ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ЛОБІЗМ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ТА ПРИКЛАДНИЙ ВИМІРИ

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ВОЙНИЧ Оксана Михайлівна

УДК 328.184(016.1ЄС+477)

ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ЛОБІЗМ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ТА ПРИКЛАДНИЙ ВИМІРИ

Cпеціальність 23.00.03 політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник Макаренко Є.А.
доктор політичних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП ……….…………………………………………………….…………. 3
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ВИМІР ЦИВІЛІЗОВАНОГО ЛОБІЗМУ …………………………………………………………….…….….
12
1.1. Концептуальні підходи до лобізму у вітчизняній політологічній думці ……………………………………………………………………
12
1.2. Дослідження лобізму в зарубіжній політичній науці …………… 37
Висновки до Розділу 1 .………………………………………………… 62
РОЗДІЛ 2 СУТНІСТЬ ІНСТИТУТУ ЛОБІЗМУ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД .
64
2.1. Специфіка цивілізованого лобізму в Європі ……………………... 64
2.2. Взаємодія політичних інститутів ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством…………………………………………... 100

Висновки до Розділу 2 ..………………………….…………………….. 135
РОЗДІЛ 3 ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ЛОБІЗМУ ………………………………………………………………………
137
3.1. Особливості лобіювання в політичній культурі розвинених європейських держав (на прикладі Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Великої Британії, Республіки Польща, Литовської Республіки) ………………………………………………………..

137
3.2. Лобізм як чинник політичної культури українського суспільства 151
Висновки до Розділу 3 ………………………...……………………….. 165
ВИСНОВКИ ………………….…………………………………………….… 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……..…………………………. 173

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Цивілізований лобізм як політичне, економічне та суспільне явище є постійним і суттєвим чинником політичної культури демократичного суспільства. Традиційно пріоритетними сферами цивілізованого лобізму були власне політика, економіка, соціальна та професійна сфера життєдіяльності суспільства. Характерною ознакою цивілізованого лобізму є спрямований вплив на процеси ухвалення рішень на рівні законодавчих та виконавчих інститутів для просування політичних, неполітичних, корпоративних інтересів зацікавлених груп. Інтенсифікація політичних процесів на національному та наднаціональному рівнях у сучасному світі поставили на порядок денний у взаємодії владних інститутів і громадянського суспільства питання прозорості ухвалення політичних рішень, які стосуються інтересів пересічних громадян, фінансово-промислових груп, неформальних об’єднань тощо. Це зумовило науковий інтерес до феномену цивілізованого лобізму як чинника політичної культури та особливостей його впливу на відносини між владою та громадянським суспільством.
Лобізм у сучасних теоріях політичної культури розглядається як особлива система та практика реалізації інтересів окремих організацій і різноманітних груп громадськості шляхом цілеспрямованого впливу на законодавчі та виконавчі органи державної влади, як невід’ємна складова політичного процесу демократичного суспільства та специфічний вид зв’язків з громадськістю. Як політичне явище, лобізм, незалежно від ступеня й рівня своєї легітимності, заснований на прагненні представників політичних, корпоративних та суспільних інтересів забезпечити легітимну взаємодію у процесах ухвалення рішень.
Розвиток лобізму як чинника політичної культури пов’язаний з процесами поглиблення європейської інтеграції, що передбачає легітимну передачу повноважень національних урядів щодо економічного, соціального і політичного життя наднаціональним органам та прозорість ухвалення політичних рішень в провідних політичних інституціях ЄС. Вагомим чинником, який сприяє активізації і плюралізації процесу лобіювання в інституціях ЄС, є наявність організованих груп інтересів на національному та наднаціональному рівнях, представництво яких уможливлює законний доступ до процесу ухвалення рішень і прозорість впливу на законодавчу діяльність.
Представництво інтересів організованих груп в структурах ЄС здійснюються різними законними методами, зокрема, шляхом участі у розробці законопроектів, надання консультацій посадовцям інституційних органів ЄС або ж формуванням через ЗМІ сприятливої громадської думки стосовно необхідного рішення. Лобіювання у такий спосіб сприяє високому рівню розробки технічних аспектів законопроектів за рахунок їх кваліфікованого експертного забезпечення та відкриває прозорий доступ до законотворчого процесу групам тиску.
Взаємодія лобі-груп з громадянським суспільством розглядається як демократичні гарантії участі громадських об’єднань у процесах ухвалення рішень, оскільки, з погляду представництва інтересів громадськості на рівні політичних інститутів, кожний громадянин повинен мати реальну можливість захисту власних фундаментальних та соціальних прав.
Національна практика легітимації інституту лобізму у провідних демократичних країнах демонструє різний ступінь розвитку політичної культури та громадянського суспільства, зокрема, прозорості представництва інтересів суспільних, корпоративних та неформальних об’єднань у владних інститутах, а інституціоналізація лобізму зберігає свою актуальність як для європейських країн, так і транзитивних держав.
Потреба комплексного дослідження лобізму як чинника політичної культури випливає з реалій взаємодії української політичної влади з групами інтересів та громадянським суспільством, з необхідності унормування та легітимації лобізму задля перспективного розвитку політичної сфери держави, оскільки саме фактор становлення інституту лобізму є одним з найвпливовіших упродовж сучасного періоду суспільно-політичних трансформацій в Україні. Лобізм відіграє функцію каталізатора трансформації політичної системи та взаємодії по осі «влада - лобі-групи - суспільство», а цивілізований лобізм виступає як законна форми взаємодії між владними інститутами та лобі-групами.
Вибір дослідження лобізму як чинника політичної культури зумовлений й тим, що Україна задекларувала у стратегіях зовнішньої і внутрішньої політики європейський вектор розвитку і демократизації держави, який зумовлює врахування феномену лобізму у відносинах України з Європейським Союзом, країнами-членами ЄС та у національному політичному середовищі.
