ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ В МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН У КОНТЕКСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

СИНЧАНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 341.161

ЕКОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ В МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
У КОНТЕКСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ
СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

12.00.11 – міжнародне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
МАЛИШЕВА Наталія Рафаелівна,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОВІДНОСИН У СИСТЕМІ «ТОРГІВЛЯ – НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ» 15
1.1. Особливості взаємодії інтересів торгівлі та навколишнього середовища і їх відображення в міжнародному праві 15
1.2. Історія розвитку міжнародно-правового регулювання екологічних аспектів торговельних відносин 26
1.3. Сучасний стан міжнародно-правового регулювання екологічних чинників торговельних відносин та перспективи його вдосконалення 44
Висновки до розділу 1 61
РОЗДІЛ 2 ЕКОЛОГІЧНІ ІНСТРУМЕНТИ В МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТОРГІВЛІ 67
2.1. Екологічне оподаткування 69
2.2. Екологічне субсидування 81
2.3. Екологічні нормування та стандартизація 96
2.4. Екологічне маркування 117
2.5. Заборони на торгівлю, пов’язані з екологічними чинниками 129
Висновки до розділу 2 139
Розділ 3 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВРАХУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ У МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ 143
3.1. Міжнародні організації екологічного профілю та їх вплив на розвиток міжнародних торговельних відносин 143
3.2. Механізми розв’язання спорів щодо екологічних аспектів міжнародної торгівлі в системі СОТ 161
Висновки до розділу 3 178
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВВП Валовий внутрішній продукт
ВНП Валовий національний продукт
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ГАТТ Генеральна угода з тарифів і торгівлі
ГДВ Гранично допустимі викиди
ГДК Гранично допустимі концентрації
ГДС Гранично допустимі скиди
ГМО Генетично модифіковані організми
ДООН Програма добровольців Організації Об’єднаних Націй
ЄЕК Європейська економічна комісія ООН
ЄКМТ Європейська конференція міністрів транспорту
ЄС Європейський Союз
ІСО Міжнародна організація з питань стандартизації
МАГАТЕ Міжнародне агентство з атомної енергії
МВФ Міжнародний валютний фонд
МСОП Міжнародний союз охорони природи
МТО Міжнародна торговельна організація
НАТО Організація Північноатлантичного договору
НАФТА Північноамериканська угоди про вільну торгівлю
ОБСЄ Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ОЕСР Організація економічного співробітництва і розвитку
ООН Організація Об’єднаних Націй
ОПЕК Організація країн-експортерів нафти
ПДВ Податок на додану вартість
ПКУ Податковий кодекс України
ПРООН Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй
СІТЕС Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення
СОТ Світова організація торгівлі
ССКЗ Угода Світової організації торгівлі щодо субсидій і компенсаційних заходів
СФН Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів
США Сполучені Штати Америки
ТБТ Угода про технічні бар’єри у торгівлі
ТК Технічний комітет Міжнародної організації з питань стандартизації
ФАО Продовольча та сільськогосподарська організація Організації Об’єднаних Націй
ФКРООН Фонд капітального розвитку Організації Об’єднаних Націй
ЮНЕП Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища
ЮНЕСКО Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
ЮНІФЕМ Фонд Організації Об’єднаних Націй для розвитку на користь жінок
DSB Комісія з урегулювання спорів Світової організації торгівлі
ENVSEC Ініціатива з навколишнього середовища і безпеки
REC Регіональний центр з навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. 5 лютого 2008 р. в Женеві Україна підписала, а 10 квітня того ж року ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі. Через 30 днів після ратифікації відповідного Протоколу наша держава стала 152-м офіційним членом цієї найвпливовішої міжнародної організації, основною метою діяльності якої є лібералізація міжнародної торгівлі, ліквідація перешкод для вільного руху товарів, послуг, капіталів у всьому світі. Сьогодні, після чотирьох років повноправного членства України у відповідній організації, накопичено певний емпіричний, а також аналітичний досвід впливу нових інтеграційних рамок на різні сторони економічних, суспільно-політичних, правових та інших відносин як усередині країни, так і у відносинах з іншими державами, міжнародними організаціями. Вплив членства України в СОТ виявився значно масштабнішим і більш багатоплановим, ніж очікувалось на момент вступу. Один із аспектів суттєвого впливу на суспільне життя – це екологічні відносини. Будучи на перший погляд відокремленими від економічних, торговельних чинників, ці відносини в останні десятиріччя набувають дедалі більше точок і ліній перетину в системі зовнішньоекономічних зв’язків, виступаючи, з одного боку, як обмежувальний чинник у розвитку торгівлі, а з іншого – як чинник, що спонукає до пошуку нових техніко-технологічних, економіко-правових та інших можливостей лібералізації торгівлі в поєднанні з раціоналізацією природокористування, без шкоди для інтересів довкілля і на засадах сталості.
