АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ В УКРАЇНІ: СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Роль адміністративних судів у забезпеченні верховенства
права у сфері публічно-правових відносин.............................................12
1.1. Місце та завдання адміністративних судів в механізмі захисту прав,
свобод та інтересів людини і громадянина ..............................................12
1.2. Розвиток системи адміністративного судочинства у Російській та
Австро-Угорській імперіях імперії, Союзі РСР і незалежній Україні...43
1.3. Особливості принципів судоустрою та судочинства в
організації діяльності адміністративних судів........................................76
Висновки до розділу 1.......................................................................................110

РОЗДІЛ 2. Місце адміністративних судів у судовій системі України..........112
2.1. Підсистема адміністративних судів в Україні
і шляхи її удосконалення.............................................................................112
2.2. Межі юрисдикції адміністративних судів та проблеми
поділу їх компетенції із судами інших судових юрисдикцій...................134
Висновки до розділу 2.......................................................................................158

РОЗДІЛ 3. Деякі проблеми забезпечення діяльності адміністративних
судів в Україні..............................................................................................160
3.1. Забезпечення адміністративних судів суддівськими кадрами.................160
3.2. Матеріально-фінансове забезпечення адміністративних
судів в Україні...............................................................................................174
3.3. Психологічне забезпечення діяльності адміністративних судів..............185
Висновки до розділу 3.......................................................................................194
ВИСНОВКИ........................................................................................................195
ДОДАТОК 1........................................................................................................200
ДОДАТОК 2........................................................................................................202
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...............................................204
ВСТУП

Актуальність теми. В останнє десятиліття XX століття в нашій країні відбувся відчутний прорив у створенні законодавчої бази з прав людини, яка багато в чому стала відповідати європейським стандартам. Робляться зусилля по створенню механізму, що гарантує і забезпечує право людини на судовий захист. Історичний досвід свідчить, що судовий розгляд, втілений у детально врегульовану процесуальну форму, – найкращий спосіб вирішення спорів, встановлення істини, відшукування правди. У цивілізованому суспільстві суду належить центральне місце у всій правовій системі. Саме суд має уособлювати справжнє право, істинну справедливість. Конституція України у статті 55 закріпила, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб. Ці конституційні положення значно підсилюють роль суду, яку він повинен відігравати в суспільстві і державі, покладають на нього особливо важливі завдання охорони прав і свобод людини. Судовий механізм захисту прав людини, який дозволяє усунути свавілля з боку влади, забезпечує проведення в життя такого конституційного принципу побудови правової демократичної держави, як відповідальність влади за свою діяльність перед людиною. Як свідчить світова практика, ефективність судового механізму захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у їхніх правових конфліктах з органами державної влади та місцевого самоврядування значно підвищується із запровадженням судової спеціалізації при розгляді справ, що виникають з публічно-правових відносин. Україна обрала оптимальний варіант розв’язання адміністративних спорів, а саме – шляхом формування в системі судів загальної юрисдикції окремої підсистеми спеціалізованих адміністративних судів. Запровадження зазначених судів дозволить суттєво покращити стан захисту прав людини й громадянина та юридичних осіб, що, в свою чергу, сприятиме розвитку Української держави саме як демократичної та правової, якою вона проголошена в ст. 1 Конституції України.
Все це свідчить про актуальність теми дисертаційної роботи, присвяченої дослідженню адміністративних судів в механізмі захисту прав фізичних та юридичних осіб. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних для розвитку судової системи України.
При написанні роботи враховувався ступінь дослідженості інституту адміністративної юстиції. Вагомий внесок у розвиток його теоретичних і практичних основ внесли: українські науковці: В. Авер’янов, О. Бандурка,
В. Беляневич, Ю. Битяк, В. Бойко, Ю. Георгієвський, І. Голосніченко,
С. Ківалов, І. Коліушко, І. Марочкін, А. Колодій, Р. Куйбіда, О. Константій, М. Косюта, В. Кривенко, А. Неугодніков, А. Осадчий, Ю. Педько,
Ю. Полянський, Д. Притика, П. Рабінович, Г. Рижков, М. Руденко,
В. Стефанюк, В. Тимощук, М. Тищенко, О. Угриновська, Ю. Шемшученко, В. Шишкін та інші; російські дослідники: Д. Бахрах, А. Боннер, В. Дурнєв,
А. Дьомін, А. Зєлєнцов, В. Квіткін, О. Кудінов, В. Лорія, Є. Мельникова,
Н. Саліщева, С. Симонян, Ю. Старілов, Г. Хомяков, Д. Чечот, А. Шашкова, А. Шергін, М. Штатіна та інші; вчені з країн “далекого зарубіжжя”:
Г. Абрахам, О. Бер, Г. Бребан, Д. Бурка, Г. Ведель, Ф. Гейде, Б. Копп,
В. Мюллер, І. Ріхтер, О. Сервей, Р. Стюард та інші.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена відповідно до перспективного плану наукових досліджень кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави” відповідно до теми напрямку досліджень Одеської національної юридичної академії “Традиції та новації у сучасній українській державності та правовому житті” (державний реєстраційний номер 0101U001195).
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних положень, які визначають роль і місце адміністративних судів у судовій системі України.
