АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

Краткое описание

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ

На правах рукопису

ІВЧУК Михайло Юрійович

УДК 342.95 (477)

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС
ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Курило Володимир Іванович доктор юридичних наук, професор

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………….....................3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ…………………………………...…10
1.1. Історично-правовий аналіз організації, становлення та розвитку органів прокуратури в Україні.............................................................................10
1.2. Сутність та структура адміністративно-правового статусу органів прокуратури України......................................................................................36
1.3. Правове регулювання організації діяльності органів прокуратури України на сучасному етапі..................................................................................53
Висновки до розділу 1…………………………………………………..69
РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА І СТРУКТУРА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ…………………………………………………..73
2.1. Обов’язки і права як основа адміністративної правосуб’єктності органів прокуратури України...............................................................................73
2.2. Особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури України...................................................................................................................91
2.3. Юридична відповідальність працівників прокуратури України.................................................................................................................111
2.4. Взаємодія органів прокуратури України з іншими державними органами і громадськими організаціями...........................................................130
Висновки до розділу 2………………………………………………….149
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...163

ВСТУП
Актуальність теми. Конституційні зміни державного механізму, необхідність реалізації сучасної правової політики в галузі прав людини потребують оновлення всієї державно-правової системи, в тому числі і такої її провідної ланки, як прокуратура. У зв’язку з цим варто нагадати, що вітчизняна прокуратура має глибокі коріння і вікові традиції. Створена як орган державної влади, здійснюючий від її імені і за дорученням нагляд за виконанням законів центральними та місцевими органами і установами, їх посадовими особами, прокуратура майже у всі часи розглядалася як важливий правоохоронний та правозахисний інститут.
Докорінні політичні та економічні перетворення в Україні, демократизація суспільних відносин актуалізували питання про роль прокуратури у державному механізмі, її завдання та функції. В умовах зростання кількості порушень прав людини зростає роль прокуратури в посиленні нагляду за органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю та проводять оперативно-розшукову діяльність, в забезпеченні одного з головних принципів кримінального судочинства – невідворотності покарання за кожний вчинений злочин. Водночас, на сьогодні, у діяльності прокуратури є низка проблемних питання, що пов’язані з визначенням місця та ролі органів прокуратури як суб’єкта адміністративного права у системі органів державної влади.
Проблемні питання адміністративно-правого статусу органів у сфері протидії злочинності, місця та значення у ній органів прокуратури були предметом наукових досліджень О.М. Бандурки, В.Т. Білоуса, В.Г. Бесарабова, М.М. Бурбики, А.С. Васильєва, Ю.М. Грошового, Л.М. Давиденка, В.В. Долежана, П.М. Каркача, Ю.В. Капітонова, Т.В. Корнякової, М.В. Косюти, В.О. Макарченка, В.І. Малюги, І.Є. Марочкіна, М.І. Мичка, О.Р. Михайленка, М.О. Потебенька, Є.М. Поповича, М.В. Руденка, В.П. Рябцева, В.В. Сухоноса, П.В. Шумського, М.К. Якимчука та інших науковців. Проте, у вітчизняній юридичній науці питання адміністративно-правового статусу органів прокуратури України висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях вони досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. У переважній більшості наукових праць не враховано специфіку вимог, продиктованих сьогоденними тенденціями у світовій політиці та економіці і тими змінами, які сталися у сфері міжнародного й національного законодавства.
Таким чином, зазначені та інші проблеми діяльності органів прокуратури України, відсутність їх належного наукового опрацювання обумовлюють актуальність та важливість комплексного дослідження питань їх адміністративно-правового статусу.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.15 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» № 1 від 19 вересня 2005 р. та Розділу 2 Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового статусу органів прокуратури України, наданні науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій до нормативно-правових актів із зазначених питань на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів й узагальнення практики їх реалізації.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі основні завдання:
– провести історично-правовий аналіз організації, становлення та розвитку органів прокуратури України;
– уточнити сутність та структуру адміністративно-правового статусу органів прокуратури України;
– охарактеризувати правові засади організації діяльності органів прокуратури України та напрямки її реформування;
– дослідити права і обов’язки органів прокуратури України;
– з’ясувати особливості правозастосовчої діяльності органів прокуратури України;
– визначити сутність та особливості юридичної відповідальності працівників прокуратури України;
– з’ясувати особливості реалізації адміністративно-правового статусу органів прокуратури України у взаємодії з іншими суб’єктами адміністративного права.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності органів прокуратури України.
Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус органів прокуратури України.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат із досліджуваної проблематики (підрозділи 1.1, 1.2).