Наявність відповідних зв’язків, їх характер, цільову спрямованість, динамізм і тенденції розвитку на міжнародно-правовому рівні можна найкраще простежити на прикладі організації та діяльності СОТ, її окремих організаційно-правових інститутів, прийнятих під її егідою міжнародних актів, міжнародно-правових інструментів, які використовувалися нею, а також механізмів розгляду спорів, що виникають з екологічних чинників торгівлі. Незважаючи на важливість відповідної проблематики для виявлення правової природи цих відносин, шляхів їх розвитку в системі «торгівля – навколишнє середовище», а також для прогнозування їх впливу на правотворчу й інституційну сфери як на міжнародному, так і на національному рівні, проблема екологічних чинників у міжнародно-правовому регулюванні торговельних відносин досі практично залишалась поза спеціальною увагою вітчизняних правознавців у галузі міжнародного права. Під різними кутами зору окремих аспектів відповідної проблеми в загальному контексті розвитку міжнародних економічних чи екологічних відносин або у процесі дослідження правової природи СОТ, особливостей її організації й діяльності досліджували українські та зарубіжні науковці. Зокрема, міжнародно-правові аспекти зовнішньої торгівлі аналізувались у працях таких вітчизняних і зарубіжних учених, як К. Армстронг, В. Безбах, І. Березовська, Р. Берентс, К. Бернард, Ж. Бесселер, В. Буткевич, Ж. Вейлер, М. Гармаш, І. Гендрі, К. Дейвіс, Л. Ентін, А. Капустін, С. Кашкін, В. Коновалов, М. Кремона, Е. Майєр, І. Маклод, К. Маолейн, М. Микієвич, З. Мозіль, П. Олівер, О. Оніщук, А. Осика, С. Осика, О. Покрещук, В. Пучинський, В. Пушкарьова, Г. Раут, Д. Скотт, Б. Топорнін, А. Вільям, Я. Шиманський, Ю. Юмашев та інші. Проблеми міжнародного екологічного права в їх зв’язку з міжнародними торговельними відносинами досліджувались у працях Д. Бонайна, М. Бринчука, А. Гетьмана, О. Дубовик, В. Костицького, С. Кравченко, М. Краснової, Н. Малишевої, Ю. Шемшученка та деяких інших. Спеціальні дослідження міжнародно-правових аспектів організації й діяльності ГАТТ/СОТ здійснено М. Богуславським, С. Григоряном, І. Дюмуленом, Н. Лівенцовим, А. Кіреєвим, В. Шуміловим. На формування теоретичної концепції даного дослідження вплинули також праці М. Баймуратова, О. Висоцького, В. Денисова, О. Зайчука, О. Копиленка, О. Київець, І. Лукашука, В. Мицика та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено відповідно до плану наукових досліджень відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України і є складовою комплексних науково-дослідних тем Інституту законодавства «Правові механізми інтеграції України до європейського правового простору» (державний реєстраційний № 0111U000579) та «Проблеми правового забезпечення виконання Україною міжнародних зобов’язань» (державний реєстраційний № 0111U000578).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування правової природи зв’язків у системі «довкілля – міжнародна торгівля», тенденцій їх становлення та перспектив подальшого розвитку, ролі й місця Світової організації торгівлі в гармонізації відповідних відносин, наслідків для України, що випливають із її членства в СОТ.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
– дослідити системні зв’язки інтересів торгівлі й навколишнього середовища та їх відображення в міжнародному праві;
– визначити етапи розвитку міжнародно-правового регулювання екологічних аспектів торговельних відносин;
– охарактеризувати сучасний стан міжнародно-правового регулювання екологічних чинників торговельних відносин і перспективи його вдосконалення;
– виокремити весь спектр екологічних інструментів, що застосовуються у світовій торгівлі, та з’ясувати роль і місце кожного з них у міжнародно-правовому регулюванні еколого-торговельних відносин;
– проаналізувати діяльність СОТ з точки зору врахування нею екологічних чинників в організації міжнародної торгівлі;
– виявити вплив міжнародних організацій екологічного профілю на розвиток відносин у системі «торгівля – навколишнє середовище»;
– охарактеризувати механізми розв’язання спорів, що виникають з екологічних аспектів міжнародної торгівлі, та виявити їх ефективність.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з функціонуванням СОТ, її діяльністю щодо реалізації екологічних вимог під час здійснення міжнародної торгівлі.
Предметом дослідження є міжнародно-правові та національні правові акти, що регулюють відносини в системі «торгівля – навколишнє середовище», практика їх застосування в діяльності держав і міжнародних організацій, матеріали розгляду спорів екологічного спрямування в системі СОТ та інших міжнародних організацій.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система загальнонаукових, філософських і спеціальних правознавчих методів, комплексне застосування яких дало змогу проаналізувати предмет дослідження, досягти його мети та сформулювати висновки й рекомендації. Зокрема, системно-структурний метод було застосовано при визначенні джерел і принципів торговельної політики СОТ, їх взаємозв’язків з екологічною політикою. Для визначення процесу становлення й розвитку міжнародно-правових відносин у системі «торгівля – навколишнє середовище» та їх періодизації було використано історико-правовий метод. За допомогою структурно-функціонального методу вивчались організація й компетенція СОТ та її функціональних підрозділів щодо регулювання торговельних відносин держав, які випливають з екологічних чинників, співвідношення компетенції СОТ та інших міжнародних багатосторонніх організацій. Нормативно-правовий і формально-логічний методи використовувались у процесі аналізу й оцінювання норм міжнародного права, внутрішніх актів СОТ, законодавства України й зарубіжних держав щодо врахування екологічних чинників у міжнародній торгівлі.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у здійсненні першого у вітчизняній науці міжнародного права комплексного дослідження міжнародно-правового регулювання екологічних чинників міжнародної торгівлі в контексті функціонування СОТ.
У проведеному дослідженні:
вперше:
– на підставі аналізу множинності позицій оцінювання взаємовідносин у системі «торгівля – навколишнє середовище» виокремлено три базові доктринальні підходи й охарактеризовано роль кожного з них у міжнародно-правовому регулюванні еколого-торговельних відносин;
– доведено, що взаємодія між чинниками, які сприяють лібералізації торгівлі й захисту навколишнього середовища, може призвести або до синергії, або ж до конфлікту, залежно від того, як регулюються вказані відносини; теоретичним підґрунтям міжнародно-правового регулювання екологічних аспектів міжнародної торгівлі має стати концепція сталого розвитку, спрямована на врахування інтересів не лише сучасного, а й прийдешніх поколінь, відповідно до якої економічні, екологічні та соціальні інтереси суспільства мають бути врівноваженими;
– встановлено, що міжнародно-правове регулювання в системі «торгівля – навколишнє середовище» пройшло три етапи в своєму розвитку: 1) від «великої депресії» 1929–1933 років – до підписання Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) у 1947 р. та створення Міжнародного союзу охорони природи в 1948 р.; 2) від ГАТТ 1948 р. – до СОТ 1995 р.; 3) сучасний період;
– зроблено висновок про те, що перспективним шляхом розвитку відносин міжнародної торгівлі й екології має стати розроблення та прийняття універсального інструменту СОТ, спеціально присвяченого екологічним аспектам торгівлі;
– аргументовано, що прийняття регіональних і двосторонніх угод щодо екологічних аспектів торгівлі, які не суперечать багатостороннім договорам і враховують регіональну специфіку, на сучасному етапі є явищем позитивним; пройшовши апробацію на регіональному рівні, такі угоди можуть бути підґрунтям наступного вироблення міжнародною спільнотою універсальних домовленостей у відповідній сфері;
набули подальшого розвитку:
– теза про те, що еколого-правове регулювання торговельних відносин з боку СОТ мотивоване не інтересами охорони довкілля, а інтересами недопущення дискримінації в світовій торгівлі; СОТ стримує держави в їх прагненні до встановлення екологічних обмежень у торгівлі, закріплюючи стримувальні механізми через основоположні принципи лібералізації міжнародної торгівлі, передусім через принцип національного режиму та принцип найбільшого сприяння;