Поставлена мета обумовила вирішення таких завдань:
обґрунтувати об’єктивну потребу у розвитку підсистеми адміністративних судів, визначити їх сутність та основні завдання у реалізації принципу верховенства права в Україні у сфері публічно-правових відносин;
дослідити історико-правові тенденції та основні фактори формування адміністративних судів на українських землях у складі Російської та Австро-Угорської імперій, їх становлення в період національно-визвольної революції 1917–1920 рр., в радянський період та на сучасному етапі;
розкрити принципи організації та діяльності адміністративних судів з урахуванням специфіки їх функціонування;
визначити межі юрисдикції адміністративних судів та висловити міркування щодо поділу їх компетенції з Конституційним Судом, загальними та господарськими судами України;
сформулювати основні вимоги до кадрів адміністративних судів і внести пропозиції з вдосконалення кадрової роботи в цій сфері;
висвітлити основні проблеми забезпечення діяльності адміністративних судів;
на базі проведеного дослідження сформулювати основні положення і пропозиції з вдосконалення законодавства та юрисдикційної діяльності адміністративних судів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані зі створенням, організацією та діяльністю адміністративних судів.
Предмет дослідження – правовий статус адміністративних судів у системі судів загальної юрисдикції, принципи їх діяльності і компетенція, організаційні проблеми становлення та діяльності підсистеми адміністративних судів в Україні та перспективи їх подальшого функціонування.
Методологічна основа дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження при підготовці роботи використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження.
За допомогою універсального діалектичного методу проблеми організації та діяльності адміністративних судів розглядаються в усій їх складності та суперечливості, визначаються шляхи розв’язання цих суперечностей у процесі переходу судової системи України до якісно нового стану. Історичний метод дослідження дав змогу показати об’єктивну закономірність запровадження адміністративних судів. Компаративний метод використано для співставлення організаційної структури і практики діяльності адміністративних судів України та інших держав з розвинутими демократичними і правовими традиціями. За допомогою спеціально-юридичного методу і методу системного аналізу, а також логіко-правового методу автор дослідив зміст окремих норм законодавства, які стосуються теми дисертації, в їх системному зв’язку, статистичного методу – кількісні показники процесів, що відбуваються у судовій системі, соціологічного методу – для вивчення і узагальнення думок професійних суддів та пересічних громадян з актуальних питань проведення судово-правової реформи в Україні та стосовно запровадження адміністративних судів. У процесі дослідження використовувались також інші наукові методи, в їх взаємозв’язку й взаємозалежності, що сприяло забезпеченню всебічності, повноти й об’єктивності дослідження, переконливості та істинності наукових результатів.
Теоретичну базу дослідження складають наукові праці з питань теорії держави і права, конституційного права, судоустрою та цивільного процесуального, господарського процесуального та адміністративно-процесуального права, а також відповідні законопроекти.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані та матеріали узагальнення судової практики Верховного Суду України та Вищого Адміністративного Суду України; б) результати соціологічного опитування 103 суддів загальних, адміністративних та господарських судів з актуальних питань проведення судової реформи в Україні та стосовно запровадження адміністративних судів; в) результати соціологічного опитування 2917 пересічних громадян Закарпатської, Миколаївської, Одеської та Харківської областей з актуальних питань проведення судово-правової реформи та з приводу запровадження адміністративних судів в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим монографічним дослідженням після запровадження адміністративних судів, у якій у комплексі висвітлюються актуальні питання переважно судоустрійного характеру у взаємозв’язку з загальними проблемами судочинства. Обґрунтовується, що адміністративні суди є одним з атрибутів правової держави, а їх запровадження відповідає провідним тенденціям розвитку держави і права сучасних цивілізованих країн.
На підставі одержаних у процесі дисертаційного дослідження результатів на захист виносяться такі положення:
вперше:
здійснено авторську періодизацію вітчизняної історії становлення і розвитку адміністративних судів для підтвердження об’єктивної потреби їх існування в сучасній державі;
пропонується здійснити поступову, в міру визрівання необхідних умов, побудову мережі місцевих та апеляційних адміністративних судів за зразком загальних; відмовитись уже зараз від використання терміну “окружні адміністративні суди” з заміною його на “місцеві адміністративні суди”;
щодо поділу компетенції між Конституційним Судом України і адміністративними судами зроблено спробу довести, що Конституційний Суд має розглядати конституційність правових актів у разі, коли норми Конституції України можуть застосовуватись як норми прямої дії, а в разі, коли механізм їх дії розкривається в нормах поточного законодавства, спори про законність актів, в тому числі і тих, які видаються вищими органами влади, мають становити компетенцію адміністративних судів;
з метою уточнення компетенції адміністративних судів пропонується надати їм право визнавати неконституційними акти суб’єктів владних повноважень, що не віднесені до компетенції Конституційного Суду України
та з цією метою на початку п. 2 ч. 2 ст. 171 КАСУ включити слово “конституційності”;
вирішення юрисдикційних конфліктів між адміністративними та іншими судами пропонується віднести до компетенції Верховного Суду України та доповнити з цією метою ч. 2 ст. 47 Закону України “Про судоустрій України” пунктом 1-1 “розглядає спори з приводу компетенції між судами різних судових юрисдикцій”;
запропоновано викласти ч. 2 ст. 241 КАСУ в такій редакції: “Спори щодо визначення компетенції між судами різних юрисдикцій або неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої ж норми закону вирішуються колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат та Військової судової колегії Верховного Суду України. Судовий склад спільного засідання палат та Військової судової колегії формується головами відповідних палат та Військової судової колегії у рівній кількості. Головують на спільних засіданнях по черзі голови відповідних судових палат та Військової судової колегії”;
обґрунтовано потребу закріпити в КАСУ право юридичної та фізичної особи звертатися до адміністративного суду, який визнав неправомірними рішення, дію чи бездіяльність, з позовом про відшкодування шкоди, якщо суд з тих чи інших причин не зміг одразу вирішити цього питання або якщо шкода, завдана неправомірною діяльністю суб’єкта владних повноважень, була встановлена пізніше;
з метою звільнення адміністративних судів від невластивої їм функції перевірки правових актів на предмет недоцільності, неекономності, неефективності пропонується викласти ч. 2 ст. 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” так:
“Розпорядження голови державної адміністрації скасовуються:
в разі їх невідповідності Конституції України, законам України, іншим актам законодавства, також з мотивів їх недоцільності, неекономності, неефективності – Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня;
в разі їх невідповідності Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства – в судовому порядку відповідно до норм адміністративного судочинства”;
виходячи з аналізу ч. 2 ст. 15 КАСУ, обґрунтовується право учасників процесу звертатися рідною мовою не лише усно, а й у письмових документах;
внесено пропозицію відокремити у КАСУ принцип фіксації судового засідання технічними засобами від принципу гласності;
удосконалено:
на основі системного аналізу положень адміністративно-процесуального, цивільного процесуального та господарського процесуального законодавства висловлені додаткові міркування щодо поділу компетенції між адміністративними судами та судами інших судових юрисдикцій, а також щодо змісту принципів судоустрою та судочинства стосовно організації і діяльності адміністративних судів;
набули подальшого розвитку:
висновок про те, що в сучасних умовах України найоптимальнішим варіантом захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у їх взаємовідносинах із суб’єктами владних повноважень є поєднання адміністративного судочинства і прокурорського нагляду за додержанням законів структурами державної влади і місцевого самоврядування;
аргументація необхідності закріплення в Конституції України, в Законах України “Про судоустрій” та “Про статус суддів” положення, що суддями адміністративних судів можуть бути виключно особи з вищою юридичною освітою і додатковою спеціальною підготовкою у сфері державного управління;
теза щодо доцільності запровадження в судах психологічної служби.
