АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ОХОРОННИХ СТРУКТУР ТА ЇХ ВЗАЄМОДІЯ З ОВС УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ
ПРИВАТНОЇ ОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 15
1.1. Розвиток і становлення приватної охоронної діяльності 15
1.2. Соціальна необхідність існування
приватних охоронних організацій 22
1.3. Порівняльно-правовий аналіз розвитку
приватної охоронної діяльності в зарубіжних країнах 32

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРИВАТНИХ
ОХОРОННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 47
2.1. Приватні охоронні організації як специфічні суб`єкти
попередження правопорушень 47
2.2. Адміністративно-правове регулювання діяльності
приватних охоронних підприємств 62

РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ПРИВАТНИХ ОХОРОННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
ІЗ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ 77
3.1. Адміністративно-правове регулювання
взаємодії організацій, які здійснюють приватну
охоронну діяльність, з органами внутрішніх справ України 77
3.2. Інформаційно-аналітичне забезпечення взаємодії приватних
охоронних організацій з органами внутрішніх справ
щодо попередження правопорушень 96
3.3. Контроль за приватною охоронною діяльністю в Україні 108

ВИСНОВКИ 130

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 134

ДОДАТОК 154

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Радикальні соціально-економічні перетворення, що відбулися за останнє десятиліття, спричинили як позитивні, так і негативні зміни в сучасному українському суспільстві. Це, у першу чергу, стосується відносин щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їхнього життя, здоров`я та власності.
Слабо контрольоване відтворення втраченого на початку ХХ століття інституту приватної власності, поспішне проведення економічних, політичних і соціальних реформ, виражених, зокрема, у необмеженій конкретними законодавчими рамками приватизації, зміні державного політичного курсу, розвитку приватнопідприємницької діяльності, призвело до цілої низки серйозних відхилень соціальної політики в Україні. Все це не могло не вплинути на розвиток криміногенної ситуації – якісно нового феномену як за масштабами злочинних проявів, так і за ступенем їхнього руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства, права громадян.
Сьогодні громадська думка все частіше схиляється до можливості цілком усвідомленого безкараного досягнення цілей напівлегальними, а нерідко й відверто незаконними методами та засобами. Таким чином, у суспільстві починають домінувати злочинні методи, знижується загальний моральний рівень, виробляється й формується нова “кримінальна громадська психологія”. Криміналізація суспільних відносин призводить до розвитку такого негативного явища, як організована злочинність, що поширює свій вплив на апарат державної влади та управління. Крім того, необхідно врахувати, що посилення боротьби зі злочинністю в Україні призвело до більш активної протидії злочинного елемента заходам правоохоронних органів. Організовані злочинні групи стали більш агресивними, виробляють і застосовують нові методи та засоби планування, підготовки і здійснення протиправних діянь.
Грунтуючись на лічених вище фактах можна з упевненістю стверджувати: у сформованих на сьогоднішній день соціально-економічних умовах сучасна вітчизняна наука зобов`язана приступити до рішення якісно нових завдань. Насамперед це стосується створення, побудови й розвитку України як правової держави, яка неухильно і цілеспрямовано впроваджує політику державного регулювання всіх питань життєдіяльності особистості та суспільства винятково законними методами та засобами, зокрема, на основі організації попередження правопорушень і злочинності, управління й планування, державного контролю, нагляду та перевірки виконання суб`єктами профілактики конкретних попереджувальних заходів.
У процесі побудови правової держави актуальності набуває питання надійного захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Саме це обумовило необхідність участі недержавних охоронних організацій у здійсненні загальнонаціональної політики забезпечення охорони власності.
При дослідженні цієї проблеми необхідно, у першу чергу, спиратися на вітчизняні можливості. Вивчаючи, узагальнюючи й випробовуючи загальносвітовий досвід, не можна забувати про наш український менталітет і помилки, допущені при проведенні соціальних та економічних реформ. У разі потреби держава повинна частково делегувати свою правоохоронну функцію недержавним суб`єктам, готовим займатися правоохоронною діяльністю.
Серед виникаючих проблем важливого значення набуває дослідження процесів щодо питань правового статусу та соціального захисту безпосередніх суб`єктів недержавної охоронної діяльності, а саме приватних охоронців; вивчення правових і організаційних основ діяльності приватних охоронних організацій; дослідження основних принципів, процесів і механізмів взаємодії недержавних охоронних підприємств з правоохоронними органами як нової економіко-правової форми попередження правопорушень, а також боротьби зі злочинністю в сучасних складних умовах ринкових відносин, які розвиваються в Україні.
Слід зазначити, що ця проблема поки не стала предметом розгорнутих наукових досліджень, особливо щодо вивчення адміністративно-правового регулювання у сфері приватної охоронної діяльності, коли сучасні уявлення стосовно ролі, місця та характеру приватної охоронної діяльності вийшли далеко за межі тих стандартів, які склалися впродовж десятиліть в умовах жорсткого адміністрування та централізації за радянських часів.
Ґрунтуючись на теоретичних та практичних аспектах, що вже досліджені відомими українськими вченими: Авер’яновим В.Б., Андрушківим Б.М., Бандуркою О.М., Битяком Ю.П., Бланком І.А., Вертузаєвим М.С., Гопанчуком В.С., Голосніченком І.П., Гончаруком С.Т., Додіним Є.В., Дорогих М.М., Джужою О.М., Калюжним Р.А., Ківаловим С.В., Козаченком І.П., Колпаковим В.К., Комзюком А.Т., Кубко Є.Б., Курилом В.І., Лаптієм В.А., Лисюченком В.П., Лихолобом В.Г., Нижник Н.Р., Плішкіним В.М., Рябченко О.П., Шакуном В.І., Шамраєм В.О., Олефіром В.І., Остапенко О.І., Сущенком В.Д. та ін. щодо зміцнення законності та правопорядку, дане дослідження розширює і по-новому розглядає комплекс взаємопов`язаних проблем удосконалення управління та взаємодії недержавних охоронних організацій з правоохоронними органами в повсякденних умовах з попередження правопорушень.
Розглядаючи узагальнену оцінку місця й ролі приватних охоронних організацій у попередженні правопорушень, питання адміністративно-правового регулювання діяльності цих структур, їх основних форм і видів, автор виходив з теоретичних положень провідних російських вчених: Аванесова Г.А., Алексєєва А.І., Бахраха Д.А., Бородіна С.В., Веремеєнко І.І., Герцензона А.А., Дагеля П.С., Карпеца І.І., Кудрявцева В.М., Кузнєцової Н.Ф., Козлова Ю.М., Луньова А.Є., Миньковського Г.М., Ніючи І.С., Наумова А.В., Овчинського С.С., Остроумова С.С., Ратинова А.Р., Сахарова А.Б., Синилова Г.К., Стручкова Н.А., Сухарєва А.Я., Франка Л.О., Шляпочникова А.С., Якуби О.М., Яковлєва А.М., Ястребова В.Б. та інших.
