ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ (СИСТЕМНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ)

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………....… 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СИСТЕМИ ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
1.1. Поняття джерело права ........................................................................ 13
1.2. Система джерел конституційного права України ........................ 43
1.3. Конституція України – основне джерело конституційного права України .................................................................................................... 61
Висновки до розділу .............................................................................. 74

РОЗДІЛ 2 ЗАКОН ТА ІНШІ НОРМАТИВНІ АКТИ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА : СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
2.1. Проблема типології законів і парламентських актів........................ 78
2.2. Інші нормативні акти конституційного права України .......……. 102
2.3. Договір як джерело конституційного права України...…….....….. 134
Висновки до розділу ............................................................................... 146

РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
3.1. Місце і роль рішень Конституційного Суду України в системі джерел конституційного права .................................................................................. 149
3.2. Рішення Європейського Суду з прав людини як джерело конституційного права України ................................................................... 166
3.3. Правові доктрини і державно-правові звичаї в системі джерел конституційного права України .................................................................. 172
Висновки до розділу ............................................................................... 185

ВИСНОВКИ………......………………………………………..........…....... 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …..………………..........……. 190
ДОДАТКИ ...................................................................................................... 215

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На всіх етапах розвитку української державності законодавство (у найширшому розумінні – як систему нормативних актів) було важливим та ефективним інструментом керівництва суспільством. І в наш час правильне й адекватне відображення потреб життя, ефективність, повнота і своєчасність прийняття правотворчих рішень є багато в чому визначальним фактором економічних, соціальних, політичних і духовних перетворень у країні. Сьогодні основні тенденції розвитку суспільства, поглиблення його цивілізаційних засад пов’язані з політичними і ринковими реформами. Останні неможливі без розгорнутого централізованого регулювання.
Оновлення й розвиток вітчизняного законодавства, будучи невід’ємною частиною конституційної реформи, неминуче зумовлює інтерес до всіх форм виявлення правових норм, але, насамперед, - до нормативних актів. З погляду на це вражають темпи правотворчої діяльності в сучасній Україні, які є надзвичайно високими. З початку 90-х років ХХ ст. і до сьогодення прийнято 3464 законів. Значну кількість нормативних актів було прийнято іншими суб’єктами цієї діяльності, зокрема: Президентом України – 18841 указ; Кабінетом Міністрів України – 25385 постанов. Практично склалася нова правова система, що забезпечує мінімальні потреби подальшої демократизації всіх аспектів життєдіяльності суспільства, розвитку й захисту прав і свобод людини та громадянина, становлення ринкових відносин. Абстрагуючись від якісного аспекту цих актів, нагадаємо, що за європейськими стандартами це не багато. У літературі зазначається, що для повноцінного функціонування демократичних інститутів і ринкової економіки повинно діяти не менше 5000 законів.
Чимало законів, прийнятих Верховною Радою України, мають пряме відношення до конституційного права і торкаються проблем організації державної влади, прав, свобод й обов’язків громадян, виборчої системи, державного устрою, статусу і діяльності партій та громадських об’єднань і організацій, місцевого самоврядування. Для сучасної України характерне розширення обсягу конституційно-правового регулювання, зростаючий вплив на конституційне право загальнолюдських цінностей внаслідок зміни змісту раніше існуючих норм та інститутів вітчизняного конституційного права та появи нових. Цей процес об’єктивно веде до зміни системи джерел конституційного права. Найбільш радикальні зміни система зазнала після прийняття Конституції України 1996 року. Вона набула більш складної структури джерел, ніж та, яка була характерна для державного права періоду радянської доби. З’явилися раніш невідомі акти. Усе це поставило у порядок денний задачу всебічного дослідження цих процесів. Водночас на фоні певних досягнень у правотворчій діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування(значна кількість прийнятих актів, вільне та ділове обговорення окремих проектів, широке залучення учених та інших фахівців до підготовки цих актів) рельєфніше виявляються її суттєві недоліки, які перешкоджають ефективному впливу законодавства на темпи і зміст реформ, зміцнення демократичних засад суспільного і державного життя України. Це – безсистемність, хаотичний розвиток законодавства, відсутність науково обґрунтованої системи нормативних актів, недоопрацьованість їх форми, відсутність у ряді випадків організаційно-юридичного механізму реалізації приписів законодавчих рішень. Слід також указати на наявність суперечностей та неузгодженості між актами законодавчої та виконавчої влади, хоча правові акти діють в єдиному правовому просторі, що ґрунтується на Конституції та національному законодавстві. Звісно, що це вимагає посилення уваги до юридичних і матеріальних аспектів системи формальних регуляторів галузі конституційного права.
Запропонована робота, з погляду авторки, дозволяє не тільки предметно з’ясовувати загальнотеоретичні питання сучасного вітчизняного державознавства, але робить її можливим по-новому дивитися на традиційні питання, а також виявляти нові аспекти цієї проблематики. Ряд загальнотеоретичних і конституційних понять і категорій запропонованої дисертації набувають у даний час особливу політичну значущість, що, безумовно, актуалізують дане дослідження.
В актуальності теми дослідження можна переконатись і на прикладі розробленості проблеми джерел конституційного права у вітчизняному теоретичному правознавстві узагалі та в конституційному праві, зокрема. Проблема джерел права завжди була у сфері наукових інтересів мислителів, учених-теоретиків і дослідників. У загальнотеоретичному плані цією або суміжними проблемами займалися ще такі дореволюційні мислителі, як: Б.О. Кістяківський, М.М. Коркунов, К.О. Нєволін, Л.Й. Петражицький, Є.М.Трубецькой, В.М. Хвостов, Г.Ф. Шершеневич та ін. У конституційному (державному) праві важливі питання даної теми отримали розробку у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників проблеми, як-то: С.А. Авак’ян, М.Г. Александров, С.С.Алексєєв, М.В. Баглай, М.Й. Байтін, В.М. Баранов, В.Б. Барчук, Ж.-Л. Бержєль, С.М. Братусь, Н.В. Ганжа, Г.Н. Габрічідзе, А.З. Георгіца, В.І. Головатенко, Р. Давид, Г.І. Дутка, О.В. Зайчук, С.Л. Зівс, Н.І. Карпачова, Г.Кельзен, Д.А. Керімов, С.Ф.Кечек’ян, М.І. Козюбра, Е.В. Колесников, В.Ф. Коток, В.О. Котюк, О.Є.Кутафін, О.А. Лук’янова, В.О. Лучин, В.В. Малишев, М.М. Марченко, В.Ф. Мелащенко, О.Г.Мурашин, О.А. Назаренко, П.О.Недбайло, В.С. Нерсесянц, О.В. Оніщенко, М.П.Орзіх, В.С. Основін, В.Ф Опришко, Л. Оппенгйем, В.Ф Погорілко, С.В.Поленіна, А.О. Селіванов, О.В. Сінькевич, О.Ф Скакун, Ю.І. Скуратов, І.Д.Сліденко, М.І Ставнійчук, Б.О. Страшун, Ю.О. Тихомиров, Ю.М. Тодика, Б.М.Топорнін, В.О. Туманов, В.Л. Федоренко, С.Є. Федик, О.Ф. Фрицький, Т.Я.Хабрієва, Є.В. Черняк, В.Є Чиркін, В.М. Шаповал, О.О. Шевченко, С.В.Шевчук, Ю.С. Шемшученко, Б.В. Щетинін, Л.П. Юзьков та ін.
