Дробот Руслан Володимирович Концепція влади М. Фуко політичний вимір

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Дробот Руслан Володимирович

УДК 321.6/.8(94(44))М.Фуко

КОНЦЕПЦІЯ ВЛАДИ М.ФУКО:
ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР

Спеціальність 23.00.01 теорія та історія політичної науки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Кирилюк Федір Михайлович,
доктор філософських наук, професор

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП3 11
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади дослідження концепції влади М.Фуко12 69
РОЗДІЛ 2. «Аналітика влади» М.Фуко70 100
РОЗДІЛ 3. Специфіка політичної влади в концепції М.Фуко...101 153
ВИСНОВКИ...............................................................................154 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................160 177

Актуальність теми. У традиційному для західноєвропейської культури [11]політичному дискурсі зазвичай панують принципи конституціоналізму. Теорії, розроблені в межах цих принципів, інтерпретують владні відносини крізь призму нормативно-правового трактування владних практик. Такий підхід до вивчення політичної влади обмежує її існування інституційним та юридичним вимірами. При цьому, представники таких підходів визнають існування інших аспектів у дослідженні політичної влади, однак залишають їх розгляд поза увагою як менш важливих.
М.Фуко зробив визначну спробу переосмислити модерні теорії влади та оновити самий зміст цього поняття. Він разом з іншими видатними представниками постструктуралістської школи, такими як Р.Барт, Ж.Дельоз та Ж-Ф.Ліотар та інші, став одними із засновників некласичної політичної теорії. Ідеї, запропоновані в рамках цієї теорії, лягли в основу різноманітних соціально-політичних досліджень в Західній Європі та Сполучених Штатах Америки в другій половині ХХ сторіччя. При цьому, не зважаючи на ґрунтовний аналіз проблем політичної влади, що здійснив М.Фуко, більшість дослідників його творчості не акцентують на цьому увагу. Зазвичай їх трактування феномену влади М.Фуко зводиться до розуміння останнього як об’єкта дослідження соціологічної чи філософської науки. У зв’язку з цим, вчення про владу М.Фуко ще досі не посіло належного місця у вітчизняній політичній науці. Саме тому це дослідження присвячене розгляду проблем політичної влади в працях М.Фуко. В роботі зроблена спроба не тільки систематичного викладення поглядів М.Фуко на проблему влади, але і обґрунтування її політичного характеру та виокремлення її рис та особливостей як об’єкта дослідження політичної науки. Також це дослідження покликане долучити до вітчизняної політичної науки новий методологічний підхід до вивчення феномену владу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми філософського факультету 06БФ041-01 Філософія та політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Метою дисертаційного дослідження є розкриття політичного виміру концепції влади М.Фуко. Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:
- визначити та уточнити основний понятійно-категоріальний апарат, що буде використовуватися у дослідженні політичного виміру концепції влади М.Фуко;
- виокремити та систематизувати основні напрями наукових досліджень концепції влади М.Фуко;
- сформулювати методологічні принципи аналізу політичної влади, розробленні М.Фуко;
- узагальнити та систематизувати основні риси політичної влади, ґрунтуючись на поглядах М.Фуко;
- з`ясувати особливості, притаманні політичній владі за М.Фуко;
- розглянути особливості взаємозв’язку влади та знання крізь призму концепції М.Фуко.
Об’єкт дослідження: концепція влади М.Фуко.
Предмет дослідження: політичний вимір концепції влади М.Фуко.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження створено на основі застосування різних загальнонаукових та спеціальних методах пізнання.
Використання генеалогічного методу дало змогу дослідити історію еволюції та становлення об’єкта дослідження в його сучасному вигляді, дозволило побачити основні його риси та суперечності.
Системний метод дозволив виявити провідну роль влади у функціонуванні суспільно-політичної системи.
Використовуючи порівняльний метод були розглянуті різноманітні підходи до вивчення проблеми влади М.Фуко та виокремленні суперечливі моменти в кожному з них.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є однією з перших в Україні робіт, де здійснюється комплексний аналіз політичного виміру концепції влади М.Фуко. Це дало змогу сформулювати такі результати, які характеризуються науковою новизною, розкривають базову концепцію дисертації і виносяться на захист:
· уточнено значення ряду понять, що ввів у науковий обіг сам М.Фуко або яким він надав нове значення. До таких понять належать «генеалогія влади», «аналітика влади», «мікрофізика влади», «юридична модель влади», «дисциплінарна модель влади», «вектори сили», «дисперсія влади», «влада» та інші. Крім того, в дисертації було розроблено та запропоновано авторське визначення поняття «політична влада», створене на основі аналізу робіт М.Фуко. «Політична влада» - це стратегії взаємовідносин сил в суспільстві, частина яких втілюється в функціонуванні державних та політичних інститутів, в прийнятті політичних рішень та різноманітних формах політичного панування;
· вперше у вітчизняній політичній науці були проаналізовані та систематизовані різноманітні дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені проблемі влади в працях М.Фуко. В результаті в дослідженні було виокремлено чотири основні напрямки у трактуванні даної проблематики на основі критеріїв національної приналежності авторів та їх належності до певної наукової школи. До цих напрямів належать: по-перше, західноєвропейський, до якого відноситься комунікативний, постструктуралістській та біополітичний підходи до вивчення проблематики влади М.Фуко; по-друге, американський, до якого входять критико-прагматичний та критико-утопічний підходи; по-третє, російський напрям, який можна поділити на два підходи: юридичний та філософський; по-четверте, український напрям, який поділяється на два основні підходи: політико-філософський та власне політичний;
· вперше були сформульовані п’ять методологічних принципів дослідження політичної влади за М.Фуко. До таких принципів належать: по-перше, аналізувати не централізовану форму влади, а техніки її реалізації та функціонування; по-друге, аналізувати не мотиви влади, а конструкцію суб'єктів соціального та політичного поля, що її реалізують; по-третє, аналізувати владу як розповсюджену по всьому соціальному тілу, а не сконцентровану в руках одного суб’єкта політичних відносин; по-четверте, аналізувати владу не на макро-, а на мікрорівні; по-п’яте, аналізувати співвідношення влади та знання;
· вперше у вітчизняній політичній науці на основі «ідей генеалогії» влади М.Фуко були узагальнені та систематизовані основні риси, притаманні політичній владі. До таких рис відносяться: по-перше, влада визначається як позитивна; по-друге, політична влада є дисперсійною; по-третє, політична влада є асиметричною; по-четверте, сучасна політична влада не є стабільною, про що свідчить постійна поява нових осередків влади; по-п’яте, сучасна влада втрачає свій суб’єктивний характер та стає раціональним явищем політичного життя, тобто владу вже не можна розглядати як нав’язування власної волі одного правителя, органу держави чи партії; по-шосте, діяльність влади не може бути пояснена лише за допомогою юридичного дискурсу;
· уточнено та доповнено перелік особливостей, притаманних політичній владі на основі аналізу дисциплінарної та юридичної моделей влади, розроблених М.Фуко. До цих особливостей належать такі: по-перше, політична влада носить децентралізований характер; по-друге, владу необхідно розглядати як мережу капілярів, що пронизує всі рівні соціальної системи; по-третє, суб’єкти політичної системи не відіграють головну роль у формуванні владних відносин; по-четверте, влада взагалі не може бути знищена, адже будь-яка революція лише змінює суб’єктів політичних відносин, але не знищує владу, яка легітимує діяльність останніх; по-п’яте, влада має творчий характер;
· вперше у вітчизняній політичній науці було систематизовано чотири методологічні правила, які розробив М.Фуко для аналізу взаємодії політичної влади та знання. Керуючись цими правилами було доведено, що в сучасному суспільстві політична влада та знання легітимують один одного. Продемонстровано, що не існує не заангажованого владою знання: з одного боку, знання розвивається в межах, що задаються владними відносинами; з іншого боку, самі підвалини політичного дискурсу з самого початку закладаються в межах навчальних дисциплін.
Теоретичне та практичне значення здобутих результатів. Результати дослідження можуть бути використані для подальших теоретичних та практичних досліджень політичних теорій другої половини ХХ сторіччя.
Зміст дисертаційної роботи, накопичений аналітичний матеріал про основні методологічні принципи аналізу влади може бути використаний при підготовці лекцій, спеціальних курсів, навчально-методичних посібників і рекомендацій у допомогу викладачам і студентам при вивченні відповідних тем теоретичної політології, історії політичної думки та низки спеціальних навчальних курсів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження було повідомлено й обговорено на Міжнародних наукових конференціях у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: Міжнародна наукова конференція Дні науки філософського факультету 2008” (Київ, 2008), VI Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених Шевченківська весна” (Київ, 2008), Міжнародна науково-практична конференція Львівського національного університету імені Івана Франка «Методологія політичної науки» (Львів 2008), Міжнародна наукова конференція Дні науки філософського факультету 2009” (Київ, 2009), Міжнародна наукова конференція Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Шевченківська весна» 2010 (Київ - 2010).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано чотири статті у фахових виданнях, та три тези виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 177 сторінок. Список використаної літератури включає 189 найменувань.

[11] С маленькой буквы

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. В роботах М.Фуко, під політичної владою розуміються стратегії взаємовідносин сил в суспільстві, частина яких втілюється у функціонуванні державних та політичних інститутів, прийнятті політичних рішень та різноманітних формах політичного панування. Постструктуралістська теорія відкрила нові методологічні можливості для аналізу суспільно-політичних процесів сучасного світу. Завдяки цій теорії відбулися зрушення від архаїчних поглядів [11]на владу як суто юридично-інституційну структуру до сприйняття її як мережі взаємодіючих сил в усіх сферах суспільного життя. [12]Завдяки цьому змінилася і методологія аналізу владних практик, відбувся методологічний поворот до дискурс-теорій як ефективного знаряддя дослідження сучасних суспільно-політичних процесів. Постструктуралізм як така дискурс-теорія відмовляється від догматів класичних наукових підходів та зв’язаності дослідника певною структурою чи детермінізмом певної наукової закономірності. Натомість представники постструктуралізму починають розробляти альтернативні підходи до вивчення суспільно-політично проблематики сучасності. Найбільш логічно завершеним та показовим в цьому напрямку є методологічний підхід М.Фуко, що отримав назву «генеалогія влади»
2. На теренах України та за її межами було проведено ряд наукових досліджень, частково чи повністю присвячених проблемі влади в творчості М.Фуко; однак, як видно з аналізу цих досліджень, жодне з них не дає цілісного уявлення про теорію влади М.Фуко. В дисертації була запропонована класифікація існуючих підходів до вивчення проблеми влади в працях М.Фуко. Класифікація здійснювалася за критерієм національної приналежності автора [13]та його наукової позиції. Не зважаючи на значну кількість різноманітних підходів, що були виокремленні в дослідженні, представники жодного з них не ставили собі за мету провести комплексне дослідження влади М.Фуко. В інших випадках досить часто проблема розглядалася дотично, як одна зі складових загальної наукової концепції М.Фуко. Тому розглянуті вище роботи через специфіку своєї тематики чи обмежений обсяг дослідження розкривають лише певні аспекти загального вчення про владу М.Фуко. Такий підхід є невірним, адже проблема влади завжди посідала важливе місце в творчості М.Фуко, а в останніх його працях набула чітко окресленого політичного характеру та стала домінуючою в його науковому дискурсі.
В проаналізованих роботах присутні різні, іноді навіть полярні розуміння феномену влади М.Фуко. В працях вищезгаданих науковців досить розповсюджена тенденція до часткового чи повного ототожнення поглядів М.Фуко на проблему влади з поглядами інших представників постструктуралістської школи, таких як Ж.Дельоз, Ж-Ф.Ліотар та інші. Такий підхід є не зовсім коректним та заважає зрозуміти справжню сутність теорії влади М.Фуко. Майже немає спеціалізованих політологічних досліджень теорії влади М.Фуко. В більшості відомих досліджень не робиться спроба перенести вивчення даної проблематики у царину політичної науки. Зазвичай ці дослідження є соціологічними, правовими, філософськими або знаходяться в межах політичної філософії, і лише декілька зі згаданих авторів працюють в межах політичної науки.
3. Вивчення М.Фуко існуючих до нього та сучасних йому концепцій влади привело його до висновків, що самий принцип досліджень та основоположні поняття, що використовувалися, були невірними. Тому він пропонує власний методологічний підхід, що відмовляється від аналізу проблеми влади у термінах державного суверенітету, правлячої партії, політичної еліти і т.д. «Генеалогія влади» вимагає розгляду влади як розпорошеного в соціальному тілі та іманентно притаманного йому феномену. Вона переходить від аналізу макропроявів влади до вивчення її мікрорівнів. Відомий постструктураліст запропонував власний погляд на сутність складного феномену влади, що згодом був покладений в основу відомих постмодерних досліджень політики та викликав активні дискусії в світових наукових колах[14]. Політична влада у М.Фуко розглядається не як сукупність інститутів й апаратів, а, насамперед, як множинність відносин сили. Останні іманентні області, де вони здійснюються й формуються, і вже всередині тієї або іншої області ці відносини інституціоналізуються, породжують певний дискурс.
4. На основі дослідження робіт М.Фуко було виокремлено основні риси політичної влади: сучасну владу можна визначити як позитивну, влада на думку М.Фуко є дисперсійною, модель сучасної влади є асиметричною, влада є нестабільною через різноманіття осередків її виникнення, влада є раціональною, функціонування сучасної влади не може бути пояснене в рамках юридичного дискурсу, як це робилося раніше. Принципи, розроблені М.Фуко, відкривають можливості для аналізу вже усталеної проблематики політичної влади з принципово нових позицій. Це, перш за все, дозволить отримати більш адекватне уявлення про сучасні владні практики в розвинутих демократичних країнах. Для М.Фуко влада як бажання безструктурна, фактично М.Фуко надає їй характеру сліпого бажання панувати. У нього влада не є ані інститутом, ані структурою, ані якоюсь силою, якою наділені окремі люди. Замість цього це лише ім'я, надане комплексу стратегічних відносин у даному суспільстві.
5. Не зважаючи на те, що М.Фуко критикує юридичний і дисциплінарний дискурси влади, виходячи з його методологічного підходу, у роботі зроблено висновок, що в сучасному західному суспільстві не може домінувати лише один з них. Таким чином юридичне поняття влади, обґрунтоване юридичними аргументами, усе ще привабливе, хоча й не пояснює розмаїтості влади. Натомість дисциплінарна влада здатна розкрити цю різноманітність, що перебуває за межами правового дискурсу. Тому ми можемо стверджувати, що існування сучасного суспільства обумовлюється, з одного боку, правовим дискурсом, а з іншого боку дисциплінарним насильством, ціль якого гарантувати єдність та збереження соціального тіла. Аналіз теорії влади М.Фуко, дозволяє відзначити такі принципові положення: поява феномена насильства завжди свідчить про аномалію, збій у процесі впорядкування владних практик; ситуація насильства виникає тоді, коли в принципі необхідні для функціонування влади осередки опору починаютьчинити протидію такої інтенсивності, яка унеможливлює владну діяльність як таку.
В теорії влади М.Фуко за юридичними приписами залишилася сфера політичного життя, пов’язана зі здійсненням правосуддя та правом карати та відбирати життя людини. В інших сферах суспільно-політичного життя на зміну правовим нормам приходять нові механізми діяльності влади. Ці механізми ґрунтуються не на праві, а на техніці, не на законі, а на нормалізації, не на покаранні, а на контролі. Нові механізми влади діють на якісно нових рівнях та набувають принципово нових форм, які виходять за межі держави та її інституцій. М.Фуко зазначає, що для подальшого вивчення влади необхідно відмовитися від юридичного та негативного уявлення про владу. Крім того, потрібно перестати аналізувати владу у термінах закону, заборони, свободи та суверенітету.
6. У роботах М.Фуко розкривається важлива проблема взаємовідносин влади та знання. Специфіка розуміння «мікрофізики» влади у М.Фуко полягає у тому, що вона проявляється як влада «наукових дискурсів» над свідомістю людини. Інакше кажучи, знання, що накопичується наукою, саме по собі відносне й тому нібито сумнівне з погляду «загальної істини». Воно нав'язується свідомості людини як незаперечний авторитет, що змушує її мислити вже заздалегідь готовими поняттями й стереотипами. Завдяки цьому формується соціальна та політична культура суспільства та закладаються рамки, в межах яких в даному суспільстві буде розвиватися владний дискурс. Цей дискурсивний характер знання й механізм його перетворення на знаряддя влади трактується досить просто, якщо ми згадаємо, що сама свідомість людини як така в рамках постструктуралізму мислилася винятково як мовленнєве утворення. [15]Тому з такої позиції не можна собі уявити навіть можливість будь-якої свідомості поза пануючим в суспільстві політичним дискурсом[16].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономова, Н. С. Концепция «археологического знания» М. Фуко / Автономова, Н. С. //Вопросы философии.— 1972.— №10.— С. 142—150.
2. Автономова, Н. С. От «археологии знания» к «генеалогии власти»/ Автономова, Н. С. // Вопросы философии. — 1978. — № 2. — С. 145—152.
3. Алмонд Габриель. Сравнительная политология сегодня: мировой обзор/ Алмонд Габриель М.: Аспект Пресс, 2002. 536 с.
4. Анохин А. М. Политическое знание науковедческий анализ/ Анохин А. М. М.: Знак, 2001 г. 89 с.
5. Аптер Д. И. Сравнительная политология: вчера и сегодня//Политическая наука. Новые направления/ Аптер Д. И. Под ред. Р. Гудина, Х. Д. Клингемана. М., 1999. 374 с.
6. Арендт Х. Джерела тоталітаризму. 2-е вид./ Арендт Х. К. Дух і Література, 2005р. 584 с.
7. Арон Р. Этапы развития социологической мысли/ Арон Р. Пер. с фр. — М.: Прогресс, 1993. 608 с.

[11] Это типа Вебер, луман и так далее они архаики?

[12] Это откровенная ложь и до постструктуралистов в политологии власть уже не пронималась только в юридическом ключе. Где-то с начала ХХ века. Тот же Вебер, Парсонс, Маркс

[13]Ты вначале не совсем так писал

[14] То есть посмодернизм это часть постструктурализма. Не уверен, что это так

[15] А причем здесь структурализм?

[16] Выводі нужно усилить: показать конкретные направления, где идеи Фуко о власти можно применить или в теории или в конкретных исследованиях. Так сказать, показать перспективу