– з’ясування обсягу поняття «не менш сприятливого режиму», що, зокрема, охоплює заборону на оподаткування імпортованих продуктів чи на інші види обов’язкових платежів, якої б природи вони не були, більшою мірою, ніж ті, яким прямо чи опосередковано піддаються подібні національні продукти; розрізнення внутрішніх заходів щодо продукції, яка імпортується, і внутрішньої, лише за умови, що в результаті режим продукції, яка імпортується, буде не менш сприятливим щодо її можливості конкурувати на ринку; твердження, що ключовим критерієм виявлення менш сприятливого режиму має бути визначення фактичного впливу національного заходу на відповідну продукцію;
– теоретичні обґрунтування ефективності таких правових інструментів з урахуванням екологічних чинників міжнародної торгівлі, як екологічне оподаткування; екологічне субсидування; екологічні стандартизація та нормування; екологічне маркування, заборони на торгівлю, пов’язані з екологічними чинниками;
– положення щодо переважно нефіскальної мети екологічних податків і зборів, які повинні стимулювати платників до позитивної з точки зору охорони навколишнього середовища поведінки: розроблення й упровадження безвідходних технологій, утилізації відходів, розчищення старих звалищ тощо; при цьому необхідною умовою екологічного оподаткування має бути цільовий характер використання відповідних надходжень до бюджетів;
– характеристика селективного субсидування з точки зору прямого впливу на умови конкуренції, на ціновий механізм як засобу штучного збереження застарілих виробництв, здійснюваного державами на користь одних, але за рахунок інших, в основі якого лежить боротьба галузевих і регіональних групових інтересів груп щодо їх участі в розподілі обмежених економічних ресурсів, що перебувають у господарському обігу; для оцінювання необхідності впровадження певної субсидії має враховуватися її вплив як на економічну, соціальну системи, так і на навколишнє середовище. Субсидія повинна впроваджуватися тільки тоді, коли її суспільна користь перевищує збитки для навколишнього середовища;
– положення про необхідність широкого впровадження на глобальному рівні системного підходу до управління сферою навколишнього середовища через системи екологічного менеджменту, який допоміг би урівняти можливості продукції з розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою в її доступі до ринків;
– висновок про те, що процедура розв’язання спорів СОТ не містить механізмів примусу держави до зміни свого національного законодавства, в тому числі екологічного; водночас державу можуть спонукати до відповідних змін свого національного законодавства вимоги щодо значних компенсацій або торгові санкції;
удосконалено:
– екологічні критерії й чинники, що мають братися до уваги у процесі визначення «подібної продукції», яка походить із країни-імпортера, з точки зору надання їй національного режиму, тобто рівних можливостей для конкуренції на внутрішніх ринках: зокрема, критерії подібної якості, виконання продукцією подібних функцій і її вироблення подібним з точки зору екологічності способом, а також подібним способом використання й утилізації.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в інтегральному поєднанні й розвитку теорії міжнародного економічного права та міжнародного права навколишнього середовища на засадах забезпечення сталого розвитку.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути корисними для нормотворчих і правозастосовних органів України, до завдань яких належить реалізація зобов’язань нашої держави, що випливають із Марракешської угоди про створення Світової організації торгівлі, а також здійснення управлінських та інших функцій щодо реалізації екологічної політики держави в контексті забезпечення сталого розвитку, імплементації норм міжнародних конвенцій екологічного профілю, що заторкують інтереси міжнародної торгівлі.
Теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження можуть також бути використані:
– у науково-дослідній сфері – під час дослідження правової природи суспільних відносин, що складаються на міжнародному рівні в системі «торгівля – навколишнє середовище», ролі СОТ та інших міжнародних багатосторонніх організацій екологічного профілю в розвитку відповідних відносин;
– у нормотворчій та нормопроектувальній роботі – у процесі розроблення нормативних актів України з метою імплементації вимог СОТ щодо врахування екологічних чинників у зовнішній торгівлі;
– у навчальному процесі – під час викладання курсу міжнародного права, а також спецкурсів міжнародного торгового права, міжнародного екологічного права, правової системи СОТ та підготовки відповідних підручників і навчальних посібників.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно з урахуванням сучасних досягнень науки міжнародного права та суміжних дисциплін, на підставі аналізу норм міжнародного й національного права та практики їх реалізації.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювались на засіданнях відділу європейського права та міжнародної інтеграції Інституту законодавства Верховної Ради України, а також на міжнародних та національних наукових і науково-практичних конференціях та семінарах: Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених, присвячена 110-річчю Національного аграрного університету (м. Київ, Національний аграрний університет, 18 квітня 2008 року, тези опубліковано); Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародне право навколишнього середовища: стан та перспективи розвитку» (м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 23–24 вересня 2010 року, тези опубліковано).
Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 4-х статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в 2-х опублікованих тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Екологічні інтереси та інтереси міжнародної торгівлі за своєю природою не є антагоністичними: до усвідомлення цього постулату та його відображення в міжнародному й національному праві світове співтовариство пройшло тривалий і непростий шлях.
2. Міжнародне торгове право і міжнародне право навколишнього середовища довго розвивались як дві незалежні одна від одної системи, не перетинаючись і не «втручаючись» у сфери регулювання одна одної, хоча протягом усієї історії розвитку торговельних відносин природні ресурси, природні об’єкти та природні явища у їх впливі на середовище існування людського суспільства завжди потрапляли в орбіту торговельних відносин.
Міжнародне торгове право та міжнародне право навколишнього середовища й сьогодні залишаються відносно самостійними правовими системами. Водночас вони вже не в змозі розвиватись без взаємного врахування інтересів одне одного. Міжнародне право навколишнього середовища певним чином коригує економічний, у тому числі торговельний, курс держав. Регулювання економічних (передусім комерційних, торговельних) відносин значною мірою визначається наявністю екологічних вимог, що накладають обмеження на світову торгівлю.
3. У сучасних умовах екологічні чинники справляють дедалі зростаючий вплив на розвиток міжнародної торгівлі. Щодо торгівлі відповідні чинники виступають базисними умовами виробництва продуктів торгівлі (корисні копалини, земля, вода, лісові ресурси, рибні запаси тощо), або середовищем накопичення відходів господарської (в тому числі торговельної) діяльності, або об’єктами обміну, або чинниками, що впливають на споживчі якості товарів і на ціноутворення (екологічно чисті товари, екологічно витримані умови їх виробництва та комерціалізації, дружня до навколишнього середовища тара та упаковка тощо), або проявляються в інших іпостасях. Взаємовпливи між інтересами торгівлі та навколишнього середовища мають багатовекторний, нелінійний характер, залежать від великої кількості чинників економічного, політичного, соціального та екологічного змісту, нехтувати якими в міжнародно-правовому регулюванні стає дедалі важче.