Для дослідження проблем діяльності органів прокуратури України використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.4). За допомогою історико-правового методу досліджувались процеси організації, становлення та розвитку органів прокуратури України, їх правових засад діяльності (підрозділ 1.1, 1.3). Застосування структурно-логічного методу дозволило визначити та охарактеризувати структурні елементи адміністративно-правового статусу органів прокуратури України (підрозділи 1.2, 2.1–2.4). За допомогою методів класифікації та групування визначені комплексні групи повноважень органів прокуратури України (підрозділ 2.1). Особливості взаємовідносин органів прокуратури України з іншими органами виконавчої влади, а також проблеми місця і ролі контрольно-наглядової діяльності у державному управлінні досліджені за допомогою порівняльно-правового та статистичного методів (підрозділ 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять дослідження із загальної теорії держави і права, адміністративного права та теорії управління. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів прокуратури України. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів прокуратури України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, враховуючи новітні досягнення науки адміністративного права, дослідити проблеми особливостей адміністративно-правового статусу органів прокуратури України та сформулювати авторське бачення шляхів його розвитку. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– сформульовано визначення правозастосовчої діяльності органів прокуратури України як особливої форми діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб’єктів, а також направленої на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей;
– визначено критерії ефективності правозастосовчої прокурорської діяльності, до яких віднесено: а) дані, що характеризують процесуальні акти реагування у роботі прокуратури в цілому; б) співвідношення між даними й величинами, які характеризують вихідний стан впливу на суспільні відносини й кінцевий результат роботи; в) відповідність фактичних наслідків дій прокуратури і витрат, що мали місце в її роботі;
дістало подальшого розвитку:
– визначення періодів організації, становлення та розвитку органів прокуратури України, охарактеризовані особливості функціонування органів прокуратури у відповідні періоди розвитку;
– характеристика місця та ролі прокуратури у системі органів державного управління України, що знаходить свій вияв у тому, що: прокуратура має виокремлену законодавчу самостійність; окремий адміністративно-правовий статус; чіткі функції та компетенцію, що включає зокрема окреслені повноваження; визначену відповідальність за виконання покладених завдань; сприяння ефективній та законній діяльності органам виконавчої та судової влади; здійснення нагляду за додержанням законності; здійснення діяльності від імені держави;
– розуміння правових засад діяльності органів прокуратури України, у зв’язку з чим запропоновано ряд змін та доповнень до чинного законодавства України з метою удосконалення правового регулювання діяльності органів прокуратури, а також визначенні напрямки реформування законодавства;
– характеристика прав та обов’язків органів прокуратури, які визначено як здатність реалізовувати власні повноваження, які направлені на виявлення, усунення і попередження порушень чинного законодавства всіма органами держави та їх посадовими особами і обов’язково забезпечується державним примусом;
удосконалено:
– поняття та уточнено структуру адміністративно-правового статусу органів прокуратури України;
– поняття юридичної відповідальності працівників прокуратури, що визначена як встановлений державою примусовий захід (покарання), що застосовується до правопорушника за недотримання встановлених законом заборон, невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов’язків, порушення правил субординації, а також його обов’язок перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством;
– перспективні напрямки взаємодії між прокуратурою та судами, до яких віднесено: 1) вплив судів на наглядову та іншу діяльність прокуратури; 2) вплив прокуратури на діяльність судів із здійснення правосуддя; 3) взаємодію прокуратури й судів під час реалізації спільних завдань щодо зміцнення правопорядку.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідницькій сфері – матеріали дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення теоретико-правових питань діяльності органів прокуратури України;
– у правотворчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, особливо тієї його частини, яка регулює діяльність органів прокуратури України;
– у правозастосовній діяльності – для вдосконалення діяльності органів прокуратури України, їх взаємодії з державними та недержавними суб’єктами (акт впровадження від 14 грудня 2010 р.);
– у навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть знайти застосування при підготовці підручників та навчальних посібників із дисципліни «Адміністративне право».
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2009 р.), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2010 р.), а також на теоретичних семінарах Національного університету біоресурсів і природокористування.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти статтях, опублікованих у наукових виданнях, фахових з юридичних наук, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового статусу органів прокуратури України.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:
1. Процес розвитку інституту прокуратури в Україні включає наступні історико-правові періоди: 1) період зародження (так званий «ранній»); 2) період функціонування інституту прокуратури за часів Речі Посполитої та козацько-гетьманської доби (так званий «допетровський період»; 3) період знаходження України у складі Російської імперії та формування прокуратури у Російській імперії (1722 - 1917 рр.); 4) період Української Народної Республіки (1917 - 1922 рр.); 5) радянський період (1922 - 1991 рр.); 6) пострадянський період (1991 – теперішній час). У свою чергу, в межах названих періодів можна виділити проміжні етапи.
2. Використання при побудові системи органів прокуратури України закордонних аналогів, зокрема деяких європейських та американських країн, на даному етапі розвитку України є недоречним. Маючи багаторічний досвід діяльності, прокуратура України поєднує в собі різнопланові функції, які носять публічно-правовий характер.
Принципи організації та діяльності органів прокуратури України не схожі на аналогічні органи у світі, що свідчить про їх специфічність та індивідуальність. На сьогоднішній день органи прокуратури України не належать до жодної з гілок державної влади, так як її функції і повноваження за своїм характером суттєво відрізняються від законодавчої, виконавчої та судової влади.
3. Адміністративно-правовий статус органів прокуратури – це врегульований законодавством порядок створення, реорганізації, ліквідації цих органів, визначення функцій і завдань прокуратури та наділення їх необхідною компетенцією для виконання покладених на неї державою прав та обов’язків. Елементами адміністративно-правового статусу органу прокуратури України є: юридично закріплені цілі, завдання та функції; компетенція; організаційно-структурний компонент; відповідальність.
4. Прокуратура – це комплексний і багатогранний правовий інститут, що є єдиною централізованою системою, виконує особливий вид державної діяльності, пов’язаний з усією системою державного механізму України і не відноситься до жодних гілок влади.
Прокуратура України на сьогоднішній день має усі необхідні ознаки та атрибути, щоб посідати окреме місце у системі органів державного управління України, до таких можна віднести: 1) виокремлену законодавчу самостійність прокуратури; 2) окремий адміністративно-правовий статус; 3) чіткі функції та компетенцію, що включає зокрема окреслені повноваження; 4) визначена відповідальність за виконання покладених завдань; 5) сприяння ефективній та законній діяльності органам виконавчої та судової влади; 6) здійснення нагляду за додержанням законності; 7) прокуратура здійснює свою діяльність від імені держави. На сучасному етапі розвитку України прокурорський нагляд є ефективною та доцільною формою державного контролю за додержанням та застосуванням законів.