Таким чином, наукова гіпотеза роботи полягає у спробі обґрунтувати доцільність запозичення зарубіжного досвіду цивілізованого лобіювання з урахуванням національної специфіки взаємодії владних інститутів з групами корпоративних та громадських інтересів. Доведення гіпотези зумовлює авторський підхід до розуміння методології аналізу лобізму як чинника політичної культури, яка виявляється в емпіричному дослідженні ефективності та динаміки технологій цивілізованого лобізму на прикладі когнітивного аналізу, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв.
Важливість і значущість дослідження проблеми цивілізованого лобізму як чинника політичної культури зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних науковців-політологів, праці яких присвячено аналізу концепцій лобізму в умовах інтеграції сучасного політичного середовища та прикладних аспектів лобіювання в країнах зрілої демократії та транзитивних державах.
Особливий внесок в осмислення теорій цивілізованого лобізму як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Б.Вулп, Дж. Олзевскі, Ф.Штольц, М.Адамс, П. Метью, Дж.Кумбер, Р.Еделман, Р. Прайс, Г.Бентеле та ін., окремі аспекти плюралістичної теорії груп висвітлено в працях російських фахівців – М. Анохіна, Т.Аравіної, О. Барвіна, О.Бєлоусова, О.Бінецького, О.Бобрової, І.Богдановської О.Борєва, Т.Бордачова, І.Бусигіної, І.Вавочкіної, Т.Виноградової, К.Вяткіна, Е.Галумова, Є.Гусевої, Є.Дегтерьової, Є.Звєрєва, С.Зотова, М.Зяблюка М.Іванова, Л.Іллічевої, С.Котяєва, В.Лепехіна, О.Любімова, Є.Махортова, І.Мінтусова, Є.Мінченка, С.Перегудова, П.Толстих, С.Чорногорцевої, Ф.Шамхалова та ін.; вітчизняні розробки з окремих аспектів лобізму як системи фундаментальних цінностей суспільства представлено у дослідженнях В.Андрущенка, В. Бебика, Д. Богуша, Л.Губерського, Ф.Кирилюка, В.Королька, О.Лісничука, Є.Макаренко, М.Михальченка, В.Моісеєва, М.Обушного, М.Ожевана, Г.Почепцова, І.Рейтеровича, Ю.Сабанадзе, С.Телешуна, Є.Тихомирової, М.Хилька, О.Салтовського та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.
Водночас аналіз вітчизняної і зарубіжної наукової думки засвідчив фрагментарність досліджень цивілізованого лобізму як чинника політичної культури, тому дослідження базових засад зазначеної наукової проблеми є важливим для вітчизняної політології і політичної діяльності держави і суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір» (номер державної реєстрації 01БФ045-01).
Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми визначили мету дисертаційної роботи: на основі комплексного аналізу з’ясувати концептуальний вимір цивілізованого лобізму та його сутність у взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:
1. систематизувати та поглибити концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату цивілізованого лобізму;
2. проаналізувати концепції та підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до лобізму та з’ясувати концепт цивілізованого лобізму в політичній культурі суспільства;
3. з’ясувати специфіку цивілізованого лобізму в Європі і визначити на основі аналізу взаємодії інституцій ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством особливості лобіювання на рівні наднаціональних організацій;
4. представити авторське дослідження щодо ефективності та динаміки технологій цивілізованого лобізму на прикладі когнітивного аналізу, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв і встановити залежність політичних рішень від підтримки лобі-груп та груп організованих інтересів;
5. проаналізувати особливості лобіювання як чинника політичної культури розвинених європейських держав на прикладі Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Великої Британії, Республіки Польща, Литовської Республіки та з’ясувати специфіку легітимації впливу лобі-груп на політичні інститути;
6. здійснити критичний аналіз інституціонального забезпечення цивілізованого лобізму в Україні з метою визначення необхідності впровадження цивілізованих форм взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством.
Об’єктом дослідження є лобізм як чинник політичної культури в умовах трансформаційних зрушень, а предметом дослідження є концептуальний і прикладний виміри цивілізованого лобізму як чинника політичної культури.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи, зокрема: загальнонаукові – описовий, герменевтико-політологічний для аналізу концептуальних засад дослідження, системний, структурно-функціональний з метою дослідження загальної сутності цивілізованого лобізму в політичній культурі суспільства, компаративний для дослідження та аналізу європейської специфіки цивілізованого лобізму в сучасному політичному середовищі, інституційний – для виявлення спільних і відмінних характеристик легітимації лобізму; загальнологічні – емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу для дослідження ефективності та динаміки технологій європейської моделі лобізму; спеціальні методи політології, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки значення феномену лобізму в політичній культурі в контексті демократизації політичної системи держав та національних і наднаціональних громадських і політичних інститутів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є самостійним комплексним дослідженням сутності цивілізованого лобізму як чинника політичної культури, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики легітимації лобізму в політичній взаємодії владних інститутів, лобі-груп та громадянського суспільства.
Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
1. узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату лобізму і доведено, що цивілізований лобізм є легітимною формою взаємодії між владними інститутами, лобі-групами та громадянським суспільством;
2. проаналізовано та поглиблено на основі залучення широкого кола оригінальних джерел, зарубіжної та вітчизняної політологічної літератури теоретичні підходи до сутності цивілізованого лобізму як чинника політичної культури; з’ясовано, що концептуальні підходи до вивчення лобізму ґрунтуються на теоріях трансформаційних зрушень, демократизації політичної влади, формування громадянського суспільства, плюралістичної теорії груп та їх легітимації на рівні ухвалення політичних рішень;
3. на основі аналізу взаємодії цивілізованого лобізму інституцій ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством визначено специфіку лобізму на рівні наднаціональних організацій; визначено особливості цивілізованого лобізму як чинника політичної культури європейських країн та розкрито інституційні засади лобістської діяльності в Європі;
4. уперше на основі авторського підходу за допомогою комплексу методів (методу когнітивної структуризації системи, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв) системно представлено методику дослідження практики взаємодії політичних інститутів ЄС з лобі-групами та громадянським суспільством і з’ясовано, що успішність цивілізованого лобіювання залежить як від позиції політичних інститутів, які ухвалюють рішення, так і від громадської підтримки лобі-проектів з боку груп інтересів.
