Четверікова Лариса Олегівна. Соціальна держава структурно-функціональний аналіз

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Четверікова Лариса Олегівна

УДК 32.001:316 (477)

Соціальна держава: структурно-функціональний аналіз
Спеціальність 23.00.02 політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Світа Ганна Михайлівна,
кандидат філософських наук, професор
кафедри політології ЛНУ ім. Івана Франка

Львів - 2005

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Методологічні засади дослідження.............. 11
1.1. Стан дослідження проблеми соціальної
держави на сучасному етапі.............................. 11
1.2. Еволюція поглядів на феномен соціаль-
ної держави. 18
1.3. Зміст, принципи та функції соціальної
держави.. 42
1.4. Моделі соціальної політики соціальних
держав: теоретичні й практичні аспекти. 66
Висновки до розділу 1.. 88
РОЗДІЛ 2. Структура соціальної держави.. 90
2.1. Соціальна етика як духовна основа со-
ціальної держави. 91
2.2. Соціальна демократія як система пред-
ставництва інтересів громадян... 111
2.3. Солідарна ринкова економіка як важливий
інститут соціальної держави . 124
Висновки до розділу 2..... 138
РОЗДІЛ 3. Проблема вибору моделі соціальної держави
для України....... 140
Висновки до розділу 3..... 177
ВИСНОВКИ.. 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 183

Вступ

Актуальність дослідження: Від моменту становлення України як суверенної незалежної держави розпочалися істотні зміни в усіх сферах суспільного життя: національне відродження, перехід від тоталітаризму до демократії, від одноманітних до поліваріантних форм розвитку. Зрозуміло, що перед державою виникла об’єктивна потреба вибрати конкретний вектор суспільного існування. Водночас ситуацію можна було схарактеризувати так: по-перше, недостатня теоретична розробка світового досвіду переходу від авторитарних і тоталітарних режимів до ефективних форм демократії протягом певного часу зумовлювала невизначеність концептуальних засад подальшої модернізації держави. Це було спричинено тим, що Конституція України була прийнята лише 1996 р.; по-друге, орієнтуючись на досвід розвинених країн Заходу, Україна задекларувала себе як незалежну, демократичну, правову, соціальну державу. Безперечно, таке проголошення відображає радше бажаний, ніж реальний стан держави. Слід зазначити, що Основний Закон не розкриває змісту цих тверджень очевидно, що це є завданням науки. Складність обраної нами теми дослідження полягає у тому, що ця тема знаходиться на стику таких наук як політологія, економічна наука та юриспруденція. В юридичній науці проблематика соціальної держави вже є достатньо розробленою. Але, зрозуміло, що фахівців в галузі права цікавили в першу чергу правові аспекти цієї проблеми, присвячені, в першу чергу, питанням законодавства. В економічній науці об’єктом дослідження виступає лише соціальна ринкова економіка, яку, з нашої точки зору, слід розглядати як структурний елемент соціальної держави. Ми поставили перед собою завдання виокремити політологічні аспекти проблематики, пов’язані з дослідженням соціальної держави як основного політичного інституту, її взаємодію з інститутами громадянського суспільства. Такий підхід і зумовив структуру нашого дослідження. Актуальним є дослідження феномену соціальної держави, визначення її змісту, ознак, принципів та функцій, окреслення шляхів побудови такої держави в Україні. Ця задача має бути виконана шляхом дослідження й аналіз досвіду соціальних держав. Утім назва теми скеровує наше дослідження до аналізу так званих „класичних” соціальних держав, якими є, наприклад, такі країни, як Швеція, Нідерланди, Німеччина, Франція, Канада, США. Лише цілісна науково-теоретична концепція соціальної держави дасть змогу проаналізувати перспективи становлення соціальної держави в Україні, сформулювати конкретні рекомендації.
