АКУЛЬШИНА НАТАЛІЯ ТАРАСІВНА. СУЧАСНА ВІЙСЬКОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ВИМІРИ (на матеріалі перської, української та англійської мов)

Краткое описание

АКУЛЬШИНА НАТАЛІЯ ТАРАСІВНА. Назва дисертаційної роботи: "СУЧАСНА ВІЙСЬКОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ: КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ВИМІРИ (на матеріалі перської, української та англійської мов)"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
На правах рукопису
АКУЛЬШИНА НАТАЛІЯ ТАРАСІВНА
УДК 81’242’243: [001.4:355.34:316.276]
СУЧАСНА ВІЙСЬКОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ:
КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ВИМІРИ
(на матеріалі перської, української та англійської мов)
10.02.15 – загальне мовознавство
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Компанцева Лариса Феліксівна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. . . . . . …………………………………... 5
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . …… . . . . 7
РОЗДІЛ 1 ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ В СУЧАСНОМУ
МОВОЗНАВСТВІ ……………………………………………………………..... 16
1.1 Термінологічні дослідження в сучасному мовознавстві ……………. 16
1.1.1 Термін у системі традиційних мовознавчих підходів ………………. 16
1.1.2 Новітній соціокогнітивний підхід до дослідження терміна ……....... 20
1.1.3 Термінологічний простір (термінологія), терміносистема,
терміносфера: співвідношення понять .................................................. 23
1.2 Військовий термін як новий предмет дослідження сучасного
мовознавства ………………………………………………………….... 26
1.2.1 Військова картина світу в колі співпричетних понять ........................ 26
1.2.2 Військова концептосфера в колі співпричетних понять …………….. 28
1.2.3 Військовий термін та термінологія: до визначення понять………… 31
1.3 Військовий термін як когнітивно-прагматичне підґрунтя
формування військового дискурсу …………………………………… 32
1.3.1 Підходи до дискурсу, актуальні для дослідження військової
термінології ………………………………………………... 32
1.3.2 Співвідношення понять «військовий» та «воєнний» дискурси ……. 37
1.3.3 Рівні формування військової терміносистеми та військового дискурсу. 44
1.4 Когнітивно-прагматичні механізми формування військового терміна .. 48
1.4.1 Когнітивно-прагматичні механізми термінотворення ……………… 48
1.4.2 Лакунарність як когнітивний механізм формування військової
термінології ……………………………………………………………. 53
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………….. 55
РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ
ТЕРМІНОЛОГІЇ ……………………………………………………………….... 57
2.1 Принципи та підходи сучасного мовознавства до дослідження
термінологічних систем ………………………………………………. 57
3
2.2 Методики аналізу термінології: загальний огляд …………………… 60
2.3 Загальний стан дослідження військової термінології в сучасному
мовознавстві…………………………………………………………….. 63
2.4 Методологічні принципи дослідження особливостей формування
військової термінології сучасного військового дискурсу …………... 68
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………….. 73
РОЗДІЛ3 СПОСОБИ ТЕРМІНОТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ ПЕРСЬКОЇ,
УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ:
КОГНІТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ…………………………………......... 75
3.1 Морфологічний спосіб творення військової термінології …………... 75
3.1.1 Суфіксальний спосіб словотворення військової термінології………. 75
3.1.2 Префіксальний та префіксально-суфіксальний способи творення
військової термінології ………………………………………………... 85
3.1.3 Напівафіксальний спосіб творення військових термінів у перській мові. 89
3.1.4 Безафіксний спосіб, осново- і словоскладання у творенні військових
термінів …………………………………………..................................... 92
3.2 Лексико-семантичний спосіб словотворення військової термінології 97
3.2.1 Термінологізація, транстермінологізація як спосіб термінотворення
у військовій сфері ……………………………………………………… 97
3.2.2 Метафора та метонімія як асоціативні «мости» у процесі
термінологізації ………………………………………………………... 102
3.2.3 Явище полісемії в процесі термінотворення у військовій сфері ……. 107
3.3 Морфолого-синтаксичний спосіб творення військових термінів ….... 112
3.4 Явище запозичення як продукт міжнародної комунікації.…………... 115
3.5 Абревіація як спосіб творення військових термінів …………………. 130
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………….. 134
РОЗДІЛ 4 ДИСКУРСОУТВОРЮВАЛЬНА РОЛЬ ВІЙСЬКОВОЇ
ТЕРМІНОЛОГІЇ ...……………………………………………………………...... 138
4.1 Лінгвокультурна історія формування військової термінології …….. 138
4
4.2 Фактори розширення військового когнітивного простору та
оновлення військової термінології ……………………………………. 145
4.3 Терміни-коди як фактор формування національного/глобального
військового/воєнного дискурсу ……………………………………….. 156
4.4 Лакунарність як когнітивно-прагматичний механізм розвитку
військової термінології ……………………………………………….... 163
4.5 Функціональні особливості термінів у військовому дискурсі ……... 169