5. набуло подальшого розвитку дослідження європейської специфіки цивілізованого лобіювання на прикладі розвинених європейських держав, зокрема, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Великої Британії, Республіки Польща, Литовської Республіки і доведено, що національна практика легітимації інституту лобіювання у провідних демократичних країнах демонструє різний ступінь розвитку політичної культури та громадянського суспільства, зокрема, прозорості представництва інтересів суспільних, корпоративних та неформальних об’єднань у владних інститутах, а інституціоналізація лобіювання зберігає свою актуальність як для європейських країн, так і транзитивних держав;
6. виявлено сутність національної практики лобізму через критичний аналіз інституціонального забезпечення взаємодії владних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством; з’ясовано, що становлення інституту лобізму може стати одним з найвпливовіших чинників суспільно-політичних трансформацій в Україні
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки роботи можуть бути запропоновані для формування стратегій розвитку політичної культури суспільства шляхом легітимації лобізму в Україні, використані для поглиблення подальших наукових досліджень, враховані у діяльності урядових, політичних і суспільних інституцій, в практиці політичних партій, громадських об’єднань та інших організацій, які займаються питаннями становлення громадянського суспільства та розвитку політичної системи держави. Одержано позитивні відгуки на впровадження результатів дослідження.
Теоретичні узагальнення, матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, з теорії комунікацій, зв’язків з громадськістю в міжнародних відносинах, європейських комунікацій, аналізу соціальних систем, політичної психології, практики сучасних комунікативних технологій та інших дисциплін для студентів вищих навчальних закладів України.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було оприлюднено на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: науковій конференції молодих вчених міжнародній науковій конференції: наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин» (Київ, 27 листопада, 2007 р); П’ятій науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 2 березня, 2007 р.); круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня, 2008 р.), конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня, 2008 р.); круглому столі «Стратегія державного брендінгу як складова зовнішньої політики України» (Київ, 27 травня, 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, 7 листопада, 2008 р.), Сьомій міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 26 березня, 2009 р.), міжнародній науковій конференції «60-річчя Ради Європи: осмислення звершень та перспектив діяльності у ХХІ столітті» (Київ, 9 квітня 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні комунікативні технології: теорія, практика, українські реалії» (Київ, 22 квітня 2009 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародної журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми цивілізованого лобізму як чинника політичної культури у концептуальних та прикладних вимірах. Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: визначити основні закономірності, чинники та тенденції, які виявляють роль цивілізованого лобізму у взаємовідносинах політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством і здійснити аналіз впливу цивілізованого лобіювання на політичні та соціально-економічні процеси у державах транзитивного типу. Методологічний вибір авторки уможливив з’ясування провідних тенденцій, сучасного стану та параметральних характеристик системи, що досліджувалася, і зробити висновки згідно з визначеними у вступі мети і завдань дисертації.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Аналіз вітчизняних та зарубіжних теоретичних розробок свідчить, що останнім часом лобізм розглядається не тільки як чинник трансформації політичної системи, але і як важливий інститут громадянського суспільства, завданням якого є формування та підтримка легітимних зв’язків з владними та політичними інститутами з метою впливу на ухвалення керівних рішень. Концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату уможливили уточнення тлумачень категорії «лобізм», який розуміється як особлива система і практика цілеспрямованого впливу лобі-груп на процеси ухвалення рішень органами державної влади з питань внутрішньої і зовнішньої політики, як політичний інститут законної форми взаємодії між владними інститутами та лобі-групами, який можна характеризувати як «цивілізований лобізм». Головною метою цивілізованого лобізму є спрямований вплив на процеси ухвалення рішень на рівні законодавчих та виконавчих інститутів для просування політичних, неполітичних, корпоративних інтересів зацікавлених груп. Інтенсифікація політичних процесів у сучасному світі зумовила актуалізацію проблеми легітимності лобізму у взаємодії владних інститутів і громадянського суспільства.
2. В сучасних концепціях політології лобізм визначається як суспільно-політичний феномен, що функціонує в різноманітних формах, реалізується через інструменти і механізми позиціонування і забезпечення національних (державних), корпоративних і суспільних інтересів в рамках взаємодії політичних інститутів з лобі-групами та громадянським суспільством. Концептуальні підходи до вивчення цивілізованого лобізму ґрунтуються на теоріях трансформаційних зрушень, демократизації політичної влади, формування громадянського суспільства, політичної комунікації, плюралістичної теорії груп та їх легітимації, теорії конкуренції та прийняття рішень. Це уможливило всебічний розгляд феномену цивілізованого лобізму на всіх рівнях взаємодії політичних і громадянського суспільства, з’ясування специфіки впливу лобі-груп на ухвалення політичних рішень. При цьому у більшості західних концепцій лобізму відсутні розробки дієвих механізмів, які б передбачали встановлення балансу між економічними і політичними системами суспільств перехідного типу та можливості обмеження впливу корпоративних груп на ухвалення політичних рішень. У вітчизняній політичній науці проблеми лобізму як політичного інституту і чинника трансформаційних зрушень стосуються передусім аналізу політичного впливу фінансово-промислових груп в Україні на формування владних інститутів, що дозволяє зробити висновок про фрагментарність наукових досліджень щодо проблем теорії і практики лобізму. Узагальнюючи підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників до феномену, можна стверджувати, що лобізм є особливим політичним інститутом, який уможливлює забезпечення інтересів окремих організацій і різноманітних груп громадськості шляхом цілеспрямованого впливу на законодавчі та виконавчі органи державної влади. Характер і стан політичної культури істотно впливають на форми представництва інтересів на рівні владних інститутів, на особливості їх взаємодії з лобі-групами і громадянським суспільством, оскільки цивілізований лобізм є необхідною передумовою демократизації держави, зокрема, в умовах всебічної участі громадськості в процесах організації суспільства і системи політичної влади в ньому.
