АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ СУДІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

Зміст:
Стор.
Вступ................................................................................................................. 4

Розділ 1. ВНУТРІШНЬООРГАНІЗАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ
СУДІВ ЯК ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНО-
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ............................................... 10

1.1. Предмет адміністративного права та місце внутрішньо-
організаційної діяльності судів серед його елементів........................ 10
1.2. Поняття, особливості та види внутрішньоорганізаційних
відносин в місцевих загальних судах................................................... 27

Розділ 2. ОКРЕМІ ВНУТРІШНЬООРГАНІЗАЦІЙНІ ВІДНОСИНИ
В МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ СУДАХ ТА ЇХ
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ............ 53

2.1. Державно-службові відносини в місцевих загальних судах................. 53
2.2. Контроль в діяльності судових органів.................................................. 80
2.3. Органи внутрішніх справ України та їх роль в
охороні місцевих загальних судів (суддів)............................................. 97

Розділ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В
СИСТЕМІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ
ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
МІСЦЕВИХ ЗАГАЛЬНИХ СУДІВ........................................... 112

3.1. Загальна характеристика адміністративної відповідальності
у сфері забезпечення нормальної діяльності судів............................... 112
3.2. Особливості провадження в справах про адміністративні
проступки, що посягають на нормальну діяльність судів.................... 134

ВИСНОВКИ................................................................................................... 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 158
ДОДАТОК...................................................................................................... 178

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Ефективна робота будь-якої соціальної системи багато в чому залежить від належно організованого управління нею. Не є в цьому плані винятком і система судових органів України. Хоча, на перший погляд, управління судовою системою взагалі та окремими місцевими загальними судами є неприпустимим, але реально воно здійснюється і з точки зору правового впливу забезпечується переважно нормами адміністративного права. Норми зазначеної галузі права закріплюють і впорядковують значну кількість внутрішньоорганізаційних (внутрішньосистемних, внутрішньоапаратних) відносин у діяльності місцевих загальних судів – кадрового забезпечення, державно-службові, контрольні, охоронні, які і складають основний зміст судового управління позапроцесуальною діяльністю органів судової влади України. Зазначені групи адміністративно-правових відносин неодмінно знаходять прояв у діяльності будь-якого місцевого загального суду, створюючи належний та надійний фундамент для здійснення судами головної функції – правосуддя. Разом з тим адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих загальних судів ще не в усьому відповідає вимогам часу, у зв’язку з чим виникає необхідність в його подальшому удосконаленні.
Незважаючи на це, у вітчизняній юридичній літературі зазначені проблеми висвітлено недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались лише фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. Тому дослідження проблем адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих загальних судів України набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 1.11 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та пп. 2.1, 2.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р., протокол № 3.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації місцевими загальними судами України визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення діяльності зазначеної ланки судових органів, види внутрішньоорганізаційних (внутрішньосистемних, внутрішньоапаратних) відносин в судах, значення інституту адміністративної відповідальності у забезпеченні їх діяльності, виробити рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правового регулювання зазначених відносин в місцевих загальних судах.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
• встановити місце внутрішньоорганізаційної діяльності судів серед елементів предмета адміністративного права;
• визначити сутність внутрішньоорганізаційних відносин в місцевих загальних судах та їх особливості і види;
• дати характеристику державно-службових відносин в місцевих загальних судах;
• з’ясувати сутність та особливості контролю в діяльності судових органів;
• визначити призначення та роль органів внутрішніх справ України в охороні місцевих загальних судів (суддів);
• з’ясувати значення інституту адміністративної відповідальності в системі адміністративно-правових засобів забезпечення діяльності місцевих загальних судів;
• визначити шляхи удосконалення чинного адміністративного законодавства та практики його реалізації у сфері забезпечення діяльності місцевих загальних судів України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі внутрішньоорганізаційної діяльності місцевих загальних судів України.