При розробці правових, організаційних основ діяльності приватних охоронних підприємств із попередження правопорушень і конкретних форм цієї діяльності автор вивчав праці Антоняна Ю.М., Бабаєва М.М., Горяінова К.К., Жалинського А.Є., Журавльова М.П., Ізмайлової Ф.Ш., Ковальова М.І, Косоплечева Н.П., Кузнєцової Н.Ф., Петрова Є.І., Ревина В.П., Угарова В.П., Шебаршина Л.В., Єминова В.Є. та багатьох інших.
Разом з тим, цілісної концепції адміністративно-правового регулювання приватної охоронної діяльності на даний час не існує, що обумовлено обставинами як об`єктивного, так і суб`єктивного характеру. Комплексне дослідження питань, пов`язаних з адміністративно-правовим регулюванням зазначеної діяльності в Україні, буде сприяти глибшому вивченню проблеми та розробці Закону України “Про недержавну охоронну діяльність”.
Зв`язок роботи з науковими тематиками, програмами, планами. Необхідність дисертаційного дослідження обумовлена рішенням Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року “Про удосконалення організації науково-дослідної діяльності у системі МВС України”. Дисертація спрямована на впровадження вимог Указів Президента України від 18 лютого 2003 року № 143 “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, від 17 жовтня 2000 року та 24 грудня 2001 року “Положення про МВС України”, а також на виконання Концепції адміністративної реформи в Україні та Концепції розвитку органів внутрішніх справ в ХХI столітті.
Дисертація є також складовою частиною плану наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрямки наукових досліджень НАВСУ на 2004 рік”).
Мета і завдання дослідження. Метою даної роботи є комплексне системне дослідження недержавної охоронної діяльності в контексті адміністративно-правового регулювання та взаємодії з правоохоронними органами, а також розроблення науково-практичних рекомендацій з удосконалення державної системи регулювання приватної охоронної діяльності в сучасних умовах.
Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:
• вивчення історичного досвіду діяльності приватних охоронних організацій;
• обґрунтування закономірності появи і необхідності існування приватних охоронних організацій як специфічних суб`єктів попередження правопорушень;
• висвітлення на основі аналізу нормативно-правових актів, що визначають порядок створення і функціонування приватних охоронних підприємств у сучасних умовах, недоліків у адміністративно-правовому регулюванні недержавної охоронної діяльності;
• визначення місця й ролі приватних охоронних організацій у правоохоронній системі України;
• виявлення тенденції розвитку приватної охоронної діяльності та специфічних рис вітчизняного варіанту недержавної охоронної діяльності порівняно із закордонним досвідом;
• дослідження можливостей найефективнішого вирішення проблем нормативного забезпечення організації діяльності приватних охоронних організацій, у тому числі й їхньої взаємодії з правоохоронними органами з попередження правопорушень;
• розроблення концепції правового статусу приватних охоронних підприємств і приватних охоронців, а також удосконалювання процесів організації правового забезпечення діяльності приватних охоронних організацій та їхньої взаємодії з правоохоронними органами з попередження правопорушень;
• інформаційно-аналітичне забезпечення взаємодії приватних охоронних організацій з правоохоронними органами щодо захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також попередження правопорушень;
• вивчення проблем у галузі державного управління й контролю за діяльністю приватних охоронних організацій як специфічних суб`єктів попередження правопорушень.
Об`єкт дослідження – специфічний вид соціальних відносин, пов`язаний з діяльністю приватних охоронних організацій щодо захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також попередженням правопорушень.
Предмет дослідження складають процеси, пов`язані з регулюванням правового положення, діяльності та соціального захисту безпосередніх суб`єктів приватної охоронної діяльності, зокрема приватних охоронців, правові підстави діяльності приватних охоронних організацій, а також основні принципи удосконалювання процесів і механізмів взаємодії недержавних охоронних організацій із правоохоронними органами як нової соціально-правової форми профілактики злочинів та правопорушень в нинішніх умовах ринкових відносин.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади приватної охоронної діяльності в Україні. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії державних правоохоронних органів та недержавних охоронних організацій. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку приватної охоронної діяльності. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у даній сфері, сформульовано пропозиції з їх удосконалення.
Емпірична база дослідження. Основу емпіричної бази дослідження складають Конституція України, Закони України та інші нормативні акти, що стосуються охоронної діяльності взагалі та приватної охоронної діяльності зокрема.
Основна дослідно-експериментальна робота проводилась на базі приватної охоронної фірми “Служба безпеки БАРС”, яка входить до складу Українського фонду правоохоронних органів “ПРАВОЗАХИСТ”. Для порівняльного аналізу використовувався досвід роботи Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Каффа” (м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим) та приватної охоронної фірми “ЯГУАР” (м. Київ).
Безпосередній аналіз дисертантом результатів роботи приватної охоронної фірми “Служба безпеки БАРС” дозволив дослідити сутність і особливості нормативного забезпечення діяльності приватних охоронних організацій та проведення заходів щодо їх взаємодії з правоохоронними органами, ефективні форми і методи її організації, виявити характеристики й основні методи правового забезпечення діяльності та організації управління такою взаємодією, а також методи усунення недоліків у правовому регулюванні цієї взаємодії.
Наукова новизна дослідження полягає в розробці низки нових аспектів важливої проблеми – правового забезпечення діяльності недержавних охоронних підприємств і організації управління їхньою взаємодією з правоохоронними органами з попередження правопорушень.
Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та дальшого розвитку недержавної охоронної діяльності, заповнює прогалини в знаннях з проблеми сучасного стану приватної охоронної діяльності в Україні, критично оцінює рівень державної політики, яка провадиться з даного напряму розвитку українського суспільства. Дисертація також вирізняється сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин в сфері недержавної охоронної діяльності та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховані положення чинного законодавства, піддано аналізу теоретичний і практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до визначення значного кола проблем, які залишилися поза увагою вчених, але мають важливе значення.