3. Розвиток лобізму як чинника політичної взаємодії європейських наднаціональних інститутів з групами організованих інтересів пов’язаний з процесами поглиблення європейської інтеграції, що передбачає легітимну передачу повноважень національних урядів щодо економічних, соціальних і політичних відносин органам Європейського Союзу та прозорість ухвалення політичних рішень. Вагомим чинником, який сприяє активізації і плюралізації процесу лобіювання в інституціях ЄС, є наявність організованих груп інтересів на національному та наднаціональному рівнях, представництво яких уможливлює законний доступ до процесу ухвалення рішень і прозорість впливу на законодавчу діяльність ЄС. Таким чином, лобі-групи виступають рівнозначними акторами функціонування політичних інститутів, діяльності корпорацій та громадських об’єднань. Цивілізоване лобіювання в інституціях ЄС, зокрема, в Європейській Комісії, Європейському Парламенті та Європейській Раді ЄС, відбувається відповідно до статті 251 Договору про Європейський Союз та етичного кодексу європейських лобі-груп, що визначає правову регламентацію лобістської діяльності на наднаціональному рівні. Формування політико-правового інституту лобізму закладено у самій природі міжособистісних та міжінституційних відносин, є у своїй цивілізованій, легалізованій формі позитивним політичним інститутом, який здатний забезпечити певну відкритість та контроль політичного процесу.
Дослідження та аналіз діяльності європейських лобі-груп дає змогу виокремити основні технології лобіювання, зокрема, методи прямого лобіювання, які передбачають підготовку законопроектів, участь у дорадчо-консультативних органах, налагодження опосередкованих та прямих контактів із інститутами Європейського Союзу; непрямі методи лобіювання, головним інструментом яких є сучасні комунікативні технології і які довели свою ефективність в лобіюванні інтересів різних європейських ділових та громадських груп. Для європейських лобі-груп характерною є організація так званих кампаній «грассрутс», метою яких є вплинути на урядовців через активну підтримку громадськості. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що завдяки застосуванню комунікативних технологій лобізм виступає формою самоорганізації громадянського суспільства, за допомогою чого мобілізується громадський контроль над діяльністю владних структур.
Проведений ґрунтовний аналіз діяльності європейських лобі-груп, засвідчив, вони в Європейському Союзі представляють основні чотири інтереси, а саме: комерційні, політичні, некомерційні та інтереси регіонів. Представниками таких інтересів вважаються держави як основні політичні актори, транснаціональні корпорації як новітні суб’єкти політико-економічної взаємодії, суспільні об’єднання, конфесії, світова діаспора та інші представницькі групи. Лобізм постійно розвивається через складність законодавчої процедури органів ЄС та важливість їх рішень, а проведення лобі-кампаній демонструє основні фактори, які на них впливають, а саме: підтримка посадовцями ЄС та громадськістю позицій лобі-групи, які можуть бути підсилені шляхом застосування прямих та непрямих методів «цивілізованого» лобіювання.
4. Результати дослідження, проведеного за допомогою комплексу методів (методу когнітивної структуризації системи, методу експертних оцінок та непараметричних критеріїв) свідчать, що успішність цивілізованого лобіювання залежить як від позиції політичних інститутів, які ухвалюють рішення, так і від громадської підтримки лобі-проектів з боку неформальних груп інтересів та медіа. Лобістські організації сприяють виробленню норм єдиного європейського права щодо цивілізованого лобіювання, що зумовлює їх стратегії щодо реформування інституційних засад діяльності лобі-груп на рівні ЄС. Взаємодія лобі-груп з громадянським суспільством розглядається як демократична гарантія участі громадських об’єднань у процесах ухвалення рішень, оскільки, з погляду представництва інтересів громадськості на рівні політичних інститутів, кожний громадянин повинен мати реальну можливість захисту фундаментальних та соціальних прав людини і суспільства. Зокрема, експертне опитування щодо ефективності впливу цивілізованого лобіювання на процес ухвалення рішень політичними інститутами ЄС (Європейського Парламенту, Європейської Комісії та Європейської Ради ЄС), показало, що найбільш ефективним є пряме лобіювання, тобто присутність і виступи представників лобі-групи на слуханнях у комітетах та інших відділах інститутів ЄС з метою представлення та відстоювання власної позиції та надання необхідної фахової інформації; непряме лобіювання має характер ефективної підтримки громадськості та консалтингу. Менш ефективними методами є утворення коаліції та залучення «третьої» сили (іншої держави або «п’ятої колони», тобто етнічне лобі) та проведення громадських акцій (мітингів, демонстрацій, страйків чи акцій громадської непокори).
5. Компаративний аналіз національної практики легітимації лобізму у країнах зрілої демократії та розвинутого громадянського суспільства (Великій Британії, ФРН, Французькій Республіці, Республіці Польща та Литовській Республіці) демонструє різний ступінь розвитку політичної культури та громадянського суспільства, зокрема, прозорості представництва інтересів суспільних, корпоративних та неформальних об’єднань у владних інститутах, а інституціоналізація лобіювання зберігає свою актуальність як для європейських країн, так і транзитивних держав. У провідних країнах ЄС саме традиції політичної культури зумовлюють застосування форм «м’якого» права до регулювання лобістської діяльності, а у транзитивних країнах, для яких характерне жорстке регулювання будь-яких видів діяльності у сфері прийняття керівних рішень, впроваджується система законодавчого регулювання лобістської діяльності і тим самим легітимація впливу груп тиску на політичні інститути. Більшість європейських країн на національному рівні використовують так звану континентальну модель, яка полягає у саморегуляції лобістської діяльності через етичні професійні кодекси
6. Фактор становлення інституту лобізму є одним з найвпливовіших упродовж сучасного періоду суспільно-політичних трансформацій в Україні, оскільки вищезазначений чинник відіграє функцію каталізатора трансформації політичної системи та взаємодії за віссю «влада - лобі-групи - суспільство», а цивілізований лобізм виступає як законна форми взаємодії між владними інститутами та лобі-групами. Цивілізований лобізм як чинник політичної культури впливає на формування світоглядних позицій транзитивної держави, є політичним інструментом збереження і вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинником реалізації державних стратегій європейської та євроатлантичної інтеграції. Специфікою української практики лобіювання є переважання методів прямого лобіювання, що підтверджується кількістю висунутих та прийнятих законодавчих ініціатив щодо легітимації лобізму в Україні. Відсутність законодавчого регулювання лобізму спричинила використання українськими фінансово-промисловими групами зарубіжних лобі-компаній для досягнення впливу на ухвалення рішень в ЄС, особливо в країнах Центральної та Східної Європи, оскільки українські групи інтересів розглядають іноземний лобізм як цивілізовану форму представлення їхніх економічних та політичних інтересів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрадушкина Н.Ю. Группы давления в трансформации политической власти в России : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Н.Ю.Абрадушкина – Москва, 2000. – 22 с.
2. Автономов А.С. О концепции проекта Федерального закона «О регулировании лоббистской деятельности в федеральных органах государственной власти» / А.С. Автономов // Круглый стол по обсуждению законопроекта «О регулировании лоббистской деятельности в федеральных органах государственной власти». – М., 1995. –С. 25-37.
3. Алёшина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров / И.В.Алёшина. – М.: Издательство «ГНОМ-ПРЕСС», 1997. – 256 с.
4. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня. Мировой обзор: Учебное пособие / Алмонд Г., Пауэлл Дж, Стром К., Долтон Р. [Под ред. М.В. Ильина, А.Ю. Мельвиля]. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 535 c.
5. Андрикене Л. Лоббизм в Литве и за рубежом [Електронний ресурс]/ Лайма Андрикене. – Режим доступу: http://www.jura.lt/2002_02/ article07_r.htm
6. Аравина Т.И. Лоббизм: национальные образцы и степень социальной приемлемости / Т.И.Аравина, Ю.Ю.Кузнецов // Социологические исследования. – 2000. – № 9. – С. 59-63.
7. Афанасьев М.Н. Клиентелизм и российская государственность: Исслед. клиентар. отношений, их роли в эволюции и упадке прошлых форм рос. государственности, их влияния на полит. ин-ты и деятельность властвующих групп в соврем. России / М.Н. Афанасьев. – М. : Моск. обществ. науч. фонд, 2000/ – 317 c/
8. Бабкіна О. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства / О.Бабкіна // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй. – К., 2006. – Т.2. – С.41-55.
9. Базілевич Д. Інформаційно-аналітичні матеріали до круглого столу: «Лобіювання в Україні: досвід, проблеми і перспективи» / Д.Базілевич, В.Нестерович / [За заг. Редакцією к.ю.н. В. Федоренка]. – К.: СПД Москаленко О.М., 2009 – 36 с.
10. Бакун Л. Группы в политике: к истории развития американских теорий / Л.Бакун // Политические исследования. – 1999. – №1. С. 16-21.
11. Балан А. Корпоративная модель взаимоотношения государства и гражданского общества: теория и практика. автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / А.Балан. – Екатеринбург, 2001. – 19 с.
12. Баранов С.Д. Популизм и лоббизм: две стороны парламентской деятельности в России / Баранов С.Д. // Вестник МГУ. Серия 18. Социология и политология. – 1999. – №1. – С. 58-61.
13. Барвин О. Субъекты лоббистской деятельности в США [Електронний ресурс] / О.Барвин. – Режим доступу: http:// http://www.lobbying.ru/ content/sections/articleid_1182_linkid_62.html;
14. Бебик В. М. Українська ідея як чинник формування національної свідомості: культурно-цивілізаційні аспекти / В. М. Бебик // Віче. – 2007. – № 14. – С. 3-6.
15. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: псизологія, технології, техніка паблік рилейшинз: Монографія / В.М. Бебик. – К.: МАУП, 2005. – 440 с
16. Белевцева Е.В. Организованные группы интересов российского бизнеса: формы и способы лоббистской деятельности : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.01 «Теория политики, история и методология политической науки» / Е.В.Белевцева – Москва, 2007 – 24 с.
17. Белоусов А.Б. Лоббизм как политическая коммуникация / Белоусов А.Б. –Екатеринбург: УрО РАН, 2005. – 214 с.
18. Белоусов А.Б. Лоббизм как политическая коммуникация: основы теоретического моделирования : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.01 «Теория политики, история и методология политической науки» / А.Б.Белоусов. – Екатеринбург, 2004 – 22 с.
19. Бештоева З.Л. Бизнес-лоббирование как функция менеджмента: автореферат дис. на соискание научной степени кандидата экономических наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством: теория управления экономическими системами; макроэкономика; экономика, организация и управление предприятиями, отраслями, комплексами; управление инновациями; региональная экономика; логистика; экономика труда» / З.Л. Бештоева. – Москва, 2005. – 22 с.
20. Бинецкий А.Э. Лоббизм в современном мире / А.Э.Бинецкий. – М.: Теис, -2004. – 247 с.
21. Бинецкий А.Э. Проблемы формирования системы лоббирования в политическом процессе Российской Федерации: автореферат дис. на соискание научной степени доктора политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Бинецкий А.Э. – Москва, 2005 – 47 с.
22. Боброва Е.Нужен ли Вам GR? [Електронний ресурс] / Е.Боброва. – Режим доступу: http:// http://www.lobbying.ru/content/sections/articleid_2260_ linkid_64.html;
23. Бордачёв.Т. В. Лоббизм по-европейски / Т. В.Бордачёв // Россия в глобальной политике. – 2004. – № 1, Январь – февраль. – С.28-36.
24. Борев А. Тенденции и перспективы использования GR-инструментов для повышения качества представительства интересов российских компаний в Евросоюзе [Електронний ресурс]/ А.Борев. – Режим доступу: http://http://www.lobbying.ru/content/sections/articleid_2772_linkid_21.html
25. Борев А.В. Время лоббировать по-европейски, Информационно-аналитическое издание // [Електронний ресурс] / А.В.Борев // Информационно-аналитическое издание «Советник президента». – 2007. – №44. – Режим доступу: http://www.brussels-bc.com/ru/portal/analist/44/.
