ДОГОВОРИ НА ВИКОНАННЯ ПІДРЯДНИХ РОБІТ ЗА ДЕРЖАВНИМ ЗАМОВЛЕННЯМ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………..........3-10
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ПІДРЯДУ, ЩО УКЛАДАЮТЬСЯ ЗА ДЕРЖАВНИМ ЗАМОВЛЕННЯМ
1.1. Державне замовлення і державний контракт,
та їх юридична природа …………………………………………………..11-31
1.2. Загальна характеристика законодавства, що регулює
відносини в галузі закупівель товарів, робіт, послуг,
які здійснюються за державні кошти.……………………………………32-49
Висновки до Розділу 1 ………………………………………………………...50-53
РОЗДІЛ 2. СТОРОНИ, ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ЗМІСТ ДОГОВОРІВ НА ВИКОНАННЯ ПІДРЯДНИХ РОБІТ ЗА ДЕРЖАВНИМ ЗАМОВЛЕННЯМ
2.1. Сторони в договорах на виконання
підрядних робіт за державним замовленням ………………………........54-67
2.2. Порядок укладення державних підрядних контрактів ……………….…68-90
2.3. Зміст договору на виконання підрядних робіт
за державним замовленням ……………………………………………...91-121
Висновки до Розділу 2 ……………………………………………………....122-123
РОЗДІЛ 3. ВИКОНАННЯ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ЗА ДОГОВОРАМИ НА ВИКОНАННЯ ПІДРЯДНИХ РОБІТ ЗА ДЕРЖАВНИМ ЗАМОВЛЕННЯМ
3.1. Виконання договірних зобов’язань, що випливають
з державних підрядних контрактів ……………………………..……..124-141
3.2. Відповідальність сторін за договорами на виконання
підрядних робіт за державним замовленням …………………….…...142-159
Висновки до Розділу 3 …………………………………………………..…..160-162
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………....163-169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………170-181
В С Т У П

Актуальність теми дослідження. В період існування глобальної адміністративно-командної системи управління економікою колишнього СРСР, коли практично всі поставки продукції та виконання робіт здійснювались на основі планових актів, потреби в особливому регулюванні відносин, пов’язаних з поставками продукції та виконанням робіт для задоволення державних потреб, не було. За планової системи ведення економіки договори в сфері виробництва і пов’язаних з ним галузях народного господарства мали не суто цивільно – правовий характер, а слугували засобом виконання сторонами своїх публічно – правових зобов’язань. Відмова від централізованого планування матеріально – технічного забезпечення суб’єктів господарювання, перехід до ринкових методів регулювання економічних відносин знову викликали необхідність розробки спеціальних законодавчих актів, які б враховували специфіку відносин з приводу задоволення державних потреб.
Потреба моделювати приватні засади закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти в контексті світової практики та реального стану вказаної сфери більш ніж актуальна. Виконання підрядних робіт за державним замовленням повинно здійснюватись виключно на договірній основі і регулюватися особливим субінститутом підряду – договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням.
Ринкові перетворення та проведення приватизації породили нові категорії власників та суб’єктів підприємницької діяльності (на відміну від існуючого раніше економічного устрою, за якого переважно держава була власником засобів виробництва). Відбулися зміни в характері договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням, підставах виникнення зобов’язань, їх сутності. За адміністративно – командної системи управління народним господарством договір на виконання державного замовлення вважався способом виконання адміністративного планового акту чи взагалі унеможливлювався, представляючи собою бездоговірне зобов’язання, яке витікає з планового акту. Тому правовідносини з виконання підрядних робіт за державним замовленням на різних етапах їх розвитку регулювалися цивільним та адміністративним правом. На сьогодні вказані відносини потребують регулювання на приватних, цивільно – правових засадах.