4.6 Український військовий сленг як феномен неформального
професійного військового дискурсу …………………………………. 173
Висновки до розділу 4 ………………………………………………………….. 179
ВИСНОВКИ ……………………………………………………….…………….. 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………...……....... 189
СПИСОК ДОВІДНИКОВИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….…..... 222
СПИСОК НОРМОТВОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ, ЩО ДОСЛІДЖУВАЛИСЯ .......... 226
СПИСОК ОФІЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВІДОМСТВ, ЩО ОПІКУЮТЬСЯ
ПРОБЛЕМАМИ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ………………………………......... 228
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….. 231
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АВТ англійська військова термінологія
АЛК англомовна лінгвокультура
англ. англійська мова
ВМС військово-морські сили
ВПК військова професійна концептосфера
ВПС військово-повітряні сили
ВС військовий сленг
ВСКС військова субкультурна картина світу
ВТ військовий термін
ЗС ІРІ Збройні Сили Ісламської Республіки Іран
ЗСУ Збройні Сили України
ІРІ Ісламська Республіка Іран
КВІР Корпус вартових ісламської революції
КЗ концептуальний зміст
ККС концептуальна картина світу
КПП когнітивно-прагматичний підхід
КС картина світу
КСВ комунікативна свідомість військових
КСП когнітивно-семантичний підхід
ЛК лінгвокультура
МКС мовна картина світу
МС мовна свідомість
МСВ мовна свідомість військових
МС морфологічний спосіб
НВД неформальний військовий дискурс
НККС національна концептуальна картина світу
НМКС національна мовна картина світу
ОТЧ основа теперішнього часу
ПВТ перська військова термінологія
6
перс. перська мова
ПЛК перськомовна лінгвокультура
СВ сухопутні війська
СВТ сучасна військова термінологія
СККС субкультурна картина світу
СН система наведення
УВС український військовий сленг
УВТ українська військова термінологія
укр. українська мова
УЛК україномовна лінгвокультура
ФВД формальний військовий дискурс
7
ВСТУП
Дисертація присвячена вивченню когнітивно-прагматичних механізмів
формування сучасної військової термінології на матеріалі перської, української
та англійської мов. У роботі системно досліджено термінологію військової
сфери, визначено її роль у формуванні військової терміносистеми та
військового дискурсу в парадигмі термін – терміносистема – дискурс
відповідно до мікро-, макро- та мегарівнів її організації.
Термінологічні дослідження – один із важливих напрямів у вітчизняному
та іноземному мовознавстві, про що свідчить різноманітність підходів до
вивчення термінології: історично-етимологічний (В. Кульпіна, Н. Місник,
М. Сташко, Л. Туровська, І. Ярошевич, Н. Яценко), лінгвокогнітивний
(М. Володіна, О. Голованова, Л. Груніна, С. Дудецька, Л. Єльцова, В. Іващенко,
В. Лейчик, Л. Манерко, С. Мішланова, С. Руденко, Т. Щеглова),
лінгвопрагматичний (Л. Буянова, О. Голованова, В. Іващенко, Л. Івіна,
І. Казимирова, А. Широколобова), перекладознавчий (В. Бабюк, Л. Білозерська,
Л. Борисова, В. Борщовецька, М. Вербенець, В. Карабан, Т. Космеда,
З. Куделько, Е. Неженець, О. Павлова, С. Рибачок, С. Толста, О. Шаблій),
соціокогнітивний (S. Ballarin, P. Benítez, E. Faulstich, F. Gaudin, L. Guilbert,
K. Kerremans, T. Pihkala, R. Temmerman), структурно-семантичний (Е. Брагін,
І. Гумовська, О. Гутиряк, Я. Житін, І. Знаменська, І. Котеленець, С. Локайчук,
О. Сотова), структурно-системний (М. Гонтар, О. Чорна), структурносубстанційний (Т. Канделакі, І. Квітко, Д. Лотте), функціональний (Б. Головін,
Є. Жерновей, Т. Кияк, В. Лейчик, А. Лемов, Д. Маслов, Ю. Марчук,
С. Мішланова, Е. Скороходько, Ф. Циткіна), функцiонально-стилiстичний
(Л. Симоненко, Н. Яценко) тощо.
Військова термінологія – актуальний предмет дослідження галузево
спрямованої лінгвістики. Її вивченням опікувалися О. Андріянова (етапи
формування та семантика військово-морської термінології української мови),
А. Кириченко (особливості англійського авіаційного радіотелефонного
8
дискурсу), Т. Михайленко (інтра- та екстралінгвальні аспекти формування та
функціонування військової терміносистеми в національних мовах), Л. Мурашко
(українська військова лексика в її історичному розвитку на матеріалі військових
звань та посад), Я. Рибалка (структура тематичної групи «військова лексика
козацтва» в українській мові XVI–XVII ст.), А. Романченко (характеристика,
класифікація, творення та засоби поповнення авіаційної термінології перської
мови), О. Рякіна (структурно-семантичний і функціональний аспекти військової
авіаційної інженерної термінології), Л. Туровська (військові звання та посади в
Україні, історико-генетичний аспект вивчення української військової
термінології), Г. Халимоненко (тюркська військова лексика в мовленні
українського козацтва), Л. Халіновська (формування, структура та розвиток
української авіаційної термінології), Я. Яремко (формування української
військової термінології), Н. Яценко (формування назв військового одягу в
українській мові), Gilliland C. Herbert. (сленг ВМС США), Christine Ammer
(військові терміни та спорт) тощо.