5. Пріоритетними напрямками законодавчого реформування органів прокуратури України можна визначити: 1) підвищення статусу прокуратури як централізованого правозахисного наглядового органу, а також статусу прокурорсько-слідчих працівників; 2) більш чітке і змістовне відображення функцій і повноважень прокуратури як у Конституції України, так і в Законі «Про прокуратуру», в кримінально-процесуальному законодавстві України; 3) наділення прокуратури додатковими повноваженнями, необхідними для успішного виконання покладених на неї функцій; 4) обов'язковість виконання законних вимог прокурорів, спрямованих на усунення та попередження порушень законів, поновлення порушених прав і свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; 5) законодавча конкретизація у процесуально-процедурному плані наглядових та інших дій прокурорів; 6) посилення правового і соціального захисту прокурорів і слідчих прокуратури та членів їхніх сімей; 7) вдосконалення організаційно-правових форм відомчого та судового контролю за законністю та обґрунтованістю рішень і дій посадових осіб прокуратури.
6. Обґрунтована доцільність наступних змін та доповнень до законодавства України:
1) пропонується Генерального прокурора України включити до числа суб’єктів законодавчої ініціативи, для чого внести відповідні зміни до ч.1 ст. 93 Конституції України;
2) пропонується закріплення на конституційному рівні принципу незалежності прокурора при здійсненні ним своїх повноважень, що сприятиме створенню системи захисту працівників прокуратури від незаконного впливу органів влади, управління, комерційних та інших структур;
3) на законодавчому рівні пропонується деталізація повноважень органів прокуратури та закріплення таких з них: нагляд за відповідністю Конституції та законам України правових актів і дій органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; нагляд за додержанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство; підтримання державного обвинувачення в суді і захист в суді майнових та інших інтересів держави, а також нагляд за відповідністю судових актів Конституції та закону; нагляд за додержанням законів у місцях виконання кримінального покарання, а також застосування інших заходів примусового характеру.
7. Права та обов’язки органів прокуратури – це здатність реалізовувати власні повноваження, які направлені на виявлення, усунення і попередження порушень чинного законодавства всіма органами держави та їх посадовими особами і обов’язково забезпечується державним примусом.
Процесуальні права та обов’язки прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства є досить розгалуженими, впливовими та достатньо вагомими. Саме при сумлінному ставленні до їх виконання неодмінно з’явиться можливість щодо ефективної боротьби з правопорушеннями, які на даний момент мають тенденцію до невпинного зростання.
8. Правозастосовча діяльність органів прокуратури України – це особлива форма діяльності органів прокуратури та їх посадових осіб з підготовки та прийняття владно-розпорядчих та організуючих рішень на основі юридичних фактів щодо конкретних суб’єктів, а також направлена на конкретизацію правового регулювання і охорону соціальних цінностей.
Правозастосовча діяльність органів прокуратури є особливою та індивідуальною формою реалізації права. Ця діяльність спрямована на індивідуальну регламентацію і правогарантування. Правозастосовча діяльність має свій предмет дослідження, характеризується специфічними ознаками, поширюється на конкретно визначене коло осіб, що відрізняє її від правоохоронної та праворегулятивної діяльності.
Сутність правозастосовчої діяльності органів прокуратури найбільш повно і змістовно проявляється за допомогою актів прокурорського реагування.
9. Механізм правозастосовчої діяльності органів прокуратури – це сукупність взаємоузгоджених і взаємопов'язаних засобів правового регулювання, які використовуються органами прокуратури та їх посадовими особами з метою реалізації і функціонування законного, обґрунтованого, доцільного, справедливого, гуманного та об’єктивного застосування правових норм для забезпечення і підтримання суспільного порядку.
10. Критеріями ефективності правозастосовчої прокурорської діяльності є: а) дані, що характеризують процесуальні акти реагування у роботі прокуратури в цілому; б) співвідношення між даними й величинами, які характеризують вихідний стан впливу на суспільні відносини й кінцевий результат роботи; в) відповідність фактичних наслідків дій прокуратури і витрати, що мали місце в її роботі.
Основними факторами, що сприятимуть вдосконаленню правозастосовчої діяльності є, насамперед, підбір професійних та висококваліфікованих суб’єктів, які здійснюють таку діяльність, а також підвищення правосвідомості суспільства, що в значній мірі стане позитивним фактором правового статусу органів прокуратури України
11. Юридична відповідальність працівників прокуратури – це встановлений державою примусовий захід (покарання) за недотримання встановлених законом заборон, невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов’язків, порушення правил субординації, що застосовується до правопорушника, а також його обов'язок перетерпіти відповідні негативні наслідки, що визначені чинним законодавством.
12. Метою дисциплінарної відповідальності є: по-перше, застосування покарання за неправомірні дії, що є однією з умов забезпечення належного виконання управлінських функцій; по-друге, усунення негативних наслідків вчиненого проступку та недопущення дискримінації організаційної структури, у якій проходить служба посадової особи. Поряд з цим, заходи дисциплінарної відповідальності мають превентивний характер і спрямованні на формування сумлінного виконання службових обов’язків.
На сьогодні сам порядок притягнення прокурорсько-слідчих працівників до дисциплінарної відповідальності належним чином не врегульований. Дисциплінарний статут прокуратури, на який покладається встановлення такого порядку, не містить багатьох принципових положень здійснення такої процедури. Тому вважаємо, що дисциплінарний статут прокуратури України, який було прийнято 6 листопада 1991 року не сумісний з параметрами сучасного стану розвитку прокуратури. Це, в першу чергу, проявляється в необхідності чіткого формулювання підстав дисциплінарної відповідальності прокурорів, шляхом визначення кола службових обов’язків, порушення яких і складатиме дисциплінарний проступок, а також законодавчого закріплення поняття дисциплінарного проступку.
