ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У СФЕРІ ЛІЦЕНЗІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ ....................................................................................................... 3
Розділ 1. Ліцензійна діяльність як об’єкт державного контролю .......... 10
1.1. Поняття ліцензування та характеристика його правового режиму...........................................................................................
10
1.2. Умови запровадження ліцензування..................................... 27
1.3. Державна реєстрація як умова здійснення підприємницької діяльності, що ліцензується ..........................
41
Розділ 2. Теоретико-правові основи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності ................................................................
60
2.1. Поняття державного контролю у сфері ліцензійної діяльності .....................................................................................
60
2.2. Принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності .....................................................................................
77
2.3. Нормативно-правове забезпечення державного контролю у сфері ліцензійної діяльності .....................................................
89
Розділ 3. Особливості державного контролю у сфері ліцензійної діяльності ......................................................................................
105
3.1. Суб’єкти контролю у сфері ліцензійної діяльності 105
3.2. Форми та методи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності .................................................................
123
3.3. Проблеми використання примусу за порушення загальнообов’язкових правил у сфері ліцензування ................
136
Висновки ....................................................................................................... 157
Список використаних джерел ....................................................................... 165

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошення Конституцією України прав і свобод громадян як найвищої соціальної цінності вимагає наявності діючого механізму для їх реалізації, що передбачає надання пріоритету прав і свобод людини та громадянина, гарантії їх реалізації у межах окремих правових режимів, зокрема, ліцензування, яке за змістом є системою правозабезпечувальних заходів, що сприяють самореалізації здібностей громадянина у сфері підприємницької діяльності та забезпечення безпеки на різних рівнях – національної, регіональної, особистої.
Запровадження ліцензування в Україні зумовлено змінами у характері впливу держави на суспільні відносини, що розвиваються в сфері соціально-економічного розвитку держави. Проникаючи у багато сфер виробничої і соціальної діяльності, воно дає можливість дотримуватися балансу інтересів споживачів, підприємців та інших суб’єктів, з одного боку, і держави з іншого. Саме ліцензія є документом-дозволом, на підставі якого фізична або юридична особа має право здійснювати певний вид діяльності, а споживачі мають можливість споживати товари та послуги, рівень яких відповідає державним вимогам і стандартам.
Основу правового режиму ліцензування становить добровільний вступ суб’єкта, який не наділений владними повноваженнями, до сфери адміністративно-правових відносин, усвідомлене і бажане виконання обов’язків, покладених чинним законодавством. Важливим моментом є встановлення меж цього режиму, не допускаючи їх надмірного розширення чи необґрунтованого скорочення. Це стосується не тільки чіткого визначення у нормативно-правових актах правового статусу суб’єктів підприємництва, діяльність яких підлягає ліцензуванню. Потребують правової регламентації повноваження багатьох державних органів, що здійснюють державний контроль у сфері ліцензійної діяльності. Вони повинні діяти у межах власної компетенції, але з метою виконання загальнодержавних завдань. При цьому у сфері регулювання ліцензійних правовідносин має бути дотриманий баланс між загальнодержавними і приватними інтересами, забезпечення якого дозволить реалізувати норму ст.42 Конституції України про право кожного на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.
Розробці проблеми державного контролю в Україні приділялась увага вченими, предмет дослідження яких складали методологічні засади адміністративно-правового регулювання, становлення і розвиток правовідносин у сфері державного управління, державного контролю: В.Б. Авер’яновим, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяком, В.М. Гаращуком, В.М. Горшеньовим, О.Д. Крупчаном, І.Б. Шаховим, О.О. Кармолицьким та іншими.
Підґрунтя загальнотеоретичних положень дослідження склали роботи вчених–теоретиків права С.С. Алексєєва, М.В. Вітрука, В.М. Кудрявцева, М.І. Матузова, А.В. Малько, О.Ф. Скакун, Л.С. Явича й інших учених.
У роботі були використані здобутки А.П. Альохіна, Д.Н. Бахраха, І.Л. Бачило, Ю.М. Козлова, А.Т. Комзюка, Н.Р. Нижник, Н.О. Саніахметової, Т.В. Сараскіної, В.М. Селіванова, М.С. Студенікіної, В.В. Цвєткова та інших дослідників.
Разом з тим, правовідносини у сфері ліцензійної діяльності досліджувались фрагментарно, в основному, науковцями – представниками науки господарського права. У науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності залишився поза увагою науковців.
Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових прогалин, а також, у зв’язку з цим, необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності обумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України за комплексним науковим проектом “Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005р.”, затвердженого наказом МВС України №635 від 30 червня 2002р. Дослідження виконано відповідно до фундаментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 Глави 4, та 1-2 Глави 9); приписів Указу Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п.1); Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр.; Рішення Колегії МВС України №4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року (п.п.4.13.1); а також планів науково-дослідних робіт та тематичних планів Запорізького юридичного інституту МВС України на 2000-2005 рр.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту державного контролю у сфері ліцензійної діяльності, характеристиці особливостей його правового регулювання, форм та методів на основі аналізу теоретичних положень, чинного законодавства України, світового досвіду контрольної діяльності у цій сфері, а також у розробці практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення контролю державних органів у сфері ліцензійної діяльності.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
- з’ясувати особливості становлення і розвитку ліцензування у сфері підприємницької діяльності;
- проаналізувати основи і порядок введення режиму ліцензування;
- здійснити характеристику правового режиму ліцензування та його розмежування із суміжними правовими режимами;
- визначити поняття та сформулювати принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності;
- розробити класифікацію суб’єктів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності та проаналізувати їх функції;
- проаналізувати форми та методи державного контролю у зазначеній сфері;
- встановити особливості використання примусу за порушення загальнообов’язкових правил у сфері ліцензування;
- розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення правових засад контрольної діяльності державних органів у зазначеній сфері суспільних відносин.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що складаються у зв’язку із здійсненням державного контролю підприємницької діяльності, котра підлягає ліцензуванню.
Предмет дослідження становлять теоретико-правові проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності, шляхи його удосконалення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність прийомів і методів наукового пізнання, застосування яких засноване на діалектиці.
В роботі були також використані спеціальні методи: логіко-семантичний – для дослідження та поглиблення понятійного апарату (п.п.1.2, 2.1., 2.2); історико-правовий – для формулювання поняття, визначення необхідності та підстав запровадження ліцензування, здійснення державного контролю у цій сфері (п.п.1.1, 2.1); порівняльно-правовий – для визначення особливостей та проблем державної реєстрації, правового регулювання державного контролю у сфері ліцензійної діяльності, застосування примусу за порушення порядку та умов ліцензування (п.п.1.3, 2.2, Розділ 3); системно-структурний та соціологічний – для з’ясування кола суб’єктів, дослідження форм і методів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності (п.п.2.3, 2.4).
Нормативну базу роботи склали Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кримінальний кодекс України, закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим теоретичним та практичним проблемам становлення і розвитку державного контролю у сфері ліцензійної діяльності. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
Уперше визначено поняття та принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.
Дістало подальшого розвитку:
- дослідження проблем становлення ліцензування та характеристика особливостей ліцензування окремих сфер підприємницької діяльності;
- з’ясування особливостей ліцензійних правовідносин;
- характеристика правового режиму ліцензування та його розмежування із суміжними правовими режимами;
- класифікація форм та методів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.
Удосконалено:
- поняття ліцензування та його ознаки;
- класифікація суб’єктів контролю у сфері ліцензійної діяльності.
Уперше сформульовано конкретні пропозиції щодо уточнення чинних нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері контролю державних органів підприємницької діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності щодо удосконалення чинного законодавства в ліцензійній сфері, а також при розробці нових положень про ліцензування певних видів господарської діяльності;
- у правозастосовній практиці органів, що здійснюють ліцензування, при удосконаленні контрольно-наглядової діяльності органів ліцензування та інших контролюючих органів;
- у науковому дослідженні проблеми державного контролю окремих сфер господарської діяльності;
- у навчальному процесі – при викладанні дисципліни “Адміністративне право” в юридичних вузах, а також на курсах підвищення кваліфікації практичних працівників, при підготовці лекцій і навчальних посібників з окресленої проблеми.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, матеріали та висновки були викладені у 5 публікаціях автора у наукових збірниках та фахових виданнях з юридичних наук. Положення дослідження обговорювались на щорічній міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті професора К.Г. Федорова (2-4 червня 2001р., Запорізький державний університет); науково-теоретичній всеукраїнській конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (11-12 квітня 2003р., Запорізький юридичний інститут МВС України); всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (28-29 травня 2004р., Запорізький юридичний інститут МВС України).
Основні теоретичні положення, обґрунтовані в дисертаційному дослідженні, були використанні дисертантом при читанні лекцій, проведенні практичних і семінарських занять у Запорізькому юридичному інституті МВС України.
Структура та обсяг дисертації обумовлені змістом наукової проблеми і спрямовані на досягнення мети. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи - 164 сторінки. Кількість використаних джерел складає 190 найменувань і займає 14 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження надає можливість розробити цілісний підхід до аналізу проблеми державного контролю у сфері ліцензійної діяльності, що дозволяє вдосконалити понятійний апарат, сформулювати окремі теоретичні положення щодо змісту ліцензійних правовідносин, принципів, форм та методів державного контролю у зазначеній сфері та, на цих засадах, здійснити конкретні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення організаційно-правових основ діяльності органів державного контролю.
1. Ліцензування здійснюється з метою контролю за теми сферами підприємницької діяльності, які впливають на забезпечення безпеки як національної, так і особистої, а також для захисту державою майнових інтересів.
2. З метою визначення тих сфер підприємництва, що підлягають ліцензуванню та їх розмежування із діяльністю державних органів, здійснено спробу конкретизувати напрямки діяльності держави щодо реалізації прав громадян і юридичних осіб через філософські категорії загального, особливого і одиничного: охорона здоров’я, навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки та інших загальних законних інтересів; реалізація інтересів окремих груп, що є складними колективними суб’єктами, якщо ці інтереси не суперечать загальнодержавним; формування правосуб’єктності осіб та правового режиму їх діяльності.
3. Визначено, що ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними законом суб’єктами прав на заняття окремими видами діяльності, які пов’язані із забезпеченням захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави, що обумовлює необхідність високого професіоналізму і відповідної кваліфікації виконавців.
4. Ознаками ліцензування названі такі:
- здійснюється уповноваженими органами із метою організації діяльності громадян та юридичних осіб у сферах, які потребують неухильного виконання параметрів та дотримання визначеної правової поведінки;
- засноване на принципах: обмеження державного втручання в підприємницьку діяльність, демонополізації професійної діяльності, дотримання громадянами умов ліцензування, координації та спеціалізації управлінського впливу, професійної компетентності;
- є формою контролю за набуттям спеціального статусу у сфері підприємницької діяльності;
- особливим адміністративно-правовим режимом, який виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливе сполучення взаємодіючих між собою дозволів, заборон, позитивних зобов’язань і полягає у одержанні суб’єктом спеціального правового статусу, у структурі якого переважають обов’язки, визначені уповноваженими органами згідно чинного законодавства;
- імперативні розпорядження і заборони для ліцензійних видів діяльності встановлені з метою реалізації публічного інтересу;
- реалізується у правовій формі – ліцензії.
5. Особливостями ліцензійних правовідносин визначені такі:
- це суспільні відносини, які мають організаційний, вольовий, розпорядчий характер;
- учасники цих правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юридичними обов’язками. При цьому носій суб’єктивного права (уповноважені державні органи, їх посадові особи) – уповноважені, а носій юридичного обов’язку (суб’єкт підприємницької діяльності) – зобов’язана;
- взаємна поведінка учасників правовідносин повинна бути індивідуалізована і чітко визначена, а права і обов’язки персоніфіковані;
- такі правовідносини проходять через свідомість їх учасників. Елемент диспозитивності присутній у добровільному набутті статусу суб’єкта у сфері ліцензійних правовідносин;
- виступають як юридичний вираз реально існуючих відносин, що складаються у сфері захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави;
- виникають, змінюються, припиняються відповідно до адміністративно-правових норм, що впливають на поведінку людей і через неї реалізуються;
- охороняються державою.
6. Основу правового режиму ліцензування складає дозвільний тип правового регулювання, який додатково можна визначити умовним тому, що: по-перше, правомочності можуть бути надані за умови, що суб’єкт (ліцензіат, ліцензіар) має відповідну правоздатність; по-друге, ліцензіат зобов’язаний дотримуватись численних ліцензійних вимог та умов. Особливості правового режиму ліцензування такі:
- режим діяльності суб’єктів ліцензування є спеціальним адміністративно - правовим режимом;
- його встановлення залежить від волевиявлення учасника, що добровільно вступає до цієї сфери суспільних відносин;
- органи виконавчої влади (їх посадові особи) наділені повноваженнями з питань набуття правового статусу учасників;
- більшість зобов’язаних учасників ліцензійних правовідносин є суб’єктами, котрі володіють спеціальним правовим статусом, який вони набувають внаслідок відповідної діяльності уповноважених органів у межах компетенції.
Правовий режим ліцензування характеризується диспозитивністю правоволодіння, імперативністю правореалізації, сполученням цих методів при припиненні діяльності в межах спеціального правового статусу суб’єкта ліцензійної діяльності.
7. На відміну від ліцензійного, повідомчий (від слова - повідомлення) режим не пов’язаний з наданням потенційних прав особам, а опосередковує реалізацію деяких загальних прав (на проведення зборів, мітингів тощо). Реєстраційний режим, на відміну від ліцензійного, пов’язаний із реалізацією обов’язку щодо здійснення державного обліку, фіксацією здійсненого факту, забезпеченням певного режиму діяльності об’єкта.
8. Досліджено особливості становлення державного контролю в Україні: вплив макроекономічного середовища на зміну підходів щодо побудови системи органів контролю; вплив тенденцій соціально-політичного розвитку суспільства на засади контрольної діяльності; розвиток наукової думки та теоретичних підходів до організації державного контролю. В результаті проведеного дослідження було отримано висновок про те, що контроль є об’єктивним явищем, а його призначення, сфера дії, форми і методи зазнають змін, відповідних до перетворень в політичному, економічному та соціальному житті суспільства. У демократичній, правовій державі державний контроль повинен бути спрямований на захист інтересів громадян, охорону їх прав і свобод. Із формуванням економічних відносин, основою яких є рівність прав суб’єктів усіх форм власності державний контроль підприємницької діяльності та організація системи відповідних органів повинна стати невід’ємною складовою демократичних перетворень. У зв’язку з цим доцільним постає питання про розробку одного нормативного акта програмного змісту на рівні закону про державний контроль підприємницької діяльності.
9. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності є різновидом державного контролю підприємницької діяльності, що здійснюється уповноваженими на те державними органами (їх посадовими особами) у конкретній сфері господарювання та за конкретними умовами і полягає у визначенні видів підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню, оцінці реального стану господарської діяльності суб’єкта підприємництва, що є предметом ліцензування, застосуванні визначеного чинним законодавством порядку ліцензування, використання відповідних форм контролю та притягнення до юридичної відповідальності суб’єктів (фізичних та юридичних осіб - підприємців), які порушили загальнообов’язкові правила у сфері ліцензування.
10. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності повинен здійснюватись таким чином, щоб не порушувати основоположні начала підприємницького права, його принципи. З іншого боку, принципи державного контролю у сфері ліцензійної діяльності повинні відповідати загальним принципам контролю, але із врахуванням специфіки об’єкту контрольної діяльності. До принципів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності віднесені: законність, коректність, централізм (субординація у службових відносинах), плановість, професіоналізм, науковість, об’єктивність, повнота, неупередженість, дієвість, комбінування, гласність, взаємодія, відповідальність контролюючого органу (посадової особи) перед державою за результати контролю, презумпція невинності.
11. Дослідження проблем нормативно-правового забезпечення державного контролю у сфері ліцензійної діяльності дозволило сформулювати наступні пропозиції: по-перше, врахувавши досвід зарубіжних країн та вітчизняний досвід, передбачити закріплення у нормах чинного законодавства забезпечення підприємців інформацією про рівень інфляції, очікуваний у найближчій час, про розмір дефіциту державного бюджету, про стан на ринку капіталів та послуг та інше; по-друге, чітко визначити завдання та компетенцію контролюючих органів, що є передумовою ефективного контролю; по-третє, для вирішення питання щодо побудування організаційно-правової моделі системи контрольних органів особливого значення набуває підготовка проекту Закону України про державний контроль підприємницької діяльності; по-четверте, закріпити у нормативних актах скасування плати за видачу ліцензій і скорочення переліку видів діяльності, які підлягають ліцензуванню.
12. Сформульовані принципи контрольної діяльності суб’єктів державного контролю: законність; об’єктивність; рівність усіх перед законом; дотримання прав, свобод і законних інтересів суб’єктів підприємництва; участь зацікавлених осіб; судовий захист; гласність; презумпція невинності. Їх зміст відповідає змісту принципів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності.
13. За ознакою статусу суб’єкта контролю пропонується виділити три групи суб’єктів: органи державного контролю; органи громадського та недержавного контролю; міжнародні організації, які здійснюють контроль. Коло суб’єктів-органів державного контролю складають Держпідприємництво України та міністерства, відомства, перелік яких визначений постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №1698 „Про затвердження переліку органів ліцензування”, а також інші державні органи, окремі повноваження яких визначені нормами інших актів (наприклад, Митний комітет України). До громадських та недержавних органів контролю можна віднести: союзи споживачів; професійні союзи; аудиторські організації; недержавні організації з експертизи та сертифікації якості товарів та послуг; громадські об’єднання. Міжнародні контролюючі організації – виконавчі органи ООН, Ради Європи, ЮНЕСКО та інші.
14. З переходом до ринкових відносин до змісту контролю належить не тільки перевірка об’єктів, але й форми набуття інформації. Тому серед форм державного контролю у сфері ліцензійної діяльності можна виділити загальні форми: інформованість; постійний аналіз даних, які надходять; експертиза матеріалів з окремих питань. Особливістю цих форм є те, що наслідками не завжди є прийняття кінцевих рішень, але підготовка пропозицій, рекомендацій, висновків, які потім використовуються при здійсненні конкретних форм контрольної діяльності. Конкретні форми контролю можна класифікувати залежно від видів контролю, сфери контрольованих відносин та наслідків: організаційні (звіти, доповіді, запити та інше) та правові. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності найчастіше здійснюється у таких правових формах як ревізії та перевірки: комплексні, вибіркові, разові, планові, позапланові. Залежно від того, на якому етапі діяльності підконтрольного об’єкту здійснюється контроль, можна виділити такі його види: попередній, поточний та контроль результату. Аналіз законодавства, норми якого регулюють реалізацію форм контрольної діяльності, доводить необхідність його вдосконалення.
15. Особливостями методів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності є те, що вони являють собою комплекс заходів, які застосовуються у межах повноважень щодо здійснення контрольних дій державними органами (їх посадовими особами) з метою реалізації принципів державного контролю у сфері ліцензійної діяльності. Методи контролю можна класифікувати залежно від характеру впливу на підконтрольний об’єкт: непрямі (опосередковані) та прямі методи. Серед прямих методів особливого значення набувають заходи примусу: адміністративного, застосування фінансових санкцій до суб’єктів підприємницької діяльності тощо. Методи контролю також можна виділяти відповідно до форм контрольної діяльності. Так, для проведення ревізій і перевірок застосовуються документальний та інформаційний методи, статистичний, аналітичний тощо. Методи можна також виділяти відповідно до стадій контрольної діяльності: методи здійснення контрольних дій та методи реалізації результатів контрольної функції.
16. Аналіз особливостей використання примусу у процесі державного контролю у сфері ліцензійної діяльності дозволив сформулювати наступні пропозиції:
- закріпити обмеження права органів державної податкової служби на проведення перевірок у порядку контролю за наявністю ліцензій. Право здійснювати планові та позапланові перевірки наявності ліцензій доцільно передбачити тільки у спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування – Держпідприємництво України;
- вилучити частину шосту пункту 11 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, якою визначено право органів державної податкової служби накладати адміністративні штрафи на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, - від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Одночасно передбачити внесення змін до статті 255 КпАП України, закріпивши право органів державної податкової служби складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 164 КпАП України. Такі протоколи можуть бути складені за результатами здійснення планових та позапланових перевірок, які здійснюються не у порядку контролю за наявністю ліцензій, а за іншими підставами, передбаченими у чинному законодавстві щодо діяльності органів державної податкової служби;
- розмежувати адміністративну, господарсько-правову, фінансову відповідальність за порушення правил та умов ліцензування. Оскільки ГК чітко визначає, які саме заходи впливу визнані адміністративно-господарськими санкціями, то такі санкції застосовуються до суб’єктів підприємництва – фізичних та юридичних осіб, які вчинили порушення у сфері господарювання. Тільки у випадку вчинення адміністративного проступку за статтею 164 КпАП України накладається адміністративне стягнення. Фінансова відповідальність настає за порушення порядку та умов ліцензування учасниками фінансових правовідносин (правовідносини у сфері банківської діяльності, податкові правовідносини тощо);
- систематизувати підстави застосування таких адміністративно-господарських санкцій як зупинення дії ліцензії та анулювання ліцензії, які містяться у нормативно-правових актах різної юридичної сили. При цьому систематизовані норми слід викласти у формі окремих статей, які включити до складу норм Глави 27 ГК. Ці норми будуть міститись у статтях, які будуть розташовані після статті 245 ГК.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 30.— Ст.141.
2. Про міліцію: Закон України // Відомості Верховної Ради РСФСР.— 1991.— № 16.— С.503 (із змінами).
3. Про власність: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 20.— Ст.249 (із змінами).
4. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— № 41.— Cт.46 (із змінами).
5. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 49.— С.682 (із змінами).
6. Про оподаткування доходів підприємств і організацій: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— № 4.— С.349 (із змінами).
7. Про податок на прибуток підприємств та організацій: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1993.— № 8.— С.12 (із змінами).
8. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 р. №3659-ХІІ// Відомості Верховної Ради.-1993.-№50.-Ст.472 (із змінами).
9. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 11.— С.84 (із змінами).
10. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— № 12.— С.84 (із змінами).
11. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1995.— № 3.— С.56 (із змінами).
12. Про державну податкову службу в Україні: Закон України // Закони України.— 1996.— Т.1.— С.37-47 (із змінами).
13. Про аудиторську діяльність: Закон України // Закони України.— 1996.— Т.5.— С.103-112 (із змінами).
14. Про підприємництво: Закон України // Закон України.— 1996.— Т.1.— С.191-201 (із змінами).
15. Про страхування: Закон України // Відомості Верховної Ради.-1996.-№18.-Ст.78 (із змінами).
16. Про Конституційний Суд України: Закон України // Закони України.— 1997.— Т.11.— С.252-261 (із змінами).
17. Про Рахункову палату: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 43.— С.212.
18. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної Ради України.— 1998.— № 18.— С.89 (із змінами).
19. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України // Урядовий кур’єр.— 1998.— 4 квітня.— № 64-65.
20. Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України „Про Рахункову палату”// Закон України.-2000.-№35.-Ст.282 (із змінами).
21. Про державну підтримку малого підприємництва: Закон України// Відомості Верховної Ради.-2000.-№51-52.-Ст.447.
22. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України // Відомості Верховної Ради.-2000.-№36.-Ст.299 (із змінами).
23. Про банки і банківську діяльність: Закон України// Відомості Верховної Ради.-2001.-№5-6.-Ст.30 (із змінами).
24. Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України// Відомості Верховної Ради.-2001.-№7.-Ст.35
25. Про захист економічної конкуренції: Закон України// Відомості Верховної Ради.-2001.-№12.-Ст.64 (із змінами)
26. Про реформування системи державної підтримки підприємництва: Указ президента України // Урядовий кур’єр.— 1995.— 11 березня.
27. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів на набрання ними чинності: Указ Президента України // Урядовий кур’єр.— 1997.— 14 квітня.
28. Про державну підтримку малого підприємництва: Указ Президента України // Діло.— 1998.— № 21 (617).— 8-5 червня.
29. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України //Офіційний вісник України. – 1998. - № 30. – Ст. 1119.
30. Про Положення про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України // Вісник державної служби України.— 1994.— № 5.
31. Про Концепцію розвитку державної системи ліцензування підприємницької діяльності за її видами: Постанова Кабінету Міністрів України // Вісник державної служби України.— 1996.— № 9.
32. Про заходи щодо поліпшення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України // Вісник державної служби України.— 1998.— № 3.
33. Про порядок ліцензування підприємницької діяльності: Постанова Кабінету Міністрів України // Вісник державної служби України.— 1998.— № 6.
34. Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів // Урядовий кур’єр.— 1993.— 20 квітня.
35. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів // Урядовий кур’єр.— 1993.— 20 квітня.
36. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр.— 1993.— 15 травня.
37. Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг): Декрет Кабінету Міністрів України // Урядовий кур’єр.— 1993.— 21 жовтня.
38. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств: Роз’яснення Вищого господарського суду № 02-5/334 від 12 вересня 1996 р. // www.rada.gov.ua.
39. Кодекс України про адміністративні правопорушення// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 52. – Ст.1122 (із наступними змінами та доповненнями)
40. Господарський процесуальний кодекс України// Відомості Верховної Ради.-1992.-№6.-Ст.56 (із змінами)
41. Господарський кодекс України// Відомості Верховної Ради.-2003.-№18.-Ст.144.
42. Аверьянов В.Б. Функции и организационная структура органа государственного управления.— К., 1979.— 150 с.
43. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры.— К.: Наукова думка, 1990.— 146 с.
44. Авер’янов В.Б. Стосунки виконавчої влади з громадянами потеплішають… // Голос України.— 1997.— 17 липня.
45. Авер’янов В.Б., Крупчан О.Д. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування.— Харків: Право, 1998.— 36 с.
46. Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф. Виконавча влада і контроль.— К.: Вища школа права при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1999.— 48 с.
47. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч.посібник/ За заг.ред. А.Т. Комзюка.-2-е вид., виправл.і доп.-Х.: НУВС,2001.-112с.
48. Административное право России.— М.: БЭК, 1997.— 330 с.
49. Административное право Украины.-2-е изд., перераб. И доп./ Под ред. проф. Ю.П. Битяка..-Х.: Право,2003.-576с.
50. Адміністративне право України: Підручник/ За заг.ред. С.В. Ківалова.-Одеса: Юридична література,2003.-896с.
51. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України/ Автор-упорядник В.П. Тимощук.-К.: Факт,2003.-496с.
52. Аксенов И. Как улучшить правовое дело для малого бизнеса? // Предпринимательство: хозяйство и право.— 1997.— № 5.— С.47.
53. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве.— М., 1989.— С.185.
54. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования.— М.: “Статут”, 1999.— 712 с.
55. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право.— М., 1995.— С.140.
56. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации.— М., 1997.
57. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади/ Дис. Д.ю.н. 12.00.07.-К.,1999.-378с.
58. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом.— М., 1973.— 125 с.
59. Балыбердин А.С. От лицензирования предприятий к лицензированию специалистов // Экономика и жизнь.— 1997.— № 10.
60. Бандурка О.М. та інші. Державне регулювання економіки: Підручник.— Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.— 160 с.
61. Бахрах Д.Н. Административная власть как вид государственной власти // Государство и право.— 1992.— № 3.
62. Бахрах Д.Н. Административное право.— М.: БЭК, 1996.— 368 с.
63. Бачило И.Л. Функции органов управления.— М.: Юрид. лит., 1976.— 200 с.
64. Бачило И.Л. Организация советского государственного управления.— М.: Наука, 1984.— 237 с.
65. Белых В.С. Гражданско-правовое обеспечение качества продукции (работ, услуг): Автореф. дис. д-ра юр.наук.— Екатеринбург, 1994.
66. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / За ред акад. П.Д. Біленчука.— К.: АТІКА, 1999.— 320 с.
67. Біттнер О. Без контролю нам не обійтися // Урядовий кур’єр.— 1998.— 29 січня.— № 18-19.
68. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право (Загальна частина).— Харків: Національна юрид. акад. України, 1996.— 158 с.
69. Битяк Ю.П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – Харків.— 1998.— № 2.
70. Бойцов В.Я. Система субъектов советского государственного права.— Уфа, 1972.
71. Большой Экономический Словарь // Правовая культура.— 1994.— С.217.
72. Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей // Экономика Украины.— 1996.— № 11.— С.4-16.
73. Братко А.Г. Запреты в советском праве.— Саратов, 1979.— С.21.
74. Брокгауз Ф.Ф., Ефронъ И.А. Энциклопедический словарь.—1893.—Т.IX.-289с.
75. Брославский И.И. Правовые основы стандартизации и качества.— М., 1991.
76. Бурлаков Р. Про систему державного фінансового контролю // Право України.— 1998.— № 3.— С.69-71.
77. Василенко И.А. Разделение властей: опыт современных.— М.: Юрид. лит., 1995.— 175 с.
78. Вітвицький С.С. Державна реєстрація та ліцензування суб’єктів підприємницької діяльності: порівняльний аналіз // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 18.— К:. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.— С.240-244.
79. Вітвіцький С.С. До постановки проблеми державного контролю у сфері ліцензування підприємницької діяльності // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць.—Харків.— Ч. 2.— 2002.— С.281-284.
80. Вітвіцький С.С. Основні принципи державного контролю підприємницької діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 2001.— № 3.— С.77-80.
81. Вітвіцький С.С. Особливості юридичної відповідальності за підприємницьку діяльність без ліцензії // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 2002.— № 4.— С.108-114.
82. Вітвіцький С.С. Форми та методи державного контролю у сфері підприємницької діяльності // Вісник Національного університету внутрішніх справ.— 2002.— № 20.— С.188-192.
83. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР.— М., 1985.
84. Волынский Г. Государственное регулирование рыночной экономики // Экономика Украины.— 1996.— № 11.— С.69-76.
85. Всеобщая Декларация прав человека. Европейское право в области прав человека (Практика и комментарии).— М., 1997.— С.595.
86. Гайдуцкий П.И. Анализ и контроль экономических взаимоотношений предприятий АПК / П.И. Гайдуцкий.— М.: Агропромиздат, 1989.— 159 с.
87. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні.— Х., 1999.
88. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні.-Х.:”Фоліо”,2002.- 176с.
89. Голосніченко І.П. Адміністративне право.— К., 1998.
90. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистичском обществе.-М.: Юрид.лит.,1972.-С.30.
91. Горшенев В.Г., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности.— М.: Юрид. лит, 1986.— 176 с.
92. Государственное и административное устройство германии.— Мюнхен: Баварская школа управления, Орган публичного права; Бонн: Федеральная академия государственного управления при Министерстве внутренних дел ФРГ, 1993.— 335 с.
93. Грицаєнко Л.Р. Підприємництво в Україні: проблеми державного регулювання // Предпринимательство, хозяйство и право.— 1999.— № 7.— С.53-55.
94. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні.— К.: Ін Юре, 1997.— 20 с.
95. Гуревичев М.М. Государственное регулирование в условиях рыночной экономики (Исследование эволюции).— Х.: Основа, 1993.
96. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В.Б.— К.: Юрінком Інтер, 1998.— 432 с.
97. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики/ За заг.ред. В.Б. Авер’янова.-К.: Факт,2003.-384с.
98. Дорош Н. Деякі напрями формування господарського контролю // Економіка України.— 1997.— № 10.— С.42-46.
99. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права.— М., 1973.
100. Дюрягин И.Я. Право и управление.— М., 1981.
101. Елисеев Б.П. О контрольных органах в системе исполнительной власти. Административное право і административный процесс: старые и новые проблемы // Государство и право.— 1998.— № 8.— С.17.
102. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка.— Л., 1973.— С.168.
103. Законодавство України про адміністративну відповідальність // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 1997.— № 3.— 240 с.
104. Законодательство Украины о местном самоуправлении (сборник нормативных актов).— Х.: ООО “Одисей”, 1999.— 288 с.
105. Кирилов И.К. Цветущее состояние российского государства.- МЄС.- М., 1928.- 328 с.
106. Козлов Ю.М. Советское административное право.— М., 1989.— С.178.
107. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ.— Х., 1999.— С.17.
108. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К., 1999.
109. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник.-К.: Юрінком Інтер,2003.-544с.
110. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 345 с.
111. Контроль та нагляд у державному управлінні: Навч. посібник / За ред. В.М. Гаращука. — Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999.— 55 с.
112. Красноокий О. Ще раз про співвідношення державного контролю і прокурорського нагляду // Право України.— 1998.— № 3.— С.89-90.
113. Краткая философская энциклопедия.— М. Клариус, 1994.— С.444.
114. Кубко Є.Б. Наука не втручатися: дещо з теорії дерегулювання підприємництва // Урядовий кур’єр.— 1998.— 07 лютого.
115. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология.— М., 1982.
116. Лаптев В.В. Предпринимательское право: Понятие и субъекты.— М., 1997.— С.197.
117. Леліков Г., Оболенський О. Державна служба: конституційні засади, задачі та принципи // Парламентар.— 1998.— № 3.— С.10-12.
118. Лицензирование предпринимательской деятельности.— К.: ООО Юридическая компания БЕСТ и Ко, 2000.—104с.// Право и практика.— 2000.— № 15.
119. Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности // Государство и право.— 1994.— № 6.
120. Марисюк К. Парламент Канади // Право України.— 1999.— № 7.— С.132-134.
121. Мелкадзе О.В. Контроль: информация, координация, эффективность.— Тбилиси, 1986.
122. Методы и формы государственного управления.— М.: Юрид. лит., 1977.— 336 с.
123. Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине. Учебное пособие.-Х.: «Одиссей»,2004.-272с.
124. Монтескье Ш. О духе законов или об отношениях, в которых законы должны находится к устройству каждого правления, к нравам, климату, религии, торговле и т.д.— СПб., 1990.— 416 с.
125. Мусияка В.Л. Правовые основы предпринимательской деятельности.— Х.: АО “Бизнесс – Информ”, 1995.— 91 с.
126. Надзор за деятельностью частных страховых обществ в Германии // Финансы.— 1993.— № 3.— С.63.
127. Народження ринкової економіки та середнього класу в Україні: матеріали, доповіді, вступи.— К., 1995.— С.129.
128. Насырова Т.Я. Конституционный контроль.— Казань, 1992.— 113 с.
129. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе.— К., 1995.— 207 с.
130. Новоселов В.И. Граждане, как субъекты административного права.— Саратов, 1985.— С.32.
131. Новоселов В.И. Правовое положение граждан в отраслях советского государственного управления.— Саратов, 1997.
132. Ноздрачев А.Ф. Статус предпринимателя // Хозяйство и право.— 1994.— № 1.
133. Оболонский А.В. Бюрократия и государство.— М., 1996.— 67 с.
134. Оболонский А.В. Государственная служба США: история и современность // Государство и право.— 1999.— № 4.— С.103-111.
135. Общество, право, полиция // Материалы международной научно-практической конференции. — Часть І.— 23-24 мая 1996 г.
136. Овсянко Д.Н. Административное право.— М.: Юристъ, 1997.— 448 с.
137. Одінцова Г.С., Мельтюхова Н.М. Теорія і історія державного управління. Опорний конспект лекцій і методичні вказівки до проведення практичних занять.-Х.: УАДУ (ХФ),2001.-136с.
138. Ожегов С.И. Словарь русского языка.— М., 1973.— С.286.
139. Олейник О. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности // Закон.— 1994.— № 6.
140. Онищук М.В. Методы государственного управления внедрением научно-технических достижений.—К., 1990.— 95 с.
141. Павловський М.А. Шлях України: Шлях вліво, шлях вправо — хибний шлях… — К.: Техніка, 1996.— 152 с.
142. Погорелко В.Ф. Местные Советы в механизме осуществления функций советского общенародного государства.— К., 1986.
143. Порядку без контролю не буває // Урядовий кур’єр.— 1999.— 26 січня.
144. Права людини Міжнародні договори України, декларації, документи.— К.: Наукова думка, 1992.— 220 с.
145. Право України.-1997.-№5.-С.34-37.
146. Предпринимательское право / Под ред. Н.И.Клейн.— М., 1993.
147. Предпринимательское (хозяйственное) право / Под ред. Молотова.— Т. 1.— М., 1999.— С.426.
148. Предпринимательское право в вопросах и ответах: Учебное пособие / Под ред. Н.А. Саниахметовой.— Х.: “Одисей”, 2000.— 560с.
149. Прудивус О.В. Державне регулювання у сфері підприємницької діяльності та шляхи його вдосконалення // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 1999.— № 1.— С.13-19.
150. Прудивус О.В. Підприємництво в Україні: проблеми державної підтримки і регулювання // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України.— 1999.— №2.— С.15-20.
151. Рабінович П.М. Межі здійснення прав людини (загальнотеоретичний аспект) // Вісник Академії правових наук України.— 1996.— № 6.— С.5-13.
152. Райт Г. Державне управління.— К.: Основи, 1994.— 192 с.
153. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира.— М.: Юрид. лит., 1993.— 256 с.
154. Розвиток підприємництва в Естонії. Матеріали, надані Посольством республіки Естонія в Україні до Міжнародної конференції “Шляхи співробітництва” 19-20 листопада 1998 р. Поточний архів представництва ЛПУ у Миколаївській області. Папка 4, арк.17.
155. Российская газета от 10.11.94.
156. Рибалкін В.О, Лазня І.В. Теорія власності.— К.: Логос, 2000.— 279 с.
157. Рябченко О.П. Державне управління економікою України (адміністративно-економічний аспект) д.д.ю.н. ББК 67.9 (4Укр.) 301.14 я 9.022.
158. Рябченко О.П. Проблеми тінізації економіки в період формування ринкових відносин: Курс лекцій.— Харків: Ун-т внутр. справ, 1998.— 68 с.
159. Самофалов В. Економіка держави потребує захисту // Урядовий кур’єр.— 1997.— 8 квітня.
160. Сараскіна Т.В. Організаційно-правові засади діяльності податкової міліції в Україні/ Дис.к.ю.н.12.00.07.-Х.,2000.-170с.
161. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навч. посібник.— К.: Юрінком Інтер, 1999.— 336 с.
162. Свиридов Б. Уповноважений без повноважень // Урядовий кур’єр.— 1998.— 22 вересня.— № 182.
163. Селивон Н.Ф. Контрольная функция местных Советов народных депутатов.— К., 1980.— 145 с.
164. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.— Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000.— 704 с.
165. Собрание законодательства Украины.— 1994.— № 4.— Ст.365.
166. Собрание законодательства Украины.— 1995.— № 1.— Ст.69.
167. Статус предпринимателя // Хозяйство и право.— 1994.— № 1.— С.32.
168. Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления.— М., 1974.
169. Тахтай В. Контроль держави. Чи потрібен він Україні? // Урядовий кур’єр.— 1995.— 21 листопада.— № 174.
170. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение.— М., 1978.
171. Третьяков С.І., Хоменко Л.Г. Про стан та перспективи розвитку ліцензованих видів підприємницької діяльності в Україні // Мале підприємництво і менеджмент в Україні: Збірник наукових праць.— К., 1997.— С.178.
172. Туманов В.М. Административная ответственность предпринимателя. Р. канд.юрид.наук.: 12.00.02 / Юридический институт Одесского университета.— Одесса, 1993.— 118 с.
173. Урядовий кур’єр.— 1997.— 22 жовтня.— № 164.
174. Урядовий кур’єр.— 1998.— 28 липня.— № 143.
175. Философская энциклопедия / Под ред. Константинова.— М.: Советская энциклопедия, 1967.— Т.2.— С.124.
176. Хартли Т.К. Основы права Европейского общества.— М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998.— 703 с.
177. Цветков В.В., Щербак О.І. Дисциплина и ответственность в аппарате государственного управления.— К., 1985.— 223 с.
178. Цвєтков В.В. Ефективність державного управління // Державно-правова реформа в Україні.— К.: Ін-т законодавства Верховної Ради, 1997.— С.258-260.
179. Цвєтков В.В. Підвищення ефективності державного управління — важлива мета його реформування // Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи.— К.: Оріяни, 1998.— С.128-153.
180. Цивільне право.— Баден – Баден, 1994.— С.156-179.
181. Чеберяк П.А., Чеберяк П.П. Правове регулювання малого підприємництва // Мале підприємництво і менеджмент в Україні: Збірник наукових праць.— К., 1997.— С.76.
182. Чиркин В.Е. Разделение властей: социальные и юридические аспекты // Советское государство и право.— 1990.— № 8.— С.11.
183. Чиркин В.Е. Контрольная власть // Государство и право.— 1994.— № 4.— С.10-11.
184. Шаповал В.Н. Британская Конституция.— К.: Либідь, 1991.— 135 с.
185. Шевченко М. Як видаються ліцензії // Урядовий кур’єр.— 1997.— № 77-78.— С.5.
186. Шемшученко Ю.С. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике.— К., 1990.— 280 с.
187. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР.— М., 1981.
188. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств.— М.: Бр.лит., 1995.— 176 с.
189. Эрдман К., Шефер В., Мундхенке Э. Организационная структура правительства и структура управления.— R. v. Decker’s Verlag, Heidelberg, 1996.— 126 с.
190. Явич Л.С. Общая теория права.— Л., 1976.— С.128.