Предмет дослідження становить система засобів адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих загальних судів України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності предмета адміністративного права, поняття та місця внутрішньоорганізаційної діяльності судів серед його елементів, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного та порівняльно-правового методів (підрозділи 1.1, 1.2). З використанням методу аналізу і синтезу, системно-структурного методу, класифікації, групування визначено систему внутрішньоорганізаційних відносин в місцевих загальних судах (підрозділ 1.2), види державно-службових та контрольних відносин в них (підрозділи 2.1, 2.2). За допомогою документального аналізу, спеціально-юридичного та порівняльно-правового методів з’ясовувались специфіка діяльності органів внутрішніх справ України щодо охорони місцевих загальних судів (суддів), підстави та процедури адміністративної відповідальності у сфері забезпечення нормальної діяльності судів (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2). Логіко-семантичний та компаративний методи використовувались для визначення шляхів удосконалення чинного адміністративного законодавства та практики його застосування у сфері забезпечення діяльності місцевих загальних судів України.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузях загальної теорії права, конституційного права, теорії управління, адміністративного права, судоустрою, зокрема, – В.Б.Авер’янова, О.Ф.Андрійко, К.К.Афанасьєва, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, А.С.Васильєва, В.М.Гаращука, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, В.В.Зуй, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, В.К.Колпакова, А.Т.Комзюка, М.Я.Маслєннікова, О.І.Остапенка, І.М.Пахомова, В.П.Пєткова, А.О.Селіванова, О.Ф.Скакун, В.Д.Сорокіна, Ю.М.Старилова, М.М.Тищенка, О.П.Шергіна, В.К.Шкарупи, О.Ю.Якимова та ін. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, нормативні акти органів судової влади України, які регулюють внутрішньоорганізаційну діяльність місцевих загальних судів. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності місцевих загальних судів Луганської області, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали. Використано також особистий багаторічний досвід роботи дисертанта в судових органах.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження проблем адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих загальних судів. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- дістало подальший розвиток визначення місця внутрішньоорганізаційної діяльності суду в предметі адміністративного права;
- вперше визначено систему та сформульовано особливості внутрішньоорганізаційних відносин в місцевих загальних судах, які регулюються адміністративно-правовими нормами;
- одержали подальший розвиток теоретичні положення про сутність та види державно-службових відносин у місцевих загальних судах; дано їх комплексну характеристику;
- удосконалено теоретичні положення щодо підстав та процедур дисциплінарної відповідальності суддів;
- подальшого розвитку набуло визначення сутності, суб’єктів та напрямків контролю за діяльністю місцевих загальних судів;
- покращено характеристику ролі органів внутрішніх справ в охороні місцевих загальних судів (суддів);
- удосконалено визначення поняття, змісту та підстав адміністративної відповідальності у сфері забезпечення нормальної діяльності судів;
- поглиблено визначення особливостей провадження в справах про адміністративні проступки, що посягають на нормальну діяльність судів;
- вперше обґрунтовано ряд пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративного законодавства та практики його реалізації у сфері забезпечення діяльності місцевих загальних судів України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення і висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правового забезпечення діяльності судів України;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України “Про судоустрій України”, „Про статус суддів”, до відомчих нормативних актів, що регулюють внутрішньоорганізаційну діяльність місцевих загальних судів;
– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо організаційного забезпечення діяльності місцевих загальних судів;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації може бути використано під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, „Судові та правоохоронні органи України”.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на підставі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано статтю „До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції” (здобувачем визначено елементи правового статусу судді, зокрема, компетенцію судді в зазначеній сфері, його відповідальність). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Проблеми вдосконалення законодавства та практика його застосування з урахуванням прогнозу злочинності” (Луганськ, 20-21 травня 1999 р.), “Впровадження новітнього законодавства та нових форм роботи в практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 24 жовтня 2003 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у чотирьох статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні розуміння сутності та видів адміністративно-правових відносин у місцевих загальних судах, порядку проходження служби суддями, реалізації контрольних процедур за позапроцесуальною діяльністю місцевих загальних судів; встановлення місця органів внутрішніх справ України у справі забезпечення охорони цих судів (суддів), покращення процедур притягнення до адміністративної відповідальності осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, які посягають на нормальну діяльність судів. Дисертантом сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Визначено особливості адміністративно-правових відносин у судах, серед яких такі: вони виникають поза сферою здійснення правосуддя, мають щодо місцевого загального суду як внутрішній, так і зовнішній характер; їх переважним зовнішнім учасником виступають органи (представники) судової влади, інші органи держави, покликані сприяти забезпеченню функціонування судів (Державна судова адміністрація), які наділені владними повноваженнями щодо здійснення організаційного забезпечення діяльності судів; вони носять субсидіарний, допоміжний характер, оскільки мають своїм об’єктом дії, поведінку людей, яка не пов’язана з реалізацією основної функції місцевих загальних судів – здійсненням правосуддя.
2. Адміністративно-правові відносини в судах класифіковано за різними підставами, найважливішою визнається класифікація залежно від питань, з приводу вирішення яких вони виникають. Усі позапроцесуальні відносини в судах за цим критерієм поділяються на відносини: кадрового забезпечення; державно-службові; контрольні; охоронні; щодо розгляду звернень громадян; інші (статистика, діловодство, архівна справа).
3. Одним із найважливіших суб’єктів судового управління визнається Державна судова адміністрація. До Закону України “Про судоустрій України” необхідно внести зміни, визнавши, що Державна судова адміністрація є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.
