ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

РОМАСЬКО ВІТАЛІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 351.743(477)

ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Шестаков Сергій Володимирович,
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА...................................................... 11
1.1. Поняття та особливості будівництва як об’єкта адміністративно-правового регулювання............................................................................. 11
1.2. Сутність та значення державного контролю у сфері будівництва........ 28
1.3. Правове забезпечення державного контролю у сфері будівництва...... 48
Висновки до розділу 1......................................................................................... 78

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ У СФЕРІ БУДІВНИЦТВА ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ............................................ 85
2.1. Об’єкт та предмет державного контролю у сфері будівництва............. 85
2.2. Адміністративно-правовий статус суб’єктів державного контролю у сфері будівництва..................................................................................... 106
2.3. Форми державного контролю у сфері будівництва............................. 129
2.4. Організаційні та процедурні засади забезпечення державного контролю у сфері будівництва.................................................................................. 146
Висновки до розділу 2....................................................................................... 164

ВИСНОВКИ....................................................................................................... 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 179

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток будь-якої сучасної держави пов’язаний із забудовою її промислового та житлового сектору. Будівництво є одним із тих критеріїв, який свідчить про стабільність та економічний розвиток країни, а доступність об’єктів будівництва, особливо його житлового фонду – гарантією соціального захисту громадян. Проте, незважаючи на суспільно-економічну значущість та важливість будівництва у життєдіяльності держави, у цій сфері існує багато проблем, які потребують невідкладного вирішення. Серед них, зокрема, недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва; самовільне будівництво, яке носить масовий та стихійний характер, свідченням чого є забудова рекреаційних зон, місць відпочинку та дозвілля, наприклад, дитячих та спортивних майданчиків; недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об’єктів чи споруд; корумпованість у цій сфері, а подекуди і шахрайство, жертвами якого стають сотні й тисячі громадян, які сам на сам залишаються зі своїми проблемами.
Зазначені вище та інші недоліки, що мають місце у сфері будівництва та у відносинах, що тісно пов’язані із ним, обумовлені, в першу чергу, відсутністю дієвої системи державного контролю. Малоефективними, а отже такими, що потребують суттєвого удосконалення, є заходи адміністративного примусу, зокрема й адміністративної відповідальності за порушення будівельного законодавства, які сьогодні є мало дієвими і не виконують свою основну функцію – попередження правопорушень.
Слід зауважити, що адміністративно-правові засади державного контролю у сфері будівництва дотепер спеціально не вивчались, у відомих сьогодні наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики. Частково до них зверталися В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, Л. К. Воронова, В. М. Гаращук, О. Ю. Грачева, А. В. Дмитренко, М. В. Задорожний, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, Т. Я. Коцкулич, Н. П. Матюхіна, А. А. Нечай, Н. Р. Нижник, С.О. Ніщимна, О. В. Лиско, Н. Б. Паліга, Н. В. Савченко, О. В. Сударенко та інші вчені. Однак комплексного підходу до теоретичних та практичних питань державного контролю у сфері будівництва правовою наукою не вироблено, тому існує об’єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямі.
Таким чином, реалізація сучасної державної політики у сфері будівництва, спрямована на подальший розвиток соціально-економічної сфери, її адаптацію та інтеграцію у європейське і міжнародне співтовариство, з одного боку, та відсутність ефективної системи державного контролю у цій сфері, відповідних наукових досліджень з цієї проблематики, – з іншого, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження адміністративно-правових засад здійснення державного контролю у сфері будівництва.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001, розпоряджень Кабінету Міністрів України „Про заходи щодо посилення контролю за проектуванням, новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом та експлуатацією будинків і споруд” від 1 березня 2004 р. № 100-р., „Про затвердження плану заходів на 2009 рік, спрямованих на вдосконалення нормативно-правових актів у сфері фінансування будівництва житла” від 3 вересня 2009 р. № 1043-р., п. 3.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити адміністративно-правові засади державного контролю у сфері будівництва, надати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- сформулювати поняття та визначити особливості будівництва як об’єкта адміністративно-правового регулювання;
- з’ясувати сутність та значення державного контролю у сфері будівництва;
- охарактеризувати правове забезпечення державного контролю у сфері будівництва;
- визначити об’єкт та предмет державного контролю у сфері будівництва;
- уточнити систему суб’єктів державного контролю у сфері будівництва;
- визначити форми державного контролю у сфері будівництва;
- охарактеризувати організаційні та процедурні засади забезпечення державного контролю у сфері будівництва;
- на основі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у процесі здійснення державного контролю у сфері будівництва.
Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади здійснення державного контролю у сфері будівництва.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для з’ясування особливостей будівництва як об’єкта адміністративно-правового регулювання (підрозділ 1.1), уточнення сутності та значення державного контролю у сфері будівництва (підрозділ 1.2), визначення форм державного контролю у сфері будівництва (підрозділ 2.3). Системно-структурний метод використано для характеристики суб’єктів державного контролю у сфері будівництва (підрозділ 2.2), організаційних та процедурних засад забезпечення державного контролю у сфері будівництва (підрозділ 2.4), правового забезпечення державного контролю у сфері будівництва (підрозділ 1.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення прогалин у правовому та організаційному забезпеченні державного контролю у сфері будівництва (розділи 1, 2).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та функціонування державного контролю у сфері будівництва. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики здійснення державного контролю у сфері будівництва, політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням адміністративно-правових засад здійснення державного контролю у сфері будівництва. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі.
- набула подальшого розвитку характеристика будівництва як об’єкта адміністративно-правового регулювання, під яким розуміється урегульована адміністративним законодавством управлінська діяльність у сфері будівництва, реконструкції, реставрації чи капітального ремонту, одним із суб’єктів якої є орган (посадова чи службова особа), наділений владно-розпорядчими повноваженнями;
- удосконалено визначення поняття державного контролю у сфері будівництва як діяльності, що здійснюється органами державної влади загальної та спеціальної компетенції, які наділені різним обсягом контрольних повноважень з метою забезпечення неухильного дотримання законності й дисципліни під час здійснення будівельних робіт;
- набула подальшого розвитку загальна характеристика державного контролю у сфері будівництва, у зв’язку з чим зроблено висновок, що він є організаційною формою державного управління, позаяк не породжує, не змінює і не припиняє адміністративних правовідносин, проте є підставою для наступного здійснення його суб’єктами дій юридичного характеру;
- вперше запропоновано перелік спеціальних ознак державного контролю у сфері будівництва, в основу яких покладено його мету та завдання, об’єкт та предмет, а також систему суб’єктів, які його здійснюють;
- вперше визначено загальний об’єкт адміністративно-правового регулювання у сфері будівництва, яким є як саме будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт), так і тісно пов’язані із ним відносини (проектно-узгоджувальні, ліцензійно-дозвільні, контрольно-наглядові, юрисдикційні), а також з’ясовано особливості будівництва як об’єкта адміністративно-правового регулювання;
- набуло подальшого розвитку уточнення системи правових актів, що регулюють державний контроль у сфері будівництва, які запропоновано класифікувати за таким критерієм як об’єкт їх регламентації, відповідно з яким, усі правові акти з досліджуваних питань об’єднано у шість класифікаційних груп;
- уточнено визначення родового об’єкта державного контролю у сфері будівництва, під яким запропоновано розуміти: по-перше, планування і забудову територій, містобудування та архітектурну діяльність; по-друге, окремі види будівельних робіт: нове будівництво; реконструкцію; реставрацію; капітальний ремонт;
- удосконалено розуміння предмета державного контролю у сфері будівництва, який класифіковано за такими критеріями як: вид родового об’єкта державного контролю у сфері будівництва; напрями (сфери) будівельної діяльності; особливість правового статусу суб’єкта здійснення державного контролю у сфері будівництва; рівень передбачення вимог, дотримання яких є обов’язковим під час проведення будівельних робіт;
- вперше визначено особливості суб’єктів державного контролю у сфері будівництва, яких об’єднано у дві класифікаційні групи: органи загальної компетенції; органи спеціальної компетенції;
- набуло подальшого розвитку визначення елементів організації державного контролю у сфері будівництва, до яких запропоновано віднести: аналітичну роботу; планування; проведення колегій, нарад та інших подібних до них заходів; діловодство; забезпечення взаємодії та координації між суб’єктами державного контролю у сфері будівництва; кадрове, економічне, наукове, інформаційне та методичне забезпечення державного контролю у сфері будівництва;
- удосконалено визначення видів форм державного контролю у сфері будівництва, які об’єднано у дві групи: загальні (альтернативні), тобто такі, що характерні для будь яких видів державного контролю незалежно від його об’єкта та предмета; спеціальні, характерні для сфери будівництва, оскільки визначені у будівельному законодавстві;
- удосконалено поняття процедури державного контролю у сфері будівництва, під якою запропоновано розуміти сукупність послідовних, організаційно пов’язаних і нормативно закріплених дій, які, з одного боку, допомагають суб’єктам контролю реалізувати свої контрольні повноваження, дисциплінують їх діяльність, з іншого – запобігають свавіллю в їх діях, тим самим створюючи охоронний та правозахисний механізми для реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян у цій сфері;
- вперше обґрунтовано необхідність розробки та прийняття Закону України „Про державний контроль у сфері будівництва”, який визначатиме правові та організаційні засади його здійснення, а також запропоновано його можливу структуру та зміст окремих положень цього законодавчого акта.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань здійснення державного контролю у сфері будівництва;