Основні положення дисертаційного дослідження, які виносяться на захист:
• приватна охоронна діяльність має історичні корені до 1917 року. Досвід правового регулювання діяльності приватних охоронних організацій у царській Росії варто використовувати при удосконаленні чинного законодавства про недержавну охоронну діяльність;
• адміністративно-правове регулювання приватної охоронної діяльності на даний час не повною мірою відповідає реальним суспільним відносинам у сфері захисту особистості, власності й безпеки підприємництва. Наявні прогалини у правовій регламентації зазначених відносин знижують ефективність діяльності правоохоронної системи в цілому і не сприяють декриміналізації сфери охоронних послуг. У зв`язку з цим виникла нагальна потреба в розробці та прийнятті Закону України “Про недержавну охоронну діяльність”;
• існування одночасно державних і недержавних охоронних організацій обумовлено істотними відмінностями правової та економічної основ їхньої діяльності;
• визначення поняття приватної охоронної діяльності, під якою розуміється діяльність з захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також з наданням їм інших послуг, спеціально створених для цих цілей недержавними підприємствами, що діють на договірній основі й використовують спеціальні сили, засоби і методи відповідно до закону та за неухильного дотримання встановленого порядку;
• положення щодо концепції правового статусу приватних охоронних підприємств і приватних охоронців, а також удосконалення процесів організації правового забезпечення діяльності приватних охоронних підприємств та їхньої взаємодії з правоохоронними органами з попередження правопорушень;
• положення про необхідність чіткої регламентації організаційно-правових форм та методів взаємодії органів внутрішніх справ і підприємств, що здійснюють приватну охоронну діяльність, у сфері захисту прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також попередження правопорушень. Нормативним актом, що регламентує цю проблему, може стати наказ (інструкція) МВС України, яка визначатиме порядок, основні форми та методи даної взаємодії на всіх рівнях і стадіях управлінського процесу, включаючи планування і безпосередню організацію взаємодії.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці положень, значимих для науки адміністративного права та управління, а також науково обґрунтованих пропозицій щодо прийняття Закону України “Про недержавну охоронну діяльність” і рекомендацій з удосконалювання правових та організаційних основ діяльності приватних охоронних організацій, їхньої взаємодії з державними правоохоронними органами з попередження правопорушень.
Крім того, практична значимість дисертації полягає в тому, що впровадження пропозицій і рекомендацій, які містяться в дослідженні, у діяльність недержавних охоронних організацій, а також у роботу органів внутрішніх справ дозволить якісніше виконувати покладені на них завдання. Також за безпосередньою участю автора були розроблені та впроваджені у навчальний процес методичні матеріали з питань взаємодії органів внутрішніх справ з недержавними охоронними організаціями з попередження правопорушень, які використовуються слухачами та курсантами НАВС України при вивченні навчальної дисципліни “Діяльність міліції громадської безпеки” та спеціального курсу “Актуальні питання профілактики та попередження правопорушень” .
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:
- впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи та Концепції реформи адміністративного права України, що стосується діяльності органів виконавчої влади в сфері адміністративно-правового регулювання діяльності недержавних охоронних організацій;
- при вивченні курсу “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність”, а також інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
- при вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів і розробленні єдиного нормативного документа щодо діяльності приватних охоронних організацій;
- у діяльності органів внутрішніх справ, інших державних органів і громадських організацій по взаємодії з приватними охоронними організаціями;
- при вдосконаленні внутрішньоорганізаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими державними органами і громадськими організаціями при попередженні та профілактиці правопорушень;
- при дальших теоретичних розробленнях у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності недержавних охоронних організацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративної діяльності, адміністративного права, теорії та практики управління ОВС та економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України й використовуються у цьому навчальному закладі в процесі викладання.
Окремі положення дисертації знайшли відображення в доповіді на науково-практичній конференції “Участь громадськості в охороні громадського порядку”, яка проводилась на базі Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (28-29 листопада 2003 р.) та у виступі на міжнародній науково-практичній конференції “Удосконалення ринку охоронних послуг з урахуванням міжнародного досвіду” (м. Київ, 21-22 листопада 2003 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладання матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на вісім підрозділів, висновки, список використаних джерел (223 найменування) та додаток. Обсяг роботи становить 163 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Розвиток приватних охоронних організацій має глибоке коріння і сягає в історичну давнину ще за часів царської Росії.
2. Дослідження діяльності закордонних охоронних недержавних організацій свідчить про поширення цього руху, особливо в розвинутих країнах Заходу. Разом з тим існує суворий підхід державних органів у кожній з цих країн до питань компетенції приватних охоронних підприємств, регламентації умов створення й функціонування приватних охоронних організацій для збереження безумовного пріоритету держави в сфері забезпечення безпеки особистості та суспільства.
3. Генезис приватних охоронних організацій доводить, що вони завжди виникали на вимогу суспільства та обставин, в яких будувалися суспільні відносини, тобто державні органи не завжди були в змозі здійснити повноцінний захист своїх громадян та їхнього майна.
4. Дослідження історичних віх розвитку приватних охоронних організацій дозволяє зробити висновок, що приватні охоронні підприємства існували з того моменту, коли відбувся розподіл власності і виникла необхідність його охорони. І хоча ці організації мали різні назви й форми, їхня сутність залишалася незмінною. Таким чином, можна стверджувати, що форма приватних охоронних організацій залежить від економічного становища в державі, тобто від соціально-економічної формації.
5. Проведений порівняльно-правовий аналіз регулювання та функціонування приватних охоронних підприємств у деяких зарубіжних країнах дозволяє стверджувати, що вони займають чільне місце в системі органів, які здійснюють профілактику правопорушень. У деяких державах відсутнжій поділ приватної охоронної та детективної діяльності. На нашу думку, це неправильно, що підтверджується досвідом країн, в яких регулювання приватної охоронної та детективної діяльності здійснюється окремими правовими актами.
6. Глибоко дослідивши проблему, можна стверджувати, що реалії сьогодення диктують необхідність існування приватних охоронних підприємств, діяльність яких не має адекватного правового регулювання.
7. Вважаємо за доцільне регламентувати правовий статус і правовий захист працівників приватних охоронних організацій таким чином: приватні охоронці під час виконання ними службових обов`язків є представниками клієнтів приватних охоронних підприємств, з якими вони перебувають в трудових відносинах, і знаходяться під захистом держави. Ніхто, крім державних органів і посадових осіб, уповноважених на те законами України, не має права втручатися в їхню службову діяльність.
8. Перешкоджання виконанню приватним охоронцем службових обов`язків, образа, опір, насильство чи погроза застосування насильства стосовно нього у зв`язку з виконанням службових обов`язків передбачають відповідальність згідно з чинним законодавством.
