ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ЗА ДОГОВОРОМ МІНИ (БАРТЕРУ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА

На правах рукопису

ЛИСЕНКО ВЛАДЛЕН ВІКТОРОВИЧ

УДК 347.452

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН
ЗА ДОГОВОРОМ МІНИ (БАРТЕРУ)

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Луць Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України

Київ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП.…………….……………….……………………………………….
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ДОГОВОРУ МІНИ (БАРТЕРУ)…………………………………………………………
1.1. Поняття договору міни (бартеру)……………………………………..
1.2. Юридична природа договору міни (бартеру) та його відмінність від інших договорів..……………….……………….……………………...
1.3. Нормативна основа регулювання договірних відносин за договором міни (бартеру).………….……………….……………………..
Висновки до розділу 1.…………….………………..……………………..
РОЗДІЛ 2 СТОРОНИ ТА ЗМІСТ ДОГОВОРУ МІНИ (БАРТЕРУ)…
2.1. Загальна характеристика сторін у договорі міни (бартеру)…………
2.2. Зміст договору міни (бартеру)…………...…….……………………...
Висновки до розділу 2...…………….…………...……..…………………..
РОЗДІЛ 3 ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА ДОГОВОРОМ МІНИ (БАРТЕРУ) ТА ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ЙОГО ПОРУШЕННЯ……..
3.1. Особливості виконання договору міни (бартеру)….………………..
3.2. Виникнення права власності на обмінювані речі за договором міни (бартеру)…….………………….….………………………………………...
3.3. Правові наслідки порушення договору міни (бартеру)..……………
Висновки до Розділу 3…………….………………….….…………………
РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ БАРТЕРНИХ ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ)………..…………………
4.1. Загальна характеристика зовнішньоекономічних договорів………..
4.2. Умови зовнішньоекономічних бартерних контрактів……………….
Висновки до розділу 4…….……………………….………………………..
ВИСНОВКИ………………….….………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................... 3

10
10

25

40
48
51
51
73
101

105
105

128
136
161

164
164
178
195
198
205

ВСТУП

Актуальність теми. У зв’язку з ринковими перетвореннями, що відбулись останнім часом в економіці України, значно зросли можливості учасників майнового обороту щодо свободи укладення різного роду цивільно-правових договорів. Це сприяло істотному оновленню системи договорів, в т.ч. виникненню нових договірних конструкцій, а також набуття нового значення, змісту та функцій класичними договорами, до яких відноситься й договір міни.
Проблеми цивільно-правового регулювання відносин за договором міни (бартеру) не знайшли достатнього висвітлення в спеціальній науковій літературі. Дисертаційні дослідження, предметом яких був договір міни (бартеру), проводилися ще за часів Радянського Союзу. Стан рівня наукової розробленості важливих теоретичних аспектів договору міни (бартеру), який характеризується як недостатній, не міг не відбитись на вітчизняному законодавстві, в якому залишається невирішеною низка принципових питань правового регулювання зобов’язань за договорами міни (бартеру).
Викладене зумовлює своєчасність та актуальність даного дисертаційного дослідження. Отже, вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений потребою доктринального переосмислення механізму цивільно-правового регулювання відносин за договорами міни (бартеру), а також відсутністю комплексного висвітлення в спеціальній науковій літературі проблем, пов’язаних з укладенням договору міни (бартеру), його виконанням та забезпеченням.
Теоретичну основу дисертації складають наукові дослідження М. М. Агаркова, Б. С. Антимонова, К. П. Анненкова, М. Б. Біржакова, Т. В. Боднар, М. І. Брагінського, В. А. Васильєвої, В. В. Вітрянського, Д. М. Генкіна, А. С. Довгерта, О. В. Дзери, О. І. Зозуляк, О. С. Іоффе, Л. М. Казанцева, В. М. Коссака, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, А. В. Луць, Л. А. Лунца, Д. І. Мейєра, М. С. Малеіна, Р. А. Майданика, Є. О. Мічуріна, І. Б. Новіцького, Н. О. Нерсесова, Й. О. Покровського, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, С. Я. Фурси, Г. Ф. Шершеневича, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишки, В. С. Щербини, О. С. Яворської та інших учених.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (номер державної реєстрації 0108U000494).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування механізму цивільно-правового регулювання зобов’язань, що виникають із договору міни (бартеру).
Завдання дослідження обумовлені його метою і полягають у наступному:
- розглянути зобов’язання, що випливають з договору міни (бартеру), їх розвиток, природу, місце в системі цивільного права України;
- визначити поняття та зміст договору міни (бартеру);
- установити специфічні риси договору міни (бартеру) та його сутнісні відмінності від суміжних договорів;
- провести аналіз вітчизняного та іноземного законодавства, а також наукової думки щодо правового регулювання договору міни (бартеру) та проблем, пов’язаних з його застосуванням;
- з’ясувати особливості укладання, зміни, розірвання та виконання договорів міни (бартеру);
- встановити правові засади відповідальності за порушення зобов’язань, що випливають з договорів міни (бартеру);
- розробити науково-теоретичні рекомендації щодо удосконалення механізму правового регулювання відносин за договором міни (бартеру).
Об’єктом дослідження є зобов’язання, що виникають за договором міни (бартеру).
