ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УНІТАРНІЙ ДЕРЖАВІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Стор.
Вступ 3

Розділ І Поняття та складові децентралізації публічної влади.
1.1 Децентралізація як процес оптимізації публічної влади 10
1.2. Суб’єкти та об’єкти децентралізації публічної влади 46
1.3. Правові та організаційні засади процесу децентралізації публічної влади 64

Розділ ІІ Децентралізація публічної влади в унітарній державі
2.1. Механізми забезпечення балансу публічної влади в унітарній державі 78
2.2. Децентралізація як засіб гармонізації взаємовідносин суб’єктів публічної влади в унітарній державі 100
2.3. Правові засоби децентралізації публічної влади в унітарній державі 115

Розділ ІІІ Децентралізація як процес розмежування владних повноважень в унітарній державі
3.1. Умови оптимального функціонування органів публічної влади різних рівнів в процесі децентралізації 129
3.2. Гарантії реалізації функцій органів публічної влади різних рівнів в процесі децентралізації 148
3.3 Напрями оптимізації публічної влади в Україні на сучасному етапі 167

Висновки 189

Список використаних джерел 195

ВСТУП

Актуальність теми. Питання оптимальної організації публічної влади цікавило людство протягом усого процесу розвитку світової цивілізації і особливо цікавить в даний момент часу - в умовах безпрецедентного розвитку міждержавної інтеграції і одночасно в умовах, коли колосальні міждержавниі об’єднання та окремі макродержави зазнають краху. Історія свідчить, що деструктивні тенденції в державах є наслідком відсутності збалансованої влади, яка за певних умов може виявитися або гіперцентралізованою, або недостатньо централізованою. Обидві крайнощі здатні призвести і призводили фактично до розпаду державних утворень. Оптимально організована влада, таким чином, – це проблема самозбереження держави, а крім того - це ще й проблема її ефективного функціонування, її дієвої адаптації до умов, що безперервно змінюються – аспект, який також становить предмет постійної уваги практичних політиків і науковців.
З особливою гостротою ця проблема постала на сьогоднішній день в Україні щойменше у єдності двох аспектів. Перший - аспект раціональної моделі владних відносин як основи державного устрою України. Про те, що наявна модель влади не є достатньо ефективною, свідчить той факт, що вже через 7 років по прийнятті Конституції України постало питання про її коригування саме в принципових питаннях організації влади. Другий - аспект результативної поточної політики, виконання державою її програмних завдань, розв’язання протиріч, що виникають у процесі суспільного розвитку. Україна, на жаль, відома як країна, непослідовна у здійсненні найважливіших внутрішньо- та зовнішньополітичних проектів. Як європейські, так і вітчизняні політики і дослідники констатують невиправдано повільні темпи її економічного та соціального розвитку як результат неоптимальної організації публічної влади і суперечливого розвитку владних процесів в державі.
За цих умов очевидною є потреба в серйозних наукових дослідженнях, присвячених природі публічної влади, її характеристиці з точки зору структури, режиму існування, методів і форм здійснення тощо. Очевидно також, що дана проблема є важливою не тільки для України; це – універсальна проблема, що знаходить своє відображення в політичній практиці та юридичній науці багатьох країн. Серед найбільш вагомих досліджень на теренах останньої слід згадати, насамперед, праці таких відомих зарубіжних дослідників, як Ж. Тускоз, Д. Елазар, У. Райкер, Л. Флогетіс та інші, які фундаментально опрацювали питання оптимальної побудови публічної влади в умовах федеративної держави. Ряд досліджень з проблематики організації публічної влади та шляхів її оптимізації здійснено в Російській Федерації (роботи Р.Г. Абдулатіпова, Л.Ф. Болтенкової, О.Ю. Аболіна, І.О. Умнової, У.В. Карпена та ін.), але основну увагу в них зосереджено на специфіці організації владних відносин саме в Російській Федерації; тому запропонований російськими вченими цінний науковий матеріал нерідко розходиться з теоретичними позиціями і висновками відомих дослідників організації публічної влади в інших країнах.
Стан дослідженості проблеми організації публічної влади в Україні є ще гіршим. Хоч інтерес до нього за десятиріччя незалежного існування України суттєво зріс, дослідники обмежуються, головним чином, порівняльним аналізом систем права чи правових інститутів окремо взятих країн. Та й такого роду праць очевидно мало (роботи О.Д. Василіка, В.О. Кампо, В.І.Кравченка, А.П. Зайця, В.М. Шаповала, П.Ф. Мартиненка, О.В. Батанова, М.О. Пухтинського, О.В.Корпаня, Н.І. Рудої та ін.). В них проаналізовано значний за обсягом фактичний матеріал, присвячений різним аспектам організації та трансформації публічної влади в Україні, але далеко не завжди цей аналіз завершується відповідними теоретичними узагальненнями. Що до спеціальних робіт, присвячених загальнотеоретичним проблемам організації публічної влади, то вони в Україні практично відсутні.
Розвиток та зміцнення Української держави, її включення в європейські і світові інтеграційні процеси, ствердження власного шляху розвитку та місця у геополітичному оточенні нерозривно пов'язані з організацією публічної влади, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам у цій сфері. Перший крок на цьому шляху Україна зробила у 1997 році, ратифікувавши Європейську Хартію місцевого самоврядування. Наступним кроком виявився Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, але, як відомо, дієва система місцевого самоврядування в Україні практично відсутня, в той час як належне співвідношення повноважень державних інститутів і органів місцевого самоврядування є показником оптимальної моделі організації публічної влади в державі.
Все згадане обумовлює актуальність теми, якій присвячене дане дисертаційне дослідження.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукового проекту Комплексної державної програми науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова державності України 1996 – 2005 р.р.", планової наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка міжнародних правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави" № 97128, а також наукової теми відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” № 97132.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування критеріїв оптимальної організації публічної влади в державі та доцільності використання одного з інструментів оптимізації публічної влади – її децентралізації. Досягнення цієї мети вимагає вирішення наступних завдань:
• визначення публічної влади та аналіз її стану, за якого виникає необхідність її оптимізації;
• визначення децентралізації публічної влади як основного способу її оптимізації, встановлення структури та змісту окремих елементів цього процесу;
• доведення необхідності нормативного та функціонального виокремлення регіонального рівня публічної влади із забезпеченням можливості реалізації всього комплексу прав, що належать територіальній громаді;
• аналіз механізмів балансу публічної влади;
• визначення гарантій оптимальної взаємодії різних рівнів публічної влади в унітарній державі;
• аналіз інституту місцевого самоврядування як необхідної складової належної організації публічної влади в унітарній державі.