9. Захист життя і здоров`я, честі та гідності, а також майна приватного охоронця і членів його родини від злочинних посягань у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків дотепер здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Проте необхідно було б у законодавчому порядку надати приватному охоронцеві більших повноважень щодо захисту його власного життя та життя і здоров’я членів його родини.
10. Під час виконання приватним охоронцем службових обов`язків з охорони життя, здоров`я чи майна клієнта приватного охоронного підприємства не допускаються його затримання, особистий огляд і огляд його речей, а також огляд використовуваного ним транспорту без офіційного представника приватного охоронного підприємства.
11. Законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність, в обов`язковому порядку повинно враховувати і передбачати можливості для соціальної, економічної і політичної активності громадян України, що займаються даним видом діяльності, створювати передумови і правові засади для залучення до правоохоронної діяльності заінтересованих осіб, таким чином сприяти розвитку правоохоронної ініціативи населення.
12. Законодавство, що регламентує приватну охоронну діяльність, повинно сприяти формуванню професійних спілок приватних детективів і охоронців, з перспективою подальшого об`єднання в загальнодержавну, загальнонаціональну або об`єднуючу приватних охоронців країн ближнього зарубіжжя федерацію. Подібна норма права дозволить посилити суспільний контроль за приватною детективною й охоронною діяльністю, сприятиме напрацюванню форм, методів і засобів взаємодії не тільки між самими приватними охоронними підприємствами, але й між недержавними правоохоронними організаціями та правоохоронними органами в сфері попередження і боротьби з правопорушеннями.
13. Недержавна охоронна діяльність потребує досконалішого правового регулювання, зокрема, необхідно розробити і прийняти Закон України “Про недержавну охоронну діяльність”, який повністю визначав би принципи, засади та компетенцію діяльності приватних охоронних організацій.
14. Приватні охоронні підприємства знаходяться в дуалістичному становищі: по-перше, вони в своїй діяльності підзвітні і підконтрольні органам внутрішніх справ, а по-друге, вони здійснюють аналогічну із державною службою охорони діяльність, і цим пояснюється специфіка взаємодії приватних охоронних організацій з органами внутрішніх справ.
15. Необхідно зазначити, що, як правило, особовий склад приватних охоронних підприємств – це особи зі стажем роботи в правоохоронних органах, тому у правовому вакуумі взаємодія цих структур відбувається на базі міжособистісних відносин та службових зв’язків.
16. На основі дослідження правових основ здійснення контролю за діяльністю приватних охоронних підприємств пропонується передбачити адміністративну відповідальність за ненадання документів відповідно до пропонованого формулювання статті Закону “Про недержавну охоронну діяльність”.
17. Приватні охоронні організації у своїй діяльності повинні взаємодіяти не лише з органами внутрішніх справ, але й з іншими правоохоронними органами, зокрема, при взаємодії приватні охоронні підприємства можуть виконувати наступні завдання:
- займатися розробкою методичних і нормативних документів, що регламентують порядок та методи захисту суспільних і державних інтересів на комерційних підприємствах;
- готувати рекомендації для керівництва комерційних підприємств з ведення локальної нормотворчості на очолюваних ними підприємствах у межах чинного законодавства;
- проводити спільні заходи щодо виявлення незаконного використання конфіденційної інформації конкуруючими підприємствами;
- сприяти проведенню загального нагляду за дотриманням прав людини та трудового законодавства на підприємствах недержавних форм власності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ЗАКОНИ УКРАЇНИ
1. Конституція України. Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996. – 78 с.
2. Закон України від 20 грудня 1990 року “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4, ст. 20. (з наступними змінами та доповненнями).
3. Закон України від 7 лютого 1991 року “Про підприємництво” // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 14, ст. 168.
4. Закон України від 7 лютого 1991 року “Про власність” // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 20, ст. 249.
5. Закон України від 27 березня 1991 року “Про підприємства в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24, ст. 272.
6. Закон України від 18 лютого 1992 року “Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22, ст. 303 (з наступними змінами та доповненнями).
7. Закон України від 1 червня 2000 року “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36, ст. 299.
8. Закон України від 22 червня 2000 року “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40, ст. 338.

ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
9. Постанова Верховної Ради України від 25 травня 1993 року “Державна програма боротьби із злочинністю” // Інформаційна система “Нормативні акти України” № Р33250С.
10. Постанова Верховної Ради УРСР від 29 листопада 1990 року “Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці” // Відомості Верховної Ради України – 1990. – № 51. – С. 647.
11. Постанова Верховної Ради України № 291 – ХІV “Про інформацію Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією про результати вивчення конфлікту, який відбувся у місті Луганську 24 серпня 1998 року між працівниками міліції та страйкуючими шахтарями” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. – С. 16.
12. Постанова Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. “Про Державну програму боротьби зі злочинністю” // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 27, ст.

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ ТА
УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року № 615 (615 93-п) “Про вдосконалення охорони державної та інших форм власності” // Закон і бізнес. – 1994. – № 22.
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 травня 1994 року № 316 “Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності” // К.: Центр компьютерных технологий. Компьютерное законодательство Украины, 2002.
15. Указ Президента України “Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки” // Збірник Указів Президента України. – К.,1996.
16. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 “Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності” (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 747 (747-99-п) від 29.04.99 № 1824 ( 1824-99-п ) від 01.10.99 № 501 ( 501-2000-п ) від 16.03.2000) // Урядовий кур`єр. – 1998. – 2 червня.
17. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 липня 1998 року № 1020 “Про порядок ліцензування підприємницької діяльності” // К.: Центр компьютерных технологий. Компьютерное законодательство Украины, 2002.
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 року № 1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 48. – С. 36.

ВІДОМЧІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
19. Наказ МВС України від 25 березня 1993 року № 164 “Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів”.
20. Наказ МВС України від 28 лютого 1994 року № 112 “Про затвердження інструкцій Про порядок видачі суб`єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг з охорони державної, крім особливо важливих об`єктів, колективної та приватної власності, а також охороні громадян; Про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням”.
21. Наказ МВС України від 14 квітня 1998 року № 257 “Про затвердження інструкції про порядок контролю за діяльністю суб`єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльністю служб охорони підприємств та організацій усіх форм власності”.

НАУКОВА, ДОВІДКОВА ТА ІНША ЛІТЕРАТУРА
22. Авер`янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 8. – С. 8-13.
23. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть особенная: Учебник / Под ред. А.П. Коренева. – М.: МЮИ МВД России, 1997. – 346 с.
24. Административное право зарубежных стран. – М., 1996. – 463 с.
25. Административное право и административная деятельность органов внутренних дел: Учебник / Под ред. Л.Л. Попова. – М.: Академия МВД СССР, 1990. – 224 с.