Останніми роками державна ідеологія зосереджувала увагу на розвиткові системи принципів і цінностей, пов’язаних зі становленням ринкової економіки. Максимально, на що можна була розраховувати це на визнання соціально орієнтованої ринкової економіки. Процес становлення України як соціальної держави відбувається надзвичайно повільно: не лише владні інститути не готові до радикальних змін щодо демократизації суспільних відносин, але й усе суспільство загалом повільно сприймає цінності громадянського суспільства. Таке визначення місця людини в суспільному прогресі призвело до перекосів щодо об’єктивного начала на противагу суб’єктивному, духовному. Адже треба не лише переймати досвід розвинених держав Заходу в політичній, економічній, правовій сферах, а й реалізовувати в життя духовні цінності західних держав, без цих цінностей не будуть мати успіху жодні економічні або політичні реформи. Саме гуманізм, який виявляється в таких цінностях, як індивідуалізм, солідарність, справедливість, свобода, є однією з найважливіших ознак західного суспільства. Він є основою і суттю нової парадигми розвитку суспільства, центром якої постає людина як найвища цінність, мета і головна умова суспільного розвитку. Запобігти дегуманізації українського суспільства можна лише, пов’язавши політику, мораль, право із загальнолюдськими гуманістичними цінностями, побудувати їх на базі соціальної етики, яка є ідеологічною основою соціальної держави.
Саме соціальна держава свого часу забезпечила успішний курс на здійснення соціальних перетворень у багатьох розвинених країнах Заходу. Адже основне її покликання захищати людей від негативних наслідків функціонування ринку. Тому в період фундаментальних змін в основних сферах життя, коли, фактично, економіка і громадяни країни відпущені у „вільне плавання”, особливого значення набуває властивий соціальним державам Заходу досвід стабілізації суспільних відносин однієї з найважливіших проблем суспільного розвитку.
Однак західні моделі соціальної держави не можуть автоматично втілюватись в Україні, не зазнавши попереднього критичного аналізу і, можливо, трансформацій. Потреба такого аналізу пов’язана і з відсутністю загальних для західних країн та країн постсоціалістичних умов і закономірностей становлення соціальної держави, і з кризою, в якій ще перебувають ці держави сьогодні. Окреслення особливостей розвитку соціальної держави в Україні має своєю передумовою визначити на прикладі західних моделей закономірності її формування.
Отже, проблему соціальної держави можна визначити як ще недостатньо досліджену, особливо щодо питань взаємовідносин інститутів влади з громадянським суспільством, що й зумовлює актуальність теми.
Теоретико-методологічна основа і методи дослідження: теоретико-методологічну основу дослідження становлять положення і принципи структурно-функціонального аналізу, що дає змогу досліджувати соціально-політичне явище як структурно-розчленовану цілісністість, де кожен складовий елемент має своє функціональне призначення. Саме тому ми використали цей підхід, щоб виокремити елементи структури соціальної держави як цілісної системи. Послуговуючись структурно-функціональним підходом, ми дослідили функції, властиві структурним елементам соціальної держави. Функціональний аналіз передбачає з’ясування важливості політичних явищ для суспільства і особи, їх оцінку з позицій системи цінностей (блага, справедливості, свободи, поваги до людської гідності). Тож цей підхід ми використали для аналізу значення інститутів соціальної держави, таких як соціальна етика, соціальна демократія, солідарна ринкова економіка для формування загального добробуту, стабілізації суспільного життя. У роботі також використані такі методи, як історичний, порівняльний, емпіричні методи, аналіз і синтез. Історичний метод дав змогу простежити еволюцію розвитку концепції „соціальної держави” та її практичного втілення в сучасних розвинених країнах світу, що визнані як соціальні держави. Порівняльний метод був використаний, щоб дослідити ефективність моделей соціальної політики соціальних держав. Методи аналізу і синтезу дали змогу визначити поняття соціальної держави, її ознаки, принципи та функції. Окрім того, було використано емпіричні методи: вивчення й аналіз статистичних даних, законодавчої бази, документів тощо.
Об’єктом є конструкт соціальної держави в його теоретичних та практичних складових.
Предметом дослідження є процес становлення соціальної держави, її структура, функції, тенденції розвитку в світі та формування моделі соціальної держави в сучасній Україні.
Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних засад та практичних аспектів функціонування соціальної держави з використанням інструментарію структурно-функціонального аналізу.
