АКТИ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
“ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ”

МОЙСАК Сергій Мирославович

УДК 342.924 (477)

АКТИ УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ДЖЕРЕЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Одеса – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ ПОГЛЯДІВ НА ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ ТА ЇХ СКЛАДОВУ – АКТИ УПРАВЛІННЯ 16
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1. 31
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
УКРАЇНИ 33
2.1. Поняття джерела адміністративного права України та уявлення про їх систему 33
2.2. Нормативно-правовий акт як джерело адміністративного права України 49
2.3. Правовий звичай як джерело адміністративного
права України 64
2.4. Судовий прецедент як джерело адміністративного
права України 72
2.5. Нормативно-правовий договір як джерело адміністративного
права України 84
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2. 96
РОЗДІЛ 3. ПРИРОДА АКТІВ УПРАВЛІННЯ ЯК ДЖЕРЕЛ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 99
3.1. Поняття та ознаки акта управління, що є джерелом адміністративного права України 99
3.2. Класифікація актів управління, що є джерелами адміністративного права України 117
3.3. Місце актів управління в системі джерел адміністративного
права України 138
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3. 154
РОЗДІЛ 4. СУДОВИЙ СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ НОРМАТИВНИХ АКТІВ УПРАВЛІННЯ 157
4.1. Вимоги законності нормативних актів управління 157
4.2. Судовий спосіб подолання дефектності нормативних актів
управління 171
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4. 187
ВИСНОВКИ 191
ДОДАТОК 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 237

ВСТУП

Актуальність теми. Соціальні, економічні та правові перетворення, що відбуваються в Україні за останні десять років, надали можливість по-новому подивитися на сутність публічно-управлінського впливу на суспільні відносини. Перегляд предмета та методу адміністративного права дозволили вести мову про те, що держава поруч з нормативно-правовим актом почала застосовувати нові правові регулятори. У зв’язку із цим виникла низка питань, пов’язаних із встановленням видів сучасних джерел адміністративного права України та визначенням місця актів управління нормативного характеру в системі джерел адміністративного права України, що сприятиме підвищенню рівня законності у сфері публічного управління.
Адміністративне право є однією з основних галузей вітчизняного права, яке найбільше за всі інші галузі уособлює в собі публічне право України, і зміни, що відбуваються у цій науці, безпосередньо впливають на перетворення в публічно-управлінській сфері в цілому. Саме тому найбільше навантаження у процесі адміністративного реформування покладається на сучасне адміністративне право України. У той же час, адміністративне право так само, як і публічне управління, потребує змін його теоретичного підґрунтя, формування нової адміністративної доктрини, яка сприяла би не підкоренню народу України державній владі, а забезпеченню захисту прав і свобод людини та помірного, правового управління.
Актуальність дослідження пов’язується також з необхідністю удосконалення правової бази для демократичного перетворення публічно-управлінських відносин та необхідністю створення оптимального зв’язку актів управління як провідного елемента публічного управління з іншими правовими регуляторами у світлі адміністративної реформи. Таким чином, на противагу колишній науковій традиції, сучасне адміністративне право покликано активно впроваджувати та пропагувати застосування інших правових регуляторів поряд із нормативно-правовим актом. Пошук нових форм та засобів впливу, що залежать від властивостей суб’єкта влади та керованої особи, переводить державне управління у зовсім новий цивілізований формат, де акт управління є провідником правових та легальних владних розпоряджень.
Важливість і необхідність дослідження сутності акта управління зумовлена також появою нових категорій в адміністративному праві та переглядом існуючих, що, у свою чергу, прискорить адаптацію вітчизняного адміністративного права та адміністративного законодавства до найкращих правових моделей Європи.
Нові уявлення про публічне управління як управління державне та муніципальне, закладають підґрунтя для нової класифікації нормативних актів управління, що, у свою чергу, дозволяє під іншим кутом подивитися на проблему законності актів управління.
Незважаючи на існування численних наукових робіт, присвячених окремим аспектам теорії акта управління, проблема комплексного теоретичного вивчення акта управління як джерела адміністративного права та його співвідношення з іншими джерелами права за умов існування України як незалежної держави ще не порушувалася. Відсутність такого дослідження позначається на ефективності публічного управління та забезпеченні законності у цій сфері. Підсилює актуальність дослідження і прийнятий 6 липня 2005 р. Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при виданні ними нормативних актів управління.
Потреби практичного вирішення дотримання законності під час видання та реалізації нормативних актів управління зумовлюють численні порушення, що виникають із цього питання. Так, у середньому за показниками Міністерства Юстиції України відмовляється в реєстрації до 5% актів від поданих на державну реєстрацію за ознаками невідповідності діючому законодавству. До того ж виявлено непоодинокі випадки, коли нормативні акти, що підлягали державній реєстрації, на державну реєстрацію не подавались, але врегульовували публічні відносини. Саме тому дослідження сутності актів управління, що є джерелами адміністративного права України та співвідношення його з іншими джерелами права, дозволяє у найбільш повному вигляді розкрити сутність та значущість прийнятого КАС України та сприяти вдосконаленню механізму судового захисту прав громадян від актів управління, що мають ознаки дефектності.
Таким чином, існує нагальна необхідність у подальшому дослідженні актів управління, що займають певне місце у системі джерел адміністративного права України, з’ясуванні нового бачення джерел адміністративного права України, класифікації актів управління за ознакою нормативності та уточнення критеріїв такої класифікації, встановлення вимог та гарантій законності нормативних актів управління та судового способу усунення їх дефектності.