26. Административное право. Общая и особенная части. Учебник / Под ред. А.П. Коренева. – М.: МВШМ МВД СССР, 1986. – 487 с.
27. Административное право: Учебник для вузов / Под ред. Ю.М. Козлова и Л.Л. Попова. – М., 1999. – 497 с.
28. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За загальною редакцією канд. юрид. наук., доц. А.Т. Комзюка. – Харків, 1998. – 78 с.
29. Адміністративна діяльність ОВС. Загальна частина: Навчальний посібник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва – К.: УАВС, 1995. – 179 с.
30. Адміністративна діяльність ОВС. Загальна частина: Навчальний посібник / Братель Г., Голосніченко І., Колпаков В. та ін. – К.: КМУЦА, 1999. – 178 с.
31. Адміністративна реформа в Україні: документи і матеріа¬ли //Український правовий часопис. – 1999. – Вип. 4.
32. Адміністративні правопорушення в Україні та кількість осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності в 1996-1999 роках. Статистичний бюлетень (форма 1-АП). – Київ: Держкомстат України, 1999.
33. Александров Д.О. Мистецтво керування людьми. – К.: “Фінпрес”, 1999. – 124 с.
34. Алексеев А. Закон Российской Федерации “О частной детективной и охранной деятельности” // Сов. юстиция. – 1992. – № 15-16. – С. 31-32.
35. Алексеев Н.И. Очерки по общей теории государства. – М., 1919. – 212 с.
36. Алексеев С.С. Проблемы теории права: в 2-х томах. – Свердловск, 1972. – Т.1. – 396 с.
37. Арестова Е. Н. Организационно-правовые и социологические аспекты взаимодействия органов внутренних дел с частными детективными и охранными службами: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Горький, 1995. – 32 с.
38. Арестова Е. Н. Поможет ли частный детектив: Некоторые пробл. становления и развития частного сыска и охраны в России // Человек и закон. – 1995. – № 1. – С. 98-102.
39. Арыстанбеков М. Дважды ... на грабли: Сравнительный анализ нормативно-правового регулирования частной охраннной деятельности в Республике Казахстан и России // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 5. – С. 13-15.
40. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.,1997. – 870 с.
41. Баліна С.Н. Основи ринкового господарства: Методичні рекомендації. – К.: НАВСУ, 1997. – 86 с.
42. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления: Учебник. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1990. – 528 с.
43. Бандурка О.М. Діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях. – Харків, 1993. – 64 с.
44. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ. Теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: Основи, 1996. – 438 с.
45. Бандурка О.М. Роль адміністративного законодавства в зміцненні правопорядку // Проблеми охорони громадського порядку і вдосконалення законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХІВС, 1994. – С.13-18.
46. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України. Підручник. Вид. Університету внутр. справ. – X., 1999. – 480 с.
47. Баклан О.В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці. – К., Поліпром, 2003. – 168 с.
48. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР. –Свердловск: Изд-во Уральского университета, 1989. – 202 с.
49. Бахрах Д.Н. Административное право. – М., 1999. – 204 с.
50. Бельсон Я.М. Полиция “свободного” общества. – М.: Юридическая литература, 1984. – 173 с.
51. Бедняков Д.И. Не процессуальная информация и расследование преступлений. – М. Юрид. л-ра, 1991. – С. 148-149.
52. Білоконь М. Дружинники виходять на вулицю. // Іменем Закону. Громадсько-правовий тижневик. – № 2 (5031). – 15 січня 1999 року. – С. 5.
53. Буденко Н.И., Бондарев С.Н. Лицензирование и контроль органов внутренних дел за частной детективной и охранной деятельностью. Лекция. – М., 1994. – 32 с.
54. Бондарев С.Н., Гурьев Н.Д., Колянский А.З. “Охрана”: краткие рекомендации по основам правовой и огневой подготовки частных охранников. – М., 1999. – 130 с.
55. Василевич В.В. Актуальні проблеми профілактики злочинів: Навчально-методичні матеріали. – К.: НАВСУ, 1999. – 65 с.
56. Василевич В.В. Профілактика правопорушень: Навчально-методичні матеріали для ФЗН. – К., НАВСУ, 2001. – 48 с.
57. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. – М.: “Логос”, 1998. – 168 с.
58. Ваулина О. Охрана: государственная с оружием, частная – с интеллектом: [Гос. служба охраны и частные охранные структуры] // Республика. – 1993. – №17 (23-29 сент.). – С. 6.
59. Вауліна О. Гебісти, екстрасенси та інші сищики: [Приватні детективні фірми в Україні] // Республіка – 1993. – № 5 (20-26 березня). – С.11.
60. Вегнер В.А. Защита информации в персональных компьютерах и сетях. – М., 1997. – 115 с.
61. Ведель Ж. Административное право Франции / Пер. с французского д-ра юрид. наук Л.М. Энтина. – М.: “Прогрес”, 1973. – 512 с.
62. Закон РФ “О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации” // Ведомости Съезда нар. депутатов Рос. Федерации и Верховного Совета Рос. Федерации. – 1992. – № 17. – ст. 888.
63. Веремеенко И.И. Правоотношения в механизме административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка: Сборник научных трудов. – К.: КВШ МВД СССР, 1982. – С. 39-58.
64. Воронов Б. Частный сыск: [Рос. Федерация] // Закон. – 1993. – № 1. – С. 56-57.
65. Встреча на Никитском бульваре: [Частн. детектив. и охран. деятельность в Рос. Федерации: Обсуждение за круглым столом] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1995. – № 3. – С. 11-25.
66. Гаврилов А. Что не запрещено законом, то – ... нельзя? ...: [О частн. детективн. и охран. деятельности] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 8. – С. 13-16.
67. Гаєвський Б.А. Основи науки управління: Навч. посібник. – 2-е вид. – К.: МАУП. 1998. – 112 с.
68. Гасанов Р. Шпионаж особого рода. – М., 1989. – С. 187-188.
69. Гега П.Т. Правовий режим оподаткування в Україні. – К.: “Юрінком”, 1997. – 144 с.
70. Голосніченко І.П. Про необхідність реформування окремих інститутів адміністративного права в умовах розвитку демократії // Концепція розвитку законодавства України // Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1996. – С.111-114.
71. Голосніченко І.П. Напрямки реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 14-20.
72. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. – К.: “Вища школа”, 1991. – 208 с.
73. Голубев В. Ложка “дегтя” в бочке “меда”: [О частн. детектив. и охран. деятельность] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 7. – С. 7-9.
74. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К., 1995. – 78 с.
75. Гончарук С.Т. Суб`єкт адміністративного права України: Навчальний посібник. – К.: КМУЦА, 1998. – 40 с.
76. Городецкий В., Наумец А. В споре рождается истина?: [Некоторые аспекты правового регулирования частн. детективн. и охран. деятельности в России] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1995. – № 6. – С. 41-44.
77. Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль, как правовая форма деятельности. – М., 1987. – 87с.
78. Государственный архив Свердловской области; ф. 34, д. 15, л. 1-3; д. 16, л.1.
79. Гравин И. Частные охранные предприятия // Хоз-во и право. – 1996. – № 4. – С. 103-106.
80. Гринчак В.М. Актуальні проблеми попередження злочинів: Методичні матеріали спецкурсу для магістрів за спеціальністю “Управління в сфері правопорядку”. – К.: НАВСУ, 1999. – 65 с.
81. Гуляев П. Права и обязанности градской и земской полиции. Часть 1. О полиции вообще. – С-Пб., 1824. – 183 с.
82. Гущев В.Е. Частный детектив: Правовые положения и методы работы // Деловая жизнь. – 1995. – № 17. – С. 28.
83. Дам коня, дам кинжал: [Закон о частн. детективн. и охран. деятельности от 11 марта 1992 года] // Человек и закон. – 1996. – № 12. – С. 52-54.
84. Дашков Г.В., Кигас В.Н., Мелик-Дадаева И.А., Тюрина Л.П. Обеспечение законности в деятельности частных правоохранительных служб за рубежом. – М., 1994. – 196 с.
85. Джужа О.М., Гринчак В.М. Методичні матеріали спецкурсу “Міжнародні стандарти в галузі попередження злочинів та кримінального судочинства” для слухачів магістратури за спеціальністю “Правознавство”. – К.: НАВСУ, 1999. – 68 с.
86. Джужа О.М., Гринчак В.М., Василевич В.В. Навчально-методичний комплекс спецкурсу “Актуальні проблеми профілактики злочинів”. – К.: НАВСУ, 1999. – 23 с.
87. Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Третьякова Т.А. Стислий словник кримінологічних термінів: Навчальний посібник. – К.: НАВСУ, 2000. – 55 с.
88. Добриянов В.С. Методологические приемы теоретического и исторического познания. – М.: “Мысль”, 1968. – 318 с.
89. Додин Е.В. Административная ответственность в проекте Конституции Украины // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 68.
90. Додін Є.В. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. Травень 1996 року. – Київ, 1996. – 512 с.
91. Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России: 2-е издание. – М.: Высшая школа, 1968. – 368 с.
92. Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Збірник наукових праць. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1993. – 212 с.
93. Загальна декларація прав людини. Прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року.
94. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник // За ред. В.В. Копейчикова. – К.: “Юрінком Інтер”, 2000. – 317 с.
95. Загорный А.В. Координация деятельности органов внутренних дел с другими государственными органами и общественными организациями в предупреждении правонарушений и укреплении общественного порядка. – М.: Академия МВД СССР, 1981. – 68 с.
96. Звягинцев В. Прав тот, кто прав: [Взаимоотношения между правоохранительными органами и частн. охранниками] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1999. – № 7. – С. 10-11.
97. Зульфугарзаде Т.Э. Менеджмент в системе негосударственных правоохранительных организаций (Мекосепрология). Практическое пособие в вопросах и ответах. – М.: “Издательство Института экономики и права”, 1996.
98. Зюнькін А.Г. Фінан. право: Навчальний посібник. – 2-ге вид. – К.: МАУП, 2001. – 312 с.
99. Инструкция горно-полицейским урядникам и стражникам Иркутской губернии. Утв. МВД 6 июня 1902 г. // Собрание узаконениий и распоряжений правительства. 1902. Ст. 10.
100. История полиции дореволюционной России // Сборник документов и материалов по истории государства и права: Учебное пособие. – М., 1981. – 124 с.
101. Калинин Г. Негосударственная служба безопасности в Украине: текущий момент и перспективы // Служба безопасности. – 1996. – № 10. – С. 18-19
102. Калиниченко В.Н., Михайлова А.Г. Основы оказания первой неотложной медицинской помощи при охранной деятельности. – М., 1994. – 181 с.
103. Киселев С.В. Памятка офицеру охраны. – М., 1994. – 89 с.
104. Кисин В.Р. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая: Учебник. – МЮИ МВД России: Изд-во “Щит”, 1998. – 335 с.
105. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.: Основи. 1994. – 98 с.
106. Коваль Л.В. Охорона громадського порядку. – К.: Видавництво політичної літератури України, 1988. – 94 с.
107. Ковалів М.В. Адміністративно-правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на об`єктах залізничного транспорту: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – К.: НАВСУ, 2000. – 192 с.
108. Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку. Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї 00Н від 17 грудня 1979 року // Док. 00Н А/RЕS/34/169 // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське бюро захисту прав людини, 1996. – С. 62-65.
109. Козырев А.П. Основы управления в органах внутренних дел. – М., 1994. – С. 211.
110. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: “Юрінком Інтер”, 1998. – 206 с.
111. Колпаков В.К. Взаимодействие милиции и общественности в сфере правопорядка: Учебное пособие. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 80 с.
112. Колпаков В., Сущенко В, Столбовий В. Адміністративне право України: теоретична частина: Навчальний посібник. – К.: НАВСУ, 2000. – 152 с.
113. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: “Юрінком Інтер”, 1999. – 733 с.
114. Коментар до Конституції України. – К., 1996. – 378 с.
115. Кондратьєв Я.Ю. Психологія довірчих відносин: Навчальний посібник. – К.: УАВС, 1997.
116. Кондратьєв Я.Ю. Роль керівника органу внутрішніх справ в удосконаленні правоохоронної діяльності: Лекція. – К.: НАВСУ, 2000.
117. Кононенко Л.М. Організація діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження та припинення групових порушень громадського порядку і масових безпорядків: Лекція. – К.: НАВСУ, 1997. – 19 с.
118. Конституции зарубежных государств – М.:БЕК, 1996. – 432 с.
119. Концепція програми “Народ і міліція – партнери”: Науковий проект / За ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: НАВСУ, 1999. – 18 с.
120. Концепція реформи адміністративного права України (Підготовлено робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України). Березень 1998 рік. – 87 с.
121. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 р. – К., 1997.
122. Концепція розвитку органів внутрішніх справ України в XXI столітті: Науковий проект / За ред. Я.Ю.Кондратьєва. – К: НАВСУ, 1999. – 27 с.