4. В державно-службових відносинах у місцевих загальних судах досить часто беруть участь кваліфікаційні комісії суддів. Доцільно законодавчо вирішити питання щодо закріплення за кваліфікаційними комісіями (можливо, також за Державною судовою адміністрацією) права ставити завдання спецслужбам (Службі безпеки України, Міністерству внутрішніх справ України) щодо перевірки кандидатів на посаду судді на предмет їх минулої професійної діяльності, зв’язків із підприємницькими структурами, злочинними формуваннями тощо.
5. Обґрунтовано доцільність нормативного врегулювання проведення перевірки стану фізичного та психологічного здоров’я кандидатів, які претендують на зайняття посади судді. Реалізація подібних заходів могла б здійснюватися на базі медичних закладів системи МВС України або СБ України.
6. З метою забезпечення належного розгляду у місцевих загальних судах звернень громадян необхідно зусиллями судових органів, а також Державної судової адміністрації розробити та прийняти інструкцію про порядок прийому, реєстрації, обліку та розгляду звернень громадян у судах, а також організації їх особистого прийому.
7. В результаті аналізу державно-службових відносин у місцевих загальних судах зроблено висновок, що вони бувають двох видів. Перші пов’язані із проходженням служби суддями і безпосередньо Законом України “Про державну службу” не регламентуються, другі стосуються організації служби працівників апарату місцевих загальних судів, які є державними службовцями і на яких поширюється дія зазначеного Закону.
8. Враховуючи високе юридичне та суспільне значення процедури складання присяги суддями, принциповим є питання підвищення її як змістовного, так і організаційного рівнів. Зокрема, пропонується текст присяги доповнити обов’язком судді дотримуватися Кодексу професійної етики судді.
9. Доцільно внести зміни також і до самого Кодексу професійної етики судді і розтлумачити в ньому термін „проступок, який ганьбить честь та гідність судді”.
10. Варто розширити підстави дисциплінарної відповідальності суддів. З цією метою необхідно доповнити ч.1 ст.31 Закону України “Про статус суддів” положенням, відповідно до якого вчинення суддею адміністративного правопорушення визнавалося б такою підставою. Поряд з цим необхідно вирішити також і процедурні питання передачі матеріалів про вчинення адміністративного правопорушення суддею до кваліфікаційної комісії суддів.
11. Певного уточнення потребує також і правовий статус учасників дисциплінарного провадження. В окремій статті Закону України “Про статус суддів” необхідно передбачити права та обов’язки особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності, зокрема, її право на ознайомлення з матеріалами перевірки до їх передачі на розгляд кваліфікаційної комісії, на завчасне сповіщення про час та місце розгляду справи, її обов’язок дати письмові пояснення щодо суті вчиненого порушення тощо.
12. Неодмінного закріплення у законодавчих актах, які стосуються питання проходження державної служби в органах судової влади, повинно отримати положення щодо заохочення суддів та працівників апарату судів, де бажано закріпити види заохочень, суб’єктів та процедури їх застосування тощо.
13. Головною проблемою, яка негативно впливає на здійснення головами судів своїх контрольних повноважень, призводить до суперечок між окремими суддями та головами судів з приводу можливого перевищення останніми своїх повноважень, визнається відсутність єдиних типових посадових інструкцій голови суду та його заступника (заступників), які необхідно розробити і прийняти.
14. Неодмінного посилення потребує роль судових розпорядників у охороні судів та суддів, що може бути зроблено на прикладі створення служби судових розпорядників у Російській Федерації.
15. Зроблено висновок, що родовим об’єктом адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 1853, 1855, 1856 КпАП України, є не встановлений порядок управління, а правосуддя. У зв’язку з цим запропоновано змінити назву глави 15 КпАП і викласти її у такій редакції: “Адміністративні правопорушення, що посягають на правосуддя та встановлений порядок управління”.
16. Пропонується викласти ст. 1855 КпАП у такій редакції:
„Стаття 1855. Перешкоджання явці до суду народного засідателя або присяжного, свідка, потерпілого, спеціаліста, експерта
Перешкоджання посадовою особою підприємства, організації, установи будь-якої форми власності явці до суду народного засідателя або присяжного для участі у судовому засіданні –
тягне накладення штрафу у розмірі...
Перешкоджання посадовою особою підприємства, організації, установи будь-якої форми власності явці до суду свідка, потерпілого, спеціаліста, експерта для участі у судовому засіданні –
тягне накладення штрафу у розмірі...”
17. КпАП України доцільно доповнити новою статтею, яка б передбачала відповідальність за завідомо неправдиві пояснення свідка, спеціаліста, висновок експерта або завідомо неправдивий переклад, надані останніми під час розгляду у суді справи про адміністративний проступок.
18. Назва розділу III КпАП не враховує специфіку судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції, тому її пропонується викласти у такій редакції: „Судді, посадові особи та органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки”.