Мета роботи, об’єкт і предмет дослідження визначили такі завдання:
- дослідити еволюцію політичної думки щодо становлення концепції соціальної держави;
- проаналізувати та визначити принципи соціальної держави;
- уточнити зміст поняття „соціальна держава”, виявити її структуру та функції, системність зв’язків;
- здійснити порівняльний аналіз змісту соціальної політики у діяльності держав загального добробуту;
- дослідити особливості формування соціальної держави та соціальної політики в Україні на сучасному етапі.

Джерельною базою дослідження є Конституція України та деяких інших країн, міжнародно-правові акти, законодавчі акти України. Дисертант спирався на результати наукових досліджень українських та зарубіжних учених, які працюють в галузі політології, економіки, теорії та історії держави і права, соціального і трудового права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертант розробила цілісну концептуальну схему дослідження соціальної держави, основними компонентами якої є:
- виокремлення двох типів соціальних держав, що історично сформувалися у процесі розвитку суспільства: ліберальна, що характеризується помірним соціальним захистом та делегуванням частини своїх соціальних функцій громадянському суспільству, і соціал-демократична, яка передбачає розширення соціальних прав і прагне до ліквідації соціальної нерівності. Обґрунтовано, що запропонований Г. Еспін-Андерсеном третій тип соціальної держави, так звана „корпоративістська” модель, яка характеризується розвиненою системою соціального страхування, є різновидом соціал-демократичного типу соціальної держави;
- дослідження факторів, які спричинили виникнення двох типів соціальних держав: так, „ліберальна” модель соціальної держави виникла на економічній основі (як побічний продукт буржуазних відносин, зокрема, як результат поєднання таких факторів, як подолання Великої депресії в США в 30-х роках XX ст. та діяльності громадянського суспільства), тоді як „соціал-демократична” модель має під собою ідеологічну основу (виникла внаслідок цілеспрямованих дій європейської соціал-демократії);
- систематизація та уточнення ознак соціальної держави, її принципів та фукцій на основі аналізу праць сучасних українських та зарубіжних авторів. Запропоновано визначення соціальної держави як держави, що ставить перед собою такі завдання: досягнення загального добробуту суспільства шляхом надання мінімальної соціальної підтримки та створення сприятливих умов для самостійного досягнення високого рівня добробуту самими громадянами; забезпечення стабільності в суспільстві; екологічної безпеки; така держава відповідає умовам: є правовою, володіє ґрунтовною законодавчою базою, має розвинене громадянське суспільство, поєднує ринкову економіку з державним регулюванням.
- обгрунтування авторського бачення структури соціальної держави, яка складається з таких елементів: соціальна етика (забезпечує досягнення консенсусу в суспільстві), соціальна демократія (виступає фактором залучення громадян до активного суспільного життя через інститути громадянського суспільства) та солідарна ринкова економіка (сприяє ефективному економічному розвитку через залучення до економічної діяльності усіх верств населення);
- обґрунтування тези про ідеологічну основу соціальної держави соціальну етику, яка сприяла її становленню в державах, що визначені як держави загального добробуту (соціальне законодавство результат дії соціальної етики, яка виражає себе через соціальне партнерство) і надалі сприяє забезпеченню стабільного розвитку суспільства за будь-яких умов;
- суттєве уточнення змісту поняття толерантності як однієї з моральних норм в системі соціальної етики. Доведено, що саме такі моральні норми, як толерантність, консенсус та компроміс сприяли виникненню таких феноменів, як соціальне партнерство та доброчинність;
- з’ясування того, що на основі аналізу сучасних моделей соціального партнерства в соціальних державах, за ідеологічним критерієм можна виділити три моделі, зокрема, консервативну (базується на правосвідомості й добрій волі сторін, і лише деякою мірою на законодавчих актах), демократичну (передбачає високу організацію профспілок та об’єднань підприємців, які домовляються про заробітну плату без прямого втручання держави, але в усталених правових рамках) та соціал-демократичну (заснована на взаємодії та відповідному розподілі функцій держави, підприємців і профспілок). Доведено, що вони виступають суттєвим фактором стабілізації суспільних відносин;
- обґрунтовання тези, що громадянське суспільство це системовизначальна основа формування загального добробуту, а не навпаки (саме громадянський стан суспільства передує становленню соціального стану);
- доведення того, що на основі аналізу політичних, економічних, соціальних процесів в Україні щодо перспектив становлення соціального стану держави (за основу критеріїв прийняті основні ознаки соціальних держав), Україна характеризуються недостатньою розвиненістю інститутів громадянського суспільства, відсутністю численного прошарку середнього класу, низько ефективною соціальною політикою, нерозвиненістю інститутів соціального партнерства, малого та середнього бізнесу. На основі цього запропонована „змішана” модель соціальної держави для України, яка враховує трансформаційні процеси, що відбуваються в державі й характеризується вибірковою орієнтацією на соціальну політику, властиву корпоративістській, ліберальній та соціал-демократичній моделям.