Проте, незважаючи на певні напрацювання в галузі військової
термінології, низка проблем залишається недостатньо вивченою. З’ясувати
закономірності та процеси концептуалізації, вербалізації, формування,
розвитку, функціонування, дискурсоутворювальну роль військової термінології
вважається можливим у мультипарадигмальному вимірі, що передбачає
застосування як загальнонаукових, так і суто лінгвістичних методів
дослідження, а також врахування загальносвітових тенденцій у безпековій
сфері світу.
Актуальність теми кандидатської дисертації визначається, по-перше,
антропоцентричністю сучасної лінгвістики, що передбачає комплексне
вивчення процесів термінотворення у взаємозв’язку з людиною, її діяльністю у
військовій сфері та мисленням; по-друге, сучасними воєнними конфліктами,
появою нових видів загальносвітових небезпек і загроз, удосконаленням
способів ведення війни, що зумовлює постійне розширення та модифікацію
військового/воєнного термінологічного корпусу; по-третє, новітніми викликами
світовій безпеці (міжнародна злочинність, зокрема міжнародний тероризм,
9
мережецентрична організація комунікативних потоків, суцільна інформатизація
тощо), які актуалізують процеси комунікації та обмін даними між силовими
відомствами країн світу, унаслідок чого формується й удосконалюється корпус
міжнародної військової термінології.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи
кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема
№ 16БФ044-01 «Україна і сучасний світ: міжмовний та міжкультурний діалог»),
а також у рамках міжвідомчої (Національна академія Служби безпеки України, Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, державна наукова установа «Інститут
модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України») науково-дослідної роботи
за темою «Інтернет-лінгвістика: теоретичні та прикладні аспекти» (номер державної
реєстрації 0112UOO7122, терміни виконання роботи: травень 2012 року – грудень 2020 року),
що виконується кафедрою загального мовознавства та класичної філології
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
спільно з кафедрою теорії та практики перекладу Навчально-наукового центру
мовної підготовки Національної академії Служби безпеки України.
Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 11
від 23 травня 2016 року).
Метою дисертаційної роботи є дослідження когнітивно-прагматичних
механізмів формування сучасної військової термінології на матеріалі перської,
української та англійської мов. Поставлена мета передбачає вирішення
таких завдань:
 сформулювати теоретичні положення дисертації і представити
науково коректне витлумачення ключових її понять, пов’язаних із теорією
вивчення термінології в сучасній лінгвістиці;
 обґрунтувати необхідність когнітивно-прагматичного підходу до
аналізу термінології та розробити алгоритм дослідження військової
термінології як фактора формування військової терміносистеми і військового
дискурсу в парадигмі термін – терміносистема – дискурс за трирівневою
моделлю (мікро-, макро-, мегарівні);
10
 запропонувати на основі лексикографічного та дискурс-аналізу
визначення понять військовий дискурс, воєнний дискурс;
 схарактеризувати когнітивно-прагматичні механізми формування
перської, української та англійської військової термінології;
 обґрунтувати дискурсоутворювальну роль військової термінології,
проаналізувавши та охарактеризувавши міжнародні фактори сучасності, що
зумовлюють розширення військового когнітивного простору й оновлення
військової терміносистеми; дослідити та дати визначення поняття
терміни-коди, що визначають концептуальні основи формування
національного/глобального військового/воєнного дискурсу;
 встановити когнітивно-прагматичні особливості формування
військового сленгу як складової неформального військового дискурсу та
потенціалу поповнення військової термінології.
Об’єктом дослідження є сучасна військова термінологія в перській,
українській та англійській мовах.
Предметом дослідження є когнітивно-прагматичні механізми формування
перської, української та англійської сучасної військової термінології.
Фактичний матеріал дисертації становлять 1715 термінів та
термінологічних сполучень (перською – 574, українською – 603, англійською –
538). Загальна кількість термінів, що увійшли до 5 додатків, становить близько
4400 одиниць.
Джерельною базою дисертації є: міжнародні документи з питань
глобальної безпеки (Договір про звичайні збройні сили в Європі; Договір про
нерозповсюдження ядерної зброї; Doctrine for the Armed Forces of the United
States of America; Treaty on Conventional Armed Forces in Europe тощо), закони
України (Закон України «Про основи національної безпеки України»; Закон
України «Про оборону України»; Закон України «Про боротьбу з тероризмом»
тощо), щорічник «Біла книга»; лексикографічні джерела (Персидско-русский
словарь (Ю.Рубинчик), Словник ключових понять та абревіатур сектору
безпеки: англо-українсько-російський (на матеріалах інтернет-джерел),
11
Французько-українсько-англійський словник з міжнародних відносин, стратегії та
безпеки тощо), матеріали офіційних ресурсів відомств, що опікуються проблемами
безпеки та оборони тощо.
