Маньковська Руслана Вікторівна Музейна справа в Україні: теоретичні, практичні та антрополо­гічні виміри історичного досвіду (1920-і рр. - поча­ток XXI ст.)

Краткое описание

Маньковська Руслана Вікторівна, старший науко­вий співробітник відділу історії України другої половини XX ст. Інституту історії України НАН України: «Музейна справа в Україні: теоретичні, практичні та антрополо­гічні виміри історичного досвіду (1920-і рр. - поча­ток XXI ст.)» (07.00.01 - історія України). Спецрада Д
у ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький держав­ний педагогічний університет імені Григорія Сковоро­ди»

АЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
МАНЬКОВСЬКА РУСЛАНА ВІКТОРІВНА
УДК 069(477)(091)"1920/20"+069.6
ДИСЕРТАЦІЯ
МУЗЕЙНА СПРАВА В УКРАЇНІ:
ТЕОРЕТИЧНІ, ПРАКТИЧНІ ТА АНТРОПОЛОГІЧНІ ВИМІРИ
ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ (1920-і рр. – ПОЧАТОК ХХІ ст.)
07.00.01 – історія України
Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______________________ Р. В. Маньковська
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий консультант: Даниленко Віктор Михайлович, член-кореспондент НАН України, професор, доктор історичних наук
КИЇВ — 2017

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень …………………………………………..…….…….25
ВСТУП ………………………………………………………………….…………27
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОБОТИ
1.1. Стан наукової розробки теми …………………………………....35
1.2. Характеристика джерел …………………………………..………52
1.3. Теоретико-методологічне підґрунтя дослідження …………...…65
Висновки до розділу 1 …………………………………………...………76
РОЗДІЛ 2. МУЗЕЙ У СИСТЕМІ СОЦІОГУМАНІТАРНИХ НАУК: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ
2.1. Термінологічні дефініції у музеознанні ……………………...…….78
2.2. Структура музеології та функціональна сутність музею ……..…105
2.3. Музей у мнемологічному просторі: специфіка відтворення
часу …………………………………………………………………..115
Висновки до розділу 2 …………………………………………………..125
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКЕ МУЗЕЙНИЦТВО В СУСПІЛЬНИХ ТРАНСФОРМАЦІЯХ 1920-х – 1950-х рр.
3.1. Музеї в умовах сталінського тоталітарного режиму………...…128
3.2. Музейники і влада: взаємодія і протистояння ………………….149
3.3. Музейництво в західних областях України ………………...…..201
Висновки до розділу 3…………………………………………………..246
РОЗДІЛ 4. МУЗЕЙНА СПРАВА В КУЛЬТУРНІЙ ІДЕОЛОГЕМІ 1950-х – 1980-х рр.
4.1. Музеї під тиском командно-адміністративної системи …..……248
4.2. Громадські музеї: формування, статус, напрями діяльності…...270
4.3. Музейна справа й інтелігенція ………………………………...…285
Висновки до розділу 4 ………………………........................................308
24
РОЗДІЛ 5. МУЗЕЇ В СУСПІЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕННЯХ ЗА НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ
5.1. Новітні підходи до збереження культурної спадщини …………...310
5.2. Музейний простір в умовах інформаційних технологій ……...…328
5.3. Тенденції розвитку сучасного музейного меценатства ………….353
Висновки до розділу 5 ……………………………………………..……367
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………...……369
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ …………...….379
ДОДАТКИ

Список литературы

ВИСНОВКИ
Комплексне дослідження історії та розвитку музейної справи в Україні з 1920-х рр. до початку ХХІ ст. у теоретичному, історичному та антропологічному вимірах дозволяє стверджувати про значні трансформаційні процеси, що відбулися в музейній галузі цього періоду. Вони торкнулися сутнісного змісту музею, який розглядається на сьогодні як соціокультурний інститут, здатний не тільки зберігати культурні цінності, але й впливати на світоглядні основи суспільства.
Результатом проведеного дослідження стали наступні висновки, які відповідають поставленим завданням.
Об’єктивний та неупереджений аналіз історіографії проблеми засвідчив широкий інтерес дослідників до музеєзнавчої тематики, зокрема до питань історії та теорії музейної справи, функціонування музею як соціального інституту, врахування його діяльності для потреб суспільства, впливу на суспільні процеси, ставлення різних соціальних груп до музею, їх ціннісні орієнтації. Поряд із висвітленням історії та діяльності окремих музеїв, вивченням їх колекцій, дослідженням регіональних особливостей розвитку музейної справи, увагу вчених привертають питання теоретичних засад в музеології, сучасного стану та перспектив музейної справи, функціональних можливостей музею в умовах інформаційного суспільства. Однак основна увага у цих напрацюваннях приділялась лише окремим аспектам проблеми, що переконує: тема історії та розвитку музейної справи з 1920-х рр. до початку ХХІ ст. у теоретичному, історичному та антропологічному вимірах не була предметом окремого узагальнюючого дослідження. Потребують осмислення напрацювання вчених щодо функціонування музею як соціального інституту, врахування його діяльності для потреб суспільства, впливу на суспільні процеси, ставлення різних соціальних груп до музею, їх ціннісні орієнтації. Недостатньо на нинішній час висвітлений ключовий фактор в розвитку галузі – антропологічний. Незважаючи на існування доволі широкого історіографічного поля з музеєзнавчої тематики, значна частина проблем, що піднімаються в
369
працях, потребують глибокого концептуального осмислення.
Здійснено систематизацію та характеристику опрацьованої джерельної бази дослідження, яка охоплює, поряд з архівними та опублікованими документами, матеріали наукових фондів українських музеїв. Частина джерел з історії музейних закладів, політичних репресій серед музейників у часи тоталітаризму, сторінок біографії працівників музеїв і дослідників музейної галузі уперше введена до наукового обігу. Виявлений, проаналізований та використаний у дисертації комплекс архівних та опублікованих джерел дозволив розглянути комплексно і всебічно історію музейної справи в Україні, визначити особливості розвитку музеїв на різних історичних етапах, осмислити внесок музейників, науковців і діячів культури у створення музейних закладів, збереження культурних цінностей, об’єктивно висвітлити наслідки тоталітарного режиму і їх впливу на перспективи музеїв, повернути в суспільну пам’ять імена музейників, заборонених у радянські часи.