Теоретичною базою дослідження є праці В.Б. Авер’янова, О.В. Агапова, Н.Г. Александрова, С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, Є.Н. Берендтса, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої-Тіунової, С.В. Бошно, А.С. Васильєва, Р.Ф. Васильєва, В.М. Гессена, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, А.В. Дьоміна, А.І. Єлістратова, О.О. Жданова, С.Л. Зівса, В.В. Іванова, С.В. Ківалова, С.Ф. Кечек’яна, Л.В. Коваля, В.М. Коваленка, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, О.В. Константия, Б.М. Лазарєва, О.Є. Луньова, М.М. Марченка, А.В. Міцкевича, П.П. Музиченка, В.І. Новосьолова, Ю.Н. Оборотова, Н.М. Онищенка, М.П. Орзіха, А.Ю. Осадчого, Н.М. Пархоменка, І.М. Пахомова, Г.І. Петрова, П.М. Рабіновича, З.М. Рахліна, І.С. Самощенка, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старілова, Ю.О. Тихомирова, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, О.І. Харитонової, М.В. Цвіка, В.М. Шаповала, О.Ф. Шебанова, О.М. Якуби та ін.
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, закони та підзаконні акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації).
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів виконавчої влади і судових органів щодо розгляду питань видання, дії та скасування актів управління, довідкові видання, статистичні матеріали.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету “Одеська юридична академія” за темою “Теоретико-правове забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні”, що є складовою частиною дослідження в Національному університеті “Одеська юридична академія” за темою “Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні акта управління як джерела адміністративного права, визначенні його місця у сучасній системі джерел адміністративного права України, а також встановленні вимог, яким має відповідати нормативний акт управління та судовий спосіб подолання порушень законності акта управління.
Досягнення поставленої мети зумовлено необхідністю вирішити такі завдання:
простежити виникнення та зміну уявлень про джерела права взагалі та джерела адміністративного права, зокрема;
проаналізувати співвідношення категорій “джерело права” та “форма права”;
на основі існуючих теоретико-правових джерел та наукових досліджень з’ясувати зміст поняття “система джерел адміністративного права” в сучасних умовах;
надати обґрунтоване визначення категорії “джерело адміністративного права” з урахуванням сучасного бачення поняття “джерело права”;
встановити види джерел адміністративного права України;
з’ясувати природу та ознаки актів управління, що можуть бути джерелами адміністративного права та сформулювати їх чітке визначення;
проаналізувати існуючі класифікації нормативних актів управління за різними критеріями;
визначити місце актів управління серед основних джерел права (нормативно-правового акта, судового прецеденту, правового звичаю та нормативно-правового договору);
встановити гарантії законності актів управління;
виявити ознаки дефектних актів управління та з’ясувати можливість судового способу їх усунення.
Об’єктом дослідження є вітчизняна система джерел адміністративного права та встановлення місця у ній нормативно-правового акта, що перебувають у процесі розвитку відповідно до напрямів адміністративної реформи.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та організаційно практичні проблеми удосконалення актів управління в системі джерел адміністративного права України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів наукового пізнання. Зокрема в роботі використано такі методи: діалектичний, системний, функціональний, історико-правовий, порівняльно-правовий.
Так, діалектичний метод допоміг досліджувати акти управління як складову частину джерел права і власне джерел адміністративного права України. Його застосування дозволило визначити сутність актів управління, які мають характер нормативності, та тих, що є правозастосовчими актами управління і не можуть бути визнаними джерелами адміністративного права України, а також з іншого боку подивитися на проблему співвідношення категорій “форма права” та “джерело права”, що дозволило говорити про дворівневість джерел адміністративного права (пп. 2.1, 3.1). Системний метод дозволив визначити певну ієрархічну систему джерел адміністративного права і з’ясувати, яке місце серед джерел адміністративного права посідає нормативний акт управління, а також класифікувати акти управління на певні види, що є джерелами адміністративного права та визначити види та систему гарантій законності актів управління, що досліджуються (пп. 3.2, 3.3, 4.1). Функціональний метод дозволив розглянути категорії “джерело права” та “акт управління” під відповідним кутом зору і, таким чином, визначити призначення актів управління, що посідають вторинне, похідне місце щодо закону. Цей метод допоміг також з’ясувати функціональне призначення адміністративної юстиції, як ключового елемента в забезпеченні законності та дієвості актів управління. Крім того, використання цього методу допомогло класифікувати певні види актів управління за їх належністю (пп. 2.2, 3.2, 4.2). Оскільки акти управління застосовувалися ще у сивій давнині, то за допомогою історичного методу було визначено логічні закономірності розвитку адміністративного права та основних його категорій, а також установлено існування різних джерел адміністративного права на певних етапах розвитку держави (Розділ 1, пп. 2.1 – 2.5). Порівняльно-правовий метод дозволив привнести наукові дослідження інших країн у науковий простір України з питань, що присвячені в цілому джерелам права як загальнотеоретичній категорії, джерелам адміністративного права та нормативним актам управління. Крім цього, його використання сприяло формуванню нових уявлень про певні категорії, що застосовуються в науці та галузі адміністративного права (пп. 2.1 – 2.5, 3.1, 4.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українській адміністративно-правовій науці здійснено комплексне дослідження акту управління як джерела адміністративного права. Вивчення проблеми дало змогу обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій. Наукова новизна одержаних результатів міститься у таких положеннях:
уперше:
запропоновано використовувати в адміністративному праві умовний термін “джерело права”, який розглядається з позиції дворівневості, де перший рівень посідають соціальні джерела (економіка, культура, політика тощо), а другий – відповідні правові форми (нормативно-правовий акт, правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий договір), що містять норми права, прийняті або санкціоновані державою;
визначено можливість усунення дефектності нормативних актів управління у судовому порядку та шляхи подолання певних недоліків КАС України, що пов’язані з визначенням територіальної підсудності оскарження нормативних актів управління, а саме – внесення відповідних змін до ст. 3 КАС України, де містилося б поняття нормативно-правового акта або такі його ознаки як: загальнообов’язковий характер, тривалість дії, неодноразовість застосування; спрямованість на необмежене коло суб’єктів; прийняття, зміна або припинення норм права;
визначено співвідношення нормативних актів управління з такими джерелами, як правовий звичай, судовий прецедент та нормативний адміністративний договір;
удосконалено:
поняття акта управління з позиції приналежності його до джерел адміністративного права;
критерії розмежування спільних актів управління з нормативними адміністративними договорами;
процедуру з прийняття нормативних актів у сфері публічного управління та запропоновано закріпити її в Законі України “Про нормативно-правовий акт” як гарантію законності нормативних актів управління;
розмежування індивідуальних, нормативних та змішаних актів управління;
набули подальшого розвитку:
класифікація нормативних актів управління в залежності від: управлінської сфери, юридичних наслідків, приналежності до органу публічної влади;
положення про те, що систему джерел адміністративного права становлять не тільки нормативно-правові акти, певні Рішення Конституційного Суду України та адміністративні договори нормативного характеру, але й правові звичаї;
запропоновано проект Закону України “Про нормативно-правовий акт”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у їх спрямованості на усунення прогалин у законодавстві і розвиток науки адміністративного права.