Окрім цього, важливо зазначити, що суттєво змінився порядок укладення державних контрактів на виконання підрядних робіт, введено нову процедуру закупівлі державою товарів, робіт та послуг – торги (тендери), яка мало відома сучасній українській науці та практиці.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена наявністю значної кількості недоліків, суперечностей і прогалин у позитивному регулюванні виконання підрядних робіт за державним замовленням, низкою проблем на нормативному та доктринальному рівнях, а отже, необхідністю теоретичного осмислення сучасного стану їх правового регулювання. Разом з тим, правозастосувальна практика повсякденно стикається із проблемами правового регулювання підрядних відносин, заснованих на державному замовленні, які потребують не тільки спеціального нормативного врегулювання, але й ґрунтовних теоретичних досліджень. Проблеми правового регулювання підрядних відносин досліджували А.П. Ткач – «Правовой режим капитального строительства в СССР (основные проблемы)» (1969); В.М. Коссак – «Правове регулювання строків у капітальному будівництві» (1991); Н.С.Кузнєцова – «Правове регулювання підрядних договірних відносин у будівництві (цивільно-правовий аспект)» (1993), «Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве» (1993); Б.М. Годунов – «Правовые средства обеспечения государственных нужд в товарах, роботах и услугах» (2004). Необхідність теоретичних узагальнень комплексного дослідження договорів про виконання підрядних робіт за державним замовленням на основі нового українського законодавства обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Науково-теоретична основа дослідження. Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, в тому числі на працях зарубіжних та вітчизняних цивілістів дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, науково-теоретичну базу даної дисертації склали наукові праці В.О.Бєлова, М.І.Брагінського, С.М.Братуся, І.Л.Брауде, В.В.Вітрянського, Б.М.Годунова, К.О.Граве, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, О.С.Йоффе, В.М.Коссака, Н.С.Кузнєцової, Л.А.Лунца, В.В.Луця, В.К.Мамутова, Д.І.Мейєра, І.Б.Новицького, В.А.Ойгензіхта, О.А.Підопригори, О.А.Пушкіна, О.П.Сергєєва, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, В.А.Тархова, А.П.Ткача, Ю.К.Толстого, З.М.Фаткудінова, Є.О.Харитонова, В.Ф.Чигира, Г.Ф.Шершенєвича, В.С.Щербини, С.П.Юшкевича та інших вчених.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також теми науково-дослідної програми «Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі нової Конституції України», яка розробляється кафедрою цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №9 від 27.03.2001року; номер державної реєстрації 0106У003905).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення проблем та особливостей правового регулювання договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням, поглиблення правових знань про їх юридичну природу, суб’єктний склад, зміст, відповідальність учасників за невиконання умов цих договорів, а також надання науково-теоретичних і практичних рекомендацій щодо правового регулювання договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням; вдосконалення чинного та розробки перспективного законодавства.
Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання дисертаційного дослідження:
• визначити правову природу державного замовлення і державного контракту та їх місце серед інших інститутів;
• з’ясувати юридичну природу договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням;
• дати характеристику суб’єктного складу цих договорів;
• проаналізувати порядок укладення договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням;
• дослідити основні проблеми змісту державного підрядного контракту;
• з’ясувати особливості виконання та відповідальності сторін за державними підрядними контрактами;
• сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини у галузі виконання робіт за державним замовленням; окреслити перспективи та основні напрямки його розвитку.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у зв’язку із виконанням робіт за державним замовленням.
Предмет дослідження складають договори на виконання підрядних робіт за державним замовленням, а також нормативні акти України, цивільне законодавство країн СНД, Франції, США, судова практика, літературні джерела.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження у роботі було використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, історико-правовий метод використовувався при дослідженні генезису нормативних актів України у сфері регулювання підрядних відносин за державним замовленням. Застосування системно-функціонального методу сприяло визначенню основних засад правового регулювання договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням. За допомогою формально-догматичного методу дослідження було виділено найважливіші юридичні конструкції державного підрядного контракту, дано його правову характеристику. Порівняльно-правовий метод використовувався при порівнянні нормативно-правових актів України та зарубіжного законодавства у сфері регулювання підрядних відносин за державним замовленням.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження розглядаються проблеми правового регулювання виконання підрядних робіт за державним замовленням; визначається правова природа договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням. Аналіз норм чинного цивільного законодавства України, судової практики та теоретичних джерел дозволив сформулювати основні науково-теоретичні положення та пропозиції щодо удосконалення законодавства, які виносяться на захист:
1. Вперше запропоновано та обґрунтовано необхідність прийняття єдиного нормативно – правового акту, який би визначав, перш за все, що є предметом державного контракту на виконання підрядних робіт за державним замовленням, містив чітке визначення поняття „договір на виконання підрядних робіт за державним замовленням”, визначав його істотні умови, порядок укладення та умови відповідальності за неналежне виконання договору. Окрім цього, доцільною є наявність в ЦК України серед загальних положень про договори норми про державні контракти. Така норма буде служити основою для спеціальних норм про державні потреби чи основою для укладення державного контракту, коли спеціальні норми відсутні.
2. Вперше у вітчизняній юридичній науці доведено необхідність законодавчого визначення істотних умов договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням, до яких слід віднести: предмет договору; ціну договору; строки початку робіт та їх завершення; розмір та порядок фінансування, а також порядок оплати робіт; способи забезпечення зобов’язань, які будуть використані кожною стороною; майнова відповідальність сторін.
3. Вперше доведено, що неустойка при забезпеченні державних потреб повинна мати штрафний характер і не стосовно окремих порушень зобов’язань чи до однієї із сторін, а в цілому, оскільки відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері забезпечення державних потреб повинна бути підвищеною. Саме тому, потрібно узгодити норми ЦК, ГК та Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» і внести зміни до зазначених законодавчих актів, закріпивши у відповідних статтях загальне правило про штрафну неустойку.
4. Запропоновано авторське визначення договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням: «За договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати будівельні, проектні та пошукові, а також інші роботи за завданням другої сторони (державного замовника), а державний замовник зобов’язується прийняти і оплатити їх або забезпечити їх оплату».
5. Вперше доведено, що покладення на сторони договору підряду частиною 3 ст.3 Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» обов'язку стягувати в установленому порядку неустойку (пеню) та вимагати відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань, передбачених цим законом та договором підряду (контракту), суперечить загальним принципам цивільного права, тому вважаємо, що частину 3 ст. 3 Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» потрібно скасувати.
6. Набули подальшого розвитку положення про те, що договір на виконання підрядних робіт за державним замовленням є угодою сторін та за своїм змістом являє собою цивільно–правовий договір із специфічними рисами. Такі риси цього договору не виводять його за рамки цивільно–правового. До них можна віднести наступні:
• однією із сторін державного контракту ─ державним замовником ─ є уповноважені державою органи державної влади чи органи місцевого самоврядування;
• метою організації та виконання таких договірних відносин є задоволення потреб держави;
• джерело фінансування – це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, фондів соціального страхування, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси;
• укладенню державного контракту в більшості випадків передує конкурсний відбір виконавців державного замовлення, який здійснюється шляхом оцінки тендерних пропозицій, поданих учасниками процедури закупівлі, та відбору найкращої з них; іншою стороною державного контракту переважно є учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого в результаті оцінки визнана найкращою та акцептована;
• для учасників державної закупівлі створюється особливий правовий режим, який забезпечує оптимальне поєднання спеціальних гарантій для кожної із сторін;
• відповідальність сторін у більшості випадків визначена імперативно і носить яскраво виражений штрафний характер.
7. Набуло подальшого розвитку положення про те, що стороною договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням є наділений відповідними повноваженнями орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, який іменується державним замовником.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях, а також при вдосконаленні норм договірного права, у практичній діяльності суб’єктів зобов’язальних відносин, правотворчих та правозастосовчих органів. Теоретичні концепції автора можуть бути використані в науковій та навчально-педагогічній діяльності, в учбовому процесі при викладанні курсу «Цивільне право» і при підготовці відповідного розділу підручників, навчальних посібників.
Особистий внесок автора. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні спеціальним дослідженням договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, узагальненні судової практики.
Апробація наукових результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки, пропозиції до законодавства України, які містяться у дисертації, доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права та процесу Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на таких конференціях: IV-й регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано – Франківськ, 22 квітня 2005 року); Всеукраїнській науково – практичній конференції студентів та аспірантів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 25 березня 2005 року); VI всеукраїнській науково-практичній конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 28-29 квітня 2005р.); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 року).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у п’яти статтях у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань, та чотирьох тезах доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Державне замовлення слід розглядати як підставу для укладення державного контракту. Воно повинно містити взаємовигідне партнерство, конкретизуючи це партнерство в договорі. Його основні умови необхідно ще до укладення договорів узгоджувати як з виробниками товарів (робіт, послуг), так і з відповідними органами управління, з метою реального і повного виконання. Саме задля реалізації державного замовлення замовник укладає державні контракти.
2. Досліджувані нами договірні зобов’язання виникають на підставі складного юридичного складу: прийняття адміністративного акту, оголошення результатів конкурсу та укладення договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням. Саме цей юридичний склад і зумовлює певні особливості цих договорів. Але в кінцевому результаті взаємовідносини сторін у цьому зобов’язальному правовідношенні врегульовуються договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням, який ними укладений і є тим приватноправовим началом.
3. Державний контракт на виконання робіт для державних потреб є угодою сторін та за своїм змістом являє собою цивільно – правовий договір із специфічними рисами. Такі риси цього договору не виводять його за рамки цивільно – правового.
4. Державні контракти (договори) на поставку товарів, виконання робіт чи надання послуг хоч і відносяться до різних типів і видів цивільно-правових договорів, їх об’єднують певні особливості, зокрема:
- однією із сторін державного контракту ─ державним замовником ─ є уповноважені державою органи державної влади чи органи місцевого самоврядування;
- метою організації та виконання таких договірних відносин є задоволення потреб держави; джерело фінансування – це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, фондів соціального страхування, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси;
- укладенню державного контракту в більшості випадків передує конкурсний відбір виконавців державного замовлення, який здійснюється шляхом оцінки тендерних пропозицій, поданих учасниками процедури закупівлі, та відбору найкращої з них;
- іншою стороною державного контракту переважно є учасник процедури закупівлі, тендерна пропозиція якого в результаті оцінки визнана найкращою та акцептована;
- для учасників державної закупівлі створюється особливий правовий режим, особливостями якого є оптимальне поєднання спеціальних гарантій для кожної із сторін;
- відповідальність сторін у більшості випадків визначена імперативно і носить яскраво виражений штрафний характер.
5. Якщо покласти в основу класифікації правовий результат, створення якого домагаються учасники відносин, можна виділити такі договірні форми державного контракту: договори на поставку продукції за державним замовленням (купівля-продаж, поставка, контрактація тощо); договори про виконання робіт за державним замовленням (підряд, будівельний підряд, підряд на виконання проектних та пошукових робіт тощо); договори про надання послуг за державним замовленням (транспортні договори, зберігання, страхування тощо).
6. Державний контракт − це договір, укладений на основі державного замовлення державним замовником із суб'єктом господарювання − виконавцем державного замовлення, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується передати товари (виконати роботи, надати послуги) другій стороні (державному замовнику), а державний замовник зобов’язується забезпечити оплату поставлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг).