13. Розбіжність у кількості форм державної діяльності та видів влади можна подолати за рахунок визнання прокурорської діяльності самостійною гілкою державної влади. Той факт, що прокуратура є незалежним органом випливає із функцій, які вона виконує: 1) законодавчому органу влади не притаманне виконання функції слідства, представництва інтересів держави та громадянина у суді і підтримання державного обвинувачення; 2) орган виконавчої влади не займається наглядом за додержанням прав та законних інтересів громадян; 3) судова влада не здійснює наглядові функції та функцію досудового слідства. Саме виконання цих завдань покладено на органи прокуратури України, що виокремлює її як самостійну та організаційно відокремлену державну структуру.
На сьогодні питання взаємовідносин прокуратури із законодавчою і виконавчою гілками влади до кінця не врегульоване, що негативно позначається на прокурорській практиці. Це пов'язане з тим, що правову прірву, яка утворилася в нашій державі, намагаються заповнити названі гілки влади, діючи при цьому на свій розсуд і вподобання.
Відсутність чіткої координації дій між прокуратурою, законодавчою і президентсько-виконавчою владою була однією з причин того, що за час незалежності України було змінено 11 Генеральних прокурорів. А так, як їх призначають терміном на 5 років, то за 20 років існування незалежної України, при чіткій взаємодії органів державної влади, на цю посаду могло бути призначено не більше 4осіб.
14. У відносинах між прокуратурою та судами потрібно виокремити такі напрями: 1) вплив судів на наглядову та іншу діяльність прокуратури; 2) вплив прокуратури на діяльність судів із здійснення правосуддя; 3) взаємодія прокуратури й судів під час реалізації спільних завдань зміцнення правопорядку.
15. Державна політика щодо правового регулювання і контролю за діяльністю громадських організацій є досить неправильною і нав’язливою. Це проявляється через досить складну і тривалу процедуру їх реєстрації. Саме тому, при подальшій розробці та прийнятті нового законодавства, що стосується «третього сектору» потрібно спростити процедуру його реєстрації, створити належні умови для участі представників громадських організацій на всіх рівнях державного управління, так як недостатнє врахування державними органами потреб громадського суспільства призводить до прийняття недоцільних бюрократичних рішень та створює додаткові перешкоди для прогресивного розвитку нашої держави.
16. Взаємодія органів прокуратури України з державними органами і громадськими організаціями має дуже важливе практичне значення для подальшого розвитку економічної, політичної та соціальної сфери нашої держави. Україна пройшла складний і довготривалий шлях утворення рівноваги між органами державної влади. Тому, діяльність цих інститутів нерозривно пов’язана між собою і повинна розглядатися лише в їх сукупності.
Система «стримувань та противаг», до якої належать і органи прокуратури України слугує засобом, який сприяє забезпеченню стабільності суспільства, розвитку демократії. Головним завданням і призначенням цієї системи являється забезпечення політичної стабільності та безперервності функціонування державної влади; узгодження дій всіх гілок влади, недопущення кризи діяльності державного механізму. Саме при досягненні цих завдань Україна стане державою, якій буде притаманна європейська стабільність та економічна свобода.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Муравьев Н.В. Прокурорский надзор в его устройстве и деятельности / Н.В. Муравьев.- Т.1 - М., 1889. - 554 с.
2. Михайленко О.Р. Прокуратура України : [підручник] / О. Михайленко. – Київ : Юрінком Інтер, 2005. – 315 с.
3. Прокуратура України : [навч. посібник] / [В.М. Бесчастний, О.В. Філонов, В.М. Субботін та ін.] — К. : Знання, 2010. – 303 с.
4. Казанцев С.М. История царской прокуратуры / С.М. Казанцев. – СПб., 1993. – 284 с.
5. История России с начала XVIII и до конца ХІХ века / [Л.В. Милов, П.Н. Зырянов, А.Н. Боханов; отв. ред. А.Н. Сахаров та ін.]. – М. : ООО Фирма «Издательство АСТ», 1999. – 544 с.
6. Звягинцев А.Г. Око государево : Российские прокуроры : XVIII век / А.Г. Звягинцев, Ю.Г.Орлов. – М., 1994. – 318 с.
7. Смирнов А.Ф. Прокуратура и проблемы управлении / А.Ф. Смирнов. – М., 1997. – 145 с.
8. Мичко М.І. Проблеми функцій і організаційного устрою прокуратури України : Дис... д–ра юрид. наук : 12.00.10 / М.І. Мичко. – Х., 2001. – 375 с.
9. Ярмиш О.Н. Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ Ст. / О.Н. Ярмиш. – Х. : Консум, 2001. – 288 с.
10. Кони А.Ф. За последние годы / А.Ф. Кони. – СПб., 1898. – 754 с.
11. Українська Центральна Рада : Документи і матеріали. – Т. 1. – К., 1996. – 497 с.
12. Шумський П.В. Прокуратура України : [навч. посібник для студентів юридичних вузів та факультетів] / П.В. Шумський. – К. : Вентурі, 1998. – 336 с.
13. Вісник Генерального Секретаріату УНР. За 1917 р. —1918 р. — № 1, 2. — С. 5.
14. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / [Ю.С. Шемшученко (відп.ред.), І.О. Кресіна (упоряд.)]. — К., 2001. — 306 с.
15. Курочка М.Й. Прокурорський нагляд в Україні : [Підручник] / М.Й. Курочка, П.М. Каркач; за ред. проф. Е.О. Дідоренка / –Луганськ, 2004. – 424 с.
16. Рогожин А.Й. Організація нагляду за законністю в Українській РСР в період проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції і в період іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни / А.Й. Рогожин //Питання історії держави і права Української РСР. – К. : Видав–во АН УРСР,1952. – С.70–90.
17. Носов Е. К вопросу о теории советской административной юстиции / Е. Носов // Советское право. –1925. – № 4. – С. 5–10.
18. Стерник И.Б. Революционная законность и органы надзора за законностью в первые годы советской власти /И.Б. Стерник //Учен. зап. Моск. юрид. ин–та. – 1948. – Вып.4. – С.13
19. Яковенко Д.Т. Учреждение прокуратуры УССР, ее организация и деятельность в 1922–1925 гг. : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Д.Т. Яковенко. – К.,1956. – 19 с.
20. Тихоненков Д.А. Проблемы контроля и надзора за органами ВУЧК и ГПУ УССР в 1918 – нач.1929 гг. : Дис. … канд. юрид. наук / Д.А. Тихоненков. – Х.,1998. – 216 с.
21. Любинский П. Восстановление прокуратуры / П. Любинский / Право и жизнь. – 1922. – Кн.1. – С.84
22. Усенко І.Б. Україна в роки непу : доля курсу на революційну законність / І.Б. Усенко. – Х. : Вид–во Ун–ту внутр. справ,1996. – 74 с.
23. Положение о прокурорском надзоре, утв. Всеукраинским ЦИК 28 июня 1922 г. // СУ УССР. – 1922. – № 28
24. Прокурорский надзор в СССР. – М. : Юрид. лит.,1973. – 358 с.
25. Скрыпник Н.А. Два года деятельности прокуратуры УССР : Отчетный доклад деятельности УССР : Отчетный доклад прокурора республики на 4–й сессии ВУЦИК’а VIII созыва / Н.А. Скрыпник. – Х. : Б.и., 1925. – 28 с.
26. Глух Ф.К. Из истории прокуратуры Украины / Ф.К. Глух // Право України. – 1999. – № 6. – С.7-9.
27. Мурза В.В. Прокуратура в державному механізмі УСРР (1922–1933 рр.) : Дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 / В.В. Мурза.– Х., 2003. – 255 с.
28. Положення про судоустрій УРСР від 23 жовтня 1925 року// Собрание Узаконений и распоряжений Робоче–Крестьянского Правительства Украины. – 1925. − № 92, 93. – Ст. 522.
29. Свод Законов СССР. —1933. — № 50. — Ст. 2391
30. Постановление ЦИК и СНК СССР «Об образовании Народного Комиссариата Юстиции Союза ССР» от 20.07.1936 г. // Свод Законов СССР.– 1936. – № 40. – Ст. 338.
31. Горный А. Военная прокуратура на страже законности в годы Великой Отечественной войны / А. Горный // Социалистическая законность. – 1985. – № 5. – С.13–16.
32. Компанієць Т.М. Деякі аспекти діяльності судово–прокурорських органів у роки Великої Вітчизняної війни / Т.М. Компанієць //Держава та регіони. – 2009 р., – № 1.– С. 159–163
33. Хрестоматія з історії держави і права України : 2– х т. : [навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти ] / [За ред. В. Д. Гончаренка]. – Вид. 2– ге, перероб. і доп. : Том 2. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре», 2000. – 289 с.
34. Колісник О.С. Повноваження органів прокуратури СРСР (друга половина 50–х рр. хх Ст.) / О.С. Колісник // Вісник Черкаського національного університету. Серія : Соціально–гуманітарні науки, 2008 – № 2. – С. 108–110.
35. Прокуратура УСРР : історична довідка. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.prokuratura.lg.ua/arts12.html
36. О прокуратуре СССР : Закон СССР по состоянию на 30 нояб. 1979 г. / Верховный Совет СССР. – Офиц. изд. – Ведомости Верховного Совета СССР. – 1979. – № 49. – Ст. 843.
37. Глух Ф.К. Охраняя советскую законность / В интересах государства и трудящихся. – Киев, 1982.– С. 4-6.
38. Кливер И.Я. Проблемы и перспективы прокурорского надзора в СССР / И.Я. Кливер // За и против. – 1991. –№ 5. – С.4–7.
39. Мичко М.І. До питання про становлення і розвиток інституту прокуратури в Україні / М.І. Мичко, Л.М. Давиденко // Науковий вісник ВДУ. Юридичні науки, 1998. – С.26–31.
40. Матієк І.С. Необхідність вдосконалення діяльності прокуратури у кримінальній юстиції, місця та ролі прокуратури як органу державної влади / І.С. Матієк // Інформаційний аналітичний огляд науково–практичної конференції «Вдосконалення прокуратури – шлях до реформування кримінальної юстиції». – Львів. – 2010. – С. 15–21.
41. Попович Є. М. Шляхи розвитку прокуратури України : [монографія] / Є.М. Попович. – Х. : Торнадо, 2009. – 352 с.
42. Косюта М. Прокуратура України в умовах становлення демократії. Проблеми розвитку та їх вирішення / М. Косюта // Вісник прокуратури. — 2003. — № 1. — С 10–14.
43. Косюта М.В. Проблеми та шляхи розвитку прокуратури України в умовах побудови демократичної правової держави. Автореф. дис. докт. юрид. наук : 12.00.10 / М.В. Косюта. – Харків, 2002. – 33 с.
44. Юридическая энциклопедия / [Под ред. М.Ю. Тихомирова]. – М., 1997. – 526 с.
45. Юридична енциклопедія : В 6 т. / [За заг. ред. Ю.С. Шемшученко та ін.].— К. : «Укр. енцикл.», 2003. — Т. 5 : П – С. — 736 с.
46. Загальна теорія держави та права : [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / [М.В. Цвік, О.В. Петров, Л.В. Авраменко та ін.]; За ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Харків : Право, 2009. – 584 с.
47. Скакун О.Ф. Теория государства и права : [учебник для вузов] / О.Ф. Скакун. – Х. : Консум, 2000. – 704 с.
48. Комаров С.А. Теория государства и права / С.А. Комаров, А.В. Малько. – М. : Норма–Инфра–М, 1999. – 448 с.
49. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник] / Д. Н.Бахрах. – М. : издательство БЕК, 1997. – 350 с.
