ЕКСПЕРТИЗА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

РОМАНЕНКО ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 347.951

ЕКСПЕРТИЗА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Білоус Віктор Тарасович,
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України

Ірпінь – 2013

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………...3
ВСТУП ……………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ ………………………………………13
1.1. Сутність сучасного адміністративного процесу та місце експертизи в ньому……………………………………………………………………………...13
1.2. Спеціальні вимоги до результатів експертизи при розгляді справ в адміністративному процесі та їх удосконалення………………………………33
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...55
РОЗДІЛ 2 ДОКАЗУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕКСПЕРТИЗИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ ………………………………………57
2.1. Доказування із залученням експерта як процесуальна форма пізнання в адміністративному процесі……………………………………………………..57
2.2. Особливості призначення та проведення експертизи при вирішенні майнових спорів…………………………………………………………………80
2.3 Зміст висновку експерта як джерело доказів в адміністративному процесі …………………………………………………………………………..98
Висновки до розділу 2…………………………………………………………111
РОЗДІЛ 3 ВИКОРИСТАННЯ ПОЗИТИВНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО ТА ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ ……………………………………..114
3.1. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду проведення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі………………. 114
3.2. Удосконалення правового регулювання процедури компенсації витрат на проведення експертизи в адміністративному процесі………………….. 155
Висновки до розділу 3…………………………………………………………161
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….174

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВАС − Вищий адміністративний суд України;
ГПК − Господарський процесуальний кодекс України;
ЄС − Європейський Союз;
ЗУ − Закон України;
КАС − Кодекс адміністративного судочинства України;
КМ − Кабінет Міністрів України;
КУпАП − Кодекс України про адміністративні правопорушення;
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України;
РФ − Російська Федерація;
СЕУ − судово-експертні установи;
Ст. – стаття;
США − Сполучені Штати Америки;
ФРН − Федеративна Республіка Німеччини;
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України;
Мінюст − Міністерство юстиції України;
МК − Митний кодекс України;
ПК − Податковий кодекс України;
п. – пункт;
ч. – частина;
КНДІСЕ – Київський науково-дослідний інститут судових експертиз;
Реєстр АМПСЕ – реєстр атестованих методик проведення судових експертиз;
УКТ ЗЕД – Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності

ВСТУП

Актуальність теми. У період активного становлення демократичних основ державного та соціального життя в Україні підвищуються вимоги до рівня забезпечення прав та свобод громадян, якості діяльності всіх суб’єктів, наділених владними повноваженнями. Як відомо, захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин шляхом розгляду адміністративних справ покладається на органи державної влади та є основним завданням адміністративного судочинства.
При розгляді адміністративних справ, з метою встановлення об’єктивної істини, спостерігається збільшення ролі судових експертиз як джерела доказів не тільки в господарському, цивільному, кримінальному процесах, а й в адміністративному. Висновок експерта виправдано займає ключове місце в системі джерел доказів. За допомогою експертиз, які проводяться на основі спеціальних знань у науці, техніці, мистецтві чи ремеслі шляхом повного та об’єктивного дослідження обставин справи, встановлюються фактичні дані, що мають доказове значення і дають змогу вирішувати адміністративні справи з додержанням загальних та спеціальних принципів адміністративного процесу. Експертиза цілком справедливо вважається ефективним засобом встановлення обставин адміністративної справи. Вона дає змогу використовувати весь наявний арсенал сучасних досягнень науки і техніки.
Наразі експертиза стрімко розвивається. Такий розвиток зумовлений інтеграцією та диференціацією наукових знань. Завдяки застосуванню наукових прийомів, методів і комплексного підходу до дослідження тих чи інших об’єктів доказування розширює кордони сфери пізнання осіб, уповноважених приймати рішення у справі, чи суду, що раніше їм були недоступні.
З розвитком вітчизняної науки можливості, що надаються шляхом проведенням судової експертизи, зростатимуть, зокрема, і в адміністративному процесі. Зважаючи на це, важливо заповнити прогалини у нормативно-правовому регулюванні та розв’язати проблеми, що виникають при призначенні й проведенні судових експертиз та здійсненні судово-експертної діяльності в адміністративному процесі. Усе зазначене зумовлює актуалізацію обраної теми дисертаційної роботи.
Загальне науково-теоретичне підґрунтя дослідження становлять фундаментальні наукові праці ряду вітчизняних провідних учених-фахівців: А. І. Берлача, В. Т. Білоуса, І. Л. Бородіна, Н. П. Бортник, Є. В. Додіна, О. А Долгого, В. О.Заросила, Р. А. Калюжного, Л. М. Касьяненко, Т. О. Коломоєць, І. Є. Криницького, М. П. Кучерявенка, Д. М. Лук’янця, Н. Р. Нижник, С. В. Пєткова, А. М. Подоляки, Д. В. Приймаченка, А. С. Сіцінського, П. В. Цимбала, Х. П. Ярмакі та ін.
Окремо використано науковий доробок науковців, які приділяли увагу розробці основ адміністративного процесу, а саме: В. Б. Авер’янова, О. О. Бандурки, В. М. Бевзенка, Ю. П. Битяка, В. К. Колпакова, О. В. Кузьменко, О. П. Рябченко та ін.
Доказуванню в адміністративному процесі було присвячено низку вітчизняних кандидатських дисертацій, зокрема, В. В. Гордєєва, О. М. Дубенка, О. М. Круглова, М. П. Мельника, О. В. Умнової та ін.
Дослідження проблем призначення, проведення та використання результатів експертизи в адміністративному процесі знайшло фрагментарне висвітлення у низці дисертаційних досліджень, а саме: Г. Л. Карпенко приділила увагу аналізу правового регулювання, що визначає статус спеціалістів, експертів та експертних органів у процесі провадження митної справи, а також форм і методів їх діяльності; А. І. Іванов частково розкрив організаційні-правові аспекти діяльності експерта у провадженні у справах про адміністративні правопорушення без глибокого аналізу найбільш поширених випадків призначення експертиз. У свою чергу, Ю. Я. Лоза вибірково дослідив аспекти призначення, проведення та використання результатів судових експертиз у процесі здійснення адміністративного судочинства без урахування сучасних проблем адміністративного процесу.