4. Аналіз домінуючих доктринальних і правових позицій до характеристики зв’язків у системі «торгівля – навколишнє середовище» дав змогу виокремити три основні підходи:
– підхід з боку екології: слід робити вибір між пріоритетами економічного зростання й захисту екологічних інтересів, належною якістю довкілля, оскільки відповідні інтереси є антагоністичними і їх узгодження забезпечити неможливо;
– підхід з боку торгівлі: розвиток і лібералізація торговельних відносин сприяють економічному й соціальному розвитку суспільства, тоді як встановлення підвищених екологічних вимог слід розцінювати не інакше, як прикриття протекціоністської політики держав у торгівлі, насамперед – зовнішній; екологічна політика не повинна використовуватись для невиправданого обмеження міжнародної торгівлі;
– збалансований підхід до оцінювання відносин у системі «торгівля –навколишнє середовище»: взаємовплив торгівлі та довкілля не є ні фатально негативним, ні однозначно позитивним. Він найбільшою мірою залежить від того, як екологічні чинники вплетені в механізми торгівлі, а торговельні інтереси враховуються у процесі планування та здійснення екологічної політики; чи існує взаємодія між цими двома системами і взаємна підтримка політик в обох сферах; нарешті, як це відбивається в міжнародному й національному праві.
5. У міжнародно-правовому регулюванні екологічних чинників міжнародної торгівлі видається можливим виділити три історичні етапи:
1) від «великої депресії» 1929–1933 років, яка наочно показала назрілу необхідність координації макроекономічної політики на багатосторонньому рівні, аж до підписання Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ) у 1947 році. Цей етап характеризується відсутністю міжнародно-правових угод щодо умов торгівлі між державами, постійними спробами створити міжнародну торговельну організацію, певним інституційним оформленням на міжнародному рівні діяльності з охорони навколишнього середовища, зокрема створенням Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Проте природоохоронна діяльність і становлення зовнішньоторговельних відносин у цей період відбуваються «паралельно» один одному, практично не перетинаючись;
2) від ГАТТ – до СОТ. Цей період характеризується тим, що міжнародно-правові режими регулювання екологічної діяльності та світової торгівлі все ще зберігають характер обмеженої сумісності, водночас у цей період відповідні відносини вже усвідомлюються як на регіональному, так і на глобальному рівні, виявом чого стають, з одного боку, спеціальні природоохоронні положення, включені в контекст торговельного права ГАТТ, з іншого ж – перші регулювальні міжнародно-правові інструменти екологічного права, якими були встановлені обмежувальні механізми щодо торгівлі під кутом зору дотримання екологічних імперативів. Однак ці дві системи, хоча й починають узгоджуватись, поки не зливаються в єдиний правовий потік: торговельне право, що формується під егідою ГАТТ, захищає інтереси вільного товарообігу від невиправданих екологічних обмежень; а міжнародне екологічне право, що починає бурхливо розвиватись після Стокгольмської конференції 1972 року, навпаки, накладає економічні чи регламентаційні обмеження на розвиток міжнародної торгівлі;
3) сучасний етап: від Всесвітньої конференції ООН з питань навколишнього середовища й розвитку (Ріо-де-Жанейро в 1992 році та створення СОТ в 1995 році до сьогодні). Цей етап характеризується зростаючим впливом екологічних чинників на торгівлю, неможливістю ігнорування екологічних інтересів на всіх стадіях і в усіх аспектах торговельних відносин між державами. Цей процес знайшов відображення як у тексті базових Угод ГАТТ/СОТ, так і в низці інших угод, що приймались із неекологічних питань, але не могли обійти останніх увагою. У цей самий період під егідою СОТ зароджуються й спеціалізовані інституції, до компетенції яких належить вирішення екологічних аспектів торгівлі. Реформуванню й розвитку було піддано й механізм розгляду спорів у системі СОТ, значною частиною яких є спори щодо екологічних умов виробництва й продажу продукції.
6. Наступним етапом у розвитку відносин міжнародної торгівлі та екології має стати розроблення і прийняття універсального інструменту СОТ, спеціально присвяченого екологічним аспектам торгівлі, який увібрав би надбання в цій сфері попередніх періодів, узагальнивши їх, відкинувши ті позиції, що не пройшли випробування часом, а також урегулювавши ті проблемні питання, які проявилися в останні роки й викликали еколого-торговельні спори. Цей документ повинен концептуально базуватись на доктрині сталого розвитку.
7. В арсеналі міжнародних і національних торговельно-екологічних заходів наявна ціла низка важелів. Найважливішими серед них є: екологічне оподаткування; екологічне субсидування; екологічні стандартизація та нормування; екологічне маркування, нарешті – заборони на торгівлю, пов’язані з екологічними чинниками. Кожен із цих заходів має свою сферу поширення і специфічний режим впливу на міжнародну торгівлю. Вони можуть застосовуватись як у поєднанні один із одним, так і кожен самостійно, як через національно-правові дії, так і у міжнародних відносинах. До обов’язків СОТ входить нагляд за недопущенням зловживання національними екологічними заходами, ненадання ними протекціоністського характеру щодо національних суб’єктів торговельних відносин.
8. СОТ у відносинах «торгівля – навколишнє середовище» постає як узгоджена система, що прагне до ідеалу вільного товарообміну в світовому масштабі. Екологічні чинники торговельних відносин беруться СОТ до уваги лише в контексті недопущення дискримінаційних дій однієї держави відносно іншої, які виходять із екологічних міркувань. Не будучи за своєю сутністю екологічною організацією, СОТ, однак, володіє юрисдикцією відносно будь-яких заходів, включаючи природоохоронні, які здійснюють вплив на стан торгівлі товарами між державами-членами цієї організації. При цьому саме під егідою цієї впливової міжнародної організації напрацьовані норми і принципи допущення обмежень міжнародної торгівлі, пов’язаних з екологічними чинниками. Ці обмеження є жорстко регламентованими угодами СОТ, яка стоїть на сторожі дотримання всіх умов відповідних обмежень.
9. Окрім СОТ, під егідою якої встановлюються правила торгівлі між країнами, на формування екологічної складової торговельних відносин впливають інші міжнародні організації, передусім ті, чинниками створення яких є охорона природи, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та охорона інших суспільних екологічних інтересів. Встановлюючи власні правові режими через інституційно-правові механізми багатосторонніх міжнародних конвенцій екологічного профілю, відповідні організації врівноважують економічні чинники вільного товарообігу. Найважливішими міжнародними організаціями екологічного профілю, діяльність яких має вихід на відносини «торгівля – довкілля», є Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Програма розвитку ООН (ПРООН), Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), Міжнародна організація з питань стандартизації (ІСО) й деякі інші. Кожна з таких організацій має свій «сегмент» інституційно-правового та організаційного впливу на відповідну сферу, але всі вони зрештою забезпечують баланс між економічними й екологічними чинниками у світовому процесі організації міжнародної торгівлі.