Практичне значення результатів дослідження полягає:
у правотворчій сфері – для розвитку законодавства про судоустрій і адміністративно-процесуального законодавства;
в організаційно-управлінській та правозастосовчій сфері – для удосконалення організації та діяльності адміністративних судів;
у науково-дослідницькій сфері – для подальшого наукового осмислення і розроблення проблем правового регулювання організації та діяльності адміністративних судів;
у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін
з організації судових та правоохоронних органів, адміністративно-процесуального права, спецкурсу “Організація адміністративних судів в Україні”, а також при підготовці підручників та навчальних посібників із зазначених дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри організації судових та правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії.
Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися на: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 22–23 квітня 2004 р.); на 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 22–23 квітня 2005 р.); на семінарах для юрисконсультів місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, організацій і працівників районних, міськрайонних управлінь юстиції Закарпатської області (м. Ужгород, 31 березня 2006 року та 19 травня 2006 р.); на VIII науковій конференції ОНЮА “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Одеса, 14 квітня 2006 р.); на 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 25 травня 2006 р.); на IV всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів “Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави” (м. Одеса, 10–11 листопада 2006 року); на міжнародній науково-практичній конференції “Другі прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 24–25 листопада 2006 р.); на IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 13 квітня 2007 р.); на 10-й (62-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 27 – 28 квітня 2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі при проведенні лекційних та практичних занять з відповідних тем курсу “Судові та правоохоронні органи України”, керівництві курсовими роботами тощо.
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисертації опубліковані у 11-ти одноосібних наукових публікаціях, в тому числі 5 – у фахових виданнях.
Структура дисертації відображає структуру, предмет та логіку дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, додатків та списку використаних джерел (284 найменування), що вміщений на 29-ти аркушах. Загальний обсяг тексту дисертації (без списку використаних джерел) становить 199 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено теоретичне дослідження, спрямоване на з’ясування ролі адміністративних судів у забезпеченні верховенства права у сфері публічно-правових відносин, їх місця у судовій системі України та проблем забезпечення діяльності зазначених судів. Підсумовуючи дослідження становлення, організації, діяльності та перспектив адміністративних судів , дисертант прийшов до таких висновків:
1. Адміністративні суди є одним з атрибутів сучасних цивілізованих країн та займають особливе місце серед низки інституцій, діяльність яких спрямована на забезпечення прав людини і громадянина.
2. Досліджувані суди є правозахисними установами за своєю природою, що й обумовило їх головне завдання, а саме: захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Як додаткову мету їх діяльності можна розглядати гарантування політичної нейтральності державних службовців. Разом з тим, зазначені суди виконують і інші функції, притаманні судовим органам.
3. До найважливіших причин запровадження адміністративних судів можна віднести такі: стійка динаміка збільшення кількості справ в судах справ, що випливають з публічно-правових відносин; перенавантаженість загальних судів, що негативно відбивається на якості розгляду справ; спефіка розгляду справ адміністративної юрисдикції вимагають розгляду у відповідності до їх особливостей, що найкраще може бути реалізоване спеціалізованими адміністративними судами; низький рівень довіри населення до вже існуючих судових органів; необхідність поглиблення суддівської спеціалізації.
4. Підтвердженням прогресивності ідей щодо розгляду адміністративних спорів спеціалізованими судами також є той факт, що, крім України, вони запроваджені у багатьох країнах Західної Європи, деяких країнах колишнього соцтабору, наприклад, у Польщі, Молдові тощо, у деяких країнах, що утворилися на просторах колишнього Радянського союзу (Казахстан, Естонія), а в деяких передбачене їх утворення (Республіка Бєларусь, Російська Федерація).
У вітчизняній історії становлення і розвитку адміністративних судів можна виділити декілька основних періодів та етапів, в межах яких нагромаджувалися умови соціально-політичного і правового характеру, що приводили до якісних змін, пов'язаних з формуванням спеціалізованих судових органів з розгляду адміністративних справ.
Дорадянський період поділяється на такі етапи: а) до судової реформи 1864 року, коли суд ще не був відділений від адміністрації; б) 1864 рік – лютий 1917 року – поява зародків адмінюстиції у вигляді “присутствій” з управлінсько-судовими функціями і активізація наукового обґрунтування потреби створення спеціалізованих адміністративних судів; в) лютий – жовтень 1917 року – початковий етап створення цих судів.