Методи дослідження. Дослідження базується на комплексному
застосуванні як загальнонаукових, так і суто лінгвістичних методів. Зіставнотипологічний метод дав змогу визначити спільні та специфічні особливості
творення й функціонування військових термінів досліджуваних мов; за
допомогою загальнонаукових методів аналізу та синтезу було диференційовано
поняття, актуальні для вивчення військової термінології (військовий термін,
військова термінологія, субкультурна військова картина світу тощо); на
основі дистрибутивного та лексико-семантичного аналізів диференційовано
поняття військовий та воєнний дискурси; за допомогою методу внутрішньої
інтерпретації здійснено класифікацію військових термінів перської,
англійської та української мов за способами словотворення; метод зовнішньої
інтерпретації сприяв дослідженню зв’язків військових термінів із позначеними
реаліями та категоріями мовних свідомостей носіїв ПЛК, АЛК, УЛК;
компонентний аналіз – встановленню значення певних військових термінів як
організованої сукупності елементарних змістовних одиниць; дискурс-аналіз дав
можливість вивчити дискурсоутворювальну роль військових термінів,
особливості їхнього функціонування у військовому дискурсі; концептуальний
аналіз – обґрунтувати роль термінів-кодів у формуванні
національного/глобального військового/воєнного дискурсу та розглянути
механізми делакунізації військової термінології в міжнародному дискурсі.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше: розроблено
алгоритм комплексного дослідження військової термінології на матеріалі
різноструктурних мов (перської, української та англійської) в парадигмі термін
– терміносистема – дискурс; уперше комплексно проаналізовано перську
військову термінологію; охарактеризовано галузеву специфіку та
запропоновано визначення понять військовий дискурс, воєнний дискурс;
визначено когнітивно-прагматичні механізми (спільні й відмінні риси)
12
термінотворення у військовій сфері на прикладі різноструктурних мов
(перської, української та англійської мов); охарактеризовано міжнародні
тренди, що зумовлюють розширення військового когнітивного простору й
оновлення військового термінологічного корпусу; запропоновано визначення
поняття «терміни-коди», що сприяє когнітивній єдності національного/глобального
військового/воєнного дискурсу; доведено роль лакунарності як когнітивного
механізму формування військової термінології; виявлено лінгвокультурні
особливості формування військової термінології в досліджуваних мовах.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що зроблені в ній
спостереження та узагальнення мають значення для подальшої розробки теорії
й методології лінгвокогнітології, лінгвопрагматики, лінгвокультурології, а
також для наступних досліджень термінології з позицій когнітології та
лінгвопрагматики. Отримані результати можуть знайти втілення в
лексикографічній роботі, зокрема при укладанні термінологічних, тлумачних
словників, тезаурусів із військової справи, використовуватися для написання
наукових праць із термінології та термінографії тощо. Крім того, зібраний
лексикографічний матеріал може бути використаний у комунікативних
практиках інститутів сектору безпеки та оборони.
Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх
застосування у процесі викладання дисциплін «Загальне мовознавство»,
«Лінгвістичний аналіз тексту та дискурсу», «Лінгвокраїнознавство (перської,
української та англійської мов)», «Переклад», а також у написанні посібників і
підручників із цих дисциплін. Пропоноване дослідження може бути використане
при вивченні наукової термінології різноструктурних мов. Спостереження,
висновки та фактичний матеріал дисертації можуть бути застосовані у
діяльності підрозділів інститутів сектору безпеки та оборони України.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
висвітлювалися в доповідях на семи міжнародних наукових конференціях:
«Міжнародна наукова конференція до 80-річчя від дня народження професора
Станіслава Володимировича Семчинського (1931-1999)» (Київ, 2011),
«Міжкультурні комунікації: інформаційно-комунікаційні технології в лінгвістиці»
13
(Алушта, 2012), «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2012, 2016),
«Science and Education a New Dimension» (Budapest, 2016), «Актуальні проблеми
термінології, перекладу і філології: виклики та перспективи» (Чернівці, 2016),
«Етнос, мова та культура: минуле, сьогодення, майбутнє» (Львів, Україна. Люблін,
Республіка Польща, 2016) та п’яти всеукраїнських наукових конференціях і
читаннях: «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2007),
«Комунікативні стратегії інформаційного суспільства: лінгвістика, право,
інформаційна безпека» (Київ, Національна академія Служби безпеки України, 2013,
2016), «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту» (Київ, 2015, 2016).
Результати наукового дослідження також апробовано в межах виконання
міжвідомчою робочою групою (Національна академія Служби безпеки України, Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, державна наукова установа «Інститут
модернізації змісту освіти Міністерства освіти і науки України») Плану заходів із реалізації
Дорожньої карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою
національної безпеки України та Міжнародним секретаріатом НАТО,
затвердженого секретарем Ради Національної безпеки і оборони України
від 15 листопада 2015 року, Плану реалізації підрозділами Служби безпеки України
Дорожньої карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою
національної безпеки України та Міжнародним секретаріатом НАТО,
затвердженого Головою Служби безпеки України від 30 грудня 2015 року.