Водночас низка загальнотеоретичних і конституційних понять і категорій запропонованої теми роботи, маючи методологічне значення для державознавства, набувають у даний час особливу політичну значущість, що, безумовно, висуває розглядувану тему у центр уваги науки конституційного права України.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України», а обраний напрям дослідження відповідає планам науково-дослідницьких робіт юридичного факультету на 2006-2010 роки за темою “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (№ державної реєстрації 06БФ242-01)
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення джерел конституційного права України на основі системно-функціонального аналізу. Виходячи з нього ставились наступні завдання:
висвітлити питання виникнення й розвитку джерел (форм) права в історії Української держави;
сформулювати поняття «джерело права» і «джерело конституційного права»;
визначити систему джерел конституційного права України на сучасному етапі;
показати пріоритетну роль Конституції України як основного джерела конституційного права України;
дослідити проблему типології законів і парламентських актів Верховної Ради України;
виявити особливості окремих видів нормативних актів конституційного законодавства, зокрема указів Президента, постанов Уряду, актів органів місцевого самоврядування та інших джерел конституційного права України;
проаналізувати міжнародні договори в якості джерел конституційного права України;
обґрунтувати існування таких нетрадиційних джерел конституційного права як рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, правові доктрини і державно-правові звичаї;
розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства, правотворчого процесу, створення нових правових актів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з формуванням і зовнішньою формою вираження норм конституційного права України.
Предметом дослідження є системно-функціональний аналіз системи джерел конституційного права України як зовнішніх форм вираження та існування правових норм.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стала система підходів, методів і способів наукового дослідження. В якості філософсько-світоглядного підходу було використано діалектичний метод, який дозволив здобути істинні знання про джерела конституційного права України, які є своєрідною точкою відліку у процесі пізнання всіх інших правових інститутів й самого права і, отже, визначив саму стратегію дослідження. Історико-правовий підхід був застосований при розгляді питання виникнення і розвитку джерел (форм) права в історії Української держави (1.1). Системний метод виявився найбільш придатним для аналізу системи джерел конституційного права, а також типології законів і парламентських актів (1.2, 1.3, 2.1). Застосування інституційного методу сприяло виявленню власне складових елементів інституту «джерела конституційного права» з іманентними йому ознаками й атрибутами. Особливо продуктивним на всіх етапах дисертаційного дослідження виявилося застосування формально-догматичного методу, яке дозволило узагальнити конституційно-правовий матеріал дисертації. За допомогою логіко-сематичного методу поглиблено понятійний апарат (1.1). Паралельно й одночасно застосовувалися й інші методи наукового дослідження (формально-логічний, порівняльно-правовий, тлумачення правових норм та ін.). Це дозволило узагальнити деякі важливі аспекти правової дійсності, вивчити різнорідні джерела конституційного права комплексно та у взаємодії один з одним. З метою більш глибокого осягнення зв’язку державно-правової реальності та форми її зовнішнього правового вираження дисертантка вважала за необхідне спочатку докладно розглянути базову юридичну категорію «джерело права», і тільки потім перейти до з’ясування поняття «джерело конституційного права України».
Наукова новизна одержаних результатів. Дана кваліфікаційна наукова робота є першою спробою комплексного розгляду системи джерел конституційного права, що склалося відповідно до Конституції України 1996 р. При цьому вперше в науці конституційного права України аналіз основних зовнішніх форм вираження правових норм галузі проводиться в системно-функціональному аспекті із загальнотеоретичних позицій світової науки Результатом узагальнення й систематизації проблемних аспектів теми стало більш глибоке осягнення визначення поняття «джерело конституційного права», його структури і змісту, співвідношення джерел права та їх системно-ієрархічної побудови, їх юридичної природи і характеру співвідношення з іншими джерелами права. Успішне вирішення даних та подібних до них проблем, з погляду дисертантки, є досить значущим внеском у державно-правову практику.
На захист виносяться наступні положення:
- авторське трактування терміну «джерело права», яким прийнято позначати одночасно змістовні (матеріальні) та формальні зовнішні форми вираження юридичних правил. Під змістовними (сутнісними) джерелом розуміються різноманітні принципи: моральні, релігійні, філософські, політичні, соціальні, ідеологічні – ті, які керують (управляють) позитивними правилами, слугують їх ідеологічною основою, і ті, що беруть свій початок у філософії права. Це і факти соціальної дійсності, і вимоги ситуації, яка складається у часі і просторі, у галузі технічних засобів права, що визначають його орієнтацію та зміст. Під формальним джерелом права розуміються способи формування юридичних норм (прийоми й акти), за допомогою яких ці норми викликаються до життя, стають складовою частиною позитивного права й набувають статус норм закону. Саме про ці формальні джерела йдеться в дисертації;
- висновок про виділення з-поміж формальних джерел права (в тому числі й аналізованої галузі) закону, звичаю, судової практики (судового прецеденту) і тлумачення законів (або вчень). У зв’язку з цим пропонується класифікувати ці джерела на : а) «письмові джерела» (наприклад, закон) і «неписьмові джерела» (наприклад, звичай); б) «прямі джерела» (закон і звичай) і «непрямі джерела» (тлумачення закону і судова практика); в) «офіційні джерела» (закон і судова практика) та «неофіційні джерела» (звичай і тлумачення законів);
- періодизація історії розвитку джерел вітчизняного права, в якій відрізняються п’ять періодів: а) період панування східнослов’янських джерел самобутнього права (ІХ – ХVІІ ст.ст.); б) період впливу переважно західноєвропейського законодавства дореволюційної Росії (ХVІІІ – початок ХХ ст.); в) період національно-визвольних змагань і спроба створення національної системи джерел українського права (1917 – 1920 рр.); г) період Радянської доби та існування джерел радянського права (1922 – кінець 80-х років ХХ ст.); д) період сучасної України та існування вітчизняних джерел конституційного права (90-і роки ХХ ст. і до сьогодення);
- положення, що уточнює визначення терміну «джерело конституційного права» як способу існування найбільш суттєвих і загальних правил поведінки (зовнішня форма їх виразу), які володіють власними ознаками і регулюють постійні відносини конституційного характеру;
- обґрунтування множинності та видової різноманітності джерел конституційного права України, зумовлюється широким колом суспільних відносин, які складають предмет цієї галузі права, і відповідним комплексом завдань щодо забезпечення їх ефективного правового регулювання. Гетерогенність (неоднорідність) джерел права вимагає існування між ними відносин компліментарності (взаємодоповнювання). Поряд з іншими ці фактори дозволяють об’єднати усі джерела в одну систему – систему джерел вітчизняного конституційного права;
- висновок про те, що сучасна правова система України включає в себе в якості джерел конституційного права нормативно-правові акти державних органів і органів місцевого самоврядування, договори (міжнародні та внутрішньодержавні), загальновизнані принципи міжнародного права, рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, державно-правові звичаї та правові доктрини;
- обґрунтування тези про особливу роль й значення Конституції України як основи національної правової системи, конституційності та законодавства;
