Договір кредитування індивідуального житлового будівництва

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ І. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА МЕТОДОЛОГІЇ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Визначення проблеми дисертаційного дослідження……………..….13
1.2. Визначення методології дослідження договірного кредитування….26

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ КРЕДИТУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

2.1. Поняття і правова природа договору кредитування індивідуального житлового будівництва………………………………………………………….32
2.2. Сторони, порядок укладення і форма договору кредитування індивідуального житлового будівництва………………………………………50
2.3. Зміст договору кредитування індивідуального житлового будівництва………………………………………………………………………78

РОЗДІЛ ІІІ. ВИКОНАННЯ, ЗМІНА, ПРИПИНЕННЯ ТА ЗАСТАВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ КРЕДИТУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

3.1. Виконання, зміна та припинення договору кредитування індивідуального житлового будівництва………………………………………92
3.2. Застава як засіб забезпечення належного виконання договору кредитування індивідуального житлового будівництва…………………….110

РОЗДІЛ ІV. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ АБО НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ СТОРОНАМИ ДОГОВОРУ КРЕДИТУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА

4.1. Відповідальність сторін за договором кредитування індивідуального житлового будівництва………………………………………………………..140
4.2. Інші правові наслідки невиконання (неналежного виконання) своїх обов’язків сторонами договору кредитування індивідуального житлового будівництва…………………………………………………………………….160

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………172

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена, насамперед, тим, що після проголошення незалежності України і прийняття Основного Закону держави  Конституції України 70, яка закріпила в одній із своїх норм (ст. 47) право кожного на житло, докорінно змінився і підхід до реалізації громадянами цього права. Реалізуючи дане конституційне право, громадяни на власний вибір можуть побудувати житло, придбати його у власність або узяти в оренду. У зв’язку з цим реалізація громадянами свого права на житло перестає бути обмеженою винятково безкоштовним одержанням ними житла з державного або суспільного житлових фондів.
Необхідно відзначити, що в даний час в Україні склалася вкрай несприятлива ситуація з розв’язанням житлової проблеми.
У ході економічних перетворень житлова проблема істотно загострилася і досягла критичної точки. Унаслідок практики безкоштовного надання житла протягом багатьох років утворювалася величезна черга на нього (близько 17 млн. чоловік в Україні нині потребують поліпшення житлових умов) 183.
Отже, як бачимо, житлова проблема, не втратила своєї актуальності. Чинна протягом останніх десятиліть система надання житла продемонструвала свою неспроможність у нових економічних умовах, що склалися в державі, а головне  перетворилася в потужне гальмо для розвитку житлового будівництва. Спроби розв’язати проблему забезпечення населення житлом традиційними методами до успіху не привели. Тому, на наш погляд, істотну частину реалізації права на житло повинні становити правовідносини з одержання житла на повністю оплатній основі.
Як уже відзначалося, Конституція України передбачає норму, в якій йдеться про те, що держава створює умови, за яких кожний громадянин буде мати можливість побудувати житло (ст. 47). Природно, дуже незначна частина громадян України у даний час спроможна самостійно побудувати для себе індивідуальний житловий будинок винятково за власні кошти. У даному випадку проблема може бути розв’язана шляхом залучення, на договірній основі, кредитних коштів на індивідуальне житлове будівництво.
Соціальні передумови. Інтерес до такого способу розв’язання житлової проблеми громадян України простежується за допомогою методу конкретних соціологічних досліджень. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, 69 % молоді у віці від 15 до 17 років у майбутньому бажали б одержати кредит на будівництво житла, а серед молодих людей віком від 18 до 28 років уже 78 % хотіли б побудувати житло за рахунок залучення кредитних коштів. Що стосується сільського населення, то тут частка бажаючих брати кредит на індивідуальне житлове будівництво дорівнює відповідно 25 % і 33 % у тих же вікових групах.
Згідно з результатами опитування про умови службової діяльності й умови життя персоналу ОВС у 2003 році, проведеного Науково-дослідною лабораторією соціальної і психологічної роботи в органах внутрішніх справ, 11,36 % співробітників міліції вважають найбільш бажаним способом поліпшення житлових умов одержання кредиту на житлове будівництво.
Усе сказане, можна вважати, свідчить про актуальність проблеми в даний час.
Слід зауважити, що раніше, в умовах планової економіки в колишньому СРСР, перерозподіл коштів за допомогою кредиту (у тому числі і кредиту на індивідуальне житлове будівництво) мав переважно централізований характер і відбувався на основі кредитного планування, що являло собою процес планового визначення всього обсягу кредитних ресурсів країни, їх джерел, а також їх планового розподілу 184, с.100.
У даний час такий спосіб здійснення кредитування є абсолютно неприйнятним як з економічної, так і з правової точок зору. Тобто виникло питання про якісну зміну правової бази щодо кредитування житлового будівництва.
Юридичні передумови. Вивчення стану і перспектив вирішення житлового питання в Україні, рівня розробленості наявних на сьогоднішній день законодавчої бази і наукових досліджень щодо кредитування індивідуального житлового будівництва, теоретичного обгрунтування шляхів розв’язання даної проблеми в країні, дозволяє сформулювати проблемну ситуацію, а саме:
по-перше, чинне законодавство не розв’язує повною мірою проблеми кредитування індивідуального житлового будівництва в рамках цивільно-правових правовідносин і обмежується можливістю надання кредиту або за рахунок державного бюджету, або ж, якщо це цивільно-правові відносини, то тільки за участю банків як єдино можливих кредитодавців;
по-друге, у правовій науці все більше уваги приділяється розгляду питань, що стосуються договору кредитування взагалі, розробок же в галузі кредитування індивідуального житлового будівництва бракує. Наявні праці або грунтуються на старому, радянському, законодавстві, яке природно, не може відповідати реаліям сьогоднішнього дня, або ж торкаються даної проблеми побіжно, спираючись на вже існуючі нормативні акти. Більшість наукових праць у цій галузі передбачають надання на житлове будівництво, в основному, тільки банківських кредитів, що необгрунтовано призводить до обмеження суб’єктного складу договору щодо кредитодавця, до невиправданого звуження сфери кредитування і не дає реальної можливості реалізувати достатньою мірою вимоги статті 47 Конституції України;
по-третє, на сьогодні характерним недоліком у сфері кредитування індивідуального житлового будівництва є брак досліджень, що стосуються безпосередньо самого договору кредитування індивідуального житлового будівництва. Вирішення саме цього питання і є метою даного дисертаційного дослідження;
по-четверте, чинні нормативно-правові акти не в змозі в достатньому обсязі врегулювати проблеми кредитування індивідуального житлового будівництва в Україні на законодавчому рівні. Фактично, як було вже відзначено вище, чинне законодавство зазвичай регулює порядок тільки банківського кредитування або ж кредитування індивідуального житлового будівництва за рахунок коштів із державного бюджету;
по-п’яте, слід зазначити також відсутність на сьогоднішній день в Україні монографічного дослідження, присвяченого кредитуванню індивідуального житлового будівництва в умовах переходу до ринкових відносин.