Наукове значення одержаних результатів дослідження зумовлюється його науковою новизною та актуальністю. Можна виокремити такі аспекти застосування результатів дослідження:
- науковий при подальшому уточненні та вдосконаленні теорії соціальної держави;
- навчальний у процесі вивчення окремих дисциплін у вищих навчальних закладах, зокрема, у викладанні курсів „Політологія”, „Соціальна політика”;
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у діяльності центрів політичних досліджень, науково-дослідних інститутів, представників законодавчої та виконавчої гілок влади, політичних лідерів і громадських діячів, органів місцевого самоврядування, оскільки це дослідження поглиблює знання про одну з найістотніших характеристик Української держави, сприяє застосуванню цих знань у розбудові соціальної держави в Україні.
Особистий внесок дисертантки висвітлений в 6 публікаціях, 3 з яких є фаховими з політології, відповідно до вимог ВАК України. Дисертація є самостійним науковим дослідженням автора.
Матеріали дисертаційної роботи апробовані на:
звітних наукових конференціях кафедри політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у 2004, 2005 роках; на Першій Всеукраїнській конференції „Українська соціал-демократія в часі та просторі: постаті, ідеї, дії”, Львів, 12 червня 2004 р., на науково-практичній конференції „Політичний процес в Україні у 2004 році: регіональні аспекти”, Львів 12 лютого 2005 р.
Структура дисертації. Мета і завдання дослідження визначили структуру дисертації і логіку викладення матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (196 найменувань). Повний обсяг дисертації 182 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано результати дослідження. Треба зазначити, що обраний нами структурно-функціональний підхід уможливив дослідження соціальної держави як динамічної системи, елементи якої покликані виконувати функції, спрямовані на досягнення добробуту в суспільстві. Завдяки використанню структурно-функціонального аналізу розроблена цілісна концептуальна схема соціальної держави, зміст якої розкрито у таких положеннях:
1. Процес становлення соціальної держави відбувався поступово з феодальних часів, особливого розмаху набув у 8090-ті роки ХХ ст, і триває досі, наповнюючись новим змістом. Її практична реалізація передувала теоретичному оформленню. Лише 1949 року із закріпленням терміна „соціальна держава” в Основному Законі (Конституції) ФРН розпочинається теоретична розробка концепції соціальної держави.
2. Аналіз політичних та економічних теорій вітчизняних та зарубіжних вчених дав змогу визначити, що історично було створено умови для формування двох моделей соціальної держави: ліберальної та соціал-демократичної. Виникнення цих моделей було спричинено дією різних факторів, що, очевидно, привело до наявних у них відмінностей.
Ліберальна модель сформувалася передусім завдяки економічним чинникам, у той час, як соціал-демократична модель має ідеологічну основу. Економічна теорія Дж. Кейнса, що була реалізована в США внаслідок Великої депресії, великою мірою сприяла становленню ліберальної моделі соціальної держави. В Європі склалася інша ситуація. Традиційно тут були сильні позиції соціал-демократії. Це призводило до того, що часто (така ситуація збереглася і досі) представники соціал-демократії отримували владні повноваження. Це давало їм реальну можливість реалізувати свої погляди в практичній діяльності, що спричинилося до становлення соціал-демократичної моделі соціальної держави.
3. Зазначене дає підстави відстоювати думку про те, що корпоративістську модель соціальної держави, запропоновану в класифікації Г. Еспін-Андерсена, можна розглядати як таку, що є різновидом соціал-демократичної моделі.