- положення про те, що місце конкретного нормативно-правового акта у системі джерел конституційного права пов’язано з дією принципу верховенства права та визначається, як правило, компетенцією та становищем правотворчого органу у механізмі державної влади. Водночас з цього випливає, що акти одного й того ж правотворчого органу можуть мати неоднакову юридичну силу (для прикладу різну юридичну силу мають такі акти, які приймаються Верховною Радою України, як-то: закони, постанови, декларації, резолюції тощо.);
- висновок про неадекватне прийняття Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України нормативних актів, сфера регулювання яких чітко не визначена і в цілому вимагає впорядкування і скорочення;
- обґрунтування існування самостійних нетрадиційних джерел конституційного права України, якими є рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з права людини, державно-правові звичаї правові доктрини;
- пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері регламентації питань, які торкаються системи джерел конституційного права України. Зокрема, пропонується проект концепції Закону України про нормативно-правові акти України (див.: додаток до дисертації).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають науково-пізнавальне і прикладне значення, є певним внеском у науку конституційного права України. Насамперед, одержані результати:
у науково-дослідній галузі можуть сприяти подальшій активізації теоретичних результатів дослідження всієї проблематики джерел конституційного права України;
у галузі правотворчості – можуть бути використані при розробці й прийнятті нових нормативно-правових актів і, в першу чергу, при прийнятті Закону України «Про нормативно-правові акти України»;
у навчальному процесі ці результати доцільно використовувати при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури з дисциплін «Конституційне право», «Конституційне право зарубіжних країн»; при проведенні семінарських занять, а також при підготовці студентами навчально-кваліфікаційних робіт.
Апробація результатів дисертації. Положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на теоретичних семінарах викладачів, а також на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі теоретичні положення дисертації пройшли апробацію на науково-практичних конференціях, тези яких опубліковані. Зокрема на таких, як: Міжнародна науково-практична конференція «Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи» (31 жовтня – 1 листопада 2006 р. м. Київ); ХІІІ регіональна науково-практична конференція «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (8-9 лютого 2007 р., м. Львів); Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (20 квітня 2007 р., м. Івано-Франківськ).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у восьми публікаціях (п’ять з них опубліковані у збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України).
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження: робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг дисертації із списком використаних джерел та додатками становить 252 сторінки, список використаних джерел складається з 312 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі докладного висвітлення питання виникнення й розвитку джерел (форм) права в історії Української держави пропонується авторська періодизація історії розвитку джерел вітчизняного права, в якій відрізняються п’ять періодів: а) період панування східнослов’янських джерел самобутнього права (ІХ – ХVІІ ст.ст.); б) період впливу переважно західноєвропейського законодавства дореволюційної Росії (ХVІІІ – початок ХХ ст.); в) період національно-визвольних змагань і спроба створення національної системи джерел українського права (1917 – 1920 рр.); г) період Радянської доби та існування джерел радянського права (1922 – кінець 80-х років ХХ ст.); д) період сучасної України та існування вітчизняних джерел конституційного права (90-і роки ХХ ст. і до сьогодення).
2. У дисертаційному дослідженні подається авторське бачення дефініції понять «джерело права», «джерело конституційного права». Терміном «джерело права» позначається одночасно змістовні (матеріальні) та формальні зовнішні форми вираження юридичних правил. Під змістовними (сутнісними) джерелами розуміються різноманітні принципи: моральні, релігійні, філософські, політичні, соціальні, ідеологічні. Під формальними джерелами права розуміються способи формування юридичних норм (прийоми й акти), за допомогою яких ці норми викликаються до життя, стають складовою частиною позитивного права й набувають статус норм закону.
Стосовно ж поняття «джерело конституційного права», то під ним розуміється спосіб існування найбільш суттєвих і загальних правил поведінки (зовнішня форма їх виразу), які володіють власними ознаками і регулюють постійні відносини конституційного характеру.
3. За результатами системно-функціонального аналізу встановлено, що множинність та видова різноманітність джерел конституційного права України , зумовлюється широким колом суспільних відносин, які складають предмет цієї галузі права, і відповідним комплексом завдань щодо забезпечення їх ефективного правового регулювання. Гетерогенність (неоднорідність) джерел права вимагає існування між ними відносин компліментарності (взаємодоповнювання). Поряд з іншими ці фактори дозволяють об’єднати усі джерела в одну систему – систему джерел вітчизняного конституційного права. Ця система включає в себе: нормативно-правові акти державних органів і органів місцевого самоврядування, договори (міжнародні та внутрішньодержавні), загальновизнані принципи міжнародного права, рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, державно-правові звичаї та правові доктрини.
4. Доведено, що місце конкретного нормативно-правового акту в системі джерел конституційного права пов’язано з дією принципу верховенства права та визначається, як правило, компетенцією та становищем правотворчого органу у механізмі здійснення державної влади. Водночас з цього випливає, що акти одного й того ж правотворчого органу можуть мати неоднакову юридичну силу (для прикладу різну юридичну силу мають акти, які приймаються Верховною Радою України, як-то: закони, постанови, декларації, резолюції тощо.).
5. На основі аналізу існуючих поглядів у конституційній доктрині та відповідного правового матеріалу, обґрунтовано пріоритетну роль Конституції України як основного джерела вітчизняного конституційного права, показано її особливу роль як основи національної правової системи, конституційності та законності.
6. На основі дослідження проблеми типології законів і парламентських актів пропонується класифікувати закони України за критерієм юридичної сили на конституційні, органічні та звичайні.
7. У дисертації виявлені особливості окремих видів нормативних актів, зокрема, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, актів органів місцевого самоврядування та деяких інших органів державної влади (Центральної виборчої комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). В основі цього лежать такі фактори, як місце органу в механізмі державної влади та його компетенція. При їх характеристиці підкреслюється, що акти нижчестоящих органів не повинні суперечити Конституції, законам та актам, які приймаються вищестоящими органами.
8. Обґрунтовано належність міжнародних договорів до системи джерел конституційного права. В основі цього – згода України на участь в цих договорах, конституційне положення про визнання норм міжнародного права складовою частиною правової системи України.
9. Доведено необхідність існування нетрадиційних джерел конституційного права України (рішень Конституційного Суду України, Європейського Суду з прав людини, правової доктрини та звичаю) як основи подальшого розвитку сучасної системи джерел конституційного права України.
10. На основі аналізу зарубіжної конституційної практики пропонується авторська концепція проекту Закону України «Про нормативно-правові акти України».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р., зі змінами, внесеними Законом України №2222-15 „Про внесення змін до Конституції україни” від 8 грудня 2004 року / / Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – Ст.141; Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №2. – Ст.44