- у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення деяких законодавчих та підзаконних актів з питань забезпечення законності й дисципліни у сфері будівництва;
- у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності суб’єктів державного контролю у сфері будівництва;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці навчальної літератури з дисципліни „Адміністративне право”, вони уже використовуються у ході проведення занять з цієї дисципліни у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: міжнародній науковій конференції «Компаративістські читання» (Київ, 8-11 квітня 2009 р.) та науково-практичній конференції «Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів» (Сімферополь, 10 грудня 2009 р.), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у трьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в тому, що на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначено сутність та особливості державного контролю у сфері будівництва, сформульовано ряд пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правових засад організації та функціонування державного контролю у сфері будівництва. Основні з них такі:
Акцентовано насамперед увагу на тому, що будівництво як об’єкт адміністративно-правового регулювання характеризується такими особливостями: 1) розкривається через такі поняття як „нове будівництво”, „реконструкція”, „реставрація”, „капітальний ремонт”, які запропоновано розглядати як окремі види будівельних робіт, щодо яких також передбаченні певні вимоги, які регламентуються як технічними, так і правовими нормами, зокрема і адміністративними; 2) регулюється значною кількістю нормативних актів, визначальне місце серед яких займають державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об’єктів і які розробляються та затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань регіонального розвитку та будівництва, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом; 3) норми адміністративного законодавства регулюють відносини, які виникають у сфері будівництва, як у процесі реалізації виконавчої влади (розроблення стандартів, видання ліцензій, акредитація будівництва, здійснення контролю та нагляду за ним, притягнення порушників будівельного законодавства до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності, реалізація делегованих повноважень органів місцевого самоврядування з питань будівництва тощо), так і під час здійснення управління за її межами (внутрішньо-організаційні відносини у сфері будівництва: відносини влади та підпорядкування між керівником та підлеглим будівельної організації); 4) у переважній більшості випадків за порушення норм (вимог, правил, стандартів) у сфері будівництва передбачено дисциплінарну та адміністративну відповідальність, хоча деякі із правопорушень у цій сфері, зважаючи на їх суспільну небезпеку кваліфікуються як злочини; 5) адміністративно-правові норми, які регулюють відносини у сфері будівництва, можуть бути як регулятивними, пов’язаними із регламентацією позитивних завдань (отримання дозволу на зайняття підприємницькою діяльністю у сфері будівництва), так і охоронними, які пов’язані з регулюванням правоохоронної діяльності шляхом встановлення правових заборон і застосування до порушників адміністративного примусу (притягнення до адміністративної відповідальності за недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, порушення законодавства під час планування і забудови територій, самовільне будівництво будинків або споруд тощо).
Державний контроль у сфері будівництва визначено як діяльність, що здійснюється органами державної влади загальної та спеціальної компетенції, які наділені різним обсягом контрольних повноважень з метою забезпечення неухильного дотримання законності й дисципліни під час будівельних робіт.
До спеціальних ознак державного контролю у сфері будівництва віднесено таке: 1) він виконує спеціальну мету – забезпечення неухильного дотримання законності й дисципліни під час будівельних робіт, яка реалізується під час виконання його суб’єктами таких завдань як: забезпечення реалізації державної політики у сфері будівництва; отримання об’єктивної та достовірної інформації про стан дотримання законності та дисципліни у сфері будівництва; забезпечення безпеки під час будівельних робіт, дотримання прав споживачів будівельної продукції; попередження та виявлення правопорушень у сфері будівництва, їх припинення; встановлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню; притягнення винних до відповідальності; узагальнення практики застосування та дотримання будівельного законодавства; 2) має спеціальний об’єкт та предмет; 3) здійснюється державними органами - суб’єктами державного контролю у сфері будівництва, яких запропоновано об’єднати у дві групи: органи державного контролю у сфері будівництва загальної компетенції; органи державного контролю у сфері будівництва спеціальної компетенції.
Правові акти, які регулюють державний контроль у сфері будівництва запропоновано класифікувати за таким критерієм як об’єкт їх регламентації, відповідно з яким усі правові акти з досліджуваних питань об’єднано у такі групи: 1) які визначають вимоги (правила), дотримання яких є обов’язковим у сфері будівництва; 2) які визначають загальні засади здійснення державного контролю у сфері будівництва; 3) які визначають правовий статус суб’єктів та об’єктів контрольних відносин, які виникають у сфері будівництва; 4) які передбачають відповідальність за порушення вимог (правил), дотримання яких є обов’язковим у сфері будівництва; 5) які регламентують напрями, форми та методи державного контролю, процедуру реалізації контрольних заходів; 6) які визначають концептуальні та програмні положення щодо удосконалення правового забезпечення державного контролю у сфері будівництва.