50. Янку В.А. Территориальное самоуправление как форма местного управлення / В.А. Янку // Актуальные проблемы формирования правового государства : Краткие тезисы докладов и научных сообщений республиканской научной конференции (24–26 октября 1990г.) –X. : Юрид. институт, 1990.– С. 106–110.
51. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. — Л. : Изд–во ЛГУ, 1959. — 86 с.
52. Тосунян Г.А. Административно–правовой статус организаций местного управления. Автореф.на соиск.уч.ст. к.ю.н. / Г.А. Тосунян.– М. : МГИИД, 1991. – 32 с.
53. Бояринцева М. Адміністративно–правовий статус громадян : до питання про склад елементів / М. Бояринцева // Право України. – 2002. – № 2. – С. 21 – 25.
54. Федорова К.І. Адміністративно–правове регулювання приватної нотаріальної діяльності в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / К.І. Федорова. – К., 2008. – 212 с.
55. Колпаков В.К. Адміністративне право України : [підручник] / В.К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
56. Костюков А.Н. Должностное лицо : административно–правовой статус / А.Н. Костюков // Известие вузов. Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 20–24.
57. Шестаков С.В. Адміністративно–правовий статус працівника міліції : Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук; спец. : 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / С.В. Шестаков. – Х., 2003. – 210 с.
58. Конституція України : Закон України вiд 28.06.1996 № 254к/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – N 30. – Ст. 141
59. Грицаєнко Л. Основні аспекти застосування міжнародних стандартів прокурорської діяльності в Україні / Л. Грицаєнко // Реформування органів прокуратури України : проблеми і перспективи : Міжнародна науково–практична конференція, 2–3 жовтня 2006 р. : матеріали.— К. : Академія прокуратури України, 2006.— 180 c.
60. Михайленко О. Прокуратура суверенної України : час становлення спливає / О. Михайленко, В. Ковальський // Юридичний вісник України. – 2000.– № 48. – С. 73–81.
61. Якимчук М.К. Проблеми управління в органах прокуратури України теорія і практика : монографія / М.К. Якимчук.— K. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького; HAH України, 2001.— 440 с.
62. Марочкін І. Проблеми реформування прокуратури України / І. Марочкін // Вісник прокуратури. – 2008. – № 9. – С. 38–45.
63. Басков В.И. Прокурорский надзор в СССР : [учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. «Правоведение»] / В.И. Басков. – М. : Изд–во Моск. ун–та, 1991. – 304 с.
64. Даев В.Г. Концепция прокурорского надзора в свете правовой реформы / В.Г. Даев // Вестник МГУ. Право. – 1990. – № 4. – С. 38–40.
65. Савицкий В.М. Кризис прокурорского надзора / В.М. Савицкий // Социалистическая законность. – 1991. – № 1. – С. 46–47.
66. Шумський П.В. Функції прокуратури України / П.В. Шумський, О.М. Литвак. – Хмельницький ХІРУП. – 2002. – 390 с.
67. Сухонос В.В. Прокуратура в механізмі української держави : проблеми теорії та практики : дис… докт. юрид. наук : 12.00.10 / В.В. Сухонос.— К., 2009.— 462 с.
68. Волков К.Д. Украинский опыт реформирования прокуратуры на современном этапе : проблемы и перспективы / К.Д. Волков // Теория и практика совершенствования законодательства и правоприменения : традиции и новации : материалы междунар. науч. конф. студентов, магистрантов и аспирантов, Минск, 30–31 окт. 2009 г. – Минск : БГУ, 2010. – С. 199–200.
69. Кудрявцев В. В. Проблеми і перспективи реформування органів прокуратури / В.В. Кудрявцев // Реформування судових і правоохоронних органів України : проблеми та перспективи : матеріали наук.–практ. Конф., 14 травня 2010 р. – Х. : Одіссей, 2010. – С. 171–176
70. Бандурка О. Прокуратура : думки про її реорганізацію / О. Бандурка // Право України.– 1995.–№8.– С.40–43.
71. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. Курс лекцій / Г.В. Атаманчук. – Омега–Л, 2004. – 584 с.
72. Авер’янов В.Б. Компетенція / В. Аверянов // Юрид. енциклопедія. – Т.1. – К. : 2002. – 544 с.
73. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 14.
74. Адміністративне право України : [Підручник] / [За заг.ред. Т.О. Коломоєць]. – Київ : «Істина», 2008.– 589 с.
75. Адміністративне право України : [підручник] / [Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. — К. : Юрінком Інтер, 2007. — 544 с.
76. Грицаєнко Л.Р. Коституційно–правовий статус прокуратури України : підручник / Л.Р. Грицаєнко – Київ : БІНОВАТОР, 2007. – 544 с.
77. Конституція України : Науково–практичний коментар / [Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін.]. – Харків : Право; Київ : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
78. Про внесення змін до Конституції України : Закон України від 8 грудня 2004 року № 2222–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
79. Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222–IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
80. Бурбика М.М. Правові основи координаційної діяльності органів прокуратури у сфері протидії злочинності / М.М. Бурбика // Форум права. – 2008. – № 3. – С. 77–82 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e–journals/FP/2008–3/08bmmspz.pdf
81. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
82. Якимчук М.К. Організаційно–правові основи управління в органах прокуратури України : Дис... д–ра юрид. наук : 12.00.07 / М.К. Якимчук. – Чернівці, 2002. – 470 с.
83. Малюга В.І. Принципи організації та діяльності прокуратури України : дис. … кандидата юридичних наук / В.І. Малюга. – Київ. – 2002.
84. Сикіринський Д.В. Конституційний статус вітчизняної прокуратури : перспективи подальшого розвитку / Д.В. Сикіринський // Часопис Київського університету права, 2009 – № 4. – С. 320–324
85. Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» від 08.04.2008 р., № 311/2008 // Офіційний вісник Президента України. –2008. –№ 12. –Ст.486.