Питання кредитування індивідуального житлового будівництва у юридичному контексті досліджували такі вчені, як С.С. Алексєєв, І.Л. Брауде, К.Г. Замятіна, О.С. Іоффе і деякі інші. Проте, слід зауважити, що їхні наукові розробки здійснювалися на основі законодавства СРСР. На відміну від них наше дослідження одним із перших базується на аналізі сучасного законодавства України у світлі соціальних і економічних перетворень, що відбулися в державі за останній час.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, можна констатувати, що намітилася необхідність у розробці даної проблеми окремо.
Рівень розробленості, наявність проблемної ситуації визначили мету, завдання, об’єкт, предмет, методологію і методи дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до пункту 1.7. Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002  2005 р.р., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30.06.2002 р. та пункту 1.4. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001  2005 р.р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є одержання на основі комплексного аналізу договору кредитування індивідуального житлового будівництва науково обгрунтованих і достовірних результатів із наступною можливістю їх використання в нормотворчій і правозастосовній практиці.
Завдання дослідження випливають із проблемної ситуації і мети дослідження. До основних завдань слід віднести:
1. Визначення правової природи й змісту договору кредитування індивідуального житлового будівництва, зазначення місця даного договору серед інших цивільно-правових договорів.
2. Визначення істотних ознак договору кредитування індивідуального житлового будівництва і його місця в загальній системі зобов'язального права України і, як результат  формулювання поняття договору кредитування індивідуального житлового будівництва.
3. Виявлення особливостей укладення договору кредитування індивідуального житлового будівництва.
4. Обгрунтування необхідності розробки спеціального закону, присвяченого кредитуванню індивідуального житлового будівництва в Україні.
5. Розробка зразкового договору про надання кредиту на індивідуальне житлове будівництво.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини із задоволення громадянами потреби в житлі.
Предметом дослідження є договірне зобов’язання про надання кредиту на індивідуальне житлове будівництво.
Методи дослідження являють собою сукупність засобів і прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. У ході наукового дослідження застосовувалися як загальнонаукові методи пізнання, такі як метод матеріалістичної діалектики і вивчення явищ у динаміці їхнього розвитку, так і суто юридичні прийоми і методи. До приватнонаукових методів пізнання, використовуваним у цивільному праві, відноситься метод порівняльного правознавства, догматичний метод, комплексний аналіз, метод критики наукової літератури, метод індукції і дедукції, а також методи конкретних соціологічних досліджень тощо.
За допомогою наведених вище методів нами були установлені певні групи населення, зацікавлені в отриманні кредиту на індивідуальне житлове будівництво, і можливість банків і інших фінансових установ надавати такого виду кредити, а також визначені чинники, що сприяють розвитку житлового кредитування або гальмують його (метод конкретних соціологічних досліджень).
При постановці проблеми і розгляді правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва було застосовано метод критики наукової літератури, за допомогою якого ми змогли з’ясувати точки зору вчених-цивілістів на досліджувану нами проблему і, спираючись на них, дійти самостійного висновку з даного питання.
Метод матеріалістичної діалектики дозволив установити причинно-наслідковий зв’язок між зрослою потребою певних прошарків населення в залучені кредитних коштів для індивідуального житлового будівництва і необхідністю, на належному рівні, нормативного забезпечення механізму такого кредитування.
Історико-порівняльний метод, використаний у дисертаційному дослідженні, дав можливість розглянути в ретроспективі історію становлення і розвитку інституту кредитування взагалі і кредитування індивідуального житлового будівництва зокрема, а також провести порівняльний аналіз відповідного законодавства України, Росії, США, Німеччини й інших країн.
Використання методу дедукції дало нам можливість визначити: поняття правовідносин кредитування індивідуального житлового будівництва як зобов’язання, його суб’єктний склад, форму, зміст, порядок укладення договору, а також відповідальність сторін.
Метод індукції дав можливість за юридичною характеристикою аналізованого нами зобов’язання, віднести його до групи (роду) договорів кредитного типу.
І нарешті, застосовуючи метод описання і систематизації існуючого законодавства і догматичний метод, ми розглянули законодавчі акти й інший правовий матеріал щодо правовідносин кредитування взагалі і кредитування індивідуального житлового будівництва зокрема, а також проаналізували правовий механізм регулювання даних відносин на сучасному етапі. Це дало нам можливість установити зв’язок між окремим і загальним у кредитних правовідносинах, виявити недоліки і прогалини в чинному законодавстві щодо аналізованої проблеми.
Наукова новизна отриманих результатів знайшла своє відображення в таких положеннях, що виносяться на захист:
1. При розгляді правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва отримало подальший розвиток положення про те, що даний договір не відноситься ні до договору позики, ні до договору позички. Це підтверджується такими підставами: по-перше, на відміну від договору позики, регульованого Цивільним кодексом України, кредитний договір є строковим і оплатним, по-друге, банківський кредит є завжди грошовим кредитом.
Зауважимо, що межа між кредитним договором і договором позики повинна грунтуватися на таких конститутивних відмінностях:
а) відносно предмета кредитних правовідносин необхідно зазначити, що ним завжди виступають гроші на відміну від предмета договору позики;
б) у випадку, коли предметом договору позики виступають гроші, він має бути завжди безоплатним (безпроцентним).
Крім того, за деякими аспектами (кредит на будівництво житлового будинку дається тільки за наявності земельної ділянки, виділеної під дане будівництво) він має бути відокремлений у масі безпосередньо кредитних договорів.
2. Уперше пропонується дати визначення на законодавчому рівні договору кредитування індивідуального житлового будівництва.
Пропонується таке визначення: За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобов’язується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через установлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків.
3. Уперше пропонується розширити суб’єктний склад договору кредитування індивідуального житлового будівництва з боку кредитодавця, а саме: установити, що суб’єктами даного договору з боку кредитодавця можуть виступати юридичні особи будь-якої форми власності: як банки або інші кредитні організації, так і юридичні особи  не банки  у випадках надання товарного кредиту. З боку кредитодавця суб’єктом договору кредитування індивідуального житлового будівництва можуть бути також і кредитні спілки.
4. Подальшого розвитку отримав висновок про доцільність застосування при порушенні умов договору однією із сторін відшкодування також моральної (немайнової) шкоди.
5. Набув подальшого розвитку висновок про необхідність застосування способів оперативного реагування, що полягають в односторонній відмові від виконання визначених дій частково або повністю.
Практичне значення одержаних результатів. Новизна одержаних результатів відбилася, насамперед, у запропонованому проекті Закону України «Про кредитування індивідуального житлового будівництва» і в розробці зразкового договору кредитування індивідуального житлового будівництва.
Практичні рекомендації, запропоновані автором, були свого часу направлені у спеціальну комісію Верховної Ради України й ураховані при підготовці і доопрацюванні нового Цивільного кодексу України.
Висновки цієї роботи можуть бути застосовані при написанні наукових праць, навчальних посібників, а також методичних рекомендацій для удосконалення підготовки банківських працівників, юристів, що працюють у сфері банківських послуг, і т.ін.
Окремі положення, сформульовані в даному дисертаційному дослідженні, мають дискусійний характер і можуть служити підставою для подальших наукових розробок у цій галузі.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію було обговорено і прорецензовано на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ (м. Харків). Результати й основні наукові висновки проведеного дисертаційного дослідження використовувалися в навчальному процесі під час проведення лекцій, практичних і семінарських занять із дисципліни «Цивільне право України», читання спецкурсу «Житлове право України». Тези дослідження було обговорено на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми удосконалення цивільного законодавства України», присвяченій 50-річчю наукової, педагогічної і громадської діяльності професора О.А. Пушкіна (Харків, 21 травня 1999 р.); науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права», присвяченій пам’яті професора О.А. Пушкіна (Харків, 21 травня 2001 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку підприємництва на регіональному рівні» (Бєлгород, Росія, 26 березня 2002 р.). Відповідні результати дослідження увійшли: в навчальний посібник «Цивільне право України». Ч. ІІ / За редакцією С.О. Сліпченка, В.А. Кройтора — Харків: Еспада, 2000; науково-практичний посібник «Житлове право України». — Харків: Еспада, 2001; науково-практичний посібник «Житлове право України» з виправленнями та доповненнями. — Харків: Еспада, 2003.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в чотирьох наукових статтях у збірниках, що входять у перелік наукових спеціалізованих видань ВАК України, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результатом розв’язання наукової проблеми цивільно-правового забезпечення конституційного права громадян на житло шляхом його будівництва із залученням кредитних коштів на індивідуальне житлове будівництво стали наступні основні теоретичні висновки:
1. Основним цивільно-правовим засобом регулювання відносин із кредитування індивідуального житлового будівництва є цивільно-правовий договір — правомірна, вольова, взаємна дія банку, іншої фінансової установи або юридичної особи — не банку (кредитодавця) і фізичної особи — забудовника (кредитоотримувача), яка спрямована на встановлення правовідносин щодо кредитування будівельних робіт кредитодавцем, остаточною метою яких є зведення індивідуального житлового будинку на користь кредитоотримувача.
2. Аналіз правової природи договору кредитування індивідуального житлового будівництва дав можливість з’ясувати, що даний договір не відноситься ні до договору позики, ні до договору позички. Це підтверджується такими підставами: на відміну від договору позики, кредитний договір є, перш за все, строковим і оплатним; предметом кредитного договору, в тому числі і товарного, завжди виступають гроші в національній або іноземній валюті. Що стосується товарного кредиту (надання кредиту будівельними матеріалами), то в даному випадку кредитується їхня вартість, тобто оцінка в грошовому вираженні.
Крім того, за деякими ознаками, наприклад, за тією, що кредит на індивідуальне житлове будівництво може бути наданий лише при наявності у кредитоотримувача земельної ділянки, наданої під це будівництво, він повинен бути виокремлений і в сукупності кредитних договорів.
3. Установлені ознаки правовідносин із кредитування індивідуального житлового будівництва дозволяють, на законодавчому рівні, сформулювати наступне дефініційне визначення цих правовідносин як договірного зобов’язання:
За договором кредитування індивідуального житлового будівництва одна сторона (кредитодавець) зобов’язується передати у власність іншій стороні (кредитоотримувачу) гроші та (або) інше майно, що визначається родовими ознаками (предмет кредиту), а кредитоотримувач зобов’язується прийняти предмет кредиту, витрачати його тільки в цілях оплати будівництва індивідуального житлового будинку, повернути через установлений строк гроші та (або) сплатити вартість предмета кредиту у вигляді іншого майна, сплатити проценти за наданий кредит та надати встановлене договором забезпечення належного виконання своїх обов’язків.
4. Запропоновано відійти від традиційних кредитних правовідносин «банк—клієнт» шляхом розширення суб’єктного складу договору кредитування індивідуального житлового будівництва з боку кредитодавця, а саме: встановити, що суб’єктами даного договору з боку кредитодавця можуть виступати юридичні особи будь-якої форми власності, як банки та інші фінансові установи, так і юридичні особи — не банки (у разі надання товарного кредиту), а також кредитні спілки тощо.
5. Договір кредитування індивідуального житлового будівництва є різновидом кредитних правовідносин, регульованих нормами цивільного права. Його видовими ознаками є специфіка суб’єктного складу: як уже зазначалося вище, з боку кредитодавця — це банк, інша фінансова установа, юридична особа — не банк, кредитна спілка тощо, а з боку кредитоотримувача — будь яка фізична особа: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, предмет кредиту (не тільки гроші, а й інше (родове) майно, перш за все, будівельні матеріали) та цілі кредитування (оплата купівлі будматеріалів та інших витрат, пов’язаних із будівництвом індивідуального житлового будинку).
6. Для забезпечення належного виконання сторонами своїх прав і обов’язків за договором кредитування індивідуального житлового будівництва пропонується встановити обов’язкову письмову форму для вищезазначеного договору, найвірогідніше за все, розроблену безпосередньо кредитодавцем (договір приєднання).
Недотримання вимоги до форми укладення цього договору позбавляє сторони права, у випадку виникнення спору, посилатися на свідчення свідків.
7. Істотними умовами договору кредитування індивідуального житлового будівництва слід уважати умови, що стосуються предмета (виду, валюти, розміру кредиту), його цільового використання, строків та розміру процентів.
8. Уважається, що шляхом застосування відступного і новації (оновлення) договору, як засобів припинення договору кредитування індивідуального житлового будівництва, можна позбутися зайвих проблем і значно спростити договірні правовідносини, зокрема, проблему реалізації заставленого майна при невиконанні кредитоотримувачем (заставодавцем) своїх зобов’язань за вищезазначеним договором.
9. Заставне забезпечення є перспективним для відносин кредитування індивідуального житлового будівництва, оскільки одержання житла стало грунтуватися на комерційних засадах, його набувачами є переважно фізичні особи, а це в сучасних умовах пов’язано з відстрочкою чи розстрочкою платежу в часі, тобто тривалістю виконання основного зобов’язання боржником, що відкриває широкі можливості для застосування засобів забезпечення виконання основного зобов’язання.
10. Одним із основних питань ефективності цивільно-правової відповідальності, застосовуваної за порушення умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва, є структурування правопорушень за видами. Слід розрізняти невиконання і неналежне виконання умов про строки або інших умов цього договору. Крім того, види правопорушень не повинні зводитися лише до невчасного повернення (неповернення) кредиту (процентів) та невиконання умови про його цільову спрямованість. Як порушення слід також розглядати невикористання кредитних коштів, ненадання кредитодавцю необхідної документації (інформації), недотримання обмежувальних і забороняючих умов, ухиляння від контролю з боку кредитодавця тощо.
Диференційованими повинні бути і самі заходи впливу (пеня, штраф), дієвість яких полягає не в розмірі майнових стягнень, а в їх системності, що дозволяє враховувати міру тяжкості порушення.
11. При порушенні умов договору кредитування індивідуального житлового будівництва однією із сторін доцільно застосовувати відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
12. Для забезпечення захисту, в першу чергу кредитодавця, від загрози неповернення кредитних коштів, наданих на індивідуальне житлове будівництво, та процентів за користування ними вважається доцільним застосування засобів оперативного реагування , які полягають в односторонній відмові, з боку кредитодавця, від виконання певних дій, пов’язаних із подальшим наданням кредитних коштів частково або повністю.
13. З метою вдосконалення цивільного законодавства пропонується для подальшого розгляду проект Закону України “Про кредитування індивідуального житлового будівництва” та зразковий договір даного виду кредитування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Н.А. Вина третьих лиц как особое условие ответственности хозорганов // Сов. государство и право.— 1976.— № 4.— С.7—22.
2. Агарков М.М. Основы банковского права. Курс лекций. Издание 2-е. Учение о ценных бумагах. Научное исследование. Издание 2-е.  М.: Изд-во БЕК, 1994.  350 с.
3. Адамович Г.О. О некоторых способах обеспечения кредитных обязательств // Хозяйство и право.  1996.  № 9.— С.12—16.
4. Азимов Ч.Н. Залоговое право.Харьков: РИП «Оригинал», 1993. 44 с.
5. Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. С.С. Алексеева; Исследовательский центр частного права. Уральский филиал. Российская школа частного права. Уральское отделение.  М.: Статут, 2000.  318 с.
6. Алексеев С.С., Шешенин Е.Д. Кредитование индивидуального жилищного строительства // Сов. государство и право.  1956.  № 7.  С.61 и сл.
7. Алексеев С.С., Керимов Д.А., Недбайло П.Е. Методологические проблемы правоведения // Правоведение. 1964. № 4. С. 18—35.
8. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. М.: Госюриздат, 1962.— 175 с.
9. Аскназий С. Некоторые вопросы методологии советского гражданского права // Сов. государство и право. 1940.  № 8,9. С. 7890.
10. Аскназий С.И. Общие вопросы методологии гражданского права // Уч. зап. Ленинградский государственный ордена Ленина университет.  Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1948. Серия юридическая. Вып. І. С.350.
11. Бартошек М. Римское право: (понятия, термины, определения): Пер. с чешск.  М.: Юрид. лит., 1989.  448 с.
12. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учеб. пособие.  К.: МАУП, 2002.  216 с.: ил.  Библиогр.: С. 208212.
13. Безбах В.В., Пучинский В.К. Основы российского гражданского права. Учеб. пособие.  М.: Зерцало, ТЕИС, 1995.— 188 с.
14. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства.  Х.: Консум, 1997.  112 с.
15. Бойко М.В. Ипотечный жилищный кредит в США // Деньги и кредит, 1985, № 5. С.7478.
16. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: общие положения.  М.: Статут, 1997.  682 с.
17. Брауде И.Л. Право на строение и сделки по строениям по советскому праву. Изд. 2-е, пересмотр. и доп. М.: Госюриздат, 1954.— 144 с.
18. Брауде И.Л. Правовые вопросы индивидуального жилищного строительства. М., Госюриздат, 1957.— 104 с.
19. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права.  М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2003.  382 с.
20. Вильнянский С.И. Кредитно-расчетные правоотношения: Учеб. пособие.  Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1955.— 58 с.
21. Витрянский В.В. Прекращение обязательств (глава 26) // Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей.  М.: Фонд «Правовая культура», 1995.  480 с.
22. Витрянский В.В. Комментарий к постановлению Пленума Верховного Суда Российской Федерации и Пленума Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации от 1 июля 1996 г. № 6/8 // Хозяйство и право. 1996. № . С. 5—14.
23. Вишневский А.А. Залоговое право. Учеб. и практ. пособие.  М.: Изд-во БЕК, 1995.  179 с.
24. Воеводская Н.П., Пантелеев В.В. Жилищное кредитование // Деньги и кредит. 1996. № 11. С. 50—57.
25. Володин А.А., Токун Л.В. Основные элементы ипотечного кредитования жилья в России // Экономика, предпринимательство, окружающая среда. 1993. № 2. С. 19—22.
26. Гавальда К., Стуфле Ж. Банковское право (Учреждения  Счета  Операции  Услуги). Пер. с фр. / Под ред. В.Я. Лисняка.  М.: АО «Финстатинформ», 1996.  566 с.
27. Гнатов В.А. Кредитование в строительстве.  М.: Финансы и статистика, 1983.  126 с.
28. Головин Ю. Ипотека: из Древней Греции в Россию // Российская юстиция. 1996. № 11. С. 3132.
29. Господарський процесуальний кодекс України: Офіц. текст із змінами станом на 1 листопада 2002 р. / Мін-во юстиції України.— Офіц. вид-ня.— К.: Ін Юре, 2002.— 129 с.
30. Граве К.А. Договорная неустойка в советском праве. М.: Гос. изд-во юрид. лит., 20-я тип. Союзполиграфпрома, 1950.— 136 с.
31. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х ч. Ч.1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко.  Х.: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996.  440 с.
32. Гражданское право. Учебник. Ч. ІІ / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого.  М.: ПРОСПЕКТ, 1997.  784 с.
33. Гражданское право: Учеб. для вузов. Ч.1 / Под общ. ред. Т.И. Илларионовой, Б.М. Гонгало, В.А. Плетнева.  М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА М, 1998.  464 с.
34. Гражданское право. В 2-х т. Т. І. Учебник / Под ред. Е.А. Суханова.  М.: Изд-во БЕК, 1994.  384 с.
35. Гражданское право: В 2 т. Т. І: Учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов.  2-е изд., перераб. и доп.  М.: Изд-во БЕК, 1998.  816 с.
36. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав.  М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 2000.  412 с.
37. Гришаев С. Правовые вопросы индивидуального жилищного строительства // Сов. юстиция. 1987. № 12. С. 89
38. Гроз’єан, Рене Клаус. Як працювати з банком: Успіх роботи з банком  кредити, грошові вклади, платіжки або перекази / Пер. з нім.  К.: Основи, 1998.  344 с.
39. Грушко И.М., Сиденко В.М. Основы научных исследований: [Учеб. пособ.для вузов].— 2-е изд., стереотип.—Х.: «Вища школа». Изд-во при Харьк. ун-те, 1977.— 199 с.
40. Гуревич И.С. Очерки советского банковского права.  Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959.  50 с.
41. Денисов А.И. Социалистическое право. Лекции… . М., 1955.— 68 с.
42. Деньги, кредит, банки: справ. пособ. / Под общ. ред. Г.И. Кравцовой. Минск: Меркаванне. 1994.— 269 с.
43. Дестресс Мишель. Ипотека и ипотечный кредит // Деньги и кредит. 1995. № 8. С. 4851.
44. Долженко Г. Житло  кожній родині // Урядовий кур’єр. 1999. № 79,80. С. 1.
45. Дятлов П.Н. Индивидуальное жилищное строительство.  К.: Україна, 1991.— 298 с.
46. Ермаков М., Бернгардт Л. Кредитование индивидуального жилищного строительства: Практ. пособие. М., Госфиниздат, 1952.  72 с.
47. Ефимова Л.Г. Банк и клиент. Равные ли партнеры? // Хозяйство и право. 1992. № 1. С. 96100.
48. Ефимова Л.Г. Понятие, правовая природа и содержание кредитных договоров, заключаемых коммерческими банками // Государство и право. 1993. № 5. С. 8090.
49. Ефимова Л.Г. Банковское право: Учеб. и практ. пособие.  М.: Изд-во БЕК, 1994.  360 с.
50. Жуков В.И. Процесс математизации знаний как проблема в методологии гражданского права. Методология права: общие проблемы и отраслевые особенности. Труды по правоведению // Уч. зап. Тартуского гос. ун-та. Вып. 806.  Тарту, 1988. – 284 с.
51. Жюллио де ла Морандьер. Гражданское право Франции. М.: Изд-во иностр. лит. 1961. 518 с.
52. Замятина К.Г. Некоторые правовые вопросы кредитования индивидуального жилищного строительства. / Уч. зап. Перм. гос. ун-та им. А.М. Горького, т. 11, вып. 4, кн. 2, 1957.
53. Замятина К.Г. Правовая природа правоотношений по долгосрочному кредитованию / Уч. зап. Перм. ун-та, т. 14, кн. 4, вып. 2.  Пермь, 1959.
54. Захарова Н.Н. Кредитный договор.  М.: Банковский деловой центр, 1996.  128 с.
55. Земельний кодекс України // Урядовий кур’єр.— 15 листопада 2001 р.— № 211—212.— С.3—14.
56. Зивс С.Л. О методе сравнительного исследования в науке о государстве и праве // Сов. государство и право. 1964. № 3. с. 2335.
57. Зинчук Э.А. Договор краткосрочной ссуды между Госбанком и государственными хозяйственными организациями / Автореф. дис. канд. юрид. наук.— М.  1975.
58. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери.  К.: Юрінком Інтер, 1998.  912 с.
59. Иоффе О.С. Обязательственное право. М.: Юрид. лит., 1975. 880 с.
60. Казимагомедов А.А. Банковское обслуживание населения: зарубежный опыт.  М.: Финансы и статистика, 1999.— 256 с.: ил.
61. Казимирчук В.П. Право и методы его изучения.  М.: Юрид. лит., 1965.— 204 с.
62. Казимирчук В.П. О разработке вопросов методологии в советской юридической науке // Сов. государство и право. 1962. № 9.— С.32—44.
63. Караваева И. Ипотечное кредитование // Деловой мир. 1995. № 33. С. 1—4; № 34. С. 2—8.
64. Карманов Є.В. Договір банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті / Автореф. дис. канд. юрид наук.— Х..  2001.
65. Каримуллин Р.И. Права и обязанности сторон кредитного договора по российскому и германскому праву,  М.: Статут (в серии «Новые имена»), 2001.  240 с.
66. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). 2-е изд.  М.: Аванта +, 2001.  560 с.
67. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта.  К.: Український центр правничих студій, 2000.  336 с.
68. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации. Изд. 2-е изм. и доп. Под общ. ред. Генерального прокурора Российской Федерации, Ю.И. Скуратова и Председателя Верховного Суда Российской Федерации В.М. Лебедева.  М., Издательская группа ИНФРА-М  НОРМА, 1997.  832 с.
69. Компаниец Е.С., Полонский Э.Г. Применение законодательства о кредитовании и расчетах.  М.: Юрид. лит., 1955.  237 с.
70. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.  1996.  № 30  Ст.141.
71. Коротков В., Авдеев А. Индивидуальное жилищное строительство: Юрид. консультация // Соц. Законность. 1989. № 5. С. 3839
72. Коряков В.П. Юридическая природа кредитно-расчетных правоотношений в СССР // Уч. зап. ВЮЗИ», Вып. IX, 1960.
73. Косарев А.И. Об использовании сравнительного метода в историко-правовом исследовании // Сов. государство и право. 1965. № 3. С. 7886.
74. Костюченко О.А. Банківське право: Навч. посібник.  К.: КНЕУ, 1999.  168 с.
75. Красавчиков О.А. Советская наука гражданского права (понятие, предмет, состав и система).— Свердловск, 1961.— 380 с.
76. Кредит і кредитні правовідносини: економічна природа і практика законодавчого регулювання / М. Олексієнко, В. Ольшанський, Д. Лилак, Е. Першинов.  К.: Козаки, 1996.  144 с.
77. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве.  Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко.— К.: Наук. Думка, 1993.— 157 с.
78. Кузьмин В.Ф. Кредитные и расчетные правоотношения в промышленности.  М.: Юрид. лит.  1975.  200 с.
79. Куник Я.А. Правовые проблемы кредитования государственной торговли в СССР / Автореф. дис. д-ра юрид. наук.  М.  1970.
80. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник  К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.  216 с.  (вища освіта ХХІ століття).
81. Лепех С. Предмет кредитного договору / Вісн. Львів. Ун-ту. Сер. Юридична, 2000. Вип. 35.
82. Лордкипанидзе А.Г. Гарантии платежеспособности по законодательству Англии и Франции.  М.: Изд-во иностр. лит., 1979.  396 с.
83. Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Лудченко.  2-е изд., стереотип.  К.: О-во «Знання», КОО, 2001.  112 с.
84. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве.  М.: Статут, 1999.  352 с.
85. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. М.: Юрид. лит., 1978.— 143 с.
86. Маковская Е. Вместо ипотеки: Крупные банки привлекают клиентов жилищным кредитованием // Коммерсант. 1995. № 9. С. 3033.
87. Малеин Н.С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль. М.: Наука, 1964.  224 с.
88. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. К.: Изд-во Киев. ун-та, 1955.— 308 с.
89. Матвеев Ю.Г., Довгерт А.С., Кисиль В.И. Гражданское право в вопросах и ответах: Справочник.  К.: Политиздат Украины, 1987.  272 с.  Библиогр.: с. 270—271.
90. Медведев Д.А. Российский закон о залоге // Правоведение. 1992. № 5. С. 3436.
91. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х ч. Ч. 2). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997.  456 с.
92. Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук.- теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін.  К.: Юрінком Інтер, 2003.  480 с.
93. Методологические проблемы советской юридической науки.  М.: Наука, 1980.  309 с.
94. Мешкова Н.Н. Правовые вопросы кредитования индивидуального жилищного строительства в сельской местности / Актуальные проблемы государственно-правовых наук в свете решений XXVI съезда КПСС.  Вильнюс, 1981.— 74 с.
95. Мічурін Є.О., Сліпченко С.О., Соболєв О.В. Житлове право України / Наук.-практ. посібник.  Харків: Еспада, 2001.  318 с.
96. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве.  М.: Гос. изд-во. юрид. лит., 1950.  416 с.
97. Общая теория денег и кредита: Учеб. для вузов / Под ред. Е.Ф. Жукова.  2-е изд., перераб. и доп.  М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.  360 с.
98. Олейник В.А. Правовая проблематика начисления процентов в кредитной деятельности банка // Юрид. практика.— № 25 (131).— 22 июня 2000 г.— С.6.
99. Оленчик А. Суть кредитного союза  как касса взаимопомощи, так и минибанк // Галицькі контракти. 1995. № 48. С. 911.
100. Ольшаный А.И. Банковское кредитование: российский и зарубежный опыт / Под ред. Е.Г. Ищенко, В.И. Алексеева.  М.: Русская деловая литература, 1998.  352 с.
101. Павлов А. Правовое регулирование индивидуального жилищного строительства // Сов. юстиция. 1983. № 11. С. 1819.
102. Павлов П. США: система ипотечного кредитования в жилищной сфере // Закон.— № 1 (январь). 1995. С. 117122.
103. Панова Г.С. Банковское обслуживание частных лиц  М.: АО «ДИС», 1994  352 с.
104. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка.  М.: ИКЦ «ДИС», 1997.  464 с.
105. Пелих Ю., Новіков В., Чечелюк О. Житло через іпотеку // Урядовий кур’єр. 30 липня 1998. № 144,145. С.6.
106. Пионтковский А.А. К вопросу об изучении общенародного права // Сов. государство и право. 1962. № 11.— С. 11—24.
107. Пионтковский А.А. К методологии изучения действующего права / Уч. зап. ВИЮН, вып. VI, М., 1947.
108. Подкорытов Г.А. Соотношение диалектического метода с частнонаучными методами // Вопр. философии. 1962. № 6. С.37.
109. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1998.  352 с.
110. Политическая экономия: Словарь / Под ред. О.И. Ожерельева и др. М.: Политиздат. 1990.— 276 с.
111. Положення Національного банку України «Про кредитування» Затверджено Постановою Правління НБУ 29.09.1995 р. № 246 // Закон і бізнес. 11.11.1995. № 69. С. 18—22
112. Положение о поставках продукции производственно-технического назначения. Утверждено Постановлением Совета Министров СССР № 269 от 09.04.1969 г. // СП СССР.  1969. № 11. Ст. 64.
113. Положення про порядок залучення і використання коштів на фінансування житлового будівництва та додаткове соціальне забезпечення громадян України в рамках експерименту. Затверджено наказом Держбуду України від 8 жовтня 1999 року № 247 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 5: Правове регулювання кредитних відносин в Україні. 416 с.
114. Положення про порядок надання державного довгострокового пільгового кредиту індивідуальним забудовникам. Затверджено наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства у справах будівництва і архітектури України від 5 липня 1994 року № 59/82/129 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 5: Правове регулювання кредитних відносин в Україні. 416 с.
115. Положення Кабінету міністрів України «Про порядок проведення аукціонів (відкритих торгів) по реалізації заставленого майна» від 22 грудня 1997 року № 1448 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 5: Правове регулювання кредитних відносин в Україні. 416 с.
116. Полонский А.М., Курченков В., Марковский А.К. Кредитование жилищного строительства в условиях перехода к рынку: проблемы и пути решения // Экономика строительства. 1997. № 10. С. 4349.
117. Попов Ю. Соотношение процентов за кредит в повышенном размере, процентов за товарный кредит и неустойки // Юридическая практика.— № 1 (107).— 6 января 2000 г.— С.4.
118. Порядок надання довготермінового безвідсоткового державного кредиту на індивідуальне житлове будівництво для депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1999 року № 1447 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 5: Правове регулювання кредитних відносин в Україні. 416 с.
119. Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31січня 1992 року // Збірник Постанов Пленуму Верховного суду України (1963—1997 роки).— Сімферополь: Таврія, 1998.— 712 с.
120. Правила довгострокового споживчого кредитування населення від 19 листопада 1997 року № 3002/12, затверджені Постановою Правління Ощадного банку України 27 листопада 1997 року.
121. Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забудовникам на селі. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 року № 1597 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2001. № 5: Правове регулювання кредитних відносин в Україні. 416 с.
122. Право власності в Україні / За ред. Я.М. Шевченко  К.: Бліц-Інформ, 1996.  320 с.  (Б-ка права тижневика “Бізнес”).  Рос.
123. Правовые проблемы организации рынка ипотечного кредитования в России / Под ред. В.С. Ема.  М.: Статут, 1999.  256 с.
124. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року № 2121ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 5-6. Ст. 30.
125. Закон України «Про благодійність і благодійні організації» від 16 вересня 1997 року № 531/97-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1997.— № 46.— Ст.292.
126. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343 – ХІІ // Звід законів України.—2000.— № 6.— Ст. 74.
127. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР // Відомості Верховної Ради України Відомості Верховної Ради України.— 1997.— № 5.— Ст. 28.
128. Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // Урядовий кур’єр. 3 грудня 2003 року. № 228.
129. Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 52. Ст. 490.
130. Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 40. Ст. 183.
131. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 року № 2654ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 47. Ст. 642.
132. Закон України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV // Відомості Верховної Ради України.— 2003.— № 38.— Ст. 313.
133. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19 червня 2003 року № 979-IV // Урядовий кур’єр. 2003. № 154.
134. Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 року № 2908-ІІІ // Урядовий кур’єр. 2002. № 14.
135. Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 4. Ст. 20.
136. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 39. Ст. 383.
137. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в ред. Закону України від 22.05.97 р.) // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 27. Ст. 181.
138. Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 24. Ст. 272.
139. Закон України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 року № 3745-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 5. Ст. 21.
140. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 36. Ст. 524.
141. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 15. Ст. 190.
142. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 16. Ст. 167.
143. Закон України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 4041. Ст. 249.
144. Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 47.— Ст. 436.
145. Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року // Офіційний вісник України.2003.№ 30. Ст.1525.
146. Протасов Ю., Никольский Ю. Где жить будем: кредит на строительство жилья // Фин. консультация. 1998. № 16. С. 1213.
147. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях.  М.: Юрид. лит., 1984.  224 с.
148. Пудиков Д. Ссуды на строительство личных домов в городах и поселках (консультация) // Советы народных депутатов. 1978. № 12.— С.15—22.
149. Пудиков Д.С. Финансирование и кредитование кооперативного и индивидуального жилищного строительства.  М.: Финансы, 1980.— 128 с.
150. Пучковская И.И. Ипотека: залог недвижимости.  Харьков: «Консум», 1997.  132 с.
151. Рабинович Ф.Л. Вина как основание договорной ответственности предприятия. М.: Юрид. лит., 1975.— 168 с.
152. Роботов В.Т. Финансирование и кредитование жилищного строительства. М.: Финансы, 1967.— 148 с.
153. Роз’яснення Президії Вищого господарського Суду України від 6 жовтня 1994 року №02-5/706 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із укладенням і виконанням кредитних договорів» // Вирішення господарських спорів. Практика арбітражних судів України: Зб. документів.— К.: Бліц-Інформ, 1996.— 256 с.
154. Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 29 лютого 1996 р. № 02-5/95 «Про деякі питання практики розв’язання спорів, пов’язаних із відшкодуванням моральної шкоди» // Вирішення господарських спорів. Практика арбітражних судів України: Зб. документів.— К.: Бліц-Інформ, 1996.— 256 с.
155. Рожин В.П. Введение в марксистскую социологию. Изд-во Ленингр. ун-та, 1962, с.6263.
156. Рузавин Г.И. Методология научного исследования: Учеб. пособие для вузов.  М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.  316 с.
157. Рябко Л.Г. Ипотечный кредит как особый вид экономических отношений // Предпринимательство, хозяйство и право. 2000. № 7. С. 2529.
158. Рябко Л.Г. Правовое регулирование кредитных отношений по законодательству Украины / Дис. канд. юрид. наук, Одесса, 2001.
159. Рябко Л.Г. Розмежування понять позички і кредиту // Право України. 2001. № 1. С. 4547.
160. Рябов Н.Д., Филлипова В.И. О расширении строительства жилья за счет средств населения и ссуд банка: Консультация // Деньги и кредит. 1989. № 5. С. 7073.
161. Сабо И. Социалистическое право. Пер. с венгер. М.: Прогресс, 1964. 396 с.
162. Садиков О.Н. Ответственность за действия третьих лиц в гражданском праве // Сов. государство и право. 1982. № 8.— С.21—35.
163. Сакійчук В. Самозахист  веління часу // Закон і бізнес. № 9 (431) від 26 лютого 2000 р.— С. 4.
164. Самцова А.Н. Кредитные и расчетные правоотношения по советскому гражданскому праву. Лекции 1-я и 2-я для студентов ВЮЗИ.  М., 1954.  90 с.
165. Саниахметова Н.А. Законодательство и практика заключения и изменения кредитных договоров // Коммерсант Юга. 1995. №11/137. С.4.
166. Санфилиппо Чезаре. Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В. Дождева.  М.: Изд-во БЕК, 2000  400 с.
167. Саутенков В Кредит и улучшение жилищных условий населения: Юрид. консультация // Советская юстиция. 1989. № 11. С. 14—15.
168. Синайский В.И. Техника юридической методологии в связи с общим учением о методологии.  Рига, 2000.— 184 с.
169. Соболев А.В. Кредитование строительства жилья как один из способов разрешения жилищной проблемы // Вісн. Харк. держ. Ун-ту. 1998. № 414. С. 8992.
170. Соболєв О.В. Іпотечне кредитування в житловій сфері // Вісн. Ун-ту внутр. справ. 1999. № 6. С. 202207.
171. Соболєв О.В. Шляхи вирішення житлової проблеми співробітників ОВС // Вісн. Ун-ту внутр. справ. 1999. № 8. С. 108113.
172. Соболєв О. Товарний кредит як один із видів кредитування житлового будівництва // «Слобожанщина». 1999. № 10. С. 190196.
173. Соболєв О.В. Характеристика суб’єктів договірних правовідносин з кредитування житлового будівництва // Вісн. Ун-ту внутр.справ. 2000. № 10. С. 232235.
174. Соболев А.В. Проблема возмещения морального вреда в договоре кредитования индивидуального жилищного строительства // Актуальные проблемы развития предпринимательства на региональном уровне: Сб. материалов науч.-практ. конф. 26 марта 2002 г.  Белгород: ОНиРИО БелЮИ МВД России, 2002.  177 с. С. 9397.
175. Страйк Р., Косарева Н. Развитие системы жилищного кредитования в России // Вопр. экономики. 1993. № 7. С. 111123.
176. Строгович М.С. Философия и правоведение (Некоторые методологические вопросы юридической науки) // Сов. государство и право. 1965. № 6. С. 74-82.
177. Сулейменов М.К. Ответственность за нарушение сроков исполнения договорных обязательств. Алма-Ата: Наука, 1971.
178. Сырых В.М. Метод правовой науки: основные элементы, структура.  М.: Юрид. лит., 1980.  176 с.
179. Терновская Е. Ипотека: проблемы, перспективы (Желаемое и действительность) // Хозяйство и право. 1997. № 9. С. 1626.
180. Трахтенберг И.А. Современный кредит и его организация. Ч.1  М.: Изд-во Коммун. акад., 1-я Образцовая тип. Гиза, 1929. 309 с.
181. Трофимов К. Кредитные правоотношения коммерческого банка // Хозяйство и право. 1996. № 9. С. 129130.
182. Ужегов А.Н. Квартира в кредит: ипотечная сделка  СПб: Питер, 2001.  288 с.: ил.  (Серия «Закон и практика»).
183. Указ Президента України «Про основні напрямки соціальної політики» від 24 травня 2000 року № 717/200 // Урядовий кур’єр. 8 черв. 2000 року. № 97  С. 8.
184. Финансово-кредитный словарь: В 3-х т./ Под ред. В.Ф. Гарбузова  М.: Финансы и статистика, 1984.  Т. 1  511 с.  Т. 2  511 с.  Т. 3  511 с.
185. Флейшиц Е.А. Расчетные и кредитные правоотношения. М.: Госюриздат, 1956.— 278 с.
186. Флейшиц Е.А. Буржуазное гражданское право на службе монополистического капитала. М.: Изд-во и тип. Юрид. изд., 1948.— 52 с.
187. Франківський А., Рунова Т. Допоможе іпотека // Урядовий кур’єр. 18 черв. 1998 року. № 114115. С. 5.
188. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України.— 2003.— № 11.— Ст. 461.
189. Цивільний кодекс України: Коментар.  Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003.  856 с.
190. Цивільне право України: Підручник: у 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.  К.: Юрінком Інтер, 1999.  864 с.
191. Чалый Ю.И. Договор банковского кредита и правовые средства обеспечения возвратности кредитных денег: Дис. канд. юрид. наук.— Х.— 1997.
192. Чалий Ю.І. Співвідношення позики та кредиту за проектом Цивільного кодексу України // Вісн. Ун-ту внутр. справ. Вип. 6. С. 196199.
193. Шаргородский М.Д. Некоторые вопросы причинной связи // Сов. государство и право. 1956. № 7.— С. 12—28.
194. Шилохвост О.Ю. Отступное в гражданском праве России.  М.: Статут, 1999.  252 с.
195. Шульга М. Правовые вопросы индивидуального жилищного строительства // Бизнес-Информ. № 16. 19-25 апреля 1993 г. С.14—16.
196. Явич Л.С. К вопросу о методологии юридической науки // Сов. государство и право.1963. № 5. С. 7179.