Висновки й рекомендації, що містяться у дисертації, можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для розвитку теорії джерел адміністративного права, вчення про акти управління та розвитку уявлення про нормативні акти управління, їх класифікацію та дотримання законності під час нормотворчого процесу та процесу реалізації правових актів управління;
сфері правотворчості – при підготовці та вдосконаленні низки нормативних актів, зокрема проектів Адміністративно-процедурного кодексу, Закону України “Про нормативно-правовий акт” та вдосконалення Кодексу адміністративного судочинства України тощо;
навчально-методичній роботі – при викладенні курсів “Адміністративне право України” та “Адміністративне процесуальне право України”;
правовиховній сфері – для формування та підвищення рівня правової культури студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету “Одеська юридична академія”. Основні положення дисертації доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Правове забезпечення державного управління та місцевого самоврядування” в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (5 – 6 жовтня 2006 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції “Другі Прибузькі юридичні читання” в Миколаївському навчальному центрі Одеської національної юридичної академії (24 – 25 листопада 2006 р., м. Миколаїв); Міжнародній науково-практичній конференції ОНЮА “Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії” (3 вересня 2006 р. м. Одеса); круглому столі “Українська Центральна Рада: потенціал і невикористані можливості (До 90-річчя початку Української революції 1917 – 1920 рр.” в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (19 березня 2007 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичні конференції “Треті Прибузькі читання” в Миколаївському навчальному центрі Одеської національної юридичної академії (23 – 24 листопада 2007 р. м. Миколаїв); Міжнародній науково-практичній конференції “Четверті Прибузькі читання” в Миколаївському навчальному центрі Одеської національної юридичної академії (28 – 29 листопада 2008 р. м. Миколаїв).
Теоретичні положення дисертації використовувалися під час навчального процесу при проведенні занять з Адміністративного права України та Адміністративного процесуального права України.
Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли відображення в 11 статтях, 6 із яких опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
1. Мойсак С.М. Акти управління як джерела адміністративного права України / С.М. Мойсак // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць / [редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін.]. – О. : Юрид. л-ра, 2005. – Вип. 26. – С. 124 – 128.
2. Мойсак С. Нове бачення визначення поняття джерела адміністративного права України / С. Мойсак // Актуальні проблеми : зб. наук. праць. – О. : Фенікс, 2006. – Вип. 28. – С. 260 – 265.
3. Мойсак С. Правовий звичай в торговельному мореплавстві України (теоретичний аспект) / С. Мойсак // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць / [редкол.: С. В. Ківалов (голов. ред.) та ін.]. – О. : Юрид. л-ра, 2006. – Вип. 28. – С. 123 – 126.
4. Мойсак С. Гарантії законності нормативних актів управління / С. Мойсак // Держава та регіони. Серія Державне управління. – 2007. – № 1. – С. 105 – 108.
5. Мойсак С.М. Юридична сила правових актів Української Центральної Ради / С.М. Мойсак // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2007. – № 2 (33). – С. 33 – 38.
6. Мойсак С.М. Становлення джерел адміністративного права / С.М. Мойсак // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / Керівн. авт. кол.: С. В. Ківалов; відп. за вип. О.В. Козаченко. – Миколаїв : Поліграфічне підприємство СПД Румянцева Г.В., 2009. – Вип. 38. – С. 475 – 480.
7. Мойсак С.М. Місце актів управління серед джерел адміністративного права України / С.М. Мойсак // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. “Другі Прибузькі читання” / за ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 456 – 459.
8. Мойсак С.М. Деякі проблеми визначення дефектності актів управління та підстави їх подолання / С.М. Мойсак // Дні науки : зб. тез доповідей: в 4 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 5 – 6 жовтня 2006 р. / Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – Т. 2. – С. 350 – 351.
9. Мойсак С.М. Деякі ознаки впливу християнства на формування джерел адміністративного права України / С.М. Мойсак // Право, держава, духовність: Шляхи розвитку та взаємодії : тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. ОНЮА “Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії ”; (м. Одеса, 3 вересня 2006 р.) / Відп. ред. Ю.М. Оборотов, Г.І. Чанишева. – О. : Фенікс, 2006. – С. 90 – 92.
10. Мойсак С. Теоретичні та практичні фактори, що впливають на класифікацію актів управління за ознакою юридичного змісту / С. Мойсак // Визначальні тенденції ґенезису державності і права : зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. “Треті Прибузькі юридичні читання” / За ред. В.І. Терентєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв : Вид-во “Іліон”, 2007. – С. 446 – 449.