123. Коренев А.П. Основы управления в органах внутренних дел. – М., 1988. – 275 с.
124. Коренев А.П., Моралева К.А., Рыжкин Н.Н. Опорные пункты правопорядка // Правоведение. – 1978. – № 2. – с. 22-26.
125. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти власності: Навчальний посібник / МВС України; УАВС. – К., 1995. – 60 с.
126. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К.: “Юрінком”, 1996. – 143 с.
127. Корнієнко М.В. Сили і засоби органів внутрішніх справ, які залучаються на охорону громадського порядку (на прикладах м. Києва): Лекція. – К.: НАВСУ, 2001. – 40 с.
128. Кримінальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
129. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми. – К., 1998. – 97 с.
130. Кримінологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик, Ю.В. Александров та ін.. Нац. акад. внутр. справ України. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 670 с.
131. Кримінологія і профілактика злочинів. Курс лекцій у 2-х кн. Особлива частина / Під заг. ред. Джужи О.М. – К.: НАВСУ, 2000. – 201 с.
132. Кримінологія та профілактика злочинів: Навчально-методичний матеріал для слухачів факультету № 3 (експерти) / Укладачі: О.М. Джужа, В.М. Гринчак. – К.: НАВСУ, 1999.
133. Кримінологія та профілактика злочинів: Навчально-методичні матеріали для слухачів спеціалізації БЕЗ, БОЗ / Укл. А.Ф. Зелінський, Ю.Ф. Іванов. – К.: НАВСУ, 2000. – 40 с.
134. Крысин А. Охранный бизнес Украины // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1995. – № 2. – С. 88-92.
135. Крысин А. Частные службы безопасности КНР // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1995. – № 1. – С. 89-90.
136. Крысин А.В. Безопасность частнопредпринимательской деятельности. М., 1994. – 213 с.
137. Крысин А.В. О деятельности частных охранно-сыскных бюро и служб закона: [Рос. Федерация] // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 5.
138. Крысин А.В. Частные банковские службы безопасности Великобритании // Частный сыск и охрана. – 1993. – № 10.
139. Крысин А.В. Частные сыскные и охранные агентства за рубежом: практика создания, функционирования и подбора кадров. – Екатеринбург, 1999. – 184 с.
140. Куликов А. Мы заинтересованы в сотрудничестве: [Пробл. становления сферы деятельности частн. охран. предприятий, взаимодействие с гос. правоохранит. органами. Интервью Министра внутренних дел Рос. Федерации] // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 8. – С. 1, 4-6.
141. Курило В.Л. Правовий статус працівників охоронних підприємств щодо носіння, зберігання та застосування спеціальних засобів та зброї. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 20. – С. 106-112.
142. Курило В.Л. Суб`єкти з надання послуг з охорони майна та фізичних осіб. // Економіка та право. – 2002. – № 3(4). – С. 142-147.
143. Курицын В.М. История полиции дореволюционной России. Горький, 1981. – 243 с.
144. Лаптій В.А. Система управління ОВС в особливих умовах (теоретичні та практичні питання). – К.: УАВС, 1997. – 75 с.
145. Лешков В.Н. О мерах против воровства, грабежа и других нарушений имущественной и личной безопасности. – М., 1861. – 164 с.
146. Лист ДДСО № 11/9-5102/Фд від 29 листопада 2002 року “Про надання інформації”.
147. Лихолоб В.Г. Правовые и нравственные вопросы предупреждения преступности органами внутренних дел: Учеб. пособие / МВД Украины; УАВД. – К., 1992. – 119 с.
148. Лігоцький А.О. Системний аналіз фахової освіти: Навчально-методичний посібник. – К.: НАВСУ, 1999.
149. Лігоцький А.О. Системність і управління: Навчально-методичний посібник. – К.: НАВСУ, 1999.
150. Лукашевич В. Г., Солов`євич І. В. Розбудова правоохоронних органів на засадах Конституції України // Регіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України” (12-13 березня 1997 року): матеріали доповідей. – Запоріжжя, 1997. – С.154-155.
151. Малыгин М. Черный бизнес – бизнесу рознь: [Закон “О частной детективной и охранной деятельности”: Рос. Федерация] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 4. – С. 13-15.
152. Материалы Всероссийской юбилейной конференции “Частные охранные предприятия России: состояние, тенденции и перспективы” 5 марта 2002 г. http://www.OXPAHA.ru/.
153. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Удосконалення ринку охоронних послуг з урахуванням міжнародного досвіду” (м. Київ 21-22 листопада 2003 року) //Прес-служба Асоціації українських банків: http://www.aub.com.ua.
154. Митрохин В. Как защитить защитника: [Частн. охранно-сыск. деятельность в Рос. Федерации] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1995. – № 5. – С. 59 – 62.
155. Михайлов А.Е. Некорыстная насильственная преступность и ее предупреждение: Монография. – К.: НВТ “Правник” – НАВДУ, 1997. – 153 с.
156. Михайлов А.Е. Причини наркотизму і його попередження: Навчальний посібник. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 34 с.
157. Михайлов О.Є. Попередження злочинів органами внутрішніх справ: Навчальний посібник. – Ужгород: “Закарпаття”, 1997. – 37 с.
158. Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Упор. М. Камлик; Координац. комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю; Міжвід. ДЦ. – К.: Школяр, 1999. – 476 с.
159. Міжнародні стандарти та механізми захисту прав людини: Навч. -метод. комплекс (магістратура) / Укл. А.С. Мацко; МВС України. НАВСУ. – К., 2000. – 14 с.
160. Мулукаев Р.С. Полиция в России (ХІХ - начало ХХ в.). – Нижний Новгород, 1993. – 102 с.
161. Напрями реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 8. – С. 14-20.
162. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 144 с.
163. Общая теория права. Курс лекций. – Нижний Новгород, 1993. – 384с.
164. Ожегов С. И. Словарь русского языка. А-Я. – М.: Издательство “Советская энциклопедия”,1964. – 900 с.
165. Олефір В.І. Деякі проблеми забезпечення органами внутрішніх справ прав громадян на заняття підприємницької діяльності // Науковий вісник УАВС – К.: УАВС, 1995. – С.12-15.
166. Олефір В.І. Законодавство України про адміністративну відповідальність. – К.: Юрінком, 1997. – С. 67.
167. Онищенко Г. Мы займем достойное место: [Укр. федерация работников негос. служб безопасности] //Служба безопасности. – 1996. – № 11-12. – С.6 9.