19. Говорячи про види суб’єктів, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяльність суду, розглянуто можливість участі у цьому процесі і судових розпорядників. Зроблено висновок, що з урахуванням завдань діяльності останніх, можна було б наділити і їх правом на складання протоколів про адміністративні правопорушення, що посягають на зазначений об’єкт.
20. Запропоновано доповнити КпАП України положенням, яке передбачало б ведення протоколу під час розгляду справи суддею, а також закріпити в КпАП право учасників провадження в справах про адміністративні проступки подавати свої зауваження щодо його змісту. На думку дисертанта, із внесенням зазначених змін до законодавства розгляд справ про адміністративні проступки в судах ще з більшою впевненістю можна буде називати судочинством.
21. Пропонується в КпАП України закріпити положення щодо можливості заявлення учасниками провадження в справах про адміністративні проступки відводу судді, за умови наявності обставин, з якими пов’язані сумніви щодо його неупередженості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №_30. – Cт. 141.
2. Авер’янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. – 1999. – № 8. – С. 8-11.
3. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
4. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: – ООО «Одиссей», 1999. – 224 с.
5. Козлов Ю.М. Предмет советского административного права. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 160 с.
6. Князев С.Д. Административное право Российской Федерации: предмет, система, реформирование // Известие вузов. Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 37-53.
7. Сорокин В.Д. О структуре предмета правового регулирования // Известие вузов. Правоведение. – 1972. – № 6. – С. 73-80.
8. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. И доп. М.: Юристъ, 2001. – 776 с.
9. Теория права и государства. Учебник, / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Право и закон, 2001.– 576с.
10. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000.-704с.
11. Цабрия Д.Д. Статус органа управления // Советское государство и право. – 1978. – № 2. – С. 126-131.
12. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. –Ленинград: Изд-во Ленинградского Ун-та. –1959. – 88 с.
13. Протасов В.Н. Что и как регулирует право. Учеб. пособие. – М.: Юристъ, 1995.
14. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юристъ, 1994.
15. Попов В.И. Правовое регулирование социалистических трудовых отношений. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1983. – 176 с.
16. Ручкин Е.Б. Соотношение понятий «предмет» и «сфера» правового регулирования // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. – Вип. 34. – С. 4-10.
17. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права. В 3 т. Т. 1: История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА–ИНФРА-М), 2002. – 728 с.
18. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
19. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
20. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 468 с.
21. Бахрах Д.Н. Административное право России. Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2002. – 443 с.
22. Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П. Российское административное право. Учебник для вузов. М.: Издательская группа НОРМА–ИНФРА-М, 1998. – 622 с.
23. Кубко Є. Про предмет адміністративного права // Право України. – 2000. – № 5. – С. 3-6.
24. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учебное пособие. – Х.: “Одиссей”, 2002. – 288 с.
25. Голосниченко І. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства // Право України. – 1998. – № 11. – С. 21-22.
26. Бельский К.С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 14-21.
27. Старилов Ю.Н. Административное право: сущность, проблемы реформы и новая система // Известие вузов. Правоведение. – 2000. – № 5. – С. 3-24.
28. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н. Козырина и М.А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
29. Колпаков В. Адміністративно-деліктне право у юридично-галузевій парадигмі // Право України. – 2002. – № 4. – С. 17-21.
30. Махина С.Н. Управленческий и административный процессы: проблемы теории и перспективы правового регулирования: Дис. … канд. юрид. наук. – Воронеж., 1998. – 225 с.
31. Соловей Ю.П. Российское полицейское право: истоки и современность // Государство и право. – 1995. – № 6. – С. 81-86.
32. Соловей Ю.П. О спорных вопросах полицейского права // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 64-72.
33. Карпечкін П. Судова влада на сучасному етапі // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 56-59.
34. Брынцев В.Д. Судебная власть (Правосудие): Пути реформирования в Украине. – Харьков: „Ксилон”, 1998. – 182 с.
35. Про судоустрій України: Закон України від 07 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 27-28. – Ст. 180.
36. Негодченко О.В. Судоустрій України (суди загальної юрисдикції): Навч. посібник., 2002. – 80 с.
37. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник / Под ред. Проф. А.М. Бандурки. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. – 350 с.
38. Скорченко Ю.О. Деякі проблеми зміцнення судової гілки влади // Вісник верховного суду України. – 2003. – № 2. – С. 33-35.
39. Терехин В.А. Самостоятельность судебной власти и независимость судей как гарантия прав граждан // Государство и право. – 2001. – № 8. – С. 42-50.
40. Півненко В. Щодо завдань, функцій та незалежності органів судової влади // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2. – С. 17-21.
41. Петрухин И.Л. Проблема судебной власти в современной России // Государство и право. – 2000. – № 8. – С. 5-10.
42. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.:ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996. – 640 с.