10. СОТ володіє механізмом розгляду спорів відносно екологічних аспектів міжнародної торгівлі. Цей механізм є багатостадійним і багатосуб’єктним, у ньому задіяна низка інструментів, що поєднують процесуальні й позапроцесуальні, обов’язкові й рекомендаційні, загальні та спеціальні, жорсткі й гнучкі чинники. Водночас аналіз справ екологічного профілю, що розглядались під егідою СОТ, указує на примат інтересів міжнародної торгівлі, відсутність екологічних пріоритетів при винесенні рішень на різних стадіях процедури.
11. Крім механізму розгляду екологічних спорів у системі СОТ існують інші правові режими розв’язання міждержавних еколого-торговельних спорів, що передбачені багатосторонніми договорами екологічного профілю. Ці режими інколи накладаються на відповідні механізми СОТ або ж конфліктують з ними. Вирішення цих конфліктних ситуацій можливе через удосконалення відповідних механізмів розгляду екологічних спорів у системі СОТ, а саме – через урахування наявності таких спеціальних режимів у праві СОТ і регламентацію конкурентних засад у їх застосуванні під час розв’язання спорів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения / Авдокушин Е. Ф. – М. : Юристъ, 2001. – С. 58.
2. Адиханов Ф. Х. Экологическое право России : курс лекций / Адиханов Ф. Х. – Барнаул, 1998. – С. 18–20.
3. Акопова Е. С. Мировая экономика и международные экономические отношения / Аконова Е. С. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – С. 13.
4. Акопова Е. С. Мировая экономика и международные экономические отношения : учеб. пособие / Акопова Е. С., Воронова О. Н., Гаврилко Н. Н. – Ростов н/Д : Феникс, 2000. – С. 332–342.
5. Александрович Я. М. Структурная перестройка и конкурентоспособность Республики Беларусь: проблемы и пути их решения / Александрович Я. М. – Минск : НИЭИ Минэкономики Республики Беларусь, 2004. – С. 121–132.
6. Амоша А. И. Проблемы отечественной угольной промышленности в контексте вступления Украины в ВТО и интеграции в ЕС / А. И. Амоша // Уголь Украины. – 2004. – № 2. – С. 3–5.
7. Андреева Н. Н. Теоретические основы экологического реформирования налоговой и учетной систем в условиях трансформации экономики Украины / Н. Н. Андреева // Научные труды ДонНТУ. – 2005. – № 89-1. – С. 24–29.
8. Андрусевич А. Довідник чинних міжнародних договорів України у сфері охорони довкілля / Андрусевич А., Андрусевич Н., Козак З. – Львів, 2009. – С. 26.
9. Анисимова И. В. Экологическая маркировка как инструмент современного маркетинга. Получение. Применение. Преимущества / Анисимова И. В., Гордышевский С. М., Сорокин Н. Д. – СПб., 2006. – С. 56.
10. Бабич А. Д. Степной оазис Аскания-Нова / Бабич А. Д. – Харьков :
Изд-во ХГУ, 1960. – С. 204.
11. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням від 22 березня 1989 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_022.
12. Баранчиков В. А. Реформы местного управления в странах Западной Европы / Баранчиков В. А. – М., 1993. – С. 10–24.
13. Барков Д. И. Международные экологические стандарты качества продукции IСO 14000 и перспективы их внедрения в Украине / Барков Д. И. – Одесса, 2007. – С. 59.
14. Беляева Е. Л. Проблемы экологии / Е. Л. Беляева // Общегосударственный научно-технический журнал ; вып. 6. – Донецк : ДонГТУ, 1998.
15. Бесстремянная Г. Е. Медико-экономические стандарты в системе здравоохранения Японии / Г. Е. Бесстремянная // Проблемы управления здравоохранением. – 2008. – № 2. – С. 56–64.
16. Большой экономический словарь / [сост. А. Б. Борисов]. – М. : Книжный мир, 2003. – 895 с.
17. Брайон А. В. Биосфера, экология, охрана природы / Байрон А. В., Гордецкий А. В., Сытник К. М. – К. : Лыбидь, 1992. – С. 523.
18. Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды) : учеб. / Бринчук М. М. – М., 1998. – С. 24–26.
19. Булатов А. С. Мировая экономика: учеб. для вузов / Булатов А. С. – М. : Экономистъ, 2007. – С. 520–535.
20. Бурлай В. Б. Международные экономические отношения / В. Б. Бурлай, Н.Н. Ливенцев. – М., 1996. – С. 33–35.
21. Быков А. Передел мирового рынка / А. Быков // Экономика и жизнь. – 1994. – № 52. – С. 12.
22. Веденьков Е. П. Заповедник «Аскания-Нова» / Е. П. Веденьков, А. К. Ющенко // Заповедники Украины и Молдавии. – М. : Мысль, 1987. – С. 114–138.
23. Вельяминов Г. М. Порядок урегулирования споров в Всемирной торговой организации / Г. М. Вельяминов // Московский журнал международного права. – 1999. – № 1.
24. Віденська конвенція про охорону озонового шару від 22.03.1985 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 21. – Ст. 1179.
25. Владиславлева Т. Б. Россия и расширяющийся Европейский Союз: проблемы и перспективы / Т. Б. Владиславлева // Знание. Понимание. Умение. – 2005. – № 2. – С. 112–118.
26. Внешнеэкономическая деятельность : учеб. / Покровская В. В. – М. : Экономистъ, 2006. – С. 22–23.
27. Водний кодекс України № 213/95-ВР від 06.06.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
28. Воронова Л. К. Фінансове право України : підруч. / Воронова Л. К. – К. : Прецедент : Моя книга, 2006. – С. 210.
29. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.who.int/ru/.
30. Всеукраїнська екологічна громадська організація «МАМА-86» [Електронний ресурс] // Концепція «неатомного» шляху розвитку енергетики України. – Режим доступу : http://www.mama-86.org.ua.
31. Выглежанина Е. Е. Природопользование и сохранение окружающей среды в Европейском Союзе: новые правовые подходы / Е. Е. Выглежанина // Право и политика. – 2003. – № 2. – С. 97–104.
32. Гайнутдинова О. Г. Экономическое регулирование природопользования / О. Г. Гайнутдинова, Л. А. Мезенцева. – Новосибирск, 1992. – С. 44.
33. Гвишиани Д. Пределы роста – первый доклад Римскому клубу [Электронный ресурс] / Д. Гвишиани. – Режим доступа : http://www.yabloko.ru/Union/MMYA/future/rim.html.