Об’єктом дослідження є феномен публічної влади в унітарній державі та оптимальні форми її організації. Його предметом є теорія і практика децентралізації публічної влади в унітарній державі як спосіб досягнення оптимальної взаємодії різних рівнів її організації.

Методологічні основи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям даного дослідження є принципи, закони та категорії діалектики. Автор використовував також універсальні загальнонаукові методи дослідження, зокрема: метод системного аналізу (при вивченні системи владних відносин в державі, співвідношення системи органів держави та системи місцевого самоврядування як органічних складових публічної влади в державі); метод єдності історичного і логічного (при ретроспективному та перспективному аналізі владних відносин); компаративний метод (при дослідженні особливостей організації публічної влади в сучасних країнах); метод юридико-догматичного аналізу (при дослідженні змісту міжнародноправових актів та актів національного законодавства) тощо.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим комплексним дослідженням децентралізації публічної влади як важливої складової оптимізації влади в сучасній державі. Найбільшою мірою наукова новизна відбита у наступних положеннях:
• в роботі введено поняття „стан влади” та розглянуто його види і параметри;
• визначено та проаналізовано об’єкти, передумови і спеціальні принципи децентралізації публічної влади;
• визначено внутрішню структуру процесу децентралізації публічної влади;
• запропоновано визначення процесу регіоналізації як налагодження взаємозв’язків між центральним і місцевим рівнями публічної влади на основі розмежування предметів ведення та забезпечення необхідного ступеню розподілу публічної влади у визначених законом сферах; обгрунтовано необхідність існування в унітарній державі регіонального рівня публічної влади як територіальної громади із спеціальним статусом;
• запропоновано поняття „сфера виключної компетенції рівня публічної влади”; визначено критерії встановлення меж компетенції різних рівнів публічної влади;
• проаналізовано поняття балансу публічної влади, під яким розуміється спосіб її організації, за якого владні функції розподіляються між вищими та нижчими рівнями публічної влади без зниження її ефективності і заподіяння шкоди суспільним та державним інтересам; проаналізовано механізми збереження балансу публічної влади у процесі її децентралізації в унітарній державі;
• досліджено можливість використання принципів „бюджетного федералізму” в ході децентралізації публічної влади в унітарній державі;
• досліджено організаційні, правові та фінансові гарантії, завдяки яким ефективне співіснування регіонального і місцевого рівнів публічної влади є можливим.

Практичне значення результатів дослідження. Положення дисертації щодо статусу окремих рівнів публічної влади та механізмів додержання балансу публічної влади можуть бути використані при розробці концептуальних документів та нормативно-правових актів з питань визначення адміністративно-територіального устрою держави, правового положення органів місцевого самоврядування та регіонального самоврядування.
Використані автором методики порівняльно-правового аналізу форм та способів організації публічної влади в державі можуть бути корисними при вивченні досвіду інших країн при вдосконаленні національного законодавства та державного будівництва та запровадження його елементів у вітчизняну практику.
Висновки та основні положення дисертації можуть бути корисними при вивченні сучасних тенденцій розвитку державності і правового регулювання в рамках нормативних загальнотеоретичних курсів з державознавства і правознавства, для розробки нормативних та спеціальних курсів з організації системи органів муніціпальної влади, муніціпального права, порівняльного муніципального права.
Зрештою, матеріали дисертаційного дослідження можуть мати значення для організації наукової розробки дуже складної, багатоаспектної проблеми оптимальної організації влади в унітарній державі, яка, на думку здобувача, має стати об’єктом систематичних міждисциплінароних досліджень, що здійснювалися б в рамках відповідної загальнонаціональної програми силами ряду профільних наукових установ у постійній взаємодії з конкретними ланками в системі публічної влади.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного правознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Принципи децентралізації публічної влади, зокрема, обмеження її втручання у сферу господарської діяльності, знайшли своє відображення під час підготовки відповідних нормативних документів, зокрема, Указу Президента “Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва” № 89/2000 від 22.01.2000р., Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку реєстрації/перереєстрації суб’єктів підприємницької діяльності” № 740 від 25.05.98р.
Основні принципи та положення роботи презентувалися підчас проведення конференції, присвяченої принципам регуляторної політики держави у лютому 1999 року у Канаді. Окремі елементи дисертаційного дослідження були обговорені підчас проведення науково-практичних конференцій на базі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та, зокрема, науково-практичної конференції “Конституція України: 5 років існування”, що була організована Інститутом законодавства при Верховній Раді України у 2001 році.
Також основні положення дослідження були використані при аналізі Указу Президента України „Про Концепцію державної регіональної політики” № 341/2001 від 25 травня 2001 року.
Висновки, які стосуються організації регіонального рівня публічної влади ва унітарній державі були озвучені здобувачем під час проведення круглого столу „Реформа адміністративно-територіального устрою України”, організованого парламентською фракцією „Регіони України” та Радою з вивчення продуктивних сил України НАН України 4 квітня 2003 року.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано одинадцять наукових праць (у тому числі три – у співавторстві, шість – у фахових виданнях).

Структура та обсяг дисертації зумовлюється логікою дослідження обраної теми. Робота складається з вступу, трьох розділів, розбитих на дев’ять параграфів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки (без списку використаних джерел).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Таким чином, в результаті проведеного дослідження, можна зробити декілька висновків.
Публічна влада, з моменту свого виникнення, перебуває в одному з трьох станів – централізованому, децентралізованому та оптимізованому. Протягом розвитку держави, основним станом публічної влади є централізований, який, в свою чергу, має відповідні підвиди, зокрема, гіперцентралізований. Визначений підвид є характерним для авторитарних та теократичних держав, в яких розвиток демократичного суспільства або взагалі відсутній, або формальний.
У зв’язку з загальним розвитком суспільства, його демократизацією, практично в усіх державах спостерігається певний конфлікт між відносно сталою та консервативною організацією публічної влади та еволюційними тенденціями, які призводять до формування інститутів громадянського суспільства.
Враховуючи той факт, що, завдяки об’єктивним і суб’єктивним чинникам загального розвитку цивілізації більшість сучасних демократичних держав у другій половині ХХ століття характеризувалися достатньо централізованою організацією публічної влади, логічним виглядає необхідність гармонізації внутрішніх і зовнішніх процесів розвитку суспільства. Невід’ємною складовою цих процесів виступає оптимізація публічної влади.