11. Мойсак С. Співвідношення нормативних актів управління з судовим прецедентом в Україні / С. Мойсак // Сучасний вимір держави та права : зб. наук. праць / За ред. В.І. Терентєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв : Вид-во “Іліон”, 2008. – С. 259 – 261.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукової літератури різних історичних періодів щодо визначення поняття джерел адміністративного права та їх видів, свідчить про те, що ця категорія цікавила багатьох правників, які досліджували публічно-управлінську сферу.
2. Перші згадки щодо джерел адміністративного права містяться в історичних пам’ятниках права Стародавніх Єгипту, Греції та епохи Римської Імперії, проте єдине, завдяки чому їх можна зарахувати до джерел адміністративного права, є факт їх регуляторного змісту (підтримання порядку, забезпечення благоустрою, організація та утримання війська, спорудження шляхів та каналів) та походження від органів державної влади того часу.
3. Наступний етап, що пов’язаний із централізацією влади у Європі XVІ – XVІІ ст.ст., вплинув на розвиток циркулярних актів та едиктів. Цей період ознаменувався зародженням поліцеїстики як науки, що стала попередницею сучасного адміністративного права. Епоха Царської Росії, у складі якої перебувала Україна, також зробила свій історико-правовий внесок у формування сучасних поглядів на категорію “джерело права” та визначення видів джерел адміністративного права України. Складний історичний період існування СРСР попри всі негаразди, що пов’язувались з адміністративним правом як наукою (1917 – 1921, 1928 – 1937 рр.), надав вагомий дослідницький матеріал для сучасних практиків та теоретиків стосовно такого регулятора, як нормативно-правовий акт, що визнавався чи не єдиним джерелом права того часу.
4. Сучасні дослідження у сфері джерел адміністративного права України, дозволяють вести мову про те, що уявлення про “джерела адміністративного права” лише з позиції формальної вираженності норм права не відповідають сучасному розвитку науки. Тому важливим здобутком стало розуміння, що джерелами адміністративного права необхідно вважати і соціальні джерела (економіку, культуру, політику тощо), і джерела, які походять від держави або санкціонуються нею, тобто розглядати джерела адміністративного права на двох рівнях (соціальному та юридичному). Так, на фоні єдиного вчення про джерела адміністративного права, як нормативно-правовий акт, з’явилися плюралістичні погляди, які дозволили під джерелами адміністративного права, що приймаються або санкціонуються державою, розуміти: правовий звичай, судовий прецедент та адміністративно-правовий договір. Таке уявлення породило вчення про систему джерел адміністративно права України не тільки з огляду на закони та підзаконні акти, але і з позиції використання таких регуляторів публічно-управлінських відносин, як правовий звичай, судовий прецедент та адміністративно-правовий договір, що тривалий час взагалі не визнавалися регулятором у цій сфері.
5. Правовий аналіз діючого законодавства та спеціальної літератури дозволив зробити висновок про те, що, крім нормативно-правового акта як регулятора публічно-управлінських процесів, все частіше застосовують певну категорію рішень органів правосуддя, а саме – рішення Конституційного Суду України, роз’яснення Пленуму вищих спеціалізованих судів та рішення Європейського Суду з прав людини. Але всі вони лише віддалено можуть указувати на існування прецедентного права в Україні. У той же час, є непоодинокими випадки, коли рішення органів правосуддя можуть бути джерелами адміністративного права України.
6. Історичне дослідження правового звичаю дозволило говорити про те, що в минулому Українська держава досить активно використовувала звичай як регулятор деяких публічно-управлінських відносин, проте на сьогоднішній день значна частина цих звичаїв набула форми нормативно-правового акта. Незважаючи на все це, низка прикладів свідчать, що таке джерело як правовий звичай не зникло з правової системи України, а продовжує існувати шляхом санкціонування з боку органів законодавчої, виконавчої, судової влади або посиланням на нього у різних нормативно-правових актах.
7. Щодо адміністративного договору зроблено висновок, що не всі адміністративні договори можуть бути джерелами адміністративного права, а лише ті, що містять у собі правові норми. Бурхливе зростання використання адміністративного договору останнім часом спричинено переглядом предмета адміністративного права України. Тому в ситуаціях, де не може бути використано нормативно-правовий акт, все частіше застосовують адміністративно-правовий договір, що має низку відмінних рис від нормативного акта.
8. Подібна кількість джерел адміністративного права спричинила актуалізацію питання співвідношення цих джерел між собою. Проте найбільш проблемним стало питання співвідношення актів управління, що мають підзаконний характер з іншими нормативними регуляторами.
9. Поглиблений науковий аналіз категорії “акт управління” через уявлення про його джерельний характер дозволив встановити такі риси як: юридичне волевиявлення, нормативність, офіційність, прийняття уповноваженим органом, односторонність, застосування у сфері управлінських відносин, підзаконність, регламентованість порядку прийняття та дотриманість відповідної форми, що, у свою чергу, дозволяє сформулювати визначення акта управління як такого, що є власне джерелом адміністративного права України.
10. Багатоманітність актів управління дозволяє класифікувати їх за різними критеріями, головним серед яких залишається юридичний зміст акта. Саме ця класифікація сприяє розмежуванню актів управління на джерела права та ті, що не мають такої властивості. Інші різновиди класифікації підсилюють це розмежування, що допомагає встановленню ієрархічності актів, визначенню кола публічних актів (акти органів державного управління та місцевого самоврядування), що можуть бути джерелами адміністративного права та впливати на з’ясування положення цих актів серед джерел адміністративного права України.
11. З’ясування сутності юридичної сили певного джерела та встановлення такої її ключової ознаки, як становище органу в системі органів влади, що його видає або санкціонує, надало можливість вести мову про визначення місця акта управління серед джерел адміністративного права України.
