособие / А.И. Миколенко. – Х.: Одиссей, 2004. – 194 с.
130. Миколенко О.І. Докази та доказування у провадженні в справах про адміністративні правопорушення / О.І. Миколенко // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 119-122.
131. Митний кодекс України від 17.11.2002 р. (станом на 23.07.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
132. Монтескье Ш. О духе законов / Шарль Монтескье. – М.: Мысль, 1968. – 672 с.
133. Мота А.Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за законодавством України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / А.Ф. Мота. – К., 2003. – 19 с.
134. Муздыбаев К. Психология ответственности / за ред. В.Е. Семенова. – Ленинград: Наука, 1983. – 240 с.
135. Музичук О.М. Особливості державно-службової діяльності працівників органів внутрішніх справ / О.М. Музичук // Форум права. – 2006. – № 3. – С. 93-98.
136. Нагорний О.П. Законність в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ та шляхи її удосконалення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О.П. Нагорний. – К., 2003. – 22 с.
137. Небрат О.О. Деякі аспекти застосування адміністративного примусу при здійсненні охорони громадського порядку / О.О. Небрат // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 465-470.
138. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: учебник / В.С. Не