Досвід більшості сучасних демократичних країн, зокрема, членів Європейського Союзу, свідчить, що найбільш поширеним шляхом здійснення оптимізації публічної влади сьогодні є її децентралізація, яка є явищем державницького характеру, яке обумовлену логікою розвитку кожної окремої держави структуру, зберігаючи, при цьому, основні характеристики і властивості цього процесу.
Серед останніх слід навести оптимізацію якості державного управління, розвиток інституту місцевого самоврядування, наділення його дієвими механізмами функціонування, що призводить до загальної демократизації суспільства та запровадженню у державі окремих елементів і, у майбутньому, громадянського суспільства в цілому.
Окремо виділяються суб’єкти і об’єкти децентралізації публічної влади. серед її суб’єктів виділяються відповідні рівні організації публічної влади – центральний і місцевий. Останній, у свою чергу, у залежності від логіки процесу децентралізації може бути розділений на безпосередньо місцевий і регіональний - проміжний між місцевим рівнем організації публічної влади і центральним. У процесі децентралізації публічної влади кожен рівень характеризується сферою виключних повноважень та компетенцій, а також системою гарантій, зокрема, державних, від несанкціонованого втручання інших рівнів у законну реалізацію сфери виключних повноважень.
Саме регіональний рівень публічної влади виступає основним бенефіціарієм від децентралізації публічної влади в унітарній державі. Крім свого формального і нормативного виділення, регіональний рівень публічної влади децентралізованої унітарної держави набуває специфічного статусу територіальної громади, населення якої претендує на весь комплекс прав та обов’язків, що властиві населенню звичайної територіальної громади, зокрема, право на місцеве (регіональне) самоврядування.
Наділяючи регіон статусом специфічної територіальної громади із існуванням місцевого (регіонального) самоврядування, держава зобов’язується гарантувати ефективне існування цього інституту задля повноцінної реалізації прав та свобод місцевого населення. Такими гарантіями виступають нормативне оформлення статусу регіону на законодавчому (конституційному) рівні, наділення регіону відповідною власністю (на умовах повноцінного використання) та фінансовими ресурсами (самостійними), закріплення взаємних гарантій невтручання у внутрішні справи рівнів публічної влади крім випадків, обумовлених спеціальним законодавством.
Зважаючи на складність проблематики існування та функціонування регіонального рівня публічної влади в унітарній державі, особливого значення набувають об’єкти децентралізації публічної влади. Відповідно, її об’єктами виступають конкретні, законодавчо обумовлені обсяги владних прерогатив як відповідних рівнів організації публічної влади, так і гілок влади в цілому. В результаті дослідження було визначено, що гілкою влади, яка найбільш потерпає від своєї гіперцентралізації є виконавча, оскільки вона прямо пов’язана із організацією управління на всіх рівнях організації публічної влади.
Ефективний розподіл сфер виключних повноважень та компетенцій, існування відповідної системи гарантій неможливо без спеціальних механізмів, за допомогою яких здійснюється децентралізація публічної влади. Основними з них є розподіл і закріплення власності за різними рівнями публічної влади, формування ефективних місцевих бюджетів, система оптимального оподаткування та міжбюджетні відносини.
Дія механізмів, за допомогою яких здійснюється оптимізація публічної влади в унітарній державі має пеані особливості, пов’язані із адміністративно-територіальним устроєм. Оскільки всі складові унітарної держави не повинні мати різний статус, що доповнюється відсутністю ознак суверенітету, децентралізація публічної влади має забезпечуватися ефективною системою правових, організаційних та фінансових гарантій спільного існування центрального і місцевого рівнів організації публічної влади. основним призначенням такої системи має бути запобігання виникненню та поширенню тенденцій сепаратизму та зайвої федералізації внутрішніх відносин.
Такими гарантіями можуть виступати відповідні комплекси заходів (що включає у себе як певні процедурні дії спеціальних органів рівнів публічної влади, так і нормативне закріплення зазначених процедур), які, фактично, існують у державі: введення режиму надзвичайного стану на відповідній території, запровадження прямого президентського правління, перерозподіл повноважень між рівнями публічної влади, примусовий розпуск місцевих представницьких органів, заходи фінансового характеру.
Гарантуванням відповідного та обумовленого використання зазначених заходів щодо складових унітарної держави з боку центрального рівня публічної влади є виключно конституційне, законодавче регулювання випадків їхнього застосування. Окремими питанням у цій сфері є визначення меж застосування відповідних примусових заходів, у зв’язку з чим дослідження пропонує відповідні критерії доцільності їхнього застосування.
Процес децентралізації публічної влади в унітарній державі характеризується суттєвим реформуванням форм організації внутрідержавних відносин, однією з оптимальних та дієвих з яких виступає форма внутрідержавного договору. Укладання такого договору передбачає формальне виділення регіонального рівня публічної влади в унітарній державі. Відповідно, зазначений регіональний рівень повинен мати статус специфічної територіальної громади, права та інтереси якої гарантуються та охороняються Конституцією.
Одним з найважливіших факторів оптимізації публічної влади в унітарній державі виявляється гармонізація дій всіх суб’єктів владних відносин. Вона є можливою завдяки існування відповідних умов діяльності рівнів організації публічної влади в унітарній державі, зокрема, центрального і місцевого.
Істотно важливою для центрального рівня організації публічної влади представляється обмеження кола його владних прерогатив певним законодавчо і організаційно визначеним комплексом, який у сучасній літературі визначається як „функції загальних справ”. До його складу входять найбільш загальні напрями розвитку та забезпечення нормальної життєдіяльності держави.
Стосовно місцевого рівня публічної влади в унітарній державі, слід зазначити, що його ефективному і належному існуванню мають відповідати декілька важливих умов, серед яких, зокрема, обов’язкове конституційне закріплення основ діяльності місцевого рівня, чітке розмежування владних відносин між органами виконавчої влади нижчого рівня та органами місцевого самоврядування, організація ефективного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та розвиток інститутів громадянського суспільства.
Об’єктивним вважається факт, що, незалежно від того, чи є держава унітарною, чи федеративною, необхідною є побудова відповідних гарантій здійснення повноважень рівнями публічної влади – правових, організаційних та фінансових.
До правових гарантій функціонування центрального рівня відносяться нормативно-правові акти, які регулюють порядок створення, існування, обсяги компетенцій всіх елементів вертикальної структури організації публічної влади. Відповідно, до організаційних гарантій відносяться збалансована система адміністративно-територіального устрою, ефективна державна служба тощо. Фінансові гарантії зосереджені у своєчасному і адекватному наповненні консолідованого бюджету держави і, відповідно, витраті передбаченої частини його коштів на фінансування діяльності центрального рівня організації публічної влади.