На українських землях, підвладних Габсбурзькій монархії, процес створення адміністративних судів тривав від прийняття Конституції 1867 року до початку Першої світової війни.
Виключно на рівні законопроектів проводилася робота зі створення адміністративних судів в період національно-демократичної революції 1917–1920 рр.
Радянський період у роботі поділено на такі етапи: а) 20-ті роки ХХ сторіччя – позитивна наукова дискусія в умовах НЕПу, учасники якої схилялися до потреби виокремлення адміністративної юстиції; б) 30-ті – початок 50-х років ХХ сторіччя – поставлення під заборону цієї ідеї як такої, що суперечить принципам соціалізму; в) середина 50-х – 80-ті роки – поступове відновлення інтересу до адміністративної юстиції через потепління політичного клімату в країні.
Період поступового створення адміністративних судів поділено на два етапи: а) кінець 80-х – червень 1996 року – загальна демократизація суспільства, визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, універсалізація судової юрисдикції по скаргах, активне пропагування ідеї створення адміністративних судів; б) від 28 червня 1996 року – закладення основних принципів судоустрою і судочинства, в тому числі спеціалізації судів, в Конституції України, поступове створення адміністративних судів.
Таким чином, створення адміністративних судів можна розглядати як об’єктивний історичний процес, обумовлений потребами розвитку демократичного правового суспільства.
5. Запровадження розгалуженої підсистеми адміністративних судів відповідає провідним світовим тенденціям, підтримується професійними суддями, обґрунтоване на численних міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, у багатьох вітчизняних наукових дослідженнях як кінця ХІХ – початку ХХ сторіччя, так і на сучасному етапі (у тому числі у цілій низці дисертаційних досліджень).
6. Підтримано запропоновану класифікацію принципів на ті, що стосуються організації адміністративних судів та на ті, що стосуються їх діяльності. До числа основних принципів судоустрою можна віднести такі: здійснення правосуддя лише судом; єдність судової системи; поєднання територіальності і спеціалізації судів; колегіальний та одноособовий розгляд справ; самостійність судів, їх незалежність і недоторканність.
Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.
Серед додаткових принципів адміністративного судочинства, які не знайшли відображення в Конституції України, але дістали його в КАСУ, слід віднести такі: принцип розгляду справ у розумні строки; принцип державної мови судочинства.
7. Серед інших, великого значення набуває принцип гласності в діяльності адміністративних судів.
Потребує вдосконалення механізм повідомлення осіб про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення, що є однією із складових зазначеного принципу.
Вимагає нагального вирішення питання, пов’язані із застосуванням засобів технічного фіксування судового процесу та подальшим користуванням матеріалами, що закріплені на електронному носієві, а також визначення їх самостійної правової сили, оскільки на сьогодні технічний запис є додатком до журналу судового засідання.
8. На основі аналізу даних судової статистики та специфіки територіального поділу України вважаю за необхідне поступово, в міру визрівання необхідних умов, побудувати мережу місцевих та апеляційних адміністративних судів на зразок загальних: на першому етапі – запровадити адміністративні суди відповідно до діючого законодавства; далі – утворити місцеві адмінсуди по одному на два – три райони області (міжрайонні адміністративні суди), апеляційні – на рівні області, а в подальшому – слід побудувати підсистему адміністративних судів за зразком загальних. Це забезпечить доступність вказаних судів для населення.
9. Необхідно відмовитись від використання у КАСУ (ст.ст. 18 – 20, 24, 172, 175, 180, 182, 184, п. 4 – 6 Прикінцевих та перехідних положень) та Законі України “Про судоустрій України” (ч. 2 ст. 21) терміна “окружні” щодо місцевих адміністративних судів із заміною його на “місцеві адміністративні суди”, якими вони і є по суті.
10. Під юрисдикцією адміністративних судів розуміються визначені у КАСУ повноваження щодо розгляду та вирішення адміністративних справ відповідно до їх компетенції.
11. При розмежуванні компетенції адміністративних судів із судами інших судових юрисдикцій необхідно виходити з природи правовідносин, на основі яких виник спір. Визначальним фактором тут має бути перш за все, суб’єктний склад правовідносин – однією із сторін завжди має виступати суб’єкт владних повноважень. Крім того, останній має реалізовувати певні управлінські повноваження щодо інших суб’єктів правовідносин. Лише за таких умов спір, що виник з означених правовідносин, відноситься до компетенції адміністративного суду.
12. Серед невідкладних кадрових проблем адміністративних судів особливу увагу потрібно приділити спеціалізації професійної підготовки суддів у сфері державного управління, залученню до здійснення правосуддя народних засідателів, які мають фахові знання у цій галузі, забезпеченню поглибленої перевірки професійних якостей суддів, які переходять до адміністративних судів з інших судів.
13. Додаткових зусиль потребує матеріально-фінансове забезпечення адміністративних судів, особливо на початковому етапі їх діяльності, а також створення психологічної служби в судах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов С.Н. В советском праве не может быть административного иска // Соц. законность. – 1947. – № 3.
2. Авер’янов В. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи концептуально-понятійних вад // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7 – 12.
3. Авилина И. Судебное обжалование неправомерных действий, ущемляющих права граждан // Советская юстиция. – 1990. – № 3.
4. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – 536 с.
5. Административная юстиция // Большая советская энциклопедия. – Т. I. – M., 1926. – С. 607–608.
6. Административный кодекс Украины. – К., 1935.
7. Административное право зарубежных стран: Учеб. пособ. – М.: СПАРК, 1996.
8. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под. Ред. А.Н. Козырина и М.А. Штатиной. – М., 2003.