Обґрунтовано, що об’єктом державного контролю у сфері будівництва є саме будівництво, тобто будівельні роботи, які проводяться на об’єктах житлово-цивільного, виробничого та іншого призначення, а також під час реставрації архітектурних пам’яток, створення інженерної та транспортної інфраструктури. Термін „об’єкт державного контролю” відповідає на запитання “кого контролюють?” Проте, зазначене більше характерне для розуміння загального об’єкта державного контролю у досліджуваній сфері, оскільки воно дозволяє відмежувати від нього інші об’єкти, наприклад, земельний контроль, пожежний контроль, бюджетний контроль, фінансовий контроль тощо. Що стосується родового об’єкта державного контролю у сфері будівництва, то таким є: по-перше, планування і забудова територій, містобудування та архітектурна діяльність; по-друге, окремі види будівельних робіт: нове будівництво; реконструкція; реставрація; капітальний ремонт.
Предметом державного контролю у сфері будівництва визнається додержання державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об’єктів, місцевих правил забудови населених пунктів усіма суб’єктами будівельних відносин. Це дозволило зробити висновок, що термін “предмет державного контролю” – відповідає на запитання “що контролюють?” Отже, предметом державного контролю у сфері будівництва є діяльність як об’єктів, так і суб’єктів контрольних відносин щодо дотримання (виконання) ними будівельного законодавства. До предмета контролю віднесено і суб’єктів контролю, оскільки умови та порядок здійснення ними контрольних повноважень також хтось контролює (вищестоящий орган, інша владно-наглядова інстанція). Предмет державного контролю у сфері будівництва, на відміну від його об’єкта, є досить різноплановим, оскільки стосується різних сторін, напрямів та форм будівельної діяльності.
З’ясувати сутність предмета державного контролю у сфері будівництва допомогла його класифікація, критеріями якої обрано: 1) вид родового об’єкта державного контролю у сфері будівництва (планування і забудова територій, містобудування та архітектурна діяльність); 2) напрями (сфери) будівельної діяльності; 3) особливості правового статусу суб’єкта здійснення державного контролю у сфері будівництва; 4) рівень передбачення вимог, дотримання яких є обов’язковим під час проведення будівельних робіт.
До особливостей суб’єктів державного контролю у сфері будівництва віднесено таке: 1) їх система є складною і розгалуженою, оскільки такий контроль здійснюється державними органами, які належать до різних гілок державної влади (законодавчої, виконавчої та судової), та їх посадовими особами; 2) державний контроль у сфері будівництва здійснюється широким колом суб’єктів, система яких не отримала чіткого законодавчого визначення (у законодавчих актах, які регламентують державний контроль у сфері будівництва, згадуються лише спеціалізовані органи); 3) повноваження суб’єктів державного контролю у сфері будівництва об’єднано у дві групи: а) загальні, які визначені ст.8 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”; б) спеціальні, які визначені положеннями, що регламентують діяльність Міністерства регіонального розвитку та будівництва; Державної архітектурно-будівельної інспекції та Державної інспекції з контролю за визначенням вартості будівництва об’єктів; 4) головною рисою суб’єкта державного контролю у сфері будівництва є наявність у нього владних повноважень, які дозволяють йому втілювати свою волю у формі перевірок дотримання (виконання) будівельного законодавства, рішення за результатами яких є обов’язковими для виконання підконтрольними суб’єктами; 5) суб’єктами загальної компетенції з питань державного контролю у сфері будівництва є: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; центральні та місцеві органи виконавчої влади; судові органи України. Спеціалізованими – Міністерство регіонального розвитку та будівництва, Державна архітектурно-будівельна інспекція та Державна інспекція з контролю за визначенням вартості будівництва об’єктів; 6) суб’єкти державного контролю у сфері будівництва не входять до організаційно-штатної структури органів, які перевіряються (винятком є лише суб’єкти внутрівідомчого контролю).
Форми державного контролю у сфері будівництва об’єднано у дві групи: 1) загальні (альтернативні), тобто такі, що є характерними для будь яких видів державного контролю незалежно від його об’єкта та предмета; 2) спеціальні, які характерні для сфери будівництва, оскільки визначені у будівельному законодавстві. Зокрема до загальних форм державного контролю у досліджуваній сфері віднесено: перевірку; спостереження; нагляд, моніторинг; інспектування; ревізію; огляд (обстеження); інвентаризацію; аудит; ознайомлення із статистичною звітністю (довідками); відбір зразків продукції; призначення експертизи; одержання пояснень; вивчення та аналіз матеріалів, які містяться в ЗМІ, зверненнях громадян; а також низку форм державного контролю, які залежать від компетенції суб’єкта, який їх реалізує (прийняття правових актів, програм, призначення на посаду, визначення організаційно-штатної структури, направлення повідомлення (подання) про усунення недоліків, направлення депутатського запиту тощо). До спеціальних форм державного контролю у сфері будівництва віднесено ті, які визначені у будівельному законодавстві. Це такі як: прийняття державних та галузевих стандартів та затвердження технічних умов у сфері будівельної діяльності; сертифікація будівельної продукції; видача дозволу на будівництво об’єктів містобудування, а також дозволу на виконання будівельних робіт; з’ясування кваліфікаційних вимог, які висуваються до юридичних осіб, заінтересованих у здійсненні будівництва; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; прийняття рішення про приватизацію об’єктів незавершеного будівництва; розроблення, погодження та затвердження проекту; атестація виконавців робіт, пов’язаних із створенням об’єктів архітектури.