Щодо місцевого рівня організації публічної влади, слід зазначити, що серед усіх інших організаційних гарантій виділяється здійснення ефективного адміністративного контролю, статус представників органів місцевого самоврядування тощо. Стосовно фінансових гарантій, важливим є аналіз трьох систем побудови механізму фінансового контролю за діяльністю органів місцевого рівня організації публічної влади.
Дослідження проблем оптимізації публічної влади в унітарній державі є актуальним для України. Необхідність децентралізації публічної влади, з одного боку, є актуальною з об’єктивних чинників, які суттєво впливають на розвиток українського суспільства і держави. Такими чинниками виступають нерівномірність регіонального розвитку, невідповідність розвитку соціуму та апарату державного управління, слабкий розвиток інститутів громадянського суспільства в Україні тощо. З другої сторони, сьогодні політичний момент спонукає владні структури щодо активної діяльності у сфері оптимізації публічної влади та гармонізації її стану із розвитком українського суспільства.
Першою реальною дією української влади виступає ініціатива проведення політичної реформи в Україні, метою якої є приведення у відповідність діючої Конституції 1996 року з реаліями сучасного суспільного життя. Результати дослідження доводять, що, незважаючи на декларування необхідності оптимізації дії влади, більшістю проектів конституційних змін дійсна оптимізація публічної влади не передбачається.
В свою чергу, для України доцільними змінами, спрямованими на побудову гармонізованої системи публічної влади, можуть бути, зокрема, запровадження в Україні сучасної парламентської республіки із представництвом інтересів регіонів шляхом другої палати парламенту, запровадження регіонального рівня публічної влади з наділенням його статусу територіальної громади, оптимізація функціонального навантаження і організаційної структури органів місцевого самоврядування.
Таким чином, загальносвітові процеси оптимізації влади, управління, формування громадянського суспільства мають повноцінно бути реалізованими в Україні, оскільки наша історія, традиції державотворення та роль у сучасних геополітичних процесах фактично не залишають нам іншого варіанту дій, як побудова гармонізованого громадянського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулатипов Р. Г., Болтенкова Л. Ф. Опыты федерализма. – М.: Республика, 1994. - 421с.
2. Аболин О. Ю. Всемирный и европейский федерализм. Вероятные перспективы // Политические исследования. - 1994. - № 5. - с. 42 - 49.
3. Аверьянов В. Б. Содержание деятельности аппарата государственного правления и его организационные формы // Советское государство и право. - 1988. - №6. - с. 32 – 45.
4. Агранофф Р. Перспективы развития федеративных отношений в Российской Федерации. - М.: Политические отношения, 1998. - 346с.
5. Азаркин Н. М. Монтескье. – М.: Юридическая литература, 1988. – 166с.
6. Александренко Г. В. Буржуазный федерализм (критический анализ буржуазных федераций и буржуазных теорий федерализма). - Киев. - Наукова думка. - 1962. - 239с.
7. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Юрист. - 1995. – 451с.
8. Амелин В. Н. Социология политики. - М.: Социополис.- 1992. – 245с.
9. Ассиметричность Федерации / под ред. А. А. Захарова. - М. - Республика. - 1997. - 376с.
10. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. – М.- Юрид. лит. - 1997. - 329с.
11. Байтин. М. И. Государство и политическая власть. - Саратов. - 1972. - 112с.
12. Баглай М.А., Туманов В.А. Малая энциклопедия конституционного права. – М.. – БЕК. - 1998. – 466 c.
13. Байтин М. И. Понятие и классификация функций государства. В. кн.: «Теория государства и права. Курс лекций». – М. – ЮРИСТЪ. - 1997. - 533с.
14. Барсегов Ю. Г. Самоопределение и территориальная целостность. - М. – ВНИИП. - 1993. - 439с.
15. Белинский В.С. Вопросы вины в налоговом законодательстве // Государство и право. - 1996. - N6. - с. 48 - 55.
16. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. - 1997. - № 3. - с. 14-21.
17. Блунчли И. К. Общее государственное право. Т. 1. - М.. - 1865. – 433 с.
18. Боброва Н. А., Зражевская Т. Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм. - Воронеж. – 1985. – 176 с.
19. Бодіно П’єр, Верпо Мішель, Децентралізація: історія, факти, коментарі. - P.U.F. - 1997. – 419 с.
20. Бойцова В. В., Бойцова Л. В. Интерпретация принципа ответственности государства за ущерб, причинённый гражданам в практике Конституционного Суда РФ // Государство и право. - 1996. - №4. - с.48 - 53.
21. Болл Т. Власть // Полис. - 1993. - №5. - с. 32 – 41.
22. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування і деякі проблеми децентралізації влади // Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. Збірник наукових статей (випуск 1). – К. - 1996. – с. 32-39.
23. Брызгалин А.В., Берник В.Р., Головкин А.Н., Попов О.Н., Зарипов В.М. Налоговая ответственность: Штрафы, пени, взыскания. - М. - «Аналитика-Пресс». - 1997. - 176 с.
24. Буковинський С. А. Удосконалення вирівнювання фінансового забезпечення територіальних громад // Фінанси України. – 1999. - №5. – с. 80 - 87.
25. Бусленко Н.И. Юридический словарь-справочник. - Ростов-на-Дону. – Феникс. - 1996.- 544 с.
26. Вальтер Р. Проблемы федерализма в Федеративной Республике Германии. // В кн.: Современный немецкий конституционализм. – М. - Институт государства и права РАН. - 1994. – с. 7 – 48.
27. Василенко В. А. Ответственность в праве. – К. - Вища школа, 1978. – 287с.
28. Василик О. Д., Буковинський С. А., Павлюк К. В. Фінансова стабілізація: суть, заходи, проблеми // Фінанси України. – 1996. - № 3-4. – с. 18 - 25.
29. Василик О. Д., Павлюк К. В. Шляхи зміцнення фінансового становища держави // Фінанси України. – 1998. - №7. – с. 9 - 17.
30. Вебер. М. Политика как призвание и профессия. Вебер. М. Избр., произв., под ред., Ю. Н. Давыдова. - М. – НАУКА. - 1990. – 384с.
31. Вейн Серск. Розщеплення податкових надходжень як метод організації державних фінансів: аргументи «за» і «проти» // Бюджетний і податковий огляд. Четвертий квартал 1998 р. Річний звіт за 1998р. - К. - 1999. – с. 74 – 78.
32. Величко А. Б. Бюджетный механизм инвестирования социальной инфраструктуры // НАН Украины, Институт экономики. – К. - 1998. – 341 с.