26. Борев А.В. Регулирование корпоративного лоббизма в Евросоюзе: хроники компромиссов по поддержанию полупрозрачности [Електронний ресурс] / А.В.Борев // Информационно-аналитическое издание «Советник президента». – 2008. – № 56. – Режим доступу: http://www.sovetnikprezidenta.ru/56/6_ekonomika.html.
27. Боренько Я.Й. Групи інтересу у сучасній теорії політики: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. політ. наук: спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / Боренько Я. Й. – Л., 2002. – 17с.
28. Бурдяк В. Політична культура країн Європи в контексті інтеграційних процесів / В.Бурдяк, Н.Ротар – Чернівці: Рута, 2004. – 328с.
29. Бусыгина И.М. «Невидимая рука»: корпоративный лоббизм в Европейском Союзе [Електронний ресурс]/ И.М.Бусыгина. – Режим доступу: http://www.brussels-bc.com/ru/portal/analist/43/.
30. Виноградова Т.И. Лоббирование в процессе принятия политических решений : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Т.И.Виноградова. – Санкт-Петербург, 1999. – 24 с.
31. Виноградова Т.И. Лоббирование как социальная технология [Електронний ресурс] / Т.И.Виноградова. – Режим доступу: http://www.april.by/articles/theory/2007/06/432.html.
32. Войнич О.М. Аналіз діяльності лобі-груп в рамках Європейського Союзу / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2008. – Випуск 80. Частина І. – С. 221-224.
33. Войнич О.М. Стратегія лобі-груп Європи / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2008. – Випуск 81. Частина II. – Є. 129-134.
34. Войнич О.М. Сутнісні характеристики технологій лобізму: європейська практика / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2009. – Випуск 84. Частина І. – С. 127-134.
35. Войнич О.М. Сучасні комунікативні технології в діяльності європейських ТНК / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2009. – Випуск 85. Частина І. – С. 167-172.
36. Войнич О.М. Теоретичні аспекти PR-лобіювання / О.М.Войнич // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2008. – Випуск 79. Частина І. – С. 86-90.
37. Войнич О.М. Цивілізований лобізм в Європі: політичний аспект / О.М. Войнич, O.В.Шевченко // Світова політика. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин HAH України, 2009. – Випуск 2. – С. 173-198.
38. Волохов А.Е. Лоббирование как форма участия «третьего сектора» в принятии политических решений : Региональный уровень : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / А.Е.Волохов. – Москва, 2004. – 22 с.
39. Гамильтон А. Федералист: политические эссе / А.Гамильтон, Дж.Мэдисон, Дж.Джей [Пер. с англ. / Под общ. ред. и с предисл., с. 5-27, Н. Н. Яковлева; Коммент. О. Л. Степановой]. – М.: Прогресс-Литера, 1994. – 590 с.
40. Горлова Н.В. Система корпоративного представительства интересов в современной России : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Н.В.Горлова. – М., 2003. – 25 с.
41. Гражданское общество. Мировой опыт и проблемы России [А. Г. Володин, Т. Е. Ворожейкина, А. В. Загорский и др.; Отв. ред.: В. Г. Хорос]. – М. : Эдиториал УРСС, 1998. – 311 с.
42. Губерський Л. В. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз / Губерський Л. В., Андрущенко В. П., Михальченко М. І.. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.;
43. Дегтерева Екатерина Совет ЕС: влияние отдельных стран на принятие решений [Електронний ресурс] / Дегтерева Екатерина // Интернет-журнал «Вся Европа.ru». – 2009. – Выпуск 3(31). – Режим доступу: http://www.alleuropa.ru/index.php?option=com_content&task= view&id=1046#_edn1.
44. Джордан Г. Группы давления,партии и социальные движения: есть ли потребность в новых разграничениях? / Г.Джордан. – Мировая экономика и международные отношения. – 1997. – № 4. – С.82-97.
45. Дмитренко М.А. Формування політичної культури особистості в умовах трансформації суспільства (політологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / М.А.Дмитренко. – К., 2005. – 20с.
46. Дмитриева Е.А. Особенности лоббирования корпоративных интересов в органах государственной власти современной России : 1993-2005 гг. : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Дмитриева Е.А. – Москва, 2005. – 22 с.
47. Дьякова Е.Г. Власть и массовая коммуникация : Опыт теоретического моделирования : автореферат дис. на соискание научной степени доктора политических наук : спец. 23.00.01 «Теория политики, история и методология политической науки»/ Е.Г.Дьякова. – Екатеринбург, 2003 – 46 с.
48. Європейський Союз. Консолідовані договори / [Переклад Ю.Петруся, за науковою редакцією В. Муравйова]. – К.: “Port-Royal”, 1999. –140 с.
49. Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. (№ 356/95-ВР) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=356%2F95-%E2%F0.
50. Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р. (№ 393/96-ВР) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=393%2F96-%E2%F0.
51. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. (№ 2460-ХІІ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2460-12.
52. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р. (№ 1045-ХІУ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1045-14
53. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. (№ 2790-ХІІ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2790-12.
54. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 р. (№ 671/97-ВР) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=671%2F97-%E2%F0.
55. Золотарева Е. Группы интересов в политике / Золотарева Е. // Вестник Российского Университета Дружбы Народов. Серия Политология. – 1999. – №1. –C. 7-15.
56. Зотов С.В. Лоббизм как институт представительства интересов в современной России. автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / С.В.Зотов. – М., 1997. – 24 с.
57. Зяблюк Н. Г. «Теория фракцій» Джеймса Мэдисона / Н. Г. Зяблюк. // США – Канада: экономика, политика, культура. – 1994. – № 8 - 9. – С. 76 – 87.
58. Зяблюк Н.Г. Политический плюрализм: контуры американской модели / Зяблюк Н.Г. // США – Канада: экономика, политика, культура. – 1999. – № 4. – С.56-66.
59. Иванов Н.Б. Современные тенденции развития лоббизма в США : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Н.Б.Иванов. – Москва, 1999– 22 с.