Зважаючи на різноманітний характер організаційних дій, які, перш за все, мають забезпечувальний характер, запропоновано до елементів організації державного контролю у сфері будівництва віднести: 1) аналітичну роботу; 2) планування; 3) проведення колегій, нарад та інших подібних до них масових заходів; 4) діловодство; 5) забезпечення взаємодії та координації між суб’єктами державного контролю у сфері будівництва; 6) кадрове, економічне, наукове, інформаційне та методичне забезпечення державного контролю у сфері будівництва.
Процедури державного контролю у сфері будівництва визначено як сукупність послідовних, організаційно пов’язаних і нормативно закріплених дій, які, з одного боку, допомагають суб’єктам контролю реалізувати свої контрольні повноваження, дисциплінують їх діяльність, з іншого – запобігають свавіллю в їх діях, тим самим створюючи охоронний та правозахисний механізми для реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян у цій сфері.
В дисертації сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів із досліджуваних питань, внесення до нього змін та доповнень, зокрема: 1) зважаючи на важливість будівельної галузі у розвитку економіки країни, доцільним визнається розроблення Будівельного кодексу (назва умовна), в якому були б зосереджені усі нормативні акти з питань будівництва; 2) зважаючи на те, що органи місцевого самоврядування наділенні значним обсягом контрольних повноважень у сфері будівництва, але їх контроль є не державним, а самоврядним, запропоновано таку редакцію ст. 24 Закону України „Про основи містобудування”: „Державний контроль у сфері містобудування здійснюється органами виконавчої влади та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами”; 3) Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. № 225, суперечить основним положенням Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, оскільки у ньому зазначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний контроль у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного контролю; повноваження органів державного контролю щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; способи здійснення державного контролю. Враховуючи вищевикладене, запропоновано на основі Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, розробити Закон України “Про державний контроль у сфері будівництва”, який визначав би правові та організаційні засади його здійснення. У цьому Законі має бути визначено: поняття державного контролю у сфері будівництва, мета та завдання державного контролю у сфері будівництва, об’єкт та предмет державного контролю у сфері будівництва; суб’єкти державного контролю у сфері будівництва, із чітким визначенням їх компетенції; напрями, форми та загальні процедури здійснення державного контролю у сфері будівництва. Прийняття такого Закону значно підвищить ефективність державного управління у сфері будівництва, оскільки передбачатиме чіткі правові засоби, заходи та методи забезпечення законності та дисципліни під час організації та проведення будівельних робіт.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / П. М. Рабинович. – Вид. 6-е. – X. : Консум, 2002. – 160 с.
3. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / [А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін. ; за ред. В. В. Копєйчикова]. – Стер. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
4. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
5. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с.
6. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1966. – 187 с.
7. Фіночко Ф. Д. Адміністративно-правові відносини // Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; за ред. Ю. П. Битяка]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 50–57.
8. Про основи містобудування : закон України від 16 листоп. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
9. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування : закон України від 14 жовт. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 412.
10. Про архітектурну діяльність : закон України від 20 трав. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 246.
11. Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва : закон України від 14 верес. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 45. – Ст. 375.
12. Про планування і забудову територій : закон України від 20 квіт. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
13. Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю : закон України від 19 черв. 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 52. – Ст. 377.
14. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» : наказ Міністерства фінансів від 28 квіт. 2001 р. № 205.
15. Бребан Г. Французское административное право / Г. Бребан. – М. : Статут, 1998. – 231 с.
16. Лук’янець Д. М. Зв’язки адміністративного права з іншими галузями українського права / Д. М. Лук’янець // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – С. 135–139.
17. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
18. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
19. Голосніченко І. П. Предмет, метод і принципи адміністративного права / І. П. Голосніченко // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – 2004. – С. 67–85.
20. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : навч. посіб. / С. Г. Стеценко. – К. : Атіка, 2008. – 624 с.
21. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления: Правовые проблемы оформления и реализации / Б. М. Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 с.
22. Про проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку системи нормативно-правового забезпечення будівництва в Україні» : рішення Колегії міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 30 листоп. 2006 р. № 228.
23. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за заг. ред. В. Б.Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
24. Фіночко Ф. Д. Форми державного управління // Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 132–158.
25. Савенко Н. В. Адміністративно-правові засади набуття права власності на об’єкти незавершеного та законсервованого будівництва в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Савенко Наталія Володимирівна. – Х.‚ 2009. – 193 с.
26. Воробйов А. В. Державне управління інвестиційною діяльністю в будівництві : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / А. В. Воробйов. – Запоріжжя, 2007. – 20 с.