9. Адміністративно-процесуальний кодекс Естонської Республіки, прийнятий 25 лютого 1999 року // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко,
Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С. 453 – 495.
10. Акт з питань загального адміністративного права: Закон Королівства Нідерландів, що набрав чинності з 1 січня 1994 року // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С. 344 – 366.
11. Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року № 1427-XII // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
12. Алексеев В.Б. Конституционные принципы организации и функционирования прокурорского надзора // Вопросы теории управления в органах прокуратуры: Сб. науч. тр. – М.: НИИ Ген. прокуратуры Российской Федерации, 1997. – С. 13 – 21.
13. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – Ч. 1. – М., 1994.
14. Алиэскеров М.А., Енгалычев В.Ф. О психологическом обеспечении деятельности судов // Российский судья. – 2004. – № 5. – С. 11 – 12.
15. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2005 р. (за даними судової статистики) // Офіційний сайт Верховного суду України scourt.gov.ua
16. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Административный процесс: Учебн. для высш. учеб. завед. – К.: Літера ЛТД, 2002.
17. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підруч. для вищих навч. закл.– К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
18. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебн. для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 368 с.
19. Бахрах Д.Н., Боннер А.Т. Административная юстиция: развитие и проблема совершенствования // Советское государство и право. – 1975. –
№ 8. – С. 13 – 21.
20. Битяк Ю. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1 (32). – С. 51 – 60.
21. Бедь В.В. Юридична психологія: Навч. посіб. – Львів: “Новий Світ – 2000”, К.: Каравела, 2002. – 376 с.
22. Безлепкин Б.Т. Судебная система, правоохранительные органы и адвокатура России: Учебник. – М.: Юристъ, 2001. – 349 с.
23. Боботов С.В. Административная юстиция Франции: доктрина и практика // Советское государство и право. – 1981. – № 6. – С. 127 – 133.
24. Бойко В. Нинішня конституція діє... // Юридична газета. – 2006. – № 10. – 31 травня. – С. 12.
25. Бойко В. Суддя – це закон, що говорить // Юридична газета. – 2006. – № 10. – 31 травня. – С. 21.
26. Бойцова В. В. Нужна ли нам административная юстиция? // Советская юстиция. – 1993. – № 7.
27. Большая Советская энциклопедия. – 2-е изд. – М., 1957.
28. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Большая российская энциклопедия, 1999. – 1456 с.
29. Боннер А.Т., Квиткин В.Т. Судебный контроль в области государственного управления: Учеб. пособ. – М.: Узд-во Моск. ун-та, 1973. – 112 с.
30. Брэбан Г. Французское административное право / Пер. с фр.; под ред. и со вступ. ст. С. Боботова. – М.: Прогресс, 1988.
31. Буроменский М.В. Обращение в Европейский суд по правам человека: практика Суда и особенности украинского законодательства / Харьковская правозащитная группа. – Х.: Фолио, 2000.
32. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса. – М., 1914.
33. Ведєрніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права: Навч. посіб. – 4-е вид., доп. і перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224 с.
34. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2001. – 1140 с.
35. Висновки і пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2001 рік: Схвалено Постановою Верховної Ради України від 2 листопада 2000 року.
36. Висновок Венеціанської Комісії від 8 грудня 2003 року
№ 230/2002 щодо трьох проектів законів про внесення змін до Конституції України на основі коментарів, що підготовлені паном Серджіо БАРТОЛІ (замісник члена Комісії, Італія) пані Фінолою ФЛАНАГАН (член Комісії, Ірландія) пані Гердіс ТОРГЕІСДОТТІР (замісник члена Комісії, Ісландія) паном Каарло ТУОРІ (член Комісії, Фінляндія) // http://uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/eroupe-commission-for-democraty-and-rights-1/index.html.
37. Висновок Парламентської Асамблеї РЄ № 190 (1995) від 26 вересня 1995 року щодо вступу України // http:// Сайт Української асоціації прокурорів uap.org.ua/ua/actions/point-of-view/recomendations-of-parliamentary-assembly/index.html.
38. Висновок Головного науково-експертного управління на проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України та Господарського процесуального кодексу України щодо розмежування компетенції адміністративних та господарських судів” (реєстр. № 2146 від 20.09.06 року, внесений народними депутатами України Р.В. Богатирьовою, В.Ю. Хомутинніком, Д.М. Притикою) // http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511 =27992&pf35401=103900
39. Вищий адміністративний суд України: [Бюлетень]. – К., 2006. – 20 с.
40. Гальпер Э. С. Иск как процессуальное средство судебной защиты права в советском гражданском процес се: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 1955.
41. Гвоздецкий А. Одна хорошо, а три лучше! // Юридическая практика. – 2006. – № 49 (467). – 5 декабря. – С. 1, 3.
42. Георгієвський Ю.В. Адміністративна юстиція: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2004. – 19 с.
43. Гнейст Р. Правовое государство и административные суды Германии. – СПб., 1896.
44. Государственная программа правовой реформы: Утверджена Постановлением Президента Республики Казахстан от 12 февраля 1994 года № 1569.
45. Даль В. Толковый словарь русского языка. – М., 1980. – Т. 3.
46. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
47. Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За ред.
В. Авер’янова. – К., 1999.
48. Дерюжинский В. Ф. Административные суды в государствах Западной Европы. – СПб., 1906.
49. Димитров Ю. Адміністративна юстиція – атрибут демократичної правової держави // Право України. – 1996. – № 4. – С. 7 – 12.
50. Добровольская Т. Н., Новиков С. Г., Рачинский М. Ю. Правосудие, арбитраж и прокурорский надзор в социалистическом общенародном государстве. – М.: Юрид. лит., 1977.
51. Дурнев В. Нужен административный суд // Советская юстиция. – 1988.– № 6. – С. 25 – 26.
52. Евтихиев А.Ф. Основы советского административного права. – М., 1925.
53. Елистратов А.И. Очерк административного права. – М.: Государственное издание, 1922. – 236 с.
54. Елистратов А. И. Об утверждении законности в советском строительстве // Советское право. – 1922. – № 1.
55. Загряцков М.Д. Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Право и жизнь, 1925. – 244 с.
56. Задорожный О. Кто рассудит и осудит чиновников? // Столичные новости. – 2005. – № 45. – 22 – 28 нояб.
57. Заєць А. Принцип верховенства права (теорет.-методолог. обгрунтування) // Вісник Академії правових наук. – 1998. – № 1 (12).
58. Закон Польщі “Про устрій адміністративних судів” від 25 липня 2002 року // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядн. І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003.
59. Звернення V з’їзду суддів України до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України від 24 жовтня 2004 року // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5.
60. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учеб. пособ. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 190 с.
61. Звіт про використання Вищим адміністративним судом України коштів загального фонду Державного бюджету України у 2006 році та планові показники державного бюджету на 2007 рік від 28.03.2007 // http://vasu.gov.ua/ua/imp_sub.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=454
62. Ивановский В.В. Учебник административного права (Полицейское право. Право внутренняго управленія). – 4-е изд, испр. и доп. – Казань: Типо-литография В.З. Еремћева, 1911. – 516 с.
63. История государства и права России: Учебник / Под ред. д-ра. юрид. наук Ю.П. Титова. – М.: Проспект, 1999. – 544 с.
64. Історія держави і права України: Підручник у 2-х т. / За ред.
В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – Т. 2. – Кол. авторів:
В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 580 с.
65. Кампо В., Ткач Г. Про запровадження органів адміністративної юстиції (адміністративних судів) // Право України. – 1992. – № 8.
66. Кельман М.С., Мурашин О.Г.Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 447 с.
67. Кобалевский В.Л. Административная юстиция в положительном Советском праве // Вестник советской юстиции. – 1923. – № 7.
68. Кобалевский В. Л. Советское административное право. – X., 1929.
69. Коваль В.М. Актуальні проблеми організації та діяльності апеляційних судів в Україні: Монографія. – Севастополь, Вид-ць Кручинін Л.Ю., 2005. – 188 с.
70. Кодекс адміністративного судочинства України: Затверджений Законом України від 6 липня 2005 року № 2747-IV. Набув чинності з 1 вересня 2005 року // Відомості Верховної Ради України . – 2005. – № 35 – 36, № 37. – Ст.446.
71. Кодекс адміністративного судочинства України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. С.В. Ківалова, О.І. Харитонової / Ківалов С.В., Харитонова О.І., Пасенюк О.М., Аракелян М.Р. та ін. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2005. – 552 с.
72. Кодекс административного судопроизводства Российской Федерации: Проект // Российская юстиция. – 2004. – № 3.
73. Кожемяко А.С. Производство в арбитражном суде кассационной инстанции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2001.
74. Козлов А.Ф. Основные вопросы теории особого производства по закону от 11 апреля 1937 г.: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Свердловск, 1952.
75. Колбая Г.Н. О научном обеспечении судебной реформы // Журнал российского права. – 2005. – № 6. – С. 33 – 43.
76. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
77. Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. – 378 с.
78. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія: Підруч. для студ. спец. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – 424 с.
79. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
80. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік: Прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977 року // nau.kiev.ua
81. Конституція (Основний Закон) Української РСР: Прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року // nau.kiev.ua
82. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 2006.
83. Конституция Итальянской Республики: Одобрена решением Учредительного собрания от 22 декабря 1947 года и промульгирована Временным главой государства 27 декабря 1947 года // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
84. Конституция Княжества Лихтенштейн от 5 октября 1921 года (с изменениями 1938 и 1939 гг.) // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
85. Конституция Литовской Республики: Принята гражданами Литовской Республики путем референдума 25 октября 1992 года // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
86. Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік: Прийнята позачерговою сьомою сесією Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977 року // nau.kiev.ua
87. Конституція (Основний Закон) Української РСР: Прийнята на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради Української РСР дев'ятого скликання 20 квітня 1978 року // nau.kiev.ua
88. Конституция Польской Республики от 2 апреля 1997 года // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
89. Конституция Республики Гватемала: Вступила в силу 1 марта 1956 года // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
90. Конституция Республики Болгарии от 13 июля 1991 года // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
91. Конституция Российской Федерации: Официальный текст по состоянию 1 января 1997 года с историко-правовым комментарием. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 80 с.
92. Конституция Туркменистана: Принята XIV сессией Верховного Совета (Меджлиса) Туркменистана XII созыва 18 мая 1992 г. (с изм. и доп. от 27 декабря 1995 года) // http://www.trybunal.gov.pl/constit/constitu/constit
93. Концептуальні підходи щодо подальшого здійснення судово-правової реформи: Матеріали зустрічі Голови Верховного Суду України
В.В. Онопенка, його заступника А.Г. Яреми, голів судових палат цього суду та їхніх заступників із головами вищих спеціалізованих і апеляційних судів, 12 жовтня 2006 року // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/A3BC9 DFDE686EABDC325723B004425F0?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=A3BC9DFDE686EABDC325723B004425F0&Count=500&
94. Концепція адміністративної реформи в Україні: Схвалена Указом Президента України 22 липня 1998 року № 810/98 // Голос України. – 1998. – № 142. – 28 липня.
95. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 19. – Ст. 1376.
96. Концепція судово-правової реформи в Україні: Схвалена Постановою Верховної Радою України від 28 квітня 1992№ 2296-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 30. – Ст. 426.