2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради України.- 1990.- № 31.- Ст. 429

3. Закон України „Про прийняття Конституції України і введення її в дію” від 28 червня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. –ст.142.

4. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №5-6. – Ст.43

5. Закон України «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- N 33. -Ст. 445.

6. Закон УРСР «Про Президента Української РСР» від 5 липня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- N 33. - Ст. 446.

7. Закон України «Про внесення доповнення до Конституції (Основного Закону) України» від 21 травня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1993.- №27. -Ст. 284.

8. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- № 46. - Ст. 617.

9. Закон України “Про вибори народних депутатів України” в редакції від 07 липня 2005 року, зі змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - №38-39.- Ст.449.

10. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 49. - Ст. 272.

11. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2004.- № 50. - Ст. 540.

12. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997.- № 24. - Ст. 170.

13. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України.- 2004.- № 36. - Ст. 448.

14. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” // Відомості Верховної Ради України.- 1998. -№ 20. – Ст. 99.

15. Закон України „Про Кабінет Міністрів України” від 21 грудня 2006р.// Відомості Верховної Ради України.- 2007.- № - Ст.

16. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції” від 17 липня 1997р., в редакції від 13 березня 2006р.// Відомості Верховної Ради України.- 1997.- №40- Ст.263

17. Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 березня 2006р. // відомості Верховної Ради України.-2006. - №30. – Ст.260

18. Закон України „ Про всеукраїнський та місцевий референдум” від 3 липня 1991 року //Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №33.- Ст.443.

19. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991.- №53. – Ст.799.

20. Регламент Верховної Ради України від 16 березня 2006 року // Відомості Верховної Ради України . – 2006. - №23, №24-25. – Ст.202.

21. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994, № 35. – Ст. 338.

22. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад) від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 // Вісник Конституційного Суду України.- 2002.- № 2.-с.23

23. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України) від 09 червня 1998 року №8-рп/98 // Вісник Конституційного Суду України.- 1998.- № 3. – с. 26 - 34.

24. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради профспілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України ( справа про тлумачення терміну „законодавство”) від 09 липня 1998 року №12-рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - №32.-с.59.

25. Рішення Конституційного Суду України №1-рп/2003 від 16.01.2003 р. (справа про Конституцію Автономної Республіки Крим). // Офіційний вісник України. – 2003. - № 5. - с. 92.
26. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 р. за №4-зп // Офіційний вісник України – 1997. - № 42. - с. 59.
27.Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 73 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) здійсненого Президентом України права вето стосовно прийнятого Верховною Радою України Закону України „Про внесення змін до статті 98 Конституції України” та пропозицій до нього (справа щодо права вето на закон про внесення змін до Конституції України) від 11.03.2003 р. № 6-рп/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 16. – с. 55.
28.Регламент Конституційного Суду України // Офіційний вісник України. – 1997.- №20. – с.87.
29.Конституційний Договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України.- 1995.- № 18. – Ст. 133.

30.Постанова Верховної Ради УРСР „Про проголошення незалежності України" від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №38. – Ст.502

31.Постанова Верховної Ради УРСР „Про День проголошення незалежності України” від 20 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992.- №20. – Ст.279.

32. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503/97 // Офіційний вісник України.- 1997. - № 24.- с.11

33. Положення про Комісію при Президентові України з питань громадянства, затверджене Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 // Офіційний вісник України. – 2001.- №13 . – с.19

34. Указ Президента України „Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів” від 14 квітня 2004 року № 434 // Офіційний вісник України.- 2004.- №15. – с.43.

35. Указ Президента України „Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України” від 9 квітня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. - №6. – с.17

36. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» від 18.07. 2007 р., № 950 // Урядовий кур’єр від 03.08.2007, № 138.

37. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб свідоцтва про належність до громадянства України» від 14.04. 2004 р. № 491 // Офіційний вісник України.- 2004.- № 15.

38. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, в засобах масової інформації» від 14.04. 1997 р., № 348 491 // Офіційний вісник України.- 1997.- № 16.