12. У зв’язку з тим, що правовий звичай має переважно допоміжний характер у регулюванні публічно-управлінських відносин, він не може мати однакову юридичну силу із законом. Визначаючи місце акта управління і співвідносячи його з правовим звичаєм, необхідно мати на увазі, що юридична сила звичаю буде залежати від органу влади, що санкціонує його, та від юридичної сили відповідного акта управління.
13. Аналіз нормативно-правових актів України дозволив дійти висновку, що в Україні відсутній спеціальний закон або підзаконний акт, який офіційно формально-юридично визначав би статус прецеденту, його місце та роль як фактичного джерела права, а також встановлював би його юридичну вагу, що має назву юридичної сили. Проте акти управління відповідних управлінських суб’єктів мають бути приведені у відповідність до Конституції України на підставі рішень Конституційного Суду України, яке має більшу юридичну силу. Рішення Конституційного Суду України та деякі судові рішення (судова практика) можуть бути джерелами адміністративного права, а за юридичною силою – бути первинними по відношенню до актів управління.
14. Співвідносячи акти управління з адміністративними договорами, зроблено висновок, що місце акта порівняно з таким договором залежить від самої суті договору, тобто чи є він нормативним, чи є юридичним фактом, а також від владності однієї із сторін договору. Таким чином, враховуючи юридичну силу акта управління та адміністративного договору, виокремлено такі варіанти взаємодії зазначених джерел: 1) адміністративний договір може бути підставою для наступного прийняття актів управління як індивідуального, так і нормативного характеру; 2) адміністративний договір може укладатися на підставі і на виконання нормативного акта органа публічної влади; 3) адміністративно-правовий договір може бути альтернативою акта управління в умовах, коли орган публічної влади має право обирати між можливістю укладання договору або прийняттям акта управління.
15. У дослідженні було встановлено вимоги законності нормативних актів управління та гарантії їх законності. Серед актуальних нормотворчих гарантій є чітка регламентація процедури прийняття нормативних актів управляння, що повинна знайти своє закріплення в Законі України “Про нормативно-правовий акт”.
16. Проаналізовано можливість за наявності дефектів актів управління, усунути їх у порядку розгляду справ за КАС України, враховуючи матеріали судової практики, що склалася на підставі дії адміністративної юстиції України.
17. Запропоновано здійснити певне удосконалення діючого законодавства з метою поліпшення стану законності актів управління. Так, пропонується чітко зафіксувати умови дефектності актів управління в Законі України “Про нормативно-правовий акт” або внести відповідні зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, де наводилися б поняття “нікчемних” та “заперечних” (оскаржуваних) актів управління та головні ознаки дефектності: невідповідність актів Конституції України та законам України, або актам управління, що мають вищу юридичну силу; порушення компетенційності відповідного органу публічної влади; порушення прав і свобод людини та громадянина (обмеження основних Конституційних прав); порушення встановленого порядку прийняття правових актів управління; порушення відповідної юридичної форми правового акта управління.
18. З метою подолання певних складнощів, що пов’язані з визначенням територіальної підсудності оскарження нормативних актів управління, пропонується викласти поняття нормативного акта у ст. 3 КАС України у такий спосіб – різновид юридичного владного акта, прийнятого (виданого) або санкціонованого суб’єктом публічної влади у межах компетенції за визначеною формою та процедурою і спрямованого на встановлення, зміну та скасування норм права для невизначеного кола суб’єктів та розрахований на неодноразове застосування.
19. Пропонується внести зміни до КАС України з метою усунення обмеження функції загального нагляду прокуратури, шляхом внесення відповідних змін до ч. 2 ст. 171 КАС України щодо можливості прокурора оскаржувати дефектні акти управління.
20. Запропоновано проект Закону України “Про нормативно-правовий акт” з такими главами: 1. Загальні положення; 2. Система нормативно-правових актів; 3. Співвідношення нормативно-правових актів з іншими джерелами права; 4. Оформлення тексту нормативно-правового акта; 5. Нормотворчий процес; 6. Систематизація нормативно-правових актів; 7. Дія нормативно-правових актів; 8. Реалізація нормативно-правових актів; 9. Прикінцеві положення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Декларація про державний суверенітет від 16 червня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
2. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України від 08 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 133.
3. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
4. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5 – 6. – Ст. 43.
5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 1963 р. (з відповідними змінами) // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984 – Дод. до № 51. – Ст. 1112.
7. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №№ 47, 48, 49, 51, 52. – Ст. 349.
8. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40 – 44. – Ст. 356.
9. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35 – 36, № 37. – Ст. 446.
10. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
11. Про всеукраїнський та місцеві референдуми : Закон України від 03 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
12. Про прокуратуру: Закон України від 05 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
13. Про загальний військовий обов’язок і військову службу : Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
14. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
15. Про державну службу : Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
16. Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів : Закон України від 22 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст. 10.
17. Про звернення громадян : Закон України від 02 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
18. Про Конституційний суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
19. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
20. Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції : Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
21. Про внесення змін до деяких законодавчих актів : Закон України від 19 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 11 – 12. – Ст. 42.
22. Про місцеві державні адміністрації : Закон України від 09 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20 – 21. – Ст. 190.
23. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 388.
24. Про оборону України : Закон України в редакції Закону від 05 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 49. – Ст. 420.
25. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41 – 42. – Ст. 529.
26. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.
27. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини : Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
28. Про перетворення Ради Народних комісарів СРСР в Раду Міністрів і Рад Комісарів союзних і автономних республік – в Ради Міністрів союзних і автономних республік : Закон СРСР від 15 березня 1946 р., Хрестоматія з історії держави і права України. – Том 2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 Т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький; за ред. члена кореспондента Академії правових наук України В.Д. Гончаренка. – К. : Ін Юре. – 1997. – 800 с.