86. Циган Р.В. Проект нового Кримінально–процесуального кодексу як шлях до реформування прокуратури в системі кримінальної юстиції / Р.В. Циган // Вдосконалення діяльності прокуратури – шлях до реформування кримінальної юстиції : Матеріали Всеукр. наук.–практ. конф. (м. Львів, 28 травня 2010 р.) – Л. : «Галицький друкар», 2010. – С. 212–216.
87. Овчаренко А. Реформування прокуратури в Україні – можливі напрями та іноземний досвід / А.Овчаренко // Український молодіжний правничий союз [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.younglawyers.org.ua/view_comms/141
88. Про прокуратуру : Проект Закону України від 16.05.2008 р. N 2491 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF1X700I.html
89. Зауваження та пропозиції Верховного Суду України до законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради України / Офіційний сайт Верховного Суду України [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0
90. Попович Є.М. До питання про діяльність органів прокуратури України / Є.М. Попович // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – Серия : Юридические науки. – 2010. – Т. 23 (62). № 1. 2010. – С. 197–203.
91. Шемшученко Ю. Прокуратура України : шляхи реформування в аспекті входження у європейський правовий простір / Ю. Шемшученко, Г. Мурашин // Вісник Академії прокуратури України. – 2006. – № 4. – С. 5–11.
92. Старилов Ю.Н. Служебное право : [учеб.пос.] / Ю.Н. Старилов – М. : БЕК, 1996. – 698 с.
93. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави [навч. посібн.]. – П.М. Рабінович. – 3–є, зі змінами і доп. – К. : ІСДО, 1995. – 172 с.
94. Словничок юридичних термінів : [навч. посіб.] / [Уклад. В.П. Марчук]. — К. : МАУП, 2003. — 128 с.
95. Теория государства и права : [учебник]. / [А.И. Королев, А.С. Явич]. – Л. : Изд–во Ленингр. ун–та, 1987. – 551 с.
96. Колодій А.М. Теорія держави і права / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков. – К. : Юрінформ, 1995. – 356 с.
97. Котюк В.О. Теорія права : Курс лекцій : [навч. посібник для юрид. фак. вузів] / В.О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
98. Кельма М.С. Теорія права : [навч. посібник] / М.С. Кельма. – Тернопіль : Поліграфіст, 1998. – 382 с.
99. Лебедев К.К. Понятие о содержании хозяйственной правосубъектности / К.К. Лебедев // Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск, 1985. – 168 с.
100. Алехин А.П. Предприятие в системе отраслевого управления / А.П. Алехин.– М. : Изд–во МГУ, 1977. – 167 с.
101. Янюк Н.В. Адміністративно–правовий статус посадової особи. Дис. канд. юрид. наук : 12.00.07/ Н.В. Янюк. – Л., 2002. – 168 с.
102. Житловий кодекс Української РСР : Закон від 30 червня 1983 року // Відомості Верховної Ради, 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573
103. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України, 2001. – № 25–26. – Ст. 131
104. Про мови в Українській РСР : Закон від 28 жовтня 1989 року // Відомості Верховної Ради УРСР, 1989. – Додаток до N 45. – Ст. 631
105. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР, 1991. – N 29. – Ст. 377
106. Судебные и правоохранительные органы Украины : [учебник] / [А.М. Бандурка, А.К. Бессмертный]; Под ред. проф. А.М. Бандурки. – Харьков : Ун–т внутр. дел, 1999. — 350 с.
107. Марочкін І.Є. Прокурорський нагляд в Україні : [підручник для юрид. вузів і факультетів] / І.Є. Марочкін, П.М. Каркач. — Харків, 2004. – 306 с.
108. Кримінально–процесуальний кодекс України : Закон від 28.12.1960 // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15
109. Тертишник В.М. Науково–практичний коментар до Кримінально–процесуального кодексу України / В.М. Тертишник. – К. : А. С. К., 2007.– 1056 с.
110. Балашов А.Н. Проблемы прокурорского надзора за исполнением законов органами дознания и предварительного следствия при расследовании преступлений : дис. …. докт. юрид. наук / А.Н. Балашов. – М : 1990. – 339 с.
111. Про боротьбу з корупцією : Закон України від 05.10.1995 // Відомості Верховної Ради України, 1995. – № 34. – Ст.267
112. Кодекс України про адміністративні правопорушення:Закон від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984. – додаток до N 51 – Ст.1122
113. Про об'єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України, 1992. – N 34. – Ст.504
114. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради України, 2005. – N 35–36, N 37. – Ст.446.
115. Збірник наукових праць / [За заг. ред. О.І. Сушинського]. – Львів : ЛДІНТУ ім. В. Чорновола, 2006. – Вип. 1. – 158 с.
116. Шумський П.В. Судові і правоохоронні органи України / П.В. Шумський // Опорний конспект лекцій. – Тернопіль : Лілея, 2000. – 186 с.
117. Васьковский Е.В. Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов / Е.В. Васьковский. – М. : Изд–во братьев Башмаковых, 1913. – 152 с.
118. Советское государство и право. – 1995. – №5. – С. 8–66.
119. Теорія держави і права. Академічний курс : [підручник] / [ред. О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко]. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
120. Эффективность правовых норм / [В.Н. Кудрявцев, В.И. Никитинский, И.С. Самощенко, В.В. Глазырин]. – М. : Юрид. лит., 1980. – 280 с.
121. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М. : Изд–во БЭК, 1994. – 224 с.
122. Витрук Н.В. Законность : понятие, защита и обеспечение //Общая теория права. Курс лекцій / Н.В. Витрук; под ред. В.К. Бабаева. – Н.Новгород, 1993. – 479 с.
123. Сабо И. Основы теории права / И. Сабо. – М. : Прогресс, 1974. – 272с.
124. Пунько О.В. Правозастосовна діяльність міліції : Дис. ...канд. юрид. наук/ О.В. Пунько. – Київ, 2005. – 193 с.
125. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М. : Госюриздат, 1960. – 511 c.
126. Додин Е.В. Доказывание и доказательства в правоприменительной деятельнсти органов советского управления / Е.В. Додин. – К. : Одесса, 1976. – 127 с.
127. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права / Н.Н. Вопленко.– Саратов : Изд–во Саратовского ун–та, 1983. – 184с.
128. Клочков В. Прокурорський нагляд : концептуальна сутність та значення (стосовно охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина) / В. Клочков // Юр. Газета, 2005. – № 8 (44). – 20 с.
129. Долежан В. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому законі України «Про прокуратуру» / В. Долежан, М.Касюта // Право України, 2006. – № 3. – С. 59–63.
130. Рибалко Г.С. Прокуратура в механізмі захисту прав людини / Г.С. Рибалко // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна № 817 / ПРАВО. Випуск № 1 (3), 2008. – С. 21–24.
131. Фундаментальные проблемы советского правового государства / [Под ред. В.М. Горшенева].– Харьков : Высшая школа, 1990. – 314 с.
132. Лихолоб В.Г. Органи внутрішніх справ у боротьбі із злочинністю / В.Г. Лихолоб. – К. , 1991. – 219 с.
133. Зусь Л.Б. Правоприменение : его механизм, понятие / Л.Б. Зуб // Проблемы обеспечения законности в механизме правоприменения. – Волгоград, 1991. – С. 6–10.
134. Бро Ю.Н. Проблемы применения советского права / Ю.Н. Бро.– Иркутск : Изд–во Иркутского ун–та, 1980.– 84с.
135. Решетов Ю.С. Механизм реализации советского права : автореф. дис. докт. юрид. наук / Ю.С. Решетов. – М., 1991. - 46 с.
136. Зуев Л.Б. Правоприменение : его механизм, понятие / Л.Б. Зуеб. – Тезисы докладов Межр.научн.–практич. коференции. «Проблемы обеспечения законности в механизме правоприменения». – Волгоград, 1990. – С. 9–10
137. Проблемы теории государства и права. [учебник для вузов] / [С.С. Алексеев, Ю.А. Дюрягин, В.Б Исаков и др.]; под ред. С. С. Алексеева. М. : Юрид.лит, 1987. – 448 с.
138. Беньковський С. Ю. Принцип гуманізму, як загальносоціальний принцип проваджень у справах про адміністративні правопорушень / С.Ю. Беньковський // Форум права. –2007. –№ 3. – С. 44–47.
139. Пиголкин А.С. Правоприменение в Советском государстве / А.С. Пиголкин, М.Н. Николаева, М.С. Студеникина . – М. : Юрид. лит–ра, 1985.–304с.
140. Шикин Е.П. Основные условия эффективного применения права : Автореф.дис. канд. юрид. наук / Е.П. Шикин. – Свердловск, 1971. – 18 с.
141. Пишньов Д.І. Деякі питання підвищення якості й ефективності діяльності прокуратури в сфері АПК / Д.І. Пишньов // Процесуальні проблеми права, 2009. – № 101. – С. 147–153
142. Пашков А.С. , Явич Л.С. Эффективность действия правовой нормы / А.С. Пашков, Л.С. Явич // Сов. гос–во. и право. – 1970. – №3. – 462 с.
143. Ответственность в управлении / [И.Л. Бачило, П.Г. Щекочихин, С. В. Катрич и др.]; Отв. Ред. : А.Е. Лунев, Б.М. Лазарев. – М. : Наука, 1985. – 303 с.
144. Нижник Н. Відповідальність – інструмент управління / Н. Нижник, Н. Плахотнюк // Віче. – 2001. – № 5 (110). – 75 с.
145. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношения / Р.О. Халфина. — М. : Юрид. лит., 1974. – 351 с.
146. Тихомиров Ю.А. Управление делами общества : Субъекты и объекты управления в социалистическом обществе / Ю.А. Тихомиров. – М. : Мысль, 1984. – 223 с.
147. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность : (Очерк теории) / С.Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 215 с.
148. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності : проблеми розвитку : [монографія] / Д.М. Лук’янець.– К. : Ін–т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 220 с.
149. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : [підручник] / О.Ф. Скакун.— Харків : Консум, 2001. — 656 с.
150. Теорія держави та права : [підручник для юридичних вузів] / [Під заг. ред. А.С. Піголкина]. – М. : Городец, 2003. – 544 с.
151. Строгович М.С. Сущность юридической ответственности / М.С. Строгович // Советское государство и право. – 1979. – № 5. – 243 с.
152. Канзафарова И. С. Гражданско–правовая ответственность (основные положения) / И.С. Канзафарова. — Одесса : Астропринт, 1998. — 76 с.
153. Алексеев С. С. Право : азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М. : Статус, 1999. – 710 с.
154. Шалланд Л.В. Верховный Суд и конституционные гаранти / Л.В. Шалланд // Конституционное государство. – М., 1905. – 430 с.
155. Краснов М.А. Публично–правовая ответственность представительных органов за нарушение закона / М.А. Краснов // Государство и право. – 1993. – № 6. – 142 с.
156. Кондрашев А.А. Конституционно–правовая ответственность в Российской Федерации / А.А. Кондрашев. – М., 2006. – 278 с.
157. Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» : Положення від 04.03.96 р. N 6/5/3/41 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua
158. Битяк Ю.П. Административное право Украины (Общая часть) : [учебное пособие] / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй. – Х. : «Одиссей», 1999. – 223 с.
159. Советское административное право / [Под ред. С.С. Студеникина]. – М. : Госюриздат, 1958. – 215с.
160. Кодекс законів про працю України : Закон України від 10.12.71 року // Відомості Верховної Ради. – 1971. – додаток до N 50. – Ст. 375
161. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України : Постанова