4. У своїй роботі дисертант залишає поза увагою (точніше, аналізує лише фрагментарно) соціальні держави Сходу (Японію, Малайзію, Сінгапур, Тайвань, Південну Корея), які сьогодні визнали такими багато науковців. Така позиція пояснюється тим, що, на думку дисертанта, джерела формування добробуту країн Заходу і Сходу діаметрально протилежні. Західні соціальні держави формувалися в умовах громадянського суспільства. У країнах Південно-Східної Азії джерелом добробуту був патерналізм, заснований на корпоративних або кланово-олігархічних принципах (держава захищає інтереси певних олігархічних груп). Японія ж це конфуціанська модель держави загального добробуту, що заснована на принципі «фірма одна сім’я». Тому соціальні держави Сходу не представляють інтересу з погляду використання їхнього досвіду для формування соціальної держави в Україні.
5. Дисертант визначає соціальну державу як таку, що ставить перед собою завдання досягнути загального добробуту суспільства через надання мінімальної соціальної підтримки та створення сприятливих умов для самостійного досягнення високого рівня добробуту самими громадянами. Це сприяє забезпеченню стабільності в суспільстві. Така держава відповідає певним умовам: є правовою, володіє ґрунтовною законодавчою базою, має розвинене громадянське суспільство, поєднує ринкову економіку з державним регулюванням.
6. Соціальна держава є феноменом, що стосується всіх аспектів суспільного життя: політичного, економічного, духовного, культурного. Відповідно до цього можна визначити структуру соціальної держави як таку, що складається з інститутів: соціальної етики, соціальної демократії, солідарної ринкової економіки.
Соціальна етика є системою соціальних норм, що відображають гуманістичні надбання західної цивілізації. Докладне дослідження соціальної етики дає нам змогу обґрунтувати цінності громадянського суспільства, оскільки громадянське суспільство базується саме на моральних нормах соціальної етики. Важливість існування громадянського стану суспільства для формування соціальної держави свідчить на користь такого елементу структури соціальної держави, як соціальна демократія. Водночас неодмінним елементом є і солідарна ринкова економіка як важливий чинник формування сприятливих економічних умов для розвитку суспільства.
7. Функції соціальної держави визначаються як функції її структурних елементів. Інститут соціальної етики сприяє стабільності в суспільстві через утвердження таких моральних цінностей, як толерантність, консенсус, компроміс, що виявляється у соціальній справедливості, матеріально-соціальному аспекті свободи (свободи від злиднів) та солідарності. Соціальна демократія передбачає оптимальні форми співпраці розгалуженої мережі різноманітних форм громадянського життя та інститутів влади. Солідарна ринкова економіка створює сприятливі умови для залучення до ринкових відносин усіх верств населення, що не лише сприяє економічному розвиткові країни, але й виховує в її громадян активність, ініціативність, здатність до самостійного розв’язання життєвих проблем.
8. У своїй діяльності соціальна держава керується принципами: визнання життя людини як найвищої соціальної цінності, матеріального аспекту свободи, соціальної справедливості, солідаризму. Особливо важливим у контексті модернізаційних процесів соціальної держави є принцип субсидіарності.
9. Порівняльний аналіз моделей соціальної політики (які, певним чином, тотожні моделям соціальних держав) дав змогу визначити, що соціальні держави різняться передусім пропорцією участі держави та громадянського суспільства в системі соціальної політики. Якщо за соціал-демократичної моделі основним суб’єктом соціальної політики є держава, то ліберальна модель передбачає більш рівномірний розподіл функцій між державою та громадянським суспільством. Окрім того, ліберальна модель соціальної держави більшою мірою орієнтована на індивідуальну ініціативу та відповідальність.
10. Наше дослідження оптимальної моделі соціальної держави дало нам підстави дійти висновків, що сьогодні не видається можливим визначити таку модель, оскільки всім моделям властиві позитивні й негативні аспекти. Утім можна спрогнозувати, що майбутнє за так званою державою можливостей (інакша назва держава праці), яка формується внаслідок синтезу ліберальної та соціал-демократичної моделей соціальної держави. На нашу думку, до такої моделі більше тяжіє ліберальна модель, ніж соціал-демократична.