33. Венгеров А.Б. Теория государства и права. - М. – ЮРИСТЪ. – 1999. – 385 c.
34. Виатр Е. Дж. Конституционная ответственность в Польше после 1988 года // Конституционное право: восточноевропейское обозрения. – 1996. - № 2. - с. 12 - 15.
35. Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 2.
36. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №28.
37. Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №22.
38. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 18.
39. Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 11.
40. Відомості приводяться за даними Управління по зв’язках з органами місцевої влади та органами місцевого самоврядування Секретаріату Верховної Ради України.
41. Гегель Г. Ф. Энциклопедия философских наук. Т. 3. - М. – НАУКА. - 1977. – 357 с.
42. Гош О. Теория и практика приватизации постсоциалистической государственной собственности // Экономика Украины. – 1993. - №8. – с. 12 - 21.
43. Гнидюк Н. Засади функціонування системи державного управління (уроки з досвіду країн Центральної та Східної Європи, що готуються до вступу в ЄС). – Тернопіль. - ЛІЛЕЯ. - 2001. – 40 с.
44. Гоббс Т. Сочинения. Т.2. - М. - Политическая мысль. - 1991.– 412 с.
45. Гудак Василь. Моделей багато, а обирати вам! - В кн.: Розвиток громад і регіонів України. – К. – Логос. - 1999. – с. 9 - 25.
46. Дайси А. В. Основы государственного права Англии. – М. - Типография тов-ва И. Д. Сытина. - 1907. – 276 с.
47. Данилов С. Ю., Шило В. Е. Политико-государственный механизм современной Канады. – М. – Наука. - 1991. - 85 с.
48. Дегтярёв А. А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения // Полис: Политические Исследования. – 1996. - №3. – с. 106 - 122.
49. Демидов В. И. Ценностные измерения власти // Полис. - 1996. - №3. - с. 12 – 26.
50. Дельпере Ф., Энтин Л. М. Конституционные реформы и процесс федерализации в Бельгии // Советское государство и право. – 1989. - № 11. - с. 119 – 125.
51. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. – К. - Вид. УАДУ. - 1997. – 398 с.
52. Державні фінанси: теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / Пер.з англ. Ю. Немец (ред.). – К. – Основи. - 1998. – 561 с.
53. Децентрализация: эксперименты и реформы. Под ред. Т. Хорвата. – Будапешт. - OCI/LGI. - 2000. – 484 с.
54. Димитров Ю. Д. Правовое государство // Актуальні проблеми держави і права: Збірка наукових праць Одеської державної юридичної академії. – Одеса. – Астропринт. - 1998. – с. 16 – 18.
55. Дмитриев Ю. А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право. – 1994. - № 7. - с. 34 – 38.
56. Домрин А. Н. Федеральная интервенция: особенности правового регулирования // Очерки конституционного права иностранных государств/ Под ред. Д. А, Ковачева. - М. – Республика. - 1999. – 197 с.
57. Дымов Д. Е. Конституционные гарантии целостности федерации в зарубежных странах. – М. – ИНИОН. - 1996. – 288 с.
58. Еллинек Г. Общее учение о государстве. – СПб. - Издание юридического книжного магазина Н. К. Мартынова. - 1908. – 366 с.
59. Заболотний В. Організаційно-правові основи і особливості функціонування різних форм власності // Політика і час. – 1991. - № 13. – с. 15- 23.
60. Заєць А.. Територіальна організація влади в Україні: пошук оптимальної моделі продовжується // Українсько-європейський журнал міжнародного та порівняльного права. – т.1. – випуск 2. - 2001. - с. 65 – 79.
61. Иванов И. Развитие форм собственности на современном производстве // Международная экономика и международные отношения. – 1992. - №3. - с. 52 - 66.
62. Ильин В. В. Власть // Вестник Московского Университета, серия 12. - 1992. – с. 3 - 7.
63. Иностранное конституционное право. Под ред. В. В. Маклакова. - М. – БЕК. - 1996. – 446 с.
64. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития. Отв. Ред. д-р юрид. наук Бачило И. Л. – М. – Юристъ. - 1998. – 122 с.
65. Казаченко С. Мировой опыт проведения лизинговых операций и проблема их внедрения на Украине // Экономика Украины. – 1995. - №2. – с. 38 - 45.
66. Кампо В. Походження сучасного муніципального права // Віче. – 1998. - №5. - с. 79 – 91.
67. Карпен У. Государственное управление в правовом государстве: организация сервиса для граждан. - М. - Российская академия управления. - 1993. - 403 с.
68. Кемпбелл М, С. Л. Брю. Экономикс. Т. 1. - М. - Экономические издания. - 1992. – 276 с.
69. Кинг А., Шнайдер Б. Первая глобальная революция. Доклад Римского клуба. – М. – Прогресс. - 1991. – 577 с.
70. Кинулин В.Н., Кучеров И.И. Налоговая полиция: правовое регулирование деятельности. Учебно-практическое пособие. - М. - УКЦ. ЮрИнфоР. - 1998. – 228 с.
71. Кириленко О. П. Місцеві фінанси України. – К. – НІОС. - 2000. – 401 с.
72. Комаров С.А., Малько А.В. Теория государства и права. – М. – УМП. - 1999. – 376 с.
73. Корчатов А. К. Органы государственной власти. Общее и особенное. // Государство и право. – 1995. - № 5. - с. 13 – 23.
74. Козлов А. Е. Статус Российской Федерации и проблемы совершенствования механизма государственной власти. // Конституционный строй России. - Вып.3. - 1996. - с. 70 - 78.
75. Колосова Н. М. Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности // Государство и право. – 1997. - № 2. - с. 86 - 91.
76. Колпаков В. К. Адміністративне право України. – К. - Юрінком Інтер. - 1999. – 587 с.
77. Конституційне право України. За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. – УПФ. - 1999. – 351 с.
78. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник. Тома 1-2. – М. – БЕК. - 1996. – 732 с.
79. Конституція незалежної України: У 3 – х т. Т. 1. – К. – УПФ. - 1995. – 217 с.
80. Конституции государств Европейского Союза. - М. - ИНФРА М – НОРМА. - 1997. – 816 с.
81. Копейчиков В., Шимченов В. Гуманистические основы социалистического правового государства // Актуальные проблемы формирования правового государства. Материалы республиканской конференции, 24-26 окт. 1990. Х. - 1990. - с. 8-9.
82. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение. - М. - Юридическая литература. - 1978. – 281 c.
83. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. - СПб. - 1894. – 379 c.