29. Про введення в дію Закону України “Про державну службу” : Постанова Верховної Ради України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 491.
30. Про інформацію Кабінету Міністрів України про ситуацію в сільському господарстві та невідкладні заходи щодо державної підтримки агропромислового комплексу: Постанова Верховної Ради України від 15 серпня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 40. – Ст. 243.
31. Про Регламент Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України від 16 березня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 23, № 24 – 25. – Ст. 202.
32. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну законодавство) від 09 липня 1998 р. // Офіційний Вісник України. – 1998. – № 45. – Ст. 1675.
33. Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень постанов Кабінету Міністрів України “Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах”, “Про внесення доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 р. № 1031” від 22 липня 1998 р. № 1128 (Справа про безоплатне користування шкільними підручниками) від 21 листопада 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 48. – Ст. 2189.
34. Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України : Указ Президента України від 20 серпня 1993р. // Укази Президента України. – 1997. – К. : Право. – Т.1. – 1991 – 1994. – С. 830 – 833.
35. Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади України: Указ Президента України від 12 березня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 28 берез.
36. Про опублікування актів законодавства в інформаційному бюлетені “Офіційний вісник України” : Указ Президента України від 13 грудня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1996. – 19 груд.
37. Про порядок оприлюднення нормативно–правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10 червня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – Ст. 11.
38. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 1. – Ст. 43.
39. Про Систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2434.
40. Про Комітет із Державної премії України в галузі архітектури : Указ Президента України від 20 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 561.
41. Про заходи щодо підвищення ефективності управління нафтовою галуззю : Указ Президента України від 16 липня 2004 р. – Режим доступу до указа:
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1083.5949.0
42. Про стан виконання заходів щодо демілітаризації, економічного оздоровлення та дальшого економічного, соціального і культурного розвитку зони Балаклавської бухти міста Севастополя : Указ Президента України від 19 серпня 2004 р. – Режим доступу до указа:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=935%2F2004
43. Про вдосконалення структури місцевих державних адміністрацій : Указ Президента України від 03 квітня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – 14. – Ст. 707.
44. Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні : Указ Президента України від 04 липня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст. 1542.
45. Про введення надзвичайного стану в населених пунктах Автономної Республіки Крим : Указ Президента України від 03 грудня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 51. – Ст. 3180.
46. Про затвердження Положення про Національну раду з питань культури і духовності : Указ Президента від 07 лютого 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – Ст. 294.
47. Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації : Указ Президента України від 09 лютого 2009 р. № 76/2009 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 10. – Ст. 295.
48. Про зупинення дії деяких постанов Кабінету Міністрів України : Указ Президента України від 06 березня 2009 р. №124/2009 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 18. – Ст. 560.
49. Про новий склад української делегації Спільної українсько-молдовської демаркаційної комісії : Розпорядження Президента України від 13 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11. – Ст. 709.
50. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками на 2004 – 2005 роки від 19.04.2004 р. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 19 трав., 07 лип.
51. Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. // Зібрання Постанов Кабінету Міністрів України. – 1998. – № 3. – Ст. 171.
52. Про затвердження Положення про порядок легалізації об’єднань громадян : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. // Зібрання Постанов Кабінету Міністрів України. – 1998. – № 3. – Ст. 203.
53. Про затвердження Статуту залізниць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – Ст. 548.
54. Про затвердження Типового регламенту місцевої державної адміністрації : Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2456.
55. Про Порядок ведення єдиного державного реєстру нормативно–правових актів та користування ним : Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 17. – Ст. 747.
56. Про деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2337.
57. Державна програми “Контрабанді – СТОП” на 2005 – 2006 роки : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 14. – Ст. 716.
58. Про структуру місцевих державних адміністрацій: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 травня 2005 р // Офіційний вісник України. – 2005. – № 19. – Ст. 999.
59. Порядок державної реєстрації (перереєстрації) дезинфекційних засобів : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 03 липня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 27. – Ст. 908.
60. Положення про Міністерство аграрної політики України : затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1541 від 01 листопада 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 45. – Ст. 2999.
61. Регламент Кабінету Міністрів України : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 950 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 54. – Ст. 2180.
62. Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 198 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 19. – Ст. 595.
63. Про деякі питання посвідчення права власності на землю : затв. Постановою Кабінету Міністрів від 06 травня 2009 р. № 439 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 33. – Ст. 1153.
64. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2002 р. № 1062 : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2009 р. № 444 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 33. – Ст. 1158.
65. Про заходи з модернізації системи теплопостачання : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. №682 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 51. – Ст. 1728.
66. Про затвердження Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2009 р. № 1475 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 44. – Ст. 1475.
67. Про встановлення розміру плати за використання бюджетної позики виробниками зерна у межах режиму державних застосованих закупівель на 2009/10 маркетинговий період : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2009 р. № 627 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 47. – Ст. 1549.
68. Угода між митним Комітетом України та Митним Департаментом при Міністерстві Фінансів Литовської Республіки про митне оформлення транзитних вантажів та багажу фізичних осіб від 04 серпня 1993 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 5. – Ст. 272.
69. Про віднесення окремих посад працівників Апарату Ради Національної безпеки і оборони України до відповідних категорій посад державних службовців: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 січня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 3. – Ст. 99.
70. Про затвердження Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів : затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України від 24.02.1995 р. № 114/38/15-38-18. – Режим доступу до наказу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=z0055–95
71. Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів : наказ Державної податкової адміністрації, Міністерства внутрішніх справ від 19 жовтня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст. 2805.
72. Про затвердження Положення про пожежну безпеку в Збройних Силах України : наказ Міністерства оборони України від 10 квітня 2006 р. № 185 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 1511.
73. Про внесення змін до Порядку забезпечення учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів підручниками та навчальними посібниками : наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерство Фінансів України, Міністерство Економіки та з питань Європейської інтеграції України від 03.04.2003 р. № 202/254/69 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18 – 19. – Ст. 870.
74. Про підвищення заробітної плати на підприємствах ПЕК : наказ Міністерства палива та енергетики України від 14.07.2004 р. № 399. – Режим доступу до наказа:
http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/doccatalog/document?id=50104
75. Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо–патрульної служби Державтоінспекції МВС : затв. наказом Міністерства Внутрішніх Справ від 27 березня 2009 р. № 111 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 51. – Ст. 1777.
76. Про затвердження Положення про пермію імені Шалом–Алейхема : затв. наказом Міністерства культури і туризму України від 06 травня 2009 р. № 21 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 39. – Ст. 1329.
77. Про порядок проведення оцінки якості м’ясо-молочних продуктів : інструкція Мінагрополітики України від 25.04.2006 р. № 213 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 1510.
78. Щодо опублікування в інформаційному бюлетені “Офіційний Вісник України” оголошення про оскарження нормативно-правового акта та резолютивної частини постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним : роз’яснення Міністерства юстиції України від 02 листопада 2005 р. № 34-32/1678. – Режим доступу до акта:
http://www.minjust.gov.ua/0/6736
79. Генеральна Угода про співробітництво та організацію взаємовідносин Держмитслужби України та Державної адміністрації залізничного транспорту України від 11 серпня 1999 р. – Режим доступу до угоди: http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/searchPublishing=1&page=1
80. Угода між митним Комітетом України та Митним Департаментом при Міністерстві Фінансів Литовської Республіки про митне оформлення транзитних вантажів та багажу фізичних осіб від 04 серпня 1993 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 5. – С. 272.
81. Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу : наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.06.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 27. – Ст. 1725.
82. Про затвердження форми Розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності в 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2006 році та порядку його складання : наказ Державної податкової адміністрації України від 19 липня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2335.
83. Про створення митних постів і внесення зміни до наказу Держмитслужби від 26.04.06 р. № 335 : наказ Держмитслужби України від 29.05.2006 р. № 427. – Режим доступу до наказа:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi
84. Правила заповнення заяви підприємства, подання якої митному органу передує митному оформленню товарів і транспортних засобів : наказ Державної Митної служби від 09.08.2005 р. № 735 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – Ст. 2157.
85. Про використання реєстру залізничних вагонів від 06.02.2003р. № 11/4 – 09 – 1747 ЕП : лист Державної митної служби України. – Режим доступу до акта: http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/searchPublishing=1
86. Регламент Нікопольської міської Ради V скликання // Нікопольська правда. – 2004 р. – 18 жовт. (№ 56).
87. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні /НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / Авер’янов В. – К. : Ін Юре, 1997. – 48 с.
88. Авер’янов В. Чиї права захищає адміністративний кодекс? / В. Авер’янов // Урядовий кур’єр. – 2006р. – 10 бер. – с. 6.
89. Авер’янов В.Б. Місце категорії “державне управління в теорії адміністративного права / В. Авер’янов // Часопис Київського університету права – 2004. – № 2. – С. 3 – 8.
90. Авер’янов В.Б. Утвердження принципу верховенства права у новій доктрині українського адміністративного права / В. Авер’янов // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 11. – С. 57 – 70.
91. Агапов А.В. Учебник Административного права / Агапов А. – М. : Городець, 1999. – 558 с.
92. Адинистративное право ГДР / Под ред. Б.М. Лазарева. – М. : Прогресс, 1983. – 432 с.
93. Административное право (Общая и особенная часть) / под ред. Ю.Н. Козлова – М. : Юрид. лит., 1968. – 576 с.
94. Административное право (Общая часть): учеб. пособ. / под. ред. В.П. Сальникова. – СПб. : Изд-во Михайлова В.П., 2000. – 256 с.
95. Адміністративне право України : підруч. [для юридичних вузів і факультетів] ; за ред. Ю.П. Битяка. – Х. : Право, 2001. – 528 с.
96. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : Загальна частина : у 2 т. / голов. Редкол.: В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – Т. 1. – К. : Юрид. думка, 2004. – 584 с.
97. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. С.В. Ківалова. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.
98. Административное право и процесс : полный курс / Тихомиров Ю.А. – М. : Изд-е г-на Тихомирова М.Ю., 2007. – 697 с.
99. Александров В.А. Обычное право в России в отечественной науке XIX – начало XX в. / В. Александров // Вопросы истории. – 1981. – № 11. – С. 67 – 97.
100. Александров Н.Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений / Н. Александров // Ученые записки ВИЮН. – М. : 1947. – С. 61 – 77.
101. Александров Н.Г. Понятие источника права / Н. Александров // Ученые труды ВИЮН. – 1946. – Вып. VIII. – С. 49 – 51.
102. Алексеев С.С. Государство и право : начальный курс : [учеб.-конспект] / С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1994. – 192 с.
103. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права: [курс лекций, вып. III]. – Свердловск, 1966 – 212 с.
104. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации: учебник / Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. – М. : ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 639 с.
105. Андрианов Н. Правовые вопросы деятельности производственных объединений / Н. Андрианов. – К. : Политическая литература Украины, 1977. – 144 с.
106. Арзамасов Ю.Г. Ведомственное нормотворчество как тип юридической деятельности / Ю. Арзамасов // Государство и право. – 2006. – № 9. – С. 11 – 17.
107. Армаш Н.О. Правові питання застосування Кодексу адміністративного судочинства / Н. Армаш // Дні науки : зб. тез доповідей: [в 4 т.] / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 5 – 6 жовтня 2006; / редкол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – . –
Т. 2. – 2006. – С. 286 – 287.