Предметом дослідження є положення нормативно-правових актів та міжнародних договорів, що регулюють відносини за договором міни (бартеру), вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, договірна, а також судова практика щодо договорів міни (бартеру).
Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження застосовувались, зокрема, методи наукового пізнання, системного підходу, порівняльно-правового аналізу тощо. Так, за допомогою діалектичного та історичного методів виявлено динаміку розвитку та становлення законодавства в сфері регулювання зобов’язальних відносин за договорами міни (розділ 1 дисертації). Використання логіко-юридичного та системного методів дозволило забезпечити послідовність, логічність аналізу досліджуваних питань і обґрунтування запропонованих висновків (всі розділи дисертації). Зазначені методи використовувалися також при виробленні пропозицій щодо удосконалення правових норм у досліджуваній сфері (підрозділ 1.3 дисертації). Особливого значення надано порівняльно-правовому методу, на основі якого проведено аналіз положень міжнародного та зарубіжного законодавства про товарообмінні відносини з метою виявлення його позитивних рис, недоліків в національних актах законодавства, що дозволило запозичити певний позитивний досвід нормотворчості (підрозділ 4.1 дисертації). В дисертації наводяться приклади із судової практики, що дозволило зробити аналітичні висновки та внести певні пропозиції щодо удосконалення цивільного законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів виражається у наукових положеннях, висновках та пропозиціях, що виносяться на захист:
Вперше:
1) доведено, що поняття «міна» і «бартер», які використовуються в ЦК України, є нетотожними поняттями: міна застосовується до відносин щодо обміну товару на інший товар, а бартер – товару на роботи (послуги). Разом з тим, законодавець надає можливість поширювати на бартер усі законодавчі положення про договір міни, в тому числі й положення про договір купівлі-продажу, інші договори, якими сторони можуть скористатися в процесі укладення та виконання договору міни на підставі ст. 716 ЦК України;
2) доведено, що договір міни, до якого застосовуються положення про інші договори, не можна відносити до змішаних договорів у прямому їх розумінні, оскільки не зважаючи на законодавчо передбачену можливість застосування до договору міни положень про інші договори, він належить до одного виду договору – міни;
3) доведено, що предмет договору міни складається з двох об’єктів: об’єктом першого роду є дії зобов’язаних осіб щодо передачі одна одній товарів, які обмінюються; об’єктом другого роду є безпосередньо товари, що обмінюються. Таке визначення предмета договору міни дозволить відмежовувати його від інших видів договорів, спрямованих на передачу товару;
Удосконалено:
4) положення про те, що міна та договір міни є різними поняттями, що не завжди співпадають. Міна історично передувала купівлі-продажу, але не як договір у прямому значенні цього слова, а як фактичні відносини натурального товарообміну;
5) поняття дрібного побутового правочину (в аспекті договору міни (бартеру)), під яким запропоновано розуміти дії зі вступу у договірні відносини, що носять переважно побутовий характер, вчиняються на незначну суму, спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків у особи та відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку;
6) положення про те, що предметом договору міни можуть бути не лише ті речі, які є у сторони на момент укладення договору, а також і ті, які буде створено (придбано, набуто) стороною у майбутньому. Однак договір міни не може бути укладений стосовно речі, яку буде придбано або набуто, якщо такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Набула подальшого розвитку:
7) позиція, що при укладенні договору міни державного та комунального майна, закріпленого на праві господарського відання або оперативного управління, обов’язковою умовою є наявність відповідних рішень власника майна, отримання належних дозволів і виконання інших необхідних вимог, і лише при дотриманні цих умов суб’єкти, наділені відповідним речовим правом, можуть обмінюватися закріпленим за ними майном, передаючи таке майно в господарське відання або оперативне управління іншим суб’єктам;
8) теза, що оплатність не тотожна еквівалентності, адже еквівалентний обмін, з юридичної точки зору, завжди передбачає оплатність відповідних зобов’язань, але не кожна оплатність забезпечує еквівалентність;
9) позиція, що законодавством України прямо передбачена можливість обміну валютних цінностей у формі іноземної валюти, оскільки, зважаючи на зміст ст. 716 ЦК України, валютні цінності можуть виступати предметом договору міни. При міні валютних цінностей слід дотримуватись спеціальних вимог валютного законодавства.
10) доведення, що відчужувач зобов’язаний письмово повідомити, зокрема, шляхом вказівки у тексті договору, набувача про права третіх осіб на предмет договору, а у випадку його невиконання набувач матиме право вимагати зниження ціни або розірвання договору міни, якщо він не знав про такі права;
11) обґрунтування правової природи зобов’язання щодо доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, як грошового, а тому в разі його невиконання або неналежного виконання винна сторона буде притягатися відповідальності за порушення саме грошових зобов’язань;
12) аргументація того, що правила про зустрічне виконання зобов’язання можуть бути застосовані до договору міни, якщо умовами договору передбачено, що виконання зобов’язань однією стороною обумовлено виконанням свого зобов’язання іншою стороною. Це може бути як пряма вказівка, так і наявність умов, які свідчать про відповідний порядок виконання зобов’язання.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації пропозиції та висновки дозволяють визначити нові підходи до ряду теоретичних та практичних проблем правового регулювання відносин, які досліджуються, та можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності – як теоретична основа для вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють договірні відносини міни (бартеру), у тому числі відповідних статей Цивільного і Господарського кодексів України;
- у науково-дослідній сфері – при подальшому науковому розробленні проблем цивільно-правового регулювання договірних зобов’язань;
- у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного права для викладачів та студентів вищих юридичних навчальних закладів при викладанні курсу «Цивільне право України».