Коло наукових розробок цієї проблематики доволі широке, однак далеко не всі проблемні питання експертизи в адміністративному процесі дістали вирішення − окремі з них були тільки позначені, а деякі й досі залишаються дискусійними. Тому, жодним чином не применшуючи наукової та практичної цінності опублікованих робіт з проблеми, яка розглядається, зауважимо, що експертиза в адміністративному процесі потребує комплексного висвітлення з урахуванням положень сучасного чинного законодавства та проблем практики.
Необхідність розв’язання окреслених проблем додатково актуалізує обрану тему дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, схваленої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98; Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, є складовою наукових планів Національного університету ДПС України.
Конкретне наукове завдання щодо дослідження проблематики визначене у планах науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України – «Організаційно правові засади правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (державний реєстраційний номер УкрІНТЕІ 0105U000657), а також «Правове регулювання управлінської та правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (державний реєстраційний номер УкрІНТЕІ 0112U001826).
Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Національної академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні сутності та змісту експертизи в адміністративному процесі, виявленні прогалин у правовому регулюванні здійснення судово-експертної діяльності у зазначеному процесі та обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:
– розкрити сутність і роль експертизи при доказуванні як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі;
– визначити поняття та сутність судової експертизи в адміністративному процесі;
– встановити особливості експертизи в адміністративному процесі як юридичному процесі взагалі;
– охарактеризувати вимоги до спеціальних знань як основи проведення судової експертизи в адміністративному процесі;
– з’ясувати вимоги до висновку експерта як джерела доказів у адміністративному процесі;
– уточнити правовий статус та участь експерта в адміністративному процесі;
– охарактеризувати особливості здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення проведення судових експертиз, здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі та її правового регулювання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі призначення, проведення та використання результатів судових експертиз в адміністративному процесі.
Предметом дослідження є експертиза в адміністративному процесі.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань у дисертаційній роботі використано низку загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, з урахуванням особливостей сучасної проблематики, а їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми призначення, проведення та використання результатів судових експертиз в адміністративному процесі. Під час проведення дисертаційного дослідження застосовано загальнонауковий діалектичний метод, а також похідні від нього методи.
Так, за допомогою логіко-семантичного методу розкрито сутність і зміст доказування як процесуальної форми пізнання в адміністративному процесі; поняття та сутність судової експертизи в адміністративному процесі (підрозділ 1.1); методи синтезу, структурно-функціональний та формально-юридичний використовувалися при з’ясуванні вимоги до висновку експерта як джерела доказів у адміністративному процесі (підрозділ 2.3); метод статистичного аналізу дав можливість проаналізувати практику проведення судових експертиз в адміністративному процесі (підрозділи 2.1, 1.2); використання методів аналізу, синтезу, групування дало змогу уточнити правовий статус та участь експерта в адміністративному процесі (підрозділ 3.1); компаративний метод використовувався при вивченні світового досвіду діяльності експертних установ (підрозділ 3.2); застосування організаційно-правового, системно-функціонального та методу документального аналізу дало змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення проведення судових експертиз та здійснення судово-експертної діяльності в адміністративному процесі (підрозділи 3.1, 2.2).
Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі філософії, теорії держави і права, адміністративного права та процесу тощо.
Правову основу дослідження становлять Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Податковий кодекс України, закони України, що містять норми, які регулюють здійснення судової експертизи та судово-експертної діяльності в адміністративному процесі, та інші нормативно-правові акти.
Інформаційною й емпіричною базою дослідження є практика призначення проведення та використання результатів судових експертиз за 2007–2012 роки, опитування 260 підприємців, які вирішували спори з призначенням експертизи та вивчення 95 справ з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічних досліджень, присвячених проблемам адміністративно-правового регулювання проведення експертизи в адміністративному процесі. У процесі дослідження сформульовано нові наукові положення та пропозиції щодо удосконалення процедури призначення, методики проведення та використання як доказів результатів експертизи в адміністративному процесі:
вперше:
– доведено, що особливістю сучасного адміністративного процесу щодо захисту прав юридичних і фізичних осіб при неюрисдикційних і юрисдикційних провадженнях є необхідність проведення значно зростаючої кількості експертиз документів, пов’язаних із майновими спорами;
– обґрунтовано доцільність створення експертного підрозділу для проведення експертиз за замовленням податкової служби та платників податків у справах, що розглядаються в адміністративному порядку;
– запропоновано напрями розробки методики експертизи застосування електронного підпису від імені суб’єктів підприємницької діяльності;
удосконалено:
– підстави узгодження норм Закону України «Про судову експертизу» та Кодексу адміністративного судочинства України в частині правового статусу експерта, що визначає вимоги порядку призначення та проведення судової експертизи до висновку експерта;
– положення, що адміністративна процесуальна правоздатність експерта є завжди спеціальною – як особи-носія спеціальних знань і полягає у його здатності мати права й обов’язки, а також реалізовувати вже набуті ним права та виконувати покладені обов’язки у міру вступу в адміністративний процес. Дієздатність особи-експерта настає за певних обставин, які зумовлюються спеціальною правоздатністю;
– суть ознак розмежування ролі експерта і спеціаліста як учасників адміністративного судочинства;
– аргументи щодо доцільності розвитку організації судово-експертної діяльності в Україні шляхом удосконалення правового регулювання відомчої та альтернативної незалежної судової експертизи та забезпечення рівних можливостей у використанні обох форм експертної діяльності;
дістали подальшого розвитку:
– уточнено вимоги щодо віднесення висновку експерта до джерел доказів у адміністративному процесі, що зумовлює наявність чіткої конкретизації його змісту та обґрунтовано необхідність передбачення виключно його письмової форми;
– виявлено окремі прогалини у формулюванні норм, що визначають правовий статус та участь експерта в адміністративному процесі;
– визначення основних ознак експерта як суб’єкта та учасника адміністративного судочинства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та рекомендації з питань удосконалення наукових категорій та правового регулювання в частині призначення, проведення та використання результатів експертиз в адміністративному процесі становлять як науково-теоретичний, так і прикладний інтерес та були використані у:
– правозастосовній діяльності – у діяльності ДПА України у місті Києві (акт впровадження в практичну діяльність від 7 грудня 2011 року № 16/08-32);
– практичній діяльності – у діяльності Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (акт впровадження в практичну діяльність від 12 грудня 2012 року);
– навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Адміністративний процес», «Судова експертиза», «Криміналістика» (акт впровадження в навчальний процес від 21 березня 2011 року № 14/08-36);
– науково-дослідній роботі – сформульовані у дисертації положення та висновки можуть бути основою для подальших наукових досліджень з питань проведення та використання експертизи в адміністративному процесі в Україні (акт впровадження у наукову діяльність від 13 вересня 2011 року № 17/44).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною працею. Основні положення, висновки, рекомендації та пропозиції, що характеризують наукову новизну та практичне значення отриманих результатів дослідження, які виносяться на захист, розроблено авторкою самостійно. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного наукового дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару кафедр управління, адміністративного права і процесу, адміністративної діяльності та фінансового права Національного університету державної податкової служби України.
Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Другій міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 23 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення» (м. Львів, 14 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень 2010» (м. Полтава, 22–24 листопада 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Держава і право в умовах судової реформи» (м. Донецьк, 8 квітня 2011 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено у дев’яти публікаціях, п’ять з яких оприлюднені у виданнях, які визначені як фахові з юридичних наук, та чотири – тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, що об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок, обсяг основного тексту – 174 сторінки, список використаних джерел – 211 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження вирішено наукове завдання щодо уточнення визначень окремих видів експертизи в адміністративному процесі при розв’язанні майнових спорів та особливостей дослідження документів, у тому числі й електронних. Крім того, проведене наукове дослідження дало можливість сформувати такі висновки і пропозиції, зокрема:
1. Адміністративний процес покликаний розв’язувати конкретні індивідуальні справи, зокрема, у спорах про законність притягнення до адміністративної відповідальності – спори, що випливають з податкового митного, бюджетного та інших видів законодавства. Доцільно виділити два основні підходи до його розуміння – адміністративний юрисдикційний процес і судовий адміністративний процес, що надає можливість в їх межах визначити належне місце експертизи як у процесі розв’язання адміністративних справ (спорів) уповноваженими на те органами (їх посадовими особами), так і розв’язання адміністративних справ у процесі здійснення адміністративного судочинства.
2. Судова експертиза на сьогодні є одним з унікальних способів отримання цінної доказової бази, а висновки експерта – важливим джерелом доказів як у кримінальному, господарському, цивільному процесах, так і в достатньо молодому адміністративному процесі, що дозволить встановити об’єктивну істину в тій чи іншій справі.
3. Експертиза в адміністративному процесі нині в Україні перебуває на новому етапі свого розвитку, адже стрімкий розвиток науки і техніки, а також інтереси судової практики вимагають від фахівців, які займаються питаннями судової експертизи, швидкого реагування на появу нових наукових, технічних засобів і спеціальних знань та їх використання у доказуванні. Даний вид досліджень значно розширює доказові можливості суб’єктів як адміністративно-деліктного, так і адміністративно-судового процесу, надає можливість під час досудового розгляду справ використовувати необмежені можливості сучасної науки.
4. Аналіз норм кодифікованого законодавства дає підстави стверджувати, що вітчизняний законодавець чітко не розмежовує поняття «експертиза» та «судова експертиза». У зв’язку з цим висловлено припущення, що «судова експертиза» призначається у процесі розгляду справ адміністративним судом, а «експертиза» – органом чи посадовою особою, однак таке твердження потребує додаткового обгрунтування. Визначення поняття судової експертизи в адміністративному процесі, її сутності має як теоретичне, так і практичне значення, тому що точне вирішення цього питання сприяє й точному встановленню порядку та меж застосування експертизи в зазначеному виді адміністративного провадження.
5. Виділяти як ознаку судової експертизи процесуальну самостійність і індивідуальну відповідальність судового експерта не можна, оскільки це характеризує не дослідження, а експерта як спеціального суб’єкта експертизи. Тому самостійною ознакою експертизи буде її виконання спеціальним суб’єктом – судовим експертом. Указане тлумачення експертизи дозволить уніфікувати підходи до розуміння судової експертизи як у судовому адміністративному, так і в адміністративно-деліктному процесах. Необхідність указаної уніфікації зумовлена тим, що при розв’язанні адміністративних справ як адміністративний суд, так і органи (посадові особи), уповноважені розглядати такі справи, користуються основними положеннями Закону України «Про судову експертизу» та іншими нормативно-правовими актами з питань призначення, проведення та використання результатів судових експертиз, а експерти несуть відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку відповідно до статті 384 КК України.
6. Статистичні дані свідчать, що найбільш поширеними в адміністративному процесі є судова економічна та судово-бухгалтерська експертиза документально оформлених фінансових операцій та звітності, однак судді не завжди коректно формулюють питання, що необхідно вирішити під час проведення експертного дослідження. Тобто, потрібно нормативно закріпити можливість корегувати поставлені питання замовником судової експертизи, судовим експертом, враховуючи відповідність експертному завданню.
7. Інститут доказів і доказування в адміністративному судочинстві має свою специфіку. Незважаючи на велику кількість спільних рис із аналогічним інститутом в інших видах судочинства, відмінність доказування та доказів в адміністративному судочинстві зумовлена дією принципу офіційного з’ясування усіх обставин у справі, а також презумпцією вини відповідача.