108. Арнольдов А. И. Культура / А. Арнольдов, М. Батунский // БСЭ. – [3-е изд]. – М. : Советская энциклопедя. – Т. 13. – 1973. – С. 594.
109. Атаманчук Г.В. Терия государственного управления: курс лекций / Атаманчук Г. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
110. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление / Афанасьев В. – М. : Политиздат, 1981. – 432 с.
111. Афанасьєв К.К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретичний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право (юридичні науки)” / Афанасьєв К. – Х. :, 2002. – 19 с.
112. Бабкова В. Повноваження прокурора у адміністративному судочинстві / В. Бабкова, О. Червякова // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11 – С. 53 – 57.
113. Баймуратов М. Нормативно-правовой договор как источник конституционного права / М. Баймуратов, С. Резниченко // Юридический вестник. – 1998. – № 1. – С. 88 – 93.
114. Бандурка О.М. Административний процесс : учебник [для высших учебн. заведен.] / О. Бандурка, М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
115. Батанов О. Статут територіальної громади – основний нормативний акт місцевого самоврядування / О. Батанов // Право України. – 2004. – № 7. – С. 30 – 35.
116. Бахрах Д.Н. Административное право: [учебник для вузов] / Бахрах Д. – М. : БЕК, 1996. – 368 с.
117. Бачур Б.С. Звичаєве право України: походження, генезис / Б. Бачур // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 3. – С. 14 – 20.
118. Бейкун А. Позитивна тенденція розвитку категорії “система” як елемента структурно-функціональної побудови органів державного управління / А. Бейкун // Право України. – 2001. – № 12. – С. 51 – 54.
119. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права / К. Бельский // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14 – 21.
120. Беляневич В.Е. Прецедентність судової практики: деякі аспекти дослідження проблеми / В. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 11. – С. 73 – 80.
121. Берендтс Э.Н. Лекции по административному праву Великого княжества Финляндского: в 2 т. / Берендтс Э. – Т. 1. – СПб. : т–во Р. Голике и А. Вильборг, 1903. – 305с.
122. Бехруз Хашматулла Введение в сравнительное правоведение : [учеб. пособ.] / Бехруз Хашматулла. – О. : Юрид. л-ра, 2002. – 328 с.
123. Бірюкова А. Співвідношення звичаю та закону: історичний аналіз / А. Бірюкова // Право України. – 2008. – № 3. – С. 41 – 43.
124. Битяк Ю. Правова природа адміністративних договорів / Ю. Битяк, О. Константий // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3. – С. 101 – 109.
125. Битяк Ю.П. Адміністративна юстиція і права людини / Ю. Битяк // Проблеми законності : [респ. міжвідом. наук. зб.] / відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – С. 113 – 119.
126. Бобылев А.И. Источники (форми) права / А.И. Бобылев // Право и политика. – 2003. – № 8 – С. 18 – 25.
127. Большой юридический словарь / под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М. : ИНФРА–М, 1997. – VI, 790 с.
128. Борденюк В. Державний механізм держави як система органів державної влади та органів місцевого самоврядування та фактори його цілісності / В. Борденюк // Юридична Україна. – 2005. – №3. – С. 15 – 23.
129. Борденюк В. Теоретичні аспекти співвідношення правових актів державного управління та актів органів місцевого самоврядування / В. Борденюк // Право України. – 2004. – № 11. – С. 16 – 21.
130. Борденюк В. Теоретичні аспекти співвідношення категорій саморегулювання, самоврядування та управління / В. Борденюк // Юридична Україна. – 2004. – № 8. – С. 18 – 27.
131. Бошно С.В. Санкционирование обычаев государством: содержание и классификация / С.В. Бошно // Юрист. – 2004. – № 3. – С. 11 – 14.
132. Бутрименко В.В. Контроль Міністерства юстиції України за роботою міністерств, інших органів виконавчої влади з дотримання законодавства про державну реєстрацію нормативно–правових актів (За результатами проведення 24 жовтня 2003 року семінару з працівниками юридичних служб центральних органів виконавчої влади / В.В. Бутрименко // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2003. – № 10. – С. 92 – 98.
133. Бутрименко В.В. Правове життя / В.В. Бутрименко // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2005. – №11. – С. 137 – 140.
134. Бутрименко В.В. Правове життя / В.В. Бутрименко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 11. – С. 157 – 161.
135. Бутрименко В.В. Правове життя / В.В. Бутрименко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. – № 2. – С. 136.
136. Валеев Д.Ж. Обычное право и начальные этапы его генезиса / Д.Ж Валеев // Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 71 – 78.
137. Василевський А. Визначення позивачів / А. Василевський // Вісник прокуратури. – 2006. – № 1. – С. 18 – 22.
138. Василевський А. Право на судовий захист / А. Василевський // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С. 87 – 89.
139. Васильев А.С. Место и роль актов государственного управления в системе организационно–правовых средств управленческой деятельности / А.С. Васильев // Актуальные проблемы государства и права. – О. : Юрид. л-ра, 1995. – Вып. 2. – С. 15 – 28.
140. Васильев А.С. Подготовка и принятие управленческих решений: организационно–правовые проблемы / Васильев А.С. – О. : АО “БАХВА” 1997. – 160 с.
141. Васильев Р.Ф. Акты управления (Значение, проблема исследований, понятие) / Васильев Р. – М. : МГУ, 1987. – 140 с.
142. Васильев Р.Ф. О понятии правового акта / Р. Васильев // Вестник Московского Университета. Сер. 11. Право. – 1998. – № 5. – С. 3 – 25.
143. Васильев Р.Ф. Правовые акты органов управления: [у