34. Генеральна угода з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р. // Офіційний вісник України . – 2010. – № 84. – Ст. 2989.
35. Генеральна угода про торгівлю послугами від 15.04.1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84, 12 листоп. – С. 482.
36. Глобальної мережі екологічного маркування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.globalecolabelling.net.
37. Голиченков А. К. Организационно-правовые формы санитарно-экологического контроля в СССР / Голиченков А. К. – М., 1984. – С. 28.
38. Голиченков А. К. Экологическое право: в поисках современной методологии / А. К. Голиченков // Актуальные проблемы развития экологического права в ХХІ веке. – М., 2007. – С. 19.
39. Гордышевский С. М. Экомаркировка – эффективный инструмент повышения экологической безопасности продукции и качества жизни / Гордышевский С. М. – СПб., 2008. – С. 29–33.
40. Горяшко А. История российских заповедников / А. Горяшко // Биология. – 2000. – № 40. – С. 12.
41. Данилов-Данильян В.И. Экологический вызов и устойчивое развитие / В. И. Данилов-Данильян, К. С. Лосев. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – С. 9.
42. Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй від 8 вересня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml.
43. Дилинговый центр. Термины [Электронный ресурс]. – Режим доступа : dilingcent.ru/broker_t.html.
44. Долан Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Д. Долан, Д. Кэмпбелл. – СПб., 2007. – С. 272.
45. Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок від 15.04.1994 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 84, 12 листоп.
46. Домовленості про правила і процедури врегулювання суперечок від 15.04.1994 року [Електронний ресурс] : Доповнення 2. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/981_019 .
47. Доповідь щодо розвитку людини на офіційному сайті ПРООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://hdr.undp.org/en/reports/.
48. ДСТУ ІСО 14020-2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecolabel.org.ua/korisnainformatsiya/ekologichne-markuvannya-v-sistemi-iso/iso-14020.html
49. ДСТУ ІСО 14021-2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecolabel.org.ua/korisnainformatsiya/ekologichne-markuvannya-v-sistemi-iso/iso-14021.html.
50. ДСТУ ІСО 14024-2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecolabel.org.ua/korisnainformatsiya/ekologichne-markuvannya-v-sistemi-iso/iso-14024.html.
51. ДСТУ ІСО/TR 14025-2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecolabel.org.ua/korisnainformatsiya/ekologichne-markuvannya-v-sistemi-iso/iso-14025.html.
52. Дюмулен И. Торгово-политическая система ГАТТ: принципы, правовые нормы и правила / И. Дюмулен // Внешняя торговля. – 1993. – № 7/8.
53. Евтеев С. А. Наше общее будущее : Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР) / С. А. Евтеев, Р. А. Переплет. – М. : Прогресс, 1989. – 376 с.
54. Екологічна марка Блакитний ангел [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.blauer-engel.de.
55. Екологічна марка ЄС Європейська квітка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.eu-ecolabel.de.
56. Екологічна марка Північний лебідь [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nordic-ecolabel.org.
57. Екологічна марка Росії Листок життя [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecounion.ru.
58. Екологічна марка України Зелений журавель [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ecolabel.org.ua.
59. Екологічний знак «Зелена точка» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gruener-punkt.de.
60. Екологічний знак «Рісайклінг» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.recycling-guide.org.uk.
61. Ермакова И. В. Генетически модифицированные организмы. Борьба миров / Ермакова И. В. – М., 2010. – С. 29.
62. Ершова Е. Перспективы зеленого дифференцирования / Е. Ершова. – К., 2005. – С. 37–38.
63. Європейська конференція міністрів транспорту [Електронний ресурс] : офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.cemt.org/.
64. Жирицкий А. К. Глобальные экологические проблемы / А. К. Жирицкий, В. И. Меркушин, Р. А. Новиков. – М. : Мысль, 1988. – С. 302.
65. Загашвили В. Торгово-политические инструменты ВТО / В. Загашвили // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 8. – С. 21.
66. Заключний документ Гаазької конференції з Європейської енергетичної хартії від 17.12.1991 р. [Електронний ресурс] : сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_061.
67. Законодавство Нідерландів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.loc.gov/law/help/guide/nations/netherlands.php.
68. Законодавство США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ncsl.org/.
69. Использование экологических проблем для достижения экономических целей при международном сотрудничестве [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.sci.aha.ru/ARC/d8.htm.
70. Ініціатива з навколишнього середовища і безпеки (ENVSEC) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.envsec.org.
71. Казаков Ю. Е. Охрана природы. Международные организации, конвенции и программы / Казаков Ю. Е. – М., 1995. – С. 12.
72. Калиниченко П. А. Современные тенденции в развитии экологического права ЕС / П. А. Калениченко // Преподавание права Европейского союза в российских ВУЗах–II : семинар, 5–7 декабря 2000 г. – М. : Статут, 2001. – С. 207–211.
73. Карлова Н. Агропродовольственная политика и международная торговля / Карлова Н. – М. : ИЭПП, 2001. – С. 44–46.
74. Картахенський протокол про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття від 29.01.2000 р. // Закон і Бізнес. – 2002. – № 39.
75. Карташкин В. А. Права человека в международном и внутригосударственном праве / Карташкин В. А. – М. : ИГиП РАН, 2000. – С. 22.
76. Кернська група [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://cairnsgroup.org/Pages/default.aspx.
77. Кефлит Г. Тревога в 2000 году: бомба замедленного действия на нашей планете / Кефлит Г. – М. : Мысль, 1990. – С. 179.
78. Киреев А. П. Международная экономика : учеб. пособие для вузов / Киреев А. П. – М. : Междунар. отношения, 2002. – С. 44.
79. Кисельов М. М. Національне буття серед екологічних реалій / М. М. Кисельов, Ф. М. Канак. – К. : Тандем, 2000.– С. 20.
80. Клименко Ю. И. Проблемы организации фермерских хозяйств: перехода и решения. Раздел III / Клименко Ю. И. – М., 1991. – С. 154.
81. Кодекс алиментариус. – М. : Весь Мир, 2006. – С. 40.
82. Кодекс України про надра № 132/94-ВР від 27.07.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
83. Колосов Ю. М. Действующее международное право : в 3 т. / Ю.М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М. :. Моск. независимый ин-т междунар. права, 1997. – Т. 2. – С. 682–687.
84. Комісія з врегулювання спорів СОТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/dispu_e.htm.
85. Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://komekolog.rada.gov.ua/komekolog/control/uk/index.
86. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права від 10.02.1982 р. [Електронний ресурс] // сайт Верховної Ради України. – Режим доступу. – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_057.
87. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення від 03.03.1973 р. [Електронний ресурс] // cайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_129.
88. Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 р. // Офіційний вісник України. – 2007. – № 22. – Ст. 932.
89. Крылова Г. Д. Основы стандартизации : учеб. / Крылова Г. Д. – М. : Юнити, 2000.
90. Кудрявцев В. Н. Устойчивое развитие: какой должна быть стратегия России / В. Н. Кудрявцев // Вопросы философии. – 1996. – № 10. – С. 161.
91. Кузнецов В. Н. Экологический менеджмент / В. Н. Кузнецов // Биология. – 2006. – № 24. – С. 16.
92. Кузьмин И. Вооруженные силы Бразлии / И. Кузьмин // Зарубежное военное обозрение. – 1983. – № 12. – С. 15–17.
93. Купалов И. В. Многостороннее регулирование торговли и инвестиций в рамках ГАТТ / И. В. Купалов // Московский журнал международного права. – 1994. – № 1. – С. 85–99.
94. Куттнер Р. Единому рынку – общие правила / Р. Куттнер // Бизнес вик. – 1992. – № 12. – С. 2–5.
95. Лист Державного комітету ветеринарної медицини України № 15-3-1-3/2291 від 27.04.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN45974.html.
96. Лист Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 15-2-23/1654 від 29.02.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN72900.html.
97. Лісовий кодекс України № 3852-XII від 21.01.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
98. Лукина А. В. Экологический фактор в современном маркетинге: дисс. … канд. экон. наук : 08.00.05 / А. В. Лукина. – М., 2003. – С. 135.
99. Лысов Е. А. Экологические платежи: действующая практика исчисления и уплаты / Е. А. Лысов // Бухгалтерский учет и налоги. – 2004. – № 2. – С. 28.
100. Магомедова А. И. ГАТТ: правовая природа и структура : [монография] / А. И. Магомедова, Е. З. Хасанова. – СПб., 1992. – С. 6. – (Серия : Философия и социально-экономические науки).
101. Малишева Н. Р. Гармонізація стандартів навколишнього середовища України зі світовими та європейськими і підвищення ефективності їх впровадження / Н. Р. Малишева // Малий і середній бізнес. – 1999. – № 1–2.
102. Малишева Н. Р. Екологічне право: вектори розвитку в ХХІ столітті / Н. Р. Малишева // Право України. – 2011. – № 2.
103. Малишева Н. Р. Екологічні та природоресурсні податки і збори : наук.-практ. коментар до розділів VІІІ, Х, ХІ, ХІІІ, ХVІ, ХVІІ Податкового кодексу України / відп. ред. Н. Р. Малишева. – К. : Алерта, 2011. – 358 с.
104. Малишева Н. Р. Еколого-правові аспекти зовнішньоекономічних відносин / Н. Р. Малишева, Ю. С. Шемшученко // Економіко-правові питання екології. – К., 1996. – С. 89.
105. Малышева Н. Р. Концепция устойчивого развития и ее отражение в законодательстве Украины об охране окружающей среды / Н. Р. Малышева, Н. И. Ерофеев, В. Н. Петрина // Эколого-правовые вопросы научно-технического прогресса. – К. : Наук. думка, 1993. – 160 с.
106. Мальмьонська декларація міністрів 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unepcom.ru/unep/basedocs/malmo-decl.html.
107. Марракешская декларация [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.wto.ru/ru/content/documents/docs/marakesh.doc.
108. Марракешська Угода про заснування Світової організації торгівлі від 15 квітня 1994 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 48. – Ст. 970.
109. Медоуз Д. Пределы роста / Д. Медоуз, Й. Рандерс. – М. : Академкнига, 2007. – 342 с.
110. Международная торговля [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/Международная_торговля.
111. Международное право : учеб. для вузов / отв. ред. Г.В. Игнатенко, О. И. Тиунов. – М. : Издат. группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 584 с.
112. Международное публичное право : учебник / [Л. П. Ануфриева, Д. К. Бекяшев, К. А. Бекяшев, В. В. Устинов и др.] ; отв. ред. К. А. Бекяшев. – 4-е изд. – М. : ТК Велби : Проспект, 2006. – С. 286, 326.
113. Меркулов А. С. Международные экономические организации / А. С. Меркулов. – М., 2002. – С. 10–11.
114. Миклашевская Н. А. Международная экономика : учеб. пособие для вузов / Н. А. Миклашевская, А. В. Холопов. – М., 2004. – С. 21.
115. Министерская декларация от 14.11.2001 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : www.wto.ru/ru/content/documents/docs/DohaDecl.doc.
116. Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин від 02.12.1961 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 34, 6 верес. – Ст. 2418.
117. Міжнародна конвенція з охорони птахів, які корисні в сільському господарстві, від 19.03.1902 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_400.
118. Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25.08.1924 р. : офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_221.
119. Міжнародна конвенція щодо регулювання китобійного промислу від 02.12.1946 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_102.
120. Міжнародна організація з питань стандартизації IСO: перелік технічних комітетів IСO [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iso.org/iso/ru/list_of_iso_technical_committees.
121. Міжнародна організація з питань стандартизації ІСО [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iso.org
122. Міжнародна організація з питань стандартизації ІСО: комітети ради ІСО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iso.org.
123. Міжнародна організація з питань стандартизації ІСО: склад членів ІСО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iso.org.
124. Міжнародна організація з питань стандартизації ІСО: участь Філіппін в роботі технічного комітету [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iso.org/iso/ru/about/iso_members/iso_member_participation_tc.htm?member_id=2041.
125. Міжнародна угода про створення в Парижі Міжнародного Епізоотичного бюро з додатком Органічного статуту Міжнародного Епізоотичного бюро від 25.01.1924 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/998_169.
126. Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) [Електронний ресурс] : офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.iaea.org/.
127. Міжнародне енергетичне агентство [Електронний ресурс] : офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.iea.org/.
128. Міжнародний союз охорони природи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.iucn.org/.
129. Міністерство екології та природних ресурсів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.menr.gov.ua/content/article/6981.
130. Мозіль З. Правове регулювання міжнародної торгівлі в рамках Європейського Союзу : [монографія] / З. Мозіль. – Львів, 2005. – С. 7. 6
131. Мокров Г. Г. Международная торговля, экономическая безопасность и таможенные преступления : науч.-практ. и учеб. пособие / Мокров Г. Г. – М. : Юрид. книга, 2009. – С. 254.
132. Монреальський протокол про речовини, що руйнують озоновий шар від 16.09.1987 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_215.