168. Онищенко Г. Приватні охоронці – конкуренти чи партнери МВС?: [Бесіда з президентом Укр. федерації працівників недерж. служб безпеки] // Юрид. вісн. України. – 1997. – № 11. – 13-19 березня. – С. 6.
169. Організація роботи з кадрами в органах внутрішніх справ: Навч. -метод. матеріали для слухачів факультету підготовки керівного складу органів внутрішніх справ / Під ред. Плішкіна В. – К., 1994. – 25 с.
170. Основы управления в ОВД /Под ред. проф. А.П. Коренева. – М., 1999. – 397 с.
171. Охорона громадського порядку на дільниці: Навчальний посібник / І.П. Голосніченко та ін. – К.: УАВС, 1995. – 98 с.
172. Предприниматель в опасности: способы защиты. Практическое руководство для предпринимателей и бизнесменов. – М., 1992.
173. Партнерство ради безопасности?: [“Круглый стол в ред. Всеукр. ведомостей по обсуждению проблем: “частный детектив”, “частный охранник”] // Всеукраинские ведомости. – 1996. – 10 сент. – С. 8-9.
174. Перов А. Руководитель ЧОП: Коллективный портрет // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 8. – С. 32-33.
175. Перспективи приватного охоронного бізнесу в Україні // Юридичний вісник України, 19-25 листопада 1998 року. – С. 13.
176. Першуткин Н. И. Щит, и меч...: [О пробл. частн. детектив. и охран. деятельности] // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 2. – С. 4-7.
177. Подбор кадров: британский стандарт: [Сектор частн. охраны] // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 11. – С. 45.
178. Положение о рабоче-крестьянской милиции: Постановление СНК СРСР, 25 мая 1931 г. // К.: Центр компьютерных технологий, 2002.
179. Попов О.М. Приватного детектива викликали?: [Бесіда з президентом Укра. асоц. приват. детектив. служб України] //Вечірній Київ. – 1990. – 1 листопада.
180. Пасенюк О. Реформування адміністративного права – важливий напрям правової політики // Право України. – 1998. – № 7. – С. 3-6.
181. Плішкін В.М., Лисюченко В.П. Управління органами внутрішніх справ (у визначеннях, поняттях і схемах). Навч. посібник (Альбом схем). – Київ: УАВС, 1994. – 120 с.
182. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
183. Полное собрание законодательства Русской империи. Собр. 3. Т. 20. Отд. 2 № 18547.
184. Полное собрание законов Российской империи: Собрание третье. – СПб., 1891. – Т.9. – № 6196.
185. Полное собрание законодательства Русской Империи. 3 т. 20. Отд. 1. № 18599.
186. Правова статистика. Курс лекцій / Під заг. ред. О.М. Джужи. – К.: НАВСУ: Правові джерела, 2000. – 336 с.
187. Правові основи підприємницької діяльності: Підручник з навчального курсу “Комерційне право” / Відп. ред. В.І. Шакун. НАВСУ; Укр. фін. – економ. ін-т. – К.: “Правові джерела”, 1997. – 780 с.
188. Приватна детективна й охоронна діяльність у Росії. // Світ безпеки. – 1999. – № 2.
189. Проблемы защиты от несанкционированного сбора информации техническими средствами: Метод. разработка. – К.: УАВД, 1996. – 32 с.
190. Пятницький В. Ми робимо все, щоб допомогти правоохоронним органам у забезпеченні майнової безпеки. // Iменем закону. – 1995. – 7 липня, № 27. – С. 10.
191. Решетников Ф.М. Чезаре Беккаріа // Світова класична думка про державу і право. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 205-211.
192. Розенфельд В.Г., Старилов Ю.Н. Административное принуждение. – Воронеж, 1993. – 112 с.
193. Савелий М. Превышение полномочий служащими частных охранных служб // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 11. – С. 17-18.
194. Самойленко О.О. Київська розшукна поліція в ХІХ – на початку ХХ ст. // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 1999. – С. 273-285.
195. Сатановський О. Недержавна служба безпеки захищає бізнес: [Бесіда з віце-президентом Федерації недерж. служби безпеки України] // Час-Time. – 1999. – 2 березня. – С. 7.
196. Свод законов Российской империи. – СПб., 1833. – Т.14.
197. Сизиков М.И. Полиция Русской Империи в середине 18-столетия // Государство и право. 1993. № 11.
198. Сизиков М.И. История полиции России (1718-1917): Становление и развитие общей регулярной полиции в России XVIII века. – М., 1992. – 318 с.
199. Сищик на замовлення: [Приват. детект. служби у Великобританії] // Iменем закону. – 1992. – № 37 (верес.). – С. 10.
200. Сколько стоит охрана в Украине: [Охран. фирмы] // Частн. сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 5. – С. 6.
201. Смета МВД. – С-Пб., 1885. – С. 67.
202. Советский энциклопедический словарь. – М.: “Советская энциклопедия”, 1982. – 1600 с.
203. Сомов В. Высокая проба: Профессионально психологический отбор частных охранников // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 6. – С. 36-38.
204. Сомов В. Ситуация сложна, но безвыходной не бывает. // Частный сыск. Охрана. Безопасность. – 1996. – № 11. – С.
205. Соціологія / За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенко, проф. М.І.Горлача. – Київ-Харків, 1998. – 624 с.
206. Співак В.М. Громадянське суспільство і соціально-правова держава: ідейні витоки, поняття, проблеми формування в Україні. – К.: “Наукова думка”, 1998. – 60 с.
207. Справочник частного детектива, охранника, сотрудника службы безопасности. – Красноярск: Гоница, 1993. – 71 с.
208. Страхове право України: Підручник / За ред. Біленчука П.Д. – К.: “Атіка”, 1999.
209. Стригин Е.М. Частный детектив (комментарий к закону о частной детективной и охранной деятельности). – Красноярск: Гоница, 1992. – 118 с.
210. Теорія держави та права: Навчальний посібник / Колодій А.М. та ін. – К.: Юрінформ, 1995. – 156 с.
211. Теорія держави та права: Навчальний посібник / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
212. Украинский Детективам нужен закон: [интервью пред. Правл. Укр. Федерации работников негос. служб безопасности] // Уголовное дело. – 1995. – № 32. – С. 1.
213. Ульянов О.І. Загальнотеоретичні поняття громадського порядку // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 1. – С.49-52.
214. Ульянов О.І. Сутність громадського порядку. // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 2. – С.97-99.
215. Управління органами внутрішніх справ. Збірник інструктивно-методичних матеріалів /В.П. Лисюченко, О.Г. Циганов. – К.: НАВСУ, 2001. – 47 с.
216. Управління органами внутрішніх справ: Д