39. Постанова Центральної виборчої комісії „Про затвердження методичних рекомендацій щодо здійснення окружними виборчими комісіями організаційного та фінансового забезпечення проведення політичними партіями ( виборчими блоками політичних партій ) – суб’єктами виборчого процесу передвиборної агітації в регіональних ( місцевих) засобах масової інформації державної чи комунальної форми власності за рахунок і в межах коштів Держаного бюджету України , виділених на підготовку та проведення виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року" від 27 січня 2006 року №306 // Інтернет – сайт www.cvk.gov.ua

40. Постанова Центральної виборчої комісії „ Про порядок розгляду скарг виборчими комісіями з виборів Президента України” від 22 вересня 2004 року №642 // Інтернет – сайт www.cvk.gov.ua

41. Сборник нормативно-правовых актов АРК. – 1999. - № 4. – С. 335.

42. Постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. // Право України, 1996, № 12.

43. Конституция Российской Федерации: Принята всенародным голосованием 12 декабря 1993 г . - М., Российская газета, № 251, 25 декабря 1993 г.

44. Конституция Итальянской Ресублики // Италия: Конституция и законодательные акты / Сост. Н.Ю. Попов / Под ред. В.А. Туманова. –М.: Прогресс, 1988. – 392 с.

45. Конституция Ресублики Австрия // Австрийская республика: Конституция и законодательные акты / Сост. Т.Г. Морщакова. Под ред. и вступ. ст. И.П. Ильинского. –М.: Прогресс, 1985. – 429 с.

46. Конституция Французской Республики // Французская республика. Конституция и законодательные акти: Пер. с франц. / сост. В.В. Макланов, В.Л. Энтин. Под ред. В.А. Туманова. –М.: Прогресс, 1989. – 448 с.

47. Конституции государств Европы: В 3т.Т1 / Под общей ред. Л.А. Окунькова.-М.: Изд-во НОРМА.2001.-824с.

48. Конституции государств Европы: В 3т.Т2 / Под общей ред. Л.А. Окунькова.-М.: Изд-во НОРМА.2001.-840с.

49. Конституции государств Европы: В 3т.Т3 / Под общей ред. Л.А. Окунькова.-М.: Изд-во НОРМА.2001.-792с.

Література ( підручники, посібники, монографії, збірники, дисертації, автореферати, статті, тези доповідей) :

52. Абасов Г.Г. Конституційно-правовий статус Верховної Ради Автономної Республіки Крим: Дис...:12.00.02 /НАН України; Інститут держави і права ім.В.М.Корецького.-К.,2004.-240с.

53. Автамонов А.С. Правовая онтология политики: к посторению системы категорий.- М., 1999. – 150с.

54. Агафонов С.А. Інститут Президента в системі державної влади України: Дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.02.-К.,2003. – 179 с.

55. Александров Н.Г. Понятие источника права. Учебные труды ВИЮН. – М.: Юриздат.- 1946.- Вып.8. – с.60-71

56. Алексеев А.А. Министерская власть в конституционном государстве. Ее основы, роль и современное положение. – Харьков: типография и литография М.Зильберберга и С-вья,1910. -305с.

57. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М.: Проспект, 1998. - 568 с.

58. Английское свободомыслие: Д. Локк, Д. Толанд, А. Коллинз. – М.: Мысль, 1981. – 301 с.

59. Ардан Филипп. Франция: государственная система/ Пер. с франц. – М.: Юрид.лит.,1994.-174 с.

60. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации. Учебник. –М.: Норма- Инфра, 1999. - 741 с.

61. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации. - М.: Издат. группа Инфра, 1996. – 509 с.

62. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая енциклопедия конституционного права. - М.: Изд-во «БЕК», 1998; - 519 с.

63. Байтин М.И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков). –М.: ООО ИД «Право и государство», 2005. - 544 с.

64. Баренбойм П.Д. 3000 лет доктрины разделения властей. Суд Сьютера. 2-е изд. доп. и перераб. –М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. - 288 с.

65. Барчук В.Б. Вдосконалення форм і методів діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2004, № 5 (31). – с. 102-111.

66. Барчук В.Б. Уповноважений Верховної Ради з прав людини як суб’єкт забезпечення національної безпеки України: Автореферат дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. - К., 2006. – 19 с.

67. Батанов О.В. Місцеве самоврядування в політичній системі України: історія, проблеми, перспективи // Часопис Київського університету права, 2004, № 1. – С. 26 - 34.

68. Батанов О. Статут територіальної громади – основний нормативний акт місцевого самоврядування // Право України, 2004, № 7. - С. 30 - 34.

69. Безина В. Конкретизация права в судебной практике // Советская юстиция, 1968, № 2. - С. 6 – 7.

70. Бержель Ж.-Л. Общая теория права. –М.: НОТА БЕНЕ, 2000. – 576 с.

71. Берман Г.Дж. Западная традиция права : эпоха формирования / Пер. с англ.- М.:Изд-во МГУ. 1994.- 532 с.

72. Боботов С.В. Конституционная юстиция. Сравнительный анализ. –М.:ИЧП «ЕАВ», 1994. – 127 с.

73. Богданова Н.А. Конституционный Суд Российской федерации в системе конституционного права // Вестник Конституционного Суда РФ, 1997, №3. -С. 66 – 67.

74. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве. – М.: Наука, 1987. – 143 с.

75. Богдановская И.Ю. Судебный прецедент – источник права? // Государство и право, 2002, № 12. - С. 5 – 10.

76. Бойко Ю.О. Деякі питання щодо уточнення понять „закон” і „законодавство” в контексті Конституції України // Проблеми законності, 2001, № 46. - С. 11;

77. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Комментарий к Федеральному конституционному закону «Об Уполномоченом по правам человека в Российской Федерации». – М.: ИНФРА.М-НОРМА, 1997. - С. 96-97.

78. Бошко С.В. Доктрина как форма и источник права // Журнал российского права, 2003, № 12. - С. 70 – 79.

79. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264с.

80. Венгеров А.Б. Теория государства и права. Ч. 2., т. 1. –М.: Юристь, 1996. -Ч. 2., т. 1. - 152 с.

81. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процес. 2-е изд. перераб и доп. –М.: Юристь, 2005. – 527 с.

82. Вопросы теории советского конституционного права. Выпуск первый. Саратов: Приволжское книжное изд-во, 1967. - 319 с.

83. Воронов М.М. Правові акти законодавчої влади в Україні. Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – Харків, 1997. – 21 с.

84. Гамбаров Ю.С. Гражданское право. Общая часть / Под ред. В.А. Томсинова. М.: Зерцало, 2003. - 816 с.