84. Королев С. В. Федерализм в развивающихся странах (Индия, Малайзия, Пакистан) // Авотреф. дисс. на соискание уч. ст. канд. юрид. наук. - М. - 1996. - с. 1- 22.
85. Королева-Конопляная Г. В поисках средства соединения разделенного // Федерализм. – 1996. - № 3. - с. 3 – 11.
86. Корявин Л. Американский федерализм // Российская Федерация. – 1997. - № 17. - с. 56 - 62.
87. Кравченко В. Єднання через різноманітність. Децентралізація влади і формування регіональних еліт в умовах демократичного оновлення суспільства.- В кн.: Розвиток громад і регіонів України. – К. – Логос. - 1999. – 197 с.
88. Кравченко В. І. Територіальний устрій та місцеві органи влади України // Національний інститут стратегічних досліджень. Вип. 43. – К. - 1995. - с. 47 - 58.
89. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К. - Т-во “Знання” КОО. - 1999. – 266 с.
90. Краснов. Б. И. Теория власти и властных отношений // Социально-политический журнал. – 1994. - №3 - 6. – с. 74 – 86.
91. Краснов М. А. Публично-правовая ответственность представительских органов за нарушение закона // Государство и право. – 1993. - № 6. - с.1 – 14.
92. Криниця С. О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування // Фінанси України. – 1998. - №2. – с. 33 - 39.
93. Кузнецов В. Рынок и приватизация. // Мировая экономика и международные отношения. – 1992. - №7. - с. 62 - 67.
94. Кулапов В. Л. Происхождение государства и права. В кн.: «Теория государства и права. Курс лекций». – М. – ЮРИСТЪ. - 1997. – 339 с.
95. Кучеров И.И. Налоговые преступления. Учебное пособие. - М. - УКЦ. ЮрИнфоР. - 1997. – 288 c.
96. Лазарев В.В. Теория государства и права. - М. – ЮРИСТЪ. - 1994. – 498 с.
97. Лазовой В. Об исторической диалектике отношений собственности // Экономика Украины. – 1994. - №4. - с. 25 - 33.
98. Львов Н. В., Трунов С. А. Местные финансы и формирование бюджетов муниципальных образований // Финансы. – 1997. - №11. – с. 13 - 19.
99. Малевин Н. С. Правонарушения: понятие, причины, ответственность. – М. - Юридическая литература. - 1985. - 190 с.
100. Мамутов В.К. Чи потрібний Україні поділ на 25 областей? – В кн.: Актуальні проблеми управління територіями в Україні. – К. Наукова думка. - 1993. – 133с.
101. Манов Г. Н. Признаки государства: новое прочтение. Политические проблемы теории государства. - М. – ЛОГОС. - 1993. – 302 с.
102. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. Т. 18. – М. - Изд-во ЦК КПССС. - 1965. – 388 с.
103. Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. Т. 1. - М. – БЕК. - 1994. – 287 с.
104. Матузов Н. И. Право и личность. В. Кн.: “Теория государства и права. Курс лекций”. – М. – ЮРИСТЪ. - 1997. – 255 с.
105. Местное финансирование в Европе. Документ, подготовленный под авторитетом Координационного Комитета по местным и региональным органам власти (CDLR) Совета Европы. – Издание Совета Европы. - 1997. - с. 62 – 77.
106. Местные финансы СССР. (Бригада под руководством проф. Н. Н. Ровинского). – М. – Госфиниздат. - 1936. – 257 с.
107. Миллер А. Авторитарный и тоталитарный опыт Центральной Европы // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. - № 7. - с. 51-58.
108. Михалева Н. А. Эволюция и перспективы нового российского федерализма // Право и жизнь. – 1994. - № 6. - с. 34 – 41.
109. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе // Государство и право. – 1993. - №6. - с. 41 – 47.
110. Муксинов И. Ш., Сафонов В. Е., Хабибулин А. Г. Проблемы укрепления конституионной законности вреспубликах Российской Федерации // Государство и право. – 1998. - № 12. - с. 94 - 98.
111. Муніципальне право України. Підручник. За ред. д-ів юр. н., професорів Погорілка В. Ф., Фрицького О. Ф. - К. - ЮРІНКОМ ІНТЕР. - 2001. – 352 с.
112. Несененко П. Некотороые аспекты развития собственности в современных условиях // Экономика Украины. – 1994. - №9. - с. 35 - 42.
113. Ницше.Ф. Полн.собр.соч.Т.9. - М. – ЛОГОС. - 1990. - З89 с.
114. Общая и прикладная политология. – М. – МГСУ. - 1997. – 433 с.
115. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Отв.ред.проф. М.Н.Марченко. Т.1. - М. – Зерцало. - 1998. – 355 с.
116. Овсянко Д. М. Административное право. – М. - ЮРИСТЪ. - 1999. – 378 с.
117. Окольский А. С. О понятии полицейского права. Т. VI. – Варшава. - Варшавские университетские издания. - 1894. – 253 с.
118. Основин В. С. Перестройка представительной системы: тенденции, парадоксы, проблемы // Правоведение. - 1991. - №2. - с. 34 – 42.
119. Основы экономической теории. Под ред. проф. Мочерного С.В. – Тернополь. - 1993. – 589 с.
120. О собственности в СССР. – М. – Политиздат. - 1990. – 119 с.
121. Павличенко М. Разгосударствление и приватизация: новый взгляд на проблему // Экономика Украины. – 1994. - №9. - с. 51 - 63.
122. Павлюк К. В. Фінансові ресурси держави. – К. – НІОС. - 1998. – 153 с.
123. Правовое регулирование отношений собственности в Украине // Юридический весник. – 1997. - № 1. – с. 82 – 93.
124. Пейн Т. Избранные сочинения. – М. - Изд-во Академии наук СССР. - 1959. – 385 с.
125. Пернталер П. Проблемы федеративных отношений в Австрии // Государство и право. – 1994. - № 3. - с. 25 - 34.
126. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. - СПб. - 1907. – 331 с.
127. Подорога. В. А. Власть и познание. Власть. Очерки современной философии запада. - М. – Наука. - 1989. – 207 с.
128. Політична система сучасної України. – К. - Наукова думка. - 1998. – 185 с.
129. Полтавина А.И. Категория “суверенитет” в правовой теории и практике. – М. - Политические издания. - 1995. – 177 с.
130. Поплавский О. Приватизация собственности в странах сформированной рыночной экономикой // Экономика Украины. – 1994. - №6. – с. 19 - 25.
131. Румянцев О. Г. Основы конституционного строя России. - М. – Юрист. - 1994. – 341 с.