43. Козлов Ю.М. Административные правоотношения. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
44. Юсупов В.А. Теория административного права. – М.: Юрид. лит. 1985. – 160 с.
45. Стрижак А. Адміністративно-правові відносини у галузі правосуддя: особливості та види // Право України. – 2004. – № 1. – С. 37-41.
46. Тертичний В., Кульчицький І., Черниш В. Правове становище відділів і консультантів по організаційному забезпеченню діяльності судів // Право України. – 1996. – № 6. – С. 23.
47. Дробышев В. Организационным обеспечением должен заниматься заместитель председателя суда // Российская юстиция. – 2000. – № 11. – С. 50.
48. Суховий Ю. Организационное обеспечение судебной деятельности: как оно видится // Советская юстиция. – 1992. – № 9-10. – С. 31.
49. Организация судебной деятельности / [Алексеев В.Б., Батуров Г.П., Гравина А.А. и др; Отв. Ред. Г.П. Батуров]; Всесоюз. науч.- иссл. ин-т сов. зак-ва. – М.: “Юрид. лит”, 1977. – 176 с.
50. Судебная реформа: Материалы к II съезду судей Украины. К., В.1. 1994. – 50 с.
51. Судебная реформа: Материалы к II съезду судей Украины. К., В.2. 1995. – 51 с.
52. Прийдак М. До формування механізму правління судової влади // Право України. – 1994. – № 9. – С. 3-4.
53. Шишкін В. Що таке судова адміністрація // Віче. – 1994. – № 12. – С. 17-23.
54. Стефанюк В.С. Державна судова адміністрація – ще один крок до незалежності судової влади // Вісник Верховного суду України. – 1999. – № 5. – С. 2-6.
55. Валентин Чернявский: Судебный департамент – исполнительный орган судебной власти // Российская юстиция. – 2000. – № 3. – С. 27-29.
56. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України № 1573 від 15 грудня 1999 р. // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 237.
57. Блинова Н.В. Судебное управление в СССР. М., 1962. – 95 с.
58. Божьев В.П., Добровольская Т.Н. Перлов И.Д. Организационное руководство судами (судебное управление) / Под общ. Ред. И.Д. Перлова. – М., “Юрид. лит”, 1966. – 212 с.
59. Бринцев В.Д. Судове управління на регіональному рівні // Вісник Верховного суду України. – 2001. – № 5. – С. 27-29.
60. Притика Д. Правові проблеми судового управління // Право України. – 2003. – № 3. – С. 30-35.
61. Стрижак А.А. Державне управління а органах судової влади України – поняття та сутність // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 5. – С. 53-56.
62. Лукашова Н.П., Малєєв А.Ю. Про деякі питання організації діяльності суду першої інстанції // Вісник Верховного суду України. – 2001. – № 1. – С. 44-47.
63. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
64. Кармазін Ю.М. Атестаційно-дисциплінарна практика в судах України // Вісник Верховного суду України. – 1999. – № 5. – С. 42-47.
65. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст.56.
66. Маляренко В.Т. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 5. – С. 2-6.
67. Судебная система. Итоги ушедшего года // Юридическая практика. – 2004. – № 9. – С. 1, 5.
68. Стефанюк В.С. Закон „Про судоустрій України” у контексті судово-правової реформи // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 3. – С. 2-5.
69. Футей Б.А. Добір суддів Сполучених Штатів Америки за освітними і фаховими ознаками // Вісник Верховного суду України. – 2001. – № 2. – С. 57-58.
70. Клеандров М. Нужен федеральный закон о проверке кандидатов в судьи // Российская юстиция. – 2000. – № 11. – С. 51-52.
71. Ванямов Н. Совершенствовать работу квалификационных коллегий судей // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С. 14-15.
72. Психодиагностическое обследование кандидатов на должность судьи // Российская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 7-9.
73. Москвич Л.М. Деякі проблеми формування професійного суддівського корпусу // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 54. – С. 194-199.
74. Про утворення Української академії суддів: Указ Президента України № 1053 від 09 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 37. – Ст. 1576.
75. Бринцев В. Шляхи удосконалення ефективності підготовки суддів і апарату судів // Право України. – 2001. – № 1. – С. 55-60.
76. Бойко В.Ф. Суддя як центральна фігура в судовій реформі // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 4. – С. 2-5.
77. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст. 146.
78. Хаманева Н.Ю. Конституционное право граждан на подачу обращений // Государство и право. – 1996. – № 11. – С. 10-18.
79. Бахрах Д.Н. Общая и специальная жалобы // Изв. вузов. Правоведение. – 1987. – № 6. – С. 35-43.
80. Бородін І.А. Про види оскарження // Вісник Одес. інстит. внутр. справ. – 1998. – № 3. – С. 49-51.