97. Коркунов H. M. Административные суды в Пруссии // Журн. гражданского и уголовного права. – 1880. – Кн. 5–6.
98. Корф С.А. Реформа Сената // Юридический вестник. – 1915. – Кн. XII (IV).
99. Кравченко В. Административная юстиция: взгляд со стороны // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – М., 2002. – № 3. – С. 106 – 107.
100. Краткий словарь иностранных слов. – М., 1952.
101. Кудинов О.А. Исторический опыт административных судов в России: теория и практика // Российский судья. – 2004. – № 1. – С. 16 – 17.
102. Кузнецов В. Мы судим судей // http://www.izvestia.ru. – 18.07.03.
103. Кульчицький В., Бойко І. Система судових органів Галичини у складі Австро-Угорщини // Право України. – 2000. – № 11. – С. 137 – 139.
104. Куплеваский Н. Административная юстиция в Западной Европе. – Т. 1. – Харьков, 1879.
105. Літвинова Г.П., Ребриста С.В. Проблеми розмежування юрисдикції спеціалізованих судів: випадколвість чи закономірність // Вісник господарського судочинства.  2006.  № 1.  С. 24  26.
106. Лория В.А. Существует ли административная юстиция в советском праве? // Правоведение. – 1970. – № 1. – С. 110 – 114.
107. Лучковська С. Створення адміністративних судів в Україні як механізму захисту прав і свобод людини і громадянина // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіон. наук.-практич. конференції (13-14 лютого 2002 р.) / Львів. Націон. ун-т. Юридич. фак-т. – Львів, 2002. – С. 143 – 144.
108. Малая Советская энциклопедия. – Т. 10. – М., 1932.
109. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1996. – 432 с.
110. Матеріали конференції з нагоди запровадження адміністративного судочинства, м. Київ, 30 вересня 2005 року. – К., 2005. – С. 55 – 57.
111. Мацькевич М. Правове становище Галичини у складі Австрії та Австро-Угорщини (1772 – 1918) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2001. – Вип.. 36. – С. 84 – 89.
112. Мельникова Э.Б. Буржуазная юстиция и права человека. – М.: Наука, 1987. – 176 с.
113. Михеева Е. Административные суды: гражданин против государства или государство для гражданина? // Юридическая практика. – 2001. – № 44 (202). – 31 окт.
114. Морейн И.Б. Основные вопросы теории особого производства в советском гражданском процес се: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Л., 1951.
115. Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: Тов.-во “Знання”, КОО, 1999. – 662 с. – (Вища освіта ХХІ століття).
116. Музыченко П.П. Витман К.Н. История государсва и права зарубежных стран: история государства и права России. Ч. ІІ. – Х.: Одиссей, 2003. – 624 с.
117. Неугодніков А.О. Правовий статус адміністративного суду в Україні: адміністративно-правовий аспект: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – О., 2006. – 20 с.
118. Никифорак М.В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774 – 1918 рр.). – Чернівці: Рута, 2004. – 384 с.
119. Николаенко В. Проблемы разграничения юрисдикции // Юридическая практика. – 2006. – № 13 (431). – 28 марта. – С. 12 – 13.
120. Новий тлумачний словник української мови: у 4 т. – 42 000 слів. – Т. 3. О-Р. – К.: Аконіт, 1999. – 928 с.
121. Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконіт, 2003. – Т. 1. – 926 с.
122. Носов Е.К. К вопросу о советской административной юстиции // Советское право. – 1925. – № 4 (16). – С. 70 – 85.
123. Об админпалате ВСУ из первых уст // Юридическая практика. – № 45 (411). – 8 нояб.
124. Об административном суде: Закон Республики Молдова № 793-XIV от 10 февраля 2000 года // http://gov.md/content/ru/0000058.pdf
125. Одарченко А.Н. О пределах административного усмотрения // Право и жизнь. – 1925. – № 6.
126. Ожегов С.И. Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка:
80 000 слов и фразеологических выражений / Российская академия наук, Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – 4-е изд., дополненое. – М.: ООО “ИТИ Технологии”, 2003. – 944 с.
127. О порядке обжалования в суд неправомерных действий должностных лиц, ущемляющих права граждан: Закон СССР от 30 июня 1987 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст. 388.
128. О порядке обжалования в суд неправомерных действий органов государственного управления и должностных лиц, ущемляющих права граждан: Закон СССР от 2 ноября 1989 года № 719-1 // nau.kiev.ua
129. Организация деятельности судов: Курс лекций для вузов / Отв. ред. д-ра юрид. наук, проф. Н.А.Петухов. – М.: Норма, 2005. – 448 с.
130. Основний Державний Закон Української Народної Республіки: Проект Правительственної Комісії по виробленню Конституції Української Держави // Конституційні акти України. 1917 – 1920. Невідомі конституції України. – Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992. – С. 126 – 148.
131. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посіб. для юрид. ф-тів та юрид. клінік)/ За заг. редакцією Н.В. Александрової,
Р.О. Куйбіди – К.: Конус-Ю, 2006. – 256 с.
132. О статусе судей в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 26 июня 1992 года № 3132-1 (в ред. Закона РФ от 14.04.1993
№ 4791-1; Указа Президента РФ от 24.12.1993 № 2288; Федеральных законов от 21.06.1995 № 91-ФЗ, от 17.07.1999 № 169-ФЗ, от 20.06.2000 № 89-ФЗ) // Права человека в России. – 2004. – 17 авг.
133. О судебной системе и статусе судей Республики Казахстан: Конституционный закон Республики Казахстан от 25 декабря 2000 года
№ 132-II.
134. Офіційний сайт Вищого адміністративного суду України vasu.gov.ua
135. Пасенюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 1 (1). – С. 50 – 53.
136. Пашков А.С., Иванкина Т.В., Магницкая Е.В. Кадровая политика и право. – М.: Наука, 1989. – 262 с.
137. Педько Ю.С. Адміністративний суд: до питання про статус і призначення // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України. – К., 2000. – Вип. 8. – С.197 – 203.
138. Педько Ю.С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
139. Педько Ю.С. Становлення та правове регулювання адміністративної юстиція в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія наук України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2004. – 17 с.
140. Пискотин М.И. Налоги с сельского населения в СССР (Правовые вопросы). – М., 1957.
141. Поволоцкий Л. И. Спорные вопросы особого производства по закону от 11 апреля 1937 г. и постановление СНК СССР от 24 ноября 1942 г. // Ученые записки Ленінград. юрид. ин-та. – Вып. IV. – 1947. – С. 156 – 158.
142. Подальший розвиток адміністративної юстиції напряму залежить від ефективної громадської просвіти з питань захисту прав громадян: Новини ВАСУ 26.12.2006. // Офіційний сайт Вищого адміністративного суду України vasu.gov.ua
143. Покровский С. П. Государственный Совет во Франции как орган административной юстиции. – Ярославль, 1913.
144. Положення Німеччини про адміністративні суди від 21 січня 1960 року (в ред. від 19 березня 1991 р. з наступ. змін) // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники
І.Б. Коліушко, Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С. 260 – 312.
145. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 1996 році”. – К., 1997.
146. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 року “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр.”
147. Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році”.
148. План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2002 році: Затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 січня 2002 р. № 34-р // Інформаційний Бюлетень НКРЕ. – 2002. – № 2. – 15.02.2002.
149. План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2003 році: Затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2002 р. № 744-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 1. – Ст. 26.
150. План дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу в 2004 році: Затв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 111-р.
151. План заходів на 2006 рік щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства в Україні відповідно до європейських стандартів: Затв. Указом Президента України від 20 березня 2006 року № 242/2006 // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 91. – 18 трав.
152. План заходів організаційного забезпечення виконання у 2002 році Закону України "Про судоустрій України": Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2002 р. № 760.
153. Права человека: Учебн. для вузов / Отв. ред.– член-корр. РАН,
д-р юрид. наук Е.А. Лукашева. – М.: Изд-во НОРМА (Изд. гр. НОРМА – ИНФРА-М), 2000. – 573 с.
154. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник / Отв. ред. д-р юрид. наук, проф. А.Я. Сухарев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во “НОРМА”, 2003.
155. Про Адміністративну судову палату: Закон Австрії в редакції Закону від 20 грудня 1984 року // Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І.Б. Коліушко,
Р.О. Куйбіда. – К.: Факт, 2003. – С. 313 – 343.
156. Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий адміністративний суд України: Указ Президента України від 1 жовтня 2002 року № 889/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 40. – Ст. 1856.
157. Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною: Резолюція Парламентської Асамблеї РЄ від 5 жовтня 2005 року № 1466 (2005)// http://www.pravda.com.ua/news/2007/4/19/57715.htm.
158. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
159. Про внесення доповнень і змін до Цивільного процесуального кодексу Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1988 року // Відомості Верховної Ради. – 1988. – № 19. – Ст. 480.
160. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон України від 15 травня 2003 року № 762-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 247.
161. Про внесення змін до деяких законодавчих актів: Закон України від 8 вересня 2005 року № 2875-IV // Офіційний вісник України. – 2005. –
№ 38. – Ст. 2362.
162. Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України”: Закон України від 21 червня 2001 року № 2531-III // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 40. – Ст. 191.
163. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від
8 грудня 2004 року № 2222-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
164. Про внесення змін до статей 235, 236 та глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України: Закон України від 31 жовтня 1995 року № 403/95-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 42. – Ст. 301.
165. Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України: Закон України від 6 жовтня 2005 року № 2953-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 1. – Ст. 16.
166. Про внесення зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо початку діяльності апеляційних адміністративних судів: Закон України від 20 вересня 2006 року № 160-V // nau.kiev.ua
167. Про граничну чисельність працівників апарату Апеляційного суду України, Касаційного суду України та Вищого адміністративного суду України: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року №572-р// Офіційний вісник України – 2002. – № 42. – Ст. 1953.
168. Про державний бюджет України на 2003 рік: Закон України від 26 грудня 2002 року //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 10 – 11. – Ст. 86.
169. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Закон України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 7-8. – Ст. 162.
170. Про Державний бюджет України на 2006 рік: Закон України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 9, 10-11. – Ст. 96.
171. Про Державний бюджет України на 2007 рік: Закон України від 19 грудня 2006 року № 489-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 7-8. – Ст. 66.
172. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року
№ 3723-XII із зм. і доп.
173. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року
№ 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
174. Про деякі питання, пов'язані із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів: Інформаційний лист Вищого господарського судому України від 7 лютого 2006 року № 01-8/301 // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2.
175. Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 1 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 2.
176. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 року № 1953-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 10. – Ст. 137.
177. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення: Указ Президента України від 13 серпня 2002 року № 700/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 33. – Ст. 1528.
178. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22 грудня 2005 № 3262-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 15. – Ст. 128.
179. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від
1 листоп. 1996 р.
180. Про затвердження Інструкції з реалізації положень Порядку проведення обов'язкової спеціальної перевірки відомостей, що подають кандидати на зайняття посад державних службовців: Наказ Головного управління державної служби в Україні, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України від
1 серпня 2002 року № 56/377/768/254 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 33. – Ст. 1545.
181. Про затвердження персонального складу Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України: Постанова Президії Верховного Суду України від 29 венресня 2005 року № 20 // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 10.
182. Про затвердження Державної програми забезпечення судів належними приміщеннями на 2006 – 2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 липня 2006 року № 918 // Офіцій