Публікації. Проблематику, теоретичні та практичні результати дисертаційної
роботи викладено в 20 публікаціях: у 9 статтях, опублікованих у наукових фахових
виданнях, затверджених Міністерством освіти і науки України, в 1 статті, що
надрукована в закордонному виданні; в 1 (одноосібному) підручнику
«Основи військового перекладу (перська мова)» (гриф Міністерства освіти і науки, молоді
та спорту України № 1/11-4206 від 26.05.2011 року); у 1 посібнику «Воєнно-країнознавчий
аналіз Ісламської Республіки Іран», розділи 2, 3, 4, 5, 6, 7; додатки 1, 2, 3
(гриф Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 14/18 –Г-1441 від 28.12.2006 року);
у 1 (колективному) підручнику «Методологія досліджень та використання інтернетресурсів (для науковців сектору безпеки та оборони)», бази даних 9, 13, 14, 15, 16,
словник ключових понять інтернет-комунікацій (гриф Міністерства освіти і науки України
14
№1/11-16855 від 19.11.2015 року); у 1 словнику (одноосібному) «Персько-український та
українсько-перський військово-термінологічний словник»; у 1 словнику
(у співавторстві) «Словник ключових понять та абревіатур сектору безпеки: англоукраїнсько-російський (на матеріалах інтернет-джерел)», 1,5 а. а. (гриф Міністерства
освіти і науки України №1/11-10043 від 01.07.2014 року); у 1 довіднику (електронне видання
у співавторстві) «Довідник міжнародних організацій, організацій та установ сектору
безпеки світу», 1,5 а. а.; у 2 колективних монографіях: «Інтернет-комунікація в
діяльності інститутів сектору безпеки: теоретико-прикладний аспект», розділ 9
(рекомендовано до друку Вченою радою Інституту інноваційних технологій і змісту освіти
Міністертсва освіти і науки, молоді та спорту України, протокол № 2 від 23.01.2013 року);
«Лингвистическая аксиология», розділ 17 (схвалено Міністерством освіти і науки
Республіки Казахстан) та 2 методичних розробках.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних
скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної
літератури (335 позицій, із яких 48 – іноземними мовами), списку довідникових
джерел (43 позиції), нормотворчих документів, що досліджувалися
(29 позицій), офіційних ресурсів відомств, що опікуються проблемами безпеки
та оборони (31 позиція), а також 5 додатків. Повний обсяг дисертації –
353 сторінки, основний зміст викладено на 188 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано
мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну праці, описано
методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, окреслено
теоретичне й практичне значення отриманих результатів, указано форми
апробації та структуру роботи.
У першому розділі «Дослідження термінології в сучасному
мовознавстві» розглянуто традиційні та новітні підходи в дослідженні
термінології; охарактеризовано такі поняття: термінологічний простір
(термінологія), терміносистема, терміносфера, субкультурна військова
картина світу, військова концептосфера, мовна та комунікативна свідомість
військових; охарактеризовано військовий термін як когнітивно-прагматичне
підґрунтя формування військового дискурсу; визначено підходи до дискурсу,
15
що є актуальними для дослідження військової термінології; проаналізовано й
дано визначення поняття військовий дискурс та воєнний дискурс; описано
лакунарність як когнітивний механізм формування військової термінології.
У другому розділі «Методологічна база дослідження військової
термінології» проаналізовано методологічні принципи дослідження особливостей
формування військової термінології сучасного військового/воєнного дискурсу;
розглянуто наявні в сучасній лінгвістиці підходи та методи дослідження
військової термінології; запропоновано алгоритм аналізу військової
термінології як фактора формування військової терміносистеми й військового
дискурсу (визначено мікро-, макро-, мегарівні) в парадигмі термін –
терміносистема – дискурс.
У третьому розділі «Способи термінотворення сучасної перської,
української та англійської військової термінології: когнітивно-прагматичний
аспект» досліджено способи термінотворення військової термінології
(морфологічний, лексико-семантичний та морфолого-синтаксичний способи);
вивчено явище запозичення у сфері військової термінології як продукт
міжнародної комунікації; розглянуто абревіатуру як явище компресії та
концептуалізації знання в комунікативному військовому просторі.
У четвертому розділі «Дискурсоутворювальна роль військової
термінології» проаналізовано лінгвокультурну історію формування військової
термінології (соціолінгвістичні чинники); визначено міжнародні тренди, що
зумовлюють розширення військового когнітивного простору та оновлення
військового термінологічного корпусу; запропоновано визначення поняття
«терміни-коди» як фактора формування національного/глобального
військового/воєнного дискурсу; охарактеризовано лексичну та концептуальну
лакунарність у військовій термінології; визначено функціональні особливості
термінів у військовому дискурсі; досліджено когнітивно-прагматичні
особливості формування військового сленгу.