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертації, обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН України.
Основні положення дослідження були оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 25 квітня 2007 року), ІV Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (м. Одеса, 3-4 квітня 2009 року), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 9-10 березня 2012 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації опубліковано в 4 наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, а також у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми – визначення особливостей та закономірностей договірного регулювання відносин за договором міни (бартеру), що дозволило сформулювати наукові висновки, конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України задля удосконалення практики укладення, зміни та розірвання договорів міни (бартеру) та судової практики вирішення спорів, які виникають із таких договірних відносин. За результатами комплексного дослідження договорів міни (бартеру) можна зробити такі висновки:
1. Встановлено, що договір міни є одним з найдавніших інститутів цивільного права. Відносини сторін за договором міни виникли ще задовго до появи грошей і являли собою обмін однієї речі на іншу. Тобто, історично, договір міни передував купівлі-продажу, хоча в якості окремого договору був визнаний значно пізніше. В подальшому договір купівлі-продажу витіснив договір міни. Але і сьогодні договір міни не втратив своєї актуальності.
2. Виділено особливості договору міни, до яких віднесено те, що: а) договір міни спрямований на передання майна; б) договір міни є двостороннім, а зобов’язання, які виникають з нього, носять взаємний характер; в) договір міни є відплатним, але характер зустрічного надання за договором є особливим: кожна із сторін зобов’язується надати товар (в окремих випадках результати робіт чи послуг); г) договір міни може бути як консенсуальним, так і реальним, якщо виконується в момент укладення.
3. Доведено, що міна і договір міни різні поняття, які не завжди співпадають навіть у сучасному законодавстві. Міна історично передувала купівлі-продажу, але не як договір в прямому значенні цього слова, а як фактичні відносини натурального товарообміну. Зважаючи на це, встановлено, що історично першим виникли відносини міни, однак більше як економічні відносини натурального товарообміну.
4. Встановлено, що господарські (підприємницькі) договори виступають різновидом відповідних видів цивільно-правових договорів, оскільки майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК, а тому зазначені договори поєднують як загальні ознаки, властиві будь-якому цивільно-правовому договору, так і особливі.
5. Доведено, що при здійсненні доплати за договором міни необхідно враховувати наступне: а) грошова доплата може бути встановлена лише договором (за відсутності вказівки на неї товар вважається еквівалентним); б) наявність грошової доплати за отримуваний за договором міни товар не перетворює такий договір на договір купівлі-продажу.
6. Встановлено, що чинним законодавством України щодо здійснення операцій, пов’язаних із переходом права власності на валютні цінності, чітко не визначено вид цивільно-правового договору за яким повинні здійснюватися такі операції, оскільки в одних випадках йдеться про «купівлю», а в інших – про «обмін» іноземної валюти. Зважаючи на це в роботі доведено, що законодавством України прямо передбачена можливість як купівлі-продажу, так і обміну валютних цінностей, оскільки, зважаючи на зміст ст. 716 ЦК України, валютні цінності можуть виступати предметом договору міни, однак при здійсненні таких операцій слід дотримуватись спеціальних вимог валютного законодавства.
7. Встановлено, що у випадку, коли майно за договором міни передається у повне господарське відання або оперативне управління, однією із сторін такого договору буде суб’єкт, за яким відповідне право закріплено. Окрім того, якщо предметом договору є основні фонди, що належать до державної або комунальної власності, сторонами договору міни обов’язково будуть відповідно державні та комунальні підприємства.
8. Доведено, що визначаючи предмет договору міни, законодавець проявив певну непослідовність у застосуванні термінів: в одному випадку він говорить про товар, а в іншому про майно. Виходячи із чого запропоновано висновок, що поняття «роботи, послуги» не охоплюються поняттям «майно». Поняття «товар» є ширшим, ніж поняття «майно». Тобто законодавець, застосовуючи у ч. 5 ст. 715 ЦК України термін «майно», а не термін «товар» мав на меті підкреслити, що роботи, послуги не можуть обмінюватися на роботи, послуги.
9. Встановлено, що предметом договору міни можуть бути не лише ті речі, які є у сторони на момент укладення договору, а також і ті, які буде створено (придбано, набуто) стороною у майбутньому. ЦК України не встановлює положення про обов’язковість перебування товару у власності продавця на момент обміну, а тому особи можуть укладати договір міни і тоді, коли товар буде створено або набуто на підставі іншого договору у майбутньому. Разом з тим доведено, що договір міни не може бути укладений стосовно речі, яку буде придбано або набуто, якщо такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
10. Встановлено, що переважне право купівлі не буде застосовуватися у випадку обміну речами, які визначені індивідуальними ознаками. У свою чергу, право переважної купівлі буде застосовуватися до договору міни, якщо його предметом є річ, визначена родовими ознаками. Тобто, при укладенні договору міни щодо частки у праві спільної часткової власності треба обов’язково звертати увагу на предмет обміну.
11. Встановлено, що поняття належного виконання зобов’язань, що випливають із договорів міни, охоплює виконання його належними сторонами, у належному місці, в належний строк, щодо належного предмета і належним способом тощо.
12. Встановлено, що повідомлення набувача про права третіх осіб є обов’язком відчужувача, тому що у випадку його невиконання, відповідно до ст. 651 ЦК України, набувач має право вимагати зниження ціни або розірвання договору міни, якщо останній не знав про такі права. Законодавець не встановлює форму такого повідомлення, тому вона обирається на розсуд сторін договору міни. Однак доведено, що для запобігання спорів, таке повідомлення доцільно здійснювати у письмовій формі з доказом вручення або зазначати про права третіх осіб в тексті договору.
13. Доведено, що правила про зустрічне виконання зобов’язання можуть бути застосовані до договору міни, якщо умовами договору передбачено, що виконання зобов’язань однією стороною обумовлено виконанням свого зобов’язання іншою стороною. Це може бути як пряма вказівка, так і наявність умов, які свідчать про відповідний порядок виконання зобов’язання.
14. Аналізуючи характерні риси оперативно-господарської санкції, встановлено, що вона застосовується лише у тому випадку, коли передбачена договором, тобто зазначена санкція узгоджується сторонами і в тексті договору повинна бути вказівка про її застосування. Разом з тим доведено, що однієї лише вказівки недостатньо, сторонам доцільно передбачити механізм припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови, а саме, за дотримання яких правових процедур зобов’язання буде вважатися таким, що було припинено внаслідок односторонньої відмови, момент, з якого воно вважається припиненим.
15. Доведено, що у разі порушення зобов’язання за договором міни, зміна умов договору може бути здійснена: а) за згодою сторін; б) за рішенням суду на вимогу однієї із сторін; в) у односторонньому порядку. Однак в будь-якому випадку необхідною умовою зміни є спрямованість волі сторони договору саме на його зміну.
16. Встановлено, що законодавство не містить обмежень щодо того, які умови договору міни можуть бути змінені. Аналіз нормативно-правового регулювання договору дав можливість дійти висновку, що питання допустимості зміни чи виключення із змісту договору істотних умов не обмежено будь-якими заборонними нормами цивільного законодавства. Тобто, зміна істотних умов договору після його укладення є автономним правом сторін, що не може і не повинно бути обмежено. Разом з тим, при внесенні змін до договору міни, сторонам необхідно враховувати положення ст. 638 ЦК України, а саме: таку умову, як предмет договору міни, з його тексту виключати не можна.
17. Додатково обґрунтовано, що за своїми наслідками одностороння відмова і зміна умов договору міни відрізняються. Одностороння відмова від договору міни є юридичним фактом, який тягне за собою припинення на майбутнє зобов’язального правовідношення, яке виникло з цього договору, та всіх прав і обов’язків, що складають його зміст. Зміна умов договору міни тягне за собою збереження договору і зобов’язання, що з нього виникло, але на інших умовах.
18. Встановлено, що за договором міни метою надання товару одній стороні є отримання товару, а не грошових коштів, від іншої. Збитки, в свою чергу, є санкцією за порушення зобов’язання за договором міни і мінімальний їх розмір не може бути меншим вартості непереданого майна. Відповідно в першому випадку обов’язок сплати грошової суми виникає на підставі договору чи закону, а у другому – є санкцією за невиконання зобов’язання, початковим предметом якого були речі (роботи, послуги).
19. Щодо можливості застосування неустойки до сторони, яка порушила зобов’язання за договором міни, встановлено, що за ЦК України застосуванню підлягає лише така форма неустойки, як штраф, оскільки пеня застосовується до грошового зобов’язання, що прострочено. На підставі аналізу положення ГК України, що присвячені штрафним санкціям, з’ясовано, що законодавець не встановлює будь-яких обмежень щодо застосування окремих санкцій виключно до певних видів зобов’язань. Тобто до недобросовісної сторони договору міни можуть бути застосовані як неустойка, так і пеня та штраф.
20. Встановлено, що за ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. Натомість за ЦК України строк позовної давності щодо стягнення неустойки становить один рік. При вмілому застосуванні цих положень відповідач може розраховувати на те, що за рішенням суду йому доведеться сплатити менший розмір неустойки, ніж той, на який розраховував позивач.
21. Доведено, що різницю в ціні у випадку встановлення доплати за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, необхідно розглядати в якості грошового зобов’язання. Відповідно в разі його невиконання або неналежного виконання винна сторона буде притягатися до заходів відповідальності, які передбачені за порушення саме грошових зобов’язань. Разом з тим не всі положення, які регулюють порядок виконання грошових зобов’язань можуть бути застосовані до договору міни в частині доплати.
22. Встановлено, що угоди з участю іноземного контрагента, регулюються нормами права певної країни. Право, що регулюватиме бартерні відносини, може визначатися двома шляхами. Перший передбачає самостійний вибір сторонами права, яке підлягає застосуванню до зобов’язань із зовнішньоекономічного контракту. При відсутності у договорі такої умови право, що застосовується, визначається на підставі колізійної норми. Вона дає відповідь на питання, правом якої держави повинні регулюватися відносини сторін за договором бартеру з іноземним елементом.
23. З’ясовано питання про те, чи можуть сторони бартерного договору обрати в якості застосовуваного права закон будь-якої держави, чи їх вибір обмежений якимись умовами. Доведено, що законодавство абсолютної більшості держав, а також міжнародні договори не обмежують можливостей вибору, тобто воля сторін не має обмежень у просторі, і сторони можуть обрати право будь-якої країни для регулювання договірних правовідносин.
24. Доведено, що за договором міни (бартеру) у галузі зовнішньоекономічної діяльності можливість здійснення грошової доплати виключається. Здійснення розрахунку грошовими коштами допускається лише після зміни виду договору. Тобто, договір бартеру передбачає обмін певної кількості одного товару (робіт, послуг) на еквівалентну за вартістю кількість іншого товару, і його особливістю є невикористання грошової форми розрахунків.
25. Встановлено, що при укладенні і виконанні договору бартеру необхідно враховувати, що товари, які є предметом договору бартеру, можуть підпадати під режим ліцензування, а імпорт та експорт окремих товарів за договором бартеру заборонено чинним законодавством взагалі.
26. З’ясовано, що коли предметом бартерного договору є роботи або послуги, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які здійснили їх експорт або імпорт, зобов’язані протягом п’яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи Державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або органи Державної податкової служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Новицкий И. Б. Римское право. – 4-е изд., стереот. / И. Б. Новицкий. – М., 1993. –245 с.
2. Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. – М., 1996. – 544 с.
3. Эрделевский А. М. Древнейшая из сделок / А. М. Эрделевский // Закон – 2001. – № 6. – С. 36 – 38.
4. Скловский К. И. Механизм перехода прав и последствия цессии // Хозяйство и право / К. И. Скловский. – 2002. – №2. – С. 61-63.
5. Лапач В. А. Мена как фактическое и юридическое отношение. Из истории договора мены // Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирование / В. А. Лапач. – 2003. – № 3 – 4 (16 – 17) Декабрь. – С. 15 – 19.
6. Санфилиппо Ч. Курс римского частного права / Ч. Санфилиппо. – М.: Бек, 2002. – 400 с.
7. Мережко А. А. Договор в частном праве / А. А. Мережко. – К.: Юстиниан, 2003. – 176 с.
8. Пашкус Ю. В. Деньги: прошлое и современность / Ю. В. Пашкус. – Л., 1990. – 181 с.
9. Завидов Б. Д. Договор: подготовка, заключение, изменение / Отв. ред. Н. П. Курцев / Б. Д. Завидов. – М., 1997. – 352 с.
10. Щербина В. С. Господарське право України / В. С. Щербина. – К., 2007. – 640 с.
11. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М., 1997. – 841 с.
12. Тихомиров Ю. А. Договор как регулятор общественных отношений // Правоведение / Ю. А. Тихомиров. – 1990. – № 5. – С. 27 – 35.
13. Красавчиков О. А. Гражданско-правовой договор и его функции // Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. О. А. Красавчикова. – Свердловск: Изд-во Свердлов. юридич. ин-та, 1980. – С. 7 – 9.
14. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / С. М. Бервено. – К., 2006. – 40 с.
15. Калаур І. Р. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи: автореф. дис. канд. … юрид. наук / І. Р. Калаур. – Л, 2004 – 18 с.
16. Гриняк А. Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб / Монографія / А. Б. Гриняк. – Тернопіль, Підручники і посібники, 2008. – 176 с.
17. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М., 1975. – 872 с.
18. Цивільний кодекс України від 16.01.2003
19. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. – Режим доступу: www.liga.net.
20. Дашков Л. П., Бризгалін А. В. Комерційний договір: від укладення до виконання / Л. П. Дашков, А. В. Бризгалін. – К., 1996. – 323 с.
21. Хозяйственное право: учеб. пособие / Под. ред. В. А. Рясенцева. – М.: ВНИИТЭМР, 1984. – 287 с.
22. Калмыков Ю. Х. Правовое регулирование хозяйственных отношений / Ю. Х. Калмыков. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1982. – 203 с.
23. Иоффе О. С. План и договор в социалистическом хозяйстве / О. С. Иоффе. – М.: Юрид. лит., 1971. –216 с.
24. Цивільне право України. У 2-х кн., Кн. 1 / За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
25. Овчинников Н. И. Понятие и классификация хозяйственных договоров / Н. И. Овчинников. – Владивосток. – 1970. – 357 с.
26. Господарське право: Практикум. За заг. ред. В. С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
27. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., доп. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 736 с.
28. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): монографія / О. А. Беляневич. – Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
29. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // ВВР. – 2003. – №№ 18 – 22. – Ст. 144.
30. Богданов Е. В. Договор в сфере предпринимательства / Е. В. Богданов. – Х.: Фирма «Консум», 1997. – 112 с.
31. Шишка Р. Б. Концепція та ознаки підприємницького договору за законодавством України // Форум права / Р. Б. Шишка. – 2008. – № 2. – С. 495 – 501.
32. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Кафедра гражданского права юридического факультета / Е. А. Суханов (ред.) – Репр. изд. 1902 г. (Классика российской цивилистики) / Д. И. Мейер. – М.: Статут, 1997. – Ч. 1. – 290 с.
33. Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.) / Е. А. Суханов (авт. вступ. ст.) / Г. Ф. Шершеневич. – М.: СПАРТАК, 1995. – 556 с.
34. Иоффе О. С. Советское гражданское право. Том ІІ / О. С. Иоффе. – Л.: Издательство ЛГУ, 1971. – С. 27.
35. Иоффе О. С., Толстой Ю. К. Новый Гражданский кодекс РСФСР / О. С. Иоффе, Ю. К. Толстой. – Л.: Издательство ЛГУ, 1971. – 321 с.
36. Гражданский кодекс Квебека. Современное зарубежное и международное законодательство. – М.: Издательство «Статут», 1999. – 472 с.
37. Гражданский кодекс Нидерландов / Отв. ред. Ф. Й. М. Фельдбрюгге. Лейден: Институт восточноевропейского права и россиеведения; Лейденский универститет, 1996. – 356 с.
38. Гражданские кодексы союзных республик. РСФСР, Украинской ССР, Белорусской ССР, Узбекской ССР, Туркменской ССР, а также ССР Грузии и Азербайджанской ССР. Систем. сборник под ред. Х. Бахчисарайцева и С. Драбкина. – М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1928. – 279 с.
39. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. // www.liga.net.
40. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5 – 6. – Ст. 44.
41. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 105 – 106.
42. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
43. Цивільне право: Навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996. – 480 с.
44. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 2006. – 780 с.
45. Семенюк Ю. Г., Терлецький О. О. Коментар до ст. 715 Цивільного кодексу України // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2-х т. Т. ІІ. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 295.
46. Гражданское право: В 2-х т. Том II. Полутом І.: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издетельство БЕК. 1999. – 456 с.
47. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-х т. Т. ІІ. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 1088 с.
48. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Часть вторая (постатейный) / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: ТК Велби, «Проспект», 2003. –304 с.
49. Советское гражданское право: В 2-х т. Т. 2 / Под ред. О. А. Красавчикова. – М., 1969. – 518 с.
50. Новицкий И. Б., Лунц Л. А. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий, Л. А. Лунц. – М., 1950. – 416 с.
51. Ровный В. В. Общая характеристика договора купли-продажи (в помощь студентам и аспирантам) // Сиб Юр Вестник / В. В. Ровный. – 2001. – № 3. – С. 56 – 60.
52. Гражданский кодекс Российской Федерации. Научно-практический комментарий / Отв. ред. Т. Е. Абова, А. Ю. Кабалкин, В. П. Мозолин. – М., 1996. – 714 с.
53. Покровский И. А. История римского права / И. А. Покровский. – СПб., 1998. – 533 с.
54. Мейер Д. И. Русское гражданское право / Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Кафедра гражданского права юридического факультета / Е. А. Суханов (ред.) – Репр. изд. 1902 г. (Классика российской цивилистики) / Д. И. Мейер. – М.: Статут, 1997. – Ч. 2. – 455 с.
55. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
56. Гражданский кодекс советских республик (текст и практический комментарий) / Под ред. А. Малицкого. – 2-е изд. исправленное и дополненное. – Государственное издательство Украины, 1925. – 408 с.
57. Низова Е. С. Обязательства, возникающие из договора мены: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Е. С. Низова. – М., 2006. – 25 с.
58. Комментарий к Гражданскому кодексу РФ, части второй / Под ред. О. Н. Садикова. – М. – 1997. – 781 с.
59. Стучка П. И. Курс советского гражданского права / П. И. Стучка. – М., 1931. – 206 с.
60. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М., 2002. – 1038 с.
61. Панова Л. Мета як критерій для розмежування договорів поставки і підряду // Право України / Л. Панова. – 2004. – № 8. – С. 57 – 59.
62. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. // www.liga.net.
63. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
64. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 20. – Ст. 82.
65. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 12.12.2002 р. № 502 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Стор. 375. – Ст. 150.
66. Лідовець Р. Форма змішаних договорів. // Підприємництво, господарство і право / Р. Лідовець. – 2004. – № 7. – С. 24 – 27.
67. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов. / В. В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
68. Старцева М. Договор мены в гражданском обороте: проблемы надлежащей квалификации // Арбитражная практика / М. Старцева. – 2002. – № 4. – С. 15 – 22.
69. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
70. Постанова Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті України» від 17.03.1998 р. № 333 // www.liga.net.
71. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами» від 13.08.1999 р. № 1489 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1729.
72. Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 29.04.1999 р. № 756 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – Ст. 781.
73. Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» № 01-8/211 від 07.04.2008 р. // www.liga.net.
74. Гражданское право: учебник. Ч. ІІ / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1997. – 784 с.
75. Харитонов Є. О., Старцев О. В. Цивільне право України: Підручник. – Вид. 2, перероб. і доп. / Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. – К.: Істина, 2007. – 816 с.
76. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар: у 2-х ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч. 1. – 692 с.
77. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.
78. Мілаш В. С. Комерційний договір у контексті сучасних ринкових умов: монографія / В. С. Мілаш. – Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. – 440 с.
79. Зозуляк О. І. Договір як правова форма реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб: автореф. …дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. І. Зозуляк. – К., 2010. – 20 с.
80. Хєда С. М. Правове регулювання участі іноземних юридичних осіб у цивільних правовідносинах (порівняльно-правовий аспект) / С. М. Хеда. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 184 с.
81. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
82. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
83. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередництва у сфері господарювання (теоретичні аспекти). Монографія / В. В. Рєзнікова. – Х, 2010. – 707 с.
84. Васильєва В. А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг. Монографія / В. А. Васильєва. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2006. – 346 с.
85. Закон України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.
86. Сарбаш С. В. Обязательства с множественностью лиц и особенности их исполнения / С. В. Сарбаш. – М.: Издательство «Статут», 2004. – 112 с.
87. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21 – 22. – Ст. 135.
88. Простибоженко О. Договір міни / О. Простибоженко. – К.: Видавець Фурса С. Я., 2005. – 124 с.
89. Чорна Ж. Л. Цивільно-правовий захист майнових прав та інтересів малолітніх і неповнолітніх осіб: автореф. дис. канд.. юрид. наук: 12.00.03. / Ж. Л. Чорна. – Львів, 2005. – 14 с.
90. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. І. – 832 с.
91. Злотнік І. Юридичні особливості фактичних шлюбних відносин // Юридичний журнал / І. Злотнік. – 2004. – № 10. – С. 10 – 12.
92. Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – № 28. – Ст. 573.
93. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.08.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
94. Глоба О. Укладення договору поставки: теорія і практика / О. Глоба // Юридичний журнал– 2005. – № 2. – С. 24 – 26.
95. Советское гражданское право. Госюриздат. – М., 1961. – 486 с.
96. Красавчиков О. А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции / О. А. Красавчиков. – Свердловск: УрГУ, 1980– 141 с.
97. Гражданское право: Учеб.: В 3-х т. Т. 1. – 6-е изд., перераб. и доп. / Н. Д. Егоров, И. В.Елисеев и др.; Отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 776 с.
98. Мозолин В. П., Франсворт Е. А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / В. П. Мозолин, Е. А. Франсворт. – М., 1988. – 308 с.
99. Советское гражданское право / Под ред. В. Ф. Маслова и А. А. Пушкина. – К., 1977. – 462 с.
100. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2-х ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч. 2. – 896 с.
101. Луць А. В. Свобода договору в цивільному праві України: дис. канд. юрид. наук / А. В. Луць. – Львів, 2001. – 166 с.
102. Михальнюк О. В. Зміст договору поруки: проблеми теорії та практики // Вісник Вищого господарського суду України / О. В. Михальнюк. – 2005. – № 4. – С.160 – 161.
103. Зобов’язальне право: теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 910 с.
104. Олюха В. Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. / В. Г. Олюха. – К., 2003. – 20 с.
105. Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності / В. В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 556 с.
106. Зобов’язальне право України: Підручник / За ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. – К.: Істина, 2011. – 848 с.
107. Постанова Вищого арбітражного суду України № 01-1/11-6/45 від 12.07.2000 р. «Про визнання договору оренди неукладеним» // Юридичний вісник України. – 2000. – № 45 (281). – С. 9 – 15.
108. Теньков С. Визнання договорів неукладеними за новими Цивільним і Господарським кодексами України. (Огляд судової практики) // Вісник податкової служби України / С. Теньков. – 2005. – № 7. – С. 56 – 58.
109. Гавзе Ф. И. Обязательственное право (общие положения) / Ф. И. Гавзе. – Минск, 1968. – 125 с.
110. Витрянский В. В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и правоприменительной практике // Вестник ВАС РФ / В. В. Витрянский. – 2002. – № 6. – С. 78 – 79.
111. Советское гражданское право / Под ред. О. С. Иоффе, Ю. К. Толстого, Б. Б. Черепыхина. Т. 1. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1971. – 520 с.
112. Податковий кодекс України від 02.12.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.
113. Грибанов В. П. Договор купли-продажи по советскому гражданскому праву: учеб. пособие / В. П. Грибанов. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та им. М.В. Ломоносова, 1956. – 66 с.
114. Білоус Ж. А. Дійсність господарських договорів: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка / Ж. А. Білоус. – К., 2005. – 20 с.
115. Калашникова Г. А. Публичный договор: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Кубанский гос. аграрный ун-т. / Г. А. Калашникова. – Краснодар, 2002. – 25 с.
116. Євстігнєєв А. В. Істотні умови договору за цивільним та господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал / А. В. Євстігнєєв. – 2006. – № 1. – С. 24.
117. Обыденнов А. Г. Предмет и объект как существенные условия гражданско-правового договора // Журнал российского права / А. Г. Обыденнов. – 2003. – № 8. – С. 9 – 12.
118. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2. Особлива частина. – К.: Концерн «Видавничій Дім «Ін Юре». – 2003. – 408 с.
119. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
120. Єрмоленко В. Земельні ресурси в майновому обороті // Право України / В. Єрмоленко. – 2004. – № 6. – С. 43 – 46.
121. Витрянский В. В. Договор мены // Вестник ВАС РФ / В. В. Витрянский. – 2000. – № 2. – С. 120 – 128.
122. Гражданское право России: Часть вторая. Обязательственное право: Курс лекций / Отв. ред. О. Н. Садиков. – М., 1997. – 704 с.
123. Ровный В. В. Элементы договора купли-продажи (в помощь студентам и аспирантам) // Сибирский юридический вестник / В. В. Ровный. – 2001. – № 4. – С. 21-25.
124. Гражданское право России: Курс лекций. М. И. Брагинский, В. В. Залесский, Н. И. Клейн и др.; Отв. ред. О. Н. Садиков; Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. Часть первая / М.: Юрид. лит., 1996. –300 с.
125. Галянтич М. К. Теоретико-правові засади реалізації житлових прав громадян в умовах ринкових перетворень / М. К. Галянтич. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва, 2006. – 512 с.
126. Титов А. А. Жилье в собственность / А. А. Титов. – М., 2001. –86 с.
127. Мічурін Є. О. Похідні моменти міни житла // Юридичний журнал / Є. О. Мічурін. – 2005. – № 4. – С. 17 – 19.
128. Цит. із книги: Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. – М.: Издательство «Статут», 1998. – С. 117.
129. Наказ Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації «Щодо затвердження Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів» від 19.08.1997 № 507. Режим доступу: www.liga.net.
130. Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» від 27.04.2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 33. – Ст. 440.
131. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О. В. Дзера, Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 1. – 719 с.
132. Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.
133. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
134. Козик В. В., Панкова Л. А., Карп’як Я. С., Григор’єв О. Ю., Босак А. О. Зовнішньоекономічні операції і контракти: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Я. С. Карп’як, О. Ю. Григор’єв, А. О. Босак. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.
135. Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
136. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 15. 12. 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 08. 02. 2006 р. – № 26.
137. Кобилянський В. Земельний кодекс проти Цивільного // Юридична практика / В. Кобилянський. – 2004. – № 48. – 24 с.
138. Постанова Ради Міністрів Української РСР «Про затвердження Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР» від 31.01.1986 р. № 31. – Режим доступу: www.liga.net.
139. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами від 11 лютого 2010 р. за № 1878-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
140. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» № 92 від 27.04.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 21. – стор. 99. – Ст. 871.
141. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.\
142. Грамацький Є. Договір зберігання у цивільному праві: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Є. Грамацький. – К. – 2004. – 21 с.
143. Сарбаш С. В. Исполнение договорного обязательства / С. В. Сарбаш. – М.: Статут, 2005. – 636 с.
144. Венедиктов А. В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР / Академия наук СССР. Институт права / А. В. Венедиктов. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 267 с.
145. Краснов Н. И. Реальное исполнение обязательств между социалистическими организациями / Н. И. Краснов. – М.: Госюриздат, 1959. – 192 с.
146. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / В. И. Ємельянов. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 160 с.
147. Боднар Т. В. Загальні засади виконання цивільно-правових зобов’язань // Вісник господарського судочинства / Т. В. Боднар. – 2003. – № 4. – С. 169 – 174.
148. Маріц Д. О. Правове регулювання строків у договорах про оплатну реалізацію майна: автореф. дис. канд. … юрид. наук / Д. О. Маріц. – К, 2011. – 20 с.
149. Заіка Ю. О. Українське цивільне право. Навч. посіб. / Ю. О. Заіка. – К. Істина, 2005. – 312 с.
150. Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н. В. Хащівська. – К, 2011. – 207 с.
151. Токарєва В. І. Цивільне право України. Практикум: навч. посібник / В. І. Токарєва. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 408 с.
152. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М., 2000. – 796 с.
153. Романец Ю. В. Обязательство мены в системе гражданских договором // Закон / Ю. В. Романец. – 1999. – №1. – С. 123 – 124.
154. Постанова Вищого господарського суду України у справі № 19/59 від 01.03.2005 // www.liga.net.
155. Закон України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 407.
156. Хаскельберг Б. Л. Об основании и моменте перехода права собственности на движимые вещи по договору // Правоведение / Б. Л. Хаскельберг. – 2000. – № 3. – С. 121 – 132.
157. Наказ Державної служби нагляду за забезпеченням безпеки авіації «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» від 14.03.2006 р. № 187 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – стор. 285. – Ст. 1841.
158. Коммерческое право: Учебник / А. Ю. Буков, О. А. Городов, Н. С. Ковалевская и др.; Под ред. В. Ф. Попондопуло, В. Ф. Яковлевой. – СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 1998. – 518 с.
159. Цивільне право України. Загальна частина: підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 976 с.
160. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами від 11 лютого 2010 р. за № 1878-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
161. Зубков С. Правові проблеми набуття права власності на об’єкти нерухомості, що надаються власникам приміщень, відчужених під час комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду / С. Зубков / Право України. – 2009. – № 3. – С. 52 – 55.
162. Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. за № 703 [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. – Режим доступ: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=703-2011-%EF.
163. Сербуль О. Державна реєстрація у разі вчинення правочинів з нерухомістю // Юридичний журнал / О. Сербуль. – 2004. – № 11. – С. 12 – 14.
164. Бакулин А. Ф. Неисполнение обязательств по договору мены // Арбитражная практика / А. Ф. Бакулин. – 2002. – № 11. – С. 69 – 82.
165. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія / І. С. Канзафарова. – Одеса: