ЕКСПЛІКАЦІЯ ПРИХОВАНОГО ВПЛИВУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ

Краткое описание

журналістики Київського національного університету
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Корнєєв Віталій Михайлович

УДК 070.41

ЕКСПЛІКАЦІЯ ПРИХОВАНОГО ВПЛИВУ
ПУБЛІЦИСТИЧНОГО ТЕКСТУ
Спеціальність 10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Різун Володимир Володимирович,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2002

ЗМІСТ
Вступ............................................................................................................... 3
Розділ перший. Прихований вплив публіцистичного тексту як предмет дослідження............................................................................................................................. 11
1.1. Прихований вплив як процес зміни поведінки, емоційних станів, переконань і установок реципієнта..................................................................................... 17
1.2. Текст у процесі комунікації: умови активації прихованого впливу.... 35
1.3. Особливості текстової локалізації прихованого впливу..................... 46
1.4. Підходи до класифікації прихованого впливу публіцистичного
тексту........................................................................................................ 67
Висновки до розділу................................................................................. 78
Розділ другий. Прийоми формування прихованого впливу....................... 81
2.1. Структура твору і прихований вплив................................................ 81
2.1.1. Структурні прийоми формування прихованого впливу.............. 84
2.1.2. Ефективність формування прихованого впливу засобами структури (експериментальне дослідження). ............................................................. 91
2.2. Формування прихованого впливу за допомогою актуалізації
семантики............................................................................................... 95
2.2.1. Емоціогенна структура та емоційна насиченість тексту як засіб прихованого впливу....................................................................................................... 96
2.2.2. Продукування прихованого впливу з використанням емоціогенної структури та емоційної насиченості тексту (експериментальне дослідження)............. 111
2.3. Формування прихованого впливу публіцистичного тексту з
використанням прийомів реклами і public relations................................ 114
Висновки до розділу.............................................................................. 133
Розділ третій. Комплексний підхід до визначення прихованого впливу публіцистичного тексту................................................................................................................ 135
3.1. Аналіз інформаційного балансу тексту з позиції прихованого впливу. 136
3.2. Методика векторного аналізу тексту............................................... 141
3.3. Методика смислово-експресивного картування............................... 152
3.4. Комплексний аналіз прихованого впливу публіцистичного тексту. 160
Висновки до розділу.............................................................................. 176
Висновки..................................................................................................... 178
Список використаних джерел.................................................................... 183
Додатки ...................................................................................................... 220

ВСТУП
Актуальність проблеми зумовлена зростанням інтересу суспільства до засобів масової інформації в період соціальних перетворень, катаклізмів, зміни суспільно-економічних формацій. Зростання соціальної активності мас логічно вимагає нових засобів висловлення думки, чіткого окреслення соціальної позиції, відповідно, зростають вимоги до професійних якостей журналіста. У наш час в Україні співіснує багато видань різного тематичного, політичного, ідейного спрямування, кожне з яких обстоює свою позицію, своє бачення світу. До того ж, сучасні ЗМІ великою мірою залежать від економічних чинників. У таких обставинах конкурентоспроможність кожного видання залежить від якості його писемної продукції.
Звідси постає проблема ефективності того впливу, який справляє видання і кожен окремо взятий текст на споживача інформації. Зокрема, досить актуальним виступає питання формування через текст прихованого впливу та виявлення результатів цього впливу на адресата повідомлення. Зростання кількості інформаційних продуктів у суспільстві, використання не завжди етично мотивованих прийомів оперування свідомістю реципієнта веде до збільшення недовіри аудиторії до засобів масової інформації.
Поняття виборчі технології”, чорний (сірий) піар”, маніпулювання громадською думкою” міцно ввійшли в наше життя, і нині вже ні в кого не викликає подиву декларування політиками відмови від використання нечесних методів реклами і пропаганди”, хоча це мало б розумітися саме по собі.
Саме тому на сучасному етапі розвитку журналістської науки постає актуальна проблема всебічного вивчення прихованого впливу публіцистичного тексту. В цьому напрямі провадяться окремі дослідження, але вони, як правило, не виходять за межі часткових завдань. Проаналізовано результати цих досліджень у сфері реклами (використання стереотипів), у паблік рилейшенз (формування громадської думки); у літературознавстві (оперування підтекстовою інформацією); у літературному редагуванні (оптимізація тематичної структури тексту); у психолінгвістичних дослідженнях (закони продукування і сприймання писемного твору).
На рівні структури, композиції, архітектоніки та стилю публіцистичного тексту В.Різун [402-405] та М.Феллер [520-522] розробили ефективні моделі вичленування зайвих” у структурі тексту підтем, установили співвідносність ідеї автора та її вираження засобами тексту. Дослідження прихованого впливу публіцистичного тексту становить логічне продовження заданого вектора аналізу прийомів адаптації тексту до реципієнта, який виступає чинником актуалізації смислу.
Вплив імпліцитно виражених елементів у художньому тексті досить повно представлений у роботах А.Матчук [275] та В.Назарця [308]. Ці порівняно нові дослідження розкривають сутність підтексту, прийоми його формування та декодування. Оскільки публіцистичний текст за своїми основними жанровими ознаками стоїть досить близько до художнього тексту, подібні прийоми формування підтексту зустрічаємо і в текстах ЗМК.