81. Рабінович П. Право громадян на звернення: проблеми та шляхи ефективізації здійснення // Вісник Акад. правових наук України. – 1997. – №_3._– С. 33-39.
82. Скавроник В. Обеспечение конституционных прав граждан на обращение // Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 26-28.
83. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. –№ 30. – Ст. 464.
84. Про звернення громадян: Законом України від 02 жовтня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
85. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указом Президента України від 19 березня 1997 р. // Голос України. – 1997. – № 51.
86. Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 // // Офіційний вісник. – 1997. – № 16.
87. Про затвердження Інструкції з діловодства у Верховному Суді Автономної Республіки Крим, обласному, міжобласному, Київському і Севастопольському міських, районному (міському) судах: наказ міністерства юстиції України № 22/5 від 13.03.97 р // Офіційний вісник України. – 1997. – № 12. – Ст. 275.
88. Богатеев Р.Х. Основы делопроизводства в государственно аппарате. Учеб. пос. Казань, 1989. – 182 с.
89. Про затвердження Інструкції про порядок передавання до архіву суду, зберігання в ньому, відбору та передавання до державних архівів судових справ та документів діяльності суду: наказ міністерства юстиції України № 29/5 від 13.07. 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 29. – Ст. 1237.
90. Про затвердження форм статистичних звітів щодо роботи судів загальної юрисдикції (крім господарських) та Інструкції щодо їх заповнення: наказ Державного комітету статистики України, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України від 27.05. 2002 р. № 206/90/44/5 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 24 (частина 1). – Ст. 1181.
91. Лавриненко О.В. Правовые вопросы возникновения, изменения и прекращения служебно-трудовых правоотношений работников органов внутренних дел. – Харьков: Знание, 1999. – 144 с.
92. Бахрах Д.Н. Государственная служба: основные понятия, ее составляющие, содержание, принципы // Государство и право. – 1996. – № 12. – С. 10-18.
93. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
94. Битяк Ю. Державна служба в Україні, її види // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3. – С. 58-65.
95. Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966. – 195 с.
96. Тихомиров Ю.А. Служащий советского государственного аппарата. – М.: Юрид лит., 1970. – 143 с.
97. Атаманчук Г.В. Казанцев Н.М. Базовые аспекты концепции государственной службы Российской Федерации. // Ежегодник 95: Государственная служба России. – М.: РАГС, 1996. – С. 37.
98. Нижник Н.Р. Державна служба – специфічний фактор зміцнення державного управління // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Вип. І. – К., 1998. – С. 9-15.
99. Петришин О. Види державної служби: загальнотеоретичний підхід // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 116-128.
100. Коваль Л. Адміністративне право України. .Курс лекцій (загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154с.
101. Козбаненко В.А. Структурно-видовые особенности государственной службы Российской Федерации // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 11-16.
102. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. М.: БЕК, 1996. – 419 с.
103. Неумивайченко Н. Державна служба: розмежування ы взаємозв’язок трудових і адміністративних правовідносин // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2. – С. 155- 162.
104. Государственная служба: теория и организация. Курс лекций. Ростов-на-Дону: «Феникс», 1998. – 640 с.
105. Аверянов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Ін. Юре, 1997. – 48 с.
106. Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців: Розпорядження від 24 лютого 2003 р. № 88 // Урядовий кур’єр. – 2003. – № 42.
107. Манохин В.М. Нужны основы законодательства о службе Российской Федерации // Государство и право. – 1997. – № 9. – С. 9-15.
108. Пахомов І.М. Адміністративноправові питання державної служби в СрСр. К., 1971. – 128 с.
109. Иванов С.А. Трудовое право переходного периода: некоторые проблемы // Государство и право. – 1994. – № 4. – С.53-61.
110. Лавриненко О.В. Служебно-трудовое правоотношение. Харьков: Знание ЛТД, 1998. – 56 с.
111. Миронов А.Н. Основные виды правоотношений, возникающих в деятельности органов внутренних дел. Учеб. пос. М., 2000. – 99с.
112. Кодекс Законів про працю України // Право і практика. - 1998. - №7.
113. Гришковец А.А. Проблемы соотношения норм административного и трудового права при регулировании отношений в сфере государственной службы // Государство и право. – 2002. – № 12. – С.11-24.
114. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
115. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
116. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії та практики // Право України. – 2000. – № 6. – С. 39-43.
117. Прилуцький С. Присяга судді: стара категорія – новий правовий зміст // Право України. – 2001. – № 6. – С. 102-105.
118. Про порядок складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду: Указ Президента України від 11 травня 1999 р. № 493 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 19. – Ст. 815.
119. Евтеева Е. Присяга – дело важное // Юридическая практика. – 2004. – № 6. – С. 3.
120. Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного суду України. – 2002. – № 5. – С. 24.
121. Кодекс чести судьи Российской Федерации // Советская юстиция. – 1993. – № 23. – С.31.
122. Фролов В. Кодекс професійної етики судді як захист єдності та незалежності судової системи // Право України. – 2003. – № 4. – С. 96-98.
123. Євдокимов В. Судоустрій: пошуки оптимального варіанту // Право України. – 1999. – № 9. – С. 3-5.
124. Шавров А.В. Надзор и дисциплинарная ответственность в судебном ведомстве пореформенной России (1864-1917 г.г.) // Советское государство и право. – 1985. – № 7. – С. 100-105.
125. Терехин В.А. Судейская дисциплина и ответственность – гарантия прав и свобод граждан // Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 26-34.
126. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение. – Минск: Наука и техника, 1988. – 326 с.
127. Подкопаев С.В. К вопросу о понятии дисциплинарного проступка судьи // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 46. – С. 198-201.
128. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма «Консум», 1998. – 480 с.
129. Адушкин Ю.С. Вопросы совершенствования дисциплинарного законодательства // Известие вузов. Правоведение. – 1984. – № 3. – С. 54-60.
130. Бахрах Д.Н. Дисциплинарное принуждение // Известие вузов. Правоведение. – 1985. – № 3. – С. 17-25.
131. Морщакова Т.Г. Проблемы совершенствования законодательства о дисциплинарной ответственности судей // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды 32-33. М., 1986. – С. 184-198.
132. Адушкин Ю.С. О введении административной и дисциплинарной ответственности судей // Право и политика. – 2001. – № 12. – С. 40-46.
133. Адушкин Ю., Жидков В. Дисциплинарная и административная ответственность судей: за и против // Российская юстиция. – 2001. – № 11. – С. 24-26.
134. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).
135. Биля І., Подкопаєв С. Законодавче регулювання дисциплінарної відповідальності суддів (з точки зору законодавчої техніки) // Право України. – 2001. – № 10. – С. 40-43.
136. Адушкин Ю.С. Дисциплинарное производство в СССР. – Саратов: Изд-во Сарат. Ун-та, 1986. – 128 с.
137. Марочкин И.Е. Проблемы дисциплинарной ответственности судей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 48. – С. 155-161.
138. Производство по административным правонарушениям: Учеб. пособие / Отв. Ред. Д.Н.Бахрах. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1986. – 80 с.
139. Подкопаев С.В. Процедурные вопросы привлечения судей к дисциплинарной ответственности // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 47. – С. 193-198.
140. Подкопаев С.В. Проблема приостановления полномочий судей // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 48. – С.173-176.
141. Гришковец А.А. Поощрение государственных служащих: правовые основы и практика применения // Право и политика. – 2002. – № 1. – С. 30-39.
142. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
143. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юрид. лит., 1987. – 176 с.
144. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. – М.: Изд-во “Наука”, 1981. – 301 с.
145. Державне управління В Україні. (Навчальний посібник). За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – К.: Ін-т держ. і права Ім. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
146. Контроль та нагляд у державному управлінні / В.М. Гаращук. – Навч. посібник. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – 55 с.
147. Сиренко В.Ф. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. К., “Наукова думка”, 1993. – 165 с.
148. Чернушенко А.В. Судовий контроль за діяльність районних (міських) судів України (організаційно-правові питання): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Одеса. – 1995. – 18 с.
149. Словарь русского языка / Сост. С.И. Ожегов, – М.: 1987. – 797 с.
150. Толковый словарь / Составитель В.И. Даль, – М.: 1979. – 779 с.
151. Власов И. Независимость судей – гарантия правосудия // Сов. юстиция. – 1992. – № 13-14. – С. 28-29.
152. Судово-правова реформа: потрібні відчутні зрушення // Урядовий кур’єр. – 1999. – 17 грудня.
153. Контролирующие органы и организации России: компетенция и полномочия / Под ред. А.П. Гуляева. – М.: МАЭП:ИИК «Колита», 2000. – 208с.
154. Богданов М.В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел. Лекция. Ташкент. 1982. – 35 с.
155. Гравина А.А. Организация контроля и проверки исполнения в органах, учреждениях юстиции и судах // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды 32-33. М., 1986. – С. 213-221.
156. Попов Л.Л. Обеспечение социалистической законности в деятельности советской милиции. Учебное пособие. – М., 1972. – 112 с.
157. Гаращук В.М. Принципи контролю та їх сутність // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 46. – С. 114-118.
158. Андрійко_О.Ф. Соціально-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць. – Суми: ВВП „Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. – 282 с.
159. Бабкова В. Поняття і структура організаційно-контрольних правовідносин в прокуратурі // Право України. – 1996. – № 8. – С. 21-24.
160. Гаращук В.М. Предмет, об’єкт і суб’єкт контролю в державному управлінні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 50. – С. 92-97.