132. Сравнительное конституционное право. Уч-к. 2-е изд. под ред. проф. В. Чиркина. - М. – ЮРИСТЪ. - 2001. – 600 с.
133. Сырых В.М. Теория государства и права. – М. – Былина. - 1998. – 299 с.
134. Принципи Європейської Хартії місцевого самоврядування (за ред. канд. юрид. наук, доцента Кравченка В. В.) – К. - Видавництво Ради Європи. - 2000. – 92 с.
135. Проблемы суверенитета в Российской Федерации. – М. - Политические исследования. - 1994. – 107 с.
136. Проблемы теории государства и права (под ред. С. С. Алексеева). – М. – Мысль. - 1987. – 355 с.
137. Разработка новых правил игры в старых условиях. Сборник научных статей (выпуск 1). – Саратов. - 1996. – 381 с.
138. Рибак В. Проблеми формування дохідних джерел місцевих бюджетів // Економіка України. – 1996. - №10. – с. 30 - 37.
139. Родионова В. М. Проблемы совершенствования бюджетного законодательства Российской Федерации // Финансы. – 1997. - №4. – с. 7 - 13.
140. Руденко О., Омельянчик Н. Оценка процессов преобразования отношений собственности в промышленности Украины // Экономика Украины. – 1994. - №9. - с. 52 - 67.
141. Савин В. Н. Ответственность государственной власти перед обществом // Государство и право. – 2000. - № 12. - с. 64-72.
142. Cамуэльсон П. Экономика. – М. - Экономические исследования. - 1985. – 279 с.
143. Селіванов В. Проблеми трансформації права власності в Україні // Віче. – 1997. - №6. - с. 86 – 100.
144. Селигман Э. Очерки по теории обложения (финансовые проблемы военного и послевоенного периода). – Петроград. - Изд-во Сев. Зап. Промбюро ВСНХ. - 1924. – 201 с.
145. Силин. А. Философия и психология власти. - М. - Свободная Мысль. - 1995. – 346 с.
146. Симония Н. Бюрократический капитализм в России и третьем мире // Мировая экономика и международные отношения. – 1996. - № 7. - с. 5-18.
147. Сиринов М. А. Местные финансы. – М-Л. – ГИЗ. - 1926. – 266 с.
148. Современные зарубежные конституции. - М. - МЮИ. - 1992. – 365 с.
149. Сравнительное конституционное право. - М. – МЮИ. - 1996. – 497 с.
150. Сутормина В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава – податки – бізнес. – К. – Либідь. - 1992. – 187 с.
151. Статистичний бюлетень за 2000 рік. – К. - Вид-во Держкомстат. - 2000. – 288 с.
152. Ступка Б. Культура як джерело національної свідомості // Урядовий кур’єр. – 1999. - № 36. – с. 4.
153. Твердохлебов В. Местные финансы. – Одесса. - 1919. – 112 с.
154. Теория государства и права: учебник под ред. А. И. Королева и Л.С.Явича. - Л. – Ленинград. - 1987. – 552 с.
155. Теория государства и права: учебник под ред. М.Н. Марченко. – М. – Юрист. - 2001. – 507 с.
156. Теория государства и права. Курс лекций (под редакцией д.ю.н. Н. И. Матузова и д.ю.н. А. В. Малько). – М. – ЮРИСТЪ. - 1997. – 451 с.
157. Теория государства и права. Учебник для вузов.2-е изд.изм. и доп. под редакцией В. М. Корельского и проф. В. Д. Перевалова. - М. - Норма-Инфра. - 2000. – 387 с.
158. Теория права и государства. Уч-к. Под ред. Проф. В. Афанасьева. - М. - Новый юрист. - 1997. – 432 с.
159. Тихомиров Ю. А. Власть в обществе: единство и разделение // Советское государство и право. - 1990. - №2. - с. 4 – 19.
160. Тихомиров Ю. А. Публичное право. – М. – БЕК. - 1995. – 439 с.
161. Тихонов В. Принципи нового підходу / / Урядовий кур’єр. – 2000. - № 9. – с. 3.
162. Токвиль А. Демократия в Америке. - М. - 1992. – 98 с.
163. Толстой Ю. К. Собственность и ее особенности в условиях перестройки // Правоведение. – 1988. - №4. – с. 45 - 51.
164. Топорнин Б. Н. Европейские сообщества: право и институты (динамика развития). – М. - ИгиП РАН. - 1992. – 259 с.
165. Тоффлер Ф. Футурошок. - СПб. – ИНФРА. - 1997. – 346 с.
166. Умнова И.А. Конституционные основы современного российского федерализма. – М. – “Дело”. - 1998. – 265 с.
167. Ударний В. Ф. Судоустрій України: сьогодення і майбутнє // Урядовий кур’єр. - 2001. № 6. – с. 2.
168. Ушаков Н. А. Государство в системе международно-правового регулирования. Уч. пособие. - М. - ИгиП РАН. - 1997. – 222 с.
169. Фабер И. Е., Ржевский В. А. Вопросы теории советского конституционного права // Государство и право. – 1967. - № 2. – с. 22 - 26.
170. Федеративный договор: Документы. Комментарий. – М. – Республика. - 1992. – 765 с.
171. Федерация в зарубежных странах. – М. - Юрид. Лит. - 1993. – 312 с.
172. Хайек Ф. А. Дорога к рабству // Новый мир. - 1991. - №7. - с. 45 – 63.
173. Хвостов В. М. Общая теория права. - СПб., М., Варшава, Вильно. - 1914. – 126 с.
174. Ходский Л. В. Основы государственного хозяйства. Курс финансовой науки. – 4-ое изд., перераб. и доп. – Санкт-Петербург. - 1913. – 537 с.
175. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. - М. – ДТД. - 1996. – 389 с.
176. Черник Д. Г. Налоги в рыночной экономике. – М. – ЮНИТИ. - 1997. – 298 с.
177. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. - М. – Юрист. - 1996. – 467 с.
178. Чиркин В. Е. Современный федерализм: сравнительный анализ. – М. - ИНИОН РАН. - 1995. – 345 с.
179. Чиркин В. Е. Разделение властей: социальные и юридические аспекты // Советское государство и право. - 1990. - №8. - с. 12 – 17.
180. Чиркин В. Е. Основы конституционного права. – М. – Манускрипт. - 1996. – 129 с.
181. Чиркин В. Е. Элементы сравнительного государствоведения. - М. - Манускрипт. - 1994. – 387 с.
182. Шахрай С. Актуальные проблемы российского федерализма // Власть. – 1995. - № 8. – с. 8 – 12.