Формування прихованого впливу на рівні лексики і семантики розглядає Л.Кисельова [175;177], яка на основі чіткого розмежування мовного і мовленнєвого знака підходить до визначення системи мови з позиції комунікації через інформеми та прагмеми (мовні і мовленнєві), що дає змогу з достатньою точністю окреслити прагматичний потенціал будь-якого тексту.
Вивчення прихованого впливу здійснюється нині і в психологічному аспекті. Психологічні закони сприймання інформації зумовлюють особливий підхід до системи мовних знаків [143], ситуації мовлення і комунікації загалом [108] та сприймання великих обсягів інформації [519], а також до характеру змін у свідомості реципієнта і, відповідно, до особливостей структурування свідомості [324]. Водночас психологічні закони сприймання [516; 61] можуть визначати характер реакції реципієнта на інформацію, навіть мотивувати уникнення однієї інформації і потребу в отриманні іншої [523]. Прихований вплив формується відповідністю чи невідповідністю тексту психологічним умовам сприймання і комплексом очікувань та потреб реципієнта в інформуванні [106] саме цим зумовлюється ефективність впливу.
Соціальний аспект впливу також перебуває в полі зору дослідників. Розглядаючи природу продукування тексту, М.М. Бахтін [26] говорив про загалом зовнішню детермінацію структури будь-якого висловлювання, детермінацію через соціальне середовище. Таким чином, прихований вплив тексту має містити апелят на соціальні потоки, враховувати соціальні стереотипи.
Окремо стоять наукові дослідження, присвячені формуванню впливу в процесі тривалої комунікації [374-380; 61] методами паблік рилейшенз та реклами, яка, хоча й оперує цілісним комплексом впливу подібно до публіцистичного тексту, але частота контактів реципієнта із цим комплексом досить висока, до того ж тривалість періоду контактів може не обмежуватися. Окремі прийоми формування додаткового смислу із цієї сфери знань можуть бути використані й для формування прихованого впливу в публіцистичному тексті [61].
Аналіз наукових праць з досліджуваної тематики засвідчив, що до цього часу в літературі немає глибоких, усебічних розробок теорії прихованого впливу, які б ураховували останні дослідження різних наук, повно чи почасти пов’язаних з вичленуванням прихованого впливу. Навіть саме поняття впливу окреслено нечітко, а в деяких академічних словниках [221, 231, 392] його не подають взагалі чи подають частково. Отже, прихований вплив досі постає як аморфне і не визначене з наукового погляду явище, до цього часу не з’ясовано специфіки формування і вияву прихованого впливу в публіцистичному тексті, проблема впливу не розроблена навіть на рівні узагальнення наявних у науці даних. Не описано також комунікативних ситуацій, у яких вплив виступає саме прихованим, імпліцитним; не створено жодної всеохопної моделі аналізу такого впливу.
Дослідження прихованого впливу публіцистичного тексту передбачає не просто акумулювання даних із суміжних сфер знань, але творче переосмислення і створення загальної моделі, в якій кожен компонент знайде своє місце і буде спрямований на відтворення загальної картини прихованого впливу тексту.
Застосований у дослідженні підхід до аналізу прихованого впливу передбачає зріз тексту, а не комунікації загалом, як у дослідженнях реклами чи паблік рилейшенз. Хоча не можна не погодитися з думкою про те, що на шляху від розповсюдження знань, ідей художніх цінностей до формування поглядів, уявлень та емоційних станів, а через них до впливу на поведінку людей і ще далі на діяльність організацій, пролягає єдиний багатосходинковий ланцюжок взаємозв’язку і взаємозалежності”. [157, 160.]. З одного боку, текст не можна відривати від умов загальної комунікації, з іншого не можна однозначно виокремити ланцюг комунікативних повідомлень, в які ввійде текст як ланка загального ланцюжка.
Важливість дослідження прихованого впливу в публіцистиці, таким чином, мотивується як розвитком інфраструктури ЗМІ, так і постійним оновленням технологій розвитку масової свідомості. Важливо також створити апарат дослідження прихованого впливу публіцистичного тексту для подальшого використання цього апарату в підготовці професійних кадрів, оскільки, як вважають теоретики журналістикознавства, перед сучасною журналістикою з усією гостротою постала проблема відповідальності за слово” [554, 11].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дослідження має безпосередній зв’язок з науковими розробками Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема дисертації дослідження пов’язана з комплексною науковою темою Інституту журналістики № 01БФ04501 «Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір», зокрема, її підрозділу Моніторинг та інформаційне моделювання засобів масової комунікації”.
Мета роботи: вибудувати теоретичну модель прихованого впливу публіцистичного тексту, описати прийоми формування впливогенних місць у тексті та розробити методики фіксації таких місць.
Досягнення основної мети передбачає виконання таких завдань:
1. На основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми уточнити поняття прихованого впливу.
2. Описати механізми прихованого впливу з погляду законів сприймання та визначити умови активації прихованого впливу.
3. Проаналізувати особливості текстової локалізації прихованого впливу.
4. Розробити підходи до класифікації прихованого впливу та його адаптації в тексті.
5. Описати структурні прийоми формування прихованого впливу.
6. Експериментально перевірити ефективність формування прихованого впливу структурними та смислово-експресивними засобами.
7. Розробити методики комплексного аналізу прихованого впливу публіцистичного тексту т перевірити їх ефективність.
Об’єкт дослідження прихований вплив, спродукований імпліцитними структурами вираження смислу, та додаткові нашарування змісту, смислу й експресії, що в процесі декодування справляють чи можуть справляти вплив на реципієнта.
Предмет дослідження реалізація прихованого впливу в публіцистичному тексті, який з позиції спілкування являє собою спеціальним чином організовану змістово-смислову цілісність” і може бути виражений як система комунікативно-пізнавальних елементів, функціонально (тобто для даної конкретної мети спілкування) об’єднаних в єдину замкнену ієрархічну змістово-смислову структуру загальною концепцією чи задумом партнерів по спілкуванню” [108, 258]. З позиції функціонування публіцистичного тексту виділяються такі його ознаки, як типологічність структури та здатність виконувати роль засобу впливу на маси.
Методи дослідження. Для аналізу експлікації прихованого впливу в сучасних публіцистичних текстах застосовано такі методи
I. Теоретичні:
1) вивчення психологічної, лінгвістичної, психолінгвістичної літератури за темою наукового дослідження;
2) теоретичне обґрунтування системного підходу до формування і виявлення прихованого впливу в публіцистичному тексті;
3) теоретичне осмислення практики текстової діяльності в аспекті умов реалізації прихованого впливу.
II. Емпіричні:
1) лінгвостилістичний аналіз публіцистичних текстів;
2) психолінгвістичний аналіз публіцистичних текстів;
3) комунікативний аналіз публіцистичних текстів з погляду функціонування прихованого впливу в процесі текстової діяльності автора і реципієнта;
4) моделювання механізму прихованого впливу;
5) соціопсихолінгвістичний експеримент.
Джерельна база дослідження. Матеріалами дослідження є дефініції, концепції, підходи і теоретичні моделі впливу у вітчизняній та зарубіжній науці теорії і практиці комунікації, психології, психолінгвістиці, нейролінгвістичному програмуванні, лінгвістиці тексту, текстознавстві, літературознавстві, літературному редагуванні, PR, рекламознавстві, теорії інформації та в інших галузях сучасного наукового знання. Усього опрацьовано понад 200 наукових джерел, що дало змогу виявити основні тенденції в осмисленні досліджуваного явища.
Емпіричні дослідження здійснено на основі текстів сучасних українських ЗМІ тижневика ПіК” (2000-2001 рр.), громадсько-політичної газети День” (2001-2002 рр.), а також інших періодичних видань. Усього виявлено й проаналізовано понад 360 текстів з елементами прихованого впливу. Обсяг проаналізованого текстового масиву понад 70 ум. арк.
Експериментальні дослідження ефективності структурних та емоційних прийомів впливу здійснено в трьох групах респондентів з різними соціально-психологічними характеристиками. Загальна кількість респондентів 72 особи.
Експериментальні дослідження ефективності розроблених методик здійснено в трьох групах респондентів з різними соціально-психологічними характеристиками. Загальна кількість респондентів 45 осіб.
Наукова новизна дисертації полягає в окресленні поняттєвих меж прихованого впливу публіцистичного тексту, в з’ясуванні механізму прихованого впливу, у виявленні впливогенних елементів у сучасних публіцистичних текстах.
У дисертації дістали подальший розвиток соціопсихолінгвістичні підходи до аналізу текстової діяльності. Розроблено нову класифікацію типів прихованого впливу з урахуванням характеру впливу, способу активізації уваги реципієнта. Запропоновано методики експериментальної перевірки ефективності впливу, обґрунтовано і впроваджено алгоритм комплексного аналізу прихованого впливу публіцистичного тексту.
Теоретичне значення дисертації полягає в комплексному підході до дослідження прихованого впливу публіцистичного тексту, що дало можливість дефінітивно означити аналізоване явище, з’ясувати механізми прихованого впливу з погляду законів сприймання, виявити впливогенні елементи публіцистичних текстів. У дисертації здійснено класифікацію засобів прихованого впливу, яка може стати основою цілеспрамованої текстотвірної діяльності сучасних журналістів.
Практичне значення роботи полягає у створенні трьох методик аналізу додаткового смислу та загальної методики комплексного аналізу прихованого впливу публіцистичного тексту, розробленої з позиції редагування тексту. Результати дослідження можуть бути використані для практичної діяльності в галузі редагування, для моніторингу якісного інформування в умовах демократичного суспільства, а також для підготовки фахівців зі спеціальності Видавнича справа та редагування”, для створення спеціальної науково-дидактичної літератури посібників, підручників, текстів лекцій.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001-2002 рр.), а також на наукових та науково-практичних конференціях Інституту журналістики (2000 р., 2001 р., 2002 р.), та на міжнародній конференції Укранська журналістика сьогодення у світовому інформаційному просторі (співвідношення глобального, загальнонаціонального та регіонального)”, м. Дніпропетровськ, (27-28 вересня 2001 р.). З теми дослідження прочитано лекції (36 год.) в Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка, проведено семінари в Інституті журналістики (120 год.). Результати дослідження використовувалися під час читання курсів Масова інформація” і Техніки масової комунікації” в Інституті журналістики та Основи теорії журналістики” в Кіровоградському державному педагогічному університеті.
Структура дисертації
Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків джерел, використаної літератури та додатків.
У Вступі вмотивовано вибір об’єкта дослідження обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено теоретичну і практичну цінність дослідження. Тут накреслено основну мету й завдання, означено і розмежовано предмет і об’єкт дослідження, описано методи дослідження, зазначено джерельну базу й сформульовано, в чому полягає новизна дослідження.
Розділ перший має назву "Прихований вплив публіцистичного тексту як предмет дослідження” й охоплює аналіз загальнотеоретичних та галузевих (комунікаційних, психологічних, літературознавчих і структурних) підходів до вивчення прихованого впливу. На основі узагальнення сучасних наукових поглядів на поняття впливу подано дефініцію цього поняття, складену з урахуванням зазначених підходів; описано перцептивний механізм впливу; запропоновано класифікацію типів впливу та їх адаптації в публіцистичних текстах.
Другий розділ Прийоми формування прихованого впливу та його адаптації в тексті” містить дослідження прийомів формування впливу. Тут розглянуто структурні прийоми формування прихованого впливу, прийоми впливу за допомогою актуалізації семантики, а також формування прихованого впливу з використанням прийомів реклами і public relations. У розділі подано результати експериметальних досліджень ефективності впливу різними засобами.
Третій розділ Комплексний підхід до визначення прихованого впливу публіцистичного тексту” присвячено описові методик аналізу прихованого впливу (визначення інформаційного балансу тексту, векторного аналізу тексту, смислово-експресивного картування та загальну комплексну методику, яка охоплює перелічені часткові методики). У розділі показано, як працюють методики, а саме наведено алгоритми проведення аналізу з широкими коментарями кожного етапу. Завершують розділ висновки, в яких окреслено доцільність використання цих методик у практиці редакційно-видавничої діяльності.
У Висновках викладені основні результати дослідження, окреслено нові наукові проблеми, які постали у процесі дослідження і потребують подальшого розгляду.
Основні положення дисертації викладено в 3 статтях у наукових журналах, однієї статті у збірнику наукових праць, у збірниках матеріалів і тез наукових конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі узагальнено наукові погляди на проблему прихованого впливу, проведено експериментальне дослідження сприймання публіцистичних текстів щодо їх впливогенності, проаналізовано тексти сучасних періодичних видань з метою виявлення й опису прийомів формування впливогенних елементів. Проведене дослідження дало змогу зробити ряд висновків:
1. Визначення впливу взагалі й, зокрема, прихованого впливу публіцистичного тексту в сучасній гуманітарній науці має спорадичний характер, зумовлений тематичним підходом більшості авторів до імпліцитних структур впливу.
Обґрунтування прихованого впливу з позиції психології зводиться до залежності поведінки реципієнта у процесі отримання інформації від існування домінанти або осередку оптимального збудження та подомінантних стереотипів, які визначають проходження інформації відповідно до настанов автора.
Дослідження ґрунтується на залежності прихованого впливу від інерційності мислення, яка на рівні сприймання інформації полягає в заміні нового і невідомого відомими згорнутими структурами, у функції яких виступає стереотип. Прихований вплив публіцистичного тексту може реалізується на різних нейрологічних рівнях свідомості: духовність, ідентичність, переконання, здібності, поведінка, оточення. Причому зміни на вищому рівні ведуть до обов’язкових змін на нижчих рівнях.
2. У дисертації уточнено поняття прихованого впливу, зокрема розмежовано три види впливу: вплив 1 (влияние) процес і результат зміни індивідом поведінки іншої людини, її установок, намірів, уявлень, оцінок тощо під час взаємодії з нею; вплив 2 (воздействие) цілеспрямоване перенесення руху, інформації чи інших (в тому числі матеріальних) агентів від одного учасника взаємодії до іншого; вплив 3 навіювання (внушение, суггестия) процес впливу на психічну сферу людини, пов’язаний із зниженням рівня усвідомлення і критичності при сприйманні і реалізації навіюваного змісту за відсутності цілеспрямованого активного його розуміння, розгорнутого аналізу й оцінки у співвідношенні з минулим досвідом і даним станом суб’єкта. Доведено, що прихований вплив можна розглядати як спрямований вплив 1 і опосередкований вплив 2, а також як часткове навіювання. У дослідженні сформульовано таку дефініцію прихованого впливу: прихований (імпліцитний) вплив це процес і результат неусвідомлюваної комунікатом зміни його поведінки, емоційних станів, переконань і установок, зумовлений мовленнєвими діями комуніканта. Запропонована дефініція потребувала супровідних пояснень. Зокрема, відзначено, що у віяльному спілкуванні засобом реалізації прихованого впливу є сукупність текстів. Носіями прихованого впливу виступають засоби структурування тексту та актуалізатори вторинної інформативності. Носіями ж відкритого (експліцитного) впливу є передусім лексичні засоби. Таке тлумачення прихованого впливу передбачає увагу дослідника до структури та архітектоніки твору, а також урахування особливостей процесу комунікації.
3. Описано механізми прихованого впливу з погляду законів сприймання. Показано, що перцептивний механізм впливу детермінується наявними стереотипами, схильністю мозку до репродукції, існуванням домінанти чи подомінантних стереотипів, культурним спадком і соціальним досвідом реципієнта. Реалізуючись на різних нейрологічних рівнях, прихований вплив може в результаті привести до кардинальних змін у свідомості адресата. Таким чином, у дисертації окреслено прихований вплив як результат декодування реципієнтом імпліцитного змісту, а також сам процес декодування, який так чи інакше змінює реакцію реципієнта на текст і систему зв’язків з дійсністю, що їх цей текст містить.
4. Комунікативний підхід до вивчення прихованого впливу дав змогу виявити умови активації прихованого впливу, а також з’ясувати особливості текстової локалізації прихованого впливу. У дисертації реалізовано підхід до тексту з двох позицій як до результату діяльності, оскільки він виступає наслідком зусиль автора відобразити аспект соціальної дійсності; а також з позиції ознак і функцій процесів діяльності, що передбачає дослідження інструментарію, який спричиняє до зазначеного результату появи самого тексту та структур, що несуть імпліцитний смисл, і умов та особливостей декодування цих структур. Зроблено висновок про те, що прихований вплив слід розглядати не лише на прикладі матеріалів, що мають на меті обов’язкову настанову впливати як на свідомість, так і позасвідомо (рекламні та PR-спрямовані тексти). Доведено, що великий потенціал застосування прийомів і методів прихованого впливу мають інформаційні та аналітичні матеріали.
Аналіз публіцистичних текстів показав їх подібність щодо механізмів прихованого впливу до художніх творів. Це, зокрема, виявляється у сфері передачі підтекстової інформації. Підтекст розглядається як додатковий смисл висловлювання. організований таким чином, щоб він міг бути декодованим читачем. Він може виникати у творі спонтанно і не мотивуватися авторською настановою (псевдопідтекст).
Отже, аналіз прихованого впливу публіцистичного тексту ґрунтується на таких засновках: 1) мета прихованого впливу внести певні зміни у свідомість реципієнта, причому внести їх так, щоб у реципієнта виникла ілюзія самостійності рішення про потребу змін (ця ілюзія забезпечить дієвість впливу); 2) специфіка психічної діяльності людини, зокрема схильність до утворення стереотипів, зумовлює спрямування прихованого впливу (залучення стереотипів збільшує силу впливу); 3) наявність у свідомості люди домінанти зумовлює потребу виявлення і доцільного використання цієї домінанти (для забезпечення впливу слід сприймати домінанту як даність; заперечення домінанти викликає протест, а отже, унеможливлює вплив; досягати запланованого впливу можна шляхом поступового формування іншої домінанти); 4) прихований вплив, здійснюваний через посередництво тексту, базується на структурних (архітектонічних) засобах на відміну від експліцитного впливу, який ґрунтується на лексичних засобах.
5. У дисертаційній роботі проаналізовано різні підходи до класифікації прихованого впливу та його адаптації в тексті, запропоновано нову класифікацію типів впливу та їх адаптації в публіцистичних текстах. Залежно від кінцевого результату, реалізації мети доцільно виділити такі типи прихованого впливу: повний, частковий, апперцепційний. Залежно від способу активізації уваги реципієнта прихований вплив представлено такими типами: зосереджуючий, деструктивний, деструктивний фоновий, конформуючий.
Розроблена класифікація прихованого впливу базується на основі його результативності відповідно до настанови автора та способу активізації уваги реципієнта. Саме на рівні тексту можуть виникати і ним же мотивуватися факти невідповідності між переконаннями й актуальною поведінкою. Текст може змінити поведінку, переконання, установки і стереотипи завдяки спеціальним прийомам організації інформації.
6. На прикладах публіцистичних текстів показано, що різні прийоми продукування прихованого впливу активно залучаються для відтворення соціальної дійсності відповідно до настанов автора (редактора). У процесі редакторського опрацювання твору ці прийоми можна виділити і скоригувати на рівні структури, лексики, семантики, змістових елементів та емоційно-оцінних значень додаткового характеру, які здатні стати основними в процесі сприймання. Аналіз описаних прийомів ураховує спеціальний підхід до структури, до змісту повідомлення, до його семантичного і лексичного вираження.
7. У дисертації доведено, що структурні особливості публіцистичного твору лежать у сфері репрезентації теми та вираження ідеї. Наявність побічних (зокрема, асоціативних) тем чи тематичних блоків веде до появи немотивованих асоціацій реципієнта, таким чином змінюючи його мислення чи поведінку. З іншого боку, можлива спеціальна авторська настанова щодо організації аморфної структури з метою розосередження уваги реципієнта.
8. Експериментальні дослідження прихованого впливу переконливо свідчать про те, що публіцистичний текст має великі потенції щодо зміни емоцій, установок, асоціацій реципієнта. Проте для того, щоб справити належний вплив, автор (редактор) повинен певним чином організувати текст. Так, доведено, що прихований вплив можливий лише за наявності в тексті додаткової інформації, яка базується на пресупозиції, структурі тексту або виражена в смислово-емоціних наголосах (тобто денотатна чи конотатна за характером). При цьому така інформація має подолати” бар’єри сприймання, стати своєю”, відомою і зрозумілою, такою, що вкладається у світогляд індивіда.
9. Узагальнення теоретичного матеріалу, а також проведені експериментальні дослідження дали змогу вибудувати теоретичну модель прихованого впливу публіцистичного тексту, а також перевірити адекватність запропонованої моделі механізмові сприймання тексту й локалізації впливу в певних ланках моделі. Результати узагальнення, відображені у схемі, свідчать, що зона прихованого впливу значно ширша, ніж зона явного впливу. Водночас імпліцитний та експліцитний впливи породжуються подібними чинниками, а характер впливу визначається особливостями репрезентації змістово-смислового комплексу.
10. Помітну роль у процесі продукування прихованого впливу відіграють концепти емоційно-чуттєвої сфери реципієнта. Аналіз публіцистичних текстів, здійснений у процесі дослідження, переконливо показав, що активне використання емоційних станів, характерне для реклами та PR, засвідчується й у публіцистиці. У дисертації описано запозичені з реклами та PR прийоми: введення еталонів (зрозумілого, завищеного, заниженого, страшного), зростання і злам експресії, якоріння тощо.
11. В окремому розділі, присвяченому комплексному аналізові прихованого впливу публіцистичного тексту, наведено три авторські методики такого аналізу: векторний аналіз тексту, смислово-експресивне картування, а також комплексна методика. Подано алгоритм застосування методик, а також проілюстровано хід використання методик на прикладах аналізу публіцистичних текстів. Розроблено моделі графічної візуалізації результатів аналізу, на основі яких можна робити висновки про наявність, характер і дієвість впливогенних елементів тексту.
12. Розроблена методика векторного аналізу тексту передбачає встановлення спрямованості логічної та емоційної структури, визначення груп тематичних блоків із замкнутим циклом сприймання й дослідження відповідності між емоціогенною та логічною структурами. Завдяки графічному поданню методика дає змогу чітко простежити настанови автора щодо підведення читача до певних висновків чи формування емоційних станів, а отже, усунути непотрібні елементи кожної із структур.
13. Методика смислово-експресивного картування спрямована на дослідження смислово-експресивних співвідношень у тексті, які зумовлюють появу додаткового смислу, що його читач може потрактувати неоднозначно. Методика дає змогу наочно відобразити типи відношень у тексті й зняти негативні для розгортання теми та вираження ідеї елементи, а отже, виявити і скориговувати прихований вплив тексту.
14. Методика визначення інформаційного балансу тексту передбачає оцінку співвідношення позитивних, негативних та нейтральних підтем з метою встановити характер репрезентації теми. Усього виділено 9 основних різновидів співвідношень.
15. На основі розроблених методик векторного аналізу, смислово-експресивного картування та визначення інформаційного балансу розроблено методику комплексного аналізу прихованого впливу публіцистичного тексту. Запропоновані методики можна використовувати для навчання студентів спеціальності Видавнича справа та редагування” та спеціалізації Редагування освітніх видань”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова / Ташк. пед. инст. иностр. яз. им. Ф.Энгельса. Ташкент: Фан, 1988. 121 с.
2. Аксанюк М. Теракти в Одесі, ніхто не здивувався // Україна молода. 2002. № 16. 25 січня.
3. Актинева А. Обіцянок шлунок не приймає // День. 1999. №24. 10 лютого.
4. Алешина И. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. М.: Ассоциация авторов и издательств Тандем”, 1997. 255 с.
5. Амосов Н.М Моделирование сложных систем. К.: Наукова думка”, 1968. 88 с.
6. Амосов Н.М. Моделирование мышления и психики. К.: Наукова думка”, 1965. 304 с.
7. Андрієнко В. Веснянй розподіл портфелів // Політика і культура. 2001. № 15. С. 10-11.
8. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М.: Медицина”, 1968. 547 с.
9. Анохин П.К. Кибернетические аспекты в изучении работы мозга. М.: Знание”, 1970. 134 с.
10. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. М.: Наука, 1979. 454 с.
11. Анохин П.К. Теория отражения и современная наука о мозге. М.: Знание”, 1970. 46 с.
12. Антипина Г.С. Теоретико методологические проблемы исследования малых групп. Л.: Изд-во Лен. ГУ, 1992. 94 с.
13. Антипова А. У новому році старі трагедії // День. 1999. №1. 5січня.
14. Арапов М. Метаморфозы лозунга // Рекламное измерение. 1999. № 5. С. 2-5.
15. Арджайл М. Репрезентативные системы и восприятие // Британский журнал социальной и клинической психологии. 1970. Т. 9. С. 18-23.
16. Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического изучения // Вопросы языкознания. 1992. № 4. С. 83-92.
17. Асоціація міст стала на захист підозрюваного в хабарництві мера // День. 2000. №34. 25лютого.
18. Ахутина Т.В. Порождение речи: Нейро-лингвистический анализ синтаксиса / Т. В. Ахутина. М. : Изд-во МГУ, 1989. — 213 с.
19. Бабай А. Злочинець завжди залишає сліди // Політика і культура. 2000. №9. С.24-26.
20. Баж О. Ярмарок українок приниження сторіччя // Політика і культура. 2000. №15. С. 25-27.
21. Бажаю... У Новому... Всім. Юрій Шевчук // День. 2000. №241. 29грудня.
22. Балабко О. «Піар» і вуха, що не червоніють // Вечірній Київ. 2002. № 56. 21 березня.
23. Балабко О. Демократія через чорний коридор // Вечірній Київ. 2002. № 29. 12 лютого.
24. Басин Ф.В. К проблеме осознаности психологических установок // Психологические исследования, посвященные 85-летию со дня рождения Д.Н. Узнадзе. Тбилиси, 1973. С. 14-15.
25. Басин Ф.В. Предисловие // Бжалова И.Т. Психология установки и кибернетика. Москва: Наука, 1966. С 3-17.
26. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин; [Примеч. С. С. Аверинцева, С. Г. Бочарова]. — 2-е изд. — М. : Искусство, 1986. 444.
27. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / АН СССР, ИНИОН. М.: Наука, 1991. 213 с.
28. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: Наукова думка”, 1997. 311 с.
29. Берест П. Перемога на всіх одна. А відповідальність? // Україна і світ сьогодні. 2002. №9. 8-15березня.
30. Бжалова И.П. Установка и поведение. Москва: Знание”, 1968. 45 с.
31. Білоусов А. Кризовий інстинкт // Політика і культура. 1999. №7. С. 15-17.
32. Бітнер О. Партії та блоки не бажають спостерігати за виборами? // Урядовий кур’єр. 2002. № 44. 6березня.
33. Блажнов Е. Паблик рилейшнз. М.: АСЭС, 1994. 347 с.
34. Блажнов Е. Пропаганда и журналистика. М.: Изд-во моск. ун-та, 1982. 253с.
35. Блейхер В.М., Крук Н.В. Толковый словарь психиатрических символов / Под ред. канд. мед. наук Бокова С.Н. В 2-х томах. Т. 1. Ростов-н/Д.: «Феникс», 1996. 480 с.
36. Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? - М.: АСЭС, 1990. 184 с.
37. Бойко Л. Тристороння зустріч в Одесі // Урядовий кур’єр. 2002. №52. 19березня.
38. Болтушкіна О. Хрущовки” та панельки” надійно підперті” проектами чергових рішень влади // Політика і культура. 2000. № 46. С. 14-15.
39. Боровський О. ЄС: чи зметикують на трьох // Україна молода. 2002. № 20. 31 січня.
40. Боровський О. Перекуємо мечі на рала // Україна молода. 2002. №8. 15 січня.
41. Борюк О. Чим київський диплом гірше від сорбонського // Політика і культур. 2000. №24. С. 26-27.
42. Брати Клички визнані Америкою // Політика і культура. 2000. №44. С. 30-31.
43. Браун Л. Имидж путь к успеху: [Пер. с англ.] . СПб.: Питер, 1996. — 283 с.
44. Бровар Д. Без... календаря // Літературна Україна. 2002. № 4. 31січня.
45. Бровкін Д. Миротворчість — «дрібним» оптом // День. 2000. № 190. 19жовтня.
46. Бровкін Д. Рак від кузля молока? // День. 2001. № 23. 6 лютого.
47. Бруслиновський Є. Осіння «дієта» // День. 2000. № 184. 11жовтня.
48. Бруслиновський Є. Самоспалення в Каневi на Чернечiй горi // День. 2000. №10. 27січня.
49. Брушлинский А.В. Мышление и програмирование. М.: Мысль, 1979. 230 с.
50. Брушлинский А.В. Психология, мышление и кибернетика. М.: Знание”, 1970. 191 с.
51. Булатевич Ю. А судді хто? // Мисливець і рибалка. 2001. №10. С.20.
52. В Україні розпочалася передвиборна агітація // Урядовий кур’єр. 2002. №22. 12лютого.
53. Вам рушницю, сер? // Мисливець і рибалка. 2002. №2. С. 12-13.
54. Еемерен Франс Х. ван, Гроотендорст Р. Аргументация, коммуникация и ошибки: Пер. с англ. СПб.: Васильевский остров, 1992. 207с.
55. Василевич А. П. Исследование лексики в психолингвистическом эксперименте: На материале цветообозначения в языках раз. систем / Отв. ред. В. Н. Телия; АН СССР, Ин-т языкознания. М.: Наука, 1987. 138 с.
56. Василевський М. Сашко не винен, або Вдома у наймолодшої жертви бізнесу на кольорових металах // День. 1999. № 79. 30 квітня.
57. Васильев И.А., Поплужный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М.: Изд-во МГУ, 1980. 192 с.
58. Васильєва О. Верховну Раду накривають склепінням // Вечірній Київ. 2002. № 62. 28 березня.
59. Введенская Л., Павлова Л. Культура и искусство речи. Ростов-н/Д.: Феникс”, 1995. 576 с.
60. Вейде А.А. Обучение пониманию глубинного смысла с имплицитной структурой. // Проблемы текстуальной лингвистики. К.: Наукова думка, 1983. С. 126 137.
61. Викентьев И.Л. Приемы рекламы и Public relations: 215 примеров. 130 учебных задач и 15 практических приложений / Система профессиональных разработчиков, консультантов и преподавателей Триз-Шанс”. 2 изд. К., 1997. Ч.1. 315 с.
62. Викрадачі розуму:психологія війни / Авт.-упоряд. О.В.Тимченко, В.Б.Шапар. Харків: Прапор, 1997. 685 с.
63. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высщая школа”, 1981. 320 с.
64. Віртуози балалайки // Політика і культура. 1999. № 23. С. 7
65. Виставкін Ю. не сумуйте беки”. Головне плей-офф! // День. 2000. №27. 16 лютого.
66. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. М.: Пргоресс, 1981. 134с.
67. Воличко І. Прем’єрові два рочки // Політика і культура. 1999. №14. С.9-10.
68. Выготский Л.С. Мышление и речь. 5 изд. М.: Лабиринт, 1999. 351 с.
69. Гаврилiв І. Хто виграє новi вибори? // День. 2000. №22. 9лютого.
70. Гаврилова І. Масована обробка громадської думки блокувала ініціативу // День. 1999. № 126. 14 серпня.
71. Гавриш С. Час збирати каміння // Україна і світ сьогодні. 2002. №5. 9 15 лютого.
72. Гаєвська Г. Буде і на Братській Борщагівці свято // Хрещатик. 2002. №18. 7лютого.
73. Гайванович І. Швидка телефонна допомога // Політика і культура. 2000. №30. С. 24-26.
74. Галата Я. Труби рахують восени // Політика і культура. 2001. № 16. С. 30.
75. Галаур С. , Головко О. Запорука успіху політична стабільність // Урядовий кур’єр. 2002. № 61. 30березня.
76. Гвардини Р. Конец нового времени // Вопросы философии . 1990. № 4. С. 32 57.
77. Германов В.В. Генетична інформація в контексті впливу засобів масової інформації на аудиторію // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Журналістика. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. Вип. 9. С. 32-35.
78. Голда Д. Їх уже не побачимо // Мисливець і рибалка. 2000. №2. С. 19.
79. Голмс С. Як уникнути пастки терористів // День. 2001. № 177. 2 жовтня.
80. Головко О. Головним агітаційним матеріалом уряду на виборах буде ефектвна професійна робота // Урядовий кур’єр. 2002. № 15. 24 січня.
81. Головко О. Робить влада оцінюють люди // Урядовий кур’єр. 2002. №33. 19лютого.
82. Голод В.И., Шахнарович А.М. Коммуникативные и когнитивные аспекты текста как единицы речевой деятельности // Сб. науч. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1985. Вып. 252. С. 67-74.
83. Голуб Н. Наші гроші стали чистішими // Влада і політика. 2002. № 11. 15-22 березня.
84. Горбачов Д. Чи буде княжа колекція у Києві? // Політика і культура 2001. № 6. С. 37-40.
85. Грек М. Поетика подвійних стандартів // Політика і культура. 2000. №8. С. 40-41.
86. Грешневиков А. Н. Расстрелянный парламент : Документальное повествование о трагичических событиях октября 1993 г. Рыбинск: Рыбин. подворье, 1995. 287 с.
87. Гридин В.И. Психолингвистческие функции эмоционально-экспресивной лексики: Автореф. дис.... канд. филол. наук. М., 1976. 22 с.
88. Гримак Л. Резервы человеческой личности. М.: Политиздат”, 1989. 318 с.
89. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. К., 2000. 203 с.
90. Грищенко В. Що з людьми робить Оскар” // Україна молода. 2002. № 55. 23 березня.
91. Губить людей не пиво, а вода... хлорована // Україна і світ сьогодні. 2000. №24. С. 16.
92. Гуггенбюль-Крейг А. Власть архетипа в психотерапии и медицине. СПб.: Б.С.К., 1997. 117 с.
93. Гудзик К. Сам народ має бажати єдності // День. 2001. № 24. 28грудня.
94. Данкел Ж. и др. Ораторское искусство путь к успеху. СПб.: Интер-Пресс, 1997. 192 с.
95. Дарпінянц В. «Колгосп» проти комп’ютера // День. 2001. № 195. 26жовтня.
96. Дарпінянц В., Зубар М. Усі працюють // День. 2001. № 183. 10жовтня.
97. Дашевський А. Прізвище мера Омельченко. Олександр чи Григорій? // Україна молода. 2002. № 31. 15 лютого.
98. Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс”, 1989. 310 с.
99. Денисенко В. Народний Рух: від боротьби за Україну до боротьби за офіс // День. 2000. №51. 23березня.
100. Денисенко В., Лавріненко О. «Хуліганські версії» — шлях у нікуди // День. 2001. № 157. 4 вересня.
101. Депутатів України не злякати півмільярдними санкціями // Політика і культура. 2001. № 43. С. 4-5.
102. Дмитренко В. Сонячний окунь // Мисливець і рибалка. 2001. №8/9. С. 28-29.
103. Добжанська Б. Мода на кіноту триває // Хрещатик. 2002. №14. 31січня.
104. Добжанська Б. Щоб бути мужчиною, треба мати мужність // Хрещатик. 2002. №27. 22лютого.
105. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания, 1983. № 6. С37 47.
106. Дридзе Т. М. Язык и социальная психология. М.: Высшая школа, 1980. 224 с.
107. Дридзе Т.М. Организация и методы лингвопсихосоциологического ииследования массовой коммуникации. М.: Изд-во МГУ, 1979. 281 с.
108. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. М.: Наука”, 1984. 268 с.
109. Дуб Д. НЕвільне дихання // День. 2001. № 132. 27 липня.
110. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во БГУ, 1976. 176 с.
111. Егоров А. Магия рекламы черная или белая? // Рекламное измерение. 2000. № 6. С. 2-5.
112. Еникеев М.И., Кочетков О.Л. Общая, социальная и юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь. М.: Юрид.лит., 1997. 448 с.
113. Ершов П. Искусство толкования. В 2-х ч. Дубно: Феникс”, 1997. Ч.1. 352 с.
114. Есин А. Подтекст. // Литературная учеба. 1983. № 1. С. 112-213.
115. Євтушенко О. Огляд нової української аудіомузичної продукції // Політика і культура. 1999. №16. 37 с.
116. Жарких Д. Спікеріада відміняється // День. 2001. № 108. 20червня.
117. Жельвис В. И. Эмотический аспект речи: Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: Изд-во ЯрГУ, 1990. 81 с.
118. Жинкин Н.И. Механизмы речи. М.: Изд-во Акад. пед.