161. Богданов М.В. Контроль в управленческой деятельности органов внутренних дел. Учебное пособие. Ташкент, 1989. – 100 с.
162. Турбанов А.В. Ведомственный контроль как средство обеспечения социалистической законности в деятельности органов внутренних дел // Соблюдение социалистической законности в деятельности ОВД: Сборник научных трудов Академии МВД СССР. – М., 1984. – С. 58-64.
163. Климов В.А. Контроль в системе социалистического управления (некоторые вопросы теории и практики). Изд-во Сарат. ун-та., 1987. – 112 с.
164. Загальна теорія держави і права / За редакцією В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
165. Тарасов А. Правоохранительная деятельность: ее понятие и сущность // Российский следователь. – 2002. – № 4. – С. 34-38.
166. Лихова С. Про визначення поняття “правоохоронні органи” // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 74-76.
167. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
168. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 04 березня 1998р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236.
169. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
170. Бандурка A.M. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Х.: „Основа”, 1999. – 440 с.
171. Карнеева Л. Советская милиция – правоохранительная организация // Соц. законность. – 1991. – № 9. – С. 13-17.
172. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
173. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
174. Практика застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 16. – С.19-29.
175. Шило О., Маринів В. Державний захист суддів, працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, як гарантія здійснення правосуддя у кримінальних справах // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 21. – С.157-166.
176. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 1992. – № 22. – Ст. 303.
177. Про створення у структурі міліції громадської безпеки спеціальних підрозділів для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Розпорядження Кабінету Міністрів України № 335 від 28 червня 1997.
178. Про створення спеціальних підрозділів міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів: Наказ МВС України № 467 від 23.07. 1997 р.
179. Про затвердження Тимчасової інструкції про порядок забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів та Порядку супроводження осіб, взятих під державний захист, під час забезпечення заходів особистої охорони: Наказ МВС України № 130 від 26 лютого 1998 року.
180. Епихин А.Ю. Концепция безопасности личности в уголовном судопроизводстве // Российский судья. – 2002. – № 1. – С. 2-5.
181. О судебных приставах: Закон Российской Федерации
182. Поляков М. Судебные приставы или судебная полиция? // Российская юстиция. – 2000. – № 3. – С. 44.
183. Серков П. Судебных приставов передать в штат судебных департаментов // Российская юстиция. – 2000. – № 11. – С. 25-26.
184. Постановление V Всероссийского съезда судей // Российская юстиция. – 2001. – № 2. – С. 2-7.
185. Чернявский В. Проблемы организационного обеспечения деятельности судов // Российская юстиция. – 2000. – № 9. – С. 5-7.
186. Савченко А. Маршальська служба США: на сторожі федерального правосуддя // Міліція України. – 2001. – № 9. – С. 26-27.
187. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
188. Кравченко Ю.Ф. Міліція України. – К.: Генеза, 1999. – 432 с.
189. Брусницын Л.В. О компетенции должностных лиц и иных субъектов при обеспечении безопасности граждан, содействующих уголовному правосудию // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 44-48.
190. Бельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12-20.
191. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
192. Пастушенко Е.Н. Цели и функции административной ответственности // Известие вузов. Правоведение. – 1987. – № 3. – С. 36-41.
193. Севрюгин В.Е. Административный проступок, Понятие, признаки, ответственность. М., 1989. – 164 с.
194. Коломоець Т. Структура адміністративної відповідальності: сучасний доктринальний погляд // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 65-66.
195. Административная ответственность в СССР / Под ред. д.ю.н. проф. В.М. Манохина и к.ю.н. доц. Ю.С. Адушкина, 1988. Изд-во Сарат. Ун-та. – 168 с.
196. Грибанова М. Правосуб’єктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб // Право України. – 2001. – № 12. – С. 39-41.
197. Стефанюк В.С. Кодекс про адміністративні проступки – яким йому бути? // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 2. – С.35-38.
198. Синьов О.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на права і свободи громадян: Дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2001. – 235 с.
199. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. К.: «Вища школа», 1979. – 231 с.
200. Шергин А.П. Проблемы административно-деликтного права // Государство и право. – 1994. – № 8-9. – С. 52-65.
201. Селиванов А.А., Нимченко В.И. Рассмотрение в судах дел об административных правонарушениях (Вопросы теории и практики) // Советское государство и право. – 1991. – № 7. – С. 53-59.
202. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Х.: Укр.. юрид. академія, 1994. – 44 с.
203. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.
204. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2001. – 143 с.
205. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.
206. Гражданский процесс. Учебник / Под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота.– М.: «ПРОСПЕКТ», 1998.– 480 с.
207. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
208. Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики. Автореф. дис. ... к.ю.н. Харків., 2002. – 19 с.
209. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
210. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: понятие и соотношение с ин