11. Дослідження політичних, економічних, культурних сфер громадського життя в сучасній Україні дало нам підстави дійти висновків, що сьогодні суспільство модернізується у напрямку до становлення соціальної держави. Ми вважаємо, що суспільні умови посттоталітарної України не дають їй можливості запозичити конкретну модель соціальної держави. Очевидно, що модель соціальної держави України варто представити як синтез ліберальної, корпоративістської та соціал-демократичної моделей. Іншими словами, вона буде автентичною, але й такою, що буде орієнтуватися на ознаки, властиві зазначеним моделям, якщо ці ознаки є доречними і корисними в умовах трансформаційних процесів. Водночас потрібно враховувати і недоліки сучасних моделей соціальних держав, які призвели до формування ідеї держави можливостей, як фактично проміжної між соціал-демократичною та ліберальною моделями. Тому можна спрогнозувати, що соціальна держава України, як і будь-яка інша соціальна держава, згодом будуть модернізуватись до держави можливостей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С. С. Философия права: История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы. М.: Норма, 1998. 336 с.
2. Алексєєв А. Регуляторна політика як шлях до процвітання // Дзеркало тижня. 2004. 11 верес.
3. Ачкасов А. Є. Основи стратегії регулювання зайнятості населення України (теорія і практика): Автореф. дис докт. економ. наук: 08.02.03./ Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харків., 2004. 33 с.
4. Бабкін В. Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. 1998. Вип. 9. С. 311.
5. Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. К.: Основні цінності, 2001. 256 с.
6. Безверхий В. Б. Взаємовідносини між громадянським суспільством і державою в Україні: політологічний аналіз: Автореф. дис канд. політ. наук: 23.00.02/ НАН України, Ін-т націон. відносин і політології. Київ, 1995. 24 с.
7. Беленький В. Х., Будякова С. Н. Социальное партнерство в России: проблеми и решения // Социально-гуманитарные знания. 1996. № 5. С. 2136.
8. Бердяeв Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. М.: Наука, 1990. 224 с.
9. Білоус О., Маслова-Лисичкіна Н. Глобалізація розвитку і соціальна безпека // Віче. 2001. № 5. С. 2244.
10. Бойко О. Приємна несподіванка // Поступ. 2001. 19 листоп.
11. Большой энцеклопедический словарь: В 2 т. М.: Сов. энциклопедия, 1991. Т. 2. 768 с.
12. Бульбенюк С. Держава „загального добробуту” і цінності постіндустріального суспільства // Людина і політика. 2001. № 5. С. 144147.
13. Васильев В. С. Д. Рузвельт и Джон М. Кейнс: экономическая политика в годы „Великой депрессии” // США. Канада. Экономика Политика Культура: Ежемесячник. 2001. № 10. С. 7385.
14. Вебер М. Избранные произведения. М.: Прогресс, 1990. 808 с.
15. Вегера Ю. Підприємництво і місцева влада: єдність і боротьба протилежностей // Самоврядування та самоорганізація територіальних громад: Матеріали науково-практичної конференції (Львів, 24 25 червня 1999 р.). Львів: Доброчинний громадський Фонд ім. Князя Осмомисла, 1999. С. 6972.
16. Вишневская Н. Законодательство о защите занятости и рынок труда (международный опыт) // Вопросы экономики. 2003. № 4. С. 114122.
17. Вільямс Бернард. Незручна чеснота // Кур’єр ЮНЕСКО. 1992. Серпень. С. 913.
18. Войтенко Т., Гончарук О., Привалов Ю. Сучасний стан громадянського суспільства в Україні: проблеми та перспективи (результати соціологічного дослідження). Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання. Наукова збірка / Відп. ред.: Ю. Саєнко. К.: Стилос, 2002. С. 6263.
19. Галкин А. А. Корпоративизм как форма отношений между государством и обществом: пределы и опасности // Полис. 2000. № 6. С. 147158.
20. Галкин А. А., Салмин А. М. и др. Буржуазное общество в поисках стабильности. М.: Наука, 1990. 272 с.