ДРОБОТ Жанна Анатоліївна ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА

Краткое описание

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

Дробот Жанна Анатоліївна

УДК 349.3:369.6

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА

Спеціальність 12.00.05 трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Чанишева Галія Інсафівна,
доктор юридичних наук, професор

Одеса 2010

ЗМІСТ

ВСТУП3-9
РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні аспекти пенсійного страхування у разі втрати годувальника.10-70
1.1. Поняття, принципи та ознаки пенсійного страхування у разі втрати годувальника.. 10-38
1.2. Становлення та розвиток законодавства про пенсійне
страхування у разі втрати годувальника.38- 54
1.3. Фінансування пенсії у разі втрати годувальника54-69
РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика пенсійних правовідносин у разі втрати годувальника..71-144
2.1. Поняття пенсії у разі втрати годувальника та умови її призначення....71-92
2.2. Юридичні факти як підстави виникнення правовідносин із загальнообов’язкового пенсійного страхування у разі втрати годувальника..92-128
2.3. Суб’єкти правовідносин із пенсійного страхування у разі втрати годувальника.128-143
РОЗДІЛ 3. Реформування законодавства про пенсійне страхування у разі втрати годувальника..145-186
3.1. Зарубіжний досвід правового регулювання пенсійного
страхування у разі втрати годувальника........145-164
3.2. Основні напрямки реформування законодавства про
пенсійне страхування у разі втрати годувальника...............................164-185
ВИСНОВКИ.....187-190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ191-220

ВСТУП

Актуальність теми. Проголошений Конституцією України курс на побудову соціальної, правової держави свідчить про принципово нові основи державної політики у сфері соціального захисту. Створення досконалішої системи соціального захисту натомість успадкованої з радянських часів передбачає необхідність запровадження системи пенсійного страхування, яка функціонує на законодавчо визначених принципах. Пенсійне страхування у разі втрати годувальника зачіпає інтереси значної частини населення України і охоплює дітей, непрацездатних осіб як за віком, так і за станом здоров’я, які після смерті годувальника втрачають засоби до існування. Однак існуючий рівень матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, у тому числі непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, не відповідає конституційним засадам, що зумовлює необхідність удосконалення чинного законодавства України.
Вітчизняними та зарубіжними вченими здійснено чимало досліджень, присвячених проблемам пенсійного забезпечення, а згодом пенсійного страхування, зокрема, у разі втрати годувальника. Ці питання були предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених: В.С. Андрєєва, Є.І. Астрахана, О.Г. Азарової, Н.Б. Болотіної, М.О. Буянової, К.М. Гусова, О.Б. Зайкіна, М.Л. Захарова, Р.І. Іванової, О.В. Компанієць, Т.В. Кравчук, О.Є. Мачульської, Б.О. Надточія, В.Д. Новікова, В.І. Прокопенка, С.М. Прилипка, М.Г. Сєдєльникової, С.М. Сивак, І.М. Сироти, А.К. Соловйова, Б.В. Сташківа, Б.А. Стичинського, Е.Г. Тучкової, Я.М. Фогеля, Ю.Я. Цедербаума, В.Ш. Шайхатдинова, Н.О. Якіної та інших.
Водночас питанням пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника приділялось недостатньо уваги як в радянський період, так і в роки незалежності України. Так, в радянські часи питання правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника були предметом дисертаційного дослідження В.Д. Новікова, а питання пенсій у разі втрати годувальника сім’ям робітників та службовців розглядались Н.О. Якіною. В незалежній Україні Т.В. Кравчук досліджувала окремі питання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі. Втім, у науці права соціального забезпечення України пенсійне страхування у зв’язку з втратою годувальника як окремий інститут у системі соціального страхування у нових соціально-економічних умовах комплексно не досліджувалось.
За радянських часів пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника зводилось до обов’язку держави матеріально забезпечити непрацездатних осіб, які втратили годувальника. Із впровадженням страхових засад пенсійного забезпечення такий обов’язок покладено на самого годувальника.
Водночас практика застосування чинного пенсійного законодавства свідчить про чисельні колізії, що викликають ущемлення прав непрацездатних осіб. У зв’язку з цим необхідно виявити суперечності в чинному законодавстві та запропонувати шляхи їх усунення, комплексно дослідити поняття, принципи пенсійного страхування у разі втрати годувальника, коло осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, розмір їх матеріального забезпечення та порядок його визначення.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні питання теми дисертації досліджувалися у межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри трудового права та права соціального забезпечення «Правове забезпечення праці та соціального захисту населення в умовах становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні» на 2001-2005 роки і «Правове регулювання трудових відносин і відносин у сфері соціального захисту в умовах ринкової економіки та його ефективність» на 2006-2010 роки, які є складовими планів науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави» на 2001-2005 роки (державний реєстраційний номер 0101U001195) і «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті» на 2006-2010 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування правової природи пенсійного страхування у разі втрати годувальника як однієї з форм соціального захисту непрацездатних осіб та визначення шляхів удосконалення його правового регулювання.
Для досягнення зазначеної мети в дослідженні ставляться такі завдання:
визначити поняття, принципи та характерні ознаки пенсійного страхування у разі втрати годувальника;
виділити етапи становлення та розвитку законодавства про пенсійне страхування у разі втрати годувальника та охарактеризувати особливості кожного з них;
визначити поняття пенсії у разі втрати годувальника та розглянути умови її призначення;
дослідити підстави виникнення правовідносин із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у разі втрати годувальника;
визначити коло осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;
здійснити порівняльний аналіз національного законодавства про пенсійне страхування у разі втрати годувальника та зарубіжного законодавчого досвіду у цій сфері;
сформулювати висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання пенсійного страхування у разі втрати годувальника.
Об’єктом дослідження є правовідносини із загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у разі втрати годувальника.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання правового регулювання пенсійного страхування у разі втрати годувальника.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлений особливостями його об’єкту, предмету, мети і завдань. За допомогою діалектичного методу розглянуто поставлені автором проблеми пенсійного страхування у разі втрати годувальника в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історико-правового методу дозволило проаналізувати еволюцію пенсійного страхування, його законодавчого закріплення і обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми. Формально-логічний та системний методи відіграли значну роль у дослідженні загальних рис та юридичної своєрідності пенсійного страхування у разі втрати годувальника у системі соціального захисту. Порівняльно-правовий метод дозволив зіставити схожі об’єкти пізнання при аналізі національного законодавства та законодавства зарубіжних країн у сфері пенсійного страхування та пенсійного забезпечення.
Основні положення та висновки дисертації базуються на аналізі законодавства колишнього Союзу РСР, чинного законодавства України та законодавства країн із розвиненою ринковою економікою, постсоціалістичних країн, досягнень загальної теорії права, конституційного права, права соціального забезпечення, сімейного права, інших галузей системи права України, матеріалів судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці права соціального забезпечення спеціальним комплексним дослідженням правових аспектів пенсійного страхування у разі втрати годувальника.
У межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
вперше:
вноситься пропозиція щодо доповнення системи принципів пенсійного страхування принципами забезпечення соціальної справедливості та здійснення контролю профспілками, їхніми об’єднаннями за функціонуванням системи пенсійного страхування;
обґрунтовується необхідність запровадження терміну «пенсійна сім’я» і формулюється її визначення як сукупності непрацездатних членів сім’ї, які перебували на утриманні померлого годувальника, або допомога якого була для них основним джерелом засобів до існування;
визначаються ознаки пенсійної сім’ї, якими є:
а) непрацездатність членів сім’ї;
б) перебування членів сім’ї на утриманні померлого годувальника:
в) спільне проживання членів сім’ї (не є обов’язковою для неповнолітніх дітей померлого годувальника);
г) потреба членів сім’ї у матеріальній допомозі;
для подолання колізії між чинними нормативно-правовими актами пропонується коло непрацездатних осіб, визначене ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», вважати єдиним для усіх законів України, які встановлюють право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника;
пропонується при нарахуванні пенсії у разі втрати годувальника поставити залежність розміру пенсії утриманців від розміру заробітної плати годувальника та з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом;
пропонується при нарахуванні пенсії у разі втрати годувальника враховувати кількість непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника: на кожного непрацездатного члена сім’ї встановлювати пенсію у розмірі 40 відсотків від заробітної плати годувальника;
обгрунтовується необхідність внесення доповнень до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» щодо призначення допомоги непрацездатним членам сім’ї годувальника до встановлення судом факту безвісної відсутності або оголошення годувальника померлим;
пропонується не отримані кошти померлого годувальника з Накопичувального фонду та недержавних пенсійних фондів передавати у спадщину непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, а в разі їх відсутності спадкоємцям згідно з цивільним законодавством України;
удосконалено:
поняття пенсії, яка визначається як щомісячна грошова виплата в системі державного пенсійного страхування особам у разі настання страхових випадків, передбачених чинним законодавством, за рахунок коштів Пенсійного фонду, Накопичувального фонду та інших джерел фінансування;
поняття пенсії у разі втрати годувальника, яка визначається як щомісячна грошова виплата із Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, призначена непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, за наявності у годувальника права на пенсію по інвалідності;
дістало подальшого розвитку:
визначено сукупність умов призначення пенсії у разі втрати годувальника, до яких віднесено: а) втрата годувальника; б) непрацездатність членів сім’ї; в) утримання годувальником непрацездатних членів сім’ї;
запропоновано розширити коло членів «пенсійної сім’ї» за рахунок введення таких членів сім’ї, як брати, сестри, онуки, дід та баба, мачуха та вітчим померлого годувальника;
пропонується розмір пенсії у разі втрати годувальника ставити в залежність від причини смерті годувальника: якщо смерть годувальника сталася внаслідок загального захворювання, то розмір пенсії на одного непрацездатного члена сім’ї становить 40 % від заробітної плати годувальника. Якщо ж причиною смерті годувальника є трудове каліцтво або професійне захворювання, то розмір пенсії непрацездатним членам його сім’ї становить 50 % від його заробітної плати;
внесено конкретні пропозиції щодо змісту норм про пенсійне страхування у разі втрати годувальника у проекті Соціального кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення можуть бути використані у:
правотворчості - при розробці проекту Соціального кодексу України;
правозастосовчій сфері при застосуванні чинного законодавства з точки зору правильного розуміння змісту правових норм, їхнього тлумачення, вирішення питань, не врегульованих нормами права;
навчальному процесі - при викладанні нормативного курсу «Право соціального забезпечення України», при підготовці робочих програм, підручників, навчальних посібників, практикумів із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях науково-теоретичного семінару кафедри трудового права та права соціального забезпечення Одеської національної юридичної академії, на науково-практичних конференціях, зокрема: науковій конференції, присвяченій пам’яті українського історика, правознавця, громадського і політичного діяча Андрія Яковліва (1872 - 1955) (м. Черкаси, 3 червня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці створення Федерації професійних спілок України (ФНПУ ФПУ) «Сучасний профспілковий рух в Україні та проблеми його консолідації» (м. Київ, 5 жовтня 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 5 6 червня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м.Івано-Франківськ, 23 - 24 квітня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 5-6 червня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмільницький, 13 14 листопада 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «П’яті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 27 28 листопада 2009р.).
Публікації. Основні положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, викладені автором у 12 публікаціях, в тому числі 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та семи тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок, з яких основний зміст 190 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Пенсійне страхування у разі втрати годувальника є одним з видів матеріального забезпечення непрацездатних членів суспільства, які зі смертю годувальника були позбавлені основного джерела засобів до існування і тому потребують допомоги. Остання здійснюється за рахунок коштів пенсійного страхування, яке є однією з форм соціального захисту.
Пенсійне страхування у разі втрати годувальника це система правових, економічних та організаційних заходів, спрямована на соціальний захист застрахованих осіб, які мають державну гарантію захисту від соціальних ризиків (втрата працездатності та годувальника) із коштів Пенсійного фонду, які акумулюються за рахунок загальнообов’язкових страхових внесків та інших джерел фінансування.
Ознаками пенсійного страхування у разі втрати годувальника є: загальнообов’язковий характер; доступність реалізації соціальних гарантій для застрахованих осіб; державна гарантія дотримання прав застрахованих осіб на захист від соціальних страхових ризиків та виконання страхувальником своїх обов’язків незалежно від фінансового стану; державне регулювання системи загальнообов’язкового пенсійного страхування; паритетність участі представників застрахованих осіб, роботодавців та держави в органах управління Пенсійного фонду; обов’язкова сплата страхових внесків; автономне функціонування Пенсійного фонду, який акумулює кошти застрахованих осіб, страхувальників, держави та інших суб’єктів; нагляд і контроль з боку профспілок та їх об’єднань за використанням коштів Пенсійного фонду; відповідальність за цільове використання коштів Пенсійного фонду.
Перелік принципів пенсійного страхування у разі втрати годувальника, передбачений Законом, необхідно доповнити принципами забезпечення соціальної справедливості та здійснення контролю профспілками, їхніми об’єднаннями за функціонуванням системи пенсійного страхування.
Пенсійне страхування поділяється на чотири види залежно від джерел фінансування. Перший за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою; інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок загального захворювання. Другий - за рахунок коштів державного бюджету виплачуються пенсії за вислугою років. Третій - за рахунок коштів Накопичувального фонду виплачуватимуться довічна обумовлена пенсія; довічна пенсія з установленим періодом; довічна пенсія подружжя; одноразова виплата. Четвертий - за рахунок Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання виплачуються пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Становлення та розвиток законодавства про пенсійне страхування у разі втрати годувальника тісно пов’язане і бере свої витоки із формування законодавства про соціальне забезпечення.
Пенсія у разі втрати годувальника це щомісячна грошова виплата із Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, призначена непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні, за наявності в годувальника права на пенсію по інвалідності.
Умовами призначення пенсії у разі втрати годувальника є: втрата годувальника; непрацездатність членів сім’ї померлого годувальника; перебування на утриманні померлого годувальника.
Розглядаючи таку умову призначення пенсії у разі втрати годувальника як втрата годувальника, звертається увага на те, що термін смерть годувальника” за своїм змістом вужчий терміну втрата годувальника”, тому пропонується застосовувати останній, який охоплює смерть годувальника, визнання його безвісно відсутнім та оголошення померлим.
Характеризуючи непрацездатність членів сім’ї померлого годувальника, як другу умову призначення пенсії у разі втрати годувальника, автор звертає увагу на необхідність розширення кола членів сім’ї померлого годувальника.
Обгрунтовується необхідність запровадження терміну пенсійна сім’я”. Пенсійна сім’я це сукупність членів родини, які перебували на утриманні померлого годувальника, або допомога якого була для них основним джерелом засобів до існування.
Пенсійна сім’я має особливі ознаки, якими є: 1) непрацездатність членів сім’ї; 2) перебування членів сім’ї на утриманні померлого годувальника; 3) спільне проживання членів сім’ї (зазначена ознака не є обов’язковою для неповнолітніх дітей померлого годувальника); 4) потреба членів сім’ї у матеріальній допомозі.
Утримання годувальником непрацездатних членів своєї сім’ї є третьою, обов’язковою умовою пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника. Винятком з цього правила є те, що діти, незалежно від факту утримання їх померлими батьками, мають право на пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника.
Підставою виникнення правовідносин із пенсійного страхування у разі втрати годувальника є юридичний (фактичний) склад, до якого входять наступні юридичні факти: а) втрата годувальника; б) непрацездатність членів сім’ї померлого годувальника; в) факт родинних (шлюбних) відносин; г) факт утримання померлим годувальником членів сім’ї; д) причина смерті годувальника; е) наявність певного страхового стажу, якщо смерть годувальника не пов’язана із нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням; ж) звернення членів сім’ї із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду про призначення їм пенсії; з) рішення органу Пенсійного фонду про призначення пенсії.
Досліджуючи суб’єктів пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника, автор поділяє їх на дві групи. До першої групи входять особи, передбачені Законом України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та актами, які містять відсильні до зазначеного Закону норми.
Друга група суб’єктів є більш широкою порівняно з колом осіб першої групи, оскільки до неї входять брати, сестри, онуки, дід і баба, вітчим і мачуха годувальника, які відсутні у першій групі.
Існування двох груп суб’єктів пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника означає поступове звуження кола непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, порівняно із Законом України Про пенсійне забезпечення”. Таке звуження автор вважає порушенням конституційного принципу, передбаченого статтею 22 Конституції України.
У чинному законодавстві України доцільно було б закріпити перелік осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, передбачений Законом України Про пенсійне забезпечення”.
Удосконалення механізму правового регулювання пенсійного страхування у разі втрати годувальника доцільно здійснювати за наступними напрямками. Першим є систематизація чинного соціального законодавства і прийняття кодифікованого законодавчого акту у сфері соціального захисту - Соціального кодексу України. Другим напрямком є внесення змін та доповнень до чинних нормативно-правових актів щодо: а) розширення кола непрацездатних осіб за рахунок братів, сестер, онуків, діда і бабусі, вітчима та мачухи померлого годувальника; б) уніфікації кола осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника у чинному законодавстві; в) встановлення залежності розміру пенсії утриманців від розміру заробітної плати годувальника, враховуючи при цьому прожитковий мінімум, передбачений законом для певних категорій громадян; г) встановлення залежності розміру пенсії у зв’язку з втратою годувальника від причини його смерті. Третій напрямок пов’язаний із здійсненням контролю профспілками, їхніми об’єднаннями за функціонуванням системи пенсійного страхування. Четвертий напрямок це запровадження другого рівня пенсійної системи для виплати пенсії у разі втрати годувальника із Накопичувального фонду з метою посилення економічної зацікавленості кожного працездатного члена суспільства у збільшенні своєї майбутньої пенсії, а, отже, і пенсії для своєї родини.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Цивилев Р.М. Социальное обеспечение в капиталистических странах. Проблемы трудового права и права социального обеспечения. Институт государства и права АН СССР. М., 1975. 281 с.
2. Левшин А.В., Аралов А.В. Социальное обеспечение в СССР. М., 1959.
3. Астрахан Е. Развитие законодательства о пенсиях рабочим и служащим. Исторический очерк (1917 1970 гг.). М., Юридическая литература. 1971.
4. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. 2000. - № 4. С. 35 39.
5. Сирота І.М. Право соціального забезпечення в Україні: Навч. посіб. К. : Знання, 2005. 405 с. (Вища освіта ХХІ століття).
6. Социальная защита населения. М., 1992.
7. Право социального обеспечения. Учебное пособие. / Под ред. К.Н. Гусова. М. : «Проспект», 1999. 344 с.
8. Советское право социального обеспечения. Под ред. А.Д. Зайкина. М., Изд-во Моск. Ун-та, 1982. 264 с.
9. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. М., Издательство Московского университета, 1986. 175 с.
10. Батыгин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учебн. пособие. М., 1998.
11. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения в условиях рыночной экономики : теория и практика правового регулирования : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : 12.00.05 / Е.Е. Мачульская. Москва, 2000. 49 с.
12. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения. Свердловск, 1986.
13. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: 12.00.05 /В.Ш.Шайхатдинов. Москва, 1985. 39 с.
14. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. К.: Знання, 2005. 405 с. (Вища освіта ХХІ століття).
15. Ріппа М.Б. Державне пенсійне забезпечення в Україні та шляхи його розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.00.08 / М.Б. Ріппа. Київ, 2007. 19 с.