8. Висновок експерта є досить специфічним джерелом доказів (при його оцінці необхідно мати на увазі, що, на відміну від інших джерел доказів, він з’являється тоді, коли спірні відносини вже виникли і вирішити їх у добровільному порядку не можна), він може виступити тим об’єктивним критерієм, який допоможе встановити істину. Останнім часом стрімко зросла роль експертизи у процесі розв’язання адміністративно-правових спорів. У законодавстві зазначено про необхідність враховувати під час розв’язання податкових спорів, зокрема, й в адміністративному досудовому порядку, будь-які фактичні дані, на підставі яких уповноважений суб’єкт (особа, до компетенції якої входить прийняття рішення з приводу скарги платника податків) встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення таких спорів.
У порядку досудового вирішення податкових спорів не передбачено необхідність здійснювати доказування, як діяльність уповноваженого суб’єкта, що відбувається відповідно до передбаченого законом порядку зі збирання, дослідження, перевірки та оцінки фактичних даних, використання їх під час встановлення об’єктивної істини у справі, обґрунтування висновків і рішень. У зв’язку з цим у пункті 56.3 статті 56 ПК України не доцільно вживати у переліку джерел фактичних даних термін «докази».
9. При переведенні вирішення податкового спору у площину адміністративного судочинства логічно використовувати такий висновок експерта, як джерело доказів у судовому адміністративному процесі. І навіть за умови, якщо суду потрібно для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, призначити експертизу, обставини, які було з’ясовано у результаті проведення експертизи під час вирішення податкового спору в досудовому адміністративному порядку, суд може визнати такими, що звільняються від доказування, відповідно до статті 72 КАС України.
10. Під час розв’язання податкового спору в адміністративному досудовому порядку логічно використовувати висновок експерта, отриманий під час здійснення податкового контролю суб’єктом такого контролю (органом ДПС України). Наведена вище норма пункту 84.3 ПК України позбавляє можливості платника податків, відповідно до підпункту 56.3 статті 56 ПК України, подати до контролюючого органу вищого рівня у процесі вирішення податкового спору такий висновок експерта (його оригінал чи копії). Адже відповідно до положень вказаного підпункту статті 84.3 ПК України передбачено тільки ознайомлення платника податків із висновком експерта. У зв’язку з цим для врегулювання зазначеного питання потрібно до пункту 84.3 статті 84 ПК України внести ряд змін і викласти його у такій редакції: «Орган державної податкової служби зобов’язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи – надати йому належним чином завірену копію висновку експерта».
Крім того, у пункті 84.3 статті 84 ПК України вказано, що результатом такої експертизи є формування висновку експерта та пунктом 84.6 статті 84 ПК України передбачено відповідальність експерта за надання завідомо неправдивого висновку. Такі положення відповідають нормам КАС України, які регулюють призначення судової експертизи у порядку здійснення адміністративного судочинства. Враховуючи це, доцільно усунути прогалини, згадані вище, з урахуванням положень статей 81-82 КАС України. Таке узгодження положень ПК України та КАС України є необхідною умовою ефективного використання експертизи (її результатів) при здійсненні податкового контролю органами ДПС України та розв’язання податкових спорів платників податків.
11. На сьогодні використання електронних документів як доказів в адміністративному процесі є проблематичним, через те що немає чіткого правового регулювання. Унаслідок цього судді по-різному сприймають такий вид документів, а сторони намагаються уникати ускладнень, пов’язаних із їх наданням, та не посилаються на зазначені джерела.
З метою усунення вказаних недоліків доцільно доповнити главу 6 «Докази» статтею 79-1 «Електронні документи як докази» та главу 3 «Судовий розгляд справи» статтею, яка буде містити положення про дослідження електронних документів, в якій буде передбачено, як представляються учасникам процесу такі електронні документи, передбачити право учасників у справі задавати питання спеціалістам та експертам щодо автентичності (оригінальності) таких документів, зокрема, електронного підпису та інших реквізитів, право сторін, просити суд виключити їх із переліку доказів у справі, вирішувати справу без таких доказів чи призначити експертизу тощо.
12. Необхідно визначити єдиний підхід до форми експертного висновку і затвердження її, а саме: «виключно у вигляді письмової». Це у будь-якому випадку не позбавляє суд можливості запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Пропонуємо частину чотири статті 82 «Висновок експерта» КАС України викласти у такій редакції: «Експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право на судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку».
Крім того, доцільно внести зміни до пункту 3 статті 148 «Дослідження висновку експерта» КАС України та викласти його у такій редакції «3. Пояснення та/чи доповнення експерта викладаються письмово за його підписом і приєднуються до справи».
13. Необхідно передбачити (закріпити) право суду (головуючого чи судів) встановлювати обсяг питань до експерта, зважаючи на те чи надані на них відповіді в експертному висновку, на повторність заданих питань експертові, на які вже надавалися ним відповіді, чи стосуються питання встановлення обставин справи, зважаючи на достатній рівень встановлення обставин справи з метою її неупередженого вирішення. Закріплення такого права суду дозволить попередити безпідставне затягування вирішення справи під час судового розгляду особами, які беруть участь у справі. Додатково необхідно надати право експерту вмотивовано відхилити питання, що не відносяться до його компетенції.
14. Для забезпечення потреб органів ДПС України під час здійснення податкового контролю та розв’язання податкових спорів в адміністративному досудовому порядку; платників податків, у частині забезпечення їх законних інтересів, захисту прав і свобод; адміністративних судів різного рівня, в частині розв’язання адміністративних справ (спорів), обов’язковим учасником яких є Державна податкова служба; у наданні висновків щодо питань, які потребують спеціальних знань, доцільно створити експертну лабораторію на базі спеціалізованого вищого навчального закладу Державної податкової служби України. Для цього є всі передумови.
15. Правове положення експерта у адміністративному процесі в Україні схоже з загальною моделллю його правового статусу і в інших пострадянських країнах. Разом із тим доцільно перейняти досвід деяких із зазначених країн щодо визначення правового статусу керівника експертної установи в окремій правовій нормі (Законі України «Про судову експертизу»), який виконує ряд процесуальних та організаційних функцій, зокрема, призначення конкретного експерта для проведення експертизи у випадку, якщо суд доручає проведення експертизи експертній установі, приведення експерта до присяги та інші.
Права та обов’язки судового експерта визначаються такими основними документами, як Закон України «Про судову експертизу» та КАС України. У цих нормативно-правових актах, можна виділити дві групи прав та обов’язків експерта в адміністративному процесі, а саме:
– ті, що стосуються здійснення адміністративного процесу, в якому він є учасником – процесуальні;
– ті, що пов’язані із організацією здійснення судово-експертної діяльності – організаційні.
Зважаючи на зазначене вище, при визначенні обов’язків експерта в статті 66 КАС України доцільно:
– виділити їх в окрему норму (наприклад, частину 3) із заголовком «Експерт зобов’язаний: …»;
– розмежувати процесуальні та організаційні обов’язки. Зазначити, що обов’язки експерта щодо проведення експертизи встановлені у Законі України «Про судову експертизу», а процесуальні – навести у відповідній нормі КАС України. Такі зміни дозволять конкретизувати обов’язки, як елемент правового статусу експерта саме в судовому адміністративному процесі. Запропоновані групи обов’язків експерта в КАС України будуть кореспондуватись із обов’язками експерта, визначеними Законом України «Про судову експертизу», це забезпечить єдиний підхід до розуміння положень зазначених нормативно-правових актів.
16. З метою уникнення дублювання положень Закону України «Про судову експертизу» щодо визначення прав судового експерта у статті 66 КАС України потрібно викласти частину 10 зазначеної статті у такій редакції: «Експерт має права, встановлені Законом України «Про судову експертизу», та права: на компенсацію витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом до суду; відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів не достатньо для виконання покладених на нього обов’язків, або якщо він не володіє необхідними знаннями для виконання покладених на нього обов’язків».
Необхідно внести зміни до статей КАС України та Закону України «Про судову експертизу», що визначають права та обов’язки судового експерта, з метою узгодження положень цих нормативно-правових актів та усунення дублювання їх норм. Для цього потрібно в КАС України залишити лише процесуальні права та обов’язки експерта. У Законі України «Про судову експертизу» доцільно залишити тільки організаційні права та обов’язки експерта, які стосуються судово-експертної діяльності в цілому та при цьому будуть базовими для будь-якого виду процесу.
17. Ефективність здійснення судової експертної діяльності взагалі і в адміністративному процесі зокрема насамперед залежить від стану її зовнішньої та внутрішньої організації, а також від відповідності реаліям і потребам такого процесу.
У статті 81 КАС України не встановлено обмежень щодо питань експертизи. Разом із тим практика Вищого адміністративного суду України визнає можливість відмови у призначенні експертизи з питань, що належать до виключної компетенції суб’єктів владних повноважень. Адміністративний суд на прохання осіб, які беруть учать у справі, призначає експертизу і доручає її проведення: відповідній експертній установі або конкретному експерту.
Зі змісту статті 81 КАС України не зрозумілими є умови залучення експертами певних осіб, тобто про яку домовленість між сторонами йде мова, як сторони мають засвідчити наявність такої домовленості.
У зв’язку з цим пропонуємо визначити умови залучення експерта таким чином:
– якщо ініціатором проведення експертизи є особи, які беруть участь у справі, вони можуть запропонувати доручити проведення експертизи конкретному експерту. У випадку коли сторони не заявили клопотань щодо призначення конкретних експертів і щодо незгоди із вибором експерта ініціатором проведення експертизи, вважається, що домовленість щодо призначення конкретного експерта досягнута;
– якщо ініціатором проведення експертизи є суд, то особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання про доручення провести експертизу конкретному експерту або експертній установі.
Реалізація зазначених висновків і пропозицій буде сприяти удосконаленню адміністративного процесу завдяки підвищенню ефективності використання результатів експертизи з метою встановлення об’єктивної істини у справі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Тимощук В. П. Процедура прийняття адміністративних актів: питання правового регулювання: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Тимощук Віктор Павлович. – К., 2009. – 214 с.
3. Лунев А. Е. Административное право : [учебник] / Лунев А. Е. – М., 1967. – 604 с.
4. Бахрах Д. Н. Советское законодательство об административной ответственности : [учебное пособие] / Бахрах Д. Н. – Пермь, 1969. – 344 с.
5. Пешков А. Б. Проблемы административно-правового метода регулирования советских общественных отношений : / Пешков А. Б. – Иркутск, 1974. – 180 с.
6. Манохин В. М. Органы советского государственного управления (Вопросы формирования) : / Манохин В. М. – Саратов, 1962. – 163 с.
7. Петров Г. И. Советское административное право / Петров Г. И. – Л. : Изд-во Ленинг. ун-та, 1970. – 277 с.
8. Голосніченко І. П. Проблеми адміністративного процесу на сучасному етапі розвитку української держави / І. П. Голосніченко // Актуальні проблеми держави та права : зб. наук. праць. – Одеса : Юрид. літ., 2003. – Вип. 19. – С. 26–28.
9. Бандурка О. М. Адміністративний процес : [підручник] / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
10. Сорокин В. Д. Проблемы административного процесса / В. Д. Сорокин – М. : Юрид. л-ра, 1968 – 180 с.
11. Тихомиров Ю. А. О концепции развития административного права и процесса / Ю. А. Тихомиров // Государство и право. – 1998.– № 1. – С. 5–14.
12. Бахрах Д. Н. Административное право : [учебник для вузов] / Бахрах Д. Н. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 368 с.
13. Курс адміністративного права України : підручник / [В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко]; за ред. В. В. Коваленка. – К. : Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.
14. Коренев А. П. Нормы административного права и их применение / Коренев А. П. – М. : Юрид. лит., 1998. – 142 с.
15. Гурвич М. А. Основные черты гражданского процессуального правоотношения / М. А. Гурвич // Сов. государство и право. – 1972. – № 2. – С. 31–33.
16. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : [монографія] / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
17. Стахурський М. Ф. Питання реформування адміністративного процесу в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Стахурський Микола Феодосійович. – К., 2002. – 206 с.
18. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : [навчальний посібник] / Демський Е. Ф. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
19. Волчецкая Т. С. Возможности и перспективы использования криминалистики в административном процессе / Т. С. Волчецкая, В. Н. Хорьков // Правоведение. – 2003. – № 3. – С. 106–113.
20. Романенко Л.М. Структура адміністративного процесу в умовах судової реформи / Л.М. Романенко // Держава і право в умовах судової реформи: матеріали Всеукраїнській науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих учених 8 квітня 2011 року / Донецький університет економіки та права. – Донецьк, 2011. С. 196–198.
21. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР / Салищева Н. Г. – М., 1964. – 108 с.
22. Демин А. А. Субъекты административного права Российской Федерации : [учебное пособие ] / Демин А. А. – М. : Книгодел, 2010. – 272 с.
23. Якуба О. М. Советское административное право (Общая часть). / Якуба О. М. – К. : Вища школа, 1975. – 232 с.
24. Кононов П. И. Административный процесс : подходы к определению понятия и структуры / П. И. Кононов // Государство и право. – 2001. – № 6. – С. 16–24.
25. Салищева Н. Г. Административный процесс в СССР / Салищева Н. Г. – М. : Юридическая литература, 1985. – 196 с.
26. Тихомиров Ю. А. Административное судопроизводство в России : перспективы развития / Ю. А. Тихомиров // Российская юстиция. – 1998. – № 8. – С. 35–37.
27. Кодекс адміністративного судочинства України : від 06.12.2012 р. № 5518-VI [Електронний ресурс] : [офіц. текст станом на 11 березня 2012 року]. – Режим доступу до докум. : http://zakon.rada.gov.ua/ – Заголовок з екрана.
28. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / [Ківалов С. В., Харитонова О. І., Пасенюк О. М., Аракелян М. Р ]. – Х. : ТОВ «Одісей», 2005. – 552 с.
29. Стефанюк В. С. Поняття судового адміністративного процесу та його принципи в адміністративному праві / В. С. Стефанюк // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 49–53.
30. Клейман А. Ф. Вопросы гражданского процесса в связи с судебной практикой / А. Ф. Клейман // Социалистическая законность. – М., 1946. – № 9. – С. 11–14.
31. Демин А. А. Понятие административного процесса и кодификация административно-процессуального законодательства Российской Федерации / А. А. Демин // Государство и право / Российская академия наук ; Институт государства и права. – М. : Наука, 2000. – № 11. – С. 5–12.
32. Селіванов А. О. Судове право : нова галузь права чи теоретична думка? [Електронний ресурс] / А. О. Селіванов // Верховний Суд України : Інформ. сервер. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf – Заголовок з екрану.
33. Рябченко О. П. Судове право не тільки для суддів / О. П Рябченко // Право України. – 2009. – № 2. – С. 156–160.
34. Рябченко О. П. Проблемні питання розвитку сучасної доктрини адміністративного права і процесу / О. П. Рябченко // Право України. – 2011. – № 1. – С. 1–6.
35. Сіліч І. І. Гарантії забезпечення прав і свобод громадян в адміністративному процесі : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Сіліч Іван Іванович. – Х., 2008. – 197 с.
36. Коліушко І. Управлінські послуги – новий інститут адміністративного права. / Коліушко І., Тимощук В. // Право України. –2001. – № 5. – С. 30–34.
37. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : [навч. посіб. ]. / Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р. С.– К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
38. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України: від 18.03.2004 р. № 1618-ІУ [Електронний ресурс] : [офіц. текст станом на 11 березня 2012 року]. – Режим доступу до докум. : http://zakon.rada.gov.ua/ – Заголовок з екрана.
39. Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон України від 28.12.1960 р. № 4651-VI [Електронний ресурс] : [офіц. текст станом на 11 березня 2012 року]. – Режим доступу до докум. : http://zakon.rada.gov.ua/ – Заголовок з екрана.
40. Господарський процесуальний кодекс України: від 16.01.2003 р. № 436-ІУ [Електронний ресурс] : [офіц. текст станом на 11 березня 2012 року]. – Режим доступу до докум. : http://zakon.rada.gov.ua/ – Заголовок з екрана.
41. Когут О. В. Правовий статус експерта в адміністративному процесі / О. В. Когут // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 3. – С. 97–103.
42. Іванов А. В. Експерт у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Іванов Андрій Валерійович. – Запоріжжя, 2009. – 188 с.
43. Лоза Ю. Я. Експертиза в адміністративному судочинстві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Лоза Юрій Ярославович. – К., 2011. – 204 с.
44. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
45. Кодекс України про адміністративні правопорушення: від 06.12.2012 р. № 5518-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.
46. Податковий Кодекс України, чинне законодавство зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kodeksy.com.ua/podatkovij_kodeks_ukraini.htm.
47. Про судову експертизу : Закон України: від 7.05.2012 року № 4711-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4038-12.
48. Cловарь иностранных слов. – М. : Русский язык, 1980. – 624 с.
49. Юридична енциклопедія / [під ред. Ю. С. Шемшученка]. – Т. 2. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. – Т. 2. –741 с.
50. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [укл. і гол. ред. В. Г. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
51. Ожегов С. И. Словарь русского язика : 70 000 слов / [под ред. Н. Ю. Шведовой]. – [23-е изд., исп.]. – М. : Русский язык, 1991. – 917 с.
52. Словник іншомовних слів / [за ред. О. С. Мельничука]. – 2-е вид., випр. і доп.. – К. : Головна редакція української радянської енциклопедії, 1985. – 966 с.
53. Романенко Л. М. Визначення поняття «спеціальні знання» як невід’ємної частини поняття «експерт» та «судова експертиза» в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // Право і суспільство. – 2011. – № 4. – С. 94–99.
54. Волчецкая Т. С. Основы судебной экспертологии : [учеб. пособ.] / Волчецкая Т. С. – Калининград : Изд-во КГУ, 2004. – 197 с.
55. Гордєєв В. В. Доказування в адміністративних справах, пов'язаних з виборчим процесом : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гордєєв Віталій Володимирович. – К., 2009. – 204 с.
56. Палиашвили А. Я. Экспертиза в суде по уголовным делам / Палиашвили А. Я. – М. : Юридическая литература, 1973. – 142 c.
57. Орлов Ю. К. Производство экспертизы в уголовном процессе / Орлов Ю. К. – М. : Юридическая литература, 1982. – 178 с.
58. Луцький І. М. Судово-психіатрична експертиза в адміністративному процесі : [ навчальний посібник ] / Луцький І. М. – Івано-Франківськ : Симфонія форте, 2012. – 249 с.
59. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за заг. ред. акад. НАН України Ю. С. Шемчушенка]. – К. : ТОВ «Вид-во «Юридична думка», 2007. – 992 с.
60. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С. – М. : Мегатрон ХХI, 2000. – 2-е изд. доп. – 334 с.
61. Треушников М. К. Судебные доказательства / Треушников М. К. – М. : ГОРОДЕЦ, 1997. – 287 с.
62. Жеребко О. І. Компетенція експертизи і компетентність експерта, співвідношення понять / О. І. Жеребко // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції / Ірпінська фінансово-юридична академія. – Ірпінь, 2012. – С. 99–101.
63. Зайцева Е. А. Правовой институт судебной экспертизы в современных условиях: [монография] / Зайцева Е. А. – Волгоград : Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2003. – 188 с.
64. Нагорный Г. М. Понятие судебной экспертизы / Г. М. Нагорный // Криминалистика и судебная экспертиза : [ респ. междувед. научно-метод. сб. ]. – К. : Вища школа,1984. – № 29. – С. 7–12.
65. Эйсман А. А. Заключение эксперта. Структура и научное обоснование / Эйсман А. А. – М. : Юридическая литература, 1967. – 147 с.
66. Сахнова Т. В. Судебная экспертиза / Сахнова Т. В. – М. : Городец, 2000. – 368 с.
67. Галкин В. М. Средства доказывания в советском уголовном процессе / Галкин В. М. – М.: – ВНИИСЭ, 1968. Ч. 2 – 124 с.
68. Шепітько В. Ю. Довідник слідчого / Шепітько В. Ю. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 208 с.
69. Романенко Л. М. Визначення поняття та сутності судової експертиз в адміністративному процесі / Л. М. Романенко // Наука і правоохорона. – 2010. – № 1(7). – С. 118–124.
70. Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах: Наказ міністерства юстиції України від 12.12.2011 р. № 3505/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1431-11.
71. Кримінальний процесуальний кодекс України: від 18.09.2012 р. № 5288-VI [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.
72. Юрчишин В. Д. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Віталій Дмитрович Юрчишин. – Івано-Франківськ, 2007. – 227 с.
73. Шмонин А. В. Понятие и содержание специальных познаний в уголовном процессе / А. В. Шмонин // Российский судья. – 2002. – №11. – С. 11–13.
74. Махов В. Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений : [монография] / Махов В. Н. – М.: Изд-во РУДН, 2000. – 296 с.
75. Дулов А. В. Вопросы теории судебной экспертизы / Дулов А. В. – Минск : Изд-во Белорус. ун., 1959. – 316 с.
76. Орлов Ю. К. Заключение эксперта как источник выводного знания в судебном доказывании : автореф. дис. на соис. ученой степени д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Ю. К. Орлов. – М., 1985. – 55 с.
77. Романюк Б. В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Богдан Васильович Романюк. – К., 2002. – 222 с.
78. Ревака В. М. Форми використання спеціальних пізнань в досудовому провадженні : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ревака Віктор Миколайович. – Х., 2006. – 197 с.
79. Нагорный Г. М. Гносеологические аспекты понятия «специальные знания» / Г. М. Нагорный // Криминалистика и судебная экспертиза. – Киев: Высшая школа, 1980. № 21. – С. 35–43.
80. Гончаренко А. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве / Гончаренко А. И. – Киев: Вища школа, 1980. – 254 с.
81. Сорокотягин И. Н. Системно-структурная характеристика специальных познаний и формы их использования в борьбе с преступностью / И. Н. Сорокотягин // Применение специальных познаний в борьбе с преступностью. – Свердловск, 1983. – С.24–27.
82. Зуев Е. И. Современное представление о специальных познаниях в судопроизводстве / Е. И. Зуев // Новые разработки и дискуссионные проблемы теории и практики судебной экспертизы : экспресс информация ВНИИСЭ. – М, 1985. – 23 с.
83. Зинин А. М. Введение в судебную экспертизу / [Зинин А. М., Омельянюк Г. Г., Пахомов А. В.]. – М. : Изд-во Московского психолого-социального ин-та; Воронеж : Изд-во НПО «МОДЭК», 2002. – 240 с.
84. Ціркаль В. В. Процесуальні підстави і криміналістичні умови участі спеціалістів у судових діях / В. В. Ціркаль // Теорія та практика застосування чинного кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: матеріали у 2-х ч. наук.-практ. Конф. – Ч. І. – К. : НАВСУ, 2002. – 232 с.
85. Карпенко Г. Л. Експертиза в митній справі: організаційно-правовий аспект : дис. … канд. юрид. наук 12.00.09 / Карпенко Ганна Леонідівна. – Одеса, 2007. – 188 с.
86. Ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 3-453//11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/
87. Чадин М. В. Судебно-экономическая экспертиза как метод государственного контроля в Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук. 12.00.14 / Чадин Максим Валерьевич. – М., 2003. – 196 c.
88. Про затвердження Порядку атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз : Постанова Кабінету Міністрів України: від 2 липня 2008 р. № 595 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/595-2008-%D0%BF.
89. Про затвердження порядку ведення реєстру методик проведення судових експертиз Наказ Міністерства юстиції: від 2 жовтня 2008 року № 10666/5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0924-08.
90. Россинская Е. Р. Судебная экспертиза в гражданском, арбитражном и уголовном процессе / Россинская Е. Р. – М. : Норма, 2006. – 256 с.
91. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах : Постанова Пленуму Верховного Суду України: від 30. 05. 1997 р. № 8 ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 № 15 (v0015700-98) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0008700-97. – Заголовок з екрана.
92. Кузякин Ю. П. Проблемы совершенствования правового регулирования производства судебных экспертиз по делам об административных правонарушениях / Ю. П. Кузякин, Е. Р. Россинская // Журнал российского права. – 2005. – № 10. – С. 37–53.
93. Аналітична довідка щодо проведення експертиз у 2011 р. / Київський науково-дослідний інститут судових експертиз. – Київ, 2011. – 28 с.
94. Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів Міністерства юстиції України : затв. Наказом Міністерства юстиції України від 9 серпня 2005 року № 86/5 // Офіційний вісник України зі змінами. – 2005. – № 35. – Ст. 1996, у редакції Наказу Міністерства юстиції України від № 1054/5 від 07.11.2007 року.
95. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції № 53/5 від 8.10.1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 46. – (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 965/5 від 01.06.2009 р.).
96. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-0000/11/2670 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/
97. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності : Постанова Кабінету Міністрів України: від 21 травня 2012 р. № 428 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/428-2012-%D0%BF
98. Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей : Закон України: від 21.09.1999 р. № 1068-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 405 – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1068-14. – Заголовок з екрана.
99. Про затвердження Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків : Наказ Міністерства охорони здоров’я: від 22 листопада 1995 року № 212 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0136-96.
100. Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади: від 8 жовтня 2001 р. № 397 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG6503.html. – Заголовок з екрана.
101. Васильев Ф. П. Доказывание по делу об административном правонарушении : дисс. … доктора юрид. наук. : 12.00.14 / Васильев Ф. П. –М., 2005. – 403 с.
102. Боннер А. Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности / Боннер А. Т. – М. : Российское право, 1992. – 319 с.
103. Фаткуллин Ф. Н. Общие проблемы процессуального доказывания / Фаткуллин Ф. Н. – 2-е изд., доп.– Казань : Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 206 с.
104. Курилев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / Курилев С. В. – Минск : Изд-во Минск. ун-та, 1969. – 447 с.
105. Кузнецов Н. П. Уголовно-процессуальное доказывание и доказательственное право / Кокорев Л. Д., Кузнецов Н. П. // Уголовный процесс : доказательства и доказывание. – Воронеж, 1995. – С. 8–11.
106. Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях: от 30 декабря 2001 года № 195-ФЗ (в ред. от 30 декабря 2008 г.) // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2002. – № 1 (ч. 1). Ст. 1; 2009. – №1. – Ст. 17.
107. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса : [научное пособие] / Строгович М. С. – М. : НАУКА, 1968. – Т. 1. – 470 с.
108. Скобликов П. А. Арбитражный и уголовный процессы : коллизии в сфере доказывания и пути их преодоления / Скобликов. П. А. – М., 2006. – 144 с.
109. Додін Є. В. Доказательства в административном процессе : [научное пособие] / Додін Є. В. – М. : Юрид. лит., 1973. – 192 с.
110. Белкин А. Р. Теория доказывания / Белкин А. Р. – М. : НОРМА, 1999. – 692 с.
111. Лупинская П. А. Понятие доказывания / П. А. Лупинская // Уголовно-процессуальное право Российской Федерации. – М., 2003. – 243 с.
112. Смірнов А. В. Поняття процесу доказування : [підручник для вузів] / А. В. Смірнов, К. Б. Калиновський. – К., 2004. – 345 с.
113. Савицкий В. М. Язык процессуального закона / Савицкий В. М. – М. : Норма, 2005. 1987. – 288 с.
114. Сергун А. К. Судебные доказательства / А. К. Сергун // Гражданское процессуальное право России. – М., 1998. – 290 с.
115. Штутин Я. Л. Предмет доказывания в гражданском процессе / Штутин Я. Л. – М., 1963. – 186 с.
116. Чечіна Н. А., Актуальні проблеми теорії і практики цивільного процесу / Н. А. Чечіна, Д. М. Чечот. – Д., 1979. – 278 с.
117. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу / Гурвич М. А. – М., 1950. – 123 с.
118. Рыжаков А. П. Уголовно-процессуальное доказывание : понятие и средства / Рыжаков А. П. – М. : Информационно-издательский Дом «Филинъ», 1997. – 416с.
119. Герасимова Н. П. Установление фактических обстоятельств дела в правоприменительной деятельности (на основе материалов органов внутренних дел): автореф. дис. на соиск.уч. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. П. Герасимова – М., 2000. – 21 c.
120. Масленников М. Л. Производство по делам об административных правонарушениях в органах милиции / Масленников М. Л. – Тверь, 1992. – 148 с.
121. Мзфадьян Э. М. Судебное право / Мзфадьян Э. М. – М., 2003. - 563 с.
122. Орлов Ю. К. Основы теории доказательств в уголовном процессе / Орлов Ю. К. – М., 2000. – 144 с.
123. Шкарупа В. К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції) : [монографія ] / Шкарупа В. К. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1995. –163 с.
124. Круглов О. М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Круглов Олег Миколайович . – Х., 2003. – 222 с.
125. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств / Белкин Р. С. – М. : Мысль, 1966. – 512 с.
126. Налоговый кодекс РФ [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://vladrieltor.ru/nalkodeks/. – Заголовок з екрана.
127. Административно-юрисдикционный процесс: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.14 / Чекалина Олеся Викторовна. – М., 2003. – 205 c.
128. Про судову практику з питань призначення та прийняття результатів судових експертиз : Закон України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.advocat-cons.info/index.php. – Заголовок з екрана.
129. Тильчик В. В. Адміністративно-право