27. Дмитренко А. В. Облік і аналіз витрат у будівництві : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.06.04 / А. В. Дмитренко. – К., 2006. – 18 с.
28. Задорожний З. В. Внутрішньогосподарський облік в будівництві: методологія та організація : автореф. дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.09 / З. В. Задорожний. – Тернопіль, 2007. – 40 с.
29. Коцкулич Т. Я. Облік і контроль виробничих витрат у будівництві свердловин : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.06.04 / Т. Я. Коцкулич. – К., 2005. – 20 с.
30. Лиско О. В. Облік і контроль використання матеріально-технічних ресурсів у капітальному будівництві : автореф. дис... канд. екон. наук : 08.06.04 / О. В. Лиско. – К., 2006. – 21 с.
31. Паліга Н. Б. Механізми реалізації антикризової політики держави в будівельній галузі : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Н. Б. Паліга. – Запоріжжя, 2009. – 20 с.
32. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна. – К., 1999. – 390 с.
33. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович. – Х., 2003. – 412 с.
34. Шестак В. С. Державний контроль в сучасній Україні (теоретико-правові питання : дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / Шестак Валентин Сергійович. – Х.‚ 2002. – 195 с.
35. Тлумачний словник української мови / [уклад. Т. В. Ковальова, Л. П. Коврига]. – Х. : Синтекс, 2005. – 672 с.
36. Гаращук В. М. Законність у сфері державного управління / Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 237–247.
37. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності : закон України від 5 квіт. 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.
38. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 лип. 2006 р. № 1001 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 30. – Ст. 2132.
39. Про ветеринарну медицину : закон України від 25 черв. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – Ст. 531.
40. Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу : закон України від 7 лют. 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 24. – Ст. 167.
41. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : закон України від 1 груд. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
42. Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовт. 2006 р. № 1434 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 42. – Ст. 2813.
43. Андрійко О. Ф. Поняття і система засобів забезпечення законності у державному управлінні / О. Ф. Андрійко // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – С. 345–348.
44. Словник української мови : в 11 т. Т. 5. – К. : Наук. думка, 1974. – 840 с.
45. Черкес М. Про Конституційний Суд УРСР / М. Черкес, С. Васильєв // Радянське право. – 1991. – № 4. – С. 3–8.
46. Государственное управление: основы теории и организации : учебник / [под ред. В. А. Козбаненко]. – М. : Статут, 2000. – 912 с.
47. Цивільний контроль за діяльністю міліції: організаційно-правові питання : наук.-практ. посіб. / [за заг. ред. М. І. Іншина, О. М. Музичука, Р. С. Веприцького]. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – 206 с.
48. У Мінрегіонбуді обговорили питання удосконалення роботи інспекцій Державного архітектурно-будівельного контролю [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fasadinfo.com/news/3287.
49. Про «Концепцію створення єдиної системи органів державного архітектурно-будівельного контролю в Україні» : рішення Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 54 від 19 серп. 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/fpart40/idx40701.htm
50. Про заходи щодо посилення контролю за проектуванням, новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом та експлуатацією будинків і споруд : розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 берез. 2004 р. № 100-р // Урядовий кур’єр. – 2004. – 10 берез.
51. Про підсумки роботи Міністерства регіонального розвитку та будівництва України у 2007 році та основні завдання на 2008 рік : рішення Колегії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 лют. 2008 р. № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukr/2008_3.pdf.
52. Малиновський В. Я. Державне управління: навчальний посібник / В. Я. Малиновський. – Луцьк : Вежа, 2000. – 558 с.
53. Державне управління : навч. посіб. / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко ; за ред. А. Ф. Мельник]. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
54. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации. Ч. 2. / А. П. Алехин, Ю. М. Козлов. – М., 1995. – 241 с.
55. Положення про державний архітектурно-будівельний контроль : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 берез. 1993 р. № 225 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukr/2008_3.pdf.
56. Козлов Ю. М. Административные правоотношения / Ю. М. Козлов. – М. : Юрид. лит., 1976. – 184 с.
57. Проблемы общей теории права и государства / [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
58. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 258 с.
59. Енгибарян Р. В. Теория государства и права / Р. В. Енгибарян, Ю. К. Краснов. – М. : Юрист, 1999. – 542 с.
60. Теория государства и права : учеб. для вузов / [под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева]. – М. : ЮНИТИ-ДАНА ; Закон и право, 2001 – 640 с.
61. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : указ Президента України від 22 лип. 1998 р. // Урядовий кур’єр. – 1998. – 25 лип.
62. Иванов Н. Н. Организация нормотворческой деятельности в аппарате МВД, УВД / Н. Н. Иванов. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – 63 с.
63. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України : підручник / О. М.Бандурка. – Х. : Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
64. Халфина Р. О. Право как средство социального управления / Р. О. Халфина. – М. : Наука, 1988. – 298 с.