133. Мукерджи А. Внедрение нормативов ВТО: проблемы развивающихся стран / А. Мукерджи // Мировая экономика и международные отношения. – 2003.– № 6. – С. 19.
134. Найробійська декларація щодо ролі та мандату ЮНЕП 1997 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unepcom.ru/unep/basedocs/narobi-decl.html.
135. Никитин В.А. Управление качеством на базе стандартов ИСО 9000:2000 / В. А. Никитин, В. В. Филончева. – 2-е изд., перераб и доп. – СПб. : Питер, 2006. – С. 127.
136. Николаева И. П. Мировая экономика : учеб. пособие / Николаева И. П. – М., 2005. – С. 124.
137. Об охране окружающей среды : Закон Республики Беларусь от 26.11.1992 г. (в редакции Закона от 17.07.2002 г. № 126-З с последующими изменениями) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.meteo.ru/publish_law/izdan/docs/201.htm.
138. Об охране окружающей среды : Федеральный Закон Российской Федерации от 10.01.2002 г. Принят Государственной Думой 20.12.2001 г. Одобрен Советом Федерации 26.12.2001 г. (в ред. Федерального закона от 22.08.2004 г. № 122-ФЗ с последующими изменениями) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.consultant.ru/popular/okrsred.
139. Окружающая среда и торговля : справ.-аналит. пособие / О. Понизова, Е. Малиновская. – 2-е изд. – М. : Центр Эко-согласие, 2006.
140. Организационная структура Всемирной Торговой Организации (ВТО) [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.wto.ru/chto.asp?f=structure&t=8.
141. Організація Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.oecd.org.
142. Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unesco.org/new/ru/unesco/.
143. Орешкин С. М. ВТО и реальный бизнес / Орешкин С. М. – М. : Градиент, 2001. – С. 14–15.
144. Орлюк О. П. Фінансове право : навч. посіб. / Орлюк О. П. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 528 с.
145. ОЭСР – Прогноз развития мировой экономики // БИКИ. – 2001. – № 129. – С. 4.
146. Пахомова Н. В. Экономика природопользования и охраны окружающей среды : учеб. пособие / Н. В. Пахомова, К. К. Рихтер. – СПб. : Изд-во
С.-Петербург. ун-та, 2003. – С. 11–15.
147. Пенкин А. Ф. Структурные сдвиги в экономике: объективные закономерности и экономическая политика (на примере ФРГ) / Пенкин А. Ф. – М. : Ин-т общественных наук при ЦК КПСС, 1991. – С. 84–92.
148. Петров В. В. Экологический кодекс России (к принятию Верховным Советом Российской Федерации Закона «Об охране окружающей природной среды») / Петров В. В. – М., 1995. – С. 8.
149. Петрова Т. В. Проблемы правового механизма охраны окружающей среды / Петрова Т. В. – М. : Зерцало, 2000. – С. 114–115.
150. Повідомлення Державної ветеринарної і фітосанітарної служби України від 29 лютого 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vet.gov.ua/dep/news/?date=&words=&ps=5&p=26.
151. Пода Т. О. Інституційні і процедурні проблеми функціонування системи врегулювання міждержавних суперечок СОТ та можливості їх вирішення / Т. О. Пода // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 1 (30). – С. 84–91.
152. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 92, т. 1. – Ст. 3248.
153. Полуэктов А. Многосторонняя система ГАТТ: до и после «Уругвайского» раунда. / А. Полуэктов // Внешняя торговля. – 1994. – № 4.
154. Поляков В.В Мировая экономика и международный бизнес / В. В. Поляков, Р. К. Щенин. – М., 2006. – С. 17.
155. Порядок денний на ХХІ століття [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/agenda21.shtml.
156. Про екологічну експертизу : Закон України № 45/95-ВР від 09.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
157. Про заборону ввезення на територію України м’яса і продуктів з птиці [Електронний ресурс] : Закон України № 3223-ІV від 15.12.2005 р. – Режим доступу :
http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2005_12_15/JD6EA00H.html#.
158. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України № 1629-IV від 18.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
159. Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства : Наказ Мінекобезпеки України № 171 від 27.10.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 18. – Ст. 664.
160. Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011–2015 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 577-р від 25.05.2011 р. // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 135.
161. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння : Постанова Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 5. – Ст. 169.
162. Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору : Постанова Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 9. – Ст. 347.
163. Про зону надзвичайної екологічної ситуації : Закон України № 1908-III від 13 липня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
164. Про комплексне запобігання та контроль за забрудненням [Електронний ресурс] : Директива Європейського Парламенту та Ради 2008/1/ЄС. – Режим доступу : http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2008:024:0008:0029:en:PDF.
165. Про охорону атмосферного повітря : Закон України № 2707-XII від 16.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 678.
166. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України № 1264-XII від 25.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
167. Про Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів : Указ Президента України від 13 квітня 2011 р. № 465/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. – № 12. – С. 33.
168. Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення : Постанова Кабінету Міністрів України № 459 від 10.08.1992 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 9. – Ст. 217.
169. Про приєднання України до Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття : Закон України № 152-IV від 12 вересня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 44. – Ст. 320.
170. Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення : Закон України № 662-XIV від 14.05.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 232.
171. Про проведення індексації нормативів плати (збору) за використання природних ресурсів : Постанова Кабінету Міністрів України № 1735 від 06.11.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 45. – Ст. 365.
172. Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття : Закон України № 257/94-ВР від 29.11.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 49. – Ст. 433.
173. Про ратифікацію Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар : Закон України № 545/96-ВР від 22.09.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 5. – Ст. 29.
174. Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі : Закон України № 250-VI від 10.04.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 23. – Ст. 213.
175. Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату : Закон України № 435/96-ВР від 29.10.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 277.
176. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів : Закон України № 3677-VI від 08.07.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 17. – Ст. 155.
177. Про рослинний світ : Закон України № 591-XIV від 09.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22–23. – Ст. 198.
178. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності : Закон України № 3164-IV від 01.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 12. – Ст. 101.
179. Про стандартизацію : Закон України № 2408-III від 17.05.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 24. – Ст. 1057.
180. Про стандартизацію і сертифікацію : Декрет Кабінету Міністрів України № 46-93 від 10.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 27. – Ст. 289.
181. Про тваринний світ : Закон України № 2894-III від 13 грудня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.
182. Програма добровольців ООН [Електронний ресурс] : офіційний сайт. – Режим доступу : http://www.unv.org/.
183. Програма ОЕСР з охорони навколишнього середовища // [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.oecd.org/dataoecd/51/44/23928290.pdf
184. Програма ООН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unep.org.
185.