60. Ильичева Л.Е. Лоббизм и интересы предпринимательства / Л.Е.Ильичева. – М.: Мысль, 2000. – 253 с.
61. Каращук М.Г. Інформаційна влада як чинник демократизації сучасного суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / М.Г.Каращук. – К., 2006. – 19 с.
62. Конончук М.В. Політична культура українського суспільства як чинник його демократизації : Дис... канд. наук: 23.00.03 / М.ВКонончук. – Київ, 2008. – 211 с.
63. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
64. Королько В.Г. Основы паблик рилейшнз / В.Г.Королько. – М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2000. – 528 с.
65. Королько В.Г. Паблик рiлейшнз. Науковi основи, методика, практика. Пiдруч. / В.Г.Королько. – К.: ВД «Скарби», 2001. – 400 с.
66. Корявин Л. «Третья палата» конгресса: как действуют лоббисты в США / Л. Корявин // Российская федерация. –1995. – № 24. – С. 18-20.
67. Круподер О. Український лобізм у США: минуле, сучасність, перспективи [Електронний ресурс / О.Круподер // Інтернет-видання ХайВей. Портал гражданской журналистики. – Режим доступу: http://h.ua/story/95253/
68. Круш П. Лоббирование экономических интересов в государстве / Круш П. // Экономика Украины. – 2005. – № 4. – С. 75-80.
69. Куарони К. Европейская идентичность, или Как помочь людям ощутить себя гражданами Европы [Електронний ресурс] / К.Куарони // Европа. – 2004. – № 35. – Режим доступу: http://www.delrus.ec.europa.eu/ em/53/eu15_49.htm.
70. Кулябцев Р.Ф. Группы давления в политическом процессе современной России : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Р.Ф.Кулябцев. – Черкесск, 2006 – 19 с.
71. Лавров Ю. Европейские брокеры власти [Електронний ресурс] / Ю.Лавров, П.Сих. – Режим доступу: http://www.brussels-bc.com/ru/portal/analist/284/
72. Лебедева Т.Ю. Искусство обольщения. Паблик рилейшнз по-французски. Концепции. Практика / Т.Ю.Лебедева. – М.: Изд-во Моск.ун-та, 1996. – 134 с.
73. Леви Д.А. Проблемы лоббирования на национальном и наднациональном уровнях: На примере Европейского союза : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.04 «Политические проблемы международных отношений и глобального развития» / Д.А.Леви. – Санкт-Петербург, 2006 – 28 с.
74. Лепехин В. Лоббизм / В.Лепехин – М. : Фонд «IQ» : Рос. юрид. изд. дом, 1995. – 115 с.
75. Лихой А.В. Лоббизм как феномен политической жизни современного российского общества. автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / А.В.Лихой. – М,. 2003. –22 с.
76. Ліснічук О.В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О.В.Ліснічук – К., 2000. – 21 с.
77. Любимов А.П. История лоббизма в России / А.П.Любимов. – М.: Фонд «Либеральная мысль», 2005. – 208 с.
78. Любимов А.П. Формирование лоббистских правоотношений в российском обществе: конституционно-правовое исследование : автореферат дис. ... доктора юридических наук : 12.00.02 / А.П.Любимов. – М., 2002. – 42 с.
79. Макаренко В. Групповые интересы и властно – управленческий аппарат: к методологии исследования / В.Макаренко // Социологические исследования. – 1996. – №11. – С. 46-54.
80. Макаренко Є. Європейський ринок інформаційних продуктів та послуг // Європейські комунікації / [Макаренко Є.А., Ожеван М.А., Рижков М.М. та ін.]. – К.: Центр вільної преси, 2007. – С. 261-317.
81. Макаренко Є. Сучасні комунікативні технології: доктрина, типологія, інструменти, практика // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2009. – Випуск 84. Частина І. – С. 147-152.
82. Махортов Е.А. Лобби интересов [Електронний ресурс]/ Е.А. Махортов. – Режим доступу: http://www.lobbying.ru/content/sections/ articleid_3601_linkid_64.html.
83. Махортов Е.А. Что такое GR? [Електронний ресурс] / Е.А.Махортов – Режим доступу: http://www.lobbying.ru/content/sections/ articleid_2851_ linkid_64.html.
84. Международный лоббизм. Глобализация как проблема демократии [Електронний ресурс] // Международная политика. – 1998. – №4. – Режим доступу: http://www.deutschebotschaft.de.
85. Мелещенко О.К. Інформація, інформаційний: Словник термінів і понять для журналістів і політологів / О.К.Мелещенко, А.А.Чічановський, В.І.Шкляр. – К.: Грамота, 2007. – 72 с.
86. Минтусов И.Е. Политическое консультирование / И.Е.Минтусов. –М.: Никколо М, 2002. – 471 с.
87. Минченко Е. Что такое лоббистские компании и как они работают? [Електронний ресурс] / Е.Минченко. – Режим доступу: http://www.polittech.org/index.php?option=com_content&task=view&id=230&Itemid=40
88. Минченко Е.Н. Современные тенденции в технологиях лоббизма [Електронний ресурс] / Е.И.Минченко. – Режим доступу: http://www.stratagema.org/index.php.
89. Михайловська О. Інститути громадянського суспільства і формування ідеології модернізації в Україні / О.Михайловська // Політичний менеджмент. – 2006. – №3. – С.74-86.
90. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / М.І.Михальченко. – Дрогобич: ВФ «Відродження», 2004 – 487 с.
91. Нагорний В. Політична культура громадян України: вектори змін // Гуманітарна політика Української Держави в новітній період: Монографія / В.Нагорний [За ред. С.І.Здіорука]. – К.: НІСД, 2006. – С.38-122.
92. Наріжний Д.Ю. Аналіз політичних технологій та особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Д.Ю.Наріжний. – Д., 2004. – 19с.
93. Одінцова О.О. Англосаксонська модель регулювання лобістської діяльності [Електронний ресурс] / О.О.Одінцова. – Режим доступу: http://www.donduet.edu.ua/docs/vestnik/2006/Vest_gum_2(30)_2006/vid_ukr/odincova.doc.