65. Андрійко О. Ф. Класифікація видів державного контролю / О. Ф. Андрійко // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – 2004. – С. 351–355.
66. Про оперативно-розшукову діяльність : закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
67. Про затвердження типових положень про управління містобудування та архітектури обласної, Київської та Севастопольської міської, відділ містобудування та архітектури районної у місті Києві, відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства районної, районної у місті Севастополі державної адміністрації : постанова Кабінету Міністрів України від 20 лип. 2000 р. № 1146 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1267.
68. Про затвердження Положення про Міністерство регіонального розвитку та будівництва України : постанова Кабінету Міністрів України від 16 трав. 2007 р. № 750 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 39. – Ст. 1545.
69. Про затвердження Положення про позаштатного (громадського) інспектора державного архітектурно-будівельного контролю : наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листоп. 2007 р. № 318 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 93. – Ст. 3422.
70. Про Порядок здійснення контролю за визначенням вартості будівництва об’єктів, що споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та органі : постанова Кабінету Міністрів України від 3 серп. 1998 р. № 1210 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 34.
71. Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проектування, будівництва нових і реконструкції існуючих меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури : наказ Держпідприємництва України і Держводгоспу України від 14 лип. 2002 р. № 85/196 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36. – Ст. 1724.
72. Про затвердження методичних рекомендацій «Здійснення контролю за дотриманням радіаційно-гігієнічних параметрів у будівництві : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 29 груд. 2007 р. № 883 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Ukr/2008_3.pdf.
73. Про затвердження плану заходів на 2009 рік, спрямованих на вдосконалення нормативно-правових актів у сфері фінансування будівництва житла : розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 верес. 2009 р. № 1043-р. // Урядовий кур’єр. – 2009. – 18 верес.
74. Философский энциклопедический словарь. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 576 с.
75. Белобжецкий И. А. Финансово-хозяйственный контроль в управлении экономикой / И. А. Белобжецкий. – М. : Финансы, 1979. – 160 с.
76. Контролирующие органы и организации России: Компетенция и полномочия / [под ред. А. П. Гуляева]. – М. : МАЭП ; Калита, 2000. – 208 с.
77. Тихомиров Ю. А. Курс административного права и процесса / Ю. А. Тихомиров. – М. : Тихомиров М. Ю., 1998. – 798 с.
78. Крамаровский Л. М. Ревизия и контроль / Л. М. Крамаровский. – М. : Финансы, 1970 – 311 с.
79. Соловьев Г. А. Вопросы повышения эффективности контрольно-ревизионной работы в условиях совершенствования управления народным хозяйством : автореф. дис. … канд. экон. наук / Г. А. Соловьев. – М., 1977 – 18 с.
80. Белов М. Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях / М. Г. Белов. – М. : Статистика, 1976. – 234 с.
81. Попов Л. Л. Управление. Гражданин. Ответственность (сущность, применение и эффективность административных взысканий) / Л. Л. Попов. – Л. : Наука, 1975. – 250 с.
82. Про державну службу : закон України від 16 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
83. Про правовий статус закордонних українців : закон України від 4 берез. 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 25. – Ст. 343.
84. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : закон України від 4 лют. 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
85. Про ратифікацію Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів : закон України від 16 берез. 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 21. – Ст. 290.
86. Про зовнішньоекономічну діяльність : закон України від 16 квіт. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
87. Про органи самоорганізації населення : закон України від 11 лип. 2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 48. – Ст. 254.
88. Виконавча влада і адміністративне право / [за ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : ІнЮре, 2002. – 668 с.
89. Бахрах Д. Н. Административное право : учебник. Общая часть / Д. Н. Бахрах. – М. : БЕК, 1993. – 724 с.
90. Колпаков В. К. Поняття адміністративної правосуб’єктності та адміністративно-правового статусу / В. К. Колпаков // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – С. 191–195.
91. Цабрия Д. Д. Статус органа управления / Д. Д. Цабрия // Советское государство и право. – 1978. – № 2. – С. 127–132.
92. Основи конституційного права України : підручник / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
93. Сущенко В. Д. Сучасний процес управління в органах внутрішніх справ / В. Д. Сущенко, С. В. Присяжний, О. І. Коваленко. – К. : НАВС України, 1999. – 352 с.
94. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник : в 4 т. Т. 1–2 / [отв. ред. Б. А. Страшун]. – М. : БЕК, 1996. – 778 с.
95. Ківалов С. В. Парламентський контроль / С. В. Ківалов, М. П. Орзіх // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – С. 365–368.
96. Андрійко О. Ф., Наумов В. Л. Контроль з боку Президента України / О. Ф. Андрійко, В. Л. Наумов // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – С. 363–365.
97. Про створення Секретаріату Президента України : указ Президента України від 14 жовт. 2005 р. № 1445/2005 // Офіційний вісник України. – 2005 – № 42. – Ст. 2650.