85. Ганжа Н.В. Теоретичні проблеми Регламенту Верховної Ради України // Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02. –К., 2003. – 209 с.

86. Гегель Г.-В.-Ф. Введение к «Философии права» // Гегель Г.-В.-Ф. Собрание сочинений. –т. 7. – М., 1963.

87. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. –Тернопіль, 2003. - 432 с.

88. Георгіца А.З. Конституційно-правові інститути зарубіжних країн. Чернівці, ІДУ: Рута, 1994. - 138 с.

89. Гергіца А.З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики.- Чернівці, «Рута», 1998. – 484 с.

90. Головатенко В. Правові акти Президента України: юридична природа, статус, функції // Право України, 2004, № 3, – С. 14 – 18.

91. Головатий С. Конституція України 1996 р. в системі європейського конституціоналізму // Право України, 1997, № 8. -С. 3 – 6.

92. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. –М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 304 с.

93. Горбунова Л.М. Підзаконні нормативно-правові акти: організаційно-правові питання забезпечення законності. Дис. ... канд. юрид. наук – 12.00.07. -К., 2005. - 224 с.

94. Городецький О.В. Попередній і наступний контроль Конституційного Суду України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка „Юридичні науки”, 2003. Вип. 51. – 115-118 с.

95. Государственное право Российской Федерации: Учебник / Под. ред. О.Е. Кутафина. – М.: Юрид. лит., 1996. - 584 с.

96. Гурова Т.В. Актуальные проблемы теории источников права: Автореф. дис…к.ю.н.- Саратов,2000.-22с.

97. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. Пер. с франц. В.А.Туманова. –М.: Междунар. отношения, 1998. – 400 с.

98. Дайси А.В. Основы государственного права Англии. 2-е изд. М., 1907. С. 426.

99. Демитель А., Делитель Ф., Пикемаль М. Институты и власть во Франции. Институционные формы государственно-монополистического капитализма/ Пер. с франц.- М.: Прогресс, 1997.- 420 с.

100. Денисов В.Н. Статус міжнародних договорів у Конституції України // Вісник Академії правових наук України, 1977, №1. – с. 29-36.

101. Дербин А. П. Источники конституционного права Республики Беларусь: Теория и практика. // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Минск, 2002. - 20 с.

102. Дженкс. Э. Английское право. –М.: Юриздат, 1947. – 378 с.

103. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.12.00.01. –К., 2003. - 18 с.

104. Дюги Леон. Конституционное право. Общая теория государства: В 2-х частях: Пер с англ./ С предисловиями к русскому изд. П.Новгородцева и автора. – М.: Тип. Изд-во И.Д.Сытина, 1908. – 957 с.

105. Євграфова Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства // Право України. -2001. №10.-с.66-68.

106. Европейский Суд по правам человека. Избранные постановления и решения 2001 года / Отв. ред. Ю.Ю. Берестнев. Т. II. Приложения. –М., 2004.

107. Ершов В.В. Место и роль суда в правовом государстве // Правоведение, 1991, № 5. - С. 15 - 22.

108. Желєзняк Н. Нормотворча діяльність як форма реалізації державної правової політики / Право України, 2004, №7. – С.94-98

109. Загальна теорія держави і права: Підручник /За ред. М.В.Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В.Петришина.- Харків: Право,2002.- 432 с.

110. Закон : создание и толкование/ Под ред. А.С. Пиголкина. – М.: Спарк, 1998. – 283 с.

111. Законодательный процесс. Понаятие. Институты. Стадии : научно-практическое пособие / Отв. ред. д.ю.н. , проф. Р.Ф.Васильев. – М.: Юриспруденция, 2000.- 320 с.

112. Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини: Збірник документів. Під редакцією Н.І.Карпачової.-К.:”К.І.С.”,2004.-148с.

113. Зивс С.Л. Источники права. –М.: Наука, 1981. – С. 215.

114. Зорькин В.Д. Конституционный Суд России в европейском правовом поле // Журнал российского права, 2005, № 3. – С. 3 – 9.

115. Зыкин И.С. Обычай в советской правовой доктрине // Советское государство и право, 1982, № 3. - С. 127 – 131.

116. Иеринг Р. Борьба за право / Пер. с нем. Р.А. Верта. –СПб., 1895. – 90 с.

117. Исаков В. Подготовка и принятие законов в правовом государстве // Российская юстиция, 1997, № 7. – С. 13 – 15.

118. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т./ За ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина. – Том 1. – Кол. авторів: В.Д.гончаренко. А.Й Рогожин, О.Д.Святоцький та ін. – К.: видавничий дім «Ін юре», 2000. – 648 с.

119. Історія українського права / За ред. О.О.Шевченка. – К.: Орлан, 2001. – 214 с.

120. Історія української конституції / Слюсаренко А.Г., Томенко М.В.; Українська правнича фундація. – К.: Право, 1997. – 176 с.

121. Источники российского права : вопросы теории и истории. Учебное пособие / Отв.ред. М.Н. Марченко. – М.: Норма, 2005. – 336 с.

122. Каланда В.А. О трансформации норм международного права в правовую систему Российской Федерации (конституционно-правовой анализ) // Московский журнал международного права, 1994, № 3. - С. 12 - 27.

123. Калинин А.Ю., Комаров С.А. Форма (источник) права как категория в теории государства и права // Правоведение, 2000.-№6.–С.3-10.

124. Канашевский В.А. Прецедентная практика Европейского Суда по правам человека как регулятор гражданских отношений в Российской Федерации // Журнал российского права, 2003, № 4. - С. 122 – 126.

125. Карапетян С.А. Источники конституционного права Российской Федерации: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Ростовский гос. ун-т. — Ростов-на-Дону, 1998. — 26с.

126. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.: ”Книжкова друкарня Наукової книги”,2000.-377с.

127. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.,ПЦ „Інтертехнологія”, 2002.-409с.

128. Карпачова Н.І. Перший Омбудсман України на захисті прав людини: Збірник документів.1998-2006.-К.: „Азимут Україна”,-2007.-714с.

129. Кельзен Ганс. Чисте правознавство. Проблеми справедливості / пер. З німец. О.Мокровольського. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с.

130. Керимов Д.А. Философские проблемы права. –М.:«Мысль», 1972. – 472с.

131. Кечекьян С.Ф. О понятии источника права // Ученые записки МГУ. Вып. 116. - М., 1946. - С.4.

132. Кичун В.І. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим. Дис. ... канд.. юрид. наук. – Харків: НЮАУ. 2001. – 193 с.

133. Книгін К. Правове визначення референдуму як форми народовладдя (проблеми теорії і практики) // Право України, 2001, № 11. - С. 28 - 31.

134. Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России: Учебник для студентов высших учебных заведений. - М.: Юристь, 1998. – 479 с.

135. Козлова Е. И., Кутафин О. Е., Михалева Н. А., Скуратов Ю. И. Государственное право Российской Федерации: Учебник для студ. вузов, обуч. по напр. и спец. "Юриспруденция" / О.Е. Кутафин (ред.). — М. : Юрид. лит., 1996. — 584с.

136. Козюбра М.І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційнихх процесів // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». Т. 26. Юридичні науки. - К., 2004.- С. 3 – 9.

137. Козюбра М.І. Правовий закон: проблеми критеріїв // Вісник Академії правових наук України. – 2003.-№2(33), №3(34). – с.83-96.

138. Козюбра М.І. Попередній конституційний контроль і захист прав людини // Вісник Конституційного Суду України.-2001. -№2.-с.54-59.

139. Колесников Е.В. Особенности нормативных актов типа «Основы законодательства Союза ССР и союзных республик» // Правоведение, 1984, № 3. – С. 81 – 85.

140. Колесников Е.В. Источники российского конституционного права. –Саратов: Изд-во Саратовской госуд. академии права, 1998. - 196 с.

141. Колесников Е.В. Источники российского конституционного права: вопросы теории и методологии: Автореферат дис. ... докт. юрид. наук. - Саратов, 2000. – 38 с.

142. Колесников Е.В. Источники российского конституционного права: вопросы теории и методологии. Дис. докт. юрид. наук: 12.00.02. - Саратов, 2000. - 289 с.

143. Колесников Е.В. Указ Президента как источник конституционного права России // Конституционное развитие России: Мезвузовский научний сборник. Вып. 2. - Саратов, 1996.

144. Колодій А.М. Принципи права. –К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

145. Коментар до Конституції України / Авер'янов В.Б., Бойко В.Ф., Борденюк В.І., Ворсінов Г.Т., Гринчишин В.А. та ін. – К.: Ін-т законодавства ВРУ, 1998. – 410 с.

146. Кондратьєв Р., Гернего О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України, 2000, № 2. - С. 43 - 45.

147. Конституційне право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / За редакцією д.ю.н., професора В.Ф. Погорілка. –К.: Наукова думка, 1999. – 734 с.

148. Конституційне право України: Підручник для вузів / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 544 с.

149. Конституція незалежної України: Навч. Посібник для студ. юридич. Вищих навч. закладів / За ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С.Шемшученка, В.О.Євдокимова. – К., 2000. – 426 с.

150. Конституционное право: Учебник для высших учебных заведений // Под ред. А.Е. Козлова, -М., 1997. – 446 с.

151. Конституционное право. Энциклопедический словарь. Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А. Авакьян. М.: Изд. группа Норма-Инфра, 2001, - 676 с.

152. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо, А.М. Энтина. – 2-е изд. – М.: Норма, 2005. - 1043с.

153. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть: Учебник для вузов ./ Рук.авт.колл.и отв.ред.д.ю.н.,проф. Б.А. Страшун. –2-е изд.,обн.и дораб.- М.: Норма, 2006. – 1104 с.

154. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4-х т. Т. 4. Часть Особенная: страны Америки и Азии / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М.: Издательство НОРМА, 2001. - 413 с.

155. Конституционный Суд Российской Федерации: Постановления. Определения. 1992 – 1996 / Отв. ред. Т.Г. Морщакова. –М.: Новый Юрист, 1997. – 688 с.

156. Конституція України : Науково-практичний коментар / В.Б.Авер`янов. О.В. Бажанов, Ю.В.Баулін та ін.; Ред кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М.Грошевой та ін. – К.: Видавнийчий дім «Ін юре», 2003. – 808 с.

157. Конституция; Закон; Подзаконный акт // Отв. ред Ю.А. Тихомиров. –М.: Юр. лит-ра. 1994. - 135 с.

158. Копиленко О.Л. До проблеми конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим // Вісник Академії правових наук України, 1998, № 1(12).

159. Копиленко О.Л. Конституція Автономної Республіки Крим: проблеми прийняття, затвердження, реалізації. – К.: Таксон, 2001. – 362 с.

160. Копиленко О.Л. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. - К.: Таксон, 2002. – 342 с.

161. Коржанський М. Право. Наука. Закон // Право України, 2004, № 11. - С. 103 – 105.

162. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. СПб. Юридический Центр Пресс, 2003. - 430 с.

163. Коркунов Н.М. История философии права: Пособие к лекциям. - СПб.: Тип. Меркушева, 1896. – 270 с.

164. Коток В.Ф. О предмете и источниках конституционного права социалистических стран. – М., 1986. – 289 с.

165. Коток В.Ф. Референдум в системе социалистической демократии. – М.: Наука, 1964. - 189 с.

166. Коток В.Ф. Содержание советского конституционного права // Советское государство и право, 1971, № 2. – С. 108 - 114.

167. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.

168. Крутоголов М.А., Ковлер А.И. Парламентское право Франции. Очерки парламентського права. - М., 1993. – 238 с.

169. Кутафин О.Е. Источники конституционного права Российской федерации. М.: Юристъ, 2002. - 348 с.

170. Лазарев В.В. О роли доктринального толкования права // Советская юстиция, 1969, № 14. –С. 4 – 5.

171. Ллойд Д. Идея права / Пер. с англ. – М.: „Югона”, 2002. – 416 с.

172. Локк Дж. Два тракта о правлении. Кн. 2. // Локк Дж. Сочинения: В 3 т.: Пер. с англ. и лат. - М.: Мысль, 1988. - Т. 3. - С. 135 - 409.

173. Лопатина С.Н. Правовой акт органа и должностного лица местного самоуправления как источник права: общетеоретический аспект // Правоведение, 2000, № 2. - С. 41 - 51.

174. Лукашук И.И. Нормы международного права в правовой системе России. -М.: Спарк, 1997. - 90 с.

175. Лукьянова Е.А. Закон как источник советского государственного права. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 152 с.

176. Лукьянова Е.А. О соотношении системы государственного права и законодательства об общественном и государственном строе // Советское государство и право, 1983, № 8. – С. 131 - 135.