У загальних висновках підведено підсумки роботи, викладено
результати дослідження та окреслено перспективи подальших розвідок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Теоретико-методологічна концепція дисертації базується на таких
положеннях: 1) експансіонізм, експланаторність, етноцентризм та
антропоцентризм – важливі принципи формування й дослідження військової
термінології. Принцип експансіонізму зумовлює використання здобутків
маргінальних наук (лінгвокогнітології, лінгвопрагматики, лінгвокультурології
тощо) в дослідженні механізмів формування термінології; принцип
експланаторності сприяє інтерпретації функціонування військових
термінологічних систем; принцип етноцентризму дозволяє пояснити
специфіку національних терміносистем, їхню здатність транслюватися у
міжкультурних комунікаціях; принцип антропоцентризму відображається у
вивченні впливу людського чинника на процес становлення галузевих
терміносистем у різні історичні періоди; 2) військові терміни відіграють
дискурсоутворювальну роль, оскільки фіксують загальну парадигму певної
сфери військової комунікації; 3) методологічною основою роботи є
комплексний підхід, що передбачає поєднання методів, спрямованих на аналіз
усіх рівнів організації військової термінології, які доповнюють один одного та
ґрунтуються на тріаді: мікрорівень (військовий термін) – макрорівень
(військова терміносистема) – мегарівень (військовий/воєнний дискурс);
4) військова термінологія має досліджуватися за когнітивно-прагматичним та
лінгвокультурним підходами. Когнітивно-прагматичний підхід дає змогу
розглядати термінологію як результат трансакції знань, певну кодову систему,
що забезпечує розуміння фахівців певної військової сфери та формує «коло
своїх». Лінгвокультурний підхід дає можливість пояснити стан розвитку
військової термінології, що зумовлений рівнем розвитку певного суспільства на
певному історичному етапі та міжнародними трендами у сфері безпеки й
оборони; 5) елімінування лакун – когнітивно-прагматичний механізм
поповнення військової термінології під час міжкультурних комунікацій;
6) вищим рівнем формування військової термінології є виникнення термінівкодів, нижчим – наявність військового сленгу як можливого джерела
182
поповнення військової термінології.
У результаті дослідження було зроблено такі висновки:
І. Теоретичні засади вивчення військової термінології базуються на
розумінні військової термінології як одиниці військової субкультурної картини
світу та військової професійної концептосфери. Під військовою субкультурною
картиною світу (військовою професійною картиною світу) розуміється
картина світу, що властива певній військовій спільноті (окремому військовому
угрупованню, роду військ тощо). Відповідно, мова, що обслуговує військову
субкультуру, створює, насамперед, образ користувача цієї субкультури та мови
– образ військової субкультурної мовної особистості; військова (професійна)
концептосфера розуміється як стала та впорядкована сукупність концептів
військової сфери, інформаційної бази мислення, що містить схеми, настанови,
поняття, команди, розпорядження, накази, певні сценарії розвитку подій
тактичного або стратегічного рівнів. Дослідження військової термінології в
системі мікрорівень (термін) – макрорівень (терміносистема) – мегарівень
(дискурс) передбачає визначення одиниць аналізу. Військовий термін
(мікрорівень) – вербалізований носій конденсованої і водночас максимально
конкретної інформації про позначене, номінація, що фіксує спеціальне поняття
військової сфери, що з’являється й удосконалюється в процесі пізнання,
обмежується дефініцією, а також вступає в системні відношення з іншими
одиницями певної військової терміносистеми. Військова терміносистема
(макрорівень) – сукупність термінів, що поєднуються спільним змістом і
відображають поняттєву, предметну та функціональну схожість військових
явищ. Складається з офіційної військової спеціальної лексики (термінології), а
також сленгової лексики та емоційно забарвлених елементів військової
лексики, і є базовотворчим елеметом військового дискурсу. Військовий дискурс
(мегарівень) – інституційний вид дискурсу, тип соціальної поведінки, який
припускає певну систему обмежень, певний тип комунікативної поведінки, що
знаходить висвітлення в специфічній організації комунікації на різних рівнях –
професійному (неформальному), професійно-субординаційному, тактико-
183
організаційному, державно-стратегічному (воєнний дискурс).
ІІ. Застосування комплексного підходу має здійснюватися за трирівневою
моделлю (мікро-, макро-, мегарівні) в парадигмі термін – терміносистема –
дискурс.
Алгоритм аналізу містить такі кроки.
1. Визначення ролі військової термінології у формуванні військової
терміносистеми та військового дискурсу за мікро-, макро- та мегарівнями:
- визначення мікро-, макро- та мегарівнів формування військової
термінології;
- теоретичне обґрунтування та лексикографічний опис понять, актуальних
для вивчення військової термінології: військовий термін, субкультурна
військова картина світу, військова (професійна) концептосфера, мовна та
комунікативна свідомість військових;
- дистрибутивний та лексико-семантичний аналіз понять військовий і
воєнний дискурси;
- обґрунтування когнітивно-прагматичних механізмів формування
військової термінології.
2. Дослідження військової термінології на мікро- й макрорівнях: вивчення
способів творення військової термінології та механізмів формування
військових терміносистем:
- морфологічний спосіб творення військової термінології (афіксальний,
напівафіксальний, безафіксний способи);
- лексико-семантичний спосіб творення військової термінології;
- морфологічно-синтаксичний спосіб творення військової термінології;
- творення військової термінології на основі запозичення як трансакція
знань;
- компресія знань у терміні за допомогою абревіації.
3. Дослідження військової термінології на мегарівні: визначення
дискурсоутворювальної ролі військової термінології:
- лінгвокультурна історія формування військової термінології;
184
- дискурс-аналіз міжнародних комунікацій, що зумовлюють розширення
військового когнітивного простору та оновлення військової терміносистеми;
- концепт-аналіз термінів-кодів як фактора формування
національного/глобального військового/воєнного дискурсу;
- механізми делакунізації військової термінології в міжнародному
дискурсі;
- військовий сленг як когнітивно-прагматичний процес формування
професійного неформального військового дискурсу.
ІІІ. Лексикографічний аналіз та дискурс-аналіз законодавчих і
нормотворчих документів підтвердив, що поняття військовий дискурс у
більшості випадків застосовується на тактичному комунікативному рівні, а
воєнний – на державно-стратегічному рівні. Загалом, поняття військовий та
воєнний дискурс мають ознаки й об’єктивної тотожності, й водночас
перманентної протилежності, що залежить від того, якою державною
структурою відпрацьовувався конкретний документ, та чи залучалися для його
відпрацювання фахівці силових відомств. Військовий дискурс є різнорівневим
інституційним дискурсом:
- перший рівень професійний (неформальний) притаманний комунікації
осіб, які перебувають на одному щабелі ієрархічних взаємин (між командирами
або між підлеглими) на професійні теми, та, як правило, має непублічний
характер і підлягає під категорію неформального військового дискурсу;
- другий рівень інституційного дискурсу у збройних силах та
мілітаризованих структурах (професійно-субординаційний) притаманний
спілкуванню командирів і підлеглих. Таке спілкування має офіційний характер,
розгортається у форматі певних жанрів, пов’язаних із несенням служби тощо. Цей
вид комунікації реалізовується у визначених межах статусно-рольових відносин
усної комунікації та через стандартизовані й структуровані тексти (накази,
розпорядження, директиви, рапорти, довідки тощо);
- третій рівень (тактико-організаційний) має організаційний характер та
підтримує статусну ієрархію військової соціальної інституції як такої. Письмові
185
тексти – документи вищі за рівнем важливості, ніж на другому рівні:
нормативно-правові документи, статути, правила тощо. Відрізняється від
попереднього рівня тим, що в рамках третього рівня комунікація здійснюється з
метою організації, регламентації діяльності певної структури для успішної
реалізації поставлених завдань;
- четвертий рівень (державно-стратегічний) розмежовує військовий та
воєнний дискурси, репрезентує контакт військової організації певної країни із
світом та суспільством, зокрема визначає стратегію воєнної організації у сфері
безпеки й оборони на державному рівні. Письмові тексти цього рівня: воєнні
доктрини, договори, хартії, концепції, стратегії, закони, укази президентів тощо.
Таким чином, військовий дискурс як вид інституційного розгортається в
ієрархічних межаж військової інституції та воєнної організації держави,
здійснюється комунікантами відповідно до їхніх професійних ролей.
Специфічність спілкування в межах армійської системи (точність, чіткість,
лаконічність) передбачає жорстку структуру документації, чітке формулювання
цілей, логічну послідовність поставлених завдань.
IV. Дослідження показало, що для формування СВТ різноструктурних
мов задіюються морфологічний (афіксальний, напівафіксальний, безафіксний
способи), лексико-семантичний та морфолого-синтаксичний способи
словотворення.
У межах морфологічного способу словотворення використання
суфіксального та префіксального способів спільне для всіх досліджуваних мов.
Специфічним є використання у процесі творення ПВТ та АВТ активного
префіксального інструментарію відповідних мов; в УВТ префіксальний спосіб,
як правило, значно поступається продуктивністю суфіксальному способу
словотворення, більш активно використовуються запозичені префікси.
Префіксально-суфіксальний спосіб словотворення виявився малопродуктивним
у всіх досліджуваних мовах.
Специфічним для ПВТ є висока продуктивність напівафіксального
способу, який не використовується для створення АВТ та УВТ.
186
Спільним для всіх досліджуваних мов є використання безафіксного
способу, осново- і словоскладання, специфічним для досліджуваних мов є
низька продуктивність способу зрощення в УВТ та компресивного
словотворення в ПВТ.
Людина в процесі діяльності є одним із головних елементів ВКС та
ключовою фігурою термінологічних перетворень, це пояснює значну кількість
утворення іменників у військовій термінології.
У межах лексико-семантичного способу військового термінотворення
такі процеси, як термінологізація, транстермінологізація, простежуються у всіх
досліджуваних мовах. Також актуальним є утворення нових термінів
різноструктурних мов, що ґрунтується на зведенні у свідомості представників
військової сфери асоціативних «мостів» (за допомогою метафори та метонімії).
Тісний зв’язок термінологічної лексики із загальномовною лексичною
системою слугує підґрунтям полісемії в процесі термінологізації у
різноструктурних мовах та підтверджує факт їхнього розвитку за спільними
закономірностями. Мовна економія, необхідність вираження мовної експресії,
потреба номінації лежать в основі полісемії.
У межах морфолого-синтаксичного способу словотворення військових
термінів процес запозичення відіграє досить активну роль, що є наслідком
глобалізації комунікативного військового простору, забезпечує полегшення
розуміння представників різних ЛК, формування глобального
воєнного/військового дискурсу, заповнення лакун на позначення нових понять
у військовій галузі. Необхідність номінації, специфічна прагматика, висока
комунікативна актуальність – основні причини запозичення.
Абревіація відкриває можливості компресії та концентрації певного
професійного знання у військовій термінології. Спільним для всіх
досліджуваних мов є вживання абревіатури як спільного коду всіх учасників
військового дискурсу, наявність спільних закономірностей у процесі творення і
вживання абревіатур в УВТ та АВТ. Зазначене дає змогу стверджувати, що
абревіація – універсальний процес, який детермінований когнітивними та
187
прагматичними тенденціями розвитку комунікації у військовій/воєнній сфері
європейського простору, на відміну від ПВТ, де абревіація майже не розвинута,
що зумовлено певними труднощами сприйняття скорочення слів в арабській
графіці й пояснюється сталими історичними практиками іранського
суспільства, в якому найменшою мірою, ніж в європейських країнах, діють
сучасні процеси глобалізації та міжнародного діалогу.
Спільними для всіх досліджуваних мов є комунікативні функції
військового термінотворення, а саме:
- орієнтація на створення нових найменувань, що обслуговують
спілкування комунікантів військового дискурсу та визначають, формують
військову субкультурну концептуальну/мовну картину світу;
- створення більш короткої номінації, що концентрує суттєвий
когнітивно-прагматичним зміст;
- активізація засобів вираження, що відповідають тій чи іншій сфері
військової комунікації тощо.
КПП дослідження термінології дає змогу розглядати термін як мікросвіт,
тобто в когніції та семантиці слова закладено об’ємний ідеальний зміст, а його
словотворча структура відображає реальні, прагматичні зв’язки з дійсністю.
Словотвір у процесі термінологізації відкриває можливості для
інтерпретації дійсності. Він допомагає зрозуміти, які елементи позамовної
дійсності та як словотворчо маркуються, чому фіксуються свідомістю, адже
вже сам вибір того чи іншого явища дійсності в ролі об’єкта термінологізації є
свідченням його важливості для носіїв певної мови.
V. У результаті проведеного дослідження було визначено
дискурсоутворювальну роль військової термінології, її зумовленість
міжнародними факторами сучасності, що активізують розширення військового
когнітивного простору та оновлення військового термінологічного корпусу, а
саме: нова ракетно-ядерна ера, глобалізація, мілітаризація, колективна
безпека, транснаціональні загрози (тероризм, організована злочинність,
кіберзлочинність), сучасні воєнні конфлікти, миротворчі операції.
188
Було досліджено та запропоновано визначення поняття «терміни-коди».
Світові соціальні зміни безпосередньо відображаються у СВТ. Під впливом цих
факторів у процесі мовної комунікації суспільством формуються й уточнюються
нові термінологічні прошарки СВТ, утворюються певні терміни-коди
національного та глобального військового/воєнного дискурсу, що закріплюються
в основних державних/міждержавних документах. Ці терміни-коди формуються,
змінюються та уточнюються під впливом сучасних викликів та загроз, стають
засобом формування міжнародного й національного воєнних концептуальних
просторів; забезпечують успішність комунікацій у військовій сфері різних
рівнів.
Визначено, що поповнення СВТ відбувається за рахунок елімінування
міжмовних словесних та концептуальних лакун.
Встановлено, що за функціональними та тематичними особливостями у
військовому дискурсі терміни розрізняються як: тактичні, організаційні,
військово-технічні терміни, що відносяться до різних родів військ та видів
збройних сил тощо.
VI. Визначено, що військовий сленг функціонує у притаманному йому
середовищі усного/писемного мовлення, обслуговує та формує НВД, є
джерелом елімінування лакун військової термінології. Доцільно виокремити
два напрямки у формуванні військового сленгу: орієнтація на мову-донора та
спрямованість на відновлення автентичності сучасної військової термінології із
використанням ресурсів власної мови.
Проведений у дисертаційній роботі аналіз військової термінології не є
вичерпним. Перспективами подальших досліджень можуть бути
лексикографічні дослідження, укладання термінологічних
словників/довідників, а також розроблення рекомендацій щодо застосування
термінології інститутами сектору безпеки та оборони в різних сферах їхньої
дискурсивної діяльності.