98. Гаращук В. М. Контроль з боку органів законодавчої влади / В. М. Гаращук // Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 247–251.
99. Туровцев В. И. Народный контроль в социалистическом обществе / В. И. Туровцев. – М. : Политиздат, 1974. – 255 с.
100. Дурденевский В. М. Государственный контроль в капиталистических странах. Обзор законодательства / В. М. Дурденевский // Вестник государственного контроля. – 1940. – № 2. – С. 39–43.
101. Журавський В. Парламентський контроль в Україні: проблеми нормативно–правового регулювання / В. Журавський // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 1 (14). – С. 11–20.
102. Богданов М. В. Организация и совершенствование контроля в органах внутренних дел : лекция / М. В. Богданов. – Ташкент : ТВШ МВД СССР, 1982. – 35 с.
103. Нижник Н. Контроль у сфері державного управління / Н. Нижник, О. Машков, С. Мосов // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1998. – № 2. – С. 23–31.
104. Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления (проблемы неведомственного контроля) / М. С. Студеникина. – М. : Юрид. лит., 1974. – 157 с.
105. Горшенёв В. М. Контроль как правовая форма деятельности / В. М. Горшенёв, И. Б. Шахов. – М. : Юрид. лит., 1987. – 176 с.
106. Контролинг как инструмент управления предприятием / [под ред. Н. Г. Данилочкиной]. – М. : Экономикс, 1998. – 412 с.
107. Гаращук В. М. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів / В. М. Гаращук // Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – С. 253–259.
108. Про місцеві державні адміністрації : закон України від 9 квіт. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст. 190.
109. Філін Д. Судова влада: шляхи реформування / Д. Філін, О. Бігун // Право України. – 1999. – № 3. – С. 110–111.
110. Стрижак А. А. Державне управління забезпеченням діяльності судів загальної юрисдикції : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. А. Стрижак. – К., 2005. – 27 с.
111. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / О. М. Овчаренко. – Х., 2007. – 20 с.
112. Стефанюк В. С. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів / В. С. Стефанюк // Право України. – 2002. – № 2. – С. 3–6.
113. Переш І. Є. Інститут конституційного контролю в Чехословаччині, Чехії і Словаччині: історико-правове дослідження (1918–2000 рр.) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. Є. Переш. – Л., 2004. – 19 с.
114. Притика Д. М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності господарських судів України : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.10 / Д. М. Притика. – Х., 2003. – 36 с.
115. Смирнов А. М. Правовий статус жертв правосуддя та зловживання владою як особливий вид правового статусу людини : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. М. Смирнов. – Х., 2004. – 19 с.
116. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
117. Стефаник В. С. Судовий контроль / В. С. Стефаник // Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. Т. 1. Загальна частина / [ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова)]. – К. : Юрид. думка, 2004. – С. 373–376.
118. Ківалов С. В. Теоретичні питання державного контролю як засобу забезпечення законності у сфері державного управління / С. В. Ківалов // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. Т. 3. – О. : Юрид. літ., 2004. – С. 3–20.
119. Бессарабов В. Г. Прокуратура в системе контроля Российской Федерации : автореф. дис. … д-ра юрид. наук / В. Г. Бессарабов. – М., 2000. – 46 с.
120. Грошевий Ю. М. Органи конституційного контролю і нагляду (контрольно-наглядова влада) / Ю. М. Грошевий // Актуальные проблемы государства и права : сб. науч. тр. юрид. ин-та Одес. гос. ун-та им. И. И. Мечникова. – Вып. 3. – О., 1996. – С. 3–9.
121. Шахов И. Б. Природа и содержание контроля как правовой формы деятельности органов советского государства / И. Б. Шахов // Проблемы социалистической законности. – Вып. 17. – Х., 1986. – С. 25–29.
122. Руденко М. Співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду (концептуальні зауваження на перехідний період) / М. Руденко // Право України. – 1997. – № 5. – С. 29–32.
123. Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду / О. Красноокий // Голос України. – 1998. – № 3. – С. 88–90.
124. Полинець О. Контроль у сфері державного управління в умовах адміністративної реформи / О. Полинець // Зб. наук. праць Академії держ. управління при Президентові України. – Вип. 1. – К., 2000. – С. 88–91.
125. Маляренко В. Г. Про місце судового контролю за додержанням прав і свобод людини в стадії розслідування кримінальної справи / В. Г. Маляренко, П. П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 2. – С. 38–42.
126. Малиновський В. Зовнішній контроль у державному управлінні / В. Малиновський // Вісник Академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 1. – С. 46–57.
127. Делія Ю. Делеговані повноваження: немає підконтрольності без відповідальності / Ю. Делія // Право України. – 1999. – № 4. – С. 46–47.
128. Курінний Є. В. Державна митна служба в системі контрольно-наглядових органів України / Є. В. Курінний // Митна спр