177. Лучин В.О. Источники советского государственного права. Учебное пособие. - Куйбышев, 1976. - 64 с.

178. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения: Учебн. пособие для вузов. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997. – 159 с.

179. Магазинер Я.М. Лекции по государственному праву (Общее государственное право). – Пг., 1919. – 234 с.

180. Маклаков В.В. Конституционное право зарубежных стран. Общая часть: учебник. – М.: Волтерс Куверт, 2006. – 896 с.

181. Маклаков В.В. Референдум в странах-членах Европейского Союза. – М.: Институт науч. информации по обществ. наукам, 1997. – 70 с.

182. Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект): Автореф. дис… к.ю.н. – К., 2002. – 19 с.

183. Марксистско-ленинская общая теория государства и права: социалистическое право. – М.: Юрид. лит., 1973. – 647 с.

184. Мартиненко П. Конституційна імплементація норм міжнародного права – об’єкт судової охорони в Україні // Українське право, 1999, № 2 (12). - С. 7– 16.

185. Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика. –Х.: Вид-во ун-ту внутр. справ, 2004. – 450 с.

186. Марченко М.Н. Источники права: Учебное пособие. –М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 760 с.

187. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. Учебник для юридич. вузов. –М.: Изд-во «Зерцало», 2001. – 560 с.

188. Марченко М.Н. Юридическая природа и характер решений Европейского Суда по правам человека // Государство и право, 2006, № 2. - С. 11-19.

189. Матузов Н.И. Актуальные проблемы теории права. – Саратов: Изд Сарат. Гос.академии права, 2004. – 512 с.

190. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України: курс лекцій. – К.: Вентурі, 1995, - 240 с.

191. Мироненко О.М. Історія Конституції України. – К.: ІнЮре, 1997. - 60 с.

192. Михалева Н.А. Конституционное право зарубежных стран СНГ. –М.: Юрист, 1998. – 352 с.

193. Мицкевич А.В. Акты высших органов Советского государства. – М.: Изд-во «Юридическая литература», 1967. – 245 с.

194. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. – М., 1996. – 400 с.

195. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фризький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.

196. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі. Дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.01. / Київський університет імені Тараса Шевченка. –К., 2001. – 420 с.

197. Мурашин О. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України, 2000, № 9. - С. 18 - 20.

198. Мурашин О. До питання про поняття правового акта // Підприємництво, господарство і право, 2002. № 12. – с. 7 – 9.

199. Муромцев Г.И. Источники права (теоретические аспекты проблемы) // Правоведение. – 1992.- № 2.- с. 23 – 30.

200. Музиченко П. Нове бачення проблеми джерел права // Юридичний вісник. – 1998. - №3. – с.108-114.

201. Мяловицька Н.А. Місце і роль Верховної Ради Автономної Республіки Крим у системі органів державної влади України // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка „Юридичні науки”. Вип. 51. - С. 112 – 115.

202. Назаренко О.А. Співвідношення Конституції України та міжнародних договорів України // Часопис Київського університету права, 2005, № 3. -с. 90 - 95.

203. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України // Право України, 1995, № 12. – С. 11 - 18.

204. Науково-практичний коментар Закону України “Про вибори Президента України” / Ред. Ю. Б. Ключковський. - К.: Парламентське видавництво, 2004. – 408 с.

205. Неказаков В.Я. Конституционно-правовые вопросы реализации в российском праве и правоприменительной практике статей 5 и 6 Европейской Конвенции по защите прав человека и основных свобод (Право на свободу, личную неприкосновенность и справедливое судебное разбирательство). Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2005. - 25 с.

206. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – Львов, 1960. – 201 с.

207. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права. –М.: Госюриздат, 1959. – 160 с.

208. Новые конституции стран СНГ и Балтии: Сборник документов. -2-е изд. –М.: Манускрипт, 1997. – 667 с.

209. Общая теория права и государства: Учебник. Под ред. В.В.Лазарева. – 3-е изд., перерад. и доп. – М.: Юристь, 1999. – 575 с.

210. Овсепян Ж.И. Указы Президента РФ в системе источников
конституционного права // Проблемы эффективности публичной власти в
Российской Федерации. - Ростов-на-Дону: Проф-Пресс, 2003. -С. 29 – 41.

211. Овчаренко І.М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. –Х. 2004. – 20 с.

212. Овчаренко И.Н. Законы в системе источников (форм) права и их классификация // Дис. ... канд. юрид. наук. –Х. 2004. – С. 221.

213. Оніщенко О.В. Конституція України як основне джерело конституційного права України // Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02 / КНУШТ. - К., 2005. – 215 с.

214. Оппенгейм Л. Международное право. – Т. 1, полутом 1. – М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1948. – 407 с.

215. Опришко В. Конституція України – основа розвитку законодавства // Право України, 1997, № 8. с. 14 - 17.

216. Орзих М.Ф. Конституция – системобразующая основа права Украины: прикладные проблемы. В кн.: Правова система України: теорія і практика: Тези доповіді I Наукових повідомлень науково-практичної конференції 7 – 8 жовтня 1993 р. К., 1993. – 552 с.

217. Пархоменко Н.М. Договір у системі права України.–К., 2000р. – с.77-78

218. Палиенко Н.И. Учение о сущности права и правовой связанности государства. –Х.: Типография и литография М.Зильберберг и С-вья, 1908. –342с.

219. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. Т. 2. Изд. Второе. – СПб., 1910, - с. 758.

220. Підопригора О.А. Основи римського приватного права: Підручник для студ. Юрид. вузів і фак.- К.: Вища школа, 1995.- 264с.

221. Повідомлення Центральної виборчої комісії “Про підсумки всеукраїнського референдуму 16. 04. 2000 р.” // Голос України, 2000.-№ 74.

222. Погорілко В. Ф., Кривенко Л. Т., Авер'янов В. Б., Мурашин Г. О., Ставнійчук М. І. Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України / В.Ф. Погорілко (відп.ред.) . — К. : А.С.К., 2003. — 650с.

223. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України.-2002.- № 3. – с. 8 – 15.

224. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч. у 2-х т. –Т. 1. / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 544 с.

225. Погорілко В., Федоренко В. Об’єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види // Право України, 2004, № 2. – с. 9 – 16.

226. Погорілко В., Федоренко В. Понятт