94. Ожеван М.А. GR-технології взаємодії влади та бізнесу: стан та перспективи в Україні» / М.А.Ожеван, П.Ламонова // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2009. – Випуск 84. Частина І. – С. 187-192.
95. Олсон М. Логика коллективных действий: общественные блага и теория групп / Олсон М. – М.: Фонд экономической инициативы, 1995. – 114 с.
96. Ольшанский Д.О. О группах влияния и некоторых «влияющих» в российской политике / Д.О. Ольшанский // Бизнес и политика. – 1995. – №11. – С. 4-11.
97. Офіційний сайт аналітичного інституту Bruegel – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bruegel.org/
98. Офіційний сайт аналітичного інституту Centre for European Reform (CER), London – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cer.org.uk/
99. Офіційний сайт аналітичного інституту Centre for the New Europe – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cne.org/
100. Офіційний сайт аналітичного інституту International Policy Network – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.policynetwork.net/main/index.php
101. Офіційний сайт команії Harvard PR – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.harvard.co.uk/campaigns/index.htm
102. Офіційний сайт компанії Berkley Associates – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.berkleyassociates.be/
103. Офіційний сайт компанії Burson Marsteller – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bmbrussels.eu/
104. Офіційний сайт компанії Cabinet Stewart – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cabinetstewart.com/
105. Офіційний сайт компанії Clan Public Affairs – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.clan-public-affairs.be/
106. Офіційний сайт компанії Edelman Public Relations Worldwide – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.edelman.com/
107. Офіційний сайт компанії Euro P.A. Consulting – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.euro-pa-online.com/
108. Офіційний сайт компанії Europe Plus – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europeplus.org/
109. Офіційний сайт компанії Global Butler Coomber – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.gbc.co.uk/
110. Офіційний сайт компанії Grayling Group – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.businessmagnet.co.uk/company/graylinggroup-22158.htm
111. Офіційний сайт компанії Hill&Knowlton – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hillandknowlton.be/
112. Офіційний сайт компанії Ogilvy Public Relations Worldwide Brussels – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ogilvy.be/o_pr/
113. Офіційний сайт компанії Open Europe – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.openeurope.org.uk/
114. Офіційний сайт компанії Publicis Consulting – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.publicis-consultants.com/site4/content/home.asp
115. Офіційний сайт компанії Weber Shandwick – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.webershandwick.com/Default.aspx/Insights/Advocacy
116. Паппэ Я. «Олигархи»: экономическая хроника. 1992-2000 / Я.Паппэ – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 232 с.
117. Паппэ Я.Ш. Отраслевые лобби в правительстве России / Я.Ш.Паппэ // Pro et contra. – 1996. – Том 1. –С. 56-64.
118. Пашенцев Е.Н. Паблик рилейшнз: от бизнеса до политики / Е.Н.Пашенцев. – М.: Изд-во «Финпресс», 2000. – 240 с.
119. Перегудов С.П. Группы интересов и российское государство / С.П.Перегудов, Н.Ю.Лапина, И.С.Семененко. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 350 с.
120. Перегудов С.П. Корпорации, общество, государство: Эволюция отношений / С.П.Перегудов – М.: Наука, -2003. – 351 с.
121. Перегудов С.П. Политическое представительство интересов: опыт Запада и проблемы России / С.П.Перегудов // Полис. – 1994. – N2. – С. 76-87.
122. Плешакова Е.А. Информационное и PR-сопровождение политических решений в системе государственного управления : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата политических наук : спец. 23.00.02 «Политические институты и процессы, этнополитическая конфликтология, политические технологии» / Плешакова Е.А. – Саратов, 2006 – 22 с.
123. Політологія: Підручник для вищих навчальних закладів ІІІ – IV рівнів акредитації / [За ред. проф. Ф. М. Кирилюка]. – К.: Здоров’я, 2004. – 775 с.;
124. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 15 жовтня 2004 р. (№ 1378). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1378-2004-%EF
125. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессионалов / Почепцов Г.Г. – М.: Рефл-бук, 2000. – 622с.
126. Пояркова Т.К. Концепція демократичної політичної культури та основні тенденції її втілення в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Пояркова Т.К. – К., 2004. – 20с.
127. Пояснювальна Записка до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про лобіювання» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://civic.kmu.gov.ua/civic/control/uk/discussion/ovv/preview?attache=107718.
128. Проскурин О.П. Бизнес-элита в структуре современной российской политики : автореферат дис. на соискание научной степени кандидата социoл. наук : спец. 22.00.04 «Социальная структура, социальные институты и процессы» / О.П. Проскурин. – Саратов, 1998 – 18 с.
129. Рiшення Нацiональної ради безпеки i оборони України «Про стан протидії корупції в Україні» від 27.11.2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_3a/pg_gmctsi.htm
130. Рейтерович І.В. Політичний вимір діяльності фінансово-політичних груп у державах перехідного типу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / Рейтерович І.В. – К., 2008. – 19с.
131. Розпорядження кабінету міністрів України від 22 квітня 2009 р. «Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про лобіювання» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lobbying.com.ua/onischuk/proekt.doc
132. Розумний М. Національна ідея: відкритість новому і світу як інтеграційний орієнтир українського суспільства / М. Розумний // Україна на шляху до Європи / [упоряд.: В. І. Шкляр, А. В. Юричко]. – К.: Етнос, 2006. – С.395-409.
133. Розумний М. Українська ідея на тлі цивілізації / М. Розумний. – К.: Либідь, 2001. – 288 с
134. Розумний М.М. Суспільні ідеї як чинник формування політичної нації : дис... д-ра політ. наук: 23.00.03 / М.М.Розумний. – К., 2006. – 454 с.
135. Роуз Р. Достижение целей в квазисовременном обществе: социальные сети в России / Р.Роуз // Общественные науки и современность. – 2002. – N3. – С. 23-38.
136. Сабанадзе Ю.В. Інституціоналізація груп інтересів в умовах перехідного суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Сабанад