7. На основі аналізу норми глави 61 „Підряд” ЦК України, яка до групи підрядних договорів включає побутовий підряд, будівельний підряд та підряд на проектні та пошукові роботи, а також види робіт, що є предметом закупівлі за державні кошти, визначені у ст. 1 Закону України від 22 лютого 2000 р. „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, можна зробити висновок, про те, що до договорів на виконання підрядних робіт за державним замовленням належать: договір будівельного підряду за державним замовленням; договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт за державним замовленням. Хоча, звичайно, можливе державне замовлення і на інші види робіт.
8. За договором на виконання підрядних робіт за державним замовленням одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати будівельні, проектні та пошукові, а також інші роботи за завданням іншої сторони (державного замовника), а державний замовник зобов’язується прийняти і оплатити їх або забезпечити їх оплату.
9. До джерел законодавства про договори будівельного підряду і підряду на проведення проектних та пошукових робіт, які субсидіарно застосовуються до відносин по виконанню підрядних робіт для державних потреб, належать загальні та спеціальні норми ЦК України (параграфи 1,3,4 Глави 61 ЦК), глава 33 ГК України, закони України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р., „Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів” від 6 квітня 2000 р., „Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р., „Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р., „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14 жовтня 1994 р., „Про планування та забудову територій” від 20 квітня 2000 р., Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668, постанову Кабінету Міністрів України „Про порядок затвердження титулів будов (об’єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності” від 8 вересня 1997 р. та постанову Кабінету Міністрів України „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення” від 5 серпня 1992 р. № 449.
10. На сучасному етапі необхідним є прийняття єдиного нормативно – правового акту, який би визначав, перш за все, що є предметом державного контракту на виконання підрядних робіт за державним замовленням, містив чітке визначення поняття „договір на виконання підрядних робіт за державним замовленням”, визначав його істотні умови, порядок укладення та умови відповідальності за неналежне виконання договору. Окрім цього, доцільною є наявність в ЦК України серед загальних положень про договори норми про державні контракти. Така норма буде служити основою для спеціальних норм про державні потреби чи основою для укладення державного контракту, коли спеціальні норми відсутні.
11. Однією із індивідуалізуючи ознак договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням є спеціальний суб’єктний склад. Одна із його сторін завжди є орган державної влади чи місцевого самоврядування наділений відповідними повноваженнями, який іменується замовником. Іншим контрагентом по договору є підрядник, а в широкому розумінні в такій ролі виступає будь-який учасник державного підрядного контракту, який виконує певні роботи: підрядник, субпідрядник, проектант. Проаналізувавши нині чинні нормативно-правові акти в галузі державних закупівель, ми прийшли до висновку, що підрядником за договором будівельного підряду за державним замовленням та договором на виконання проектних та пошукових робіт за державним замовленням може бути тільки суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на здійснення відповідного виду господарської діяльності відповідно до чинного законодавства. Якщо мова буде йти про виконання інших видів робіт за державними підрядними контрактами, які не підлягають ліцензуванню, то підрядником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка пройшла відповідну процедуру закупівлі, передбачену законом.
12. Договори на виконання підрядних робіт за державним замовленням можуть укладатися шляхом прямих переговорів між сторонами або шляхом проведення торгів (тендеру). Процедуру торгів (тендеру) від звичайних двосторонніх переговорів відрізняють такі ознаки: багатоетапність укладення договору на торгах; публічний характер тендерної процедури; спільність вимог організаторів торгів (тендерів) для всіх учасників. Звичайно, виходячи із міжнародного досвіду, а також практики, що склалася в Україні, неконкурентний порядок укладення державного контракту повинен бути винятком із загального правила проведення державної закупівлі на конкурсній основі.
13. Інших умов, окрім істотних, в договорі не може бути. Вся справа в тому, що одні умови стають істотними в силу обов’язкової для сторін імперативної норми, інші – в силу того, що сторона скористалася наданою диспозитивною нормою можливістю, треті – в силу характеру відповідної договірної моделі, четверті – завдяки визнаній сторонами необхідності включення їх в договір
14. Необхідно законодавчо визначити істотні умови договору на виконання підрядних робіт за державним замовленням, до яких слід віднести: предмет договору (весь обсяг робіт, які необхідно виконати); ціну договору (вартість робіт, які підлягають виконанню за договором); строки початку робіт та їх завершення; розмір та порядок фінансування, а також порядок оплати робіт; способи забезпечення зобов’язань, які будуть використані кожною стороною; майнову відповідальність сторін.
15. На виконання державного підрядного контракту поширюються загально-цивілістичні принципи виконання зобов’язань. Принцип реального виконання зобов’язання щодо доворів на виконання підрядних робіт за державним замовленням зберігає свою актуальність, оскільки Неналежне виконання умов договору його виконавцем та відшкодування ним збитків замість виконання обов’язку в натурі призводить до проведення державним замовником повторного тендеру на виконання певних робіт, так як потреба в них для держави залишається, що тягне за собою великі витрати. Звичайно, для державного замовника в даній ситуації найбільш прийнятним було б виконання обов’язку в натурі (виконання конкретних робіт, що становлять предмет договору) там, де це технічно можливо, і тільки там, де це неможливо або з тих чи інших причин недоцільно, задовольнятися іншими засобами.
16. В контексті належного виконання зобов’язань розглядається недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов’язання і односторонньої зміни умов договору. На нашу думку, порядок зміни чи розірвання державного контракту не потрібно виокремлювати із загального порядку зміни або розірвання договорів, який встановлений ст. ст. 651 – 654 ЦК України. Тому п. 7 ст. 2 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» слід викласти в такій редакції: «Зміна або розірвання державного контракту допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом, у порядку, передбаченому ЦК України».
17. Важливо розмежовувати передання та прийняття робіт, виконаних за договором, підрядником замовнику та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, яке регулюється Положенням про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 р. №449, оскільки останнє здійснюється замовником та підрядником спільно за участю державної приймальної комісії та відбувається вже після того, як сторони договору здійснили передання та прийняття робіт між собою. Окрім цього, відбувається прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом (реконструкцією, реставрацією) об’єкта в цілому, який готовий до введення в експлуатацію, а не етапу робіт, як це може відбуватись в результаті передання та прийняття робіт підрядником замовнику.
18. Невиконання чи неналежне виконання державного підрядного контракту характеризується можливістю застосування сторонами оперативних санкцій. У роботі здійснено класифікацію мір оперативного впливу виходячи із аналізу норм чинного законодавства на прикладі будівельних робіт, оскільки вони характеризуються найбільшою складністю з поміж інших видів робіт, які виконуються за державними підрядними контрактами. Таким чином, засоби оперативного впливу можна диференціювати по їх зв’язку із: прострочкою здійснення будівельних робіт підрядником; недоліками при здійсненні будівельних робіт підрядником; прострочкою оплати робіт замовником; ненаданням замовником матеріалу, устаткування, води та електроенергії тощо, якщо таке передбачено договором.
19. Неустойка при забезпеченні державних потреб повинна мати штрафний характер і не стосовно окремих порушень зобов’язань чи до однієї із сторін, а в цілому, оскільки відповідальність за порушення договірних зобов’язань у сфері забезпечення державних потреб повинна бути підвищеною. Саме тому, потрібно узгодити норми ЦК, ГК та Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» і внести зміни до зазначених законодавчих актів, закріпивши у відповідних статтях загальне правило про штрафну неустойку.
20. Покладення на сторони договору підряду ч.3 ст.3 Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» обов'язку стягувати в установленому порядку неустойку (пеню) та вимагати відшкодування збитків за порушення договірних зобов'язань, передбачених цим законом та договором підряду (контракту), суперечить загальним принципам цивільного права, тому вважаємо, що ч.3 ст. 3 Закону України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» потрібно скасувати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // ВВР. – 1996. - №30. – Ст. 141.
2. Башнянин Г., Герцунь М., Копич І., Медвєдєв В. Методологічні і теоретичні аспекти становлення ринкової економіки в Україні // Становлення нової економічної системи в Україні : Тези доповідей міжнар. Науково-практич. конференції, 20-21 грудня 1994 р. – Львів, 1994. – Ч.1. - С. 83-95.
3. Закон УРСР від 3 серпня 1990 р. «Про економічну самостійність Української РСР» // ВВР УРСР. – 1990. - №48. – Ст. 632.
4. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладення. – К: «Наукова думка», 2002. – 277 с.
5. Хозяйственное право: Курс лекций: Учебник для студ. юрид. и экон. фак. и вузов. – Т.1. / Мартемьянов В.С. – М.: БЕК, 1994. – 301с.
6. Годунов В.Н. Правовые средства обеспечения государственных нужд в товарах, работах и услугах: Автореф. дис. ... док. юрид. наук: 12.00.03. – Минск, 2004. – 42 с.
7. Закон України від 22 грудня 1995 р. «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» // ВВР. – 1996. - №3. – Ст.9.
8. Ноздрачев А. Формирование рынка и госзаказ // Хозяйство и право. – 1990. – №9. – С. 37-44.
9. Нестерович Н. Рынок: госзаказ и хозяйственные связи // Хозяйство и право. – 1990. – №8. – С. 24-32.
10. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юрид. литература, 1978. – 143 с.
11. Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність» // ВВР України. – 1991. – №29. – Ст.377.
12. Даль В. Толковый словарь. – М., 1995. – Т.2. – С.153.
13. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // ВВР України. – 2003. - №40-44. – Ст.356.
14. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Издание 2-е. – М.: «Статут», 2003. – 848 с.
15. Луць В.В. Договірне право // Основні напрями реформи цивільного права в Україні. Збірник статей та матеріалів. – К., 1997. – С. 34-35.
16. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Изд. «Юрид. лит.», 1975. – 880 с.
17. Гражданское право. Ч.1. Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. - М.: Изд-во ТЕИС, 1996. – 552с.
18. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. М.: Изд-во АН СССР, 1952. – 239 с.
19. Луць В.В. Цивільно-правовий договір: його суть і сфера дії в сучасних умовах // Радянське право. – 1987. –№ 8. – С. 15-18.
20. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. ІІ. – 1088 с.
21. Бородовский С.О. Укладення, зміна та розірвання договору в цивільному праві України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.03. / Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2005. – 19 с.
22. Васильєва В.А. Договір консигнації. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 148 с.
23. Иоффе О.С. План и договор в социалистическом хозяйстве. – М.: «Юрид. лит.», 1971. – 216 с.
24. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск, 1967. – 260 с.
25. Предпринимательское право. Курс лекций / под ред. Н.И. Клейн. – М.: Юрид. лит., 1993. – 356 с.
26. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. – К: Юрінком Інтер, 2006. – 592с.
27. Мілаш В.С. Підприємницький (комерційний) договір: поняття та правові особливості. – Полтава: АСМІ, 2004. – 148 с.
28. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
29. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права (по изд. 1914г.). – М.: Спартак, 1994. – 335 с.
30. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // ВВР. – 2003. – №18, 19-20, 21-22. – Ст.144.
31. Алехин А.П., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М., 1994.
32. Демин А. Государственные контракты (публично-правовой аспект) // Хозяйство и право. – 1997. – №8, 9.
33. Ведель Ж. Административное право Франции. – М., 1973.
34. Закон України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» // ВВР. – 2000. - №20. – Ст. 148.
35. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір як засіб державного регулювання економіки в Україні // Економіка, фінанси, право. – 2001. – №2. – С.6-8.
36. Лушпаєва Л.В. Цивільно – правові договори на реалізацію сільськогосподарської продукції в умовах переходу до ринку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 1994. – 16 с.
37. Советское хозяйственное право / Под общей редакцией Побирченко И.Г. – К.: «Вища школа», 1985. – 334 с.
38. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: «Статут», 2004. – 1088 с.
39. Мейер Д.М. Русское гражданское право. В 2-х ч. – Часть 2. – М.: Статут, 1997. – 455 с.
40. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изд. 1907 г.). – М.: Фирма «Спартак», 1995. – 556 с.
41. Положення про державні підряди і поставки від 11 травня 1927 р. // СЗ СРСР. – 1927. − №28. – Ст. 292.
42. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. – М.: Статут, 2000. – 800 с.
43. Беляневич О.А. Державні контракти: історія і сучасність // Вісник господарського судочинства. – 2003. − №2. – С. 133.
44. Закон СРСР від 30 червня 1987 р. «Про державне підприємство (об’єднання)» // ВВР СРСР. – 1987. – №26. – Ст. 385.
45. Хозяйственное право: Учебник / В.К.Мамутов, Г.Л.Знаменский, К.С.Хахулина и др. – К.: Юринком Интер, 2002. – 910 с.
46. Постанова Верховної Ради Української РСР від 15 жовтня 1990 р. „Про запровадження на території України єдиного державного замовлення на виробництво продукції, виконання робіт (послуг)” // ВВР. – 1990. – №44. – Ст.596.
47. Концепція державного замовлення, затверджена Постановою КМУ №400 від 21 липня 1992 р. // Урядовий Кур’єр. – 1992. – 25 липня.
48. Декрет КМУ від 22 січня 1993 року «Про державний контракт та державне замовлення на 1993 рік» // ВВР. – 1993. − №13. – Ст.119.
49. Постанова КМУ від 10 лютого 1993 року «Про порядок укладення державних контрактів, формування державного замовлення на 1993 рік» // Збірник постанов Уряду України. – 1993. – № 6. – Ст. 99.
50. Указ Президента України від 28 жовтня 1993 р. «Про державний контракт і державне замовлення на 1994 рік» // Голос України. – 1993. – 12 листопада.
51. Постанова КМУ від 28 червня 1997 року №694 «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення торгів(тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг)» // Офіційний вісник України. – 1997. - №28. – Ст.41.
52. Постанова КМУ від 1 вересня 1998 року «Про затвердження Положення про проведення торгів (тендерів) у будівництві» // Офіційний вісник України. – 1998. – №35. – Ст.1309.
53. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року // ВВР. – 1993. – №50. – Ст. 472.
54. Господарське право : Практикум / В.С. Щербина, Г.В. Пронська, О.М. Вінник та ін. – К., 2001. – 319 с.
55. Постановление Правительства РФ от 14.08.1993 года „Об утверждении Основных положений порядка заключения и исполнения государственных контрактов (договоров подряда) на строительство объектов для федеральных государственных нужд в Российской Федерации” // Собрание актов Президента и Правительства РФ. – 23 августа 1993 р. – № 34. – Ст. 3189.
56. Основные положения порядка организации и проведения подрядных торгов (конкурсов) на строительство объектов (исполнение строительно – монтажных и проектных робот) для государственных нужд, утвержденные приказом Госстроя РФ от 6 мая 1997 г. // «Экспресс-закон». – 1997. – № 31. – Ст. 111.
57. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 года // Сборник кодексов РФ. – Приложение к журналу «Юридический бюллетень предпринимателя». – М.: АО «Бизнес – школа. Интел – Синтез», 1997.
58. Гражданский кодекс Республики Беларусь: Принят 29.10.1998 г. Введен в действие с 1.07.1999 г. / В.Ф. Чигир (науч. редактор и предисл. ); Ассоциация юр. центр. – СПб.: Юрид. центр. Пресс. 2003. – 1049 с.
59. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р. // ВВР. – 1991. – №47. – Ст. 646.
60. Закон України „Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів” від 6 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. – №27. – Ст. 212.
61. Закон України „Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р. // ВВР. – 1992. – №52. – Ст. 683.
62. Закон України „Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р. // ВВР. – 1999. – №31. – Ст. 246.
63. Закон України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14 жовтня 1994 р. // ВВР. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
64. Закон України „Про планування та забудову територій” від 20 квітня 2000 р. // ВВР. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
65. Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – №31 (Ч.2.). – Ст. 1867.
66. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок затвердження титулів будов (об’єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності” від 8 вересня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – №37. – С. 17.
67. Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів державного замовлення” від 5 серпня 1992 р. // ЗП України. – 1992. – № 39. – Ст.214.
68. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004. – 928 с.
69. Суханов Е. А. Об ответственности государства по гражданско-правовым обязательствам // Вестник Высшего арбитражного Суда РФ. – 2001. – №3. – С.118-119.
70. Бондаренко Л. Цивільно-правовий аналіз юридичних осіб публічного права // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – №12. – С.35-37.
71. Борисова В.І. Юридична особа – універсально – правова форма участі організацій у цивільному обороті // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Д., 2003. – Вип.2. – С.8-10.
72. Бірюков І.А., Заіка Ю.О. Цивільне право України: Загальна частина. – К., 2003. ─ 320 с.
73. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року // ВВР. – 2001. – № 37 – 38. – Ст. 189.
74. Лист Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.04.2003 № 19-36/575 „Щодо можливості визначення замовником закупівлі за рахунок державних коштів підприємств у контексті набрання чинності Закону України від 16.01.2003 р. № 434-IV "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" // Вісник державних закупівель України. – 2003. – №12.
75. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // ВВР. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
76. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наукова думка, 1993. – 159 с.
77. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року // ВВР. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
78. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики № 155 від 30 липня 2001 р. «Про перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для господарської діяльності» // «Інформаційний бюлетень Держбуду». – 2001. – № 7.
79. Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2003. – Ч.2, №11.
80. Юшкевич С.П. Договор строительного подряда. – М.: Ось-89, 2002. – 239 с.
81. Фаршатов И. Организационно-правовые предпосылки договора строительного подряда // Хозяйство и право, 2002. – №9. – С.63-72.
82. Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N 266 // ЗП. – 1996 – №8 – Ст.239.
83. Маклаков А.С. Контракты по объектам, предусмотренным межправительственными соглашениями, на коммерческих условиях, вне межправительственных соглашений, агентские фирмы, тендеры. – М., 1972. – 156 с.
84. Змеев А.А. Роль торгов на рынке машин и оборудования развивающихся стран // БИКИ. – 1980. – Приложение 2. – 224 с.
85. Дунаев С.А. Торги в международной торговле // Проблемы организации внешней торговли капиталистических и развивающихся стран. – М., 1987. – С. 278-282.
86. Недужий И.И. Международные торги. – М.: Международные отношения, 2-е изд., 1991. – 143 с.
87. Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1997. – Ч.2. – 784 с.
88. Каган Е., Суходольский Г.Правовая природа конкурса // Хазяйство и право. – 2001. – №2. – С. 49-52.
89. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. – М.: Госюриздат, 1950. – 416 с.
90. Груздев В. Торги: понятие, правовая природа, признание недействительными // Хозяйство и право. ─ 2004. – №7. – С.24-36.
91. Стоун П.А. Экономика и организация строительства. – М., 1979. – 245 с.
92. Международное частное право: нормативные акты и международные договоры. Т.5. Внешнеэкономические договоры. Ч.2. Договоры международного частного права. Международной купли-продажи товаров / Составитель М.К. Сулейменов. – Алматы, 1999.
93. Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1996 року №01-8/319 «Про закон України «Про поставки продукції для державних потреб» // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. – К., 1997.
94. Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають при укладенні договорів підряду на капітальне будівництво» від 20 листопада 1992 року // Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України. – К., 1997.
95. Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене Науково – технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури (протокол від 15 грудня 1993 р. № 9) // Спеціальний випуск нормативних матеріалів щодо особливостей визначення вартості будівництва, ремонту та реставрації в 1998 році. – К., 1998. – Вип.32.
96. Гражданское право. В 2 т. / Под ред. Е.В. Суханова. – Т.2. – М.: БЕК, 1993. – С.49.
97. Зобов’язальне право / За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
98. Луць В.В. Проблеми договірного регулювання майнових відносин // Українське комерційне право. – 2003. –№4. – С. 25.
99. Васильєва В.А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2006.
100. Кофман В. И. Советское гражданское право. Т.1. – М.: Высшая школа, 1968.
101. Хозяйственный договор. Общие положения / Ред. Н.Н. Степанова. – Свердловск, 1986.
102. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Т.1. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958.
103. Ландкоф С.Н. Основи цивільного права. – Харків: «Радянська школа», 1948.
104. Гражданское право. В 2т. / Под ред. Е.В. Суханова. – Т.2. – М.: БЕК, 1993.
105. Коссак В.М. Правове регулювання строків у будівництві. – К.: «Будівельник», 1991. – 143с.
106. Советское гражданское право. Учебник для вузов / ред. И.Б. Новицкий, П.Е. Орловский. – М.: Юриздат, 1959. – Т.1. – 494 с.
107. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч. 1. – Х., 1958. – 339 с.
108. Цивільний кодекс України: Коментар // За ред. Харитонова О.Є., Калітенко О.М. – Одеса: Юридична література, 2003. – 1080 с.
109. Лист Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 лютого 2005 р. №7/469 «Щодо складу проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт житла, об’єктів соціальної сфери, комунального призначення та благоустрою, затвердження проектно-кошторисної документації і визначення вартості ремонту на всіх стадіях їх здійснення» // Інформаційний бюлетень Держбуду. – 2005. – №2.
110. Сеник С.В. Правове регулювання договірних відносин генеральних підрядників та субпідрядників у капітальному будівництві // Дис. …канд. юрид. наук. – Львів, 2006. – 196 с.
111. Архів Господарського суду Івано-Франківської області, справа №3/237 за 2005 р.
112. Луць В.В. Строки в цивільних правовідносинах. – Львів: ЛДУ, 1992. – 108с.
113. Коссак В.С. Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект). – Львів: Центр Європи, 1996. – 216 с.
114. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: «Статут», 1998. – 678 с.
115. Сеник С. Ризики у субпідрядних відносинах з капітального будівництва // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – №1. – С. 33-36.
116. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М., 1968 – 206 с.
117. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М., 1966.
118. Брагинский М.И. Совершенствование законодательства о капитальном строительстве. – М., 1982.
119. Завидов Б.Д. Договорное право России. – М., 1998. – 489 с.
120. Положення про страхування ризиків у будівництві, затверджене протоколом №10 від 15 червня 1994 року Науково-технічної ради Міністерства України у справах будівництва і архітектури // Государственный комитет строительства, архитектуры и жилищной политики Украины. Инструктивные документы и письма, разъясняющие положения порядка определения стоимости строительства, взаиморасчетов за объемы выполненных работ, стоимости проектно-изыскательских работ, экспертизы стоимостных показателей, содержания аппарата заказчика и других экономических вопросов, которые входят в сферу деятельности Госстроя Украины. − К.: НПФ "ИНПРОЕКТ"., 12 ноября 1997 р. – №29.
121. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. – К.: Істина, 2004. – 976 с.
122. Цивільне право України: Підручник: У2-х кн. Кн. 1. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
123. Боднар Т.В. Теоретичні проблеми виконання договірних зобов’язань (цивільно-правовий аспект). Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. – 2005. – 34 с.
124. Дашков Л.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладення до виконання. – К.: А.Л.Д., 1996. – 172 с.
125. Советское гражданское право. Учебник для вузов. В 2-х томах / Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Высшая школа, 1985. – Т.1. – 544 с.
126. Краснов Н.И. Реальное исполнение договорных обязательств между социалистическими организациями. ─ М.: Госюриздат, 1959. – 178 с.
127. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М.; Л.: Изд. АН СССР, 1954. – 267 с.
128. Синайский В.И. Русское гражданское право. – М.: Статут, 2000.
129. Цивільне право України. Академічний курс: Підручник у 2-х т. / За ред. Я.М. Шевченко; Ін-т держави і права ім. В. Корецького. – К., 2003. – Т.1. – 420 с.
130. Боднар Т.В. Загальні засади виконання цивільно – правових зобов’язань // Вісник господарського судочинства. – 2003. – №4. – С.170-174.
131. Справа №7/30. ІАЦ «ЛІГА»; Бізнес Інформ, 2005
132. Архів Господарського суду Івано-Франківської області, справа №5/72.
133. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – М., - 311 с.
134. Грибанов В.П. Гражданское право: Учебник. В 2т. Т.1. – М., 1993. – 456 с.
135. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Учебное пособие. В 2-х т. Т. 2. – М.: Спартак, 1995. – 512 с.
136. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 311 с.
137. Ткачук А.Л. Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань: Автореф. дис. … канд. юр. наук: 12.00.03. – К., 2002. – 22 с.
138. Ойгензихт В.А. Проблемы риска в гражданском праве. – Душанбе, 1972. – 224 с.
139. Зейц А.Г. Влияние изменившихся обстоятельств на силу договоров. – Иркутск, 1928. – 237 с.
140. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей. – М., 1973.
141. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит., 1984. – 137 с.
142. Лунц Л.А. Договорная ответственность. – М.: Юриздат, 1948. – 216 с.
143. Райхер В.К. Штрафные санкции в борьбе за договорную дисциплину // Сов. государство и право. ─ 1995. – №5. – С. 73-84.
144. Справа №12/6493 від 21 червня 2006 р. ІАЦ «ЛІГА»; ЛІГА БізнесІнформ, 2006