183. Шпак І. Податок на коштовне майно: фіскальний дух у кожній оселі? // Діло. – 1995. - № 74. – с.2 - 6.
184. Эсмен Д. Основные начала государственного права. Т. 1. - М. - 1898. - 412 c.
185. Яновский Я. Лизинг как форма предпринимательской деятельности // Экономика Украины. – 1994. - №11. - с. 11 - 19.
186. Явич Л. С. Господство права // Правоведение. - 1990. - №5. - с. 23 – 34.
187. Ясюнас В. А. Местное самоуправление. Комментарии. Разъяснения. – 2-е изд. доп. – М. - Издательство “Ось – 89”. - 1997. – 199 с.
188. Яцков Б. Аренда как один из путей разгосударствления собственности // Экономика Украины. – 1993. - №1. - с. 40 - 45.
189. A Dictionary of Law. Third Edition. Ed. By Elizabeth A. Martin. – Oxford University Press. - 1996. – 123 p.
190. Bar Cendon Antonio, Inter-governmental levels of co-operation. – Madrid. – DERECHO. – 1998. – 276 p.
191. Debbasch Charles, Daudet Yves. Lexique de termes politiques. – Paris. - Dalloz. - 1974. – 577 p.
192. Delores Jaques, La réalisation du principe de subvention dans la charte Européenne de l'autonomie locale. – Paris. – JYT. - 1992. – 429 p.
193. Duhamel Oliver, Mény Yves. Dictionnaire constitutionnel. – Paris. – PUF. - 1992. – 264 p.
194. Elazar Daniel J. Federalism and the way to peace. – Ontario, Canada. - Institute of intergovernmental Relations, Queen’s University Kingston. - 1994. – 589 p.
195. Engdahl David E. Constitutional Federalism. Second Edition. - St. Paul. - Minn.- West Publishing Co. - 1987. – 332 p.
196. Flogaitis L. La notion de décentralisation en France, en Allemagne et en Italie. - 1979. – 334 p.
197. Grewe Jean-Paul, Fabri Gene, L’émergence de l’Etat régional. – Paris. – PUF. - 1995. - 300 p.
198. Van Hooveer G. Public Service in Countries of the European Union. Ways of Development. – Antwerp. – PHDB. - 1993. - 442 p.
199. http://oracle2.rada.gov.ua/pls/zweb/webproc4_1?id=&pf3511=12166.
200. Lawton, A., and Rose A. G. Organisation and Management in the Public Administration. – London. – Pitman. - 1991. - 167 p.
201. Lutz D. The origin of American Constitutionalism. - Baton Rouge. - Louisiana State University Press. - 1988. – 552 p.
202. Ramnow R. The Local Territorial Community: a State’s Successor? – Brooklyn. – LR. - 1992. – 397 p.
203. Riker W. H. Federalism: Origin, Operation, Significance. – Boston. - Little, Brown. - 1964. – 244 p.
204. Shaffer R. Community Economics. Economic Structure and Change in Smaller Communities. – Iowa. - Iowa State University Press // Ames. - 1989. – 564 p.
205. The State in a Changing World, World Development Report 1997. - The World Bank. - Washington, D. C.. - 1997. – 1233 p.
206. Thoms Dj. G. Regulatory Acts of EU Countries: Regulatory Policy of Today. - London. - Bridgestone PH. - 1999. - 449 p.
207. Valez Sh. State Financing of Public Programs in Europe. – Paris. - En.PH. - 1997. – 532 p.
208. Volfersson Th. State and Public Control. Overview of the Most Typical Problems of Implementation. - New-York. - T. Gefersson & Sons PH. - 1987. - 549 p.
209. World Chart of Local Self-Government. – UN. - New-York. - 1979. – 34 p.
210. Würtenberger Thomas, The Principle of Subsidiarity as a Constitutional Principle. - Jahrbuch zur Staats- und Verwaltungswissenschaft. - Bd 7. - 1999. - 178 p.

Перелік нормативних актів
• Конституція України від 28 червня 1996 року. – Відомості Верховної Ради України, № 30, ст. 141.
• Закон України “Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим” від 23 грудня 1998 року № 350 – XIV. - Відомості Верховної Ради України. - № 5 – 6. - ст. 43. - 1999.
• Закон України “Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування” від 15 липня 1997 року, № 452/97 – ВР. - Відомості Верховної Ради України. - № 38. - ст. 249. - 1997.
• Закон України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” від 7 грудня 1990 року, № 533 – ХІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 2. - ст. 5. - 1991. (Втратив чинність на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97 від 21 травня 1997 року. - Відомості Верховної Ради України. - № 24. - ст. 170. - 1997).
• Закон України “Про формування місцевих органів влади і самоврядування” від 3 лютого 1994 року, № 3917- ХІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 22. - ст. 144. - 1994. (Втратив чинність на підставі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97 від 21 травня 1997 року. - Відомості Верховної Ради України. - № 24. - ст. 170. - 1997).
• Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року, № 280/97 – ВР. - Відомості Верховної Ради України. - № 24. - ст. 170. - 1997.
• Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року, № 586 – XIV. - Відомості Верховної Ради України. - № 20 - 21. - ст. 190. - 1999.
• Закон України ”Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001 року, № 2766 – ІІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 51 - 52. - ст. 265. - 2001.
• Закон України ”Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року, № 803 – ХІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 14. - ст. 170. - 1991.
• Закон України ”Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 року, № 14/98 - ВР. - Відомості Верховної Ради України. - № 3 -4. - ст. 15. - 1998.
• Закон України ”Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” від 2 березня 2000 року, № 1524 – ІІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 21. - ст. 158. - 2000.
• Закон України ”Про планування і забудову територій” від 20 квітня 2000 року, № 1699 – ІІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 31. - ст. 250. - 2000.
• Закон України ”Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року, № 1805 – ІІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 39. - ст. 333. - 2000.
• Закон України ”Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 року, № 1809 – ІІІ. - Відомості Верховної Ради України. - № 40. - ст. 337. - 2000.
• Закон України “Про столицю України - місто-герой Київ” від 15 січня 1999 року, № 401 – XIV. - Відомості Верховної Ради України. - № 11. - ст. 79. - 1999.
• Конституційний Договір між Президентом України та Верховною Радою України “Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України”. - Відомості Верховної Ради України. - № 18. - ст. 133. - 1995. (Втратив чинність на підставі Закону України “Про прийняття Конституції України і введення її в дію” від 26 червня 1996 року, № 254/96 – ВР. Відомості Верховної Ради України. - № 30. - ст. 142. - 1996.)
• Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України “Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою”