АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕҐУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Міліція громадської безпеки у системі
органів внутрішніх справ 11
1.1. Міліція громадської безпеки: адміністративно-правовий статус
та місце у системі органів внутрішніх справ 11
1.2. Міліція громадської безпеки як суб’єкт забезпечення охорони
прав, свобод та обов’язків громадян 37
1.3. Місцева (муніципальна) міліція (поліція): порівняльний аналіз
організації діяльності 57
РОЗДІЛ 2. Механізм адміністративно-правового реґулювання
діяльності міліції громадської безпеки 78
2.1. Поняття механізму правового реґулювання діяльності міліції
громадської безпеки 78
2.2. Характеристика складових механізму правового реґулювання
діяльності міліції громадської безпеки 91
2.3. Правопорядок як об’єкт правоохорони та його вплив на дієвість
механізму правового реґулювання діяльності міліції громадської
безпеки 111
РОЗДІЛ 3. Удосконалення правового забезпечення діяльності
міліції громадської безпеки 130
3.1. Напрями реформування правового забезпечення діяльності
підрозділів міліції громадської безпеки 130
3.2. Удосконалення адміністративно-правового статусу працівника
міліції громадської безпеки і його роль у формуванні іміджу
та авторитету органів внутрішніх справ 158
ВИСНОВКИ 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 204

В С Т У П

Актуальність теми. Швидка зміна характеру громадських відносин в українському суспільстві, непослідовність і недостатня ефективність реалізації положень Концепції адміністративної реформи, певні труднощі розв’язання питань удосконалення національної правової системи, зокрема щодо правового статусу, функцій і структури органів виконавчої влади, зумовлює необхідність здійснення подальших наукових досліджень.
Здійснювані державою та її органами великомасштабні комплексні заходи з протидії злочинності й іншим правопорушенням є ще недостатніми для ефективного впливу на зміцнення правопорядку в суспільстві. Закони, які приймаються, поки що не забезпечують вирішення сьогоденних потреб реґулювання та охорони суспільних відносин, забезпечення надійної громадської безпеки.
Очевидним є факт, що чинна структура системи органів внутрішніх справ недостатньою мірою вирішує проблеми впровадження нових принципів її діяльності. Пояснюється це, по-перше, надмірною централізацією системи органів внутрішніх справ. По-друге, діяльність органів внутрішніх справ ні організаційно, ні функціонально ще не перебудована відповідно до принципів правової держави. По-третє, незважаючи на прийняті закони, ще недостатньо чітко визначено адміністративно-правовий статус органів внутрішніх справ (міліції).
У суспільстві реалізація приписів нормативно-правових актів, виконання управлінських рішень безпосередньо здійснюються на місцевому рівні. Саме тому, на погляд автора, одним із перспективних шляхів поліпшення діяльності системи органів внутрішніх справ є оновлення статусу пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки, більш чітке визначення їх компетенції, форм і методів взаємодії з іншими правоохоронними органами та громадськістю.
Питання правового реґулювання організації та діяльності мiлiцiї громадської безпеки постійно досліджувалися вченими як України, так і інших країн. Зокрема, дисертантом вивчено й використано праці: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, І.І. Веремеєнка, П.А. Вороб’я, І.П. Голоснiченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додiна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкiна, А.П. Закалюка, Д.Д. Iльїна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, А.П. Клюшниченка, Л.М. Колодкiна, Ф.Є. Колонтаєвського, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьева, В.В. Копєйчикова, О.П. Коренєва, Ю.Ф. Кравченка, Є.Б. Кубка, В.В. Лазарева, О.І. Луньова, М.І. Мельника, Л.Л. Попова, А.О. Селіванова, В.Д. Сорокіна, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, А.П. Шергiна та ін.
Разом із тим, треба зазначити, що проблеми адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки у вітчизняній науці комплексно не досліджувались. А відсутність відповідної монографічної літератури свідчить як про складність цих питань, так і про недостатню увагу до них із боку вчених-правознавців. Беззаперечна наукова значущість теоретичного розроблення проблематики в цій сфері та її актуальність зумовлюють потребу в проведенні поглибленого дослідження цілісного механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється також і тією обставиною, що в цей час здійснюються заходи з реформування окремих систем управління, модернізації державної служби та пошуку оптимальної структури органів внутрішніх справ України.
Дисертацію виконано з урахуванням сучасних розробок суспільних наук. Її нормативною базою стали чинні в Україні основоположні (основні) конституційні й адміністративно-правові акти. При підготуванні дисертації автором використано публікації з питань методики управління органами внутрішніх справ. Оскільки дослідження має комплексний характер, поряд із юридичною вивчалася політична та соціологічна література, публікації в пресі, статистичні матеріали й результати конкретних соціологічних досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження перебуває в безпосередньому зв’язку з державними планами й програмами науково-дослідної роботи та відповідає планам наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України ("Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років", затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Національної академії внутрішніх справ України ("Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 роки") та Плану науково-дослідної роботи Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України (п. 4.37). Актуальність цього напряму досліджень обґрунтовано в Концепції адміністративної реформи в Україні (затвердженій указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810), у Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період до 2005 року (схваленій рішенням колеґії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9км/1) тощо.
Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення правового реґулювання організації та діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки з забезпечення охорони громадського порядку й громадської безпеки шляхом внесення конкретних пропозицій і надання рекомендацій. Для досягнення цієї мети дисертантом вирішувалися такі завдання:
1) визначити місце мiлiцiї громадської безпеки в системі державної виконавчої влади та місцевого самоврядування;
2) дати оцінку соціальної ролі мiлiцiї громадської безпеки в Україні та проаналізувати правові норми, які закріплюють її адміністративно-правовий статус, завдання i функції;
3) здійснити аналіз обов’язків i прав мiлiцiї громадської безпеки з точки зору їх збалансованості й забезпечення конституційних принципів верховенства права та законності, захисту прав людини й громадянина;
4) узагальнити досвід місцевої (муніципальної) мiлiцiї (поліції) та розробити варіант проекту Положення про відділ (управління) мiлiцiї, який утримується за рахунок коштів відповідного органу місцевого самоврядування;
5) дослідити механізм адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки;
6) розкрити й співвіднести поняття громадського порядку, правопорядку, особистої та громадської безпеки як об’єктів правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки;
7) розробити сучасну модель механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки;
8) визначити роль адміністративно-правового статусу працівника міліції громадської безпеки у формуванні іміджу й авторитету органів внутрішніх справ;
9) внести пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правової бази організації та діяльності мiлiцiї громадської безпеки, реорганізації її структури й управління з урахуванням розвитку місцевого самоврядування в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері організації та діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки.
Предмет дослідження становить сукупність нормативно-правових актів, інших складових механізму адміністративно-правового реґулювання, які визначають організаційно-правові засади діяльності пiдроздiлiв мiлiцiї громадської безпеки з урахуванням положень Концепції адміністративної реформи в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні загальнонаукові методи та прийоми пізнання, наукові концепції державного управління, адміністративного права та процесу, соціології тощо. У роботі використано діалектичний, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, історичний та інші методи наукового пізнання, які дозволили врахувати всі взаємопов’язані питання, об’єктивно оцінити ефективність правоохоронної діяльності мiлiцiї громадської безпеки та реалізувати можливості порівняльно-правового, конкретно-соціологічного, історичного та логічного аналізів.
Діалектичний метод використано під час дослідження змісту складових механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки (р. 2 п. 2.2). На підставі системно-структурного методу визначено місце міліції громадської безпеки в системі органів внутрішніх справ, а за допомогою структурно-функціонального методу з’ясовано компетенцію та особливості адміністративно-правового статусу її підрозділів (р. 1 п. 1.1, п. 1.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість проаналізувати організацію діяльності місцевої (муніципальної) міліції (поліції), а історичний метод – уточнити особливості її функціонування в інших країнах (р. 1 п. 1.3). Соціологічні методи (спостереження, анкетування, iнтерв’ю-вання тощо) застосовано при збиранні й аналізі інформації, виробленні пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки.
Емпіричну базу дослідження склали опитування 829 практичних працівників міліції громадської безпеки, у тому числі анкетуванням (395) та інтерв’юванням (434) щодо проблемних питань удосконалення правового реґулювання діяльності її підрозділів. Крім того, дисертантом використовувалися інформаційні, статистичні й аналітичні матеріали МВС України щодо адміністративної діяльності міліції громадської безпеки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на рівні наукового розроблення комплексно вивчається проблема адміністративно-правового статусу міліції громадської безпеки. На підставі проведеного дослідження дисертантом сформульовано ряд понять, положень, пропозицій і висновків, які стосуються теоретичних, правових та організаційних питань удосконалення правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки як цілісної системи підрозділів у структурі органів внутрішніх справ з урахуванням специфіки реалізації повноважень місцевого самоврядування щодо зміцнення правопорядку. До основних із них можна віднести насамперед такі:
уперше:
- розроблено сучасну концепцію механізму правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки за умов спеціальних адміністративних режимів і визначено ґарантії його забезпечення;
- сформульовано поняття правопорядку як об’єкта правоохорони та визначено його вплив на дієвість механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки;
- доведено залежність стану громадського та правового порядку від балансу інтересів держави й органів місцевого самоврядування в організації діяльності міліції громадської безпеки;
- розроблено варіант проекту Положення про управління (відділ) місцевої міліції в структурі органів внутрішніх справ України (на підставі аналізу організації діяльності місцевої (муніципальної) міліції (поліції) країн Європи та з урахуванням національних особливостей);
удосконалено:
- правове реґулювання діяльності міліції громадської безпеки шляхом внесення пропозицій щодо змін і доповнень чинного законодавства, подальшої систематизації та уніфікації відомчих нормативних актів;
- систему складових механізму правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки за умов функціонування адміністративно-правових режимів;
- адміністративно-правовий статус працівника міліції громадської безпеки як головного чинника у формуванні позитивного іміджу та підвищення авторитету органів внутрішніх справ;
набули подальшого розвитку:
- система пріоритетних напрямів діяльності міліції з урахуванням сучасних загроз громадській безпеці, реалізації положень програмних засобів щодо встановлення дійсно партнерських відносин міліції з населенням та активізації участі громадян в охороні громадського порядку;
- дослідження співвідношення правопорядку з порядком громадським, особистою та громадською безпекою, що дозволило з’ясувати їх значення для ефективності діяльності місцевої міліції;
- теоретичні засади призначення міліції громадської безпеки як суб’єкта забезпечення охорони прав, свобод та обов’язків громадян, надання управлінських послуг населенню;
- вивчення особливостей формування сучасного правового статусу міліції громадської безпеки та визначення меж і оптимального обсягу компетенції її підрозділів.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю і новизною комплексу пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, реалізація яких сприятиме створенню в Україні принципово нової правоохоронної системи, що відповідатиме вимогам правової, демократичної, соціальної держави, посиленню охорони прав i свобод громадян, підвищенню ефективності місцевого самоврядування та діяльності мiлiцiї громадської безпеки. Значну частину матеріалів дослідження присвячено питанням правозастосовчої діяльності, а окремі пропозиції в теперішній час вже застосовуються в практичній діяльності органів внутрішніх справ (акт упровадження в практичну діяльність УМВС України в Луганській області від 15 січня 2004 р.) та органів місцевого самоврядування (акт упровадження в діяльність Луганської міської ради від 21 січня 2004 р.).
Теоретичні положення дослідження можуть використовуватися в нормотворчiй і науково-дослідній роботі, для обґрунтування організаційно-структурних перетворень у системі органів внутрішніх справ. Матеріали дисертації доцільно використовувати у навчальному процесі, а саме при підготуванні лекційних курсів, підручників, навчальних посібників, програм і методичних розробок для навчання студентів, курсантів i слухачів вищих юридичних закладів освіти, підвищення квалiфiкацiї працівників правоохоронних органів, правового виховання населення.
Прикладне значення роботи полягає і в тому, що окремі її положення можуть бути використані в подальшій діяльності з удосконалення адміністративно-правового статусу підрозділів міліції громадської безпеки. Викладені в дисертації висновки та рекомендації враховано в пропозиціях МВС України стосовно підготування проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції" та інших законодавчих і підзаконних актів.
Апробація результатів дисертації та розгляд підсумків дослідження проблеми в цілому, його окремих питань, а також отримані узагальнення і висновки доповідалися на міжнародній, двох національних і трьох міжвузівських конференціях: "Адміністративно-правові та кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ прикордонних районів" (м. Луганськ, 26-27 травня 2000 р.); "Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування" (м. Суми, 26-27 травня 2000 р.); "Захист прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності" (м. Донецьк, 27 квітня 2001 р.); "Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки" (м. Івано-Франківськ, 24-25 травня 2002 р.); "Участь громадськості в охороні громадського порядку" (м. Одеса, 28-29 листопада 2003 р.); "Проблеми забезпечення особистої безпеки працівників ОВС та представників громадських формувань під час охорони громадського порядку" (м. Донецьк, 26 березня 2004 р.). Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України та Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України.
Положення дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при проведенні занять у Луганській академії внутрішніх справ імені 10 річчя незалежності України (акт упровадження від 25 грудня 2003 р.) та Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ (акт упровадження від 20 вересня 2003 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення в дев’яти публікаціях: чотирьох статтях у фахових наукових виданнях, п’яти тезах доповідей, опублікованих у збірниках наукових праць за результатами конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Становлення громадянського суспільства, розбудова правової держави передбачає узгодженість інтересів суспільства і держави, місцевого самоврядування й окремих соціальних груп громадян, потребує гармонії централізованої влади та децентралізованого самоврядування. У таких умовах потребує оновлення зміст і спрямованість державного управління, підвищення його ефективності в різних сферах життєдіяльності.
У вирішенні складних питань щодо реформування державного управління особливе місце займає розв’язання проблем забезпечення правопорядку, яке, на наш погляд, повинне здійснюватися шляхом удосконалення механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки.
Комплексний системний аналіз існуючого організаційного та правового забезпечення чинної системи органів, служб і підрозділів міліції громадської безпеки свідчить, що його стан не відповідає вимогам сьогодення.
Тому проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Організація діяльності міліції громадської безпеки як управлінської системи являє собою процес утворення такого її стану, який у сучасних умовах і конкретній ситуації є найбільш доцільним та ефективним щодо належної охорони правопорядку та забезпечення громадської безпеки.
2. Міліція громадської безпеки повинна виступати цілісною структурою (а не блоком служб) у системі органів внутрішніх справ України. Її підрозділи на місцевому рівні з урахуванням зарубіжного досвіду, еволюційного розвитку та національних особливостей повинні бути підпорядковані територіальним органам внутрішніх справ і підконтрольні органам місцевого самоврядування.
3. Компетенція міліції громадської безпеки визначається державою, передбачає повноваження щодо охорони правопорядку, забезпечення громадської безпеки, виконання актів органів місцевого самоврядування, у тому числі з надання допомоги, управлінських і консультативних юридичних послуг населенню. Тому забезпечення прав, свобод і обов’язків людини та громадянина треба переорієнтувати з виконання міліцією суто каральних функцій на функції правового обслуговування.
4. Адміністративно-правовий статус міліції громадської безпеки – це вреґульоване сукупністю норм адміністративного права її юридичне положення щодо реалізації компетенції апарату, служб й підрозділів з охорони правопорядку, забезпечення прав і свобод громадян і безпеки в суспільстві. Діяльність місцевої міліції громадської безпеки має здійснюватися на підставі Положення про управління (відділ), яке передбачає порядок його утворення, підпорядкованість і підконтрольність, основні напрями діяльності, компетенцію й особливості проходження працівниками служби.
5. Модель механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки слід визначити як цілісну систему правових засобів, за допомогою яких здійснюється імперативно-нормативне впорядкування організації й функціонування її підрозділів та об’єктів управління, вплив на суспільні відносини у сфері охорони правопорядку з метою захисту прав і свобод громадян, виконання суб’єктами встановлених обов’язків, забезпечення громадської безпеки в умовах спеціальних адміністративно-правових режимів. Під останніми слід розуміти встановлену законодавством сукупність заходів, засобів, процедур, правил діяльності, дій чи поведінки осіб щодо реалізації ними своїх прав у певних ситуаціях, нагляд за дотриманням яких покладено на спеціальні органи з метою зміцнення правопорядку, забезпечення громадської та особистої безпеки.
6. До складових механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки слід віднести: норми адміністративного законодавства, у тому числі відомчих нормативних актів; адміністративно-правові відносини управлінського та правоохоронного характеру; практичну діяльність апаратів, служб та окремих працівників і правозастосовчі акти. Бачиться доцільним відзначити, що істотно впливають на дієвість цього механізму загальні й галузеві принципи права, правосвідомість, правова культура та правова активність працівників, адміністративно-правові режими.
7. Правову активність працівників слід визначити як ініціативну діяльність у сфері правопорядку, їх прагнення керуватися виключно правовими приписами та, безумовно, моральними нормами. При цьому вона має поєднуватися з психологічною готовністю до виконання норм права, стійкою впевненістю кожного працівника міліції у високому призначенні права. Орієнтиром для правової активності працівників місцевої міліції є загальнолюдські цінності.
8. Важливу роль у функціонуванні механізму адміністративно-правового реґулювання діяльності міліції громадської безпеки в сучасних умовах відіграє правопорядок, під яким слід розуміти систему чітко нормованих правом правил поведінки, забезпечення дотримання котрих покладено на відповідні органи під загрозою відповідальності за їх порушення.
9. У предметі адміністративного права доцільно виокремити три групи відносин, що реґулюються нормами його відповідних підгалузей: управлінського права, міліцейського (поліцейського) права та права адміністративної юстиції. До міліцейського (поліцейського) права слід віднести правові інститути правопорядку й громадської безпеки, провадження в справах про адміністративні правопорушення, ліцензійно-дозвільної системи, спеціальних адміністративно-правових режимів та інші, які реґламентують основні напрями міліцейської (поліцейської) діяльності.
10. Необхідно передбачити подальший розвиток права органів місцевого самоврядування в частині визначення компетенції та змісту діяльності місцевої міліції як з охорони правопорядку, установленого порядку місцевого самоврядування, так і з підтримання порядку громадського в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Тому функціонування місцевої міліції повинне бути реґламентовано не тільки законодавчими актами, але й рішеннями органів місцевого самоврядування.
11. Доцільно законодавчо закріпити основи організаційної побудови, фінансування та матеріально-технічного забезпечення підрозділів і служб міліції громадської безпеки різного підпорядкування, конкретизувати підстави та порядок використання ними заходів примусового впливу на правопорушників. З цією метою запропоновано зміни та доповнення до Законів України "Про міліцію", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації", Кодексу України про адміністративні правопорушення, Бюджетного кодексу України.
12. Кінцевим продуктом поступової систематизації існуючої нормативно-правової бази діяльності міліції громадської безпеки повинен стати єдиний Міліцейський (Поліцейський) кодекс України.
13. У процесі реформування системи правоохоронних органів важливим є виокремлення міліцейського (поліцейського) відомства, у структурі якого функціонуватиме самостійний департамент міліції (поліції) громадської безпеки, статус якого має визначатися на рівні Президента чи Кабінету Міністрів України. До департаменту буде входити й місцева міліція, яку складатимуть органи, установи та підрозділи міліції громадської безпеки, що утворюються та здійснюють свою діяльність у межах районів, міст чи селищ.
14. Напрямами вдосконалення правоохоронної діяльності міліції громадської безпеки слід уважати поширення самостійності територіальних підрозділів, комплексний підхід до забезпечення правопорядку за оптимальної оперативної готовності підрозділів міліції громадської безпеки.
15. Серед головних чинників підвищення авторитету органів внутрішніх справ, формування позитивного іміджу міліції, про що піклується Президент, Верховна Рада, МВС України, великого значення набуває вдосконалення адміністративної діяльності міліції, що, у свою чергу, потребує оновлення адміністративно-правового статусу та посилення соціального захисту працівників міліції громадської безпеки.
16. Сучасний адміністративно-правовий статус особового складу міліції громадської безпеки не відповідає рівневі та характеру злочинності, а захист прав і свобод самого працівника міліції є недостатнім і потребує посилення. Оскільки діяльність працівників міліції громадської безпеки пов’язана з професійним ризиком, то законодавство повинно наділяти їх правом на службову помилку, що потребує відповідного нормативного закріплення.
17. Адміністративно-правовий статус працівника міліції громадської безпеки можна визначити як зумовлену реально існуючими суспільними відносинами сукупність спеціальних юридичних прав, обов’язків і законних інтересів працівників, пов’язану з завданнями й функціями повсякденної службової діяльності та їх соціальним призначенням.
Завершуючи дисертаційне дослідження, необхідно відзначити, що в сучасних умовах організацію діяльності підрозділів міліції громадської безпеки треба переорієнтувати на виконання суспільних, соціально корисних функцій, на підтримання міцного, стабільного й належного правопорядку, забезпечення особистої та громадської безпеки. Тому, на нашу думку, настав час, коли спільними зусиллями політиків, учених і практиків ідеї вдосконалення правового статусу, функцій і структури міліції громадської безпеки повинні бути втілені в життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – № 7. – С. 6-8.
2. Аверьянов В.Б. Организация аппарата управления. – К., 1985.
3. Агапов А.Б. Учебник административного права. – М.: Городец, 1999. – 558 с.
4. Административное право зарубежных стран. – М., 1996. – 209 с.
5. Административное право Украины. – 2-е изд., перераб. и доп. [Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.]; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2003. – 576 с.
6. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
7. Адміністративна реформа в Україні. Документи і матеріали. // Український правовий часопис. – 1999. – № 4. – С. 35-60.
8. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
9. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
10. Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування: Матеріали другої національної науково-теоретичної конференції (26-27 травня 2000 року, м. Суми). – С. 12-16, 25-27.
11. Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
12. Алексеев Н.Н. Общая теория государства. – Вып. 2. – Прага, 1925.
13. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
14. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.,1966. – 187 с.
15. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
16. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в двух томах. – Т. 2. – М., 1982. – 360 с.
17. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. – Свердловск,1973. – Т. 1. – 396 с.
18. Алексеев С.С. Общее дозволение и общие запреты в советском праве. – М., 1989.
19. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. Учебник. – М.: Зерцало, 1996. – 680 с.
20. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С., Іншин М.І. Соціально-правовий захист працівників ОВС України: Науково-практичний посібник. – Х.: Видавництво Ун-ту внутр. справ, 2000. – 102 с.
21. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. – М., 1981.
22. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М., 1980.
23. Афанасьєв К.К. Адміністративний договір як форма державного управління (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис. .. канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 20 с.
24. Бакаєв О.В. Залучення населення до охорони громадського порядку та профілактики правопорушень: Метод. рекомендації. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 32 с.
25. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
26. Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти // Советское государство и право. – 1992. – № 3. – С. 18-19.
27. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1993. – 330 с.
28. Бахрах Д.Н., Ренов Э.И. Производство по делам об административных правонарушениях: Пособие для слушателей народных университетов. – М.: Знание, 1989. – 96 с.
29. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления. – М., 1984.
30. Безсмертний А.К. Административно-правовые меры воздействия за нарушение общественного порядка: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1990. – 16 с.
31. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14-21.
32. Бельский К.С. О предмете и системе науки административного права // Государство и право. – 1998. – № 10. – С.18-26.
33. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. – 1997. – № 3.
34. Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленск, 1995. – 144 с.
35. Бельский К.С., Елисеев Б.П., Кучеров И.И. Полицейское право как подотрасль административного права // Государство и право. – 2001. – № 12.
36. Бельский К.С., Попов Л.Л. Критика по курсу Ю.А. Тихомирова. // Государство и право. – 1999. – № 1.
37. Берченко А.Я. Еще раз о проблеме права и закона // Журнал российского права. – 1999. – № 3/4. – С. 75-82.
38. Білозерцева В. В охороні правопорядку допомагає населення // Іменем Закону. – 2003. – № 12. – 14 березня.
39. Борисов Г.А. О системе принципов, действующих в правовой сфере // Проблемы правоведения: Межвед. науч. сб. – К.: Вища школа, 1976. – Вип. 34. – С. 11-18..
40. Варенко В.И. Организация охраны общественного порядка в крупном городе: Дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1994.
41. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / МВД СССР; ВНИИ. – М., 1983. – 47 с.
42. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 112 с.
43. Витченко А.М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура // Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1968. – Вып. 1.
44. Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 2. – С. 10-15.
45. Всеобщая декларация прав человека от 10 декабря 1948 г. // Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. – М., 1990.
46. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Посібник. – Ірпінь, 1998. – 108 с.
47. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К., 2000.
48. Гончарук С.Т. Адміністративна вiдповiдальнiсть за законодавством України: Навчальний посібник / МВС України; Укр. акад. ВС. – К., 1995. – 78 с.
49. Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 266 с.
50. Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
51. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. В.Б. Авер’янова – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
52. Дидоренко Э.А. Проблемы совершенствования правового обеспечения совместной деятельности правоохранительных органов сопредельных государств // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 2000. – 292 с.
53. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Затверджений Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 45. – Ст. 599.
54. Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев Ю. Юридический конфликт: процедуры разрешения. – М., 1995.
55. Егоров С.А. К.С. Бельский. Феноменология административного права // Государство и право. – 1997. – № 7. – С. 113-115.
56. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
57. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
58. Заросило В.О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції): Дис. ... канд юрид. наук – К., 2002. – 250 с.
59. Захаров С. Кожний англійський поліцейський – офіцер // Юридичний вісник України. – 1995. – № 17.
60. Звернення колегії МВС України до всіх працівників і підрозділів органів внутрішніх справ. – К., 2001.
61. Ильин Д.Д., Колодкин Л.М., Коренев А.П. Правовые и тактические основы охраны общественного порядка работников милиции. – М.: МВШМ МВД СССР, 1984.
62. Історія донецької міліції. – Донецьк: Юрпрес, 2000. – 472 с.
63. Іщенко Ю.В. Державна служба та особливості її проходження в органах внутрішніх справ: Дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) / УАВС. – К., 1995. – 175 с.
64. Казимирчук В.П. Социальное действие права в условиях развитого социализма: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – М., 1977.
65. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутрених дел Украины: Учебное пособие. – Одесса: АО БАХВА, 2000. – 128 с.
66. Кант И. Сочинения в 8 томах. – М., 1994. – Т. 6.
67. Карпунов В.М. До питання про забезпечення прав працівників органів внутрішніх справ // Захист прав і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Донецьк, 27 квітня 2001 року) / Гол. ред. І.Г. Кириченко. – Донецьк: ДІВС, 2001 – 656 с.
68. Киричук И.Б. Организация и деятельность органов внутренних дел как предмет правового регулирования (вопросы теории). Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1991.
69. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – 3-є вид. - К.: Вентурі, 1998. – 208с.
70. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка.
71. Кодекс Украины об административных правонарушениях – Х.: ООО "Одиссей", 2001. – 272 с.
72. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий) / Под общ. ред. А.С. Васильева. – Х.: ООО "Одиссей", 2000. – 1008 с.
73. Кодекс України про адмiнiстративнi правопорушення (для спiвробiтникiв органів внутрішніх справ). – К., 1996.
74. Козлов Ю.М. Исполнительная власть: сущность, функции // Вестник Моск. ун-та. Серия "Право". – 1972. – № 4.
75. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и права. – М., 1986.
76. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Монографія. – К.: Факт, 2002. – 260 с.
77. Коліушко І.Б. Адміністративна реформа і розвиток адміністративного права // Адміністративне право: сучасний стан и напрями реформування: Матеріали другої національної науково-теоретичної конференції (26-27 травня 2000 р., м. Суми).
78. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 1998.
79. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. – Київ: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с..
80. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін. Теорія держави та права. – К.: Юрінформ, 1995.
81. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктна законотворчість: поняття і функції // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25-31.
82. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17-21.
83. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
84. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
85. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міґрація: генезис і механізм протидії: Монографія / МВС України НАВСУ. – Київ – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 371 с.
86. Комзюк А.Т. Державно-владний аспект адміністративного примусу // Вісник Академії правових наук України: Збірник наукових праць. – 2000. – № 4 (23). – С. 129-137.
87. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
88. Комплексна програма кадрової політики в органах внутрішніх справ та забезпечення законності і дисципліни на 2001-2005 роки. – К., 2001.
89. Кондрашов Б.П. и др. Российский Закон о милиции. – М., 1992.
90. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М., 1996.
91. Конституционные идеи Андрея Сахарова: Сборник / Сост. Л.М. Баткин. – М.: Новелла, 1990.
92. Конституція України; Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Україна, 1996. – 54 с.
93. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 лютого.
94. Концепція адміністративної реформи в Україні // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 943.
95. Концепція розвитку законодавства України на 1997–2005 роки / Інститут Законодавства Верховної Ради України. – К., 1997 – 124 с.
96. Концепція розвитку системи МВС України: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. // ЗПУ України. – 1996. – № 8.
97. Копейчиков В.В. Реализация субъективных прав граждан // Советское государство и право. – 1984. – № 3.
98. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. – М., 1978.
99. Корнієнко М.В. Управління силами і засобами органів внутрішніх справ при ускладненні оперативної обстановки в сфері охорони громадського порядку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.07) / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2000. – 22 с.
100. Котюк В.О. Теорія права: курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
101. Кравченко В.В. Деятельность районного Совета народных депутатов в области обеспечения охраны государственного и общественного порядка. (Организационно-правовые вопросы): Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1990.
102. Кравченко Ю.Ф. Кінцевий пункт реформування – Європейська модель МВС // Іменем закону. – 2000. – 28 квітня.
103. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування ОВС України (організаційно-правові питання). – К., 1998.
104. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография /Авт. кол.: А.В. Баляба, Э.В. Виленская, Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
105. Крупчан О. Запровадження адміністративної юстиції // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право, 1998. – № 2 (13). – С. 83-88.
106. Крупчан О. Компетенція центральних органів виконавчої влади // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 2 (29).
107. Кубко Є.О. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3-6.
108. Курагин Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел. – М., 1976.
109. Курс административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров. – М., 1998. – 798 с.
110. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов. – М., 1986.
111. Кучма Л.Д. Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр.: Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 8. – Ст. 308.
112. Лазарев Б.М. Государственное управление на этапе перестройки. – М., 1988.
113. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М., Юрид. лит., 1972.
114. Лазарев Б.М. Перестройка и государственное управление: организационно-правовые вопросы. – М., 1987.
115. Лапка О. Соціальний захист деяких категорій державних службовців: визначення його поняття // Право України. – 2001. – № 3.
116. Ларин А.М. От следственной версии к истине. – М.: Юрид. лит., 1976.
117. Лешков В.Н. Наука о законах благоустройства и благочиния, или что такое полиция? // Москвитянин. – 1843. – № 5.
118. Лисицин В.В. Особенности компетенции районного в городе Совета народных депутатов по руководству подчиненными органами внутренних дел // Проблемы повышения эффективности деятельности органов внутренних дел: Межвузовский сборник научных трудов: – Омск.: ВШМ МВД СССР, 1990.
119. Лошицький М.В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2002. – 17 с.
120. Лошицький М.В. Право громадян на громадський порядок у державі // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДІВС, 2001.
121. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. – М.: Юрид. лит., 1973. – 344 с.
122. Майдыков А.Ф. Совершенствование управления городскими и районными органами внутренних дел // Теория и практика управления. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 156 с.
123. Марков М. Технология и эффективность социального управления. – М., 1982.
124. Махмудов А. Некоторые проблемы создания муниципальной милиции в Узбекистане // Труды Академии МВД РФ. – М., 1994.
125. Медведчук В.В. Україна: актуальні питання розвитку суспільства, держави і права. – К.: Інтерпрес ЛТД, 1999.
126. Международный пакт о гражданских и политических правах от 19 декабря 1966 г. // Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов. – М., 1990.
127. Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. – 2001. – № 4. – С. 21-23.
128. Милиция в зеркале общественного мнения: Информационно-аналитические материалы по результатам социологических исследований / Авт кол.: В.И. Поклад, В.И. Архипов, Э.В. Виленская и др.; Ответ. ред. канд. филос. наук., доц. В.И. Поклад; МВД Украины, Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – 28 с.
129. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
130. Монтескье Ш. Избранные произведения. – М., 1995.
131. Муниципальная милиция: проблемы организации и правового обеспечения, зарубежный опыт. – М., 1991.
132. Муниципальная полиция, частный сыск за рубежом // Экспресс-информация. – М., 1990. – Вып. 7. – 13 с.
133. Мухтарова А.К. Механизм правотворчества // Правовая наука. – Алма-Ата, 1978.
134. Научная организация управления органами внутренних дел: Учебное пособие для слушателей Академии МВД СССР / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. Г.Г. Зуйкова. – М., 1984.
135. Научная организация управления органами внутренних дел. – М., 1984.
136. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов. – М.,1997.
137. О практике рассмотрения судами дел по жалобам на решения, действия или бездеятельность органов государственной власти, органов местного самоуправления, юридических, должностных и служебных лиц в сфере управленческой деятельности, нарушающие права и свободы граждан: Постановление Пленума Верховного Суда от 3 декабря 1997 г. // Постанови Пленуму Верховного Суду України. – Т. 1. – К., 2000.
138. О практике рассмотрения судами жалоб на постановления по делам об административных правонарушениях: Постановление Пленума Верховного Суда Украины от 24 июня 1988 г. // Постанови Пленуму Верховного Суду України. – Т. 1. – К., 2000.
139. Об утверждении Положения о разрешительной системе: Постановление Кабинета Министров Украины № 576 от 12 октября 1992 г. // Именем Закона. – 1992. – № 44.
140. Обеспечение и охрана советской милицией конституционных прав и свобод граждан: Учебное пособие / Богачева О. Г. и др.: Высш. юрид. заоч. школа МВД СССР. – М., 1988.
141. Окольський А.С. О понятии полицейского права. – Варшавские университетские издания. – Т. 6. – 1894.
142. Омаров А.М. Социальное управление. Некоторые вопросы теории и практики. – М., 1980.
143. Опришко В.Ф. Питання трансформації європейського права в законодавство України // Право України. – 2001. – № 2. – С. 27-30.
144. Организация деятельности участкового инспектора милиции: Учебное пособие / А.И. Никитенко, А.В. Бережной, А.П. Головин и др.; МВД Украины, Луган. ин-т внутр. дел; [Отв. ред. А.И. Никитенко]. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 146 с.
145. Организация деятельности муниципальной милиции: Научно-аналитический обзор / Академия МВД РФ, кафедра организации охраны общественного порядка и безопасности. ООНИ и НИ / Деев В.В., Килясханов Н.М., Шихов Е.Ю. – М., 1994. – 22 с.
146. Павловский Р.С. Законодательство о местных Советах народных депутатов и проблемы его реализации: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. – К., 1979.
147. Пехов В.Н. Деятельность милиции в механизме реализации прав и свобод граждан: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Одесса, 1992. – 20 с.
148. Пискотин М.И. Социализм и государственное управление. – М., 1988.
149. Піджаренко О. Чому поліція, а не міліція? // Іменем Закону. – 2003. – № 43. – 17 жовтня.
150. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
151. Полешко А. Напрями реформування адміністративного права (за матеріалами другої національної науково-теоретичної конференції) // Право України. – 2000. – № 8.
152. Полешко А. Стан і перспективи реформування адміністративного права (з III Національної науково-теоретичної конференції) // Право України. – 2003. – № 7.
153. Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України № 627 від 19 листопада 1992 р. // ЗП України. – 1992. – № 12. – Ст. 285.
154. Порядок та умови державного обов’язкового особистого страхування службових осіб контрольно-ревізійної служби в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України № 515 від 5 липня 1993 р. // ЗП України. – 1993. – № 11. – Ст. 253.
155. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонська. – К.: Сфера, 1999.
156. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
157. Про біженців: Закон України від 21 червня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 29. – Ст. 1292.
158. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
159. Про вдосконалення координаційної діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю: Указ Президента від 12 лютого 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 7. – Ст. 267.
160. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – Ст. 342.
161. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
162. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні ґарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1876.
163. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів виконавчої влади: Указ Президента від 3 жовтня 1992 р. (зі змінами і доповненнями) // Урядовий кур’єр. – 1992. – 10 жовтня.
164. Про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. (зі змінами і доповненнями) // ЗПУ України. – 1994. – № 2. – Ст. 31; 1996. – № 18. – Ст. 526.
165. Про державну службу: Закон України від 26 грудня 1993 р. (із змін. і доп.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
166. Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. (у ред. від 10 листопада 1994 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.; 1994. – № 46. – Ст. 413.
167. Про забезпечення безпеки осіб, якi беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
168. Про затвердження Інструкції з організації роботи дільничного інспектора міліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 802 від 14 жовтня 1999 р.
169. Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України по забезпеченню взаємодії з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 197 від 15 березня 2001 р.
170. Про затвердження Інструкції з організації роботи позаштатних дільничних інспекторів міліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 19 від 6 січня 1994 р.
171. Про затвердження Інструкції з організації роботи чергової частини міського, районного відділу (управління) внутрішніх справ, лінійного відділу (відділення) внутрішніх справ на транспорті, міського, селищного відділу (відділення) міліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 серпня 1992 р.
172. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 лютого 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 13. – Ст. 582.
173. Про затвердження Інструкції про порядок прийому на курси початкової підготовки кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України на посади працівників міліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 662 від 31 серпня 1999 р.
174. Про затвердження Інструкції про порядок прийому, реєстрації, обліку і розгляду в органах, підрозділах та установах внутрішніх справ України заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і пригоди: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 500 від 26 листопада 1991 р.
175. Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування особового складу органів внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 лютого 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 12. – Ст. 502.
176. Про затвердження Інструкції про роботу ізоляторів органів внутрішніх справ для тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб: Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 серпня 1995 р.
177. Про затвердження Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ. – К., 1996.
178. Про затвердження Настанови з організації професійної підготовки рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 759 від 21 жовтня 2000 р.
179. Про затвердження Настанови з організації роботи органу внутрішніх справ: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 495 від 15 червня 1999 р.
180. Про затвердження Положення про Головне управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 790 від 20 жовтня 1997 р.
181. Про затвердження Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. – Ст. 52.
182. Про затвердження Положення про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 385 від 17 червня 2000р.
183. Про затвердження Положення про підрозділ міліції швидкого реаґування "Беркут": Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 636 від 31 серпня 1998 р.
184. Про затвердження Положення про приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 553 від 18 вересня 1992 р.
185. Про затвердження Положення про стройовий підрозділ патрульно-постової служби міліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 670 від 16 вересня 1998 р.
186. Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 404 від 28 липня 1994 р.
187. Про затвердження Типового статусу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, описів зразків бланка посвідчення і нарукавної пов’язки члена такого формування: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2259.
188. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин i прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
189. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – С. 33-76.
190. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, захисту прав і свобод громадян України: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 8. – Ст. 331.
191. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ Президента України від 27 червня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 17. – Ст. 718.
192. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
193. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2435.
194. Про комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції: Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 61від 29 січня 1999 р.
195. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 72.
196. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
197. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 тр